Вихідні дані
№ групи Найменуваннягрупи машин Марка машини Кількість
1. Катки ущільнюючіпричіпні кулачкові важкого типу з тракторами кл. 15 т ДУ-3Б 65
2. Катки ущільнюючіпневмоколісні середнього типу з тракторами кл. 10 т ДУ-30 125
3. Катки ущільнюючіпневмошинні масою 6 т ДУ-16 130
4. Автогрейдерилегкого типу ДЗ-40А 15
5. Автогрейдерисереднього типу ДЗ-31 120
Всього 455
1 Розрахунок річних режимів роботи машини
За річнимрежимом роботи машини розподіляємо річний календарний час на робочий танеробочий, тобто коли вона не працює з тих чи інших причин.
Розробляємо річні режими роботи на середньоспискову машину по кожнійгрупі машин для визначення терміну їх робочого часу протягом року.
Річний режим роботи машин встановлюємо у годинах робочого часу.
Розраховуємо кількість годин роботи машини за рік за формулою:
/> , (1.1)
де/>– кількістьробочих днів машини за рік;
/>– тривалість зміни, год. (урозрахунках приймаємо 8 годин);
/>– коефіцієнт змінності (додаток 4);
/>– коефіцієнт внутрізмінного використанняробочого часу машини (додаток 4).
Кількість робочих днів машини за рік визначаємо із рівняння:
/>, (1.2)
де />– календарна кількість днівза рік ( приймаємо 365);
/>– кількість святкових та вихіднихднів за рік (114);
/>– кількість днів з несприятливимиметеорологічними умовами.
Перерви у роботі машини />,пов'язані з несприятливими метеорологічними умовами, визначаємо за данимирайонних управлінь гідрометеослужби (додаток 2). При цьому враховуємо:
а) дощові та холодні дні – для одноківшевих екскаваторів із ковшеммісткістю більше ніж 0,15м3, бульдозерів, тракторів, кущорізів,стрілових кранів та інших машин, які розраховані на роботу в мерзлих ґрунтах;
б) дощові дні й дні промерзання ґрунту – для одноківшевих екскаваторів ізковшем місткістю 0,15м3, багатоківшевих екскаваторів, скреперів,автогрейдерів, планувальників, каналокопачів та інших машин, які не розрахованіна роботу з мерзлими ґрунтами.
Так як частина простоїв із метеорологічних причин припадає на вихідні тасвяткові дні, то величину /> приймаємоз урахуванням поправкового коефіцієнта, який відповідно до нормативноїлітератури рівний 0,7. Крім того, частину машин можна використовувати і в цінесприятливі дні на інших видах робіт, що враховується коефіцієнтом />. Тоді кількість неробочих днівмашини через несприятливі метеорологічні умови для Одеської області буде дорівнювати:
/> дн;
/>дн.
Визначаємо величину простоїв через організаційні (непередбачені) причини /> на основі фактичних данихпро перерви у роботі машини за звітний період. Намічаємо організаційно-технічнізаходи, проведення яких дасть змогу у році, що планується, зменшити кількістьднів із простоями з організаційних причин. При розрахунку планових річнихрежимів роботи значення /> приймаєморівним 1,5...5% загальної кількості календарних днів за рік, тобто
/>; (1.3)
/>дн.
Час dпб, що витрачається на перебазуваннямашини, приймаємо рівним 5 днів.
Час />, що витрачається на технічніобслуговування та ремонт, визначаємо за формулою:
/>, (1.4)
Де pr – ремонтний коефіцієнт, являє собоюкількість днів, що припадає на ТО і Р на 1 годину роботи машини:
/>, (1.5)
де /> – середньоплановий часперебування машини відповідно у капітальному та поточному ремонтах, періодичнихТО-2, ТО-1 і сезонному технічному обслуговуваннях, днях (додаток 3);
/> – відповідно кількість поточнихремонтів, планових ТО-2, ТО-1, СО за міжремонтний цикл (додаток 3);
Пк – періодичність проведення капітального ремонту, год.
Проводимо розрахунок для катків ДУ-3Б:
/>;
/>дн;
/>дн;
/>год.
Аналогічно проводимо розрахунок для інших груп машин. Усі розрахункизводимо в таблицю 1.
Таблиця 1 — Річний режим роботимашини
№
п/п Найменування групи машин
Кількість
календарних
днів Кількість неробочих днів
Кількість днів
роботи Dp
КЗМ
КВ
Кількість годин роботи tp
dсв
dм
dо
dпб
dтор 1. Катки ущільнюючі причіпні кулачкові важкого типу з тракторами кл. 15т 365 114 35 15 5 39 157 1,6 0,85 1708 2. Катки ущільнюючі пневмоколісні середнього типу з тракторами кл. 10т 365 114 35 15 5 33 163 1,5 0,85 1663 3. Катки ущільнюючі пневмошинні масою 6т 365 114 35 15 5 15 181 1,4 0,8 1622 4. Автогрейдери легкого типу 365 114 35 15 5 22 174 1,3 0,8 1448 5. Автогрейдери середнього типу 365 114 35 5 23 25 171 1,3 0,85 1512
2 Розрахунок річної кількості технічного обслуговування та ремонту машин
Для розрахунку по кожній групі машин середньорічної кількості плановихремонтів та технічних обслуговувань, що виконуються підприємствами, попередньовизначаємо кількість капітальних ремонтів і списання машин за рік:
/>, (2.1)
де />– кількість однотипнихмашин у групі;
Пк – періодичність проведення капітального ремонту, м-год.(додаток3);
/>– планова кількість годин роботиоднієї машини даної групи (таблиця 1).
/>
Проведення капітальних ремонтів складних машин в умовах ремонтно-експлуатаційноїбази, як правило, не допускається, тому в подальших розрахунках бази ці ремонтивраховуватися не повинні.
Середньорічну кількість інших планових заходів визначаємо за формулами:
/>; (2.2)
/>; (2.3)
/>; (2.4)
/>, (2.5)
де />– кількість поточнихремонтів за рік для машин даної групи;
/>, />,/>– кількість технічнихобслуговувань за рік;
/>– кількість однотипних машин у групі;
/>, />,/>– періодичність ТО та поточногоремонту (додаток3).
Результати кожного розрахунку перед підстановкою в наступну розрахунковуформулу округлюємо до цілого числа в сторону зменшення незалежно від дробовоїчастини.
Проводимо розрахунок для машин першої групи ДУ-3Б:
/>;
/>;
/>;
/>
Аналогічно проводимо розрахунок для інших типів машин.
Необхідність у щомісячних технічних обслуговуваннях (ЕО) та їхтрудомісткість не визначаємо, оскільки вони виконуються машиністами і їхпомічниками за рахунок робочого часу й ураховані єдиними нормами і розцінками(ЄНіР) у заробітній платні машиністів та їх помічників.
Усі дані з розрахунку кількості ТО та Р заносимо в таблицю 2.Таблиця 2 — Річна кількість ТО і Р
№
п/п Найменування машини Кількість машин Річна кількість КР ПР ТО-2 ТО-1 СО 1. ДУ-3Б 65 19 96 347 1388 130 2. ДУ- 30 125 36 180 650 2598 250 3. ДУ-16 130 36 183 659 2636 260 4. Д3-40А 15 3 19 68 272 30 5. ДЗ-31 120 27 162 567 2268 240
Виконані вище розрахунки дають можливість визначити загальну кількість ТОта Р по всій групі машин, а відповідно і загальну трудомісткість без урахуванняконкретної машини.
Для складання ж річних планів і місячних план-графіків ТО та Р необхідновизначити їх кількість для кожної машини окремо з урахуванням фактичногонапрацювання на початок поточного періоду.
Для розроблення річного плану використовуємо дані про фактичненапрацювання на початок поточного року від часу проведення відповідного виду ТОабо Р, а також заплановане напрацювання машини на рік і показники періодичностіТО та Р.
Кількість ТО і Р кожного виду які повинні бути проведені за поточний рікдля відповідної машини, визначаємо за формулою
/>, (2.6)
де />– фактичне напрацюваннямашини на початок запланованого року від часу проведення останнього, аналогічнорозрахунковому, виду ТО, Р або початку експлуатації у мото-годинах.
У розрахунках можна приймаємо, що частина машин нові, а іншіпропрацювали по 3-4 роки з напрацюванням щорічно />,що наведено у таблиці 1;
/>– планова кількість годин праці урозрахунковому році однієї машини даної групи (табл. 1);
/>– періодичність виконаннявідповідного типу ТО або Р, за яким ведеться розрахунок, мото-годин. (додаток3);
/>– кількість всіх видів ТО та Р ізперіодичністю, більшою ніж періодичність того виду, за яким ведеться розрахунок(при розрахунку капітального ремонту />= 0).
Спочатку визначаємо кількість капітальних ремонтів, потім поточнихремонтів, а наприкінці, планових ТО-2 і ТО-1. Числові значення /> завжди округлюємо доцілого числа в сторону зменшення незалежно від дробової частини.
Значення /> на початокпоточного року з дня проведення відповідного ТО або Р визначаємо як залишок,отриманий від ділення напрацювання з початку експлуатації на періодичність тоговиду ТО або Р, за яким ведеться розрахунок. Так, якщо машина напрацювала зпочатку експлуатації 5124 мото-год., а періодичність проведення поточногоремонту та ПР складає 960 мото-год., то в такому випадку />= 324 мото-год.
Як приклад проводимо розрахунок катка ДУ-3Б, що пропрацював 3 роки:
/>;
/>;
/>;
/>.
На основі проведених розрахунків складаємо для кожної групи машин річнийплан технічних обслуговувань та ремонтів за формою, що наведена у додатку 6.Даний план приведений у графічній частині даної пояснювальної записки.
Місяць року, в якому повинен проводитися капітальний ремонт машини,визначаємо за формулою
/>, (2.7)
де />– порядковий номер місяця,в якому повинен проводитися капітальний або поточний ремонт;
/>– періодичність виконаннякапітального та поточного ремонту, мото-год.;
/>– фактичне напрацювання машини відпопереднього капітального чи поточного ремонту або з початку експлуатації (якщокапітальний ремонт не проводився) до початку поточного року, мото-год.
При розрахунку порядкового місяця для проведення поточного ремонту(другий раз на рік) періодичність ПР при підстановці у формулу визначенняпорядкового номера місяця, в якому повинен проводитися капітальний або поточнийремонт, подвоюємо і т.д. Числові значення завжди округлюємо у сторону зменшеннянезалежно від дробової частини.
/>;
/>.
Місячний план-графік ТО та ремонту машин включає в себе всі види робіт,що виконуються в організації по ТО або Р і вказана тривалість їх простою.
Порядковий номер робочого дня місяця />(початокпроведення ТО або Р) визначаємо за формулою
/>, (2.8)
де />– кількість робочих днів умісяці, що планується;
/>– фактичне напрацювання машини напочаток поточного місяця за час проведення останнього ТО та Р, визначаємо зурахуванням використання машин по кварталах (додаток 8) або з початку експлуатації,мото-год.;
/>– напрацювання, що планується врозрахунковому місяці, мото-год.
Значення/> визначаємо закалендарем відповідно до встановленого в даній організації режиму роботи, азначення /> — за формулою (1.1), але /> приймаємо за місяць.
При отриманні значення /> більшого,ніж число робочих днів за місяць, технічне обслуговування або ремонт у цьомумісяці не проводяться.
При розрахунку порядкового робочого дня для проведення ТО одного виду(другий раз на місяць) періодичність ТО при підстановці у формулу подвоюємо іт.д.
Числове значення /> завждиокруглюємо в сторону зменшення незалежно від дробової частини.
Тривалість проведення ТО або ремонтів, що входять до місячногоплану-графіка, встановлюємо відповідно до додатка 3.
Розрахунок проводимо для катка ДУ-3Б, що пропрацював 3 роки:
/>день;
/>день;
/>день;
/>день;
/>день;/>день;
/>день;
/>день;
/>день – у даному місяці непроводиться.
Аналогічно проводимо розрахунок для інших груп машин. На основі виконанихрозрахунків складаємо місячний план-графік ТО і ремонтів за формою, наведеною удодатку 7 для кожної групи машин.
Даний план-графік наводимо у графічній частині.
3 Розрахунок трудомісткості робіт із технічного обслуговування та ремонтумашин
Річну трудомісткість робіт із кожного виду заходів визначаємо виходячи зїх кількості, що розрахована раніше, та норм трудомісткості:
/>;
/>; (3.1)
/>;
/>,
де />, />, />, /> – норми трудозатрат наодин поточний ремонт або відповідного виду технічне обслуговування для однієї машиниданої групи.
У нашому випадку застосовуємо коефіцієнт трудомісткості 0,85.
Так для катка ДУ-3Б розраховуємо:
/>;
/>;
/>;
/>.
Аналогічно проводимо розрахунок для машин з інших груп. Результатиобчислень заносимо до таблиці 3.
Загальну річну трудомісткість поточного ремонту і технічних обслуговуваньвизначаємо за формулою:
/>; (3.2)
/>
Розрахована таким чином трудомісткість ураховує тільки планові показники.Хоча у практиці експлуатації машини трапляються також і непередбачені, аварійнівідмови машини, Які вимагають значних затрат ресурсів для їх виконання. Крімтого, програма повинна враховувати потреби самого підприємства (капітальнийремонт власного обладнання, виробництво технологічної оснастки). Врахувати всіці витрати можна шляхом збільшення розрахованої раніше трудомісткості за формулою(3.2) на 10-20%.
Таблиця 3 – Річна трудомісткість ремонтів і ТО№ п/п
Найменування та марка машини
Річна кількість
Трудомісткість І-го заходу
Загальна трудомісткість
П
ТО-2
ТО-1
СО
П
ТО-2
ТО-1
СО
П
ТО-2
ТО-1
СО 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 1 Каток ущільнюючий причіпний кулачковий важкого типу з тракторами класу 15т ДУ-3Б
96
347
1388
130
690
17
6
53
66240
5899
8328
6890 2 Каток ущільнюючий пневмоколісний середнього типу з тракторами класу 10т ДУ-30
180
650
2598
250
450
16
6
54
81000
10400
15588
13500 3 Каток ущільнюючий самохідний пневмошинний масою 6т
183
659
2636
260
200
7
3
22
36600
4613
7908
5720 4 Автогрейдер легкого типу
19
68
272
30
250
18
5
40
4750
1224
1360
1200 5 Автогрейдер середнього типу
162
567
2268
240
220
18
6
45
35640
10206
13608
10800 Всього з урахуванням коефіцієнта 1.1
246653
35576
51471
41921 З урахуванням коефіцієнта 0.85
209655
30239
43750
35632
Тоді річна виробнича програма ремонтної майстерні організаціїстановитиме:
/>; (3.3)
/>
Результати розрахунку показників трудомісткості з урахуваннямкоректування на ремонт власного устаткування представляємо в таблиці 4.
Таблиця 4 — Трудомісткість ремонтів і технічних обслуговувань з урахуваннямпоправочних коефіцієнтівНайменування групи машин ПР ТО2 ТО1 СО Всього ДУ — 3Б 61934 5515 7786 6442 81677 ДУ — 30 75735 9724 14574 12622 112655 ДУ — 16 34221 4313 7393 5348 51275 Д3 — 40А 4441 1144 1271 1122 7978 ДЗ — 31 33323 9542 12723 10098 65686 Всього 209654 30238 43747 35632 319271
4 Визначення потужностістаціонарних і пересувних засобів ремонту та ТО й кількості пересувнихмайстерень
У результаті подальших розрахунків визначаємо у нормо-годинах:
Трмм – потужність ремонтно-механічних майстерень;
Тпто – потужність пункту технічного обслуговування;
Тпрм – потужність пересувних ремонтних майстерень;
Тпзто – потужність пересувних засобів ТО.
Рішення про раціональний розподіл робіт із ремонту та ТО між цимизасобами приймаємо з урахуванням ряду факторів, головними з яких є:
– конструктивні особливості машин (маса, габаритні розміри, транспортнашвидкість);
– вид будівництва (сконцентроване, лінійне);
– відстань від бази до фронту будівельних робіт.
За конструктивними ознаками, що впливають на організацію технічногообслуговування та ремонту, задані машини розподіляємо на такі групи:
1) машини з відносно високою транспортною швидкістю (більше ніж 20км/год): автогрейдери;
2) машини пневмоколісні, що переміщуються на буксирі автотягачами:причіпні та самохідні пневмошинні котки.
Питання організації ремонтів машин у польових умовах розв'язується значноскладніше, ніж для технічних обслуговувань. У даний час у будівництві практичнонемає пересувних ремонтних засобів, які могли б у польових умовах ефективно таякісно виконати весь необхідний комплекс ремонтних робіт.
Як правило, при віддаленні від бази на 20 км у польових умовах виконуються тільки наступні види робіт ПР:
– загальне розбирання, збирання та післяремонтне регулювання, щопов'язане з демонтуванням і монтуванням вузлів та окремих доступних деталей;
– зварні роботи по ремонту робочих органів, ходового обладнання й металоконструкцій;
– електротехнічні роботи;
– ремонт систем живлення та окремих елементів гідроприводу;
– шиномонтажні роботи.
У заданих умовах передбачаємо для машин 1-ої групи (автогрейдери) проведеннявсіх видів ремонтів і ТО на базі, для машин 2-ої групи (самохідні та причіпнікотки) проведення ТО-1, ТО-2 та СО у польових умовах в обсязі 60 – 70%, а ПР –повністю на базі.
Розподілення робіт по ТО і Р на «стаціонарні» і«польові» виконуємо в таблиці 5.
Таблиця 5 — Розподілення робіт з ТО і ремонту на стаціонарні і польові
Найменування машин
Вид ТО і Р
Загальна трудомісткість Розподілення робіт Стаціонарні Польові
% Трудомісткість
% Трудомісткість
1
2
3
4
5
6
7 ДУ — 3Б
ТО1 7786 30 2336 70 5450
ТО2 5515 30 1655 70 3860
СО 6442 30 1933 70 4509
ПР 61934 100 61934 ДУ — 30
ТО1 14574 30 4372 70 10202
ТО2 9724 30 2917 70 6807
СО 12622 30 3787 70 8835
ПР 75735 100 75735 ДУ — 16
ТО1 7393 35 2588 65 4805
ТО2 4313 35 1510 65 2803
СО 5348 35 1872 65 3476
ПР 34221 100 34221 Д3 — 40А
ТО1 1271 100 1271
ТО2 1144 100 1144
СО 1122 100 1122
ПР 4441 100 4441 ДЗ — 31
ТО1 12723 100 12723
ТО2 9542 100 9542
СО 10098 100 10098
ПР 33323 100 33323
Всього
319271 268524 50747
Розраховуємо потрібну кількість пересувних ремонтних майстереньспеціалізованих за видами робіт:
/>, (4.1)
де />– кількість робочих вбригаді пересувної майстерні, чол. (nбр=2…3);
/>– кількість членів екіпажу машин(машиністів та помічників), що беруть участь у ремонті закріпленої за нимимашини;
К1 – коефіцієнт, що враховуєзатрати часу на переїзд майстерні до місця знаходження машини та назад,підготовку до роботи, отримання із складу агрегатів і матеріалів (К1= 0,6…0,7);
К2 – коефіцієнт витрати часу взв'язку з нерівномірністю виходу машин у ремонт, а також із ремонтом та ТОмайстерні (К2 = 0,7…0,8);
/>– кількість змін роботи майстерні задобу;
Фнр – номінальний річний фонд часу одного робітника, год:
/>, (4.2)
де />– кількість календарнихднів за рік;
/>– кількість вихідних та святковихднів за рік;
/>– усереднена тривалість робочої зміни(/>= 8,0 год.).
/>;
/>На підставі отриманого результату робимовисновок про доцільність застосування на даному підприємстві пересувнихремонтних майстерень в кількості 10 машин.
Після розподілутрудомісткості ТО і ремонту на стаціонарні і польові розподіляємотрудомісткість по видах робіт відповідно до додатку 9
Потужністьремонтних робіт ТПР, що розрахована раніше, розподіляємо за видамиробіт:
/>,
де /> - частка робіт даного виду длямашин даної групи, %.
Результати розрахункупредставляємо в таблиці 6.
Таблиця 6 — Розподілтрудомісткості ТО і поточного ремонту за видами робіт
№
Найменування
машин
Види
заходів
Загальна трудомісткість
у люд-год У тому числі по видам робіт Прибирально-миючі Контрольно-діагн. Регул. та закріпл.
Змащувально-
заправочні % люд/год % люд/год %
люд/год
1 ДУ-3Б ТО1 2336 5 117 42 980 36 841 2 ТО2 1655 5 83 42 695 36 596 3 СО 1933 5 97 42 812 36 696 4 ПР 61934 - - - - - - 5 ДУ-30 ТО1 4372 5 219 44 1924 22 962 6 ТО2 2917 5 146 44 1283 22 642 7 СО 3787 5 189 44 1666 22 833
8 ПР 75735 - - - - - -
9 ДУ-16 ТО1 2588 5 129 44 1139 22 569
10 ТО2 1510 5 76 44 664 22 332
11 СО 1872 5 93 44 824 22 412
12 ПР 34221 - - - - - -
13 Д3-40А ТО1 1271 3 38 45 572 25 318
14 ТО2 1144 3 34 45 516 25 286
15 СО 1122 3 34 45 505 25 281
16 ПР 4441 - - - - - -
17 ДЗ-31 ТО1 12723 3 382 45 5725 25 3181
18 ТО2 9542 3 286 45 4294 25 2386
19 СО 10098 3 303 45 4543 25 2525
20 ПР 33323 - - - - - - Всього 268524 2226 26142 14860
Найменування
машин
№ У тому числі по видам робіт
Розбірно-складальні Агрегатно-ремонтні Механічні Ковальські Зварні
% люд/год % люд/год % люд/год % люд/год % люд/год
1 ДУ-3Б ТО1 - - - - - - - - - -
2 ТО2 - - - - - - - - - -
3 СО - - - - - - - - - -
4 ПР 29 17962 19,1 11829 14,6 9042 2,6 1610 14,3 8857
5 ДУ-30 ТО1 - - - - - - - - - -
6 ТО2 - - - - - - - - - -
7 СО - - - - - - - - - -
8 ПР 36 27265 22,6 17116 10 7574 2 1515 8 6059
9 ДУ-16 ТО1 - - - - - - - - - -
10 ТО2 - - - - - - - - - -
11 СО - - - - - - - - - -
12 ПР 36 12320 19,6 6707 10 3422 2 684 8 2738
13 Д3-40А ТО1 - - - - - - - - - -
14 ТО2 - - - - - - - - - -
15 СО - - - - - - - - - -
16 ПР 36 1599 17,8 790 12,6 560 2,8 124 10 444
17 ДЗ-31 ТО1 - - - - - - - - - -
18 ТО2 - - - - - - - - - -
19 СО - - - - - - - - - -
20 ПР 36 11996 17,8 5931 12,6 4199 2,8 933 10 3332
Всього 71141 42373 24797 4866 21430
№
Найменування
машин
Види
заходів У тому числі по видам робіт Мідницько-жерстяницькі Гідропривід та система живлення Електротехнічні Акумуляторні Шиномонтажні % люд/год % люд/год % люд/год % люд/год % люд/год 1 ДУ-3Б ТО1 - - 7 164 10 234 - - - - 2 ТО2 - - 7 116 10 165 - - - - 3 СО - - 7 135 10 193 - - - - 4 ПР 6,5 4026 3,3 2044 6,9 4273 1,2 743 - - 5 ДУ-30 ТО1 - - 7 305 10 437 - - 12 525 6 ТО2 - - 7 204 10 292 - - 12 350 7 СО - - 7 266 10 379 - - 12 454
8 ПР 3,3 2499 4 3029 7 5301 1,3 985 1,8 1363
9 ДУ-16 ТО1 - - 7 181 10 259 - - 12 311
10 ТО2 - - 7 106 10 151 - - 12 181
11 СО - - 7 131 10 187 - - 12 225
12 ПР 3,3 1130 7 2395 7 2395 1,3 445 2 685
13 Д3-40А ТО1 - - 7 89 10 127 - - 10 127
14 ТО2 - - 7 80 10 114 - - 10 114
15 СО - - 7 78 10 112 - - 10 112
16 ПР 2,3 102 8 355 5 222 1,2 54 1,2 54
17 ДЗ-31 ТО1 - - 7 891 10 1272 - - 10 1272
18 ТО2 - - 7 668 10 954 - - 10 954
19 СО - - 7 707 10 1010 - - 10 1010
20 ПР 2,3 766 8 2667 5 1666 1,2 400 1,2 400 Всього 8523 14611 19743 2627 8137 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
5 Розрахунок шиномонтажного відділення
Відділення призначено для виконання робіт, пов’язаних з демонтажем імонтажем гуми з коліс автогрейдерів, скреперів та інших колісних машин. Інколив цьому відділенні виконується нескладний ремонт камер.
5.1. Виробнича програма
Річна виробнича програма визначається кількістю колісних машин, якіремонтуються протягом року.
Технологічний процес
З поступаючих в це відділення коліс знімається гума, а самі колесанаправляються для перевірки і необхідного ремонту в рамно-котельне відділення.Знята з коліс гума перевіряється і дефектується.
Камери, які мають невеликі пошкодження, ремонтуються в шиномонтажномувідділенні, покришки і камери, які вимагають складного ремонту, зазвичайпередаються для ремонту на спеціальні шиноремонтні майстерні або заводи. Післяремонту колеса повертаються до шиномонтажного відділення, де на них монтуєтьсявідремонтована гума.
5.2. Розрахунок працюючихА. Основні виробничі робітники
Потрібна кількість виробничих робітників розраховується виходячи зтрудомісткості робіт, що виконуються, та фонду робочого часу з урахуваннямперевиконання робітниками норм виробітку.
Розрізняють явочну та спискову кількість робітників. Явочна кількістьробітників — це та кількість робітників, які фактично з'явилися на роботу.Визначаємо за формулою
/>, (5.1)
де />–загальна трудомісткість робіт:
Фнр – номінальним фонд робочого часу робітника;
К – коефіцієнт що враховує перевиконання нормвиробітку, приймається рівним 1,1… 1,2.
/>
Приймаємо явочну кількість робітників 4чоловіка.
Спискова кількість робітників – це та кількість робітників, що числятьсяза списками на підприємстві, включаючи як тих, котрі фактично з'явилися нароботу, так і відсутніх із поважних причин (через хвороби, у відпустці та т.ін.). Визначаємо за формулою:
/>, (5.2)
де Фдр – дійсний фонд робочого часуробітника, год.:
/>, (5.3)
де/>– кількість днівтарифної відпустки;
/>– дні хвороби, беруться у розмірі до2 % від кількості календарних днів;
/>– дні виконання держзобов'язань,приймаються в розмірі 0,5...1 % від кількості календарних днів.
/>;
/>
Приймаємо облікову кількість робітників рівну 5.Б. Допоміжні робітники
Крім основних виробничих робітників, що безпосередньо беруть участь уопераціях по випуску основної продукції, є й допоміжні робітники. До нихналежать робітники основних виробничих ділянок, що зайняті обслуговуванням основного виробництва. Кількість допоміжних робітників визначаємо упроцентному відношенні до кількості виробничих робітників за формулою:
/>; (5.4)
/>В. ІТП, РКП, МОП
Інженерно-технічний персонал (ІТП) та розрахунково-конторський персонал(РКП) визначаємо залежно від кількості основних і допоміжних робітників упроцентному співвідношенні:
/>; (5.5)
/>
Молодший обслуговуючий персонал (МОП) визначаємо залежно від кількостіосновних та допоміжних робітників у процентному відношенні:
/>; (5.6)
/>
5.3. Розрахунок кількості постів та робочих місць
Кількість постів визначаємо за формулою
/>, (5.7)
де />–явочна кількість робітників у відділенні або на пункті технічногообслуговування;
/>– кількість технологічно необхіднихробітників на посту (для зовнішньої мийки />=1);
/>– коефіцієнт використання поста зачасом (/>= 0,7...0,9).
/>.
Приймаємо кількість постів 4.
Кількість робочих місць у шиномонтажному відділенні визначається заформулою
/>, (5.8)
де />– кількість змін роботивідділення
/>
5.4. Визначення кількості та номенклатури обладнання
Розрахунок основного обладнання ведемо залежно від трудомісткостіконкретного виду робіт та річного фонду часу обладнання за формулою:
/>, (5.9)
де Ткр– трудомісткість конкретного виду робіт;
Фро – річний фонд обладнання, визначається за формулою:
/>, (5.10)
де /> – кількість змін роботиобладнання;
/> – коефіцієнт використання обладнанняза часом.
/>;
/>.
Приймаємо кількість робочих місць у відділенні рівним 4.
Інше обладнання за номенклатурою та кількістю встановлюємо із умовзабезпечення технологічного процесу згідно з даними, що наведені у [4,6].Вибране обладнання заносимо в таблицю 7.
Таблиця 7 – Перелік основного технологічного обладнання та інвентарю№ п/п Найменування обладнання Модель або тип Коротка характеристика Габаритні розміри, мм Потужність обладнання, кВт Кільк. 1 Ванна для перевірки камер 2013 З пневмозанурювачем 1800×1000 - 1 2 Настінна вішалка для камер 2295 - 1500×390 - 2 3 Верстак для ремонту 2319 - 1400×1050 - 3 4 Стелаж для покришок 2293 - 2150×750 - 2 5 Бак для гумових відходів 2249 - 1000×500 - 2 6 Ручний пневматичний борторозширювач ГАРО — 6108М
Робочий тиск 5 — 10 кг/см2 387×110 - 1 7 Електровулканізаційний апарат для ремонту камер ГАРО — 6140 - 350×400 0.97 1
Загальна площа обладнання, м2 11,8 12
5.5. Розрахунок площ приміщень та стоянок машин
Площа відділення визначається по площі підлоги, зайнятої обладнанням, іперехідному коефіцієнту, який враховує робочі зони, проїзди і проходи, івиражається так
/>,
де />– площа зайнятаобладнанням;
/>– перехідний коефіцієнт, якийвраховує робочі зони, проїзди і проходи (К=4.0)
/>
Приймаємо сітку колон рівну 6/>12Допоміжні площі
Площа комори запасних частин. Відповідно до нормативів встановлено (0,2...0,6) м2на одну одиницю технологічного обладнання для комори запчастин:
/>
Площа складів зберігання основних та допоміжних матеріалів. Відповідно до нормативівустановлено 0,3 м2 площі на одного виробничого робочого для складівзберігання матеріалів:
/>
Площа інстументально-роздавальної комори (ІРК). Відповідно нормати-вів установленодля ІРК 0,3 м2 на один верстат, що обслуговується, та 0,15 м2 на одного слюсаря:
/>
Загальна площа допоміжних приміщень:
/>
Площа побутових приміщень. Побутові приміщення включають в себе:
— гардеробні;
— кімната прийому харчів;
— душові;
— кімнати для паління;
— кімната для просушування спецодягу.
Для зберігання спецодягу та домашнього одягу влаштовуються гардеробні(роздягальні) приміщення з індивідуальними шафками на 2 відділення – длядомашнього одягу та спецодягу. Відповідно до нормативів передбачено длягардеробних 0,5 м2 на робочого:
/>
Для відпочинку та прийому харчів в обідню перерву обладнуються спеціальнікімнати. Відповідно до нормативів передбачено 0,2...0,6 м2 площі наодне посадочне місце:
/>
Приймаємо площу кімнати відпочинку рівною 10м2
Кількість умивальників, а також душових установлюємо за кількістюробітників у найбільш багаточисленній зміні із розрахунку 1 кран на 10-20 чоловік,а душових на 6-10 чоловік.
Кількість умивальників
/>
Кількість душових
/>
За нормою передбачено 1 м2 на умивальник та 2 м2 на душ. Площу душових визначаємо за формулою:
/>
Туалети розміщуються не більше ніж 125 м від місця роботи, окремо для чоловіків та жінок. Загальна кількість унітазів установлюємо згідно з кількістюпрацюючих. Висота приміщення не повинна бути нижче ніж 2,5 м. За нормою встановлюється 1 унітаз на 10-15 чол. Кількість унітазів
/>Площа туалетів визначаємо виходячи ізнорми на 1 унітаз не менше ніж 1,5 м2:
/>
Приймаємо площу туалету рівну 1,5м2
Площа кімнат для паління визначається виходячи із розрахунку 0,02 м2на одного робітника, але не менше ніж 8 м2 та не більше ніж 40 м2:
/>Приймаємо /> м2
Площа кімнати для сушіння спецодягу визначаємо із норми 0,2 м2 на кожного, хто користується цим приміщенням, як виробничі процеси пов'язані звиділенням вологи та набряканням спецодягу або з великою кількістю пилу:
/>
Загальна площа побутових приміщень:
/>
Площі стоянок визначаємо з урахуваннямнайбільшої кількості машин, що знаходяться на зберіганні. Для машин 1-ої групи,що повертаються на базу щодня, зберіганню на стоянці підлягають усі машини, завинятком тих, що знаходяться у РММ і ПТО. Для 2-ої групи можна вважати, щопотребують зберігання на базі до 60 % машин, для 3-ої групи – до 40 %.
5.6. Будівельні, сантехнічні, протипожежні та
екологічні вимоги
Для здешевлення будівництва бази всі основні відділення РММ та ПТО розміщуємов одній будівлі – головному виробничому корпусі (ГВК).
За межами ГВК розміщуємо перш за все об’єкти підвищеної пожежної небезпеки: котельні, трансформаторні підстанції, склади кисню,ацетилену, паливно-мастильних матеріалів, лісоматеріалів. Окремо розміщуємо такожхолодні склади, стоянки та інші елементи бази, які розміщувати у ГВК економічноне вигідно. В основу вибору взаємного розташування відділень РММ, ПТО та іншихелементів бази повинні бути покладені насамперед виробничі зв’язки між ними(технологічні, транспортні й інші). Крім того, мають бути задоволенібудівельні, санітарно-гігієнічні, протипожежні та економічні вимоги.
При проектуванні внутрішнього плануванняприміщень ГВК і генерального плану бази можна користуємося рекомендаціями, щомістяться в науковій літературі (6, 7 та ін.). Однак ураховуємо те, що влітературі розглядаються переважно підприємства для капітального ремонту машин,які значною мірою відрізняються від ремонтно-експлуатаційних баз. Основніособливості ремонтно-експлуатаційних баз, які враховуємо при компонуванні ГВК,складаються з наступного:
1) бази обслуговують машинні парки з дуже широкоюноменклатурою машин, що відрізняються між собою за конструкцією, габаритнимирозмірами та ін. Кількість однотипних машин у складі парку УМ взагалі неперевищує декілька десятків одиниць. Але також у однотипних машинах залежно відїх віку та виду ТО й ТР склад операцій, їх трудомісткість і тривалість значновідрізняється. У таких умовах застосування поточних методів ТО та ТР викликаєзначні труднощі й потребує попереднього обґрунтування дуже трудомісткимирозрахунками, що виходять за межі даної курсової роботи. Для існуючих базхарактерно виконання основних робіт на універсальних тупикових постах збригадною організацією праці робітників;
2) установлення машин на пости, їх зняття з постів тапереміщення всередині приміщення здійснюється власним ходом, що викликає підвищенузагазованість і шум у приміщеннях. Тому особливе значення має раціональнерозміщення постів РММ та ПТО, що передбачає незалежну доставку й віддаленнямашин, рух машин за найкоротшими маршрутами, прямоточний напрям технологічногопроцесу, а також підсилену вентиляцію приміщень. При великій кількості постівнеобхідні наскрізні внутрішні проїзди;
3) для зручності в’їзду та виїзду машин порядіз прямокутним застосовується косокутне розташування постів у РММ і ПТО. Напостах ТО та ремонту машин, що мають значну частину робіт у нижній частині(особливо на автомобільному ходу), влаштовують спеціальні оглядові канави таестакади, розміри яких повинні суворо відповідати вимогам охорони праці йтехніки безпеки;
4) відділення РММ мають бути розташовані такимчином, щоб забезпечити зручний взаємозв’язок розбірно-збірного відділення загрегатним, механічним, зварним та ін. З цією метою розбірно-збірні відділеннярозміщують у центральному прольоті ГВК, що забезпечений мостовим краном абокран-балкою, а останні відділення – у боксових прольотах;
5) при невеликій розрахунковій площі відділень(10-20м2) можливе їх об’єднання, якщо вони є технологічно спорідненими.Так, можуть бути суміщені мідницьке та жерстяницьке, ремонту паливної апаратурий гідроприводу. Об’єднання дозволяється при умові, що загальна пожежнанебезпека приміщення не підвищиться.
Проектування приміщення будівлі ГВК повинновиконуватися з урахуванням вимог СНіП (7, 8).У більшості випадків будівляприймається одноповерховою багатопрольотною. Периметр будівлі повинен бутимінімальним для даної площі, що зменшує витрати на зведення зовнішніх стін,опалення тощо. Цим вимогам найбільшою мірою задовольняють будівлі найпростішоїпрямокутної форми в плані при відношенні довжини до ширини не більше ніж 3:1.
У конструкції будівлі ГВК використовуються, якправило, типові уніфіковані елементи (колони, ферми, плити перекриття). Розмірисітки колон приймаються кратними 6м. Бажана якомога більша сітка колон,оскільки вона уможливлює раціональне використання виробничих площ та зменшуєтрудомісткість будівництва. Бажаними є сітки 24´12 і 18´12 м.
Стіни будівлі ГВК часто виконуємо панельними.У цьому випадку крок зовнішніх колон приймаємо 6м. Товщину стін призначаємозалежно від виду прийнятого стінового матеріалу та кліматичних умов в районібудівництва. Взагалі товщина зовнішніх стін складає 38,51 або 64см.
Відділення: ковальське, зварне,мідницько-жерстяницьке, столярно-обойне, ремонту та регулювання систем живленняі гідроприводу, зовнішньої мийки машин відокремлюємо від останніх капітальнимистінами. Відділення, у яких технологічний процес не пов’язаний з виділеннямшкідливих газів, пари, вологи, світлового випромінювання, шуму, не потребуютьобов’язкового огородження внутрішніми стінками. Перегородки у цих приміщенняхможуть бути стаціонарними або збірно-розбірними; останні полегшують переплануваннявідділень при необхідності зміни технологічного процесу або потужностівідділень. Товщину стаціонарних перегородок приймаємо рівною 25см. Перегородкизбірно-розбірної конструкції можуть бути запроектовані не на повну висотуприміщення, а лише на 2,5-3м. При цьому нижню частину висотою до 1м від підлогироблять глухою, а верхню забезпечують металевою сіткою або склінням.
Висотою приміщення вважається відстань відрівня підлоги до низу несучих конструкцій перекриття. Вона приймається кратною0,6м, але не менше ніж 3м та визначається висотою застосованого технологічногообладнання, а також розмірами машин, що ремонтуються й обслуговуються.
Ширину віконних прорізів та воріт приймаємократною 0,6м. Розміри воріт повинні бути більші від габаритних розмірів машинне менше ніж на 0,4м за висотою та 0,8м за шириною. Ширина дверей приймається0,8; 1,2; 1,5; 2м. У ремонтному виробництві всі види виробництвакласифікуються за ступенем пожежонебезпечності на 5 категорій. Таким чином, закатегорією пожежонебезпечності визначаємо ступінь вогневитривалості і в ціломубудівлі майстерні та відділень, виходячи із чого призначаємо кількістьеваковиходів, матеріал стін, дверей, воріт.
5.7. Техніка безпеки при виконанні ТО і Р
Шиномонтажне відділення повинно розміщуватисяв приміщенні з приточно-витяжною вентиляцією, а також місцевим відсосом над місцем,де готують клей і накладають латки.
Для ремонту шин і камер у якості обладнаннявикористовують стаціонарні вулканізаційні апарати, мульди, варильні плити,вальцювальні машини і сушильні шафи.
Основною небезпекою при експлуатаціївулканізаційного апарату є можливість вибуху при підвищенні в ньому тиску вищедопустимого рівня. Для запобігання вибуху вулканізаційний апарат обладнуютьманометром, краном, водомірним склом і важільним запобіжним клапаном.
Під час роботи апарата потрібно постійноспостерігати за тиском пара на манометрі і станом запобіжного клапана. Призниженні рівня води її підкачують невеликими порціями. При несправності насосаабо неможливості підкачати воду потрібно припинити роботу, обережно вигребтипаливо із топки і випустити пар.
Запобіжний клапан повинен бути відрегульованийна граничний робочий тиск. Робота без клапана або з несправним клапаномзабороняється. Манометр потрібно перевіряти не рідше ніж через один рік роботи.Забороняється працювати з несправним, неопломбованим або неперевіреним манометром.
Ремонт шин і камер методом вулканізаціїполягає у прогріві склеюваних виробів в мульдах, на варильних плитах абовулканізаційному апараті з доведенням температури нагріву до 140 – 1450С.При розігріві гуми виділяються шкідливі сіркоорганічні сполуки і надлишковетепло, які спричиняють шкідливу дію на організм людини.
Вулканізаційні приміщення небезпечні впожежному плані із-за наявності отримуваних в результаті шорсткуваннялегкоспалахуваного гумового і текстильного пилу, парів бензину і т.п.
З метою усунення пожежної небезпеки необхіднодотримуватися наступних правил. Вся проводка освітлювальної і силової лінійповинна бути виконана в трубах з герметичною арматурою. Вентилятори і електродвигунирекомендується встановлювати за межами вулканізаційних відділень, а увибухобезпечному виконанні всередині приміщень. Опалення шиномонтажноговідділення повинно бути водяним або паровим. Зберігати бензин у великій кількостіу відділенні забороняється. Запас наявного в приміщенні бензину повинен бутиобмежений кількістю, потрібною на один день. Бензин повинен зберігатися вметалічній тарі з герметичною пробкою і з постійною запобіжною сіткою вналивній горловині.
Шиномонтажні і демонтажні роботи полягають взаміні несправних шин і камер, виявлених в процесі експлуатації і притехнічному обслуговуванні. На колеса з плоским розбірним ободом шини надіваютьза допомогою металічних лопаток на поворотному столі висотою 0,2м. Зняття шин,щільно прилягаючих до обода, вимагає застосування спеціальних пристроїв.
Особливої уваги потребує стенд монтажу ідемонтажу шин. Для полегшення умов праці стенд обладнаний гідравлічнимпідйомником, який слугує для центрування коліс по осі шпинделя.
Створення безпечних умов праці при роботі настенді можливе лише при правильній його експлуатації і дотриманні правилтехніки безпеки. Для запобігання травматизму від враження електричним струмомелектричні проводи, які йдуть до стенда, повинні бути замкненими в труби, абезпосередньо біля стенда – в гнучкий металевий рукав. Стенд повинен бутизаземленим. Шланги на штуцерах кріплять хомутами. Для запобігання зіскакуваннюбортового кільця у момент накачки шин повітрям упори стенду щільно притискаютьдо бортового кільця. Тиск в системі вище 14МПа не допускається.
Література
1. Методичні вказівки та завдання докурсової роботи з дисципліни “Експлуатація будівельних машин” для студентіввсіх форм навчання / Полтава: Полтавський державний технічний університет іменіЮрія Кондратюка, 1999 р. – 59 с.
2. Полянский С.К. Эксплуатациястроительных машин. – К.: Высшая школа, 1986.
3. Шмаков А.Т. Эксплуатация дорожныхмашин. – М.: Транспорт, 1987.
4. Баранов Ю.П. Техническая эксплуатацияавтомобилей. – М.: Транспорт, 1982.
5. Ровках С.Е., Киселёв М.М., РовкахА.С. Техническое обслуживание и ремонт строительной техники. – М.: Стройиздат,1986.
6. Зеленков Г.И., Колясинский Б.С.Проектирование предприятий по ремонту дорожно-строительных машин. – М.: Высшаяшкола, 1977.
7. СНиП 11-90-81. Производственныездания промышленных предприятий. – М.: Издательство стандартов, 1982.
8. СНиП 11-93-74. Предприятия пообслуживанию автотранспорта. – М.: Стройиздат, 1975.
9. Спельман. Техника безопасности приэксплуатации строительных машин и средств малой механизации. – М.: Стройиздат,1986.
10. СаловА.И. Техника безопасности и противопожарная техника при работедорожно-строительных машин. – М.: Стройиздат, 1986.