Львівськийнаціональний університет
імені ІванаФранка
Реферат зфілософії
на тему:
Концепціяідеальної держави Платона: «за» і «проти»
Виконав студент
Факультету електроніки
Групи ФЕІ-21
Романчук Петро
Викладач: Боднар Володимир
Михайлович
Львів 2010
План
1 Модель ідеальної державиПлатона та її компоненти
2 Аргументи «проти»
3 Справедливість на прикладідержави
4 Навчання
5 Верстви населення
6 Етика
7 Критика
Використана література
1 Модель ідеальної державиПлатона та її компоненти
Головноюпричиною занепаду держави Платон вважав «корозію» людської моралі. Тиранічнийлад, заявляв філософ, з'являється у тих полісах, де вона вкрай зіпсована. Ці таінші платонівські ідеї займають провідне місце в античній ідейно–політичнійспадщині.
Івсе ж таки загальна концепція політичного вчення Платона принесла йому вельмисумну славу. З певних позицій можна говорити навіть про велику інтелектуальнутрагедію Платона як політичного мислителя. Недарма з перших десятиліть XX вікуполітична концепція Платона стала розглядатись рядом видатнихспеціалістів–державознавців, мислителів – П. Новгородцевим, К. Поппером та ін. –як ідейна попередниця казармено–тоталітарного режиму.
Справау тому, що в цій концепції провідне місце належить проекту (утопії) ідеальноїдержави, який був сконструйований самим Платоном. Створивши нормативну ідеальнумодель «абсолютно досконалої держави» (у книзі «Держава» це був аристократичнийустрій, а в «Законах» – з'єднано воєдино два начала: монархію і демократію),він прагнув перетворити цю теоретичну конструкцію в основу для здійснення«єдино правильної» політики. Якими ж були компоненти цієї моделі?
1. Відеальній державі Платона ПОЛІТИЧНА ВЛАДА Є ПЕРВИННОЮ ЩОДО ІСНУЮЧИХ УСУСПІЛЬСТВІ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН. Влада держави має, по суті, божественний, а томувсеохоплюючий характер. У ній закони, норми, правила життя людей надаютьсязгори, осягаються – як божественний дар – винятково мудрими філософами («зтонкою душею»), котрі, згідно з Платоном, повинні бути одночасно і державнимиправителями. Найвищим органом влади у платонівському проекті є НАДЗВИЧАЙНИЙОРГАН – так звані «Нічні Збори» із 10–ти найбільш мудрих і поважних вікомстражів. Вони причетні до космічних і політичних знань.
2.Платон прискіпливо вибудовує у своїй утопії розгалужену систему підпорядкуваннявсіх членів суспільства заданим законом державного правління. ВІН НЕСТРИМНИЙРЕГЛАМЕНТАТОР: у своїх творах Платон до такої міри впорядковує людське життя,що зобов'язує «служителів закону» брати під свій контроль навіть побутовідрібниці, такі, наприклад, як розпорядок дня і ночі (скажімо, домогосподарок,на його переконання, слід піднімати серед ночі і зобов'язувати їх виконуватирізні кухонні справи тощо). Державна влада має поділяти все населення на групита різні (привілейовані і безправні) верстви, вона тримається на збройній силі.
3.Платон встановлює в ідеальній державі СУВОРУ ЦЕНЗУРУ НАД ДУМКАМИ ЛЮДЕЙ. Своюфілософію він проголошує єдино істинною, єдино рятівною. їй, а не будь–якійіншій філософії, повинні навчатися майбутні громадяни, вона повинна лежати воснові державного ладу, як одкровення з неба, як абсолютна і повна істина.Отже, всі інші системи приречені на заборони і кари: незалежний пошук істини,таким чином, припиняється.
4.НЕТЕРПИМІСТЬ ЗВОДИТЬСЯ У ПРИНЦИП. Платонова держава слугує повсюдномузапровадженню цього принципу у життя, спираючись на силу закону і примус. Зарізнодумство та інші непослухи передбачаються жорстокі покарання: смертна кара,побиття, різного роду обезчещення і приниження, таврування і т. д. Чи неправда, моторошним холодом віє від усієї цієї ідейної споруди давньогрецькогоархітектора людського щастя?
5.Це відчуття тільки посилюється, коли, читаючи платонівські праці, з'ясовуємо,що у цьому ідеальному суспільному устрої ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН – і в ранньомудитинстві, і в юності, і в зрілому та похилому віці – перебуває ПІД НЕОСЛАБНИМНАГЛЯДОМ ДЕРЖАВИ. Остання контролює і спрямовує їхні помисли і дії, лініюповедінки індивіда, одне слово, перетворює його на службове обличчя цілого,він, по суті, повністю втрачає світоглядну і всяку іншу автономію.
6.Увесь спосіб життя людей визначається державними законами – таким уявляє собіавтор «Держави» і «Законів» ідеальне людське співжиття. Але як цього досягти?Філософ пропонує ось який захід: щоб зробити громадян відданими державі,необхідно відняти у них все своє, все, що знаходиться у приватному обігу, ізробити його спільним. У цьому – кульмінація комунізму Платона.
Інакшекажучи, Платон вважає за необхідне ЗНИЩИТИ ПРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ з тим, щоб задлядосягнення блаженного стану людського співжиття, УСУСПІЛЬНИТИ ЇЇ, передати уповну і безстрокову державну власність. Як бачимо, навіть великий розум незастрахований від трагічних (особливо, якщо вони вперто переносяться вполітичну сферу суспільного життя!) інтелектуальних помилок. Хто сьогодні станезаперечувати, що сама історія, увесь багатовіковий досвід людства винеслисправедливий і, здається, остаточний присуд цій давній політичній ідеї? Хто незнає тепер, до чого веде на практиці суцільне знищення приватної власності?Характерно, що Платон був настільки одержимим ідеєю усуспільнення людськогожиття і професій, що своїми ідеальними законами забороняв мешканцям полісазайматися кількома ремеслами: за порушення і тут передбачалося жорстокепокарання.
Усікомпоненти платонівської моделі ідеальної держави, насамперед названі вище,дали поштовх розвитку ідей, котрі в різні історичні періоди і в різних країнахтисячоліттями отруювали людську свідомість, логіка комуністичного світобаченнянівечила політичний кругозір державних діячів. Філософські засади авторитетногоантичного автора, з віками набравши «багатокольорового» концептуальногозабарвлення, розбурхували ниці людські поривання. І зливались воєдинонебезпечні політичні устремління благородних простаків і політичних фанатиків,революційних авантюристів і кримінальних злочинців! Аж доки не виникзлочинно–терористичний державний устрій, який у XX столітті назвали тоталітарнимрежимом («закритим суспільством»).
Учому ж полягає принципова спорідненість платонізму з тоталітаризмом? Оскількикінцевий стан історичного розвитку людського суспільства видається відомим,суспільство має бути економічно, політично та ідеологічно організоване такимчином, щоб максимально полегшити досягнення цього стану. При цьому все(свобода, гідність особи) приноситься в жертву утопічному майбутньому.Створюється такий тип суспільного устрою, коли держава привласнює собі функціїуправління не тільки у політичній, але й в економічній і духовній сферах,насильницьки регулює їх у дусі пануючої, орієнтованої на ідеальне майбутнє,ідеології.
Спільність(усуспільненість), рівність і колективізм – основні принципи людськогоспівжиття у платонівській утопії. За такою ж, чи майже за такою, схемоюутверджувались усі тоталітарні режими XX століття.
Яснаріч, Стародавня Греція не знала таких сучасних понять, як «відкритесуспільство», «закрите суспільство», «тоталітарний режим». Але глянути в далекуминувшину крізь призму самих цих категорій дуже слушно. По–перше, тому, щойдеться про одне й те ж саме суспільне явище, яке було і є в центрі політики,суспільно–політичного життя як античності, так і сучасності,– про людськусвободу. Зауважимо, що сам Платон, вихований на грецькій свободі, владнонакладає на неї руку, запропонувавши грекам суворо–деспотичний ідеал державногоустрою. В цій парадоксальній обставині віддзеркалюється одна із духовнихсуперечностей сильних натур – вимагаючи свободи для себе, вони не визнаютьсвободи для інших. Такі натури дуже небезпечні тим, що їх найчастіше приваблюєсаме сфера політики. Так було в усі часи, так і сьогодні.
Отже, форма правління – тоталітарна аристократія. Засади:суспільний комунізм та казарменний соціалізм.
2 Аргументи «проти»
- Не дозволяється будь-якемистецтво, що не є корисним. Гомер та інші заборонені, оскільки вони показуютьпогану поведінку богів, викликають у читача страх перед смертю та з іншихпричин. Окрім цього, не може бути оповідань, в яких погане є щасливим, а добре– ні. Також під заборону підпадають драми, оскільки добра людина не повиннабути готовою зображати погану. Платон вважає за потрібне об’явити всіх поетів всвоїй державі «персонами нон ґрата». Під цензуру підпадає також музика.Допускаються прості ритми, які висловлюють хоробре та героїчне життя, радість.
- 2 вищі суспільні класискладають комуністичну спільноту. Це негативна риса моделі, бо воїни іфілософи-правителі, тобто велика частина населення не можуть мати приватноївласності; через це багато з них не можуть осягнути потрібних їм матеріальнихблаг і щастя, що для багатьох полягає в сім’ї.
- Не може існуватиіндивідуальних, приватних інтересів, бо вони, на думку філософа, «роз’єднуютьдержаву». Отже, воля і свободи громадян обмежуються.
Це, по-суті тоталітарний режим, а ми знаємо з історії, що це дуженегативне явище.
Нівелюється прагнення людини бути щасливою, її права і свободи.Згідно моделі, особа поглинається державою, в її житті не знаходиться місця дляособистого щастя.
- Вікові обмеження на правонароджувати дітей (жінки – 20-40 років, чоловіки – 25-55 років). Якщо батьки недотримувалися, дітей знищували – несправедливість. Слабких дітей такожзнищували.
- Допускає жорстоку політику –правителі мали право здійснювати обман, шантаж, підкуп, політичні вбивства,хабарництво; тобто мета завжди виправдовує будь-які засоби.
Держава має існувати насамперед для забезпечення щастя громадянам,а не для того, щоб існувати. А в моделі Платона все навпаки.
Після поїздки до тирана Діонісія Платон зрозумів, що подібноїдержави не може існувати і в своїй праці «Закони» описав новішу, реалістичнішумодель держави – законодавчу, особливості якої:
- Мудрих правителів заміняютьзакони, які виконуються добровільно на основі власних переконань.
- Форма правління – щосьсереднє між монархією і демократією
- Наявність 37 «стражівзакону» — виконавча влада.
- Поділ соціуму на 3 групи:
А) власне громадяни
Б) чужинці, в яких обмежений строк перебування в полісі(20 років)
В) раби-невільники
- Допускає приватну власність, контрольовану державою.
Така модель також негативна.
3 Справедливість на прикладідержави
В першій із 10 книг (частин) він уточнює, чим справедливість не є.В її кінці панує апорія. Висловлюються, зокрема, думки, що справедливість є перевагоюсильнішого, несправедливі мають краще життя тощо. Із аргументацією, що речіможна краще побачити в більших масштабах розглядається питання справедливостіна прикладі держави.
Держава Платона виникає з огляду на поділ праці, оскільки ніхто неможе себе сам забезпечити, й існує із вищих цілей. Він розпізнає три верствинаселення: масу, солдатів та контролерів. Кожен із представників цих верств маєсвої чесноти. Мета держави полягає в забезпеченні перемоги над іншими народамита функціонування економіки для малої кількості людей. Атлантида є ідеаломдержави. А найкращою політичною формою держави вважається аристократія, іншіформи (тимократія, олігархія, демократія та тиранія) є такими, що виродилися.Необхідно додати, що поняття демократії не використовується в нинішньому сенсіслова.
4 Навчання
В своїй утопічній праці він вважає, що навчання повинноздійснюватися за допомогою строгої цензури. Гомер та інші заборонені, оскількивони показують погану поведінку богів, викликають у читача страх перед смертюта з інших причин. Окрім цього, не може бути оповідань, в яких погане єщасливим, а добре – ні. Також під заборону підпадають драми, оскільки добралюдина не повинна бути готовою зображати погану. Платон вважає за потрібнеоб’явити всіх поетів в своїй державі «персонами нон ґрата». Підцензуру підпадає також музика. Допускаються прості ритми, які висловлюютьхоробре та героїчне життя, радість.
Для учнів встановлюється строгий режим тренування без риби, спеційта солодощів. В результаті цього людям не буде потрібний лікар. До певного вікупідліткам забороняється бачити щось негарне. Але в правильний час вони повинніотримати певні поштовхи, для того, щоб без виникнення страху тощо пізнатиінсування таких речей. Якщо вони в стані подолати ці проблеми, тоді підходятьдля посади контролера (див. нище). Отже, початок навчання у людей спільний, чимвища верства, тим довше продовжується навчання.
5 Верстви населення
Контроль населення здійснюється наступним чином: найкращі батькиповинні народжувати найбільше дітей. Перших зводять на великих святах задопомогою підтасованої лотереї. При цьому, брехня є прерогативою держави.Слабих дітей знищують після народження (див. Спарта!). Тільки у віці 20-40(жінки) та 30-50 (чоловіки) дозволяється мати дітей. Все інше дозволено, алеповинно бути абортовано. Діти забираються у батьків після народження, безреєстрації. Молоді називають всіх старших громадян тато або мати, аборізновікових – брат та сестра.
Контролери повинні бути наділені від природи інтелектом. Їхньоюпозитивною якістю є мудрість, тобто раціональна частина душі. Контролериповинні бути потрібні знання, для того, щоб носити ідею блага/добра (або братиучасть в ній). Контролери повинні мати маленькі будинки та харчуватися просто йразом із іншими контролерами. Ця верства ототожнюється із раціональною частиноюдуші – розумом.
З економічної точки зору така держава є комуністичною. Володіннядодатковою приватною власністю не передбачається. Торгівля та ринок жорсткорегулюється. Держава націлена на забезпечення усіх членів суспільства, нетільки окремих класів. Комунізм розуміється не тільки в економічному ракурсі,але й в родинному. Друзі-контролери (можливо й члени інших верств населення)повинні володіти спільним майном, а також спільними дружинами та дітьми. Повнарівноправність та рівність статей вимагається також, отже контролерами повиннібути також жінки, оскільки єдиним важливим є рівень пізнання ідеї добра. Короліповинні бути філософами. Проте, як? Або король повинен стати філософом, абофілософ – королем. Другий метод поки що не можливий, оскільки філософів внефілософській державі не люблять. Перший, можливо. На практиці із молодимДіонісом ІІ. не вийшло.
Солдати мають сильний емоційний компонент (певний природній гнів)у своєму характері. За допомогою навчання та обмеження вони повинні статихоробрими, для того, що забезпечувати зовнішні інтереси держави. Ця верстванаселення прирівнюється до емоційної частини духу. Якщо солдат продовжуєнавчання та пізнає ідею добра, тоді він може стати контролером. Селяни таробочі = маса мають певні страсні / інстинктивні бажання. Їх чеснотами єобмеження, розсудливість, благо розумність.
6 Етика
Справедливість, коли всі три верстви суспільства – солдати, масата контролери — можуть займатися власними справами без того, щоб втручатися всправи інших верств, іншими словами, коли забезпечена спеціалізація. Всівиконують дані їм завдання, дотримуються своїх чеснот. Із цього виводитьсяетика Платона з основними чеснотами – мудрість, хоробрість, розважливість тасправедливість. Проте, більшість прав отримують контролери, оскільки єнаймудрішими із усіх. Отже, розум (контролери) повинен керувати, воля (солдати)виконувати, а інстинкт / почуття (маса) – дотримуватися наказів інших двох сил.
7 Критика
Платонська держава критикується Аристотелем, а особливо КарломПоппером. Останній вважає цей ідеальний тип держави тоталітарним режимом таворогом свого «відкритого суспільства». Він зауважує, що в такійдержаві вчитель Платона Сократ був би страчений за те, що він був «главарем».
Платонова держава була переглянута в іронічній формі в романі«Дивний новий світ» Олдоса Хакслі. Відсутність глибоких почуттів,обмеження релігії та культури є характерними рисами людей, що живуть взмальованому в книзі дистопічному суспільстві. Суспільство поділено на 5 кастплюс 5 контролерів. А за допомогою винаходу процесу індустріалізації таавтоматизації (Форд вважається божеством цієї утопії) люди від народженнястворюються для певної касти. Їх поведінка виховується за допомогою сугестивноїпсихології та шокової терапії в стилі собаки Павлова. Отже, потребивстановлюються на такому низькому рівні, що їх можна і треба (суспільнеправило) задовольняти відразу, для того, щоб не виникало болю, який виховуєволю зруйнувати існуючий порядок. Існує також суспільний наркотик –«сома», який діє без негативних наслідків, тримає людей юними аж до60 років (опісля вони раптово вмирають). Отже, біль та страждання забираються улюдей, проте, головний герой приходить до висновку, що без цих почуттів не можеіснувати саме щастя.
Паралелі до Платоновою утопії: Контролер = філософ, кастовесуспільство, діти ростуть без батьків, фільми 3-д без жодного внутрішньогосенсу, книжок та мистецтва не існує, страх перед смертю забирається задопомогою сугестивною психології.
Твором, який також почерпнув із Платонівської держави вважаєтьсяроман «Утопія» (місце, яке не існує або щасливе місце) Томаса Мора.Вважається, що тут він критикує поняття справедливості та системи економічногокомунізму Платона, хоча й його позиція є трохи невизначеною, оскільки авторзазначеного твору викладає свої думки нейтрально, навіть трохи дистанціюєтьсявід своєї праці.
Використаналітература
1.Вебер М. Избранные произведения. –М.,2000
2.История политических и правовых учений. Древний мир. –М.,1988
3.Мала енциклопедіяетнодержавства. –К., 1996
4.Політологічний енциклопедичний словник. –К..1997
5.Вікіпедія
6.Історія філософії