Київськийнаціональний університет імені Тараса Шевченка
АртеменкоСвітлана Богданівна
УДК316.286
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙПОТЕНЦІАЛ КОНЦЕПЦІЇ КОМУНІКАТИВНОЇ РАЦІОНАЛЬНОСТІ Ю.ГАБЕРМАСА
22.00.01- теорія та історія соціології
Автореферат
дисертаціїна здобуття наукового ступеня
кандидатасоціологічних наук
КИЇВ– 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі теорії таісторії соціології факультету соціології Київського національного університетуімені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: доктор соціологічних наук, професор
Тарасенко Валентин Іванович,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
професор кафедри теорії та історіїсоціології.
Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук
Бурлачук Віктор Фокіч,
провідний науковий співробітник
Інституту соціології НАН України (м. Київ),
доктор соціологічних наук, доцент
Щербина Віктор Миколайович,
доцент кафедри галузевої соціології
Київського національногоуніверситету
імені Тараса Шевченка (м. Київ).
Захист відбудеться 25 лютого 2008року о 14°° годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.30 у Київському національномууніверситеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 314.
З дисертацією можна ознайомитися убібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка заадресою: 01033, м. Київ,вул. Володимирська, 58.
Автореферат розісланий “23” січня 2008 р.
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради Ю.О. Тарабукін.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКАРОБОТИ
Актуальність теми. На сучасному етапі розвиткулюдства в період становлення нової інтелектуальної епохи однією з найбільшзначущих її особливостей стає нагальна потреба вивчення всезростаючих масштабівглобалізації й соціальної інтеграції індивідів, що охоплюють практично всіаспекти життєвого світу соціуму. Ці соціальні феномени є неможливими безпіднесення ролі комунікації в суспільстві, досягнення мовного взаєморозумінняміж культурно неоднорідними представниками міжнародної спільноти.
Процес глобалізації передбачаєпоширення однорідних культурних зразків за рахунок абстрагування віднаціональної специфіки. В цих умовах існує пряма загроза нівелювання певнихісторичних звичаїв, культурних цінностей чисельних соціальних спільностей.Звідси, це явище, крім позитивних результатів кооперативного вирішення найбільшглобальних проблем сучасності, об’єктивно здатне породжувати і велику кількістьсоціальних конфліктів і суперечностей з боку світових спільнот. За цієї умовиглобалізація не виконує функцію соціальної інтеграції, натомість створюєнебезпеку посилення напруги в цілому світі. Ця обставина вимагає збереженняінтеграційних процесів глобалізації шляхом налагодження глобальногокомунікативного взаєморозуміння та консенсусу. Цього можна досягти за допомогоюпідвищення самої культури мовлення, успішного застосування комунікативної дії,оптимізації мовленнєвого впливу, раціоналізації комунікативної взаємодії індивідів.Очевидним стає підтримання соціальної інтеграції й цілісності саме накомунікативних засадах раціональності та ефективності суспільної інтеракції.Показовим у цьому випадку може виступати приклад концепції комунікативноїраціональності відомого німецького соціального філософа та соціологаЮ.Габермаса, теоретико-методологічний потенціал якої свідчить про плідність вїї межах наукової спроби подолання кризових тенденцій, притаманнихглобалізаційним процесам сучасності.
Крім того, проявом глобалізаційнихтенденцій сьогодення виступає поступове посилення інтегративних тенденцій всуспільствознавстві. Наочним взірцем у цьому плані видається синтетичнаконцепція комунікативної раціональності Габермаса, яка спирається натеоретико-методологічні засади соціальної філософії та соціологічної наукикласичного зразка, водночас узгоджується з її новітньою логікою розвитку. Вцьому контексті продуктивність інтегративних процесів у соціальній науці можебути певною мірою оцінена шляхом дослідження теоретико-методологічнихможливостей концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса.
Отже, актуальність та доцільністьздійснення цілісного аналізу теоретико-методологічних можливостей концепціїкомунікативної раціональності Габермаса постає у зв’язку із ситуацією втеоретичній соціології й суспільстві сьогодення. Наукова проблемаполягає в тому, що сьогодні вітчизняна й світова соціологічна думка не маєдостатнього теоретичного досвіду вивчення пізнавального,теоретико-методологічного потенціалу цієї концепції. До того ж неоднозначнеоцінювання цієї концепції вітчизняними науковцями у радянські часи і насучасному етапі розвитку теоретичної соціології в цілому не сприяло здійсненнюйого адекватного розкриття. Відтак на сучасному етапі розвитку соціологічноїнауки практично відсутні ґрунтовні знання про можливості, структуру, механізмреалізації цього потенціалу. В системі соціологічного знання фактично ще невироблено конкретних теоретичних засобів для опису, пояснення і прогнозуваннятеоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональностіГабермаса.
Невизначеним також залишаєтьсяпитання про те, чи забезпечує напрямок формування теоретико-методологічногопотенціалу концепції Ю. Габермаса,якісно новий рівень пізнання соціальної реальності? Чи є він плідним длянарощування нового знання, сприяє зростанню цього ж потенціалу, чи все ж маєтаки обмежений характер і не може бути використаний для сучасної “розсипчастої”соціології?
Дане дисертаційне дослідженняакцентує увагу саме на цілісному аналізові концепції комунікативноїраціональності Ю. Габермаса, критичному розгляді її теоретико-методологічнихспроможностей.
Оскільки процес глобалізаціїзагострює потребу підтримувати соціальну інтеграцію і цілісність, тому метоюроботи є: встановити новітні характеристики теоретико-методологічногопотенціалу концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса.
Відповідно до поставленої метидисертаційного дослідження вирішувались такі завдання:
розкрити зміст поняттятеоретико-методологічного потенціалу наукової концепції в теоретичнійсоціології;
визначити статус концепціїкомунікативної раціональності Ю. Габермаса в соціальному пізнанні;
виявити її теоретико-методологічнізасади;
встановити пізнавальні переваги таобмеженість концепції комунікативної раціональності Габермаса;
розкрити наукове значення концепціїГабермаса для сучасної теоретичної соціології.
Об’єктом дисертаційного дослідженнявиступає концепція комунікативної раціональності Ю. Габермаса.
Предметом є гносеологічна специфікатеоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса.
Методи дослідження. Вдисертаційній роботівикористовувалисятакі загальнонаукові методи: аналіз, системнийпідхід, порівняльний аналіз та синтез. Порівняльний аналіз дав змогу визначитипізнавальні переваги та обмеженість концепції комунікативної раціональності зпозиції класичних та некласичних зразків науковості, прийнятих у соціологічнійнауці. Застосування системного підходу, аналізу та синтезу надало можливістьздобувачу розглянути системні характеристики цієї концепції шляхом виокремленняїї структурних зв’язків між основними поняттями та означенням базової логічноїідеї. Методи аналізу та синтезу сприяли інтерпретації понять “пізнавального” та“теоретико-методологічного потенціалу” наукової концепції, розкриттюосновоположних ознак теоретико-методологічного потенціалу концепціїкомунікативної раціональності: її наукового статусу, теоретико-методологічних ісистемних характеристик, інтегративної специфіки формування, системи понять таметодологічного принципу, які конституюють даний потенціал, розгляду науковоговнеску Ю. Габермаса у розвиток сучасної теоретичної соціології.
Наукова новизна одержанихрезультатів. Удисертаційній роботі, на основі вирішення завдань, обґрунтовано низку положень,що мають наукову новизну і виносяться на захист:
уточнено, що єдність теоретичних іметодологічних можливостей концепції у соціальному пізнанні є передумовою їїтеоретико-методологічного потенціалу;
вперше показано, що концепціякомунікативної раціональності Ю. Габермаса є некласичною інтерпретативноюмоделлю соціального пізнання з рисами структурної неповноти, теоретичноїнезавершеності та логічної суперечливості. Еклектичність цієї концепціїобумовлена поєднанням в її межах численних пізнавальних стратегій, підходів татеоретичних положень з різних наукових дисциплін, а також макро- й мікро-рівнів теоретизування, які втілено у зображення дуалістичної моделі суспільства(системи та життєвого світу);
уточнено, що поняття “комунікативноїраціональності” в концепції Габермаса не виконує системотвірної функції, хоча йзближує на загальній основі різні варіанти інтерпретації комунікативної дії;
вперше визначено сутність, структуру,напрямок формування теоретико-методологічного потенціалу габермасівськоїконцепції комунікативної раціональності. Гносеологічна спроможність цьогопотенціалу обумовлена його системно-інтегративним характером, коли йогоструктура містить поняття “комунікативна дія”, “комунікативна раціональність”,“життєвий світ”, а також методологічно актуалізований принципінтерсуб’єктивності, який є плідним в осмисленні мотиваційно-смисловихкомпонентів комунікативної поведінки індивідів. Напрямок формуваннятеоретико-методологічного потенціалу цієї концепції є екстенсивний;
вперше показано, що застосуванняконцепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса є гносеологічно ефективнимдля дослідження символічних, культурних явищ та процесів соціальної реальності,тобто в контексті глобалізації, соціальних конфліктів, механізмів соціальноїінтеграції, ідентифікації, девіантних відхилень в аспекті соціалізації;
вперше розкрито науковий внесокГабермаса у розвиток соціологічної теорії, бо в межах його концепціїкомунікативної раціональності окреслено пізнавальні обмеження класичних і сучаснихсоціологічних підходів, здійснено наукову спробу більш цілісного,багатоаспектного розгляду проблематики раціональності на основі інтеграції цихпідходів, в напрямку формування цієї концепції може здійснюватисяпершопочаткова систематизація певного соціологічного матеріалу, як то теоріїсоціальної поведінки. Комунікативна концепція раціональності поглиблюєміждисциплінарні зв’язки соціальної науки, а положення Ю. Габермаса просоціальні аспекти символічної інтеракції сприяють збагаченню соціологічного уявленнядо комунікації й теорії соціокультурного аналізу.
Практичне значення одержанихрезультатів. Результатидисертаційного дослідження можуть бути використані в практиці викладання такихкурсів: “Науковий статус соціологічних теорій”, “Актуальні проблемисоціології”, “Історія соціології”, “Новітні напрямки сучасної західноїсоціологічної думки”, “Соціологічні теорії суспільства”, “Соціологіяпостмодерну” та ін.
Апробація результатівдисертації. Результатидисертаційного дослідження було обговорено на семінарах кафедри теорії таісторії соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка,на конференції з нагоди Днів науки факультету соціології та психологіїКиївського національного університету імені Тараса Шевченка 28-29 квітня 2005 року,на методологічному семінарі факультету соціології та психології у травні 2005року та методологічному семінарі факультету соціології у червні 2007 року, йтакож на таких науково-практичних конференціях: XII міжнародній науковійконференції “Харківські соціологічні читання” 23-24 листопада 2006 року(Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна), Другій науковійконференції “Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління” 14квітня 2006 року (Донецький державний університет управління), VІІІ міжнароднійконференції молодих науковців “Проблеми особистості в сучасній науці:результати та перспективи досліджень” 27-28 квітня 2007 року (Київськийнаціональний університет імені Тараса Шевченка), міжнародній науковійконференції Першого Львівського соціологічного форуму “Актуальні проблемисучасного українського суспільства” 19-20 травня 2007 року (Львівськийнаціональний університет імені Івана Франка).
Публікації. Результати дисертаціїопублікованіу статтях фахових видань (3), матеріалах і тезахконференцій (6).
Структура та обсягдисертації.Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків та спискувикористаних джерел, що містить 221 найменування, викладених на 18 сторінках.Основний обсяг дисертації складає 146 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтованаактуальність теми дисертаційної роботи, висвітлено мету, завдання, об’єкт іпредмет дослідження, визначено методи, наукову новизну, практичну значущістьотриманих результатів, вказано про апробацію роботи та публікації.
У першому розділі“Епістемологічна характеристика теоретико-методологічного потенціалу наукової концепції всоціологічній науці” розкрито ступінь наукового опрацювання проблематикитеоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса у вітчизняному і світовому соціологічному дискурсі. Далі авторомздійснено інтерпретацію понять “пізнавального”, “теоретико-методологічногопотенціалу” концепції в рамках теорії соціологічної науки, детально розглянутозміст, структуру, чинники, які впливають на рівень розвитку цього потенціалу вцілому, уточнено зміст та співвідношення теоретичних та методологічнихможливостей наукової концепції.
Дослідженнямтеоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональностіГабермаса займалися такі вітчизняні теоретики соціології: C. Барматова, Л.Бевзенко, Н. Костенко.
У працях Н. Костенко здійснюваласяінтерпретація таких понять теорії комунікативної дії Ю. Габермаса, як“комунікативна дія”, “публічний дискурс”, розкривалася специфікагабермасівської інтерпретаційної методології дискурсу, розглядався науковийвнесок цього вченого у розвиток досліджень в межах сфери медіа-культури.
С. Барматова окреслювала теоретичніперспективи комунікативних проектів Габермаса для розвитку такої галузевоїсоціологічної теорії, як соціологія політики.
Варто виокремити роботи Л. Бевзенко, оскільки вониприсвячувалися критичному аналізові деяких аспектів стратегії теоретичногосинтезу у концептуальних побудовах Габермаса.
Власне кажучи, осмисленняукраїнськими соціологами даної проблематики здійснювалося скоріше на описовомурівні, що зводилося до аналізу деяких понять концепції комунікативноїраціональності, окреслення можливостей її застосувань у прикладній сферісоціології, поверхового розгляду окремих теоретичних обмежень інтегративноїстратегії концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса.
У межах російського та зарубіжногосоціологічного дискурсу приділяється значно більше уваги аналізовісоціологічної спадщини Ю.Габермаса.
У працях Н. Полякової, Ю. Кімельова,В. Култигіна та І. Девятко висвітлювалися головним чином змістовні таструктурні аспекти головних понять концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса: “комунікативна дія”, “система” та “життєвий світ”, розкривалисядеякі методологічні засади цієї концепції.
Проблематика стратегії теоретичногосинтезу в комунікативній концепції Габермаса знайшла своє відображення уроботах російських науковців В. Добренькова, А. Попова, В. Іванова, М. Головіна та Г. Осіпова.
Слід виокремити фундаментальнідослідження відомого російського соціолога Ю. Резніка, присвячені обґрунтуваннюсистемності концептуального мислення Ю. Габермаса загалом.
Все ж найбільш масштабніше іґрунтовніше розкриття теоретико-методологічного потенціалу комунікативноїконцепції раціональності відбувалося зусиллями західних соціологів теоретиків.
Зарубіжні науковці приділяли особливуувагу осмисленню теоретичних досягнень та недоліків цієї концепції.
Позитивне оцінювання теоретичнихздобутків Габермаса відбувалося у роботах англійських вчених С. Леша, Г.Скемблера, Л. Макней, американських соціологів М. Дефлема, П. Камолніча,німецького послідовника Ю. Габермаса А. Хоннета, шведського теоретикасоціології П. Монсона та датського вченого Л. Зойнер.
В роботах таких дослідників, як Н.Музеліс, І. Креіб, О. Гаррінгтон (Англія), Х. Беккер (Канада), Мартін деВлігхере (Бельгія) робилися акценти на виокремлення таких її пізнавальнихнедоліків: недосконалість понятійно-категоріального апарату й методологічної бази,гносеологічна обмеженість у пізнанні соціальної реальності.
Особливої уваги заслуговують розробкиамериканського науковця Дж. Рітцера, оскільки він здійснив поглиблений аналізтеоретико-методологічних засад концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса,особливостей механізмів агент-структурної інтеграції в творчості німецькогосоціолога.
Все ж поза увагою російських тазахідних авторів залишилося з’ясування системно-інтегративної сутності,структури, особливостей екстенсивного напрямку формуваннятеоретико-методологічного потенціалу концепції Ю. Габермаса, поглибленевивчення її наукового значення для сучасної теорії соціологічної науки. Отже,необхідним виявляється передусім критичне осмислення структурних компонентівтеоретико-методологічного потенціалу концепції Габермаса, основних шляхів їхформування, наукового значення здобутків німецького вченого для розвиткутеоретичної соціології сьогодення.
У соціологічному дискурсі сьогоденнянаукове тлумачення поняття “потенціалу” загалом як загальної категоріїсоціології залишилося поза увагою вітчизняних та зарубіжних дослідників. Звідсиі зміст когнітивних можливостей соціологічних концепцій розуміється різнимиавторами відповідно до їх суб’єктивних уявлень, тобто є об’єктивноневизначеним. Звісною мірою, адекватному осмисленню особливостейтеоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса сприятиме інтерпретація поняття пізнавального потенціалу науковоїконцепції.
У межах теорії пізнання поняття“потенціалу” в цілому першопочатково трактувалося, як сукупність наявних таприхованих засобів, ресурсів, здібностей тощо, спрямованих розв’язання певнихзавдань. В подальшому науковцями здійснювалися спроби тлумачення потенціалучерез кількісні характеристики, як то через термін “гносеологічна потужність”,що означало рівень передбачуваного впливу його на реальність під часреалізації. До того ж велася мова про те, що поняття “потенціал” виражає такідинамічні характеристики, як нарощування, зростання, чи, навпаки зменшення,скорочення. При цьому також дослідники звертали увагу на наявність деякихобставин, які здійснюють вплив на розвиток того чи іншого потенціалу.
Вище означені інтерпретації поняття“потенціалу” сприяють визначенню деяких змістовних аспектів пізнавальногопотенціалу наукової концепції. Отже, як ми вважаємо, цей потенціал являє собоюсукупність теоретичних, процедурних, логічних та інших можливостей, спрямованихна розв’язання епістемологічних проблем соціологічної науки. Він обумовлюєтьсяспроможністю цієї форми знання реалізовувати пізнавальну функцію, адекватновідображати, реалізовувати системний опис, зображення, пояснення, прогнозуванняознак досліджуваного об’єкту. Нарощування гносеологічних можливостей концепціївідбувається за рахунок низки її пізнавальних засобів: головним чиномпонятійно-категоріального апарату й методологічних принципів, а такожгносеологічної ідеї та методів. З іншого боку, високий рівень цього потенціалуобумовлює здатність в концепції забезпечувати більш істинне, логічно несуперечливе,системне, цілісне, багатоаспектне знання. Також він виражає міру їїметодологічної ефективності, що передбачає активне прикладне застосуванняконцепції та внутрішню організаційну завершеність, яка визначається логічноюбудовою її понятійного апарату.
На основі уточнення змісту таспіввідношення теоретичних та методологічних можливостей наукової концепціїавтором здійснено інтерпретацію поняття “теоретико-методологічного потенціалу”концепції, ґрунтовно розкрито його зміст, структуру та основні фактори, якісприяють нарощуванню його потужності.
Отже, теоретико-методологічнийпотенціал концепції виражає її спроможності здійснювати функції зображення,опису, пояснення, прогнозування та відкриття нових сторін у досліджуваномуоб’єкті, головним чином, за допомогою понятійно-категоріального апарату тасистеми методологічних принципів. Особливості потенціалу такого типу полягаютьв тому, що він визначає певний “кут зору”, тобто специфічне баченнядосліджуваної проблематики. Це передбачає розгляд її основоположних ознак,фундаментальних характеристик, базових властивостей і т.д. з боку головної длявченого точки зору, теоретичної позиції, методологічного підходу тощо, які ізадають визначальне проблемне поле дослідницької пошукової діяльності. Цей потенціалвизначає певну логіку, пізнавальні границі, масштаб осмислення об’єкту, якийвивчається, особливості висвітлювання його основних аспектів та панорамусукупності авторської мети та задач.
Високий рівень цього потенціалу уконцепції сприяє продукуванню в її межах якісно нового знання, найбільшплідному вирішенню дослідником наукової проблеми. Свідченням високого рівняцього потенціалу у концепції виступає наявність логічно узгодженоїнесуперечливої всієї системи її пізнавальних засобів в цілому, а також міраплідності, евристичності, загальності наукових висновків в її межах.
При цьому теоретико-методологічнийпотенціал наукової концепції обумовлюється особливостями її наукового статусу,типом орієнтації на вивчення певних явищ та процесів соціальної реальності.Оскільки саме це визначає використання німецьким науковцем певногопонятійно-категоріального апарату й методологічної бази.
Удругому розділі “Основні ознакитеоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса”автором розглядаються теоретико-методологічні, системні й інтегративні аспектитеоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса, критично осмислюється його пізнавальна ефективність, ґрунтовноаналізується наукове значення цієї концепції для сучасної теоретичноїсоціології. При цьому також розкрито наукову сферу дослідницьких інтересівГабермаса, які представлені в його концепції комунікативної раціональності,осмислено її статус у соціальному пізнанні загалом, здійснено розглядлогіко-гносеологічних критеріїв оцінювання концепції комунікативноїраціональності (повнота, логічна несуперечливість, об’єктивність і т.д.). Такожпроаналізовано системні характеристики цієї концепції з точки зору рівняорганізованості, впорядкованості, взаємопов’язаності конституюючих їїструктурних елементів (понятійно-категоріального апарату, методологічної бази)в контексті їх можливостей реалізовувати цілісний, багатоаспектний розгляддосліджуваного об’єкту. Автором також досліджується напрямок твореннятеоретичного знання в концепції раціональності Габермаса, обґрунтовуєтьсяеклектичний характер синтезу такого типу, акцентується увага на головнихпоняттях цієї концепції: “комунікативна дія”, “комунікативна раціональність”,“життєвий світ”. При цьому також розкрито гносеологічну ефективність таобмеженість теоретико-методологічного потенціалу габермасівської концепціїраціональності, визначається її значення для новітньої теоретичної соціології.
Пізнавальні орієнтири концепціїкомунікативної раціональності Ю. Габермаса відбивають зв’язок з такою науковоюдисципліною, як теорія комунікації, оскільки цей вчений обґрунтовуєвирішальність комунікації у конституюванні соціального світу індивідів,розкриває особливості побудови її основних форм: комунікативної дії тадискурсу.
Дану концепцію Габермас такожпов’язує з таким напрямком аналітичної філософії, як теорія мовних актів, аджев ній детально розглядається структура комунікативних дій, вивчаються їхлокутивні (мовлення) та ілокутивні (взаєморозуміння) функції, здійснюєтьсяпоглиблений аналіз сукупності перформативних дієслів.
Габермасівська концепціякомунікативної раціональності зберігає тісний зв’язок з такою галуззюлінгвістичної науки, як мовна прагматика, оскільки дослідник звертає увагу навластивості комунікативної дії реалізовувати функцію інтерсуб’єктивногоконсенсусу, який ґрунтується на дотриманні певних норм значущості мовних актів.
Коло дослідницьких інтересів цьогонауковця пов’язане також з такою науковою дисципліною, як теорія аргументації,оскільки в його концепції комунікативної раціональності досліджуються сутність,різновиди та логічні правила реалізації дискурсу, що виступає певною формоюаргументації у комунікації.
Зв’язок предметного поля цієїконцепції зі сферою наукових інтересів герменевтики та феноменологіївідображають дослідження в її межах функціональних особливостей культурноїтрадиції, як специфічного елементу комунікативної дії, й проблематики існуванняжиттєвого світу в контексті сучасного капіталістичного суспільства.
Все ж найбільшою мірою концепціякомунікативної раціональності є пов’язаною з такою науковою дисципліною, яксоціальна філософія. Це пояснюється тим, що у своїх комунікативних проектахГабермас розкриває функціонування суспільства на двох паралельних рівнях:життєвого світу і системи. Також він переосмислює деякі соціально-філософськіположення Франкфуртської школи, і притримуючись її традицій, гостро критикуєобраз раціонального капіталістичного суспільства. Виходячи з позиціїправомірності існування різних, однак взаємопов’язаних вимірів функціонуваннясуспільства, як життєвий світ і система, вчений поєднує макро- й мікро- рівеньтеоретичного аналізу в соціальному пізнанні. До того ж він також прагнепоєднати неоднорідні теоретичні йметодологічні системи класичного, критичного, феноменологічногопідходів тощо з метою нарощування пізнавального потенціалу своєї концепціїраціональності. При цьому узгодження в її рамках класичних та новітніх моделейпізнання свідчить про некласичний характер цієї концепції.
Масштаб пізнавальних орієнтаційгабермасівської комунікативної концепції раціональності вказує на їїміждисциплінарний статус, модель загальнонаукового синтетичного знання. Івраховуючи її некласичний характер та поєднаність з низкою наукових дисциплінгуманітарного напрямку, можна означити її, як універсальну соціальну теорію,засадою якої виступає так звана парадигма комунікації.
У концепції комунікативноїраціональності Ю. Габермаса внутрішньо поєднуються епістемічні стандартикласичної й новітньої соціологічної науки. Цей дослідник переосмислює здобуткисуб’єктивно-ціннісної методології М. Вебера, Франкфуртської соціологічної школи(Т. Адорно, М. Горкхаймер, Г. Маркузе), феноменологічного підходу Е. Гуссерлята інших. Об’єднання цим дослідником ідей зі структурно неоднакових, навітьсуперечливих соціологічних традицій, відсутність певної логічної ідеї у цьомупроцесі сприяють формуванню концепції комунікативної раціональності з такими їїрисами, як певна логічна суперечливість основних структурних складових,необґрунтованість базових теоретико-методологічних засад в цілому.
З позиції класичної соціологіїконцепція комунікативної раціональності Габермаса відзначається відноснонизьким рівнем системності через наявність логічних суперечностей у ній,фактичну відсутність фундаментальної ідеї, яка б сприяла їхнього уникнення. Дотого ж її понятійно-категоріальний апарат і методологічна база сприяють дещооднобокому розглядові проблематики раціональності з акцентом винятково на бікїї комунікативного обґрунтування.
Все ж варто врахувати некласичнусутність цієї концепції, в межах якої Габермасом були сформовані певні системніідеї щодо осмислення соціальної реальності. Системний стиль мислення цьогодослідника відображається у його побудові дуалістичної моделі функціонуваннясоціуму, як життєвого світу і системи, де він розкриває їх ієрархічнеспіввідношення, причинно-наслідковий характер взаємодії, структурневідтворення.
Синтетичні побудови в концепціїкомунікативної раціональності Габермаса ґрунтуються на переосмисленні нимвеберівського поняття раціональності й принципів пізнання соціальноїреальності: свободи від оцінок та віднесення до цінностей. Вони доповнюютьсяГабермасом до понять феноменологічного підходу: “інтерсуб’єктивності” й“життєвого світу”.
Переосмислюючи ідеальні типи дії М.Вебера, Габермас виокремлює інший, більш раціональний її тип: комунікативну діюі притаманну їй комунікативну раціональність. При цьому веберівський принципвіднесення до цінностей замінюється габермасівським принципомвзаємообумовленості пізнання та інтересів.
При цьому теоретико-методологічні засадигабермасівської комунікативної концепції раціональності також ґрунтувалися нарозробках Франкфуртської соціологічної школи. Переосмислюючи ідеї їїпредставників стосовно критичних засад соціальної науки, Габермас діходитьвисновку про необхідність утвердження в її рамках критично-рефлексивних позиційщодо комунікативного розуму.
Вчений переосмислює також поняття“життєвого світу” у феноменологічної традиції Гуссерля. При цьому вінінтерпретує це поняття як взаємодоповнюючий компонент комунікативної дії, щовиступає своєрідним фоном її інтерпретації і постачає інтерсуб’єктивні зразкитлумачення для всіх її учасників.
Інтегративний напрямок поєднанняозначених вище теоретичних підходів здійснюється Габермасом на еклектичномурівні, оскільки цей дослідник не проводить повноцінного узагальнення цихнеоднорідних, суперечливих систем знання, не розкриває внутрішньої єдності,цілісності протилежних підходів, що призводить до певної абсолютизаціїкомунікативного аспекту проблематики раціональності.
Теоретико-методологічний потенціалконцепції комунікативної раціональності конституюють такі її поняття:“комунікативна дія” та “комунікативна раціональність”, “життєвий світ”, таметодологічний принцип інтерсуб’єктивності. Саме вони задають певний кут зоруна осмислення соціальної реальності в цілому.
Конструювання соціальної сфери заперспективою комунікативної дії та притаманної їй комунікативної раціональностіспрямовує предметну царину соціальної науки на осмислення символічних аспектіввзаємодії індивідів. Своєю чергою це сприяє адекватному відображенню,поясненню, прогнозуванню логіки відтворення таких символічних процесів, яксоціалізація, соціальна ідентифікація та інтеграція індивідів передусім васпекті їх культурної сфери (громадські, релігійні, наукові, мистецькі, сімейніінститути). На основі габермасівського еталону ідеальної мовної ситуації існуєможливість дослідження соціальних патологій у цих процесах, шляхом реконструкціїсистематичних відхилень відносин комунікації від такого еталону, коли прийняттянорм валідності відбуваються примусово та некритично. Даний ідеальнийсимволічний взірець є гносеологічно ефективним для оцінювання й прогнозуваннявідхилень у глобалізаційних процесах комунікативно діючих спільнот, з’ясуванняпричин групових соціальних конфліктів. Теоретико-методологічний потенціал цієїконцепції також реалізується за допомогою такого її поняття, як “життєвийсвіт”. Структурно це поняття у Габермаса включає до свого змісту культуру,суспільство, індивіда. Власне кажучи, дана позиція певною мірою розширюєпредметне поле соціологічної науки, оскільки за такої умови воно охоплює колопроблем, які виникають в структурі життєвого світу, тобто на рівні суспільства,індивідів і культури загалом. Все ж дані поняття не здатні відображатиматеріальне відтворення соціуму, а саме його сферу цілераціональності:економічні, трудові, адміністративні відносини між індивідами тощо.
Даний потенціал концепції комунікативноїраціональності Габермаса також конституюється за допомогою методологічногопринципу символічної інтерсуб’єктивності. Він передбачає адекватне осмисленнядослідником інтерсуб’єктивних норм валідності, які притаманні мовленнєвимвисловлюванням і є свого роду гарантом досягнення консенсусу тавзаєморозуміння. Сам мовний процес зумовлює можливості публічного обговоренняцих норм, що сприяє певному уникненню суб’єктивізму, оскільки об’єктивністьсоціального знання може забезпечуватися спільними зусиллями наукової спільнотишляхом публічного дискурсивного обговорення його сутності. Таким чином, процеспродукування нового знання у науці передбачає елемент колективності, якийсприяє підвищенню його достовірності. Все ж гносеологічним недоліком цьогопринципу виступає можливість дещо суб’єктивного оцінювання дослідникомвідповідності мовних висловлювань нормам валідності.
Науковий внесок Ю. Габермаса урозвиток теоретичної соціології полягає в тому, що в інтегративному напрямкуформування його концепції комунікативної раціональності може відбуватисяпочаткова систематизації та впорядкування деяких “розсипчастих” елементівсоціологічної науки, як теорії соціальної поведінки. Теоретичні положення Ю.Габермаса стосовно взаємообумовленості соціальних аспектів комунікативноїповедінки індивідів можуть застосовуватися для збагачення соціологічногоуявлення до комунікації, теорії соціокультурного аналізу в соціології, крімтого, дана концепція сприяє поглибленню міждисциплінарних зв’язків цієї науки вцілому.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено нове вирішеннянаукового завдання – з’ясування гносеологічної та інтегративної специфікитеоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса.
За підсумками дослідження можнастверджувати:
1. Габермасівська концепціяраціональності спирається на некласичну модель соціальної науки, і це вимагаєоцінювання її пізнавальних, теоретико-методологічних спроможностей з позиціївідповідних гносеологічних критеріїв. Вони передбачають неможливість отримання цілкомоб’єктивного знання у соціальному пізнанні, підкреслюють його гіпотетичнийхарактер. На думку автора, не варто відкидати гносеологічні класичні критерії,оскільки вони можуть виступати ідеальним еталоном наукової діяльності,наслідування якого сприяє збільшенню її пізнавальних можливостей в цілому. Вцьому контексті Габермас поєднує класичні стандарти образу соціології зновітніми, наслідком чого стає творення специфічного понятійно-категоріальногоапарату і методологічної бази, які і задають певний кут зору на досліджуванупроблематику.
2. Гносеологічною специфікоютеоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональностівиступає її пізнавальна плідність у зображенні, поясненні, прогнозуваннісоціокультурних, символічних аспектів соціальної реальності. Еклектичнийнапрямок у формуванні теоретико-методологічного потенціалу цієї концепції ставпевною мірою поштовхом до появи редукціоністських тенденцій стосовно розумінняним проблематики раціональності, що позбавляє цього дослідника розглядатиінструментальний та комунікативний її вимір у їх діалектичній єдності.Недостатній рівень системної організації цієї концепції сприяє появі в її межахпевних логічних протиріч, непослідовного вирішення основних її завдань, що надумку Габермаса, полягали у поєднанні двох концептуальних стратегій, якжиттєвого світу і системи в межах однієї концепції.
3. Незважаючи на певні теоретичнінедоліки концепції комунікативної раціональності, вона володіє значнимпізнавальним ресурсом апріорі, оскільки у її побудові Габермас використовуєгігантські досягнення соціально-філософських концепцій, новітні розробкисучасних гуманітарних дисциплін, поєднує мікро– й макро– рівень соціологічноготеоретизування, що суттєво розширює міждисциплінарні межі цієї концепції.Свідченням цього виступає авторитет і застосування габермасівськоїкомунікативної концепції раціональності для розвитку галузевого рівнясоціології. На фундаментальному ж рівні цієї науки вона привертає увагуприбічників класичних і некласичних традицій у ній, оскільки в нійобґрунтовуються так звані комунікативні засади примирення цих суперечливихпозицій. Даний напрямок інтегративних процесів забезпечує творення новогознання у соціальній науці, виступає першопочатковим етапом узагальнення івпорядкування суперечливого її теоретичного комплексу. Актуалізаціяпізнавальних можливостей цієї концепції для теоретичної соціології сьогоденняналежить попередникам і численним послідовникам цього вченого.
Списокпублікацій за темою дисертації
Публікації у фахових виданнях
1) Швець С.Б. Інтегративний потенціал концепціїкомунікативної раціональності Ю. Габермаса // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки:Збірник наукових праць. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київськийуніверситет”, 2006. – Вип.6. – С. 43-49;
2) Швець С.Б. Порівняльний аналіз концепційраціоналізації М.Вебера та комунікативної раціональності Ю. Габермаса // ВісникХарківського національного університету імені В.Н. Каразіна. “Соціологічнідослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. – №723. – Х.:Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна,2006. – С. 76-80;
3) Швець С.Б. Еволюція концепцій раціональності ХХстоліття: від М. Вебера до Ю. Габермаса // Методологія, теорія та практикасоціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. У 2-х т.Т.1. – Х.: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, 2006. – С. 233 – 238.
Публікації в інших виданнях
1) Швець С.Б. Соціальна комунікація та раціональність в концепціїкомунікативної раціональності Ю. Габермаса // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління.Матеріали другої наукової конференції. – Донецьк: ДонДУУ, 2006. – С. 251 – 256.
2) Швець С.Б. Специфіка інтегративних процесів усоціології // Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективидосліджень: Матеріали VIII міжнародної конференції молодих науковців 27-28квітня 2006 р. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”,2006. – С. 179 – 181.
АНОТАЦІЯ
Артеменко С.Б.Теоретико-методологічний потенціал концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса. – Рукопис.
Дисертація на здобуття науковогоступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю: 22.00.01 – теорія таісторія соціології. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка.– Київ, 2007.
У дисертації здійснено аналізгносеологічної специфіки теоретико-методологічного потенціалу концепціїкомунікативної раціональності Ю.Габермаса. В ній здійснюється тлумаченняпоняття “пізнавального”, “теоретико-методологічного потенціалу” науковоїконцепції, теорії загалом, досліджується статус концепції комунікативноїраціональності в соціальному пізнанні в цілому, розглядаються їїтеоретико-методологічні й системні характеристики, встановлюється напрямокформування цієї концепції, вивчається її основна понятійно-термінологічнаструктура й методологічна база в контексті гносеологічної плідності длязастосування у соціологічній науці, розкривається науковий внесок Габермаса урозвиток соціологічного знання.
Ключові слова: пізнавальний потенціал,теоретико-методологічний потенціал наукової концепції, екстенсивний синтез,інтенсивний синтез, комунікативна дія, комунікативна раціональність, життєвийсвіт, принцип інтерсуб’єктивності, некласична соціологія.
АННОТАЦИЯ
Артеменко С.Б.Теоретико-методологический потенциал концепции коммуникативной рациональностиЮ.Хабермаса. – Рукопись.
Диссертация на соискание научнойстепени кандидата социологических наук по специальности: 22.00.01 – теория иистория социологии. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка.– Киев, 2007.
В диссертации осуществляется анализгносеологической специфики теоретико-методологического потенциала концепциикоммуникативной рациональности Ю.Хабермаса. В ней дается интерпретация понятия“познавательного”, “теоретическо-методологического потенциала” научнойконцепции, теории в общем, исследуется статус концепции коммуникативнойрациональности в социальном познании в целом, рассматриваются еетеоретико-методологические и системные характеристики, устанавливаетсянаправление формирования этой концепции, изучается ее основнаяпонятийно-категориальная структура и методологическая база в контекстегносеологической перспективности для применения в социологической науке,раскрывается научный вклад Хабермаса в развитие социологического знания.
Особое внимание в диссертацииуделяется проблеме выяснения критериев оценки теоретико-методологическогопотенциала концепции коммуникативной рациональности Ю.Хабермаса.
Структурно этот потенциал отражаютпонятие “коммуникативного действия”, “коммуникативной рациональности”,“жизненного мира” и методологический принцип интерсубъективности, которыезадают определенный угол зрения исследуемого объекта. Эти элементы являютсягносеологически эффективными для анализа социокультурных процессов социальнойреальности, при этом данный методологический принцип призван обеспечиватьобъективность в познавательной деятельности социолога, поскольку базируется напризнании общих норм валидности речевых высказываний всеми участникамикоммуникации.
Уровень реализации этого потенциалатакже определяется статусом хабермасовской концепции в социальном познании,характером ее организационной структуры, интегративным направлением формирования,наследованием Хабермасом некласической модели науки. С этих позиций в даннойконцепции интегрируются множество разработок современных научныхмеждисциплинарных подходов, используется значительный социально-философскийматериал, состоящий из множества разнообразных, порой противоречивых концепций,объединяются микро– и макро– уровни социологического теоретизирования. В этомконтексте концепция коммуникативной рациональности априори владеет мощнымпознавательным ресурсом, который не должен остаться вне поля зрения современныхсоциологов теоретиков. При этом наличие в ней некоторой логическойпротиворечивости, несовершенной структурной организации, экстенсивногомеханизма продуцирования нового знания, который ведет к некоторому одномерномувидению проблематики рациональности, не должно препятствовать ее активномуиспользованию в прикладной сфере социологии и также в рамках еефундаментального уровня, в частности, как образца упорядочивания знания ееотдельных элементов. Прежде всего следует учитывать некласическую модель этойконцепции, в которой допускаются указанные выше теоретические упущения.
Ключевые слова: познавательный потенциал,теоретико-методологический потенциал научной концепции, экстенсивный синтез,интенсивный синтез, коммуникативное действие, коммуникативная рациональность,жизненный мир, принцип интерсубъективности, некласическая социология.
ANNOTATION
Artemenko S.B. Thetheorethical-methodological potential of J.Habermas’s conception ofcommunicative rationality. – Manuscript.
The thesis forthe scientific degree of the Candidate of Sociological Sciences in thespecialized field 22.00.01 – theory and history of sociology. – Kyiv NationalUniversity named after Taras Shevchenko. – Kyiv, 2007.
The analysis of cognitive specific’s theorethical-methodologicalpotential of J.Habermas’s conception of communicative rationality is taken inthe thesis. The interpretation of notion the “cognitive”,“theorethical-methodological potential” of scientific conception, the position of conception of communicativerationality in social cognition on the whole, its theorethical-methodological and system characteristics,the formative direction of this conception, its mainconcept-category’s structure and methodological base in the context of cognitiveperspectiveness for application in sociological science are examined.
Key words: cognitive potential,theorethical-methodological potential of scientific conception, extensivesynthesis, intensive synthesis, communicative action, communicative rationality,life world, principle of intersubjectivity, nonclassical sociology.