--PAGE_BREAK--, з них половина є вартістю генерації, а друга половина надбавка, що відображає додаткову надійність та підтримку централізованої системи електропостачання, що є унікальною властивістю для малопотужних локально розосереджених генераторів (можливе їхнє використання в підвищенні безперебійності в системах електропостачання загального призначення).
Данія, Німеччина, Іспанія та інші країни вже ввели закони про «приєднання», які вимагають від постачальників енергії купувати електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел, по 7...10 центів за 1 . Ці закони привели до створення понад 5000 Мвт потужності вітроенергетики із середини 1990-х років. Так само Японія й 29 американських штатів мають закони про «вимір чистого балансу» для сонячної енергії, які дозволяють власникам сонячних енергосистем продавати свої надлишки електроенергії в мережі за роздрібними цінами. Ці закони були прийняті швидше за все з екологічних міркувань, ніж для виявлення певних переваг децентралізованої енергетики. Однак вони ясно показують потенційну дієвість простих, добре продуманих законів, які надають розосередженим виробникам електроенергії доступ до мережі по стабільно справедливій ціні на їхній товар.
На конкурентних енергетичних ринках необхідна обов'язкова оцінка вартості передачі електроенергії до споживача для всіх можливих варіантів щодо нового виробництва енергії. Відповідно до цього дослідження така стратегія разом з використанням менш забруднюючих технологій і кращою ефективністю поставки й попиту могла б задовольнити зростаючі потреби в електроенергії, одночасно зменшуючи місцеве забруднення повітря й знижуючи викиди окислів вуглецю на 42% у порівнянні з тенденціями в рамках звичайних підходів.
Необхідна інша реформа, спрямована на стандартизацію вимог до приєднання агрегатів малої енергетики до електромереж загального призначення. У багатьох випадках постачальники електроенергії висувають ряд складних і непотрібних вимог, які додають, як правило, ще тисячі доларів до вартості малої системи, що коштує лише $3.000...10.000. Ці вимоги виходять від застарілих технічних стандартів і зрозумілого бажання енергокомпаній не допустити втрати споживачів централізованої енергетики. Багато країн успішно переборюють ці перешкоди. В Україні також розпочата ця робота. Так, у середині 2004 року прийнятий закон про когенерацію, що спрямований на розв’язання цієї проблеми, зокрема, щоб не допустити нечесного блокування розвитку малої енергетики централізованими постачальниками й не відлякувати власників когенераційних установок непотрібними й безглуздими юридичними документами.
Необхідно переглянути правила, які перешкоджають доступу малої енергетики до мереж загального призначення. Інші перешкоди для малої енергетики виходять з правил, які регулюють розміщення енергоустановок, видачу дозволів на їхню роботу й викиди з них, розроблених ще перед виходом малої енергетики на ринок. Мала енергетика не врахована в більшість спеціальних нормативів (будівельних, електротехнічних, з питань безпеки). Користуючись цим, місцеві чиновники, які стежать за дотриманням правив і встановлюють тарифи, не виявляють знать в цих технологіях.
Монопольним енергопостачальникам необхідні певні стимули, щоб вони заохочували малу енергетику. Сучасні правила оплати послуг постачальників базуються на розмірі їхніх капіталовкладень в устаткування або на обсязі поставляємої ними електроенергії, створюючи фінансову зацікавленість постачальників у блокуванні автономної генерації.
У багатьох державах регулятивні органи створили нормативні правила, які засновані на показниках діяльності всієї енергосистеми, усувають стримуючі фактори й надають місцевим постачальникам стимули для здійснення розосередженої генерації.
Зусилля по перебудові енергетичного законодавства в цілому стримуються нинішніми офіційними монополістами енергопостачання, які прагнуть захистити свої минулі інвестиції в більш централізовані електростанції. Прогрес у реформуванні законодавства, щоб дати дорогу новому класу малих виробників електроенергії, які ще ледь помітні на сучасному ринку, як і слід було сподіватися, є досить повільним. Однак оскільки число компаній, що вкладають капітал у цю техніку, росте й поповнюється більшими фірмами й мільйонами споживачів, що бажають мати свої власні енергогенеруючі системи, зміни відбудуться.
1.1.2 Децентралізація електропостачання сучасної економіки
На Тайм Сквер у Нью-Йорку піднімається новий сорокавосьмиповерховий «зелений хмарочос», «одягнений» з південної й східної сторони в «шкіру» із сонячних батарей. У підвалі будинку встановлені дві 200-кіловатні ПК, які поставляють електрику й гарячу воду. Разом з додатковими конструктивними заходами, такими як ефективне (з високим ККД) висвітлення й ізолюючі вікна, «холодна енергетика» (так іноді називають енергетику, що не використовує процеси горіння для вироблення енергії), по оцінці, приведе до зменшення на 40% викидів парникових газів у порівнянні з будинком із традиційним енергопостачанням.
Смілива поява малої енергетики в одному із провідних світових фінансових центрів (усього кілька кварталів від Едисонової маленької електростанції 1882 року на Пірл стріт) є своєрідним символом повернення до децентралізації енергетики на новому, більш досконалому технологічному рівні. Однак багато хто з аналітиків залишаються скептиками щодо того, чи зможуть малі генератори масового виробництва стати серйозною альтернативою більшим центральним електростанціям. Подібні сумніви спостерігалися серед власників залізниць, які зустрілися з першими автомобілями, і серед виробників великих електронно-обчислювальних машин, коли вони зустрілися з персональними комп'ютерами.
Один з аргументів, спрямованих проти малої енергетики, полягає у тому, що такі маленькі генератори ніяк не зможуть зробити великий внесок в електропостачання сучасної економіки. Слабкість цього доводу показує простий розрахунок. Якщо середню потужність автомобільного двигуна прийняти рівною приблизно 100 кВт, а річна продукція американської автомобільної промисловості становить 13 млн. легкових і малих вантажних автомобілів, то сумарна потужність, що генерує, складе 1300 Гвт. Для порівняння: потужність всіх діючих електростанцій у США в 1998 році становила 778 Гвт. У всьому автомобільному парку США вже діють понад 200 млн. надійних самостійний енергогенераторів з основними витратами на в 10 разів меншими, ніж у великих центральних генераторів.
Останні ринкові оцінки передбачають, що бум малої енергетики вже незабаром. Оцінки обсягів американського продажу енергетичного устаткування потужністю від 1 кВт до 5 Мвт у 1998 році в $4,2 млрд. показали, що американський ринок протягом декількох наступних років буде рости щорічно на 32%. Ринок паливних елементів виріс із $305 млн. у 1998 році до $1,1 млрд. у 2003-м. Ринок мікротурбін, що був близьким до нуля в 1998 році, виріс до $8,5 млрд. і. досягає майже половини американського сектора розподіленої генерації.
Прогнози темпів росту малої енергетики в США до 2010 року коливаються в межах від 5% до 40%.Одне з досліджень прогнозує, що на той час світовий ринок паливних елементів на відновлюваному паливі досягне $10 млрд. Але дійсний потенціал може бути набагато більшим. Малі енергосистеми могли б витиснути значну частину існуючої центральної генерації в промисловому світі й надати країнам, що розвиваються, можливість уникнути шляху надмірної централізації.
Неможливо знати напевно, чи буде одержувати через 20 років світ 30, 50 або навіть 80% енергії від малої енергетики й чи буде вона провісником нової ери «енергетичної незалежності». Але в одному можна бути впевненими; майбутнє електроенергетики не буде схожим на її недавнє минуле.
У перспективі можливо, що більше половини всього енергопостачання суспільство буде одержувати від малих локальних енергосистем, а інше від великих електростанцій на поновлюваних джерелах, таких як вітрові й сонячні станції, а традиційні теплові електроцентралі стануть неефективними.
Експерти по енергетиці представили 10 «ринкових прискорювачів» для просування малої енергетики (табл. 1.4).
Вони прийшли до висновку, що якщо електропостачаючі компанії не виявлять ініціативи в сприянні розосередженої енергетики, то це зроблять покупці, підтримані агресивними новими компаніями. Найближчим часом ріст малої енергетики буде значною мірою залежати від напрямків реструктуризації електроенергетики, темпів закриття атомних і вугільних електростанцій і від нових екологічних нормативів. Деякі енергетичні правила в США і Європі вже переглядаються з урахуванням малої енергетики, але ще багато чого потрібно зробити.
Малаенергетика у віддалених місцевостях є найкращим рішенням в енергозабезпеченні сільських шкіл, лікарень, малих підприємств; у питаннях опріснення, очищення й викачування води, виробництва льоду. Хоча малі дизель-генератори в цей час широко використаються для вироблення енергії поза електромережею, вони не використаються в регіонах із проблемами у використанні пального, тому на їхню зміну можуть прийти інші технології малої енергетики.
Таблиця 1.4 — Десять «прискорювачів ринку» малої енергетики (за даними на 2000 рік)
Велике міжнародне співробітництво могло б допомогти стимулювати розподілену генерацію. Зобов'язання, узяті країнами, з питань зміни клімату могли б прискорити впровадження малої енергетики у великій кількості країн. Іншими цілями є технологічне лідерство, зменшення залежності від імпорту нафти, зменшення атмосферного забруднення, підвищення ядерної безпеки, нові експортні ринки також можуть спонукати до підтримки малої енергетики. Посилаючись на прогнозований у США $10 трлн. світовий ринок поставок енергії на найближчі 25 років, доповідь Білого Дому в 1999 році призиває урядові структури й промисловість збільшити інвестування в екологічно чисту енергію й створити міжнародні союзи в її підтримку.
В остаточному підсумку, перехід до малої енергетики може прискорити еволюцію до безвуглецевого водневого енергетичного господарства, тому що поширення паливних елементів створює попит на водень як носій енергії. Уряд, бізнесові структури й громадяни, стурбовані зміною клімату, розділяють зацікавленість у тому, щоб цей перехід дійсно здійснився.
Ключове питання щодо технологій прориву не в тому, чи пересилять вони існуючі технології за звичайними критеріями, а в тому, чи зможуть вони більш ефективно задовольнити потреби майбутнього ринку. Поточне ринкове дослідження може значно недооцінити їхній потенціал. Президентові компанії Polaroidмаркетингова служба повідомила, що лише 100000 його моментальних фотоапаратів можна буде продати протягом усього строку їхнього життя, тому що лише деякі бачили користь у моментальній фотографії. Так само в цей час більшість менеджерів монопольних енергопостачальних компаній навряд чи може уявити собі великий ринок для малої енергетики. Але ситуація швидко змінюється, коли екологічні й економічні фактори виявляють властиві їм переваги, а більші фірми незграбно підключаються, щоб доганяти своїх спритних конкурентів.
Поза залежністю від того, як незабаром залишиться ця великомасштабна централізована модель електроенергетики, як безперечний релікт ХХ століття, людство вже вступило в період будівництва децентралізованих систем. Безумовно, найближче майбутнє світу за інтегрованими системами енергопостачання споживачів, оскільки протягом значного періоду часу будуть співіснувати як централізовані, так і децентралізовані системи, з поступовим розширенням останніх. У цьому зв'язку необхідно володіти загальними фундаментальними й прикладними знаннями, які властиві централізованим і децентралізованим системам, так і інтегрованим.
2.Водоймища малих ГЕС та їх вплив на екологію
Спорудження малої ГЕС, якщо вона не пристроюється до існуючого вузла або каналу, системи водопостачання або водовідведення, пов'язане зі створенням водоймища. Всебічна оцінка в проекті впливу таких водоймищ на навколишнє природне середовище здобуває в сучасних умовах все більше значення.
Малі ГЕС можуть бути створені не тільки на малих, але на середніх і великих річках теж. Створенню щодо великих водоймищ приділяється досить уваги в спеціальній літературі. Тут докладно розглянуті особливості малих водоймищ.
На відміну від великих водотоків малі ріки тісніше пов'язані з навколишнім природним середовищем. Кожна зміна в ландшафті водозбору малої річки (відомість лісу, оранка землі й інше господарське освоєння) швидко відбивається на поверхневому стоці й, як наслідок, на режимі її живлення. Через меншу глибину малих рік питоме значення їхнього підземного живлення значно менше, ніж у великих рік, внутрішньорічного розподілу стоку. Більшу нерівномірність стоку малих рік породжують й інші причини.
Нерівномірність стоку впливає на гідрохімічний режим малих рік. Оскільки паводковий стік перебуває в руслі малої ріки нетривалий час — усього протягом декількох діб або навіть годин, річка не встигає очиститися від забруднень під впливом природних біологічних і хімічних процесів. Особливо це позначається в межень (період ґрунтового живлення). Через це забруднення малих рік, навіть при відносно невеликих надходженнях забруднень, може перевищити припустиме.
З розвитком народного господарства істотно змінилися функції малих річок й антропогенне навантаження на них. Значно зменшилося їхнє енергетичне використання. Приблизно століття назад на території України налічувалася велика кількість водяних млинів, які створювали сприятливий режим річки (збільшення глибини, аерацію потоку). З ліквідацією їх погіршився стан малих річок, тому що для нормальної експлуатації млинів доводилося стежити за станом водозбору щоб уникнути замулення підпертої ділянки ріки.
У цей час найважливішими факторами, що негативно впливають на малі річки, є скорочення меженного стоку (головним чином за рахунок меліорації земель, лісозводки, сільськогосподарських робіт) і забруднення їх промисловими й господарсько-побутовими стоками. Власне кажучи, багато малих рік у промислово освоєних районах перетворюються в стічні колектори.
У зв'язку із цим зменшилося рибогосподарське значення малих річок, на багатьох з них у минулому перебували нерестовища не тільки туводних, але й прохідних риб.
Зберігається рекреаційне значення малих річок, що є місцем відпочинку. Однак багато малих річок використовуються як вододжерела для розвитку місцевого зрошення й колектори для скидання вод з осушуваних ділянок.
На заплавних землях малих рік розташовані кращі сільськогосподарські угіддя (луги, пасовища, рілля). Інтенсивна сільськогосподарська діяльність привела до того, що деякі малі ріки практично зневоднились, пересихали або замулювались.
Всі ці обставини необхідно брати до уваги при створенні водоймищ малих ГЕС. На жаль, на багатьох малих річках не ведуться гідрометричні спостереження за стоком, мінералізацією, забрудненням води, немає обліку господарського використання річкового стоку й скидань стічних вод, що ускладнює розробку багатьох інженерних рішень по малих водоймищах. При проектуванні малих водоймищ варто враховувати все різноманіття факторів, що впливають на умови їхнього формування й експлуатації. Цей вплив позначається на формуванні ложа й берегів водоймищ, на природні умови прилягаючої території, екологію низ лежачої ділянки ріки.
Як же впливають різні фактори на природу утворення водоймищ малих рік?
Геологоморфологічні умови району розміщення водоймища визначають геологію річкової долини, умови утворення твердого стоку, склад донних відкладень, біогенних елементів, процеси берегової абразії й інше. По цих умовах виділяють водоймища тундри й лісотундри, рівнинні водоймища лісової, лісостепової й степової зон, пустель і напівпустель, а також гірські водоймища. Важливим фактором, що впливає на формування водоймищ малих ГЕС, є морфологія річкової долини, що визначає його глибоководність, співвідношення мілководної й глибоководної зон. Досвід експлуатації малих водоймищ показує, що відносні розміри мілководної зони є часом одним з вирішальних елементів при виборі параметрів водоймища, тому що негативний вплив цієї зони на гідробіологічний режим водоймищ загальновідомий.
На формування природи малих водоймищ істотно позначаються гідрологічні умови, що визначають гідродинамічні умови, що визначають гідродинамічний розвиток внутрішньоводоймових процесів: водообмін водоймища, режим плинів, водний і тепловий баланс, термічний режим у нижньому б'єфі, вирівняний і хвильовий режими. Із цих факторів варто особливо виділити водообмін, значення якого в умовах сильного забруднення малих рік велике. На умови водообміну впливають і морфометричні особливості водоймища. Природно, що чим нижче ступінь зарегульованості стоку водоймищем, тим вище водообмін. Однак умови підвищення водообміну у водоймищі суперечать прагненню збільшити гарантовану енерговіддачу ГЕС, тому їхньому вв'язуванню також варто приділяти увагу. На якість води у водоймище впливають водообмін і процеси природного біологічного самоочищення. Для неблагополучних по якості води водотоків, особливо розташованих у зонах з низькими температурами, що знижують активність процесу самоочищення, вирішаючим для якості води водоймищ малих ГЕС є водообмін.
Важливим при утворенні водоймищ малих ГЕС є берегова абразія. Найбільш активно процеси обвалення й переформування берегів ідуть у приплотинній частини. Спостереженнями встановлені три стадії розвитку берегової абразії: становлення, стабілізація й відмирання. На першій стадії інтенсивно йде процес обвалення берегів, формування прибережних обмілин, вирівнювання берегової лінії (зрізка мисів і заповнення продуктами абразії й наносами заток). Дані експлуатації [5] показують, що становлення берегів малих водоймищ в основному завершується до 15-20 років, у цілому ж цей процес може тривати 100 і більше років.
Активність берегової абразії малих водоймищ може істотно впливати на інтенсивність їхнього замулення, а окремі ділянки берегової смуги, перспективні на утворення великих зсувів, можуть вимагати проведення спеціальних заходів щодо їхньої стабілізації й закріплення. Виявленню таких ділянок необхідно приділяти увагу на стадії проектування малих ГЕС.
При утворенні водоймищ малих ГЕС відбувається процес акумуляції наносів. Недоліки прогнозування цього процесу привели до замулення багатьох раніше побудованих водоймищ малих ГЕС, особливо в гірських і передгірних районах, на річках з високим змістом наносів. Такі ГЕС мають відносну ємність менш 0,01%.
Замулення малих водоймищ походить від зони виклинцьовування підпору до греблі. У верхів'ї водоймища замулення починається не в русловій, а в заплавній частині; руслова частина заливається від греблі. На інтенсивності замулення позначається так само берегова абразія, хвильова активність, вітрова ерозія, водна рослинність. Остання особливо впливає на формування ложа водоймищ у мілководній зоні, часом поступово перетворюючи їх у болото. Для водоймищ малих ГЕС, де відсоток мілководь (глибини до 2 м) вище, ніж у великих водоймищ, і вони займають 25-90% обсягу, небезпека заростання велика, і тому є безліч прикладів [5].
При проектуванні водоймищ малих ГЕС їхньому замуленню варто приділяти особливу увагу. Очевидно, не завжди економічно виправдане буде створення необхідного мертвого обсягу у водоймищі малої ГЕС із тривалим періодом його заповнення. У деяких випадках можна періодично в процесі експлуатації робити очищення від наносів, передбачаючи для цього в проекті площадку розміщення відвалів, а також і господарське використання наносів. Донні відкладення водоймищ можуть бути різними. Залежно від їхнього хімічного складу й фізико-механічних властивостей вони використовуються на добрива, будматеріали [5].
Різноманітний вплив водоймищ малих ГЕС на екологію.
2.1 Вплив на гідрологічний режим
Створення водоймищ малих ГЕС веде до трансформації річкового стоку залежно від характеру регулювання — добового, тижневого, сезонного, багаторічного. Для таких водоймищ характерні перші два види регулювання. У більшості випадків ці водоймища змінюють на незначну величину внутрішньорічний розподіл річкового стоку, хоча є приклади водоймищ досить глибокого регулювання [5].
У районах нестійкого зволоження вплив регулювання річкового стоку водоймищами малих ГЕС більше відчутно. Виконуючи добове регулювання, малі ГЕС збільшують добову амплітуду коливання рівнів на низлежачій ділянці річки в межень. У цілому на межені середньодобові рівні низлежачої ділянки річки малі ГЕС значного впливу не роблять. Позитивна ж роль створення підпірних рівнів на малих річках певних розмірів доведена всім минулим досвідом спорудження мірошницьких гребель.
Втрати на випарювання з водоймищ змінюють природний водний баланс водотоку.
2.2 Зміна рівня ґрунтових вод
На відміну від питань природного утворення штучні водоймища в короткий термін порушують хід природного розвитку природних комплексів. У зоні водоймища в результаті підтоплення відбувається підвищення рівня ґрунтових вод, зміна їхнього режиму, хімічного складу, характеру живлення й состава ґрунтів, мікроорганізмів, рослинності. Розвиток підпору ґрунтових вод відбувається у дві стадії: інтенсивного (5-10 років) і вповільненого (15-20 років) підйому. Розміри підтоплення залежать від морфометрії річкової долини й висоти підпору. Для господарського освоєння підтоплює території, що, особливо для рівнинних рік, необхідно в проекті ГЕС передбачати спеціальні меліоративні заходи — дренаж, підсипання території, підбор состава сівозмін й інше.
2.3 Зміна мікроклімату прибережної зони
Зі створенням водоймищ у прибережній зоні відбувається й зміна радіаційного балансу, температури й вологості повітря, вітрового режиму й опадів. Ці зміни залежать від розмірів (площі, протяжності, обсягу) водоймища, особливостей навколишньої природи. Водоймище впливає як охолоджуюче (більш довгостроково), так і отепляючи. Результати досліджень на водоймищах Рачунської, Саковщинської й інших малих ГЕС показали, що зона їхнього прямого впливу на мікроклімат їхньої прибережної території в холодний період займає всього 250-300 м, у період потепління 25-50 м. При площі водойми до 60-70 км2 й обсязі до 250 млн. м3 зона прямого впливу зростає до 100-250 м у період потепління. На відкритих, не зайнятих лісом ділянках ця зона може збільшитися.
Зі створенням водоймищ можуть відбутися деякі зміни у вітровій діяльності. У районі акваторії можуть змінитися напрямок вітру і його швидкість, що варто враховувати при розрахунках хвильового режиму.
Регулювання стоку водоймищами малих ГЕС змінює режим річки в нижньому б'єфі, що має деякі наслідки. При добовому й тижневому регулюванні стоку постійні коливання рівнів води в нижньому б'єфі підсилюють деформацію берегів на ділянках річки, особливо в перші роки. Надалі ці процеси загасають.
Сезонне регулювання стоку приводить до скорочення розмірів заплави й тривалості її затоплення, що поряд з позитивним ефектом у боротьбі з паводками ускладнює сільськогосподарське використання заплави — скорочуються площі заливних лугів.
У нижньому б'єфі малих ГЕС відбувається також активізація руслових процесів — безпосередньо за греблею розмиви русла і його поглиблення, на низлежачій ділянці русла утворення зони акумуляції наносів.
Змінюється й температура води в ріці нижче греблі — узимку вона підвищується, улітку знижується. Зміни термічного режиму в нижньому б'єфі залежать від глибини й обсягу водоймища, району його розміщення. Однак для малих водоймищ зміни термічного режиму в нижньому б'єфі несуттєві.
Дослідженнями [5] на Осиновичській малій ГЕС встановлено, що малі водоймища виконують роль біологічного очисного спорудження й сприяють збільшенню змісту у воді нижнього б'єфа кисню, азоту, зменшенню змісту вуглекислоти. Поліпшенню кисневого режиму сприяє й аерація води при проходженні через гідротурбіну. Підвищення змісту кисню у воді нижче малих ГЕС поліпшує умови перебування риб, зменшуючи шкідливий вплив на них, знижуючи зимові й літні замори.
Накопичуючи значне число біогенних елементів, водоймища малих ГЕС на навколишнє середовище впливає так багатообразно, що облік всіх факторів представляється досить складним. Як показує обстеження багатьох водоймищ, їхній вплив у цілому позитивний.
2.4 Використання водоймищ малих ГЕС
Обстеження малих ГЕС показало, що їхні водоймища мають різне й, як правило, комплексне призначення.
Досвід показує, що характер використання малих водоймищ у процесі експлуатації змінюється. Так, багато водоймищ споконвічно винятково енергетичного призначення згодом його втратили, тобто ГЕС при них були ліквідовані, але різко зросла їхня роль як об'єктів рекреації, водопостачання, рибництва, транспорту. Зараз поставлене завдання максимально широкого енергетичного використання водоймищ, створених для інших цілей й у першу чергу для зрошення. Усе більше важливого значення набуває рекреаційне використання малих водоймищ. На них створюються санаторії, зони й бази відпочинку, туристські й спортивні комплекси й т.д.
Комплексне використання водоймищ малих ГЕС — одне з найважливіших рішень, правильна розробка якого дозволить підвищити економічну ефективність як раніше побудованих, так і знову намічуваних до будівництва ГЕС.
Водоймища малих ГЕС, впливаючи на природу, самі піддаються впливу навколишнього середовища. Будучи малими, вони більш чутливі до антропогенного навантаження, особливо до забруднення елементами, що не піддаються процесам біологічного самоочищення. Відомі приклади, коли всього одне промислове підприємство своїми скиданнями вод робило неприйнятним комплексне використання малого водоймища. Тому санітарній охороні малих водоймищ варто приділяти особливу увагу при проектуванні малих ГЕС.
3.Мала гідроенергетика
Термін «гідроенергетика» визначає область енергетики, що використовує енергію води, що рухається, як правило, річок. Ця енергія перетворюється або в механічну, або найчастіше в електричну. Крім гідроенергетики водними джерелами енергії є морські хвилі й припливи.
Гідроенергетика є найбільш розвиненою областю енергетики на відновлюваних ресурсах. Важливо відзначити, що відновлюваність гідроенергетичних ресурсів також забезпечується енергією Сонця. Дійсно, річки являють собою потоки води, що рухаються під дією сили ваги з більш високих на поверхні Землі місць у більш низькі й, зрештою, упадають у Світовий океан. Під дією сонячного випромінювання вода випаровується з поверхні Світового океану, пара її піднімається у верхні шари атмосфери, конденсується в хмари, і випадає у вигляді дощу, поповнюючи виснажені джерела рік (мал. 3.1). Таким чином, використана енергія рік є перетвореною в механічну енергією Сонця.
продолжение
--PAGE_BREAK--
Рисунок 3.1 – Схема перетворення сонячної енергії в гравітаційну потенційну енергію води
Часто буває, що в силу тих або інших змін атмосферних умов цей кругообіг порушується, річки міліють або навіть повністю висихають. Іншим крайнім випадком є порушення цього кругообігу, що приводить до повеней.
Гідроелектростанції і їхнє устаткування використовуються дуже довго, турбіни, наприклад, близько 50 років. Це пояснюється умовами їхньої експлуатації: рівномірний режим роботи при відсутності екстремальних температурних і інших навантажень. Внаслідок цього вартість виробляємої на ГЕС електроенергії низка й багато які з них працюють із високим економічним ефектом. Наприклад, Норвегія робить 90% електроенергії на ГЕС. Виробляєму ГЕС енергію дуже легко регулювати, що важливо при її використанні в енергосистемах з більшими коливаннями навантаження.
Найбільш складними проблемами гідроенергетики є: збиток, який наноситься навколишньому середовищу (особливо від затоплення великих площ при створенні водоймищ), замулювання гребель, корозія гідротурбін і в порівнянні з тепловими електростанціями більші капітальні витрати на їхнє спорудження. Тому особливо перспективним у цей час є використання гідроенергетичних ресурсів малих рік без створення штучних водоймищ.
Оцінка потужності водного потоку. Нехай Q обсяг води, що надходить у робочому органі гідроенергетичної установки в одиницю часу (витрата, вимірювана в м³/с), H — висота падіння рідини (напір, вимірюваний у метрах), ρ — щільність води (кг/м³), g — прискорення сили ваги (9,8 м/с²). Тоді потужність водного потоку Р — визначається по формулі:
(3.1)
Основним робочим органом гідроенергетичних установок, безпосередньо перетворюючих енергію води, що рухається, у кінетичну енергію свого обертання, є гідротурбіни, які підрозділяються на:
1) активні гідротурбіни, робоче колесо яких обертається у повітрі потоком, що натікає на його лопатки потоком води;
2) реактивні гідротурбіни, робоче колесо яких повністю занурено у воду й обертається в основному за рахунок різниці тисків перед і за колесом.
В активній гідротурбіні водний потік перед турбіною за допомогою водовода й сопла формується в струмінь, що направляється на ковші, розташовані на ободі колеса, приводячи його в обертання.
При швидкості потоку води 1,0 м/с енергетична щільність приблизно оцінюється в 500 Вт/м² (при поперечному розрізі ріки). Але для найменших гідроустановок тільки 60% енергії може бути теоретично отримано, тому їхня ефективність рідко досягає 50%, тобто реально використовується тільки 250 Вт/м² енергії за допомогою використання реального потоку води. Потужність, отримана від використання потоку води, пропорційна кубу швидкості води. Якщо швидкість потоку становить 2 м/с, то щільність повинна піднятися до 2000 Вт/м² і так далі.
У цей час використовуються наступні типи турбін:
1) Турбіна Пелтона (Pelton turbine РТ);
2) Турбіна Франциска (Francis turbine РТ);
3) МВТ Турбіна (Michel-Banki turbine);
4) Турбіна Каплана (Kaplan turbine КТ) або турбогвинтовий гідравлічний двигун;
5) Турбіна Дерайза (Deriaz turbine TD).
Вибір типу турбіни залежить від цілого ряду показників, насамперед від висоти потоку бігу води й інших показників, таких як вартість турбіни й експлуатаційні витрати, надійність та інше. На мал. 3.2 наведені границі застосування вищезгаданих турбін, що рекомендуються, залежно від напору, обсягу води, а також потужності кожної машини.
Рисунок 3.2 — Границі рекомендованого використання турбін
Важливим показником при виборі певного типорозміру тієї або іншої турбіни є співвідношення числа обертів колеса ротора, напору й відносної швидкості nс, що визначається як
(3.2)
де n — є дійсним числом обертів у той або інший період часу (швидкість обертання).
3.1 РТ-турбіна
Це турбіна вільного потоку (дії) води. Потенційна енергія води в турбіні стає кінетичною енергією, коли струмінь води, проходячи інжектори, направляється на лопатки рушійного колеса. Робота турбіни відбувається при тиску, близькому до атмосферного. Тому необхідний досить низький напір води для напрямку струменя на лопатки рушійного колеса. У РТ-турбінах використовуються багаторазові інжектори, лопатки й колесо, що рухається, великого діаметра (рис. 3.3).
Рисунок 3.3 — Поперечний розріз РТ-турбіни
Застосування РТ-турбін, як малих гідроустановок, є економічно виправданим, коли є витрати води вище 30 літрів у секунду з напором від 20 м. Необхідне співвідношення H, Q інеобхідної потужності РТ-турбіни наведене на мал. 3.2. Діаметр лопаток колеса турбіни D показаний на мал. 3.3. Величина діаметра залежить від значення напору Н, потоку Qі від наведеної швидкості nс:
D=97,5 Q/nc0,9 ·H1/4,(3.3)
де nc=240(a/D)z1/2(об/хв):
a– діаметр струменю води;
D – діаметр колеса в точці реактивного падіння води (тобто, діаметр вінця лопаток в точках дотику з водою);
z— число струменів.
Діаметр інжектора на виході струменя може бути визначений як
a=0,55Q1/2H1/4, мм. (3.4)
Оптимальний діаметр колеса ротора може бути визначений як
Технічне обслуговування і ремонт РТ-турбін досить прості завдяки відносно простій конструкції ротора й доступу до нього.
3.2 FТ-турбіна
Область застосування турбін Франциска для малих гідроустановок перебуває в межах від 3 до 150 м висоти напору й від 100 л/с проектного потоку рушійної води (рис. 3.4).
Рисунок 3.4 — FT— турбіна у розрізі
Відповідно до місцевих умов, турбіни можуть бути горизонтально або вертикально розташовані. Горизонтальне розташування найбільш підходяще, тому що це полегшує пряме з'єднання з електричним генератором (синхронним або асинхронним). Вертикальне розташування більш складне для виконання ремонтів і підтримки в робочому стані. Такі FТ-турбіни іноді можуть використатися в широкому діапазоні напору (від 3 до 600 м).РТ-турбіни мають більший ККД, ніж у FТ-турбіни (мал. 3.5). Для них крива відносини Qеф/Qпроект=25%, більш полога. Крім того, існують інші недоліки турбін FТ у порівнянні із РТ-турбінами, а саме вони:
1) вимагають більшої уваги при їхньому обслуговуванні й ремонтах, дуже чутливі до кавітацій;
2) мають не оптимальну криву ККД турбіни, особливо при малих потоках води;
3) більш чутливі до конструкційних матеріалів у місцях надходження протікання води різної якості;
4) працюють хитливо при зниженні потужності до 40%щодо максимальної;
5) вимагають більшої уваги й більш високої кваліфікації персоналу при монтажі й обслуговуванні.
Рисунок 3.5 — Ефективність турбін для малих гідроустановок
1 РТ-турбіни при nс = 20
2 МВТ-турбіни при nс = 100
3 FТ-турбіни при nс = 100
4 FТ-турбіни при nс = 360
Емпірично визначено, що при напорі від 10 до 50 м швидкість обертання колеса FТ-турбіни знаходиться у межах 900...1200 об/хв. для напорів вище 50 м швидкість становить 1200...1500 об/хв.
3.3 МВТ-турбіни
Зображені на малюнку 3.6. У цей час ці турбіни (їх також називають радіальними турбінами) випускаються потужністю аж до 800 кВт. Їхній потік варіюється від 25 до 700 л/с (відповідно до типових розмірів машин) з напором води від 1 до 200 м. Число лопаток, встановлених навколо ротора, варіюється від 26 до 30 по окружності колеса при діаметрі колеса від 200 до 600 мм.
Рисунок 3.6 — МВТ-турбіна з вертикальним входом
МВТ-турбіни конструктивно використовують вільний випуск води або випуск із труби секційного типу. На рис. 3.6 показана турбіна із проходженням води навколо її ротора. У порівнянні з іншими видами турбін МВТ може мати сегментне компонування ротора (поздовжніх осередків ротора), що надає цим турбінам великої переваги. МВТ-турбіни можуть компонуватися декількома осередками. При низьких або середніх потоках води вони працюють із однієї або двома із трьох наявних осередків. Для одержання повної потужності при проектних потоках води використовуються три із трьох осередків.При такій диспозиції можна використати будь-який потік води з відносно оптимальною ефективністю. Завдяки такій можливості турбіна може бути використана навіть при 20% від повної потужності. Ця особливість важлива для проектів, коли можливо поступове задоволення попиту на електроенергію в часі. У цих випадках мала гідроустановка досягає видачі повного потенціалу енергії тільки через деякий час. Головні переваги МВТ це швидке компонування осередків і легкий доступ до всіх елементів устаткування протягом усього часу їхнього обслуговування. На мал. 3.7 наведені залежності ККД від Q МВТ-турбін при різній кількості осередків (сегментів) у порівнянні з FТ-турбіною.
Рисунок 3.7 — Криві ККД при різній кількості осередків в МВТ-турбіні та FT-турбіні
3.4 КТ-турбіна
Її ще називають гідравлічний турбогвинтовий двигун. Такі турбіни призначені для застосуванні при низьких потоках або при потоках води з обмеженою потужністю й мінливістю протягом року. КТ-турбіни рекомендуються для напору приблизно від 0,8 до 5 м. Щоб запустити КТ-турбину, вакуумний насос наповнює сифон водою й формує підйом води між верхнім і нижнім б’єфом води. Залежно від зміни витрати води лопатки колеса можуть регулюватися (рис. 3.8), що дозволяє пристосовуватися до змін потоку в ріці й підвищує ефективність турбіни.
Рисунок 3.8 — Розріз КТ-турбіни
Генератори з вихідними потужностями нижче 100 кВт можуть приводитися шківом або ременем. Колесо турбіни повинне встановлюватися таким чином, щоб нижня крапка колеса розташовувалася на максимальному рівні над верхнім плином.Визначення типорозміру КТ-турбіни, що щонайкраще буде пристосована до потоків і напору води в ріці, може ґрунтуватися на кривих, наведених на рис 3.9.
Рисунок 3.9 — Головні криві потоку для КТ-турбін
3.5 DТ-турбіни
Конструкціятурбіни побудована не у вигляді радіальної, не увигляді осьової форми, а має діагональну або напівосьову форму. У цих турбінах вода, що всмоктується (на вході) прямує по приблизно конічній поверхні навколо колеса ротора. Турбіна, розроблена в 1960 роках, може досягти потужності аж до 200 Мвт. Її потік може варіюватися в досить широкому діапазоні (від 1,5 до 250 м³/с залежно від типорозміру машини), з висотою напору від 5 до 1000м. Діаметр ротора турбіни може бути до 7000 мм, використовуючи від шести до восьми лопаток на колесі ротора. Діагональні турбіни працюють дуже економічно як у режимі турбіни, так і в насосному режимі. По характеристиках вони близькі до турбін Франциска за винятком розміру лопаток колеса ротора.
4.Перспективні конструкції й компонування гідроагрегатів малих ГЕС
4.1 Класифікація малих ГЕС і вимоги до їхнього устаткування
У цей час відсутній єдиний підхід до визначення поняття малих ГЕС. Більшість країн в основу їхньої класифікації закладають значення встановленої потужності; у матеріалах РЕВ дається наступна класифікація: мікрогідроелектростанції — це ГЕС потужністю менш 0.1 Мвт; мінігідроелектростанції — потужністю 0.1-1 Мвт; малі гідроелектростанції — потужністю 1-10 Мвт. Малі ГЕС можна класифікувати й за іншими критеріями. Так, у країнах-членах РЕВ малі ГЕС класифікують:
по напору — низьконапірні ГЕС із напором менш 20м, средньонапорні з напором 20-100м, високонапорні з напором більше 100м;
по режиму роботи — ГЕС, що працюють паралельно з енергосистемою (робота з водотоку); ГЕС, що працюють на ізольованого споживача (робота із графіка навантаження); ГЕС, що працюють на ізольованого споживача паралельно з іншими енергоджерелами (наприклад, з дизельною електростанцією, вітроенергоустановкою і т.п.);
по ступеню автоматизації — повністю автоматизовані ГЕС (що працюють без чергового персоналу).
Енергомашинобудування, крім того, пропонує за критерій, що визначає малі ГЕС і їхнє гідротурбінне устаткування, приймати так само діаметр робочого колеса гідротурбіни й відносити до малих гідроелектростанцій з діаметром робочого колеса турбіни менші 3м. У зв'язку з тим, що вартість устаткування для малих ГЕС може досягати половини й навіть більше загальної вартості, дуже важливим є пошук шляхів його здешевлення. Виходячи з цього, основними вимогами при розробці енергетичного устаткування для малих ГЕС є:
1 уніфікація й стандартизація устаткування;
2 розробка повністю автоматизованого устаткування, що виключає присутність на ГЕС чергового персоналу;
3 використання устаткування спрощеної конструкції й підвищеної надійності із застосуванням сучасних матеріалів, у тому числі антифрикційних;
4 вибір проточної частини, що забезпечує найбільше спрощення й здешевлення будівельних конструкцій без істотного зниження енергетичних параметрів;
5 забезпечення позитивної висоти відсмоктування, що дозволяє скоротити обсяг підводної частини будівлі ГЕС, здешевити і спростити провадження робіт;
6 використання гідротурбін в основному одинарного регулювання (застосування гідротурбін подвійного регулювання, і так само регуляторів частоти обертання допускається тільки при наявності спеціального обґрунтування);
7 попередня збірка устаткування на заводі-виготовлювачі для зниження строків і вартості монтажу на місці установки;
8 використання найсучаснішої технології для підвищення надійності в експлуатації, зниження витрат на технічний зміст і відхід, збільшення терміну служби;
9 застосування зварених конструкцій при їх мінімальній механічній обробці можливість зручного доступу й заміни деталей, що зношуються.
Рядом закордонних фірм уже накопичений значний досвід розробки й виготовлення устаткування для малих ГЕС.
4.2 Типізація гідротурбінного устаткування для малих ГЕС, область застосування, конструктивні особливості
У цей час у закордонній практиці використовуються гідроагрегати декількох типів.Для низьконапірних ГЕС залежно від місцевих умов застосовуються осьові вертикальні й горизонтальні прямоточні гідроагрегати, капсульні й трубні компонування. При цьому залежно від вимог до регулювання осьові гідротурбіни можуть виконуватися:
1 з нерухомими лопатками напрямного апарата й лопатами робочого колеса, тобто нерегульовані гідротурбіни (на ГЕС із мало мінливими витратами й напорами);
2 з нерухомими лопатками робочого колеса й нерухомим напрямним апаратом, тобто лопатево-регульовані (з характеристикою регулювання, приблизно аналогічної попередньому випадку);
3 з регульованим напрямним апаратом і поворотними лопатками робочого колеса, тобто поворотно-лопатеві (при цьому досягається гарний ККД у широкому діапазоні витрат і напорів).
Для підвищення економічності застосовуваного устаткування доцільно розглядати застосування підвищувальних передач між турбіною й генератором.
Для середньонапірних ГЕС найбільш підходящою є радіальноосьова гідротурбіна з горизонтальним або вертикальним валом і нерухомим або регульованим напрямним апаратом. Іноді для підвищення частоти обертання генератора можуть бути використані підвищувальні передачі.
При високих напорах використовуються ковшові гідротурбіни.
Хоча практично всі зазначені типи гідротурбін стандартизовані, однак кожна фірма, що спеціалізується на виробництві гідротурбін для малих ГЕС, має свою номенклатуру й нормалізований ряд параметрів гідротурбін, свої рекомендації з компонування й конструкції його елементів. Так, чехословацьким об'єднанням «Чкд-бланско» було розроблено кілька типів гідротурбін для малих ГЕС.
Прямоточні поворотно-лопатеві горизонтальні гідротурбіни із чотирилопатевим робочим колесом з винесеним генератором і S-образною трубою, що відсмоктує (рис. 4.1).
продолжение
--PAGE_BREAK--
Рисунок 4.1 — Гідроагрегат з прямоточною горизонтальною турбіною з винесеним генератором і S-образною відсмоктуючою трубою
На рисунку 4.2 показана область застосування гідротурбіни на напір від 2 до 10 м. Лопати робочого колеса регулюються гідравлічним сервомотором з подачею масла від насосної установки електрогідравлічного регулятора. Напрямний підшипник виготовлений з тефлоновим покриттям. Корпус робочого колеса безмасляний з використанням самозмащувальних вкладишів. Гідроагрегат з такою гідротурбіною рекомендується для паралельної роботи з енергосистемою з регулюванням лопат робочого колеса від рівня верхнього б'єфа. Гідроагрегат може працювати теж і на індивідуальне навантаження, однак для цього випадку він забезпечується електрогідравлічним регулятором з датчиком частоти обертання, розташованим на валу гідротурбіни. Кожний гідроагрегат забезпечується так само датчиком, що подає сигнал на автоматичне відключення на закриття аварійного затвора перед турбіною. Відкриття затвора гідравлічне під дією тиску масла, закриття здійснюється під дією власної ваги з керуванням електромагнітом.
Рисунок 4.2 — Область застосування горизонтальної прямоточної гідротурбіни з S-образною відсмоктуючою трубою при напорі 2 — 10 м
Поворотно-лопатеві гідротурбіни із чотирилопатевим робочим колесом для роботи під напором до 26 метрів. Напрямний апарат турбіни регульований, лопати робочого колеса перемикаються лопатевим механізмом при зупиненому гідроагрегаті. Для напорів до 5м рекомендується горизонтальне компонування (рис. 4.3), а для напорів вище 5м — вертикальне компонування з колінчатою або конічною трубою, що відсмоктує.
Рисунок 4.3 — Гідроагрегат з горизонтальною осьовою гідротурбіною і колінчастою відсмоктуючою трубою
Радіально-осьові гідротурбіни на напори до 50м з горизонтальним і вертикальним компонуванням. Горизонтальне компонування (рис. 4.4) виконується у випадку невеликих діаметрів колеса (приблизно до 630 мм), при більших діаметрах застосовуються вертикальне компонування.
Рисунок 4.4 — Гідроагрегат з горизонтальною радіально-осьовою гідротурбіною
Часто застосовується спрощена конструкція турбіни, у корпусі якої функція напрямного апарата забезпечується однією регулюючою лопаткою, розташованою після входу в спіральну камеру й слугуючою одночасно механізмом закриття. Однак рекомендується використання додаткового механізму закриття перед турбіною.Радіально-осьові гідротурбіни на напори до 150м з регульованим напрямним апаратом як у вертикальному, так і в горизонтальному виконанні. Коли гідроагрегат на ізольоване навантаження, гідротурбіна забезпечується регулятором частоти обертання, при цьому здійснюється відкриття напрямного апарата відповідно до зміни рівня верхнього б'єфа. При роботі на енергосистему турбіна забезпечується асинхронним генератором і простим регулятором відкриття тільки відповідно до рівня верхнього б'єфа.На рис. 4.5 приведена компоновка прямоточної вертикальної осьової гідротурбіни, яка є модифікацією горизонтальної гідротурбіни з S-образною відсмоктуючою трубою (рис. 4.1). Розміщення вала гідроагрегату може бути і нахиленим. Лопатки робочого колеса зафіксовані, лопатки напрямлюючого апарату можуть регулюватися.
Рисунок 4.5 — Гідроагрегат з вертикальною осьовою прямоточною гідротурбіною
На рисунку 4.6 представлена схема конструкції й компонування агрегату з поперечно-струменевою (дворазовою) гідротурбіною. Ця гідротурбіна функціонально ставиться, скоріше, до активного, ніж до реактивного класу. Особливостями її є простота конструкції й високий ККД. Напрямний апарат по довжині можна розділити на дві частини, кожна з них, може працювати як окремо, так і в сполученні з іншою частиною. Якщо розділити напрямну лопатку у відношенні 1:2, то при витраті до 1/3 розрахункової витрати працює менша частина каналу, при витраті 1/3-2/3 — більша частина, а при витраті 2/3-1 — обидві частини одночасно. Найбільш ефективне застосування поперечно-струменних турбін в умовах невеликих змін напору при значних коливаннях розходу.
Рисунок 4.6 — Гідроагрегат з поперечно-струменевою гідротурбіною
На рисунку 4.7 показана конструкція горизонтальної двухсоплової ковшової гідротурбіни. Звичайно ковшові гідротурбіни використовуються при високих напорах, однак для малих ГЕС ці турбіни в горизонтальному виконанні ефективні й при середніх напорах (аж до 75 метрів), особливо для ГЕС, що працюють на побутовому стоці з постійним напором і значною зміною напору.
Рисунок 4.7 — Гідроагрегат з горизонтальною двухсопловой кошовою гідротурбіною
4.3 Гідрогенератори, система регулювання й автоматизація роботи
Для малих ГЕС, призначених для роботи в енергосистемах, можуть бути використані як синхронні, так і асинхронні генератори (без порушення й регулятора напруги). При цьому необхідно прагнути до використання стандартних генераторів. Однак для гідроагрегатів малих ГЕС через більші осьові зусилля й високі оберти застосування стандартних генераторів, звичайно використовуваних для дизельних установок, обмежено. Ряд закордонних фірм розробили типові конструкції генераторів для малих ГЕС, на рисунку 4.8 представлена розробка японської фірми «Фуджі» типова конструкція горизонтального синхронного генератора з опорою цокольного типу, на рисунку 4.9 конструкція асинхронного генератора з консольною опорою.
Рисунок 4.8 — Типова конструкція горизонтального синхронного генератора з опорою цокольного типу
Рисунок 4.9 — Типова конструкція горизонтального асинхронного генератора з консольною опорою
Напруга генераторів 220У, 400В; 3,3 кВ, 4,15 кВ, 6,6 кВ, ізоляція класу F.Для машин потужністю менше 1000 рекомендується розімкнута система вентиляції, а для машин потужністю більше 1000 — замкнена система вентиляції з відбором повітря у вентиляційні канали.
Регулятори частоти обертання необхідні тільки при роботі на ізольоване навантаження. У цей час використовуються, як правило, електронні регулятори з модульними елементами. Для гідрогенераторів, що працюють на енергосистему, а так само для гідротурбін з нерухомими лопатками робочого колеса й лопатками напрямного апарата необхідна установка пускозупиняючих пристроїв.
Ступінь автоматизації роботи гідроагрегата визначається відмовою від ручного керування. Автоматизація повинна забезпечувати підтримку стандартної частоти обертання при регулюванні навантаженням, задані режими роботи ГЕС, розхід, задану частоту обертання, пуск і зупинку необхідного числа гідроагрегатів для одержання максимального ККД, запобігання від кавітації.
Автоматизація повинна так само забезпечувати регулювання рівнів при пропуску паводків, дистанційне керування й передачу показань, пуску-зупинки, синхронізацію гідроагрегата.
Для забезпечення надійної роботи устаткування контролюються наступні параметри гідроагрегата з передачею сигналу на диспетчерський пункт:
1 для гідротурбін — висока температура підшипників, механічні поломки, зниження тиску масла;
2 для генераторів — підвищення частоти обертання, перевантаження, перегріви, коротке замикання;
3 для допоміжного устаткування — втрата напруги й захисти.
5.Вибір параметрів турбіни
За заданими напором та витратами за допомогою номограми зображеної на рисунку 5.1 обираємо необхідні параметри для прямоточної горизонтальної турбіни з S-образною відсмоктуючою трубою.
На вісі абсцис, де розташований напір шукаємо значення робочого напору . На вісі ординат, де розташований розхід, шукаємо позначку витрат . Перетинаючи ці дві лінії з лінією потужності отримуємо значення . Таким же чином, на перетині ліній напору і витрат з лінією, яка відображає діаметр турбіни, ми отримуємо значення .
Маючи значення витрат та діаметру гідротурбіни можемо визначити частоту обертів турбіни. Для цього від позначки на вісі абсцис підіймаємося вертикально вгору до прямої, яка відображає значення діаметру гідротурбіни , а потім рухаємося по горизонталі вліво до перетину з віссю ординат і отримаємо значення .
Рисунок 5.1 — Номограма для вибору характеристиктурбіни
6.Економічна частина
Доцільність зведення малої ГЕС визначають у результаті економічного аналізу розрахунками економічної ефективності їх будівництва. Основним методом оцінки економічної ефективності будівництва міні ГЕС, як і для звичайних гідроенергетичних об’єктів, є метод порівняльної ефективності. По цьому методу зіставляють витрати, які пов’язані зі спорудою та подальшою експлуатацією енергетичного об’єкту що розглядається, з аналогічними витратами по альтернативному проектному рішенню, який забезпечує такий самий енергетичний ефект при дотриманні надійності і якості енергопостачання відповідно з необхідними нормами. Економічно виправданим є варіант, який має найменші витрати.
Визначимо яку кількість електроенергії можна виробити за рік:
(6.1)
==
де -установлена потужність;
— кількість годин використання установленої потужності.
Питома витрата умовного палива на 1 на ТЕС:
Питома витрата вугілля на 1 :
Річні витрати умовного палива:
(6.2)
Річні витрати вугілля:
(6.3)
Витрати на придбання палива (вугілля):
(6.4)
де — вартість за тону вугілля.
Кількість викидів СО2 в атмосферу при спалюванні палива:
(6.5)
де К – викид на 1 кг вугілля.
Вартість викиду СО2 за 1т:
10 євро (105грн.)
Економія за рахунок продажу квот на викид СО2:
(6.6)
Економія поточних витрат за рахунок продажу квот:
(6.7)
Витрати на придбання турбін для міні ГЕС (за даними АО «Турбоатом»):
Для обслуговування двох турбін необхідно п’ять чоловік із середньою заробітною платнею по 2000 грн. на місяць:
Річний економічний ефект від спорудження міні ГЕС з урахуванням амортизаційних відрахувань:
(6.8)
Період окупності проекту:
(6.9)
продолжение
--PAGE_BREAK--