Методичні особливості розвитку фізичних здібностей юних гімнастів

ПЛАН
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи спортивноїорієнтація і відбору юних гімнастів
1.1 Спортивна орієнтація і спортивний відбір в системіпідготовки юних гімнастів
1.2 Взаємозв'язок соціальному і біологічного в розвиткудитини
Розділ 2. Особливості розвитку фізичнихздібностей юних гімнастів на першому етапі підготовки
2.1 Організація іметодика спортивного відбору на першому етапі
2.2 Особливості розвиткуфізичних здібностей
Висновок
Література
/>/>ВСТУП
Актуальність:
Аналіз передової наукової інауково-методичної літератури вказує на необхідність звернути увагу особливо напочатковий етап підготовки спортсменів. В організаційному відношенні процесвідбору юних гімнастів поділяється на 4 етапи: 1) етап попереднього(первинного) відбору дітей і підлітків; 2) етап, заглибленої перевіркивідповідності відібраного контингенту занимающихся вимогам, пропонованим доуспішної спеціалізації в обраному виді спорту (етап 1 вторинного відбору); 3)етап спортивної орієнтації; 4) етап відбору в збірні команди. Цей етап відборуможе здійснюватися поза спортивними школами.
На жаль, медико-біологічні аспекти відбору вивченінедостатньо. Проте відбір і орієнтацію спортсменів неможливо проводитиповноцінно лише на підставі педагогічного тестування і потрібні ще данімедико-біологічних, психологічних і соціальних досліджень.
Відомо, що в системі відбору й орієнтації важливу рольвідіграють спостереження шкільного учителя фізичної культури і тренера задітьми в процесі занять на уроках, у спортивних секціях, під час різнихрухливих ігор, змагань, контрольних іспитів.
Проблема: особливості першого етапу підготовки юних гімнастів.
Робоча гіпотеза: можна вважати, що важливим етапом відбору таорієнтації спортсменів є початковий етап, оскільки подальше тренування основанена початковому дозволить виявити нахили дитини до певного виду спорту.
Предмет дослідження: методичні особливості орієнтації тавідбору на початковому етапі підготовки.
Об`єкт дослідження: здібності спортсменів до гімнастики таїх виявлення на початковому етапі підготовки.
Мета дослідження: обгрунтування особливостей відбору і спортивноїорієнтації на початковому етапі.
Задачі дослідження:
1.   З`ясувати основні теоретичні питання спортивної орієнтаціїта відбору.
2.   Проаналізувати значення та взаємозв`язок соціального ібіологічного аспектів на початковому етапі відбору та орієнтації.
3.   З`ясувати особливості і методику спортивного відбору напочатковому етапі.
Методи і організація дослідження:
1.  Вивчення наукової і науково-методичної літератури.
2.  Аналіз і синтез отриманих даних.
Організація дослідження включала аналізнаукової інформації теорії організації спортивного відбору та спортивноїорієнтації. На основі одержаних даних дослідження були проаналізовані:
-     відомості наукової інауково-методичної літератури;
-     порівняння значенняпершого етапу підготовки для різних видів спорту.
На захист виносяться: результати проведеного дослідження таважливість першого етапу в спортивному відборі та спортивній орієнтації.
Наукова новизна: узагальнені сучасні дані про деякі особливостіпершого етапу спортивного відбору та спортивної орієнтації основані наелементах спадковості.
Практична значимість: організація спортивного відбору таспортивної орієнтації на першому етапі з використанням медико-біологічних особливостейдітей різного віку і застосування аналізу спадкових здібностей мають вагомішезначення, ніж необгрунтований вібір самої дитини. Агрументацією на користьданого твердження є практичний досвід багатьох тренерів та вчителів фізичноїкультури.
/>РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СПОРТИВНОЇОРІЄНТАЦІЯ І ВІДБОРУ ЮНИХ ГІМНАСТІВ/>/>1.1 Спортивна орієнтація і спортивний відбір в системі підготовки юних гімнастів
Ріст результатів у спорті залежить, як відомо, відметодики і тактики спортивного тренування, прогресу технічних засобів,своєчасної й ефективної реабілітації спортсменів, а також від росту масовості іправильного спортивного відбору. Якщо рішення більшості цих задач значною міроювизначається соціальними, економічними й організаційними питаннями, спортивнийвідбір — це проблема наукового дослідження, проблема наукового пошуку.
Стійкий інтерес до занять спортом у дітей і підлітків узначній мірі визначається правильністю вибору спортивної спеціалізації. Вибратидля кожного підлітка вид занять гімнастикою — задача спортивної орієнтації;відібрати найбільш придатних, результату з вимозі виду спорту, — задачаспортивного відбору.
Спортивна орієнтація виходить з оцінки можливостейконкретної людини, на основі якої виробляється вибір найбільш підходящої длянього спортивної діяльності. Спортивний відбір виходить з вимог виду спорту, зобліком яких здійснюється відбір найбільш придатних для нього людей. Томупоняття «спортивний відбір» і «спортивна орієнтація»необхідно розрізняти [15].
Звичайно, не можна вважати реальної задачу розробитибезпомилкові методи відбору, наприклад майбутніх чемпіонів олімпійських ігор,тому що формування будь-якого таланта залежить від величезної кількостіфакторів, перелічити які просто неможливо, але все-таки людина в силу своїханатомічних, фізіологічних і психологічних особливостей завжди щонайкращепристосовується до визначеного виду діяльності. Які об'єктивні причининеобхідності спортивного відбору? Логіка постановки проблеми відбору в спортітака: у різних людей при відносно однакових тренувальних можливостях ступіньтренируемости рухових якостей різна. Очевидно, не всякий може домогтисявидатних спортивних результатів. Видатне спортивне досягнення — це результат нетільки завзятих тренувань, але також і екстраординарних спадкоємних даних,якими володіє спортсмен.
Сучасна майстерність вимагає тривалої підготовки — 5, 6і більш років. Починати тренуватися потрібно в 10 — 12 або навіть у 5 — 6років. Тому найбільша складність полягає в умінні розглянути в дитині те, щойому знадобиться для перемоги, коли він буде дорослим.
На жаль, критеріїв оцінки перспективності спортсмена,що тільки що приступив до занять, поки небагато; кривдно і те, що досвідтренерів, їхня інтуїція не узагальнюються досить широко. Поки мало розробленімодельні характеристики "ідеальних типів" в окремих видах спорту.Високих результатів у спорті можна домогтися лише при наявності визначенихздібностей, але дотепер, на жаль, мало відомо про те, як розвиваються іформуються здібності і які наукові критерії можна визначити обдарованість утієї або іншій руховій діяльності. Тут необхідно виділити комплекс властивостейі якостей, що забезпечує успіх у спортивній діяльності [17].
Доведено, наприклад, що діти, що мають перевагу врості, зберігають його і в наступні роки. Але не всім показникам можнаприписувати таку прогностичну значимість. Для дитини в період росту і розвиткухарактерні великі компенсаторні можливості, незвичайна пластичність іпристосовність різних рухових і психічних функцій. Якщо тренер, наприклад,відібрав групу дітей спираючи тільки на свій досвід і інтуїцію, він мігвідібрати не обов'язково здатних, а лише вміють щось робити, уже знайомих іззапропонованою задачею.
Проблема спортивного відбору тісно зв'язана з ростоммасовості в спорті. Масовість — основний принцип системи фізичного виховання.Тим часом, по деяким даним, в останні роки спостерігається зменшення масовостів окремих видах спорту. Зменшення масовості в спорті наслідок найчастішенеправильного вибору спортивної спеціалізації [12].
У перші роки занять багато юних спортсменів вибувають зДЮСШ. Дуже часта причина відсівання — невідповідність даних спортсмена специфіцівиду спорту. Відсівання при доборі — це реальне явище на всіх етапах підготовкиспортсменів високого класу.
Нерідко в ДЮСШ головної стає задача не відбору дітей, аукомплектування груп. У цьому випадку ні про який відбір не може бути і мови.
Не кожному тренерові дано виховати класного спортсмена:хтось може навчати, хтось тренувати, але безсумнівно, що дитячому спортупотрібні люди, що займалися б тільки добором. На жаль, у практиці ДЮСШ відсутнічіткі уявлення про науково обґрунтовані прийоми визначення перспективності юнихспортсменів. Критеріїв такої оцінки іноді просто немає.
Не маючи спеціальної підготовки в питаннях відбору,багато медиків, учителі фізичної культури і тренери скептично дивляться наможливості відбору й орієнтації юних спортсменів. Серед фахівців існує думка,що навіть приблизно неможливо побачити що-небудь визначене в підлітку 10 — 11років, а тим більше прогнозувати його успіхи в спорті. Звичайно, ця проблемадуже складна. Вона збільшується ще і тим, що інтереси і схильності в дітей цьоговіку хитливі. Але такий песимізм у загальному не виправданий.
Таким чином, проблема спортивного відбору й орієнтації—проблема комплексна. Вона вимагає зусиль багатьох фахівців. Її необхідновирішувати, об'єднавши зусилля вчених, тренерів і педагогів./>/>1.2 Взаємозв'язоксоціальному і біологічного в розвитку дитини
Здібності — це властивості людини, що роблять йогопридатним до успішного виконання якої-небудь діяльності. Здібності формуютьсяна основі задатків — анатомо-фізіологічних особливостей людини. «Можнавважати безнадійним виховати в людини таку здатність, задатки для якої в ньоговідсутні», — писав Б. М. Тепле. Здібності формуються в процесі діяльності,навчання і виховання, у свою чергу, залежать від суспільно-історичних умов (привирішальній ролі факторів зовнішнього середовища). Але якби тільки навчання івиховання визначали рівень розвитку здібностей у людей, не було б такихвеличезних індивідуальних розходжень при відносно однакових умовах життя. ЩеПлатон писав: "… немає двох людей, що народилися зовсім однаковими, коженвідрізняється від іншого своїми природними даруваннями".
Суперечка між прихильниками спадковості і неспадковостіздібностей продовжується вже кілька сторіч. У принципі спірних позиції завждивизначалися їхнім загальним світоглядом і носили в основному умогляднийхарактер. Лише порівняно недавно в зв'язку з деякими успіхами біології йособливо генетики з'явилася можливість вивчати це питання більш об'єктивно.Однак навіть сьогодні вчені мають у своєму розпорядженні відносно деяк зведенняпро спадкування високих варіантів нормальних ознак людини, оскільки можливостівивчення їхній поки досить обмежені. Для цього звичайно використовують методибагаторічних спостережень за групами людей, порівняння показників в окремихродинах (включаючи кілька поколінь), а також методи вивчення ідентичних, тобтодуже схожих, і неідентичних, тобто несхожих, близнюків (близнюковий метод).
Особливо важкою є оцінка частки впливу спадкових абосередовищних факторів на формування здібностей. Будь-який спадкоємний факторбуде впливати по-різному в різних умовах середовища, а будь-який фактор будепо-різному впливати на різний спадкоємний матеріал. Спроби такої оцінки будутьбезуспішними доти, поки не будуть враховані і кількісно обмірювані всінезліченні фактори зовнішнього середовища, а також динаміка взаємодії їх згенотипом від моменту зачаття до кінця життя. Варто завжди уникати спрощенняцієї проблеми. Гени не визначають здатності самі по собі, а лише задатки, або,як часто тепер говорять, норму реакції на средовые впливу. Виховання і навчаннятакож не всесильні. Не можна робити таких заяв, які робив американський педагогДж. Вотсон: «Дайте мені дюжину дітей, і я зроблю з них усе, що захочу:лікаря, юриста, торговця, художника і навіть злодія». Ця фраза довгі рокибула символом могутності виховання й утворення [9].
Педагогічний оптимізм полягає не у твердженні, щошляхом правильного навчання в кожної людини можна розвити будь-яку здатністьбезмежно, а у визнанні того факту, що серед нормальних людей немає жодного, хтобув би ні до чого не здатний. Визнання людини нездатним у якій-небудь областіне означає його неповноцінності взагалі. Воно означає лише те, що його здатностілежать не в цій області, а в іншій. «Для кожної людини, — говорить виднийрадянський психіатр В. М. Банщиків, — незважаючи на складність соціальноїорганізації особистості, існує якась біологічно обумовлена „екологічнаніша, в умовах якої він буде найкраще працювати, довше зберігати здоров'я ібуде більш корисний суспільству.
Ідею спадковості таланту вперше науково намагавсярозвити англійський психолог і антрополог Гальтон. Він вивчав родоводи самихрізних видатних людей (полководців і політичних діячів, письменників, поетів імузикантів, юристів і вчених) і прийшов до висновку, що талант і особливовиняткова обдарованість успадковуються.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що єфункції, для яких необхідний тільки винятковий генотип. Але це не виходить, щоталант генетично жорстко детерминирован.
У випадках виняткової, обдарованості мова йде вже непро здібності, а про талант і навіть про геніальність. Імовірно, учеловекознании немає іншої такої проблеми, яка б викликала настільки великуувагу й активність у вивченні і яка б так мало дала в результаті цьоговивчення, як проблема інтелектуальних розходжень. Прикладом може служити такназиваний коефіцієнт розумового розвитку. Слід зазначити, що дотепер не існуєповного визначення поняття “інтелект», а методи виміри теперкритикуються.
Однак багато хто вважають, що не визначає здатностілюдини. Творчі досягнення особистості від здатності створювати нові поняття іформувати нові навички, тобто від її креативности. На сьогодні немає щенадійних методів виміру креативности. Поняття «талановита людина»обов'язково крім здібностей повинне включати а себе мотивацію, тобто пристрастьдо будь-якої справи.
Якої ж риси характеру відрізняють творчу особистість?Її відрізняють величезна працьовитість у тій області знань, який вонацікавиться, оригінальність, самостійність і розкутість мислення, готовність доризику, сприйнятливість до гумору, зосередженість уваги і «невідступнедумание», як говорив И. П. Павлов. Що ж стосується віку розквіту таланта,то по цьому питанню маються самі суперечливі думки. В одних великих людейталант виявлявся дуже рано, в інших — пізно [10].
Потрібно відзначити ще одну особливість: обдарованістьбатьків часто не збігається з обдарованістю дітей не тільки в ступені прояву,але й у специфіці діяльності, іншими словами — предмет діяльності в обдарованихбатьків і дітей може бути зовсім різним.
Звичайно, обдарованість не може зустрічатися на кожнімкроці, але шляхом правильного навчання і виховання активізувати творчіпотенціали широких мас — задача цілком реальна.
Так, поняття «здібності» завжди зв'язано зіспіввідношенням природженого і набутого, біологічного і соціального, природногоі суспільного. Людина— це, істота біосоціальна, похідних двох факторів —природного і суспільного, і будь-яка риса його повинна нести в собі відбуток їхвзаємодії.
Отже, стійкий інтерес до занять спортом у дітей іпідлітків у значній мірі визначається правильністю вибору спортивноїспеціалізації, що, у свою чергу, залежить від відповідності індивідуальнихособливостей специфіці виду спорту. Спортивна орієнтація виходить з оцінкиможливостей конкретної людини, на основі якої виробляється вибір найбільшпідходящої для нього спортивної діяльності. При відборі в масовий спорт важливуроль відіграють здібності дитини та елементи спадковості.
/>/>РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙЮНИХ ГІМНАСТІВ НА ПЕРШОМУ ЕТАПІ ПІДГОТОВКИ/>/>2.1 Організація і методикаспортивного відбору на першому етапі
Основними задачами першого етапу відбору (первиннийвідбір) є визначення придатності дітей і підлітків до спортивногоудосконалювання шляхом виявлення їх задатків, що лежать в основі розвиткуздібностей, оцінка ступеня рухової активності. Можна погодитися з думкою В. І.Пилиповича і І. М. Туревського про те, що на даному етапі основною задачею євідбір узагалі моторно-обдарованих дітей і виявлення їх психомоторного статусу.
До спортивних занять залучається можливо більшакількість обдарованих у спортивному відношенні дітей і підлітків. Широкорозгортається робота з агітації і пропаганди спорту. Доцільно організовуватиспортивні секції в загальноосвітніх школах, де б під керівництвом учителяфізкультури і при участі тренера спортивної школи проводилися заняття пообраному виді спорту. У процесі занять і змагань протягом навчального рокувиявляються перспективні учні. На уроках фізичної культури й у ході секційнихзанять можна виявити стійке прагнення школяра до спортивного удосконалювання,успішність оволодіння їм руховими навичками й уміннями, інтерес до виконанняфізичних вправ [11].
Варто враховувати і відношення родини до систематичнихзанять спортом. З цією метою тренер повинний проводити бесіди з батьками абоанкетне опитування. Істотно поповнити інформацію про школярів може учительфізичної культури. Важливе значення мають безпосередні бесіди тренера з дітьми.
Наприкінці першого етапу відбору проводятьсяогляди-конкурси по видах спорту, контрольні іспити і змагання. Доцільно цізаходи пристосовувати до закінчення навчального року. У ряді випадківпопередньо відібрані учні зараховуються в літній спортивний табір, де вонизаймаються під керівництвом тренерів спортивної школи. У спортивному таборі наоснові тестування і педагогічних спостережень продовжується виявленняздібностей дітей і підлітків.
В останні роки в ряді республік країни створюютьсягрупи підготовки дітей для надходження в ДЮСШ, перед цими групами поставлені задачі:масове залучення дітей до занять даним видом спорту і підбор найбільшперспективних хлопців для зарахування в ДЮСШ. Як показали дослідження М. Н.Тураходжаєвої, шляхом підбора спеціальних засобів і методів у цих групах можнанаправленно впливати на розвиток фізичних якостей, формування навичок і умінь,створюючи необхідні передумови для наступної спеціалізації у визначеному видіспорту [12].
Проблема відбору юних гімнастів може бути успішновирішена лише на основі тривалих і ретельно організованих комплексних обстежень,за тими хто займається. Правильно обраний комплекс методів дослідження, щоприпускає вивчення різних сторін особистості спортсмена шляхом педагогічних,лікарсько-фізіологічних, психологічних і соціологічних методів, дастьможливість виявити спортивну обдарованість школярів.
На основі педагогічних спостережень тренер визначаєздатність юних спортсменів переборювати значні тренувальні навантаження,можливість організму юного спортсмена до ефективного відновлення, виявляє темпиформування рухових навичок, темпи розвитку окремих фізичних якостей. Великуроль грають педагогічні контрольні іспити (тестування), за результатами якихсудять про рівень розвитку фізичних якостей і можливих темпів їх приросту.Тести повинні відповідати визначеним вимогам. Важливою якістю тесту євалидность, тобто відповідність тесту (контрольної вправи) можливості виявленнярівня розвитку даної фізичної якості. Це відповідність звичайна виявляється вструктурі рухів, тривалості й інтенсивності виконання вправ. У ряді випадків уюних спортсменів на відміну від дорослих навіть вправи однієї і тієї жпотужності, але різної тривалості можуть характеризувати різні властивостірухового апарата. Наприклад, у дітей і підлітків 7—16 років швидкісніможливості повніше тестируются не за результатами бігу на 100 м, а за допомогоюпробегания відрізків меншої довжини — 20—40 м. У даному випадку результат убігу на 100 м у більшій мері характеризує рівень розвитку спеціальноївитривалості спортсмена.
Іншим важливим критерієм тесту є надійність, щоприпускає високу стабільність показників, тобто їхня відтворюваність приповторному тестуванні. Важко розраховувати на успіх, якщо як тествикористовуються вправи або які-небудь показники, що по своїй природі вкраймінливі або варіабельні.
Критерій надійності украй важливий у дослідженнях, колинеобхідно оцінити успішність навчання або тренування протягом тривалого часу.Якщо використовувати тести, що характеризуються слабкою відтворюваністю, товажко виявити різницю між вихідним (початковим) і кінцевим результатами юногоспортсмена [12].
Важливою якістю тесту є і його об'єктивність. Тестповинний неупереджено, незалежно від суб'єктивних представлень екзаменатора,характеризувати рівень розвитку тієї або іншої фізичної якості спортсмена. Якщооб'єктивність тесту недостатня, то важко порівнювати результати іспитів, щопроводилися різними тренерами, тому що помилки кожного дослідника не дозволяютьточно визначити рівень розвитку даної фізичної якості.
Тест також повинний бути відносно простим, доступнимдля що займаються. Тестування не повинне перетворюватися у виснажливий іспит,що вимагає величезної напруги сил. У цьому випадку інформативність тестузнижується.
Серед фізичних якостей і здібностей, що визначаютьдосягнення високих спортивних результатів, існують так називані консервативні,генетично обумовлені якості і прояви рухової діяльності, що важко піддаютьсярозвиткові й удосконалюванню в процесі тренування. Вони мають важливепрогностичне значення при відборі дітей і підлітків у спортивні школи. Тому їхтестуванню повинна бути приділена особлива увага. Визнаючи важливу роль тестівпри аналізі здібностей юних спортсменів, не потрібно разом з тим іпереоцінювати їхнє значення. Необхідно пам'ятати, що вони є тільки одним збагатьох інструментів пізнання можливостей дітей, що займаються спортом.
Істотну інформацію про здібності що займаються можутьдати медико-біологічні дослідження, що дозволять визначити стан здоров'я,рівень фізичного розвитку і підготовленості школярів, виявити дітей і підлітків,що має протипоказання до занять спортом. Особлива увага повинна бути зверненана тривалість і якість відновних процесів після виконання дітьми і підліткамитренувальних навантажень [10].
Вивчення впливу тренувальних навантажень на організмюного спортсмена, характеру їхньої післядії в різних циклах спортивноготренування дозволить одержати коштовну інформацію про потенційні можливостіюних спортсменів. Лікарські обстеження необхідні і для того, щоб у кожнімконкретному випадку вирішити, у яких лікувально-профілактичних заходах бідуютьдіти і підлітки, що володіють необхідними даними для надходження в спортивнушколу. Крім того, медичний огляд при надходженні в спортивну школу так само, які подальші лікарські спостереження, повинний допомогти тренерові віндивідуалізації учбово-тренувального процесу на всіх етапах підготовки юногоспортсмена. На першому етапі спортивного відбору до участі в змаганнях іконтрольних іспитах можуть бути допущені діти з медичним висновком про станздоров'я, отриманим при огляді лікарем загальноосвітньої школи. При наявностівідхилень у стані здоров'я, не перешкоджаючим заняттям фізичною культурою іспортом, лікар загальноосвітньої школи вказує в довідці діагноз. Висновокшкільного лікаря залишається дійсним протягом перших трьох місяців перебуванняв спортивній школі.
У процесі психологічних досліджень особлива увагаприділяється виявленню в юних гімнастів таких якостей, як активність ізавзятість у спортивній боротьбі, самостійність, рішучість, цілеспрямованість,спортивна працьовитість, здатність мобілізуватися під час змагань і т.п. Улабораторних умовах досліджуються здібності спортсмена до оперативногомислення, властивості вищої нервової діяльності, сенсомоторные реакції,швидкість переробки інформації, сенсомоторная координація, а також деякі інші.
У ході соціологічних і соціально-психологічнихдосліджень виявляються глибина та стійкість спортивних інтересів, мотивація,рівень домагань юних спортсменів.
Аналіз теоретичних і експериментальних робіт дозволяєсформулювати наступні критерії відбору в спортивні школи.
Педагогічні критерії відбору характеризують рівнірозвитку фізичних якостей, техніко-тактичної підготовленості,спортивно-технічної майстерності, темпи росту спортивних досягнень, моторнунавченість, координаційні можливості, здатність юних спортсменів до ефективногорішення рухових задач в умовах напруженої боротьби.
Медико-біологічні критерії відбору характеризують станздоров'я спортсмена, його біологічний вік, морфофункциональные ознаки, станфункціональних і сенсорних систем організму, індивідуальні особливості вищоїнервової діяльності юних спортсменів.
Психологічні критерії відбору включають показники, щосвідчать про можливості удосконалювання різних психічних якостей у залежностівід вимог виду спорту, ступеня розвитку вольових якостей, особливостіхарактеру, темпераменту.
Так, для виявлення вольових якостей дітям і підліткамдоцільно давати контрольні завдання (бажано в соревновательной формі).Показником інтенсивності прояву вольових зусиль що займаються служить успішневиконання вправ з короткочасною напругою, спортивна працьовитості — здійсненнящодо складних у координаційному відношенні вправ, для освоєння яких потрібнетривалий час. Рішучість і сміливість що займаються вивчається за допомогоювиконання різних вправ в ускладнених умовах.
Соціологічні критерії відбору включають характеристикумотивів, інтересів і запитів учнів: показники, що характеризують формуючийвплив спорту, родини, колективу. Ефективність відбору багато в чому залежитьвід своєчасного й об'єктивного виявлення інтересу дітей і підлітків до занятьтому або іншому видові спорту. Важливе значення має всебічний аналіз причинвідсівання юних спортсменів, що виявила задатки для успішного спортивногоудосконалювання на перших етапах багаторічного тренування. Необхіднопідкреслити, що в процесі відбору на кожнім етапі багаторічного спортивногоудосконалювання повинний здійснюватися комплексний підхід, що припускає аналізособистості спортсмена в цілому і його спортивних здібностях на основі педагогічних,медико-біологічних, психологічних і соціологічних критеріїв відбору [10].
Для кожного виду спорту повинні бути визначенікомплекси педагогічних контрольних іспитів (тестів). Відбір дітей і підлітківтісно пов'язаний із процесом багаторічного тренування. Тому зміст кожного їїетапу прямо зв'язано з діагностикою спортивної придатності, з необхідністювиконання усезростаючих вимог і оцінкою досягнень спортсмена.
Тому що різні види спорту висувають неоднакові вимогидо спортсменів, доцільно розглянути різні критерії відбору стосовно до окремихвидів спорту. Разом з тим наявність у ряді випадків загальних вимог дозволяєумовно розділити усі види спорту на 5 груп: швидкісно-силові види спорту,циклічні види спорту, технічно складні види спорту, спортивні єдиноборства,спортивні ігри.
Варто відмітити, що темпи розвитку ведучих фізичнихякостей мають першорядне значення при прогнозі перспективних спортсменів тількив тому випадку, якщо рівень їх розвитку досить високий. Якщо ж їх вихідні данінижче середніх, то навіть високі темпи розвитку не дозволять підвищитиспортивний результат до необхідного рівня. Однак орієнтація на темпи зростанняспортивних показників у процесі відбору дітей і підлітків виправдує себе заумови обліку індивідуальних особливостей біологічного віку дітей і підлітків.Таким чином, тільки відносно високий вихідний рівень розвитку фізичних якостейі оптимальний темп їхнього приросту з урахуванням біологічного віку дадутьможливість зробити надійний прогноз про перспективність того або іншогоспортсмена.
Методи відбору тісно зв'язані з етапами багаторічноїспортивної підготовки. За даними Н. Л. Мінаєвої, основними етапами системивідбору в спортивній гімнастиці є: первинний відбір — з 10 років;передолімпійський відбір — 13 — 14 років (хлопчики), 12 років (дівчатка);олімпійський відбір — 17 років (юнаки), 15 років (дівчатка).
При прогнозі здібностей гімнастів важливе значеннямають показники, що характеризують рівень і темпи росту фізичних якостей укожній віковій групі: сила м'язів, швидкісно-силові якості, силовавитривалість, гнучкість (рухливість у суглобах). Для гімнастів характерніконсервативність відносної м'язової сили і гнучкості, їх висока прогностичназначимість при відборі дітей для занять спортивною гімнастикою. Окремі гімнастирізних вікових груп мають такі ж показники відносної м'язової сили, рухливостів суглобах, як і майстри спорту міжнародного класу. Між цими показниками іростом спортивно-технічної майстерності мається тісний взаємозв'язок, щозберігає своє значення в різних вікових періодах і є надійним критерієм привизначенні перспективності гімнастів.
І. М. Колотилова установила, що високі досягненнягімнасток значною мірою обумовлені відносними силовими показниками наступнихм'язових груп: згиначів і разгибателей стегна, гомілки, стопи і разгибателейплеча, передпліччя. На спортивний результат впливають абсолютна і відноснастатична витривалість згиначів і разгибателей тулуба, згиначів гомілки іразгибателей стегна.
Рівень фізичної і технічної підготовленості спортсменіввизначається шляхом тестування, специфічного для кожного виду спортивних ігор.Важливе значення має виявлення ігрової ефективності спортсмена, про яку судятьпо ряду показників: активність, результативність, ефективність взаємодіїгравців, допущені помилки, час гри.
За даними М. С. Бриля, перший етап відбору (первиннийвідбір) у спортивних іграх здійснюється з у до 9—10 років, перспективний відбір—з 11— 12 років. На першому етапі відбору у відділення спортивних ігор ДЮСШпершорядне значення має визначення здатності дітей і підлітків до взаємодії,орієнтуванню, швидкості дій, ініціативності і наполегливості, раціональностіоперативних рішень, концентрації уваги і координації рухів. Кращим засобомтакої діагностики є модельні тести, побудовані на моделях рухливих ігор. М. С.Бриль показав, що ігри — найбільш підходяща форма виявлення індивідуальнихздібностей дітей і підлітків: гри сприяють проявові функцій у тих сполученнях,що складають структуру рухової обдарованості. Крім того, ігри — природний вид діяльностімолодших школярів. Ігри вимагають того оптимального рівня мотивації, щопозитивно відбиває на надійності тестових оцінок.
Рівень фізичної підготовленості дітей і підлітківвиявляється шляхом тестування їх основних фізичних якостей.2.2 Особливості розвиткуфізичних здібностей
Рухові здібностітак, чи інакше завжди проявляються в руховій дії. Для того щоб виконати складнугімнастичну вправу необхідно максимально проявити швидкісну силу — тут ми маємосправу з силовим хистом. Для того, щоб виконати зв'язку елементів необхіднийпрояв рухової витривалості, а так як вправи виконуються дуже точно запросторовими, часовими і силовими характеристиками, то не останнє місцезаймають координаційні здібності спортсменів.
Прояв бистроти вгімнастиці безпосередньо пов'язаний зі швидкісною силою і залежить від неї.Швидкісна сила — один із головних факторів, що обумовлюють бистроту. Особливоцей вплив проявляється при виконанні рухів зв'язаних із зміною положення тіла впросторі, а також переключення із однієї дії на іншу за відсутністю значногозовнішнього опору.
Координація рухівзгідно критеріїв її оцінки взаємозв'язана з проявом бистроти, сили і гнучкості.Удосконалення здібності диференціювати часові характеристики руху, виконання завданьз мінімальним збільшенням швидкості позитивно впливає на розвиток бистроти.Удосконалення здібності диференціювати силові характеристики руху впливає нарозвиток сили. Удосконалення здібності диференціювати просторові характеристикируху вимагає і підвищення активної гнучкості.
Процес розвиткусили і рухової витривалості зумовлений особливостями функціонування організму.Як зазначалося вище, розвиток витривалості супроводжується морфофункціональнимизмінами м'язової системи, що переслідують одну мету — збільшити потужністьпереробки проміжних продуктів метаболізма у м'язових волокнах І типа. Такийрозвиток можливий лише у тому випадку, якщо поєднується робота силовоїспрямованості і робота на витривалість. Так як після довготривалої силовоїроботи (не менше 30 хвилин) у м'язах накопичується значна кількість лактата, топісля неї повинна бути робота спрямована на часткове споживання лактата ум'язових волокнах І типа. У гімнастиці такими вправами можуть бути кільцевізв'язки вправ на снарядах, що не вимагають максимальної потужності, але повиннівиконуватися точно у просторі, за часом і ступені м'язових зусиль.
Достатньо сильновпливає на м'язову систему тривала дія силових вправ на локальну групу м'язів,якщо після такої роботи наступна робота на витривалість, то розвиваєтьсялокальна м'язова витривалість. В енергетичному плані будь-яка м'язова роботавимагає участі декількох видів енергетичних ресурсів. За даними Н. В. Яружного(1984), енергозабезпечення за часом розгортається так:Час роботи Алактатний режим Гліколітичний режим Аеробний режим
10 с
10—20 с
20—45 с
50%
40%
30%
47,3 %
49%
44,2%
2,7 %
11 %
25,8 %
Таким чином,енергозабезпечення м'язової роботи різної потужності здійснюється з застосуваннямвсіх режимів енергоутворення. Залежно від потужності змінюються тількиприорітети у одержанні енергії.
На прояв силовогохисту впливає гнучкість. На думку Ю. В. Менхіна (1989), пасивна гнучкість можевпливати на прояв сили:
1) чим більшерухливість в суглобах, тим більше виявляються розтягнуті м'язи, а значить, тимбільшу динамічну і швидкісну силу вони можуть проявити при інших рівних умовах;
2) чим більшепасивна рухливість, тим при більшій кількості положень (кутів) у суглобі можебути проявлена статична сила.
У взаємовідносинахсилового хисту і активної гнучкості спостерігається такий зв'язок:
1) чим більшеактивна гнучкість, тим при більшій кількості положень (кутів) у суглобі можебути проявлена статична сила;
2) чим більшерівень статичної сили, тим більше на суглобній амплітуді може бути зафіксованокутів;
3) чим більшадинамічна (повільна) сила, тим на більшу відстань може бути здійсненовідповідний (повільний) рух в суглобі;
4) чим більшашвидкісна сила, тим на більшу відстань може бути здійснено рух в суглобі.
Таким чином, прояві розвиток рухових здібностей взаємозв'язаний. Рухові здібності — це якіснасторона рухової функції людини.
/>/>ВИСНОВОК
1.        Усе сказане дозволяє зробити наступні висновки. Спортивнийвідбір проводиться поетапно. Кожен його етап має специфічні задачі і цільовінастанови. Спортивна орієнтація виходить з оцінки можливостей конкретноїлюдини, на основі якої виробляється вибір найбільш підходящої для ньогоспортивної діяльності. Спортивний відбір виходить з вимог виду спорту, зобліком яких здійснюється відбір найбільш придатних для нього людей.
2.        Існує декілька точок зору відносно залежності фізичнихякостей від спадкових ознак. Одні підтримують дану думку, інші навпаки,заперечують. Взагалі, в кожної людини є можливість досягти значних результатівв спорті, але починати займатися спортом потрібно з раннього віку.
3.        До спортивних занять залучається якомога більша кількістьобдарованих у спортивному відношенні дітей і підлітків. Широко розгортаєтьсяробота з агітації і пропаганди спорту. Доцільно організовувати спортивні секціїв загальноосвітніх школах, де б під керівництвом учителя фізкультури і приучасті тренера спортивної школи проводилися заняття по обраному виді спорту.Ефективний спортивний відбір може бути здійснений на основі тривалихкомплексних досліджень, що припускають аналіз особистості спортсмена в цілому ійого спортивних здібностях на основі педагогічних, медико-біологічних,психологічних і соціологічних критеріїв відбору. На першому етапі відборупроводять тестування, за результатами яких судять про рівень розвитку фізичнихякостей та відповідність вимогам певного виду спорту.
4.        Основними задачами першого етапу відбору (первинний відбір)є визначення придатності дітей і підлітків до спортивного удосконалюванняшляхом виявлення їхніх задатків, що лежать в основі розвитку здібностей, оцінкаступеня рухової активності.
/>/>ЛІТЕРАТУРА
1.        Ананьев Б. Г. О взаимосвязи и развитии способностей ихарактера. — М.: АПН РСФСР, 1956.
2.        Бриль М. С. Отбор в спортивных играх. — М.: ФиС, 1980.
3.        Бахрах И. И., Дорохов Р. Н. Прогнозирование морфологическихпоказателен у детей и подростков. — В сб.: Возраст и становление спортивногомастерства, Смоленск, 1974.
4.        Вайцеховский С. М. Книга тренера. — М.: ФиС, 1971.
5.        Волков В. М. Тренеру о подростке. — М.: ФнС, 1973.
6.        Волков В. М. Актуальные вопросы биологии спортивногоотбора.—ТиП, 1974, № 3.
7.        Волков В. М. Биологические аспекты отбора и управления вюношеском спорте. — В сб.: Возраст и становление спортивного мастерства.Смоленск, 1974.
8.        Волков В. М., Ромашов А. В., Николаев Н. Н. Спортивныеспособности детей. Смоленск, 1981.
9.        Волков В. М. Спортивный отбор (медико-биологический очерк).Смоленск, 1979.
10.      Волков Л. В. Виховання фізичнихздібностей учнів. — К.: Рад.шк., 1980. — 102 с.
11.      Воробьев А. Н. Тяжелоатлетический спорт. Очерки пофизиологии и спортивной тренировке. — М.: ФиС, 1977.
12.      Годик М. А., Шанина Т. А., Шатикова Г. Ф. О методикетестирования физического состояния детей. — ТиП, 1973, № 8.
13.      Гужаловский А. А. Этапность развития физических(двигательных) качеств и проблема оптимизации физической подготовки детейшкольного возраста. Докт. дисс. М., 1980.
14.      Маркосян А. А. Основы морфологиии физиологии развития организма детей и подростков. —М.: Медицина, 1969. — 571 с.
15.      Платонов В.Н. Теория и методика спортивной тренировки.- К.: Вища шк., 1984. – 352 с.
16.      Платонов В.Н. Теория спорта. – К., 1981.
17.      Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте.– К.: Ол. литература, 1997.
18.      Романенко В. А. Двигательныеспособности человека. —Донецк.: Новый мир, УК Центр, 1999.— С. 51.
19.      Сергиенко Л.П. Основы спортивной генетики. – К.: «Цимневская»,2004. – 637 с.
20.      Дж.Х. Уилмор, Д.Л. Костилл. Физиология спорта и двигательнойактивности. — К.: Ол. литература, 1997.
21.      Шварц В.Б., Хрущев С.В. Медико-биологические аспекты спортивнойориентации и отбора. – М.: Физкультура и спорт, 1984. – 151 с.