Тема: ТО та ремонт системи охолодження двигунаВАЗ-2109
Зміст
Вступ
1. Загальні відомості
2. Охолодні рідини
3. Будова системи охолодження двигуна ВАЗ-2109
4. Технічне обслуговування системи охолодження
4.1 Перевірка рівня і щільності рідини в системіохолодження
4.2 Заправлення системиохолодження рідиною
4.3 Регулювання натягу пасу приводу насоса
4.4 Насос охолодної рідини
4.5 Контроль
5. Ремонт системи охолодження
6. Вимоги до інструменту для виконання технічногообслуговування та ремонту
Список використаної літератури
Вступ
Двигун працюєнормально тільки при певному тепловому режимі. Якщо циліндри та поршні відзіткнення з гарячими газами перегріваються, то підвищується їх зношуваністьчерез вигоряння мастильного матеріалу. Відбувається коксування масла звідкладенням нагару. Зменшення зазорів внаслідок теплового розширення поршнів уциліндрах. Одночасно знижується потужність через погіршення наповненняциліндрів.
Таких негативнихнаслідків можна уникнути, якщо охолоджувати гарячі деталі двигуна. Протенадмірне охолодження теж неприпустиме. Якщо двигун переохолоджений, тозбільшуються втрати тепла в процесі перетворення її в механічну енергію. Крімтого, паливо погано випаровується, важко займається і не повністю згоряє, щознижує потужність і економічність двигуна, а значне утворення нагару принеповному згорянні палива може призвести до залягання поршневих кілець ізависання клапанів. Зношуваність у переохолодженому двигуні теж збільшується,оскільки відбувається конденсація продуктів згоряння, які, перебуваючи врідкому стані, викликають сильну корозію гільз циліндрів, поршнів і поршневихкілець. Через збільшення затримки самозаймання палива підвищується жорсткістьроботи. Найвигідніший тепловий стан двигуна в межах 85-95°С підтримує системаохолодження, яка відводить зайве тепло від деталей і передає її навколишньомуповітрю. Для відведення тепла від нагрітих частин двигуна використовуютьрідинну примусову систему охолодження. Циркуляція охолодної рідини в такійсистемі відбувається під дією відцентрового насоса, що подає охолоджену воду зрадіатора в сорочку охолодження блока циліндрів.
У сучаснихдвигунах застосовується замкнута система охолодження, ізольована від атмосфериі з'єднується з нею тільки при відкритті повітряного або парового клапанів,розташованих у пробці радіатора.
1. Загальні відомості
Температура газіву циліндрах двигуна, що працює, досягає 1800… 2000 °С. Частина теплоти, щовиділяється (для карбюраторних шипунів — 21...28%, для дизелів — 29...42%),перетворюється на корисну роботу, частина (12...27% — для карбюраторнихдвигунів, 15...25% — для дизелів) — відводиться з охолодною рідиною.
У разіперегрівання двигуна внаслідок недостатнього відведення теплоти його потужністьзменшується, а витрата палива збільшується. Крім того, це може призвести дозаклинювання поршнів, обгоряння головок клапанів, вигоряння мастила,виплавляння вкладишів підшипників, руйнування поверхні шийок колінчастого вала.В карбюраторному двигуні може виникнути детонація.
У разіпереохолодження двигуна внаслідок втрати теплоти його потужність знижується,збільшуються втрати на тертя через густе мастило; частина робочої сумішіконденсується, змиваючи мастило зі стінок циліндра, підвищується корозійнеспрацьовування стінок циліндрів унаслідок утворення сірчаних і сірчистих сполук.
В автомобільнихдвигунах застосовують такі системи охолодження (рис.1.1): рідинну (здебільшого);повітряну (рідше).
Температураохолодної рідини, що міститься в головці блока циліндрів, має становити 80...95°С. Такий температурний режим найвигідніший, забезпечує нормальну роботудвигуна й не повинен змінюватися залежно від температури навколишнього повітрята навантаження двигуна.
Рідинні системиохолодження бувають: відкриті; закриті. Відкрита система охолодженнябезпосередньо сполучається з навколишньою атмосферою, а закрита (рис.1.1а), що застосовується в сучасних двигунах, — періодично, черезспеціальні клапани в кришці радіатора або розподільного бачка. В закритихсистемах охолодження підвищується температура кипіння охолодної рідини, й вонаменше випаровується. Крім того, циркуляція рідини примусова.
/>
Рис.1.1 Принциповісхеми систем охолодження двигунів:
а — рідинної; б — повітряної; 1 — радіатор; 2 — вентилятор;
3 — верхній патрубок; 4 — термостат; 5 — водяна сорочка;
6 — розподільна труба; 7 — насос; 8 — головка циліндрів;
9 — рефлектор; 10 — охолодні ребра
Для повітрянихсистем охолодження (рис.1.1 б) характерна безпосередня передача теплоти ватмосферу. Потрібна інтенсивність охолодження досягається за допомогоюохолодних ребер 10, вентилятора 2 та рефлектора 9 Витратаохолодного повітря може регулюватися. Система проста за будовою та вексплуатації, забезпечує швидке прогрівання двигуна після запуску, має невеликумасу. Недоліки системи повітряного охолодження: велика потужність, щовитрачається на привод вентилятора; шумність роботи; нерівномірність відведеннятеплоти по висоті циліндра.
Принцип діїрідинної системи охолодження (рис.1.2). Відцентровий насос, який дістаєобертання за допомогою паса від шківа колінчастого вала, засмоктує охолоднурідину з нижньої частини радіатора через патрубок і нагнітає її в сорочкуохолодження циліндрів. Охолодна рідина обмиває насамперед найбільш нагрітідеталі двигуна, Підбирає частину теплоти, а потім через верхній патрубокподається у верхній бачок радіатора. Проходячи крізь серцевину радіатора внижній бачок, нагріта рідина охолоджується й знову спрямовується довідцентрового насоса.
/>
Рис.1.2 Схемасистеми охолодження двигуна автомобілів: 1,5-зливальні краники; 2-гільза циліндра; 3 — випускний трубопровід;4 — відвідний шланг до опалювача; 6-вентилятор; 7-жалюзі радіатора; 8-радіатор;9 — кришка заливної горловини; 10 — розширювальний бачок; 11-термостат;12 — датчик покажчика температури охолодної рідини; 13-відцентровийнасос; 14 — відвідний шланг камери підігрівання впускного трубопроводу; 15-камерапідігрівання впускного трубопроводу; 16-впускний трубопровід; 17 — кранвідбирання рідини в опалювач; 18 — покажчик температури охолодної рідини;19 — сорочка головки блока циліндрів; 20 — сорочка блока циліндрів
Водночас частинанагрітої рідини надходить у сорочку впускного трубопроводу для підігріванняпальної суміші, а також у разі потреби відводиться через спеціальний кран вопалювач салону кузова.
Радіатор призначається для охолодження рідини, що відводить теплоту від двигуна.Він складається з нижнього та верхнього латунних бачків, припаяних досерцевини, патрубків і заливної горловини і пробкою (рис.1.3).
/>
Рис.1.3 Радіатор:
а — будова; б — трубчаста серцевина; в — пластинчастасерцевина;
1 — верхній бачок з патрубком; 2 — паровідвідна трубка; 3 — заливнагорловина з пробкою; 4 — серцевина; 5 — патрубок із зливальним краником;6 — нижній бачок; 7 — трубки; 8 — поперечні пластини
Патрубки бачківчерез прогумовані шланги сполучають радіатор 11 з сорочкою охолодження блокациліндрів. Заливна горловина радіатора герметично закривається пробкою(рис.1.4), в яку встановлено випускний (паровий) 7 і перепускний (повітряний) 9клапани.
/>
Рис.1.4 Пробкарадіатора:
1 — патрубок дляприєднання трубки до розширювального бачка; 2 — горловина радіатора; 3- кришка пробки; 4 — прокладка кришки; 5, 6 — пружинивідповідно випускного клапана та кришки; 7, 9 — відповідно випускний іперепускний клапани; 8, 10 — прокладки відповідно випускного йперепускного клапанів
Випускний клапан 7відкривається, коли тиск у системі охолодження підвищується до 0,15 МПа.
При цьому вода, щозастосовується як охолодна рідина, закипає за температури 109 °С. Якщо клапанстерильний, рідина, яка закипає, або пара відводиться у розширювальний бачок,що запобігає руйнуванню радіатора й патрубків.
Перепускний клапан9 відкривається, коли тиск у системі знижується до 0,01 МПа внаслідокзменшення об'єму охолодної рідини або конденсації парів рідини під часостигання двигуна.
При цьому в радіаторнадходить рідина з розширювального бачка, що запобігає сплющуванню трубоксерцевини радіатора атмосферним тиском.
Розширювальнийбачок 10 (див. рис.1.2), який виготовляється ізпластмаси, містить певний об'єм охолодної рідини й слугує для конпенсації зміниоб'єму охолодної рідини в системі охолодження під час роботи двигуна.
Відцентровийводяний насосустановлюється в переднійчастині блока циліндрів і забезпечує примусову циркуляцію рідини в системіохолодження. Він складається з алюмінієвого корпусу 16 (рис.1.5), вякому запресовано сталевий стакан.
У стаканірозміщено два підшипники, на яких установлено вал 10. Підшипникизаповнюються мастилом (змащувати їх не треба до ремонту). На передньому кінці валанапресовано маточину 11 вентилятора, а на задньому — чавунну крильчатку5.
/>
Рис.1.5 Водянийнасос: 1 — стопорне кільце; 2 — корпус ущільнювача; 3- манжета; 4 — ущільнювальна шайба; 5 — крильчатка; 6 — підшипник; 7 — контргайка;8 — стопорний гвинт підшипника; 9 — розпірна втулка; 10 — вал; 11 — маточина; 12- корпус ущільнювальної шайби; 13 — обойма; 14 — пружина; 15 — стакан підшипників;16 — корпус насоса
Ущільненнязаднього кінця вала на виході його з корпусу досягається самоущільнювальнимсальником з ущільнювальною шайбою 4, розміщеною всередині корпусусальника, по поверхні якої своїм торцем ковзає крильчатка. Всередині корпусусальники встановлено також гумову манжету 3 й розтискну пружину 14, Останнячерез латунні обойми 13 притискає торці манжети до корпусуущільнювальної шайби 12 сальника. Щоб запобігти прониканню рідини вкорпус насоса (в разі несправності сальника), в ньому зроблено дренажний (контрольний)отвір, крізь який рідина витікає назовні. Це запобігає також вимиванню мастилаз підшипника. До маточини 11 вентилятора болтами прикріплюється шківпривода відцентрового насоса та вентилятора.
Приводздійснюється трапецієподібним пасом від шківа колінчастого вала. Цим самимпасом приводиться в обертання генератор під час роботи двигуна крильчатканасоса своїми лопатями захоплює охолодну рідину, що надходить з нижнього бачкарадіатора, під дією відцентрової сили відкидає її до стінок корпусу й нагнітаєв сорочку блока й головки циліндрів.
Термостат — двоклапанний, призначається для прискорення підігрівання двигуна післяпуску й автоматичного підтримання найвигіднішого теплового режиму двигуна підчас руху автомобіля. Його встановлюють у корпусі відвідного патрубка головкициліндрів. Термостат двигуна складається з корпусу 2 (рис.1.6), в якомурозміщено рухоме осердя 4 з двома клапанами: перепускним 1 таосновним 7.
/>
Рис.1.6 Схемароботи термостата:
а — циркуляція рідини по малому колу під час прогрівання холодного двигуна;
б — циркуляція по малому та великому колам (початкове відкривання клапана);
в — циркуляція по великому колу (повне відкриття клапана, двигун прогрітодо нормальної температури)
У початковому (верхньому)положенні осердя втримується поворотною пружиною 3. Всередині осердярозміщено реактивний штифт 5, гумовий буфер 6, гумову діафрагму 8 ітверду термочутливу речовину — церезин (кристалічний віск) 9, що маєвеликий коефіцієнт об'ємного розширення. Під час прогрівання двигуна післяпуску (рис.1.6 а) основний клапан 7закритий, а перепускний 1 — відкритий,і охолодна рідина циркулює по малому колу, минаючи радіатор: від відцентровогонасоса в сорочку охолодження й через перепускний клапан 1 термостата назад донасоса. Таким чином охолодна рідина, циркулюючи тільки сорочкою охолодження,швидко нагрівається й прогріває двигун. У міру нагрівання охолодної рідиницерезин в осерді термостата починає плавитися й, розширюючись, вибиваєдіафрагму 8, передаючи через буфер 6 зусилля на штифт 5. Останній,упираючись у корпус, переміщує осердя 4 з клапанами вниз, відкриваючиосновний клапан і прикриваючи перепускний.
При цьому нагрітарідина починає частково надходити через основний клапан 7 у радіатор, ачастково — через перепускний до насосу (рис.1.6 б). Коли охолодна рідинапрогріється до температури 90...94 °С, основний клапан повністю відкривається,а перепускний — закривається. В цей час циркуляція всієї рідини відбуватиметьсяпо великому колу через радіатор (рис.1.6 в).
Вентилятор — чотирилопатевий, пластмасовий, слугує для створення сильного потокуповітря, що просмоктується через серцевину радіатора, для швидшого охолодженняв ньому рідини. Лопаті вентилятора разом із приводним шківом кріпляться болтамидо маточини вала відцентрового насоса.
Жалюзірегулюють інтенсивність обдування радіаторазустрічним потоком повітря. Складаються з вертикальних пластин, шарнірнозакріплених угорі та внизу перед радіатором. Повертання пластин для зміникількості повітря, що проходить крізь серцевину радіатора, а отже, регулюваннятемператури охолодної рідини здійснюються рукояткою з місця водія. Колирукоятка всунута до кінця, жалюзі відриті, й повітря вільно проходить крізь серцевинурадіатора. Прикриваються жалюзі витягуванням рукоятки. Це потрібно дляприскорення прогрівання двигуна й під час руху за низьких температурнавколишнього повітря.
Для зливанняохолодної рідини із системи є два зливальних краники. Один із них, установленийз лівого боку на підвідному патрубку відцентрового насоса, закриваєтьсяповертанням управо спеціальної тяги, шарнірно з'єднаної зі стержнем краника. Другийкраник, розташований з правого боку в нижній частині сорочки блока циліндрів,закривається переміщенням тяги вниз. Для відкривання краника тягу переміщуютьугору.
2. Охолодні рідини
Системаохолодження розрахована на всесезонне використовування антифризів марокТосол-А40М і Тосол-А65М. Застосування антифризів запобігає руйнуванню двигуна ірадіатора від розморожування, в системі не утворюється накип і зменшуєтьсякорозія деталей. Антифриз отримують розбавленням технічного етиленгліколюдистильованою водою. Щоб зменшити шкідливу дію етиленгліколю на метали, доскладу антифризу додають антикорозійні присадки.
Тосоли — складнірідини. Вони мають високі експлуатаційні показники і випускаються промисловістютрьох видів: концентрат Тосол-АМ і два його водні розчини, готові до вживання,- Тосол-А40М і Тосол-А65М.
Позитивноювластивістю етиленгліколевих розчинів є те, що при замерзанні вони утворюютьрихлу масу, не порушуючи герметичності системи охолодження, і не призводять допошкодження деталей. Так, наприклад, у Тосола-А40М при температурі — 40°С наповерхні рідини утворюються перші кристали льоду. При подальшому зниженнітемператури кристалізація води продовжується, а етиленгліколь залишаєтьсярідким. До температури — 70°С антифриз є рухомою кашоподібною масою, яка нездатна розірвати ні радіатор, ні стінки сорочки охолодження блока циліндрів. Річу тому, що зі зниженням температури об'єм етиленгліколю зменшується істворюється можливість нарощування крижаних кристалів без шкоди для двигуна.
Тільки притемпературі нижче — 70°С антифриз загусне настільки, що перетвориться на щільнумасу, яка вже може вивести з ладу двигун. Все сказане стосується тільки свіжоготосола. Дослідним шляхом встановлено, що антифриз тосол у системі охолодженнянадійно працює лише протягом 60000 км пробігу автомобіля, тому рекомендуєтьсящорічно перед зимовою експлуатацією проводити зміну антифризу в системіохолодження.
Характерноюознакою антифризу, що визначає температуру кристалізації, є його густина. Замірюютьгустину ареометром-гідрометром. Слід пам'ятати, що не тільки низька, але йвисока густина охолодної рідини підвищує температуру її кристалізації.
У процесі роботирівень антифризу в системі може знижуватися через випаровування води. КонцентратТосол-АМ не випаровується, оскільки температура його кипіння не нижче +170°С. Томупри зниженні рівня, якщо не було витоку антифризу, в систему додаютьдистильовану або пом'якшену (наприклад, переварену) воду.
Додавати звичайнужорстку воду в Тосол не варто, бо кожний грам солей, що містяться в ній, «вбиває»таку ж кількість присадок, які перешкоджають корозії металів.
Тосол має ще однуякість — він розчиняє накип. Це дуже важливо для експлуатації автомобілів,оскільки відкладення накипу на внутрішніх поверхнях системи охолодження двигунапомітно знижує її ефективність.
Трапляється, що всистему охолодження двигуна, який тривалий час працював із застосуванням водияк охолодної рідини, заливають антифриз. Герметичність системи охолодженняпісля цього порушується. Пояснюється це тим, що прокладки, манжети та іншіущільнювачі системи охолодження з часом втрачають свою еластичність, на нихз'являються тріщини. Вони поступово розширюються і заглиблюються, але одночаснозаповнюються накипом, який запобігає можливому протіканню рідини. Герметичністьтакого ущільнення порушиться, як тільки тосол розчинить накип.
Запобіганнявідкладенню накипу у сорочках охолодження і трубках радіатора має особливоважливе значення. Накип погано проводить тепло і тому різко погіршує дію системиохолодження. Утворюється накип унаслідок випадання в осад мінеральних солей. Вода,що містить багато солей, називається жорсткою. Це визначається за такою ознакоюяк погане піноутворення в ній мила.
У системахохолодження рекомендується застосовувати дощову або снігову воду (в ній немаєсолей). Якщо ж все-таки доводиться використовувати жорстку воду, її потрібнозаздалегідь пом'якшити. Найпростіший спосіб — кип'ятіння протягом 30-40 хв. Зацей час велика частина солей випадає в осад. Воді дають відстоятися і заливаютьу систему. Злита з двигуна вода рівноцінна кип'яченій, тому її збирають дляповторного використовування. Пом'якшують воду і різними хімічними препаратами,наприклад тринатрійфосфатом. Якщо його розчинити у воді, він не тількипом'якшить її, але й поступово зруйнує старий накип і утворить на стінках міцнуплівку, що оберігатиме метал від корозії. Для приготування розчину 3 кгтринатрійфосфату розчиняють у 10 л води, залишають на 3-5 год, а потім на відроводи додають 100-600 мл розчину залежно від її жорсткості.
Також можнарекомендувати зменшити концентрацію етиленгліколю в антифризі для автомобілів,що експлуатуються в умовах з м'яким кліматом. Це сприяє зниженню вартості ідефіциту антифризу. Крім того, антифриз стає менш агресивним щодо металів ігуми. Важливим в експлуатації є таке: чим менше етиленгліколю в розчині, тимкращі теплофізичні властивості антифризу і менше його розширення при нагріванні.
3. Будова системи охолодження двигунаВАЗ-2109
Система охолодження- рідинна, закритого типу, із примусовою циркуляцією рідини, з розширювальнимбачком.
Насос охолодноїрідини відцентрового типу, приводиться в дію від шківа колінчатого валаклиноподібним пасом 14 (Рис.3.1).
Вентилятор 11 маєчотирьохлопатеву крильчатку, що кріпиться болтами до маточини 5 (Рис.3.3)шківа 8, приводиться в дію від пасу приводу насоса.
Термостат ізтвердим термочутливим наповнювачем має основний 9 (Рис.3.2) і перепускний2 клапани. Початок відкриття основного клапана при температурі охолодної рідини77-86°С, хід основного клапана не менш 6 мм.
Радіатор — вертикальний,трубчасто-пластинчастий, із двома рядами трубок і сталевих луджених пластин. Упробці 8 (Рис.3.1) заливної горловини маються впускний і випускнийклапани.
/>
Рис.3.1 БУДОВАСИСТЕМИ ОХОЛОДЖЕННЯ ДВИГУНА ВАЗ-2109: 1 — трубкавідводу рідини від радіатора нагрівника; 2 — патрубок відводу гарячої рідини зголовки циліндрів у радіатор нагрівника; 3 — перепускний шланг термостата; 4 — випускнийпатрубок сорочки охолодження; 5,13 — шланг радіатора; 6 — розширювальний бачок;7 — сорочка охолодження; 8 — пробка радіатора; 9 — трубка радіатора; 10-кожухвентилятора; 11 — вентилятор; 12 — шків; 14 — пас вентилятора; 15 — насосохолодної рідини; 16 — шланг подачі охолодної рідини в насос; 17 – термостат
/>
Рис.3.2 Термостат:
1 — вхіднийпатрубок (від двигуна); 2 — перепускний клапан;
3 — пружинаперепускного клапана; 4 — склянка; 5 — гумова вставка;
6 — вихіднийпатрубок; 7 — пружина основного клапана;
8 — сідлоосновного клапана;
9 — основнийклапан; 10 — тримач;
11 — регулювальнагайка; 12 — поршень; 13 — вхідний патрубок від радіатора;
14 — наповнювач; 15- обойма.
Д — вхід рідинивід двигуна;
Р — вхід рідинивід радіатора;
Н — вихід рідинидо насоса
/>
Рис.3.3 Поздовжнійрозріз насоса охолодної рідини: 1 — корпус; 2 — кришка;3 — гайка кріплення кришки насоса; 4 — вентилятор; 5 — маточина шківа; 6 — накладка;7 — валик; 8 — шків; 9 — стопорний гвинт підшипника, 10 — підшипник; 11 — сальник;12 — крильчатка
4. Технічне обслуговування системиохолодження4.1 Перевірка рівня і щільностірідини в системі охолодження
Правильністьзаправлення системи охолодження перевіряється за рівнем рідини врозширювальному бачку, що на холодному двигуні (при 15 — 20°С), повиннийзнаходитися на 3 — 4 мм вище мітки «МIN», нанесеної нарозширювальному бачку.
Рівень охолодноїрідини рекомендується перевіряти на холодному двигуні, тому що при нагріванніїї об’єм збільшується й у прогрітого, двигуна рівень рідини може значнопіднятися.
При необхідностіперевіряйте ареометром щільність охолодної рідини, що повинна бути 1,078 — 1,085г/см3. При низькій щільності і при високій (більше 1,085 — 1,095г/см3) підвищується температура початку кристалізації рідини, щоможе привести до її замерзання в холодний час року.
Якщо рівень рідинив бачку нижче норми, а щільність вище норми, то доливайте дистильовану воду. Якщощільність нормальна, доливайте рідину тієї ж щільності і марки, яка знаходитьсяв системі охолодження.
Якщо щільністьрідини в системі охолодження нижче норми, доведіть її до норми, використовуючирідину ТОСОЛ — А.
4.2 Заправлення системи охолодженнярідиною
Заправленнявідбувається при зміні охолодної рідини або після ремонту двигуна. Операції позаправленню виконуйте в наступному порядку:
зніміть пробки зрадіатора і з розширювального бачка і відкрийте кран нагрівника;
залийте охолоднурідину в радіатор, а потім і в розширювальний бачок, попередньо поставившипробку радіатора. Закрийте пробкою розширювальний бачок;
запустіть двигун ідайте йому попрацювати на холостому ході 1 — 2 хв
для видаленняповітряних пробок.
Після охолодженнядвигуна перевірте рівень охолодної рідини. Якщо рівень нижче нормального, а всистемі охолодження немає слідів підтікання, то долийте рідину.
4.3 Регулювання натягу пасу приводунасоса
Натяг пасуперевіряється його прогином між шківами генератора і насоса або між шківаминасоса і колінчатого вала. При нормальному натягу ременя прогин А
(Рис.4.1) підзусиллям 10 кгс (98 Н) повинний бути в межах 10-15 мм, а прогин В в межах 12-17мм.
Для збільшеннянатягу ременя, послабивши гайки кріплення генератора, змістите його від двигунаі затягніть гайки.
/>
Рис.4.1 Схемаперевірки натягу ременя приводу насоса
4.4 Насос охолодної рідини
Розбирання
Для розбираннянасоса:
від’єднайте корпус1 насоса від
кришки 2 (Рис.4.2);
/>
Рис.4.2 Насосохолодної рідини
закріпите кришку улещатах, використовуючи прокладки, і зніміть крильчатку з валика знімачем А.40026(Рис.4.3);
/>
Рис.4.3 Зняттякрильчатки насоса: 1 — зйомник; 2 – крильчатка знімітьматочину 2 (Рис.4.4) шківа вентилятора з валика за допомогою знімача А.40005/1/5;
/>
Рис.4.4 Зняттяматочини шківа: 1 — кришка корпуса насоса; 2 — маточинашківа; 3 – знімач виверніть стопорний гвинт 9 (мал.4.2) і вийміть підшипник зваликом насоса; видаліть сальник 11 із кришки 2 корпуса
4.5 Контроль
Перевірте вісьовийзазор у підшипнику (не повинний перевищувати 0,13 мм при навантаженні 49 Н (5кгс), особливо якщо відзначався значний шум насоса. При необхідності підшипникзамінити.
Сальник насоса іпрокладку між насосом і блоком циліндрів при ремонті рекомендується заміняти.
Оглянете корпус ікришку насоса, деформації або тріщини не допускаються.
Зборка
Зборка насосавідбувається в наступному порядку:
встановітьоправленням сальник, не допускаючи перекосу, у кришку корпуса;
запресуйтепідшипник з валиком у кришку так, щоб гніздо стопорного гвинта збіглося зотвором у кришці корпуса насоса;
закрутітьстопорний гвинт подшипника і зачеканьте контури гнізда, що
б гвинт не слабшав;
напрессуйте задопомогою пристосування А.60430 (Рис.4.5) на валик маточину шківа, витримавширозмір 84,4±0,1 мм. Якщо маточина з металокераміки, то після зняттянапресовувати тільки нову;
напресуйтекрильчатку на валик за допомогою пристосування А.60430, що забезпечуєтехнологічний зазор між лопатками крильчатки і корпусом насоса 0,9 — 1,3 мм;
зберіть корпуснасоса з кришкою, установивши між ними прокладку.
/>
Рис.4.5 Напрессовкакрильчатки на валик насоса пристосуванням А.60430: 1 — опора; 2 — валик насоса; 3 — кришка корпуса насоса; 4 — склянка; 5 — становлюючийгвинт
Термостат
У термостата вартоперевіряти температуру початку відкриття основного клапана і хід основногоклапана.
Для цьоготермостат встановіть на стенді БС-106-000, опустивши в бак з водою абоохолодною рідиною. Знизу в основний клапан 9 (Рис.3.2) упріть кронштейн ніжкиіндикатора. Початкова температура рідини в баці повинна бути 73 — 75°С.
Температуру рідинипоступово збільшуйте приблизно на 1°С в хвилину при поступовому перемішуванні,щоб вона у всьому обсязі рідини була однаковою.
За температурупочатку відкриття клапана приймається та, при якій хід основного клапана складе0,1 мм.
Термостатнеобхідно заміняти, якщо температура початку відкриття основного клапана незнаходиться в межах 81±|°З або хід клапана менш 6,0 мм.
Найпростішаперевірка термостата може бути здійснена безпосередньо на автомобілі.
Після пускухолодного двигуна при справному термостаті нижній бачок радіатора повиннийнагріватися, коли стрілка покажчика температури рідини знаходиться приблизно навідстані 3 — 4 мм від червоної зони шкали, що відповідає 80 — 85°С.
Радіатор
Щоб зняти радіаторз автомобіля потрібно:
злити рідину зрадіатора і блоку циліндрів, видаливши зливальні пробки в нижньому бачкурадіатора і на блоці циліндрів; кран нагрівника кузова при цьому відкрийте, апробку радіатора видаліть із заливної горловини;
від’єднайте відрадіатора шланги;
зніміть кожухвентилятора;
відверніть болтикріплення радіатора до кузова, вийміть радіатор з відсіку двигуна.
Перевіркагерметичності
Герметичністьрадіатора перевіряється у ванні з водою. Заглушивши патрубки радіатора,підведіть до нього повітря під тиском 0,1 Мпа (1 кгс/см2) і опустітьу ванну з водою не менш ніж на 30 с. При цьому не повинно спостерігатисятравлення повітря.
Незначніушкодження латунного радіатора запаяйте м'яким припоем, а при значних потрібнозамінити радіатор новим.
Незалежно відтемператури довкілля, навантаження і швидкісного режиму автомобіля системаохолодження повинна підтримувати температуру охолодної рідини в межах 75-98°С. Прицьому двигун розвиває максимальну потужність, має мінімальну витрату пальногота працює з найменшим зношенням.
Працездатний стансистеми охолодження забезпечується інтенсивною і регульованою циркуляцією достатньоїкількості охолодної рідини, доброю теплопровідністю стінок охолодження деталейі трубок радіатора, інтенсивним і регульованим потоком повітря крізь серцевинурадіатора.
Для забезпеченнянормальної роботи двигуна треба ретельно обслуговувати систему охолодження.
При щоденномутехнічному обслуговуванні (ЩТО) перевірити рівень охолодної рідини. Дляцього на холодному двигуні відкрити контрольний кран на розширювальному бачку. Якщоз крана не потече рідина — рівень недостатній. Відновлювати його доливаннямохолодної рідини в наступному порядку:
закрити кранконтролю рівня рідини;
зняти пробкузаливної горловини розширювального бачка і долити рідину через заливнугорловину на 2/3 висоти бачка;
закрити пробкузаливної горловини розширювального бачка.
При технічномуобслуговуванні № І (ТО-1) змастити підшипники водяного насоса.
При технічномуобслуговуванні № ІІ (ТО-2):
перевірити стан ідію жалюзі радіатора;
відрегулюватинатяг пасів приводу водяного насоса.
Для перевіркистану і дії жалюзі радіатора потягнути на себе і відпустити ручку керуванняроботою жалюзі, при цьому вони повинні закриватися і відкриватися повністю.
При експлуатаціїдвигуна приводні паси постійно витягуються і натягнення їх зменшується. Пасипочинають пробуксовувати, обертаючи водяний насос з меншою частотою, щопризводить до перегріву двигуна і зносу пасів. При сильному натягненні пасівзбільшується навантаження на підшипники водяного насоса. Нормальна роботасистеми охолодження залежить від надійної роботи приводних пасів, тому необхіднооберігати їх від попадання на них масла і палива, контролювати натяг і, якщонеобхідно, регулювати його. Особливо ретельно перевіряти натяг пасів у перші 50год. роботи двигуна, оскільки в цей час відбувається їх найбільше розтягування.
Натяг пасів перевіряютьнатисканням зусиллям у 40 Н на середину найбільшого проміжку між шківами. Нормальнонатягнуті паси при цьому повинні прогинатися на 15-22 мм.
5. Ремонт системи охолодження
Характернимидефектами радіаторів водяної системи охолодження є: відкладення накипу навнутрішніх стінках і засмічення резервуарів і трубок, відпаювання трубок відопорних пластин; ушкодження трубок і охолодних пластин; тріщини на нижніх іверхніх резервуарах. Зазначені несправності приводять до порушення теплового режимудвигуна і його перегріву.
Більшістьушкоджень виявляють зовнішнім оглядом та випробуванням радіатора під тиском,попередньо очистивши його від бруду і накипу. Зовні радіатора бруд видаляютьструменем води, а потім продувають його стисненим повітрям. Ушкоджені охолодніпластини вирівнюють правилкою. Накип усередині радіатора видаляють промиванням5% розчином соляної кислоти з додаванням 2...3 г/л інгібітору ПБ-5 або И-1М (2М),а також 5% розчином фосфорної кислоти з додаванням 1...2% хромового ангідриду. Температурарозчину 60...80°С, час промивання 5...15 хв у залежності від товщини іхімічного складу накипу і застосовуваних реагентів.
Потім радіаторпромивають у лужному розчині марки СМС. Серцевини радіаторів, що мають товсті іщільні відкладення, кип'ятять у 5...6% водному розчині каустичної соди протягом25...30 хв, потім шомполом прочищають трубки, промивають їхньою гарячою водою іпродувають стисненим повітрям.
Потім радіаториперевіряють на герметичність водою або повітрям під тиском 0,10...0,15 МПапротягом 2...3 хв. Теча і просочування води (повітря) не допускаються.
Для перевіркистану радіаторів до і після ремонту застосовують стенди типу КП-2002. Станкожної трубки серцевини визначають у ванні з водою, подаючи стиснене повітря дотрубки. По появі пухирців повітря знаходять місця ушкодження трубки. Серцевинирадіаторів вибраковують при наявності більш 25% ушкоджених трубок, а також приушкодженні опорних і охолодних пластин.
Ушкодження втрубках зовнішніх рядів запоюють припоем ПОС-3. Ушкоджені внутрішні рядкитрубок запаюють з обох кінців, попередньо зжавши плоскогубцями. Запаюватидопускається не більш 5% трубок радіатора. Якщо ушкоджені більш 5% трубок заміняютьновими. Для цього ушкоджені трубки нагрівають до температури 300...400 °С ивідпаюють їх від опорних охолодних пластин. Нагрівання роблять гарячим повітрямабо нагрітим шомполом. Замість ушкоджених трубок впаюють нові або відновлені.
Пайку радіаторароблять за допомогою спеціальних паяльників, використовуючи для цього припойПОС-30 і флюс — хлористий цинк. Тріщини і розриви в сталевих і латуннихрезервуарах усувають пайкою або припаюванням латок м'яким припоем. Післяремонту серцевину, а потім радіатор у зборі випробують на герметичність.
Накип зтермостатів видаляють так, як із серцевин водяних радіаторів. Тріщини в гофрованомуелементі термостата запаюють олов'янисто-свинцевим припоем. Перед пайкоюпорожнину елемента заповнюють 15% розчином етилового спирту.
Після відновленнятермостат випробують у ванні з підігрітою водою. Початок відкриття клапанаповинний бути при 70 °С, а повне відкриття при 85 °С. Повний підйом клапанаповинний бути в межах 9,0...9,5 мм. Його регулюють довжиною ходу штока.
Основнимидефектами деталей водяного насоса є: ушкодження деталей ущільнення іпідшипників; знос посадкових місць під підшипники і сальники у корпусі і навалику; бічних поверхонь лопаток; ушкодження різьблення і шпонкових пазів; тріщинив корпусі.
Ушкоджені (зношені)ущільнення і підшипники заміняють новими. Тріщини в корпусі насоса заварюють біметалічнимиелектродами газовим зварюванням або латунними прутками припоями ЛОК (ЛОМНА),дротом ПАНЧ-11 і т.п. Ушкоджене різьблення рассверливают і нарезают новузбільшеного розміру або ставлять різьбові вставки.
На зношеніпосадкові місця під підшипники наносять шар металу насталюванням або склад набазі епоксидної смоли, потім їх розточують до нормального розміру. Ушкодженіповерхні під втулки рове до виведення слідів зносу, потім запресовують ремонтніз натягом 0,015...0,045 мм. Після запресовування втулки розвертають (розточують)у розмір. Нерівності торцевых поверхонь корпусів усувають проточуванням абошліфуванням. Торцеве биття не повинно бути більш 0,1 мм у крайніх точок.
Зношені посадковімісця валика водяного насоса під підшипники і сальники, а також ушкодженурізьбову поверхню наплавляють у середовищі вуглекислого газу (пари і т.п.). Післянаплавлення різьбову поверхню обточують і нарізають нову різьбу, а посадковімісця після обточування шліфують до нормального розміру. Шпонкові пази, призазорі більш 0,05 мм, фрезерують під збільшений розмір або фрезерують у новомумісці паз нормального розміру.
При зборці насосазвертають увагу на напрессовку підшипників, установку ущільнень. У зібраномунасосі валик повинний легко обертатися від руки. Зібраний насос обкатуютьпротягом 3 хв при температурі води 85...95 °С. Після ремонту насос перевіряютьна герметичність під тиском 0,07...0,12 МПа протягом 1 хв при обертовому і необертовому валику. Підтікання води не допускається.
У вентиляторів зношуютьсяпосадкові місця під підшипники в шківах і конічні поверхні струмка під пас; буваєослаблення заклепок, вигин лопат і хрестовини.
Зношені посадковімісця шківа розточують і на эпоксидному клею установлюють втулку, що потімрозточують до нормального розміру. Можна відновлювати посадкове місцеосталюванням з наступним розточуванням.
Контроль зносуструмків у шківах виробляється калібром і щупом. Допускається просвіт міжкалібром і стінками струмка до 0,4 мм. При зносі до 1 мм струмки проточують довиведення зносу.
При ослабленнікріплення лопатей заклепки підтягують, а якщо отвори під заклепки мають овальнуформу, їхній разсвердлюють і ставлять заклепки збільшеного діаметра. При замінілопатей, різниця в їхній масі не повинна перевищувати 3… .5 р. Кромки лопатейповинні лежати в одній площині, відхилення допускається не більш 1 мм, прибільшому — хрестовину і лопатей правлять. При виправленні хрестовини повиннабути збережені форма і кут нахилу лопатей щодо площини обертання. Кут нахилулопатей для двигунів різних марок складає 30...35. ° Після ремонту вентиляторстатично балансують на спеціальному пристосуванні. Дисбаланс допускається небільш 20 м. Якщо він більше, тоді свердлять отвори в торці чавунного шківа абоз опуклої сторони лопатей приварюють або приклепують пластини.
6. Вимоги до інструменту длявиконання технічного обслуговування та ремонту
До ручногоінструменту відносять молотки, зубила, молоти, напилки, ножівки, ключі та ін.
Слюсарнийінструмент має бути надійно закріплений на рукоятках, а його робочі поверхніповинні бути без пошкоджень. На інструменті не повинно бути тріщин,відшарувань, задирок і вибоїн.
Молотки та молотиповинні мати гладку, без вибоїн і наклепу ударну частину, щільно насаджені надерев'яні рукоятки і заклинені на них. Рукоятки мають бути гладкі, без тріщин.
Зубила,крейцмейселі, бородки мають встановлені розміри, їх леза повинні бути заточені.Наклеп задньої частини інструмента не допускається.
Напилки повиннібути щільно закріплені у дерев'яних ручках і закріплені у них металевимикільцями.
Гайкові ключіповинні за розмірами відповідати гайкам, які відкручуються, застосування ключівбільшого розміру із встановкою прокладок забороняється. Також забороняється ізбільшувати довжину ключів за допомогою наставок.
Об'єктидіагностування і технічного обслуговування слід оглядати, користуючись лампою знапругою не більш як 36 В, захищеною дротяною сіткою. Застосовувати для цьогосірники, факели та пальники забороняється.
Промиваючискладові частини гасом чи бензином, потрібно вживати заходів, які запобігаютьзагорянню пари промивної рідини, забезпечувати надійність ізоляціїелектропроводки від замикання на корпус і появи іскри. При цьому забороняєтьсяпалити.
До механізованогоінструменту належить інструмент з електро — та пневмоприводом (пневмоключі,пневмомолотки, електросвердло).
До роботи зручними електричними машинами допускають робітників, які пройшли виробниченавчання і мають кваліфікаційну групу з електробезпеки. Електричні машини слідвикористовувати тільки за призначенням, навантаження на них не повинноперевищувати номінальне. Забороняється експлуатувати електричні машини піддощем, а також під час снігопаду.
З електричнимимашинами слід поводитись обережно, дотримуючись інструкції. Кабель потрібнооберігати від випадкових пошкоджень. Його не можна натягувати й скручувати, неслід на нього що-небудь навішувати, ставити. При будь-якій перерві у роботіелектричну машину слід вимкнути.
Забороняєтьсяексплуатувати електричні машини, у яких закінчився строк випробовування, припошкодженні корпусних деталей, рукоятки або кришки щіткотримача, пошкодженнюкабелю, з невстановленими або несправними кожухами, при нечіткій роботівимикача, іскрінні щіток, при появі диму або запаху, при посиленому стуканні,шумі та вібрації.
При ураженніпотерпілого струмом забезпечують безпеку шляхом захисного вимикання аварійноїділянки або мережі загалом; швидко вимикають напругу рубильником або вимикачем.
Згідно з вимогамита нормами пожежної безпеки всі виробничі, адміністративні, складські та іншібудівлі та споруди виробництв оснащують і устатковують первинними засобамиавтоматичної системи пожежної сигналізації та первинними засобами пожежегасіння:внутрішніми пожежними кранами, вогнегасниками, скриньками з піском, азбестовимита азбесто-повстяними покривалами, пристроями пожежегасіння ручної таавтоматичної дії, виробничою автоматикою для виявлення і запобігання пожеж.
Список використаної літератури
1. Бабушко С.М. Ремонт тракторов и автомобилей. — К.: Висшаяшкола. 1982. — 344с.
2. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова і експлуатаціяавтомобілів: Підручник. — К.: Либідь, 2002. — 400с.
3. Лауш П.В. Техническое обслуживание и ремонт машин.- К.: Высшая школа, 1989. — 350с.
4. Полянський С.К. Будівельно-дорожні тавантажопідіймальні машини. — К.: Техніка, 2001. — 624с.