МІНІСТЕРСТВОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
КИЇВСЬКОГОНАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВЕЛЬНО -
ЕКОНОМІЧНОГОУНІВЕРСИТЕТУ
Факультетторгівлі, готельно-ресторанного
ітуристичного бізнесу
РЕФЕРАТ
зкурсу: ”Туристичні комплекси”
натему:
”Функціональнезонування рекреаційних районів»
Виконала:
ст. IV-го к., гр.ТР-07
Дмитренко М.М.
Харків2010
1. Поняттярекреаційного району. Види рекреаційних районів
Рекреаційнийрайон є основною планувальною одиницею в структурірекреаційного регіону.
Функціональнезонування рекреаційних територій є основою рекреаційного зонування як важливоїпередумови здійснення політики розвитку сфери санаторно-курортного лікування,туризму і відпочинку в регіоні.
Рекреаційнезонування необхідне для проведення внутрішньорегіональної рекреаційноїполітики, регіонального управління і регулювання визначення рекреаційноїспеціалізації, яка дасть імпульс до вирівнювання соціально-економічної ситуаціїу всіх адміністративних районах області. Перш за все потрібно визначититериторіальну організацію рекреаційно-оздоровчого комплексу і охарактеризуватиїї форми.
Простою формоюсучасної територіальної організації рекреаційно-оздоровчого комплексу єрекреаційний пункт, який є окремо розміщені спеціалізовані установи. Досконалою|довершеною| формою є рекреаційні центри і вузли.
Рекреаційніцентри — це окремі населені пункти з|із|набором рекреаційних установ або окремих об'єктів, промовців центрамиформування рекреаційного вузла, а рекреаційні вузли — це сукупністьрекреаційних центрів на компактній території. Сукупність рекреаційних пунктів,центрів, вузлів, які спільно використовують рекреаційні ресурси і розташованіна ній інфраструктурні райони, частіше поліфункціональні, а саме курортно-оздоровчі.Як найвищі таксономічні одиниці територіально-рекреаційного-обслуговування| можуть виділятися рекреаційні регіони і зони.Рекреаційний регіон — це група рекреаційних районів в межах певних територій,природних і історико-культурних ресурсів, що характеризуються спільністю,єдиними інфраструктурними взаємозв'язками т.д Функціональне зонуваннярекреаційних територій здійснюється на основі оцінки придатності території длярізних видів рекреаційної діяльності.
Складрекреаційного району :
/>
Рекреаційнірайони розрізняються за функціональними ознаками (поліфункціональні імонофункциональні) і природній ознаці (горноприморские, приморско-рівнинні,озерно-річкові, гірські, острівні, урбанизировані).
Монофункциональнірекреаційні райони розрізняються типологічно (тільки курортні або тількитуристські). Поліфункціональні райони можуть бути визначені за переважноюфункцією (наприклад, Кавказько-Чорноморський район є переважно курортним, томущо питома вага лікувальних установ складає 92% у загальній кількостірекреаційних установ, і тільки 8% — туристських).
Гірничо-приморськірайони характеризуються насамперед наявністю і розміщенням пляжних і гірськихресурсів. Складність рельєфів таких районів вимагає поясного (за горизонталлю)і вертикального (перевищення над рівнем моря) зонування. Таке зонуваннявизначає зони для, розміщення різних за функціями рекреаційних комплексів.
Гірськірайони визначаються особливостями рельєфу: у виді ландшафтного«амфітеатру», ландшафтного «коридору», ландшафтних«сходів». Цінність гірських рекреаційних районів полягає вкруглорічному використанні: улітку — для туризму і відпочинку: узимку — длятуризму і лижного спорту.
Озерно-річковірекреаційні райони визначаються внутрішньою географічною структурою ізовнішньою конфігурацією акваторій:
1)однобічне розташування району біля великого озера або судноплавної ріки;
2)периметральне розташування району, у якому озеро є композиційним ядром:рекреаційний район на базі декількох невеликих озер будується за принципомдиференціації рекреаційних занять на кожнім з озер.
Вперше рекреаційнерайонування в СРСР було здійснене школою професора В.С. Преображенського(Інститут географії Академії наук СРСР) в 1973 р. і витончено в 1980 р. Тодівся територія СРСР по мірі розвиненості була розділена на 4 зони і 20 районів.Через 5 років, велику деталізацію до рекреаційного районування вніс І.В. Зорін,розбивши територію СРСР на 5 зон і 31 район.
Рекреаційнийрайон виступає основою рекреаційногорайонування, яке відображає особливості територіального розподілу праці привиробництві рекреаційних послуг.
Залежно відпоставлених дослідниками завдань як районоутворюючі ознаки можуть бути прийнятірізні характеристики. Вибір районоутворюючих ознакзалежить від масштабу досліджуваної території (району, республіки, держави).Зонування території по мірі комфортності проводиться і на рівні складаннягенеральних планів курортих зон і окремих рекреаційних об'єктів.
Проте кожнарайоноутворююча ознака відображає лишечастковості, що обумовлюють розвиток туризму в тому або іншому регіоні.Наприклад, розподіл природних рекреаційних ресурсів по мірі сприятливості їхдля організації рекреаційної діяльності. В той же час для оцінки сучасного достаткутуризму і перспектив його розвитку потрібний комплексний аналіз рекреаційноговикористання території, що і складає основу рекреаційного районування. Прицьому повинні дотримуватися загальногеографічні принципи районування:об'єктивність, багатоаспектність, ієрархічність і конструктивність.
Об'єктивністьозначає, що районоутворюючі ознаки повиннівідображати конкретні характеристики. Багатоаспектність (комплексність оцінки)обумовлена різноманітністю видів туризму, що входять в туристичну галузь.Ієрархічність дозволяє ділити територію на зони, підзони, райони, і підрайони,що знаходяться в чіткому взаємному зв'язку і підпорядкуванні. Конструктивністьвизначається чіткістю поставлених при районуванні завдань.
Урекреаційному районуванні як районоутворюючі ознакибули вибрані наступні:
· структура рекреаційних функцій залежновід переважаючого використання рекреаційних ресурсів (лікувальна, туристська,спортивна і ін.);
· міра рекреаційної освоєності території(розвинений, середньо- і слаборозвинений район);
· міра відвертості району;
· перспективність освоєння.
По цих ознаках територія ділилася на рекреаційні зониі райони. Рекреаційна зона визначала спільний напрям розвитку туризму і вхіднів неї райони, зокрема, обумовлені відмінністю районообразующих ознак. Запринципом переважаючих рекреаційних функцій райони діляться на монофункціональнихз домінуючою однією функцією (Північно-кавказький район — лікувальнийвідпочинок) і поліфункціональні, такі, що відрізняються безліччю функцій(Уральський район — лікувально-оздоровчий, спортивний і екологічний туризм).
Мірарекреаційної освоенности оцінюється конкретноювеличиною — абсолютній освоенностью території, рівній відношенню сумарногочисла місць в рекреаційних установах району до його майдану (у тис. кв. км.).
Міравідвертості району залежить від того, КТО переважає вустановах відпочинку — місцеві або наїжджі рекреанты.
Перспективністьрайону для розвитку туризму залежить від безлічі внутрішніх і зовнішніхчинників: безпеки, рівня розвитку інфраструктури, популярності на вітчизняномуі світовому туристському ринку і ін.
Змінарайоноутворюючих чинників пояснюється необхідністюуточнення рекреаційного районування, адже схема районування є віддзеркаленням певногоетапу в розвитку територіальної організації рекреаційної діяльності.
Структурарекреаційного району визначається його складом.Визначальним фактором раціональної організації рекреаційного району є йогофункціональне зонування.
2.Поясне зонування рекреаційних районів
Складністьрельєфів приморсько-гірських територій обумовлює поясне зонування рекреаційнихрайонів.
1-йпояс — прибережна полоса — основна рекреаційна територія приморського району;
2-йпояс — територія селищно – рекреаційного освоєння, розташування транспортнихвузлів;
3-йпояс — територія промислового та сільськогосподарського освоєння;
4-йпояс — територія лісів, автономних гірсько-рекреаційних комплексів, туристичнихмаршрутів;
5-йпояс — територія національних парків, природних заповідників,гірсько-туристичних комплексів.
Такеглибино – поясне зонування забезпечує зберігання прибережного ландшафту.
3.Вертикальне зонування рекреаційних районів
Дляприбережних та гірських територій рекреаційних районів велике значення має вертикальнезонування. наприклад в рекреаційному районі Південний берег Криму, виділяютьнаступні зони:
· приморська — до 300м над рівнем моря,яка складається в свою чергу з прибережної та передгірської,
· гірська — вище 700м над рівнем моря.
4.Функціональне зонування
Функціональнезонування повинно бути погоджене з принципами екологічного зонування. До складутериторії рекреаційного району включаються наступні функціональні зони:
Ø рекреаційназона,
Ø селищназона,
Ø комунально-господарськазона,
Ø зонаорганізованого природного ландшафту,
Ø зонатранспортних комунікацій і пішохідних зв'язків.
Рекреаційназона повинна мати сприятливі умови для відпочинку, лікування, туризму, іпризначена для розміщення рекреаційних комплексів.
Селищноїзона призначена для розміщення постійного населення, обслуговуючого персоналу.
Комунально-господарськазона рекреаційного району представляє територію, на якій розташовуються всікомунальні і господарсько-виробничі підприємства, що забезпечуютьфункціонування рекреаційної і селищної зон. Комунально-господарська зона (3) повиннарозташовуватися за межами рекреаційної (1) і селищної (2) зон, івідокремлюватися від них зоною зелених насаджень.
/>
Зеленінасадження включаються в структуру усіх функціональних зон рекреаційногорайону, будучи складовою зони організованого природного ландшафту (зеленінасадження, акваторії і їхні береги, рельєф).
Зеленінасадження підрозділяються за видами використання:
Ø загального;
Ø обмеженого;
Ø спеціального.
Усистемі зелених насаджень особливу роль здобувають природні парки, які єоб'єктами обмеженого користування. Території природного парку мають внутрішнєзонування:
Ø науковогопризначення (заповідники, заказники),
Ø рекреаційногокористування (природного й організованого ландшафту),
Ø агропаркова,
Ø пішоходно-транспортнихзв'язків.
Рекреаційніакваторії зонуються:
Ø заступенем благоустрою (обладнані і природні узбережжя);
Ø завидами відпочинку (активного і пасивного);
Ø завидами водного дозвілля і спорту (рибальство, водні лижі, водні атракціони іт.д.).
Важливимелементом рекреаційних акваторій є пляжі, що розрізняється
Ø завидом акваторій (морські, річкові, озерні, на штучних водоймах),
Ø зафункціональним призначенням (загальні, спеціалізовані),
Ø заспособом пристосування пляжу (природні, насипні, відкриті площадки).
Рельєфнайбільше впливає на функціональне зонування і планувальну організаціюрекреаційної і селищної зон і транспортного зв'язку між ними.
Прийомипланувальної організації рекреаційних районів визначаються характеромвзаємозв'язку рекреаційної і селищної зон:
Лінійний-характерний для приморських районів;
лінійно-глибинний—для гірничо-приморських районів;
кущовий—длягірських районів;
компактний—для рівнинних районів.
Схемитранспортної комунікації також визначаються прийомами взаємозв'язкурекреаційних і селищних зон.
5.Транспортні комунікації
Транспортнікомунікації це групи зовнішніх і внутрішніх доріг;
· внутрішні магістральні дороги якізабезпечують зв'язок між районами;
· внутрішні дороги які забезпечуютьзв'язок між функціональними зонами певного району;
· внутрішні місцеві дороги якізабезпечують зв'язок між громадським центром та рекреаційними комплексами;
· прогулянкові дороги для автомобілів;
· туристичні пішохідні дороги призначенідля довготривалих прогулянок;
· пішохідні алеї,
· спеціальні пішохідні траси.
6. Функціональнезонування території парку Подільські Товтри
В межахзагальної території природного парку виділяються функціональне зони:
Ø заповідназона,
Ø зонастаціонарної рекреації,
Ø зонарегульованої рекреації,
Ø господарствазона.
Загальна площапарку 361316 га розподілена по визначеним функціональним зонам (табл.7.2.1).
/>
Заповідна зона — призначена для охорони та відтворення найцінніших природних комплексів таоб'єктів, які мають наукову, пізнавальну та естетичну цінність. Режим зонивизначається відповідно до вимог, встановлених до природних заповідників чиннимзаконодавством. Згідно з цим в межах зони забороняється будь-яка господарськата інша діяльність, яка суперечить призначенню або створює загрозу дляприродних комплексів та об'єктів.
Заповідна зонаформується на основі об'єктів природно-заповідного фонду, які розміщені натериторії природного парку та створюють його основу.
На територіїпарку виділені ряд природно-заповідних об'єктів загальнодержавного та місцевогозначення:
Ø заказники- ландшафтні, ботанічні, ентомологічні, орнітологічні, гідрологічні,загальнозоологічні, лісові;
Ø заповідніурочища;
Ø ботанічнісади;
Ø пам'яткисадово-паркового мистецтва;
Ø пам'яткиприроди — ботанічні, геологічні, гідрологічні.
Серед заповіднихтериторій переважне значення займають Подільські Товтри — унікальне творенняприроди. В межах Товтрового кряжу по природних особливостей виділені Північні(Збаражські), Центральні (Гримайлівські) та Південні (Кам'янець-Подільські)Товтри.
Для кожноїчастини Товтр характерний особливий набір природно-заповідних територій. Так, взоні Збаразьких Товтр поширені природно-заповідні об'єкти незначної площі.Серед існуючих пам'яток природи переважають геологічні.
В межахГримайліських Товтр розташований державний заповідник «Медобори»(9455,0), ботанічний та ландшафтний заказники державного значення:«Сатанівська дача» (485,0), "Іванковецький" (976,0 га),"Івахновецький" (155,0 га), ботанічний заказник «ГораСокіл» (56,0 га), одинадцять державних пам'яток природи.
В межахКам'янець-Подільських Товтр знаходяться: ландшафтні заказники державногозначення — ур. Совий яр (827,0 га), «Циківський» (290,0 га),«Кармалюкова гора» (765,0 га), ботанічний заказник місцевого значення«Товтри Вербецька» (9,3 га), сім державних пам'яток природи.
Природоохоронніоб'єкти природно-заповідного фонду згруповані у відповідності приналежності,рівня та виду заповідності.
Списоквикористаних джерел інформації
1. http://gi.edu.ua/content/_f03_k01/materials/rk/L6.pdf
2. http://library.iapm.edu.ua/metod/2114.pdf
3. http://buklib.net/component/option,com
4. http://www.tovtry.km.ua/ua/info/proj_org/7_2.html
5. http://tourlib.net/books_ukr/fomenko15.htm
6. http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/Ekon/2009_27/statti/2_13.htm