Реферат
з митної справи
на тему:
«Визначення фактичного та оптимального рівнямитного тарифу»
Київ 2009
Відомо, що чим вищий рівень імпортного мита,тим більший захист отримують національні виробники від держави. Тому прианалізі наслідків від застосування митного тарифу необхідно з'ясувати, якийрівень захисту забезпечує мито. Даний рівень можна визначити й емпірично. Привикористанні адвалорного мита сама його ставка визначає певний рівень захисту. Якщож використовується специфічне мито, то рівень захисту можна визначити,розділивши його величину на ціну до введення мита. Але визначення рівня захиступотребує економічних розрахунків. Для з'ясування, хто отримає виграш відвведення митного тарифу, необхідно розглянути структуру виробництва.
Імпортне мито захищає не тільки національніфірми, що виробляють імпортозамінний товар, але й доходи працюючих на цихпідприємствах, а також доходи галузей, що постачають для національноговиробника сировину і матеріали. На стан фірми, яка виробляє телевізори,впливають також митні тарифи на комплектуючі: телевізійні плати, кінескопи іпод.
Вважаємо, що для аналізу впливу тарифноїполітики держави на окреме підприємство необхідно побудувати повну модельвзаємодії попиту і пропозиції, яка охоплювала б декілька галузевих ринків, щопотребує розгляду поняття фактичного рівня захисного тарифу.
Фактичний рівень захисного мита імпортнихтоварів розраховується, виходячи з розміру мита, яке застосовується стосовноімпорту комплектуючих. Розмір мита визначається як величина, на якузбільшується в результаті функціонування всієї тарифної системи створена вданій галузі додана вартість одиниці товару.
Реальний рівень захисту для галузівизначається як:
/>
де/> - доданавартість у галузі за умов вільної торгівлі; VT — додана вартість після застосування митного тарифу. Реальний рівеньзахисту національної галузі, що конкурує з імпортом при використанні митноготарифу, розраховується за формулою:
/>
де Рд — світова ціна на товар,
Рс — світова ціна на комплектуючі, tA — ставка адвалорного мита натовар, tc — ставкаадвалорного мита на комплектуючі. Визначимо фактичний рівень захисного мита наконкретному прикладі телевізорів. Припускаємо, що телевізор на світовому ринкупродається за ціною 100$, з якої комплектуючі коштують 80$. Країна прагнерозвивати галузь зі складання телевізорів. Для підтримки національноговиробника телевізорів вона вводить адвалорне мито на імпортні телевізори,ставка якого дорівнює 25%. У такий спосіб, країна розширює ціновий діапазон длянаціональних виробників до 125 дол. замість 100 дол. початкових. Але твердити,що рівень захисту національного виробника дорівнює 25%, неправомірно через те,що до введення митного тарифу складання телевізорів всередині країни буловигідним тільки в тому разі, якщо він дорівнював 20 дол. або менше. Післявведення тарифу складання можна здійснювати навіть, якщо витрати складали б 45дол. Таким чином, мито в 25% забезпечує складальникам телевізорів фактичнийрівень захисного мита в 125%.
Тепер припустимо, що для стимулюваннявиробництва комплектуючих для телевізорів країна вводить 10% -ве мито наімпортні комплектуючі, підвищуючи їхню вартість з 80 дол. До 88 дол. довведення мита телевізори в країні доцільно було складати за 20 дол., післявведення мита складання можна здійснювати, якщо це коштуватиме не дорожче 12дол. .
Слід зауважити, що фактичний рівень захисноготарифу в окремій галузі може значно відрізнятися від розміру тарифу, щосплачується споживачем. Різницю між номінальним рівнем захисного тарифу іфактичним рівнем захисного тарифу проілюстровано на рис. за 25-відсотковогоімпортного мита на телевізори і 10% мита на імпорт транзисторів, мікросхем таінших комплектуючих, необхідних для виробництва телевізора.
За вільної торгівлі за 25% -го тарифу нателевізори ціна телевізора 100 дол. і 10% -го тарифу на комплектуючі
/>
Розрахунок фактичного рівня захисного мита.
Власне 25-відсотковий імпортний тариф нателевізори підвищить ціну і додану вартість кожного телевізора на 25$.10-відсотковийтариф на комплектуючі для цієї галузі збільшить їх внутрішні ціни на 8$ закожний телевізор. Загалом обидва тарифи збільшать додану вартість одноготелевізора тільки на 17$, це рівень захисту доданої вартості галузі розміром85% її величини.
Проаналізувавши розрахунок фактичного рівнязахисту галузі за формулою:
/>
де Тф — фактичний рівень митногозахисту; Тн — номінальна ставка тарифу на кінцеву продукцію; Т. м — номінальна ставка тарифу на імпортні частини і комплектуючі;
A — частка вартостіімпортованих компонентів у вартості кінцевого продукту, можнавиявити певні закономірності:
• Якщо при виробництві кінцевої продукції невикористовувались імпортні компоненти, то фактичний рівень захисного тарифудорівнює номінальному.
• Якщо ставка митного тарифу на кінцевупродукцію і на імпортні компоненти однакова, то фактичний рівень захисноготарифу знову ж таки дорівнює номінальному Тф= Тн.
• Якщо ставка митного тарифу на кінцевупродукцію більша за ставку тарифу на імпортні компоненти, то ставка фактичногорівня захисного тарифу більша номінальної Т >Тм; і навпаки.
• Ставка фактичного рівня захисного тарифу зростаєв міру збільшення частки імпортних компонентів кінцевої продукції.
• Ставка фактичного рівня митного тарифу Тф,знижується в міру зростання тарифу на імпортні компоненти; і навпаки.
• У випадку, якщо тариф на імпортні компонентизначно перевищує тариф на кінцеву продукцію, номінальна ставка тарифу може бутияк додатною, так і від'ємною.
Даний приклад ілюструє два основних принципи,на яких ґрунтуються концепції сукупного ефекту протекціонізму, — доходи галузіабо її додана вартість перебувають під впливом торговельних бар'єрів, що стаютьне тільки на шляху конкуруючої імпортної продукції, але й матеріалів, яківикористовуються у процесі виробництва даної продукції. І якщо кінцевапродукція галузі захищається більш високим митом, ніж її проміжна продукція,фактичний рівень захисного тарифу перевищує його номінальний рівень. Томунеобхідно розглядати не захист окремого суб'єкта, а господарської системизагалом в контексті витрати-виробництво.
На нашу думку, розрахунок фактичного рівнямитного тарифу необхідно здійснювати не тільки при митному регулюваннізовнішньоекономічної діяльності, а й при виробленні ефективної торговельноїполітики. Так, у разі захисту вітчизняних виробників національної продукціїставка імпортного мита на готові вироби має значно перевищувати ставку мита приімпорті напівфабрикатів. Якщо ж необхідно захистити сектори економіки, щовиробляють проміжну продукцію і при цьому стимулювати конкуренцію в секторах,які виробляють готову продукцію, то встановлюється високе імпортне мито нанапівфабрикати, внаслідок чого номінальна ставка тарифу на готову продукціюбуде мати більш низький, а інколи й негативний рівень діючого тарифного захисту,про що свідчить зарубіжний досвід. Так, номінальний і фактичний рівень митноготарифу на продукти харчування складають у США 4,7% і 10,6% відповідно, в Японії- 25,4% і 50,3%, в країнах ЄС — 10,1% і 17,8%. Практично двократне перевищенняфактичного рівня митного тарифу за продуктами харчування над номінальним рівнеммитного тарифу досягнуто за рахунок митного оподаткування харчових продуктів, зяких вони виготовляються. Тому фактичний рівень митного тарифу, а неномінальний рівень митного тарифу і є предметом переговорів при виникненніторговельних конфліктів між країнами.
Нині не можна назвати жодної країни, якапослідовно дотримувалася б принципів вільної торгівлі, теоретична модель якоїбула сформована Адамом Смітом і Давидом Рікардо. Швецькі вчені Є. Хекшер і Б. Олін,грунтуючись на теоріях абсолютних і відносних переваг, розробили теоріюфакторних пропорцій, яка стала основною в загальній теорії міжнародноїекономіки, побудованій на принципах вільної торгівлі.
Прихильники цієї теорії вважають, що вільнаторгівля сприяє появі додаткових переваг, дає змогу уникнути витрат, пов'язанихз митним захистом, підвищує національний добробут і не потребує втручаннядержави.
Протекціоністська політика, навпаки,призводить до значних втрат, що знижує рівень добробуту в країнах-учасницяхміжнародної торгівлі.
Детально проаналізувавши виграші і втрати відзастосування митних тарифів, економісти дійшли висновку, що вони не єуніверсальним інструментом політики протекціонізму.
Як бачимо, теоретично модель вільної торгівлідосить аргументована. Але емпіричні перевірки виграшів і втрат від вільноїторгівлі, детальний їх аналіз дали змогу аргументувати вигоду від введеннямитних тарифів.
Це, насамперед, стосується країн-монополістів,які спроможні впливати на світові ціни. Введення оптимального тарифу з метоюпокращання умов торгівлі, як правило, сприяє зростанню добробуту країни, івигода перевищує втрату.
Під оптимальною ставкою тарифу — розуміють такий рівень ставки, який принесе чистий виграш, тобтозабезпечить максималізацію рівня національного економічного добробуту. Данестановище країни — монополіста, що отримало назву монопсонії може існуватинавіть у тому разі, коли на внутрішньому ринку жодна із національних фірм її немає. Яскравим прикладом монопсонії у світовій торгівлі є США. США на практицівикористовують свою монопсонну владу в таких галузях світової торгівлі, якринки телевізорів, мотоциклів, машин та ін. товарів.
Маючи таку владу над ціною зарубіжнихпостачальників, країна використовує дану перевагу за допомогою імпортноготарифу. Оскільки країна А вирішила застосувати невелику ставку імпортного митастосовно товару X, то це зумовить зростання внутрішньої ціни, яку будутьсплачувати споживачі за іноземні товари. Але при монопсонії країни тарифнанацінка разом зі збільшенням внутрішніх цін зумовить зниження ціни іноземногопостачальника. Якщо іноземні постачальники зможуть забезпечувати виробництво іпоставки до країни А меншої кількості товарів з більш низькими граничнимивитратами, то вони радше всього підуть на зниження продажної ціни товару X україні А, для того щоб обмежити скорочення свого продажу в цій країні, а такожщоб вистояти у ціновій конкуренції з товарами національного виробництва. Це ідасть змогу даній країні отримати виграш від застосування імпортного тарифу. Аленезважаючи на те, що за весь обсяг імпортного товару X країні А вдалосявиплатити нижчу ціну, внутрішня ціна на товар для споживачів на даному ринку врезультаті застосування мита підвищиться.
Водночас, слід зауважити, що існує фактор,який негативно впливає на ефективність функціонування економіки країни А привведенні імпортного мита. Це скорочення обсягів імпорту. Для покупців ця втратабільш вагома, ніж доходи від іноземних постачальників, але, якщо тарифневеликий, то в даній ситуації витрати компенсуються країні А виграшем відотримання імпорту за нижчими цінами.
Отже, можна констатувати, що існує певнийпозитивний рівень митного тарифу, причому досить невисокий, за якого країна Аотримає більші переваги, ніж при використанні моделі вільної торгівлі. Розглянемодану ситуацію на графіку.
/>
Національний виграш від введення тарифу,який впливає на ціну, встановлену іноземними постачальниками.
Припустимо, що країна А застосовує невеликумитну ставку розміром 2$ США на товар X. Це приводить до збільшення внутрішньоїціни, яка стане 101$ США, при цьому світова ціна буде складати 100$, а цінаімпорту знизиться до 99$. В результаті відмови споживачів від покупки 0,02 млн.товарів X наслідком підвищення ціни на 1$ стане те, що країна А понесе певнізбитки. Розмір їх буде незначним, тому що вони будуть перекриватися виграшемкраїни від інших 0,98 млн. одиниць товару X, імпорт яких до країни залишиться. Змусившиіноземних постачальників продавати даний товар на долар дешевше, країна Азмушує оплачувати їх частину митного тарифу. Даний виграш у масштабі країнискладатиме величину 1 $ х 0,98 од. товару щорічно, яка покриває абсолютнівтрати, що виникають у результаті скорочення імпорту. Зрозуміло, що якщоневеликий рівень тарифу дає країні владу над цінами, то більш високий йогорівень може привести до ще кращих результатів — хоча це можливо тільки допевної межі. Ставка тарифу може стати настільки високою, що закриє доступ імпортудо країни взагалі, і тоді експорт товарів до цієї країни стане для іноземнихпостачальників невигідним.
Тому тільки за невисокого номінального рівнятарифу на імпорт товарів велика країна має можливість визначати оптимальніставки імпортного мита. Проаналізуємо дані висновки за допомогою графіка.
/>
Оцінка оптимального тарифу.
Як бачимо, без використання митного тарифу,економічний добробут великої країни знаходиться на рівні Е.
Припустимо, що країна А збирається ввеститакий високий імпортний тариф, за якого весь імпорт товару X станенеприбутковим. На рис. такою ставкою тарифу є митний тариф, що перевищує 81$ заодиницю товару X. Він знижує ціну, яку отримує іноземний постачальник, до 119$.Такий тариф не може змусити іноземних постачальників продавати товар X в країніА за нижчими цінами. У даній ситуації вони взагалі відмовляться від поставоктовару X до даної країни або шукатимуть контрабандних шляхів збуту.
Відсутність доходів від імпорту свідчить, щокраїна А не отримує переваг від міжнародної торгівлі товару X. Тому ставкаоптимального тарифу завжди позитивна і знаходиться у проміжку між нульовою ізаборонною ставками митного тарифу. Вона може розглядатися і розраховуватися якоптимальна знижка з ціни будь-якому покупцеві, який має монопсонну владу.
При цьому розрахунки за передумови лінійногохарактеру функцій попиту і пропозиції свідчать, що для великої країни виграшвід покращання умов торгівлі перевищує виникаючі економічні втрати тільки уразі, коли ставка імпортного мита відносно невелика і якщо вона максимальноперекладена на іноземного постачальника за рахунок пониження світової ціни наімпортний товар.
Оптимальний тариф як складова частина ціни, щосплачується іноземними постачальниками, дорівнює величині, зворотнійеластичності імпорту. Тобто, чим нижче еластичність імпорту за ціною, тим нижчаставка оптимального тарифу.
Дану залежність можна сформулювати так: чимменш гнучка політика іноземних постачальників, які підтримують приблизнооднаковий рівень імпорту, тим більша вірогідність отримання країною додатковихкоштів за їхній рахунок, і навпаки, якщо еластичність їхніх поставок велика, аціна світового ринку залишається незмінною, тим менше шансів у країни заробитидодаткові кошти, оскільки вона не може вплинути на іноземних виробників ізмусити їх продавати товари за нижчими цінами. У даному разі введення митноготарифу буде збитковим. Оптимальний тариф у даній ситуації дорівнюватиме нулю,тобто взагалі немає ніякого сенсу його вводити. На рис. графічно зображеновплив такого оптимального тарифу. Країна А має виграш від зниження ціниімпортованого товару X у розмірі ділянки, яка значно перевищує національнівтрати споживачів, що дорівнює величині b+d.
/>
Національний виграш від ведення митноготарифу, що впливає на ціну, яка встановлюється іноземним виробником.
Водночас слід зауважити, що навіть тоді, колиоптимальний тариф обумовлює економічний виграш однієї країни, світова економікав цілому втрачає. Це пов'язано з перерозподілом доходів від однієї країни доіншої. Кожний долар виграшу країни А отримано тільки за рахунок іноземнихпостачальників. Світова ж економіка не отримала ніякого позитивного ефекту відподібного перерозподілу доходів за цінами. Але іноземні постачальникипостраждали ще більше, вони втратили ще й величину /, у розмірі якої вони малиб отримати додатковий прибуток, якби митний тариф не зумовлював скороченняобсягів імпорту.
Отже, для світового господарства митний тарифзалишається непривабливим. Світова економіка втратила сегменти в; d; /, які могли б бути перевагою, отриманою відміжнародної торгівлі, оскільки споживачі в країні А оцінюють іноземний товар Xпри обсягах імпорту в межах 1 млн. одиниць на рік вище, ніж витрати виробництваіноземних постачальників.
У даному разі світове господарство підпало піддію ефектів захисту і споживання, тобто понесло втрати від необхідностірозвитку менш ефективного порівняно із зарубіжним національного виробництва, атакож від скорочення внутрішнього споживання в інших країнах.
Крім того, не виключена ситуація, що нависокий рівень оподаткування мита своїх товарів іноземна країна можевідреагувати адекватно: або збільшити рівень оподаткування товарів країни А,або ввести податки на експорт своїх товарів до даної країни. Наслідком даноїситуації є створення однією або навіть декількома країнами власної системиторговельних бар'єрів для товарів з країни А. Критичною формою такої ситуаціїстають торговельні війни між державами. Як бачимо, й оптимальний митний тарифможе призвести до значних негативних наслідків.
Вважаємо, що при використанні оптимальноготарифу як інструменту зовнішньоекономічної політики необхідно враховувати такізакономірності:
• ставка оптимального тарифу завжди позитивнаі знаходиться в проміжку між нульовою і заборонною ставкою мита;
• ставка оптимального тарифу завжди відносноневелика. Розрахунки засвідчують, що для великої країни виграш від покращанняумов торгівлі перевищує виникаючі економічні збитки тільки у тому випадку, якщоставка імпортного тарифу відносно невелика і якщо якомога більша частина йогоперекладається на іноземних постачальників за рахунок зниження світових цін наімпортний товар;
• оптимальний тариф сприяє економічномувиграшу однієї країни, але призводить до втрат міжнародної економіки в цілому,оскільки є лише перерозподілом доходів від однієї країни до іншої. Світовегосподарство в цілому отримує ефекти захисту і споживання, тобто несе втратичерез необхідність розвитку менш ефективного, у порівнянні із зарубіжним,внутрішнього споживання в усіх країнах світу.