ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ СИСТЕМИ МАЩЕННЯ ДВИГУНА АВТОМОБІЛЯ ГАЗ-24«ВОЛГА»
1.Загальна будова системи мащення
Система змащення двигунакомбінована – під тиском і розбризкуванням. Вона складається з оливоприймача, оливногонасоса, оливних каналів, оливного фільтра, редукційного клапана, оливногокартера, стрижневого покажчика рівня оливи, оливозаливної горловини, кришки оливозаливноїгорловини, оливного радіатора, запобіжного клапана і запірного крана. Напокажчику рівня оливи маються мітки вищого рівня «П» і нижчого рівня «О»,Рівень оливи повинен знаходитися поблизу мітки «П», не перевищуючи її.
Оливний картер.Штампований з листової сталі, кріпиться шпилькою до блоку циліндрів.
Оливоприймач. Оснащенийсіткою, утримуваною дротовою скобою. При чистій сітці олива надходить у насосчерез її щелини, а при засміченій через щілину між сіткою і корпусом приймача.
/>
Оливний насос (мал. 1.1).Насос шестерінчастого типу встановлений усередині оливного картера і кріпитьсядо блоку циліндрів двома шпильками. Корпус насоса виготовлений з алюмінієвогосплаву, кришка насоса з чавуна, ведуча шестерня – сталева, закріплена на валуштифтом, ведена – з металокераміки, обертається на вісі, ще закріплена вкорпусі насоса.
Ущільнювальна прокладка 9між корпусом і кришкою насоса товщиною 0,3 мм забезпечує необхідний зазорміж торцем шестерень і кришкою. Кришка має приплив, у якому міститьсяредукційний клапан. Олива з насоса по свердліннях у блоці циліндрів і зовнішнійтрубці з лівої сторони блоку підводиться до оливного фільтра.
/>
Редукційний клапан (мал.1.2) (плунжерного типу). Розташований у кришці оливного насоса. Відрегульованийна заводі установкою тарованої пружини, для стиску якої до довжини 40 ммнеобхідне зусилля в 4,35 – 4,85 кгс. Зміна регулювання клапана в експлуатаціїне допускається.
Тиск оливи визначаєтьсяпо покажчику, датчик якого ввернутий у корпус оливного фільтра. Крім того,система оснащена покажчиком аварійного тиску оливи, датчик якого ввернутий унижню частину корпуса оливного фільтра. Лампочка аварійного тиску оливи загоряєтьсяпри тиску 0,4 – 0,8 кгс/см2.
Привод оливного насоса(мал. 1.3) здійснюється від розподільного вала парою гвинтових шестерень.Ведуча шестерня виконана заодно з розподільним валом. Ведена – сталева,ціанована, закріплена на валику приводу, що обертається в чавунному корпусі, оснащеномув нижній частині бронзовою втулкою. На верхній кінець валика приводу надіта ізакріплена штифтом втулка, що має зміщену на 1,5 мм убік прорізь длярозміщення шипа розподільника запалювання. Нижній кінець валика шарнірноз'єднаний із проміжним шестигранним валиком, нижній кінець якого входить ушестигранний отвір валика оливного насоса.
/>
Валик приводу в корпусізмазується оливою, що розбризкується деталями двигуна, що рухаються.Розбризкана олива, стікаючи по стінках блоку циліндрів, попадає в прорізь-пасткуна нижньому кінці хвостовика корпуса приводу і через отвір – на поверхнювалика. Отвір під валик у корпусі має гвинтову канавку, по якій олива приобертанні валика рівномірно розподіляється по всій його довжині. Надлишки оливиз верхньої порожнини корпуса приводу по каналі в корпусі стікають назад укартер. Шестерні приводу оливного насоса змазуються струменем оливи, що витікаєз отвору діаметром 2 мм у блоці циліндрів. Отвір сполучається з кільцевоюканавкою четвертої опори розподільного вала. Фільтр очищення оливи (мал. 1.4) –повнопоточний, з картонним змінним елементом, розташований з лівої сторонидвигуна. Через фільтр проходить вся олива, що нагнітається насосом у системузмащення.
У верхній частиніцентрального стрижня фільтра розташований перепускний клапан, що при засміченніфільтруючого елемента пропускає оливу, минаючи фільтр, у масляну магістраль.Опір чистого фільтруючого елемента 0,1 – 0,2 кгс/см2, клапан починаєперепускати оливу при збільшенні опору до 0,7 – 0,9 кгс/см2.
/>/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Оливний радіатор. Служитьдля охолодження оливи при експлуатації автомобіля влітку, а також при триваломурусі на швидкостях вище 100 – 110 км/ч. З'єднаний з оливною магістраллюдвигуна гумовим шлангом через запірний кран і запобіжний клапан, які встановленіз лівої сторони двигуна.
Положення ручки кранауздовж шланга відповідає відкритому положенню крана, поперек – закритому.Запобіжний клапан відкриває прохід оливи в радіатор при тиску понад 0,7 – 0,9кгс/см2.
Олива з радіаторазливається по шлангу через кришку розподільних шестерень (з правої сторонидвигуна) в оливний картер.
Вентиляція картеразакрита. Вона істотно знизила токсичність двигуна в порівнянні з ранішезастосовуваною відкритою системою і складається з двох відсмоктуючих магістралей.Основна магістраль відсмоктує картерні гази з порожнини кришки коромисел через оливовідокремлювачу верхню частину повітряного фільтра при великому відкритті дросельноїзаслінки.
Додаткова гілказабезпечує роботу системи при частоті обертання колінчастого вала в режимі холостогоходу і при малих навантаженнях, також через оливовідокремлювач відсмоктуючикартерні гази безпосередньо у впускний трубопровід двигуна.
2. Технічне обслуговування системи мащення автомобіля ГАЗ-24 «Волга»2.1 Моторні оливи
Умови роботи олив удвигунах внутрішнього згоряння з часом погіршуються. Форсуваннянавантажувальних і швидкісних режимів роботи двигунів, а також зменшеннямісткості системи змащування призводять до зростання температури головнихдеталей і, як наслідок, до інтенсифікації процесів окиснення олив. Високітемператури і граничний тиск у тертьових вузлах, впливи агресивних середовищ,водяної пари та відпрацьованих газів і постійний контакт розпилених частинок зкиснем повітря – усе це негативно відбивається на показниках якості оливи.Тому, крім основної функції, тобто зниження тертя і ступеня зношення тертьовихдеталей, моторні оливи мають забезпечувати:
- безперебійне надходження до всіх тертьових деталей;
- ущільнення зазорів у з'єднаннях і насамперед у з'єднанніциліндр-поршень;
- надійне охолодження тертьових деталей та відведення тепла відтертьових вузлів;
- виведення продуктів зношення із зони тертя і захист цієї зони відпроникнення в неї шкідливих домішок із зовнішнього середовища;
- надійний захист працюючих поверхонь деталей у двигунах від корозійноговпливу продуктів окиснення оливи та згоряння палива;
- запобігання утворенню відкладень (нагару, смол, золи, шлаків) надеталях двигуна;
- високу стабільність при окисненні, механічному впливі таобводненні, тобто збереження першочергових властивостей у різноманітних умовахзастосування та при довготривалому зберіганні;
- низькі витрати оливи під час роботи двигуна;
- тривалий термін служби до заміни оливи і підвищення ресурсудвигуна;
- мінімальну токсичність при зберіганні й експлуатації.
Ці вимоги дужерізноманітні, тому створити надійні й ефективні оливи надто важко. Передусімпотрібно, щоб олива зберігала працездатність у широкому діапазоні температур,навантажень і швидкостей руху тертьових деталей, не змінювала своїхвластивостей під час зберігання та перекачування і не була токсичною, а такожщоб забезпечувала надійну й економічну роботу двигуна.
Головними компонентамимоторних олив, мастил і деяких інших спеціальних рідин є мінеральні оливи, якідобувають з мазуту.
Мазут являє собою нафту,позбавлену її летких фракцій, тобто це залишок після первинної перегонки нафти.Тому отримані з мазуту оливи складаються переважно з вуглеводнів, які маютьвелику молекулярну масу (кількість атомів у їхніх молекулах коливається від 20до 50).
У мінеральних оливах, якіодержують з мазуту, крім вуглеводнів, обов'язково наявні небажані (шкідливі)речовини – нафтенові кислоти, сірчані сполуки та смолисто-асфальтеновіречовини.
За способом виробництваоливи поділяються на дистилятні та залишкові.
Дистилятні оливиотримують внаслідок вакуумної перегонки мазуту з продуванням водяною парою. Змазуту виділяють не менше трьох дистилятів, які вміщують вуглеводні зтемпературою кипіння 300…500 °С. Залишок від мазуту після відбиранняолив називають гудроном.
Названі дистиляти ще не єготовими оливами, оскільки вони містять надлишок нафтенових кислот, смол,сірчаних сполук та інших шкідливих домішок. Тому всі оливні дистилятипідлягають очищенню.
Характерною особливістюдистилятних олив є їх високі в'язкісно-температурні властивості і термоокиснастабільність. Але в цих оливах мало сполук високої маслянистості, тобтоміцність масляної плівки не висока.
Залишковими оливаминазивають очищені гудрони. Порівняно з дистилятними, залишкові оливи містятьбільше смолисто-асфальтенових речовин і високоплавких вуглеводнів, тому їхретельно очищують кількома способами.
Залишкові оливи маютьпотрібну маслянистість, але погані в'язкісно-температурні властивості. Високамаслянистість залишкових олив пов'язана з продуктами окисної полімеризації(нафтеновими смолами), які в них містяться.
Для вироблення товарнихмарок олив отримані фракції потрібно очистити. З них виділяють продукти окисноїполімеризації, органічні кислоти, нестабільні вуглеводні, сірку та іншіречовини.
Щоб поліпшити низькотемпературнівластивості зимових і північних олив, виконують їх деасфальтизацію тадепарафінізацію, тобто вилучення з оливи парафіну і церозину завдяки глибокомуохолодженню (виморожуванню).
Дистилятні олививикористовують для виготовлення олив, від яких не потрібне утворення плівкиособливо високої міцності. Залишкові оливи з високою маслянистістю маютьособливе значення для приготування дизельних олив.
Оливи, яківикористовуються в ролі головних моторних олив, є базовими. Ними можуть бутидистилятні та залишкові оливи або їх суміш у різних співвідношеннях.
Залишкові оливи не завждиповністю задовольняють висунуті до них вимоги. Тому для забезпечення необхіднихякостей до готових олив додають синтетичні домішки, які поліпшують одну абокілька властивостей одночасно.
Якість оливирегламентується умовами, в яких вона працює, й оцінюється виникненнямспецифічних властивостей – в'язкісно-температурних, змащувальних, захисних іантикорозійних – та наявністю присадок.
У процесі зберігання,транспортування та функціонування у двигунах олива зазнає глибоких хімічнихзмін – окиснення, полімеризації, розкладу, розщеплення, забруднення тощо.Особливо інтенсивно проявляються ці зміни під час роботи двигунів, тому щоумови роботи оливи в сучасному двигуні складні й напружені.
Термін роботи оливи удвигунах залежить від її стабільності, тобто здатності зберігати свої початковівластивості та протистояти зовнішньому впливу за нормальних температур.
Стабільність оливоцінюють термостійкістю та термоокисненням. Термостійкість – це здатністьнафтопродукту протистояти хімічним перетворенням під впливом високоїтемператури. Термоокиснення – це термостійкість нафтопродукту за наявностікисню.
На стабільність оливвпливають змащувальні фактори – хімічний склад, температурні умови, наявністьводи та механічних домішок.
Під термоокисноюстабільністю олив розуміють спроможність їх протистояти старінню в процесізберігання та використання.
При використаннірегенерованих олив до них слід додавати 20…25% свіжої оливи. У НДІнафтопереробки розроблено технологічний процес регенерації відпрацьованих олив,до якого входять коагуляція їх у розчині бензину, видалення забруднень і водина відцентрових сепараторах, вилучення бензину та паливних фракцій, а іззалишків перегонки після селективного очищення пропаном і гідроочищення – виведеннязалишкових компонентів. Ці дистилятні та залишкові компоненти олив за своїмифізико-технічними властивостями є товарними і їх можна використовувати дляотримання товарних олив.2.2 Обслуговування оливнного насосу
Розбирання та складання оливногонасоса. При розбиранні насоса необхідно:
– від’єднати оливоприймач;
– зняти пружинусітки і вийняти сітку;
– зняти кришку оливногонасоса і вийняти з корпуса ведену і ведучу шестерні; ведуча шестерня (якзапасна частина) надходить у зборі з валиком, що значною мірою полегшує ремонтнасоса. У разі потреби розбирання ведучої шестерні і валика штифт висвердлюютьсвердлом діаметром 3 мм. При використанні цих деталей чи однієї з нихотвір під штифт у валику і шестерні повинен бути збільшений до діаметравідповідно повинний бути збільшений і розмір штифта;
– вийняти плунжер ізкришки, попередньо знявши шплінт;
– промити деталі іпродути стисненим повітрям.
При зборці оливногонасоса необхідно:
- запресувати вкорпус вісь веденої шестірні (у випадку її заміни), витримавши при цьому розмір5±0,25 мм, між площиною рознімання і торцем вісі (мал. 2.1.);/>
/>
Рис. 2.1. Запресовування вісі веденої шестерні оливного насоса в корпус
- запресувати навалик ведучу шестірню, витримуючи розмір 79±0,15 мм (мал. 2.2.);/>
/>
Рис. 2.2. Напресування ведучої шестерні оливного насоса на валик
– висвердлити отвіру валику і шестерні діаметром 3/> мм наглибину 19±0,5 мм і запресувати в отвір штифт діаметром 3±0,04 мм ідовжиною 18 мм. Після запресовування штифт не повинний виступати надповерхнею западини зуба шестерні;
– вставити в корпусвалик у зборі з ведучою шестернею і перевірити легкість обертання;
– поставити в корпусведену шестерню і перевірити легкість обертання обох шестерень;
– покласти на корпуспрокладку з картону товщиною 0,3 мм. Застосування лаку, фарби й іншихгерметичних засобів при установці прокладки, а також установка більш товстоїпрокладки не допускається, тому що це веде до зниження продуктивності насоса;
– поставити іприкрутити кришку болтами з пружинними шайбами. Якщо на площині кришки маєтьсязначне вироблення від шестірень, то необхідно прошлифувати її до знищенняслідів вироблення;
– вставити плунжерредукційного клапана, пружину і направляючий ковпачок в отвір у кришці ізакріпити шплінтом;
– перевіритисправність корпуса оливоприймача. Поставити в нього сітку і закріпити пружиною.Прикрутити до насоса, поставивши під фланець паронитову прокладку;
– перевірити подачуоливи насосом. Подачу оливи перевіряють за тиском, що розвивається насосом, привизначеному опорі на виході. Для цього на спеціальній установці до вихідногоотвору насоса через трубку невеликої довжини діаметром 8–10 мм приєднатижиклер діаметром 1,5 мм і довжиною 5 мм. Усмоктувальний отвір насосаз'єднується з бачком установки, у якому знаходиться суміш 90% гасу і 10% оливидля двигуна. Рівень суміші в бачку повинний бути на 100 – 150 мм нижчеусмоктувального отвору в насосі. Насос приводиться в обертання віделектродвигуна. При 250 об/хв вал насоса тиск у нагнітальній трубці повиненбути не менш 1 кгс/см2, а при 725 об/хв у межах 3,6–5 кгс/см2.
3. Норми витрат оливи
Норми витрати мастильнихматеріалів. Допустима витрата їх визначається за кількістю витраченого палива.
Оливи для карбюраторнихдвигунів може бути витрачено з розрахунку не більше ніж 2,4 л на кожні 100 лпалива, передбачених нормами, а для дизелів – не більш як 3,2 л.
Оливи для мащеннятрансмісії автомобіля може бути витрачено на кожні 100 л палива за нормами0,3 л для автомобілів, що працюють на бензині й газі, та 0,4 л – дляавтомобілів, які працюють на дизельному паливі.
Консистентного мастиламоже бути витрачено не більше ніж 0,2 кг на 100 л палива для автомобілів,що працюють на бензині та газі, й не більше ніж 0,3 кг – для автомобілів, якіпрацюють на дизельному паливі.
Норми витрати оливи(мастила) для автомобілів, що експлуатуються менше ніж три роки, знижуються до50% і можуть збільшуватися до 20% для автомобілів, які експлуатуються понадвісім років.
Перелік посилань
1. Бабушко С.М. Ремонт тракторов иавтомобилей. – К.: Висшая школа. 1982. – 344 с.
2. Гор А.И.Автомобіль «Волга» ГАЗ – 24. – М.: Транспорт, 1989. – 352 с.
3. Дзюба П.Я. Программированноепособие по устройству автомобиля. – К.: Урожай, 1985. – 576 с.
4. Кисликов В.Ф.,Лущик В.В. Будова і експлуатація автомобілів: Підручник. – К.:Либідь, 2002. – 400 с.
5. Лауш П.В. Техническое обслуживаниеи ремонт машин. – К.: Висшая школа, 1989. – 350 с.
6. Полянський С.К.Будівельно-дорожні та вантажопідіймальні машини. – К.: Техніка, 2001. – 624 с.
7. Родичев В.А., Родичева Г.И. Трактории автомобили – М.: Висш. школа, 1982. – 320 с.
8. Токаренко В.М. Практикумпо устройству, техническому обслуживанию и ремонту автотранспорта. – К.:Урожай, 1989. – 350 с.