План
Вступ
1. Історія розвитку туризму
1.1 Рекреаційні ресурси, як основа туристичного потенціалу
1.2 Туризм, як галузь світового господарства
2. Німеччина
2.1 Загальні відомості
2.2 Курорти Німеччини
3. Теоретичні аспекти світового туризму
4. Вплив туризму на світову економіку
Список використаної літератури
Вступ
Міжнародний туризм є відносно молодою галуззю в світі, хоча свої корені бере з давніх часів. Сучасного вигляду туристична галузь набуває в 1937 р., коли цим питанням почали цікавитись міжнародні організації.
Значення туристичного бізнесу постійно зростає. Це пов’язано з тим, що туризм набирає все більшого значення для міжнародних зв’язків, є стимулом для пожвавлення економічного стану країн і окремих регіонів. Міжнародний туризм є постійним джерелом для поповнення валютних надходжень и державного бюджету. Туризм виступає стабілізатором налагодження та укріплення стосунків між країнами, дійовим фактором підвищення престижу країни в міжнародному співтоваристві, ділових колах.
Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зору використання рекреаційних ресурсів. Таким чином, іноземний турист платить за туристичні послуги, при цьому не вивозячи рекреаційні ресурси за межі країни. Країна отримую прибутки зберігаючи свої природні та культурно-історичні цінності.
Для деяких слаборозвинутих країн туризм є єдиним рушієм економічного зростання. Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій – це ті країни, уряди яких стимулюють розвиток туристичної галузі, так як туризм – це єдине джерело надходження капіталу, та іноземних інвестицій.
На міжнародному туристичному ринку на сучасному етапі існую жорстка конкуренція. Великі туристичні підприємства намагаються розповсюджувати свій вплив, яскравим прикладом чого є просування свого капіталу на іноземні ринки. Тим самим вони здійснюють позитивний вплив на розвиток туристичної галузі, допомагаючи країнам, що розвиваються зайняти стійке положення на міжнародному ринку туристичних послуг.
Туристична галузь характеризувалася як фактор встановлення міжнародних економічних зв’язків, встановлення миру у всьому світі.
В цій курсовій роботі були висвітлені питання, які на нашу думку є найважливішими для розвитку міжнародної туристичної галузі. По-перше, це історія виникнення туризму, так як саме перші мандрівки стали рушійною силою для подальшого розвитку туризму. По-друге, це опис рекреаційних ресурсів. Нами був проведений розподіл країн по регіонам, так як це допомогло нам об’єктивніше висвітлювати стан рекреаційних ресурсів, фактории які позитивно або негативно впливають на розвиток туризму в тому чи іншому регіоні.
1. Історія розвитку туризму
Масовий туризм є феноменом XX століття, оскільки отримав сучасний вигляд в основному за рахунок автомобілів і літаків з реактивними двигунами. Проте люди подорожували вже з незапам'ятних часів, головним чином для того, щоб уникнути голоду або небезпеки. Останки перших людей були знайдені в Західній Європі, Африці, Китаї і Джаві. Цей факт вказує на чудову здатність стародавніх людей подорожувати на дальні відстані без яких- небудь засобів пересування.
Винахід грошей фінікійцами і розвиток торгівлі, що почався в 4-му тисячолітті до н. э., можна визначити як початок сучасної ери подорожей. Фінікійци також винайшли писемність і колесо, так що їх по праву можна вважати родоначальниками «туристського бізнесу.
Як перших мандрівників можна виділити жителів Океанії та Середземномор’я.
Серед найперших були подорожі по Океанії. Маленькі човникові каное, не більше 40 футів завдовжки, використовувалися для подорожей з Південно- Східної Азії через Мікронезію і Тихий океан до островів Маркізи, архіпелагу Туамоту і З'єднаних островів. В 500 р. до н.е. Полінезія із З'єднаних островів подорожувала на Гаваї на відстань більше 2 тис. миль. Навігація здійснювалася шляхом спостереження за розташуванням сонця і зірок, хвилюваннями океану, хмарами і польотами птахів. Нерозгаданою залишається проблема поповнення запасів прісної води і їжі.
В стародавній колисці Західної цивілізації подорожі з метою торгівлі, комерції, релігії, лікування або навчання були популярними ще за давніх часів. У Ветхому Заповіті існують численні згадки про подорожі торговців на караванах.
З метою вивчення нових територій відправлялися в далекі подорожі старогрецькі учені (Геродот, V в. до н.е.) і дослідники інших країн (Піфей, IV в. до н.е.).
Починаючи з 776 р. до н.е. щорічно на Олімпійські ігри стікалися тисячі любителів спорту і шанувальників мистецтв не тільки з Еллади, але і інших держав Середземномор'я. До цього періоду відноситься і споруда спеціальних великих будинків, в яких могли розміститися і відпочити атлети і глядачі.
Нагромаджені до початку нашої ери географічні дані про різні країни якнайповніші були висловлені стародавніми географами Страбоном (63 р. до н.е.-20 р. н.е.) і Клавдієм Птоломєєм (90-168 рр. н.е.).
Стародавній Рим вніс свій внесок в історію туризму: багатство, достаток і величезні території імперії були першорядними складовими, необхідними для туризму. Римляни побудували прекрасну мережу доріг, по яких вони могли подорожувати на конях на відстань більше 100 миль в день, щоб подивитися знамениті храми в регіоні Середземномор'я, особливо піраміди і пам'ятки Єгипту. В період розквіту римської імперії для римлян з багатих сімей поїздка до Греції часто була пов'язана з необхідністю доповнити свою освіту. Пізніше подорож до Греції стала набувати розважального характеру: країна привертала туристів фестивалями, атлетичними змаганнями і іншими видами розваг. Переміщення багатих мандрівників вимагало відповідної організації їх відпочинку. Особливо охоче відвідувалися місця з теплими мінеральними джерелами.
Ще в 1 в. до н.е. в римській імперії виникли державні заїжджі двори, що знаходилися один від одного на відстані одного дня їзди на коні. Вони розташовувалися в містах і на головних дорогах, по яких проїжджали кур'єри і державні службовці з Рима, аж до Малої Азії і Галії.
В правління Олександра Великого (з 334 р. до н.е.) місто Ефес в Туреччині стало важливим торговим центром і одним з головних міст в античному світі, куди стікалися туристи, щоб помилуватися на акробатів, жонглерів, чарівників, які переповнювали його вулиці.
Проте занепад римської імперії (1 в. н.е.) супроводжувався і занепадом туризму. Потік багатих мандрівників скоротився, дороги прийшли в непридатність, країна стала наповнюватися бандитами, злодіями, що зробили подорожі небезпечними. Протягом подальших століть і до середини XV століття головним видом подорожей було паломництво європейців, які подорожували по святих місцях континенту.
Наймасовіше пересування людей в середньовічній Європі відбувалося за часів хрестових походів, які робилися європейськими лицарями і слідуючими за ними купцями в цілях захоплення чужих багатств і територій. Вслід за ними рухалися на схід священики і паломники у супроводі незліченних натовпів бродяг і знедолених. Представники привілейованих класів в середні століття подорожували до цілющих джерел. Проте, не дивлячись на різні цілі походів і подорожей, всі вони об'єктивно розширювали географічні пізнання людини. Докладні описи побачених ними річок, морів, материків і країн залишили Афанасій Никітін, Марко Поло, Васко де Гама, Христофор Колумб і ін. Створювалися передумови для великих географічних відкриттів кінця XV — другої половини XVII століття, число невідкритих географічних місць на карті миру неухильно скорочувалося.
В XVI столітті величезний континент Північної Америки досліджувався іспанцями, які для своїх подорожей використовували коней. Перші подорожі американців по країні здійснювалися пішки або на конях, надалі стали використовуватися маленькі човни і каное. Залежно від того як будувалися дороги, стали розповсюджуватися поїздки на поштових каретах. Будівництво залізниць по всій країні привело до ще більшої популярності подорожей. В 1850 р. була заснована компанія „Амерікен Експрес“, яка стала піонером у використанні дорожніх чеків (1891 р.) і різних туристських послуг. Однією з найважливіших подій в історії подорожей по Америці є поїздки, вчинені під час другої світової війни: більше 12 млн. американців обслуговували озброєні сили з 1941 по 1945 р.
1.1 Рекреаційні ресурси як основа туристичного потенціалу
Природні рекреаційні ресурси – це об’єкти і явища природного походження, що можуть бути використані для туризму, лікування, відпочинку, впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їхню спеціалізацію та економічну ефективність. Вони сприяють відновленню фізичних і духовних сил людини, її працездатності, використовуються для прямого й опосередненого споживання та виробництва курортних та туристичних послуг.
Рекреаційні ресурси — це сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності. Розрізняють природні і соціально-економічні (або природні і культурно- історичні) ресурси рекреаційної діяльності.
Природні рекреаційні ресурси — це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти. Соціально-економічні рекреаційні ресурси — культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території. Поняття „рекреаційні ресурси“ є набагато ширшим від поняття „туристичні ресурси“, оскільки включає в себе компоненти природи, соціально-економічні принципи і культурні цінності, які задовольняють туристичні потреби споживачів. Зробивши порівняння всіх факторів привабливості рекреаційно- руристичних ресурсів, ми прийшли висновку, що і надалі основним джерелом задоволення туристичних потреб залишається природній потенціал.--PAGE_BREAK--
Рекреаційні ресурси океанів та морів характеризуються значною різноманітністю. До основних рекреаційно-туристських берегових районів належать: в Атлантичному океані — Середземноморське узбережжя Південної Європи та Північної Африки, узбережжя Біскайської затоки, Північного, Балтійського та Чорного морів, півострова Флорида, островів Куба, Гаїті, Багамських, райони міст та міських конгломерацій Атлантичного узбережжя Північної та Південної Америки; в Тихому океані — Гавайські острови і східне узбережжя Австралії, острів Хайнань (Китай), узбережжя Японського моря, райони міст та міських конгломерацій узбережжя Північної та Південної Америки; в Індійському океані — острів Шрі-Ланка, район прибережних міських конгломерацій Індії, східне узбережжя острова Мадагаскар. Нині поширення набувають туристські подорожі на кораблях (круїзи), підводне полювання, спортивне рибальство, віндсерфінг, подорожі на яхтах, катамаранах. На нашу думку, загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно або кількісно. Для оцінки світових рекреаційних ресурсів треба враховувати географічне положення, особливості клімату і ландшафтів. До основних видів рекреаційних ресурсів належать:
1) узбережжя теплих морів;
2) узбережжя річок, озер та водосховищ;
3) лісові масиви;
4) передгір'я та гірські країни;
5) міста — столичні та історичні центри;
6) міста-курорти або курортні місцевості;
7) релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів;
8) давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні.
На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно впливає екологічний стан території — чистота або забрудненість вод, повітря, грунтів, порядок або безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни. Ми вважаємо, що до найгостріших екологічних проблем багатьох держав світу треба віднести забрудненість повітря, поверхневих вод, вод морів і океанів, розповсюдження СНІДу, тероризм, наркоманію, а також осередки десятків великих та малих військових конфліктів, що не припиняються. На даний момент існує ще одна проблема: існує неповноцінне використання багатих рекреаційних ресурсів. Ситуація ускладнюється тим, що рекреаційний попит найбільш високий в щільно населених урбанізованих районах. Територія використовується доволі інтенсивно іншими сферами господарства, а не в оздоровчих цілях.
Рекреаційні ресурси, як і інші ресурси, у світі розташовуються нерівномірно. Для більш об’єктивного висвітлення світового туристичного потенціалу, ми б хотіли розглянути рекреаційні ресурси, поділяючи їх за такими регіонами: Європа, Азія, Африка, Північна Америка, Центральна ти Південна Америка, Австралія та Океанія.
Європа. Має в своєму розпорядженні сприятливі рекреаційні ресурси і надалі залишається основним регіоном світу в сфері санаторно-курортного лікування, відпочинку та туризму.
Позитивні якості:
* вигідне економічно-географічне розташування;
* високий рівень економічного розвитку;
* зростаюча урбанізація;
* зручні транспортні зв’язки з іншими країнами;
* розвинена рекреаційна інфраструктура.
В європейському регіоні зосереджені джерела мінеральних вод, пляжі, гірські території. Більша частина регіону має всі умови для проведення відпочинку, санаторно-курортного лікування.
До країн з найкращими рекреаційними ресурсами відносяться:
> приморські, з переважною кількістю сонячних днів (Італія, Франція, Хорватія, Монако та інші);
> країни з гірськими ландшафтами та чистим повітрям (Швейцарія, Австрія).
Ще одна причина популярності європейського регіону – це зосередження найбільшої кількості історичних та архітектурних цінностей. На розвиток рекреації впливає і те, що в Європі найвищий рівень освіченості та культури. Традиційно тут проводяться різні міжнародні заходи: конгреси, з’їзди, конференції, семінари, симпозіуми, фестивалі, спортивні змагання і інше, що сприяє розвитку туризму.
Азія. Останнім часом цей регіон набирає все більшої популярності, що сприяє швидкому розвитку рекреаційної сфери.
Основні фактори які сприяють розвитку:
o сусідство з великим рекреаційним ринком (Європа);
o найбільш ємка та найбільша територія в світі за населенням;
o територію омивають три океани, багато морів, де проходять основні водно-транспортні комунікації;
o різноманітні і багаті природні ресурси та культурно-історична спадщина;
o розміщення в межах території важливих центрів паломництва;
o велика різноманітність етнічного складу (екзотика).
Негативні фактори розвитку рекреації:
. непридатність значної частини територій (пустелі, скелі, гори, джунглі) для організації масового туризму;
. невисокий рівень економічного розвитку більшості країн, непідготовленість до прийому туристів;
. слабкий розвиток транспортних комунікацій, нестабільність внутрішньополітичного становища а більшості азіатських країн.
Для Азії основними постачальниками туристів є розвинені країни Європи (Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Бельгія, Скандінавські країни), а також США, Канада, Австралія, Нова Зеландія. З країн Африки найбільші потоки рекреантів спостерігають під час паломництва в Мекку та Медіну.
Африка. На сьогоднішній момент є важливим рекреаційним регіоном, так як має великий потенціал для розвитку туристичної сфери.
Привабливість африканського регіону заключається в:
1. теплий клімат, сонячні дні на протязі всього року;
2. чудові піщані пляжі;
3. унікальні історичні та культурні пам’ятки (Єгипетьсі піраміди);
4. екзотична флора і фауна (заповідники, національні парки, які зберегли свій первісний стан).
Але існують фактори які мають відштовхуючій вплив на туристів:
. низькій рівень економічного розвитку;
. слабо розвинена рекреаційна інфраструктура (розміщення
туристів, транспортні сполучення);
. природні умови в окремих районах (жара, суховії, чисельні опади);
. нестабільне політичне положення в деяких країнах.
Але для африканського регіону є дуже важливим і вигідним розвивати туристичну галузь. Уряди багатьох африканських країн приділяють увагу розвитку рекреаційних ресурсів, вбачаючи в туризмі важливу статтю прибутку, а інколи навіть єдиний шлях економічного підняття. Економіка таких країн, як Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій, з значній степені залежать від іноземного туризму, так як це є надійним джерелом надходжень іноземної валюти. Тому у всіх перерахованих країнах в складі уряду створений пост міністр по туризму.
Північна Америка. Цей рекреаційний регіон включає в себе такі високорозвинуті країни як США і Канада. Північна Америка має вигідне економіко-географічне положення, омивається трьома океанами – Атлантичним, Тихим та Північним Льодовитим. Регіон знаходиться на перетині важливих морських комунікацій та повітряних трас, має в розпорядженні велику територію, яка володіє природнім та соціально-економічним потенціалами та людськими ресурсами. Регіон має високий рівень рекреаційної інфраструктури, включаючи всі види транспортних комунікацій.
Центральна та Південна Америка. Цей регіон включає всі країни Латинської Америки. На міжнародному рекреаційному ринку він займає дуже мале місце, не дивлячись на те, що дуже швидко розвивається туристичний бізнес в Мексиці та в країнах Карибського моря. Існують фактори які мають негативний вплив: продолжение
--PAGE_BREAK--
o віддаленість від інших щільно населених регіонів, де формуються значні рекреаційні потоки (Європа, Азія);
o слабо розвинуті транспортні комунікації;
o недостатній розвиток рекреаційної інфраструктури в більшості країн Латинської Америки;
o низький рівень економічного розвитку та тяжке матеріальне становище населення в окремих країнах регіону;
o відсутність в більшості латиноамериканських країнах політичної стабільності.
Основним видом транспорту, який використовується для перевезення туристів, є авіаційний, на другому місті – автомобільний транспорт.
Залізничний транспорт в цьому регіоні практично не використовується.
Основними іноземними туристами є громадяни сусідніх держав, із європейських країн: Іспанія, Італія, Німеччина, Англія, Франція. Поїздки туристів із Латинської Америки в Європу є незначними.
Австралія та Океанія. Цей регіон знаходиться далеко від туристичних ринків, а також від транзитних, повітряних та морських ліній. Однак швидкий розвиток рекреаційної діяльності спостерігається останнім часом в цьому регіоні.
За нашими дослідженнями за останнє десятиліття потік туристів збільшився більш ніж на два рази. З кожним роком рекреаційна діяльність, а точніше туристична індустрія, перетворюється у все більш прибуткову діяльність. На Таїті рекреаційно-туристична галузь зайняла друге місце (після експорту кокосового горіха) по надходженню іноземної валюти. На Гавайських островах в цій галузі зайнято більш ніж третина працездатного населення, і вона є більш прибуткова ніж експорт цукрового тростини або бананів.
У більшість туристів викликають інтерес мистецтво та побут аборигенів. Найбільша кількість туристів відвідують Австралію та Океанію в місяці, коли в Європі та Північній Америці відбувається спад туристичної активності. Це по-перше дозволяє згладити сезонні коливання в міжнародному туризмі в загальному, а по-друге відкриває перед Австралією та Океанією широкі можливості подальшого розвитку рекреаційної діяльності, а точніше міжнародного туризму.
1.2 Туризм як галузь світового господарства
Для того, щоб сформулювати повне визначення поняття «туризм», необхідно розглянути багатоаспектність туризму і його взаємодію з іншими видами діяльності. Відсутність єдиних визначень ускладнює вивчення туризму як учбової дисципліни.
Вивчення туризму з наукової точки зору (у ряді інших дисциплін) з недавніх пір привернуло увагу вчених багатьох областей знань. У зв'язку з цим виникла необхідність в розробці точних визначень і термінів. Ця проблема не так проста, як здається на перший погляд. Нею щорічно займаються різні організації, включаючи Організацію Об’єднаних Націй, Всесвітню туристичну організацію, Організацію економічного співробітництва і розвитку.
Туризм – це динамічне, розвинене, орієнтоване на споживача явище.
Всесвітня рада з туризму і подорожей вказала на наступні характеристики сучасного туризму:
* це найбільша індустрія світу, що має приблизно 3,5$ трильйона оборотного капіталу і включаюча такі компоненти як подорожі (круїзи, автобуси, літаки, автомобілі, залізниці); мешкання (готелі і мотелі, конференції, виставки, зустрічі); харчування (ресторани, кафе, бари); відпочинок і дозвілля (ігри, парки, розваги, атракціони);
* провідний платник податків;
* працедавець 127 млн. людей, тобто приблизно 15% зі всіх працюючих;
* сама прогресивніша галузь не тільки європейської, але і світової економіки.
2. Німеччина
2.1 Загальні відомості
Офіційна назва країни і географічне положення
Німеччина, Федеральна Республіка Німеччина (ФРН). Держава в Західній Європі – федерація у складі 16 земель. На півночі омивається Північним і Балтійським морями. На півночі межує з Данією, на сході – з Польщею і Чеською Республікою, на півдні – з Австрією, Швейцарією, на заході – з Францією, Люксембургом, Бельгією, Нідерландами. Площа – 357 тис. км2.
Столиця – Берлін.
Час. Відстає від київського на 2 години.
Святкові і неробочі дні. 1 січня – Новий рік, 1 травня – День праці, 3 жовтня – День об’єднання Німеччини (святкується з 1991 р.), 24 грудня – Святвечір, 25 і 26 грудня – Різдво.
Традиційні релігійні свята – Страсна п’ятниця, Великдень (з суботи до понеділка), Вознесіння Христове (40 днів після Великодня), Трійця і понеділок через 50 днів після Великодня, 12 днів після Трійці.
Якщо свято припадають на суботу або неділю, установи можуть не працювати в п’ятницю, що їм передує або у наступний понеділок.
Природні умови. На півночі – Північно-Німецька низовина з горбами і озерами, південніше – височини і середньовисотні гори (Рейнські Сланцеві гори, Шварцвальд, Тюрінгенській Ліс, Гарц, Рудні гори), що чергуються з плато і рівнинами. На півдні – відроги Альп заввишки до 2963 м (гора Цугшпітіє).
Головна річка – Рейн. Інші крупні річки: Везер, Ельба, Одер. Річки і канали зв’язують Берлін з Одером – на сході і з Ельбою – на заході.
На півдні країни розташовано Боденське озеро. Близько 30 % території зайнято лісами. Національні парки – Баварський Ліс, Берхтесгаден; численні природні резервати, пам’ятники природи.
На схід від Рудних гір, в долині Ельби, знаходиться улюблене місце відпочинку німецьких туристів, яке вони називають Саксонською Швейцарією. Скелі нагадують архітектурні споруди у формі пірамід, обелісків, кріпосних стін з баштами і зубцями.
Клімат помірний, на півночі і північному заході – морський, в решті районів перехідний від морського до континентального. Середні температури січня на рівнинах від 0 до -3 °С, у горах до -5 °С, у липні відповідно 16-20 °С і 12-14 °С. Опадів – 500-800 мм в рік, в горах – 1000-2000 мм.
Віза – шенгенска. Нормативний термін оформлення візи – 10 днів.
Митний контроль. Дозволене безмитне ввезення: сигарет – 200 шт. або сигар – 50 шт., або тютюну – 250 г, міцних спиртних напоїв – 1 л, вина – 2 л, кави – 0,5 кг, чаю – 100 г, одеколону і духів – 50 мл, туалетної води – 250 мл, бензину в каністрі – 10 л, продуктів харчування, предметів і речей– в межах особистих потреб.
Заборонене ввезення: отрут, психотропних речовин.
Заборонений вивіз: дитячого одягу, трикотажу, взуття, панчішних виробів, автомобілів (без спеціального дозволу), коштовностей, м'ясних виробів, фруктових і овочевих консервів, прянощів.
Дозволений вивіз: подарунків і сувенірів.
Санітарний і ветеринарний контроль. Туристам сертифікат про щеплення не потрібен. При ввезенні домашніх тварин необхідно пред’явити міжнародний ветеринарний сертифікат з відміткою про щеплення проти сказу. Запис повинен супроводжуватися перекладом на німецьку мову.
Транспорт. Авіатранспорт. Аеропорт Шенефельд знаходиться в межі Берліна. Сполучення з Берліном громадським транспортом: метро, електропоїзд, автобус. Транзитний автобус, наступний по маршруту аеропорт Шенефельд – автовокзал Берліна (розташований в центрі міста), працює цілодобово.
Автомобільний транспорт. Довжина автодоріг – 496,6 тис. км.
Загальна інформація для іноземців, мандрівних на машині, включена в буклет «Autobahn Service» який розповсюджується безкоштовно всіма автомобільними клубам і німецьким національним туристським бюро.
Орендувати автомобіль можна в аеропорту прильоту. Для цього необхідна кредитна карта і міжнародні права, видані не менше року тому. Вік водія – від 21 року.
Залізничний транспорт. Довжина залізниць – 91,4 тис. км.
Водний транспорт. Головні морські порти: Гамбург, Бремен, Бремерхфен, Вільгельмсхафен, Любек, Росток-Варнемюнде.
Грошова одиниця – євро.
Валютне регулювання. Ввезення і вивіз валюти не обмежене. Пред’явлення митної декларації при в’їзді до Німеччини не потрібне, якщо сума готівки не перевищує 15400 євро. продолжение
--PAGE_BREAK--
Поліцейські правила. За відмову заплатити штраф і при опорі при безбілетному проїзді в приміському потягу поліцейський може застосувати силу.
Соціально-політичний пристрій. Глава держави – президент. Глава уряду – федеральний канцлер. Законодавчий орган – бундестаг, органи представництва земель – бундесрати.
Місцеперебування президента, уряду і бундестагу – Берлін.
Економіка. Німеччина – високорозвинута індустріальна країна. Видобуток бурого і кам’яного вугілля, нафти, природного газу, поліметалічних руд, калійної і куховарської солей. Виробництво електроенергії головним чином на ТЭС, близько 1/4 – на АЕС. Розвинуті чорна і кольорова металургія, різноманітні галузі машинобудування: верстатобудування, електротехніка і радіоелектроніка, приладо-, автомобіле- і суднобудування, деревообробна, легка, харчова промисловість, виробництво виробів з фарфору, музичних інструментів та інші. Могутня хімічна і нафтохімічна промисловість. Високоінтенсивне сільське господарство з переважанням галузей тваринництва (свинарство і молочне тваринництво). Рослинництво спеціалізується на виробництві зерна, цукрового буряка, картоплі. Хмелярство. Виноробство. Рибництво.
Населення – більше 81 млн. осіб, понад 90 % – німці. Міське населення складає понад 85 %.
Офіційна мова – німецький. У деяких регіонах є діалектні відмінності.
Релігія. Віруючі – протестанти (лютерани – понад 50 %) і католики.
Національні традиції. При знайомстві прийнято називати титул кожного співбесідника. Якщо титул невідомий, можна звертатися «Неrr Doctor». Слово «доктор» уживається при вказівці спеціальності або професії.
Під час гуляння прийнято чокатися з господарем, що запросив гостя (хоча, наприклад, у Франції піднімають келих, але не чокаються). У ресторані вітають всіх знаходяться поряд, навіть незнайомих, виразом «Mahlzeit», що означає приблизно «Смачного».
Німці відомі вираженим педантизмом.
Кухня. Німці дуже люблять картоплю, всілякі галушки, м’ясо, ковбаси, сири і сардельки. Користуються популярністю кисла капуста, гамбурзький вугор, берлінський шніцель і численні солодощі з тіст. Ситні німецькі салати характеризуються підвищеним вмістом оцту. Особливо славиться німецький картопляний салат, салат з ковбасою, ковбасний суп, а також печення з перцем.
Німці люблять пиво і щорічно проводять пивний фестиваль в Мюнхені. Рейнські і мозельські вина, в основному білі, не поступаються за якістю французьким.
Додаткова інформація про особливості країни і її жителів.
Розміщення. У Німеччині багато готелів від однієї до п’яти зірок, є можливість орендувати кімнату або квартиру або поселитися в кемпінгу. Засоби розміщення готельного типа діляться на чотири категорії: Hotel, Gasthof, Pension, Hotel Garni.
Hotel. Готелі в Німеччині відповідають єдиним високим стандартам, навіть в недорогих забезпечений мінімальний комфорт. Особливо популярні готелі в старих замках, монастирях і палацах. Від загального числа об’єктів розміщення Німеччини готелі складають близько 30 %.
Gasthof. Переводиться як «гостиний (заїжджий) двір». Невеликий готель, найчастіше в сільській місцевості. Затишний, тихий будиночок з невеликим холом, як правило, з сімейною атмосферою. Від готелю Gasthof відрізняється в основному розмірами. Від загального числа об’єктів розміщення Німеччини готелю типу Gasthof складають близько 30 %.
Pension. У пансіоні може бути всього 1-4 номери. Тут обслуговують тільки своїх постояльців. Душ і туалет, як правило, на поверсі. Від загального числа об’єктів розміщення Німеччини пансіони складають близько 15 %.
Hotel Garni. Їх кількість в Німеччині складає близько 1/3 всіх об’єктів розміщення. Розміщення тільки з сніданком.
Хостели і приватні квартири. Дешевше за все в Німеччині можна зупинитися на приватних квартирах і в молодіжних хостелах. Мешкання на приватних квартирах забезпечують агентства по здачі житла. Вартість – 15-20 євро за ніч.
Інформацію про житло можна одержати в місцевих туристських офісах, які називаються Verkehrsamt. Написи край дороги або на будинку «Zimmerfrei» або «Fremdenzimmer» говорять про те, що тут здаються кімнати. Ночівля обходиться приблизно в 15 євро, іноді в ціну входить сніданок.
Для молоді зручно розміщення в хостелах – недорогих гуртожитках, де ієна коливається від 10 до 15 євро за ніч. Як правило, в кімнатах розмішаються по 5-6 чоловік, ліжка можуть бути двоповерховими. Зручності на поверсі. У деяких хостелах є окремі номери. У Німеччині близько 640 таких закладів.
Покупки. У Німеччині у всіх середніх і крупних містах є універсами трьох фірм: «Kaufhol», «Karstadt», «Hertie». У першій фірмі найнижчі ціни, в останній – найвищі. В кінці кожного сезону бувають розпродажі. Вивіски «preiswert», «reduzeirt» означають, що ціни понижені.
У багатьох крупних магазинах можна скористатися візками. Для цього треба защипнути монету в 1 євро в спеціальному пазу в ручці візка, щоб відстебнути її від інших візків, вставлених одна в іншу. Зробивши покупки треба повернути візок на місце, знову пристебнути його і тоді монета вискочить з паза. Біля великих універсамів візка часто стоять на вулиці біля входу. Тому, коли ви прямуєте за візком, не треба дивуватися, якщо німець, що котить порожній візок до місця повернення, з посмішкою запропонує його вам. Вручіть німцю монету в 1 євро і беріть візок. Не забудьте сказати «danke». Так прийнято.
Магазини закриваються відносно рано. З понеділка до п’ятниці промтоварні магазини відкриваються між 9.00 і 10.00, а закриваються з 18.00 до 20.00. Існує також «довгий» четвер, коли всі крупні супермаркети працюють до 20.00. По суботах магазини відкриті 16.00, а протягом чотирьох тижнів перед Різдвом, як правило, до 18.00 Продовольчі магазини можуть починати роботу з 7.00.
Телефон.Код Німеччини – 49. З телефонної будки можна подзвонити в будь-яку точку земної кулі. Як правило, в будках є телефонні довідники. Є три види автоматів: одні приймають монети, інші – телефонні картки, треті – кредитні картки. Монети приймаються номіналом в 50 і 20 центів. Мінімальна сума, на яку реагує автомат при міжміській розмові, – 20 центів. Якщо вартість розмови виявилася меншою, ніж сума, опушена в проріз автомата, – він видасть здачу. Телефонні карти (Telefonkarte) продають на пошті і в газетних кіосках.
Найдорожче дзвонити з 8.00 до 12.00 по буднях. Пільговий тариф триває з 18.00 до 8.00 в робочі дні і всі вихідні. Можна подзвонити з пошти (через оператора), але це дорожче. Також дорожче дзвінки з готельного номера. Останнім часом в Берліні з’явилися невеликі переговорні пункти з пільговими тарифами. Їх власники турки.
З Німеччини можна подзвонити за рахунок того, що викликається абонентам Для цього треба набрати номер 01-30-80-10-07 (Deutsche Telekom) і повідомити номер, власники якого згодні сплатити розмову. Довідки по телефону 8-190 або 339-28-66.
2.2 Курорти Німеччини
Берлін
Франкфурт-на-Майні
Гамбург
Штутгарт
Бремен
Мюнхен
Любек і Кіль
Нюрнберг
Ганновер
Лейпціг
Кельн
Дрезден
Дюсельдорф
Загальна туристська інформація і спеціальна інформація по окремих регіонах країни розсилається безкоштовно туристськими агентствами Німеччини. Стандартний пакет включає п’ять карт (Німеччини, автомобільних доріг, мотелів і кемпінгів, молодіжних готелів, готелів). У нього також входять путівник по визначних пам’ятках кожного міста і села, календар подій на поточний рік, каталог готелів і ресторанів, загальна туристська інформація по країні (туристський сервіс, телефони, пошта, банки, оренда квартир і ін.).
У Німеччині туристів всюди чекають визначні пам’ятки і пам’ятники багатовікової культури: замки і палаци, церкви і монастирі, стародавні міста з фортечними мурами, воротами і баштами, із старими будинками буржуа на романтичних вулицях. Навіть в невеликих містах є музеї. Художні колекції Німеччини – одні з найбагатших в світі.
У Німеччині є все, щоб зробити перебування гостей приємним: готелі на будь-який смак, безліч магазинів, затишні кафе і ресторани, громадський транспорт, надійність роботи якого відома у всьому світі, а також місцева гостинність, що підняла якість обслуговування туристів до дуже високого рівня. продолжение
--PAGE_BREAK--
Наявність відразу декількох метрополій пов’язана з історичним розвитком країни. Особливе місце в Німеччині займає його стара і нова столиця – Берлін. Поряд з ним в Німеччині є цілий ряд регіональних столиць, в яких широко представлена німецька історія і культура. Містам Німеччини властива важлива особливість, яка щорічно привертає в країну безліч туристів, – величезна різноманітність визначних пам’яток.
Старі цегляні споруди на півночі країни свідчать про багатство колись володарюючої над морем Ганзи. Тут панує стримана і велична атмосфера, що несе відбиток стилю життя багатих традиціями купецьких сімей. Далі на південь на зміну їм приходять колишні імперські міста, княжі і єпископські резиденції з величними соборами, замками, палацами і ратушами. У багатьох містах старий центр відреставрований відповідно до його історичної зовнішності, а багато будинків охороняються як пам'ятники старизни.
Майже кожне місто має по-своєму вируюче «міське» життя, яке починається вранці з ділової суєти і закінчується пізно увечері цілою гаммою розважальних і культурних заходів. Майже кожне крупне місто може гордитися своїми важливими міжнародними ярмарками і конгресами.
Берлін
Столиця і найкрупніше місто Німеччини, знову повний прагнення стать «серцем Європи». Берлінська стіна, що розділяла місто впродовж 28 років, впала. Сьогодні це єдине місто, в якому реконструюються центр і передмістя. Широкомасштабні перетворення знову ведуть Берлін на авансцену світу. Тут знаходиться більше 80 музеїв, які знайомлять з розвитком цивілізації Європи і Далекого Сходу протягом шести тисячоліть; зберігаються такі всесвітньо відомі шедеври, як бюст Нефертіті, прекрасний Пергамский вівтар, зібрання картин Рембранта. З архітектурних пам’яток і визначних пам’ятників слід зазначити: Бранденбургскі ворота, будівлю Рейхстагу, палац Шарлоттенбург, монумент-колону Перемоги Зігесзойле із статуєю Богині перемоги Вікторії, Курфюрстендамм, Олімпійський стадіон, Зоологічний сад, Александерплац, Потсдам, палац Сансуси.
Гамбург
Це друге за величиною (після Берліна) місто Німеччини, один з найбільших морських портів Європи, що зберіг, проте, властиві тільки йому своєрідність і зовнішність. Величезна кількість мостів, яких налічується 2400, і зелені створює неповторний стиль міста. На воді розташовані його північні приельбскі квартали, де височіють численні церкви, а під ними будівлі з тимчасових банків і монополій гамбурзького Сіті. Із заходу до ділової частини примикає «квартал розваг» Сан-Паулі з ресторанами, нічними клубами, барами із знаменитою вулицею Репербан. На північ від Ельби, навколо штучно створеного озера на Альетере розміщується аристократичний район. У культурному відношенні Гамбург прийнято вважати німецькою «столицею мюзиклу». Безпосередня близькість Північного і Балтійського морів надає можливість зробити цікаві екскурсії і прогулянки по морю.
Бремен
Історія розвитку Бремена нагадує гамбурзьку. Вже з XI ст. Бремен мав торгові зв’язки зі всіма країнами Півночі, в XII ст. – з містами Середземного моря. Його історичний і діловий центр – Альтштадт. Нові адміністративні будівлі є сусідами з пам’ятниками минулого: собором XI ст., міською ратушею XV ст. Від старих часів збереглася і корпоративна будівля купецтва «Шюттінг», в якому розмістилася Торгова палата.
Любек і Кіль
Мальовничі старовинні міста Любек і Кіль мають давні традиції морської торгівлі. Ще в XV в. Любекську гавань називали «королевою Ганзи». Тут добре зберігся середньовічний центр.
Кіль розвивався як місто-резиденція з 1570 р. Він і зараз є адміністративним центром землі Шлезвіг-Гольштейн. Киль – це військово-морська база і крупний центр суднобудування. Відомі спортивні традиції міста, в якому регулярно проводяться регати. На відміну від Любека в Килі збереглося менше історичних будівель.
Ганновер
Будучи у далекому минулому невеликим ринковим селищем на річці Лейне, Ганновер сьогодні може гордитися своєю величиною і значущістю. Впродовж багатьох років столиця Нижньої Саксонії є місцем проведення щорічного міжнародного промислового ярмарку, який вважається найбільшим в світі. Своїй сучасній і жвавій зовнішності місто зобов’язане величезній кількості мальовничих парків озер і садів.
Кельн
Багато туристів відвідують Кельн, який був заснований римлянами в I ст. н.е. як торговий вузол на перетині Рейну і сухопутних доріг. Історичний центр міста – Альтштадт знаходиться на лівому березі Рейну. У минулому його оточували фортечні мури (збереглися її ворота). У всій своїй могутності і пишності в самому центрі міста підноситься Кельнській собор – всесвітньо відомий пам’ятник готичної архітектури. Собор будувався шість століть (1248-1880 рр.). В даний час це не тільки місце для проведення церковної служби, але і найбільший музей, де зібрані колекції картин, скульптур, ювелірних прикрас.
Ні в одному другом місті країни немає такої кількості старовинних церков, як в Кельні.
Також необхідно згадати і про безліч пивоварень і пивних, якими славилося це місто. Крупною подією є святкування карнавалу в Кельні, що відрізняється веселістю, життєрадісністю і строкатістю.
Дюсельдорф
Комерція і елегантність – відмінні риси Дюсельдорфа, столиці землі Північна Рейн-Вестфалія. Це місце проведення промислових і торгових виставок світового масштабу, крупний фінансовий і зовнішньоторговельний центр. Широкою популярністю користуються дюсельдорфські салони модного одягу.
Франкфурт-на-Майні
Одна з найбільшої агломерації Німеччини – Рейнсько-Майнська, її столиця – Франкфурт-на-Майні. Тут проводилась коронація німецьких кайзерів і середньовічні торгові ярмарки, життя і творчість великого Гете зробили Франкфурт всесвітньо відомим. Під час Другої світової війни місто було знищене на 95 %. Його сучасні хмарочоси стали символом нової, процвітаючої Німеччини. Франкфурт вважається містом банків, страхових агентств і міжнародних ярмарків. Франкфуртська фондова і валютна біржі є провідними в країні. Франкфуртський аеропорт належить до найважливіших в світі.
Штудгарт
Околичне німецьке місто, яке в 1944 р. було зруйноване, а в 1950-х роках відновле. Це одне з найпривабливіших міст Німеччини. Розташований в улоговині, оточеній мальовничими лісами, Штутгарт привертає безліч гостей. Його ратушна площа одна з найкрасивіших в країні. Неповторну своєрідність місту додають великі парки, що відокремлюють райони один від одного. Штутгарт рясніє пам’ятниками, статуями і фонтанами. У старовинних будівлях розташовано багато музеїв і художніх галерей. У місті є музей Гегеля, тут він народився. Великою увагою користуються також музеї «Мерседеса» і «Порше». Крім того, Штутгарт знаменитий своїм університетом.
Мюнхен
Столиця Баварії, місто витонченості і радості життя. Мюнхен і його околиці надають своїм гостям широкий спектр можливостей для повноцінного відпочинку і розваг. Місто є крупним культурним центром. Тут представлені численні видавництва і театри, три симфонічні оркестри, близько 50 музеїв, цікавої архітектури. Найважча для туристів проблема – це вибір розваг.
Нюрнберг
Перша згадка про це місто відноситься до 1050 р. У свій час тут навіть вибирали імператорів Німеччини і зберігали імператорські скарби. Під час Другої світової війни місто було на 90 % зруйнований, але в даний час він практично знов відновив свою колишню зовнішність. Це красиве місто, розташоване на горбах. Він радує туристів морем черепичних дахів і мальовничою панорамою з скелі імператорського замку Кайзербург. У Нюрнберзі знаходиться будинок-музей Альбрехта Дюрера.
Лейпціг
Друге за величиною після Берліна місто колишньої НДР. У XVII-XVIII ст. місто стало економічним центром, столицею книгодрукування і музичного життя Німеччини. У університеті Лейпціга вчилися Гете, Лессінг, Клопшток. У Музеї образотворчих мистецтв виставлені роботи старих майстрів – Кранаха, голландських і італійських художників XV-XVI ст. Єгипетський музей Лейпцігського університету містить одну з кращих європейських колекцій мистецтва Єгипту і документів епохи фараонів. Церква Томаскірхе – найвідоміша в місті. Тут зберігаються останки І.С. Баха.
Дрезден
Резиденція курфюрстів Саксонії з середини XVI ст., місто бароко. Він дуже сильно постраждав в роки Другої світової війни. Не дивлячись на масштабні реставраційно-відновні роботи, які ведуться з 1951 р., сліди руйнувань ще не скрізь ліквідовані. Збереглися розвалини Фрауенкірхе – красивої церкви. Палац Цвінгер відновлений і відкритий для відвідин. Знаменита Дрезденска картинна галерея старих майстрів розташована в південній частині палацу. У палаці розташовані і інші музеї: Фізико-математичний салон, в експозиції якого представлені наукові прилади XI-XIX ст.; Історичний музей. На Театрплац відновлений Оперний театр.
Великі річки країни також дуже привабливі для туристів. У їх розпорядженні ціла флотилія сучасних кораблів, які по комфортабельності не поступаються хорошим готелям, пропонуючи багату і різноманітну кухню і цікаві розважальні програми. У пунктах, де є визначні пам’ятки, проводяться екскурсії.
Щонайдовший тур здійснюється по Рейну: з Роттердама в Нідерландах і до Базеля в Швейцарії. Дуже романтична ділянка між Кельном і Майнцем, а також поїздка по Мозелю. У будь-якому пункті круїз можна на якийсь час перервати для ближчого ознайомлення із знаменитими центрами виноробства, до яких відносяться, наприклад, Кенігевінтер, Бахарах, Ассманхаузен і Рюдехсхайм.
З Регенсбурга або Пассау зручно починати поїздку Дунаєм і знайомитися з німецькою ділянкою цієї величавої європейської річки.
Ті, хто віддають перевагу романтичним подорожам, можуть зробити круїз Везером в оточенні порослих лісами гір, починаючи з Ганноверіш-Мюндена і до Гамельна, минувши на своєму шляху тихі містечка із стародавніми монастирськими спорудами і пишними будовами епохи Ренесансу. продолжение
--PAGE_BREAK--
Відомі в Німеччині райони туризму пов’язані з долиною Рейну, Баварією, Шварцвальдом, Балтійським побережжям. Район середньовисотних гір Шварцвальд є одним з улюблених місць проведення канікул і відпусток в Німеччині. Південь країни цікавий великими озерами. Екскурсії по живописному Чорному лісу дають можливість познайомитися з місцевими жителями і їх звичаями. Цей край знаменитий виноробством. На півдні, у околицях Фрейбурга, з весни до пізньої осені відкритий Європарк, в якому є розваги для дітей і дорослих.
Балтійське побережжя чарує своєю красою. Суворий ландшафт з піщаними дюнами і будиночками, дахи яких покриті очеретом, неспокійне море, кораблі на рейді – все це має свою неповторну красу. У курортних місцях на Балтійському морі знаходиться понад тисяча санаторіїв, будинків відпочинку, туристських баз.
Баварські Альпи відомі як популярне місце туризму і зимового відпочинку. Високогірні курорти Німеччини дають відмінну можливість сумістити катання на лижах з прогулянками по околицях, багатими культурними і історичними пам'ятниками.
Найвідоміший курорт Баварських Альп – Гарміш-Партенкирхен –столиця зимової Олімпіади 1936 р., на якій вперше були проведені змагання гірськолижників.
Гарміш довго залишався незаперечним лідером зимового відпочинку в Німеччині, поки у нього не з’явився суперник – Бертехсгаден. Цей зимовий курорт буквально зливається з гірським масивом Штайнернес-Мєєр. Курорт Бертехсгаден – старовинне місто з костьолом, вузькими вулицями і середньовічною ринковою площею. Велика частина будівель в цьому місті, автодороги і вокзал були побудовані в кінці 1930-х рр., коли в його околицях поселилися вище керівництво Третього рейху. Краса Берхтесгадена загальновизнана. Але із-за особливостей рельєфу гірськолижні траси не утворюють єдиного цілого. На спеціальному автобусі туристи можуть переїздити в інші райони катання.
Головний серед них – Йеннер, розташований вище по ущелині. Тут створені траси міжнародного рівня. Інші райони – Россфельд, Готхен, Хохшварцек більше підходять для навчання і комфортного сімейного катання.
У долині Рейну є безліч мінеральних джерел, тому тут знаходяться знамениті бальнеологічні курорти: Вісбаден, Бад Зальциг, Бад Брайзіг, Бад Хеннінген, Бад Хоннуф, Бад Годсберг, Баден-Баден.
/>
/>
У сучасному світі туризм — це багатогранне явище, тісно пов'язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками. Однак жодна з них не може повністю і вичерпно схарактеризувати його як об'єкт власних досліджень і жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно розв'язати комплекс його проблем.
Існує багато поглядів на туризм як на галузь господарства, так і на міжгалузевий комплекс або ринок, де туристичне підприємство з продукції різних галузей формує туристичний продукт.
Згідно з визначенням Всесвітньої туристичної організації (ВТО), туризм є похідним від французького tour (прогулянка, поїздка) і являє собою подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку.
Закон України «Про туризм»визначає туризмяк тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою або професійно-діловою метою без зайняття оплачуваною.
За Н.Ф.Реймерсом, туризм — це будь-яка подорож з метою відпочинку і знайомства з новими регіонами й об'єктами, а О.О.Бейдик дає наступне пояснення цього терміна: туризм — це форма масового подорожування та відпочинку з метою ознайомлення з навколишнім середовищем, що характеризується екологічною, освітянською та іншими функціями.
Як бачимо, будь-яке визначення поняття «туризм» виключає момент отримання прибутку під час туристичної подорожі. Отже, туризм є популярною формою організації відпочинку, проведення дозвілля, пізнання рідного краю, навколишнього середовища, знайомства з історією, культурою і традиціями певної країни.
Туризм можна розглядати в широкому і вузькому значенні.
В широкому розумінні до туризму належить будь-який маршрут вашого переміщення у просторі, який виходить за межі буденності або за рамки повсякденних справ. Так, щоденні поїздки з дому на роботу і з роботи додому, до туризму не відносять, а постійні виїзди на рибалку чи в ліс — уже туризм. Прогулянка магазинами по дорозі на роботу — це не туризм, а от відвідування ярмарку або цілеспрямована поїздка в торговий центр в іншому місті належить до туризму, якщо ця поїздка не здійснювалась за товарами, які регулярно купуються для повсякденних потреб.
У вузькому значенні туристичними вважають всі спеціально організовані маршрути по переміщенню громадян, які здійснюються за їх рахунок (або за рахунок організацій, що їх послали), окрім переміщень, пов'язаних із виконанням професійних обов'язків. Фактично організацією туризму, у вузькому значенні, займаються спеціальні організації (туристичні фірми, бюро, агентства та ін.), які в загальному називаються суб'єктами туристичної діяльності. Згідно із законом України «Про туризм», суб'єкти туристичної діяльності — це підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг.
Таким чином, суб'єкти туристичної діяльності обслуговують людей (туристів), які тимчасово виїхали зі свого постійного місця проживання.
Отже, турист — особа, яка здійснює подорож у межах своєї країни або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування метою, на термін від 24 годин до шести місяців, без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.
Сучасна наука поділяє розвиток туризму на декілька етапів залежно від зміни наступних факторів:
— мотивації подорожей;
— способу подорожей і розвитку транспортних засобів;
— кількості подорожуючих і охоплення туризмом різних верств населення.
За цими критеріями історичний шлях розвитку туризму можна поділити на 4 етапи: 1 -й, початковий етап, — до 1841 р.
2-й, етап становлення туризму як галузі, -з 1841-1914 pp. 3-й, етап формування індустрії туризму, — з 1914 — 1945 pp. 4-й, етап монополізації туристичної індустрії, — з 1945 р. до наших днів.
Розглянемо більш детально шлях розвитку туризму від найперших його проявів до сучасного рівня.
Один з експертів Всесвітньої туристичної організації Джафар Джафарі у своїй праці «Феноменологія туризму» зазначає, що люди подорожували завжди.
Про це свідчать записи стародавніх народів, які населяли Середній і Далекий Схід та Середземномор'я. Ці історичні нариси показують, що з розширенням торговельної діяльності і завоювань в Греції, Римі та Китаї представники знаті все частіше відправлялись у поїздки для розваг, знайомства зі світом, із торговою чи дипломатичною метою.
Поділ суспільства на вільних і рабів, поява товарно-грошових відносин, розподіл праці і виділення частини людей, не зайнятих у суспільному виробництві й управлінні, розвиток торгівлі, мистецтва і культури — ось головні фактори, які вплинули на посилення необхідності в здійсненні поїздок і подорожей.
Окрім пізнавальної мети та розваг, подорожі починають переслідувати й інші цілі:
— розвиток культури привів до створення видатних творів скульптури, архітектури, живопису. Природно, що вони стають метою подорожі;
— пізнання людиною навколишнього середовища зумовило відкриття цілющих властивостей деяких природних джерел, місць з унікальним кліматом та інших об'єктів. Метою подорожей стають відпочинок, лікування;
— бурхливий розвиток різних релігій, паломництво, відвідування святих місць, храмів, виконання релігійних настанов та інше стають ще однією метою здійснення подорожей.
Незважаючи на розширення мети подорожування, розвиток напрямів і навіть будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, розваг та паломництва, туризм як такий ще не має комерційної спрямованості.
Наступний період суспільного життя серйозно позначився на становленні туризму. Розвиток і укрупнення міст, поглиблення процесів спеціалізації праці, розвиток торгових ярмарків, підвищення життєвого рівня спричинює до зростання кількості людей, які мають стимул і можливість подорожувати.
Велику роль в процесі подальшого розвитку туризму починають відігравати фактори, пов'язані з появою сфери послуг та невиробничої сфери, будівництвом інфраструктури. Так, у першій чверті XVIII ст. в Англії зроблені величезні капіталовкладення в розбудову судноплавної річкової сітки, розширивши її до 1160 миль, збільшивши частину країни доступною для водних перевезень.
У Франції в другій половині XVIII ст. відбувалося масове будівництво доріг і до початку XIX ст. налічувалось близько 40 тис. км сухопутних доріг, 8 тис. км судноплавних річок і 1000 км каналів.
XIX століття — це період видатних наукових відкриттів і впровадження їх у практику. Революційні перетворення в галузі механізації і укрупнення виробництва мали для розвитку туризму велике значення. Перш за все, це було пов'язано з подальшим розвитком різних напрямків сфери послуг, одним з яких став туристичний бізнес. Тому початком 2-го етапу в розвитку туризму можна вважати 1841 рік, коли англійцем Томасом Куком здійснена перша комерційна туристична поїздка з Лейстера в Лафборо, під час якої було перевезено залізницею з метою прогулянки 600 чоловік — членів товариства тверезості. У 1847 році Томас Кук створив туристичне товариство, яке розповсюджувало білети (путівки) не тільки в Англії, а й за її межами. У 1863 році Т.Куком організована велика подорож англійців у Швейцарію, а у 1868 році — в Північну Америку. продолжение
--PAGE_BREAK--
Томас Кук вперше створив специфічний туристичний продукт -тур, уклавши угоди із залізничниками і пароплавними компа-ніями, готелями та ресторанами на обслуговування туристів.
Ідею Т.Кука підхопили багато підприємців найбільш індустріально розвинутих європейських країн, де в 40-50-х роках XIX ст. відкриваються перші туристичні бюро.
У зв'язку з розвитком міжнародних курортів у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії ці країни нарівні з Англією стають міжнародними центрами туризму в Європі.
Значну роль в розвитку туризму відіграли нові географічні відкриття, подорожі мореплавців, освоєння Американського, Африканського і Австралійського континентів.
Розвиток туристичної індустрії привів до створення у 1898 році Міжнародної ліги туристичних асоціацій зі штаб-квартирою в Люксембурзі.
Туристична активність була перервана Першою світовою війною, після закінчення якої туризм знову активно розвивається. Так почався 3-й етап — етап індустріалізації туризму.
Глибоке опрацювання багатьох аспектів, велика організаційна робота по залученню і обслуговуванню туристів, планування і підготовка маршруту, будівництво спеціалізованих комплексів, розвиток інфраструктури окремих регіонів — все це дозволяє віднести туризм до сучасної індустрії відпочинку, лікування, розваг, бізнесу. Саме в цей період туристична діяльність стає основною діяльністю для багатьох підприємств і організацій, які професійно надають туристичні послуги.
Туристична індустрія — це сукупність виробництв різних галузей господарства, закладів культури, освіти, науки, що забезпечують створення матеріально-технічної бази туризму, підготовку кадрів та процес виробництва, реалізації і споживання туристичного продукту на основі використання природних багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства.
Після закінчення Другої світової війни туристична індустрія отримує ще більш могутній поштовх до розвитку. Міжнародна інтеграція, розширення міжнародного розподілу праці, відкриття кордонів, забезпечення більш легкого доступу в інші країни, розвиток транспорту і зв'язку, підвищення рівня життя широких верств населення — цс ті загальні тенденції, які характеризують початок 4-го етапу. Але визначальною характеристикою цього періоду може бути названа монополізація галузі туризму, тобто виділення її в самостійну складову сфери послуг. В умовах зростання психологічних навантажень, інтенсифікації життя людей в індустріальних країнах туризм діє як ефективний засіб рекреації. З предмету розкоші він стає необхідністю населення високорозвинених індустріальних країн. В кінці XX ст. спостерігається збільшення попиту на туристичні послуги серед людей середнього і нижче середнього статку. Це ще більшою мірою диференціювало туристичний ринок, призвело до різноманіття туристичний продукт, розрахований на людей з різним матеріальним становищем, різними інтересами, мстою і вимогами до рівня сервісу.
Таким чином, розвитку туризму у світі сприяли політичні, економічні, технічні, культурологічні та соціальні фактори. Інтенсивний розвиток туризму спостерігається в країнах зі сприятливою внутрішньою і зовнішньою політикою, стійким економічним розвитком, високим рівнем культури, соціальною підтримкою громадян.
В середині XX століття уряди багатьох країн світу звернули серйозну увагу на розвиток туризму, і в 1947 році розрізнені міжнародні туристичні організації були об'єднані в Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (МСОТО). Його дійсними членами стали як державні, так і недержавні офіційні національні організації 116 країн світу.
Необхідність постійних міжнародних контактів з метою розвитку і координації туристичних обмінів, погодження політичних, економічних, соціальних і культурних аспектів діяльності стала причиною реорганізації в 1969 році згідно з резолюцією Генеральної асамблеї ООН неурядової організації МСОТО в міжурядову Всесвітню туристичну організацію (ВТО).
ВТО — провідна спеціалізована міжнародна міжурядова організація у сфері подорожей та туризму, що діє під патронатом ООН, об'єднує 139 країн — дійсних членів (початок 2003 p.), представлених відомствами з туризму, а також 88 асоційованих членів і 350 приєднаних членів. Штаб-квартира у Мадриді. Статут ВТО прийнято 27 вересня 1970 року. Починаючи з 1980 року, цей день святкується як Всесвітній день туризму. Головний орган ВТО — Генеральна Асамблея (ГА), що скликається кожних два роки. Керівними органами є Виконавча Рада і Секретаріат ВТО. Важливі документи, прийняті ВТО та за її участі: Резолюція конференції ООН з міжнародного туризму і подорожей (Рим, Італія), Манільська Декларація зі світового туризму (Філіппіни, 1980), Документ Акапулько, прийнятий Всесвітнім форумом з туризму (Мексика, 1982), Хартія туризму і Кодекс туриста, ухвалені VI сесією ГА ВТО (Болгарія, 1985), Гаазька Декларація з питань туризму, прийнята Міжпарламентською конференцією з питань туризму (1989), Глобальний етичний кодекс туриста, прийнятий XIII сесією ГА ВТО (Чилі).
Україна — дійсний член ВТО з 1997 року і член виконавчої Ради ВТО з 1999 року. З 1998 Київський інститут туризму, економіки і права, готельний комплекс «Дніпро» та Київська міська державна адміністрація — члени Ділової ради ВТО. У структурі ВТО діють шість регіональних комісій: Європейська, Африканська, Американська, Південноазіатська, Близькосхідна і Тихоокеанська. Функціонує вищий навчальний центр з туризму (СІЄСТ) у Мексиці. Термін повноважень 26 членів Виконавчої ради, що обираються Генеральною Асамблеєю за принципом один на кожних п'ять дійсних членів, — 4 роки. Кожних два роки переобирається половина членів ради. Секретаріат очолює генеральний секретар (з 1997 року — Франческо Франжіалі), який обирається Генеральною Асамблеєю (за пропозицією Виконавчої ради) на 4 роки. Функціонує ряд допоміжних органів: комітети з програми роботи організації, бюджетно-фінансовий, з проблем довкілля, статистики, з підтримки якості, а також мережа навчальних центрів. Офіційні мови: англійська, французька, іспанська, російська.
3.Теоретичні аспекти світового туризму
При вивченні світового туризму необхідно брати за основу теоретичний метод аналізу, який підтримується емпіричними дослідженнями. Найбільш ефективні теорії міжнародної торгівлі і міжнародних фінансів, які разом створюють економічну теорію світогосподарських зв'язків. До них належать:
— теорія абсолютних переваг;
— теорія порівняльних переваг;
— теорія співвідношення факторів;
— теорія життєвого циклу продукту;
— теорія подібності країн, які в сукупності пояснюють позицію країни в міжнародному туристичному обміні, світовий поділ та загальне спрямування розвитку туристичних потоків.
Розглянемо теорію абсолютних переваг у туристичній індустрії. Справді, деякі країни мають унікальні туристичні ресурси: рідкісні природні місця, такі як Ніагарський водоспад у США, гора Джомолунгма в Непалі та ін.; пам'ятники архітектури та мистецтва — піраміди фараонів у Єгипті, Тадж Махал в Індії, Акрополь у Греції, Колізей в Італії тощо. Унікальні природні пам'ятники та витвори мистецтва, створені людиною, визначають монопольне становище тієї чи іншої країни і спонукають туристів приїздити до неї.
Свою абсолютну перевагу така країна може ще більше посилити інноваційною політикою, яка дозволяє їй створювати специфічні продукти туризму і тим самим забезпечувати собі хорошу спеціалізацію в міжнародному туризмі.
Інновації в туристичному секторі здебільшого охоплюють індустрію гостинності, яка все більше використовує новітні, технології в готельному бізнесі та індустрії розваг, формування нового туристичного продукту і маркетинг. Завдяки застосуванню передових методів управління та активному використанню сучасних інформаційних засобів і нових матеріалів, інновації також можуть істотно знизити ціну туристичного продукту.
У 1817 році Давид Рікардо розвинув ідеї Адама Сміта і ще більше зміцнив доводи на користь вільної торгівлі. Підрахувавши робочий час, необхідний для виробництва заданої кількості вина і сукна в Англії і Португалії, він показав вигідність зовнішньої торгівлі для країни, коли вона спеціалізується на виробництві тих продуктів, які може виробляти більш ефективно, ніж інші країни, без урахування абсолютних переваг. Інакше кажучи, країна відмовляється від виробництва товарів, в яких вона має абсолютну перевагу і спеціалізується на інших, більш ефективних виробництвах, при цьому купує в інших країнах з меншими ресурсами ті товари, від виробництва яких вона відмовилась. На прикладі Португалії Д.Рікардо показав, що при абсолютній перевазі у виробництві вина і сукна ця країна поступилась виробництвом сукна Англії з тим, щоб самій спеціалізуватись на виробництві більш вигідного для неї товару — вина.
Це і є теорія порівняльних переваг, яка повністю пояснює і характер двосторонніх обмінів продуктами міжнародного туризму, як результат різниці ці" між країнами.
На ціну туристичного продукту впливають витрати на транспорт, проживання і супутні послуги, які, у свою чергу, залежать від цілого ряду складових, що різні в кожній країні — це податкова політика держави, застосування нових технологій, ціни на пальне, продукти харчування, інші види послуг. Разом з вивченням порівняльних цін враховується також якість обслуговування. Для збереження конкурентоспроможності і завоювання порівняльних переваг окремим країнам необхідно підтримувати високий рівень обслуговування, як це роблять такі країни, як Великобританія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Італія, де ціни відносно високі.
Більш точну відповідь на питання «Які саме товари забезпечують країні абсолютну і відносну переваги?» дає теорія, розроблена для розвитку міжнародного туризму. Виникають додаткові місця розміщення, харчування, транспортний зв'язок, розвиваються природні та історико-культурні центри туризму. Тому країни, які можуть керувати великим внутрішнім попитом, готові задовольнити і міжнародний попит.
Для визначення внутрішнього попиту застосовують такі показники: чисельність населення, ВВП (валовий внутрішній продукт) на душу населення, кількість місць проживання та інші. До країн із високим внутрішнім попитом належать Франція, Німеччина, Великобританія, Ірландія та ін. Отже, і міжнародні обміни найчастіше відбуваються між країнами, які мають подібні умови прийому та обслуговування гостей.
Досягнуті багатьма країнами економічні показники розвитку туризму та стандарти туристичного обслуговування можуть служити для України орієнтиром на перспективу. Аналіз даних про дохід від іноземного туризму в розрахунку на душу населення показує, що особливо швидко туризм розвивається в країнах Європейського Союзу, а найбільші туристичні обміни відбуваються між сусідніми країнами. Найважливіші фактори, які стимулюють цей процес, такі:
— високий рівень безпеки подорожей у країнах ЄС (цей фактор займає перше місце в опитуваннях туристів); продолжение
--PAGE_BREAK--
— висока якість та широкий спектр туристичних послуг;
— вільне пересування в межах Європейського Союзу та Шенгенської
— групи країн, відсутність прикордонного та митного контролю;
— введення з 1 січня 2002 року єдиної валюти — євро.
Крім цих факторів, значний розвиток туризму в кінці XX та на початку XXI століття пояснюється рядом інших причин. Найголовнішою з них слід визнати посилення процесу індустріалізації — зміцнення економічних зв'язків між країнами і континентами на основі поглибленого територіального розподілу праці і безпосередньо пов'язаного з ним розширення науково-технічних і культурних зв'язків. Важливу роль відіграють досягнення науково-технічної революції, особливо в галузі транспорту і нових інформаційних технологій. Розвитку туризму сприяє збільшення грошових доходів населення ряду країн, підвищення рівня освіти та культури, а також зростаюча втома від життя у великих містах.
Чимале значення мають і здійснювані в багатьох країнах спеціальні програми, направлені на активізацію туристичного руху: скасування обмеження на ввезення валюти, будівництво готелів та доріг, широка реклама об'єктів туризму, ціна на туристичні послуги та ін.
Водночас існують чинники, які стримують розвиток світового туризму або негативно впливають на нього, причому в Україні їх значно більше, ніж в країнах, які є основними постачальниками туристичного продукту.
Як свідчать результати соціологічного опитування, проведеного Німецьким Інститутом Вивчення Вільного Часу в державах Європейського Союзу, найбільше подорожуючих хвилюють наступні проблеми:
1. Війна, неспокій, політична нестабільність (74 %).
Як бачимо, саме цей фактор найбільше стримує туристів від здійснення закордонних поїздок до тієї чи іншої країни.
Однак практика показує, що вплив цього фактора набагато вагоміший і стосується він не лише держави, в якій спостерігається політичний неспокій, але й країн, сусідніх із нею. Найяскравішим прикладом, що характеризує цю ситуацію, може бути Близький Схід. На відносно невеликій території тут сконцентровані досить привабливі місця для відпочинку.
Однак динаміка розвитку туризму в згаданому регіоні підлягає різким коливанням. Так, через військові дії в Лівані в середині 80-х років спостерігався різкий спад потоку туристів та доходу від нього в цілому по регіону. В 1986 році Близький Схід відвідало на 17,6 % іноземних туристів менше, ніж в 1985 році, а доходи за аналогічний період скоротились на 16,5 %. Після початку військових дій в районі Перської затоки в 1991 році у цьому регіоні побувало на 6,62 % іноземних туристів менше, ніж в 1990 році, а надходження від туризму в 1991 році зменшились на 14,4 % в порівнянні з попереднім роком.
Усі намагання урядів держав даного регіону збільшити кількість подорожуючих до своїх країн перекреслюються одним повідомленням про зростання напруженості в регіоні. Від цього потерпають не тільки державні бюджети, що недораховуються значних валютних надходжень, але й окремі підприємства, яким зменшення потоку туристів завдає великі збитки.
2. Екологічні проблеми (57 %).
Цей фактор характерний, насамперед, для України, у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС в 1986 р. Інститутом Вивчення Вільного Часу зазначено, що в 1985 році екологічні проблеми хвилювали лише 30% потенційних туристів (на кінець 90-х — вже 57%). Тут дається взнаки негативний вплив аварії на ЧАЕС. Кількість іноземних туристів, що відвідали Київ у 1986 році, знизилась більш ніж у 5 разів порівняно з 1985 роком, і тільки нещодавно вона почало поступово зростати. Негативний ефект екологічного чинника посилюється також його довгостроковим характером, адже зміна свідомості суспільства відбувається набагато повільніше, ніж ліквідація наслідків екологічної катастрофи.
3. Хвороби та епідемії (55 %).
Вплив цього фактора особливо істотний для африканського континенту. На сьогоднішній день обсяги туризму в цьому регіоні не перевищують 2% від світового рівня, при цьому його основна частина припадає на країни Північної та Південної Африки. Туризм в центральній її частині практично не розвинутий, хоча, на думку фахівців, для цього є непогані можливості, зокрема для розвитку екологічного та екзотичного видів туризму, які останнім часом набувають все більшої популярності. Факторами, які гальмують розвиток туризму в Центральній Африці, є невивченість цього регіону і численні хвороби та епідемії, які тут постійно спалахують.
Одним із засобів боротьби з ними може стати обов'язкова вакцинація всіх туристів, які прямують до цього регіону, що, до речі, вже проводиться в більшості розвинутих країн при організації подорожей в райони зі складною епідеміологічною ситуацією. Однак виникнення нових джерел епідемій, виявлення нових вірусів та невивченість попередніх ще довго будуть відвертати туристів від ідеї відвідування цього регіону.
4. Природні катаклізми та катастрофи (49 %).
Складність впливу цього фактора полягає в тому, що природні катастрофи можуть відбуватись практично в будь-якому регіоні, а передбачити і, тим більше, попередити їх фактично неможливо. Руйнівна дія природних катастроф спрямована, перш за все, на існуючу туристичну і транспортну інфраструктуру. І хоча від прояву форс-мажорних обставин такого роду ніхто не застрахований, їх виникнення може призвести до відкладання туристом поїздки в цей регіон на невизначений час або навіть до її відміни. В цьому випадку, як і при екологічних катастрофах, великого значення набуває психологічний аспект, що стримує туриста від поїздки до регіонів, які потерпіли від стихійного лиха, навіть після ліквідації наслідків природних катастроф. Ці чинники є найбільш характерними для регіонів з підвищеною сейсмічною активністю. Зокрема, внаслідок землетрусів у Японії та Каліфорнії (США) регіони, що постраждали, недорахувались до 50 % туристів як в період ліквідації наслідків землетрусів, так і в перші кілька місяців після ліквідаційного періоду.
5. Злочинність (44 %).
Останнім часом цей фактор набуває все більшого значення. Маються на увазі не лише поодинокі випадки нападу, пограбування або навіть вбивства туристів, але й сплановані терористичні акти. Наочним прикладом вищевикладеного є випадок, який трапився наприкінці 1997 року в Єгипті, коли група європейських (в основному німецьких) туристів, які подорожували вздовж берегів Нілу, була розстріляна ісламськими фундаменталістами. Через це в 1998 році, за попередніми підрахунками, Єгипет втратив 25-30 % іноземних туристів від запланованої кількості. Різко зменшилась кількість туристів в США після терористичних актів 11 вересня 2001 року та ін.
Світовий туризм та його ринки стикаються з постійними змінами у демографії, зміною життєвих цінностей та швидким розвитком технологій. Освіта, спосіб життя та набутий досвід формують вимоги споживача в туристичній індустрії.
Основні тенденції у зміні вимог та очікувань завтрашніх туристів такі:
— зростання рівня освіченості, вимогливості у своїх потребах та туристичного досвіду, вимагають все вищих стандартів обслуговування;
— вони все більше потребують справжніх цінностей і чогось надзвичайного та незвіданого;
— вони стають старшими та багатшими, більш фізично і розумово активними і потребують більш активних форм відпочинку;
— вони все більше поважають себе, віддають перевагу комфорту і не хочуть витрачати зайвий час на дорогу до місця відпочинку і назад;
— вони хочуть чогось навчитися і самовдосконалитись, тому потребують більшого, аніж просто розваг та відпочинку;
— вони хочуть брати участь у житті країни та громади, куди вони приїхали і оволодіти новими навиками;
— вони все більше потребують таких видів відпочинку, які не чинять негативного впливу на культурне та природне довкілля;
— вони все більше хочуть отримати послуги, які будуть адекватними до затрачених коштів, і віддають перевагу ситуації, коли наочно можна побачити, за що платиш, при цьому їхня оцінка співвідношення ціни і якості стає все глибшою і обгрунтованішою.
Сьогодні необхідно врахувати основні тенденції розвитку туризму на сучасному етапі, які у світовому туризмі характеризуються:
— тяжінням до незайманої природи, що асоціюється з поняттям краси, і у зв'язку з цим розвитком екологічного туризму;
— поширенням індивідуальних туристських подорожей;
— розвитком елітарного туризму (мисливського, наукового, конгресного);
— розвитком нетрадиційних (екстремальних) видів туризму.
Важливе значення для розвитку як іноземного, так і внутрішнього туризму мають туристичні ресурси, які є основною метою подорожей. Внаслідок цих обставин вони зумовлюють і визначають найважливіші економічні показники туризму, такі як кількість туристів, ціна на послуги, географія подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування та ін. Тому комерційна робота в галузі туризму повинна будуватись на всеохоплюючому обліку туристичних ресурсів як в цілому по країні, так і по окремих регіонах.
4.Вплив туризму на світову економіку
Сучасна індустрія туризму — одна з найбільш швидко прогресуючих галузей світового господарства і розглядається і як самостійний вид економічної діяльності, і як міжгалузевий комплекс.
На сьогоднішній день туризм став явищем, що увійшло у повсякденне життя майже третини населення планети. Більше того, на початку XXI ст. туризм за обсягами доходу справедливо посів третє місце серед провідних галузей світової економіки. За результатами 2001 року, туристична галузь утворила 12 % світового внутрішнього продукту і поглинула більше 11 % витрат споживачів. продолжение
--PAGE_BREAK--
В багатьох країнах і регіонах туризм є основним джерелом прибутків. За чисельністю працівників індустрія туризму також стала однією з найбільших у світі — в ній зайнято понад 260 млн. чол., тобто кожний 10-й працюючий. Надходження з туристичних подорожей у світовому масштабі становлять понад 500 млрд. доларів США щорічно.
Найбільші прибутки отримують країни Західної Європи та США.
Згідно з прогнозами експертів Всесвітньої туристичної організації (ВТО), на початку XXI ст. обсяги міжнародного туризму зростатимуть щороку в середньому на 4 %. Хоча за 2001 рік кількість туристів досягла рекордної цифри — біля 700 млн. чол., збільшившись більше ніж на 7 %, в зв'язку з подіями 11 вересня в США щорічні темпи зростання зменшаться. Очікується зростання туристичного руху у світі з 700 млн. туристів щорічно до 937 млн. у 2010 році, за рахунок чого передбачається збільшення доходів до 1100 млрд. доларів США. Якщо ж до результатів міжнародного туризму додати ще й обсяги внутрішнього туризму, то показники зростуть принаймні вдвічі.
Туризм є вагоме джерело створення робочих місць, і, за прогнозами, впродовж наступних п'яти років у світі створюватиметься 2500 нових робочих місць щодня. Це одна з небагатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу. Це має важливе значення, оскільки, поглинаючи більше робочої сили, туризм зменшує соціальну напругу в суспільстві. Крім того, світовий досвід показує, що індустрію туризму можна розвивати і в період економічних криз, що має важливе значення для країн Східної Європи. Витрати на створення одного робочого місця тут в 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу в 4 рази вища, ніж в інших галузях господарства. Прикладом можуть бути такі країни, як Аргентина, Бразилія, Мексика, Єгипет, Туніс, Перу та інші.
Розглядаючи підсумки 2000 року, ВТО відзначає, що найбільша кількість туристів відвідує Європу — 57,7 %. Це й зрозуміло, бо в жодній іншій частині світу на досить невеликому просторі не знайти такого різноманіття ландшафтів, культур, історії та народів. Унікальний європейський туристичний продукт робить Європу визнаним лідером ринку у сфері туризму та подорожей. Майже всі регіони світу продемонстрували значне зростання обсягів туризму, але особливо вражаючих результатів досяг, як і передбачалось, Азіатсько-Тихоокеанський регіон, де кількість подорожуючих зросла на 15 %. Ще 16,7 % подорожують Північною Америкою, 3,2 % — Латинською Америкою, 3,4 % — приїздять на Близький Схід, 1,8% — в Африканські країни, 1,7 % — в Австралію.
Якщо проаналізувати діяльність туристичної сфери всіх країн світу впродовж останніх десяти років і визначити лідерів по залученню туристів у свою країну, розташувавши їх по місцях за підсумками роботи в 2000 році, то таблиця буде мати такий вигляд:
/>
Традиційними лідерами Старого світу залишились Франція, Іспанія та Італія. Значні темпи зростання демонструють США (8,7 % в порівнянні з 1999 p.). Вийшов у лідери і Китай, який з 12-го місця в 1990 році перемістився на 5-тс у 2000 році.
Таким чином, визначивши лідерів з приймання іноземних туристів, можна впевнено констатувати той факт, що саме в цих країнах найбільший вплив на економіку мала туристична індустрія. Надходження валюти в % розподіляються так: в європейські країни — 62,4 %, країни Північної Америки — 16,4 %, Латинської Америки -11,7 %, африканські країни — 2,5 %, Ближній Схід — 2,5 %, Азію та Австралію — 4,5 %. В багатьох країнах світу туризм є однією з найбільш пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 20-45%, а надходження від іноземного туризму є основним джерелом отримання валюти. Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства, таких як будівництво, зв'язок, харчова промисловість, сільське господарство, торгівля, виробництво товарів народного споживання та інші. Цей бізнес приваблює підприємців з багатьох причин: невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристичні послуги, високий рівень рентабельності та мінімальний термін окупності витрат.
Вплив туризму на економіку країни перебування можна дослідити за допомогою оцінки прямого і побічного впливу. Оцінка економічного впливу туризму ґрунтується на витратах туристів. Тут важливо розглядати різні аспекти економіки, які відчувають на собі вплив витрат туристів. Розрахунок економічного впливу цих витрат проводиться за допомогою мультиплікатора. Оскільки місцеві підприємства залежать від інших підприємств-постачальників, будь-які зміни витрат туристів у туристичній місцевості приведуть до змін на виробничому рівні економіки, доходів, зайнятості. Мультиплікатор туризму — це відношення змін одного з ключових економічних показників (виробництво, зайнятість, дохід) до змін витрат туристів. Це певний коефіцієнт, на який повинні множитись витрати туристів.
Якщо схематично розглянемо туристичні витрати, то побачимо, що основні з них, в першу чергу, ідуть на туристичні підприємства, які безпосередньо обслуговують туристів. Частина цих коштів виходить з економічного обігу на оплату імпорту товарів і послуг, які споживаються на місці перебування і ці кошти в подальшому не відіграють ролі в економічній діяльності території. Решта грошей використовується на придбання місцевих товарів та послуг, покриття власних витрат на енергоносії, оплату праці, податків та інше. В кожному циклі витрат частина коштів накопичується, частина сплачується державі у вигляді податків і вони перестають обертатись в економіці тієї чи іншої території.
20-25 % коштів витрачаються туристами в певній місцевості чи країні на додаткові послуги, сувеніри, транспорт та інше, з яких частина продовжує циркулювати в місцевій економіці — решта переходить до держави та осідає у місцевих жителів у вигляді накопичень.
При оцінці значення мультиплікатора важливо вибирати не тільки методику, але й визначати вид мультиплікатора, кожний з яких виконує свої специфічні функції.
Мультиплікатор виробництвавимірює обсяг додаткового виробництва за рахунок збільшення витрат туристів.
Мультиплікатор продажувимірює додаткові обороти бізнесу в результаті збільшення витрат туристів.
Мультиплікатор доходіввимірює додаткові доходи у вигляді заробітної плати, орендної плати, відсотків від позичок і прибутку.
Мультиплікатор зайнятостіхарактеризує кількість робочих місць, створених за рахунок додаткових витрат туристів.
Економіка туризму безпосередньо пов'язана з багатьма секторами економіки різних галузей господарювання і тому для розрахунку мультиплікатора потрібна чимала база даних.
Які ж головні причини спонукають туристів витрачати величезні кошти?
Для того, щоб дати відповідь на це питання і грамотно працювати на різноманітному туристському ринку, потрібно, перш за все, знати характерні риси гостей з провідних країн світу. Спробуємо дати відповідь на головні питання, використавши маркетингові дослідження, проведені ВТО в кінці XX століття.
Що змушує жителів провідних країн світу залишати рідний дім і вирушати в подорож?
В 10 найбільш розвинутих країнах світу головним мотивом для здійснення подорожі залишається відпочинок. Найбільше значення відпочинку надають в тих країнах, які не мають теплого моря. Тут частка відпочинку серед інших поїздок складає 76-83 %. По-іншому складаються справи в державах, що володіють чудовими пляжами та сприятливим кліматом. В цих країнах частка відпочинку за кордоном складає вже 62-73 %.
Більша кількість поїздок з метою бізнесу властива тим державам, в яких виїзд в інші країни займає скромніше місце: в США — 33 %, Іспанії — 25 %, Італії — 18 %. Не можна забувати, що в першокласних готелях великих міст головною фігурою залишається бізнесмен. В готелях курортних міст головна фігура — відпочиваючий (хоча серед них, звичайно, зустрічається чимало бізнесменів, проте мета їхнього перебування не бізнес, а відпочинок).
/>
Як розподіляються уподобання населення за типами організації відпочинку?
Прихильність до тих чи інших типів організації відпочинку досить суттєво відрізняється по країнах. Можна навіть говорити про національні вподобання типів відпочинку. Значна частина жителів Великобританії обере відпочинок на березі теплого моря — 46 %. Услід за британцями, але значно їм поступаючись, йдуть громадяни Бельгії (35 %) та Німеччини (32 %). Відпочинок у містах явно приваблює японців — 51 %, іспанців — 33 %, французів — 25 %. В подорожах країнами проводять свою відпустку жителі Італії — 41 % та Франції — 32 %.
/>
1) 5 % — займають круїзи; 2) 5 % — відвідування культурних та спортивних подій; 3) 10 % — гірський туризм; 4) 9 % — відвідування культурних та спортивних подій; 5) 7 % — спорт.
Як розподіляються вподобання населення щодо засобів розміщення?
Приблизно рівну прихильність до розміщення в готелях зберігають жителі майже всіх країн — в межах 52-62 %. Однак є два винятки: 88 % японців обирають готель. У голландців готель як засіб розміщення займає більш скромне місце — лише 38 %. Зате вони є лідерами у виборі кемпінгу (20 %).
/>
З року в рік зростає кількість туристів, які мають друге житло в інших країнах. Це необов'язково власний будинок, розкішна вілла, а можливо тільки скромна однокімнатна квартира в багатоквартирному будинку, так звана студія. Так чи інакше, відпочинок у власному будинку за межами рідної країни проводять 33 % громадян США, 23 % — Нідерландів, 18 % — Великобританії. Ті, хто бідніший, обирають відпочинок в гостях у знайомих і родичів. Таких міжнародних туристів набирається серед голландців до 15 %, французів — до 22 %. Розподіл туристів за вибором засобів розміщення значною мірою пов'язаний з їхнім особистим статусом.
Як розподіляється туристичний потік за матеріальним станом?
У міжнародному туризмі зустрічаються люди з різним достатком. У туристських потоках майже усіх країн переважають представники середнього класу: від 40 % в Нідерландах до 59 % в Італії. Люди з невисоким достатком займають значне місце в туристичному потоці Франції (36 %) та Італії (31 %). Серед туристів із Німеччини (43 %), Нідерландів (41 %), Великобританії (37 %) провідне місце займають представники вищого класу, які пред'являють попит на найкомфортабельніші умови розміщення. Щоправда, багато з представників цього класу мають власні будинки. продолжение
--PAGE_BREAK--
/>
Як розподіляється туристський потік за статтю і віком?
Дані таблиці показують, що тільки у Франції спостерігається невелика перевага жінок в туристському потоці. В інших країнах більшість туристського потоку складають чоловіки, особливо в Італії — 61 %. Звертає на себе увагу активність людей старшого віку, після 60 років, у Франції, де вони складають 30 % потоку (для порівняння — в Італії 13 %).
Таблиця 1.2.6. Розподіл туристичного потоку за статтю та віком, %
Країна
Частка
жінок
Вік
15-29
30-44
45-59
60 і більше
Німеччина
47
23
30
27
20
Великобританія
44
22
33
29
16
Франція
51
22
26
22
30
Італія
39
32
33
22
13
Нідерланди
45
25
32
27
16
Іспанія
40
Отже, основною рушійною силою розвитку туризму залишаються економічні вигоди, які він надає. Так, туризм стимулює розвиток елементів інфраструктури — готелів, ресторанів, підприємств торгівлі тощо. Він зумовлює збільшення доходної частини бюджету за рахунок податків, що можуть бути прямими (плата за візу, митний збір) або непрямими (збільшення заробітної плати робітників спричинює збільшення сум прибуткового податку, що сплачується ними в бюджет). Крім цього, як зазначалося вище, туризм має широкі можливості для залучення іноземної валюти і різного роду інвестицій.
Він сприяє диверсифікації економіки, утворюючи галузі, що обслуговують індустрію туризму, забезпечує зростання доходів населення та підвищення рівня добробуту нації.
Також вплив туризму на економічний розвиток виявляється у підвищенні ділової активності та розширенні виробництва товарів і послуг у результаті збільшення платоспроможного попиту за рахунок іноземних та місцевих екскурсантів.
Особливе місце відводиться туризму у створенні робочих місць і розв'язанні проблеми зайнятості. Кількість робочих місць щоденно збільшується, не вимагаючи при цьому великих витрат. Туризм охоплює багато секторів економіки і цим ускладнює визначення точної оцінки кількості працівників, зайнятих у сфері туризму. Крім того, вирішення проблеми реальної оцінки ускладнюється ще й специфічним характером праці (сезонність, робота за сумісництвом, тимчасова робота тощо). І все ж кількість зайнятих у туристичній сфері постійно зростає.
Важливе значення має вклад туризму в платіжний баланс країни, який виражається у вигляді різниці між витратами іноземних туристів у країні і витратами резидентів цієї ж країни за кордоном.
Таким чином, ми визначили економічні функції туризму та їх вплив на економіку.
Але не менш важливі є соціальні функції туризму, особливо якщо розглядати туризм як форму розумового та фізичного виховання, що реалізується через гуманітарно-соціальні функції, основними з яких є:
— виховна — формує відчуття патріотизму, колективізму, моральних та етичних цінностей;
— освітня — поповнює та закріплює знання з питань краєзнавства, природознавства, топографії, рекреалогії; знайомство з культурою і традиціями країн і народів світу тощо;
— оздоровча — оптимальний режим фізичних навантажень, використання сприятливого впливу природних факторів на стан організму, дотримання правил особистої та громадської гігієни, розвиток адаптивних можливостей, підтримка організму на належному рівні фізичної підготовки;
— спортивна — створення бази загальної фізичної підготовки, досягнення максимальних результатів у спорті, спеціальна підготовка до змагань.
Виходячи з цього, можемо розглядати туризм і як популярну форму організації відпочинку, проведення дозвілля, пізнання рідного краю, навколишнього середовища, знайомства з історією, культурою і традиціями певної країни.
І ще один дуже важливий фактор — вплив туристичної діяльності на навколишнє середовище. Цей вплив може бути прямим, опосередкованим, позитивним і негативним. Туризм не може розвиватися без взаємодії з навколишнім середовищем, але, керуючи цим розвитком, можна зменшити негативний вплив і збільшити позитивний.
Позитивний вплив включає охорону і реставрацію пам'ятників природи, історії, культури, створення національних парків і заповідників, збереження лісів, захист рослинного і тваринного світу.
Негативний вплив, на жаль, більший, зокрема, це вплив на якість води в річках, озерах, морях та на якість повітря, зростання викидів шкідливих речовин транспортними засобами, самовільне розміщення тимчасових баз відпочинку, забруднення відходами навколишнього середовища, самовільне розпалювання вогнищ, понівечення історичних пам'ятників вандалами. Деякі види туристського відпочинку, такі як полювання, риболовля, збирання рослин, завдають негативного впливу живій природі і призводять до зменшення чисельності або навіть до повного зникнення фауни та флори певних територій та інше. Зростання населення в туристських регіонах, будівництво нових туристичних потужностей потребує залучення якомога більшої кількості природних ресурсів, що, у свою чергу, збільшує навантаження на навколишнє середовище.
Список використаної літератури
1/ За матеріалами Доценко Ю.М., Мішогло Г.О. «Економічна і соціальна географія світу», Київ-2000
2. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні
3.http:\\www/vip-travel.com.ua