Зміст
1. Фізико- географічні умови розташування Закарпатської області
2. Географіята використання ресурсів Закарпатської області
2.1 Природні рекреаційні ресурси
2.1.1 Кліматичнірекреаційні ресурси
2.1.2 Бальнеологічнірекреаційні ресурси
2.1.3 Воднірекреаційні ресурси
2.1.4 Рельєфяк рекреаційний ресурс
2.1.5 Біотичнірекреаційні ресурси
2.1.6 Рекреаційніресурси природно — заповідного фонду
2.1.6.1 Заповілниймасив «Долина нарцисів»
2.1.6.2 Ботанічнийзаказник «Чорна гора»
2.1.6.3 Регіональнийпарк Стужиця""
2.2 Історико — культурні ресурси
2.2.1 Архітектурніпам'ятки Закарпаття
2.2.2 ЗамкиЗакарпаття
2.2.2.1 Невицькийзамок
2.2.2.2 Середнянськийзамок
2.2.2.3 Ужгородськийзамок
3. Основнікурортно — оздоровчі заклади Закарпатської області
4. Проблемиі перспективи використання рекреаційних ресурсів Закарпаття
Висновки
Реферат
Актуальністьтеми. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення – щоврешті-решт означає здоров’я – є найвищою соціальною цінністю. Тому за останнікілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації.Це пов’язано в першу чергу із значним ростом доходів населення економічнорозвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвиткомтранспортного сполучення.
Певна територіязі значною кількістю рекреаційних ресурсів – це потужний потенціал розвиткуміжнародного туризму, який у багатьох країнах світу є прибутковою галуззюнаціональної економіки. Тому, оскільки Закарпатська область багата на природніта соціокультурні ресурси, виникла потреба визначити яким саме рекреаційнимпотенціалом він володіє та визначити напрямки оптимізації розвитку туристичноїдіяльності.
Об’єктдослідження – природні, історико-культурні, соціально-економічні рекреаційніресурси Закарпатської області.
Предметдослідження – використання рекреаційних ресурсів та визначення напрямківрозвитку видів рекреаційної та туристичної діяльності.
Метоюдослідження є – визначити рівень рекреаційного потенціалу територіїЗакарпатської області.
Вступ
Закарпаття — це чудовий край з мальовничими ландшафтами, якіприваблюють туристів не тільки з України, а й з усього світу. Це край звсесвітньо відомими мінеральними джерелами, край садівництва і виноградарства. Закарпаття- це край «зеленого золота» — лісів, садів і виноградників, краймальовничих гір і долин, багатих цілющими мінеральними джерелами. Своєріднакраса природи, м'який клімат, курорти й архітектурні пам'ятники, чудесні літніі зимові маршрути, зручні шляхи сполучення — усе це зробило область краєммасового туризму. Щорічно область відвідує багато іноземних туристів.
Закарпатська область має розвинуту промисловість, сільське ілісове господарство. Далеко за межами області відомі закарпатські вина,мінеральні води, продукція лісової і деревообробної промисловості, художнівироби з дерева та інше. Закарпатська область розташована на південно-західнихвідрогах зелених Карпат, у границі з чотирма країнами (Угорщина, Польща, Румунія,Словаччина), вона є тут воротами нашої держави. Через її територію здійснюютьсяважливі транспортні зв'язки України з багатьма європейськими державами. Черезгірські перевали Ужоцький, Веречанський, Воловецький(Бескидський), Торунськийта Яблуницький(Ясінянський) Закарпатська область сполучена залізницями ташосейними дорогами з іншими областями України. Чотири п'ятих Закарпаттязаймають гори. Клімат області помірно-континентальний, пом'якшений близькістюАтлантичного океану. Майже половина Закарпаття вкрита лісами, які є багатствомкраю. Над поясом лісів розташовані полонини — субальпійські і альпійські луки.Багатий і різноманітний рослинний і тваринний світ області.
Цікава і історія Закарпаття. Закарпатська область з її лісистимигорами і швидкими ріками, з потопаючими в садах і виноградниках, обновленимимістами і селами, історичними пам'ятниками, курортами і будинками відпочинку єодним із найкрасивіших куточків України. Це одне з небагатьох унікальних місць,які цікаві для туристів у всі сезони. Взимку Закарпаття приваблює своїмичудовими гірськолижними курортами, термальними водами, зимовими базамивідпочинку, а в інші сезони — своїми зеленими лісами, чистим повітрям,мінеральними джерелами, надзвичайно величною красою Карпатських гір, полонин і привітністюзакарпатських людей.
1. Фізико–географічні умови Закарпатської області
Закарпатськаобласть у складі України утворена 22 січня 1946 р. Населення – 1,25 млн. осіб(1.01.2004 р.). Площа сучасної Закарпатської області складає 12,8 тис.кв.км або2,1% від загальної площі України. Це – передостаннє місце серед областейкраїни. Область розташована між 47°53'43" і 49°05'54" північноїшироти та 22°48'29" і 24°37'38" східної довготи. Крайні точки областірозташовані:
— північна – в хребті Східні Бескиди на кордоні з Польщею за 7 км на північ від с. Стужиця Великоберезнянського району;
— південна – вершина в Рахівських горах на кордоні з Румунією за 6 км на південний схід від с. Ділове Рахівського району;
— західна – на кордоні зі Словаччиною за 1,5 км на захід від с. Соломонове Ужгородського району;
— східна – в Чорногірському масиві (гора Піп Іван) на межі з Івано-Франківщиноюза 12 км на схід від с. Луги Рахівського району.
Відстаньвід західної точки області до східної сягає 190 км по прямій, протяжність з півночі на південь змінюється від 100 км (по меридіану м. Мукачеве) до 50 км (по меридіану м. Рахів).
Географічнийцентр області знаходиться біля гори Кук, що в Толяному хребті, на межіІршавського та Міжгірського районів.
Географічнеположення Закарпаття характеризується такими рисами:
1. Область знаходиться напериферії (крайньому заході) України і дуже віддалена від столиці (відстань зУжгорода залізницею приблизно 900 км), промислових районів Придніпров'я,Харкова і Донбасу, чорноморських портів.
2. Область займає центральнеположення на Європейському субконтиненті: за однією з версій біля с. ДіловеРахівського району міститься географічний центр Європи.
3. Закарпаття – єдина областьУкраїни, яка розташована за головними Карпатськими хребтами. Це підсилює її транспортнувіддаленість від решти території країни, зв'язок з якою можливий лише черезперевали. Найбільше значення серед них мають Ужоцький (абсолютна висота 889 м), Верецький або Ворітський (839 м), Воловецький або Бескидський (1014 м), Торунський (930 м) разом з Вишківським (941 м) та Яблуницький або Татарський (931 м).
4. Область знаходиться в межахдвох великих фізико-географічних одиниць – Карпатської гірської (4/5 території)та Закарпатської низовинної. Якщо природні умови останньої (рельєф, клімат,грунтово-рослинний покрив тощо) майже всюди сприятливі для господарського і сельбищногоосвоєння людиною, то в Карпатах найкращі умови для цього мають міжгірніулоговини, долини рік, пологі схили і частково низькогір'я.
5. Закарпаття має оригінальнесусідське положення. Воно межує лише із Львівською (на відтинку 85 км) та Івано-Франківською (180 км) областями, причому виключно по гірських хребтах. У той же часйого сусідами є чотири держави – Польща (33 км), Словаччина (98 км), Угорщина (135 км) та Румунія (190 км), що є унікальним явищем серед усіх прикордоннихобластей України (1.1). Державний кордон іде як по гірських хребтах, так ірівнинній території, на значному протязі – по р.Тиса та її притоках. Відстаніпо авто- і залізничних шляхах від Ужгорода до столиць дев'яти європейськихкраїн коротші за аналогічні відстані до Києва.
6. Область розташована на стикуукраїнської, угорської і румунської етнічних територій, які становлятьвідповідно 89%, 10,5% і 0,5% від її площі.
7. Закарпаття лежить нанайкоротших шляхах, що сполучають Україну і країни колишнього СРСР (насампередРосію) з рядом країн Центральної і Південно-Східної (а далі й Західної таПівденної) Європи. Від карпатських перевалів до державного кордону областьперетинають 3 залізниці (в т.ч. 2 електрифіковані), 4 автодороги, нафтопровід«Дружба», газопроводи «Братерство», «Союз»,«Західний Сибір – Західна Європа», продуктопровід Калуш –Тісауйварош, лінії електропередач енергосистеми «Мир», ЛЕП«Вінниця – Альбертірша», якими здійснюються міжнародні зв'язки.Залізниця і автодорога поздовжнього напрямку Кошіце – Чоп – Хуст –Сігету-Мармацієй з'єднують Словаччину з Румунією і частково використовуються вміжнародних транзитних перевезеннях.
Вигодигеографічного положення (насамперед прикордонного і транспортного) разом іззначними природними і трудовими ресурсами в умовах переходу економіки Українидо ринкового відкритого типу можуть заохотити надходження в область іноземногокапіталу, сприяти формуванню вільних економічних зон.
Закарпатськаобласть поділяється на 13 адміністративних районів (рис. 2.1.). Площасереднього (за розмірами території) району становить близько 1 тис.кв.км;такими є Мукачівський і Хустський райони. Найбільшу площу мають Рахівський іТячівський, найменшу – Перечинський і Воловецький райони.
Найнижчоюланкою адміністративно-територіального устрою є території, підпорядкованімісцевим Радам народних депутатів. Станом на 1 січня 2004 р. в області існувало10 міських, 22 селищні і 285 сільських Рад; останні об'єднували 576 сільськихпоселень. Більшість місцевих Рад мали в своєму складі по одному поселенню. 2міста (Ужгород і Мукачеве) мають обласне підпорядкування, решта – районне.
2. Географія та використання рекреаційних ресурсів Закарпатськоїобласті
2.1 Природні рекреаційні ресурси
2.1.1 Кліматичні рекреаційні ресурси
Клімат Закарпаття є помірноконтинентальним з достатнім і надлишковим зволоженням, нестійкою весною, недуже спекотним літом, теплою осінню і м’якою зимою. Зазначимо, що кліматЗакарпаття в Українських Карпатах є найсприятливіший за кількістю комфортнихднів для активного відпочинку. Тут переважає морське повітря помірних широт,яке південно — західними вітрами переноситься з Атлантичного океану іСередземного моря. Морське повітря зумовлює в зимовий період досить високітемператури і відносну вологість повітря. Зрідка зі сходу переносятьсяконтинентальні повітряні маси.
Навесні та восени посилюється вплив прохолодних циклонів ізАтлантики та Середземномор’я. Вторгнення холоду з півночі зумовлює заморозки,які часто завдають шкоду, особливо ранньому овочівництву і садівництву.
Влітку переважають потоки повітряних мас із південно-західного ізахідного напрямків. Найбільш тепла погода встановлюється, коли надходятьгарячі тропічні повітряні маси з Північної Африки.
Осінь також тепла, тривала в часі (3-3,5 міс.), з більш плавнимперепадом температур, ніж весна. Однак можливі ранні заморозки, особливо вгорах. Часті тумани.
Неоднорідність рельєфу земної поверхні Закарпаття і особливостіциркуляції повітря суттєво впливають на процеси поглинання і перетвореннясонячного випромінювання, на процеси теплового і водного обміну. Томукліматичні умови на території області дуже різняться і залежать як від висотинад рівнем моря, так і від орієнтування та експозиції гірських схилів. Останнєсуттєво впливає на кількість опадів в залежності від напрямку вітрів на схилах.Тому, перш ніж розглянути, як змінюються протягом року в різних місцях областітемпература, охарактеризуємо вітри.
Вітер за напрямком і силоюрізний не тільки в різних місцях області, але й протягом доби в кожному з них.На кліматичній карті (рис.2.1) у 8 містах області зображено середньорічнийнапрям вітру і його повторюваність (цифри біля стрілок). У низинних районахпереважають вітри: взимку – південно-східні; навесні – південно-східні йпівнічно-східні; влітку – північно-західні та північно-східні; восени –південно-східні. Середньорічна швидкість вітру у різних місцях становить1,2-2,4 м/с, тоді як максимальна швидкість зареєстрована в районі міст Хуст іМіжгір’я становить 40 м/с, а в м. Ужгород – 28 м/с. В Ужгороді сильні вітри(понад 15 м/с) частіші взимку і навесні. Вони віють з північного-сходу і несутьчерез гори холодні повітряні маси. На високогір’ї вітер зі швидкістю 40 м/сспостерігається майже щороку (наприклад, на г. Плай). Влітку сильні вітри(>15 м/с) короткочасні, супроводжуються зливами, грозами, градом. Інодізавдають значну матеріальну шкоду, наприклад, вітровали у гірських лісах,спричинені ураганними вітрами. Інколи влітку на Закарпатті спостерігаютьсясильні шквалисті вітри, урагани та мікросмерчі, які мають локальний характер.
Для області характерна гірсько-долинна циркуляція внаслідоквипромінювання тепла й
охолодження приземних шарів повітря. Гірсько-долинні вітри(особливо в долинах річок Уж, Латориця, Боржава, Ріка, Теребля, Тересва) дмутьвдень у напрямку гір, а вночі – навпаки.
Температурний режим в областіскладний, що видно з аналізу кліматичної карти (рис.2.1), де приведено ізотермисередньорічних температур у липні й у січні, а також річний хід температури (замісяцями) для трьох пунктів спостереження (Ужгород, Рахів, Уст-Чорна). Цей хідмайже співпадає з річним ходом притока сонячної радіації.
Із збільшенням висоти території над рівнем моря температураповітря знижується, тобто наявний вертикальний температурний градієнт. Вінстановить в середньому близько 0,8о С на 100 м перепаду висот. Отже, найнижча температура у високогір’ї. Так, середньомісячна багаторічна температура січня угорах становить мінус 7,8о С, тоді як у низині (м. Ужгород) тільки мінус 3,1оС, а влітку 11-14о С у високогір’ї і 20-21о С на низині. Прийнято виділяти вКарпатах шість вертикальних кліматичних зон: дуже теплу (сума активнихтемператур >2600о С), теплу (2400-2600о С), помірну (1800-2400о С),прохолодну (1400-1800о С), помірно- холодну (1000-1400о С) і холодну (нижче1000о С). Із них у Закарпатті тільки три перших. Важливим показником тепла дляпрактики є сума активних температур, тобто сума середніх добових температур заперіод, коли вони перевищують +10о С *.Ця сума для низинних районів становить всередньому 3200о С (185 днів), передгірних – 2900о С, гірських – 2200о С (150днів). У зонах з теплим мікрокліматом (південні схили поблизу м. Виноградів іс. Мужієво) сума активних температур досягає 3600о С. Середньорічна температуранизинної зони Закарпаття досить висока (9…10о С), для порівняння у Ялті (12 м нрм) – плюс 12,5о С. Найвища температура повітря (абсолютний максимум) становила унизинно-передгірній зоні 41о С, у горах 37о С, а найнижча (абсолютний мінімум)-33о С у низині і -36о С у горах. За межами Закарпаття, у Карпатах,зареєстровано абсолютний мінімум температури -42о С.
Томуна території області чітко виділяються пори року. Кожна з них має своїособливості у гірській і рівнинній частинах.
Зима на рівнині м'яка, коротка і нестала. Тут вона значно тепліша, ніжв інших районах України, розміщених на тій же широті, що пояснюєтьсянадходженням вологих і відносно теплих повітряних мас з Атлантичного океану.Переважає хмарна погода з туманами, температура повітря близька до 0°С. Сильніморози бувають рідко. Сніговий покрив нестійкий, часті відлиги. В горах зимасуворіша і триваліша. Сніговий покрив досягає 1 м і більше, на найвищих вершинах сніг лежить аж до липня. Температури повітря нерідко опускаютьсядо -30°С і нижче, середні ж у січні становлять -8°...-9°С. В горахспостерігається температурна інверсія – в долинах буває холодніше, ніж насхилах гір. Це відбувається внаслідок того, що важке й щільне холодне повітряопускається в долини і там застоюється.
Весна характеризується значним впливом циклонів з Середземного моря ічастим вторгненням континентальних тропічних повітряних мас. Це спричиняє частузміну погоди навесні. На рівнині весна починається в кінці лютого – на початкуберезня. В цей час можна спостерігати як різкі підвищення температури повітря(до +15°...+18°С), так і велике зниження (до -5°...-10°С). У квітні-травнітемпература може підніматись до +25°...+35°С, проте майже щорічно у другійполовині квітня бувають приморозки. В горах весна холодніша, що зумовленозниженням температури повітря відповідно до висоти.
Літо у Закарпатті починається з другої декади травня (як і наПівденному березі Криму). В цей час переважає морське повітря помірних широт,яке приносить велику кількість опадів. Континентальні тропічні повітряні маси,вторгаючись сюди, зумовлюють нерідко підвищення температури до +36°...+40°С(при середньодобовій +15°...+25°С). В гірських районах температура повітрязначно нижча (в середньому +9°...+13°С), на найвищих вершинах влітку інодівипадає сніг.
Осінь починається в другій половині вересня і триває 80-90 днів. В цейперіод температура повітря значно знижується, в кінці жовтня починаютьсяприморозки, збільшується кількість днів з туманами, тривалими опадами. Коли жнадходять теплі морські маси з Середземномор'я, встановлюється тепла погода зоблоговими дощами.
Завідмінностями кліматичних показників на території області можна виділити триагрокліматичні райони – низовинний, передгірний, гірський.
Низовинний район займає всю Закарпатську низовину і є найтеплішим в області.Сума температур вище 10° становить 3000°С-3600°С. Безморозний період – 170-190днів. Найтепліші місця – навколо м. Виноградів та с. Мужієво (Берегівськийрайон). Вони захищені від холодних вітрів і мають дуже сприятливі умови дляпрогрівання повітря. Зволоження району достатнє – 530-700 мм. Кліматичні умови сприятливі для вирощування тут різноманітних сільськогосподарських культур,у тому числі теплолюбних – абрикосів, персиків, рису, винограду, перцю та ін.
Передгірний район займає передгір'я, південну частину Вулканічного хребта,Іршавську та Солотвинську улоговини. Відзначається м'яким теплим кліматом звеликою сумою активних температур (2700°С-3000°С), тривалим безморознимперіодом (170-175 днів), значним зволоженням (900-1200 мм). Більшим ступенем континентальності відзначаються Іршавська і Солотвинська улоговини: взимкусюди проникає з гір холодне повітря, тому часто бувають сильні морози.Кліматичні умови району сприяють вирощуванню багатьох теплолюбних культур, ут.ч. винограду, тютюну та ін.
Гірський район займає найбільшу частину області. Між окремими йогочастинами існують значні відмінності у кліматі, пов'язані з висотою над рівнемморя, різною експозицією схилів, формами рельєфу. В теплий період іззбільшенням висоти на кожні 100 м температура знижується на 0,7°С, а в холодний– на 0,4°С. З висотою скорочується тривалість безморозного періоду (до 100-60днів), зменшується сума активних температур (1000°С — 600°С). Тут випадаєнадмірна кількість опадів (понад 1400 мм), більшість їх – у вигляді снігу. Такі умови дають можливість вирощувати найменш вибагливі до тепласільськогосподарські культури: овочі на зелень, ріпу, картоплю, кормові трави.
Найтеплішимимісцями в цьому районі є гірські долини. Кліматичні умови в них сприятливі длявирощування ярих зернових культур, картоплі, деяких овочів.
Отже,кліматичні умови на всій території Закарпаття сприятливі для розвиткусільського господарства, але найкращі вони – в низовинній її частині. Інколиспостерігаються негативні кліматичні явища – пізні весняні приморозки, зливи,раннє танення снігу. Сприятливий клімат дозволяє розвивати на території областірізні види літнього й зимового відпочинку людей
2.1.2 Бальнеологічні рекреаційні ресурси
Надзвичайнобагате Закарпаття на лікувальні мінеральні води. Всього враховано близько 400виходів на поверхню (природні джерела та свердловини) мінеральних вод різногохімічного складу. Практично є всі відомі бальнеологічні групи вод за виняткомрадонових. Загальний дебіт мінеральних вод Закарпаття складає не менше половинизапасів всього Карпатського регіону України. Тобто, мінеральних вод вЗакарпатті не менше, ніж у Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькійобластях разом.Лікувальні властивості мінеральних водЗакарпаття згадували в архівних документах вже в 1463 році XV століття, а їххімічні аналізи проводилися регулярно з 1803 року XIX століття. У 1800 роціз'явилися перші відомості про розлив мінеральної води родовищ Свалявськогорайону, які експортувалися до Відня, Парижу. У 1842 році у Будапешті Свалявськамінеральна вода була визнана однією із кращих за смаковими якостями, а у 1855році отримала «Золотий диплом» на виставці вод Європи у Парижі.
Найбільшоюцінністю є вуглекислі гідрокарбонатні та гідрокар-бонатно-хлоридні натрієвімінеральні води. Є близько 30 родовищ мінеральних вод, фізикохімічні,лікувальні властивості та дебіти котрих достатньо вивчені, визнаніперспективними для курортного будівництва. На базі цих родовищ одночасно можнаб оздоровлювати 20-30 тис. чол. На жаль, потенціал використовуєтьсянедостатньо. В області є лише сім невеликих санаторіїв, які належатьЗакарпатському відділенню ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» («Сонячне Закарпаття»,«Поляна», «Квітка полонини» в Свалявському районі, «Карпати», «Синяк» — вМукачівському, «Шаян» — в Хустському та «Верховина» в Міжгірському), тривідомчі санаторії («Перлина Карпат», Кооператор», «Гірська Тиса») та близько 30санаторіїв-профілакторіїв. Недостатньо використовується й туристичний потенціалобласті. Необхідно відзначити, що останні тричотири роки на території Поляниведеться інтенсивне будівництво, особливо в «Сонячному Закарпатті» та навколонього. Було б добре, якби скоріше освоювалися й інші родовища цілющих мінеральнихвод. Бажаючих оздоровлюватися на бальнеологічних курортах з кожним роком стаєвсе більше. І це дає підстави для оптимістичних прогнозів. В роки існуванняСРСР з централізованих фондів на розвиток курортів та туристських баз дляЗакарпатської області виділялося дуже мало коштів — за деякими даними близько0,2% від загальноукраїнських. Очевидно, це мотивувалося близькістю кордону зпотенційними противниками — державами НАТО. Після набуття Україною незалежностіобласть поступово демілітаризується. Ліквідовано військовий аеродром уМукачеві, стараннями всієї України, зокрема, й Верховної Ради УРСР припиненоспорудження горезвісної Пістрялівської радіолокаційної станції, ліквідована щеодна РЛС на вершині гори Стой (на Схід від санаторію), котру добре видно зіСваляви і з деяких точок в околицях Поляни.
Можнасподіватися, що з покращенням економічної ситуації в миролюбній, без'ядерній,позаблоковій, демократичній Україні розвиток об'єктів для рекреації будеприскорено. Для цього в Закарпатській області є достатній природний, науковий ікадровий потенціал.
Основних родовищ мінеральних вод в Закарпатській областіналічується 62 (рис.2.2), з яких у Кадастрі мінвод України представлено 39 із207 в цілому по Україні. Налічується в області понад 360 джерел мінеральноїводи 30 типів різних за хімічним складом і лікувальними властивостями. Їхзагальний добовий дебіт близько 10 тис. м3, з яких у теперішній часвикористовується близько 15 відсотків. До державного стандарту України “Водимінеральні питні” внесено 19 типів мінвод Закарпаття. В області є майже всінайвідоміші мінеральні води: гідрокарбонатні натрієві,хлоридно-гідрокарбонатні, гідрокарбонатно-сульфатні, кальцієво- магнієві,сульфатні, миш’яковисті, кремнієві. Вони є основним бальнеологічним ресурсом Закарпаття.За відомими аналогами в області маємо 4 родовища типу Есентукі, 3 родовища типуБоржомі і 3 родовища типу Арзні. Окрім цього в області є унікальні мінеральніводи, які не мають аналогів, наприклад Кельчинська, Сойминська, Поляно — Квасівська та інші.
Головним лікувальним чинником Закарпатського курорту є вуглекислігідрокарбонатні або гидрокарбонатно-хлорідниє натрієві мінеральні води.Експлуатаційні їх запаси поки що розвідані тільки в Закарпатській області. Ціводи надзвичайно цінні в лікувальному відношенні. Їх використовують як дляпитного лікування, так і зовнішньо у вигляді загальних вуглекислих мінеральнихванн.
По своїх фізико-хімічних властивостях вони близькі до «Боржомі»або «Єсентуків-17», але є істотні відмінності, які роблять їх ще ціннішими.Враховуючи особливості фізико-хімічного складу вуглекислих гідрокарбонатнихнатрієвих мінеральних вод Закарпатської області, в 70-х роках Центральнийнауково-дослідний інститут курортології (р. Москва) виділив окремий типмінеральної води «Поляна Квасова», хоча по гідрокарбонату натрію її можнавіднести до вод типа «Боржомі». «Поляна Квасова» є прекрасним лікувальнимзасобом при катарах шлунку, захворюваннях дихальних шляхів і при подагрі. Вонаефективна для лікування хворих цукровим діабетом і навіть атеросклерозом,позитивного впливає на хворих хронічною ішемічною хворобою серця, «ПолянаКвасова» зменшує гіперліпідемію при різних типах порушень ліпідного обміну,покращує мінеральний обмін, самопочуття хворих; благотворно впливає на хворих зсечовим діатезом, особливо при урат- і оксалатурії, при деяких формахфосфатурії.
Вуглекислі гідрокарбонатні натрієві мінеральні води Закарпаттямістять органічні речовин не менше, ніж відома «Нафтуся», і надають сечогіннудію не тільки завдяки гідрокарбонату натрію, але і за рахунок впливу органічнихречовин. Очевидно, протизапальні і поліпшуючі показники стану сечі обумовленічастково наявністю у воді бору.
Основним багатством Мальовничого селища на правому березі річкиТиса є величезне родовище кам яної солі, запаси якої складають 3,5 млрд. тон.Найбільшою родзинкою селища є соляні озера, на які щороку приїжджають тисячілюдей з усіх куточків України та зарубіжжя. Перше озеро з явилося кількадесятків років тому на місці шахти Кунікунда, яка відпрацювала свій ресус ще уминулому столітті. З часом площа водойм на місці просідання грунтівзбільшувалась і нині сягає майже 10 га. Вода у цих озерах дуже солена (30—32г/л) і корисна для лікування хвороб нервової системи, радикулітів, плевритів,артритів, захворювань шкіри. Крім знаменитих озер у Солотвино є ще і не меншзнамениті соляні шахти. Туди з'їжджаються лікуватися від астми, туберкульозу йінших захворювань дихальних шляхів. На базі Української аллергологическойклініки лікують бронхіти, астму, алергію за допомогою тепло й електролікування,питної терапії, масажу. Крім цього в лікуванні використовується методспелеотерапии — використання мікроклімату соляної шахти на глибині 300 метрів. У повітрі в 10 разів нижче кількість мікроорганізмів, чим у звичайному повітрі, стабільнатемпература 23 градуса і відносна вологість 20-60 %. Лікування проводиться вплині 15-25 сеансів по 5-10 годин, у залежності від тяжкості захворювань.
Одним із перспективних напрямків питного лікувального використаннянайцінніших мінеральних вод Закарпаття є освоєння родовищ залізистих,залізисто-миш’якових, сульфідних та йодобромних вод.
На Закарпатті найбільш цінні залізисті мінеральні водипредставлені родовищами Келечинського та Ужгородського типів. Однак наявністьзаліза до 10 мг/л є характерною для більшості вуглекислих мінеральних водКарпат. Лікувальна дія залізистих мінеральних вод «Келечинська», «Ужгородська»,«Радванка» доповнюється сече- й жовчогінною дією, що сприяє виведенню зорганізму залишкових продуктів порушення метаболізму подібно до еферентнихметодів лікування.
Залізисто-миш’якові мінеральні води — це родовища Рахівськогорайону, зокрема, родовища в селі Кваси. Мінеральну воду цього типувикористовують для ванн у разі захворювань органів руху, нервової системи,серцево-судинних порушень.
Встановлено, що вуглекислі залізисто-миш’якові,хлоридно-гідрокарбонатно-натрієві води Закарпаття належать до високоефективнихспецифічних лікувальних вод з широким діапазоном лікувальної дії тарекомендуються для лікувально-профілактичного застосування як усередину, так ізовнішньо за низки захворювань.
Однією з перспектив питного використання сульфідних мінеральнихвод Закарпаття є лікування хронічних професійних отруєнь важкими металами, атакож деяких інших патологій. Зокрема, вважається, що це один із нешкідливих,доступних та ефективних заходів профілактики накопичення в організмі свинцю таінших важких металів — міді, ртуті, срібла, кадмію, полонію тощо. Перспективнимє питне використання йодобромних мінеральних вод, які привертають до себе увагув тих випадках, коли з лікувальною метою під час деяких захворюваньзастосовують препарати йоду та брому. Дуже помічною для людини є мінеральнавода «Соймівська», до складу якої входять, окрім кальцію (650 мг/л), такімікроелементи, як залізо, мідь, цинк, кобальт, марганець, нікель, миш’як,ванадій.
Нова Зеландія, Сахалін, Ісландія, Закарпаття. Що спільного?Виявляється, тільки цим куточкам світу природа подарувала унікальні цілющі термальніджерела, які є вельми перспективними для оздоровлення. Варикозне розширеннявен, інші захворювання серцево-судинної системи, артрити, остеохондроз,наслідки травматичних ушкоджень — ось далеко неповний перелік недуг, що успішнолікують водою з цих джерел.
Основні запаси термальних мінеральних вод у Закарпатті зосередженів 33-х водопроявах. Із шести родовищ сьогодні найширше можуть використовуватисьі є перспективними: Берегівське (лікувально-оздоровчий комплекс «Закарпаття»),Боржавське, Іванівське, Косоньське (санаторій-профілакторій «Косонь»).
Найбільш популярними є природні азотно-вуглекислі купелі у басейніБерегового. Долаючи відстань понад тисячу метрів, джерело при виході сягає +55градусів за Цельсієм. Тобто, якщо в звичайних басейнах воду підігрівають, тотут, навпаки, — остуджують.
Вода у басейнах Косоні незвичайна – жовто-коричневого кольору. Зісвердловини 16Т вона витікає з температурою 60—80 градусів. Поки доходить доповерхні, охолоджується до 38—40 градусів. За своїм складом вода біля селаКосонь належать до високотермальних хлоридно-натрієвих вод середньоїмінералізації. Вона схожа з водою всесвітньо відомого санаторію «Гайдусобосло»в Угорщині. Кажуть, що зараджує людям з недугами опорно-рухового апарату,наслідками травм кісток та м’язів, зцілює серцево-судинну та нервову систему,шкірні захворювання, сприяє виводити солі з кісток та нирок. В одному збасейнів вода має 38 градусів, у іншому – на три градуси холодніша.
Цікавим є й термельне джерело у Велятині Хустського районів. Тамтешнєтермальне джерело притулилося до гірських схилів за півкілометра від в’їзду всело. У двоповерховій споруді, в середині якої є сім ванн з мінеральною водоюрізного складу, оздоровлюються здебільшого іноземці — з Німеччини, Чехії,Угорщини, Литви та Росії. Українці, як не дивно, мало знають про ці цілющікупелі з природним вмістом йоду й брому (останній має заспокійливу дію).«Живицю» тут отримують зі свердловини завглибшки майже кілометр. Вода маєтемпературу від + 45 до + 60 градусів за Цельсієм. Але перед наливанням у ванниїї охолоджують до температури людського тіла.
Мінералізація тутешньої диво-води сягає до 100 г/л, тоді якморська вода має всього три грами. Завдяки цьому на людське тіло, щозанурюється у велятинську ванну, закон Архімеда майже не діє, – воно тримаєтьсяна поверхні води.
Заслуговує уваги відпочивальників ще одне природне диво Карпат,неподалік від селища Солотвино. Учені мужі заявляють: мінералізація води вкарпатському озері — від 73 до 275 г/л. У знаменитому Мертвому морі ця цифрадосягає 300 г/л. Та й грязі у Солотвині своїми лікувальними властивостями непоступаються тим, що в ізраїльському морі. Грязьовими ваннами курс відпочинкудуші й тіла не обмежується. Є ще соляні печери. Температура там завжди+22-22,5° С, вологість — 30-32%. А в повітрі кількість мікроорганізмів у 10разів нижче, ніж на вулиці…
Мінерально-сировинний потенціал Закарпаття унікальний. Йогораціональне використання – одне з найважливіших завдань розвитку краю.Більшість родовищ має сировинну багатоцільового призначення. З огляду наспецифіку Закарпаття, як гірської високоенергетичної і динамічної території, аотже, чутливої до порушення екологічної рівноваги (зсуви, підтоплення, карсттощо), необхідно здійснювати промислове освоєння розвіданих родовищ дужевиважено, з різнобічним вивченням можливого негативного впливу розробки кожногооб’єкту на довкілля.
2.1.3 Водні рекреаційні ресурси
Основну частину водних ресурсів Закарпаття становлять річковістоки. Води наявних озер і деяких штучних водойм за кількістю незначні. Всятериторія Закарпаття є водозбором бассейну р. Тиса (притоки р. Дунай), яка берепочаток у гірських лісах Рахівського району (р. Біла та Чорна Тиса). Тиса маєпротяжність близько 220 км на території Закарпаття. Вона приймає на територіїобласті притоки таких річок як Боржава, Ріка, Теребля, Тересва, Чорна і БілаТиса, а води рік Латориця й Уж, що також формуються на території області,впадають у річки Лаборець і Бодрог, а далі – у р. Тиса вже за межами України.На рис. 2.3 приведено карту гідрографічної мережі в Закарпатській області. Націй же карті приведено характеристику ландшафтів- водозборів основних річокобласті. Гідрографічна мережа області налічує 9 426 річок і водотоків різногорівня. Серед них: 4 річки (Тиса, Боржава, Уж, Латориця) мають довжину понад 100 км, 153 річки довжиною більше 10 км, 2 030 річок довжиною менше 10 км. Загальна довжина річок у області – 19 793 км. Середня густота річкової мережі становить1,7км/км2, що в чотири рази перевищує цей показник по Україні.
Середній багаторічний водний баланс Закарпаття і інших західнихобластей та в цілому по Україні приведено в таблиці (2.1).
Таблиця 2.1 Середній багаторічний водний баланс
/>
Загальний стік західних областей складає понад 35% стоку всіх рікУкраїни, а половина з нього припадає на річки Закарпаття, хоча його площастановить лише 2,1% площі держави.
Частина цього стоку формується на румунській, угорській,словацькій територіях бассейну р. Тиса. Так, ріки Вішеу та Іза з румунськоїтериторії впадають в р. Тиса вище м. Тячів, ріки Красна та Самош із угорськоїтериторії також впадають у р. Тиса в низинній зоні (вище м. Чоп), а річки Убляй Улічка зі словацької території є правобережними притоками р. Уж поблизу смт.В.Березний.Загало м ріки, що формуються в Українських Карпатах, належать до трьохвеликих річкових басейнів, а саме р. Вісла, яка впадає в Балтійське море та рікДністер і Дунай, які впадають у Чорне море. Річки Закарпаття мають типовогірський характер: русла мають значний ухил, швидку та бурхливу течію (до 3-5м/с), незначну глибину (0,5-1,5 м). Так, р. Чорна Тиса має нахил 19 м/км, потікГоверла 75 м/км, ріка Брустурянка – 100 м/км. В середньому за рікспостерігається до 20 піків підняття рівня води в річках Закарпаття. Вліткуживлення рік відбувається в основному за рахунок дощів, навесні – снігове ідощове, восени – дощове і підземне.
Ширина долини гірських річок залежить від рельєфу території (рис.2.3).Питома водність на 1 людину у Закарпатті значно перевищує середньоукраїнськіпоказники. Водночас, в області відчутна нестача води, особливо для забезпеченнянаселення. Однією з причин цього є великий річний стік води, яка переважнотранзитом скидається через територію області у р. Тиса й далі в р. Дунай.Протягом року цей стік дуже нерівномірний. Майже 75% стоку припадає на весняніі осінні паводки і тільки 25% – на інші періоди року.
У гідрологічному відношенні на стік дуже впливає стан і ландшафттериторії водозбору, характеристику якого приведено на (див. рис. 2.3). Дляводозбірної території верхів’я басейну р. Тиса характерним є гірський ландшафті значна залісненість території. Гірський ландшафт впливає як на перебігатмосферних процесів (інтенсивність дощів, снігопадів тощо), так і на темпистоку, розподіл водних ресурсів по території (через мережу гірських долин). Вінтакож впливає через вертикальну поясність на формування ґрунтів та напродуктивність рослинного світу, тобто на екологічний стан гірських комплексів.Залісненість і стан лісів (які також тісно пов’язані з вертикальноюзональністю, а в теперішній час значною мірою й з господарською діяльністю)впливають на формування клімату та на регулювання атмосферних опадів.Науковцями Карпатської дослідної станції на гірському лісогідрологічномустаціонарі поблизу м. Свалява встановлено, наприклад, що стиглі букові лісизатримують (і випаровують) на могутніх кронах бучин до 25% опадів, авічнозелені смерекові деревостани – аж 37% від кількості опадів. Звичайно,решта опадів потрапляє під намет дерев і подальша їх участь у процесахтранспірації, випаровування, переводу в ґрунтові стоки залежить від станупідстилки і ґрунту, від крутизни схилів, від кількості й інтенсивності опадів іт. ін. Важливо, щоб не формувався (або був незначним) поверхневий стік, який назнеліснених територіях може перевищувати 60% загальної кількості опадів, тодіяк на заліснених майже не виражений або незначний (до 3%). Тобто залісненітериторії зменшують поверхневий стік у багато десятків разів (до 70 разів),навіть під час зливових дощів – у 10-20 разів. Лісова підстилка є надійноюгубкою для переведення поверхневого стоку в ґрунтовий та захистом від ерозійнихпроцесів. Підстилка здатна акумулювати в 10-15 разів більше води за свою вагу.Ось одна з причин того, чому законодавством України з 2006 року забороненовикористання тракторного трелювання та транспортування деревини влісозаготівельній практиці. русла річок. Особливістю гірських річок є значнакількість твердого стоку, який транспортується по руслу річок у вигляді галькита розмитої глини (завислі мулові та піщані частинки). По їх дну, особливо впаводки, переноситься велика кількість наносів. Останні змінюють русло річок,утворюють загати, зменшують їх пропускну здатність. Потужність твердого стокузнаходиться в прямому взаємозв’язку з еродованістю земельних площ лісового тасільського господарства, станом річкових долин (особливо берегів річок) тощо,тобто є вкрай небажаним. Для території Закарпатської області, як і всьогорегіону Карпат, характерна підвищена кількість опадів, яка до того ж дуженерівномірно розподілена як у часі, так і по території. Найбільше опадів угірській частині області, яка займає близько 75% її території. Тут в середньомуза рік випадає 900-1400 мм опадів, тоді як у низинній частині області – 600-700 мм. В окремі роки, роки високої водності, опади в горах досягають 2400 мм, тобто дві середньорічні норми. В окремі місяці може випасти 250-400 мм опадів при нормі 70-120 мм, а в окрему добу зливові дощі можуть перевищувати місячну нормуопадів протягом доби. У такі періоди можливі паводки й інші природні процеси(селі, зсуви тощо), яким сприяє значне перезволоження території. розподіли
Опади бувають дощові, снігові або змішані. Формування річковогостоку за рахунок снігових опадів у Закарпатті також має свої особливості, якіпов’язані з великими коливаннями в часі кількості опадів і температури.Максимальні води в сніговому покриві формуються в кінці лютого при щільностіснігу 0,2-0,4 г/см3. У багатосніжні роки висота снігу в горах може досягати 200 см, а в гірських долинах – до 80 см. Особлива роль тут належить полонинам і приполонинськимлісам, від стану яких суттєво залежить регулювання стоку. На території областіце – гігантський акумулятор вологи на площі близько 80 тис. га. За оцінкаминауковців водорегулююча здатність 1 га приполонинського лісу еквівалентна 10 га лісових площ нам нижчих висотних рівнях, а підвищення лісистості в водозбірних басейнах річокна 1% збільшує водність річок у меженний період на 9,0-11,9 мм тобто збільшується водорегулююча здатність лісу.
Більшість приток річок області формується в гірській зоні, деухили території і швидкість води в руслах відносно великі (до 6 м/с).Проходження великої маси води під час паводку має велику руйнівну силу притаких швидкостях. Це спричинює бокову та донну ерозію русел водотоків, а внадзаплавних терасах – руйнування комунікацій, будівель тощо. Найбільші модулістоку характерні для гірських річок. Наприклад, у верхів’ях річок Тересва,Шопурка, Мокрянка середньорічний поверхневий стік з 1 км2 площі складає понад 1млн. м3 води (40 л/с), а в середньогір’ї цей показник складає 400-700 тис. м3.На одного жителя області середньорічний стік становить понад 7 тис. м3, тоді яку середньому по Україні всього 1,1 тис. м3. Якість поверхневих вод заекологічною оцінкою вважається високою (близька до якості природних вод) уверхніх ділянках річок. Тут практично відсутня господарська діяльність. У зонахіз антропогенним навантаженням, де має місце забруднення поверхневих вод, вониоцінюються як чисті або умовно чисті. У Закарпатті, порівняно з іншими районамиУкраїни, ситуація з забрудненням поверхневих вод вважається кращою. Однакекологічна рівновага в гірських районах дуже хитка. Антропогенні навантаженнятут можуть дати катастрофічні наслідки. Природний потенціал самоочищенняповерхневих вод оцінюється за інтегральними показниками як дуже низький угірській, низький – у передгірній, середній – у низинній зоні. Це якісна оцінкастійкості поверхневих водних області ресурсів щодо техногенного навантаження.Озера, ставки, водосховища, яких в області 137, з них 32 – високогірні озера,не відіграють великої ролі в водному балансі області. Загальна площа дзеркаластавків і водоймищ – 1,5 тис. га. Більшість із них – це незначні за площеюводного дзеркала озера (
Підземні прісні води,прогнозний запас яких у Закарпатській області складає 400 млн. м3, з нихзатверджені запаси – 124 млн. м3 на рік (близько 340 тис. м3 на добу), якнайчистіші, мають важливе значення для питного водопостачання. Основнийводоносний горизонт приурочений до Закарпатського внутрішнього прогину, довалунно-галечникових відкладів річок Тиса, Боржава, Латориця та Уж. Розвіданіпідземні води відносяться до умовно захищених (20% запасів) або зовсім незахищених від забруднення через поверхневі водоносні горизонти. Діючіводозабори підземних вод є інфільтраційними. Тому якість води в них залежитьвід збереження чистоти поверхневого стоку, тобто від дотримання нормекологічної безпеки суб’єктами господарської діяльності як у зоні водозабору,так і на водозбірних площах річок. Це стосується й численних криниць, які дужепоширені в сільській місцевості з глибиною дзеркала вод від 0,5 м і більше. У річкових долинах носієм підземного потоку вод є алювій. Підземні водоноснігоризонти тісно пов’язані тут з русловими водами річок, за рахунок якихпоповнюються їх запаси.
2.1.4 Рельєф як рекреаційний ресурс
Розміщенняна території Закарпатської області двох тектонічних структур зумовило поділ їїна гірську і рівнинну частини. Майже 80% площі області займають Карпатські гориі лише 20% – Закарпатська (Притисинська) низовина (рис.2.4).
Вмежах області знаходиться частина Українських Карпат, які в свою чергу входятьу Карпатську гірську систему, що лежить на території шести країн Європи. Горипростягаються з північного заходу на південний схід, в цьому ж напрямізбільшується їх висота, змінюється вигляд. В північно-західній частині областіце типові середньовисотні гори з округленими вершинами, широкими хребтами,рівнобіжними з ними долинами. В південно-східній частині рельєф високогірний –круті схили, загострені вершини гір, глибокі провальні долини. Це зумовленотектонічною будовою, складом гірських порід, а також впливом на найвищу частинугір четвертинного зледеніння.
Карпатипростягаються у вигляді поздовжніх ланцюгів хребтів та міжгірних долин. Хребтиасиметричні: північно-східні схили круті, а південно-західні – пологі. Середнявисота хребтів – від 700 до 1500 м. Жодна з вершин не досягає снігової лінії.
Найвищимв Українських Карпатах є центральне пасмо гір, яке утворене Полонинськимхребтом, масивами Свидовець і Чорногора. Полонинський хребет тягнеться від р.Ужта її притоки Уличка до р.Тересва. В цьому напрямі його висота змінюється від1200 до 1500 м і вище. Хребет порізаний долинами річок Латориця і Ріка наокремі масиви (полонини) – Рівна, Боржава, Красна. Над вирівненоюповерхнею полонин підносяться окремі конусовидні вершини гір, сполучені міжсобою гострими гребенями. Найвищі з них – Рівна або Руна (1479 м), Стій (1677м), Менчул (1501 м) та ін.
Полонинськийхребет в минулому був основним вододіломкарпатських рік, але поступово притоки Тиси – Латориця, Теребля, Ріка, Тересва– «перепиляли» його і захопили верхів'я приток Дністра. На схилахгірських хребтів поширені післяльодовикові котловини, які часто заповненіводою.
Напівденному схилі полонини Красної між Тереблею і Тересвою знаходяться пасма стрімчаків.Це – ізольовані скелясті групи з гострими вершинами і стрімкими гребенями (до850 м). Вони складені вапняками і височать серед молодших за віком, алезруйнованих ерозією мергелів і пісковиків. Утворились стрімчаки в зонітектонічного розлому.
ПродовженнямПолонинського хребта на сході є масив Свидовець з найвищою вершиною Близниця(1883 м). Знаходиться він на межиріччі Тересви і Чорної Тиси. Вершини масивумають плоску форму, їх називають плаї. У привершинній частині гір насхилах збереглися сліди четвертинного зледеніння. Тут поширені льодовиковіформи рельєфу: цирки (чашоподібні заглиблення з крутими скелястимистінами і полого увігнутим днищем) і кари (напівзамкнені кріслоподібнізаглиблення). В долинах збереглися морени з грубоуламкового матеріалу.
Напівденний схід від Свидовця між Чорною Тисою і Білою Тисою лежить Чорногірськиймасив. Це – найвища частина Закарпаття й України. Чорногора найменшерозчленована ерозією, має круті схили, на яких поширені льодовикові формирельєфу. Тут знаходяться і найвищі вершини Українських Карпат – гори Говерла(2061 м), Бребенескул (2032 м), Піп Іван Чорногірський (2022 м), Петрос (2020м).
ПівденнішеСвидовця і Чорногори лежать Рахівські гори, або Гуцульські Альпи. Для ниххарактерні круті, місцями стрімкі схили, гострі скелясті гребені й вершини,глибокі долини. Амплітуди відносних висот досягають 1000 м. Найвища вершина –гора Піп Іван Мармароський (1936 м). Збереглися рештки льодовикових цирків, насхилах трапляються обвали, виникають зсуви.
Напівніч від Полонинського хребта лежить Верховинський хребет, який р. Рікарозділяє на масиви Бескиди і Горгани. Хребти Горган тягнуться на південний східвід верхів'я Ріки. Вони мають гострі вузькі гребені, круті схили з кам'янистимиосипами. Горгани глибоко розчленовані річковими долинами. Висоти збільшуютьсяіз заходу на схід від 1400 до 1700 м і більше. Найвищі вершини – гориБратківська (1788 м) та Попадя (1742 м). Бескиди лежать на північний захід відверхів'я р. Ріка і мають нижчі висоти (1000-1300 м), м'які обриси поверхні, пологісхили і куполоподібні вершини. Верховинський хребет називають ще Вододільним,бо він є головним вододілом карпатських рік. Знижені місця хребта є зручнимиперевалами.
Верховинськийхребет відділяє від Полонинського Верховинська долина, а від Свидовця іЧорногори – Ясинська улоговина. Ці форми рельєфу мають висоти 600-800 м надрівнем моря і є наслідком поздовжніх розломів земної кори.
Напівдень від Полонинського хребта лежить поздовжня Тур'я-Боржавська(Берзне-Ліпшанська) долина, яка відділяє його від Вигорлат-Гутинського(Вулканічного) хребта. Останній розчленований долинами рік Уж, Латориця,Боржава, Тиса на окремі масиви – Вигорлат, Маковиця і Синяк, Великий Діл,Тупий, Гутин. Їх висоти сягають 800-1000 м, найвища вершина – гора Бужора(1085м). Хребет є пасмом згаслих вулканів з рештками конусів, які чергуються зплоскими поверхнями лавових плато. Південні схили хребта переходять у смугуневисоких передгір'їв, які поступово знижуються у бік Закарпатської низовини.Між масивами Великий Діл і Тупий лежить Іршавська улоговина, створена рікамиІршава та Боржава. В її південній частині поширений ярково-балковий рельєф,який виник внаслідок вирубування лісів і неправильної оранки схилів.
Південно-західнучастину області займає Закарпатська (Притисинська) низовина, яка є частиноюСередньодунайської рівнини. Північна її межа починається від м. Ужгород ізвивистою лінією пролягає через Середнє, Мукачеве, Сільце і Рокосів. Поверхнянизовини в основному плоска (100-120 м над рівнем моря) із слабким нахилом зпівнічного сходу на південний захід. Незначний спад поверхні і невелика глибинарічкових долин утруднюють поверхневий стік, тому в деяких місцях проходитьпроцес заболочування; при сильних зливах і таненні снігу в горах знижені місцянерідко затоплюються водою.
Нафоні одноманітної рівнинної поверхні Закарпатської низовини на північний східвід м. Берегове піднімається Берегівське вулканічне горбогір'я. Заокругленівершини горбів мають абсолютні висоти 180-367 м, а відносні – 65-250 м. Окремі(«острівні») вулканічні, гори знаходяться також на південний схід відМукачевого та на схід від Виноградова (Чорна Гора висотою 565 м).
Закарпатськанизовина на схід від с. Рокосів переходить у вузьку (3-1,5 км) долину р. Тиса(т.з. «Хустські ворота»), якою з'єднується з Верхньотисинськоюулоговиною. Рельєф тут погорбкований, відносні висоти над долинами рік –150-300 м. Біля м. Солотвина в місцях виходу на поверхню соленосних відкладівпоширені форми соляного карсту – гострі скелі, зубчасті гребені, каровіутворення, лійки. Біля містХуст і Тячів височать ерозійні горби-останці.
РельєфЗакарпаття дуже різноманітний і має значний вплив на життєдіяльність людей.Схили гір вкриті цінними лісами, на вершинах є багато полонин, які служатьпасовищами для худоби. В міжгірних долинах і на низовині, захищених відхолодних вітрів, розкинулись найбільші поселення, сади, виноградники, поля.
ВЗакарпатський області спостерігається ряд процесів, пов'язаних з рельєфом, якінегативно відбиваються на умовах життя і діяльності людей. Це – селі, зсуви,осипи, обвали, площинна і лінійна ерозія. Водокам'яні і грязекам'яні селевіпотоки виникають на схилах під час танення снігу в горах та злив, а також уневеликих гірських потоках, що у верхів'ях рік Уж і Боржава, та в ярах напередгір'ї Вулканічного хребта.
Зсувипоширені в Ясинській і Верхньотисинській улоговинах, на масиві Свидовець іПолонинському хребті. Вони завдають значної шкоди шляхам сполучення і населенимпунктам. Обвально-осипні процеси характерні для найвищої частини гір – Горганів,Свидовця і Чорногори. Вони особливо посилюються в місцях лісовирубок;відновлення лісового покриву тут стає неможливим. В Чорногірському іСвидовецькому масивах спостерігаються снігові лавини.
Ерозійніпроцеси поширені в передгір'ях Вулканічного хребта і на схилах Полонинського іСвидовецького хребтів (вибоїни, яри).
Посиленнясучасних ерозійних, селевих, обвально-осипних, зсувних процесів викликанедіяльністю людини: вирубуванням лісів, неправильною оранкою схилів тощо.
2.1.5 Біотичні рекреаційні ресурси
Всі,хто хоч раз побував на Закарпатті, визнають, що мало де в Європі знайдетьсятакий край, який би порівнявся із ним по кількості і якості озелененнятериторії. На Закарпаттi близько 2.000 видiв вищих рослин, з них, на жаль, 44види на межі вимирання.
Власне,ліси краю займають площу близько до 500.000 га (це складає 45% територіїЗакарпаття). Серед лісових порід найбільш представлені такі: буковi 58%,смерекові 31%, дубовi 7%, є також березовi, модриновi, вiльховi, грабовi,тисовi, сосновi, ясеновi, кленовi. Здебільшого вони ростуть у горах на бурихгiрсько-лiсових та гiрських лучно-буроземних грунтах, які на низовинахзмінються дерново-опiдзоленими та буроземно-пiдзолистими (рис. 2.5).
НаЗакарпатті є також чимало історичних парків-памяток. Зокрема вони розташовані утаких місцевостях, як: В. Березний — парк ХIХ ст., Ужгород — парк Лаудона, паркПідзамковий, Мукачево — парк із 140 екзотичних дерев i кущiв, Виноградово —парк Перенi, Карпати — парк Шенборнiв, Буштино — парк XVIII ст., Невицьке — паркВагнера (замок), В.Лази — парк Плотені, Чертеж — парк 1848 р. Беззаперечно,впорядковані парки Закарпаття існували і в середні віки, а їх виникненняпов'язане з такими феодалами, як Перені, Шенборни, Довгаї, Другети, що сприялипояві парків, завозячи з усіх куточків світу різні екзотичні, для нашого краю,рослини. Про це свідчить той факт, що в 1701 році навколо замку в місті Ужгородіснувало 5 парків: Квітковий, Звіриний, Луговий, Журавлиний і Голубиний. УМіжгірї, Іршаві, Стужиці, Плав’ї до сьогодні ростуть вікові дуби, а в Ужгороді500-літній платан та 300-літній ясен.
Порядіз місцевими породами наш край прикрашає і численна екзотична флора. Насьогодні на Закарпатті нараховується понад 300 видів екзотичних рослин. Зранньої весни до пізньої осені цвітіння одних рослин змінюється іншими.Здається, що Карпати розчиняються у квітучих деревах та кущах. Це такіоригінальні рослини, як кущі форзицій золотистої та зеленуватої, ніжно-рожевіквіти японської айви та рожеві — яблуні Недзвецького, криваво-червоні квітияблуні флоридської та білі — яблуні китайської, бутони рожевих квітів сакурияпонської, біляві та червонуваті квітучі пагони каштанів. А ще кипарисовики,гімалайські сосни, дугласії, самшит вічнозелений, скумпія звичайна(«парикове дерево»), катальпа бузколиста («сигарнедерево»), павлонія пухнаста («адамове дерево»). Розповідаючи проекзотичні рослини Закарпаття, слід згадати про дерево з далекого Китаю —магнолію («огіркове дерево»). У нашому краї їх росте кілька видів:рожева магнолія Суланжа, біла магнолія Кобус та фіолетова магнолія Ленне.Наукою до речі, доведено, що квітка магнолії має всередині температуру більшувід температури навколишнього повітря. Спробуйте переконатися у цьому самі,приклавши до квітки магнолії руку.
«ЧЕРВОНАКНИГА» ФЛОРИ ЗАКАРПАТТЯ:
1.Астра альпiйська 2. Баранець звичайний 3. Бiлоцвiт весняний 4. Бiлоцвiт лiтнiй5. Бiлотка альпiйська (едельвейс) 6. Еритренiй собачий зуб 7. Марсилiячотирилиста 8. Нарцис вузьколистий 9. Пiдснiжний звичайний 10. Пiзньоцвiтзвичайний осiннiй 11. Рябчик великий 12. Сосна кедрова 13. Тирлич вирiзаний 14.Тирлич жовтий 15. Тис ягiдний 16. Товстянка альпiйська 17. Шафран банатський18. Шафран Гейфеля 19. Ясен білий 20. Модрина польська 21. Дзвоники карпатські22. Родіола рожева 23. Бузок угорський 24. Ширянка альпійська 25. ПерестрічГербіха 26. Грушанка карпатська 27. Соссюрея Порціуса 28. Верба Китайбеля 29.Виток карпатський 30. Живокіст серцевидний 31. Молочай карпатський 32.Смородина карпатська 33. Ломикамінь карпатський 34. Фіалка дакійська 35. Льонгірський 36. Волошка марамороська 37. Будяк двоколірний 38. Тирлич роздільний39. Фітеума Вагнера 40. Волошка Кочі 41. Деревій Шура 42. Жовтозілля карпатське43. Королиця довголиста 44. Сугайник карпатський 45. Смілка сумнівна 46. ОсотВальдштейна 47. Костриця карпатська 48. Чебрець гарний 49. Вечорниці білі 50.Фітеума чотиричленна 51. Щавель карпатський 52. Гвоздика скупчена 53. Аконітмаленький 54. Аконіт Гостів 55. Аконіт Жакена 56. Жеруха Опіца 57. БорідникПрейса 58. Жовтяниця альпійська 59. Тація карпатська 60. Борщівник карпатський61. Рододендрон карпатський 62. Первоцвіт полонинський 63. Суверція крапчаста64. Підмареник закарпатський 65. Медунка Філерського 66. Вероніка Баумгартена67. Перестрічник скельний.
За своїм багатством не відстає від рослинного різномаїття ітваринний світ нашого краю. Тут проживає: 80 видiв ссавцiв, 280 птахiв, 10плазунiв, 16 земноводних, 60 риб, 100 молюскiв. У Карпатах водиться три чвертіусіх ссавців України. Особливо поширені на Закарпатті: кріт, лисиця, вовк,єнотовидний собака, бурий ведмідь, борсук, куниця, ласка, горностай, тхір,видра, лісовий кіт, рись, заєць, білка, ондатра, дикий кабан, козуля,карпатський олень. Серед птахів Закарпаття слід назвати глухаря, тетерева,рябчика, фазана, сіру куріпку, перепела, горлицю, голуба, лиску, деркача,чайку, вальдшнепа, дятла, сову, лелеку, дрозда. У нас живуть такі водоплавніптахи: чомга, лебідь, дика гуска, крижень, казарка, дика качка, чирок, чапля,бугай. З плазунів поширені степова черепаха, ящірки, вуж, веретільниця, гадюказвичайна (єдина отруйна змія Карпат), саламандра, мідянка. У річках Закарпаттяводиться майже половина усіх прісноводних риб України: форель струмкова, лососьдунайський, харiус, андруга, малий чоп, умбра, бабець, гірчак, пiдуст, мiногаугорська, марена, головень, сом, щука, лин, йорж, плiтка, карась (рис. 2.6).
«ЧЕРВОНА КНИГА» ФАУНИ ЗАКАРПАТТЯСсавці: 1. Альпiйськабурозубка 2. Мала кутора 3. Великий пiдковонiс 4. Малий пiдковонiс 5.НiчницяБехштейна 6. Нiчниця Iконнiкова 7. Нiчниця Наттерера 8. Триколiрна нiчниця9.Широковух звичайний 10. Вечiрниця мала 11. Лiсовий кiт 12. Зубр 13. Снiговаполiвка 14. Довгокрил звичайний 15. Татранська нориця 16. Видра 17. Норкаєвропейська 18. Горностай Птахи: 1. Чорний лелека 2. Змiєїд 3. Беркут 4.Орел-карлик 5. Рудий шулiка 6. Скопа 7. Сокiл-сапсан 8. Пугач 9. Сичик-горобець10. Волохатий сич 11. Альпiйська завирушка 12. Глухар 13.Камяний дрізд 14.Довгохвоста сова Плазуни: 1. Лiсовий полоз Земноводнi: 1. Прудка жаба 2.Карпатський тритон 3. Альпiйський тритон 4. Саламандра плямиста
Комахи: 1. Вусач альпійський 2. Аполлон 3. Прозерпіна 4. Мертваголова 5. Сатурнія мала 6. Жалібниця
2.1.6 Рекреаційні ресурси природно – заповідного фонду Закарпаття
Найвідомішимрезерватом, де охороняється багато видів тварин і рослин є Карпатськийзаповiдник, що утворений 1968 року і поділяється на: 1) Хустський масив«Долина нарцисiв», 2) Чорногiрський масив «Говерла», 3)Широколужанський масив «Угля», 4) Угольський масив.
Неменш відомими є нацiональні природні парки – Синевир та Ужанська долина, атакож біосферний міжнародний заповідник «Східні Карпати-Стужиця». Крім того, украї функціонують форелеве господарство «Ждимир» та ферма плямистих оленiв«Іза». В областi насьогодні нараховується 415 об'єктiв природних заповiдникiвта 494 резервати живої i неживої природи. Серед таких резерватів відомі: I. Біосферний:Стужиця (буковi, ялицевi пралiси). II. Ботанічні: В. Березний — парк XIX ст.(ясен бiлоцвiтний), Чорна Гора (липа срiбляста), Гладинський (модрина польська),Кедринський (кедрова сосна, смерековi пралiси), Туря Ремети (дугласія). III. Гідрологічні:Апшинецький, Шипот, Ворочівські та Липовецькі скелі, Негровецький, Болото ЧорнiБагна. IV. Геологічні: каолінова шахта «Кухля», печера«Княгиня», Зачарована Долина. V. Зоологічні: Соколовi Скелi (птахи),Гать (мурахи), Атак (черепахи). VI.Ландшафтні (комплексні): Гора ВисокийКамiнь, Кам'янка (гiрсько-сосновi хащi). VII. Лісові: Бiлий Потiк (яворовi,ясиновi, iльмовi бучини) (рис. 2.7)
2.1.6.1 Заповідниймасив «Долина нарцисів»
Розмiщенийна висотi 180-200 м.н.р.м. в захiднiй частинi Хустсько-Солотвинської долини настародавнiй терасi Тиси. Заповiдна територiя площею 257 га займає рiвниннудiлянку в заплавi рiчки Хустець. Поряд з природнiми водотоками на територiїмасиву знаходяться i штучнi — канали мелiоративноi системи. Клiмат теплий,вологий. За даними метеостанцii Солотвино (272 м.н.р.м.) середньорiчнатемпература повiтря складае 8,5 градусiв, сiчня -4,0, липня -19,5 градусiв.Рiчна сума опадiв бiля 850 мм. Переважають тут дерново-глеєвi важко- iсередньосуглиннi грунти, що сформувались на давнiх алювiальних вiдкладах.
“Долинанарцисiв” — унiкальний ботанiчний об’єкт, в якому охороняється найбiльший вСереднiй Европi осередок нарцису вузьколистого (Narcissus angustifolius). Цейсередньоевропейський високогiрний вид поширений в Альпах, на Балканах i вКарпатах на висотах 1100-2060 м. Популяцiя в цьому рiвнинному локалiтетiзбереглася з пiсляльодовикового перiоду i має релiктовий характер. Цей вид натериторiї масиву зростає в декiлькох угрупуваннях: Narcissus angustifolius +Sanguisorba officinalis + Anthoxanthum odoratum, N. angustifolius + Festucapratensis + Holcus lanatus, Juncus conglomeratus + Filipendula vulgaris + N.angustifolius.
В“Долинi нарцисiв” зростає понад 400 видiв рослин, серед яких такi рiдкicнi, якAchillea salicipholia, Dactylorhisa fuschii, D. majalis, Erytrhoniumdens-canis, Gentiana pneumonanthe, Gymnadenia odoratissima, Iris sibirica,Orchis coryophora, O. laxiflora, Potentilla alba та iн.
Засвоїм фаунiстичним складом “Долина нарцисiв” рiзко вiдрiзняється вiд iншихзаповiдних дiлянок. Тут представленi тварини заплавних лук Закарпатськоiрiвнини. Серед птахiв переважають луговi чекани (Saxicola rubetra), звичайнiвiвсянки (Emberiza citrinella) та сiрi славки (Silvia communis). В бiльшзволожених мiсцях звичайними є деркачi (Crex crex) та очеретянки — борсучки(Acrocephalus schoenobaenus). В чагарниках вздовж рiчки Хустця зустрiчаєтьсяфазан (Phasianus colchicus). Дуже рiдко тут можна зустрiти i ремеза (Remizpendulinus).
Характернимиземноводними “Долини нарцисiв” є ставкова жаба (Rana lessonae), сiра ропуха(Bufo bufo), звичайний (Triturus vulgaris) i гребiнчатий (T.cristatus) тритони.З плазунiв зустрiчаються вуж звичайний (Natrix natrix) i прудка ящiрка (Lacertaagilis). Фауна ссавцiв представлена звичайною полiвкою (Microtus arvalis),польовою мишою (Apodemus agrarius), мишою маленькою (Мicromys minutus),ондатрою (Ondatra zibethica), зайцем-русаком (Lepus europaeus) i iншими видами,зовсiм не властивими для гiрських масивiв заповiдника. Багата iхтiофауна рiчкиХустця нараховує близько 20 видів риб.
2.1.6.2 Ботанічний заказник «Чорна гора»
Розташованийу Вулканнічних Карпатах на площі 747 га на одній з найбільш цікавих уфлористичному та фітоценотичному відношеннях вершин Гутинського хребта — Чорнійгорі (508 м н.р.м.). Заказник знаходиться у теплій кліматичній зоні. За данимиметеостанції у м. Берегове (113 м н.р.м.) середньорічна температура тутдорівнює 9,9 градусів, середня температура січня — мінус 3 градуси, липня — 21,1 градуси. Річна кількість опадів 780 мм.
Геологічнуоснову утворюють андезити, ліпарити, туфи, які місцями виходять на поверхню увигляді стрімчакових скель. На цих вулканічних породах сформувалися буроземнігрунти різної потужності.
Найкращерослинний покрив у заказнику зберігся на верхній частині гори на скелястихсхилах. Панівними є формації дубових та букових лісів. Букові ліси поширені восновному на північному мегасхилі. Дубові ліси сформовані дубом скельним(Qercus petraea), частково дубами багатоплідним (Q. polycarpa) та Далешампа (Q.dalachampii). Поодиноко в цих ценозах зустрічаються берека (Sorbus torminalis)та липа срібляста (Tilia argentea). На виходах андезитових порід збереглисяцікаві осередки ясена білоцвітого (Fraxinus ornus). У чагарниковому ярусіростуть такі теплолюбні види, як бирючина (Ligustrum vulgare), бруслинаєвропейська (Eyonimus europaea), глід одноматочковий (Crataegus monogyna),дерен (Cornus mas), виноград лісовий (Vitis sylvestris).
Уфлористичному відношенні особливо цікаві локалітети остепнених і скельнихфітоценозів на крутих південних схилах. Тут ростуть рідкісні для УкраїнськихКарпат види — вишня степова (Cerasus fruticosa), жостер проносний (Rhamnuscatarctica), клокичка периста (Staphilea pinnata), рокитник австрійський(Citius austriacus) та інші. Загалом на території заказника зростає близько 400видів вищих судинних рослин.
Дляфауни “Чорної гори” характерна наявність специфічних теплолюбних видів, зокремабезхребетних.
2.1.6.3 Ландшафтний регіональний парк «Стужиця»
Розмiщенийв межах висот 700-1269 м.н.р.м. на схiдному мегасхилi Бескидського хребтавздовж словацько-польського кордону. Площа парку в межах КБЗ складає 4250 га.Клiмат в цьому районi вологий, помiрний, в субальпiйському поясі — прохолодний.За даними метеостанцiї Ставне (379 м.н.р.м.) середня температура за сiченьрiвна мiнус 5,4 градуси, за липень — 18,3 градуси, середньорiчна — 6,9градусiв. Рiчна сума опадiв — 956 мм.
Геологiчнуоснову, так само як в польськiй i словацькiй частинах бiосферного заповiдника,утворюють потужнi флiшевi породи перiоду верхньої крейди i палеогена. Найвищiвершини на територii масиву — Кременець (1214 м) i Мала Равка (1269 м).
Набезвапняковистих материнських породах флiшу утворились гiрсько-лiсовiсвiтло-бурi i бурi грунти, а у високогiр’ї — гiрсько-лучнi, часто торфянiгрунти.
Заповiдниймасив розташований в зонi букових лiсiв, фiтоценотичне ядро яких складаютьмонодомiнантнi бучини. В еутрофних едафiчних умовах зрiдка зустрiчаютьсяялицево-буковi лiси. Характерними рослинами букових лiсiв є Allium ursinum,Atropa belladonna, Galanthus nivalis, Helleborus purpurascens, Leucojum vernum,Lilium martagon, Scilla bifolia, Streptopus amplexipholius та iншi. Характерноюособливiстю лiсiв “Стужицi” є повсюдна домiшка до них Acer pseudoplatanus.Верхня межа лiсу, яка проходить тут на висотi бiля 1200 м, утворена криволiссямiз Fagus sylvatica, Acer pseudoplatanus i Sorbus aucuparia, що в улоговинахпереходить у фрагменти заростей Duschekia viridis. В її бiогрупах зустрiчаютьсяокремi рослини Adenostyles alliariae, Cicerbita alpina, Poa chaixii, Veratrumalbum.
Верхнячастина водороздiльного хребта (вище 1200 м) зайнята субальпiйськими луками злучних та чагарничкових угруповань з Nardus stricta та Vaccinium myrtillus.Характерними видами, крiм згаданих вище домiнантiв, тут є Anthoxanthum alpinum,Gentiana laciniata, Homogyne alpina, Leucorchis albida, Phleum alpinum,Potentilla aurea, Soldanella hungarica, Vaccinium vitis-idaea, Viola declinataта iншi.
Твариннийсвiт масиву “Стужиця” представлений типовими для Карпат мешканцямишироколистяних лiсiв.
2.2 Історико–культурні ресурси
Длярозвитку туризму, особливо пізнавального, велике значення мають пам’яткиісторії, архітектури та культури. На Закарпатті на порівняно невеликій площісконцентрована значна частина пам’яток історії, архітектури та культури, добрезбереглися звичаї та обряди, оригінальний фольклор, художні промисли, що такожпідвищує туристичний інтерес і виступає значним рекреаційним ресурсом. Вобласті висока щільність середньовікових замків – 10 одиниць. Ужгородський,Мукачівський та Чинадіївський за своїм станом є придатними для проведенняекскурсій. Інші сім замків менш, але також можуть бути використані для туристично-екскурсійногообслуговування відпочиваючих. Закарпатська область володіє також значноюкількістю пам’ятників дерев’яної народної архітектури XVII-XIX ст., є багатоадміністративних, культових і житлових кам’яних споруд VII-VIII ст. натериторії Закарпаття збережено 118 дерев’яних церков, збудованих упродовжостанніх п’яти сторіч. В області на облік взято понад 700 пам’яток історії такультури, в т.ч. понад 100 пам’яток архітектури(рис. 2.7). Пам’ятки архітектурив області охоплюють період в понад 1000 років і репрезентують всі основні стилієвропейської архітектури.
2.2.1 Архітектурні пам'ятки Закарпаття
Географічне розташування Закарпаття в центрі Європи сильновплинуло на його не тільки політико-економічне життя, а й на культурнідосягнення. На Закарпатті представлено майже всі європейські архітектурні стилівід пізньовізантійського, романського, готичного, трохи ренесансу, барокового,класичного, романтичного і до стилів кінця ХІХ — початку ХХ століття — сецесіону, еклектики, функціоналізму, конструктивізму. Ми навмисно випустилиархеологічні пам'ятки хоча і вони являються надбанням архітектури. Причиноюцьому стало практичне невикористання місць розкопок та місцезнаходженнярізноманітних археологічних знахідок. Здебільшого вони знищуються в сільськогосподарськихцілях та не підлягають охороні, винятком або прикладом може слугуватиБоржавський замок у с.Вари, Берегівського району, що водночас є пам'яткоюархеології і архітектури, як земляне фортифікаційне укріплення або даккськегородище в Малій Копані, Виноградівського району. Отож час у подорож.
Візантійський стиль на Закарпатті.
Цей період характеризує храм що знаходиться у присілку м.Ужгород,Горяни. Це — Горянська ротонда Св. Анни, з готичною прибудовою церквиСв.Миколая. В архітектурі ротонди у Горянах проявляється пізньоантична(візантійська) будівельна традиція. Горянська ротонда в плані шестикутна, алецей шестикутник настільки згладжений, що майже всі дослідники зображали планфундаменту згладженим, тобто круглим. В товщу стіни врізано шість напівкруглиху плані ніш-конх, склепіння яких з'єднано між собою і будівничі сміливопоставили на них шестикутний тамбур, пробитий шістьма готичними вікнами. Формаїх була завершена пізніше, про що свідчить підведене вікно з плоскимзавершенням, яке зберегло первинну форму. Стіни також покриті розписами, щовідносяться до ХІV ст., очевидно, що попередні фрески були пошкоджені.Майстерність художників, що розписали ніші-конхи ротонди, опирається на досвідіталійської школи проторенесансу — Джотто. В давній Словаччині часто працювалибродячі групи італійських художників, про що свідчить стилістична спорідненістьбагатьох церков Чехії та Словаччини, у розписах фресок, з ротондою у Горянах.
Романським (від слова Рим) стилем ми називаємо період європейськогомистецтва ХІ — ХІІ ст. Вперше він проявився у державах, утворених з імперіїКарла Великого, і поширився у державах, що підпорядковувалися римській церкві.У той час інтерес людей був повернений до загробного світу. Важкі, масивніцеркви символізували силу релігії. Основні елементи романської архітектуриберуть початок у мистецтві епохи раннього христянства. Собори мають високіголовні нефи, більш низькі бокові продольні нефи. Над ними розташовувалися хори-- місце, де сиділа сім'я феодала. Якщо дивитися зверху, собор мав формуримського хреста: головний неф перед вівтарем перетворився так званимтрансептом — поперечним нефом. Стеля мала форму хрестового склепіння. Воноутворювало чотирикутник, який був головним місцем собору. Головний неф у декількаразів перевищував цей чотирикутник. Бічні нефи розділялися на дрібнічотирикутники. Одній частині головного нефу відповідала половина частинибічного нефа. Тому будови, створені в романському стилі, дуже пропорційні. Всередині собору нефи розділялися спочатку колонами, а потім — пілонами.Західний фасад був прикрашений вежами із шоломоподібним дахом. На цьому фасадіособливо виділялися ворота. Вони були пишно прикрашені різними скульптурами, азверху знаходився рельєфний тімпан. Вікна мали переважно форму напівкруга, хочазустрічалися й інші форми, зокрема розетки-вікна, у вигляді троянди. Романськийстиль на Закарпатті захопив не так вже й багато споруд. Та всі вони у своємуроді оригінальні. Це найбільш яскравий представник цього стилю — Середнянськийзамок (нині в руїнах), а також ризаліт дверей внутрішнього дворикуУжгородського замку, і «Верхній замок» — найстаріша спорудаМукачівського замку. Певні риси пізнього періоду романського стилю — збереглися у структурі будови церкви села Кідьош Берегівського р-ну.Визначальним елементом тут слугує елемент побудови бокових вікон. Побудоваспоруди датується ХІІІ ст., і в легендах згадується, як монастир царя Соломона.
Перші захисні укріплення з'являються на території нашого краю вбронзовому віці. Це були просто городища-гради, укріплені земляним валом таровом (перші елементи фортифікації, які навчилася робити людина). До прикладуАрданівське, Стремтура (Іршава), Галіш-Ловачка (Мукачево). Та найбільшзавершену форму форму оборонної споруди представляють замки ХІ — ХVІІ ст.Власне, феодальний замок — це специфічний мистецький жанр, притаманний лишесередньовіччю. Він настільки пов'язаний із своєю епохою, що в ній народившись,в ній і помирає. Існують також два типи замків. Це замок — паразит, тобто слугувавдля нагляду і збору дані з підвладної території, а також постійно здійснювавнабіги на власну контрольовану територію, це Мукачівський, Квасівський,Броньківський, Невицький замки. Другий тип замок-охоронець підвладної території– Ужгородський, Виноградівський, Королевський, Чинадіївський, Середнянськийзамки. Інколи замки зросталися в архітектурно-адміністративному стані з містомабо іншими охоронним об'єктом, як от Королевський, Ужгородський,Виноградівський, а інколи переходили в ранг автономних рицарських укріплень, якот Квасівський, Броньківський. Здебільшого класичні середньовічні замки маютьдві стандартні форми: чотирибічну, у якої по боках кілька оборонних редутів тавосьмибічну, форма якої часто змінюється. У випадку із закарпатськими фортецямиархітектурний стиль дещо змінився в залежності від географічного положення угірській місцевості. Треба також додати, що до ХІІ ст. замки в Угорськомукоролівстві, до якого належав наш край мав право будувати лише сам король. Алеіз розвитком феодальних відносин поступово приходить відособлення членівкоролівської дружини, закріпленння за ними та їх спадкоємцями дарованихземель-феодів, разом з тим виникає питання будувати укріплення в безпосереднійблизькості від підлеглої території. Так виникають адміністративні центри, вцентрі якого укріплена споруда, яка постійно витримує удари нескінченихміжусобних війн. Всі закарпатські замки, окрім Середнянського таЧинадіївського, збудовані на височинах (стрімка скеля, одинокий пагорб середрівнини). Майже всі замки Закарпаття, неодноразово перебудовувалися, а тому укожного з них залишилися архітектурні фрагменти із різних стилів.Так,Ужгородський замок у внутрішньому палаці, відкриває перед нами різолітвідкритих дверей у романському стилі, до речі це єдиний чистий прикладроманського стилю на Закарпатті. Замок в Ужгороді кілька разів перебудовувавсяі остаточний свій вигляд здобув у ХVІІ ст. під архітектурним керівництвомфранцузького інженера Лемера. Більш яскраво виражена готика у замковійархітектурі. Це готичні вежі Невицького, готичні палаци Мукачівського таУжгородського замків. Трішки незначною хвилею захопив фортифікаційні споруди іренесанс, це можна спостерігати на прикладі внутрішнього оформлення замківУжгорода і Мукачева.
Готичний стиль на Закарпатті
Між романським та готичним стилем не має чіткої хронологічноїмежі. Уже із середини ХІІ ст. у північній Франції з'являються елементи новогоготичного стилю. Його характерними рисами є вертикальність композиції,поєднання в архітектурі релігійності з любов'ю до життя, більш короткийпоперечний неф, стрільчаті вікна, більш легкі цегельні стіни, досить складнакаркасна система опор і ребристе склепіння. З часом готика стає універсальнимзагальноєвропейським архітектурним стилем, в рамках якого була створена цілкомсвоєрідна система форм, досягнено нового розуміння просторової та об'ємноїкомпозиції1.
Готика — одна з найбільш цікавих сторінок історії закарпатськогомистецтва ХV — ХVІІ ст. Майже в усіх замках Закарпаття залишилися деталіготичного стилю, це не дивно, адже у цей період розквітала замкова архітектура.Яскравими прикладами готики на Закарпатті можуть слугувати храми у Виноградові (римо-католицьийсобор ХІІІ — ХІV ст.), католицький собор ХІІІ — ХІV ст. у селі Мужієво,католицька каплиця Св.Мартина ХІV ст. у Мукачеві.
Ренесанс слово французького походження, означає відродження.Європейське мистецтво ХV--ХVІст. сучасники вважали відродження античногомистецтва. Центром Всесвіту знову стає людина. На відміну від вертикалізмупростору у готиці, нові форми розвиваються у ширину. Архітектурахарактеризується простотою, внутрішньою урівноваженістю об'ємів, форм та ритму.Архітектори вільно використовують ордерну систему античності. Мірилом усьомуслужить людське тіло. Підкреслюються горизонтальні лінії, внутрішній розподілпростору централізовано з куполом у центрі, стеля кефів і внутрішня сторонакупола прикрашена. До повної досконалості доведений візантійський пазушитийкупол. Всередині між пілонами і колонами прикраса сграфітто. Характернимелементом ренесанської архітектури є внутрішній двір Ужгородського іМукачівського замків, з відкритими просторовими аркадами. Тут влаштовувалисявлітку концерти, театральні вистави. Ренесанс фактично обійшов Закарпаттястороною, оскільки у цей період на території нашого краю точилися міжусобнірелігійні війни між Австрією та Трансільванією.
Стиль бароко на Закарпатті.
Назва походить від італійського слова, яке з самого початкуозначало позбавлене смаку, пишномовне, вигадливе. Період існування стилю1550-1750 рр. Найбільш характерний для дворів князів та вищого духовенства.Виник у добу зіткнення слабнучого феодалізму та молодої буржуазії, в епохуабсолютизму, як результат боротьби реформації та контрреформації1. На противагузамкнутим структурам ренесансу, бароко — це відмова від звичних форм. Великірозміри, розмах, розкіш в оздоблені внутрішніх приміщень соборів. Передвівтарем купол великих розмірів. Головний неф значно розширений. Капели,збудовані на місцях бічних нефів, разом із величезним склепінням утворюють єдинийвнутрішній простір. Капели темні, головний неф затемнений, купол сильноосвітлений. Назвемо кілька прикладів архітектури Закарпаття у барочній формі:графський двір-палац сім'ї Бетлен 1629 р. у Берегові, палац баронів Перені ХІVст. у Виноградові, православний монастир ХІVст. у Мукачеві, будинок С.ДьєндєшіХVІІст. в Ужгороді
Мистецтво класицизму на Закарпатті.
В результаті Французької буржуазної революції 1789 р., до владиприйшла буржуазія, одночасно з нею розвивається новий дух епохи. Людина цьогочасу з ностальгією звертається до античності. Красу легше пізнати через античнемистецтво, ніж через пряме вивчення природи — в цьому суть вчення класицизму.Прагнення до простих гармонійних форм грецького та римського мистецтва.Конструкція знову виходить на перший план. Для зовнішнього вигляду будовхарактерною є строгість ліній. Симетричний фасад із тімпанами і рядами колон.Прикладами цього стилю є палац феодалів Довгаїв ХVст. у селі Довге та будинокжупанату 1809 р. в Ужгороді.
Напрямки у мистецтві ХІХст.
У результаті буржуазних революцій виникає буржуазія індустріальна.Їй передував останній спалах давнього мистецтва — романтичний стиль. Яскравимпредставником цього стилю є палац-замок графів Шенборн 1890 р. та залізничнастанція поблизу нього з парком ХІХст.
Еклектичний стиль на Закарпатті
Еклектичний або історичний стиль вибрав найбільш характерні длянього форми з різних стилів. Звичайно, змішування елементів різних стилівтільки зрідка приводило до успіху. Для цього стилю характерно, що для окремихбудинків і, навіть, приміщень визначали окремий рецепт стилю. Тут спочаткуувага звертається на романський та готичний стиль. Знову з'являються елементиархітектури середньовіччя. У моді також візантійська та мавританськаархітектура. Інтер'єри прикрашають позолотою, змішуючи східні та арабськіелементи. Більшість будов наших міст (наприклад вул.Корзо, м.Ужгород) збудованів еклектичному стилі.
Архітектура ХХ ст. на Закарпатті
З використання нових будівельних матеріалів, формується новийстиль — сецесіон або сецесія, який порвав із застарілим смаком минулого. Тутвсі деталі в тому числі і обстановка, проектуються в одному і тому ж стилі. Уякості декоративних елементів часто використовуються рослинні мотиви. Значенняцього стилю в тому, що він звертав увагу, на необхідність модернізації1. Узв'язку з тим, що Закарпаття було бідною частиною Угорщини, сецесіонзустрічається лише в Ужгороді. Та найбільш оригінальне обличчя закарпатськихміст Ужгород, Мукачево, Берегово, Хуст, Виноградово, Солотвино — сформуваличехословацькі архітектори-конструктивісти. Стиль конструктивізм оголосив війнуміщанській помпезності, та сформував своє бачення в доцільності форм, впростоті, пропорціях, масштабі та гармонійному співставленні матеріалів.Конструктивісти були переконані, що архітектурний твір повинен відповідатиутилітарному призначенню і в той же час мати свою художню виразність. Середнайбільш виразних конструктивістських будов можна виділити: Народну Раду вУжгороді, адміністративний центр у Хусті, центральна площа селища Солотвино.
Народна архітектура
«Бойківські» дерев'яні храми. «Бойківський»тип церков безперечно є якимось початковим варіантом дерев'яних храмів уКарпатах і за їх кордонами, який був випрацьований народними майстрами вдалекому минулому. Храм тризрубний, триверхий з шатровими верхами, з кількомазаломами. До кефа із заходу і сходу прилягають більш вузькі прямокутники зрубівбабинця та вівтарної частини. кутові сполучення зроблені вирубкою «властівчин хвіст». До цього типу відносяться церкви у селах Кострино, Ужок,Вишка, Сухий, Густий, Верхній Студений і т.д. “Бойківські” храми дістали своюумовну назву від етнографічної групи, яка населяє Східно-Карпатський регіон.
«Лемківські» дерев'яні храми. Класичні пам'ятники цьоготипу в області збереглися тільки два: Храм Св.Михайла із с.Шелестова (музей вУжгороді), храм Св.Михайла в м.Свалява. Інші були розібрані в кінці ХІХ-ХХст.або вивезені за межі Закарпаття. Головною стилістичною відмінністю«лемківських» церков є усунення центричності будови шляхомпереміщення висотної домінанти з центрального зрубу, кефу на високу дзвіницю,зведену над бабинцем або поряд з ним. Навіть якщо у «лемківської»церкви не має шатрового покриття над якимось із її зрубів, заміненогодвоскатною стріхою, у неї обов'язково є розвинута барокова маківка.“Лемківські” церкви дістали свою умовну назву від етнографічної групи, щонаселяє північні Карпати.
“Гуцульські” дерев'яні храми. У Закарпатті цей тип представленийдвома храмами (смт. Ясіня та с.Лазіщина, Рахівського району). План такої будовимає хрестоподібну форму і складається з п'яти зрубів. Центральний зруб ширшебічних (північною та південною), довжина яких трохи менша довжини західного тасхідного зрубів. Цей тип храму має дві виразно підкреслені осі симетрії, увідповідності з якими майже ідентично вирішені фасади. Центральний зруб насередині своєї висоти переходить з прямокутної форми у восьмигранну, внаслідокчого і шатрове перекриття його приймає таку ж форму. Однокупольний п'ятизрубний“гуцульський” храм відрізняється своєю компактністю і стрункістю та є одним зкращих прикладів народного дерев'яного мистецтва
2.2.2 Замки Закарпаття
Подорожуючипо Закарпаттю, оглядаючи пам'ятники давніх часів, часто зустрічаємо замки абоїх руїни. Найчастіше вони розташовані на мальовничих пагорбах, що дужими ікремезними витязями височать над землею.
Старожилирозповідають, що в сиву давнину замки будувалися не для краси, але з великоїпотреби. Оскільки в той час люди не проживали на якомусь одному постійномумісці, а часто мандрували, шукаючи ліпших земель. Поки (навколишні місцевостіне були густо заселені, такі мандрівники не знали серйозних перешкод. Але колина кращих угіддях люди поселилися на постійне проживання, ті, кому не пощастилораніше укорінитись на них, мусили силою виборювати собі місце під сонцем. Отакі настали часи суцільних кровопролитних нападів і війн. Королі, князі, знатніфеодали, котрі володіли неозорими маєтками, аби ліпше захищати свої землі,почали споруджувати замки. Спочатку будували лише дерев'яні, а потім — кам'яні.
Замкиз'являлися здебільше на місці колишніх городиш, виникнення яких археологивідносять до II тисячоліття до н. е. — IX ст. н. е. Назва город — давня,означає укріплення, обгороджене ровом та валом з дерев'яноюогорожею-частоколом. Про існування таких укріплень «а Закарпатті мовитьсяу хроніці Аноніма „Діяння угорців“ (XII ст.). Так, під 903 рокомзафіксовано зруйнування укріплення Боршоа (Боржава): „Князь Арпад,пославши військо, зайняв усю землю між Тисою і Будрогом аж до Вгочи — з усімажителями, і укріплення Боршоа обступив і на третій день завоював, і розбив мурийого, і воїв князя Салана, знайдених тут, велів повести закованими у кайдани втабір Гунг“.
Городищав основному споруджувалися на вершинах гір, що надавало їм неприступності.Однак дерев'яні городища часто горіли. Тому у XIII-XIV ст. зводяться кам'янізамки: Ужгородський, Мукачівський, Невицький, Севлюський, Квасівський,Королевський, Хустський. Будівництво замків вимагало тяжкої і виснажливоїлюдської праці. В одній із народних пісень, записаних закарпатськимписьменником О. Павловичем (1819- 1900) у с. Біловежі на Пряшівщині(Словаччина), про це говоріться так:
Коли мурували білу Маковицю,
Гонили на панське убогу вдовицю.
Єдну неділеньку ґазду поховала,
Другу неділеньку сина породила.
В три дні по породі на панське єй гнали,
На панське єй гнали, покоя не дали.
На панське ся брала, горенько плакала,
В слезах купаного сина повивала.
На єдній рученці синочка тримала,
А з другов рученьков камені давала.
Замкиз'являлися в основному на підвищених місцях, аби з них можна далеко заглянути іпобачити ворога, який наближається, і, звичайно, щоб йому важко було достатисядо фортечних мурів. Навколо замкових стін копалися ще глибокі рови. У нихпускалася вода чи дно „проростало“ гострими палями.
Усередину похмурих і великих укріплень потрапляли через масивні надміцні ворота.До них вів через рів міст, який при потребі піднімався та опускався.
Забезпечними сильними стінами замку споруджувалися різні будови. Були тампомешкання для панів, прислуги і для війська. Неодмінно мала бути також ікаплиця. Під тими будовами знаходилися холодні півниці. У. найвищій вежіфортечного муру сидів постійно сторож і мав голосом труби давати знати, колихтось наближається до замку.
Нетривкимибули мирні затишшя. Але коли жилося спокійно, на великих „внутрішніх“дворищах навколо замків ремісники продавали свої товари, вояки проводиливсілякі змагання на витривалість, спритність і дужість.
Підчас воєнних нападів життя набирало інших контурів. Ремісники із підгородівзносили домашній скарб та фахові інструменти у замок. Туди приходили іхлібороби-кріпаки навколишніх сіл, бо ворог, як завше, палив, пустошив,грабував усе, що лише потрапляло до його рук. Тільки фортечні стіни могливгамувати той руйнівний запал. Одначе, як нападник чувся у силі, то і до нихпідходила черга. Тоді всі, хто лиш мав здорові руки і ноги, ставали до оборонизамку, свого останнього прихистку і надії.
Удавні часи високо цінувалось індивідуальне та групове бойове мистецтво, бо винаходи,не засновані на силі людських м'язів, які би вирішували успіх військових дій,становили незначне число.
Коливинайшли гармати, що досягали противника на далекій відстані, а також потужнігармати, що здатні розбивати камінні мури, то замки поступово втратили своєоборонне значення. Вони вже не могли вистояти під ударами ворога.
Насьогодні збереглися у більш-менш цілісному стані Ужгородський і Мукачівськийзамки, решта (Хустський, Невицький, Виноградівський, Королівський,Середнянський та інші) залишились у руїнах. Вони нагадують нам старі часи,військові лихоліття та невсипущу господарську діяльність у короткі хвилізатишшя.
2.2.2.1 Невицький замок
Село Невицьке недалеко від обласного центру (в 12 км, понаправленню до Перечина), відоме руїнами свого замку. Фортеця стоїть на вершинівисокої гори (відносна висота — 125 м), яка колись була вулканом. Посталатвердиня в 14 ст. як сторожовий пункт та осередок збору данини з навколишніхсіл. Долина Ужа, що пробивається тут через Вулканічні Карпати, робиться всевужчою та вужчою, переходить в тіснину. Швидкій течії в цьому місці перешкоджаєневелика плотина. Зліва розкинулася простора лука, попереду – глибоке провалля,з якого з шумом виривається гірський потік Кевелев. А на вершині 125-метровоїгори – розвалини древнього замку. До нього серпантином в‘ється лісова стежина.Міцний вал та глибокий рів чатують на подорожнього. Початки цієї твердинігубляться в глибині століть. Народні перекази розказують, що побудувала йогожорстока царівна – Погана Діва. В історії фортеця вперше згадується на початку14 ст. як місце першого повстання закарпатців проти іноземного гноблення.
Після того як в 1301 р. помер останній з династії Арпадовичів, вУгорщині почалося міжцарювання, що супроводжувалося кривавою боротьбою за владу.Після довгої смути на угорському троні затвердився Карл-Роберт знеаполітанської династії Анжуйських. Закарпатці не признали нового короля, бобачили в ньому ставленика папи, і взялися за зброю.
Повстання, яким керував ужанський жупан Петр Петенко,продовжувалося більше 10 років. За допомогою повстанці звернулися до сусідньогогалицького князя. Та розорена татарами Галицька Русь не могла допомогти.Повстання придушили, його останньою опорою і був Невицький замок, якийкоролівські війська захопили в 1321 році.
Заіншими даними, замок названий Невицьким тому, що повинен був захищати “невіст”(дівчат) міста. Назва поступово трансформувалась в Невицьке. В 14 ст. магнатДругет перебудував твердиню, замінив дерев‘яні укріплення кам‘яними. Кажуть,Погана Діва була його спадкоємицею. Такий персонаж дійно існував, та була тачародійка не бусурманкою, а угорською графинею. Вона дійсно наказувала селянамв вапно яйця з молоком примішувати. Хто не слухався – того піддавали всілякимкарам. Жалоби на її сваволю доходили до тогочасного короля Матьяша, він,обурений, навіть зібрав військо, щоби силоміць доставити графиню до двору длясудового процесу. Та до того часу Невицький замок став настільки міцним, що мігвитримати не одну осаду. Король пішов на хитрість – саме ту, з худобою, про якународ і розказує в легенді про Іванка. В 15 ст. замок був частково зруйнованийвійськами князя Д‘єрдя Ракоці ІІ. З того часу споруда стояла пусткою івважалася нечистим місцем. Лише в кінці 19 ст. вчені почали повертати старийзамок до життя.
2.2.2.2 Середнянський замок
Щеодне закарпатське поселення з фантастичними руїнами замку. Замку тамплієрів! УХІІІ ст. на місці сучасного селища Середнє був збудований замок найбільшсильного в Західній Європі католицького ордену тамплієрів (храмовників). Післярозпаду ордена у 1312 р. замок перейшов до рук монахів ордену Святого Павла.Під час визвольної війни угорського народу 1703-1711 рр. замку було нанесенозначного пошкодження. Д.Поп та І.Поп, автори книги про замки Закарпаття (наоснові їх праці я й написала майже все, що нижче), пишуть, що це єдина фортецяв краї, де в найбільш вцілілому вигляді зберіглися елементи романського стилю.
РозташованийСереднянський замок у рівнинній частині Закарпаття, в той час як всі іншіоборонні споруди будувалися поблизу торгових шляхів, на узгір*ях. Перша згадкапро поселення відноситься до 14 століття, але немає сумнівів, що Середнєвиникло задовго до цього часу — адже тут знайдені предмети матеріальноїкультури, які відносяться ще до епохи неоліту.
Єлегенда про походження назви села: начебто місцеві жителі дуже довго вибиралимісце для свого житла, переходячи з місця на місце, і нарешті зупинилися якразпосередині вибраних до того ділянок. Д. та І. Поп пишуть же, що назва,ймовірно, виникла тому, що Середнє розташоване посеред долини. Клімат сприяврозвитку виноградарства. Ліси активно вирублялися, їх місце займала лоза тапшениця. В середині 17 сторіччя середнянські вина експортувались в Європу.Гальмував розвиток виноградництва, однак, феодальний звичай, за яким селянинміг пити вино, зроблене з свого винограду, лише протягом кількох тижднівріздвяних та пасхальних свят. Середнє за період 14-17 століть стало одним знайбільших сіл краю. На початку 18 ст. багато селян з Середнього відправилося уармію куруців-повстанців. Замок у Середньому я, на жаль, бачила лише з вікнамаршрутки, та цю прогалину у своїх манрах я сподіваюсь швидко виправити. Донжонтвердині (розміри 18,6Х16,5м) розташований у південно-західній частині села(там ще цвинтар на невисокому пагорбі недалеко). Донжон — головна та найбільшхарактерна ланка романської фортеці, її попередницями були давньоримськіприкордонні башти на Рейні та Дунаї. Спочатку Середнянський донжон бувтриярусним з балочними міжповерховими перекриттями. Кладка стін була бутова.Для зміцнення фортеці роги башти зовні викладені кам*яними квадрами, а стіни здвох боків охайно облицьовані камінням, що значно пом*якшує суворість будівлі.
Висотабашти досягала 20 метрів (овва!), товщина стін — 2,6 м. Вхід з метою безпекибуло піднято до другого ярусу по центру східної стіни. До нього вели дерев*янісходи, які в разі небезпеки можна було легко забрати або спалити. Другий ярусмав три приміщення, в одному з яких були сходи, якими піднімалися на третійярус. Стіни третього ярусу збереглися лише фрагментарно. З другого поверхуінші, білокам*яні, гвинтові сходи вели на перший ярус, де розміщалися дваприміщення: „східне“ та „західне“ (розміри 11,2Х6м). Встіні товщиною у 1,3м видно місце для дверей шириною у 80 см. Неподалік — яма,закидана камінням. Можливо, це залишки колодязя. Напроти ями зберігсяквадратний фундамент, на якому стола циліндричної форми невелика споруда, відякої збереглася частина стіни з каменю невеликих розмірів. Важко сказати, що цебуло за приміщення. Так як перший поверх башти мав недостатнє освітлення, тутрозташовувалися комори, арсенал та тюрма. Замок захищався двома обороннимилініями. Перша оборонна лінія була дерев*яною, так званий „паланок“.За нею проходило подвійне кільце валів і рвів, заповнених водою. Біляостаннього валу піднімалася кам*яна стіна товщиною 1 м. с чотирма кутовимибаштами, котра оточувала на відстані 17 м. від донжона замковий двір. У тихезамкове подвір*я можна було потрапити через прохід, котрий знаходився впівденно-західній частині фортечної стени. Часттна дороги, що велабезпосередньо на подвір*я, добре продивлялася з вікон південної та західноїстін замку, тому ворогу нелегко було потрапити сюди непоміченим.
Головнароль в системі оборони Середнянського замку відводилася західній та південнійстінам, з яких контролювався вхід у подвір*я замку. В цих стінах й найбільшевікон-бійниць. В західній стіні п*ять таких вікон, котрі розміщені двомагоризонтальними рядами. В південній стіні — чотири вікна-бійниці з арочнимзавершенням. У подвійній стіні — три вікна такого ж завершення. С внутрішньогобоку біля стін між вікнами проходив настіл (я правильне слово вжила?), якийдозволяв захисникам замку пересуватися від однієї бійниці до іншої, неспускаючись на підлогу. В 14 столітті в Угорщині ведеться жорстока боротьба закоролівський трон, в результаті якої учасники феодальної фронди магнатівпотерпіли поразку та втратили свої володіння. Новий король Карл Роберт даруєэці землі своїм прибічникам — представникам нових магнатських родів, в томучислі вихідцям з Франції, Італії — Другетам, Дожам, Дебрецені та іншим.Магнатам Другетам сподобався середнянський замок, на котрий вже претендував іфеодал Палочі. Довга безкомпромісна боротьба, що велась між цими кланами заСереднянський замок на протязі століття, закінчилася кінець кінців на користьроду Палочі. Та Палочі не довго володіли Середнянським замком. В 1526 году вбитві при Магочі, де угорські війська отримали жорстоку поразку від османськихвояків, разом з королем загинув і останній з роду Палочі.
Післяцього Середнє переходить увласність шляхетського роду Добо, який походив зсловацького села Доборуське. З рода Добо найбільшої слави добився Іштван, якийпід час австро-турецької війни очолив героїчну оборону Єгера в 1552 г., деневелика група героїв (всього 1935 чоловік, не атка вже й невеличка та купкабула) тримала облогу 120-тисячної армії Алі-паші на протязі 38 днів. КапітанДобо часто був у Середньому, де його син силами полонених турків відремонтувавта укріпив замок. На протязі 17-18 ст. Середнянський замок ще раз міняв своїхвласників у потоці нескінченних австро-турецьких та австро-угорських воєн.Споруда поступово розвалювалася, занепадала, ремонтом себе ніхто не обтяжував,адже архаїчний кам*яний монстр не відповідав стилю аристократії 18 століття. Цезараз саме слово „тамплієр“ овіяне дешевим романтизмом тазагадковістю (і ж Умберто Еко все зробив, щоб доморощені романтики пересталиоживляти Бафомета, але хто там з них у змозі прочитати „МаятникФуко“? Дрюон значно простіший для сприйняття...). Кажуть, в селізбереглися винні погреби ще з 15 сторіччя, але туди, думаю, не кожен потрапить.
ДмитроАнтонюк у своїм матеріалі про Середнє навіть писав, що російський цар Петро Iпід час Прутського походу у 1711 році спробував среднянського вина — і воно таксподобалося, що сатрап наказал купити частину місцевих виноградників. Ми неруські царі, а тому обмежимося лише дегустацією.
2.2.2.3 Ужгородський замок
З якого боку ми не наближались би до Ужгорода, у поле зору завждипотрапляють суворі обриси старовинного замку. Ужгородський замок належить доцінних історичних і воєнних архітектурних пам'ятників Закарпаття. Вінрозташований на вулканічній горі висотою до 30 метрів.
Споруди фортеці займали 2,5 гектара, а замковий двір і паркстановить 6 гектарів. Історія замка нараховує більше тисячі років. У VII-IХ ст. наЗамковій горі було розташоване городище-укріплення східнослов'янського племенібілих хорватів. У кінці IX — початку X ст. фортеця стала резиденцією, як церозповідається у легендах, давньоукраїнського книзя Лаборця, а пізніше — у X-XIст., можливо, й одним із форпостів Давньоруської держави на південному заході.Писар угорського короля Владислава IV Шимон Кезаї стверджує, що укріплення наЗамковій горі існувало вже у 872 році.
Протягом віків замок неодноразово перебудовувався у відповідностіз вимогами тодішньої фортифікації. Корінні зміни укріплення перенесли з появоювогнепальної зброї і на кінець XVII ст. замок, у головному, набув сучасноговигляду. Про численні реконструкції свідчать вибиті в кількох місцях надв'їзними воротами дати 1598, 1653.
Воєнно-обороннасистема замку проста і разом із тим досить могутня і надійна. Із трьох боківфортеця оточена вирубаним у скелі сухим каналом, а з четвертого,північно-східного,- вельми крутим урвищем. Ширина канав — 15-20 метрів, аглибина 5-10 метрів. Ужгородський замок має форму неправильного чотирикутника змасивними баштами на кожному розі. Через рів для входу в середину бувперекинутий підйомний міст. З другої половини XVIII ст., коли мури втратиливійськове значення, моста не стало, його замінили звичайним насипом.
Головнийзамковий корпус, побудований у стилі ренесансу, нараховує 40 приміщень. Він єтиповим для східноєвропейської архітектури XVI-XVII ст. У підземеллях головногокорпусу колись була катівня і в'язниця. У внутрішньому дворі зберігся й донині32-х метровий колодязь. На бастіонах розміщувалась артилерія, яка тримала підобстрілом підступи до замку. Він вимурований з каменю, а точніше з андезиту,якого є чимало в околицях Ужгорода. На стінах видніються отвори, у виглядімаленьких ніш. Під час ремонту туди вставляється риштування.
Навесні1241 року Ужгород захопили монголо-татари, очолювані Субудаєм. Коли завойовникипокинули Карпати, замок відбудували. Наприкінці XIII ст. угорський король завірну службу подарував місто-фортецю палатину Амадею.
Чине найдовше владарювали в Ужгороді графи Другети та їх нащадки (1322-1691).Так, овдовіла графиня Анна Другет брала активну участь у прийнятті 1646 рокуунії православної церкви з католицькою.
У1678-1685 рр. антигабсбурзьіке і антикатолицьке повстаїния очолював молодиймагнат Імре Текелі. Його війська у 1679 і 1684 роках взяли штурмом замок ічастково зруйнували його. 14 квіття 1684 раку у місті Кошиці повсталі повісилиодного із останніх володарів фортеці династії Другетів — Жигмонда Другета.Однак уже наступного року австрійські війська навели порядок у краї. Узявши задружину Христину Другет, новим правителем Ужанського комітату і володаремУжгородського замку став полковник граф Міклош Верчені. У його розпорядженнібув маєток у 120 тисяч гектарів.
Антигабсбурзькевійсько угорців, очолене трансільванським князем Ференцом II Ракоці, у червні1703 року підійшло до Ужгорода. Одразу не вдалося здобути перемогу. Невеликийавстрійський гарнізон фортеці мужньо захищався. Лише з допомогою новоприбулихвійськових загонів, у таму числі повсталих на чолі з Іваном Бецою, Ференц IIРакоці захопив замок. Гарнізон капітулював 24 лютого 1704 року. До 1711 рокузамок служив твердинею угорських феодалів, непокірних віденському централізму.За цей час тут велися дипломатичні переговори з предстанниками Франції, Росії,Польщі. Облаштувавши свою резиденцію належним чином, тут 24 червня 1707 рокуФеренц II Ракоці разом із господарем фортеці М. Верчені приймали посла Петра І,царя Московії, Д. І. Корба, з яким хотіли домовитися про допомогу в боротьбіпроти австрійського панування. Одначе не відчувши серйозної підтримки з бокучужих держав і внаслідок епідемії чуми, 15 травня 1711 року повстанці зазналиостаточної поразки. Урядові війська ввійшли у місто і гарнізон фортеці склавзброю. З того часу замок почав відігравати для міста другорядну функцію. До1762 року у ньому розміщувався австрійський гарнізон.
Пізнішеімператриця Марія-Терезія передала всі споруди греко-католицькому єпископату. Водній з них відкрили духовну семінарію. Викладачами працювали тут видатніписьменкики-просвітителі О. Духнович, А. Кралицький, І. Раковський та інші, авчилися відомі діячі культури та письменники Юрій Венелін (1802-1839), ІванОрлай (1770-1829), Іван Сільвай (1838-1904), Олександр Митрах (1837- 1913),Євген Февцик (1844-1903) та інші.
3. Основні курортно–оздоровчі заклади Закарпатської області
Закарпаттяздавна відомо як край надзвичайно багатий мінеральними джерелами. В області вжедосліджено понад триста мінеральних лікувальних джерел. По газовому складуїхньої води вони поділяються на вуглекислі, сірководневі, метанові і радонові.
Найбільшпоширені в області вуглекислі джерела. Особливо багато їх на Свалявщині -у саміммісті й у селах Нелипіне, Солочині, Поляні, Плоскому, Лугах. Води цих джерел єаналогами відомих вод типу „Боржомі“ і мають такі ж смакові якості,особливо води „Лужанська“, „Поляна квасова“,»Плосківська", «Свалява». В останні роки досліджені води,що по хімічному складі можна порівняти до вод типу "Єсентукі" № 4 і №17. Це джерела в Зарічеве (Перечинський район), у санаторії «Шаян» ів Драгове (Хустський район). Виявлені також вуглекислі джерела з високимзмістом заліза. Такі води зустрічаються в Ужкові (Великоберезнянський район),Келечині (Міжгірський район), Кобилецькій Поляні (Рахівський район). УХустському районі переважають солоні джерела. Такі ж джерела зустрічаються уверхів'ях річки Ужу й у села Усть-Чорна (Тячівський район). Вода останнього міститьу собі багато кальцію.
Усанаторії «Синець» (Мукачівський район), селах Тарасівці, Тереблі,Лазах (Тячівський район) виявлені сірководневі, а в с. Розтоці (Воловецькийрайон) — метанові джерела. В останні роки виявлені великі запаси термальних воду селах Розовка, Гараздовка, Івановка, Пасіка і Шаян.
Особливугрупу складають вуглекислі мінеральні води тринадцяти родовищ: Келечинського,Заньковецького, Майданського, Верхнебистрянського, Вучковського, Колочавськогона Міжгірщині, Пасіцького на Свалявщині, Кобилецько-Полянського, Рахівського,Білинського, Квасовського на Рахівщині, Ужоцького на Великоберезнянщині йУжгородського. Ці води містять біологічно цінні мікроелементи (залізо,марганець, мідь, цинк і миш'як) і можуть бути використані при сугубо специфічнихзахворюваннях органів і систем.
Вобласті організований промисловий розлив мінеральних вод «Лужанська»,«Поляна квасова», «Свалява», «Плосківська» і«Драгівська» і інших, відомих далеко за межами Закарпаття ікористуючихся широким попитом.
Закарпатськімінеральні води є чудовою базою для організації курортного лікування. На основіцілющого сірководневого джерела «Синець», дуже близького по своїхякостях до відомого «Мацесте», відкритий добре обладнаний санаторійдля лікування ревматизму, радикулітів і серцево-судинних захворювань. Чудеснийлісопарк, гірське повітря, мінеральні води — прекрасні передумови для лікуванняі відпочинку.
Набазі джерела «Поляна» відкритий великий санаторій у мальовничомукуточку однойменного села у Свалявскому районі. Отут лікують захворюванняорганів травлення.
Широкоюпопулярністю користається санаторій «Карпати», куди на лікування івідпочинок приїжджають люди з усіх кінців України, Росії й інших країн.Санаторій знаходиться поблизу с. Чинадиево Мукачівського району. Чудовийлісопарк, озеро, оксамитові галявини — усе це створює сприятливі умови длялікування хворих. Недалеко від санаторію знаходиться будинок відпочинку«Берегвар».
У1965 році прийняли перших відвідувачів два нових великих санаторії — «Квітка полонини» і «Сонячне Закарпаття» у Свалявскомурайоні. Вони створені на базі мінеральних джерел типу «Боржомі», алікують у них захворювання органів травлення.
У 3км від Міжгір'я знаходиться санаторій «Верховина». Здравниця«Шаян» розкинулася серед гір на левом бережу Тиси, у 7 км від селаВишкова Хустського району. Обидва санаторії добре обладнані, їхній профіль — той же, що і попередніх.
Працюютьв області кілька будинків відпочинку і пансіонатів. Дуже популярні середвідпочиваючих будинок відпочинку «Берегвар» і пансіонат «ГірськаТиса».
Санаторіїмають добре обладнані лікувально-діагностичні кабінети і водолікарні. Щорічнозакарпатські здравниці розширюються — будуються нові спальні корпуси, будинкидопоміжних служб. Великі запаси різних мінеральних вод, їх високі лікувальнівластивості, прекрасні природні і кліматичні умови дозволяють у найближчі рокиіснуючі здравниці розширити.
Заразведуться широкі розвідувальні роботи у всіх районах Закарпаття. Відкрито багатіродовища різних мінеральних вод, уточнюються запаси вод уже відомих джерел.Незабаром біля цілющих джерел виростуть корпуса нових санаторіїв і пансіонатів.
3.1 «Сонячне Закарпаття»
Навідміну від санаторіїв, котрі виникали стихійно безпосередньо в місцях витокуна поверхню джерел мінеральної води, для будівництва «СонячногоЗакарпаття» місце підбирали ретельно, тому оздоровниця розташована майжеідеально. Збудовано санаторій на північно-східних схилах Вулканічного хребта,на правому березі річки Велика Пиня, в урочищі Тихий. З усіх боків оточенийзмішаним лісом. По лівому берегу ріки розбитий штучний рекреацiйнийлiсосадопарк площею 157 га вiд «Сонячного Закарпаття» до пiвнiчно-схiдноїоколицi смт. Поляна. Це дійсно спокійне й тихе місце, облюбоване в свій часавстрійським графом Шенборном-Бухгеймом для мисливського будинку. Відстань відсанаторію до центру села Поляна — 1,7 км, до найближчих сільських будинківблизько 0,5 км, до річки та автодороги Свалява-Перечин-Ужгород 300-400 м. Поцій дорозі їздять автобуси із Сваляви до Ужгорода, Перечина, сіл Оленьово,Родникова Гута, Порошково.
Основнимкурортним фактором оздоровниці є середньомінералізована вуглекислагідрокарбонатна натрієва вода Ново-Полянського родовища з вмістом бору та фтору«Поляна Квасова». За своїм складом та лікувальними властивостями водародовища близька до мiнеральних вод боржомського типу. Але в ній в два разивище концентрацiя розчинених мiнералiв, в пiвтори рази бiльше вуглекислоти, вбiологiчно активних кiлькостях мiстяться бор i фтор.
3.2 Квітка полонини
Прив’їзді у с. Солочин, 5 км від центру та залізничної станції Свалява, депроходять поїзди міжнародного сполучення, на висоті 280 м над рівнем морярозташований санаторій «Квітка полонини».
Основнимлікувальним фактором є мінеральні вуглекислі гідрокарбонатно-натрієві води Голубинськогородовища, які подаються в бювет безпосередньо зі свердловини:
4. Проблеми і перспективи використання рекреаційний ресурсівЗакарпатської області
З урахуванням наявних в Закарпатській області природного потенціалу,а також її історичних і географічних особливостей, стратегічна метаперспективного розвитку території полягає в тому, щоб на основі оптимальноговикористання природи, матеріально-технічних ресурсів створити ефективнутуристичну систему, яка забезпечить матеріальний добробут населення іекологічну безпеку Карпатського краю.
Для розвитку Закарпатської області пріоритетним, на мій погляд, єосвоєння його туристичного потенціалу. Для підтвердження обґрунтованості цьоговибору можна привести наступні основні аргументи:
— наявність необхідної природно-ресурсної бази (в областіналічується понад 300 джерел і свердловин лікувальних мінеральних вод всіхвідомих типів багато з них — унікальні)
— могутній потенціал для розвитку різних видів туризму (мальовничіландшафти, рельєф Карпат);
— вигідне географічне положення (Закарпатська область знаходитьсяв центрі Європи);
— порівняно висока екологічна безпека регіону (порівняно з іншимирегіонами природа Карпат зазнала менших втрат і в багатьох місцях зберегла свійпервісний стан, а це дуже важливо для розвитку відпочинку і туризму);
— соціально-економічна специфіка гір
— економічна конкурентоспроможність рекреаційної сфери.
Я вважаю, що спектр видів туризму, які можна було б успішнорозвивати в регіоні Українських Карпат, дуже широкий. Наприклад, сьогоднінайпопулярнішим напрямом в світі вважається екологічний туризм. Екологічнийтуризм можна розвиватися як в національних парках, в територіях, що перебуваютьпід охороною, так і на інших територіях. Об'єктами власне екотуризму можутьбути як природні, так і культурні визначні пам'ятки, природні іприродно-антропогенні ландшафти, де традиційна культура складає єдине ціле знавколишнім середовищем.
Екологічний туризм може принести істотний дохід до державногобюджету, тим більше в області країни, що розвивається. На багатьох територіяхобласті екологічний туризм може стати галуззю спеціалізації (наприклад, вгірських районах), представляючи конкурентноздатну альтернативу руйнуючійприроду виробничо-господарській діяльності.
На основі вже наявної організаційної туристської бази перспективнобуло б активніше розвивати пригодницький туризм. Часто екотуристів захоплюютьособливі визначні пам'ятки неживої природи, геоморфологічні, гідрологічні таінші об'єкти (гори і каньйони, печери, озера і річки). Тут, крім пізнавального,реалізується рекреаційний елемент екотуризму, який включає спортивний туризм,альпінізм, лижні, кінні, водні і піші походи та інші види активного і пасивноговідпочинку.
Великого поширення міг би набути агротуризм, або сільський зеленийтуризм. Це туризм в сільській місцевості, при якому туристи під час своговідпочинку ведуть сільський спосіб життя на фермах, хуторах, селах. Розвитоктакого виду туризму був би найбільш актуальним для регіону з великим відсоткомсільських поселень, що знову ж таки зможе вирішити проблему зайнятостісільського населення Закарпатської області…
Не менш перспективним є об'єднання спеціальних засобів розміщення,таких як санаторно-курортні, лікувальні і оздоровчі установи та об'єктівтимчасового розміщення: готелів, кемпінгів та ін., а так само інших об'єктівсфери обслуговування. Це зможе розширити набір послуг, що надаються, сприятипояві нового туристського продукту.
Таким чином, головними перспективними напрямками туристичногобізнесу в Закарпатськії можна вважати розвиток екотуризму та сільськогозеленого туризму. Важливо стимулювати міжнародні туристичні прибуття тавпроваджувати у практику різноманітні екзотичні види туризму (такі, якпригодницький чи екстремальний туризм).
Висновки
Закарпаття — мальовничий куточок України, має унікальнегеополітичне й географічне положення. Він унікальний за своїми ресурсами і засвоїм геоекономічним положенням у світі. Він має неповторну історичнутраєкторію й глибоку самобутню культуру, що дозволяє в плині століть непідкоряти, а об’єднувати навколо себе десятки народів і народностей. Карпатизнову стають популярними як у нашій країні, так і за її межами. По територіїЗакарпаття пролягає багато різноманітних туристичних маршрутів гірських,водних, пішохідних, велосипедних, автомобільних. У регіоні не тільки унікальніприродні можливості, а й надзвичайна культурно-історична спадщина. Великаперспектива розвитку в області молодіжного, сімейного туризму (спортивний,экотуризм, пригодницький, релігійний, конференц-туризм, тематичний,індивідуальний пізнавальний). Закарпатська область визнана найбільшперспективною рекреаційною зоною (здравницею) Європи, тут можливо круглорічнеобслуговування туристів. Туризм у Закарпаття має особливе значення тому що віноб’єднує сучасну інфраструктуру з унікальними історичними й культурнимиаспектами. Закарпаття володіє всім необхідним для розвитку сучасної туристичноїіндустрії. Оскільки жодна галузь світового господарства не працює такінтенсивно й стабільно, як туризм, у всіх розвинених країнах надаєтьсявиняткове значення зміцненню її матеріально-технічної бази й розширеннюінфраструктури. Підняття якості надаваних рекреаційно-туристичних послуг досвітового рівня і їхня диверсифікованість зацікавить іноземних туристів,підвищить їх відвідуваність у регіоні, забезпечуючи в перспективі вихід насвітовий ринок рекреаційно-туристичних послуг, розвиваючи в'їзний туризм, якодин із пріоритетних напрямків турбізнесу.