Міністерство освіти і наукиУкраїни
Чернігівськийдержавний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка
Факультетфізичного виховання
Кафедра спорту і спортивнихігор
Курсоваробота з теми:
Аналіз об’єму виконаннятехнічних дій футболістами різної кваліфікації
Чернігів-2009
Вступ
Актуальність. У сучасному футболі останнім часом спостерігаєтьсяуніверсалізація гравців, коли футболісти незалежно від їх ігрової функціївиконують весь набір технічних засобів. Як показує аналіз науково-методичноїлітератури і особисті спостереження, поки немає конкретних рекомендацій пометодиці навчання технічним прийомам з урахуванням універсалізації гравців.Виконувати обманні рухи треба так, щоб вони дійсно обманювали суперника, щобвін приймав їх за істинні, інакше їх буде просто розгадати і суперник перестанена них реагувати. Але, щоб добре виконувати хитрощі, гравець повинен володітивизначеними, часто об'єктивними, даними, фізичними і психічними. [10]
Середфізичних даних в першу чергу треба назвати низьке розташування центру тяжіння угравця. Особливо важливе воно при хитрощах з м'ячем. Спостереження показують,що добре і несподівано виконувати хитрощі з м'ячем можуть гравці невеликогозросту і з короткими ногами. Низько розташований центр тяжіння не відхиляєтьсяпід час руху так істотно, як високо розташований. В результаті і повернення впервинне положення центру тяжіння у низькорослих гравців відбувається швидше,ніж у високорослих [14].
Футболісту,що виконує хитрощі, необхідна багата фантазія, яка повинна виявлятися не тількив різноманітності хитрощів, що саме по собі представляє лише частину хитрощів,так до того ж найпростішу. Гравцю треба в лічені частки секунди зуміти напередпобачити і результат свого руху, відчути, як прореагує суперник на обман.Потрібно відрекомендувати себе на місці суперника, зрозуміти хід його думки.[4]
Розділ 1. Теоретико-методичний аналізпитання застосування обманних рухів та ефективності ведення м’яча
Дофізичних даних треба віднести і швидкість. Для початку стрімкого руху окрімреакції нервової системи основною умовою є якість м'яза, швидкість їхскорочення. Обманні і не обманні рухи повинні чергувати швидко, інакше суперникїх розгадає і не дозволить ввести себе в оману.
Дужеважлива тут і спритність. Обманні і не обманні рухи чергують з погляду їхцілісності неприродно. Суперечливі, незвичні рухи гравець повинен проводитипротягом короткого часу. В результаті різноманітності хитрощів ритм складовихїх рухів не може бути таким, як, наприклад, ритм при бігу. Тому для виконанняхитрощів необхідні спритність, точна координація рухів, легкість, відсутністьнапруженості.
Допсихічних даних при виконанні хитрощів треба віднести швидку реакцію, швидкемислення. Уміння відчути рухи суперника, оцінити очікувану ситуацію, негайноухвалити рішення і невідкладно його здійснити — все це значною мірою залежитьвід особливостей нервової системи [28].
Особливуважливість серед психічних даних представляє хороше відчуття ритму. Воно взначній мірі сприяє умінню виконувати хитрощі. Гравець повинен стежити засуперником. Несподіваний протилежний рух він повинен почати, лише, колисуперник вже прореагував на його перший рух. Несподіваний рух, початийзавчасно, не приведе до успіху: суперник хоча і побачив перший обманний рух,але друге прослідувало настільки швидко, що він зміг прореагувати тільки найого завершальну частину. Якщо ж друга частина хитрощів (другий намір)почнеться пізніше, ніж слідувало, то час зміни напряму руху перевищить часреакції суперника на цей рух.
Хитрощіпідрозділяються на наступні групи:
- хитрощібез м'яча (обманні рухи тулубом);
- хитрощі зм'ячем, які можуть виконуватися у зв'язку з обманними рухами тулубом (так званікомбіновані хитрощі) [9].
Хитрощі «без м’яча (тулубом)». Під хитрощами тулубом ми в основному маємо на увазі тіобманні рухи, які проводить гравець, щоб відвернути увагу суперника віднаміченого руху і його напряму.
Хитрощіможуть виконуватися ногою, верхньою частиною тулуба, рукою, навіть головою. Недивлячись на те, що гравець проводить ці рухи без м'яча, кінцева мета їх, якправило, оволодіти м'ячем або точно передати його партнеру.
Хитрощітулубом застосовуються і у тому випадку, коли ми хочемо звільнитися від опікисуперника [3]. Швидкість бігу не завждидопомагає в цьому. Але якщо об'єднати біг з несподіваним рухом тулубом,суперник прореагує на нього лише через певний час, якого буває достатньо, щобвідірватися від суперника і створити більш сприятливу обстановку.
Хитрощі «з м’ячем». Цим терміном ми позначаємо серію обманних рухів, які гравецьвиконує разом з м'ячем. Хитрощі з м'ячем значно важче, ніж тулубом, бо ввестисуперника в оману треба, щоб не тільки зберегти у себе м'яч, але і упевненооволодіти ним. Подібна задача вимагає від спортсмена складної координаціїрухів.
Хитрощі «помилковий замах ногою для удару по м’ячу ».
Назустрічгравцю з м'ячем рухається суперник. В момент, передуючий його атаці, гравець зм'ячем робить замах ногою і всім своїм виглядом показує, що збирається сильнимударом послати м'яч вперед. Коли суперник необачно кинеться під ноги тому, щоб'є, щоб перехопити м'яч, або ж, злякавшись сильного удару, обернеться до того,що б'є спиною, гравець з м'ячем холоднокровно обводить введеного в оманусуперника [36].
Обманнийприйом помилковий замах ногою для удару по м'ячу широко використовується,особливо перед завершальним ударом по воротах, коли вимагається спочаткуобіграти одного з тих, що обороняються.
Застосовуєтьсяобманний прийом в тих випадках, коли суперник нападає на гравця з м'ячемспереду або спереду-збоку.
Хитрощі«помилковийзамах головою для удару по м’ячу».
Гравецьприймає м'яч, що опускає зверху. Йому назустріч рухається суперник. Гравець, щоприймає м'яч, нахиляючи тулуб назад або убік, вдає, що збирається ударом головипослати м'яч вперед. Коли суперник в очікуванні зустрічного удару зупиниться,гравець несподівано замість удару головою по м'ячу зупиняє його грудьми,стегном або стопою (іноді з одночасним поворотом в протилежну сторону) і йдевід того, що затримався на якусь мить від суперника [9].
Хитрощі «відкочування м’яча назад підошвою або п’ятою».
Гравецьведе м'яч або швидко біжить до нього. Назустріч гравцю з м'ячем, а частіше завсе збоку йому напереріз спрямовується суперник. Щоб ввести його в оману,гравець замахується ногою як би для нанесення сильного удару вперед. Колисуперник кинеться під удар або перехоплення м'яча, гравець несподівано відкочуєм'яч назад підошвою або п'ятою партнеру, що знаходиться там.
Посилатим'яч назад, щоб це було несподівано для суперника, можна декількома способами:наступивши на м'яч і відкотивши його підошвою, ударяючи по м'ячу п'ятою післязамаху і перенесення через м'яч або ударяючи п'ятою по м'ячу, що знаходиться іззовнішньої сторони від опорної ноги. Останнього удару завдається схресним рухомноги, що б'є, з опорною [31].
Звичайноданий обманний прийом використовується в тих випадках, коли суперник нападає награвця з м'ячем спереду або збоку.
Хитрощі«удар пом’ячу п’ятою убік».
Гравецьзамахується, відводячи ту, що б'є ногу назад і всім своїм виглядом показуючи,що збирається послати м'яч ударом внутрішньою стороною стопи («щічкою») вперед.Коли ж суперник кинеться на перехоплення м'яча в тому ж напрямі, гравець зм'ячем несподівано відводить ту, що б'є ногу убік назовні, а потім п'ятою мимосвоєї опорної ноги посилає м'яч, але не вперед, а убік партнеру, що знаходитьсятам.
Цедуже дієвий обманний прийом, але, на жаль, він ще не знайшов широке вживаннясеред наших футболістів.
Хитрощі «помилкова передача м’яча».
Гравецьведе м'яч. Йому назустріч біжить суперник. Щоб примусити суперника рухатись впомилковому напрямі, гравець повертається до нього спиною і, відступаючи передм'ячем, що котиться, вдає, що ось-ось передасть м'яч убік одному з своїхпартнерів. Як тільки суперник кинеться в ту ж сторону, щоб перехопитипередбачувану передачу, гравець з м'ячем швидко повертається, роблячи ривок, ійде від суперника.
Привиконанні помилкової передачі м'яча основну увагу слід звертати на те, щобзамах для помилкової передачі був якомога природніше і викликав у відповідьреакцію суперника, а подальший поворот гравця здійснювався з максимальноюшвидкістю. При повороті гравець повинен підхоплювати м'яч носком і підводитизлегка вгору для того, щоб перекинути його через витягнуту ногу суперника, якщотой спробує відібрати м'яч.
Хитрощі «поворот навколо м’яча».
Назустрічгравцю, що веде м'яч, біжить суперник. Приблизно за 0,5 — 1м до зближення з нимгравець швидко повертається навкруги м'яча направо або наліво і нахиляє тулуб вту ж сторону, виявляючись попереду м'яча спиною до суперника. Вслід за гравцемв ту ж сторону кидається і суперник, проте в наступну мить гравець, продовжуючиповорот кругом і при цьому, злегка відштовхуючи спиною суперника, підхоплюєм'яч ногою і йде від суперника в первинному напрямі.
Іноді,щоб ще більше заплутати суперника, гравець несподівано після завершальногоповороту робить ще один півоберт, але в іншу сторону, і йде від введеного воману суперника[5].
Хитрощіз поворотом гравця навкруги м'яча застосовуються при стрічній атаці суперника.
Хитрощі «швидке відведення м’яча ногою «під себе» і висунення його вперед».
Гравецьз м'ячем стоїть на місці або поволі рухається назустріч супернику. Вбезпосередній близькості від суперника гравець наступає ногою на м'яч і навітьвисуває його трохи вперед, як би пропонуючи супернику вступити в єдиноборство.В той момент, коли суперник спробує вибити м'яч у гравця з-під ніг, вінпідошвою миттєво відводить м'яч «під себе», а потім швидко висуває його вперед.Що обдурив таким чином необачно суперника, що кинувся на нього, гравець зм'ячем готовий до подальших дій.
Хитрощі «перенесення ноги через м’яч і нахил тулуба в одну сторону, авідхід від суперника в іншу».
Гравецьведе м'яч. Назустріч ньому або ззаду біжить суперник. Щоб обдуритипереслідувача і спрямувати його по помилковому шляху, гравець застосовує такіхитрощі. Він швидко переносить праву ногу через м'яч вліво або ліву ногу вправоі одночасно різко нахиляє тулуб в ту ж сторону. Вслід за гравцем в ту ж сторонуспрямовується і суперник. Проте в наступну мить гравець швидко і несподіваноповертається в іншу сторону, підхоплюючи м'яч, і йде від суперника.
Надумку П.І. Казакова обманні прийомизастосовуються з метою подолання опору супротивника і створення вигідних умовдля ведення гри. В техніці обманних рухів виділяються дві загальні фази:підготовча і фаза реалізації. В першій фазі дії направлені на інсценуванняобманних рухів. В другій реалізуються істинні наміри футболіста після реакціїсуперника на обманні дії [22].
Заглиблюючисьв питання про обманні прийоми, розрізняють хитрощі з м'ячем і хитрощі тулубом.Наголошується, що виконання обманних прийомів з м'ячем пов'язано з великимризиком втрати м'яча. Різниця між хитрощами тулубом і з м'ячем полягає внаступному: перша частина руху вводить суперника в оману [39].
Обманнірухи засновані на принципах раптової зміни напряму і ритму руху [21].
Наїх же думку при цьому, чим природніше виконуються хитрощі, тим більшаможливість обігравати супротивника.
БенЛакреш Жаміль Еддін відзначає, що ведення м'яча у футболі є одними з щонайбільш часто зустрічаються в грі технічних прийомів. Як показують педагогічнінагляди, у футболістів різного віку і спортивної кваліфікації ефективністьтехніки ведення м'яча вельми низька [10].
Такоїж думки дотримуються і До. Гріндлер, X. Пальке і X. Хемо [15]. Вонивідзначають, що оволодіння способами ведення м'яча суттєва складова частинатехнічної підготовки футболістів. В змаганнях кваліфікований гравець у високомутемпі долає з м'ячем малі і великі відстані. При цьому він постійно контролюєм'яч, при необхідності обіграє суперника, не зменшуючи темпу, точно відіграєм'яч партнеру або ж завершує свій біг могутнім ударом по воротах.
Зпогляду П.І. Казакова за допомогою ведення здійснюються всілякі переміщеннягравців. При цьому м'яч знаходиться під їх постійним контролем [22].
«Підобманними прийомами прийнято розуміти також дії гравців, які викликають увідповідь реакцію суперників в помилковому напрямі і тим самим забезпечуютьгравцю безперешкодне виконання його істинних дій» — так говорить Б.Т. Анухтін[4]. Він же відзначає, що обманні прийоми засновані на принципах раптової змінихарактеру дії гравця з м'ячем або без м'яча, темпу виконуваного прийому,швидкості пересування, швидкості чергування ривків, зупинок, поворотів і т.д.
Хитрощі- це обманні рухи ногами і тулубом, які футболісти, що володіють м'ячем,застосовують з метою перехитрити суперника [36]. Авторами відзначено, що існуєдуже багато хитрощів, при цьому видатні футболісти доводять який-небудь зхитрощів, що їм подобаються, до досконалості і перетворюють його на «фірмовузброю». Так, існують хитрощі «Гаррінчи», «Михайла Месхи».
Усвоїй роботі З. И. Андреев відзначає, що коли суперник перешкоджає просуваннювперед, застосовуються хитрощі (обманні рухи), що допомагають залежно відобстановки або зберегти м'яч, або обіграти суперника [1].
Хитрощівиконуються різними частинами тіла, зміною напряму і швидкості ведення м'яча,раптовими зупинками. Багато авторів дотримуються думки, що за своєю суттю іструктурі хитрощі складаються з двох нерозривно зв'язаних елементів:помилкового руху, розрахованого на введення суперника в оману, і істинногоруху.
ТакожЗ.И. Андреєв говорить, що ведення м'яча використовується для виходу на вигіднупозицію, коли партнери закриті, і нікому зробити передачу [2].
Увсіх проаналізованих роботах наголошується велика користь умілого і своєчасноговживання хитрощів. Із цього приводу А. Чанаді розрізняє в грі корисні і даремніхитрощі, залежно від того, в якій ролі виступає футболіст, що застосував їх. Вгрі часто застосовуються хитрощі, засновані на зміні м'яча, що котиться,напряму [38].
Педагогічніспостереження, проведені Б.А. Баляєвимдозволили описати близько 10 хитрощів з переводами, а також скласти їх технічно-тактичнухарактеристику. На підставі своїх наглядів Б.А. Баляєв прийшов до висновків, щобезконтактні хитрощі особливо переконливі на великій швидкості, хитрощі з переводами– на середній швидкості, хитрощі з переводами для хлопчиків психологічно доступнішіінших хитрощів, хоча по техніці вони не найпростіші [7].
ТакожБ.А. Баляєв стверджує, що хитрощі застосовуються для виграшу самих різних видівєдиноборства з гравцем супротивника. Оволодіти мистецтвом хитрощів може лишефутболіст, підготований у фізично, технічно, психологічно і тактично, якийволодіє фундаментальним комплексом якостей, умінь, знань та навичок.
Зростаннязначення обманних рухів тілом у футболі витікає з тенденцій розвитку цієїспортивної гри. Здатність окремих спортсменів, груп гравців і цілих командприховувати дійсні наміри в грі, маскувати їх, відразу після якої слідуютьнесподівані і швидкореалізовані рішення ігрових ситуацій, все помітнішевизначають кінцеві результати футбольних зустрічей. Цьому твердженню суперечитьповна неувага до навчання обманним рухам в тренувальному процесі молоді впереважній більшості секцій.
Напідставі вивчення літературних джерел, бесід з гравцями і тренерами, переглядузмагань і тренувальних занять різних команд Б.А. Баляєву вдалося занести в своюкартотеку 150 хитрощів.
Виходячиз особистого досвіду і спостережень за іграми окремих футболістів і команд Р.С.Мoнвелян дійшов висновку, щоособливе місце варто відвести процесу навчання і вдосконалення хитрощів, зметою остаточного витіснення грубого силового футболу і впровадження технічної,красивої і легкої гри [26].
Хитрощі,як один з основних елементів техніки гри у футболі незаслужено знехтуваний,тоді як уміле і різностороннє вживання хитрощів полегшує прийом і віддачум'яча, дає перевагу в єдиноборстві і при взятті воріт. Спостереження показують,що навіть футболісти високої кваліфікації недостатньо застосовують хитрощі івиконують їх на технічно низькому рівні.
Усвоїх дослідженнях В. Хаджиєвдійшов висновку, що одна з найефективніших форм навчання хитрощами — моделювання активного середовища, в якому протікає це навчання. Таким активнимсередовищем можуть бути футболісти старших груп, що добре оволоділи великоюкількістю обманних рухів. Значення сумісних занять в тому, щоб молодші побачилиі потім спробували якомога більше хитрощів, частина яких виявиться доступноюдля їх викоання — саме ті хитрощі, які відповідають індивідуальним особливостямфутболістів [13].
Обманний рух ногою. Гравець веде м'яч, супротивник атакує його. Ведучий,передбачаючи напад, робить замах ногою для удару по м'ячу, але замість ударузнову переходить до ведення м'яча.
Обманний рух тулубом. Виконує нахил тулуба вліво, а йде з м'ячем вправо.
З.Н.Андреев упевнений, що важливо навчиться виконувати хитрощі якомога природніше,щоб опікаючий вас гравець щиро повірив у ваш намір. Такі майстри футболу, якІгор Нетто, Михайло Месхи, Вячеслав Амбарцумян, Федір Живців, Сергій Родіонов,багато часу уділяли вдосконаленню хитрощів, і вміло застосовували їх в грі [2].
Щобдобре виконувати хитрощі на футбольному полі, треба почати освоєння цихприйомів без м'яча.
З.Н.Андрєєв думає не тільки про професійних футболістів, його інтересирозповсюджуються і на молоде покоління спортсменів. Для них він не тількипояснює деякі терміни, але і дає корисні поради про те, де і коли їхвикористовувати.
Веденняі обведення — ефективні прийоми гри. Вміло, використовуючи ведення м'ячарізними способами і на різній швидкості в поєднанні з переконливими обманнимирухами, футболіст дістає сприятливу можливість для виходу на вільне місце абодля нанесення удару по воротах. В ході гри юнаки люблять використовувати іведення м'яча, і обведення. Проте, часто це робиться в збиток команді. Тому, втих випадках, коли партнер зайняв вигідну позицію, слід спрямувати м'яч йому.Адже сучасна і точна передача теж грізна зброя. Проте, веденню і обведеннюнеобхідно в юному віці надавати підвищену увагу.
Такождуже цікавий і раціональний дриблінг Копа. Безперервне прагнення Копа обвестиабо застосовувати обманний рух примушувало супротивників відступати перед нимчерез боязнь бути обіграними. Це забезпечувало йому велику свободу дій і дозволялознаходити гостре продовження атак. Та і сам Копа одержував широкі можливостідля забивання м'ячів.
Щепро два майстрів футболу розказує автор статті. Крайні нападаючі збірної ШвеціїХамрін і Ськоглунд в своїх діях дуже широко і майстерно застосовувалинайрізноманітніші обманні рухи. Нерідко при єдиноборстві із захисникамисупротивника з боку Хамрін і Ськоглунда слідував цілий каскад хитрощів, ті, щовнаслідок чого оборонялися, виявлялися обіграними.
Алене тільки Б. Апухтин захоплюється технікоюзарубіжних футболістів. А. Вит і В. Владимиров задаються схожим питанням. Щосаме так привертає нас у футбольній техніці, продемонстрованій бразильцями? Ісам же відповідає на це. А першу чергу, багатство хитрощів і обманних рухів,тобто того, що додає футболу красу і характер гри, а не роботи. Хитрощідозволяли бразильцями уникати зіткнень, і ті, хто будував свою підготовку навихованні грубої сили, поступилися тим, хто виховував в собі легкість іспритність, необхідну для виконання не силовій техніці [13].
Хитрощіі обманні рухи сприяють так званому артистичному футболу, полегшують виконанняударів зовнішньою стороною стопи і ведуть до відмови від пануючих ще недавноударів внутрішньою стороною підйому, при яких напрям м'яча ясний не тількисупротивнику, ні і будь-якому глядачу.
Дляякнайкращого навчання хитрощами З.Н. Андреев приводить основні помилки біляпочатківців футболістів. Помилковий рух виконується дуже близько від суперника,і той легко опановує м'ячем, помилковий рух виконується дуже далеко від суперника,і він легко розгадує хитрощі; після помилкового руху ривок з м'ячем виконуєтьсянедостатньо швидко, і суперник вибиває м'яч. Позбавиться їх не так просто,проте можна. Перш за все, необхідно систематично відпрацьовувати помилковірухи, застосовувати їх гущавині на тренуваннях [1].
Прийомиобведення у футболі різноманітні. Чим ширше їх арсенал у того або іншогоспортсмена, тим надійніше він контролює м'яч в ході гри, вичікуючи зручниймомент для гострого пасу партнеру.
Цимславиться португальський гравець Фігу. Б. Богданов говорить про нього, як провидатного гравця і бійця, здатним поодинці переламати хід подій [11].
Утішнимисловами озиваються і про киянина А. Шевченко. Його обманні прийоми збивають зпантелику захисників суперника [33].
Алезараз, разом з хорошим дриблінгом, футболіст зобов'язаний бачити поле: володітихорошим ударом і т.д. А візьмемо Англію 1986 року, Ф. Tейлор вважає, що основою в ту порувважався дриблінг [35].
Умінняобвести суперника, уміння просуватися з м’ячем вперед, до воріт супротивника,цінувалося над усе.
Уряді досліджень доводиться, що добрі результати у вдосконаленні техніки можутьдосягатися, коли прийоми виконуються незвичайним, не загальноприйнятимспособом. В цих випадках обманні рухи футболістів, на перший погляд здаютьсяненачебто не зовсім зручними, насправді є найраціональнішими. У футболі гравцівикористовують як традиційний («класичний») спосіб взаємодії з м'ячем, так інетрадиційний («кроковими ударними рухами»), в основі якого лежить механізмнанесення ударів по м'ячу різким рухом ланки (гомілки), що б'є, післявиконаного обманного руху [19].
Аналіздоступної літератури з даного питання показав ідентичність думки багатьохавторів в оцінці значення виконання футболістами під час обманних прийомів і їхролі в технічній підготовці футболістів.
Розділ 2. Методи і організація дослідження
2.1 Методи дослідження
Длявирішення поставлених задач були застосовані наступні методи дослідження:
1. Спостереження;
2. Математичнаобробка отриманих даних;
3. Вивченнялітературних джерел;
Спостереженняпроводилися за гравцями команд майстрів, вищого розряду і 1-го дивізіону і за гравцямикоманд колективів фізкультури 1-го розряду. Спостереження проводилися вприродних умовах на футбольному полі за командами колективів фізкультури «Юність»і ДЮСШ «Десна 3», за командами майстрів вищого дивізіону спостереження здійснювалисяза допомогою телебачення. Наші спостереження витікають з поставлених нами задачдослідження та мають свою специфіку, пов'язану з особливостями футболу.
2.2 Організація дослідження
Упроцесі спостережень за ігровою діяльністю футболістів в спеціально розробленійкартці фіксувалася кількість обманних прийомів за гру, виконаних без порушенняправил гри у футбол, і кількість способів ведення м'яча. Після кожної проглинутоїгри підраховувалася загальна кількість обманних прийомів і способів веденням'яча, а потім визначалися обманні прийоми, які найчастіше використовувалисьгравцями в ході гри, обманні прийоми і способи ведення м'яча, а також найбільшчасто вживані гравцями напади.
Укожній грі підраховувалася загальна кількість обманних прийомів і способівведення м'яча. Одержані дані піддавалися математичній обробці і виражалися увідсотках.
1+2+3+4++н
Н- загальна кількість обманних прийомів;
1+н- загальна кількість одного обманного прийому.
Всірезультати спостережень заносилися в спеціально розроблені картки, де підраховуваласьзагальна кількість необхідних дій, вживаних гравцями в ході гри.
Таблиця1 — Зразок виконання обманних прийомів
№ п/п Найменування обманного прийому К-ть виконань Зміст (%) 1. Помилковий замах ногою по м'ячу 3 1,8 2. Помилкова передача м'яча 5 3,1 3. Поворот навколо м'яча 1 0,9 4. Пробіжка мимо суперника і посилка м'яча з іншого боку 4 2,5 5. Відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом 7 4,9
6. Помилкова зупинка м'яча підошвою, п'ятою 5 3,1
7. Помилкова зупинка м'яча з наступанням і без наступання на нього 3 1,8
8. Пропуск м'яча між ніг або збоку 1 0,9
9. Перенесення ноги через м'яч і нахил тулуба в одну сторону, а відхід від суперника в іншу 8 5,2
10. Нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу 10 6,0
11. Пробіжка з м'ячем вперед і залишення його партнеру, що біжить назустріч 6 4,0
12. Несподіваний пропуск м'яча партнеру 2 1,2
13. Передача «різаного» м'яча мимо суперника з одного боку і оббігання його з іншого 4 2,5
14. Прокидання м'яча мимо суперника носком стопи 5 3,1
15. Помилкова зупинка м'яча головою, грудьми 1 0,9
Таблиця2 — Зразок виконання способів ведення м'яча
№
Найменування способу ведення м'яча
К-ть виконань
Зміст (%) 1. Ведення м'яча зовнішньою частиною підйому ноги 7 4,9 2. Ведення м'яча середньою частиною підйому 5 3,1 3. Ведення м'яча внутрішньою частиною підйому 2 1,2 4. Ведення м'яча носком 3 1,8 5. Ведення м'яча внутрішньою стороною стопи 6 4,0 6. Ведення м'яча середньою частиною лоба 1 0,9
Розділ 3. Результати дослідження та їх обговорення
Обманніприйоми займають важливе місце в арсеналі технічних засобів футболістів. Переконливістьхитрощів може бути забезпечена хорошим інсценуванням або досягнута тоді, колиприйом починається і виконуються не як хитрощі, а як справжній намір, якийпотім змінюється. В процесі спостережень відзначено, що футболісти віддаютьперевагу одним хитрощам і досить рідко використовують інші. Також неоднаковийвідсоток виконання обманних прийомів в першій і другій випробовуваних групах.
3.1 Кількістьобманних рухів і способів ведення м’яча, виконуваних футболістами 1 групи
Упроцесі спостережень одержані дані, які дозволили визначити кількість виконанняобманних прийомів за кожну гру.
Таблиця3 — Загальні показники обманних прийомів, вживаних футболістами в 1-й групі
№
Найменування обманного прийому
К-ть виконань
Зміст (%) 1 2 3 4 1. Помилковий замах ногою по м'ячу 60 37 2. Відкатування м'яча назад підошвою ноги 35 21 3. Помилкова передача м'яча 18 11 4. Поворот навколо м'яча 50 31 5. Пробіжка мимо суперника 22 14 6. Відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом 157 98 7. Помилкова зупинка м'яча підошвою, п'ятою 16 19 8. Помилкова зупинка м'яча з настанням і без настання на нього ногою 38 23 9. Пропуск м'яча між ногами або збоку 38 23 10. Перенесення ноги через м'яч і нахил тулуба в одну сторону, а відхід від суперника в іншу 70 43 11 Нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу сторону 160 100 12 Пробіжка з м'ячем вперед і залишення його партнеру, що біжить назустріч 42 26 13 Прокидання різаного м'яча мимо суперника з одного боку і оббігання його з іншою 40 25 14. Несподіваний пропуск м'яча партнеру 18 11 15. Прокидання м'яча мимо суперника носком стопи 61 38 16. Помилкова зупинка м'яча головою, грудьми 20 13
Зтаблиці видно, що найбільш часто застосовуються гравцями команд майстрів вищогодивізіону такий обманний прийом, як нахил тулуба і випад ноги убік, та відхідвід суперника в іншу сторону — 160 разів (100%). За ними – обманні прийоми втакому порядку:
· відведенням'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом — 157 разів (98%);
· перенесенняноги через м'яч і нахил тулуба в одну сторону, а відхід від суперника в іншу — 70разів (43%);
· прокиданням'яча мимо суперника носком стопи — 61 раз (38%);
· помилковийзамах ногою по м'ячу — 60 разів (37%).
3.2 Кількістьобманних рухів і способів ведення м’яча, виконуваних футболістами 2 групи
Спостерігаючиза командами ДЮСШ «Десна 3» і «Юність» можна зробити висновок, що розвитокфізичних якостей, технічна підготовка знаходяться у цих футболістів на більшнизькому рівні, ніж у команд вищої ліги.
Отже,аналіз одержаних даних показує, що кількість обманних прийомів, вживаних за грукомандами 2 групи нижче, ніж в команді майстрів.
Таблиця4 — Загальні показники обманних прийомів, вживаних футболістами в 2-й групі№ Найменування обманного прийому К-ть виконань Зміст (%) 1. Помилковий замах ногою по м'ячу 91 57 2. Відкатування м'яча назад підошвою ноги 21 13 3. Помилкова передача м'яча 6 3 4. Поворот навкруги м'яча 33 20 5. Пробіжка мимо суперника і посилка м'яча з другого боку 28 18 6. Відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом 83 52 7. Помилкова зупинка м'яча підошвою, п'ятою 11 6 8. Помилкова зупинка м'яча з настанням і без настання на нього ногою 29 19 9. Пропуск м'яча між ногами або збоку 27 16 10. Перенесення ноги через м'яч і нахил тулуба в одну сторону, а відхід від суперника в іншу 29 19 11. Нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу сторону 63 39 12. Пробіжка з м'ячем вперед і залишення його партнеру, що біжить назустріч 25 14 13. Несподіваний пропуск м'яча партнеру 15 9 14. Прокидання різаного м'яча мимо суперника з одного боку і оббігання його з другого боку 12 7 15. Прокидання м'яча мимо суперника носком стопи 62 38 16. Помилкова зупинка м'яча головою, грудьми 7 4
Показникитаблиці 4 свідчать, що команди колективів фізкультури найбільш частозастосовують такі обманні прийоми, як:
· помилковийзамах ногою по м'ячу -91 разів(57%);
· відведенням'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом — 83 рази (52%);
· прокиданням'яча мимо суперника носком стопи — 62 рази (38%).
Отже,за даними дослідження можна видно, що гравцями команд колективів фізкультуринайбільш часто застосовуються такі обманні прийоми: помилковий замах ногою пом'ячу та відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом;тоді як гравцями команд майстрів віддається перевага наступним обманнимприйомам: нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, та відхід від суперника віншу сторону, відведення м'яча ногою «під себе» і висування його вперед з поворотом.
Напідставі одержаних даних можна зробити висновок, що чим більше впевненістьгравців в успішному результаті обманних дій, тим частіше їх застосування.
3.3 Кількість обманних рухів і способів ведення м’яча, виконуваних нападаючимикоманд різної кваліфікації
Врезультаті спостережень були отримані дані, які дозволили визначити кількістьобманних прийомів, виконуваних гравцями в лінії нападу.
Заданими таблиці 5 видно, що найбільш часто нападаючими застосовуються наступніобманні рухи:
· нахилтулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу — 83 рази(52%);
· відведенням'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом — 66 разів (42%).
Високийвідсоток використовування цих прийомів пояснюється тим, що вони найбільшприйнятні в протиборстві із захисниками.
Іншукартину можна побачити, проаналізувавши гру команд СГИФК і «Вікторії», в якихвиконання обманних прийомів нападаючими на низькому рівні
Таблиця5 — Загальні показники обманних прийомів, які використовуються гравцями лініїнападу 1-ї групи
№
Найменування обманного прийому
К-ть виконань
Зміст (%) 1 2 3 4 1. Помилковий замах ногою по м'ячу 46 29 2. Відкатування м'яча назад підошвою ноги 13 8 3. Помилкова передача м'яча 28 18 4. Поворот навкруги м'яча 10 5 5. Пробіжка мимо суперника і посилка м'яча з другого боку 30 19 6. Відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом 66 42 7. Помилкова зупинка м'яча підошвою, п'ятою 24 13 8. Помилкова зупинка м'яча з наступанням і без наступання на нього ногою 13 8 9. Пропуск м'яча між ногами або збоку 10 5 10. Перенесення ноги через м'яч і нахил тулуба в одну сторону, а відхід від суперника в іншу 52 33 11. Нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу сторону 83 52 12. Пробіжка з м'ячем вперед і залишення його партнеру, що біжить назустріч 19 11 13. Несподіваний пропуск м'яча партнеру 26 16 14. Прокидання різаного м'яча мимо суперника з одного боку і оббігання його з іншою 34 21 15. Прокидання м'яча мимо суперника носком стопи 29 19 16. Помилкова зупинка м'яча головою, грудьми 22 12
Заданими таблиці 5 видно, що найбільш часто нападаючими застосовуються наступніобманні рухи:
Таблиця6 — Загальні показники обманних прийомів, які використовують гравці нападу в2-й групі
№
Найменування обманного прийому
К-ть виконань
Зміст (%) 1 2 3 4 1. Помилковий замах ногою по м'ячу 23 13 2. Відкатування м'яча назад підошвою ноги 9 6 3. Помилкова передача м'яча 12 8 4. Поворот навкруги м'яча 6 4 5. Пробіжка мимо суперника і посилка м'яча з іншою 29 19 6. Відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом 37 23 7.
Помилкова зупинка м'яча підошвою
п'ятою 18 10 8. Помилкова зупинка м'яча з наступанням і без наступання на нього ногою 5 3 9. Пропуск м'яча меду ногами або збоку 3 2 10. Перенесення ноги через м'яч і нахил тулуба в одну сторону, а відхід від суперника в іншу 39 25 11. Нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу сторону 45 28 12. Пробіжка з м'ячем вперед і залишення його партнеру, що біжить назустріч 13 8 13. Несподіваний пропуск м'яча партнеру 9 6 14. Прокидання різаного м'яча мимо суперника з одного боку і оббігання його з другого боку 15 7 15. Прокидання м'яча мимо суперника шкарпеткою стопи 7 4 16. Помилкова зупинка м'яча головою, грудьми 4 3
Заданими таблиці 6 видно, що команди колективів фізкультури найбільш частовикористовують наступні прийоми:
· нахилтулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу — 45 (28%);
· перенесенняноги через м'яч і нахил тулуба в одну сторону, а відхід від суперника в іншу — 39 разів (25%).
Звідсивидно, що команди майстрів і колективів фізичної культури виконують практично іті ж обманні прийоми. Але їх виконання помітно відрізняється в технічномувиконанні на користь команд майстрів. Використання обманних прийомів командамиколективів фізкультури обмежено. Гравці лінії нападу швидше прагнуть зробитипередачу, щоб позбавитися м'яча, що значно знижує атакуючі можливості команди.
Задопомогою м'яча здійснюються різні переміщення гравців на полі. Тому в нашійроботі поставлена задача, визначити найбільш часто вживані способи веденням'яча в першій і другій групах, і зробити відповідний висновок в різниці їхвиконання.
Таблиця7 — Загальні показники ведення м'яча, які використовувались в першій групі
№
Найменування способів ведення м'яча
К-ть виконань
Зміст (%) 1.
Ведення м'яча зовнішньої підйому
частиною 121 78 2. Ведення м'яча середньої частиною підйому 96 61 3. Ведення м'яча внутрішньої частиною підйому 72 47 4. Ведення м'яча носком 43 18 5. Ведення м'яча внутрішньою стороною стопи 69 43 6. Ведення м'яча середньою частиною лоба 12 4
Видно,що гравцями команд майстрів найбільш часто застосовуються наступні способиведення м'яча:
· веденням'яча зовнішньою частиною підйому — 121 разів (78%);
· веденням'яча середньою частиною підйому — 96 разів (61%);
· веденням'яча внутрішньою частиною підйому — 72 рази (47%).
Таблиця8 — Загальні показники способів ведення м'яча, які використовувались в другійгрупі№
Найменування способів ведення
м'яча
К-ть
виконань Зміст (%) 1. Ведення м'яча зовнішньою частиною підйому 70 43 2. Ведення м'яча середньої частини підйому 34 20 3. Ведення м'яча внутрішньою частиною підйому 29 18 4. Ведення м'яча шкарпеткою 16 10 5. Ведення м'яча внутрішньою стороною стопи 32 19 6. Ведення м'яча середньою частиною лоба 6 3
Зданих таблиці 8 видно, що гравцями команд колективів фізкультури найбільш частозастосовуються наступні способи ведення м'яча:
· веденням'яча зовнішньою частиною підйому — 70 разів (43%);
· веденням'яча середньою частиною підйому — 34 рази (20%);
· веденням'яча внутрішньою стороною стопи — 32 рази (19%).
Порівнюючирезультати спостережень за командами майстрів і командами колективівфізкультури, можна зробити висновок, що в основному, застосовуються одні і ті жспособи ведення м'яча.
Головнарізниця полягає в їх кількісному відношенні. У команд майстрів їх значнобільше, що пояснюється, перш за все, кращою фізичною і технічною підготовкою.
Висновки
Урезультаті проведених досліджень були зроблені наступні висновки:
1. Найбільшчасто вживаними в ході гри обманними прийомами є:
· нахилтулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу сторону — 160разів (100%);
· відведенням'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з просуванням — 157 разів (98%);
· перенесенняноги через м'яч і нахил тулуба в одну сторону, а відхід від суперника в іншусторону — 70 разів (43%).
2. Гравцямилінії нападу найбільш часто застосовуються наступні обманні прийоми:
· нахилтулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу сторону — 83рази (52%);
· відведенням'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом — 66 разів (42%).
3. Найбільшчасто застосовуються наступні способи ведення м'яча:
· веденням'яча зовнішньою частиною підйому — 121 разів (78%);
· веденням'яча середньою частиною підйому — 96 разів (61%).
4. Футболістикоманд майстрів виконують за гру значно більшу кількість обманних прийомів, щопояснюється кращою фізичною і технічною підготовкою.
Практичні рекомендації
Передпочатком виконання обманних прийомів атакуючий гравець може знаходитися врізних положеннях щодо суперника: обличчям, спиною, а також боком. В кожномувипадку в техніці виконання обманного руху спостерігаються специфічніособливості.
Положення: обличчям до суперника
Особливістюобігравання суперника, що знаходиться в статичному положенні або що рухаєтьсяназустріч, є створення у гравця, що захищається, помилкового враження про те,що атакуючий гравець втратив контроль над м'ячем і м'ячем можна легкооволодіти.
Дляцього атакуючий гравець, виконуючи ведення м'яча однією і тією ж ногоюкроковими ударними рухами, переміщається спочатку прямо на гравця, що захищається,і останнім торканням перед зміною напряму руху м'яча вперед, убік відпускаєм'яч від себе на відстань приблизно одного крокового руху.
Яктільки гравець, що захищається, починає виконувати рух ногою до м'яча,атакуючий гравець швидким кроковим ударним рухом, коротким рухом стопи, щозакінчується, посилає м'яч вперед убік, «впіймавши» суперника на зустрічномурусі, і, продовжуючи ведення м'яча кроковими ударними рухами, обходить гравця,що захищається, і опиняється біля нього, за спиною.
Положення: спиною до суперника
Приотриманні м'яча. Щоб розірвати контакт з суперником у момент прийому м'яча,атакуючий гравець рухається назустріч м'ячу і приймає його першим торканням.
Далігравець може різко розвернутися з м'ячем на місці і опинитися в положенні обличчямдо суперника або продовжити ведення м'яча тією ж ногою, якою прийняв м'яч, вправу або ліву сторону і виконати розворот по відносно великій дузі.
Післяоволодіння м'ячем. Якщо атакуючий гравець володіє м'ячем в положенні спиною досуперника, він може обіграти його таким чином. Спочатку потрібно спрямуватим'яч від себе убік, наприклад правою ногою у бік лівої ноги на відстаніприблизно 1м від місця постановки стопи лівої ноги. Потім зробити крок лівоюногою у бік м'яча так, щоб цим кроком перекрити напрям руху гравця до м'яча, щообороняється, і правою ногою кроковим ударним рухом з розворотом (може бутинавіть і з падінням) послати м'яч в ту сторону, яку прагне перекрити суперник.
Положення: боком до суперника
Атакуючийгравець, виконуючи ведення м'яча кроковими ударними рухами дальньою відсупротивника ногою і, прикриваючи м'яч від суперника корпусом, переміщається впевному ритмі. Несподівано він порушує ритм свого переміщення, посилаючи м'ячвперед дещо далі, ніж до цього, і шляхом виконання довшого (щодо попередніх)крокового ударного руху, використовуючи рухливість стопи, спрямовує м'яч в тусторону, яку перекриває захисний гравець.
Література
1. АндреевС.Н. Футбол в школе. – М: Просвщение, 1996 – С. 65-67.
2. АндреевС.Н. Играй в футбол. – М: Физкультура и спорт, 1999 – С. 26-84.
3. АндреевС.Н. Футбол – твоя игра. – М: Просвящение, 1989 – С.64-89.
4. АпухтинБ.Т. Техника футбола. – М: Физкультура и спорт, 1996 – С.51.
5. АпухтинБ.Т. Обманные приемы в футболе. – М: Физкультура и спорт, 1969 – С.72-94.
6. АпухтинБ.Т. О некоторых причинах отставания наших футболистов в технике. – М:Физкультура и спорт, 1991 – С.34-35.
7. БаляеваБ.А. О финтах с переводами мяча. – Труды Омского госуд. института физическойкультуры, 1989 – С.77-91.
8. БенЛакреш Жамиль Эддин Техника ведения мяча футболистами разного возраста иметодические приемы ее совершенствования. –Автореф. Дисс канд. Пед. Наук. – М.,1996 – С.25.
9. БогдановБ. Вопреки прогнозам. – Спорт экспресс, 2001 – С.30.
10. Борисов С.В.Новые упражнения в футболе. – Спорт за рубежом, 1998 – №8 – С.4-5, 14-15.
11. Вит А.,Владимиров В. Глазами зарубежных специалистов. М: Физкультура и спорт, 1992 — с. 193-200
12. ВолковА.П. Обманные движения в футболе. – Теория и практика физической культуры, 1995– С. 678-682.
13. Гриндлер К.,Пальке X., Хеммо X. Техническая и тактическаяподготовка футболистов. – М: Физкультура и спорт, 1993 – С.23.
14. ГоломазовС., Чирва Б. Футбол, закономерности игры и тенденция развития техники. –Методические разработки для слушателей ВШТ –выпЛ – М: РГАФКД 1997 – С. 15-20.
15. ГоломазовС., Чирва Б. Перенос тренированности в точности выполнения технических приемов.– Методические разработки для слушателей ВШТ – вып.5 – М: РГАФКД 1998 – С.10-13.
16. ГоломазовС., Чирва Б. Оценка факторов, лимитирующих проявление футболистами техникивладения мячом. Теория и практика футбола, 2000 – №2 – С.40-45.
17. ГоломазовС., Чирва Б. Учет игровых режимов работы футболистов при построениитренировочных занятий. – Теория и практика футбола, 2000 – №1 – С.38-43.
18. ЕрфиловГ.И. Футбол – М: Физкультура и спорт, 1998 – С. 19.
19. ИсаевА.К., Лукашин Ю.С. – М: Физкультура и спорт, 1988 – С.7-52.
20. КазаковП.И. Футбол – М: Физкультура и спорт,1995 – С.50-58.
21. КозловскийЭ. Набрасывание вместо передачи. – Спортивные игры,1997 – №4 – С.4.
22. КрыловВ.П. Футбол – М: Физкультура и спорт, 1991– С.24.
23. ЛясковскийК.П. Техника ударов – М: Физкультура и спорт, 1989 – С.7-11.
24. Попов А.В.Особенности индивидуализации совершенствования технического мастерствафутболистов Научно-методические основы подготовки спортсменов высокого класса,1994 – С. 165-167.
25. Прохазка П.Методика развития обманных движений телом в подготовке молодых футболистов.Система подготовки зарубежных спортсменов, 1994 – №8 – С.37-40.
26. Полишкис М.С.Футбол. Учебник для институтов физической культуры. – М: Физкультура,образование и наука, 1999 – С.38-42.
27. СавинС.А., Качалин Г.Д. Футбол – М: Физкультура и спорт,1999 – С.51-59.
28. СавинС.А. Футболист в игре и тренировке. – М: Физкультура и спорт, 1995 – С.51-59.
29. СавинС.А. Сушков М.П. Футбол. – М: Физкультура и спорт, 1994 –С.32-33.
30. СанадзеМ. Олтаржевский Г. Футбол. – 2001 – С.35.
31. СушковМ.П. Школа финтов. – Спорт. Игры, 1991 – №1 – С.20; №2 – С. 13; №3 – С.29; №5 –С.24-25; №6 – С. 13.
32. Тейлор Ф.Очерки из истории английского футбола. – Спортивная жизнь России, 2001 – С.42.
33. ЦирикА.К., Луканин Ю.С. Футбол – М: Физкультура и спорт, 1998 С. 98-101.
34. ЧеренковА. Неожиданный ход. Говорять мастера. – Спорт. игры, 1991 – №5 – С.11.
35. Чанади А.Футбол – тренировка. – М: Физкультура и спорт,1995 – С.7.
36. Чанади АФутбол – техника. – М: Физкультура и спорт, 1998 – С. 15-28.
37. Якушин М.Вечная тайна футбола. – М: Физкультура и спорт, 1993 С. 206-223.
38. ЯстребовС.Г. Универсальная техника атаки – М: Спорт Академ Пресс, 2001 – С. 70.