ЗМІСТ
1. Вступ
2. Теоретична частина
2.1 Загальні відомості про кабельні лінії
2.2 Розміщеннякабельних ліній
3. Механічна частина
3.1 З'єднування івідгалуження кабелів у чавунних муфтах
3.2 Заземленнякабелів
3.3 Монтажчавунних з'єднувальних муфт
3.4 З'єднуваннякабелів у свинцевих муфтах
3.5 З'єднування кабелів у епоксидних муфтах
4. Техніка безпеки
4.1 Міри безпекипри прокладці кабелів
4.2 Міри безпекипри монтажі кабельних муфт
4.3 Протипожежнапрофілактика при монтажі кабельних мереж
5. Список використаної літератури
1. ВСТУП
Рівень технічного розвитку будь-якої країни в наш час визначаєтьсяв основному станом її енергетики, потужністю електростанцій і виробництвомелектроенергії. Високий розвиток електроенергетики дає змогу переозброювати всігалузі народного господарства, широко впроваджувати електричну енергію в такіїї провідні галузі, як промисловість, сільське господарство, будівництво і транспорт.
Для забезпечення і безперервного зростання промисловоговиробництва будуються нові й реконструюються існуючі заводи й фабрики.Будівництво і реконструкція будь-якого промислового підприємства, а такожспорудження житлових будинків, шкіл, лікарень, театрів тощо неминуче пов'язаніз виконанням значних обсягів електромонтажних робіт.
Монтаж електричного устаткування сучасного промисловогопідприємства являє собою складний комплекс робіт. До цих робіт входить монтаж:загальнозаводських і цехових розподільних і трансформаторних підстанцій;кабельних і повітряних передавальних електричних мереж великої протяжності ірізних напруг; цехових комплектних розподільних пристроїв і пультів керування;підйомно-транспортних пристроїв (ліфтів, вантажних підйомників, мостовихкранів, електротельферів тощо); внутрішньоцехових силових й освітлювальнихелектропроводок; технологічного електроустаткування; пристроїв автоматичногокерування, регулювання і контролю процесів виробництва.
Вся електроенергія, вироблювана на електростанціях, передаєтьсяспоживачам різного призначення по повітряних і кабельних лініях. Повітрянілінії забезпечують передачу великих потужностей на значні відстані. Вони дешевшекабельних. Однак повітряні лінії піддаються дії різних факторів (несприятливіпогодні умови, висока щільність забудови території, забруднення атмосферипромисловими відходами й ін.), що обмежують область їхнього застосування.
По кабельних лініях передається більш 30% електроенергії,вироблюваної в Україні. Біля половини її використовується промисловимипідприємствами, іншу витрачають комунальні підприємства і побутові споживачі.
Розвиток електроенергетики в нашій країні забезпечує високі темпиі масштаби капітального будівництва, реконструкції і технічного переозброєнняпідприємств і супроводжується безупинним збільшенням обсягів електромонтажнихробіт. Електромонтажні роботи з кабельних мереж займають значну питому вагу взагальному обсязі електромонтажного виробництва.
До складу робіт з монтажу кабельних ліній входять підготовка трас,прокладка кабелів, монтаж сполучних і кінцевих муфт. Характер робіт залежитьвід прийнятого способу розміщення кабелів у кабельних спорудженнях і виробничихприміщеннях. Відкриті прокладки кабелів, що в останні роки застосовуютьповсюдно, зменшують залежність підготовчих робіт від стану будівельної частиниприміщень і споруджень.
Найбільш трудомістка робота при монтажі кабельних ліній –прокладка кабелів, проведена вручну або за допомогою механізмів, пристосувань іоснащення. Ручну прокладку, що супроводжувалася значними фізичними зусиллямиелектромонтажників, заміняють механізованою. В останні роки створені ефективнікабелераскаточні механізми, налагоджено їхнє заводське виготовлення, початовпровадження комплектних технологічних ліній для прокладки кабелів у різних виробничихумовах.
Кабельна промисловість постійно удосконалює виробництвоелектричних кабелів з одночасним використанням нових матеріалів (пластичнімаси, синтетичні каучуки, що просочують склади із синтетичних матеріалів). Томувсе частіше застосовують нові типи кабельних муфт і закладень на основістрічок, що самосклеюються, термозвужувальних трубок, еластомера,циклоаліфатичних епоксідних компаундов і інших матеріалів, що відповідаютьнайвищим вимогам.
2. ТЕОРЕТИЧНАЧАСТИНА
2.1 Загальні відомості про кабельнілінії
Кабелі прокладають на опорних конструкціях, лотках (у виробничихприміщеннях, тунелях); по стінах будинків і споруд; у траншеях і блоках (по територіїпідприємства або міста).
Монтаж кабелів у траншеях найпоширеніший і найлегший у виконанні,оскільки при цьому основна робота зводиться до риття траншей та вкладання в нихкабелів. Недоліком цього способу є можливість механічного пошкодження кабелів,які знаходяться в землі, і нещасних випадків з людьми під час виконанняземляних робіт на кабельній трасі або поблизу неї.
Більш надійно захищеною є кабельна лінія, розташована в блоках зазбестоцементних труб або бетонних блоків, проте таке прокладання кабелів складнішеі веде до суттєвого збільшення вартості лінії. Крім того, внаслідок меншсприятливих умов охолодження допустимі струмові навантаження кабелів, щознаходяться в блоках, нижчі, ніж у кабелів, прокладених відкрито або в землі.
Незалежно від способу прокладання кабелю трасу вибирають так, щобвідстань між початковою і кінцевою точками лінії була найкоротшою.
Монтаж кабельних ліній здійснюють згідно з проектно-технічноюдокументацією, в якій зазначають трасу лінії, а також геодезичні позначки трасилінії, що дають змогу оцінювати різниці рівнів її окремих ділянок (таблиця 1).
Необхідність дотримання наведених у таблиці 1 допустимих різницьрівнів зумовлена процесами переміщення просочувального розчину, яківідбуваються в кабелі. Жили кабелю нагріваються струмом. При цьому відбуваєтьсярозрідження і необоротне переміщення розчину, яким просочений кабель. З усіхматеріалів, що входять до конструкції кабелю, просочувальний розчин маєнайбільший коефіцієнт об'ємного розширення, і тому при нагріванні струмопровіднихжил у кабелі створюється надлишковий тиск, який може за певних умов призвестидо розтягування його оболонки і збільшення її об'єму до небезпечної величини.
Таблиця 1
Допустимі різниці рівнів між найвищою і найнижчою точкамирозташування на трасі кабелів напругою 1-10 кВХарактеристика кабелю Допустима різниця рівнів, м, для кабелів напругою, кВ у свинцевій оболонці в алюмінієвій оболонці 1-3 6-10 1-3 6-10
З нормально просоченою паперовою ізоляцією:
броньований
неброньований
25
20
15
15
25
25
20
20
Із збіднено просоченою паперовою ізоляцією:
броньований стрічкою в загальній оболонці
те саме, але з окремо освинцьованими жилами
100
300
100
300 Без обмеження Без обмеження З нестікаючим просочуванням 300 300 - - З полівінілхлоридною і гумовою ізоляцією Те саме -
Примітки:
1. Наведені в таблиці допустимі різниці рівнів стосуються випадків,коли на кабелях не застосовують спеціальні пристрої (наприклад, епоксидні абостопорні муфти), які обмежують можливість переміщення просочувального розчину.
2. Різниці рівнів для кабелів напругою 1 кВ з алюмінієвою оболонкоюта ізоляцією із заздалегідь просоченого паперу не обмежуються.
Крім того, в кабелі, прокладеному похило або вертикально, під дієюсил гравітації стікає просочувальний розчин, внаслідок чого в нижній частинікабелю накопичується надлишкова кількість просочувального розчину, а у верхнійможуть утворюватися пустоти, які заповнюються газовими включеннями. Внаслідоктакого переміщення просочувального розчину погіршується ізоляція у верхнійчастині кабелю, а в нижній зростає тиск — створюється загроза розтягання інавіть розриву оболонки кабелю. Слід також дотримуватися передбачуванихпроектом і приписуваних директивними вказівками мінімальних відстаней відкабельної лінії до найближчих будівель, підземних споруд та різноманітнихкомунікацій (водопровід, газопровід, каналізація, труби теплофікаційної мережітощо).
2.2 розміщення кабельних лініЙ
Відстань між кабелем і фундаментами будинків повинна становити неменше 0,6 м, а між силовими кабелями і кабелями зв'язку — 0,5 м. Прокладання кабелів паралельно трубопроводам по вертикалі не допускається.
Дозволяється розміщувати кабелі паралельно трубопроводам угоризонтальній площині за умови, що відстань між кабелем і трубопроводамистановитиме, не менше: 0,5 м — у разі прокладання паралельно трубопроводам усіхпризначень, крім нафтопроводів, газопроводів і теплопроводів; 1,0 м — у разі прокладання паралельно нафтопроводам і газопроводам.
Кабелі, які знаходяться на відстані від трубопроводів меншій відзазначеної вище (але не менше 0,25 м), повинні бути захищені азбестоцементнимиабо гончарними трубами.
Кабелі, що розташовуються паралельно теплопроводам, повинні бутивіддалені від останніх не менше ніж на 2 м. Ця відстань може бути зменшена за умови, що теплопровід має ізоляцію, яка забезпечує нагрівання ґрунту в місціпроходження кабелю не більше ніж на 10 °С будь-якої пори року.
Кабель, який перетинає теплопровід, повинен бути віддалений відостаннього не менше ніж на 0,5 м. При цьому теплопровід на ділянці перетинанняплюс по 2 м в кожний бік від крайніх кабелів повинен бути ізольований так, щобтемпература ґрунту не перевищувала найвищу літню температуру більше ніж на 10°С і найнижчу зимову —більше ніж на 15 °С.
Перетинання кабелем електрифікованих залізниць і тих, якіпідлягають електрифікації, повинні бути виконані в ізолюючих блоках і трубах.Ділянка перетинання повинна бути віддалена від стрілок, хрестовин та місцьприєднання до рейок відсмоктувальних кабелів не менше ніж на: 3 м — для трамвайних ліній і не-електрифікованих залізниць; 10 м — для електрифікованих залізниць.
У випадку перетинання кабельними лініями трубопроводів, у томучислі нафтопроводів, відстань між кабелем і трубопроводом повинна становити неменше 0,5 м. Допускається зменшувати цю відстань до 0,25 м за умови прокладання кабелю в трубі, яка виступає в кожний бік не менше ніж на 2 м.
Роботи з прокладання кабельних ліній повинні виконуватися вмінімальні строки і на ділянці робіт повинні бути забезпечені безпека рухутранспорту й перехожих, а також нормальна діяльність підприємств. Тому допочатку робіт слід ретельно вивчити технічну документацію, оглянути трасукабельної лінії і намітити пункти складування необхідних матеріалів,інструментів, пристроїв та механізмів, а також місця руху перехожих і переїздутранспорту через трасу, з тим щоб можна було своєчасно підготувати необхіднукількість загорож, сигнальних знаків та пішохідних містків.
На трасу повинні бути доставлені всі основні й допоміжніматеріали.
Кабельну лінію слід прокладати з таким розрахунком, щоб визначенийкомплекс робіт виконувався протягом одного робочого дня. Так, після завершенняробіт з риття траншей, укладання в них кабелю і наступного засипання не повинназалишатися невикористаною розрита траншея або незасипаною траншея з укладеним внеї кабелем.
3. МЕХАНІЧНАЧАСТИНА
3.1 З'єднування і відгалуження кабелів у чавунних муфтах
З'єднування струмопровідннх жил кабелів здійснюють у спеціальнихкабельних муфтах, які застосовують у випадках, коли довжина кабельної лініїперевищує будівельну довжину окремого кабелю. На кабельній лінії завдовжки 1 кмдопускається встановлення не більше шести муфт. До з'єднань у кабельній муфтівисувають вимоги герметичності, вологостійкості, механічної та електричноїміцності, а також протикорозійної стійкості.
Кабельні муфти класифікують: за напругою (до 1 кВ, на 6, 10 або 35кВ); за призначенням (з'єднувальна, відгалужу вальна або кінцева); загабаритами (нормального габариту або малогабаритна); за матеріалом корпусу (Ч —чавунна, С — свинцева, Е — епоксидна); за формою виконання (Оу — У-подібна,От—Т – подібна, Ок— хрестоподібна); за місцем встановлення (для внутрішнього* абозовнішнього встановлення); за кількістю фаз (кінцева трифазна або чотирифазна)та за рядом інших ознак.
Загальні відомості про чавунні муфти
У чавунних муфтах допускається з'єднувати і відгалужувати три-ічотирижильні кабелі напругою до 1 кВ.
Для з'єднування кабелів застосовують чавунні муфти звичайноговиконання типу СЧо (рис. 70, а) і малогабаритні типу СЧм (рис. 70, б), останнідля кабелів з пластмасовою ізоляцією.
Відгалуження кабелів здійснюють за допомогою чавуннихвідгалужувальних муфт типу О (рис. 1) таких виконань: От— Т-подібного (рис. 1,а), Оу – У – подібного (рис. 1, б), Ок —хрестоподібного (рис. 1, в).
Основні характеристики з'єднувальних і відгалужувальних чавуннихмуфт наведені в табл. 2.
Обробка кабелів
Для того щоб з'єднати кабелі, необхідно здійснити обробку їхкінців. Обробкою, кінця кабелю називають операції Ступінчастого видалення 3;нього захисних та ізоляційних частин. Обробка є частиною монтажу муфт.
/>
Рис 1. Чавунні з’єднувальні муфти для кабелів до 1 кВ:
а – типу СЧо; б — СЧм; 1 — верхня половина корпусу муфти; 2 —лабіринтне ущільнення; 3 — кабель; 4 — фарфорова розпірка пластина: 5 — кришказаливального отвору муфти; 6 – стяжні болти; 7 — підмотка; 8 – герметизуючапрокладка в пазу нижньої половини корпусу муфти; 5 — заземлюючий провідник; 10 —з'єднувальна гільза; 11 — пробка заливального отвору; 12 — хомутик; 13 —ізолююча підмотка паперовими роликами; 14 – болти кріплення хомутика
/>
Розміри обробки (рис. 2, а) залежать від конструкції муфти,напруги з'єднувальних кабелів і перерізу їх жил (табл. 3). Розміри обробкикабелів можна визначати спеціальними розмічальними лінійками. Розмічальнілінійки ЛК (лінійка кабельна) випускають двох виконань: ЛК-1 – для кабелівнапругою до 1 кВ; ЛК-2 — для кабелів напругою 6 і 10 кВ. На лицьовому боцілінійки ЛК-1 наведені дані для обробки кабелів до 1 кВ, з'єднуваних у чавунніймуфті, а на звороті — з'єднуваних в епоксидній муфті; на лінійці ЛК-2відповідно для свинцевих муфт до 10 кВ і епоксидних муфт на 6 і 10 кВ.
Лінійка складається з дев'яти вертикальних рядків, з яких дварядки характеризують напругу і переріз струмопровідрих жил кабелю, третій рядок— величини муфти, четвертий і п'ятий — розмір оголеної частини броні таоболонки кабелю відповідно, шостий і сьомий—розміри кільцевого поясу і поясуекранної частини поясної ізоляції, восьмий і дев'ятий — розміри ізоляції таоголеної частини струмопровідних жил кабелю.
Лінійки ЛК-1 і ЛК-2 можна застосовувати для обробки кабелів як дляз'єднування їх у муфтах, так і для окінцювання сталевою або епоксидноюворонкою.
Перед обробкою кінець кабелю розправляють і на відстані А (рис. 3,а, і табл. 2) накладають поверх зовнішнього джутового покриття бандаж з 2-3витків сталевого оцинкованого дроту (рис. 3, б). Джутове покриття розмотуютьвід кінця кабелю до бандажа (рис. 3, в) і не зрізають, а залишають для захистуступеня броні від корозії в майбутньому (після монтажу муфти). Розмотанеджутове покриття тимчасово намотують на необроблювану частину кабелю.
Таблиця 2. Основні характеристики чавунних з'єднувальнихі відгалужувальнихмуфтТипорозмір муфти
Переріз жил кабелів, мм2 Розміри, мм Маса литва однієї муфти, кг трижильних чотирижильних А Б В Г d S 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 З’єднувальні муфти (рис. 1) СЧо-40 до 35 до 16 580 460 153 170 40 5 8,7 СЧо-50 50-95 25-70 720 580 185 210 50 5 19,6 СЧо-60 120-185 95-150 830 650 208 240 60 6 31,2 СЧо-70 240 185 900 710 235 260 70 6 36,7 СЧм-40 До 35 До 16 475 375 106 134 40 4 4,8 СЧм-50 50-95 25-70 560 440 117 149 50 5 10,9 СЧм-60 120-150 95-150 630 500 130 174 60 5 16,4 СЧм-70 185-240 185 700 570 138 182 70 5 19,8 Відгалужу вальні муфти (рис. 2) От-40 До 35 До 16 670 400 130 40 15,2 От-50 50-95 25-70 760 450 154 50 21,8 От-60 120-185 95-150 900 530 180 60 31,4 От-70 240 185 1010 605 200 70 7 42,8 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Оу-40 До 35 До 16 715 310 130 40 5 21,2 Оу-50 50-95 25-70 805 345 154 50 6 24,6 Оу-60 120-185 95-150 950 420 180 60 6 35,5 Оу-70 240 185 1100 480 200 70 7 40,3 Ок-40 До 35 До 16 670 670 130 40 5 26,9 Ок-50 50-95 25-70 760 760 154 50 6 40,8 Ок-60 120-185 95-150 900 900 180 60 6 44,5 Ок-70 240 185 1010 1010 200 70 7 56,7
Примітка. Для відгалужувальних муфт розмір Б стосується висотимуфти (на рис. 1 непоказаний).
Далі накладають на броню другий дротяний бандаж на відстані Б(рис. 2, а) від першого бандажа. Довжина ділянки між першим і другим бандажамистановить 50-70 мм. На цій ділянці провід заземлення приєднують до стрічокброні. В чавунних з'єднувальних і відгалужувальних муфтах, кінцевих воронках, атакож у спеціальних муфтах, які застосовуються при прокладанні кабелів у воді,зазначені ділянки броні використовують для ущільнення горловини муфти, ідовжина його в цих випадках становить 100-150 мм.
Наклавши бандажі на кабель, трохи розкручують його броню, щоб дещовіддалити її від оболонки, після чого надрізають бронерізкою по кромці другогобандажа (рис. 3, г) і видаляють (рис. 3, д). Потім розкручують і знімають зоболонки кабельну пряжу і захисне покриття з паперу або полівінілхлориду (рис.3, є). Для видалення з оболонки кабелю захисного покриття з сульфатного паперунагрівають швидким вогнем паяльної лампи оброблюваний кінець кабелю до 40-50°С. Звільнену від покриття оболонку кабелю протирають ганчірками, змоченими вбензині або трансформаторному маслі, підігрітому до 40 °С, щоб зняти з їїповерхні бітумний розчин. Далі роблять на оболонці кабелю два кільцевих (рис.3, є) і два поздовжніх (рис. 3, ж) надрізи.
/>
Рис. 3. Обробка кабелю:
а — загальний вигляд готової обробки кінця кабелю; б — накладаннябандажа поверх джутового покриття ні кабелі; є — розмотування зовнішньогоджутового покриття; г — надрізування броні бронерізкою; д — видалення броні; є —видалення кабельної пряжі; в — виконання кільцевого надрізу оболонки; ж — виконанняпоздовжніх надрізів оболонки; з — видалення смужки свинцевої оболонки; и —видалення всієї оболонки з оброблюваної частини кабелю; і — спіральний надрізалюмінієвої оболонки ножем НКА з різальним диском
I
Таблиця 3. Розміри обробки кінця кабелю напругою до 1 кВ дляз'єднування і відгалуження в чавунній муфтіТипорозмір муфти Розміри, мм (pис. 72, а) А Б В Ж О П СЧ-40 295 125 170 115 35 20 СЧо-5О 365 135 230 175 35 20 СЧо-60 420 155 265 210 35 20 СЧо-70 455 160 295 240 35 20 СЧм-40 245 405 140 100, 25 15 СЧм-50 290 120 170 130 '25 15 СЧм-60 310 130 180 140 25 15 СЧм-70 130 225 185 25 25 15 ОТ-40 і Ок-40 350 125 225 170 35 20 От-50 і Ок-50 395 135 260 205 35 20 От-60 і Ок-60 460 155 305 250 35 20 От-70 і Ок-70 525 160 365 310 35 20 Оу-40 350/395 125 225/270 170/215 35 20 Оу-50 395/440 135 260/305 205/250 35 20 Оу-60 46/520 155 305/365 230/310 35 20 Оу-70 525/615 160 365/495 310/440 35 20
Примітки: 1. Для У-подібних відгалужувальних муфт типу Оу учисельнику наведені розміри обробки основного кабелю для лівої частини муфти, взнаменнику — розміри обробки основного кабелю для правої частини муфти івідгалужуваного кабелю.
2. Розмір Г визначають за місцем приєднання.
Відстань між кільцевими, надрізами повинна становити 20 мм длякабелів напругою до 1 кВ, 25 мм — для кабелів на 6 і 10 кВ. Відстань міжпоздовжніми надрізами — 10 мм. Оболонку надрізають на половину її товщиниспеціальними кабельними ножами (НКА, HKС тощо) з обмежувачем глибини різання.
Смугу оболонки, що утворилася між двома поздовжніми надрізами,видаляють (рис. 3, з), захопивши її плоскогубцями, після чого вручну видаляютьусю оболонку на оброблюваній ділянці кабелю (рис. 3, и). Щоб зняти алюмінієвуоболонку, застосовують ніж з різальними дисками. У цьому випадку поздовжніх,надрізів не роблять, а після кільцевих надрізів роблять спіральний надріз, длячого встановлюють ніж під кутом 45°, затискують оболонку між призмою ірізальним диском, обертальними рухами надрізують її по спіралі (рис. 3, і), апотім видаляють за допомогою плоскогубців.
Операції обробки кабелю завершуються видаленням поясної паперової ізоляціїта напівпровідникового (чорного) паперу, який розмотують від кінця кабелю іобривають (але не зрізають ножем) на відстані і (рис. 3, а) до обрізу свинцевоїабо алюмінієвої оболонки. Заповнювачі, розташовані між жилами кабелю,відрізають ножем, при цьому лезо ножа повинно бути спрямоване уздовж жил у бікнеоброблюваної частини кабелю. Кільцевий пояс над ступенем поясної ізоляціївидаляють після з'єднання жил. Закінчивши обробку кабелю, переходять допідготовки його для з'єднування в муфті.
Послідовність операцій під час з'єднуванняі відгалуженняжил кабелів
З'єднування і відгалуження струмопровідних жил виконують задопомогою спеціальних інструментів, різних пристроїв і приладдя.
Для з'єднування і відгалуження кабелів у чавунних муфтахзаздалегідь вигинають жили оброблюваного кабелю вручну, якщо їх переріз до 25мм2, або за допомогою дерев'яного конусного шаблона для жил великихперерізів. Під час ручного згинання кожну жилу окремо вигинають через великийпалець однієї руки, щільно обхопивши при цьому другою рукою жили кабелю білякільцевого поясу оболонки (рис. 4, а, б). Розміри дерев'яного шаблона вибираютьзалежно від перерізу жил, які згинають. Шаблон вставляють між жилами кабелю(рис. 4, в), а потім повільно просувають у напрямку до необробленої йогочастини, притримуючи при цьому другою рукою кабель, як і в разі ручного вигинанняжил.
Вигнувши жили, зрізають і видаляють з них жильну ізоляцію надовжині, що дорівнює розміру Г (див. рис. 3, а). Біля місця зрізу жильнуізоляцію перев'язують суровою ниткою, щоб уникнути її розкручування приподальших операціях з'єднування жил кабелю.
З'єднування і відгалуження три- і чотирижильних кабелів здійснюютьрізними способами (табл. 3), які вибирають залежно від матеріалу і перерізуструмопровідних жил кабелів.
З'єднування і відгалуження струмопровідних жил кабелів слідвиконувати з дотримуванням технології, яка забезпечує надійний електричнийконтакт і необхідну механічну міцність з'єднання. При виборі способуз'єднування потрібно враховувати: характерні особливості кожного із способівз'єднування; матеріали переріз з'єднуваних жил; наявність матеріалів таінструментів, необхідних для виконання з'єднання; можливість здійснення, даногоспособу внаслідок конструктивних особливостей з'єднання або муфти.
Нижче наводиться стисла характеристика кожного із зазначених утабл. 24 способів з'єднування струмопровідних жил кабелів.
Паяння є одним з найпоширеніших способів з'єднування струмопровіднихжил кабелів між собою. Суть його полягає в тому, що розігрітий до рідкого стануприпій проникає в метал з'єднуваних жил, а потім, застигаючи, утворює механічноміцне з'єднання. Для з'єднування паянням алюмінієвих жил застосовують припої А,ЦО-12, ЦА-15, ЦМО, П тощо, а для з'єднування мідних жил — припої ПОС-30, ПОС-40та ПОС-50.
Під час паяння алюмінієвих жил з їх поверхні слід попередньовидалити плівки оксидів, які перешкоджають проникненню припою в метал істворенню щільного контакту в місці з'єднання.
З'єднування паянням здійснюють із застосуванням флюсів, паяльнихжирів і паст: каніфолі, паяльного жиру № 1, № 5 тощо — для мідних жил; KM-1, АФ-4А, ВАМІ,кварцовазелінової пасти — для алюмінієвих жил.
Опресовування є кращим із застосовуваних способів з'єднуванняалюмінієвих жил кабелів напругою до 1 кВ. Опресовування виконують із застосуваннямгільз та опресовувальних механізмів.
/>
Рис 4. Послідовність операцій згинання жил кабелю (а, б, в)
Таблиця 4. Галузі застосування способів з'єднування івідгалуження жил три- і чотирижильних кабелів напругою до 1 кВХарактеристика способу
Діапазон перерізів жил, мм2 Вказівки щодо застосування способу Кабелі з алюмінієвими струмопровідними жилами З'єднування термітним зварюванням із застосуванням патронів типу А 16-240 Слід застосовувати З'єднування опресуванням із застосуванням гільз 16-95 Рекомендується
З'єднування паянням:
безпосереднім
сплавлянням припою поливанням
16-150
16-240
Допускається
Рекомендується З'єднування газовим зварюванням у відкритих формах 16-240 Допускається З’єднування електрозварюванням контактним розігріванням у відкритих формах (зварювання в стик) 16-240 Те саме Відгалуження газовим зварюванням у відкритих формах 16-240 Слід застосовувати
Відгалуження паянням із ступінчастою обробкою жил:
безпосереднім
сплавлянням припою поливанням 16-95
Допускається
Рекомендується Кабелі з мідними струмопровідними жилами З'єднування опресовуванням із застосуванням гільз типу ГМ 16—240 Слід застосовувати З'єднування паянням із застосуванням гільз типу ГМ Рекомендується Відгалуження паянням із застосуванням гільз типу ГОН і ГОР 16—185 Слід застосовувати
/>Газове іелектричне зварювання допускається застосовувати для з'єднування алюмінієвих жилкабелів перерізом 16-240 мм2. Для газового зварювання використовуютьтеплоту спалюваного газу (пропан-бутану тощо), яка досягає температури 2300°С івище, а для електрозварювання—теплоту, яка виділяється; в ділянці, що маєвеликий опір, у момент проходження через неї струму зварювання в кілька сотампер. Газове і електричне зварювання здійснюють із застосуванням екранів, якізахищають ізоляцію поблизу ділянки зварювання від прямого впливу високоїтемператури, а також охолоджувачів, призначених для відведення теплоти відзварюваних жил.
Термітне зварювання — один з найдосконаліших способів з'єднуванняалюмінієвих жил кабелів. Термітне зварювання здійснюють із застосуваннямпатронів А. Термітний патрон підпалюють спеціальним сірником, який створює підчас горіння необхідну Для підпалювання термітного розчину патрона температуру,близьку до 1000 °С. При зварюванні жил у термітному патроні ізоляцію жилзахищають від впливу високої температури.
3.2 Заземлення кабелів
Довжину заземлюючого проводу вибирають такою, щоб цим проводомможна було з'єднати оболонку і бронепокриття кабелю та приєднати його доконтактної площадки муфти.
Заземлення кабелів, з'єднаних у чавунній з'єднувальній муфті,виконують двома відрізками гнучких мідних проводів таких перерізів.
Переріз заземлюючих проводів, мм2 (не менше)
Переріз струмопровідних жил кабелів, мм2
6
10
16
25
до 10
16, 25, 35
50, 70, 95, 120
150, 185, 240
Заземлюючий провід приєднують до оболонки і бронепокриття кабелюпаянням, виконуючи його в такій послідовності. Зачищають сталевою щіткою дометалевого блиску бронепокриття і свинцеву оболонку кабелю та облуджують їх,припоєм ПОС-30, а алюмінієву оболонку кабелю — припоєм А. Сплющують один кінецьзаземлючого проводу і припаюють його до оболонки та бронепокриття одного зкабелів. Крім паяння заземлюючий провід, міцно прикріплюють до оболонки ібронепокриття двома банданець заземлюючого проводу і припаюють його до оболонкита бронепокриття складається із сталевих стрічок, то провід заземленняприпаюють до обох стрічок, якщо ж бронепокриття виконана плоским або круглимдротом, то провід заземлення припаюють до-всіх-дротин по колу кабелю.Обмежуватися лише паянням або лише кріпленням заземлюючого провідника бандажамизабороняється.
Для приєднання, заземлюючого проводу до контактної площадки муфтина його вільний кінець приварюють або напресовують наконечник. Аналогічноприєднують і окінцьовують наконечником заземлюючий провід другого із з'єднуванихкабелів.
Після завершення операції з'єднування струмопровідних жил кабеліві приєднання до них заземлюючих проводів переходять, до монтажу з'єднувальноїмуфти.
3.3 Монтаж чавунних з'єднувальних муфт
Монтаж чавунних муфт починають з очищення обох її половинок відбруду та іржі і попереднього примірювання на ділянці з'єднання. Встановивши підз'єднаними жилами нижню половину муфти, відмічають на кабелі ділянки, де будутьрозташовані горловини муфти і, видаливши половину муфти, накладають на ціділянки підмотку з кількох шарів просмоленої стрічки. Діаметр підмотки повиненбути дещо більшим за внутрішній Діаметр горловин муфти, щоб створити необхіднеущільнення в місцях входу кабелів у муфту.
Далі встановлюють на ділянці з'єднання нижню половину муфти так,щоб підмотки із смоляної стрічки опинилися над горловинами муфти, і приєднуютьдо контактних площадок наконечники заземлюючих проводів. Потім вкладають у пазнижньої половини муфти ущільнювальну прокладку з провареного, в бітумніймастиці прядив'яного канатика, накривають її верхньою половиною муфти і міцноскріплюють болтами, стежачи за тим, щоб болти затягувалися рівномірно дляуникнення перекосу половинок муфти.
Як ущільнювальна прокладка в муфті може бути використана такожмаслостійка гума або проварена в бітумній мастиці пряжа «подушки»,знята з кабелю під час його обробки.
Однією з найвідповідальніших операцій монтажу муфти є заливання їїкабельною мастикою. Неправильне заливання муфти буває найчастішою причиноюпробивання ізоляції між її жилами в місці з'єднання внаслідок накопиченнявологи в муфті.
Заключну операцію — заливання чавунної муфти — виконують післярозігрівання її і кабельної мастики. Полум'ям газового паль-ника підігріваютьмуфту до 60-70 °С, підносять до неї розігріту в спеціальному відрі до 160-180°С кабельну мастику МБ-70 або МБ-90 і заливають нею внутрішню порожнину муфтиспочатку на 3/3 і на 3/4, а потім повністю. Після завершення, заливаннякабельна мастика повинна охолонути до 35-30 °С. Під час охолодження кабельноїмастики дещо зменшується її об'єм (відбувається усадження), тому післяохолодження муфти здійснюють остаточне доливання мастики.
Склади кабельних мастик вибирають залежно від місцевих умов. Післядоливання муфти вкладають проварений у бітумній мастиці канатику паз, якийпроходить по периметру заливального отвору, закривають заливальний отвіркришкою і кріплять її гвинтом. Для збільшення герметичності з'єднань муфту,прокладену в землі, двічі вкривають (обмазують або обливають), бітумноюмастикою МВ-70, підігрітою до 130 °С.
Технологія виконання, операцій відгалуження кабелів у чавуннихвідгалужувальних муфтах Оу, От і Ок мало чим відрізняється від операцій, виконуванихпри їх з'єднуванні. Ці відмінності полягають переважно в тому, що відгалуженняструмопровідних жил виконують за допомогою рознімних або нерознімних Т-подібнихгільз, які складаються з двох частин: прямої, де розміщується жила-основногокабелю, і відгалужувальної, куди вводиться жила відгалужувального кабелю.
До кожного з кабелів, що знаходяться у відгалужувальній муфті,приєднують окремий заземлюючий провід, які це робиться в разі з'єднуваннякабелів у чавунній муфті, а потім проводи заземлення всіх кабелів кріплятьразом болтами, які з'єднують обидві половини муфти, оскільки у відгалужувальнихмуфтах контактних площадок немає.
3.4 З'єднування кабелів у свинцевих муфтах
Свинцеві муфти застосовують для з'єднування високовольтних кабелівнапругою 6, 10 кВ і вище. Їх виготовляють із свинцевих труб відповідного діаметрашляхом обробки в процесі монтажу.
Свинцевим муфтам присвоєні буквені й цифрові позначення: буквеніСС, що означають «з'єднувальні свинцеві», і цифрові j60, 70, 80, 90, 100 і 110, щовказують діаметр кабелю, на який розрахована муфта.
Муфти бувають шести типорозмірів (СС-60, СС-70, СС-80 і т. д.).Типорозміром муфти визначається також діапазон перерізів жил кабелів, якідопускаються до з'єднування в даній муфті за певних значень напруги кабелів. Операції обробкикінців кабелів, монтованих у свинцевій муфті, та з'єднування їх струмопровіднихжил принципово не відрізняються від аналогічних операцій, виконуваних під часмонтажу кабелів у чавунній муфті. Після обробки і з'єднування-жил здійснюютьподальший монтаж свинцевої муфти. Обривають ступінчасто паперову ізоляцію на оброблюванійділянці за допомогою сталевої струни з важками (рис. 80, а) на довжині 16 мм(для кабелів 6 кВ) і 24 мм (для кабелів 10 кВ).
Ізолюють з'єднання паперовими просоченими стрічками з роликів ірулонів завширшки; 5 мм —між гільзою і ступенями заводської ізоляції; 10 мм —поверх гільзи до верхнього рівня заводської ізоляції і додатково 6-7 шарів надмісцем з'єднання та по заводській ізоляції (рис. 80, б); 50 мм — на всій ділянціз'єднання. Окремо ізольовані жили зближують і закріплюють спільнім паперовимбандажем, намотуваним з рулону завширшки 50 або 100 мм. Бандаж перев'язують удвох місцях бавовняною пряжею.
Видаляють кільцеві пояски оболонки над поясною Ізоляцієюкабелів, а потім розбортовують оболонку кожного кабелю (рис. 80, в) і обпилюютьнапилком для. з'єднування з муфтою та забезпечення плавного переходу напруженостіелектричного поля від діаметра до ізоляції кабелю до діаметра по ізоляціїмуфти. Під час обробки ізоляції жил, накладання паперової ізоляції на жили ірозбортовування оболонки кабелів усю ділянку з'єднання обпарюють 1-2 разикабельною мастикою МП-1, підігрітою до 130 °С, для видалення з неї вологи,бруду та залишків металу, а також для відновлення втрат кабельної просочувальноїмастики і, отже, відновлення ізоляції кабелю.
Обколочують дерев'яним валиком один, а потім другий кінець труби (рис. 80, є), надаючиїм сферичної форми, так, щоб кінці муфти, що утворилася, сполучались по всьомуколу з кромками розбортованих оболонок з'єднуваних кабелів.
З'єднують паянням муфту з оболонками кабелю (рис. 80, д), стежачи затим, щоб тривалість паяння не перевищила 2-3 хв.
Вирізають у муфті (рис. 80, є) два заливальних отвори у виглядірівнобічних трикутників із сторонами 25-30 мм і тимчасово відгинають язички, щоутворилися, до корпусу муфти.
Розігрівають муфту швидким полум'ям паяльної лампи до 40-30 °С івливають у неї (через лійку, вставлену у заливальний отвір) кабельну мастику МБ, розігрітудо 170-180 °С. Кабельну мастику вливають в один із заливальних отворів доти,доки в мастиці, що витікає з іншого отвору, не припиниться виділення бульбашокповітря й піни. В міру охолоджений і усадки.Мастики в муфту через обидваотвори вливають додаткову кількість мастики до остаточного заповнення муфти.Після цього язички на муфті відгинають, закриваючи таким чином заливальніотвори, і запаюють.
Повністю змонтовану муфту заземлюють одним куском гнучкого мідногопроводу, приєднуваного паянням і дротяними бандажами до оболонок та бронепокритьобох кабелів, а також до корпусу муфти (рис, 80, є).
/>
Рис 5. Монтаж свинцевої з'єднувальної муфти кабелів напругою6 і 10 кВ:
а, б, в, г, д, е, є, ж — послідовність операцій; 1 — ступеніобробки заводської ізоляції; 2 – гільза; 3 — сталева струна з важками; 4 —паперова стрічка; 5 — розбортування; 6 — дерев'яний валик; 7 — паличка припою; 8— ніж; 9 – заземлюючий провід; 10 — ділянка приєднайся заземлюючого проводу докорпусу муфти; 11 — дротяні бандажі; 12 — корпус муфти; 13 — заливальний отвір,закритий пластиною свинцю
Для захисту від механічних пошкоджень свинцеву муфту (рис. 80, ж),розташовану в землі або кабельній споруді, вміщують у чавунний негерметичнийкожух типу КзЧ або кожух типу КзС із склопластику.
У випадку розташування свинцевих муфт у землі нижче рівняґрунтових вод, але вище рівня промерзання ґрунту їх захищають герметичнимичавунними кожухами типу КзЧГ, які заповнюють спеціальною герметизуючою мастикою. ,
3.5 З'єднування кабелів у епоксидних муфтах
Епоксидні муфти широко застосовують для з'єднування кабелів.Порівняно з чавунними і свинцевими епоксидні муфти мають ряд істотних переваг:вони мають менші розміри й масу, потребують Менших витрат часу і праці намонтаж, мають здатність хорошого зчеплення (адгезії) з металами, герметичні,корозіє- і вологостійкі.
Епоксидні муфти виготовляють на заводах і доставляють на монтажніоб'єкти у вигляді порожнистих корпусів (шкаралуп). Після встановлення кабелівйого внутрішню порожнину заповнюють епоксидним компаундом, який складається аепоксидної смоли, пластифікатора, заповнювача і затверджувала. Пластифікатори інаповнювачі підвищують термостійкість, еластичність, механічну міцністьепоксидної смоли і знижують температурний коефіцієнт розширення компаунда довеличини, близької до коефіцієнта розширення міді, алюмінію і свинцю, з якиминайчастіше стикається компаунд під час з'єднування кабелів.
Затверджувач прискорює процес полімеризації епоксидної смоли ітаким чином скорочує час твердіння компаунда.
Епоксидні муфти застосовують для з'єднування кабелів переважнонапругою 1, 6 і 10 кВ та для відгалуження кабелів лише до 1 кВ.
Епоксидним з'єднувальним муфтам присвоєне загальне позначення СЕ,а відгалужувальним — ОЕ. З'єднувальні епоксидні муфти СЕ бувають такихконструктивних виконань: СЕп (рис. 81, а) — з епоксидним корпусом з двох частинз поперечним роз'ємом його в середній частині; провід заземлення розміщенийпоза муфтою; СЕв (рис. 81, б) — з епоксидним корпусом з двох частин, який маєпоздовжній роз'єм у вертикальній площині; провід заземлення розташований успеціальному пазу в нижній частині корпусу; СЕм (рис. 81, в) — з. епоксиднимкорпусом, екраном з листової сталі та двома конусами з припаяними до нихманжетами із свинцю, Один конус з'єднують з циліндричною частиною муфти назаводі, другий— на місці монтажу; СЕс (рис. 8.1, г) — з епоксидним корпусом,який утворюється на ділянці з'єднання кабелів після тверднення компаунда,залитого в знімну металеву форму, встановлену на кінцях кабелів.
Для з'єднування кабелів напругою 6 і 10 кВ застосовують епоксиднімуфти СЕц, СЕв і СЕм, а кабелів до 1 кВ — муфти СЕс (рис. 81).
Під чає монтажу муфти СЕп (див. рис. 81, а) напівмуфти корпусунадягають на кінці з'єднуваних кабелів і зсувають їх у бік необробленої частиникабелів, попередньо обгорнувши її чистими ганчірками для запобігання забрудненнювнутрішніх порожнин напівмуфт. З'єднують жили кабелів паянням або зварюванням іступінчасто обробляють ізоляцію-кабелю, як при з'єднуванні в свинцевій муфті.Після цього зсувають тимчасово напівмуфти на ділянку з'єднання і визначають,якою має бути довжина проводу заземлення, для того щоб надалі (після розрізанняпроводу на дві частини) можна було вивести його за межі муфти.
Готують провід заземлення. Для цього з кінців проводу зпо-лівінілхлоридною ізоляцією (або голого проводу з надягненою на ньогополівінілхлоридною трубкою) знімають ізоляції, але так, щоб вона збереглася навсій частині проводу, розташованого поза муфтою, і входила на ділянкахзавдовжки 15 мм з кожного боку в герметизуючу підмотку. Оголена частина проводузаземлення повинна бути такої довжини, яка забезпечувала б можливість надійногоприєднання його паянням до броні і оболонки кабелю.
/> />
Рис.6. З'єднування кабелів у епоксиднихз'єднувальних муфтах:
а – СЕп; б – СЕв; в – СЕм; г – СЕс; 1 – корпус муфти; 2 –розпірка; 5 — підмотка жили, 4 — бандаж з дроту; 5 — провід заземлення; 6 —з'єднання жил; 7 — бандаж з сурових ниток; 8 — герметизуюча підмотка; 9 — екранкорпусу; 10 — свинцева манжета
Зсувають напівмуфти по кабелях на попередні місця (в бікнеобробленої частини) і прикріплюють провід заземлення до бронестрічок іоболонки бандажем 4 зам'якого оцинкованого дроту, а потім припаюють. Знімаютьрозцвічувальні стрічки з паперової ізоляції, знежирюють паперову ізоляцію,протираючи її ганчіркою, змоченою в ацетоні або чистому авіаційному бензині;Зачищають сталевою щіткою ступені броні і оболонки, при цьому алюмінієвуоболонку обробляють під шаром епоксидного компаунда. Накладають на зачищеніступені броні і оболонки герметизуючу підмотку 8 з двох шарів склострічки абобавовняної стрічки з густим обмазуванням кожного витка стрічки епоксиднимкомпаундом. Підмотка накладається з напівперекриттям витків і не повинна досягатикраю оболонки на 5 мм.
На оголені частини жил накладають двошарову підмотку ізсклострічки завширшки 16 мм з напівперекриттям витків, густо промазанихепоксидним компаундом. При цьому підмотку починають із заповнення зазору міжмісцем з'єднання жил і заводською ізоляцією, для чого використовують розрізанувздовж і складену вдвоє склострічку. Встановлюють на ізольованих ділянках жилретельно знежирені розпірки 2 з епоксидного компаунда і закріплюють їх на жилахбандажем з сухих сурових ниток. Зсувають напівмуфти на ділянку з'єднання іущільнюють смоляною стрічкою місця входу кабелів у муфту. ' ,
Виведені з горловини муфти-проводи заземлення з'єднують паяннямабо опресовуванням. Місце з'єднання проводів заземлення ізолюють підмоткою збавовняних стрічок з покриттям їх внутрішніх шарів епоксидним компаундом.Промащують пластиліном щілину між напівмуфтами в місці їх сполучення, щобзапобігти витіканню компаунда. Провід заземлення вкладають вільно вздовжкорпусу муфти, і прикріплюють до нього двома бандажами з м'якого сталевогооцинкованого дроту.
Заливають муфту епоксидним компаундом повільно, з незначноївисоти, безперервним струменем завширшки 10-15 мм, ледь постукуючи при цьому помуфті дерев'яною рукояткою молотка, щоб прискорити вихід газових бульбашок наповерхню. Через 12 год. після заливання перевіряють, прощупуючи рукою, ступіньзатвердіння компаунда; затвердіння при 20 °С відбувається приблизно через 12год. після заливання. При більш високих і більш Низьких температурахнавколишнього середовища тривалість затвердіння відповідно зменшується абозбільшується.
Епоксидний компаунд доставляють на об'єкт монтажу в розфасованомувигляді і А введеним у нього наповнювачем. Здтверджувач вводять в епоксиднийкомпаунд безпосередньо щ місці і монтажу муфт і забиття. Компаунд з введенимзатверджувачем перед заливанням ретельно перемішують, а потім дають відстоятисяпротягом 10-15 хв. для видалення повітря. Після введення затверджувача компаундпридатний до використання протягом:
1,5 год. при навколишній температурі 11-20 °С
2 год. при навколишній температурі 21-35 °С
Під час розмішування і заливання епоксидного компаунда в формуслід дотримуватися заходів безпеки, які виключають потрапляння його в очі та нашкіру обличчя й рук, оскільки хімічні речовини, що входять до складу компаунда,токсичні (отруйні) до моменту завершення процесу полімеризації і, потрапляючина незахищені частини тіла робітникам можуть викликати місцеві подразнення ізапальні процеси, у процесі монтажу муфти СЕв (див. рис 81, б) провідзаземлення 5 припаюють до бронестрічок і оболонки одного із з'єднуванихкабелів. Після цього тимчасово встановлюють на місце одну з напівмуфт, для тогощоб провід заземлення, приєднаний уже до бронестрічок і оболонки одного зкабелів, приміряти до каналу, розташованого в нижній частині корпусу муфти,куди він повинен бути вкладений, а потім муфту знімають. Провід заземленняприпаюють до бронестрічок і оболонки іншого кабелю. Потім накладаютьгерметизуючу підмотку 8 на ступені броні й оболонки, а також на оголені частинижил у місці їх з'єднання, виконуючи ці операції аналогічно описаним вищеопераціям при монтажі муфти СЕп.
Знежирюють ізоляцію ацетоном і встановлюють на ній у відповіднихмісцях знежирені розпірки 2. Насувають одну з напівмуфт на місце і вкладаютьпровід заземлення в спеціальному пазу, рюзташованому в нижній частині корпусу.Закріплюють його за допомогою виступів, а на ділянці напівмуфти, де виступівнемає, тимчасово смужками 100 X 15 мм з жерсті завтовшки 0,4 мм. Після цьоговстановлюють на місце другу напівмуфту, а смужки тимчасового кріплення проводузаземлення видаляють.
Скріплюють обидві муфти хомутами, а в нижній частині —скобами,ущільнюють поздовжній шов пластиліном, а потім заливають муфту епоксиднимкомпаундом згідно з вказівками, наведеними в описі монтажу муфти СЕп.
Під час монтажу муфти СЕм (рис. 81, в) надягають її циліндричнучастину разом з прикріпленим до неї конусом на один кінець кабелю, а другийконус — на інший кінець кабелю. З'єднують жили кабелів, знежирюють ізоляцію,здійснюють підмотку на оголених струмопровідних частинах жил у місці їхз'єднання, встановлюють знежирені розпірки, виконуючи зазначені операції таксамо, як при. монтажі муфт СЕп і СЕв. На відміну від монтажу муфт СЕп і СЕв,під час монтажу муфт СЕм підмотки на ступенях броні і оболонки не роблять. V
Далі з'єднують циліндричну частину муфти з другим конусом,обколочують свинцеві манжети за допомогою підбійки до щільного сполучення їх зоболонками кабелів по всьому колу і тимчасово ущільнюють полівінілхлоридноюстрічкою місце введення кабелю в муфту.
Прикріплюють дротяними бандажами ізольований провід заземлення дооболонок і бронестрічок кабелів і припаюють до них, як ї при монтажі муфти СЕп.
Припаюють припоєм ПОС-30 циліндричну частину муфти до свинцевоїманжети конуса у трьох точках, віддалених одна від одної на однакову відстань(120°) по колу для забезпечення між ними електричного зв'язку.
Прикріплюють провід заземлення у двох місцях дротяним бандажем ізаливають муфту епоксидним компаундом.
Після затвердіння компаунда припаюють свинцеві манжети до оболоноккабелю.
Знежирюють ацетоном оголені відрізки алюмінієвої оболонкиз'єднуваних кабелів і манжети муфти на ділянці 30-40 мм, а потім вкривають їхепоксидним компаундом і двома-трьома шарами підмотки, промащеної епоксиднимкомпаундом і накладеної з напівперекриттям витків.
/>
Рис. 7. Епоксидна відгалужувальна муфта типу ОЕ для кабелівнапругою до 1 кВ:
1 — підмотка з бавовняної стрічки, промазаної епоксидним компаундом —провід заземлення; 3 — розпірка; 4 — відгалуження жил: 5 — відгалужу вальнагільза; 6 — верхня половина форми; 7 — нижня половина форми; 8 — стяжний болт; 9– хомут
Під час монтажу муфти типу СЕс (рис. 81, г) тимчасово встановлюють намісце половину знімної сталевої форми і примірюють, чи достатня Довжина проводузаземлення попередньо прикріпленого та припаяного до оболонки і броні одного ізз'єднуваних кабелів), щоб можна було вивести його через горловину муфти.Вкладають провід заземлення, як показано на рисунку після чого форму знімають,а провід заземлення прикріплюють і припаюють до бронестрічок та оболонки іншогокабелю.
Встановлюючи форму на ділянці з'єднання, для заливання компаундаїї внутрішню поверхню змащують тонким шаром трансформаторного масла абосолідолу, щоб легше було видаляти форму після затвердіння компаунда.
Подальші монтажні операції виконують так само, як при монтажімуфти СЕп. Після затвердіння компаунда форму знімають. Для монтажу муфти СЕсможна застосовувати форму з пластмаси, внутрішню поверхню якої не змащують, апісля затвердіння компаунда із з'єднання не знімають. А
З'єднувальні епоксидні муфти-кабелів, прокладених у тунелях,каналах та інших кабельних спорудах, захищають від механічних пошкоджень,розташовуючи їх у захисних кожухах. Кожух являє собою відрізок товстостінноїметалевої труби завдовжки 1250 мм і діаметром не менше 150 мм, внутрішняповерхня якої викладена двома шарами листового азбесту завтовшки 4-5 мм. Торцітруби після розміщення в ній муфти закривають кришками (заглушками) з азбестоцементузавтовшки 20 мм, при цьому одну з кришок закріплюють гвинтами, а другу встановлюютьбез кріплення. З'єднувальна муфта повинна бути зміщена в кожусі в бікзакріпленої кришки.
Під час монтажу муфти ОЕ (рий. 82) операції обробки кінців кабеліві відгалуження струмопровідних жил виконують аналогічно операціям звідгалуження в чавунній муфті Сто. Епоксидний компаунд заливають на місці роботив знімну жорстку форму з металу або пластмаси. Встановлення і заливання знімноїформи епоксидним компаундом здійснюють так само, як у процесі монтажуепоксидних з'єднувальних муфт СЕ.
4. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ
4.1 Міри безпеки при прокладцікабелів
При прокладці кабелю завантаження і вивантаження барабанів роблятьвантажопідйомні машини. Скидання барабанів із транспортних засобів недопускається. Для безпеки працюючих при перекочуванні барабанів вживають заходів,що виключають захоплення за виступаючі частини їхнього одягу. Для цьогопопередньо видаляють цвяхи, а кінець кабелю надійно закріплюють на щоцібарабана. При перекочуванні барабана на його шляху електромонтажникамзнаходитися не дозволяється.вибирають рівні площадки, щоб у процесі робіт невідбувалося їхнє мимовільне падіння. При підйомі барабана застосовують сталевіосі наступного діаметра, мм: не менш 60 при масі барабана до 2500 кг; не менш 70 при масі до 3500 кг і не менш 75 при масі до 5000 кг. Кабельні чи домкрати візки повинні мати вантажопідйомність, що відповідає масі барабана зкабелем. При підйомі барабана на кабелерозкочувальний пристрій перевіряютьсправність щік і втулок. Розкочування кабелю з барабанів дозволяється робититільки при наявності гальмового пристосування.
При прокладці кабелю робітники повинні працювати в рукавицях. Якщорозкочування здійснюється вручну, число робітників повинне бути таким, щоб накожного з них приходилося не більш 35 кг маси кабелю. На трасах, що має повороти, перебування робітників усередині кутів повороту кабелю, а такожпідтримка кабелю на кутах повороту або його відтягнення вручну не допускаються.Для цієї мети в місцях повороту траси розміщають обвідні пристрої. При ручнійпрокладці всі електромонтажники розміщаються по одну сторону від кабелю. Прирозкочуванні кабелю з транспортера-кабелеукладача, що пересувається, зіспеціально обладнаного автомобіля або трубоукладача, приймати або укладатикабель повинні не менш двох робітників.
Протягання кабелів через прорізи в стінках здійснюютьелектромонтажники, що знаходяться по обох сторони від стіни. При цьомуприймаються міри обережності, щоб уникнути влучення рук працюючих у прорізи ітруби. Відстань від входу кабелю, що протаскується, у труби до крайньогоположення рук робітників при штовханні кабелю повинне складати не менш 0,3 м. Підйом, кріплення і постава кабелю, маса 1 м якого складає більш 1 кг, не дозволяються з приставних сход і сходів-драбин.
Прокладка кабелів механізованим способом через канали блоковоїканалізації з проміжними кабельними колодязями дозволяється при наявностінадійного зв'язку між працюючими (телефон, радіо, спеціальні сигналісти).
Прокладка кабелів у вибухонебезпечних приміщеннях дозволяється здотриманням вимог спеціальних інструкцій. Перекладка кабелів, що знаходятьсяпід напругою, дозволяється тільки після їхнього відключення.
Роботи в кабельних колодязях і тунелях виконуються не менш чимдвома особами. У відкритого люка колодязя виставляють огородження. Передспуском у колодязь перевіряють за допомогою спеціального індикатора наявність уньому пальних і шкідливих для подиху газів. Відкритим вогнем ця перевірка недопускається. Якщо в колодязі виявлені гази, пальні чи шкідливі для подиху, їхвидаляють нагнітанням чистого повітря за допомогою вентилятора, установленогозовні колодязя.
На весь період робіт у колекторах і тунелях відкривають не меншчим два люки або дверей, щоб працюючі знаходилися між ними. Через щогодини роботив колодязі, тунелі або колекторі працюючі піднімаються на відкрите повітря на10 хв.
Освітлення робочих місць у колодязях, тунелях і колекторахвиконується переносними лампами напругою не вище 12 В чи акумуляторними ліхтарями.
При прогріві кабелю електричним струмом спостерігаючий повинниймати кваліфікаційну групу по техніці безпеки не менш ІІІ. На час чергування вінповинний бути забезпечений захисними засобами і вимірювальними пристроями дляконтролю струму і температури. Трансформатор для прогріву кабелю забезпечуєтьсяапаратом, що роз'єднує, із захистом від коротких замикань, а вторинні обмоткитрансформатора, жили і броня кабелів, що прогріваються, надійно заземлюються.
4.2 Міри безпеки при монтажікабельних муфт
При монтажі муфт найбільшу небезпеку представляють роботи ззастосуванням газових пальників, термітних патронів при зварюванні, епоксидногокомпаунда і розчинників.
Електромонтажники, що займаються перевезенням, збереженнямзріджених і стиснутих газів, а також працюючі з газосварочною апаратурою,проходять спеціальне навчання і здають іспит з оцінкою в посвідченні по техніцібезпеки про допуск до зазначеної роботи.
Усі роботи, зв'язані з газовим зварюванням, виконуються в окулярахзакритого типу з захисними стеклами (світлофільтрами) і в брезентових рукавицях.При роботі з газовими балонами не можна вдаряти по них щоб уникнути появи іскорі вибуху. Балони з газами захищають від дії сонячних променів і інших джерелтепла.
Газове зварювання виконують на відстані не менш 5 м від балонів з киснем і пальним газом. Вентилі відкривають чистими руками. Особливо небезпечні забрудненняредукторів і вентилів кисню олією, що приводять до вибуху. При користуваннігазовими балонами ємністю більш 5 л і кисневими балонами будь-якої місткостіобов'язкові манометри, що повинні бути справними.
При виконанні газополумних робіт полум'я пальника направляютьубік, протилежну джерелу газопостачання. У приміщеннях з великою концентрацієюпропан-бутану (визначається по різкому неприємному запаху, що викликаєроздратування носоглотки й око) забороняється користатися відкритим вогнем ізапалювати електричне світло. Краплі пропан-бутану, що потрапили на шкіру (щобуникнути обморожування), необхідно швидко змити водою.
При виконанні термітного зварювання необхідно дотримувати правилазбереження і перевезення термітних патронів, сірників і сумішей. Обличчя, якимдозволяється самостійно робити термітне зварювання, мають посвідчення на правопровадження робіт. Зварювання здійснюють в окулярах закритого типу з захиснимистеклами, при цьому обличчя працюючого повинне знаходитися від місця зварюванняна відстані не менш 0,5 м. Під час зварювання забороняється проходити піджилами, що зварюються, (робота на висоті) чи знаходитися під ними. Щоб уникнутиопіків не можна торкати рукою палаючий термітний або патрон, що остигає. Шлакзгорілого термітного патрона збивають після охолодження і тільки в напрямку відсебе.
До роботи з епоксидним компаундом допускаються обличчя, що пройшлимедичний огляд і одержали дозвіл лікаря. Медичний огляд повторюється щорічно.При роботі з епоксидним компаундом необхідно пам'ятати про його токсичнівластивості. По-цьому збереження і прийом їжі до приміщеннях, де виробляєтьсямонтаж муфт, не допускаються.
Працюючі з епоксидним компаундом користаються гумовими медичнимирукавичками, запобіжними окулярами, захисним одягом з бавовняної тканини.Допускається застосовувати замість гумових рукавичок спеціальні мазі (біологічнірукавички).
Під час роботи стежать за чистотою рук, рушників, спецодягу,робочого місця, інструмента і посуду, ретельно миють руки не тільки післязакінчення роботи або в перерві, але і негайно ж після влучення крапельепоксидного компаунда на шкірний покрив. При цьому руки змивають теплою водою змилом, місця влучення крапля на шкірний покрив обробляють 3%-ним розчиномоцтової чи лимонної кислоти, висушують паперовим рушником разовоговикористання, а потім змазують м'якою жирною маззю на ланоліні, вазеліні абокасторовій олії. Бензин, бензол, толуол, ацетон і інші токсичні розчинники дляпромивання використовувати не дозволяється.
Кабельні заливальні склади розігрівають у закритому посуді,обов'язково контролюючи термометром температуру розігріву. Розігрів, зняття іперенесення судини з кабельним складом або ковша з припоєм, а також заливаннямуфти кабельним складом або пайку з'єднань виконують у рукавицях і запобіжнихокулярах.
Перемішування розплавленого кабельного складу або припою роблятьметалевим прутком або металевою ложкою, що повинні бути абсолютно сухими ізовсім чистими. При недотриманні цієї вимоги, наприклад при улученні вологи,можливий викид розплавленого кабельного складу або припою.
4.3 Протипожежна профілактикапри монтажі кабельних мереж
Причинами виникнення пожежі можуть стати недбалість, допущена примонтажі кабелю, чи незнання вогненебезпечних властивостей матеріалів,застосовуваних при монтажі кабельних мунебезпеку виникнення пожежі. Серед нихлегкозаймисті рідини з температурою спалаху від 30 до 45° С (бензин, гас і інші),бітуми, каніфоль, мінеральні олії (маються в заливальних кабельних складах) зтемпературою спалаху пар від 185 до 230° С, лаки.
При роботі електромонтажників у кабельних спорудженнях звикористанням відкритого вогню в монтажну зону доставляють аркуші азбесту дляогородження суміжних кабелів, вогнегасники, цебра із сухим піском, повсть абобрезент розміром 2*2 м. Розігрів кабельного складу і припою роблять зовнікабельного спорудження, а потім подають їх до місця монтажу кабельної муфти.
У ході виконання електромонтажних робіт у кабельних спорудженнях,які образують відходи матеріалів, зовнішній захисний покрив, знятий з кабелю, іінші пальні елементи можуть стати джерелом поширення пожежі, тому їх вартовидаляти назовні в міру нагромадження.
При гасінні виниклого пожежі необхідно дотримувати визначеніправила. Для гасіння легкозаймистої рідини на підлоги кабельного спорудження полум'яшвидке засинають піском, не залишаючи на поверхні його язичків, тому що рідинаспалахне знову. При пожежі зрідженого газу варто перекрити вентиль на балоні іполивати його холодною водою для зменшення тиску газу в ньому.
При використанні вогнегасників для гасіння пожежі їх пускають ухід безпосередньо в місця пожежі: струмінь вуглекислоти з вогнегасник порошкомнаправляють знизу нагору, збиваючи полум'я. Для гасіння пожежі у відкритійсудині з легкозаймистою рідиною струмінь з вогнегасника направляють паралельнопалаючої поверхні, відганяючи від її полум'я.
Список використаної літератури
1. АнастасиевП.И., Бранзбург Е.3., Коляда А.В. Проектирование кабельных сетей и проводок.М., 1980.
2. АтабековВ.Б. Монтаж електричних мереж і силового електроустаткування: Підруч./Пер. зрос. Т.А. Сиротинко. – Вища шк.; 1995.
3. БелоцерковецВ.В., Чусов Н.П., Боязный Я.М. Механизация электромонтажных работ. М., 1977.
4. Воронина А.А.,Шибенко Н.Ф. Безопасность труда в электроустановках: Учеб. пособ. для сред.ПТУ. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1984.
5. ЕвсеевР.Е., Евсеев В.Р. Сварка при производстве электромонтажных работ. Л., 1978.
6. ЖивовМ.С. Подготовка трасс электропроводок и кабельных линий. М., 1977.
7. ЖивовМ.С. Прокладка проводов и кабелей. М., 1978.
8. Инструкцияпо прокладке кабелей напряжением до 110 кВ (СН 85-74). М., 1975.
9. КлюевА. А., Этус Н.Г. Справочник по монтажу вторичных устройств, кабелей иэлектроосвещения на электростанциях и подстанциях. М., 1978.
10. Корнилов Ю.В.,Бредихин А.Н. Слесарь-электромонтажник: Учеб. пособ. для СПТУ. 2-е изд.,перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1988.
11. ЛигерманИ.И. Кабельные сети промышленных предприятий. М., 1975.
12. ПантелеевЕ.Г. Монтаж кабельных линий. М., 1979.
13. Правилаустройства электроустановок. М., 1977.
14. Принц М.В., Цимбалістий В.М. Освітлювальне і силовеелектроустаткування. Монтаж і обслуговування. — Львів: Оріяна-Нова, 2005.
15. СмирновЛ.П. Электромонтер-кабельщик. М., 1978.
16. Строительныенормы и правила СНиП Ш-33-76. Электротехнические устройства. Правилапроизводства и приемки работ. М., 1977.
17. Техническаядокументация на муфты для силовых кабелей с бумажной и пластмассовой изоляциейдо 35 кВ. М., 1982.
18. ТирановскийГ.Г. Механизация кабельных работ на энергетических объектах. М., 1976.
19. ТроицкийИ.Д. Производство кабельных изделий. М., 1979.
20. ЧусовН.П., Любашевская Р.И. Механизация кабельных работ на промышленных объектах.М., 1976.
21. Электротехническийсправочник. Т. І, «Энергия», 1971.