МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Контрольна РОБОТА
З дисципліни: «Правові основи стандартизації, сертифікації таліцензування»
Натему: «Українська система управління якістю послуг на автомобільномутранспорті»
м. Київ-2010
ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальністьтеми. Із переходом підприємств до ринкової економіки і розвитком конкуренціївиникає необхідність у забезпеченні якості виробленої продукції (послуг). Яксвідчить світовий досвід ринку транспортних послуг, їх конкурентноздатність на95% залежить від якості. Високий рівень якості транспортних послуг (ЯТП) усфері пасажирського автомобільного транспорту (ПАТР) є запорукою безпекиперевезень, задоволеності та лояльності споживачів. Надання послуг ПАТР, якістьяких відповідає потребам споживачів, забезпечується управлінням.
Теоретичні основиуправління якістю продукції і послуг розроблені в роботах вітчизняних ізакордонних вчених, зокрема Арістова О.В., Басовського Л.Є., Гісіна В.І.,Глічева О.В., Ігнатенка О.С., Ільєнкової С.Д., Койфмана Ю.І., Мазура І.І.,Окрепілова В.В., Редзюка О.М., Української Л.О., Швандара В.О., Фомічова С.К.,Шаповала М.І, А. Фейгенбаума, К. Ісікави, Т. Конті, Дж. М. Джурана та багатьохінших, а також у міжнародних стандартах (МС) серії ІСО (ISO) 9000 версії 2000та адекватних їм національних стандартах України ДСТУ ISO 9000-2001.
Проте накопиченітеоретичні і практичні наробки вимагають подальшого розвитку та вдосконалення,тому що, по-перше, рекомендації щодо управління якістю на ПАТР потребуютьдоопрацювання на принципово нових ринкових основах – відповідно до МС ІСО 9000версії 2000 та орієнтації на споживача (пасажирів та інші зацікавлені сторони).По-друге, наявні системи управління якістю не повною мірою враховують специфікупослуг, які надають пасажирські автотранспортні підприємства (ПАТП). Так, насьогодні: не визначено зміст об'єкта та суб'єкта при управлінні якістю на ПАТП;вимагає удосконалення класифікація факторів, що формують якість транспортнихпослуг; відсутній методичний підхід до оцінки якості послуг підприємств ПАТР,контролю та регулювання процесів і результатів формування ЯТП ПАТП. Важливістьвирішення зазначених завдань обумовили актуальність дослідження.
Об'єктомдослідження є процеси формування якості послуг пасажирських автотранспортнихпідприємств.
Предметомдослідження є теоретичні та методичні основи управління якістю послуг пасажирськихавтотранспортних підприємств.
Мета і завданнядослідження. Метою роботи є комплексний аналіз системи управління якістю послугпасажирських автотранспортних підприємств.
Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження є Закони України, УказиПрезидента України, Законодавчі акти Верховної Ради, нормативні документиКабінету міністрів України, Міністерства транспорту України та органіврегіонального управління, офіційні статистичні матеріали, а також наукові працівітчизняних і закордонних вчених у сфері управління якістю продукції і послуг,економіки транспорту, менеджменту, маркетингу та організації виробництва.Дослідження базуються на загальнонаукових методах теоретичного узагальнення,порівняння і аналізу, системного і процесового підходів.
Структура роботи.Контрольна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків… Повнийобсяг контрольної роботи 19 сторінок комп'ютерного тексту, список використанихджерел нараховує 21 найменувань.
послуга пасажир автомобільний транспорт
Розділ 1.Теоретично-правове регулювання автотранспортних перевезень1.1 Поняття тавиди автотранспортних перевезень
Роль і значення транспорту визначені статтею 1 ЗаконуУкраїни «Про транспорт»[9], в якій зазначається, що транспорт є однією знайважливіших галузей суспільного виробництва, яка покликана задовольнитипотреби населення й суспільного виробництва в перевезеннях. Отже, законодавецьвизначає транспорт як важливу галузь суспільного виробництва, що перебуває втісній взаємодії з промисловістю; енергетичним, агропромисловим, будівельним іторговельним комплексом; зв'язком; житловим господарством, побутовимобслуговуванням населення; сферою використання й охорони природних ресурсівтощо. В кожній з перерахованих галузей є окремі специфічні матеріальні умовивиробництва, технологічні процеси, структура підприємств, особовий складпрацівників і т. ін.
Автомобільний транспорт — галузь, яка покликаназадовольняти потреби населення і суспільного виробництва в перевезеннях таінших послугах автомобільного транспорту і включає суб'єктів підприємницькоїдіяльності усіх форм власності, які забезпечують перевезення пасажирів,вантажів, експедиційне і технічне обслуговування та ремонт транспортнихзасобів, підготовку кадрів та здійснюють інші види діяльності, пов'язані ізсвоєчасним і повним задоволенням потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях[13];
Автомобіль — колісний транспортний засіб, якийприводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначенийдля руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи)вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт;
Перевізник — суб'єкт підприємницької діяльності, якийздійснює автомобільні перевезення пасажирів чи вантажів на комерційній основі.
Термін «автомобільніперевезення» означає будь-яке переміщення дорогами, що відкриті длязагального користування, навантаженого чи не навантаженого, з пасажирами чибез, транспортного засобу, який використовується для перевезення пасажирів абовантажів[17].
Основним законом, який визначає види й організацію автоперевезень, єЗакон Проавтомобільний транспорт. Згідно із ним автотранспортні послуги поділяються на:
— пасажирські;
— вантажні;
— вантажно-пасажирські.
Послуги пасажирського автомобільного транспорту загального користуванняподіляються на автобусні і таксі.
Автобус — транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнаннямпризначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніждев'ять з місцем водія включно.
Автобусні перевезення — це переміщення людей і багажу за допомогоюавтомобільного транспортного засобу, у якому кількість посадкових місць більшедев'яти (враховуючи місце водія).
Маршрутні таксі здійснюють перевезення пасажирів з обов'язковим наданнямїм місць для сидіння і з висадкою і посадкою пасажирів за їхньою вимогою.Незважаючи на те, що в назві присутнє слово «таксі», перевезенняпасажирів маршрутними таксі відносяться до автобусних перевезень. Визначальнимфактором у даному випадку є кількість місць для сидіння (дев'ять і більше) іте, що перевезення здійснюються за заздалегідь наміченими маршрутами і не віндивідуальному порядку.
Автобусні перевезення пасажирів здійснюються у двох режимах:
1. Звичайному — рух за маршрутом здійснюється з усіма зупинками,передбаченими розкладом;
2. Експрес — рух за маршрутом здійснюється зі скороченням кількостізупинок і часу перевезення.
Перевезення таксі — це перевезення пасажирів і їхнього багажу віндивідуальному порядку на легковому автомобілі, число місць для сидіння вякому менше дев'яти.
Вантажний автомобіль — автомобіль, який за своєю конструкцією таобладнанням призначений для перевезення вантажів;
Вантажні перевезення автомобільним транспортом спеціального призначенняздійснюються перевізниками за замовленням власників вантажу чи уповноваженихними осіб.
Вантажно-пасажирські перевезення — це перевезення пасажирів з вантажемвантажно-пасажирськими автомобілями.
За місцем надання автопослуги можна розділити на:
— внутрішні;
— міжнародні[21].
Внутрішні перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загальногокористування поділяються на:
— міські — за маршрутами у межах території населеного пункту;
— приміські- за маршрутами довжиною до 50 кілометрів, не залежно відадміністративно-територіального поділу маршрутів;
— міжміські(усередині області і міжобласні) — маршрути, довжина яких перевищує 50кілометрів.
Необхідно виділити перевезення, які здійснюються на замовлення, ітуристичні.
Перевезення на замовлення — це перевезення на погоджених перевізником ізамовником умовах за визначеним сторонами договору маршрутом.
Туристичні перевезення — це нерегулярні перевезення пасажирів зазаздалегідь визначеними маршрутами з туристичною метою.
Пасажирському перевізнику, який здійснює туристичні перевезення чиперевезення пасажирів за замовленням, забороняється здійснювати посадкупасажирів у пунктах, установлених для посадки пасажирів на автобусних маршрутахзагального користування.
Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортомздійснюються між пунктами відправлення і призначення, один із яких чи обоєрозташовані за межами території України.
Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільнимтранспортом здійснюється перевізниками відповідно до міжнародних договорівУкраїни з питань міжнародних автомобільних перевезень.
Правила міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом потериторії України затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузітранспорту (Міністерством транспорту). У той же час правила міжнароднихперевезень пасажирів автомобільним транспортом по території України затвердженіПостановою № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільноготранспорту».[14]
Міжнародне співробітництво у сфері міжнародних перевезень пасажирів івантажів автомобільним транспортом забезпечує центральний орган виконавчоївлади в галузі транспорту (Мінтранс), що у межах своїх повноважень:
— організовуєконтроль за виконанням міжнародних договорів України з питань міжнароднихперевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
— береучасть у проведенні заходів щодо укладання міжнародних договорів з питаньміжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
— забезпечуєвидачу документів, які дозволяють міжнародні перевезення пасажирів і вантажівавтомобільним транспортом, тощо.
Отже, транспорт є сполучною ланкою економіки, галуззю виробничоїінфраструктури. За його допомогою задовольняються потреби у перевезенняхсуспільного виробництва держави, а також її населення.
Розвиток народного господарства та життя людей взагалі не можливо уявитибез засобів переміщення. Роль транспорту полягає в наданні специфічних послуг,пов’язаних із переміщення товару або людини в просторі.1.2 Суб’єктиавтотранспортних перевезень
Суб’єктами правовідносин на автомобільному транспорті є широке колоюридичних та фізичних осіб, які забезпечують транспортне обслуговування,споживають транспортні послуги, створюють умови для здійснення дорожнього руху.Їх правовий статус має дві складові: одна пов’язана з наданням транспортнихпослуг (регулюється Законом України «Про автомобільний транспорт», Закон №2344-III від 05.04.01 року)[7], а інша — із участю в дорожньому русі(регулюється Законом України «Про дорожній рух», Закон № 3353-XII від 30.06.93року)[6].
Автомобільне підприємство є основною, первинною ланкою системиавтомобільного транспорту України. Таке підприємство являє собою єдинийвиробничо-господарський комплекс, до складу якого входять (або можуть входити)автотранспортні, авторемонтні та інші внутрішні підрозділи, названі виробничимиодиницями. Використовуючи закріплене за ним майно або майно, яке є в нього заправом власності, автомобільне підприємство силами трудового колективу підкерівництвом спеціально уповноважених на те осіб (дирекція) або власниківвиконує виробничо-господарську діяльність (перевезення, надання іншихтранспортних послуг) відповідно до державних програм розвитку дорожнього руху йна основі ліцензії і сертифікату на здійснення діяльності, пов'язаної звиготовленням, ремонтом і експлуатацією транспортних засобів, перевезеннямивантажів/пасажирів та іншими видами діяльності[21].
У процесі своєї діяльності автомобільне підприємствонесе обов'язки і користується правами, закріпленими в чиннихнормативно-правових актах. Щоб мати змогу самостійно брати участь утранспортних та інших правових відносинах, автомобільне підприємствонаділяється правами юридичної особи. Слід також зазначити, що автотранспортніпідприємства як юридична особа, володіють цивільною правоздатністю, під якоюрозуміється їх здатність мати цивільні права й нести обов'язки
Правоздатність автомобільного підприємства, як ібудь-якої юридичної особи, є спеціальною. Це означає, що вони можутькористуватися своїми правами й нести обов'язки, вступати в правовідносини зіншими підприємствами, організаціями й фізичними особами тільки відповідно довстановлених цілей своєї діяльності. Здійснення будь-яких угод, договорів чиінших дій, які заходять за межі спеціальної правоздатності автомобільнихпідприємств є незаконними[14].
Права автомобільних підприємств:
— надання за договорами іншимпідприємствам і організаціям автобусів для перевезення робочих до місць роботиі навпаки, з оплатою за діючими тарифами;
— організація супроводження йзберігання пошти на шляху прямування;
— здійсненнятранспортно-експедиційного обслуговування й надання послуг в цій галузі;
— надання претензій і позовів.
Обов'язки автомобільних підприємств:
— наявність ліцензії(сертифіката) на виконання певного виду діяльності;
— розгляд претензій і несенняматеріальної відповідальності;
— перевезення пасажирів ібагажу в автобусах і легкових автомобілях, гарантуючи безпеку пасажирів,необхідні умови, культурне обслуговування й своєчасність;
— доставлення вантажів увстановлені терміни;
— при перевезенняхавтомобільними дорогами суворо дотримуватися вимог Правил дорожнього руху іПравил користування й охорони автомобільних доріг і дорожніх споруд.
Як уже було зазначено, основним напрямком діяльності автомобільнихпідприємств є здійснення ними автомобільних перевезень
Підприємства автомобільного транспорту загального користування повиннітакож забезпечити належну організацію праці та контролю за роботою водіївавтомобілів. Контроль за роботою водіїв автомобілів повинен забезпечуватибезпечне виконання водіями транспортної роботи і включає організацію перевірокрежимів їх праці і відпочинку, а також виконання водіями вимог законодавства.
Статус національного автомобільного перевізника надається підприємництвуавтомобільного транспорту Кабінетом Міністрів за поданням Мінтрансу. Цей статуснадається підприємству за умов:
підприємство є юридичною особою, а основним видом його господарськоїдіяльності є автомобільні перевезення;
не менш як 50 відсотків рухомого складу підприємства складаютьавтомобілі, що відповідають міжнародним технічним вимогам;
підприємство здатне забезпечити управління транспортними засобами наміжнародних автомагістралях висококваліфікованими водіями, а прибутки такогопідприємства від перевезень у міжнародному сполученні повинні бути не менше 70відсотків за останні два роки.
Національний автомобільний перевізник, відповідно до Положення,зобов’язаний забезпечувати першочергове виконання державного замовлення,державного контракту і окремих урядових завдань на автомобільні перевезення вміжнародному сполученні.
Розділ 2.Управління перевезеннями
2.1 Правиланадання послуг пасажирського автомобільного транспорту
Ці Правилазатверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. №176 уредакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №141, визначаютьпорядок здійснення міських, приміських, міжміських і міжнародних перевезеньпасажирів, багажу, ручної поклажі та посилок, перевезень організованих групдітей і туристів, а також обслуговування громадян на автостанціях, автовокзалахі є обов’язковими для виконання пасажирськими перевізниками та автостанціями(автовокзалами) всіх форм власності, замовниками транспортних перевезень, водіямита пасажирами.
Порядок і умовиорганізації перевезень пасажирів та вантажу згідно з вимогами цих Правилвизначаються Мінтрансом.
Підприємстватранспорту та інші пасажирські перевізники надають послуги на підставідержавних контрактів, державних замовлень і договорів про перевезення пасажирівз урахуванням економічної ефективності провізних можливостей транспорту.
Не допускаютьсядо перевезення пасажирським автомобільним транспортом загального користування:
• вантажі з вибуховими, отруйними,вогненебезпечними, їдкими, сморідними, наркотичними та іншими небезпечнимиречовинами, а також ті, що можуть забруднити транспортний засіб, одягпасажирів;
• зброя, крім випадків,передбачених законодавством;
• тварини, крім обумовленихцими Правилами випадків.
Пасажирськіперевізники, водії та особи, діяльність яких пов’язана з наданням транспортнихпослуг, повинні мати відповідні знання в обсязі, що визначається Мінтрансом. Транспортнізасоби повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології,державним стандартам, мати відповідний сертифікат, бути в належному технічномуі санітарному стані та укомплектовані відповідно до вимог Правил дорожньогоруху.
Під часдовготривалих перевезень розклад руху автобуса повинен складатися таким чином,щоб на проміжних пунктах маршруту пасажири могли забезпечуватися доброякісноюпитною водою, харчуванням та одержувати можливість задоволення іншихбіологічних потреб. Умови і порядок страхування пасажирів та вантажувизначаються законодавством.
У другому–восьмомурозділах правил послідовно розглядаються питання: перевезення пасажирів івантажу, перевезення організованих груп дітей, міжнародні перевезенняпасажирів, перевезення туристів, перевезення на замовлення, обслуговуваннянаселення та пасажирів на автостанціях, обов’язкове страхування тарозслідування нещасного випадку з пасажиром.
2.2 Ліцензійніумови провадження і ліцензування господарської діяльності з надання послуг зперевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом
Ліцензійні умовипровадження господарської діяльності з надання послуг із перевезення пасажиріві вантажів автомобільним транспортом затверджено наказом Державного комітетуУкраїни з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерстватранспорту України від 16.01.2001 №6/18. Вони визначають кваліфікаційні,технічні, організаційні та інші вимоги до провадження господарської діяльностіз надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортомі є обов’язковими для виконання суб’єктами господарювання, незалежно відорганізаційно-правових форм та форм власності, які надають послуги зперевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом і отримали ліцензіюна цей вид господарської діяльності.
Не підлягає ліцензуваннюдіяльність із надання послуг із перевезення:
— пасажирів івантажів, що пов’язані з ліквідацією стихійного лиха, аварій та інших обставиннепоборної сили і здійснюються за спеціальними постановами Кабінету МіністрівУкраїни;
— пасажирів івантажів автотранспортними засобами, що належать підприємствам та організаціяморганів державної влади (наприклад, МВС України, Служби безпеки України,Міноборони України, МНС України, органів прокуратури, судів, митних органів,податкової адміністрації), за винятком перевезень, які здійснюються цими організаціямина комерційних умовах;
— якіздійснюються автомобілями, оснащеними спеціальним технологічним обладнанням іне призначеними для перевезення вантажів і пасажирів (автовишки, автокрани,автомайстерні, автомобілі з устаткуванням для буріння, пожежні автомобілі,пересувні лабораторії, навчальні, кабелеукладачі, аварійно-технічні зводопостачання та каналізації, газового господарства, швидкої допомоги,автонавантажувачі, піскорозкидачі та інші, що забезпечують життєдіяльність містта населених пунктів);
— пасажирівслужбовими автомобілями за винятком перевезень, які виконуються на комерційнійоснові;
— вантажівавтомобільним транспортом у межах одного виробничого об’єкта (технологічніперевезення);
— вантажівлегковими автомобілями, іншими автотранспортними засобами вантажопідйомністю до 500 кг, а також на причепах до цих автотранспортних засобів.
Ліцензування господарськоїдіяльності, пов’язаної з наданням послуг із перевезення пасажирів і вантажівавтомобільним транспортом, здійснює Державний департамент автомобільноготранспорту (Укравтотранс).
Відповідно доспроможності суб’єкта господарювання забезпечити виконання Ліцензійних умов, ліцензіївидаються на право надання наступних видів послуг із перевезення пасажирів івантажів автомобільним транспортом:
— надання послугіз внутрішніх перевезень пасажирів автомобіль-
ним транспортом;
— надання послугіз внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом;
— надання послугіз міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом;
— надання послугіз міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Ліцензія напровадження господарської діяльності з надання послуг із перевезення пасажиріві вантажів автомобільним транспортом є документом, що дає право суб’єктугосподарювання на здійснення конкретного виду послуг або всіх видів послуг,визначених у цих Ліцензійних умовах.
Ліцензія виданасуб’єкту господарської діяльності на правонадання послуг із міжнародних перевезеньпасажирів та вантажів автомобільним транспортом, надає право на здійсненнявнутрішніх перевезень.
На кожнийтранспортний засіб відповідно до оформленої ліцензії органом ліцензуваннявидається ліцензійна картка, яка засвідчує відповідність транспортного засобуліцензійним вимогам, встановленим для транспортного засобу на провадження господарськоїдіяльності, зазначеній у ліцензії. Ліцензійна картка, видана на транспортнийзасіб відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності, пов’язаноїз наданням послуг із міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільнимтранспортом, підтверджує право використання даного транспортного засобу длянадання відповідних послуг, пов’язаними з внутрішніми перевезеннями пасажирівта вантажів.
Ліцензуваннягосподарської діяльності по наданню послуг із перевезення пасажирів і вантажівавтомобільним транспортом здійснюється, згідно з наказом Мінтрансу України від15.01.2001 р. №16, Укравтотрансом. Цим наказом делеговані повноваження видачіліцензій (у межах території України) суб’єктам господарювання областей та містаКиєва, відповідно – територіальним органам Мінтрансу та Українському бюро поліцензуванню автомобільних перевезень, підпорядкованим Укравтотрансу.
2.3 Типовийтехнологічний процес надання послуг пасажирських автостанцій та автовокзалів
Надання послугпасажирських автостанцій та автовокзалів організовується згідно з вимогамитехнологічного процесу, затвердженого наказом Міністерства транспорту Українивід 28.08.2001 №565, який розробляється власниками автостанцій з урахуваннямрекомендацій цього Типового технологічного процесу.
Перелікобов’язкових та додаткових послуг, що надаються населенню, пасажирам тапасажирським перевізникам автобусного маршруту (далі – перевізник),визначається статутом (положенням) автостанції. До обов’язкових послуг, щонадаються населенню та пасажирам, відноситься користування послугами:
— залу очікуванняпоїздки;
— залу продажуквитків;
— інших приміщеньавтостанції;
— службиінформації (крім послуг довідкового бюро);
— громадськихвбиралень.
До обов’язкових послуг,що надаються перевізникам, відносяться послуги:
— касаавтостанції;
— з організаціїпосадки пасажирів в автобус;
— здиспетчеризації руху автобусів;
— з наданняплатформ для посадки та висадки пасажирів і місць на майданчику відстоюавтобусів;
— кімнаткороткотермінового відпочинку водіїв;
— з інформуванняводіїв щодо дорожніх умов і безпеки дорожнього руху;
— проведеннятехнічного огляду та прибирання автобусів.
До додатковихпослуг відносяться послуги з:
— попередньогопродажу квитків;
— бронюваннямісць;
— замовленняквитка за телефоном;
— замовленнятаксі;
— замовленняавтобуса;
— переоформленняквитка;
— відпочинку вготелі автостанції;
— кімнат матеріта дитини;
— довідковогобюро;
— доставка квиткадодому;
— замовленняквитка для поїздки з іншого міста.
Населенню,пасажирам та перевізникам можуть надаватися також інші види обов’язкових тадодаткових послуг згідно з чинним законодавством. За договором із власникомавтостанцій перевізникам можуть надаватися приміщення для облаштовування офісівта відокремлені посадочні платформи.
Типовимтехнологічним процесом регламентовано організація продажу квитків,диспетчерського управління, руху дорожніх транспортних засобів і пішоходів натериторії автостанції, інформаційне забезпечення, організація надання побутовихпослуг, а також порядок укладення договорів і проведення розрахунків за наданіпослуги.
Висновки
Забезпеченняякості наданих пасажирських транспортних послуг досягається управлінням. Узв'язку з цим виникає необхідність у поглибленні існуючих і розробленні новихтеоретичних основ і методичних рекомендацій щодо вдосконалення управлінняякістю послуг пасажирських автотранспортних підприємств.
На підставіпроведеного дослідження можна зробити такі висновки:
На цей часособливої актуальності набуває проблема якості, забезпечення якої потребуєуправління. Проте наявні рекомендації для ПАТП розроблено в періодфункціонування КС УЯПП, тому вони вимагають перероблення на принципово новихринкових основах – відповідно до рекомендацій МС ІСО 9000 і орієнтації наспоживача.
Набуло розвиткуформування об'єкта управління якістю послуг на ПАТП (керованої підсистеми),який включає систему елементів, що поєднує процеси формування якості послуг(перевізний, допоміжний, управлінський) і параметри якості як самоїтранспортної послуги, так і процесів її надання.
Одержалаподальший розвиток система управління якістю послуг пасажирських АТП за рахунокуточнення складу і змісту функцій (процесів) керувальної і керованої підсистем.Керувальну підсистему подано у вигляді взаємозв'язку двох циклів управління –розширеного та елементарного. У розширеному циклі реалізуються функції,пов'язані з розробкою та актуалізацією результативної й ефективної системиуправління якістю, а елементарний цикл відповідає керуванню якістю окремихвидів процесів (перевізного, допоміжного, управлінського).
Удосконаленокласифікацію факторів, що формують якість пасажирських транспортних послуг наоснові системного підходу. Систематизацію їх виконано за наявними в економічнійлітературі ознаками: джерело походження (зовнішні і внутрішні); ступінькерованості (керовані і малокеровані); характер формалізації (фактори, щодопускають і не допускають кількісне оцінювання). Додатково запропоновановиділити внутрішні фактори за ознакою – вид діяльності. Відповідно до цьогокритерію всі внутрішні фактори ПАТП поділено на три класи – управлінськоїдіяльності, допоміжної діяльності і перевізного процесу. Формування останніхздійснено за стадіями обслуговування пасажирів.
Списоквикористаних джерел
1. КонституціяУкраїни.(на 01.03.2008), Х.: Фактор, 2008- 144 с.
2. Господарськийпроцесуальний кодекс України. К.: ЮРИНКОМ ИНТЕР, 2004. – 640 с.
3. Цивільнійкодекс України від 16.01.2003р. (зі змінами і доповненнями). К.: Ліга-Закон,2008 – 385 С
4. Цивільнийпроцесуальний кодекс України (на 15.05.2008) К. Паливода, 2008 – 156 с.
5. ЗаконУкраїни «Про захист прав споживачів» від 15.12.93 N 3682-12;
6. ЗаконУкраїни «Про дорожній рух» від 30.06.93 N 3353-12;
7. ЗаконУкраїни «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ.
8. ЗаконУкраїни “Про внесення змін до Закону України «Про страхування» ” від4 жовтня 2001 р. N 2745-III
9. ЗаконУкраїни “Про транспорт” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 51, ст.446)(Із змінами, внесеними згідно із Законами N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998,N 10, ст.36 N 650/97-ВР від 19.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.41 N 507-XIV(507-14) від 17.03.99, ВВР, 1999, N 18, ст.138)
10. ЗаконУкраїни „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодорегулювання ринку автомобілів в Україні” від 7 груд. 2000 р. № 2134-ІІІ //Уряд. кур’єр. — 2001. — 5 січ. — С. 4.
11. ЗаконУкраїни „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня2000 року N 1775-III.//Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 36, ст.299. Вредакції Закону N 546-IV від 20.02.2003
12. Автомобиль иавтоперевозки как объект налогообложения /Назарбаева Р., Назарбаева И., ЧимшитО. и др. — [Днепропетровск]: Изд. Дом «Баланс-Клуб». — Ч. 2. — 1999. — 124 с.
13. Автотпослуги:облік і оподаткування.//Дебет-кредит №5, 2003
14. Ардельянова О.В.Место и роль государства в регулировании рынка автотранспортных услуг //Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: Зб. наук. пр. — К., 1997. — Вип. 2. — С.38-46.
15. Бажан Л.И. Модельвыбора варианта функционирования автотранспортного предприятия //Информационные технологии в моделировании и автоматизации экономическихпроцессов: Сб. науч. тр. — К., 1998. — С. 10-12.
16. Брагинский М.И.,Витрянский В.В. Договорное право. – М.: «Статут», 2007. – 909 с.
17. “Везетому, хто везе” журналу “Бізнес” №11 (478), 18 березня 2002 року.
18. Вінник О.М. Господарське право: навчальний посібник. 2-ге вид змін і доп. К.: 2009. –766 с
19. Господарськеправо: Практикум.//За заг. ред. В.С. Щербини. — К.Юрінком, 2001.
20. Григор’євГ.С. Суть ринку автотранспортних послуг в сучасних умовах господарювання //Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: Зб. наук. пр. — К., 1998. — Вип. 3. — С. 207-212.
21. ГригорьєвГ.С. Правове та економічне забезпечення господарського механізму взаємодіїавтотранспортного підприємства та обслуговуємої клієнтури // Проблемы повышенияэффективности инфраструктуры: Сб. науч. тр. — К., 1996. — С. 63-66.