Гипероглавление:
Реферат на тему:
Потенціал енергозбереження в Україні
Сучасний стан енергоефективності національної економіки
Технічний фактор
Структурний фактор
Структура потенціалу енергозбереження
Технічна (технологічна) складова потенціалу енергозбереження:
Структурна складова потенціалу енергозбереження:
Галузеве енергозбереження
Електроенергія, млрд. кВтг/млн. т у.п.
Галузеве енергозбереження
Міжгалузеве енергозбереження
Теплоенергія, млн. Гкал/
Галузеве енергозбереження
Міжгалузеве енергозбереження
Капітальні вкладення,
Теплоенергія, млн. Гкал
Економічно доцільне галузеве технологічне енергозбереження, млн. т у.п.
Капітальні вкладення, млрд. грн.
галузевого потенціалу енергозбереження
Потенціал міжгалузевого економічно доцільного енергозбереження за рахунок
технічного (технологічного) фактора
Енергоресурс
Економія паливно-енергетичних ресурсів
6. Використання сучасних технологій спалювання низькоякісного вугілля
7. Вдосконалення систем теплопостачання
8. Підвищення рівня використання вторинних енергоресурсів
Економічно доцільне міжгалузеве енергозбереження
Капітальні вкладення
1. Використання сучасних засобів обліку та контролю за витратами енергоресурсів
2. Розроблення та впровадження автоматизованих систем управління енергоспоживанням
3. Використання економічних систем і приладів електроосвітлення
Електроенергія, млрд.кВтг / млн.т у.п.
Теплоенергія, млн. Гкал / млн.т у.п.
7.2. Політика енергозбереження в Україні, проблеми і перспективи
7.2.1. Проблеми енергозбереження та шляхи їх вирішення
7.2.2 Механізми фінансування заходів з енергозбереження
7.3. Потенціал розвитку нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії
Показники розвитку використання НВДЕ за основними напрямками
освоєння (базовий сценарій), млн. т у.п./рік
Висновки
--PAGE_BREAK--
Реферат на тему:
Пріоритетні напрями та обсяги енергозбереження. потенціал розвитку нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії
Потенціал енергозбереження в Україні
Сучасний стан енергоефективності національної економіки
Висока енергоємність ВВП в Україні є наслідком суттєвого технологічного відставання більшості галузей економіки від рівня розвинутих країн, незадовільної галузевої структури національної економіки, негативного впливу „тіньового” сектора, зокрема, імпортно-експортних операцій, що об’єктивно обмежує конкурентоспроможність національного виробництва і лягає важким тягарем на економіку – особливо за умов її зовнішньої енергетичної залежності. На відміну від промислово розвинутих країн, де енергозбереження є елементом економічної та екологічної доцільності, для України — це питання виживання в ринкових умовах та входження в європейські та світові ринки. Для цього підлягає розв’язанню проблема збалансованого платоспроможного попиту як на внутрішньому так і зовнішньому ринках, а також диверсифікації імпорту паливно-енергетичних ресурсів.
Низька енергоефективність стала одним з основних чинників кризових явищ в українській економіці. В першій половині 90-х років у структурі витрат на виробництво промислової продукції майже втричі зросла вартісна складова енергоресурсів, сягнувши 42% загальних матеріальних витрат на виробництво продукції. Лише з 1997-1999 року в результаті прийнятих на державному рівні заходів та зупинення падіння промислового виробництва, певної стабілізації економіки і послідуючого, починаючи з 2000 року зростання ВВП розпочалось реальне поліпшення енергоефективності економіки. Якщо енергоємність ВВП протягом 1990-1996 рр. зросла на 38,6%, то з 2000 року спостерігалося її істотне зменшення, причому вперше в історії України зростання ВВП було досягнуто за одночасного скорочення споживання первинних паливно-енергетичних ресурсів.
Проте, слід зазначити, що, починаючи з 2002 року, темпи зниження енергоємності ВВП уповільнилися в зв’язку з тим, що в найбільш енергоємних галузях економіки, — металургійній, машинобудівній, хімічній та нафтохімічній, а також у житлово-комунальній сфері динаміка зниження енергоємності валової доданої вартості зазнала негативних змін, обумовлених недопустимо високим ступенем фізичного зносу основних фондів (65-70%), та відповідним підвищенням питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на ряд важливих видів продукції.
Фактор енергозбереження є одним із визначальних для енергетичної стратегії України. Від його рівня залежить ефективне функціонування національної економіки.
Технічний фактор
відображає вплив технічного (технологічного) стану та рівня устаткування і обладнання на обсяги споживання енергоресурсів при виробництві продукції (послуг).
Структурний фактор
відображає вплив структурних змін у галузевій або міжгалузевій діяльності на обсяги споживання палива та енергії.
На даний час основним фактором зниження енергоємності продукції (послуг) в усіх галузях економіки є формування ефективно діючої системи державного управління сферою енергозбереження. Це дозволить, в першу чергу, удосконалити структуру кінцевого споживання енергоресурсів, зокрема, за рахунок подальшого розширення та поглиблення електрифікації в усіх сферах економіки шляхом заміщення дефіцитних видів палива з одночасним підвищенням ефективності виробництва.
Структура потенціалу енергозбереження
/>
Технічна (технологічна) складова потенціалу енергозбереження:
підвищення ефективності виробництва (видобутку), перетворення, транспортування та споживання енергоресурсів і відповідно зниження енергоємності продукції та надання послуг за рахунок впровадження новітніх енергоефективних технологій та енергозберігаючих заходів.
Структурна складова потенціалу енергозбереження:
зміна макроекономічних пропорцій в економіці з метою зниження рівнів енергоспоживання;
зменшення питомої ваги енергоємних галузей і виробництв промисловості та транспорту за рахунок розвитку наукомістких галузей і виробництв з низькою енергоємністю та матеріаломісткістю
У свою чергу структурний та технічний (технологічний) фактори залежать від міжгалузевих та внутрішньогалузевих зрушень в економіці країни.
Загальний потенціал енергозбереження за рахунок технічного (технологічного) та структурного факторів в економіці України у 2030 році за базовим сценарієм розвитку економіки та її сфер складатиме 318,36 млн. т у.п., у тому числі з урахуванням:
галузевого технічного (технологічного) фактора – 175,93 млн. т у.п.;
міжгалузевого технічного (технологічного) фактора – 22,13 млн. т у.п.;
галузевого структурного фактора – 61,65 млн. т у.п.;
міжгалузевого структурного фактора – 58,65 млн. т у.п.
Загальний потенціал енергозбереження в 2030 році, млн. т у.п.
/>
За рахунок реалізації потенціалу енергозбереження енергоємність ВВП у 2030 році складе 0,24 кг у.п./грн., що у 2 рази менше сучасного рівня – 0,48 кг у.п./грн. При цьому в
2010 р. енергоємність ВВП прогнозується на рівні 0,37 кг у.п./грн., в 2015 р. – 0,31 і в 2020 р. –
0,28 кг у.п./грн.
Загальний потенціал енергозбереження
Складові енергозбереження
2010
2015
2020
2030
Енергозбереження, млн. т у.п.
За рахунок технічного фактора
66,36
109,81
137,47
198,06
За рахунок структурного фактора
7,94
25,30
54,37
120,30
Разом
74,30
135,11
191,84
318,36
у тому числі:
Паливо, млн. т у.п.
За рахунок технічного фактора
42,85
71,28
95,38
128,42
За рахунок структурного фактора
6,08
20,00
45,31
102,88
Разом
48,93
91,28
140,69
231,30
Електроенергія, млрд. кВтг / млн. т у.п.
За рахунок технічного фактора
44,37/15,75
70,99/24,84
72,45/24,63
108,72/35,88
За рахунок структурного фактора
2,65/0,94
7,88/2,76
13,79/4,69
27,90/9,21
Разом
47,02/16,69
78,87/27,6
86,24/29,32
136,62/45,08
Теплоенергія, млн. Гкал /млн. т у.п.
За рахунок технічного фактора
48,28/7,76
86,24/13,69
112,62/17,46
231,87/33,76
За рахунок структурного фактора
5,71/0,92
16,00/2,54
28,18/4,37
56,41/8,21
Разом
53,99/8,68
102,24/16,23
140,80/21,82
288,28/41,97
Капітальні вкладення, млрд. грн.
За рахунок технічного фактора
30,6
53,7
69,0
102,3
За рахунок структурного фактора
-
-
-
-
Разом
30,6
53,7
69,0
102,3
7.1.2. Оцінка потенціалу енергозбереження за рахунок технічного (технологічного) фактора
Потенціал енергозбереження за рахунок технічного (технологічного) фактора
/>
У 2030 р. порівняно з 2005 р. загальна економія паливних ресурсів за рахунок технічного фактора оцінюється в обсязі 128,42 млн. т у.п., електричної енергії – 108,72 млрд.кВтг, теплової енергії – 231,87 млн. Гкал, що в цілому складає 198,06 млн.т у.п.
Обсяги капітальних вкладень на реалізацію галузевих і міжгалузевих енергозберігаючих заходів у період 2006-2030 рр. проти рівня 2005 року оцінюються в таких розмірах: 2010 рік –30,6 млрд. грн.; 2015-й –53,7; 2020-й – 69,0; 2030 рік – 102,3 млрд. грн.
Потенціали галузевого та міжгалузевого енергозбереження за рахунок технічного (технологічного) фактора
/>
/>
Обсяги капітальних вкладень на реалізацію потенціалу галузевого
та міжгалузевого енергозбереження за рахунок
технічного (технологічного) фактора
/>
Обсяг економії енергоресурсів за рахунок технічного (технологічного) фактора
Складові енергозбереження
2010
2015
2020
2030
Енергозбереження, млн. т у.п.
Галузеве енергозбереження
50,52
90,49
117,16
175,93
Міжгалузеве енергозбереження
15,84
19,32
20,31
22,13
Разом
66,36
109,81
137,47
198,06
у тому числі:
Паливо, млн. т у.п.
продолжение
--PAGE_BREAK--Галузеве енергозбереження
--PAGE_BREAK--Теплоенергія, млн. Гкал
--PAGE_BREAK--6. Використання сучасних технологій спалювання низькоякісного вугілля
--PAGE_BREAK--Разом
--PAGE_BREAK--15,51
19,83
30,55
57,73
Перспективний розвиток НВДЕ в країні, згідно з основаними принципами Зеленої книги, має відбуватися на основі економічної конкуренції з іншими джерелами енергії з одночасним впровадженням заходів державної підтримки перспективних технологій НВДЕ, які відображують суспільний інтерес щодо підвищення рівня енергетичної безпеки, екологічної чистоти та протидії глобальним змінам клімату.
Перспективними напрямками розвитку НВДЕ в Україні є: біоенергетика, видобуток та утилізація шахтного метану, використання вторинних енергетичних ресурсів (ВЕР), позабалансових покладів вуглеводнів, вітрової і сонячної енергії, теплової енергії довкілля, освоєння економічно доцільного гідропотенціалу малих річок України. На базі відновлювальних джерел вагомий розвиток отримують технології одержання як теплової, так і електричної енергії.
На сьогодні найбільш швидкими темпами здатна розвиватись біоенергетика. Очікується, що енергетичне використання всіх видів біомаси здатне забезпечити щорічно заміщення
9,2 млн. т у.п. викопних палив на рівні 2030 року, в тому числі за рахунок енергетичного використання залишок сільгоспкультур, зокрема, соломи – 2,9 млн. т у.п., дров та відходів деревини – 1,6 млн. т у.п., торфу – 0,6 млн. т у.п., твердих побутових відходів – 1,1 млн. т у.п., одержання та використання біогазу – 1,3 млн. т у.п., виробництва паливного етанолу та біодизеля – 1,8 млн. т у.п. Загальний обсяг інвестицій у розвиток біоенергетики складе до
2030 року близько 12 млрд. грн.
Головними напрямками збільшення використання позабалансових джерел енергії є видобуток та утилізація шахтного метану, ресурси якого в Україні є значними. Використання метану для виробництва тепла та електроенергії забезпечить заміщення 5,8 млн. т у.п. первинної енергії на рівні 2030 року, близько 1 млн. т у.п. – на рівні 2010 року, водночас поліпшиться екологічний стан і стан безпеки у вуглевидобуванні.
Поряд з цим, передбачається подальше збільшення використання природного газу малих родовищ, газоконденсатних родовищ і попутного нафтового газу для виробництва електроенергії і тепла. Обсяги видобутку цих ресурсів оцінюються в 200 тис. у.п. у 2005 р. і
830 тис. у.п. у 2030 р.
Передбачається виробництво електроенергії за рахунок надлишкового тиску доменного та природного газів до 1,3 млрд.кВтг у 2030 році. Економічно доцільним є використання горючих газів промислового походження.
Залучення теплоти довкілля за допомогою теплових насосів і термотрансформаторів є одним із найбільш ефективних та екологічно чистих напрямів розвитку систем низькотемпературного теплопостачання, який має значне поширення у світовій енергетиці.
Ресурси акумульованої в довкіллі низькопотенційної теплоти, що можуть використовуватися у теплонасосних системах теплопостачання України, перевищують існуючі та перспективні потреби в тепловій енергії.
Економічно доцільні для використання ресурси низькопотенційної теплоти природного і техногенного походження, що можуть утилізуватися тепловими насосами, оцінюються у 22,7 млн.т у.п. на рівні 2030 року. Передбачається збільшити обсяги використання потенціалу вітроенергетики з 0,018 млн. т у.п. у 2005 році до 0,7 млн. т у.п. у 2030 році. Розвиток вітроенергетики має базуватися на світових досягненнях в цій сфері з врахуванням екологічних вимог і з максимальним використанням вітчизняного науково-технічного і виробничого потенціалу.
В останні роки в світі інтенсивно розвивається сонячна енергетика. В 2005 р. світове виробництво кремнієвих перетворювачів сонячної енергії досягло 1,8 ГВт, а в 2030 р. Європа планує освоїти виробництво 200 ГВт сонячних модулів із значним зниженням вартості виробленої електроенергії. Україна має напрацьовані технології випуску сонячних модулів, які здійснюють перетворення сонячної енергії в електричну з допомогою фотоперетворювачів на основі полікристалічного кремнію, і експортує їх в Європу. Українські компанії при належному фінансуванні можуть за 1-2 роки освоїти серійний випуск крупних партій сонячних фотомодулів, суттєво знизити питомі витрати кремнію і вартість електроенергії.
Мала гідроенергетика є технологічно освоєним способом виробництва електроенергії із невисокою собівартістю. В 2030 році на малих ГЕС планується виробити 3,34 млрд. кВт. Розвиток цього напрямку потребує інвестиційних вкладень біля 7 млрд. грн.
Відповідно до базового сценарію, виробництво електроенергії з використанням інших відновлювальних джерел має збільшитись з 51 млн. кВт у 2005 р. до 2,1 млрд.кВтг у 2030 р.
Загальний обсяг інвестицій у розвиток НВДЕ із заміщенням понад 57 млн. т у.п. складе біля 60,0 млрд. грн. При цьому частка НВДЕ в загальному паливно-енергетичному балансі країни може зрости до 19% на рівні 2030 року.
Очікується швидкий розвиток використання НВДЕ, відповідні технології яких вже освоєні в Україні (позабалансові джерела енергії, пряме спалювання відходів деревини та виробництва сільськогосподарських культур, виробництво низкопотенційної теплової енергії сонячними тепловими установками тощо) і впровадження яких є економічно ефективним.
Для НВДЕ, які потенційно є економічно ефективними, але в країні відсутній достатній для промислового застосування досвід масштабної промислової експлуатації (геотермальна енергетика, використання тепла довкілля, газифікація відходів деревини, рослинних залишків, твердих побутових відходів тощо), передбачається розроблення дослідних зразків в межах „Програми державної підтримки розвитку нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики”, для реалізації пілотних проектів і подальшого впровадження таких технологій у промислових масштабах.
Підтримки, перш за все в наданні пільгових інвестицій, потребує розвиток таких НВДЕ, як вітроенергетика, сонячна електроенергетика, переробка відходів тваринництва та птахівництва, каналізаційних стоків з отриманням енергетичного ефекту, мала гідроенергетика, виробництво біопалива тощо.
Розвиток НВДЕ потребує законодавчого створення сприятливих умов інвестування та відповідної державної підтримки розробки та запровадження конкурентноспроможних технологій та зразків обладнання, впровадження їх у виробництво і на їх основі подальшого розширення масштабів використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, забезпечення вільного доступу до електромереж виробникам енергії з НВДЕ.
Висновки
1. Енергозбереження є важливим енергетичним потенціалом держави.
Прогнозований потенціал енергозбереження України складатиме у 2030 році
318,4 млн. т у.п., що майже у 1,5 рази перевищує існуючий рівень споживання первинної енергії. Впровадження заходів технологічного та структурного енергозабезпечення дозволить на 51,3 % зменшити рівень енергоспоживання у 2030 році – з 621 млн. т у.п. за існуючим рівнем енергоефективності, до 302,7 млн. т у. п. за прогнозованим рівнем енергоефективності. Тобто, майже трьохкратне зростання ВВП у період до 2030 року обійдеться зростанням споживання енергії лише у 1,5 рази.
2. З метою досягнення у 2030 році показника енергоємності ВВП на рівні
0,24 кг у.п/грн. необхідно забезпечити щорічні темпи його зниження не нижче 4-6 %.
3. Прогнозується значне зростання частки й абсолютних показників використання відновлюваних і нетрадиційних джерел енергії із додержанням принципових засад Зеленої книги «Європейська стратегія стабільної, конкурентоздатної та безпечної енергетики». На рівні 2030 року розвиток НВДЕ забезпечить заміщення 57,73 млн.т у.п., що складає 19% сумарного рівня споживання первинної енергії.
4. Загалом, прогнозований рівень розвитку НВДЕ забезпечить значний ефект скорочення використання традиційних джерел енергії, викидів шкідливих та парникових газів. Він відповідає кращим показникам, досягнутим у світовій практиці, принципам Зеленої книги щодо перспективного рівня використання НВДЕ у країнах – членах Європейського союзу.