ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1 Місце фізкультури у реабілітації інвалідів
1.1 Роль та значення фізичної культури в житті інвалідів
1.2 Використання засобів та методів системи фізичноговиховання при роботі з інвалідами
1.3 Створення спецзакладів дляінвалідів
1.4 Проведення спортивних заходів для інвалідів
Розділ 2 Особливості проведення занять з дітьми-інвалідами
2.1 Використання комплексної диференційованоїпрофілактичної програми
2.2 Особливості проведення коригувальних занять
2.3 Вправи для розвантаження хребта
2.4 Організаційно-методичні основи проведення занять плавання зі слабкозорими підлітками
Висновки
Література
/>Вступ
Актуальність: З кожним роком збільшується кількість дітей з різнимифізіологічними та психологічними вадами. Тому проблема полягає в тому, що задопомогою фізичних вправ спробувати допомогти дитині жити в сучасному світі.
Робоча гіпотеза: передбачалось,що впровадження в практику роботи вчителів фізкультури корекційних вправдозволить підвищити ефективність виправлення вад у здоров`ї дитини.
Метою дослідження: є місце фізичної культурив житті дітей-інвалідів.
Об`єкт дослідження: сучасний стан фізичноговиховання дітей з відхиленнями у здоров`ї.
Суб`єкт дослідження:діти, які мають фізичні вади здоров`я.
Завдання дослідження:
1. Сформувати уявлення про значення та роль фізичної культури в життіінвалідів;
2. Вивчити використання засобів та методів системи фізичноговиховання при роботі з інвалідами;
3. З`ясувати необхідність створення спеціальних закладів фізичноїкультури для інвалідів та проведення масових спортивних заходів дляінвалідів;
4. Розглянути особливості проведення занять з фізичної культури длядітей з вадами здоров`я.
Методи дослідження:
1. Аналізнаукової і науково-методичної літератури.
2. Аналізпедагогічного досвіду.
3. Педагогічнеспостереження
Наукова новизна: узагальнені сучасні наукові даніпро деякі шляхи підвищення ефективної корекції фізичних вад здоров`я дітей призастосування різних вправ та участі у масових заходах.
Практична значимість: в процесі фізичного вихованнявстановлені особливості проведення занять з фізичного виховання з дітьми-інвалідами.Оцінюючи засобифізичного виховання названої категорії дітей, треба, передусім, усунути тівправи, які протипоказані за тих чи інших захворювань. Зазвичай, важливогозначення набувають навчання раціонального дихання і корекція постави(відповідні вправи). Обов'язковою умовою є індивідуальний підхід ісистематичний контроль стану організму.
За зорових та слуховихдефектів і враженої нервової системи організм дитини розвивається унесприятливих умовах не тільки через порушення цих функцій, а й унаслідоквимушеної гіпокінезії. Це особливо помітно у сліпих і хворих церебральнимпаралічем. Гіпокінезія погіршує стан організму і сприяє прогресуваннюзахворювання. Утворюється замкнуте коло: хвороба призводить до обмеженнярухливості, а це, відповідно, погіршує перебіг хвороби. Патологічний стан можебути розімкнутий лише своєчасним і систематичним застосуванням обґрунтованихнавантажень.
/>Розділ 1 Місце фізкультури уреабілітації інвалідів/>1.1 Роль та значення фізичної культури в життіінвалідів
Одним зі шляхів залученняінвалідів в активне соціальне життя і професійну діяльність, створеннясприятливих умов для їх фізичної, психологічної і соціальної реабілітації єфізкультурно-оздоровча і спортивна діяльність.
Серед найбільше що частозустрічаються обмежень життєдіяльності в інвалідів є обмеження здатності допересування. У зв'язку з патологією кістково-м'язової системи або інших органіві систем виникає дефіцит рухової активності, що в результаті приводить до такназиваного гіпокінетичної хвороби. В основі її лежать гіпокінезія ігіподинамія, їхній кумулятивний вплив [4].
Гіподинамія означаєабсолютне і відносне зниження обсягу й інтенсивності рухової активності людини,що супроводжується малими м'язовими зусиллями. Гіпокінезія характеризуєтьсянизьким рівнем витрат енергії на м'язову роботу, локальним характером м'язовоїроботи, тривалою фіксованістю вимушеної пози, спрощенням і збідніннямкоординаційної діяльності.
Кумулятивний впливгіподинамії і гіпокінезії приводить до негативних наслідків, що виявляються внаступному:
1) трофічні ідегенеративні зміни опорно-рухового апарата, його нервово-м'язового ікісткового компонентів;
2) зниження тонусум'язів, порушення стійкості і надійності координації рухових актів;
3) контрактури суглобівпередумови, що створюють, для аномального взаєморозміщення кісток скелета;
4) порушення обміннихпроцесів, що приводить до збільшення обсягу жирових тканин;
5) детренованість м'язівживота, що негативно відбиває на функції травлення (атонія кишечнику);
6) порушення серцевоїдіяльності і сили скорочення серцевого м'яза;
7) зміна дихання, щохарактеризується зменшенням життєвої ємності легень і легеневої вентиляції;
8) зменшення обсягуциркулюючої крові за рахунок депонування її в органах, що супроводжуєтьсяослабленням тонусу судин і погіршенням постачання тканин киснем.
Гіподинамія і гіпокінезіяє причиною не тільки зниження функціональних можливостей організму і скороченнятермінів профпридатності, але і впливають на тривалість життя.
З урахуванням описанихобставин особливу значимість здобуває профілактика гіподинамічної хвороби,зокрема в інвалідів. Серед ряду факторів одне з головних місць займає оздоровчафізична культура в зв'язку з впливом фізичних вправ не тільки накістково-м'язову систему, але і на психологічний стан інвалідів. Фізкультура іспорт розглядаються як засіб фізичної, психологічної і соціально-середовищноїреабілітації [15].
Саме фізкультура і спорту силу впливу, що активно діє на організм, на підвищення рівня фізичноїпідготовки, розширення кола спілкування, стимуляції «духу змагання»розглядається як оздоровче середовище.
Фізична культура якоздоровче середовище складається з ряду послідовних етапів зміна яких необов'язково буде здійснена в кожному конкретному випадку. Це залежить відфізичних і психологічних задатків і ступеня виразності реабілітаційногопотенціалу.
Визнано, що одним зперших етапів, а разом з тим необхідних компонентів фізичної культури є фізичневиховання" яке виконує функцію систематичної фізичної підготовки, зокрема,інвалідів з дитинства до практичного життя. У ході фізичного вихованняформуються особистісні властивості інваліда, воля, здатність переборюватитруднощів.
Нерозвиненість у нашійкраїні фізкультури і спорту інвалідів обумовлена рядом причин: нерозробленістьконцептуального підходу, відсутність спеціалізованих спортивних споруд іустаткування, непідготовленість професійних організаторів і тренерів дляінвалідів, низька мотивація інвалідів до самовдосконалення,
Слід зазначити, щофізичне виховання як спеціальний метод удосконалення фізичного і моральногопотенціалу інваліда саме по собі ще не являє собою середовище з поглядусоціально-середовищної реабілітації. Оздоровлення інваліда з використаннямранкової зарядки, виробничої зарядки, лікувальної фізкультури й іншихіндивідуальних методів впливу ще не створює оздоровче середовище. Для цьогонеобхідно введення, «включення» безлічі інших факторів змагального,ігрового характеру, що крім розвитку й удосконалення моторики повинно створитисаме середовище. Оздоровчий її вплив буде позначатися в такому випадку і напсихологічному стані інвалідів. У ході змагань виявиться можливістьсамореалізації, самоствердження інвалідів, що створює передумови їхньоїсоціальної інтеграції.
У процесі фізичноговиховання здійснюється формування й удосконалювання моторних функцій і особливотих, які порушені внаслідок патологічного процесу. У ході фізичного вихованнявідбувається компенсація основного дефекту і корекція вторинних порушень, щовиникли в зв'язку з основним захворюванням. Рухові вправи розвиваютьм'язово-суглобне почуття, орієнтування в просторі, тренують пам'ять напослідовність рухів, удосконалюють уміння виконувати рухи по вербальнійінструкції, сприяють зміцненню серцево-судинної системи, активізують обмінречовин, стимулюють інтелектуальні здібності інвалідів, поліпшують загальнийтонус організму. Мета фізичного виховання — дати можливість інваліду самомукоректувати і компенсувати свої недоліки.
В основі фізичноговиховання лежать корекційно-компенсаторні прийоми. Незалежно від категоріїінвалідів, типу дефектів вирішуються загальні оздоровчі задачі, що припускаютьорганізацію роботи таким чином, щоб впливати не тільки на загальний стан, алевідновлювати ті або інші порушені хворобою функції організму. Ці задачі містятьу собі фізичне оздоровлення, створення умов для правильного фізичного розвитку,загартовування, корекцію особливостей соматичного стану (корекцію акта дихання,порушень серцево-судинної системи).
Виховні задачіприпускають вироблення визначених характерологічних рис (воля, наполегливість,почуття колективізму, організованості, активності" сміливості і т.д. ),забезпечують стимуляцію психічного розвитку. Розвивається увага, пам'ять, спритність,поліпшується орієнтація, здійснюється розвиток інтелекту.
Виховання основнихфізичних якостей (сили, спритності, швидкості, витривалості) інвалідівдонедавна вважалося недоцільним у зв'язку з комплексним ураженням організму ідумкою про неможливість повноцінного пристосування їх до самостійного життя[13].
Рішення освітніх задач поформуванню рухових умінь і навичок у роботі з інвалідами припускає насамперед допомогуприродному процесу формування вікових моторних функцій. Крім того, необхіднеформування тих рухових умінь і навичок, що інвалід самостійно не може освоїтичерез патологічні зміни рухової сфери, що часто зустрічаються у всіх категорійінвалідів.
При багаторазовомуповторенні вправ йде удосконалювання моторного і сенсорного орієнтування, розлитепорушення поступове переходить у строго диференційований імпульс, так само як інеоформлена, генералізована рухова реакція.
У фізичному вихованніінвалідів вирішується ряд спеціальних корекційних задач, що мають самостійнезначення, але тісно взаємопов`язаних. Це, насамперед, задачі, включені вкомпенсацію основного дефекту й у корекцію вторинних порушень, обумовленихосновним захворюванням, виконання таких рухових завдань, що розвиваютьм'язово-суглобне чуття, орієнтування в просторі і часі, ступінь напруги ірозслаблення м'язів, пам'ять на послідовність рухів по якості їх виконання.Правильно підібрані і дозовані, вони є могутніми аферентаціями, адресованими врізні відділи центральної нервової системи, які змінюють співвідношеннязбуджувальних і гальмових процесів у корі великих півкуль і можуть бутиспрямовані на перебудову патологічних, умовних рефлексів, що виникли в процесізахворювання./>1.2 Використання засобів та методів системифізичного виховання при роботі з інвалідами
У фізичному вихованніінвалідів повинні широко використовуватися всі засоби системи фізичноговиховання. Разом з тим вони повинні бути розроблені в строгій відповідності зкорекційно-компенсаторними задачами з обліком що займаються.
Так, у роботі зіздоровими не виділяють спеціальні вправи на включення в рух, на координацію, щовпливають на вестибулярний апарат. Вважається, що будь-яка фізична вправа вякійсь мері використовується в цих цілях. Але в інвалідів є настільки значнідефекти при включенні в рух координації рухів і збереження рівноваги, щовідновити їх загальними вправами не вдається. Необхідні спеціальні вправи длякорекції і компенсації цих порушень.
У фізичному вихованніінвалідів виділяють дві групи вправ; загально-підготовчі (загально-розвиваючівправи, використовувані в малих формах фізичного виховання, зарядки, фізкультхвилинкиі т. д,) і спеціальні (ходьба, біг, плавання і т.д. ).
Основними формамифізичного виховання інвалідів є:
— самостійні заняттяфізичними вправами (ранкова гігієнічна гімнастика, прогулянки, ближній туризм,корекційні заняття з використанням методичних матеріалів);
— організовані групові ісекційні заняття фізичною культурою і спортом (ЛФК і корекційні заняття влікувально-санаторних установах і реабілітаційних центрах, заняття доступнимивидами спорту в групах і секціях суспільних фізкультурних організацій,виробнича гімнастика для осіб" зайнятих у сфері матеріального виробництваі служби побуту, і ін.);
— інваспорт (організаціяі проведення змагань по доступних видах спорту).
Ранкова гігієнічнагімнастика проводиться щодня до сніданку протягом 10-20 хв., у залежності відхарактеру, ступеня і рівня патології, функціонального стану і віку інвалідів. Метаранкової гігієнічної гімнастики — підготовка організму до переходу від стануфізіологічного спокою до повсякденних фізичних навантажень, зв'язаним зпобутовою і трудовою діяльністю. Ранкова гігієнічна гімнастика, як правило,проводиться в палатах, холах, залах ЛФК, на спортивних площадках підкерівництвом інструктора ЛФК груповим методом у спеціальних лікувальних ісанаторно-курортних установах, а також у домашніх умовах за допомогою родичівабо самостійно[15].
Заняття проводять сидячина стільці, у кріслі-каталці або стоячи у фіксуючих апаратах. Дозування вправзалежить від ступеня і рівня ушкоджень, віку, функціонального стану організмущо займаються або від рівня їхньої фізичної підготовленості.
Лікувальна фізкультура — одна з основних форм організації занять фізичними вправами для інвалідів. Цевизначається, з одного боку, широтою впливу лікувальних фізичних вправ на різніфункціональні системи організму — серцево-судинну, дихальну, опорно-рухову,нервову, ендокринну, а з іншого боку — що тренує і відбудовним ефектом цихвправ при недостатності різних функцій організму. Необхідно лише виділитиосновні принципи, що відбивають специфіку застосування ЛФК:
1. Чітка диференціаціяцілей і задач ЛФК виходячи з аналізу можливостей, що забезпечують відновленням'язової сили і координації рухів, попередження й усунення контрактур,вироблення самостійного пересування, розвиток здібностей до маніпулятивних дій,придбання навичок побутового самообслуговування, нормалізацію обміну речовин,подиху, установлення контрольованих основ сечовипускання і дефекації, придбаннянових професійних навичок.
2. Інтерактивневикористання в комплексі ЛФК різних методик.
3. Диференціація методикиз застосуванням гімнастичних вправ, спортивних і рухливих ігор, вправприкладного характеру.
4. Гімнастичні вправи, щовключаються в комплекс, повинні визначатися клінічним синдромом руховихрозладів, типом порушення м'язового тонусу" станом координації. Доцільновиконувати активні, пасивні й активно-пасивні вправи за допомогою методиста, зоптимальних вихідних положень, із застосуванням гумових бинтів, тренажернихсистем.
Особливо важливими євправи по відновленню функцій кистей, здатності до маніпулятивних дій.
5. Чітка диференціаціязастосування різних видів масажу — класичного сегментарного, точкового, їхсполучення, вібро-, гідро- і самомасажу, електро- і вібростимуляції ураженихм'язів.
6. Вправи прикладноготипу повинні включати комплексну систему розвитку і навчання ходьбі якспособові самостійного пересування. Найбільше ефективно послідовне застосуваннявправ:
- у ліжку зі зміннимрозташуванням кута ложа;
- із застосуваннямукорочених костилів;
- з використанням підвісіві гумових бинтів;
- ходьба між рівнобіжнимибрусами в залі й у басейні;
- пересування за допомогоюмонорейки, милиць;
- ходьба по сходам зперешагуванням, з ношею, у темряві, падіння й вставання.
7. Ефективним є включенняв комплекс спортивних ігор і змагань. Індивідуальні і групові заняття ЛФКпроводяться протягом 10-30 хв. один-два разу в день у залах ЛФК стаціонарнихлікувальних і санаторно-курортних установ, поліклінік, на спортивних площадках,у басейнах і ін.
Виробничу гімнастику яксамостійні заняття фізичними вправами в умовах побуту необхідно включати щодняв режим рухової активності інвалідів. Протягом дня доцільно проводити 3-4заняття тривалістю 1:5-30 хв. З метою підвищення ефективності фізичних вправ нафункціональний розвиток організму і рівень фізичної підготовленостірекомендується використання в індивідуальних заняттях різних тренажернихсистем, пристосувань і снарядів (гантелі, еластичні, гумові бинти, еспандери,блокові системи й ін.), що дозволить полегшити задачу нормування фізичнихнавантажень, створення програм локального впливу на окремі групи м'язів ісистеми організму [17].
Корекційні заняттянеобхідно включати в тижневий руховий режим шляхом щоденних занять тривалістю15-30 хв.
Прогулянки, ближнійтуризм — форми фізичного виховання, які не потребують тривалої підготовки івикористання складного устаткування і пристосувань. Прогулянки включають ущоденний руховим режим: на всіх етапах реабілітації. Тривалість прогулянокзалежить від температури навколишнього середовища, функціонального стануінвалідів, можливості використання цього виду самостійних занять у домашніхумовах. Ближній туризм може бути організований групою інвалідів, що займаютьсяв одній секції або об'єднанні по територіальному принципі (спеціальні райони,будинку для інвалідів, лікувальні установи санаторного типу), а такожсамостійно проводиться, як правило, протягом одного дня, Включення ближньоготуризму в тижневий руховий режим інвалідів, що дозволяє забезпечити сполученняактивного сприйняття навколишнього середовища з дозованим фізичнимнавантаженням, сприяє зниженню напруги нервової системи, поліпшеннюфункціонального стану основних систем організму, підвищенню рівня фізичноїпідготовленості інвалідів.
При заняттях з інвалідамиможуть бути використані наступні організаційні методи:
1. Індивідуальний, тобтометод, що визначає можливість організації заняття тренером з одним інвалідом. Уцьому випадку методика підбирається строго індивідуально, з урахуваннямособливостей патології спортсмена-інваліда, його функціональних можливостей іпідготовленості.
Індивідуальний методорганізації занять є найбільш ефективним.
2. Груповий, тобто метод,при якому тренер працює з групою інвалідів до 10 чоловік. Як правило, у цьомувипадку доцільна присутність асистентів, що виконують в основному чистодопоміжні функції по організації заняття й установці устаткування й інвентарю.
3.Індивідуально-груповий, т, е. метод, при якому методично заняття організує іведе тренер, а асистенти працюють індивідуально зі спортсменами підкерівництвом тренера.
Ефективність цього методутакож дуже висока. Крім того, у цьому випадку в занятті беруть участь відразукілька інвалідів, що підвищує емоційний тонус, формує навички спілкування вколективі. Особливо важлива участь здорових асистентів, що є могутнім чинникомсоціальної адаптації інвалідів [15].
4. Метод самостійнихзанять має на увазі організацію занять за рекомендацією тренера або самостійно,використання цього методу дозволяє підвищити ефективність занять за рахунокбезперервності впливу незалежно від зовнішніх факторів.
При систематичнихзаняттях інваліди досить ефективно освоюють навички, а також одержуютьоптимальну функціональну підготовку. Поряд з поступовим ускладненням завданьвід заняття до заняття збільшується і фізичне навантаження. Тому фахівецьповинний регулювати величину фізичних навантажень зміною інтенсивностівиконуваних вправ, темпу їхнього виконання, тривалості відпочинку між вправамиі т.д.
Таким чином, застосуванняфізичних навантажень різного змісту в профілактичних, коректувальних ітренувальних цілях рухової сфери інвалідів повинне бути реалізовано фахівцем наоснові керівництва наступними закономірностями: глибоке знання функціональногостану нервової системи інвалідів; фізичні навантаження різного характеру,застосовувані локально й інтегрально в профілактиці і корекції рухової сфериінвалідів, у кожен момент проведення занять повинні бути оптимальними" зурахуванням функціонального стану їхньої нервово-м'язової системи і системивнутрішніх органів.
В організаційному планірекомендується створення шкіл (на базі муніципальних центрів соціальногообслуговування) для реалізації програми соціально-середовищній реабілітації, щовключає гімнастику, кінезотерапії, аеробіку і т.д./>1.3 Створення спецзакладів для інвалідів
Необхідно особливовідзначити значимість соціально-оздоровчого реабілітаційного середовища,фізичної культури і спорту в системі реабілітації психічно хворих, щознаходяться в стаціонарних психоневрологічних установах соціальногообслуговування.
Ендогенні психічніпатології нерідко супроводжує моторна загальмованість, що обумовлена як нейрофізіологічнимипричинами, так і гнобленням спонукальних мотивів, У результаті цього формуєтьсягіподинамія (гіпокінезія), у свою чергу створює негативний вплив на функціїрізних органів і систем.
Моторна діяльність хворихз вираженою розумовою відсталістю також збиткова, У процесі онтогенезу розвитокрухових функцій і пізнавальної діяльності взаємозалежно, у зв'язку з чимзатримці психічних функцій супроводжують і рухові порушення у виді торпідності,загальмованості рухів, а також і порушення тонкої моторики пальців кистей рук.
Гіподинамія і гіпокінезіяяк прояв низького рівня рухової активності в результаті кумулятивного впливуприводять до негативних змін в організмі" які виявляються в зниженніфункціональної активності органів і систем, у порушеннях регуляторнихмеханізмів [15].
Гіподинамія психічнохворих, що знаходяться в психоневрологічних інтернатах, носить ще і ситуаційнийхарактер: скупченість, недостатні санітарні площі, наявність«границь» території установи, нерідка відсутність спортивних залів іплощадок — усе це визначає обмежені можливості розвитку фізичної культури в цихустановах. Наявні спортивні зали в психоневрологічних інтернатах невідповідають архітектурно-будівельним вимогам, недостатньо оснащені спортивнимустаткуванням і інвентарем, що дозволяло б широко організовуватифізкультурно-оздоровчу роботу.
Тим часом необхідністьвикористання фізичної культури очевидна. В даний час загальновизнано позитивнийтерапевтичний вплив рухової активності, у тому числі фізичної культури і спортуна психічне і соматичний стан здоров'я людини. Адекватна по навантаженнях,раціонально підібрана фізична активність для психічно хворих сприяє стимуляціїдіяльності центральної нервової системи хворого, дезактуалізації патологічнихпереживань хворих, підвищенню їхньої соціальної активності і комунікативнихздібностей.
Застосування засобівфізичної культури з метою медичної реабілітації дозволяє знизити число ічастоту загострень хронічних захворювань. Відзначено профілактичний ітерапевтичний вплив фізичної культури при запобіганні патологічних реакцій устресоутворюючих ситуаціях на розвиток і плин атеросклеротичного процесу.
У процесі фізичноговиховання на основі багаторазового повторення рухів йде формування йудосконалювання моторного і сенсорного орієнтування, тренуваннянервово-м'язового апарата. Розвивається м'язово-суглобне почуття, орієнтуванняв просторі і часі, пам'ять на послідовність рухів, уміння виконувати рух пословесній інструкції, аналіз руху по якості їхнього виконання.
Фізичні вправи, правильнопідібрані і дозовані, є могутніми аферентаціями, адресованими в різні відділицентральної нервової системи, що відповідають за співвідношення збуджувальних ігальмових процесів у корі головного мозку. Вони можуть бути спрямовані наперебудову патологічних, умовних рефлексів" виниклих у процесізахворювання.
Фізична культура якоздоровче середовище є компонентом реабілітаційних заходів комплексного впливуна хворих і інвалідів.
Перед органамисоціального захисту населення, керівниками і фахівцями стаціонарнихпсихоневрологічних установ устає важлива задача по визначенню і розробціпринципово нових донедавна нетрадиційних форм і методів реабілітації хворих, асаме широке залучення хворих у заняття фізичною культурою і спортом з облікоммедичних, у першу чергу психіатричних, показань і протипоказань.
Практичний досвідорганізації заходів щодо залучення хворих, що проживають у стаціонарнихпсихоневрологічних установах соціального обслуговування, у фізкультуру, свідчитьпро необхідність визначеної систематизації і встановлення етапності у використаннізасобів фізичної культури і спорту в рамках заходів щодо реабілітації хворих[4].
Для призначення хворомутих або інших форм і видів занять фізичною культурою лікарі психоневрологічнихінтернатів повинні мати визначену підготовку і знання в питаннях фізичноїкультури. Необхідно забезпечити установи методичними допомога з даних питань:методи дозування фізичних навантажень, показання і протипоказання до занятьтими або іншими видами фізичної культури і спорту, система контролю зазаняттями хворих із психічними розладами фізкультурою і спортом" критеріїоцінки впливу фізичних навантажень по окремих видах спорту і фізичної культурина психосоматичний стан здоров'я й ін. Лікар установи повинен за участюфахівців зі спортивної медицини і лікарського контролю вирішувати питання провключення в реабілітаційну програму хворого фізичної культури і спорту яксамостійного конкретного виду реабілітації. На фахівців з лікувальноїфізкультури, викладачів по фізичній культурі установ, що як мають спеціальні,професійні знання і практичний досвід, повинні бути покладені обов'язкиорганізації занять фізичною культурою хворих. При цьому методичне керівництвопроведення оздоровчих заходів засобами фізичної культури і спорту повинніздійснювати територіальні лікарсько-фізкультурні диспансери, що, як і іншілікувально-профілактичні установи органів охорони здоров'я" наказомтериторіального органа керування охорони здоров'я повинні бути прикріплені достаціонарної психоневрологічної установи соціального обслуговування. Такаорганізація лікарського контролю за участю хворих і інвалідів у заняттяхфізичною культурою і спортом дозволить найбільше повно реалізувати можливостікожної установи по залученню хворих у заняття фізичною культурою як конкретнуформу реабілітації.
Другий компонент — другийетап фізкультурно-оздоровчого середовища — масовий спорт для інвалідів. Якщофізичне виховання створює початкову базу для розвитку фізичних здібностей ірухових навичок, формує передумови для їхнього розвитку, то масовий спорт сприяєповному розкриттю цих можливостей, дозволяє випробувати задоволення відволодіння тілом, від подолання визначених труднощів. Спорт дає можливістьустановлення контактів з іншими людьми, взаємодія з громадськими організаціями./>1.4 Проведення спортивних заходів для інвалідів
Для реалізації положеньпро масовий спорт інвалідів необхідна підготовка спеціальних кадрів, створенняматеріально-технічної бази, створення виробництв по виготовленню спеціальногоспортінвентарю й устаткування, організація наукових досліджень.
Серед глухих проводятьсязмагання з футболу, лижам, коникам, стрілецькому, велосипедному спортові,гімнастиці, тенісові, шахам, веслуванню, боксові і плаванню, легкій атлетиці.
Невидющі інваліди берутьучасть у змаганнях з легкої атлетики, гімнастиці, плаванню, класичній боротьбі,веслуванню, туризму, лижам і коникам. Освоєно нову спортивну гру для невидющих- роллінсбол (командна гра з озвученим м'ячем) [15].
Для занять спортомневидющих розроблені спеціальні вимоги:
— у спортивних залахповерхня покриття підлоги ігрових площадок і зон для занять людей з повною абочастковою втратою зору повинна бути рівної і гладкої;
— у спортивних залах,призначених для занять людей з повною або частковою втратою зору, вартопередбачати звуковбирні акустичні стелі, а також у стінах залів — обшиванням'якими і пружними матеріалами на висоту не менш 2 м від статі й установкугоризонтальних поручнів;
— не допускається дляцієї категорії інвалідів використання окремих площадок і зон, виділених убагато-секційних залах перегородками, що не забезпечують акустичної ізоляції.
Спеціальні ігровіплощадки для невидющих інвалідів облаштовуються смугами безпеки (1 м) попериметрі й уздовж бігових, доріжок.
Орієнтація при заняттяхспортом інвалідів з повною або частковою втратою зору забезпечується задопомогою використання як орієнтири для напрямку руху звукових маяків,пристроєм уздовж доріжок для бігу або розбігу перед стрибком смуг орієнтації зфактурною поверхнею покриття і яркою контрастним фарбуванням шириною не менш1,5 м, розташовуваних між крайкою площадки і смугою безпеки, виділеннямкольором фактурою поверхні покриття поворотів бігових доріжок, зон стартів іфінішів, штовхальних зон при стрибках.
Прикладом масового спортудля інвалідів є програма міжнародної спортивної організації «Спешіал ОлімпікІнтернешнл», що своєю основною задачею ставить упровадження фізкультури іспорту в життя людей з порушеннями інтелекту. Зародившись в США в 1963 р., цейрух набув міжнародного характеру. Філософія руху заснована на тому, що люди зпорушенням інтелекту при відповідному навчанні можуть брати участь віндивідуальному і колективному спорті, виграють фізично, соціально іпсихологічно, Участь у спортивних змаганнях розумово відсталих осіб сприяє їхпсихічному розвиткові, розширенню соціального досвіду. Допомога в цьому їмроблять родини, органи соціального захисту населення, суспільство в цілому.
Цей рух поєднує 250 млн.чоловік, у ньому беруть участь 145 країн світу. Для організації всієї роботивидані посібники зі спортивного мистецтва, методики для тренерів з 22 офіційнимвидам спорту. Усі змагання проводяться під девізом: «Дай мені перемогти,але якщо я не зможу, те нехай я буду сміливим у цій спробі''.
Проводяться цілорічнітренування спортсменів з порушеннями інтелекту, а також щорічної Літньої іЗимової Олімпійської гри на місцевому, регіональному і національному рівнях вучасниках [5].
Мета СпеціальнихОлімпійських змагань — пропаганда Олімпійського руху, залучення уваги громадськостідо проблем розумово відсталих осіб, активізація діяльності державних,суспільних і інших організацій у рішенні проблем по зміцненню здоров'я йадаптації до життя в суспільстві осіб з порушенням інтелекту.
Спеціальні Олімпійськіігри проводяться в кілька етапів (4 етапи). Змагання на всіх етапах проводятьсяза правилами „Спешіал Олімпік Інтернешнл“.
На І етапі змаганняповинні проводитися в установах для розумово відсталих осіб; колективахдопоміжних шкіл» допоміжних школах-інтернатах, дитячих будинках-інтернатахі психоневрологічних інтернатах
Команди або учасники, щоперемогли на змаганнях І етапу, одержують право брати участь в обласнихзмаганнях «Спешіал Олімпікс», що відповідають ІІ етапові СпеціальнихОлімпійських ігор.
Переможці ІІ етапу одержуютьправо брати участь у міжрегіональних змаганнях «Спешіал Олімпікс», щоє змаганнями ІІІ етапу.
Тільки переможціміжрегіональних змагань (Ш етап) можуть брати участь у Спеціальних Олімпійськихіграх Росії, що дають можливість брати участь у міжнародних (літніх абозимових) Спеціальних Олімпійських іграх.
Можливості широкогоспілкування з іншими інвалідами і здоровим оточенням, дух змагання, позитивніемоції в ситуації успіху, розширення соціального досвіду — усе це створюєреабілітаційну (фізкультурно-оздоровчу) середовище для людей з розумовоювідсталістю. Особливо позитивний реабілітаційний ефект досягається стосовноінвалідів, що знаходиться в домашніх умовах, певною мірою позбавленийможливості спілкування з однолітками. Участь у масовому спорті для такого родуінвалідів є щирою реабілітаційною ситуацією [15].
Спеціальне устаткуванняспортивних залів, басейнів, спортивних площадок, оснащення цих приміщеньспеціальними снарядами і специфічними пристосуваннями — усе це буде сприятибільш ефективної соціальної інтеграції інвалідів за допомогою впливу на різнісфери їхньої життєдіяльності.
/>/>Розділ 2 Особливості проведення занять з дітьми-інвалідами/>2.1 Використання комплексної диференційованоїпрофілактичної програми
Діти, які за станомздоров'я відносяться медиками до другої групи здоров'я, вимагають особливоїуваги лікарів і педагогів. Дотримання гігієнічних рекомендацій щодо підвищеннярезистентності організму неспецифічними засобами: оптимальна рухова активність.загартовування природним;: чинниками природі;, раціональний режим дня.додаткова вітамінізація продуктів харчування [3] в сучасних умовах зумовлюютьсяекономічними можливостями дошкільних закладів. Вчасне проведення комплексуоздоровчих заходів матиме більшу ефективність в попередженні розвитку хронічноїпатології в дитячому і підлітковому віці.
Практичні рекомендаціїщодо оздоровлення дітей з вадами постави, зору, ожирінням, порушень ступні,розроблені фахівцями, стосуються дітей спеціальної медичної групи — зі значнимивідхиленнями в стані здоров'я. Практичне використання рекомендованих комплексіву фізичному вихованні дітей другої групи здоров'я ускладнюється ще й тим, щобільшість з них розроблено без урахування особливостей ряду показників дітей зрізними відхиленнями в стані здоров'я.
У зв'язку з цим, нами бувпроведений констатуючий педагогічний експеримент, спрямований на вивченняособливостей показників фізичного розвитку, функціональних показників старшихдошкільнят з відхиленнями в стані здоров'я [4]. На підставі отриманихрезультатів було сформовано експериментальну програму з фізичного вихованнядошкільнят в умовах дитячих дошкільних закладів.
Мета — експериментальнообгрунтувати положення комплексної диференційованої профілактично-коригувальноїпрограми фізичного виховання дошкільнят з відхиленнями в стані здоров'я.
Комплекснадиференційована профілактично-коригувальна програма, розроблена на підставірезультатів констатуючого етапу педагогічного експерименту, передбачала широкезастосування спеціальних оздоровчих заходів в процесі проведення усіх формзанять з фізичного виховання дітей з відхиленнями в стані здоров'я.
Як бачимо, повітряніванни, сонячні ванни (розсіяна радіація при повітряних ваннах і пряма — при сонячних) застосовувалися під час проведення усіх форм фізичного вихованнядошкільнят. Вологе обтирання тіла дитини рушником, обливання рук і нігпроводилися після фізкультурних занять і завершення гігієнічної гімнастикипісля денного сну, відповідно до рекомендацій [2]. При надмірному збудженнідітей після закінчення заняття з фізкультури проводилися елементи міорелаксаціїй аутогенного тренування. Ароматерапевтичнізаходи передбачали виконаннядихальних вправ дітьми в хвойному лісі під час пішого переходу. Психо-коригувальнірухові етюди [7] передбачали виконання імітаційних рухів в поєднанні зпсихологічними образами тварин, для загальмованих дітей — зайчика, длязбудливих дітей — образу ведмедика, що сприяло психічному розвитку дитини,концентрувало увагу, розвивало і зміцнювало психічну сферу.
Враховуючи, щодняемоційних дітей характерна вихідна симпатикотонія, під час виконання вправкомплексів фізкультхвилинок чи фізкультпауз, інших заходів, включали тиху,ліричну музику [7]. У роботі з дітьми з пониженою реактивністю під часпроведення музичної терапіїчастіше використовували бадьорі маршовімелодії.
Під час занять злікувальної фізкультури ми навчали дітей виконувати елементарні прийоми самомасажуобличчя, вушних раковин, стоп і рекомендували застосовувати отримані навички вдомашніх умовах. Масаж обличчя допомагає зменшити набряк слизової носоглотки,очистити придаткові пазухи носа (гайморові, решітчасті й фронтальні) відпатологічного вмісту, нормалізувати дихання [3]. Об'єктом впливу масажувиступали крила носа, ділянка під очима (від носа до вух) і лоб. Масаж вушнихраковин і стоп містить ще й елементи акупунктури [4]. Елементи акупунктури застосовувалисянами й під час ходьби дітей по доріжках зі злаків (горох, гречана крупа тощо)наприкінці ранкової гігієнічної гімнастики, босоніж по траві чи піску під часпіших переходів.
В тих дитячих дошкільнихзакладах, які не мають умов для проведення плавання, фахівці [1] рекомендуютьпроводити заняття в залі з дітьми босоніж: при відкритих вікнах протягом усьогороку, з подальшим (після уроку) обливанням стоп водою кімнатної температури ірозтиранням рушником. Подібні заходи сприяють зміцненню м'язів ступні іпрофілактиці плоскостопості; забезпечать прищеплення дітям гігієнічних звичок івеликий гартувальний ефект.
/>/>2.2Особливості проведення коригувальних занять
Коригувальні заняття іноді проводилисяу вигляді занять з ритмічної гімнастики. Вправи ритмічної гімнастики легкодозуються, спрямовані за дією, дуже прості у виконанні і доступні у вивченні.Вони включали об'єднані у серії різні види бігу, стрибків, підскоків,танцювальних елементів, котрі виконуються в швидкому темпі. Окрім того, вправиритмічної гімнастики виконувалися під музику і, залишаючись по сутігімнастичними вправами, мали танцювальний характер, формували почуття ритму,музичність, вміння узгоджувати свої рухи з музикою [3]. Вплив ритмічноїгімнастики на організм дитини, виражається, перш за все, позитивним впливом насерцево-судинну і дихальну системи [3]. Через це комплекси коригувальноїритмічної гімнастики були рекомендовані для профілактики порушень постави удітей з вадами зору, та розвитку дихальної мускулатури у дітей з вадами мови.Під час проведення коригувальної ритмічної гімнастики ми користувалисянаступними методичними рекомендаціями. Так, комплекс коригувальної ритмічноїгімнастики включав 4 частини: вправи з малою амплітудою для того, щоб підготуватиорганізм до активної роботи; вправи з великою амплітудою; вправи для зміцненням'язів передньої та задньої поверхні тулуба, косих м'язів, м'язів верхньогоплечового пояса тощо; стрибкові вправи. Заняття проходили двічі на тиждень в 1-му і тричі на тиждень — в 2-му і 3-му етапах. У кінці заняття обов'язководавалися вправи на розслаблення і заспокоєння нервової системи. В умовахдошкільних закладів застосування аутогенного тренування вважається придатним[3].
Під час занять зфізкультури, а також занять коригувальною гімнастикою нами застосовувалисяокремі пози з йоги [3]. Відомо, що йогівські асами можна використовувати длялікування найрізноманітніших захворювань. Змінюючи зовнішню структуруположення, можна цілеспрямовано впливати на ті чи інші вегетативні функції [3].Застосовувалися 23 асани, які покращують поставу [8]: поза зародка, кута, прямогокута, містка, дитини, доброї кішки, сердитої кішки, лагідної кішки, діамантовапоза, поза гори, божественна поза, поза змії, цвіркуна, скручування, лелеки,голово колінна поза, бумеранга, берізки, плуга, лебедя, риби, верблюда, троннапоза. Враховувалися рекомендації щодо застосування таких нетрадиційних вправ хатха-йоги,як стійка на лопатках. Вважається, що подібні вправи призводять до покращеннякровопостачання очних яблук, і, як показали результати досліджень [6], під часкороткочасного виконання не викликають патологічних змін функцій серця. Томустійка на лопатках короткочасно застосовувалась нами і в роботі з дітьми зкосоокістю./>/>2.3Вправи для розвантаження хребта
Вправи для розвантаженняхребта потрібно застосовувати під час кожного заняття з фізичної культури,хореографії. Рекомендується включати їх у комплекси самостійних занять вдома.Встановлено [3], що ці нескладні вправи призводять до відновлення (збільшення)товщини міжхребцевих дисків, зростання пружності зв'язок, зменшеннявірогідності защемлення нервів, відновлення нормальної циркуляції крові талімфи в зоні хребта, збільшення гнучкості хребта і покращення загального стануздоров'я. У підготовчій частині заняття разом із загально-розвивальнимивправами, в основній частині уроку — після загальнорозвивальних вправ, а такождля домашнього завдання ми використовували вправи для профілактики порушеньпостави.
Під час занять з розвиткумовлення, математики тощо емоційним дітям частіше надавали можливість руховоїперерви, наприклад у вигляді роздачі і збору дидактичного матеріалу, виконанняінших доручень, пов'язаних зі зміною пози тощо. Збільшення рухового компонентусприяло також й емоційному розвантаженню дітей [7]. Впровадження комплексноїдиференційованої профілактично-коригувальної програми у виховний процес дитячихдошкільних закладів зменшило кількість днів, пропущених дітьми у зв'язку зхворобою з 16,47 до 5,41 на рік, збільшило кількість дітей з гармонійнимфізичним розвитком з 59,83% до 75,16%, а показники фізичного стану, рівняфізичної підготовленості дітей до школи та психофізіологічного стану досяглиякісно вищого рівня./>/>2.4Організаційно-методичні основи проведення занять плавання зі слабкозоримипідлітками
Профілактика інвалідностірозглядається в комплексі соціальних, медичних і індивідуальнихзаходів,спрямованих на попередження виникнення фізичних, розумових, сенсорних дефектів.На попередження переходу дефекту в постійне, виражене функціональне обмеженняможливостей" людини в трудовій чи побутовій діяльності в такому обсязі тав таких умовах, які вважаються нормальними.
Формування уявлень у слабкозорихвідбувається в процесі безпосереднього сприйняття предметів, перцептивнимидіями.
Слабкозорі підлітки неволодіють прийомами дотикального обстеження. Вони випробують труднощів уперебуванні основних частин.
Медико-педагогічнийаспект проблеми реабілітації і корекції відхилень у розвитку виявляється припідході до досліджуваних явищ як до системи взаємозалежних і взаємообумовленихзовнішніх (педагогічних) і внутрішніх (психофізіологічних) факторів приведучому значенні перших.
Проблема соціальної іфізичної реабілітації інвалідів з порушенням зору має важливе державнезначення, тому що забезпечує повернення до праці й активного життя людей, щостраждають через своє неповноцінне положення.
Завданнями оздоровчихзанять у плаванні є зміцнення здоров'я дітей, різнобічна фізична підготовка,усунення недоліків у рівні фізичного розвитку, навчання техніці обраного видуспорту і техніці різних допоміжних і спеціально-підготовчих вправ [1].
В галузі технічногоудосконалювання варто орієнтуватися на необхідність освоєння різноманітнихпідготовчих вправ. У процесі технічного удосконалювання ні в якому разі не сліднамагатися стабілізувати техніку рухів, домагатися стійкої рухової навички, що дозволяєдосягти визначених спортивних результатів. У цей час у юного спортсменазакладається різнобічна технічна база, що припускає оволодіння широкимкомплексом різноманітних рухових дій. Такий підхід — основа для подальшоготехнічного удосконалення. Це положення поширюється і на наступні два етапибагаторічної підготовки, однак, особливо повинно враховуватися в періодіпочаткової підготовки.
Підготовка починаючихплавців характеризується розмаїтістю засобів і методів, широким застосуваннямматеріалу різних видів спорту і рухливих ігор, а також ігрового методу.
При навчанні техніціплавання вони повинні освоїти різноманітні підготовчі вправи. І при цьому ні вякому разі не слід домагатися стійкої рухової навички. У юного спортсменаповинна формуватися різнобічна технічна база, що припускає оволодіння широкимкомплексом різноманітних рухових дій. Це основа для наступного ефективноготехнічного удосконалювання. Відповідний підхід у визначеній мірі поширюється іна наступні два етапи багаторічної підготовки.
Тренувальні заняттятривалістю 45 — 90 хв. на цьому етапі повинні проводиться не частіше 2 — 3разів на тиждень.
Примітно, що найбільшдосвідчені і далекоглядні фахівці різних країн усе настійніше підкреслюють, щоігровий метод найбільш виправданий у роботі з юними спортсменами і що їїефективність тісно зв'язана з постійним пошуком шляхів створення на заняттяхпозитивного емоційного тла.
У слабкозорих плавцівігрова спрямованість початкової підготовки звичайно сполучалася з невеликимсумарним обсягом роботи. На початковому етапі вони працювати менш інтенсивно,ніж їхні однолітки, але досягай згодом високих результатів.
Дослідженнями визначенийлікувальний вплив плавання на фізіологічні показники у дітей з порушеннямифункції дихання.
Перебування слабкозорихпідлітків у воді і виконання дозованих вправ привело до нормалізаціїнайважливіших біохімічних показників властивостей крові і поліпшення діяльностісерцево-судинної системи в хворих, що страждають ішемічною хворобою серця.
Дослідженнями відзначеніпозитивні зрушення в центральній нервовій системі в слабкозорих плавців, щовиявилося в поліпшенні її адаптації під впливом водного середовища, що можутьпроявлятися в стані спокою і при м'язовій діяльності.
При виконанні фізичнихнавантажень у водному середовищі значно змінюються процеси всмоктування їжі вшлунково-кишковому тракті.
В умовах водногосередовища виконання короткочасних фізичних навантажень максимальноїінтенсивності створює позитивний психогігієнічний ефект, рекомендуєтьсявикористовувати їх у режимі навчального і трудового дня. Таким чином, ефектвпливу занять плаванням на організм підлітків, які займаються, різноманітний:починаючи від впливу, що гартує, гігієнічного ефекту, поліпшення діяльностіорганів і систем до негативного впливу внаслідок специфічних захворюваньлор-органів, а також використання його лікувальних властивостей для корекціїпостави, скривлення хребта, у поліпшенні ряду психо-гігієничніх процесів. Усевідзначене вказує на доцільність подальшого нагромадження експериментального матеріалупро вплив систематичних занять плаванням на організм і стан зору слабкозорихдітей і підлітків.
Дослідженнями рядуавторів показані фізіологічні і психологічні закономірності формування процесівкомпенсації, структура і стадії її розвитку [2]. Однак у даних роботах проблемакорекції часткової втрати зору розглядається переважно у фізичному вихованні. Узв'язку з цим виникає необхідність у дослідженні впливу систематичних занятьплаванням на корекцію фізичного розвитку, рухових якостей і функціональногостану організму.
Педагогічний аспектпроблеми корекції відхилень у розвитку виявляється при підході до досліджуванихявищ як системі взаємозалежних і взаємообумовлених зовнішніх (педагогічних) івнутрішніх (психофізіологічних) факторів при ведучому значенні перших. Томуправомірна постановка задачі оптимізації взаємодії цих факторів в умовахспеціальних корекційних, учбово-тренувальних і спортивних занять з плавання.Вивчення співвідношення засобів ЗФП у процесі попередньої базової спортивноїпідготовки в слабкозорих підлітків є пріоритетним в системі параолімпійськоїпідготовки інвалідів зору.
/>/>Висновки
Створення можливостей длязанять фізичною культурою вселяє в дитину оптимізм, сприяє загальному розвиткудитини. Саме фізкультура і спорт у силу впливу, що активно діють на організм,на підвищення рівня фізичної підготовки, розширення кола спілкування,стимуляції «духу змагання» розглядається як оздоровче середовище.
У фізичному вихованніінвалідів повинні широко використовуватися всі засоби системи фізичноговиховання. Разом з тим вони повинні бути розроблені в строгій відповідності зкорекційно-компенсаторними задачами з врахуванням кількості осіб, якізаймаються. Застосування засобів фізичної культури з метою медичноїреабілітації дозволяє знизити число і частоту загострень хронічних захворювань.
Для розвитку фізичноїкультури інвалідів потрібно постійно сприяти створенню спеціальних закладівфізкультурного спрямування. Для реалізації положень про масовий спорт інвалідівнеобхідна підготовка спеціальних кадрів, створення матеріально-технічної бази,створення виробництв по виготовленню спеціального спортінвентарю йустаткування, організація наукових досліджень.
Доведено раціональністьтаких положень програми з фізичного виховання дітей з відхиленнями в станіздоров'я: застосування повітряних і сонячних ванн під час проведення усіхорганізаційних форм фізичного виховання дошкільнят; проведення вологого обтираннятіла дитини рушником, обливання рук і ніг після фізкультурних занять,гігієнічної гімнастики після денного сну; створення можливостей своєріднихрухових перерв під час занять з розвитку мовлення, математики тощо дляемоційних дітей; проведення вправ для розвантаження хребта, профілактикипорушень постави в умовах дитячих дошкільних закладів та вдома; проведенняелементів міорелаксації та аутогенного тренування після закінчення заняття з фізкультури;застосування арома-, музикотерапії. Самомасажу і акупунктури, елементів хатха-йоги,психо-коригувальних етюдів.
Використання данихтифлопедагогіки і психології, теорії і методики спортивного тренування, їхнійсинтез необхідно здійснювати з урахуванням основної закономірності впливупорушення зору на розвиток людини: порушення зв'язків і відносин між суб'єктомі об'єктами пізнання.
Підготовка слабкозорихдітей до самостійного життя і діяльності жадає від них досить високого рівняздоров'я. Спрямованість тренувального процесу повинна бути зв'язана зоптимізацією і взаємодією слабкозорої дитини з навколишнім середовищем ізабезпеченням нормалізації різних психічних функцій.
/>/>Література
1. Волков Л.В. Физическое воспитание учащихся: Пособие для учителей.– М., 1988. – 360 с.
2. Гальшина Т.А., Курилов В.Я. Початкове навчання плаванню сліпихдітей шкільного віку/ Питання навчання і виховання сліпих і слабозорих. — Л.ЛГПИ, 1982.-С.17-26.
3. ДовганьВ.И., Темкин И.Б. Механотерапия. – М.: Медицина, 1981. – 127 с.
4. Дубогай О.Д., Завацький В.І., Короп Ю.О. Методика фізичноговиховання студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичноїгрупи. // Навч.посібник. Луцьк: Надстир'я, 1995.-220 с.
5. Єрьоміна О.Л., Климко Л.В., Джупій Н.Е., Бадь Н.Е. Здоров'я,творчість і освіта – основа гармонійного розвитку особистості дитини //Здоров'я і освіта: Мат-ли І Всеукраїнської н.-пр. конф.Львів: ЛОНМІО, 1993. – с.107-108.
6. Зюзіна І.А. Основи педагогічної майстерності. – Освіта, 1989. –302 с.
7. Козіброда Л. В. Особливості застосування специфічних засобівфізичного виховання для дітей, що мають відхилення у стані здоров'я (наприкладі дошкільних закладів м. Львова) // Актуальні проблеми розвитку руху«Спорт для всіх» у контексті європейської інтеграції України: Матеріали міжнар.наук.-практ. конф. — Тернопіль, 2004.-385с.
8. Лечебнаяфизическая культура: Справочник./ Под ред. В.А. Епифанова. – М.: Медицина,1987. – 528 с.
9. Мухін В.М. Фізичнареабілітація. – К.: Олімпійська література, 2000. – 423 с.
10. Стернина З.М. Теорія і методика виховання сліпих і слабозорихшколярів. — Л., 1980. -148с.
11. Чепурна В.Використання лікувальної фізичної культури у підлітків з хронічнимизахворюваннями дихальної системи в умовах загальноосвітньої школи // Молодаспортивна наука України: 36. наук, статей аспірантів галузі фізичної культурита спорту. — Львів: ЛДІФК, 2000. — Випуск 4. — С.278-280.
12. Шиян Б. М. Методикафізичного виховання школярів (Практикум ). – Львів: Світ, 1993. – 184 с.
13. Шиян Б.М. Теорія іметодика фізичного виховання школярів. Ч.2. – Тернопіль: Навчальна книга. –Богдан, 2001. – 248 с.
14. Физкультурно-оздоровительнаяработа в школе: Пособие для учителя. /Под ред. А.М.Шлемина. – М., 1988.
15. Холостова Е.И. Социальнаяреабилитация. – К., 2002.
16. Экологическая физиологиячеловека. Адаптация человека к экстремальным условиям среды.— М.: Наука, 1979.—70 с.
17. Экология, здоровье, спорт. Под ред.Агаджаняна Н.А., Полатайко Ю.А. — Ив.-Франковск -Москва: Пласт, 2002.