Ділянка діагностики та ремонту ДВС у АТП на 350 автомобілів

ВСТУП
В умовах зростаючих об'ємів вантажопотоків міжпідприємствами та фізичними особами, а також у зв’язку з розвиткоммалого та середнього підприємництва, підвищується значення автомобільноготранспорту. Автомобілісти зможуть забезпечити виконання поставлених задач призбільшенні чисельності рухомого складу, поліпшенням його якості, покращеннямумов його експлуатації і технічного обслуговування.
Слід зазначити, що в сучасному світі виконаннязадач по перевезенню вантажів автомобільним транспортом забеспечується нетільки кількістю але і якістю рухомого складу автотранспортних підприємств таприватних перевізників. Якість рухомого складу автотранспорту, йогоекономічність, активну та пасивну безпеку і, що зараз актуально, екологічність,це параметри які насамперед забеспечуються підприємствами виробникамиавтомобілів і автомобільних шасі разом з конструкторськими бюро,науково-дослідними інститутами, тощо. Підтримують зазначені параметри в процесіексплуатації самі споживачі за допомогою системи спеціалізованих підприємствавтомобільного сервісу або ремонтно-діагностичної бази підприємств, котрі експлуатуютьавтомобільний транспорт.
Створення високомеханізованих іавтоматизованих підприємств нерозривно пов'язане з упровадженням в практикудосягнень науки, новітньої техніки і передових технологій, застосуваннямнайраціональніших і продуктивніших систем машин, агрегатів і робототехнічнихсистем. Ефективність використовування автомобільного транспорту на перевезенняхрізного застосування, перш за все, залежить від того, яка технічна готовністьавтотранспортних засобів. Підтримка автомобілів в стані високої експлуатаційноїнадійності з мінімальними трудовими і матеріальними витратами і створеннябезпеки праці для умов дорожнього руху і навколишнього середовища є головноюметою діяльності всіх служб автотранспортних підприємств.
Для створення таких умов експлуатації ізабезпечення безперебійної роботи рухомого складу, підприємства автомобільноготранспорту мають в своєму розпорядженні виробничо-технічну базу, стан ірозвиток якої повинні завжди відповідати чисельності і потребі рухомого складупідприємства.
У зв'язку з цим особливого значення набуваютьпитання будівництва підприємств автомобільного транспорту, покликаназабезпечити відповідність вимог рухомого складу в механічному обслуговуванні іремонт, і розширення можливостей виробничо-технічної бази підприємства, щореконструюється. Будівництво нових автотранспортних підприємств можливе за рахуноктехнічного переозброєння, застосування високопродуктивного устаткуваннявиробничих зон і ділянок головного виробничого корпусу і істотного поліпшенняорганізаційно-технічних засобів в службі технічної експлуатації.
Значне відставання виробничо-технічної базиАТП від зростання парка, недостатнє оснащення її засобами механізаціївиробничих процесів, порівняльно малі розміри автотранспортних підприємств,особливе відомчих, негативно впливають на технічний стан автомобілів,збільшують потребу в ресурсах і уповільнюють зростання продуктивності праціремонтного персоналу. Проте навіть на невеликих і недостатньо оснащених ремонтноюбазою підприємствах можна поліпшити технічний стан автотранспорту за рахунок добреналагодженої системи діагностики іякісного технічного оснащення постів діагностики.
Високоякісна діагностика і застосування впроцесі діагностики складних діагностичних приладів, комп'ютерів, датчиків,тощо стає дедалі актуальнішим і поширеним явищем. Необхідність такогоустаткування з’являється у зв'язку з ускладненням різних систем автомобіля,зокрема систем керування двигуном, застосуванням в системах автомобіля різнихелектронних систем і приладів керування процесами роботи вузлів, агрегатівавтомобіля і зокрема двигуна і заміною механічного керування і регулювання наелектронне. Тому електронні прилади діагностики із відповідним програмним забеспеченнямстають невід’ємною складовою частиною всіх підприємств які займаються ремонтомта обслуговуванням сучасних автомобілів або мають в своєму складі ремонтніпідрозділи.
Для АТП діагностичні дільниці вигідні такожтим, що дозволяють проводити моніторинг технічного стану автомобілів, котріексплуатуються на даному підприємстві і створювати відповідні бази данихтехнічного стану рухомого складу, наприклад по конкретній моделі і навіть поконкретному автомобілю. У подальшому отримані при діагностуванні дані тавикористовуючі створені архіви баз даних можна використовувати при ремонті,обслуговуванні автотранспортних засобів та при плануванні закупок запасних частин,тобто більш раціональному плануванні роботи складського господарства. Бази данихтехнічного стану рухомого складу, за допомогою засобів діагностики, можутьстворюватися на спеціалізованих, по конкретних марках та моделях, СТО, якіпотім надсилаються на підприємства та фірми виробники конкретної моделіавтомобіля де стають вихідним матеріалом для подальшого вдосконалення машиниабо для усунення виявлених недоліків в наступних моделях.
Однак якісна діагностика, навіть при наявностінайпередовішого обладнання не можлива без тих хто її здійснює, тобто безлюдини. Чим складніша техніка тим більш кваліфікований персонал потрібен дляроботи з нею. Тому підготовці спеціалістів з діагностики необхідно приділятиособливу увагу. Підготовлювати спеціалістів доцільно проводити з лав вжепрацюючих на АТП робітників, бажано високої кваліфікації. До того ж робітникиможуть суміщати роботи з ремонту вузлів і агрегатів з діагностикою автомобіля,тому що виконавець ремонтних робіт безпосередньо буде знати про ті несправностіякі йому доведеться усувати і як показує практика багатьох підприємств з ремонтута обслуговування автомобілів це працює, особливо при ремонті двигунів. Такимчином навчивши спеціаліста, наприклад з ремонту двигунів внутрішнього згоряння,методам діагностики можна отримати більш якісний ремонт за умов відсутностіпроміжкової ланки, у вигляді робітника діагностика, механіка, тощо, припередачі даних про технічний стан автомобіля, вузла, або агрегата.
На сьогоднішній день діагностика автомобілівможе представляти окремий напрямок при обслуговуванні автомобілів і являтисядодатковою або основною статтею доходу підприємства. Якісне проведеннядіагностичних робіт здатне заощадити значні фінансові і матеріальні кошти, атакож суттєво скоротити час простою при ремонті який тратиться на усунення виявленихпід час ремонту недоліків при експлуатації і ремонті рухомого складу. Особливоважливо якісно і своєчасно проводить діагносту ДВЗ. Так як двигун автомобілямабуть єдиний агрегат який під час його роботи знаходиться в постійній роботі інавантаженні. Проте саме двигун, в основному, впливає на економічність таекологічність роботи машини.
Ремонту двигуна слід уділяти також особливуувагу, наприклад ремонт ДВЗ бажано проводити в окремій зоні, дільниці, тощо,майже в «стерильних» умовах, використовуючи для цього спеціальністенди з розбирання-складання двигунів, а кожне підприємство яке проводить більменш серйозний та професійний ремонт двигунів повинно мати також стенди хоча бдля холодної обкатки двигунів і КПП, в ідеалі також стенди і для гарячоїобкатки ДВЗ. При цьому на цих стендах можна випробувати та обкатувати двигуниінших підприємств заробляючи на цьому додаткові кошти.
Всі ці питання мають важливе значення длядипломного проекту, що розробляється. В тім необхідно зазначити, що розрахунокдільниці діагностики та ремонту ДВЗ неможливо виконати окремо, без розгляданняі отримання експлуатаційних показників по АТП в цілому, зокрема по ремонтнійзоні, так як АТП це своєрідний механізм де все пов'язано і залежить одне відодного. При проектуванні необхідно також враховувати, що в сучасних умовахгосподарювання підприємство може для отримання додаткових коштів проводитидіагностику та ремонт всіх бажаючих на комерційній основі. Метою дипломногопроекту є розробка планувальних рішень і розрахунок основнихкалендарно-планових показників ділянки діагностики і ремонту ДВЗ.
1. ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ1.1. Загальні положення
Зазвичай існуючі транспортні цеха, працюютьдосить тривалий час, вони будувалися і розвивався відповідно до вимогп'ятирічок, що не зовсім допустимо при сучасних формах власності і управлінняавтотранспортом. Поповнення рухомого складу і види робіт постійно мінялися.Іноді виробничі підрозділи розміщувалися по всій території підприємства, щозначно ускладнювало управління виробництвом і виключало можливість застосуваннясучасних методів організації виробництва і високопродуктивного устаткування.
В умовах господарювання, що змінилися, украйважливо мати нагоду швидкого переходу підприємства на інші види робіт, надаватипослуги з ремонту, діагностики і обслуговування автомобілів, а також іншіпослуги і роботи можливі на АТП якомога ширшому кругу підприємств, організаційі приватним особам. При цьому гостро встає необхідність значного скороченняпростоїв автомобілів при проходженні технічного обслуговування і поточногоремонту.
Тому іноді доцільно існуючу автобазуреконструювати з метою організації виробництва ТО і ремонту із застосуваннямпрогресивних методів і форм організації виробництва. Особлива увага, яквипливає з назви даної роботи, буде надана діагностиці ДВЗ, оскільки вітчизняніпідприємства автотранспорту значно відстають в цьому відношенні від аналогічнихпідприємств на заході із за того, що питання діагностики при радянській форміуправління вважалося другорядним. Більш того на багатьох підприємствах ділянкидіагностики навіть не передбачені, адже в даний час при збільшенні автопарку вцілому ускладнюється його конструктивні особливості на автомобілях значнучастину управління системами автомобіля бере на себе електроніка за допомогоюбортових ЕОМ і «дідівські» методи діагностики тут не підходять.Необхідні спеціальні методи і засоби діагностики, а також, бажано, спеціальнообладнані діагностичні ділянки.
Для цього в даному проекті необхідно виконатирозрахунки: виробничої програми по ТО і ремонту автомобілів, трудомісткостіробіт, чисельності ремонтних працівників, виробничих площ і підбірустаткування, розробити схему енергопостачання транспортного цеху, іекономічний розрахунок. А також виконати модернізацію стенду для обкаткикоробок передач (конструкторська частина) і розглянути його органомічні вимоги.
У основі представленої далі розробки лежатьпроектні рішення за технологією і організації виробництва, технічногообслуговування і ремонту рухомого складу. Скорочення трудомісткості робіт,оснащення робочих місць і постів високопродуктивним устаткуванням і на ційоснові різке підвищення рівня механізації виробничих процесів технічногообслуговування, ремонту і діагностики рухомого складу розглядають як один зголовних напрям технічного процесу при будівництві нових підприємств.
Механізація робіт при технічномуобслуговуванні і поточному ремонті служать основою при підвищенні ефективностівиробництва, поліпшення умов праці, підвищення його безпеки, і найголовніше,сприяє рішенню задачі підвищення продуктивності праці, що особливо важливе вумовах економічної нестабільності виробництва. 1.2. Початкові дані
Тип і кількість рухомого складу:
вантажні бортові машини загальногопризначення:
ГАЗ 3308 – 40 шт. (5805´2322´2400);
ГАЗ 33027 – 40 шт. (5480´2066´2120);
ГАЗ 331043 – 40 шт. (6395´2380´2190);
МАЗ 5336А3-321 – 40 шт. (8630´2500´4000);
МАЗ 5336А3-320 – 40 шт. (8500´2500´3100);
сідельні тягачі + напівпричепи:
КамАЗ 54115 + МАЗ 5245 – 50 шт. (6115´2500´3110 + 8165´2500´2355);
КамАЗ 65116 + ОдАЗ 9385 – 50 шт. (6150´2500´2975 + 8165´2500´2355);
автомобили самосвалы:
КрАЗ 6510 – 25 шт. (8300´2500´2830);
КрАЗ 65055 – 25 шт. (8350´2500´2870).
Середньодобовий пробіг– 150 км.
Кліматичний райони категорія умов експлуатації – помірний-теплий, III.
Пробіг автомобіля з початку експлуатації в доляхнормованого пробігудо капітального ремонту: більше 0,75 до 1,00.
Списочна кількість автомобілів– 350 шт.
Коефіцієнт технічної готовності– 0,91.
2. ПАТЕНТНО-ЛІТЕРАТУРНИЙ ПОШУК
Прилади і методи діагностування та ремонтудвигунів як і решта технічних систем постійно розвиваються та вдосконалюються.З метою виявлення перспектив розвитку приладів та систем діагностування,ремонту та випробування ДВЗ автомобілів розглянемо деякі розробки та винаходи вцій області. 2.1. Спосіб обкатки ДВЗ
Патент РФ RU 2150592 C1, МПК 7 F 02 В 79/00 Бюл. №16,2000.
Автори: Бондаренко В.А., Абдрашитов Р.Т.,Бондаренко Е.В., Дурнев К.Ф., Еріськін В.І., Маслєєв Р.В.
Винахід відноситься до машинобудування, а самедо обкатки двигуна внутрішнього згорання (ДВЗ) післявиготовлення і ремонту. Технічним результатом запропонованого способу єполіпшення якості обкатки ДВЗ, збільшення надійності,продуктивності і скорочення часу за рахунок введення адаптивного управліннярежимами обкатки. У способі обкатки ДВЗ, включаючомухолодне і гаряче прироблення, контроль, випробування і діагностику, холодне ігаряче прироблення ведуть адаптивний, де параметрів приймають як температуру,що крутить момент, обороти колінчастого валу, причомупараметри знаходяться у функціональній залежності один від одного, які змінюютьсязгідно рівнянням:
/>
де Т — температура двигуна,
М – момент, що крутить,
W – обороти колінчастоговалу,
а, b,з – коефіцієнти інтенсивності процесу,
t1, t2, t3 – умовні значеннятривалості обкатки, закінчення прироблення і початок діагностики досягається умомент стабілізації параметрів температури, моменту, що крутить, оборотівколінчастого валу, які переходять як діагностичні.
Технічним результатом запропонованого способує поліпшення якості обкатки ДВЗ, збільшення надійності,продуктивності і скорочення часу за рахунок введення адаптивного керування режимами обкатки.
Спосіб здійснюється таким чином. Двигунвстановлюють на обкатувальний стенд і підключають до магістралейцентралізованого масло і водопостачання. Прироблення на холостому режимі ведутьвід мінімально допустимих значень параметрів температури Т, моменту М, щокрутить, оборотів колінвалу W і якого-небудьдіагностичного параметра (наприклад, Рм), забеспечуючихстійкий масляний клин в системі мастила до встановлених нормативами параметрівпри холодній обкатці. Режим холодного прироблення здійснюють адаптивний зміноюпараметрів Т, М, W, які одночасно характеризують технічний стан кожного двигунаі задають адаптивний процес прироблення, при якому стабілізація параметрівдосягається одночасно. Темп наростання параметрів для кожної моделі і для кожногоконкретного двигуна буде різним залежно від його технічного стану і швидкостіприпрацювання. Після стабілізації параметрів в режимі холодного прироблення (t1…t2)див. рис. (1, 2, 3) вони автоматично переходять в режим гарячого прироблення,який здійснюється аналогічно від встановлених нормативів при гарячомуприробленні, до номінальних значень параметрів при нормальній технічній експлуатаціїДВЗ.
При стабілізації параметрів в режимі гарячогоприроблення (t3…t4) рис. (1, 2, 3), тобто коли їх значення практично не міняються, процесприроблення завершений. З цієї миті параметри, що відображають технічний стан іпроцес прироблення ДВЗ, переходять в якість діагностичних.
Процес приробкизавершений, починається діагностика.
Пропонований спосіб ведення обкаткиреалізований в Оренбургськом Державному Університеті на стенді КІ-2118А потужністю 100 кВт. Як конкретний приклад узятийдвигун ЗІЛ-130, відремонтований і відрегульованийвідповідно до технічних умов. Встановлений на стенд двигун прокручують нахолодну при наступних параметрах: Тmin=20…25°С (температура приміщення), Мmin=128…136 Нм, Wmin=480-550об/хв. Процес йде поступово із збільшенням параметрів до нормативних значеньпри холодній обкатці: Тнор=50°С, Мнор=116…120 Нм, Wнор=1000-1100 об/хв, до їх стабілізації. Темп наростання параметрів для кожної моделі і для кожного конкретного двигуна будерізним залежно від його технічного стану і швидкості припрацювання. Для ЗІЛ-130 коефіцієнт наростання параметрівзмінюється в межах: а=1,5…2,2; b=2,31…2,416; с=3,068…3,973. Після чого двигунзапускають (ведуть гаряче прироблення), збільшують число оборотів одночасно знавантаженням (згідно нормативним значенням параметрів). Досягши номінальнихзначень параметрів (для ЗІЛ-130 температури Тном=75…85°С,навантаження М до 66 кВт, оборотів Wном=2000 об/мин)обкатка велася до стабілізації параметрів: Т, М, W. Стабілізація відбулася принаступних параметрах: Т=82°С, М=111 Нм, W=3000 об/мин. Отже, даний двигунобкачаний. Параметри, що відображають процес обкатки, переходять в якістьдіагностичних. Пропонований спосіб ведення обкатки може бути реалізований длялюбої моделі ДВЗ.
Використовування способу обкатки ДВЗ дозволяє підвищити «потенційну» надійність (закладену припроектуванні, виготовленні, ремонті), за мінімальний час врахувати не тількитехнічний стан кожного конкретного двигуна, але і все різноманіття умов проведенняобкатки, зменшити розкид всіх статистичних характеристик відремонтованогодвигуна в порівнянні з прототипом.
Недоліком даного способу може бути не точневизначення коефіцієнтів а, b, з, які визначаються емпірично, а значить є вірогідність великих погрішностей, навіть на двигунаходнієї моделі, із за погрішностей при виготовленні. 2.2. Стенд для діагностики, ремонту іобкатки ДВЗ
Патент РФ RU 2261348 C2, МПК 7 F 02 B 79/00, бюл. №27 2005.
Автори: Філатов М.І., Подльовськіх А.П.
Винахід відноситься до двигунобудовання, зокрема до вимірювальної техніки, і може бути використувано приремонтно-діагностичних роботах з ДВЗ. Винахід дозволяєполегшити кріплення ДВЗ, підвищити універсальність стенду і розширитифункціональні можливості. Стенд для діагностики, ремонту і обкатки ДВЗ міститьрухому платформу, засіб для закріплення двигуна, що є поворотною цапфою зкріпильною плитою, розташованою на важелі. Усередині платтаблиці змонтованийгоризонтальний вал. Важіль розташований на горизонтальному валу.
Винахід відноситься до області машинобудуванняі може бути викоРис. тане при ремонтно-діагностичних роботах з ДВЗ.
Відомий стенд для діагностики, ремонту іобкатки ДВЗ, що містить рухому платформу, забезпечений засобами для закріпленнядвигуна, що є зйомно-перестановочними вузлами з кріпильними елементами, увідповідь кріпильними елементами двигуна.
До недоліків цього стенду можна віднести те,що установка і кріплення двигуна в кантуючому складна і незручна.
Задачею винаходу є полегшення кріплення ДВЗ,підвищення універсальності стенду і розширення його функціональних можливостей.
Поставлена задача розв'язується так, що стенддля діагностики, ремонту і обкатки ДВЗ, що містить рухомуплатформу, згідно винаходу забезпечений засобом для закріплення двигуна, що єповоротною цапфою з кріпильною плитою, розташованою на важелі, усерединіплаттаблиці змонтований горизонтальний вал, причому важіль розташований нагоризонтальному валу.
Крім того, новим в стенді є те, що важільобертається навколо горизонтального валу на 90°.
Крім того, новим в стенді є те, що поворотнацапфа має фіксатор для закріплення кута повороту з кроком 10°.
Крім того, новим в стенді є те, щогоризонтальний вал має фіксатор для закріплення кута повороту з кроком 15°.
Крім того, новим в стенді є те, що поворотважеля здійснюється за допомогою гідроциліндра.
Стенд для діагностики, ремонту і обкатки ДВЗ полягає: з рухомої платтаблиці 1 на поворотних коліщатках, щосамовстановлюються, 2, усередині якої змонтований горизонтальний вал 3 зфіксатором 4, який взаємодіє з радіальними отворами 5. На горизонтальному валу3 розташований важіль 6 з поворотною цапфою 7 з кріпильною плитою 8, що маєфіксатор 9, який взаємодіє з радіальними отворами 10. Важіль 6 повертається навкологоризонтального валу 3 за допомогою гідроциліндра 11 і гідравлічної установки12. Гідравлічна установка 12 складається з електродвигуна 13, гідравлічного насоса14, гідророзподілювача 15, гідроблоку 16.
Стенд працює таким чином.
Рухому платформу 1 підкочують до двигуна, задопомогою важеля 6 опускають поворотну цапфу 7 з кріпильною плитою 8 в нижнєположення. Закріплюють ДВЗ на кріпильній плиті 8 і за допомогою гідроциліндра11 і гідравлічної установки 12 піднімають його на необхідну висоту і закріплюютьза допомогою фіксаторів 4 і 9.
Полегшення кріплення ДВЗ, підвищенняуніверсальності стенду і розширення його функціональних можливостейвідбувається за рахунок того, що прикріплена поворотна цапфа з кріпильноюплитою, розташована на важелі з можливістю обертання його навкологоризонтальної осі, з можливістю їх фіксації, і наявності гідравлічноїустановки.
Джерело інформації
1. Патент РФ №2127424, кл.G 01 M 15/00, 1999.
Формула винаходу
1. Стенд для діагностики, ремонту і обкаткиДВЗ, що містить рухому платформу, відмінний тим, що він забезпечений засобомдля закріплення двигуна, що є поворотною цапфою з кріпильною плитою,розташованою на важелі, усередині платтаблиці змонтований горизонтальний вал,причому важіль розташований на горизонтальному валу.
2. Стенд по п.1 відмінний тим, що важільобертається навколо горизонтального валу на 90°.
3. Стенд по п.1 відмінний тим, що поворотнацапфа має фіксатор для закріплення кута повороту з кроком 10°.
4. Стенд по п.1 відмінний тим, щогоризонтальний вал має фіксатор для закріплення кута повороту з кроком 15°.
5. Стенд по п.1 відмінний тим, що поворотважеля здійснюється за допомогою гідроциліндра.
Недоліком даної розробки можна рахувати те, щоне достатньо освітлене питання про те, яким чином, буде здійснюватися обертаннязакріпленого двигуна навколо своєї осі (уручну за допомогою редукторів ірукоятки або електромеханічним способом). 2.3. Пристрій для вимірювання тиску іоцінки регулювальних параметрів
Патент РФ RU 2167401 C2, МПК 7 G 01 L 23/24,бюл. №14 2001.
Автори: Медведев Ю.С., Цибізов Е.І., ПодчинокВ.М., Савченко В.А., Подчинок Е.В., Невдах А.М.
Пристрій для вимірювання тиску і оцінкирегулювальних параметрів, що відноситься до діагностичного устаткування для ДВЗі використовуване для оцінки регулювальних параметрів паливної апаратури істану циліндропоршньової групи, містить датчик тиску, аналого-цифровийперетворювач, який включає генератор тактових імпульсів, лічильник імпульсів,підключений послідовно, резистивну матрицю, операційний посилювач і регістр. Упристрій додатково введені перетворювач кодів, дешифратор, два цифрові індикаториі три світлодіодних індикатори стану двигуна, причому стробуючий вхід регістрасполучений з виходом операційного підсилювача, два інші входи регістра – звиходами лічильників імпульсів, прямий вхід операційного підсилювача зв'язанийчерез резистивну матрицю з виходами лічильників імпульсів, інший вхідопераційного підсилювача – з виходом датчика тиску, а перетворювач кодіввиконаний у вигляді двох мікросхем, що містять постійний пристрій, щозапам'ятовує, і схему порівняння, при цьому вхід перетворювача входівпідключений до виходу регістра, його виходи – до входу дешифратора і цифровихіндикаторів, а світлодіодні індикатори приєднані до виходу дешифратора. Винахідспрямовано на забезпечення автоматичного вимірювання тиску в кінці такту стиснення,а також оцінки стану циліндропоршньової групи і регуліровочних параметрів.
Винахід відноситься до області діагностичногоустаткування для ДВЗ машин і може використовуватися для оцінки регулювальних параметрів паливної апаратури істану циліндропоршньової групи (ЦПГ).
Відомий відмітчик верхньої мертвої точки (ВМТ)поршня ДВЗ (авторське свідоцтво СРСР № 1024767, МКІ G 01 L 23/30, 1983), щомістить датчик тиску, підсилювач, два формувачі тимчасового інтервалу, формувачімпульсів, клапан і цифровий пороговий елемент. Недоліком вказаного пристрою єте, що воно дозволяє визначати тільки момент верхньої мертвої точки поршня, алене дозволяє набувати при цьому значення величини тиску в циліндрі двигунаоцінювати регулювальні параметри.
Найближчим по технічній суті є пристрій длявизначення початку уприскування палива в ДВЗ (авторськесвідоцтво СРСР № 6000406, МКІ G 01 L 23/24, 1978 –прототип). Пристрій містить датчик тиску, підключений до підсилювача, датчиквібрацій, встановлений на форсунці і фіксуючий шум при уприскуванні палива,формувач імпульсів, вимірник, а також пристрій вибірки і запам'ятовуваннясигналів датчика тиску, синхронізатор, детектор, порогові пристрої.
Проте даний пристрій володіє обмеженою областюзастосування, а саме, пристрій може використовуватися тільки для визначеннятиску початку уприскування палива, для чого в ньому є окремі специфічніелементи функціональної схеми (датчик вібрації, синхронізатор, детектор і ін).Пристрій не дозволяє вимірювати максимальний тиск в циліндрі в кінці тактустиснення і оцінювати регулювальні параметри.
Крім того величина тиску оцінюється окремопісля вимірювання напруги, що фіксується на цифровому вольтметрі, пропорційноїтиску початку уприскування. Пристрій не володіє достатньою наочністюпредставлення результатів вимірювання і можливістю оцінки стану ЦПГ.
Винахід направлено на забезпеченняавтоматичного вимірювання тиску вкінцітакту стиснення, а також оцінки стану ЦПГ і регулювальнихпараметрів.
Рішення поставленої задачі досягається тим, щов пристрій для вимірювання тиск і оцінки регулювальних параметрів, що міститьдатчик тиску, аналого-цифровий перетворювач, який включає генератор тактовихімпульсів, лічильники імпульсів, підключені послідовно, резистивну матрицю, операційнийпідсилювач і регістр, додатково введені перетворювач кодів, дешифратор, двацифрові індикатори і три світлодіодних індикатори стану двигуна, причомустробуючий вхід регістра сполучений з виходом операційного підсилювача, дваінші входи регістра – з виходами лічильників імпульсів, прямий вхідопераційного підсилювача зв'язаний через резистивну матрицю з виходамилічильників імпульсів, прямий вхід операційного підсилювача зв'язаний черезрезистивну матрицю з виходами лічильників імпульсів, інший вхід операційногопідсилювача – з виходом датчика тиску, а перетворювач кодів виконаний у виглядідвох мікросхем, що містять постійний пристрій, що запам'ятовує, і схемупорівняння, при цьому вхід перетворювача кодів підключений до виходу регістра,його виходи – до виходу дешифратора і цифрових індикаторів, а світлодіоднііндикатори приєднані до виходів дешифратора.
На рис.2.8. представлена структурна схемапристрою для вимірювання тиск і оцінки регулювальних параметрів, на рис.2.9. –принципова електрична схема (варіант).
Датчик 1 тиску – потенціометр, малогабаритний,має діапазон вимірювання в кінці такту стиснення в межах 0…4,0 Мпа (типа МД-40ТС). Сумісно з наконечником і перепускним кульковим клапаном (на кресленнях непоказані) датчик 1 встановлюється в кубло манометра дизельного компресометра.
Аналого-цифровий перетворювач 2 складається згенератора 7 тактових імпульсів, двох послідовно підключених двійковихлічильників 8 і 9 імпульсів, резистивної матриці 10 типа R-2R, виконаної наелементах R3…R18 (рис.2.9),операційного підсилювача 11, регістра 12. Перетворювач кодів 3 виконаний надвох мікросхемах 13 і 14 типа К573РФ2 і містить постійний пристрій (ПЗП), щозапам'ятовує, і схему порівняння, дешифратор 4 – на одній мікросхемі типаК155ІД10. Генератор 7 імпульсів може бути виконаний на мікросхемі типа К361ТЛ1,лічильники 8 і 9 імпульсів – на мікросхемі типа К561ІЕ10, операційнийпідсилювач 11 – на мікросхемі типа К533УД, регістр 12 – на мікросхемі типаК555ІР23, дешифратор – на мікросхемі типа К155ІД10. Крім того, пристрій міститьтри світлодіодних індикатори 15, 16 і 17 стану двигуна.
Електричний вихід датчика 1 підключений доелектронної схеми пристрою (до прямого входу генератора 7 імпульсів і входуопераційного підсилювача 11). Вихід генератора 7 тактових імпульсів приєднанийдо входу першого лічильника 8імпульсів, а вихід його – до входу другого лічильника 9 імпульсів. Виходилічильників 8 і 9 утворюють шину даних аналого-цифрового перетворювача 2 іприєднані до резистивної матриці 10 і входу регістра 12. Вихід резистивної матриці 10 підключений до прямого входу операційного підсилювача 11.Інший вхід підсилювача 11 сполучений з виходом датчика тиску 1. Вихідопераційного підсилювача 11 сполучений із стробуючим входом регістра 12.
Вихід регістра 12 сполучений з адресною шиною(входами мікросхем 13 і 14 ПЗП) перетворювача 3 кодів. Виходи перетворювача 3кодів сполучені з індикаторами 5 і 6 і підключені до входів дешифратора 4.Індикатори 15, 16 і 17 стану двигуна приєднані напряму до виходів дешифратора4.
Пропонований пристрій працює таким чином. Впроцесі вимірювання тиску кінця такту стиснення при мінімальної частотіобертання колінчастого валу двигуна напруга з датчика 1 тиску, що відображаєзміну тиску усередині циліндра двигуна, поступає на вхід генератора 7 імпульсіві один з входів операційного підсилювача 11 аналого-цифрового перетворювача 2.
Генератор 7 імпульсів із зміною поступаючогона його вхід напругою U1 (напруга може зміняться в діапазоні 0…5 В, щовідповідає зміні тиску в циліндрі в діапазоні 0…4,0 МПа) періодично формуєтактові імпульси певної тривалості τ. Імпульси з виходу генератора 7поступають на рахунковий вхід, як вже наголошувалося, укладених послідовнодвійкових лічильників 8 і 9.
/>
Рис.2.9. Принципова електрична схема (варіант)
Резістівная матриця 10, підключена до виходівлічильників 8 і 9, забезпечує облік вагового множника на них і здійснюєцифро-аналогове перетворення. Залежно від кількості імпульсів, що поступили, налічильники 8 і 9 на виході резистивної матриці 10 одержуютьнапругу U2. З виходу резистивної матриці ступінчастозростаюча напруга U2 поступає на прямий вхід операційного підсилювача 11,працюючого в режимі компаратора напруги. Як тільки напруга U2 на виході резистивної матриці 10 порівняється з вихідною напругою U1 датчика 1 тиску, навиході підсилювача 11 з'являється опорний сигнал високого рівня. Сигналпоступає на стробуючий вхід регістра 12 і в регістр записуються відповіднізначення лічильників 8 і 9. На цьому цикл аналогово-цифрового перетворення закінчується. Після переповнювання лічильників 8 і 9, їхзначення обнуляються і цикл аналого-цифрового перетворення (вимірювання) можебути повторений. У ПЗП перетворювача 3 кодів записані коди значення вимірюванихі регулювальних параметрів. Код набутого значення порівнюється із записаними вПЗП кодами контрольних значень. Зміряне (одержане) і контрольне значенняпараметрів висвічуються на сегментних світлодіоднихіндикаторах 5, 6 типа КЛЦ202В.
При відповідності регулювальних параметрівнормі (наприклад, за наслідками експерименту тиск в кінці такту стиснення вциліндрі дизеля КамАЗ-740 находяться в межах Р=3,6…3,8 МПа при вимірюваномупристроєм діапазоні зміни тиску Ризм=0…4,0 МПа) спалахує один з індикаторів,наприклад 15. При необхідності регулювання настановного кута випередження уприскуванняпалива, тиск початку підйому голки форсунки і номінальної циклової подачіпалива (тиск Р=3,1…3,6 МПа) спалахує інший індикатор, наприклад 16.
При несправному стані ЦПГ(тиск Р=3,1 МПа) спалахує третій індикатор, наприклад 17.
Шляхом зміни адресного простору ПЗП можназдійснювати індикацію різних оцінюваних параметрів (тиск в кінці тактустиснення, відповідного йому кута випередження уприскування палива, тискупочатку підйому голки форсунки і величини номінальної циклової подачі палива).Залежно від набутого значення оцінюваного параметра дешифратор 4 підключає одинз світлодіодів 15, 16 або 17 стану двигуна, що свідчить про технічний станЦПГ.1
Крім того, в умовах нестійких свідчень надругій генератора імпульсів 7 через окремий перемикач (на схемі не показаний) іопір R2 (рис.2.9) може подаватисянапруга низького рівня, припиняюче роботу генератора. В цьому випадку наіндикаторах 5, 6 відбувається фіксація набутого значення тиску або іншогооцінюваного параметра. При подачі тим же пареключателем сигналувисокого рівня на другий вхід генератора 7 імпульсів знов дозволяється йогоробота.
Формула винаходу.
Пристрій для вимірювання тиск і оцінкирегулювальних параметрів, що містить датчик тиску, аналого-цифровийперетворювач, який включає генератор тактових імпульсів, лічильники імпульсів,підключені послідовно, резистивну матрицю, операційний підсилювач і регістр,відмінне тим, що воно забезпечене перетворювачем кодів, дешифратором, двомацифровими індикаторами і трьома светодіодними індикаторами стану двигуна,причому стробуючий вхід регістра сполучений з виходом операційного підсилювача,два інші входи регістра – з виходами лічильників імпульсів, прямий вхід операційногопідсилювача зв'язаний через резистивну матрицю з виходами лічильниківімпульсів, інший вхід операційного підсилювача – з виходом датчика тиску,перетворювач кодів виконаний у вигляді двох мікросхем, що містять постійнийпристрій, що запам'ятовує, і схему порівняння, при цьому вхід перетворювачакодів підключений до виходу регістра, його виходи – до входу дешифратора іцифрових індикаторів, а світлодіодні індикатори приєднані до виходівдешифратора
До недоліків описаного вище пристрою можнавіднести те, що недостатньо наочно видається інформація (за допомогою діоднихіндикаторів). Враховуючи рівень сучасної техніки діагностичну інформацію можнавидавати на монітор або роздруковувати за допомогою друкарського пристрою.
3. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА3.1. Розрахунок виробничої програмипо ТО і ремонту автомобілів3.1.1. Вибір і коректування нормативної періодичності ТОїпробігу до КР
У загальному випадку нормативний пробігавтомобіля до КР і періодичність ТО — 1 і ТО — 2визначаються по формулі:
/>, [1]
де/>-нормативнаперіодичність ТО i — го вигляду, км;
/>-коефіцієнткатегорії умов експлуатації;
/>-коефіцієнтмодифікації рухомого складу і організації його роботи;
/>-коефіцієнткліматичних умов.
Результати розрахунків зводимо у таблицю 3.1.
Для зручності подальших розрахунків пробіг міжокремими видами ТО і ТР повинен бути скоректований зсередньодобовим пробігом за допомогою показника кратності
/>,
де/>-скоректованавідповідного виду дії, км;
/>-середньодобовийпробіг автомобіля, км.
Показник кратності округляється до цілогочисла і визначається розрахункова періодичність або розрахунковий пробігвідповідного виду дії по формулі
/>.
Результатирозрахунків зводимо у форму 2.

Таблиця 3.1№ п/п Тип, модель рухомого складу Вид пробігу Норматів-ний пробіг, км
/>
/>
/> Ськоррек-тірован-ний пробіг, км Расчет-ний пробіг, км 1 ГАЗ-3308 LТО-1 3000 0,9 1 0,9 2700 2700 -33027 LТО-2 12000 10800 10800 -331043 LК 175000 141750 140400 2 МАЗ 5336А3-320 LТО-1 3000 0,9 1 0,9 2700 2700 -5336А3-321 LТО-1 12000 10800 10800 LК 250000 202500 194400 3 КамАЗ+ LТО-1 3000 0,9 0,9 0,9 2430 2400 напівпричіп LТО-1 12000 9720 9600 LК 300000 218700 211200 4 КрАЗ-6510 LТО-1 3000 0,9 0,8 0,9 2160 2100 -65055 LТО-1 12000 8640 8400 LК 250000 162000 159600 3.1.2. Визначення числа КР, ТО на одинавтомобіль за цикл
Число КР, ТО — 1, ТО — 2і ЩО за цикл на один автомобіль можна визначити по формулах[1]:
/>;
/>;
/>;
/>,
де />, />,/>, /> - відповідно число КР, ТО1, ТО2, ЩО і Д на один автомобіль за цикл.
Розрахунки за визначенням числа дій на одинавтомобіль за цикл зводимо у таблицю 3.2. 3.1.3. Визначення числа ТО на один автомобіль і весь парк зарік
Річне число дій на один обліковий автомобіль івесь парк автомобілів однієї моделі складе [1]:
на один обліковий автомобіль
/>,
/>,
/>;
— на весь парк (групу) автомобілів
/>,
Таблиця 3.2№ п/п Тип, модель рухомого складу Розрахункові пробіги, км
/>
/>
/>
/> 1 ГАЗ
/> - - - 936
/> - - 39 -
/> - 12 - -
/> 1 - - - 2 МАЗ
/> - - - 1296
/> - - 54 -
/> - 17 - -
/> 1 - - - 3 КамАЗ
/> - - - 1408
/> - - 66 -
/> - 21 - -
/> 1 - - - 4 КрАЗ
/> - - - 1064
/> - - 57 -
/> - 18 - -
/> 1 - - -
/>,
/>;
де /> - облікове числоавтомобілів, шт.;
/> - коефіцієнтпереходу від циклу до року
/>; [2]
де /> - річний пробігавтомобіля, км;
/> - розрахунковийпробіг автомобіля до КР, км.
Річний пробіг автомобіля [2]:
/> км;
де /> - число днів роботипідприємства в році;
/> - коефіцієнттехнічної готовності.
Результати обчислень зводимо у таблицю 3.3. 3.1.4. Визначення числа діагностичних дій на весь парк за рік
Число Д — 1 на весь парк за рік визначаєтьсяпо таблиці
/>.
Число Д — 2 на весь парк за рік визначаєтьсяпо таблиці
/>.
Набуті значення відносяться тільки до рухомогоскладу розглядається АТП. Проте при розробці діагностичноїділянки необхідно врахувати, що в сучасних ринкових умовах для отриманнядодаткового прибутку кількість діагностичних дій збільшиться за рахунокобслуговування автомобілів приватних осіб, транзитного транспорту і автомобілівАТП не мають своєї ремонтно-діагностичної бази. 3.1.5. Визначення добової програми по ТО і діагностиціавтомобілів
По видах ТО (ЩО, ТО — 1,ТО — 2) і діагностиці (Д — 1, Д — 2) добова продуктивна програма визначаєтьсяпо таблиці
/>, [2]
де /> -річна програма по кожному вигляду ТО або діагностиці окремо;
/> - річне число днівроботи зони, призначеної для виконання того або іншого вигляду ТО і діагностикаавтомобілів.
Розрахунки зводимо у таблицю 3.3.
Таблиця 3.3
Розрахунокпоказників виробничої програми по ТО облікового парку машин№ п/п Тип, модель подв. складу Розрахункові показники по моделях aТ ДРАБ. Г. LГ hГ NЕО. С N1С N2С NЕО. Г N1Г N2Г SNЕОГ SN1Г SN2Г 1 ГАЗ3308 0,91 253 34535 0,25 37 2 1 234 10 3 9360 400 120 2 ГАЗ33027 0,91 253 34535 0,25 37 2 1 234 10 3 9360 400 120 3 ГАЗ — 331043 0,91 253 34535 0,25 37 2 1 234 10 3 9360 400 120 4 МАЗ — 5336А3-320 0,91 253 34535 0,17 35 2 1 220 9 3 8800 360 120 5 МАЗ 5336А3-321 0,91 253 34535 0,17 35 2 1 220 9 3 8800 360 120 6 КамАЗ5410+МАЗ5245 0,91 253 34535 0,16 45 2 1 225 9 3 11250 450 150 7 КамАЗ5410+ОдАЗ9385 0,91 253 34535 0,16 45 2 1 225 9 3 11250 450 150 8 КрАЗ — 6510 0,91 253 34535 0,21 23 2 12 235 13 4 5875 325 100 9 КрАЗ — 65055 0,91 253 34535 0,21 23 2 1 235 13 4 5875 325 100 3.1.6. Вибір методів оптимізації технологічного процесутехнічного обслуговування автомобілів
Виходячи з одержаної добової програми потехнічному обслуговуванню, приймаємо наступні методи організації технологічногопроцесу технічного обслуговування:
для ЩО – потоковий методобслуговування;
для ТО1 і ТО2 – спеціалізовані проїзні пости;
для ТР – універсальніпроїзні пости;
для Д – спеціалізовані пости.
3.2. Розрахунок річного об'єму робіт3.2.1. Вибір і коректування нормативних трудоємкостей
Розрахункова скоректована трудомісткістьщоденного обслуговування визначається з виразу:
/>, [1]
/>,
де /> - нормативнатрудомісткість щоденного обслуговування, чол. -год.;
К2, К5, КМ — коефіцієнти враховують відповідномодифікацію рухомого складу, кількість автомобілів в транспортному цеху,зниження трудомісткості за рахунок механізації робіт щоденного обслуговування;
М — частка робіт щоденного обслуговуваннявиконуваних механізованим способом,%.
Розрахункова скоректована трудомісткість ТО — 1 і ТО — 2 визначається з виразу:
/>;
де /> - нормативнатрудомісткість технічних обслуговувань (ТО1 або ТО2), чол. -год.
Розрахункова скоректована трудомісткістьпоточного ремонту визначається з виразу:
/>;
де /> - нормативнатрудомісткість поточного ремонту, />;
К1, К2, К3 — коефіцієнти, що враховують відповіднокатегорію умов експлуатації, кліматичний район, пробіг рухомого складу зпочатку експлуатації.
Результати зводимо у таблицю 3.4.
Таблиця 3.4.
Визначення розрахункової скоректованоїтрудомісткості по видах дії№ п/п Тип рухомого складу
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/> 1 ГАЗ 0,4 2,1 9,0 3,6 0,9 1 0,9 1,2 0,9 0,18 1,89 8,1 3,13 2 МАЗ 0,3 3,4 13,6 6,0 0,9 1 0,9 1,2 0,9 0,135 3,06 12,42 5,25 3 КамАЗ+п/прицеп 0,5 3,4 14,5 8,5 0,9 0,9 0,9 1,2 0,9 0,2 2,75 11,75 6,69 4 КрАЗ 0,5 3,5 14,7 6,2 0,9 0,8 0,9 1,2 0,9 0,18 2,52 10,58 4,34
Визначення річного об'єму робіт по технічнихобслуговуваннях і поточного ремонту
Об'єм робіт по ЩО, ТО — 1, ТО — 2 за рік визначається з виразу [2]:
/>;
/>;
/>;
де />, />, /> - відповідно річне числощоденного обслуговування, технічного обслуговування №1 і технічногообслуговування №2 на весь парк (групу) автомобілів однієї моделі;
/>, />,/>-розрахункова скоректована трудомісткість щоденного обслуговування,технічних обслуговувань №1 і №2, чол. — год.
Річний об'єм робіт поточного ремонтувизначається з виразу:
/>, [2]
де L2 — річний пробіг автомобіля, км; АU — облікове число автомобілів;
tТР — розрахунковаскоректована трудомісткість поточного ремонту, />.
Визначення річного об'єму робіт посамообслуговуванню автобази
Річний об'єм робіт по самообслуговуваннювизначається з виразу
/>,
де Квсп — об'єм допоміжних робіт, Квсп=20¸30%;
Ксам — об'єм робіт по самообслуговуванню.
Розрахунки завизначенням річного об'єму робіт зводимо у таблицю 3.5. /> чол.-год.
Розподілоб'єму технічних обслуговувань і поточного ремонту по виробничих зонах. Об'ємтехнічних обслуговувань і поточного ремонту розподіляється по місцю йоговиконання по технологічних і організаційних ознаках поточного ремонту ітехнічних обслуговувань виконуються на постах і виробничих ділянках (відділеннях). До постових відносяться роботи по технічнихобслуговуваннях і поточному ремонті, виконувані безпосередньо на автомобілі.
Таблиця 3.5
Визначення річного об'єму робіт втранспортному цеху№ п/п Показники Одиниці вимірювання Марка рухомого складу Види дії Всього ЩО ТО‑1 ТО‑2 ТР 1
Річна кількість дій
SNЕ. О. Г;
SN1Г;
SN2Г ед. ГАЗ3308 9360 400 120 9880 ГАЗ33027 9360 400 120 9880 ГАЗ331043 9360 400 120 9880 МАЗ 5336А3-320 8800 360 120 9280 МАЗ 5336А3-321 8800 360 120 9280 КамАЗ5410+МАЗ 11250 450 150 11850 КамАЗ54112+ОдАЗ 11250 450 150 11850 КрАЗ6510 5875 325 100 6300 КрАЗ65055 5875 325 100 6300 Разом 80230 3470 1100 84800 2
Добова кількість дій
SNЕ. О. С;
SN1С;
SN2С ед. ГАЗ3308 37 2 1 40 ГАЗ33027 37 2 1 40 ГАЗ331043 37 2 1 40 МАЗ 5336А3-320 35 2 1 38 МАЗ 5336А3-321 35 2 1 38 КамАЗ5410+МАЗ 45 2 1 48 КамАЗ54112+ОдАЗ 45 2 1 48 КрАЗ6510 23 2 1 26 КрАЗ65055 23 2 1 26 Разом 317 18 9 344 3
Річний об’єм робіт по ТО і ремонту
ТЕ. О. Г;
Т1Г;
Т2Г;
ТТР. Г чол. -год. ГАЗ3308 1670 756 927 4324 7722 ГАЗ33027 1670 756 927 4324 7722 ГАЗ331043 1670 756 927 4324 7722 МАЗ 5336А3-320 1231 1101 1677 7252,5 11261,5 МАЗ 5336А3-321 1231 1101 1677 7252,5 11261,5 КамАЗ5410+МАЗ 42240 1237,5 1762,5 11552 16792 КамАЗ54112+ОдАЗ 2240 1237,5 1762,5 11552 16792 КрАЗ6510 1057,5 819 1058 3747 6681,5 КрАЗ65055 1057,5 819 1058 3747 6681,5 Разом 14068 8584 11910 58074 92636
Роботи по перевірці і ремонту вузлів,механізмів і агрегатів, знятих з автомобілів виконують на ділянках.
Розподіл об'єму по самообслуговуваннюавтомобілів
Всі роботи по самообслуговуванню виконуються увідділі головного механіка. 3.3. Розрахунок чисельності працюючих
На експлуатаційному підприємстві складпрацюючих ділиться на наступні категорії:
виробничі робітники;
експлуатаційний персонал (водії);
молодший обслуговуючий персонал;
допоміжні робітники;
інженерно-технічні працівники;
рахунково-конторський персонал.
Явочне число виробничих робітниківвизначається з виразу:
/>.
Облікове число виробничих робітниківвизначається з виразу:
/>.
де Тг — річний об'єм робіт в зоні технічногообслуговування, поточного ремонту, чол. -год.;
Фнр — номінальний річний фонд часу робітника;
Фдр — річний дійсний фонд часу робітника;

Таблиця 3.6
Річні фонди часу робітників№ п/п Професія робітника Тривалість робочої зміни, tзм, ч Тривалість відпустки, t0, днів Коеф. втрати робочого часу, b Річний фонд робітника, ч номі-нальний, Фнр дійсний, Фдр 1 2 3 4 5 6 7 1 Слюсарі по ремонту приладів системи живлення 7,2 24 0,92 1801 1498 2 Акумулторник 7,2 24 0,92 1801 1498 3 Ковалі 7,2 24 0,92 1801 1498 4 Мідники 7,2 24 0,92 1801 1498 5 Зварювачі 7,2 24 0,92 1801 1498 6 Вулканізаторники 7,2 24 0,92 1801 1498 7 Малярі нітрокрасок, що працюють в закритому приміщенні 6 24 0,96 1500 1302 8 Слюсарі по технічному обслуговуванню і ремонту 8,2 18 0,97 2052 1839 9 Слюсарі по ремонту агрегатів і вузлів 8,2 18 0,97 2052 1839 10 Мотористи 8,2 18 0,97 2052 1839 11 Електрики 8,2 18 0,97 2052 1839 12 Шиномотажникі 8,2 18 0,97 2052 1839 13 Слюсарі-верстатники 8,2 18 0,97 2052 1839 14 Столяри 8,2 18 0,97 2052 1839 15 Шпалерники 8,2 18 0,97 2052 1839 16 Арматурники 8,2 18 0,97 2052 1839 17 Бляхарі 8,2 18 0,97 2052 1839 18 Слюсарі по ремонту устаткування 8,2 18 0,97 2052 1839 19 Інші робітники 8,2 15 0,97 2052 1871
Квн — коефіцієнт перевиконання нормивироблення, Кнв=1,1¸1,2.
Номінальний річний фонд часу робітника:
/>,
де B — кількість вихідних днів в році;
П — кількість святкових днів в році;
Ко — кількість календарних днів в році;
Пр — кількість годин в році, на якескорочується робочий день в передсвяткові дні, год.;
tсм-тривалість робочоїзміни, год.
Дійсний річний фонд часу робітника:
/>,
де t0 — тривалість відпустки, днів;
b — коефіцієнт, що враховує втрати часу з поважних причин.
Розрахунки за визначенням фондів часу попрофесіях робітників зводимо у таблицю 3.6.
Річний об'єм робіт по видах робіт,розподілений по марках зводимо у таблицю 3.7.
Таблиця 3.7
Річний об'єм робіт по видах робіт,розподілений по марках автомобілів№ п/п Зони ТО і ТР ділянки і види робіт Річний об'єм робіт, чол. -год. Всього ГАЗ 6602 Газ 5204 ГАЗ 331043 МАЗ 5335 МАЗ 5336А3-321 КамАЗ +МАз КамАЗ +ОдАЗ КрАЗ 6510 КрАЗ 65055 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 1 ЩО 1670 1670 1670 1231 1231 2240 2240 1057,5 1057,5 14068 2 ТО-1 756 756 756 1101 1101 1237,5 1237,5 819 819 8584 3 ТО-2 972 972 972 1677 1677 1762,5 1762,5 1058 1058 11910 Електротехнічні
3
29,16
3
29,16
3
29,16
3
49,88
3
49,88
3,1
54,65
3,1
54,65
1,6
16,92
1,6
16,92 330,37 Акумуляторні
1
9,72
1
9,72
1
9,72
1
16,77
1
16,77
1
17,625
1
17,625
1,4
14,81
1,4
14,81 127,56 Паливні
1,5
14,58
1,5
14,58
1,5
14,58
1,5
24,94
1,5
24,94
1,5
26,45
1,5
26,45
7,5
76,35
7,5
79,35 305,21 Шинні
10,5
102,06
10,5
102,06
10,5
102,06
10,5
176,05
10,5
176,05
10,5
185,05
10,5
185,05
7
74,05
7
74,05 1028,4 По місцю виконання На постах
84
816,46
84
816,46
84
816,46
84
1408,26
84
1408,26
83,9
1478,75
83,9
1478,75
82,5
872,85
82,5
872,85 9969,1 У відділеннях
16
155,54
16
155,54
16
155,54
16
155,54
16
155,54
16,1
238,75
16,1
238,75
17,5
185,15
17,5
185,15 1940,9 4 ТР 4324 4324 4324 7252,5 7252,5 11552 11552 3747 3747 58074 Конт-рольно-діагностичні
1
45,24
1
45,24
1
45,24
1
75,525
1
75,525
1,7
200,4
1,7
200,4
1
40,47
1
40,47 768,47 Розбирально збиральні
20
864,73
20
864,73
20
864,73
20
1450,5
20
1450,5
23
2656,96
23
2656,96
18
656,46
18
656,46 12122 Регулювальні
2
86,473
2
86,473
2
86,473
2
145,05
2
145,05
2
231,04
2
231,04
2,5
91,175
2,5
91,175 1194 Електро-технічні
11,5
506,93
11,5
506,93
11,5
506,93
11,5
883,93
11,5
883,93
13,1
1568
13,1
1568
9,6
367,1
9,6
367,1 7158,8 Акуму-ляторні
1,5
79,43
1,5
79,43
1,5
79,43
1,5
125,55
1,5
125,55
2
248,67
2
248,67
1,9
86
1,9
86 1158,7 Паливні
4,5
209,13
4,5
209,13
4,5
209,13
4,5
351,45
4,5
351,45
5
604,05
5
604,05
11
480,52
11
480,52 3499,4 Агрегат-ні
18
778,7
18
778,7
18
778,7
18
1305,5
18
1305,5
19
2194,9
19
2194,9
21
765,87
21
765,87 10867 Шинні
11,5
497,23
11,5
497,23
11,5
497,23
11,5
834,05
11,5
834,05
12,5
1629,05
12,5
1629,05
9
411,28
9
411,28 7240,46 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Продовженнятаблиці. Вулка-нізаторні
1
43,236
1
43,236
1
43,236
1
72,525
1
72,525
2
231,04
2
231,04
1,5
54,705
1,5
54,705 846,25 Мідніць-кі
2,5
108,1
2,5
108,1
2,5
108,1
2,5
108,3
2,5
108,3
3
346,56
3
346,56
3
109,41
3
109,41 1598,8 Бляхарські
1,5
64,853
1,5
64,853
1,5
64,853
1,5
108,53
1,5
108,53
2
231,04
2
231,04
1,5
54,705
1,5
54,705 983,65 Зварювальні
2
86,473
2
86,473
2
86,473
2
145,05
2
145,05
1
115,52
1
115,52
2
72,94
2
72,94 926,44 Ковальсько-ресорні
4
172,95
4
172,95
4
172,95
4
290,1
4
290,1
5
577,6
5
577,6
5
182,35
5
182,35 2619 Слюсар-но-меха-нічні
14
605,32
14
605,32
14
605,32
14
1015,35
14
1015,35
9
1039,68
9
1039,68
7
255,3
7
255,3 6436,6 Столяр-ні
4
172,95
4
172,95
4
172,95
4
290,1
4
290,1
1
115,52
1
115,52
0,5
18,235
0,5
18,235 1366,6 Арма-турно-кузовні
1
43,236
1
43,236
1
43,236
1
72,525
1
72,525
0,5
57,76
0,5
57,76
0,5
18,235
0,5
18,235 426,75 Обівочні
1
43,236
1
43,236
1
43,236
1
72,525
1
72,525
1
115,52
1
115,52
1
36,47
1
36,47 580,74 Малярські
4
172,95
4
172,95
4
172,95
4
290,1
4
290,1
3
346,56
3
346,56
2,5
91,175
2,5
91,175 1974,5 По місцю виконання На постах
23
994,43
23
994,43
23
994,43
23
1668,1
23
1668,1
26,7
3074,4
26,7
3074,4
21,5
784,1
21,5
784,1 14057 У відділеннях
77
3329,2
77
3329,2
77
3329,2
77
5584,43
77
5584,43
73,3
8467,6
73,3
8467,6
78,5
2862,9
78,5
2862,9 43818
Розрахунок за визначенням кількості виробничихробітників по зонах обслуговування і виробничих ділянках зводимо у таблицю 3.8.
Таблиця 3.8
Кількість виробничих робітників№ п/п Зона ТО і ТР, ділянки і види робіт Річний об'єм робіт ТГ, чол. — ч. Річні фонди часу робітника Число робітників явочне облікове номі-наль-ний Фнр
Дійсний
Фдр розрахункове прийняте розрахункове прийняте 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1 ЩО 14068 2052 1839 6,23 6 6,9 7 2 ТО-1 8584 2052 1839 3,8 4 4,2 4 Електротехнічні 330,37 2052 1839 0,15 1 0,16 1 Акумуляторні 127,56 1801 1498 0,06 1 0,08 1 Паливні 305,21 1801 1498 0,15 1 0,16 1 Шинні 1028,38 2052 1839 0,46 1 0,51 1 По місцю виконання У відділеннях 1940,88 На постах 9969,12 4 Поточний ремонт 58074 Контрольні 742,52 2052 1839 0,33 1 0,38 1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Регулювальні 1193,95 2052 1839 0,53 1 0,59 1 Розбірно-складальні 12122,04 2052 1839 5,4 5 5,99 6 Електротехнічні 7158,75 2052 1839 3,17 3 3,54 4 Акумуляторні 1158,73 1801 1498 0,58 1 0,7 1

Продовженнятаблиці. Паливні 3499,44 1801 1498 1,76 2 2,1 2 Агрегатні 10867,2 2052 1839 1,8 5 5,4 5 Шинні 7240,46 2052 1839 3,2 3 3,6 4 Вулканізація 846,25 1801 1498 0,41 1 0,51 1 Медніцкие 1598,84 1801 1498 0,8 1 0,97 1 Жестяніцкие 983,65 2052 1839 0,44 1 0,49 1 Зварювальні 926,44 1801 1498 0,47 1 0,56 1 Ковальсько-ресорні 2618,94 1801 1498 1,3 1 1,6 2 Слюсарно-механічні 6436,6 2052 1839 2,8 3 3,2 3 Столярні 1366,55 2052 1839 0,6 1 0,67 1 Арматурно-кузовні 426,75 2052 1839 0, 19 1 0,21 1 Шпалерні 580,74 2052 1839 0,26 1 0,29 1 Малярні 1974,51 1500 1302 1, 19 1 1,4 1 По місцю виконання На постах 14056,46 У відділеннях 43817,54 ОГМ 10190 1801 1498 5,1 5 6,2 6 Разом 52 58
Число експлуатаційного персоналу по кожній марціавтомобіля визначається з виразу:
/>,
де Таг — річна тривалість роботи автомобілів,год.;
Фдв — річний дійсний фонд роботи водія.
/>,
де Ат — експлуатаційна кількість рухомогоскладу відповідної марки;
tрд — тривалість роботиавтомобіля в добу, год.;
Дет — тривалість роботи рухомого складу в році,дні.
/>.
Результати розрахунків зводимо у таблицю 3.9.
Таблиця 3.9
Чисельність експлуатаційного складу№ п/п Тип, модель рухомого складу АU aт Tрд Фдв Таг Ат mе 1 ГАЗ 3308 40 0,91 16,4 1839 151031 36,4 82 2 ГАЗ 33027 40 0,91 16,4 1839 151031 36,4 82 3 ГАЗ 331043 40 0,91 16,4 1839 151031 36,4 82 4 МАЗ 5336А3-320 40 0,91 16,4 1839 151031 36,4 82 5 МАЗ-5336А3-321 40 0,91 16,4 1839 151031 36,4 82 6 КамАЗ + МАЗ 50 0,91 16,4 1839 188789 45,5 103 7 КамАЗ + ОдАЗ 50 0,91 16,4 1839 188789 45,5 103 8 КрАЗ-6510 25 0,91 16,4 1839 94394 22,75 51 9 КрАЗ-65055 25 0,91 16,4 1839 94394 22,75 51 Разом 718
Штат виробничих і допоміжних робітниківрозподіляється по змінах і розрядах.
Правильність розподілу виробничих робітниківпо розрядах характеризується середнім розрядом [2]:
Таблиця 3.10
Штатна відомість співробітників№ п/п Найменування служби, посада Кількість 1 2 3 1 Загальне керівництво 3 Директор 1 Головний інженер 1 Заст.д.иректора по експлуатації 1 2 Виробничо-технічний відділ Начальник відділу 1 Інженер I категорії 1 Інженер-програміст 1 3 Відділ економіки і організації праці Провідний економіст 1 4 Бухгалтерія Головний бухгалтер 1 Заст. головного бухгалтера 1 Бухгалтер I категорії 1 Бухгалтер по нарахуванню заробітної платні 1 Касир 1 5 ОМТС Начальник відділу 1 Інженер 1 Завідувач центральним складом 1 6 Відділ кадрів Начальник відділу кадрів 1 7 Відділ головного механіка Головний механік 1 8 Відділ організації перевезень і комерційної роботи Начальник відділу 1 Провідний інженер по БДД 1 Старший диспетчер 1 Диспетчер 3 Начальник автоколони 4 Старший механік
/>,
де m1, m2, mn — кількість робітників відповідного розряду;
R1, R2, Rn — перший, другий інаступний розряд, прийнятий у відповідному підрозділі;
Rср — середній розрядвиробничих робітників транспортного цеху, Rср=3.
Таблиця 3.11
Штатна відомість виробничих і допоміжнихробітників№ п/п Вид робіт, зони ТО і ТР, виробничі ділянки Професія робітника Всього робочих По змінах По розрядах 1 2 3 1 2 3 4 5 6 Rср 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 А. Проїзводственниє робітники 1 Зона ЩО 7 4 3 2 3 2 3 2 Зона ТО-1 Слюсар по ТО 4 2 2 1 2 1 3 3 Зона ТО-2 Слюсар по ТО 4 2 2 1 2 1 3 4 Зона ТР: 1. Контрольно-діагностичні регулювальні, розборочно-складальні Слюсар 10 5 5 4 4 2 3 2. Електротех-нічеській Електрик 4 2 2 1 2 1 3 3. Аккумуля-уторований Акумулює 1 1 1 3 4. Паливний Слюсар по ремонту системи живлення 2 2 2 3 5. Агрегатний Слюсар по ремонту агрегатів і вузлів 5 3 2 1 3 1 3 6. Шинний Шиномонтажник 4 2 2 1 2 1 3 7. Вулканіза-ционний Вулканізаторщик 1 1 1 3 8. Медніцкий Мідник 1 1 1 3 9. Жестяніцкий Бляхар 1 1 1 3 10. Зварювальний Зварювач 1 1 1 3 11. Ковальсько-ресорний Коваль 2 2 2 3 12. Слюсарно-механічний Слюсар-верстатник 3 2 1 1 1 1 3 13. Столярний Столяр 1 1 1 3 14. Арматурно-кузовний Арматурник 1 1 1 3 15. Шпалерний Шпалерник 1 1 1 3 16. Малярний Маляр 1 1 1 3 Разом 58 35 21 2 3 Б. Допоміжні робітники (29%) 1 Комірник 3 2 1 2 Слюсар по ремонту 3 2 1 3 Транспортні робітники 3 2 1 4 Водії 2 1 1 5 Прибиральники приміщень 3 2 1 6 Різноробочі 3 2 1 Разом 17 11 6 Загальну кількість виробничих і допоміжних робітників 75 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
3.4. Вибір методу організації ТО іремонту автомобілів, режиму роботи зон ТО і ремонту
Від прийнятих методів залежить трудомісткістьтехнічного обслуговування. Для зниження трудомісткості робіт слід прийнятипрогресивні методи. В даний час широко поширені методи універсальних і спеціалізованихпостів.
Виходячи з одержаної добової програми зурахуванням рекомендації приймаємо наступні методи організації технічногообслуговування і поточного ремонту:
ТО — 1 і ТО — 2 на проїзних спеціалізованихпостах;
ЩО – виконується на потоковій лінії;
ТР – на проїзних універсальних постах;
Д – на тупикових специалізірованих постах. 3.5. Розрахунок постів і потоковихліній зон ТО і поточного ремонту
Для універсального і операційно-постовогометоду ТО число постів визначається:
/>,
деtn, i — тактпоста даного вигляду ТО, хв.;
Ri — ритм виробництваданого вигляду ТО, хв.
Такт поста tn, i є середнім часом зайнятості поста. Воно складається з часу простоюавтомобіля під обслуговуванням на даному посту і часі пов'язаного з установкоюавтомобіля на пост, вивішуванням його на підйомнику і т.п.
/>,
де ti — трудомісткість робіт даного виду обслуговування виконуваного напосту, чол. -год.;
mn — число робітників, щоодночасно працюють на посту;
tn — час, що витрачаєтьсяна пересування автомобіля при установці його на пост і з'їзд з поста, tn=1¸3 хв.
Ритм виробництва Ri – це час, що доводиться в середньому на випуск одного автомобіля з даноговигляду ТО:
/>,
де tсм — тривалість зміни, ч.;
у-число змін;
Ni. c-добова виробничапрограма роздільне по кожному вигляду ТО і діагности.
Число постів ТО2 через велику їхтрудомісткість, а також можливе збільшення часу простою автомобіля на постувизначається з урахуванням коефіцієнта використовування робочого часу поста h2рівного 0,85¸0,9.
/>.
Число спеціалізованих постів діагностики Д-1або Д-2 по таблиці
/>,
де hД=0,6¸0,75 — коефіцієнт використовування робочого часу діагностичного поста.
При відомому річному об'ємі діагностичнихробіт розраховується число діагностичних постів:
/>,
де ТДi-річний об'єм діагностичних робіт, чол.-год.;
Фn — річний фонд часу поста діагностики, год.
Результати розрахунків зводимо у таблицю 3.12.
Таблиця 3.12
Число постів по видах обслуговування№ п/п Показники Марки рухомого складу по технологічно сумісних групах ЩО ТО-1 ТО-2 1 2 3 4 5 6 1 Тривалість роботи зони обслуговування в добу 60´tсм´у, хв ГАЗ 984 984 984 МАЗ і КрАЗ 984 984 984 КамАЗ 984 984 984 2
Середня трудомісткість обслуговування одиниці рухомого складу />, чол. -год. ГАЗ 0,18 1,89 8,1 МАЗ і КрАЗ 0,16 2,79 11,64 КамАЗ 0,2 2,75 11,75 3 Добова програма Nic, ед. ГАЗ 110 5 2 МАЗ і КрАЗ 118 6 2 КамАЗ 89 4 1 /4 Ритм виробництва Ri, мін ГАЗ 8,94 196,8 4,92 МАЗ і КрАЗ 8,34 164 492 КамАЗ 11,06 246 484 5 Такт виробництва Тni, мін ГАЗ 12,8 58,7 164 МАЗ і КрАЗ 11,6 85,7 734,8 КамАЗ 14 84,5 237 6 Число постів (розрахункове), од. ГАЗ 1,43 0,3 0,39 МАЗ і КрАЗ 1,39 0,52 0,56 КамАЗ 1,26 0,34 0,28 7 Число постів (прийняте), од. ГАЗ 2 1 1 МАЗ і КрАЗ 2 1 1 КамАЗ 2 1 1
Потокові лінії безперервної дії застосовуютьсядля виконання прибирально-мийних робіт ЩО з викоРис. танням механізованихустановок для миття і сушки (обдува) автомобілів.
Число потокових ліній:
/>,
деtЩО… п-тактлінії безперервної дії, хв.;
RЩО-ритм виробництва ЩО.
/>, приймаємо />;
/>, приймаємо />;
/>, приймаємо />.
При повній механізації робіт по миттю і сушці автомобіліві відсутністю прибиральних робіт, виконуваних уручну, число постів лініївідповідає числу механізованих установок. В цьому випадку такт лінії інеобхідна швидкість конвейєра визначається з виразу:
/>;
/>;
/> м/хв;
/> м/хв;
/> м/хв,
де ny-продуктивність механізованої мийної установки автомобілів на лінії;
la-габаритна довжинаавтомобіля (автопоїзда);
а-відстань між автомобілями, що стоять на двохподальших постах, м.
Для розрахунку числа постів ТР використовують річний об'єм постових робіт ТР.
Необхідне число постів для проведення ТР визначають по таблиці
/>,
де/>-річний об'єм робіт,виконуваних на постах ТР, чол. -год.;
Фп- річний фонд часу поста, год.;
j — коефіцієнт нерівномірності надходження автомобілів на пости, j=1,2¸1,5;
mn-число робітників напосту.
Визначення числа постів підпору.
Це пости на яких автомобілі, потребуючі в томуабо іншому вигляді ТО або ТР чекають своєї черги дляпереходу на відповідний пост або потокову лінію. Вони забезпечують безперебійнуроботу зон ТО і ТР. Пости очікування можуть передбачатися роздільнодля кожного виду обслуговування або разом, розміщуються як у виробничих приміщеннях,так і на відкритих майданчиках.
Число постів очікування визначається:
перед постами ЩО виходячи з 15¸25% годинної здатності постів (лінії) ЩО: iЕО.п=4;
перед постами ТО — 1 виходячи з 10¸15% змінної програми: iТО — 1. п=1;
перед постами ТО — 2 виходячи з 30¸40% змінної програми: iТО — 2. п=1;
перед постами ТР виходячиз 20¸30% кількості постів ТР: iТР.п=1.
Число постів контрольно-пропускного пунктувизначається по таблиці
/>,
деХВ-число в'їзних постівна КПП;
Хвиїзд — число виїзних постів на КПП, Хвыезд=1¸2.
/>,
де КВ-коефіцієнтнерівномірності повернення автомобілів, КВ=1,05¸1,1;
t возв. тривалістьповернення автомобілів на територію підприємства, год., tвозв=1¸3 год. 3.6 Визначення потреби втехнологічному устаткуванні
До технологічного устаткування відносятьсястаціонарні і переносні станції стенди, прилади, пристосування і виробничийінвентар. Технологічне устаткування по виробничому призначенню підрозділяєтьсяна основне, комплектне, підйомно-осмотрове, підйомно-транспортне, загального користування і складське.
Кількість основного устаткування для кожноївиробничої ділянки визначають по річній трудомісткості робіт і річному фондучасу устаткування або по ступеню використовування устаткування і йогопродуктивності.
Розрізняютьномінальний і дійсний річні фонди часу устаткування. Номінальний визначаєтьсяпо таблиці
/> ч,
деh0-коефіцієнт використовуванняустаткування за часом.
/> ч.
Число одиниць основного устаткування потрудомісткості робіт:
/>,
де То. г-річний об'єм робіт по даній групі абовиду робіт, чол. -год.;
m-число робітниківпрацюючих на даному устаткуванні.
Таблиця 3.13
Кількість устаткування для зон ТО і ТР, виробничих ділянок№ п/п Зони ТО і ТР, виробничі ділянки К-ть устаткування, ед. Річний об'єм робіт, чол. -год. 1 ЩО 14068 2 ТО-1 8584 3 ТО-2 11910 4 ТР 1. пост ТР і діагности 8 12877,42 2. електротехнічний 4 7158,75 3. акумуляторний 1 1158,73 4. паливної апаратури 2 3499,44 5. агрегатний 6 10867,2 6. шиномонтажний 4 7240,46 7. вулканізація 1 846,25 8. мідницький 1 1598,84 9. жерстяницький 1 983,65 10. зварювальний 1 926,44 11. ковальсько-ресорний 2 2618,94 12. деревообробний 1 1366,55 13. арматурний 1 426,75 14. шпалерний 1 580,74 15. малярний 1 1974,51

Продовженнятаблиці.

16. слюсарно-механічний
слюсарні
фрезерні
шліфувальні
замкові
токарні
свердлувальні
стругальні 4 6436,6
По ступеню використовування і продуктивностіустаткування може бути визначене число механізованих мийних установок
/>,
де NЕО. с-число машин підлягаючих миттю за добу;
Пу-продуктивність роботи установки, авт/ч.;
Тсут-тривалість роботи установки в добу, год.;
уЕО-коефіцієнт нерівномірності надходженняавтомобілів на миття, уЕО=1,2¸1,3;
hу-коефіцієнт використовування робочого часу установки, hу=0,7¸0,8.
Число одиниць подйомно-оглядового, підйомно-транспортного устаткування визначаєтьсячислом постів ТО і ТР і ліній ТО, їх спеціалізацією повидах робіт.
Кількість виробничого інвентаря (верстаків,стелажів і т.п.) який використовується практично в перебігу всієї робочої змінивизначають по числу працюючих найбільш завантаженої зміни. Розрахунки зводимо утаблицю 3.13. 3.7 Розрахунок площ приміщень
Площі АТП по своєму функціональномупризначенню підрозділяються на три основні групи: виробничо-складські,зберігання рухомого складу і допоміжні.
Для АТП, де буде знаходитись проектуємадільниця, залежно від типу і кількості рухомого складу, технічного стануавтомобілів і їх середньодобового пробігу, режимів роботи рухомого складу ітехнічного обслуговування і поточного ремонту визначаємо склад приміщень. 3.7.1 Розрахунок площ зон технічного обслуговування іпоточного ремонту
Площа зони ТО або ТРрозраховується по таблиці
/>,
деfa-площа,займана автомобілем в плані, м2;
Х3i-число постів, відповідної зони;
Кn-коефіцієнт густини розстановки постів.
При односторонньому розташуванні постів іпотоковому методі обслуговування Кn=4¸5. Щодо площі зонуточнюються в процесі планування. Відключення можуть бути при площі до 50 м2 –до 15%, понад 50 м2 – до 10%.
Результати розрахунків зводимо у таблицю 3.14.
Таблиця 3.14
Розрахунок площ зон технічного обслуговуванняі поточного ремонту по технологічно сумісних групах автомобілівПоказники Марка рухомого складу Види дії Д ЩО ТО-1 ТО-2 ТР Кn 5 4 6 6 4 Х3i, ед ГАЗ 1 2 1 1 3 МАЗ і КрАЗ 1 2 1 1 КамАЗ 1 2 1 1 fa, м2 ГАЗ 15,22 15,22 15,22 15,22 15,22 МАЗ і КрАЗ 21,38 21,38 21,38 21,38 21,38 КамАЗ 28,85 28,85 28,85 28,85 28,85 F3i, м2 ГАЗ 76 122 91 91 346 МАЗ і КрАЗ 110 171 128 128 КамАЗ 145 231 173 173 Всього 331 524 392 392 3.7.2 Розрахунок площ виробничих ділянок
Для наближених розрахунків або за відсутностісумарної площі устаткування відповідної ділянки площі ділянок можуть бутивизначені по числу працюючих на ділянці в найбільш завантажену зміну. Згіднонормативам площа приміщення виробничої ділянки на одного працюючого повиннабути не менше 4,5 м2.
/>,
деfоб — площа, займана устаткуванням, м2;
Кn — коефіцієнт густини розстановки устаткування.
Таблиця 3.15
Площа виробничих ділянок№ п/п Виробнича ділянка Кількість працюючих в зміні, чол. Площа, м2 Площа займана устаткуванням, м2 1 Електротехнічний 2 30 7,5 2 Акумуляторний 1 24 6 3 Приладів системи живлення 2 72 18 4 Агрегатний 3 136 39 5 Шиномонтажний 2 108 24 6 Вулканізація 1 26 6 7 Медніцкий 1 24 6 8 Жестяніцкий 1 95 24 9 Зварювальний 1 55 14 10 Ковальсько-ресорний 2 82 18 11 Слюсарно-механічний 2 108 31 12 Деревообробний 1 57 13 13 Арматурний 1 - - 14 Шпалерний 1 54 15 15 Діагностики і ремонту ДВЗ 3 75 16 3.7.3 Розрахунок площ складських приміщень
Площа складів по запасу, що зберігається,визначається по таблиці:
/>,
Де fскл – сумарна площа горизонтальних проекцій складів, м2;
Кnс – коефіцієнт густини розстановки устаткування, Кnс=2,5¸3,5.
Площа складів за питомою площею, що доводитьсяна один обліковий автомобіль, визначаємо по таблиці:
/>,
де fп – питома площа відповідного складського приміщення на один автомобіль.
Результати розрахунків зводимо у таблицю 3.16.

Таблиця 3.16
Площі складських приміщень№ п/п Складські приміщення Площа на один автомобіль, м2 Площа приміщення, м2 1 Склад запасних частин, агрегатів і матеріалів 0,3¸0,4 140 2 Склад автомобільних шин 0,1¸0,15 52,5 3 Склад змащувальних матеріалів 0,15¸0,25 87,5 4 ІРК 0,05¸0,06 21 5 Склад будівельних матеріалів 0,2¸0,5 75 6 Склад інструменту 0,08¸0,14 35 7 Такелаж 0,2 70 8 Склад утиля 0,1 35 Загальна площа складських приміщень 1,28¸1,75 416 3.7.4 Розрахунок площ зони зберігання (стоянки) автомобілів
Площу зони зберігання визначаємо по таблиці:
/>,
Де f0 – площа, займана автомобілем в плані, м2;
Аст – число автомобіле-міст зберігання;
Кnх — коефіцієнт густини розстановкиавтомобіле-міст зберігання, Кnх=2,5¸3.
/> м.
3.7.5 Розрахунок площ допоміжних приміщень
Склад допоміжних приміщень АТП визначаємо штатним розкладом і нормативними для проектування (СНіП- 11 — 92 — 76), [2, 3].
Конторські приміщення (кабінети керівників,приміщення служб і відділів управління транспортного цеху).
Площі адміністративно-конторських приміщень,кабінети 12¸15 м2 на одного співробітника, кімнати для чергових водіїв по 3 м2 наодного чергового водія.
Площа кабінету по безпеці руху; при кількостіводіїв від 100 до 1000 – 25 м2, від 1000 до 3000 – 50 м2.
Площу побутових приміщень розраховуємо поштатній кількості робітників і службовців або по кількості працюючих внайбільшій зміні.
Площу вбиралень розраховують не менше ніж на90% робочих двох суміжних зхв. площа підлоги на одну шафу – 0,25 м2, длявідкритих вішалок – 0,1 м2 на одне місце. Кількість посадочних місць в їдальняхі буфетах визначають по кількості працюючих в найбільшій зміні без урахуванняводіїв з коефіцієнтом 1,1.
Для медпункту приймається наступна площа:15-20 м2 – при числі працюючих до 300 чол., 50 м2 від 300 до 800 чол., 70 м2 –від 800 до 1200 чол. Умивальників і душові проектуємо на 100% робітників вбільшій зміні з розрахунку один кран на 25 чол., один душ на 10 чол. Площапідлоги на одного умивальника при односторонньому його розташуванні – 1,2 м2,при двосторонньому – 0,9 м2. Площа підлоги на один душ з роздягальнею 20 м2.
Туалетні проектуються на 40% робітників вбільшій зміні і 30% водіїв з розрахунку 1 унітаз на 20 чоловік, площу підлоги зпроходами 2¸3 м2 на одну кабіну.
Площа курільної кімнативстановлюється 0,02 м2 на одного працюючого в найбільшій зміні, але не менше 8м2. 3.8 Схема генерального плану підприємства і об'ємно-планувальні рішеннядільниці діагностики та ремонту ДВЗ3.8.1 Компоновка виробничо-складських приміщень
Планування (компоновка) виробничо-складськихприміщень підприємства виробляється з урахуванням вимог, обумовлюючихраціональне взаєморозташування виробничих зон, ділянок і складів, протипожежнихі санітарних вимог, основних положень по уніфікації об’ємно-планувальних рішеньбудівель.
Розробка планування виробничого корпусу АТП виконується в наступній послідовності:
·    уточнюється склад виробничих зон, ділянок, складів,розміщуваних в даній будівлі;
·    на підставі розрахунків визначається розрахунковазагальна площа будівлі;
·    вибирається сітка колон, будівельна схема ігабаритні розміри будівлі з урахуванням вимог по уніфікаціїоб’ємно-планувальних рішень;
·    по прийнятій будівельній схемі опрацьовуютьсяваріанти компонувальних рішень виробничого корпусу.
При цьому використовуються укрупненіопрацьовування планувальних рішень окремих зон і ділянок. При розміщенніпідприємства в декількох будівлях бажано прийняти одну сітку колон і однаковуконструктивну схему для всіх проектованих будівель.
При плануванні прийняті площі приміщеньокремих ділянок, складів і інших приміщень можуть декілька відрізнятися відрозрахункових: для приміщень площею до 100 м2 відхилення до +15%, а дляприміщень більше 100 м2 до +10%.
Взаємне розташування виробничих приміщень вплані будівлі залежить від їх призначення, виробничих зв’язків, технологічноїхарактеристики виконуваних в них робіт.
У загальному планувальному рішенні основними єприміщення для постів технічного обслуговування і поточного ремонту, якіспеціалізуються по видах дії і призначенні постів. Розташування зон технічногообслуговування і поточного ремонту визначається схемою і графіками виробничогопроцесу. Зони слід розташовувати так, що б шляхи руху рухомого складу були найкоротшимиі виключали утруднення його маневрування. Розташування зон повиннезабезпечувати як послідовне проходження автомобілями різних видів технічногообслуговування, діагностики і поточного ремонту, так і незалежні. Приблокуванні приміщень в одній будівлі вказані зв’язки здійснюються через приміщеннязберігання або пости очікування (підпора).
Зона постів поточного ремонту по характерувиробничого процесу повинна бути безпосередньо пов’язана зі всіма виробничимиділянками, які звичайно розташовуються суміжно із зоною поточного ремонту попериметру будівлі. Розташування виробничих ділянок і складів визначається їх технологічнимтяжінням до основних зон технічного обслуговування і поточного ремонту.Однорідний характер окремих видів робіт, виконуваних на виробничих ділянкахдозволяє виділити їх в певні групи. При плануванні необхідно виходити здоцільного блокування приміщень в межах цих груп.
Ковальсько-ресорний, мідницкий і зварювальнийділянки розташовують звичайно суміжно, ізолюючи їх від інших. При виконанніоб’ємно-планувального рішення головного виробничого корпусу для зон технічногообслуговування і поточного ремонту передбачає сітку колон:
24´12 – для поліпшенняманеврування автомобілів;
12´12 – для виробничих ділянок іскладів.
Застосування сітки колон з кроком 12 дозволяєкраще використовувати виробничі площі і на 4¸4%понизити вартість будівництва з аналогічними будівлями з кроком колон – 6 м.
Уточнюємо склад виробничих зон, ділянок іскладів, розміщуваних в головному виробничому корпусі (форма 3.17).
Одержана розрахункова площа головноговиробничого корпусу F=2640,5 м2 коректуєтьсяна стадії об’ємно-планувального рішення, коли враховується прихильністьвиробничих зон і ділянок, проходи і під’їзди до них. Після опрацьовуванняваріантів компонувальних рішень виробничого корпусу по прийнятій будівельнійсхемі одержимо наступну прийняту площу головного виробничого корпусу F=3456 м2 приміщень. Малярний, деревообробна,шпалерна, жерстяницький ділянки за умов технологічного процесу також розміщуютьсуміжно. Механічну, агрегатну і ділянку діагностування і ремонту двигунівдоцільно групувати разом, поряд з складом запасних частин, агрегатів, матеріаліві інструментально-роздаточною коморою. Шиномонтажний ділянку розташовуютьсуміжно з складами шин і постами для перестановки коліс.

Таблиця 3.17
Найменування головного виробничого корпусу№ п/п Найменування Розрахункова площа, м2 Прийнята площа, м2 1 2 3 4 1 Зона ТО-1 392 400 2 Зона ТО-2 392 500 3 Зона ТР 340 400 4 Електротехнічна ділянка 30 35 5 Акумуляторна ділянка 24 25 6 Ділянка приладів системи живлення 72 72 7 Агрегатна ділянка 136 144 8 Шиномонтажний ділянка 108 108 9 Ділянка вулканізації 26 28 10 Медніцкий ділянка 24 30 11 Жестяніцкий ділянка 95 96 12 Зварювальна ділянка 55 60 13 Ковальсько-ресорна ділянка 82 89 14 Слюсарно-механічна ділянка 108 108 15 Деревообробна ділянка 57 57 16 Арматурна ділянка - - 17 Шпалерна ділянка 54 57 18 Склад запасних частин, агрегатів і матеріалів 140 140 19 Склад автомобільних шин 52,5 54 20 Склад змащувальних матеріалів 76 78 21 ІРК 21 26 22 Склад будівельних матеріалів 175 180 23 Склад інструменту 28 28 24 Склад утиля 35 40 25 Малярна ділянка - - 26 Компресорна 20 20 27 Насосна 20 30 28 Вентиляційна 30 35 29 Трансформаторна 20 20 30 ВГМ 28 28
  Разом 2640,5 2893
  /> /> /> /> /> /> /> />
Ділянка для діагностики та ремонту двигуніввнутрішнього згоряння додатково має окремі ворота для заїзду автомобілів іззовні і оглядову канаву. Окремі ворота необхідні щоб діагностичні роботи незаважали процесу ремонта в загальній зоні ТР, а також для безперешкодногодіагностування автомобілів інших підприємств і громадян на комерційній основідля отримання додаткових прибутків. До того ж зона ремонту ДВЗ також заходитьсяв цьому ж приміщенні, що дозволяє швидко і якісно проводити деякі діагностичніроботи на щойно відремонтованих двигунах, що підвищує якість ремонту. Межує дільницяіз загальною зоною ТР і ТО і з агрегатною дільницею. 3.8.2 Розробка генерального плану підприємства і схемивнутрішньопаркової технології
Генеральний план підприємства розробляєтьсявідповідно до вимог СНіП і ОНТП — АТП — СТО — 80. Побудовагенерального плану багато в чому визначається об'ємно-планувальним рішеннямбудівель, тому генеральний план і об'ємно-планувальне рішення виробничогокорпусу взаємозв'язані і опрацьовуються одночасно.
Перед розробкою генерального плану уточнюютьперелік основних будівель і споруд, розміщуваних на території підприємства,площі їх забудови і габаритні розміри в плані.
Площі забудови одноповерхових будівельвстановлюються по їх розрахункових значеннях. Остаточні значення площі забудовиприймають на основі розроблених об'ємно-планувальних рішень будівель,майданчиків для зберігання рухомого складу і інших споруд.
Розрахункова одержана площа ділянкипідприємства (у гектарах):
/> га,
де Fз. пс-площа забудови виробничо-складських будівель, м2;
Fз. вс-площа забудовидопоміжних будівель, м2;
Fоп-площа відкритихмайданчиків для зберігання рухомого складу, м2;
Кз-густина забудови території,%.
Істотне значення має взаємне розташуваннявиробничих і допоміжних будівель (адміністративно-побутових). Останні, якправило, повинні розташовуватися поблизу від головного входу на територію АТП. Біля допоміжної будівлі слід передбачати майданчик для стоянки транспортнихзасобів виходячи з таких нормативів:
·    10 автомобіле-мест на 100працюючих в двох суміжних змінах;
·    питома площа на один автомобіль – 25 м2, намотоцикл – 5 м2, на велосипед – 0,8 м2.
Допоміжні приміщення, як правило, розташовуютьв прибудовах до виробничих будівель. Їх можна розміщувати і в будівлях, щоокремо стоять, для зменшення шкідливої дії виробництва. Проте при цьому вониповинні з'єднуватися з виробничим корпусом опалювальним переходом.
Будівлі і споруди слід розташовувати щодо сторінсвітла і переважаючих напрямів вітрів з урахуванням забезпеченнянайсприятливіших умов природного освітлення, провітрювання майданчика ізапобігання сніжним занесенням.
Рух автомобіля по території підприємстварекомендується приймати одностороннє, кільцеве, що забезпечує відсутністьстрічних потоків і перетинів. Ширина проїжджої частини проїздів повинна бути неменше 3 м при односторонньому і 6 м при двосторонньому русі. Підприємство, депередбачається 10 постів і більш, обслуговування або зберігання більше 50автомобілів повинне мати не менше двох в'їздів (виїздів) на територію.
При розробці генерального плану необхіднопередбачати впорядкування території, споруду спортивних майданчиків,озеленення. Площа озеленення повинна бути не менше 15% площі ділянкипідприємства при густині забудови менше 50% і не менше 10% при густині більше50%. Основними показниками генерального плану є:
·    площа ділянки;
·    площа забудови;
·    густина забудови;
·    коефіцієнт використовування території;
·    коефіцієнт озеленення.
Площа забудови визначається як сума площзайнятих будівлями і спорудами всіх видів, включаючи навіси, відкриті стоянкиавтомобілів і складів, резервні ділянки під забудову. У площу забудови невключаються площі зайняті отмосткамі, тротуарами, автомобільнимидорогами, відкритими спортивними майданчиками, майданчиками для відпочинку,зеленими насадженнями, відкритими стоянками автомобілів індивідуального користування.
Фактична густина забудови:
/>,
деFз-площазабудови, м2.
Коефіцієнт використовування території
/>,
де Fи- використовувана площа підприємства, м2.
Це площі зайняті будівлями, спорудами,відкритими майданчиками, автомобільними дорогами, тротуарами і озелененням.
Коефіцієнт озеленення:
/>,
де Fзн — площа зелених насаджень, м2.
Важливим елементом при розробці генеральногоплану підприємства є схема організації руху автомобілів (схемавнутрішньопаркової технології). Генеральний план підприємства звичайновиконується в масштабі 1: 500 або 1: 200, до нього складаються експлікації, умовні позначення, схема внутрішньопаркової технології, роза вітрів,основні показники генерального плану.
4. ЕЛЕКТРИЧНА ЧАСТИНА. РОЗРОБКА СХЕМИЕНЕРГОПОСТАЧАННЯ
Для подальшого вибору необхідних матеіалів(електричних дротів, розеток тощо) вибору міст підведення електричного струмудо споживачів на дільниці, розробляється схема енергопостачання в наступному об'ємі:4.1 Розрахунок електричних навантажень.
Визначення необхідності і розрахунокпотужності пристрою для штучного поліпшення коефіцієнта потужності.
Аналіз електричних навантажень, визначеннякатегорій електроприймачів по безперебійності електропостачання. Вибір напругиджерел живлення і схеми електропостачання.
Вибір трансформаторів.
Вибір підстанції.
Вибір і розрахунок схеми розподілуелектроенергії на низькій напрузі.
Розрахунок вибір захисту.
Електричні вимірювання і облік електроенергії.
Техніка безпеки.
Розрахунок електроосвітлення.
Розрахунок електричних навантаженьздійснюється методом коефіцієнта попиту за початковими даними електроприймачівпроектованого об'єкту, по їх встановленій потужності, номінальній тривалостівключення (ПВ) і коефіцієнту попиту (Кс).
Визначення активної і реактивної потужностісилового навантаження виробляється у таблиця 4.1.

Таблиця 4.1.
Розрахунок електричних навантажень споживачів3х фазного струму 380/220 вольт№ п/п Найменування груп електроприймачів однакового режиму роботи Групова номінальна (паспортна) активна потужність електро-пріємников Номінальна продолжітель-ность включення в частках одиниці Установ-ленна потужність груп електро-пріємні-ков про-веденная до ПВ 100% Коеффі-циент попиту Кс
/> Макси-мальная получа-совая навантаження Рм Qм 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1 Насоси, вентиля-тори, компрессо-ри: механізми №№ 4, 6, 8, 22, 24, 7, 25, 26, 46, 60, 97, 157, 176, 178, 245, 325 40,4 1 40,4 0,7
/> 28,28 20,6 2 Електротермічні установки: механізми №№ 190 0,8 1 0,8 0,16
/> 0,13 0,16 3 Зварювальні агрегати: механізми №№ 228, 235 30,026 1 30,026 0,3
/> 9,01 20,5 4 Крани меха-нізми №№ 9, 10, 37, 56, 127, 215, 251, 27, 28, 329 108,5 0,24 53,2 0,2
/> 10,64 18,3 5 Металлообраба-тивающие стан-ки; автоматічес-кие верстати, бетоноукладники і ін. механізми №№ 1, 3, 19 21, 40, 47, 48, 49, 63, 79, 86, 88, 98, 99, 102, 103, 104, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 119, 124, 125, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 161, 163, 168, 166, 171, 173, 174, 175, 177, 187, 188, 189, 203, 217, 218, 221, 241, 250, 266, 275, 327 160,15 0,7 134 0,16
/> 21,44 25,7 6 Освітлювальне навантаження №№ 71, 74 21,4 1 21,4 0,8
/> 17,12 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
4.2. Визначення встановленоїпотужності освітлювального навантаження
Потужність освітлювального навантаженняпроектованого об'єкту визначається методом питомої потужності по таблиці
/> кВт,
де/>-питома потужність[Вт/м2] приймається залежно від характеру робіт освітлюваного приміщення;
S-площа приміщення, м2;
Кз-коефіцієнт запасу від характеру робітосвітлюваного приміщення (Кз=1,3).
Дані розрахунків зводимо у таблицю 4.2.
Таблиця 4.2
Встановлена потужність освітлювальногонавантаження№ п/п Виробнича ділянка Площа, м2 Питома потужність, rосв Потужність освітлювального навантаження 1 Зона ТО-1 400 12 6,24 2 Зона ТО-2 500 12 7,8 3 Зона ТР 400 12 6,24 4 Електротехнічний 35 11 0,5 5 Акумуляторний 25 11 0,36 6 Приладів системи живлення 72 14 1,31 7 Агрегатний 144 12 2,25 8 Шиномонтажний 108 11 1,54 9 Вулканізація 28 11 0,4 10 Медніцкий 30 13 0,51 11 Жестяніцкий 96 13 1,62 12 Зварювальний 60 8 0,62 13 Ковальсько-ресорний 84 12 1,31 14 Слюсарно-механічний 108 12 1,69 15 Деревообробний 57 14 1,04 16 Обойний 57 14 1,04 17 Діагностики та ремонту ДВЗ 134 12 2,09
4.3. Визначення необхідності ірозрахунок потужності пристрою для штучного поліпшення коефіцієнта потужності
Серед відомих способів компенсації коефіцієнтапотужності, найпоширенішим для будівельних підприємств (по характеру і величиніелектроспоживачів) є установка конденсаторів на напругу 0,38 6-10 кВт.
Необхідну підприємству потужністьконденсуючого пристрою обчислюється по таблиці:
/> кВар,
де
/>,
де/> — річне споживанняенергії (кВт×година);
Т — число годин роботи за рік, для двозміннихпідприємств Т=4000 год.
Річне споживання енергії визначається потаблиці:
/> кВт×година,
Рс=168,9 кВт,
де/>-річнечисло використовування максимуму активної потужності, /> ч;
/>-тангенс кутазрушення фаз:
/>,
де/> — річне споживанняреактивної потужності
/> кВар×година,
/>; />
/> (при живленніспоживачів від районних мереж).
/> кВар. 4.4. Аналіз електричних навантажень,визначення категорії електроприймачів по безперебійності електропостачання
Автотранспортне підприємство по специфіцісвоєї роботи використовує електроприймачі, що допускають перерву живлення начас ремонту або заміни пошкодженого елементу системи електропостачання, але небільш одну добу. Залежно від категорійності електронавантажень визначаєтьсясхема електропостачання проектованого підприємства: при електронавантаженняхтільки III — й категорії – одневведення від енергосистеми і один понижуючий трансформатор. 4.5. Вибір трансформаторів
При одному трансформаторі його встановленапотужність визначається по таблиці:
/> кВА.
Приймаємо Sтр=100 кВА.
Тип підстанції приймаємо КТП — 160. 4.6. Вибір і розрахунок схеми розподілу електроенергії нанизькій напрузі
Вибрана схема повинна забезпечувати надійністьживлення електроприймачів відповідно до ступеня їх категорії, повинна бутинаочною і зручною в експлуатації і повинна відповідати конкретним умовампроектованого об'єкту (захищена від дії навколишнього середовища і відмеханічних пошкоджень).
Розрахунок вибраної схеми включає визначенняпівгодинного максимального струму (Iм)в кожній лінії схеми, вибір перетину і типа алюмінієвого дроту або кабелю зурахуванням способу прокладки і вибір параметрів, що захищають ці лініїзахисних апаратів (запобіжників або автоматичних вимикачів).
Дані розрахунку зводимо у таблицю 4.3.
Номінальні струми розчіплювачів і їх установки на мить спрацьовування для А3 100.
Результати розрахунків зводимо у таблицю 4.4.