Рефератз дисципліни «Основи безпеки дорожнього руху»
Тема:
Технікакористування органами керування автомобіля
Зміст
1. Основи керування
1.1 Робоче місце водія.
1.2. Основні органи керування, їх розміщення.
1.3. Вірна посадка водія в автомобілі, регулювання сидіння, ременів безпеки,дзеркал заднього виду.
1.4. Положення рук на рульовому колесі і ніг на педалях.
1.5. Огляд іоцінка дорожніх обставин перед початком руху.
1.6. Користуванняпопереджувальними сигналами.
2. Прийоми керування автомобілем
2.1. Послідовність дій органами керування на початку руху, при збільшеннішвидкості і гальмуванні.
2.2 Переключення передач у висхідному і нисхідному порядку та вмиканнязаднього ходу.
2.3. Прийоми керування рульовим колесом під час зміни напрямку руху обомаруками, по черзі правою і лівою рукою, з перехопленням.
2.4. Робота на бокових секторах рульового колеса.
2.5. Техніка керування однією рукою.
2.6. Аналіз типових помилок водія під час зміни напрямку руху.
2.7. Прийоми керування гальмовою системою.
2.8. Повільне, термінове, переривчасте гальмування.
2.9. Дії водія при відмовах робочої гальмової системи.
2.10. Користування стоянковою гальмовою системою.
1.Основи керування
1.1 Робоче місце водія
Робочим місцемводія є кабіна автомобіля. Воно повинне відповідати санітарно-гігієнічнимвимогам та забезпечувати умови для зручного користування органами керування іприладами контролю, освітлення та сигналізації; забезпечувати максимальнубезпеку водія від травмування під час дорожньо-транспортної пригоди.
Велике значенняпри обладнанні кабіни чи салону має оглядовість дороги з робочого місця водія.
1.2 Основні органи керування, їхрозміщення
Для того, щоб підчас руху не відволікалась увага на відшукування органів керування, водійповинен знати і пам'ятати розташування кожного з них. Керування автомобілемводій здійснює за допомогою таких органів керування:
рульового колеса;
педалізчеплення;
педалірегулювання подачі палива;
важеляперемикання передач.
Крім того, підчас руху, водій повинен періодично оглядати контрольно-вимірювальні прилади,контрольні лампи, покажчики тиску масла, зарядки акумулятора, температуриохолодної рідини, тиску повітря в гальмовій системі і т.ін.
1.3 Правильна посадка водія вавтомобілі, регулювання сидіння, ременів безпеки, дзеркал заднього виду
/>
Після посадки вкабіну автомобіля водієві слід відрегулювати положення сидіння та його спинки,дзеркала заднього виду, ремені безпеки. Сидіння треба відрегулювати такщоб:
ногивільно вижимали педалі без згинання в колінах і витягування;
руки нарульовому колесі були злегка зігнуті в ліктях; спина знаходилась майже увертикальному положенні.
Правильністьпосадки в кабіні можна визначити і за допомогою кутів міжгомілкою істегном (95°-138°), між корпусом і стегном (80°-100°).
Ці вимоги зручноїпосадки реалізуються так: переміщуючи сидіння вперед-назад (а) водійдомагається того, щоб при натиснутій педалі зчеплення ліва нога залишаласьзлегка зігнутою в коліні. Після регулювання нахилу спинки сидіння (б) до неїповинна щільно прилягати спина водія.
/>
Перевіряючиправильність посадки, водій вмикає важіль перемикання передач у максимальновіддалене від нього положення вперед. При цьому не повинно бути нахилу корпусаі відриву його від спинки сидіння. Ліва рука повинна бути повністю випрямлена івільно лежати на верхній частині рульового колеса (в). Якщо конструкцієюпередбачено регулювання важеля перемикання передач по висоті, слід цимскористатися. Підголовник встановлюють так, щоб при ударі в автомобіль ззаду недопустити переміщення голови назад. Верхня частина підголовника повинназнаходитися на рівні верхньої частини вуха водія (г) або упиратися в потилицю.Ремінь безпеки регулюють так, щоб під нього туго входила долоня правої руки нарівні грудей (д).
Якщо зазор підременем більший, то застосування ременів втрачає свою ефективність.
Принеправильній посадці водій стомлюється швидше. Якщо сидіння встановлене занадтоблизько до рульового колеса (а), керування автомобілем ускладнюється.
/>
Якщо сидіннявстановлене занадто далеко від рульового колеса (б) водій змушенийпідтягуватися вперед, тримаючись за кермо. Спина при цьому втрачає опору, м'язиїї постійно напружені, що призводить до швидкого стомлювання. При перевищеннінахилу спинки сидіння назад (в) перенапружуються м'язи рук і шиї та нижнячастина хребта водія. Водночас через відсутність достатньої опори для тулубаперевантажуються м'язи ніг та спини.
/>
Для безпечноїїзди водієві потрібна достатня оглядовість дорожньої обстановки позаду і збоку.Цього досягають правильним установленням дзеркал заднього виду.Внутрішнє дзеркало повинно бути встановлене так, щоб водій, не повертаючи голови,бачив простір за автомобілем, а також повністю поверхню заднього скла (а). Управій частині зовнішнього дзеркала має бути видно кінчик ручки задніх дверейлегкового автомобіля (б) або верхню частину заднього колеса і задню частинукузова вантажного автомобіля (г). Правильність встановлення дзеркал можнаперевірити, спостерігаючи за випереджаючим автомобілем: як тільки йоговідображення почне зникати з внутрішнього дзеркала, воно має відразу з'явитисяу зовнішньому дзеркалі (в).
1.4 Положення рук на рульовомуколесі і ніг на педалях
/>
Руки нарульовому колесі слід тримати злегка зігнутими в ліктях. Обід керма тримають,обхопивши чотирма пальцями знизу і великим пальцем зверху. Якщо рульове колесоуявити годинниковим циферблатом, то спектр дій лівої руки відповідатиме цифрам 8-10, а правої руки — 2-4.
Таке положеннярук на рульовому колесі є оптимальним і забезпечує найбільшу точність виконаннядій на відміну від положень, зображених на малюнку:
а) обхват уверхньому секторі;
б, в) обхват унижньому секторі;
г) обхватодночасно у верхньому і нижньому секторах;
д) обхват заспиці
1.5Огляд і оцінка дорожніх обставинперед початком руху
Перед тим, якрушати з місця, водій повинен уважно роздивитися у всіх напрямках, щобзапобігти зіткненню з транспортними засобами і наїзду на пішоходів.Упевнившись, що наступний маневр безпечний і не створить перешкод іншимучасникам руху, водій може вмикати покажчик повороту і починати рух.
Огляд і оцінкудорожніх обставин водій може робити через дзеркало заднього виду, але якщоцього зробити не можливо, то перед початком руху, особливо заднім ходом, длязабезпечення безпеки руху водій у разі потреби повинен звернутися за допомогоюдо інших осіб.
1.6Користування попереджувальнимисигналами
При вмиканні підчас руху допоміжних приладів клавішами, кнопками, важелями водій керуєавтомобілем однією рукою. Вона має бути зсунута у верхню частину ободарульового колеса на випадок невеликого маневру. Важелями перемикання світлафар, покажчика поворотів, омивача скла і склоочисника користуються не знімаючируки з рульового колеса. Важелі водій вмикає безіменним пальцем, невідриваючи погляду від дороги. Звуковий сигнал на легкових автомобіляхнатискають великими пальцями рук, не знімаючи рук з обода рульового колеса.Сигнали поворотів треба подавати завчасно, щоб маневр не був несподіваним. Неможна вмикати покажчик повороту в тому разі, коли ще не проїхали і не пройшливсі, кого водій повинен пропустити. Увімкнений покажчик поворотунасторожуватиме водіїв і відвертатиме їхню увагу від дороги. При обгоні внічний час попередження за допомогою перемикання світла фар можна робити привідсутності зустрічних транспортних засобів.
2. Прийоми керуванняавтомобілем
2.1Послідовність дій органами керування на початку руху, при збільшенні швидкостіі гальмуванні
При рушанніавтомобіля з місця, необхідно подолати силу опору коченню, підйому, інерції. Вцей момент сила тяги в кілька разів більша, ніж під час сталого руху. Томурушання навантаженого автомобіля здійснюється тільки на першій передачі, апорожнього — на другій.
/>
Послідовністьрушання з місця по сухій і рівній дорозі така:
Увімкнути покажчик повороту (а).
Вимкнутизчеплення (натиснути педаль до упору) (б).
Увімкнути першу або другу передачу залежно від завантаження (в).
Подивитися вперед і в дзеркало заднього виду (г).
Натиснути на педаль керування подачею палива, трохи збільшивши частотуобертання колінчастого вала (д).
Вимикаючи плавно стоянкове гальмо (е), плавно відпустити педаль зчеплення домоменту, коли автомобіль почне рухатися.
Частотаобертання колінчастого вала при цьому починає зменшуватися. Утримуючи педальзчеплення в цьому положенні, трохи збільшити частоту обертання колінчастого вала(є).
Післяпочатку руху автомобіля продовжити плавно відпускати педаль зчеплення до кінця,зняти ногу з педалі.
Починати рух слідна такій швидкості, щоб у разі потреби можна було негайно зупинитися. Покажчикповороту вимикають відразу після закінчення будь-якого маневру. Слід пам'ятати,що при вмиканні зчеплення встановлюють підвищену частоту обертання колінчастоговала під час рушання автомобіля на м'якому ґрунті, по піску, снігу, на підйомі.При рушанні на слизьких дорогах частота обертання колінчастого вала має бутияк-найменшою.
При рушанніавтомобіля на підйомі послідовність дій така: утримуючи стоянковим гальмомавтомобіль на місці, вмикають першу передачу і, одночасно відпускаючи педальзчеплення і стоянкове гальмо, збільшують подачу палива. Важіль стоянковогогальма починають переміщувати після вмикання зчеплення. Якщо автомобіль починаєскочуватися, його негайно загальмовують стоянковим гальмом.
2.2 Переключення передач увисхідному і нисхідному порядку і включення заднього ходу
Правильність переключенняпередач визначається вибором передач, відповідних умовам руху і вмінням водія впотрібний момент легко і безшумно увімкнути її.
Після рушанняавтомобіля водій повинен перейти на вищу передачу, на якомога меншому відрізкушляху. Тривалий рух на низьких передачах призводить до перегрівання двигуна,інтенсивного спрацювання деталей двигуна і трансмісії, а найголовніше — доперевитрати палива. Вмикаючи чергову підвищену передачу, водій повиненрозігнати автомобіль до такої швидкості, щоб двигун працював безперевантаження. Квапливий перехід на вищу передачу спричиняє роботу двигуна зперевантаженнями, ознаками яких, є вібрація у трансмісії, рух автомобіляривками, зупинка двигуна.
/> />
Перемиканняпередач з нижчої на вищу в автомобілі з синхронізаторами у коробці передач іодинарним вимкненням зчеплення здійснюється в такій послідовності:
Розігнати автомобіль.
Вимкнутизчеплення, одночасно відпускаючи педаль керування подачею палива (а).
Перевести важіль перемикання передач у положення чергової вищої передачі (6).
Плавновідпустити зчеплення, одночасно збільшивши частоту обертання колінчастого вала(в).
Наавтомобілях старих марок з коробкою передач без синхронізаторів перемиканняпередач здійснюється з подвійним вимкненням зчеплення (щоб уникнути шуму і швидкогоспрацювання шестерень) у такому порядку:
Розігнати автомобіль.
Вимкнутизчеплення, одночасно відпускаючи педаль керування подачею палива.
Перевести важіль у нейтральне положення.
Відпустити педаль зчеплення і знову натиснути на неї.
Увімкнути чергову підвищену передачу.
Плавновідпустити педаль зчеплення, одночасно натискаючи на педаль регулювання подачіпалива і збільшуючи частоту обертання колінчатого вала.
Подвійневимкнення зчеплення сприяє кращому вирівнюванню кутових швидкостей зчіплюванихшестерень або муфт.
Після вмиканняпідвищеної передачі педаль зчеплення відпускають спочатку швидко, а в кінці їїходу плавно. Чим вища передача, яку вмикають, тим швидше відпускають педаль ітим менший період її плавної затримки.
Перемиканняпередач з вищої на нижчу в автомобілі з синхронізаторами у коробці передач здійснюєтьсяз одинарним вимиканням зчеплення:
/>
У разі потребиплавно натиснути на педаль гальма, одночасно відпустити педаль керуванняподачею палива (а).
Швидковимкнути зчеплення (6).
Перевести важіль перемикання передач у положення чергової зниженої передачі(в).
Плавноувімкнути зчеплення, одночасно збільшивши частоту обертання колінчастого вала(г).
Натиснути на педаль керування подачею палива (д).
/>
Перемиканняпередач з вищої на нижчу в автомобілях з коробкою без синхронізаторівздійснюється з подвійним увімкненням зчеплення і проміжною подачею палива(перегазовкою) в такій послідовності:
У разіпотреби плавно натиснути на педаль гальма, одночасно відпускаючи педальрегулювання подачі палива (а).
Швидковимкнути зчеплення (6).
Перевести важіль перемикання передач у нейтральне положення (в).
Швидкоувімкнути зчеплення (г).
Різко збільшитиподачу палива, тобто частоту обертання колінчастого вала (д).
Припинити натискання на педаль регулювання подачі палива (е).
Швидко вимкнутизчеплення (є).
Перевести важіль перемиканняпередач у положення зниженої передачі (ж).
Плавноувімкнути зчеплення і одночасно збільшити частоту обертання колінчастого вала(з).
Синхронізаторивстановлені майже на всіх автомобілях. Однак і на них при перемиканні передач звищої на нижчу доцільно застосовувати метод подвійного вимкнення зчеплення з«проміжним газом». Цей метод незамінний також при значному перепадішвидкостей, наприклад з четвертої передачі на другу.
Слід зазначити,що чим нижча передача, яку вмикають, тим плавніше треба відпускати педальзчеплення. Інакше виникають великі навантаження на трансмісію, а на слизькійдорозі можливі блокування коліс і занесення автомобіля.
Рух заднімходом треба починати при повністю зупиненому автомобілі.
Послідовністьрушання з місця заднім ходом така:
Натиснути напедаль зчеплення (а).
Увімкнутипередачу заднього ходу (6).
Плавно натиснутина педаль газу, одночасно відпустити педаль зчеплення і вимкнути стоянковегальмо (в, г).
/>
2.3 Прийоми керування рульовимколесом під час зміни напрямку руху обома руками, по черзі правою і лівою рукоюз перехопленням
Залежно відшвидкості руху автомобіля, радіусу повороту і етапу дорожнього покриття існуютьрізні прийоми повороту рульового колеса і перестановки рук. Керування рульовимколесом буває коригуючим, компенсаторним і основним.
Коригуючекерування рульовим колесом здійснюється при незначних відхиленнях автомобіля відзаданої траєкторії. Його виконують повертанням керма на невеликий кут.Повертають рульове колесо на потрібний кут без зміни вихідного положення рук.
а) вихіднеположення (положення керма під час руху прямо);
б) поворот кермана максимальний кут;
в) поворот кермау вихідне положення
/>
Компенсаторнимкеруванням рульовим колесом уникають занос автомобіля, тобто здійснюють стабілізаціюпри втраті поперечної стійкості.
Основнимкеруванням рульовим колесом змінюють траєкторію автомобіля при поворотах.
Компенсаторне іосновне керування рульовим колесом здійснюють двома способами — силовим ішвидкісним. Вибір способу керування залежить від швидкості автомобіля, радіусаповороту, величини заносу.
/>
Силовийспосіб застосовуєтьсядля керування автомобілем у колії, на важких сипучих ґрунтах, розбитих дорогахз вибоїнами. При повороті силовим способом рульове колесо ніби передається зруки в руку. Перед початком повороту наліво ліва рука сковзає вгору по ободуколеса у положення 11-12год (б). Праварука залишається на місці і утримує рульове колесо. Потім ліва рука повертаєрульове колесо, а права сковзає вниз (в) фіксує рульове колесо у положенні 4-5 год. Ліва сковзає вгору по ободу, іцикл знову повторюється (г, д).
Якщотребашвидко повернути рульове колесо на кут понад 180°, рекомендується спосіб перехресного перехвату рульовогоколеса схрещуванням рук. Залежно від індивідуальних можливостей водіяпри цьому способі швидкість повороту керма може бути в 3-5 разів більшою від звичайною. Прицьому можна діяти або однією рукою, або по черзі обома, або поєднанням роботирук (однією-обома, обома-однією). Розглянемо досконаліше швидкісний спосібповороту рульового колеса направо почергово обома руками з перехватомсхрещенням (а).
/>
Щоб точнішевизначити положення рук на кермі, користуватимемося умовним позначенням чиселна циферблаті годинника.Вихіднеположення рук перед поворотом: ліва-9, права-3 (поз. 1).
З вихідногоположення рульове колесо повертають обома руками. Права рука відпускає кермо нарівні годинникової цифри 5і найкоротшимшляхом швидко переноситься до цифри 12 (поз.2.3). На цьому моменті зупинимосядетальніше. Захват ободу у його верхній точці в жодному разі не повиненсупроводжуватися ударом. Для цього кисть правої руки в момент захвату маєрухатися по дузі зі швидкістю обода рульового колеса.
На практиці цевиглядає так. Переносячи руку по прямій від цифри 5 до цифри 12, одночасно зближають пальці з ободом.Руки рухають у напрямі обертання колеса. Повний обхват завершується між цифрами1 і 2.
Права рука наповну силу включається в роботу, а для лівої настає черга швидкісного перехвату- стрімкий рух вгору від цифри до цифри 12 і м'який обхват; права рука при цьому продовжує обертати рульове колесо.Цикл повторюється. За аналогічною схемою роблять поворот ліворуч (б).
2.4 Робота на бокових секторахкермового колеса
Своєчаснийперехват рульового колеса здійснюється на боковому секторі між цифрами 12 і 5 при правому повороті та цифрами 7 і 12 при лівому.
Під час поворотурульове колесо треба не штовхати вгору, а плавно тягнути на себе у відповіднібоки, оскільки тягнучі руки здійснюються м'язи-згиначі, які на відміну від м'язів-розгиначівсильніші і здатні швидше скорочуватися.
Слід пам'ятати,що кутова швидкість повороту рульового колеса має бути сумірною швидкості рухуавтомобіля і кривизні обраної траєкторії. Якщо виникає нагальна необхідністьманевру на швидкості 60 км/год (об'їзд перешкоди, тощо), перевагу віддають швидкісномуспособу керування рульовим колесом. Типові помилки при відпрацюванніцього способу такі: зачіплювання рук одна за одну; зменшення кута поворотурульового колеса при перехваті, що призводить до збільшення кількості циклів;тимчасова втрата контакту рук з рульовим колесом і, як наслідок, втратакерування.
/> />
2.5 Техніка керування однієюрукою
Швидкіснийспосіб повороту треба вміти виконувати також однією рукою, оскільки в якийсь моментодна з рук може не бути на рульовому колесі.
Під часвідпрацювання повороту праворуч (а) правою рукою з вихідного положення (поз.1) повертають рульове колесо до моментурозтуляння пальців і перехвату через тильний бік кисті (поз.2). Обертають рульове колесо тильнимбоком кисті (поз. З), а надалі -відкритим обхватом через ребро долоні (поз. 4).
При подальшомуповороті рульового колеса здійснюється перехід від відкритого до закритогообхвату (поз.5). Такий самий спосіб для правоїруки відпрацьовують при повороті ліворуч (б). Типові помилки цього способу:нерівномірність обертання і втрата контакту кисті з ободом рульового колеса приперехваті.
Поворотрульового колеса під нахилом здійснюють перехватом через тильний бік долоні.
Після поворотурульове колесо обертають у вихідне положення у зворотному порядку. Не слідвипускати рульове колесо з рук, чекаючи його самостійного повернення у центральнеположення, оскільки це може призвести до аварійної ситуації.
/>
2.6 Аналіз типових помилок водіяпід час зміни напрямку руху
Загальнітипові помилки при керуванні рульовим колесом:
обхват уверхньому (а) або нижньому (б, г) секторах рульового колеса свідчить простомлення водія, спричиняє зменшення кута і швидкості повороту рульовогоколеса,
обхват іповорот рульового колеса на спиці (д) перешкоджає поворот рульового колеса дляповороту на великий кут;
одночасний обхват у верхньому і нижньому секторах (в) перешкоджає швидкійкоординації дій водія при повороті;
занадтовідкритий обхват, коли великі пальці рук знаходяться зовні ободу рульовогоколеса, не дає змоги блокувати несподіване обертання рульового колеса черезвідповідну реакцію колеса на дорогу, особливо, при наїзді на перешкоду або підчас руху по колії або піску;
коловеобертання однією рукою з постійно розкритою кистю послаблює контакт руки зрульовим колесом і може спричинити проковзування руки по ободу;
повневідпускання рульового колеса під час руху створює передумови для несподіваноїдовільної зміни напряму руху.
/>
2.7Прийоми керування гальмовою системою
Одним ізелементів керування автомобілем є гальмування, яке застосовується для зменшенняшвидкості у разі появи перешкоди чи небезпеки на дорозі, підтримуванняпостійної швидкості в певних умовах (під час руху на спуску), зупинкиавтомобіля, утримання його нерухомим.
знаючи, який зних найефективніший. Неправильний вибір способу гальмування може призвести донаїзду на людей чи перешкоду. Різке гальмування спричиняє блокування коліс, аотже, збільшення гальмового шляху. Його наслідками можуть бути також занос,втрата керованості та перекидання автомобіля. Водій повинен чітко засвоїти, щовибір способу гальмування залежить від конкретних дорожніх умов і швидкостіруху.
За кінцевимефектом гальмування буває частковим і повним. Часткове гальмування призначене длязниження швидкості до оптимальної, скорочення безпечної дистанції, створеннясприятливих умов для маневру і т.ін. Повне гальмування застосовується длязупинки автомобіля.
Існуєчотири види гальмування: службове, екстрене, аварійне і стоянкове. Службове гальмуваннязаздалегідь прогнозується водієм для зупинки автомобіля у наперед визначеномумісці, для зниження швидкості або підтримання її у певних межах (наприклад, підчас руху на спусках). Цей вид гальмування здійснюють плавно, без максимальногонатискування на гальмову педаль, завдяки чому забезпечуються комфорт дляпасажирів і цілісність вантажу.
Екстренегальмування призначене для зупинки транспортного засобу на мінімальнійвідстані, як правило, раптово, у випадках виникнення загрози наїзду, колинеобхідно швидко зупинити автомобіль або різко знизити швидкість. Інтенсивністьцього гальмування максимальна і визначається можливостями водія. Під часекстреного гальмування гальмову педаль натискають швидко і сильно. Одночасноможна використати також стоянкове гальмо, допоміжну гальмову систему.
При ушкодженніабо виході з ладу робочої гальмової системи водій здійснює аварійнегальмування.
2.8 Повільне, термінове,переривчасте гальмування
Гальмуванняавтомобіля робочою гальмовою системою може бути плавним, різким, ступінчастим,переривчастим і аварійним.
Плавномугальмуванню віддають перевагу під час службового гальмування (а). Для зупинкиправоруч його виконують у такій послідовності:
а) подивитись удзеркало заднього виду;
б) увімкнутипокажчики повороту праворуч;
в) зняти ногу зпедалі регулювання подачі палива;
г) плавнонатиснути на педаль гальма (приблизно на 1/3 її ходу);
д) повернутирульове колесо вправо;
є) безпосередньоперед зупинкою натиснути педаль зчеплення, щоб не зупинився двигун;
ж) утримуючиобидві ноги на педалях зчеплення і гальма перевести важіль перемикання передачу нейтральне положення;
з) повністюзупинити автомобіль, натискуючи на педаль гальма;
і) загальмуватиавтомобіль стоянковим гальмом і відпустити обидві педалі.
/>
На сухомупокритті службове гальмування можна виконувати також в інший спосіб: під часруху на невеликій швидкості вимкнути зчеплення, потім плавно збільшити тиск напедаль гальма, послабивши його безпосередньо перед зупинкою. Щоб попередитиводіїв, які рухаються позаду, про намір інтенсивно загальмувати, водій кількаразів злегка переривчасто натискає на педаль гальма, вмикаючи стоп-сигнали.
Різкегальмування призначене виключно для екстреного уповільнення руху автомобіля. Водійшвидко і сильно натискає на педаль гальма аж до блокування коліс (в).
Блокування задніхколіс здійснюється раніше ніж передніх. При цьому колеса перестають обертатисяі ковзають по дорозі «юзом». Від сильного тертя об дорогу плавитьсягума та дорожнє покриття в зоні контакту, коефіцієнт зчеплення коліс з дорогоюзнижується, гальмовий шлях збільшується. При гальмуванні на «юз»автомобіль часто втрачає стійкість, може статись його занос через відсутність спрямованогообертання колеса та дію бокових інерційних сил. У зв'язку з блокуванням колісзастосування різкого гальмування слід обмежувати. При повному гальмуванні різкозагальмовувати можна лише при малій швидкості руху за умови, що автомобільзупиниться раніше, ніж збурюючі дії заблокованих коліс спричинять втратукерованості. У випадках часткового гальмування застосовувати цей прийом можнавиключно як короткочасне пригальмовування. При цьому, чим вища швидкістьавтомобіля, тим менше має бути час виконання маневру.
Таким чином,різке гальмування застосовується лише для екстреного сповільнення, а не длязупинки автомобіля у критичній ситуації.
Для повноїзупинки автомобіля у критичних ситуаціях призначене ступінчастегальмування (г). Техніка цього способу гальмування така:сильно і швидко натиснути на педаль гальма аж до короткочасного блокуванняколіс, потім трохи відпустити педаль, знову збільшити зусилля до моментублокування і знову відпустити. Таким чергуванням натиску і частковоговідпускання гальма вдається балансувати на межі «юзу» і зупинятиавтомобіль на мінімальному гальмовому шляху (г).
На практицішироко застосовується переривчастий спосіб гальмування. Сутьйого полягає в тому, що водій натискає на педаль і при появі блокування колісповністю припиняє гальмування. Такі дії водій повторює кілька разів (б).
Цей спосіб можназастосовувати як під час службового гальмування із застосуванням плавних,поступово зростаючих сил на педаль гальма (наприклад, на слизькій дорозі), такі у випадку екстреного або службового гальмування на дорозі з нерівностями.
Переривчастийспосіб поступається перед ступінчастим під час екстреного гальмування, оскількитимчасове припинення дії гальмових механізмів зумовлює збільшення гальмовогошляху.
Знаючи, щомаксимальне уповільнення під час гальмування досягається на межі блокуванняколіс, водій повинен вибрати найоптимальніший шлях до цієї межі. Визначеннямоменту блокування коліс — завдання не просте. На думку одних водіїв,блокування коліс настає із зменшення уповільнення, інші розпізнають цей моментза ледь відчутним посмикуванням автомобіля. Окремі взагалі не в змозі пояснити,яким чином вони визначають появу моменту блокування коліс. І це не дивно,оскільки в цій ситуації все залежить від суб'єктивного сприйняття коливаньінтенсивності уповільнення, якого набувають практичним досвідом.
Під час руху наспусках, по дуже слизьких дорогах, у складі колони застосовується гальмуваннядвигуном. Цей спосіб забезпечує плавність гальмування, знижуєсхильність до блокування за рахунок підведеного від двигуна крутного моменту доведучих коліс. Завдяки диференціалу гальмові моменти на лівих і правих колесахзрівнюються, що виключає занос автомобіля.
Гальмуваннядвигуном виконується при постійно увімкненій передачі або з послідовнимперемиканням передач у низхідному порядку з пропуском однієї (двох) передач.(Наприклад, четверта-друга). Гальмування при постійно увімкненій передачіздійснюється без вимикання зчеплення, а при перемиканні передач у низхідномупорядку — вмиканням — вимиканням зчеплення.
2.9 Дії водія при відмові робочоїгальмової системи
В екстремальнихситуаціях (наприклад, у випадку відмови робочого гальма), коли не маєальтернативи у виборі контраварійних дій, застосовується ударне перемиканняпередач. Його виконують при неповному вимкненні зчеплення і миттєвому вмиканнінижчих передач. Звичайно, такий прийом руйнівно діє на механізм коробкипередач.
Найефективнішимспособом екстреного гальмування, як вже зазначалося, є комбіноване ступінчастегальмування з безпереривним м'яким послідовним вмиканням понижених передач, ізповільненим вмиканням -вимиканням зчеплення «перегазовками».
У випадку відмовиробочої гальмової системи здійснюють аварійне гальмування. При цьому, невідпускаючи педалі гальма, продовжують натискати на неї аж до отриманнямаксимально можливого ефекту гальмування, в результаті дії другого контуругальмової системи. Під час аварійного гальмування використовують допоміжну істоянкову гальмові системи. Слід пам'ятати, що при виході із ладу робочоїгальмової системи, гальмувати стоянковим гальмом треба дуже обережно, оскількивнаслідок сильного затягування важеля задні колеса можуть заблокуватися іспричинити занос автомобіля. Крім того, різке вмикання на ходу зумовлюєпсування стоянкового гальма.
У зовнішньомуаварійному гальмуванні важливе значення має уповільнення руху автомобіля узв'язку із загрозою зіткнення з перешкодою або іншим автомобілем.
Головне завданняводія в цій ситуації полягає у максимальному зменшенні пошкодження автомобіля.Цього можна досягти правильним спрямуванням контакту автомобіля з перешкодою,щоб уникнути прямого удару і перекидання. Зупиняють автомобіль незалежно відспособу гальмування (крім аварійного) після зниження швидкості до мінімальноїнатискуванням на педаль робочого гальма при вимкненні передачі. Щоб запобігтимимовільному руху автомобіля, його загальмовують стоянковим гальмом, а післязупинки двигуна, вмикають одну з нижчих передач.
Типовіпомилки водіїв під час гальмування такі:
надмірнезусилля при натискуванні на педаль, що призводить до блокування коліс ізбільшення гальмового шляху. Не прийняття до увагу стану покриття дороги і шин;
блокування коліс наприкінці гальмування через невміння своєчасно злегкапослабити зусилля на педаль;
«навалювання» на кермо внаслідок неправильної посадки абонедостатнього затягування ременів безпеки, що може призвести до втрати повногоконтакту з сидінням, а отже, і з автомобілем. Ноги відіграють роль точок опору івтрачають здатність правильно диференціювати зусилля;
передчасне вимкнення зчеплення, що підвищує схильність до блокування коліс тазаносу автомобіля;
спробавирівняти автомобіль за допомогою рульового колеса під час заносу принатиснутій педалі гальма;
застосування переривчастого гальмування замість ефективнішого ступінчастого;
тривалеблокування коліс при первинному зусиллі, що призводить до збільшення гальмовогошляху. В такому випадку треба повністю припинити гальмування і повторитиспробу;
невмінняшвидко перемикати передачі з вищої на нищу з використанням проміжної подачіпального і одночасним гальмуванням, що часто призводить до блокування коліс ізаносу автомобіля;
безсистемне й безконтрольне прикладання зусиль до гальм, що спричинюєзбільшення гальмового шляху;
зменшення гальмового зусилля при виконанні «перегазовки»;
різкегальмування на великій швидкості на ділянках, де ліві і праві колеса мають не однаковийкоефіцієнт зчеплення з дорогою (наприклад, ліві колеса рухаються по сухійдорозі, а праві — по мокрому глинистому узбіччю, кризі). У цьому випадкувиникають різні за величиною гальмові сили на колесах, що може призвести доперевертання або заносу автомобіля;
гальмування безпосередньо на повороті, що може викликати занос автомобіля,особливо на слизькій дорозі.
2.10 Користування стоянковоюгальмовою системою
Стоянковегальмування застосовується для уникнення самовільного руху автомобіля. Залежно відвикористовуваних механізмів розрізняють три способи гальмування: основний (задопомогою робочого гальма або двигуна), допоміжний (за допомогою гальм — уповільнювачів), комбінований (з одночасним використанням робочої гальмовоїсистеми і двигуна).