ЗМІСТ
Вступ
1. Категоричні силогізми, в яких більшим засновком єсудження-визначення
2. Категоричнісилогізми, побудовані із судження можливості
Висновок
Список літератури
Вступ
Логіка – це наука яка вивчає мислення людини. Мислення людининалежить до тих складних явищ, котрі вивчаються різними науками. В цих випадкахкожна із наук, підходя до одного й того ж саме діла чи об’єкту під особливим гуртомзору, виділяє в неї свій предмет вивчення, не збігаючи з предметом любої другоїнауки.
В логіці мислення розглядається як предмет пізнання оточуючогомира, як засіб одержання істинних знань. Мислення цікавить логіку з боку йогорезультативність яка в свою чергу визначається правильністю.
Судження володіє властивістю перше степового пізнавальногозначення. Порівнюючи судження з тим фрагментом дійсності, який у ньомувідображень, ми получимо можливість оцінити його як істинної чи невірний.Підверженність оцінкам за допомогою термінів «істинно», «невірно» — характернаособливість судження.
Судження – визначення зустрічаються у різноманітних сферах нашоїжитті, але най поширене виражено воно у розслідуванні справи у судібному разбирательствіде ми і зможемо найпоширеніше розглянути нижче приведенні теми щоб розширитисвій кругозір на оточуючий нас мир, та зробити правильний висновок у нашомужитті. А як що можливо навчитися відрізняти «істинну» від «неправди».
1. Категоричні силогізми, в яких більшим засновником єсудження-визначення
Судження – євираження речення чи групой речень одиницясуджень, тримаючи декілька утверджень чи заперечень і володіє внаслідок цього обумовленимзначенням істинності.
Впрактиці мислення і речі ми постійно зустрічаємо різноманітні утвердження ізаперечень, наприклад: «Усі книжки корисні», «Вічних двигунів не існує»,«Пушкін – сучасник Ломоносова» і т. д. Посередньо подібних їм
У судовому дослідженні широко використовуються умовиводи, у котрихбільшим засновком є судження-визначення. До таких умовиводів вдаються, зокрема,при кваліфікації злочинів, котрий у логічному відношенні є підведеннямокремого, одиничного випадку під загальне положення — статтю закону.
Судження-визначення характеризуються тим, що обсяг суб'єкта йпредиката в них повністю збігається, обидва терміни S і Р у цихсудженнях розподілені. Тому в умовиводах, побудованих із суджень-визначень,особливі правила фігур силогізму, як і в умовиводах із виділюючими засновками,перепиняють дію.
За першою фігурою істинні висновки дають силогізми з меншимзаперечним засновком. Наприклад:
Образа, тобто навмисне приниження честі й гідності особи, вираженав непристойній формі. У діях Савченко відсутня ознака образи.
Отже, Савченко не може нести відповідальність за статтею заобразу.
У другій фігурі істинні висновки дають умовиводи із двох стверднихзасновків. Наприклад:
Спекуляція є скуповування а перепродаж із метою наживитоварів або інших предметів.
Савченко скуповував і перепродував із метою наживи за завищенимицінами запасні частини до автомобілів.
Отже, дія Савченка є спекуляція.
Тут середній термін (М) в обох засновках займає місцепредиката, тому такий силогізм, якби він складався із звичайних стверднихсуджень, був би неспроможним, оскільки М у жодному із засновків не бувби розподіленим. У нашому ж прикладі більший засновок є судженням-визначенням,середній термін, займаючи місце предиката, розподілений. Тому наведенийумовивід є правильним, загальних правил категоричного силогізму у ньомудотримано.
У судженнях-визначеннях предикат Р складається не з одного,а кількох понять, кожне з котрих виражає істотну ознаку визначуваного предмета.Ці судження мають структуру: «Sє РиРі > Рз—Рп» Відповідно й середній термін у силогізмах, побудованих ізсуджень-визначень, складається не з одного, а кількох. Структуру цих силогізмівможна записати так:
РеМл, Ми, M9, Мп MltMt, Ma, MneS
Отже, S є Р.
Ознаки, виражені середнім терміном, є підставою для віднесенняконкретного одиничного випадку до «свого» класу, для визначення родовоїналежності явища, що вивчається, а в судовому дослідженні ці ознаки послуговуютьпідставою кримінально-правової кваліфікації скоєного. Наприклад:
Установлено, що досліджуваний випадок має ознаки МиМ2, М. Відомо, що ознаки Ми, М2, Мє ознаками явища Р. Отже, цей випадок Sє Р. Умовивід цейматиме схему
SeMv Mt, Мя Мх,Mit M3eP
Отже, S єР.
Такий умовивід є силогізмом першої фігури, на першому місці вньому поставлено менший засновок (5 є Ми і М2, М3),чим підкреслюється, що пізнання розпочате 8 одиничного, окремого явища.
Умовиводи з багатоскладовим середнім терміном мають такіособливості:
1. Якщо середній термін меншого засновку має всі ознаки, що складаютьсередній термін більшого засновку, то висновок буде достовірним.
Основою достовірності є повний збіг ознак середнього терміна взасновках. Наприклад:
Шахрайство \Р) є заволодіння (ЛІ,) власним майном громадянабо придбання права на майно (М2) шляхом обману чизловживання довірою (Ліз). Савченко (S) шляхом обману(Мі) заволодів (М2) валізою (М3).
Отже, дія Савченка(S) є шахрайство (Р).
Цейсилогізм мав такий схематичний вигляд:
Ре/И,, MitMBSe Мх, Л12, Мв
Отже, S e P.
Тут середній термін меншого засновку перелічує всі ознаки, наявнів середньому терміні більшого, тому висновок Sє Р випливає з данихзасновків із неодмінністю, як єдино можливі.
2. Якщо середній термін меншого засновку має тільки частинуознак, котрі складають середній термін більшого засновку, то висновок може бутиабо достовірним, або імовірним.
Достовірний висновок буде в умовиводах, у яких у меншому засновкузаперечується хоча б одна ознака, що входить до середнього більшого засновку.Наприклад:
Розбій (Р) допускає заволодіння чужим майном (Mt), пов'язаний знасиллям чи загрозою насилля (М2). Савченко(S), при заволодіннісумкою (Mt), не вдавався донасилля, не загрожував потерпілій (ЛІ2).
Отже, дії Савченка (S) не можуть бутикваліфіковані як розбій (Р).
Схема цього умовиводу така:
Р є Ми М% 5 не в М,
Отже, S не є Р,
У цих силогізмах більшого засновку є судження, в котромуперелічуються неодмінні ознаки того чи іншого складу злочину. Якщо випадок, проякий ідеться у меншому засновку, не має будь-яких із цих ознак, отже, він неможе бути віднесений до злочину, про котрий сказано у більшому засновку.
Якщо ж у таких умовиводах середній термін меншого засновку неперелічує всіх ознак середнього терміна більшого засновку, то висновок будетільки Імовірним І не може бути достовірним. Наприклад:
Убивство (Р) є протиправним (Мі), навмисним абонеобережним (М^ позбавленням життя іншої людини (М3). Уцьому випадку (S) має місце позбавлення життя людини(Aft)-
Отже, у цьому випадку (S), Імовірно, вбивство (Р).Схема цього силогізму:
Р є MltMt, Мя Sє М,
Отже, S, імовірно, є А
Імовірність висновку зумовлена тут тим, що в меншому засновкуназвана лише одна ознака, котра входить до змісту середнього терміна більшогозасновку. Даному 5, можливо, належать і інші ознаки, притаманні Р—Мхі М2, але з самого засновку цього не видно. Саме тому, щодане 5 має одну з трьох ознак, притаманних Р, дається змога зробити лишеприпущення, а не достовірний висновок про те, що 5 є Р.
Умовисновки ці можна застосовувати тільки на самому початкурозслідування кримінальних справ, для висування версій, коли з усіх ознак,котрі утворюють той чи інший склад злочину, відомими с одна або дві якісьознаки.
2. Категоричні силогізми, побудовані із судженняможливості
Нами розглянуті категоричні силогізми, засновками яких є судженнядійсності й необхідності. Але в практиці мислення і, зокрема, в судовомудослідженні нерідко доводиться будувати умовиводи із суджень можливості. Дотаких умовиводів вдаються, наприклад, під час проведення слідчого експерименту,за допомогою якогоустановлюється можливість або неможливість того чи іншого факту, явища. Якщослідчим експериментом буде установлено, що досліджуване явище як таке можливе,наприклад: «Перебуваючи біля хвіртки будинку Лукянченка, можна бачити людину,котра стоїть під вікном будинку Савченка»,— то слідчий (суддя) на підставіцього положення робить потім висновок про те конкретне явище, яке цікавитьслідчого. Умовивід у цілому має таку форму:
Перебуваючи біля хвіртки будинку Лук’янченка, можна бачити людину, котра стоїтьпід вікном будинку Савченка. Лукянченко в той вечір стояв біля своєї хвіртки.
Отже, Лук’янченко мігбачити людину, котра стояла під вікном будинкуСавченка.
Більший засновок у цьому силогізмі є судженням можливості, в ньомусуб'єкт і предикат поєднані зв'язкою «можна».
Умовиводи, побудовані із суджень можливості, мають такіособливості.
1. Якщо більший засновок є ствердним судженням можливості, аменший — ствердним судженням дійсності, то з таких засновків можливі подвійногохарактеру висновки: достовірні й імовірні. Висновок, що маєсудження можливості, буде достовірним, а висновок, котрий є судженням дійсності— імовірним. Наприклад:
Велика кількість ран, нанесених потерпілій, може бути ознакою
вбивства із помсти.
У цьому випадку наявно багато ран.
Із цих засновків можна зробити такі два висновки:
1.Цей випадок може бути вбивствоміз помсти.
2.Цей випадок є вбивство зпомсти.
Перший висновок, що має судження можливості, Ії достовірним,другий висновок, котрий є судженням дійсності, тільки імовірним. Зумовлено цеось чим. Судження можливості відображує об'єктивно існуючу, пізнану намиможливість, те, що може бути. Судження дійсності відтворює те, що є, що вжездійснилося. Можливість перетворюється у дійсність. Тому факт існуваннябудь-якої можливості є підставою для подвійного висновку.
Висновок про можливість буде достовірним, оскільки те, щоможливе взагалі, можливе як таке, можливе й у кожному окремому випадку. Якщо,наприклад, слідчим експериментом установлено, що в цій кімнаті можна почутикрик, який пролунав у сусідній кімнаті, то достовірним буде висновок про те, щоСавченко, який перебував під час здійснення злочину в цій кімнаті, міг чутикрик, котрий цікавить слідчого.
Висновок про дійсне, про те, що, можливо, стане (або стало)дійсністю, буде тільки імовірним, оскільки можливе може здійснитися, алеможе й не здійснитися. З того факту, що якесь явище (або зв'язок між явищами)«може бути» не випливає неодмінність, що воно «має бути». Висновок про те, що Савченкочув крик, який пролунав у сусідній кімнаті, буде не достовірним, а лишеімовірним.
2. В умовиводах із заперечним засновком висновок буде достовірнимнезалежно від того, чи є він судженням можливості чи судженням дійсності.Наприклад:
Сидячи за цим столом, не можна побачити людину, котра проходитьпід вікном будинку. Савченко сидів за цим столом.
Отже, Савченко не міг бачити і не бачив людини, котра проходилапід вікном будинку.
Тут більший засновок є заперечним судженням можливості, менший —ствердним судженням дійсності. Із таких засновків можна зробити два висновки:1) «Савченко не міг бачити...» і 2) «Савченко не бачив...» Обидві ці висновкидостовірні. Другий приклад:
У кімнаті Савченка можна почути постріли, зроблені у дворі будинку.
Савченка цього вечора не було вдома.
Отже, Савченко не міг чути і не чув постріли, зроблені удворі будинку.
У цьому умовиводі більший засновок — ствердне судження можливості,менший — заперечне судження дійсності. Обидва висновки судження й можливості («Савченконе міг чути...») та судження дійсності («Савченко не чув...») також достовірні.
Підставою достовірності висновків у цих умовиводам є такіположення:
1. Якщо якесь явище неможливе взагалі, то вононеможливе і в кожному окремому випадку,
2. Якщо якесь явище як таке можливе, але в даному випадкувідсутня умова, без котрої можливість не може перетворитися вдійсність, то можливе взагалі у даному випадку стає неможливим.
Подвійні висновки (достовірні й імовірні) із одних і тих жезасновків можуть бути зроблені також і в силогізмах, побудованих із виключаючихсуджень. Наприклад:
Маскують вбивство під самогубство звичайно особи, котрі близькопов'язані з убитим. У даному випадку вбивство замасковане під самогубство.
Із цих засновків можна зробити такі два висновки:
1.У даному випадку вбивця можебути особа, котра близько
пов'язана з убитим.
2.У цьому випадку вбивцем єособа, котра близько пов'язана
з убитим.
Перший висновок є судженням можливості, тому він достовірний.Другий висновок — судження дійсності. Цей висновок не може бути достовірним,він лише імовірний.
Висновок
На сьогоднішній день в цей останній час в усі віки серед людей«неправда» переважує над «істиною». Багато людей не дивлячись на свій великий пройденийшлях, к останньому часу свого життя так і не впізнали що таке «істина» і як за неїборотися та захищати її. Також для багатьох людей «неправда» стала «істиною». Томущо їм так легше живеться і не треба відповідати перед законом та перед людьми, чинавпаки можна засудити невинного. Для цього і треба судження – визначення, як виднобуло в даному прикладі з гр. Савченко, коли через судження – визначення можна чиоправдати чи звинуватити цю людину. Звідси видно що судження – визначення залежитьвід звіду законів та обставин які і розглядаються через судження – визначення наоснові прийнятих законів.
Що стосується науки то можна твердо сказати, що розум людини настількивеликий, що жодна наука у своїх дослідженнях, ще не дійшла до останньої своєїмети (пізнання людини), у своїх висновках та і не дійде тому що наш розум — це великийсвіт який має безмежні простори нашого мислення. Границі якого пролягають у недоступномудля науці місцях.
Список літератури
1. Аверьян Л. Я. Соціологія: что она знает и может. – М.: Соціолог, 1933.
2. Дзюбенко О. Г.,Присяжний Т. В. Культура дискусій. – К.: Политиздат Украины, 1990.
3. Жеребкін В. Є.Логіка (Підруч. Для юрид. Вузів і фак.), — 2-е вид., стереотип. – Х.: Знання,1998.-256с.
4. Каган М. С. Миробщения: Проблема межюусубъектных отношений. – М.: Политиздат, 1988.
5. Кирилов В. И., СтарченкоА. А. Логика: Учеб. для юридич. вузов. и фак. уп-тов. – 2-е изд., испр. и доп.– М.: Высш. Шк., 1987. – 271с.
6. Мескон М. Х. Альберт М.,Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1993.