Технічне обслуговування системи живлення автомобіля ВАЗ-2104
1. Особливості будови системи живлення автомобіля ВАЗ-2104
Системаживлення карбюраторного двигуна слугує для очищення палива й повітря,приготування пальної суміші, подавання її в циліндри та видаляння продуктівзгоряння.
Досистеми живлення карбюраторних двигунів входять: карбюратор; паливний бак;фільтри для очищення палива й повітря; паливопідкачувальний насос; впускний івипускний трубопроводи; глушник [1].
Системаживлення автомобіля ВАЗ-2104 складається з приладів подачі палива, повітря івипуску відпрацьованих газів./>
Паливний бак 8 (див. рис. 1.1.) зварений, штампований зосвинцьованого сталевого листа, пофарбований чорною емаллю. Бак встановлений убагажнику з правої сторони на гумовій прокладці і кріпиться до кузова двомахомутами 10, що стягуються болтом.
/>
Рис. 1.1. Прилади подачі палива в карбюратор:
1 – паливний насос; 2 – шланг до карбюратору; 3 – карбюратор; 4 – заднятрубка;
5 – датчик покажчика рівня палива; 6 – запобіжний щиток; 7 – трубкавентиляції бака;
8 – паливний бак; 9 – прокладки; 10 – хомут кріплення паливногобака;
11 – передня трубка; 12 – фільтр тонкої очистки палива
Паливний насос Рис. 1.2 диафрагмового типу, призначається дляподавання палива з бака в поплавцеву камеру карбюратора. Встановлюється налівій стороні блоку циліндрів і приводиться в дію штовхачем від ексцентрикавала приводу оливного насоса і розподільника запалювання. Для заповненнясистеми паливом мається важіль ручного підкачування палива 8. [1].
/>
9 12 11 10
Рис. 1.2. Паливний насос:
1 – нагнітальний патрубок; 2 – фільтр; 3 – корпус; 4 – всмоктувальнийпатрубок;
5 – кришка; 6 – всмоктувальний клапан; 7 – тяга; 8 – важільручного підкачування палива;
9 – пружина; 10 – ексцентрик; 11 – балансир; 12 – важільмеханічного підкачування палива;
13 – нижня кришка; 14 – внутрішня дистанційна прокладка; 15 – зовнішнядистанційна прокладка; 16 – нагнітальний клапан
Повітряний фільтр сухого типу (рис. 1.3.) установлюється накарбюраторі й очищає повітря, що надходить у нього, від пилу. Складається зкорпуса 11, кришки 5 і фільтруючого елемента. На патрубок повітряного фільтравстановлюється терморегулятор 3.
/>
Рис. 1.3. Деталі повітряного фільтра:
1 – шланг повітрозабірника теплого повітря; 2 – забірник холодногоповітря;
3 – терморегулятор; 4 – фільтруючий елемент; 5 – кришка; 6 – пластинакріплення фільтра; 7-дистанційна втулка; 8 – прокладка; 9 – патрубок длявідводу картерних газів до золотникового пристрою карбюратора; 10 – витяжнийколектор картерних газів; 11 – корпус повітряного фільтра; 12 – повітрозабірниктеплого повітря;
13 – заслонка терморегулятора; 14 – корпус терморегулятора
2. Карбюратор
На автомобілі ВАЗ-2104 установлюється карбюратор 2104–1107010емульсійного типу, двухкамерний, з падаючим потоком. Має збалансованупоплавкову камеру, дві головні дозуючі системи, збагачувальний пристрій (еконостат)із пневмоприводом, систему відсмоктування картерних газів за дросельнузаслінку, патрубок для подачі розрідження до вакуумного регуляторарозподільника запалювання, автономну систему холостого ходу з економайзеромпримусового холостого ходу з електронним керуванням по частоті обертанняколінчатого вала двигуна.
Дросельна заслінка другої камери має пневматичний привід,повітряна заслінка має діафрагмовий пусковий пристрій для запуску холодногодвигуна. Прискорювальний насос диафрагмового типу, з механічним приводом подаєпаливо в першу камеру.
Основнінесправності проявляються, як правило, в порушенні роботи дозувальних системкарбюратора, внаслідок чого він приготовляє занадто багату або бідну суміш, підчас згоряння якої двигун не розвиває повної потужності, перевитрачає бензин івикидає з відпрацьованими газами багато токсичних (шкідливих) речовин.
Ознакасильного порушення дозування суміші карбюратором – робота двигуна з різкимиударами («стрільба»): в карбюратор – у разі перезбіднення суміші, в глушник – уразі перезбагачення. Ознакою роботи двигуна на перезбідненій суміші є такожйого перегрівання. В разі сильного перезбагачення суміші відпрацьовані газинабувають темного кольору.
Поширенапричина несправності карбюратора – встановлення жиклерів невідповідної пропускноїспроможності.
Причиниперезбагачення суміші:
високий рівень палива в поплавцевій камері;
викручування й випадання жиклерів;
засмолення повітряних жиклерів;
негерметичність клапана економайзера й порушення регулювання йогопривода;
неповне відкривання повітряної заслінки.
Причиниперезбіднення суміші:
зменшення подачі бензину;
підсмоктування повітря в місцях кріплення карбюратора та впускноготрубопроводу до головок циліндрів;
мала подача бензину в карбюратор;
пошкодження діафрагми підкачувального насоса або нещільнеприлягання його клапанів;
нещільне кріплення паливопроводів до штуцерів;
низький рівень бензину в поплавцевій камері;
заїдання повітряного клапана в пробці бензобака;
засмічення паливопроводів і фільтрів.
Надмірнезбагачення суміші спричинює прискорене спрацьовування циліндро-поршневої групи.Особливо шкодить двигуну погане очищення повітря повітряним фільтром [4].
2.1 Регулювання холостого ходу
Елементи регулювання холостого ходу двигуна включають гвинт 2(рис. 2.1.), що визначає склад суміші, і гвинт 1, що регулює кількістьсуміші.
Щоб тримач не порушував заводського регулювання, на гвинтинапресовані обмежувальні пластмасові втулки, що дозволяють повертати гвинтитільки на півоберта.
Якщо з втулками не вдається відрегулювати зміст С у відпрацьованихгазах, то викручуючи гвинти, зламайте голівки втулок, виверніть гвинти, знімітьз них втулки і знову заверніть гвинти в карбюратор [2].
Примітка. На заводі установлюються втулки синього, а на станціяхтехнічного обслуговування – червоного кольору. Регулювання холостого ходупроводиться на прогрітому двигуні (температура охолодної рідини 90–95 °С иоливи 75–90 °С) з відрегульованими зазорами в механізмі газорозподілу і зправильно відрегульованим кутом випередження запалювання.
/>
Рис. 2.1. Гвинти регулювання системи холостого ходу карбюратора2104 -1107010:
1 – гвинт кількості суміші; 2 – гвинт якості суміші
Регулювання проводити в наступному порядку:
гвинтом 1 (див. рис. 2.1.) установити по тахометру стендачастоту обертання колінчастого вала 820–900 хв-1,
гвинтом 2 добийтеся концентрації С у відпрацьованих газах, у межах0,5–1,2% при даному положенні гвинта 1;
гвинтом 1 відновити частоту обертання колінчастого вала 820–900 х-1,
при необхідності гвинтом 2 відновити концентрацію С 0,5–1,2%;
напресуйте на гвинти обмежувальні пластмасові втулки, орієнтуючишліци втулок відносно установочних виступів [2].
2.2 Регулювання приводу карбюратора
Прицілком натиснутій педалі 16 (рис. 2.2.)дросельна заслінка першої камери повинна бути цілком відкритою і важільдросельної заслінки не повинний мати додаткового ходу. При відпущеній педалідросельна заслінка повинна бути цілком закрита. Якщо цього нема, то налагодитиположення педалі і дросельної заслінки можна зміною довжини тяги 8, згортаючиабо навертаючи наконечник.
/>
Рис. 2.2. Привод керування карбюратором 2104–1107010:
1 – рукоятка тяги керування повітряною заслінкою; 2, 17 – ущільнювачі;
3 – тяга приводу повітряної заслінки; 4, 14 – поворотні пружини;
5 – гвинт кріплення поворотної пружини; 6 – поперечна тяга; 7 – проміжнийважіль;
8 – подовжня тяга; 9 – скоба кріплення тяги; 10 – кронштейн кріпленнявалика;
11, 13-важелі; 12-валик; 15 – стопорна шайба; 16 – педалькерування дросельними заслінками
Одночасно перевірте і при необхідності відрегулюйте довжину, тяги6. Міжцентрова відстань її наконечників повинна бути 80 мм.
Тягу 3, приводи повітряної заслінки і її оболонку необхідно закріпити так,щоб при цілком витягнутій рукоятці 1 заслінка була цілком закрита, а приутопленій рукоятці цілком відкрита [3].
2.3 Розбирання та складання карбюратора
Розбиратикарбюратори слід обережно, щоб не пошкодити прокладки й деталі. Жиклери,клапани, голки та канали треба промити в чистому гасі або не етильованомубензині. Роботу виконують на посту з відсмоктуванням повітря або у витяжнійшафі. Промивши жиклери й канали в корпусі карбюратора, їх слід продути стисненимповітрям.
Дляпрочищення жиклерів, каналів та отворів не можна застосовувати жорсткий дрітабо які-небудь металеві предмети. Не допускається продувати стисненим повітрямскладений карбюратор крізь штуцер, що підводить бензин, і балансувальний отвір,оскільки це призводить до пошкодження поплавця.
Щобочистити деталі карбюратора від смол, їх слід на кілька хвилин покласти врозчинник (ацетон, бензол), а потім старанно про терти чистою ганчіркою,змоченою в розчиннику.
Якщона запірній голці поплавцевої камери карбюратора є ущільнювальна шайба, то нерекомендується знімати її з голки. Для промивання слід застосовувати лишебензин або гас.
Рівеньбензину в поплавцевій камері перевіряють, установивши автомобіль нагоризонтальній площадці й вимкнувши двигун.
/>
9 8 7
Рис. 2.3. Вид на карбюратор 2104 -1107010 з боку приводудросельних заслінок:
1 – повітряна заслінка; 2 – пусковий пристрій; 3 – трьохплечийважіль керування повітряною заслінкою; 4 – телескопічна тяга; 5 – мікроперемикач;6 – важіль приводу дросельних заслінок; 7 – важіль, що обмежує відкриттядросельної заслінки другої камери; 8 – поворотна пружина; 9 – штокпневмоприводу; 10 – пневмопривод дросельної заслінки другої камери
Знімітьповоротну пружину 8 (рис. 2.З.). Розшплинтуйте й від'єднайте від важелядросельної заслінки першої камери тягу зв'язку з трьохплечим важелем 3.Від'єднайте шток 9 пневмопривода від важеля приводу дросельної заслінки другоїкамери. Зжавши пружину телескопічної тяги 4, від'єднайте її від триплечоговажеля 3.
Вивернувши гвинти кріплення, від'єднайте від корпуса карбюраторакришку з прокладкою, намагаючись не зашкодити її і поплавець.
Вивернувши гвинтикріплення, від'єднайте від корпуса карбюратора
корпус дросельних заслінок, намагаючись не зашкодити запресовані вкорпус перехідні втулки паливо-повітряних каналів карбюратора і гнізда втулок. Обережновід'єднайте теплоізоляційну прокладку.
Карбюратор збирається в послідовності, зворотному розбиранню. Прицьому звертайте увагу на наступне:
поплавець повинен вільно повертатися на своїй осі, не зачіпаючистінок камери;
голчастий клапан повинен вільно ковзати у своєму гнізді безперекосів і заїдань, а повідець клапана не повинен перешкоджати руху язичкапоплавця.
Щоб при зборці не переплутати місцями жиклери першої і другоїкамер, звертайте увагу на маркірування жиклерів і при їхній установцікористуйтеся таблицею тарировочних даних.
Головні повітряні жиклери 3 (див. рис. 2.4.) маютьмаркірування на верхній площині головки жиклера (наприклад, «170»), що позначаєдіаметр отвору жиклера (1,70 мм).
На головних паливних жиклерах 11 цифри наносяться на бічнійповерхні («170») і теж позначають діаметр отвору жиклера (1.07). Емульсійнітрубки першої і другої камер у карбюратора даного автомобіля однакові. Однак наінших моделях автомобілів вони можуть бути іншими. Тому на циліндричнійповерхні, у нижній частині трубок, наносяться цифри (наприклад, «F15»), щопозначають номер тарировки трубки.
На малих дифузорах 18 також маються цифри (наприклад, «4,5»), щопозначають номер тарировки отвору розпилювача.
1 2 3 4
/>
16 15 14 13 12
Рис. 2.4. Схема головної дозуючої системи карбюратора і еконостата(розпилювачзконостата знаходиться в другій камері карбюратора.
На схемі він умовно показаний у першій камері):
1 – емульсійний жиклер еконостата; 2 – емульсійний каналеконостата;
3 – повітряний жиклер головної дозуючої системи; 4 – повітрянийжиклер еконостата;
5 – паливний жиклер зконостата; 6 – голчастий клапан;
7 – вісь поплавця 8 – кулька запірної голки; 9 – поплавець; 10 – поплавковакамера;
11 – головний паливний жиклер; 12 – емульсійний колодязь; 13 – емульсійнатрубка;
14 – вісь дросельної заслінки першої камери; 15 – канавказолотника; 16 – золотник:
17 – великий дифузор; 18 – малий дифузор; 19 – розпилювач
У паливних жиклерів холостого ходу цифри вибиваються нациліндричному паску (наприклад, «50» чи «60») і вказують діаметр отвору (0,50чи 0,60 мм).
Установка пневмопривода дросельної, заслінки другої камери.Приєднувати шток 8 (див. рис. 2.5.) до важеля 6 на осі дросельної заслінкидругої камери необхідно в наступному порядку:
поверніть дросельну заслінку другої камери у вертикальнеположення;
натисніть до упора на шток 8 пневмоприводу і, утримуючи втулку 11від провертання, викручуючи або закручуючи шток, відрегулюйте його довжину так,щоб отвір у наконечнику штока 8 виявився проти штифта на важелі 6;
надягніть шток 8 на штифт важеля 6 і закріпіть стопорною шайбою;
закріпити шток 8 контргайкою, утримуючи іншим ключем втулку 11 відпровертання [5].
/>
Рис. 2.5. Схема приводу дросельних заслінок карбюратора 2104 -1107010:
1 – жиклер пневмопривода, розташований у дифузорі першої камери;
2 – важіль приводу дросельних заслінок; 3 – важіль, жорсткозв'язаний з віссю дросельної заслінки першої камери; 4 – важіль, що обмежуєвідкриття дросельної заслінки другої камери; 5 – жиклер пневмопривода, розташованийу дифузорі другої камери; 6 – важіль, зв'язаний з важелем 9 через пружину;
7 – вісь дросельної заслінки другої камери; 8 – штокпневмопривода;
9 – важіль керування дросельною заслінкою другої камери;
10 – канал підведення розрідження в пневмопривод; 11 – втулкаштока;
12 – пневмопривод дросельної заслінки другої камери
2.4 Регулювання та перевірка карбюратора після збірки
Положення дросельних заслінок. Часткове відкриття дросельноїзаслінки першої камери, при якому верхній вусик важеля 3 (рис. 2.6., а)стикається з важелем 2, повинно бути 6±0,1 мм.
Цей розмір можна відрегулювати підгинанням верхнього вусика важеля3. Величина максимального відкриття дросельної заслінки першої камери (13±0,5 мм)регулюється підгинанням нижнього вусика важеля 3.
Повне відкриття дросельних заслінок перевіряється поворотомважелів їхнього приводу в положення до упора [3].
/>
Рис. 2.6. Регулювання положень дросельних засліноккарбюратора 2104 -1107010:
а – часткове відкриття дросельної заслінки першої камери;
б – повне відкриття дросельних заслінок;
1 – важіль на осі дросельної заслінки другої камери;
2 – важіль, що обмежує відкриття дросельної заслінки другоїкамери;
3 – важіль, жорстко зв'язаний з віссю дросельної заслінки першоїкамери;
4 – важіль приводу заслінок; 5 – дросельна заслінка першої камери;
6 – дросельна заслінка другої камери
/>
Рис. 2.7. Регулювання положення мікроперемикача:
1 – важіль, закріплений на осі дросельної заслінки першої камери;
2 – важіль приводу дросельних заслінок; 3 – мікроперемикач;
А – вусик важеля 1
Величина максимального відкриття дросельної заслінки другої камери(15±0,5 мм) регулюється загортанням чи відверненням штока пневмопривода.
Положення мікроперемикача регулюється при відкритій повітрянійзаслінці. Мікроперемикач 3 (рис. 2.7.) повинний виключатися при поворотіважеля 2 по годинній стрілці до упора. При повороті важеля 2 з вихідногоположення проти годинникової стрілки до упора у вусик А важеля 1 мікроперемикачповинний включатися.
Для регулювання моменту включення і вимикання мікроперемикачапослабте гвинти його кріплення до кронштейна і поверніть відносно-верхньогогвинта в необхідне положення. Потім затягніть гвинти кріплення [5].
/>
Рис. 2.8. Регулювання приводу пускового пристрою карбюратора 2104–1107010:
1 – трехплечий важіль приводу повітряної заслінки; 2 – повітряназаслінка;
3-тяга пускового пристрою; 4 – шток; 5 – регулювальний гвинт;
6 – дросельна заслінка першої камери; 7 – тяга приводу дросельноїзаслінки
Пусковий пристрій. При повороті важеля 1 (рис. 2.8.) протигодинникової стрілки до упора повітряна заслінка повинна бути цілком закрита.Причому в цьому положенні важеля кінець тяги 3 повинний знаходитися наприкінціпаза штока 4 пускові пристрої, але при цьому не пересувати шток. Ця вимога виконуєтьсяпідгинанням тяги 3.
При цілком закритій повітряній заслінці дросельна заслінка першоїкамери повинна бути відкрита на 0,7–0,8 мм (зазор С – відстань міжзаслінкою і стінкою камери в місці перехідних отворів системи холостого ходу).
Цей зазор регулюється підгинанням тяги 7.
Цілком закрита повітряна заслінка повинна відкриватися на 5+05 мм(зазор В) штоком пускового пристрою при переміщенні його вручну вправо доупора. Ця величина регулюється гвинтом 5.
Подача палива прискорювальним насосом перевіряється за десятьповних ходів (поворотів) важеля 4 (див. рис. 2.9.) приводу дросельнихзаслінок.
Паливо, що вийшло з розпилювача насоса за ці десять ходів,збирається в мензурку. Обсяг його повинний бути 5,25–8,75 см3.
Перед початком перевірки зробіть десять спробних ходів важелем длязаповнення каналів прискорювальним насоса.
Герметичність голчастого клапана перевіряється на стенді, щозабезпечує подачу палива до карбюратора під тиском 30 кПа (3 мм вод. ст.).Після установки рівня палива в контрольній пробірці стенда падіння його недопускається протягом 10–15 с. Якщо рівень палива в пробірці знижується,то це вказує на витік палива через голчастий клапан [3].
3. Випуск відпрацьованих газів
Відпрацьовані гази виділяються, приділяються з двигуна від випускноготрубопроводу через прийомну трубу 2 (рис. 3.1.), потім через додатковийглушник 5 і основний глушник 6.
Між фланцями випускного трубопроводу і прийомної трубивстановлюється ущільнювальна прокладка 1. Труби глушителів з'єднуються міжсобою хомутами 4.
Прийомна труба кріпиться до кронштейна 3, встановлений на заднійкришці коробки передач.
Основний глушник з випускною трубою кріпляться до підлоги кузовадвома ременями і гумовою подушкою 7.
Глушителі зварені, разом із трубами утворюють нерозбірні вузли іпри ремонті, у випадку виходу з ладу, повинні замінятися новими [5].
/>
Рис. 3.1. Випуск відпрацьованих газів:
1 – прокладка; 2 – прийомна труба глушителів;
3 – кронштейн кріплення прийомної труби; 4 – хомути;
5 – додатковий глушник; 6 – основний глушник;
7 – подушка кріплення випускної труби глушителів
4. Правила безпеки при роботі з етильованим бензином
Під час робіт з бензином. Бензин – легковипаровувана рідина, париякої при вдиханні негативно впливають на нервову систему людини, а притривалому вдиханні настають галюцинації, головні болі, запаморочення.Небезпечний бензин і тим, що він легко проникає крізь пори в шкірі людини і тежвикликає отруєння організму. Особливу небезпеку представляє етильований бензин,тому що в ньому міститься тетраетилсвинець, що дуже повільно виводиться з організму,а знаходячись там, викликає ще більше отруєння з залишковими явищами. Крімтого, бензин, випаровуючись, змішується з повітрям і утворює легкозаймистусуміш навіть від палаючої цигарки, що може спричинити пожежу.
Тому поводитися з бензином необхідно особливо обережно. Підчасзаправлення паливного бака варто користуватися заправним пістолетом,відкриваючи його тоді, коли він встановлений у заправну горловину. Призаправлянні у розливочну посуду необхідно користуватися лейкою і ставати так,щоб вітер відносив пари бензину. Забороняється засмоктувати бензин, продувати паливопроводиі фільтри ротом, а також мити деталі, руки, одяг. У випадку потрапляння бензинуна шкіру це місце необхідно змити: гасом, а потім теплою водою з милом іретельно витерти. Коли бензин попадає в очі, вуха і відкриті рани, їх необхідновідразу ж промити чистою водою і звернутися до лікаря. Для надання першоїмедичної допомоги на кожному автомобілі варто мати медичну аптечку з набороммедикаментів [7].
Організація та проведення робіт з технічногообслуговування, діагностування і ремонту машин мають здійснюватися в суворій відповідності зправилами безпеки, викладеними в експлуатаційній та ремонтній документаціїзаводів-виробників, а також у СНиП ІН-4–80. До виконання робіт з технічногообслуговування системи живлення допускаються особи, які пройшли спеціальнупідготовку й отримали інструктаж з техніки безпеки [6].
Майданчик, на який встановлюють машину, повинен бути рівний,сухий, не захаращений сторонніми предметами і по можливості захищений від вітрута пилу.
Він не повинен розміщуватися поблизу стогів сіна (соломи), складівнафтопродуктів і ліній електропередачі. Машини, які ставлять на технічнеобслуговування, закріплюють від самочинного переміщення та перекидання, аробоче устаткування опускають на грунт або спеціальну підставку.
Перед початком роботи необхідно переконатися в тому, що манжетиспецодягу застебнуті або зав'язані, кінці зав'язок акуратно прибрані, а волоссязаховане під головний убір.
Від пилу та бруду машину очищають спеціальним інвентарем і миютьїї в рукавицях спеціальними розчинами.
Під час роботи слід користуватися лише справним інструментом.Гайкові ключі повинні відповідати розмірам гайок і не мати зім'ятих і сточенихкраїв. Забороняється застосовувати прокладки між гранями й торцями зіву ключа,а також подовжувати гайкові ключі або бити по них молотком.
Слюсарний інструмент має бути надійно закріплений на рукоятках, айого робочі поверхні повинні бути без пошкоджень. На інструменті не повиннобути тріщин, відшарувань, задирок і вибоїн.
Об'єкти діагностування і технічного обслуговування слід оглядати, користуючисьлампою з напругою не більш як 36 В, захищеною дротяною сіткою. Застосовувати дляцього сірники, факели та пальники забороняється.
Промиваючи складові частини гасом чи бензином, потрібно вживатизаходів, які запобігають загорянню пари промивної рідини, забезпечуватинадійність ізоляції електропроводки від замикання на корпус і появи іскри. Прицьому забороняється палити [6].
Для захисту шкіри рук від дії нафтопродуктів застосовують захисніпасти, мазі або вазелін.
Під час робіт з діагностування, технічного обслуговуваннята ремонту категорично забороняється:
- перебувати під машиною, піднятою домкратом;
- обслуговувати машину і перебувати під нею при працюючому двигуні;
- всмоктувати ротом дизельне паливо та бензин через шланг;
- торкатися гарячого компресора;
- брати пускову рукоятку в обхват;
- знімати кришки з заливних горловин баків пересувної майстерні,якщо в них є надлишковий тиск, або нагрівати воду в них до температури вище 85 °С;
- створювати тиск у баку з автотракторною оливою понад 0,15 МПа, вбаку з трансмісійною оливою – більш як 0,3 МПа і в ресивері – понад 1 МПа;
- залишати паливозаправник і пересувну майстерню без догляду під часзаповнення їх баків паливозаправними матеріалами або під час роздачі цихматеріалів;
- працювати на паливозаправнику і пересувній майстерні з несправнимизапобіжними клапанами та повітряними замковими пристроями паливозаправноїсистеми;
- захаращувати проходи біля машин монтажними пристроями та
іншими предметами;
– зливати оливу та промивне паливо з картера в грунт або уводяні
басейни та забруднювати навколишню територію промасленими
ганчірками.
Під час регулювання складових частин, пов'язаного з частковимчи повним їх розбиранням, треба дотримуватись правил безпеки, передбачених длярозбірно-складальних робіт. Деталі масою понад 80 кг слід піднімати й пересувати лише з застосуванням вантажопідіймальних механізмів. Направляти рукамирух знятої чи встановлюваної складальної одиниці забороняється [7].
5. Перспективи зниження токсичності автомобілівудосконаленням їх конструкцій та експлуатаційних матеріалів
Для дотримання експлуатаційних параметрів автотранспортнихпроцесів, визначених результатами екологічного нормування, необхідне постійнетехнічне удосконалення автомобілів, спрямоване на зниження токсичностівідпрацьованих газів і рівня шумів.
Науково-технічні та експериментальні дослідження вітчизняних ізакордонних фахівців свідчать, що на найближчу перспективу найпродуктивнішими єтри основних напрями екологічного удосконалення рухомого складу автотранспорту.
Перший напрям пов'язаний з широким застосуванням нейтралізаторіввідпрацьованих газів і нетоксичних антидетонаторів палива, що дасть змогу вже внайближчі десять років знизити токсичні викиди автотранспорту у 20 разів ібільше.
Другий напрям передбачає конструктивні удосконалення системдвигунів на базі науково-технічного прогресу. Реалізація заходів цього напрямусприятиме скороченню викидів шкідливих речовин в 9–10 разів.
До третього напряму належать заходи з розширення мережіавтомобільного сервісу та контролю токсичності відпрацьованих газів, якізабезпечать зменшення викидів двигунів у 3–4 рази порівняно з існуючими.
Протягом тривалого часу зусилля конструкторів були скеровані набезперервне підвищення потужності автомобілів завдяки високому ступеню стискуробочої суміші і застосуванню високооктанового бензину, при цьому не брали доуваги вплив автомобілів на навколишнє середовище. Сьогодні токсичністьвідпрацьованих газів є одним із найважливіших показників удосконаленняконструкції сучасного двигуна. Тому все більше уваги приділяється аналізувідпрацьованих газів, склад яких достатньою мірою характеризує економічністьроботи двигуна та ступінь забруднення навколишнього середовища автомобільнимтранспортом.
Практичний резерв зниження токсичності відпрацьованих газів внайближчому майбутньому пов'язаний з удосконаленням деяких елементів системиживлення і запалювання, карбюраторних двигунів, а також із застосуванняммалотоксичного палива і паливних присадок. Знизити вміст концентрації оксидувуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах можна завдяки найбільшрівномірному розподілу горючої суміші по циліндрах двигуна і усуненню перервзапалювання. Зменшення максимальної нерівномірності горючої суміші з 35 до 10%дає змогу знизити вміст оксиду вуглецю і вуглеводів у відпрацьованих газахвідповідно на 21 і 12% при практично незмінній кількості оксидів азоту.
Сьогодні до автомобільних двигунів висувають високі вимоги,нерідко суперечливі за змістом.
Дослідження свідчать, що бензиновий двигун, в частині, що залежитьвід системи сумішоутворення, в першу чергу, від карбюратора і впускноготрубопроводу, має значні потенційні можливості для часткового вирішенняпроблеми зниження токсичності. Застосування багатокамерних карбюраторів даєзмогу збільшити не тільки потужність двигуна, але й забезпечити при цьомузадовільні показники токсичності і паливної економічності на режимах частковихнавантажень, найбільш характерних для реальних умов експлуатації. Отриматиочікувані результати, поліпшити роботу тільки карбюратора або випускноготрубопроводу у більшості випадків практично неможливо. Тому найбільш доцільнимє комплексний підхід до дослідження і удосконалення сумішоутворювальної системиповітряний фільтр-карбюратор-впускний трубопровід-впускні канали.
В Україні і за кордоном (у США, Англія, Японія, Німеччина, Італія,Франція) розроблені і знайшли практичне застосування методи комплексноїмодифікації карбюраторних двигунів з широким застосуванням автоматичних системавтомобільного двигуна, які впливають на процеси сумішоутворення і згоряння, зметою досяг/>/>/>/>/>нення максимально повногозгоряння палива на всіх робочих режимах і відповідно зниження токсичностігазів.
Розробляються перспективні двигуни з нетрадиційним робочимпроцесом, який відповідатиме майбутнім жорстким нормам при використанні паливзвичайного вуглеводневого типу, а саме, поршневі зі ступеневим згорянням (США,Японія), роторнопоршневі, газотурбінні, двигуни Стірлінга та Ранкіна. Але внайближчому майбутньому поза конкуренцією все ж таки залишатиметься два видидвигунів: дизель – для вантажних автомобілів (в багатьох зарубіжних країнахдизель встановлюють і на легкових автомобілях) і бензиновий карбюраторнийдвигун – для легкових.
Розробляються конструкції для переведення автомобілів на скрапленігази. Більшість таких двигунів автомобілів працюють на пропан-бутанових сумішах– супутніх продуктах переробки нафти. Застосування скрапленого газу якмоторного палива дає змогу суттєво знизити токсичність відпрацьованих газів заосновними контрольованими параметрами: за оксидом вуглецю в 2–9 разів, заоксидами азоту в 1,2–3,5 разу, за вуглеводнями в 1,5–5,5 разу, що задовольняєвимоги більшості національних стандартів.
За кордоном газобалонні автомобілі найбільш поширені у США,Італії, Японії. Основними перевагами газобалонних автомобілів є розширенняноменклатури паливно-енергетичних ресурсів на автомобільному транспорті ізниження викидів шкідливих речовин внаслідок оптимального сумішоутворення табільш досконалого перебігу процесів згоряння. Висока однорідність горючоїсуміші, кращий її розподіл по циліндрах двигуна забезпечують повне згорянняпалива в циліндрах і мінімально можливий вміст шкідливих речовин в продуктахзгоряння.
При об'єктивній оцінці масштабів можливого використання скрапленихгазів як палива для автомобільного транспорту слід виходити з того, що пропан-бутановігазові суміші можуть бути успішно використані для комунально-побутових іпромислових установок, також як сировина для хімічної промисловості.Передбачають, що джерелами скраплених газів будуть не тільки продукти нафтопереробки,але й природні гази, запаси яких величезні.
До переваг газового палива належить низька його вартість. ВІДпускна ціна 1 т скрапленого газу приблизно вдвічі менша вартості бензину.Аналогічне співвідношення цін і в зарубіжних країнах.
Двигун газобалонного автомобіля має підвищений моторесурс, бопрацює в сприятливіших умовах. Газове паливо не відкладається 11 двигуні і всистемі живлення, що дає змогу збільшити інтервали заміни моторного масла,масляних фільтрів.
Переліквикористаної літератури
1. АвтомобилиВАЗ-2105–04. Руководство по ремонту, эксплуатации и техническому обслуживанию:М.: Третий Рим, 2002. – 185 с.
2. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова і експлуатаціяавтомобілів: Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 400 с.
3. Костів Б.Ф. Експлуатація автомобільного транспорту: Підручник. – Львів:Світ, 2004. – 496 с.; іл
4. Родичев В.А., Родичева Г.И. Тракторы и автомобили –М.: Высш. школа, 1982. – 320 с.