Зміст
ВСТУП
1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРОЕЛЕКТРИЧНІ МАШИНИ
1.2 ЄДИНА СЕРІЯ ТРИФАЗНИХАСИНХРОННИХ ДВИГУНІВ 4А
2. МЕХАНІЧНА ЧАСТИНА
2.1 ТЕХНІЧНЕОБСЛУГОВУВАННЯ ЕЛЕКТРОДВИГУНІВ ЗМІННОГО СТРУМУ
2.2 ОСНОВНІ НЕПОЛАДКИЕЛЕКТРОДВИГУНІВ ТА СПОСОБИ ЇХ УСУНЕННЯ
2.3 СУШІННЯ ЕЛЕКТРИЧНИХМАШИН
2.4 ПІДГОТОВКАЕЛЕКТРИЧНИХ МАШИН ДО ПУСКУ
2.5 ВИПРОБУВАННЯЕЛЕКТРИЧНИХ МАШИН
3. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ
3.1 ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПІДЧАС МОНТАЖУ ЕЛЕКТРИЧНИХ МАШИН
3.2 ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИЕКСПЛУАТАЦІЇ ЕЛЕКТРОПРИВОДА
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Рівень технічного розвитку будь-якої країни в наш час визначаєтьсяв основному станом її енергетики, потужністю електростанцій і виробництвомелектроенергії.
Науково-технічнийпрогрес безперервно супроводиться кількісними і якісними змінами в областіелектроенергетики і електротехніки, зростанням потужності промислових ісільськогосподарських підприємств, що будуються, вдосконаленням технологічнихпроцесів і підвищенням енергоозброєння народного господарства.
Високий розвиток електроенергетики дає змогу переозброювати всігалузі народного господарства, широко впроваджувати електричну енергію в такіїї провідні галузі, як промисловість, сільське господарство, будівництво і транспорт.
Зростаннякількості і потужності електроустановок супроводиться ускладненням івдосконаленням їх конструкцій. Постійно розширюється номенклатура обладнання,що випускається електротехнічною промисловістю, апаратів, приладів,електромонтажних конструкцій і матеріалів. Застосовуються нові методиіндустріального будівництва і провадження електромонтажних робіт. Відповіднопереглядаються і вносяться корективи в діючі будівельні і електротехнічні нормиі правила.
Утехнічному перетворенні галузей народного господарства ведуча роль належитьелектричним засобам автоматизації і механізації виробничих процесів. Найважливішимзасобом електрифікації, механізації і автоматизацій, основою збільшенняпродуктивності машини і масштабів виробництва є сучасний електропривод, начастку якого доводиться до 63% загального споживання електроенергії в країні.
Електричні машинишироко застосовуються у всіх галузях народного господарства. Середні і великіелектричні машини використовують в машинобудівній промисловості для приводувеликих вентиляторів і компресорів, могутніх металоріжучих станків, важкихконвеєрних ліній; у вугільній промисловості для приводу шахтних підіймальнихмашин, великих насосів, компресорів, вентиляторів і інших установок; вметалургійній промисловості для приводу прокатних станів.
Машини постійногоструму по своїй конструкції є найбільш складними електричними машинами. Цепояснюється наявністю колектора, щіткового вузла, якірної обмотки, а такожскладними процесами комутації, що вимагають після монтажу машин спеціальноїналадки. Для експлуатації машин постійного струму потрібний досвідченийперсонал.
Електрифікаціянародного господарства України розвивається по шляху розробки і впровадженняелектроустановок з використанням сучасних високоефективних електричних машин іапаратів, ліній електропередачі, різноманітного електротехнологічногообладнання, коштів автоматики і телемеханіки.
Безпечнаі безаварійна експлуатація систем електропостачання ставить перед працівникамиелектрогосподарств різносторонні і складні задачі з охорони праці.
Здоровіі безпечні умови праці електротехнічного персоналу й працівників, що експлуатуютьелектрифіковані виробничі установки, можуть бути забезпечені виконанням науковообґрунтованих правил і норм як при проектуванні і монтажі, так і при їхексплуатації.
1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1 Загальні відомості про електричні машини
Електричні машини широко використовують на електростанціях,транспорті, у промисловості, авіації, системах автоматичного регулювання і керування.
За призначенням електричні машини поділяють на двигуни ігенератори.
Двигуни — це машини, які перетворюють електричну енергію в механічну.
Генератори — це машини, які перетворюють механічну енергію велектричну.
Будь-яка електрична машина може працювати у режимі як двигуна, такі генератора.
За видом струму електричні машини поділяють — на машини постійногоі машини змінного струму.
За принципом роботи електричні машини змінного струму можуть бути синхронніта асинхронні.
Синхронна машина змінного струму — це машина, в якійчастота обертання магнітного поля збігається з частотою обертання ротора.
Асинхронна машина — це машина, в якій частота обертання магнітногополя не збігається з частотою обертання ротора.
Машини постійного струму поділяють на машини з незалежним, паралельним,послідовним та змішаним збудженням.
Асинхронні двигуни становлять більш ніж 95% усіх електродвигунів,які використовують у народному господарстві. За конструкцією ротора їхподіляють на двигуни з короткозамкненим ротором і двигуни з фазним ротором.
Синхронні двигуни поділяють на двигуни з явно вираженими і неявновираженими полюсами.
За формою виконання електричні двигуни можуть бути дев'яти груп.Найбільш поширені наступні двигуни:
· на лапах з підшипниковими щитами та горизонтальним валом (рис. 1, а);
· на лапах з підшипниковими щитами, фланцем на підшипниковому щиті,вертикальним валом (рис. 1, б);
· без лап з підшипниковими щитами та фланцем на підшипниковому щиті(рис. 1, в).
За рівнем захисту від контакту зі струмопровідними частинами, потрапляннясторонніх тіл, пилу і вологи електричні машини бувають такої модифікації:
/>
Рис. 1 Форми виконання електричних двигунів
1. відкриті (1 Р00) — електродвигун не захищений від випадковогодотикання до обертових і струмопровідних частин і від потрапляння серединусторонніх предметів (встановлюють у приміщенні);
2. закриті (1 Р44) — електродвигун не має сполучення внутрішньоїчастини і навколишнього середовища (встановлюють у запорошених приміщеннях і навідкритому повітрі);
3. захищені (1 Р23) — електродвигун має пристрій для захисту відпотрапляння всередину сторонніх предметів (встановлюють у закритому приміщенні);
4. краплезахищені (1 Р31) — електродвигун має пристрій для захистувід вертикально падаючих крапель;
5. бризкозахищені (1 Р34) — електродвигун має пристрій для захистувід потрапляння всередину його крапель, які падають під повним кутом довертикалі;
6. водозахишені (1 Р55) — електродвигун виконано так, що при обливанніводою вода всередину не потрапляє;
7. порохозахищені (1 Р55) — електродвигун виконаний так, що порохвсередину не потрапляє (встановлюють у запорошених приміщеннях);
8. герметичні (1 Р68) — електродвигун виконаний так, що виключаєтьсяможливість сполучення між внутрішнім простором і зовнішнім середовищем припевній різниці тисків ззовні та всередині двигуна;
9. вибухозахищені — електродвигуни спеціального використання (призначенідля роботи у вибухонебезпечному середовищі).
За способом охолодження електричні машини класифікують за такимиознаками:
·з природним охолодженням — це машина, теплота якої передається навколишньомусередовищу шляхом конвекції повітря;
·з штучним охолодженням — машина, в якій за допомогою спеціальнихпристроїв збільшується швидкість руху повітря;
·з вентиляцією — машина з штучним охолодженням повітря або іншогогазу;
·з самовентиляцією — вентилююча електрична машина, в якій обертовічастини зв'язані з вентилюючим пристроєм;
·з незалежною вентиляцією — вентилююча електрична частина, з вентилюючимпристроєм, обертові частини якого не зв'язані з обертовими частинами машини;
·продуваюча — це вентилююча електрична машина, в якій охолодженеповітря (газ) проходить через внутрішній простір машини;
·з водневим охолодженням — машина із замкненою системою вентиляції,охолоджується воднем.
За номінальними режимами роботи електричних двигунів виділяють триосновні режими (рис. 2): тривалий, короткочасний і повторно-короткочасний(існує вісім номінальних режимів).
/>
Рис. 2 Режим роботи електричних двигунів:
а — тривалий; б — короткочасний; в — повторно-короткочасний
Тривалий режим (S1) — електричний двигун працює при постійномунавантаженні Рн. При цьому за час роботи температура всіх частиндвигуна досягає встановленого значення.
Короткочасний режим (S2) — періоди незмінного номінального навантаженнячергуються з періодами вимкнення двигуна. За час роботи під навантаженнямдвигуни не встигають нагріватися до встановленої температури, а за час зупинки— охолоджуватися до температури навколишнього середовища (рис. 2, б). Розрізняютьдвигуни з тривалістю вмикання 10; 30; 60; 90 хв.
Повторно-короткочасний режим (S3) — короткочасніперіоди незмінного номінального навантаження чергуються з періодами вимкненнядвигуна.
Передбачені такі номінальні повторно-короткочасні режими: 15; 25;40 і 60%.
1.2 Єдина серія трифазних асинхронних двигунів 4А
Електричні машини поділяються на мікромашини, машини малоїпотужності, машини середньої потужності та машини великої потужності. Зараз немаєчіткого поділу електричних машин за потужністю. Умовно можна прийняти:мікромашини — до 500 Вт; машини малої потужності — від 0,5 до 10 кВт; машинисередньої потужності — від 10 до 200 кВт; машини великої потужності — від 200кВт і більше.
Електричні двигуни, що використовують у народному господарстві,випускають серіями, які є рядом електричних машин зростаючої потужності, однотипноїконструкції і відповідають спільному комплексу вимог. У країні є серії длятрифазних двигунів змінного струну (4 А) і постійного струму (2П) .
Єдина серія 4А охоплює потужності 0,05...400 кВт. В основі поділудвигунів за типорозмірами (всього 17) лежить конструктивний параметр — висотаосі обертання 50...355 мм.
Двигуни кожного типорозміру виготовляють з довжиною пакета осердя S (короткою), М(проміжною), L (найдовшою) .
Двигуни з синхронною частотою обертання 1500 і 3000 об/хв виконуютьусіх типорозмірів, а з частотою 1000, 750, 600 і 500 об/хв з меншим числом.
/>
Рис. 3. Асинхронний двигун серії 4А:
а — закритий обдувний; б — захищений
За ступенем захисту від навколишнього середовища асинхронні двигунисерії 4А виготовляють закриті обдувні та захищені з внутрішньою самовентиляцією(рис. 3).
Асинхронні двигуни залежно від потужності випускають на напругу220, 300, 660 В; вони мають шість виводів, які з'єднують у трикутник або зірку.Номінальні напруги двигунів серії 4 А наведені в таблиці 1.
Таблиця 1
Номінальні напруги двигунівПотужність двигуна, кВт Номінальна напруга, В 0,06...0,37 220/380 0,05...110 220/380 132…400 380/660
Позначення двигуна серії 4А складається з цифр і букв, якіозначають наступне: 4 — порядковий номер серії, А — асинхронний, Н — двигун захисноговиконання (відсутність букви вказує на закрите виконання двигуна); А (третябуква після номера серії) — щит і станина алюмінієва; X — станина алюмінієва, ащити чавунні; 355 — висота осі обертання; А, В — довжина осердя; 2; 4; 6; 8; 10і 12 — кількість полюсів; У — кліматичне виконання; 3 — для розміщення навідкритому повітрі; S — корпус найкоротший; L (long) — найдовший; М(middle) — корпуссередній.
Наприклад, умовне позначення асинхронного двигуна з короткозамкненимротором типу 4AP160S6Y3 розшифровується так: двигун четвертої серії, асинхронний, зпідвищеним ковзанням (буква Р); висота осі обертання — 160 мм; корпус S — найкоротший (short), шестиполюсний,для помірного клімату — У; третя категорія розміщення. У позначенні двошвидкіснихдвигунів після розмірів корпуса показують через дріб обидва числа полюсів, наприклад4А160 S4/243.Тутцифри 4 і 2 означають, що обмотки статора можуть перемикатися так, що в двигуніутворюються чотири або два полюси.
Асинхронні двигуни серії 4А виконують з короткозамкненим, а такожз нормальним підвищенням пускових моментів, з підвищеним ковзанням, багатошвидкісніна дві, три, чотири частоти обертання.
2. МЕХАНІЧНА ЧАСТИНА
2.1 Технічне обслуговування електродвигунів змінного струму
Згідно з системою планово-запобіжного ремонту і технічногообслуговування електрообладнання технічна експлуатація електродвигунів передбачає:
а) виробниче технічне обслуговування;
б) міжремонтне технічне обслуговування;
в) поточний ремонт, який виконує за графіками ремонтний персонал, щобзабезпечити безперебійну роботу електродвигунів і попередити їх передчаснеспрацювання.
Крім цього, у процесі експлуатації електродвигунів необхідно:вимірювати опір ізоляції, контролювати їх навантаження, змінювати масло,стежити за правильним вибором і роботою захисних апаратів, дотримуватись правилпуску і зупинки та своєчасно усувати несправності.
Контроль за станом ізоляції є дуже важливим при експлуатаціїелектрообладнання. Опір ізоляції електродвигунів вимірюють перед пуском післятривалої зупинки (більше ніж 30 діб) і під час проведення поточного ремонту. Велектродвигунах напругою до 1000 В опір ізоляції вимірюють мегомметром нанапругу 500...1000 В.
Перед вимірюванням опору ізоляції обмоток необхідноелектропроводку від'єднати від статора. При вимірюванні опору ізоляції обмотоквідносно корпуса обмотки залишають з'єднаними в зірку чи трикутник, як це булов процесі експлуатації електродвигуна.
Щоб виміряти опір ізоляції обмоток між фазами, з'єднання на зіркуабо трикутник роз'єднують. В електродвигунів, місця з'єднання обмоток яких невиведені назовні, опір ізоляції обмоток між фазами не вимірюють.
Згідно з правилами технічної експлуатації, опір ізоляціїелектродвигунів напругою до 1000 В не нормується, але вважають достатнім опірізоляції обмотки статора не менше ніж 0,5 МОм при робочій температурі двигуна(60…125 °С).
Якщо опір ізоляції виявиться меншим за 0,5 МОм, необхідно виявити,чи не зволожилась вона. У разі необхідності ізоляцію сушать.
У тих випадках, коли обслуговуючий персонал повинен регулюватизавантаження робочої машини, навантаження двигунів контролюють за амперметром уколі статора. Найповніше уявлення про завантаження електродвигуна можнаодержати за значенням коефіцієнта завантаження, який визначають так:
Кз = І / Іном,
де І, Іном — відповідно споживаний та номінальний струмелектродвигуна.
Електродвигуни серії 4А випускають з шариковими та роликовимипідшипниками кочення. У нормальних умовах експлуатації масло в цих підшипникахпотрібно замінювати через 12000 год. роботи, але не рідше одного разу на рік.
Перед заповненням підшипників свіжим маслом їх промивають бензиномз додаванням 5-8% об'єму мінерального масла. Промитий підшипник витираютьчистими ганчірками і ретельно оглядають.
При заповненні підшипникових камер 50% масла необхідно закладатибезпосередньо в підшипники, а решту — в кришки підшипника. Зайве масло впідшипники закладати недопустимо, оскільки це може зумовити їх перегрівання тавикидання в лобові частини обмотки двигуна. Нагрівання підшипника понад 80°С єнебезпечним. Причина такого нагрівання — погана якість масла.
Нормальна робота електричної машини постійного струму залежить відстану колектора, контактних кілець і щіток.
Колектор і кільця раз у зміну протирають сухою чистою ганчіркою.Якщо на колекторі та кільцях з'явилися нагар і подряпини, їх шліфують склянимабразивним папером, закріпленим на дерев'яному бруску.
Коли на поверхні колектора з'являються виступи ізоляції, то їхпотрібно усунути фрезеруванням або випилюванням. Оброблений колектор шліфують,полірують до появи блиску і продувають стисненим повітрям. Щітки ущіткотримачах повинні переміщуватися вільно, мати однакове зусилля натиску, щозабезпечує їм рівномірне зношування. Сильно притиснені щітки зношуються швидше.Силу тиску щіток вимірюють динамометром. Зношені щітки необхідно своєчаснозамінити. Замінюють щітки також при зменшенні їх висоти або площі контактноїповерхні менше ніж 2/3 геометричної площі контакту.
/>
Рис. 4. Розміщення щіток на колекторі:
1-щітки;2-колектор
Щітки встановлюють так, щоб краї були паралельні до колекторнихпластин (рис. 4). Розміщення щіток і по колу колектора 2 має бути рівномірним.
2.2 Основні неполадки електродвигунів та способи їх усунення
Усі неполадки електродвигунів, що перешкоджають пуску абонормальній їх роботі, можуть виникати з механічних та електричних причин.
До механічних причин належать: заклинювання або перевантаженняробочої машини, зачіплювання ротора за статор, перекіс підшипникових щитів прискладанні двигуна, пошкодження підшипників та вібрація.
У разі таких неполадок електродвигун при пуску не обертається абообертається важко зі зменшеною швидкістю. Для того, щоб упевнитись, що двигунсправний, а його пуску перешкоджають поломка або перевантаження робочої машини,необхідно відокремити двигун від машини і пустити його без навантаження. Якщодвигун вільно обертається з номінальною частотою, то неполадки потрібно шукатив робочій машині.
Якщо робоча машина справна, а двигун не запускається, тонасамперед необхідно перевірити правильність встановлення підшипникових щитівелектродвигуна і в разі їх перекосу ударами молотка через дерев'яну прокладкувстановити щити на місце і підтягнути їх кріпильні гвинти.
Ознакою того, що двигун не запускається з механічних причин, є однаковийструм в усіх трьох фазах статора.
Вібрація електродвигуна зумовлює порушення різних з'єднань,перегрівання підшипників, пошкодження ізоляції обмоток і навіть вихід двигуна зладу. Розрізняють внутрішні та зовнішні причини вібрації електродвигуна. Довнутрішніх причин належать: неврівноваженість обертових частин, несправністьпідшипників кочення, скривлення шийок вала, послаблення посадки шківа абонапівмуфти на валу. Для усунення внутрішніх причин вібрації двигун необхідновідправити для поточного ремонту.
Зовнішніми причинами вібрації є: неправильне зшивання приводногопаса, неточне центрування валів двигуна і робочої машини, спрацювання пальцівмуфти, ослаблення гвинтів кріплення двигуна до фундаменту або робочої машини танедостатня короткість рами або плити, на якій встановлений двигун.
До основних електричних причин належать: обрив однієї фазиживильної мережі або перегоряння плавкої вставки запобіжника, обрив фази вобмотці статора двигуна, неправильне з'єднання початків і кінців обмоткистатора (перевернута фаза) та зниження напруги мережі живлення. У всіх цихвипадках електродвигун при пуску під навантаженням не обертається, гуде абообертається уповільнено і швидко нагрівається.
Щоб виявити причину неполадок, необхідно за допомогою вольтметра,контрольної лампочки або мегомметра перевірити цілість запобіжників, електропроводкиі обмотки статора.
Виводи обмотки статора електродвигуна необхідно з'єднувати згіднозі схемою, зображеною на щитку, і напругою в мережі відповідно до маркування.Для з'єднання у зірку кінці обмотки С4, С5, С6 з'єднують разом, а живлення підводятьдо початків фаз С1, С2, С3 чи навпаки. Для з'єднань обмотки трикутником кінецьпершої фази С1 з'єднують з початком другої С2, кінець другої С5 — з початкомтретьої С3, а кінець третьої С6 — з початком першої С1. З'єднання підводять доз'єднаних виводів обмотки. З'єднання обмоток трикутником буде також правильним,якщо воно виконане шляхом з'єднання виводів С1, С2, С3 відповідно до С5, С6, С4.
Спад напруги в мережі може бути наслідком її перевантаження танедостатньої напруги, яка подається на підстанцію, що живить даний електродвигун.Для перевірки напруги необхідно увімкнути двигун у мережу і вимірятивольтметром напругу на його затискачах.
У процесі роботи в двигуні можуть виникнути підвищене нагріванняабо сторонні шуми.
Тривала допустима температура нагрівання обмоток електродвигуназалежить від класу теплостійкості матеріалу ізоляції.
Розрізняють рівномірне сильне нагрівання електродвигуна іперегрівання окремих його частин. Причинами рівномірного сильного нагріваннядвигуна можуть бути перевантаження, зміна напруги, погіршення охолодження. Длявиявлення цих причин необхідно виміряти струм, який споживає електродвигун, іпорівняти його значення з номінальним, виміряти напругу на затискачах двигуната перевірити справність вентилятора.
Місцеві перегрівання обмотки статора можуть бути зумовленізамиканням між витками котушки в одній фазі або між фазами, а також замиканняобмотки на корпус. У цих випадках двигун гуде, частота обертання зменшується,сила струму у фазах неоднакова. Двигун необхідно відправити на капітальнийремонт.
Перегрівання окремих частин електродвигуна може бутинаслідком сильного нагрівання контактів у місцях приєднання затискачів двигунадо мережі або нагрівання підшипників. Значне нагрівання іноді пояснюєтьсяслабким затягуванням гайок гвинтів. Для усунення цієї несправності необхідновимкнути двигун, розібрати контакти і зачистити напилком або шкуркою контактніповерхні, потім скласти контакти і міцно затягнути гайки контактних гвинтів.Перегрівання підшипників може бути зумовлене забрудненням пилом, металевоюстружкою, надлишком масла, спрацюванням, неправильним встановленням підшипників.
Для виявлення й усунення причин перегрівання підшипників необхідновимкнути електродвигун і перевірити стан підшипників, знявши їх верхні кришки.
Надмірне спрацювання підшипників призводить до осідання ротора, щоможе стати причиною зачіплювання ротора за статор і виходу двигуна з ладу.Ненормальний шум у двигуні може виникнути з наступних причин: короткогозамикання в обмотках статора; неправильного з'єднання обмоток при вмиканні вмережу; вібрації двигуна; несправності підшипників.
При цьому двигун необхідно вимкнути та перевірити його технічнийстан з метою виявлення й усунення причин шуму.
2.3 Сушіння електричних машин
Перед пуском сушінню піддають усі нові машини, а також ті, які тривалийчас не експлуатувались.
Машини потужністю до 50 кВт і напругою до 500 В, які не могливідсиріти, можуть бути пущені в роботу без сушіння, якщо опір їх ізоляції відповідаєвимогам, наведеним в таблиці 2, 3.
Таблиця 2
Найменші допустимі значення опору ізоляції електричних машинНазва машин та їх частин Найменший допустимий опір ізоляції, МОм
Статори машин змінного струму напругою
до 500 В
2, 3 і 6 кВ
1
1
0,5
0,3 Статори синхронних генераторів з кабелями 15...20 1
Ротори:
асинхронних машин
синхронних машин
синхронних генераторів
0,5
0,5
1...2
0,5
0,15
0,5
Після закінчення сушіння, а також при зупинках під часексплуатації не допускається охолодження машин нижче температури 3...4°С.Температуру великих машин підтримують у фундаментних ямах.
Таблиця 3
Сушіння електричних машинМашини Час для досягнення температури Тривалість сушіння, год 50°С, год. 70°С, год. після досягнення встановленого опору ізоляції загальна 1 2 3 4 5 1 2 3 4 5 Малі і середні 2...3 6...7 3...5 10...20 Великі відкритого типу 10...15 15...25 5...10 40...60 Середньої потужності і турбогенератори потужністю до 12000 кВт 20...30 30...50 10 70...100 Великі закритого типу і турбогенератори до 24000 кВт 20...30 30...50 10...15 70… 100 Турбо і гідрогенератори потужністю понад 24000 кВт 20...30 30...50 15...20 120...150
2.4 Підготовка електричних машин до пуску
Перед першим запуском електричної машини слід:
1. прибрати машинне приміщення і фундаментну яму від сміття, пилу табудь-якого бруду;
2. старанно перевірити наявність у машині сторонніх предметів — продутимашину стисненим повітрям під тиском, що не перебільшує 200 кПа (повітря маєбути сухе і чисте);
3. прочистити і промити гасом підшипники і заповнити їх маслом високоїякості;
4. перевірити рівномірність зазору в машині;
5. перевірити ротор від руки, його вільне обертання і наявність розбігання;
6. перевірити всі механічні кріплення (фундаментні, підшипникові та контактніболти та ін.);
7. перевірити опір ізоляції машини;
8. перевірити правильність приєднання виводів машини до мережі та надійністьзаземлення її корпусу;
9. перевірити дію захисту і сигнальної апаратури;
10. запустити машинуна холостий хід, перевірити роботу її електричної і механічної частини,обертання кілець, подачу масла, правильність напряму обертання, а також роботувентиляційних пристроїв.
Якщо машина постійного струму, то слід також:
1. перевірити встановлення щіток на нейтралі колектора;
2. перевірити повне прилягання щіток до колектора, рівномірність розміщенняпо колу колектора, а також однаковість зусиль натискування;
3. прочистити канавки між пластинами колектора.
2.5 Випробування електричних машин
Після складання і зовнішнього огляду електричну машинувипробовують. Випробовування проводять для перевірки якості ремонту та монтажуі своєчасного виявлення дефектів, які неможливо було виявити при огляді машини.Обсяг випробовувань залежить від можливостей ремонтної служби, місця проведенняремонту та потужності електричної машини.
При випробовуванні вимірюють опір ізоляції обмоток відноснокорпуса і між собою, омічний опір обмоток, електричну міцність ізоляції. Перевіряютьобмотку на відсутність виткових замикань. У машин постійного струму перевіряютьстан комутації при нормальному та короткочасному перевантаженні. Іскріння наколекторі під краєм щітки оцінюють за шкалою, показаною в технічних вимогах намашину. При номінальному режимі роботи ступінь іскріння повинен бути не вище1,5. Стан колектора і щіток перевіряють по досягненні сталої температуримашини, але не раніше ніж через 2 год. після початку роботи.
3. ТЕХНІКАБЕЗПЕКИ
3.1 Техніка безпеки під час монтажу електричних машин
Приміщення, в якому відбувається монтаж електричних машин,звільняють від будівельного сміття і забезпечують достатню освітленість. Усініші в перекриттях, канали в підлогах на час монтажу забивають тимчасовими щитами.
У машинних приміщеннях чітко визначають межі монтажнихмайданчиків, розрахованих на вагу машин, які тут монтуватимуться. Усі піднімальніпристрої повинні мати відповідний паспорт.
При користуванні електрифікованим інструментом, зварювальнимитрансформаторами і машинами необхідно забезпечити надійне заземлення їх частин,які можуть виявитися під небезпечною напругою. Місця для зварювання слідогороджувати металевими щитами.
Роботи організовують так, щоб запобігти одночасному їх виконаннюна різних висотах. Крім загальних заходів, що забезпечують безпеку обслуговуючогоперсоналу при виконанні робіт, слід дотримуватися таких заходів безпеки: незалишати піднятими вантажі, конструкції, обладнання; не переміщувати, підніматиі встановлювати щити, блоки, магнітні станції без вживання заходів, які бзапобігли їх перевертанню; не прикріпляти стропи, троси і канати за ізолятори,контактні деталі або отвори в лапах; уважно стежити за сигналами, що подаються.
При допуску до роботи в діючих електротехнічних пристроях до і вище1000 В і роботі на висоті кожний монтажник проходить медичний огляд таперевірку знань правил техніки безпеки та технічної експлуатації електроустановоку відповідній комісії, про що йому видається посвідчення з певною групоюдопуску. Він повинен не тільки знати, але й практично засвоїти методи наданняпершої допомоги при нещасних випадках, пов'язаних з ураженням електричнимструмом.
Робоче місце має бути огороджене і достатньо освітлене, а вмісцях, де є небезпека попадання під напругу, повинні висіти плакати «Стій,небезпечно для життя», «Під напругою, не торкатись», «Працювати тут» і т.д. Наробоче місце категорично забороняється допускати сторонніх осіб.
При виконанні налагоджувальних робіт під напругою, керівник групиоформляє допуск до роботи і перевіряє наявність умов, що створюють безпечністьпроведення робіт.
3.2 Техніка безпеки при експлуатації електропривода
Перед тим, як розпочати будь-яку роботу з обслуговуванняелектропривода, перевіряють стан захисного заземлення. У тому випадку, коли роботудозволено виконувати лише при знятій напрузі, наявність її на електроприводіперевіряють за допомогою показника напруги.
При огляді елементів працюючого електропривода не слід наближатисядо струмопровідних частин електроустановки. Потрібно пам'ятати, що небезпека,зумовлена порушенням правил техніки безпеки, при обслуговуванні електроприводівзростає в цехах, які належать до категорії з «підвищеною небезпекою» і«особливо небезпечні».
Без зняття напруги з електроустановки, але з дотримуванням заходівбезпеки при експлуатації, можна виконувати чищення і обтирання корпусівелектрообладнання, доливання масла в підшипники електродвигунів, заміну запобіжників.
Ремонтні роботи в електродвигунах, а також заміну плавких вставоквідкритого типу, дозволяється виконувати одній особі після попередньоговідімкнення двигуна чи апарата від джерела живлення не менше як у двох місцях вимикачем,зі зняттям запобіжників. Щоб запобігти помилковій подачі напруги, персонал, щовиконав відімкнення, повинен вивісити попереджувальний плакат «Не вмикати— працюють люди!» на ручках відімкнених апаратів, за допомогою яких можебути подано напругу. По закінченні робіт плакати знімають. В інших випадкахремонтні роботи слід виконувати двома способами.
Ручне керування пусковими пристроями, що мають відкритістру-мопровідні частини, виконують у діелектричних рукавицях. У сирих приміщенняхперед пусковими пристроями кладуть ізолюючі підкладки.
Проведення роботи в колі реостата під час обертанняелектродвигуна, можливе тільки при піднятих щітках або повністю виведеномуреостаті. Цю роботу виконують у діелектричних рукавицях або інструментом зізольованою ручкою, стоячи на гумовому килимку.
Якщо електродвигун тривалий час працює з підвищеною вібрацією, щошкідливо для здоров'я обслуговуючого персоналу, то цей недолік слід усунути.
Залежно від призначення і застосування попереджувальні плакати ділятьна застережливі, заборонні, дозволяючі, нагадуючі, постійні й переносні. Дляустановок напругою до 1000 В застосовують плакати: застережливі — «Піднапругою! Небезпечно для життя!», «Стій! Небезпечно для життя!»; заборонні —«Не вмикати працюють люди!», «Не вмикати — робота на лінії!»; нагадуючі —«Заземлення!».
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. А.А. Осьмаков.Технология и оборудование производства электрических машин. «Высшая школа»,1971.
2. А.И. Вольдек.Электрические машины. «Энергия», 1974.
3. А.И. Важнов.Электрические машины. «Энергия», 1969.
4. АтабековВ.Б. Монтаж електричних мереж і силового електроустаткування: Підруч. / Пер. зрос. Т.А. Сиротинко. – Вища шк.; 1995.
5. АтабековВ.Б. Ремонт электрооборудования промышленных предприятий.— М.: Высшая школа,1985.
6. В.И. Зимин [идр.]. Обмотки электрические машины. ГЭИ, 1961.
7. ВернерВ.В. Электромонтер-ремонтник: Учеб. для профессион. обучения рабочих напроизводстве. – 7-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1987.
8. Воронина А.А.,Шибенко Н.Ф. Безопасность труда в электроустановках: Учеб. пособ. для сред.ПТУ. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1984. – 192 с.: ил. –(Профессионально-техническое образование).
9. Г.Н. Петров.Электрические машины. Ч. І, 1974, ч. ІІІ, «Энергия», 1968.
10. Д.А. Завалишин [идр.]. Электрические машины малой мощности. ГЭИ, 1963.
11. Д.Э. Брускин,А.Е. Зорохович, В.С. Хвостов. Электрические машины и микромашины. «Высшаяшкола», 1971.
12. Каминский М. Л. иПолучанкин В. Т. Монтаж электрических машин. Учебное пособие длярабочих-электромонтажников. М., «Энергия», 1974.
13. Кацман М.М.Электрические машины и трансформаторы. Машины постоянного тока и трансформаторы.Учебник для техникумов. Изд. 4-е, доп. и перераб. М., «Высш. школа», 1976.
14. Корнилов Ю.В.,Бредихин А.Н. Слесарь-электромонтажник: Учеб. пособ. для СПТУ. 2-е изд.,перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1988. – 256 с.: ил.
15. М.П. Костенко,Л.М. Пиотровский. Электрические машины. Ч. І. «Энергия», 1973.
16. П.С. Сергеев,Н.В. Виноградов, Ф.А. Горяипов. Проектирование электрических машин. «Энергия»,1969.
17. П.С. Сергеев.Электрические машины. ГЭИ, 1955.
18. ПерельмутерН.М. Электромонтер обмотчик и изолировщик по ремонту электрических машин итрансформаторов.— М.: Высшая школа, 1984.
19. Принц М.В., Цимбалістий В.М. Освітлювальне і силовеелектроустаткування. Монтаж і обслуговування. — Львів: Оріяна-Нова, 2005.
20. Токарев Б. Ф.Электрические машины. Учебник для техникумов.- М.: Энергоатомиздат, 1989.-672с.: ил.
21. Электротехническийсправочник. Т. І, «Энергия», 1971.