Зміст
Вступ
1. Тенденції розвитку українськоготуризму
2. Напрямки формування туристичногоринку України
2.1. Перспективи розвитку регіонального туризму в Україні
2.2. Розвиток сільського туризму на прикладі Черкащини
2.3. Перспективи розвитку ринку готельних послуг в Україні
3. Державна підтримка розвитку туризмув Україні
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Туризм упродовж усієїісторії свого економічного існування переконливо утримує репутацію специфічної сфери,яка динамічно розвивається у складі галузей обслуговування і посідає все більш помітнемісце в світовій економіці за показником швидкості обігу капіталу, кількістю зайнятих,обсягом експорту послуг, в якості джерела доходів для національних бюджетів. Рівеньспоживання туристичних послуг є одним з важливих індикаторів якості життя. Процесприскореного розвитку туризму є результатом науково-технічного прогресу, зростанняпізнавальних, оздоровчих потреб людей і необхідності в міжнародних ділових контактах.Наявність багатого історико-культурного і природно-рекреаційного потенціалу далобагатьом країнам, окремі з яких навіть не відносяться до високорозвинених, завоюватисерйозні позиції на світовому туристичному ринку. Матеріальною основою туристичногоринку в Україні та вагомою структурною складовою її економіки стає рекреаційно-туристичнийкомплекс, для розвитку якого існують необхідні природні умови, історико-культурні,матеріальні та трудові ресурси.
Територія Українимає унікальні передумови формування на ринкових засадах рекреаційно-туристичногокомплексу. Це, насамперед, комплекс фізико-географічних, гідрологічних, структурно-геологічнихта інших параметрів, що й зумовило формування значної кількості багатьох видів природнихресурсів. Наявність кількох природно-кліматичних зон та розташування в межах водозаборівтрьох морів — Чорного, Азовського та Балтійського — сприяло формуванню різноманіттяґрунтово-рослинного покриву та гідрографічної мережі.
Найбільш ціннимисеред природних ресурсів, за оцінками Ради з вивчення продуктивних сил України,у формуванні рекреаційно-туристичного комплексу держави: є земельні, мінерально-сировинні,водні, лісові, рекреаційні ресурси, тваринний і рослинний світ.
1. Тенденціїрозвитку українського туризму
Розвиток туристичної та курортної галузейвпродовж останніх чотирьох років характеризується позитивною та сталою динамікою.Створення нового іміджу українського турпродукту, конкурентоспроможного в нашійдержаві та за кордоном, комплексний підхід до розвитку туризму та курортів на регіональномурівні, підтримка розвитку малого та середнього бізнесу у туристичній сфері, зумовилинеухильне зростання кількості туристів та обсягів наданих їм послуг.
Внаслідок поступального розвитку міжнародногоспівробітництва в сфері туризму, кількість в’їзних (іноземних) туристів, які відвідуютьУкраїну, щороку зростає. У 2002 р. їх кількість становила 10,5 млн. осіб, прирістсклав 14,6 %. Впродовж 2003 р. Україну відвідали 12,5 млн. в’їзних (іноземних) туристів,що на 19,0 % або 2,0 млн. більше, ніж у попередньому році (табл.1).
Таблиця 1
В'їзний (іноземний) туризм України
(осіб) 2 000р. 2 001р. 2 002р. 2 003р. 2 004р. Організований туризм 729 701 574 284 722 860 1 012 257 2 215 603 Службова поїздка 1 424 533 1 655 111 1 192 574 954 493 1 028 026 Приватний туризм 4 276 706 6 944 771 8 601 231 10 547 133 12 385 584 Всього туристів 6 430 940 9 174 166 10 516 665 12 513 883 15 629 213 Темп приросту 42,70% 14,60% 19,00% 24,90% Транзит 4 772 215 2 167 009 1 736 417 2 011 108 2 411 562 Всього відвідувачів 11 203 155 11 341 175 12 253 082 14 524 991 18 040 775
У 2003 р. збільшились в’їзні туристичніпотоки, зокрема з наступних країн: Словаччини – у 2,5 рази, з Польщі – у 2,2 рази,з США – у 1,7 рази, з Італії та з Румунії – у 1,6 рази, з Франції та з Угорщини– у 1,5 рази, з Туреччини – на 43,0 %, з Німеччини – на 24,8 %.
В ході реалізації державної програми“Фінансова підтримка розвитку туризму в Україні”, що була започаткована у 2002 році,Держтурадміністрація України проводить комплексну та послідовну рекламно-інформаційнудіяльність на внутрішньому та зовнішньому ринках туристичних послуг. Результатомцієї роботи є позитивна тенденція прискореного збільшення загальних обсягів організованоготуризму: у 1,3 рази за 2002 рік, в 1,4 рази за 2003 рік (Рис.1). Також, вперше забагато років загальні обсяги організованого туризму (1,01 млн. осіб) перевищилиобсяги подорожей з службовою метою (0,95 млн. осіб).
Характерною особливістю 2003 року, порівняноз попередніми роками, є кардинальна зміна структури в’їзного організованого туризму.Обсяг потоку організованих туристів з країн Європи та інших країн далекого зарубіжжя(606,9 тис. осіб) у 1,5 рази перевищив обсяг потоку з країн СНД (405,4 тис. осіб).У 2000 році це співвідношення було на користь організованих туристів з країн СНД,кількість яких у 2,3 рази перевищувала кількість організованих туристів з іншихкраїн. [9, 187]
/>
Рис. 1. Динаміка змін турпотокув Україні
Обсяги внутрішнього туризму зросталивпродовж минулих років помірними темпами: у 2002 р. та 2003 році Україною подорожували,відповідно, 7,2 млн. та 7,6 млн. внутрішніх туристів; приріст становив 4,1 % та5,3 % (табл.2).
У 2003 р. збільшилось, також, числоекскурсантів та відвідувачів музеїв до 20,3 млн. осіб; приріст до рівня 2002 р.(19,5 млн. осіб) становив 3,9 %.
Таблиця 2
Внутрішній туризм України
(осіб) 2 000р. 2 001р. 2 002р. 2 003р. 2 004р. Підприємства готельного господарства 2 928 950 3 096 047 3 102 366 3 189 590 3 194 669 Санаторно-курортні (оздоровчі) заклади, особи, оздоровлені протягом тривалого часу 2 524 215 2 488 922 2 556 926 2 556 546 2 508 819 Санаторно-курортні (оздоровчі) заклади, особи, які оздоровлені протягом 1-2 днів 38 431 192 823 222 029 218 150 215 493 Дитячі табори 1 004 578 1 055 397 1 235 305 1 534 934 2 183 904 Приватні засоби розміщення 85 126 65 305 62 333 63 233 44 837 Всього внутрішніх туристів 6 581 300 6 898 494 7 178 959 7 562 453 8 147 722
темп приросту
кількості туристів 4,80% 4,10% 5,30% 7,70%
Зростання туристичних потоків зумовлюєзбільшення попиту та обсягів споживання туристами товарів та послуг різних галузейнаціональної економіки, стимулюючи їх розвиток та приріст виробництва.
Обсяг туристського споживання у 2003р. становив 28,4 млрд. грн., річний приріст дорівнює 18,0 % (табл.3) (визначеновідповідно до Методики розрахунку обсягів туристичної діяльності, затвердженої спільнимнаказом Держтурадміністрації України і Держкомстату України від 12.11.2003 № 142/394 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 08.12.2003 № 1128/ 8449).
На 2004 рік припадає уведенняв дію Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм”, з чим пов’язанийпочаток ліцензування туроператорської та турагентської діяльності. В результатіцього змінилась база статистичного обліку за формою № 1-ТУР “Звіт про діяльністьтуристичної організації” – на відміну від 2003 року до переліку респондентів статистичноїзвітності не увійшли суб’єкти господарювання, діяльність яких не підлягає ліцензуванню:санаторно-курортні заклади, заклади розміщення, суб’єкти, що спеціалізуються тількина екскурсійній діяльності.
Таблиця 3
Обсяги споживання товарів і послуг туристичної та інших галузей економіки на митній території України, забезпечені внутрішніми та міжнародними потоками відвідувачів
млн.грн. 2 000р. 2 001р. 2 002р. 2 003р. 2 004р. Споживання, забезпечене в'їзним туризмом 4 431,44 4 356,61 4 459,30 4 585,53 27 342,97 внутрішнім туризмом 2 668,78 2 770,20 2 727,59 2 647,47 4 713,33 виїзним туризмом 262,47 116,37 92,49 107,19 2 713,70 транзитними одноденними відвідувачами України 47,72 47,72 17,36 5,33 128,28
Загальний обсяг
туристського споживання 17 823,29 21 246,92 24 093,42 28 464,64 34 898,28 темп приросту загального обсягу туристського споживання 19,20% 13,40% 18,10% 22,60%
Таким чином, скорочення кількості ліцензіатів (респондентів форми №1-ТУР) спричинило у 2004 р. від’ємну динаміку узагальнених абсолютних показників,яку не слід трактувати як зменшення обсягів туристичної діяльності в Україні. Зогляду на це, для запобігання некоректних аналітичних висновків, варто уникати порівняннявідповідних характеристик у їх абсолютному вимірі за 2003-2004 рр.
Станом на 01.01.2005 чинними були 2 754 ліцензії на туристичну діяльність,з них на туроператорську діяльність – 1028, на турагентську — 1726, відповідно 37% і 63 %. У 2004 р. кількість чинних ліцензій зменшилась у 2,3 рази порівняно з2003 р. (6 447 ліцензій). Проте, у 2004 р. туристична діяльність здійснювалась фактично91 % ліцензіатів, а у 2003 р. – лише 60 %, решта 40 % ліцензіатів не звітували абоповідомляли про відсутність діяльності. Отже, в процесі отримання нових ліцензійу 2004 р. з реєстру суб’єктів туристичної діяльності практично вибули непродуктивніліцензіати. Сукупна заборгованість ліцензіатів перед бюджетом скоротилась у 4 рази,а балансовий прибуток збільшився на 43 %.
Фактично, протягом 2004 р. туристичні послуги надавали 2 519ліцензіатів(39% — оператори та 61% — агенти), що майже на рівні 2001 р.
Середньооблікова кількість працівників туроператорів та турагентівдорівнює 23,5 тис. осіб, що у 2,1 рази менше, ніж у 2003 р.
Пріоритетним видом туристичної діяльності у 2004 році залишається внутрішнійтуризм, на який припадає 66 % туристів, обслугованих ліцензіатами. На виїзнийтуризм припадає, відповідно, 20 %, на в’їзний – 14 %.[9,190]
Всього протягом 2004 року туроператорами обслуговано 1,9 млн. туристівта 1,5 млн. екскурсантів, що, відповідно, на 34 % та на 44 % менше, ніж у 2003 році.Загальна кількість туристів зменшилась за рахунок скорочення кількості в’їзних івнутрішніх туристів, відповідно на 26 % і 47 %. Натомість, кількість виїзних туристівзросла на 28 % (табл.4).
Таблиця 4
Виїзний туризм в Україні
(осіб) 2 000р. 2 001р. 2 002р. 2 003р. 2 004р. Організований туризм 1 476 010 1 318 198 Службова поїздка 1 121 498 1 473 833 1 716 695 1 199 422 Приватний туризм 450 932 489 601 11 602 227 12 969 951 Всього виїзних туристів 13 422 320 14 849 033 14 729 444 14 794 932 15 487 571 темп приросту кількості туристів 10,60% -0,80% 0,40% 4,70%
Таким чином, продуктивність діяльності підприємств залишилась на рівні2003 р. – у 2004 році один ліцензіат в середньому обслужив лише на 1,5 % туристівбільше.
Обсяг наданих туристичних послуг туроператорів та турагентів у 2004році зріс, у порівнянні з 2003 роком, на 2 %. Проте, в середньому один ліцензіатнадавав на 57 % більше послуг, ніж у 2003 році.
Водночас, платежі до бюджету ліцензіатів у 2004 році зменшились порівняноз 2003 роком на 42 % і становили 98,1 млн. грн. В середньому на одного ліцензіатаприпадає 39,0 тис. грн. платежів до бюджету, що на 11 % менше, ніж у 2003 році.
У розрахунку на одного працівника, показники 2004 р. випереджають аналогічніпоказники 2003 р.: в середньому на одного працівника припадає на 43 % більше обслугованихтуристів, на 120% більше наданих послуг та на 25 % більше платежів до бюджету.
У 2004 році відбулось зростання середньої вартості путівки на 54 %через подорожчання одного туро-дня на 83 %. Найбільше підвищилась вартість одноготуро-дня у внутрішньому туризмі – на 89%, у в’їзному та виїзному туризмі, відповідно,на 43% та 26%.
Туристичний сезон 2005 року характеризується продовженням загальнихпозитивних тенденцій розвитку галузі. Зокрема, за даними Адміністрації ДержприкордонслужбиУкраїни, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, темпи росту обсягівв'їзного туризму (114%) перевищили темпи росту виїзного туризму (106%). Впродовж9 місяців 2005 р. Україну відвідали 13,9 млн. іноземних туристів, за кордон виїжджали12,4 млн. українських туристів. До кінця поточного року очікується, що Україну відвідають17,9 млн. іноземних туристів, а до інших держав подорожуватимуть 16,2 млн. українськихтуристів.
2. Напрямки формування туристичногоринку України
2.1 Перспективи розвитку регіональноготуризму в Україні
Складніта неоднозначні трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці України, знаходятьвідображення і в соціально-економічному розвитку її регіонів. Однак структура економікирегіонів та їх інфраструктурне забезпечення не відповідає завданням ринкової економіки.В той же час територіальна концентрація виробництва, щільність населення країнита достатній рівень розвитку людського капіталу, вигідне транскордонне положення,якість та унікальність окремих видів ресурсів транскордонних регіонів (наприклад,Карпатського) повинні сприяти ефективному їх використанню.
На нашудумку, одним із перспективних напрямів розвитку регіонів України може стати туризм,який має відповідне природно-ресурсне, інфраструктурне, трудоресурсне, організаційно-інформаційнезабезпечення у регіонах і подальший розвиток якого повинен враховувати особливостірегіонів, тому що сьогодні розвиток регіонів України характеризуються значними відмінностямив рівнях соціально-економічного розвитку, неузгодженістю ряду законодавчих і нормативнихактів, недостатньо чітко визначеною загальнодержавною стратегією. Спостерігаєтьсянадмірна концентрація населення і виробництва у великих містах, неефективний, уповільненийрозвиток більшості середніх і маленьких міст. Це є наслідком надмірного втручаннядержави в регіональну політику протягом довготривалого періоду, що призвело до значнихтериторіальних диспропорцій економічного розвитку країни, погіршення демографічноїситуації в країні, стану зайнятості, зниженню якості життя населення, занепаду сільськоїмісцевості.
В регіональному розрізі збереглась тенденціядиспропорційності розвитку туризму. Більше половини обсягів туристичної діяльностіприпадає на три регіони – АР Крим, м. Київ, Одеську область – які розвинені всебічноу різних галузях економіки. Водночас у регіонах, що є депресивними в інших галузях,туризм також не набув належного розвитку, не зважаючи на наявність необхідних дляцього природних, історико-культурних та трудових ресурсів. Від 48 % до 67 % обсягівтуристичної діяльності в Україні забезпечують підприємства АР Крим, м. Києва таОдеської області.
Таблиця 5
Туристична діяльність регіоніву 2003р. АР Крим м. Київ Одеська обл. Разом
Загальна кількість туристів
в’їзних (іноземних)
виїзних
внутрішніх
16 %
27 %
0,4 %
16 %
21 %
26 %
50 %
13 %
11 %
16 %
4 %
10 %
48 %
69 %
54 %
39 % Кількість екскурсантів 51 % 5 % 3 % 59 % Обсяг наданих послуг 22 % 38 % 7 % 67 % Платежі до бюджету 23 % 29 % 11 % 63 % Середньооблікова чисельність працівників 22 % 18 % 11 % 51 %
На Карпатський регіон (Закарпатська,Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області) припадає 5-12 % загальних обсягівтуристичної діяльності. Наступні 10 регіонів з року в рік вирізняються низькимипоказниками роботи суб’єктів туристичної діяльності та посідають останні місця зарейтингом (табл.5.)
Таблиця 6
Рейтинг областей за туристичноюдіяльністю Назва області
Рейтинг області за сукупністю
всіх основних показників 2001 р. 2002 р. 2003 р. Сумська 27 27 27 Чернігівська 26 26 25 Житомирська 25 25 26 Черкаська 24 24 23 Тернопільська 23 23 18 Рівненська 21 22 24 Кіровоградська 20 18 19 Вінницька 16 21 22 Луганська 22 19 21 Хмельницька 19 20 20
Найменш розвинутою туристична діяльністьє в Сумській, Чернігівській, Житомирській областях. Питома вага кількості туристів,обслугованих підприємствами цих областей не перевищує 1 % від загального по Україніобсягу. Таке становище зберігається впродовж останніх 4 років (табл.6).
У 2003 р. помітно активізувалась туристичнадіяльність в Волинській, Тернопільській, Закарпатській, Івано-Франківській областяхзавдяки проведенню комплексних рекламно-інформаційних заходів щодо презентації вітчизняноготурпродукту на державному та регіональному рівнях. Найбільшими темпами приростутуристичних потоків, зокрема в’їзного та внутрішнього, вирізняється серед цих регіонівТернопільська область (рис.2).
Водночас, туристичний та природно-рекреаційнийпотенціал цих областей, а також Вінницької, Луганської, Кіровоградської, Рівненської,Хмельницької, Черкаської, для яких питома вага кількості обслугованих туристів неперевищує 1,8 % від загального по Україні обсягу, можна використовувати набагатоефективніше.
/>
Рис.2. Динаміка туристичноїдіяльності України в 2004р.
В цих регіонах для успішного розвиткутуризму, окрім природнокліматичних ресурсів, наявні також комплекс об’єктів історико-культурноїспадщини, сприятливе екологічне становище, вигідне географічне розташування, з оглядуна близькість кордонів з європейськими державами, розвинену систему транспортногосполучення тощо.
Доцільно розбудовувати туристичну інфраструктуруу Херсонській, Волинській, Полтавській, Миколаївській областях, залучаючи для цьоговнутрішні та іноземні інвестиційні ресурси враховуючи сприятливі для розвитку туризмуекологічні та природнокліматичні умови. На даному етапі туризм в цих областях розвиваєтьсяповільно, втрачаються, з різних причин, потенційні можливості економічного зростаннята досягнення продуктивної зайнятості населення. [6, 152]
Незважаючина позитивні зрушення в туристичній сфері України, розвиток туризму в регіонах відбуваєтьсяповільно порівняно зі світовими туристичними регіонами. Аналіз розвитку туризмув регіонах України доводить наявність досить сприятливих чинників для сталого розвиткутуризму. В той же час наявні ресурси не використовуються належним чином через низькийрівень розвитку інфраструктури, в якій одне з перших місць належить транспортнійсистемі. Важливими проблемами залишаються подальше вдосконалення залізничної мережірегіонів, електрифікація окремих відрізків доріг, реконструкція і модернізація залізничнихвокзалів.
Требапідкреслити, що і наявна матеріально-технічна база туризму в регіонах використовуєтьсянеефективно через низку причин:
- асортимент туристичних послуг і рівень сервісу значно відстають відзарубіжних стандартів;
- ціни на готельні послуги мають постійну тенденцію до зростання, хочаце не завжди пов'язано з покращенням комфортності та рівня обслуговування;
- структура номерного фонду не відповідає потребам клієнтів (у готеляхрегіонів недостатньо одномісних номерів).
Аналіздіючих сьогодні пансіонатів, баз та інших закладів відпочинку в регіонах, засвідчуєненалежну комфортність переважної більшості з них, невисокий рівень та асортиментпослуг, занепад матеріально-технічної бази» сезонність роботи і пов'язане з неюнеефективне використання наявного туристичного потенціалу.
Саметому головними питаннями сьогодення та найближчої перспективи, вважаємо, є не збільшеннякількості об'єктів і їх потужностей, а налагодження конкурентоспроможного ринкутуристичних послуг шляхом модернізації існуючої матеріально-технічної бази. Дляцього на державному рівні необхідно вирішити ряд першочергових питань:
- розробка державних гарантій повернення інвестицій;
- зменшення відсотку за наданий кредит до 5—7%;
- надання «податкових канікул» суб'єктам господарювання, що здійснюютьреконструкцію туристичних об'єктів, на період проведення цих робіт.
До проблеммісцевого рівня належить зменшення загального терміну оформлення земельної ділянкиу власність або під забудову (сьогодні він становить від 3 до 9 місяців); наявністьдодаткових умов при наданні дозволів на ділянку (наприклад, будівництво 10 км. доріг,ремонт школи тощо).
Нанашу думку, Черкащина – один із пріоритетних регіонів розвитку туризму. Сьогодніна Черкащині працюють 32 суб'єкти туристичної діяльності. За 6 місяців 2005 рокувони надали послуги 15 442 туристам, з яких 13593 українців та 502 представниківінших країн. Місцеві турфірми за 6 місяців 2005 року надали послуги 13331 екскурсантам.Втім, на туристсько-екскурсійні об'єкти області значну кількість українських таіноземних туристів привозять столичні туроператори.
Середнових об'єктів та атракцій, що останнім часом з'явились у області, можна назватифольклорно-екскурсійний тур «Посвята у козаки» біля знаменитого козацькогодуба у Холодному яру. На Черкащині також активно розвивається молодіжний туризм.Зокрема, на річці Рось третій рік діє перший молодіжний готель (хостел) — «Модус».Це сучасний молодіжний оздоровчий, спортивно-туристичний та навчальний центр.
Пріоритетниминапрямами розвитку туризму на Черкащині є внутрішній та в'їзний туризм. До послугтуристів у області є понад 30 готелів, мотелів, кемпінгів та туристичних баз. Туристичнийпотенціал Черкащини дозволяє розвивати тут практично всі види сучасного туризму:історико-культурний, пізнавальний, екологічний, спортивний та ін. Все більшої вагив області набуває сільський туризм. У селах Черкаського регіону туристи ознайомлятьсяз місцевими звичаями, народними художніми промислами — гончарством, килимарством,плетінням, виробами з дерева.
Вобласті є всі можливості для розвитку активного туризму. Територією Черкащини протікає1037 річок, узбережжя яких використовуються для відпочинку. Тут влаштовуються сплавина човнах та катамаранах, а також спортивні змагання.
Областьмає значні запаси мінеральних вод з лікувальними властивостями. Зокрема, Звенигородськамінеральна вода (відкрита у 1962 р.) є багатою на радон, залізо, сірковуглець. Мінеральніводи «Мошногірська», «Славутич» використовуються для лікуванняорганів травлення.
Черкащинуназивають Шевченковим краєм: Тарас Шевченко народився у Моринцях, а на Чернечійгорі поблизу Канева знаходиться його могила. Наразі розроблена система туристсько-екскурсійнихмаршрутів по місцям, пов'язаних із Тарасом Шевченком.
ЗгідноРозпорядження Президента України від 29.04.2005 №1016/2005-р «Про відродженнята розвиток історичних і культурних центрів Черкащини» в області було розробленоКонцепцію державної програми «Золота підкова Черкащини». Реалізація цієїпрограми сприятиме зростанню популярності історико-культурної спадщини Черкащини,яка пов'язана з історією українського козацтва, іменами Богдана Хмельницького таТараса Шевченка.
Фінансуваннязаходів, передбачених програмою «Золота підкова Черкащини», здійснюватиметьсяза рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а також за рахунок залученняінвестицій.
Отже,сьогодні розвиток туризму в регіонах України знаходитеся на етапі, коли необхідноактивізувати дослідження традиційних і нових сегментів ринку, попиту споживачів,інформаційних технологій та управлінських методик.
Ефективнефункціонування цієї сфери потребує точних статистичних даних, глибоких досліджень,якісного менеджменту на основі принципів стійкого розвитку. Зростання показниківрозвитку туризму значною мірою залежить від стану безпеки та захисту туристів (туристамнеобхідно надавати точні дані щодо стану безпеки в туристичних регіонах). Такожтреба здійснювати подальше спрощення адміністративних та податкових обмежень у сферітуризму. За такого підходу розвиток туризму стимулюватиме розвиток багатьох галузей,безпосередньо з ним пов'язаних. У результаті, крім прямої економічної вигоди і соціальнихзрушень, українські регіони стануть привабливими для інвесторів, у тому числі іноземних.Саме тому, на нашу думку, туризм повинен поступово займати вагоме місце в економічнійструктурі регіонів України.
2.2 Розвиток сільського туризму вУкраїні на прикладі Черкащини
Традиційні райони світового туристського ринку вже практично досягли межі рекреаційної ємності. У зв'язку з цим, на нашу думку, Україна має унікальну можливість зайняти свою нішу на світовому туристському ринку за рахунок нових відвідуваних територій та альтернативних видів туризму. Йдеться зокрема про так званий сільський, або «зелений» туризм, який сьогодні в Україні розглядається як форма відпочинку міського населення та як форма діяльності селян, що надають відпочиваючим житло та харчування. Слід зазначити, що у Програму розвитку туризму в Україні до 2010 року внесено доповнення щодо розвитку цього виду туризму, а в державному бюджеті передбачаються навіть певні кошти на його розвиток.
Сільський туризм на відміну від масового не справляє шкідливого впливу на довкілля — природне та культурне і» у той же час, робить істотний внесок у регіональний розвиток. Він є одним зі способів переходу туристичної індустрії* до усталеного розвитку й переосмислення природних і культурних цінностей сучасного світу, дозволяє використовувати існуючий житловий фонд, скорочує інвестиційні витрати, дає можливість більш рівномірно розподіляти туристські об'єкти на території» не завдаючи шкоди довкіллю, а ще й приносить додаткові доходи місцевому населенню.
Сільський туризм, як відпочинок у сільській місцевості, не лише данина моді. Він пробуджує в людях бажання побути посеред чистого природного середовища, дає людині можливість звернутися до витоків народу, його культурної спадщини, пізнати історичну, культурну, етнографічну, а також архітектурну спадщину, звичаї та ремесла, що характерні для даного регіону, ознайомитися з місцевим народним одягом, фольклором, збирати трави і мінерали, взяти участь у сільськогосподарських роботах -овочівництві, бджільництві, збиранні винограду, фруктів, трав та грибів, квітникарстві, ознайомитися з місцевою кухнею.
Нині кожна країна прагне створити власну національну модель розвитку сільського туризму. Слід зазначити, що сільський туризм може розвиватися не скрізь, з лише в регіонах, не охоплених діяльністю, яка забруднює навколишнє середовище. Крім того, для розвитку сільського туризму в певному регіоні необхідне поєднання трьох елементів: первинні — природні і сільськогосподарські компоненти в регіоні (ці елементи, власне, і залучають туристів: наприклад, озера, придатні для купання}; вторинні — все, що необхідно для проживання туристів у цьому регіоні (кемпінги, фермерські садиби, магазини); додаткові — все, що робить проживання туристів більш зручним і комфортним. Крім того, слід зазначити, що культурні цінності сільського середовища (побут, духовний світ, фольклор тощо) не менш за природне середовище приваблюють туристів.
У ряді розвинутих західноєвропейських країн, таких як Франція, Великобританія, Голландія, Ірландія, Німеччина, Іспанія тощо, заняття сільським туризмом заохочується на національному рівні. В цих країнах туристичні поїздки до сіл і сільської місцевості займають вже друге місце після відпочинку на морі. Сільський туризм створює нові робочі місця та приносить реальний доход регіонам, а також дозволяє знайти засоби й способи для збереження природи. Зростаюча популярність сільського туризму спонукала багатьох англійських фермерів організуватися з метою пропозиції більш різноманітних послуг у своїх будинках. Сільський туризм в Англії стає все більш привабливим ще й тому, що пропонує виключно доступні ціни і спеціальні знижки для дітей. [7, 42]
Сільський туризм може ефективно розвиватися та функціонувати на таких територіях: села, сільськогосподарські ферми; зони відпочинку і дачні зони; лісовий фонд, природні феномени; національні парки і специфічні території, що охороняються; монастирі і священні місця; малі міста з характерною архітектурою, побутом, культурою; пам'ятки народної культури під відкритим небом. Для розвитку «зеленого» туризму Україна має чудові можливості, оскільки володіє безцінною природною та культурною спадщиною. У більшості українських регіонів на тлі прекрасних ландшафтів розташовані тисячі різноманітних пам'яток Історії та культури світового рівня, деякі з котрих не менш унікальні, ніж, скажімо, піраміди Єгипту та залишки шумерських міст, — це городища трипільської культури, скіфські кургани, безцінні скарби Київської Русі, середньовічні замки, чудові шляхетські парки тощо. До того ж, на території України розташовано 15 унікальних природних заповідників. Крім того, клімат України вигідно відрізняється від клімату багатьох країн світу.
Розвиток сільського туризму в Україні сприятиме припливу капіталу до села та поліпшенню матеріального статку селян; створенню нових робочих місць в туристичному бізнесі та туристичній інфраструктурі саме в тих регіонах, де найбільший відсоток безробітних, що сповільнить процес міграції молоді до міст у пошуках роботи та кращої долі; пожвавленню товарно-грошових відносин в регіонах, а отже — їхньому економічному піднесенню.
Основними районами «зеленого» туризму в Україні на сьогодні є Крим та Карпати. Причому, якщо Крим дотепер традиційно лідирував за кількістю відпочиваючих, то «зелений» туризм інтенсивно розвивається в Карпатському регіон: — Івано-Франківській, Закарпатській, Львівській областях. З'являються «зелені» садиби в київському й полтавському регіонах. Власне, спроби розвинути сільський туризм охоплюють різні місцевості від рівнин Полісся до Карпатських гір.
Союз сприяння розвиткові сільського туризму в Україні, створений в 1996 році, пропонує міським мешканцям відпочинок з розміщенням у спеціально обладнаних будинках або квартирах, розташованих в населених пунктах, що знаходяться в унікальних природних куточках України. Союз на громадських засадах займається також: організаційним становленням сільського туризму як виду підсобної діяльності на селі і підприємництва; встановленням співробітництва державних органів, органів місцевого самоврядування з громадськими організаціями щодо створення правових умов і господарського механізму функціонування сільського туризму; рекламуванням потенціалу українського села і просуванням на ринок послуг сільських господарів за допомогою видання спеціалізованого журналу «Туризм сільський зелений», відповідних каталогів і путівників (до речі, видано каталог «Відпочивайте в українському селі», де зібрано координати багатьох сільських господарів» що бажають здати кімнати туристам); організацією і методичним забезпеченням навчання власників садиб та організаторів сільського туризму; проведенням всеукраїнських і міжнародних акцій із представленням потенціалу сільського зеленого туризму в Україні; створенням мережі інформаційно-консультаційних центрів і сприянням підготовці операторів та менеджерів сільського туризму через центри зайнятості, середні і вищі навчальні заклади.
Спостерігаючи перспективу українського сільського туризму на міжнародному туристичному ринку, західні країни надають технічну й організаційну допомогу Україні в розвитку цієї галузі. Так, міжнародні фонди та організації ТАСІS проводять консультації уряду та пересічних громадян, бажаючих займатися туристичним бізнесом, створюють інформаційні центри, видають рекламну продукцію, що покликана залучати відпочиваючих. На жаль, сьогодні імідж українського сільського туризму у світі неоднозначний. З одного боку, Україна сприймається як традиційно аграрна країна зі збереженим сільським способом життя, багатою культурною спадщиною, з неушкодженою природою і гостинними господарями. З іншого боку, відзначається те, що туристична інфраструктура в багатьох селах не налагоджена на рівні європейських стандартів, більше того, відсутні такі звичні для городянина блага, як газ, каналізація, гаряча вода тощо. Багато сіл мають проблеми з шляхами та транспортом.
Але останнім часом намітилися певні зрушення в позитивному напрямку. Заможні господарі, не очікуючи на кредити, будують будинки, де кожен блок має обставлені кімнати з телефоном, телевізором, індивідуальним санвузлом, душем або ванною, а іноді й сауною, автономним опаленням, пральними машинами, кухнею тощо. І до того ж, багато господарів у селах мають свої* городи, худобу, пасіки і, відповідно, можуть запропонувати проживаючим найсвіжіші екологічно чисті продукти просто з городу.
Основними перешкодами розвиткові сільського зеленого туризму в Україні є відсутність початкового капіталу, механізму кредитування та високі податки (принагідно зазначимо, що в Угорщині в господаря, що приймає відпочиваючих, доходи від 10 ліжок не обкладаються податком. У Румунії розглядається питання про звільнення від податків таких господарів протягом 15 років. В Австрії селяни, що займаються прийманням гостей, мають пільги з оподаткування вже протягом 40 років. У Польщі не обкладаються податком доходи від надання туристам не більш 5 кімнат для проживання й харчування.
Для подальшого успішного розвитку сфери сільського туризму в Україні, на наш погляд, необхідно: активізувати державну політику в сфері сільського туризму; вдосконалити систему регулювання діяльності з сільського туризму; забезпечити розвиток правових, організаційних і економічних основ сфери сільського туризму; забезпечити захист туристського ринку шляхом прийняття антидемпінгових та Інших заходів державної підтримки; організувати безпеку туристів; сформувати імідж України в світі як привабливого об'єкта для сільського туризму; вдосконалити систему інформаційного забезпечення; поглибити наукові дослідження в сфері сільського туризму; привести методологію статистичного обліку послуг сфери сільського туризму у відповідність з міжнародними стандартами; стимулювати розвиток інфраструктури сільського туризму шляхом залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для реконструкції і будівництва туристських об'єктів; поліпшити якість обслуговування туристів на основі стандартизації, сертифікації і ліцензування діяльності з сільського туризму; забезпечити розвиток системи підготовки і підвищення кваліфікації кадрів у сфері сільського туризму;
Сьогодні в Черкаській області формуєтьсярозуміння сільського зеленого туризму як специфічної форми відпочинку на селі зширокою можливістю використання природного, матеріального і культурного потенціалурегіону. Сільський зелений туризм у більшості країн розглядається як невід'ємнаскладова частина комплексного соціально-економічного розвитку села та як один іззасобів вирішення багатьох сільських проблем.
Враховуючи те, що в умовах загальноекономічноїкризи економічні і соціальні проблеми села надзвичайно загострилися, широке розповсюдженняі розвиток сільського зеленого туризму є особливо бажаними.
Позитивний вплив сільського зеленоготуризму на вирішення соціально-економічних проблем села полягає передусім у тому,що він розширює сферу зайнятості сільського населення, особливо жінок, і дає селянамдодатковий заробіток; розширює можливості зайнятості сільського господаря не тількиу виробничій сфері але й в сфері обслуговування. При певному нагромадженні числавідпочиваючих з'являється потреба в задоволенні їх різноманітних запитів, а це,в свою чергу, стимулює розвиток сфери послуг: транспортних, зв'язку, торгівлі, службипобуту, відпочинково-розважальних та інших.
Розвиток сільського зеленого туризмуспонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, в цілому сіл; стимулюєрозвиток соціальної інфраструктури. Суттєву роль відіграє розвиток сільського зеленоготуризму у підвищенні культурно-освітнього рівня сільського населення.
/>/>/>/>Повідомлення, що на Черкащині то тут, то там з'являються паростки зеленоготуризму, надходять уже не перший рік. І справді, глибше ознайомлення з проблемоюдало змогу з'ясувати, що в окремих районах цьому виду діяльності приділяється певнаувага. Певні сподівання щодо його розвитку дає здійснюваний у трьох селах Черкаськогорайону канадсько-український проект «Зелений туризм для соціального благополуччясела». Його мета — створення у Худяках, Сагунівці та Леськах Черкаського районуагросадиб, які б їхні власники могли використати для прийому та обслуговування туристівз інших регіонів України та з-за кордону. Черкаський бізнес-центр Товариства фахівцівпромислового менеджменту, який і сприяє реалізації згаданого проекту, організувавнавчання для господарів, які мають бажання приймати туристів. Вони ознайомлюютьсяз основними стандартами якості у сфері зеленого туризму.
У Худякахна такому семінарі п'ятнадцятеро господарів приватних будинків детально вивчалиспецифіку послуг, які можна було б надавати туристам. [3,5]
За деякимиданими, на сьогодні в області готові приймати туристів господарі 30 таких садиб.Зрозуміло, що цього вкрай недостатньо, аби зрушити з місця таку важливу справу.
Однак,поки що всі намагання перейти від планів до здійснення конкретних задумів наштовхуютьсяна бар'єр відсутності коштів. Як зауважила працівник управління культури НаталіяБеззуба, управління тільки приступає до координації цієї діяльності, а тому покищо достеменно не володіє ситуацією в області. За словами Наталії Валентинівни, незабаромпроблеми зеленого туризму будуть обговорені на засіданні круглого столу, на якийбудуть запрошені всі зацікавлені суб'єкти. Мова йде про те, щоб сприяти залученнясільського населення до діяльності у сфері сільського зеленого туризму, увести добровільнусистему сертифікації житла як базового елементу сільського туризму, що допоможевизначити, на яких правах і яку якість обслуговування забезпечить сільський господар.
Створенняв Україні високорентабельної сфери сільського туризму, здатної виробляти та реалізовуватиякісний, конкурентоздатний в умовах міжнародного туристського ринку продукт, дозволить:збільшити туристичний потенціал країни; зберегти та забезпечити раціональне використаннякультурно-історичних та природно-рекреаційних ресурсів; забезпечити доступністьтуристських ресурсів для всіх шарів населення; стимулювати зайнятість сільськогонаселення; підвищити ефективність взаємодії державних та приватних структур у сферісільського туризму; сприяти розвиткові малого та середнього підприємництва на селі.
2.3 Перспективи розвитку ринку готельнихпослуг в Україні
Поняття «готельне господарство» раніше співвідносилося з господарською діяльністю, що полягала в наданні платних послуг розміщення в готелях. Згодом, із зростанням попиту на туристичні послуги і прагненням готелів до розширення комплексності обслуговування, послуги розміщення стали тісно пов'язуватись із харчуванням і реалізацією додаткових послуг. Це дає підстави для визначення поняття «готельне господарство» у широкому та вузькому його розуміннях. У широкому розумінні воно включає проживання, харчування та додаткові послуги, у вузькому лише проживання.
Для послуг готельного комплексу властиві, насамперед, такі особливості, як сезонність попиту і належність до певної території, оскільки при зниженні попиту готель не може реалізовувати свої послуги в інший час і в іншому місці. Так, курортні готелі повністю завантажені й отримують прибуток лише 3-4 місяці на рік, а решта часу їх метою є мінімізація збитків. На противагу їм готелі великих міст у літні місяці страждають від нестачі клієнтів і заради залучення додаткових знижують ціни на 20-30%.
Наступноюособливістю є проблема контролю послуги. Готельна послуга невідчутна, а крім тогоюважко визначити стандарт таких необхідних елементів, як ввічливість та привітність.Тому контроль якості послуги здійснюється через контроль поведінки персоналу готелю.
На початку2004р. в Україні налічувалось 1254 готельні підприємства на 51107 тис. місць (табл.7.)За формами власності всі готельно-ресторанні господарства розподіляються так: 584із них перебувають у загальнодержавній, 68 – у комунальній, 11523 – колективній,5389 – приватній власності, а 176 належить міжнародним організаціям та юридичнимособам інших держав. За даними аналізу структури готельного господарства, такі форми,як мотелі, кемпінги, молодіжні бази в Україні майже не розвинені.
Таблиця7
Кількість готельних підприємств в Україні (од.)Місце мешкання Роки 2000 2001 2002 2003 2004 Всього в Україні в т.ч. 1328 1326 1308 1258 1254 Готелів 916 872 866 831 815 Мотелів 15 21 19 20 23 Готельно-офісних центрів 6 5 10 8 7 Кемпінгів 9 10 10 11 12 Молодіжних турбаз і гірських притулків 11 11 20 25 28 інших 371 407 383 363 359
Ринокготельних послуг в Україні дуже далекий від насичення, зокрема, в Києві відкрилилише «Прем'єр-Палас», в Одесі – 19-поверховий готель «Одеса Кемпінскі» на 158 номерів вартістю 28 млн. дол., у Донецьку — «Донбас Палас» на 129 номерів і фешенебельний розважально-готельний комплекс «Вікторія» на 38 номерів, у Дніпропетровську – «Гранд-готель».
/>
Рис.3. Співвідношення обслуговуваних готелями України в'їзних (іноземних)та внутрішніх туристів в 2003 році
Стверджувати, які готелі зараз найбільше користуються попитом, складно, оскільки кожен регіон має свою специфіку, що потрібно враховувати при будівництві нових готелів.
Стійкий ринок попиту на готельні послуги в країні ще не сформувався, хоча позитивні тенденції вже є. Лише минулого року кількість клієнтів вітчизняних готелів збільшилося на третину, причому зростання попиту позначилося практично в усіх цінових сегментах.
Станом на 01.01.2004 р. в туристичнійта курортній галузях нараховується всього 8,3 тис. підприємств, в тому числі: 3,9тис. суб’єктів туристичної діяльності; 1,2 тис. готелів та інших місць для короткотерміновогопроживання; 3,2 тис. санаторно-курортних закладів.
При цьому фактично надавали послуги7,7 тис. підприємств (не працювали з різних причин 661 санаторно-курортний заклад),в тому числі:
3,9 тис. туроператорів та турагентів;
1,2 тис. готелів та інших місць длякороткотермінового проживання;
2,6 тис. санаторно-курортних (оздоровчих)закладів, з яких 1,9 тис. є госпрозрахунковими.
Сукупна кількість функціонуючих підприємствгалузі збільшилась за 2003 рік на 10,3 %. Це зумовлено зростанням на 23,3 % кількостітуроператорів та турагентів, збільшенням на 0,6 % загальної кількості санаторно-курортнихзакладів та одночасним скороченням числа санаторно-курортних закладів, які не працювали- від 668 до 661 одиниць. [8, 258]
За рахунок підвищення ефективності роботипідприємств галузі та інтенсифікації праці збільшились обсяги наданих ними послуг.
Сукупний обсяг послуг, наданих у 2003р. підприємствами туристичної та курортної галузей, становить понад 4,1 млрд. грн.,що на 34,4 % більше ніж у 2002 р. (3,1 млрд. грн. та 12,2 %, відповідно)(табл. 8).
З метою підвищення якості послуг туристичноїінфраструктури відбувається їх послідовна сертифікація. Станом на 01.01.2004 р.обов’язкову сертифікацію готельних послуг пройшли 682 підприємства, з них пройшлисертифікацію на відповідність категорії 5 зірок – 1 підприємство, 4 зірки – 18,3 зірки – 55, 2 зірки – 56, 1 зірка – 21, без категорії – 531. Сертифікат відповідностіпослуг харчування отримали 763 підприємства.
Таблиця 8
Основні показники роботисуб’єктів туристичної діяльності УкраїниНазва показника 2001 р. 2002 р. 2003 р. Темп приросту 2003/2002 Кількість суб’єктів туристичної діяльності (ліцензіатів), що надавали послуги (одиниць) 2 652 3 134 3 864 +23,3 % Всього обслужили туристів (осіб) 2 175 090 2 265 317 2 856 981 +26,1 %
В т. ч.
— в’їзних (іноземних) (осіб) 416 186 417 729 590 641 +41,4 % — виїзних (осіб) 271 281 302 632 344 332 +13,8 % — внутрішніх (осіб) 1 487 623 1 544 956 1 922 010 +24,4 % Кількість екскурсантів (осіб) 1 874 233 1 991 688 2 690 810 +35,1 % Обсяг наданих послуг (тис. грн.) 1 206 668 1 386 132 2 093 160 +51,0 % Платежі до бюджету (тис. грн.) 126 787 136 177 169 058 +24,1 % Обсяг послуг в середньому на 1 ліцензіата (тис. грн.) 455 442 542 +22,5 % Платежі до бюджету в середньому на 1 ліцензіата (тис. грн.) 48 43 44 +0,7 % Середньооблікова чисельність працівників (осіб) 37’956 39’706 50 315 +26,7 % Обсяг послуг в середньому на 1 працівника (тис. грн.) 31,8 34,9 41,6 +19,2 % Платежі до бюджету в середньому на 1 працівника (тис. грн.) 3,3 3,4 3,4 0 % Кількість туроднів обслуговування (одиниць) 14’701’543 14’146’885 22’483’551 +58,9 % Середня тривалість подорожі (діб) 6,8 6,2 7,9 +26,0 % Середня вартість 1 подорожі (путівки) (грн.) 555 612 733 +19,7 % Середня вартість 1 туродня (грн.) 82 98 93 — 5,0 %
Частка послуг туристичної та курортноїгалузей у ВВП зросла від 1,32 % у 2000 р. до 1,36 % у 2001 р. та 1,39 % у 2002 р.,та 1,56 % у 2003 р.
Середньо-облікова чисельність працівниківтуристичної та курортної галузей у 2003 р. дорівнює 199,8 тис. осіб і зросла на5,4 % проти 189,5 тис. осіб у 2002 р., в т. ч.: працівників турагентств та туроператорів,що надавали послуги – 50,3 тис. осіб; готелів та інших місць для короткотерміновогопроживання – 28,3 тис. осіб; санаторно-курортних закладів – 121,1 тис. осіб.
Завдякишвидким темпам зростання економічних контактів, діловий туризм вважається одним із найрентабельніших і найперспекгивним. У його інфраструктурі одне з центральних місць займають готелі і бізнес-центри.
Найбільш перспективним сегментом можна вважати таймшер — дольову власність місцем відпочинку, коли клієнт стає власником номера на фіксований строк. За статистикою ВТО, попит на цю послугу зростає у світі на 16% щорічно. Вперше її вирішив випробувати кримський пансіонат «Пори року», створивши таймшер-клуб, учасники якого впродовж тижня на 10 років стають власниками двомісного номера. Вартість такої послуги -1,4-2,8 тис. дол. щороку [4, 8-9].
Готелі рекреаційних територій, наприклад Криму, перебувають під впливом ажіотажного попиту у високий сезон, коли цей показник перевищує пропозицію в 15-30 разів. Однак після літа настає «мертвий» сезон, який супроводжується зниженням вартості проживання. Сьогодні найбільш поширеним у вітчизняних готелів методом боротьби з сезонністю є розширення переліку послуг. Готелі розвивають медичний напрям позиціонуючи себе як оздоровчі центри. Одні обмежуються косметологією і SРА, інші пропонують профілактичні та діагностичні послуги
Багато готелів роблять ставку на проведення конференцій, семінарів, презентацій і тренінгів
Проведений аналіз сучасного стану засобів розміщення в Україні виявив такі проблеми:
- сьогодні не існує розвиненої мережі приміщень, де дитячі, молодіжні групи та туристи могли би зупинятися на ночівлю у випадку кількаденної подорожі;
- ціни на готелі й інші види ночівлі, зазвичай, недоступні для дітей і молоді, що стримує розвиток екскурсійних і туристичних поїздок Україною;
- туристично-рекреаційний та інвестиційний потенціал багатьох провінційних міст, де є база для розвитку історичного та рекреаційного туризму, залишається невикористаним.
Як ініціативу з підтримки внутрішнього туризму варто паралельно ввести знижки на оподаткування річних доходів українських громадян та іноземних резидентів за умови проведення ними відпусток в межах України.
Що стосується підтримки масового туризму, то слід відверто визнати, що без пільгового податкового режиму хоча б на кілька років створити якісну і доступну готельну послугу для масового внутрішнього ринку неможливо і ніякого серйозного розвитку української туристичної сфери чекати не варто. Деякі чотири — і п'ятизіркові готелі можна побудувати в існуючому нормативно-правовому полі за рахунок залучених інвестицій, хоча млявість реалізації майже всіх міжнародних проектів також є своєрідною оцінкою недосконалості цього поля. Потрібне швидке поліпшення ситуації шляхом надання певних податкових канікул для готельного сектора, які дозволять відновити готелі за рахунок зароблених власних засобів і максимально стимулюватимуть залучення Інвестицій.
Податкові пільги не є новими з погляду світової практики. В усіх країнах ЄС, наприклад, серйозна увага приділяється розробці податкової політики, що стимулювала б розвиток підприємництва в готельному секторі економіки. В зв'язку з цим застосовується диференційований розмір ПДВ, який коливається від 5,5% у Франції, до 10% в Ірландії. Висококласними же готелями цей податок сплачується в стандартному розмірі і варіюється в різних країнах від 12% в Іспанії, до 22% в Данії. Так, в Італії розмір пільгового податку становить 9%, тоді як повна ставка для п'ятизіркових готелів -19%. В Іспанії пільгова ставка податку встановлена 6%, для чотирьох- і п'ятизіркових готелів -12%. В інших країнах з могутньою туристичною індустрією, наприклад, в Ізраїлі — підприємства, що приймають іноземних туристів, взагалі не обкладаються ПДВ. У Єгипті така податкова пільга розповсюджується на підприємства, які обслуговують іноземних туристів упродовж 10 років.
Використовуючи міжнародний досвід, доцільно впроваджувати диференційовані ставки ПДВ (у т. ч. стандартну, знижену та підвищену ставки) залежно від зірковості готельних підприємств і питомої ваги іноземних гостей, типів і категорій підприємств ресторанного бізнесу, а також пільги податкового характеру для малих підприємств
Таким чином, досвід багатьох країн показує, що успіх розвитку туризму безпосередньо залежить від підтримки з боку держави. Різні державні програми стимулювання в'їзного туризму передбачають пільги в оподаткуванні, спрощення прикордонно-митного режиму, створення сприятливих умов для інвестицій, надання пільгових позик і кредитів для національних підприємців, збільшення бюджетних асигнувань на розвиток інфраструктури, рекламу на зарубіжних ринках, підготовку кадрів. Застосування в Україні подібних заходів на законодавчому рівні прискорить розвиток індустрії гостинності і туристичної галузі загалом, а також стане ефективним способом формування позитивного міжнародного іміджу нашої держави.
Актуальним нині є створення студентських готелів (хостелів). Аналіз досвіду діяльності молодіжних готелів у зарубіжних країнах, зокрема в Росії, дає змогу говорити про перспективи розвитку мережі хостелів в Україні. Одночасно досвід інших країн також свідчить, що молодіжне хостельне господарство доцільно розвивати паралельно з екскурсійною діяльністю, а також дитячим, молодіжним і сімейним туризмом. Саме ці групи туристів найчастіші відвідувачі та споживачі послуг костелів.
Координаційну, консультаційну та фінансову допомогу для розвитку мережі хостелів мають надати такі організації, як Державна туристична адміністрація України, Державний комітет у справах сім'ї та молоді, Український національний комітет молодіжних організацій, Міністерство туризму АР Крим, координаційні ради з питань молодіжної політики обласних державних адміністрацій, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Останнім часом інтерес до Інвестицій в готельну інфраструктуру і з сторони як Заходу, так і Сходу значно посилився; в Держтурадміністрацїї пройшли переговори з партнерами з Іспанії, Австрії, Туреччини, Саудівської Аравії й Інших країн.
На нашу думку, Державна туристична адміністрація повинна долучитися до розвитку готельної справи за допомогою наступних заходів:
- забезпечення участі делегацій українських готелів у міжнародних професійних виставках;
- видання офіційного довідника засобів розміщення, де за підсумками регіональної інвентаризації буде приведена найповніша інформація про готелі, санаторії, пансіонати, будинки відпочинку в Україні;
- створення в Інтернеті електронної біржі працевлаштування;
- формування бази даних про туристичні фірми і готелі, місця їх розташування, послуги, ціни, вивчення і прогнозування попиту, створення постійно діючої Інтернет-виставки інвестиційних готельних проектів.
Реалізація цих та інших заходів сприятиме подальшому розвитку готельного господарства, створенню умов для інтеграції вітчизняних готелів у міжнародні готельні мережі, формуванню та розвитку мереж і незалежних підприємств готельного господарства в Україні.
3.Державна підтримка розвитку туризму в Україні
Останні декілька років розвиток туризмув Україні проголошується стратегічним пріоритетом національного розвитку. Відповіднодо цього держава зробила багато кроків з інституційного, інформаційного, нормативно-правовогозабезпечення розвитку туризму в Україні.
У 2002 році створена Державна туристичнаадміністрація України (ДТАУ), що має права державного комітету. На цей орган центральноївлади покладено розробку та впровадження державної політики підтримки туризму вУкраїні. При ДТАУ створена національна рада з туризму. Низка державних підприємств(наприклад ДП „Національна туристична організація, ДП „Науковий центр розвитку туризму”,та інші) спрямовують свою діяльність на інформаційно-аналітичний та рекламний супровідтуристичної сфери України.
Низка законів, указів Президента України,постанов Уряду вже регулюють відносини суб’єктів господарської діяльності (СГД)туристичної сфери як між собою, так і з державою (дивись аналітичне дослідження„Аналіз державної політики підтримки розвитку туризму в Україні”). Практично повсюдностворена державна вертикаль (центральний – обласний рівень) управління та координаціїтуристичною сферою.
Але зрозуміло, що ефективний розвитоктуризму в Україні не можливий без повноцінної участі у цьому процесі органів місцевогосамоврядування, які безпосередньо, за Конституцією та Законами України, забезпечуютьжиттєдіяльність та розвиток територіальних громад. На сьогодні органи місцевогосамоврядування вже мають бюджети розвитку (хоча, нажаль поки що, дуже малі). Нарешті,в основному, закінчено поділ майна між державою та комунальною власністю. Органимісцевого самоврядування постійно демонструють наявність місцевої ініціативи таздатність вирішувати складні питання забезпечення життєдіяльності та розвитку територіальнихгромад. Наявний великий досвід консолідованих дій органів місцевого самоврядуванняу відстоюванні та просуванні власних інтересів (дії Асоціації міст України (АМУ),спілки „Золоте Перевесло”, інші). Важливим показником реального впливу є довіранаселення до представників органів місцевого самоврядування, яка сьогодні (за результатамисоціологічних досліджень) значно перевищує довіру до представників органів центральноївлади. Тому, залучення органів місцевого самоврядування до впровадження ефективноїполітики підтримки розвитку туризму на місцевому рівні є обов’язковою умовою успішногорозвитку туристичної сфери України в цілому.
Об'єктивно аналізуючи нормативно-правовурегуляцію стану галузі туризму в Україні, слід відмітити, що вона активізуваласялише протягом декількох останніх років. Законодавство України про туризм складаєтьсяз Конституції України, Закону України “Про туризм”, інших законодавчих актів України,що видаються відповідно до них, міжнародних договорів і угод, в яких бере участьУкраїна.
До сьогодні в Україні було досить чітковибудовано диференційовану систему органів урядового та неурядового характеру, якіфахово займалися цим питанням. Так, Законом “Про туризм” встановлено, що державнаполітика у галузі туризму визначається Верховною Радою України. Центральним органомдержавної виконавчої влади в галузі туризму був Державний комітет України по туризму(на сьогодні — ліквідовано), повноваження якого визначалися цим законом та положенням,що затверджувалося Кабінетом Міністрів України. Державний комітет України по туризмуреалізував державну політику в галузі туризму і ніс відповідальність за подальшиййого розвиток; брав участь у підготовці проектів законодавчих та інших нормативнихактів з питань туризму. Місцевими органами державної виконавчої влади в галузі туризмує відповідні структурні підрозділи у складі органів державної виконавчої влади вАвтономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які підпорядкованіцим органам влади та Державному комітету України по туризму. Для координації діяльностіміністерств і відомств України в галузі туризму створено Національну раду по туризму,яка є позавідомчим колегіальним органом.
Всі плани, програми та проекти щодорозвитку туристичної індустрії повинні бути максимально зорієнтовані не тільки настворення належних умов для туристів, а й на забезпечення високого комфорту проживаннякорінних жителів регіону. Іншими словами, розвиток туристичної галузі треба розглядатияк фактор стабілізації місцевих ринків праці та розширення зайнятості населення.
Серед інших питань, які регулюютьсявідповідними урядовими організаціями, є й такі, які, наприклад, розробка першочерговихкроків у реалізації Основних напрямів розвитку туризму в Україні, схвалених УказомПрезидента України від 10.10.1999 р. постановою Кабінету Міністрів України “Прозаходи щодо подальшого розвитку туризму” (від 29.04.1999 р.) Ряду центральних органіввиконавчої влади дано доручення “організувати облаштування мережі міжнародних транспортнихкоридорів об’єктами туристичної інфраструктури, залучення інвестицій та одержаннякредитів для розвитку туристичної індустрії”.
Окремо слід сказати про роботуАсоціації туризму України. Вона на сьогодні є головною ланкою в тій системі, якабула наведена вища, займає провідне місце серед урядових та неурядових організацій.Об’єднуючи організації відповідного профілю на місцях, Асоціація значно полегшуєроботу, намагаючись скоординувати їх роботу. Прикладом таких організацій може бутиЛьвівська організація розвитку туризму, Асоціація “Трускавецькурортосервіс”, Одеськийрегіональний центр сприяння розвитку туризму “Регіон-туризм”.
Висновок
Стратегічною метоюрозвитку туристської індустрії України є вихід її на світовий рівень туристськихпослуг. Основними передумовами для цього виступають: географічне положення, наявністьприродного, історико-археологічного туристського потенціалу, політична стабільністьта економічне зростання, конкурентноздатність туристських послуг. Якщо перші чотириумови в теперішній час у державі забезпечені, то дві останні гальмують входженнянаціонального туризму в міжнародний туристський простір.
Порівнюючи світовийдосвід в організації туризму з сьогоднішнім станом його в Україні, треба констатувати,що між ними існує значний розрив. Так в перші роки незалежності, Україна стала восновному виїзною країною, що деформувало структуру і баланс туризму. Був продемонстрованийу міжнародних відносинах новий феномен: при низькому ВВП на душу населення спостерігавсявиїзний масовий туризм її громадян за кордон, щороку не менше 6 млн. чол., переважноз комерційно-торгівельною метою.
У світовій практицітуризм відіграє значну роль в забезпеченні розвитку соціально-економічних процесіву країні та є важливим елементом її загальної стратегії. Значна роль туризму полягаєв розвитку зовнішньої діяльності — це один із напрямків участі України в міжнародномуподілі праці, як фактор розвитку зовнішньої торгівлі, як один із елементів, що формуютьімідж держави у фінансових і політичних колах світу.
Якщо розглядатитуризм як внутрішній фактор, він являє собою: джерело валютних надходжень до бюджету;засіб здійснення структурних зрушень в господарстві країни за рахунок появи на ринкуконкурентоспроможних послуг; залучення в обіг індиферентних ресурсів (природно-кліматичних,історико-археологічних, культурно-побутових та ін.); вирішення соціального питаннярозширення ринку робочих місць і за рахунок цього зменшення безробіття в ціломута особливо в регіонах зі слабо розвинутою промисловістю.
Зміни в житті світовогосуспільства, викликані соціально-економічними факторами і технічним прогресом уXX столітті, суттєво трансформували соціальний статус людини, тобто підвищився рівеньжиття, скоротився робочий час і зріс обсяг вільного часу. Але в той же час і зрослипсихологічні навантаження на людський організм, підвищилась інтенсивність ритмужиття і праці, погіршився екологічний стан навколишнього середовища. В таких неоднозначнихумовах відбувається трансформація людських ціннісних орієнтацій, зростає потребау вільному часі та активному відпочинку, що є невід'ємним елементом суспільногожиття поряд з матеріальним благополуччям. Зважаючи на ці фактори, туризм є тієюсферою діяльності, яка здатна частково задовольнити вище наведені потреби суспільства,і в той же час він є найбільш високорентабельною галуззю економіки в розвинутихкраїнах світу, оскільки представляє собою цілу індустрію, що включає в себе окрімготельно-ресторанного господарства, транспорту і зв'язку цілу систему інших галузейта сфер діяльності, що обслуговують туристську індустрію (торгівля, промисловість,соціальна інфраструктура, індустрія розваг тощо), що мають шанс розвиватись за рахуноктуризму.
На наш погляд туризмв Україні повинен розглядатись Урядом, як один із важливих чинників стабільногоі динамічного збільшення надходжень до бюджету, збільшення ВВП на душу населення,позитивного впливу на стан справ у багатьох сферах діяльності, особливо це стосуєтьсяв'їзного туризму, тому що на сьогодні створені принципово нові умови для розвиткутуризму у зв'язку з відкритістю території України для відвідування іноземними туристамиі прагненням країни інтегруватись у ЄС.
Список використаної літератури
1. Закон України „Про туризм” вiд 15.09.1995№ 324/95-ВР із змінами та доповненями/ Верховна Рада України. – К.: Парламентськевидавництво, 2003. – 20 с.
2. Державна програма розвитку туризму на 2002-2010роки // Урядовий портал (www.kmu.gov.ua).
3. Кирей В. Зелений туризм – не тільки відпочинок,а й важлива галузь економіки// Черкаський край, — №24 від 29 березня 2006р.
4. Ковальова В. Важкий шлях інвестора // Готельнийі ресторанний бізнес, — №5, — 2002.
5. Левковська Л.В. Туризм та готельний бізнесв Україні: стан і перспективи розвитку// Трибуна, — №5-6, — 2003,- с.38-39.
6. Лихоманкова О.В. Стан і перспективи регіональногорозвитку туризму в Україні// Актуальні проблеми економіки,-№6(36),-2004,-с.149-155.
7. Мунін Г., Зінов'єв Г. Сільський туризм –перспективний напрямок розвитку туристичної індустрії україни//Трибуна, — №1-2,-2003,- с.42-43.
8. Уніят А., Альховіцька О. Перспективи розвиткуринку готельних послуг в Україні: світовий досвід та вітчизняна практика // ВісникТАНГ — №5-2, — 2005 – с. 257-265.
9. Шульгіна Л. Тенденції розвитку українськоготуризму: географічний та мотиваційний аспекти динаміки попиту// Вісник ТАНГ, — №5-2,- 2005, -с.186-192.
10. Агафонова Л., Агафонова О… Туризм, готельнийта ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посіб.для студ. вищ. навч. закл. / Київський ун-т туризму, економіки і права. – К.: ЗнанняУкраїни, 2002. – 352 с.
11. Туризм в Україні. Статистичний бюлетень,- К.: Державна туристична адміністрація України, — 2004.