Житомирський економіко-гуманітарний інститутВМУРоЛ «Україна»
Курсоваробота
натему:
Специфікасоціальної роботи з розлученими сім'ями
З дисципліни«Теорія і практика соціальної роботи» Виконала: студентка СР-34-03Онищенко Ольга Олександрівна
Керівник: Сейко Наталія Андріївна
Зміст:
1. Вступ
2. Основна частина:
2.1. Життєвий цикл сім'ї та привіддо розлучення.
2.2. Розлучення з погляду релігій та світова статистика
2.3. Чому ж багато тих, хто розриває шлюби?
2.4. Нюанси опіки над дітьми
2.5. Консультування розлучених сімей та поради їїчленам.
3. Висновки та пропозиції
4. Використана література
5. Додатки
1. Вступ
Сім’я це складний соціальний феномен. Вона є однією з найдавнішихприродних спільнот, пов’язаних кровним рідством. Разом з тим це мала контактнагрупа людей, що взаємодіють між собою. Нарешті сім’я – це особливий соціальнийінститут, який регулює відтворення людини за допомогою спеціальної системиролей, норм та організаційних форм.
Як правило, всучасних визначеннях сім’ї підкреслюються всі ці характеристики. Наприклад,американський соціолог Н.Смелзер пише: «Сім’єю називається засноване накровному рідстві, шлюбі чи всиновленні об’єднання людей, пов’язаних спільнимпобутом і взаємною відповідальністю за виховання дітей». Відомий радянськийдослідник сім’ї А.Харчев звертає увагу на зв’язок сім’ї з потребамисуспільства. Він розглядає сім’ю «як історично конкретну систему взаємовідносинміж подружжям, як малу соціальну групу, члени якої пов’язані шлюбнимикровно-родинними відносинами, спільним побутом, взаємною моральноювідповідальністю, і соціальна необхідність якої зумовлена потребами суспільствав фізичному і духовному відтворенні населення».
Родина, якдумав Н.А.Бердяєв, є соціальним інститутом, що створений суспільством дляблагоустрою, біологічного і соціального упорядкування життя людського роду.Вона призначена задовольняти потреби її членів і виконує наступні функції: (а)виховну, що полягає в задоволенні потреби в батьківстві або материнстві, успілкуванні і вихованні потомства і майбутньої самореалізації в дітях; (б)господарську, що полягають у задоволенні матеріальних потреб і сприяннізбереженню здоров'я і відновленню тілесних сил; (в) емоційну, що виявляється взадоволенні потреб у симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці і захисті;(г) духовну, що полягає в задоволенні потреб духовного росту і збагачення; (д)соціального контролю, що полягає в забезпеченні виконання суспільних норм,особливо тими її членами, яким важко співвіднести з ними свою поведінку; (е)статеву, що виявляється в задоволенні сексуально-еротичних потреб. Особливостіособистості членів родини, взаємин між ними або визначені умови життя можутьпорушувати виконання родиною цих функцій і прзиводити до конфліктів, наприкладз питань виховання підростаючого покоління.
Отже сім’я, посуті, являє собою систему відносин між чоловіком і жінкою, батьками та дітьми,засновану на шлюбі і рідстві, яка має історично визначену організацію. Їїосновними ознаками є: а) шлюбні або кровно-родинні зв’язки між членами сім’ї;б)спільне проживання в одному приміщенні; в) загальний сімейний бюджет. Сім'єютакож називається соціальний інститут, тобто стійка форма взаємовідносин міжлюдьми, в рамках якого здійснюється основна частина їх повсякденного життя: сексуальнівідносини, дітонародження, первинна соціалізація дітей, значна частинапобутового, освітнього і медичного обслуговування, особливо по відношенню додітей і осіб похилого віку.
Справжнє людськещастя дарує щаслива сім’я, взаємність у коханні, дружба у сім'ї. Але сімейнежиття досить нелегка справа для двох. Сучасні умови, в яких перебуваєукраїнська сім’я, характеризуються найперше економічною нестабільністю,соціальною малозахищеністю та підвищеною психологічною вразливістю. В своючергу це породжує її дезорганізацію, внутрішні деструктивні процеси, конфлікти,і, зрештою веде до розпаду. Актуальність цього питання все більше посилюєтьсянестабільністю сімейного образу життя, збільшення кризових явищ, які лишеобумовлені соціально-економічними труднощами, що переживає наша країна.
Протягом свогожиттєвого циклу сім’я постійно зустрічається з різноманітними труднощами,несприятливими умовами, проблемами. Мова йде про досить широкий спектробставин, особливості соціального середовища, умови життєдіяльності сім’ї,зміни в особистості одного з подружжя, які можуть ускладнити функціонуваннясім’ї. Усі численні проблеми, які виникають перед сім’єю можна умовнорозподілити за силою і тривалістю їх впливу. Особливе значення мають при цьомудві групи сімейних проблем. Прикладом перших може слугувати смерть одного зподружжя звістка про подружню зраду, раптові зміни у житті і соціальномустатусі (наприклад раптове і серйозне захворювання). До другої групи проблемможна віднести через мірне фізичне і психічне навантаження у побуті, навиробництві, складнощі з вирішенням житлової проблеми, тривалий і стійкийконфлікт між членами сім’ї тощо.
Можна навестинаступну класифікацію проблем, з якими зустрічається сім’я. Виділяють два їхтипи: проблеми пов’язані з різкою зміною способу життя сім’ї (життєвогостереотипу) – наприклад, укладання шлюбу, початок сімейного життя, народженнядитини. І проблеми, які пов’язані з кумулятивними труднощами, тобто їхнакладанням – наприклад, необхідність прийняття рішень цілої низки проблемвідразу після появи в сім’ї дитини, а саме закінчення отримання освіти,засвоєння спеціальності, вирішення житлової проблеми, догляду за дитиною тощо.
Сім’я, яказустрілася з трудністю, певною мірою намагається протистояти їй, попередитинегативні наслідки. Дослідження свідчать, що існують досить чіткі відмінності втому, як різні сім’ї реагують на труднощі. В одних випадках труднощі здійснюютьмобілізуючий, інтегруючий вплив; в інших – навпаки послаблюють сім’ю, приводятьдо зростання її протиріч. Причому, друге найбільш є характерним саме длямолодих сімей, які є і слабо підготовленими і не випробними у вирі сімейнихнегараздів.
Конфлікти в сім’ї– це загострення суперечностей між її членами на основі розходження ідей,поглядів, інтересів, потреб, прагнень внаслідок низького рівняетико-психологічної культури, невміння долати різні труднощі. Проте найчастішеконфлікти в сім’ї не мають важливих на те причин і виникають через різнідрібниці.
Класифікаціяконфліктів, що породжені незадоволеними потребами:
1.Конфлікти, яківиникають на ґрунті незадоволеної потреби в цінності і значущості свого «Я»,порушення почуття гідності з боку іншого партнера, його зверхнє, неповажнеставлення. Образи, безпричинна критика.
2.Конфлікти,психічні напруження на базі незадоволених сексуальних потреб одного або обохпартнерів. Вони можуть мати різний фундамент для виникнення: зниженасексуальність одного з партнерів; неспівпадання циклів і ритмів виникненнясексуального бажання; низький рівень поінформованості і культури партнерів зпитань психогігієни шлюбного життя; чоловіча імпотенція або жіноча ригідність;різні хвороби; значне хронічне фізичне або нервове перенапруження одного зпартнерів тощо.
3.Психічнінапруження, депресії, конфлікти, сварки, які мають своїм джерелом незадоволеністьпотреби одного або обох партнерів у позитивних емоціях; відсутність ласки,турботи, уваги і розуміння. Психологічне відчуження партнерів.
4.Конфлікти,сварки на ґрунті потягу одного з членів подружжя до спиртних напоїв, азартнихігор та інших гіпертрофованих потреб, які приводять до неекономних інеефективних затрат грошових коштів сім’ї.
5.Фінансовісуперечки, які виникають на основі перебільшених одним з партнерів потреб.Питання взаємного бюджету, утримання сім’ї, вкладу кожного з партнерів вматеріальне забезпечення сім’ї.
6.Конфлікти, наґрунті потреби у взаємодопомозі, співробітництві, а також пов’язані зрозподілом домашньої роботи, веденням домашнього господарства, доглядом задітьми.
7.Конфлікти,сварки, що породжені незадоволеними потребами партнерів у харчуванні, одязі,благоустрою житла, а також особистими потребами кожного з членів подружжя.
8.Конфлікти наґрунті різних потреб і інтересів у проведенні дозвілля, різних хобі.
Саме через такіабо інші конфлікти кількість розлучень просто жахає! За останні рокизбільшились випадки розлучень серед молодих сімей, які навіть не прожили і 5років подружнього життя. (див. Додаток1)
Стабільність чинестабільність шлюбу розглядається, таким чином, саме через задоволеністьпотреб молодого подружжя. Думається, що стабільність шлюбу залежить не лише відзадоволення матеріальних потреб, а й від задоволення емоційно-психологічнихпотреб. В даному випадку виходимо з гіпотези, що емоційно-психологічнастабільність шлюбу залежить від ступеня задоволення потреб у взаємній допомозіі психічній підтримці, взаєморозумінні, задоволенні почуття власної гідності.Іншими словами, кожний з членів подружжя повинен задовольнити свою потребу упозитивних емоційних почуттях. Виходить, що шлюб є стабільним лише тоді, колиподружнє спілкування несе в собі позитивний емоційний заряд, коли жоден зпартнерів не відчуває почуття відчуження і психологічної самотності. Длякожного з партнерів у шлюбі повинен бути досить оптимальний необхідний рівеньзадоволення потреб, у протилежному випадку буде виникати дискомфорт, будутьвиникати і укріплюватися негативні емоції і почуття. На ґрунті незадоволенихабо частково задоволених потреб може виникнути тимчасове або хронічнефізіологічне, психічне напруження, яке поступово може підточитиемоційно-психологічну стабільність шлюбу.
Психологивиділяють такі типові варіанти завершення сімейних конфліктів:
1.Примус — вольове нав’язування такого результату, який влаштовує лише ініціаторасуперечки. При цьому принижується гідність членів сім’ї, обмежуються їх права,виникає кризовий стан.
2.Конфронтація,ніхто з учасників суперечки не бере до уваги позицію іншого, і відносини міжчленами сім’ї стають негативними.
3.Спеціальнийвихід від розв’язання суперечностей. Позитивним тут є те, що з’являється часдля обдумування, розумного прийняття рішення.
4.Компроміс,тобто відкритий пошук найбільш зручного і справедливого для учасників суперечкиїї розв’язання на основі рівності прав і обов’язків, відкритих вимог, взаємнихпоступок.
Зокрема в«Законодавстві України Про шлюб, сім'ю та спадкування» детальнорозписані шляхи вирішення сімейних конфліктів. (див. Додаток2)
Отже, вступаючи вшлюб потрібно розуміти, що життя двох складне і буденної праці в ньому більше,ніж свят. Тому всі проблеми, які виникатимуть на шляху подружжя потрібно долатиразом, спокійно, поважаючи думку іншого.
Метою написання курсової роботиє навчитися використовувати науково-теоретичні знання у сфері праці з сім'ями,що розлучилися, при вирішення завдань, пов’язаних з практичною діяльністю.
У зв’язку з цим поставлені наступнізавдання:
ü Життєвий цикл сім'ї та привід до розлучень
ü Розлучення з поглядурелігії та світова статистика
ü Чому ж багато тих, хторозриває шлюб?
ü Нюанси опіки над дітьми
ü Консультування розлученихсімей та поради її членам.
Предметом дослідження курсовоїроботи є проблеми та приводи до розлучення.
2. Основначастина
2.1 Життєвийцикл сім'ї та привід до розлучень.
У розвиткуродини, як і в розвитку людини, існує свій життєвий цикл. Її зародження триваєвід моменту встановлення шлюбу до появи першої дитини. У цей час відбуваєтьсяпсихологічна адаптація чоловіка і жінки до сімейного життя й один одному,складаються відношення між родичами, відбувається обзаведення першим майном ізавершується пристосування до спільного статевого життя. Основними причинамисімейних конфліктів у цей час є непідготовленість до спільного життя,незадоволеність побутом і втручання родичів у взаємини молодого чоловіка іжінки [7].
Родина змаленькими дітьми складає центральну стадію розвитку. У її склад входятьнеповнолітні діти, що не почали самостійну трудову діяльність. У цей час уродині переважає господарська активність, можуть виникати труднощі у сполученнідомашніх і робочих обов'язків. Стає актуальної необхідність збереженняемоційної і духовної спільності. Важливе місце займає виховання дітей, якіпроходять черз вікові кризи: кожен новий етап у житті дитини стає перевіркоюміцності родини. Сімейні конфлікти в цей час обумовлені зниженням задоволеностіспільним життям. До них приводить фізичне перевантаження чоловіка і жінки,перенапруга душевних сил, необхідність перебудови емоційних і духовнихвідношень. Недостатнє задоволення сімейним життям виявляється в подружніхзрадах, сексуальній дисгармонії, розчаруванні в характері партнера або виховнихневдачах.
Заключна стадіясімейного життя починається після того, як останній з дітей починає трудовудіяльність і створює свою родину. У цей час у родині відбуваються нові якіснізміни. Вона утрачає свою виховну функцію, спроби батьків її продовжитинаштовхуються на опір дітей, які подорослішали. Господарська діяльністьзводиться скоріше до збереження нажитого, чим до нових нагромаджень.Актуалізуються проблеми здоров'я, тому усе більшого значення набуваєвідпочинок. Типовою є необхідність брати участь у домашній праці і догляді занаступним поколінням. При цьому нерідко діти перекладають турботи з вихованняуже своїх дітей на батьків і прабатьків. Цим спричинюються багато конфліктів.Пізніше це збільшується виходом на пенсію, звуженням кола можливостейсамореалізації, зниженням самооцінки.
На будь-якомуетапі життя родини виникаючий конфлікт, як вважав видний французький мислительГ.Маркузе, має своїм предметом питання про владу, про те, хто буде домінувати вшлюбі, що і приводить до психічної травми його учасників. Родина, як і зовнішніекстремальні ситуації, може бути джерелом травми і викликати в її членів тяжкіпсихічні переживання. У структурі сімейної травми центральне місце займаютьтяжкі емоційні переживання, що порушують службові, трудові або навчальнівзаємини потерпілого. При цьому саме роль сімейного конфлікту є ведучої,оскільки саме відношення в ній складають для більшості ядер інших різноманітнихміжособистісних контактів. Вони відрізняються багатосторонністю, тіснимвзаємозв'язком і взаємозалежністю, а також особливою відкритістю і, отже,уразливістю члена родини у відношенні внутрісімейних впливів, що травмують.
Э.Г.Эйдемиллер іВ.В.Юстицкис відзначають, що сімейний конфлікт породжує психічні переживання, щоможуть виражатися різними станами.
Стан глобальноїсімейної незадоволеності виникає в результаті фрустрації через різкірозбіжності чекань у відношенні родини і дійсним життям. Якщо ціневідповідності усвідомлюються, то абонент відкрито визнається, що сімейнівідношення його не влаштовують і не витримують навіть мінімальних вимог.Негайно розійтися, як правило, заважають важливі, психологічно зрозуміліобставини. Глобальна незадоволеність може провокувати виникнення агресивнихдій. Якщо фрустрація усвідомлюється недостатньо, то подружжя може говорити провідносну прийнятність сімейного життя, а незадоволеність виявляти непрямимобразом: (а) у скаргах на монотонність, нудьгу, безбарвність життя, відсутністьрадості або ностальгічних спогадів про неодружене життя, (б) у численнихдоріканнях на різні приватні сторони сімейного життя і (в) в особливихфеноменах життя родини, які називаються «краплею дьогтю», коли другоряднапроблема розростається до невідповідних розмірів, що серйозно знижуютьзадоволеність чоловіка і жінки сімейними відносинами; наростає фрустрація, одинабо обидва члени родини затверджують, що стали «нервовими» у силу якихосьприватних повсякденних обставин, з'являються емоційні вибухи, наприклад, якщозненацька відкривається можливість заново створити сімейне вогнище.[7]
Стан сімейноїтривоги в деякому змісті схоже на те, що називають «вільно плаває тривогою».Вона звичайно погано усвідомлюється і локалізується обома з подружжя.Насамперед, цей стан виявляється сумнівами, страхами і побоюваннями, щостосуються здоров'я членів родини, їх відлучень, пізніх повернень абоконфліктів, які виникають у родині. В основі сімейної тривоги лежить,наприклад, непевність дружини у визначеному значимому для неї аспекті сімейногожиття, у почуттях чоловіка або у власній заможності. У стані «сімейної тривоги»часто виникають відчуття не підконтрольності подій у родині, безпорадність ібезсилля змінити ситуацію. Безпорадність істотно впливає на самооцінку, ілюдина перестає себе почувати значимим членом родини.
Непосильнапсихофізична напруга є одним з основних переживань будь-якої травми, і в родиніце формується декількома способами: (а) для одного з членів родини створюєтьсябезвихідне положення або надмірна психічна напруга. Прикладом може служитиситуація дружини алкоголіка через прийняту роль головного Потурача, що рано абопізно виявляється непосильною; (б) виникають перешкоди в прояві значимихпочуттів або задоволенні актуальних потреб. Наприклад, зятеві надзвичайно важкоховати відношення до тещі, і він докладає величезних зусиль, щоб стримуватисвої почуття. Чим не благополучнішими стають обставини в родині, тим більшепотрібно сил на придушення емоцій. Крім того, подружжя може зіткнутися зускладненням в задоволенні потреб, безпосередньо пов'язаних з родиною,наприклад індивідуально-емоційних (необхідність взаєморозуміння і співчуття)або сексуально-еротичних (при дисгармонії інтимних відношень); (в) конфлікт уродині виникає через суперечливі вимоги, якщо на одиного із членів покладаєтьсявідповідальність за його дозвілля. Наприклад, чоловік обвинувачує дружину внедбайливості і невмінні виховувати дітей, одночасно критикуючи будь-які спробиїї виховних впливів.
Стан провини.Провина стосовно інших членів родини може досягати великої інтенсивності і бутиважливим фактором травми. Людина почуває себе перешкодою для оточуючих, дійснимабо уявним винуватцем невдач, вважає відношення до себе таким, що обвинувачуєабо докоряє. Винуватим здається, що родина через неї терпить незручності,викладається їхній перед значимим оточенням. Стан провини сприяє здійсненнюприводів до емоційної перенапруги «виправдувальних» вчинків проти своєї волі,або виникає мотивація відходу, тобто домагання знижуються до мінімуму, вчинкидосягають апогею, а провина цілком приймається на себе. Подальше збільшенняпочуття провини приводить до появи почуття повної беззахисності.
Не тільки родинає джерелом конфліктів. Навіть виникаючи поза нею, конфлікт так чи інакшепереломлюється через призму сімейних відношень. Так, родина може підвищуватиготовність особистості до зовнішніх конфліктів, підтримувати, поглиблюватиконфліктогенний вплив або, навпаки, формувати в людини визначені ефективніспособи протидії. 2.2 Розлучення з погляду релігій та світовастатистика
Труднощі,які виникають, дають чоловіку і дружині можливість довести щирість своєї любовіодин до одного. Про міцність шлюбних уз не можна судити тільки по періодах«затишку» — спокою і благополуччя. Дійсний шлюб випробується наміцність у нелегких обставинах, коли подружжю приходиться витримувати натискрізних неприємностей.
Вірність чоловікаі жінки — необхідність церковних шлюбів, оскільки «Бог повелів, щобчоловік приліпився до дружини своєї і двоє стали одною плоттю» (Буття2:24). У наш час багато хто боїться давати обітницю вірності. Але якщо двоєлюблять один одного, чого ж їм боятися дати обіцянку залишатися разом? Адже цедодає шлюбові особливу значимість і впевненість кожного, дає можливість ічоловіку і жінці зробити самоаналіз. У Біблії пишеться, що в часи біблійного пророкаМалахаї багато чоловіків залишали своїх дружин для того, щоб женитися на більшмолодих жінках. Бог сказав, що його жертовник облитий сльозами покинутихдружин, він засудив тих, хто вчинив віроломно стосовно супутниці життя Багатохто переконався, що ранній шлюб (до 20 років) неміцний, тому що в 25-30 роківпочуття, смаки і прагнення ще будуть змінюватися. А все тому, що в юностісексуальні бажання нові й особливо сильні, вони як би засліплюють, не даютьможливості тверезо оцінити спільне життя і свого майбутнього чоловіка, життєвітруднощі, що очікують молоду родину в майбутньому. Протягом багатьох десятилітьпроблема ранніх шлюбів і пов'язаних з ними наслідків привертає до себенайпильнішу увагу. Це знаходить висвітлення в різних міжнародних документах.Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації у відносинах жінок містять,зокрема, статтю, у якій говориться про необхідність забезпечення рівноправностічоловіка і дружини, надаючи жінці право самій вирішувати питання про те, коли іскільки мати дітей і т.д. Подібного роду рекомендації утримуються й унайробских Перспективних стратегіях. Так, у пункті 73 мова йде про «шлюбнісоюзи», а в п. 158 — про вагітність неповнолітніх, її негативний вплив наорганізм матері і дитини, а також про те, що уряд повинен вжити заходівзпідвищення мінімального віку вступу в шлюб.
Тепер у багатьохкраїнах близько 50 % усіх шлюбів закінчуються розлученням. І це сумно. Це важкістреси для чоловіка і жінки, а ще більше для дітей. І в наш час багато тих,хто через розлучення змушений один виховувати дітей, їх можна назвати героями.І дуже смутно, якщо розлучені трапляються через дурницю. Природно, якщо один здодружжя вже не може переносити брутальність, насильство і дурні звички свогопартнера, то краще розійтися. Але дуже сумно і кривдно для дітей і залишеногочоловіка, якщо це робиться заради роботи, слави, влади. Чи має це таке важливезначення, щоб зрадити свого близького, своїх дітей і позбавити себе радостіжиття з ними?
Протягомдесятиліть ми приділяли занадто велику увагу матеріальному розвитку. Сьогодніце відвело наше суспільство від моральних і духовних цінностей. Далі йдутьміркування, що дух матеріалізму (мається на увазі матеріальної забезпеченості)і жадібності, який підтримується егоїзмом, веде до розпаду родин і поширенню всуспільстві негативних явищ. Але тут зовсім забутий той факт, що там, дебагатство, — там і його антипод — бідність, що теж є передумовою до неміцнихшлюбів, як показали дослідження на початку 90-х років, у самому заможномуокрузі Каліфорнії (США) — найвище число розлучень у країні. У деяких місцяхокругу 90 % угод про нерухоме майно було викликано шлюбами, що розпалися.
Матеріальнебагатство, яким великим воно не було, не може задовольнити всі потреби людини,не може забезпечити і щастя. Навпаки, як говорить китайська приказка: «Уситості й у теплі приходять сріблолюбство і прагнення».
Зізвіту про італійські родини випливає, що усе більше і більше людей живуть, незв'язуючи себе узами шлюбу, а серед тих, хто є одруженим, збільшилася кількістьвипадків розлучень або окремого проживання. Щорічно укладається в середньому 18000 шлюбів, де щонайменше один з подружжя одружується вдруге. Усе це найчастішепризводить — за рахунок дітей від колишнього шлюбу — до збільшення складуродини. Ця тенденція, крім зростаючого числа батьків-одинаків, різко й у коренізмінює традиційну структуру італійської родини.
Повсій Європі шлюб переживає іспит, але останнє дослідження виявило, що напевноніде ця проблема не є такою гострою, як у Великобританії. Статистичний відділЄС (Європейського Союзу) намагався визначити, наскільки різноманітний стильжиття 177 мільйонів жінок, що живуть у державах, що входять до складу ЄС. Усередньому 6,5 % жінок — матері-одинаки, але у Великобританії середнє числовиявилося великим — 10,1 %. Далі випливає Німеччина, із середнім числом 7,7 %.Англійки виходять заміж у середньому раніше, ніж в інших країнах ЄС — до 24років. Число розлучень у Великобританії також найвище.
УНімеччині усе менше людей зберігають шлюбну обітницю. У результаті цього ростечисло розлучень і страждає усе більше дітей Статистика говорить, що в 1995 роцібуло розірвано порядку 170 000 шлюбів, що відбилося на долях близько 142 300дітей. Ця цифра на 5 % перевищила попередній рік. Німецька газета відзначає, щопротягом 25 років розпався кожен 10-ий шлюб, укладений у 1950 році, кожен 8-й —укладений у 1957 році, кожен 5-й — укладений у 1965 році і кожен 3-й —укладений у 1970 році. Здавалося б, що це вже межа, але кількість шлюбів, щорозриваються, усе росте… Незабаром люди, що прожили спільно в шлюбі усе своєжиття, будуть музейною рідкістю і їхні імена будуть занесені в книгу Гіннеса.
ВІспанії до початку 1990-х років кількість розлучень зросла до одного на кожнівісім шлюбів, а в 1965 році розпадався лише кожен сотий шлюб. Англія ж досягласамого високого відсотка розлучень — кожні чотири родини з десяти подружніхпар, а це значить, що число родин з одним з батьків також стрімко росте.
УЯпонії дивно різко збільшується відсоток розлучень серед групи 50 і 60-літньоговіку, що за останні 20 років потроївся. Розлучення, на їхню думку, здається, єостанньою можливістю знайти більш щасливе життя. Як уже згадувалося раніше,особиста думка жінки на Далекому Сході придушувалося. Наприклад, у старі часияпонець міг розлучитися зі своєю дружиною «трьома з половиноюрядками» написаного. І більше йому нічого не треба було робити, тількивручити цей листок паперу дружині. Зате жінці одержати розлучення було дужескладно, за винятком хіба, якщо вона шукала притулки в храмі, що надавав захистжінкам, які тікали від своїх жорстоких чоловіків. Однак, не маючи засобів доіснування, дружинам приходилося терпіти не тільки шлюби не по любові, аленавіть і сексуальні зв'язки своїх чоловіків з іншими жінками.
2.3 Чому ж багато тих, хто розриває шлюб?
«Недолікобміну думками, невірність, сексуальні проблеми і нездоланна антипатія звичайнозаподіюють розбіжності в шлюбі як китайських подружніх пар, так ізахідних». Така ситуація зараз панує в усьому світі.
Роботастала головним аспектом для людини. Жінки, що орієнтуються на кар'єру ічоловіки, швидко готові жертвувати своїми родинами заради роботи, тому щороботу дуже нелегко роздобути. У соціалістичних країнах такі випадки булирідкістю. Тому що звичайну, не якусь особливо престижну, керівну роботу, завждиможна було знайти за місцем проживання, а всі інші сімейні питання вирішувалисябез ускладнень. Робочий день в усіх був 7-8-годинним і в обох членів родини, зогляду на два вихідних у тиждень, був час займатися дітьми і спілкуватися одинз одним. Природно, якщо, як у капіталістичних країнах, людина працює по 12-14годин, то в неї не вистачає сил для спілкування.
Іншимфактором, що приводить до розлучення, є позашлюбні статеві зносини. У Японіїсексуальні контакти поза шлюбом бувають у більшості чоловіків і десь у 8-10 %жінок, як показали обстеження.
Цеж саме (сучасне) суспільство заохочує точку зору «спочатку Я», так щочоловік і дружина зосереджуються тільки на собі, що часто прзиводить донездоланної антипатії — іншій причині розлучення. Часто «Я» переважаєв чоловіків, тому що, не зважаючи на втому дружини, що прийшла з роботи, вінвимагає домашнього затишку, обслуговування його і дітей, а сам не займаєтьсявихованням дітей, не працює по будинку. Якщо ж щось трапляється або з'являютьсятруднощі, то в усьому він обвинувачує дружину. Дружини часто не витримуютьтакого становища і подають на розлучення.
Натлі страшної картини статевої розбещеності, прикладом якого вважалася«хвиля всепоглинаючого сексу в голлівудському кіно», прекрасна половинаАмерики усе більше скаржиться на відсутність чоловічої уваги. За останнідвадцять років, затверджують лікарі-психологи, головним приводом звертання доних пацієнток стало «охолодження чоловіків».
Алеякими б різними не були причини для розлучення, за його різким збільшенням поусім світі криється щось більше. Хоча Схід дорікає Захід у тілетворному впливі,але схвалення розлучень на Заході є новим феноменом. У дійсності, розлучення вСША потроїлися, в урівноваженій Великобританії збільшились в четверо тільки заостанні тридцять років. Ендрю Дж.Черлін з Інституту урбанізації, що вивчаєсоціальні й економічні проблеми в Сполучених Штатах, вважає, що причини длязростання розлучень ще не зовсім зрозумілі, але крім інших причин цьогонапрямку приводяться «зростаюча фінансова незалежність жінок» і«загальноприйняті зміни в погляді суспільства». Для багатьох жінок усвіті більше не є незвичайним бути одруженою і працювати поза своїм будинком.Але участь чоловіка в роботі з господарства дуже повільно збільшується. Томужінкам приходиться дуже сильно перевтомлюватися. У Японії чоловіки звичайнопісля роботи йдуть на дружню зустріч, тому що це необхідно для гарних людськихвзаємин на роботі, причому для гарних взаємин у родині в них часу незалишається. По їхній логіці, дружина і діти не повинні скаржитися, тому що він— чоловік, батько заробляє для них гроші. Зміна мислення у всьому світовомуспівтоваристві, утрата змісту непорушності шлюбу і виконання шлюбної обітниціпривело до того, що чоловік і жінка, ледь устигнувши одружитися, уже підшукуютьдля себе кращого чоловіка чи дружину. Природно, відкіля ж може взятися міцнийшлюб?
Дорозлучення часто приводить жорстоке ставлення чоловіка до дружини. Такі фактине одиничні не тільки в країнах, що розвиваються, але й у благополучнихкраїнах.
Ужитті фінської жінки за останній час відбулися великі зміни. Сексуальнаемансипація як частина боротьби за рівні права, зросла культура статевого життяце все зробило її більш вільною, незалежною, дозволило знайти інший, ніжколись, погляд на цю інтимну сферу життя. З об'єкта статевої насолоди чоловікажінка стає його рівним партнером.
Алей у цій сфері є втрати. Крім просвітньої місії, сексуальна революція нанесла інаносить жінкам величезної шкоди. Супутній їй «розгул» порнографіїпрославляє насильство чоловіка над жінкою і робить молодих людей агресивними іжорстокими стосовно слабкої статі. Але ж жінці, дружині як і раніше хочетьсябачити в чоловіку, свого захисника, — говорить Марьям Муурман. На її думку,родини розпадаються у Фінляндії в основному через грубі відносини чоловіків додружин, застосування насильства. І це в благополучній країні!
Недавнов Туреччині створений фонд по наданню допомоги… побитим жінкам-дружинам. Майжеполовина з 6500 опитаних жінок заявили, що їхні чоловіки вважають побиттякращим аргументом, якщо дружини їм не підкоряються. 62 % чоловіків упевнений:«Чоловік єдиний авторитет, і жінка повинна йому коритися безумовно».
Якийсьчас тому назад у Штатах багато полоху наробила книга американського психологаРоберта Райта «Моральна тварина». У ній Райт, опустившись до часівдоісторичних, визначає, що людина по своїй суті істота полігамна. Він приводитьнаукові докази, що чоловіками керує прагнення передати свої гени наступномупоколінню за допомогою жінки дітородного віку. Цим він пояснює і прагненнялітніх чоловіків вступити в зв'язок з молодими жінками. Звідси виходить, щобіологічний початок у людях настільки сильний, що подружню зраду варто прийматияк неминучість.
Психологинашої країни — Київського Центра планування родини не згодні з такимтвердженням. Психолог Віктор Коломієць говорить: «У деякому змісті людина— це тварина, але лише в деякому! Було безліч досліджень, і усі вони приводилидо одного результату. Якщо половина в ньому — біологічний початок, то іншаполовина — соціальне, що включає в себе і моральні цінності, і мораль, івиховання...».
Щож може бути причиною зради? Їх багато. Одна з найпоширеніших — «розрившаблону», коли в житті людини щось різко змінюється. Наприклад, чоловікупоталанило і він став багато заробляти. Жінці не потрібно тепер працювати, щобзабезпечувати родину. Звичний ритм її життя порушений, і душевне сум'яття часомвиливається в подружню зраду.
Длячоловіка ж зрадити — досить банальне порушення, а ще якщо удома він зякої-небудь причини залишається сексуально незадоволеним, то зрада не змушуєсебе чекати. Жінки ж це роблять з озиранням на родину, на свої обов'язкистосовно чоловіка, дітей. Але якщо зрада трапляється, те жінка найчастішенамагається закрити на це очі, іноді роблячи вигляд, що нічого не сталося, алеглибоко переживаючи, або повідомляє чоловіка про те, що вона знає сформовануситуацію та продовжує виконувати свої обов'язки дружини і матері, що більшеутримує чоловіка в родині, чим сварки і скандали.
Чоловіки,в основному, на зраду дружини реагують скандалами, побиттям, жорстокимпотуранням, розлученням, не задумуючись над долею дітей.2.4Нюанси опіки над дітьми
Деякі,домагаючись опіки, звертаються до неправди, будують домисли, піднімають у судітакі теми, як здоров'я, релігія й утворення дитини, намагаються позбавити одинодного не те що опіки, але і бачитися з дитиною, і не хочуть зрозуміти, що іпісля розлучення в дитини залишається мати і батько, адже вони не з дитиноюрозлучилися. Вони обоє повинні мати можливість виражати батьківські почуття,прищеплювати дитині свої цінності, привертати дитину до будь-якого несуперечному закону заняттю.
Щостосується опіки, то суд, розглянувши матеріали справи, може прийняти одне зтрьох рішень: 1) призначення спільної опіки; 2) дитина залишається з одним збатьків (частіше з матір'ю); 3) накладення обмеження на право відвідування.
Алеяк показують дослідження діти легше переносять розлучення батьків, якщо і матиі батько продовжують її опікувати, займаються з нею, якщо вона не будепочувати, що її покинув один з батьків, а навпаки її люблять і батько і мати іщо вона бажана як в будинку батька, так і матері.
«Завдякиспільній опіці дитина не розлучається ні з батьком, ні з матір'ю», —говорить фахівець із сімейного питання.
Утакому випадку кожен з батьків повинен брати участь у рішенні важливих питань,що стосуються майбутньої дитини. Ворожий настрій чоловіка і жінки та напруга,що супроводжують розпад шлюбу, заважають їм спокійно обговорити, з кимзалишаться діти, знайти розумне рішення. Щоб звести до мінімуму числонеприємних зустрічей і уникнути напруженого судового розгляду, законодавстводеяких регіонів світу передбачає альтернативні способи рішень суперечок проопіку, це посередництво дозволяє батькам дійти згоди, у противному випадку,питання, з ким залишаться діти, буде вирішувати суддя. У більшості країн, якщобатьки не можуть домовитися про те, з ким залишаться діти, то про інтересидітей подбають правові органи. Судді, у першу чергу, піклуються про дітей, а непро батьків, при цьому з огляду на бажання батьків, відносини дитини з матір'юі з батьком, бажання дитини, здатність кожного з батьків піклуватися про їїповсякденні потреби. Якщо дитину залишають з одним з батьків, то право прийматирішення, що торкаються якихось проблем дитини, закріплюється за цим батьком.Це, звичайно, не означає, що другий батько виключається з життя дитини.Відсторонений від опіки має право на відвідування, спілкування, наставляннядитини і прояв любові і ласки.
Батькидомагаються успіху і «виграють», коли діти виростають відповідальнимиі гідними поваги людьми. Головне, що якщо обоє з батьків нормальні і гіднілюди, то не можна допускати зневажливих відносин кожного з батьків до іншого.2.5 Консультування розлучених сімей та порадиїї членам
У нашій країні психологічна допомогалюдям у ситуації розлучені ще зовсім недавно не вважаласяактуальної, і не тому, що була відсутня сама проблема і переживання, з нею пов'язані, а в силу того, що розлучення не відносили доявищ, характерних для радянськогоспособу життя. В останні роки психологи активно обговорюють, які методи консультування більш ефективні для людей, що переживають розлученню. Досвідзакордонних колег показує, що цілюди потребують допомоги на різних рівняхсоціальному, матеріальному, фізичному й ін.
На думку психолога Ю.Е.Альошиної, консультування тих, хтоприйняв рішення розірвати шлюб, відрізняється від інших видів психологічноїкорекції яскраво вираженоюфункцією, що інформує. Фахівці, що працюють зподружжям, що розлучається, повинні бути добре інформовані в юридичній області до їхніх аспектів розлучені й особливо в питаннях, пов'язаних з дітьми. Люберозлучення, навіть бажання — серйозна травма, що збільшуєтьсянеобхідністю повної реорганізації життя і переливається іноді довгіроки. До розлучення більшість людей не уявляють, з якими труднощами вони можутьзштовхнутися, але основною проблемою для них стає облаштованість життяпісля розлучення.
Чоловікі дружина можуть прийти на консультацію разом або приходить один з подружжя,найчастіше той, хто залишається на самоті. Іноді до фахівця звертаєтьсяініціатор розлучення з проханням допомогти довести родині правильність свогорішення і дій, що випливають за його рішенням. Зміна життєвих чекань і планів,сімейної структури і сімейних ролей, рішення матеріальних і юридичних проблем —кожне з цих питань може стати темою для самостійного блоку в консультативнійроботі
Основними тенденціями психотерапії в ситуації розлучення, на наш погляд,є, по-перше, робота фахівця з людиною, що звернулася за допомогою, і, по-друге— з «розширеною родиною», що може включати не тільки його родичів, але ізнайомих.
Уразі потреби люди з психічними проблемами, порушеннями поведінки, щопереживають сімейні конфлікти, можуть одержати професійну допомогу впсихологічних консультаціях. Якщо власні спроби подолання кризи в подружніхвідносинах зазнали невдачі і ресурсів підтримки в соціальній мережі недостатньоабо здається, що немає можливості знайти рішення, перше, що потрібно зробити, —розшукати сімейну консультацію, де є фахівці з даної проблеми.
Сімейноцентрованапрактика як модель соціальної роботи зосереджена, на взаєминах людини, їїродини і її оточення, що впливають, у свою чергу, на більш широкі соціальнісили і системи, у які вона включена. (див. Додаток3)
Консультування,орієнтоване на мережу соціальних відносин, розуміється не як альтернативаіснуючим концепціям терапії і консультування, а як їхнє доповнення і подальшийрозвиток [14].
Першийрівень орієнтованого на мережу консультування — це змістовний аналіз,діагностика взаємин клієнтів з оточуючими людьми.
Аналіз мережі — це метод візуального змістовного представлення соціальнихвідносин людини. За допомогою карти мережі можна зафіксувати переплетеннявідносин особистості, щоб краще зрозуміти їхню сукупність, проаналізуватиструктуру ролей у відносинах, провести діалог про їхню якість і різні функції вжитті особистості. Досвід досліджень показує, що ця форма представленняспонукає людину, що бідує до психологічної допомоги, осмислити свої соціальнівідносини й у той же час дозволяє фахівцю відносно просто візуалізувати вінтерв'ю.
Німецькийпсихолог А. Ленц розробив конкретну схему аналізу мережі і рамкахконсультативної роботи.
1.Упроцесі консультування клієнту пропонують заглиблено розглянути мережусоціальних відносин. Карта мережі дозволяє зробити наочними відносини і їхнюструктуру.
2.Перед клієнтом лежить лист паперу, на якому в достатку зображені концентричнікола. У центрі внутрішнього кола стоїть слово «я».
3.Він повинний зробити перший крок: уявити собі людей, з якими почуває себеособливо тісно пов'язаним, без яких йому важко. люди групуються в першому колінавколо «я».
4.Потім його запитують про людей, що так важливі в його житті, але з ними вінменш пов'язаний, чим з людьми з першого кола. Ці особи розміщаються далі, убільш віддалених колах.
5.Наприкінці розміщають людей, з якими соціальні контакти встановлені, існують,але емоційні зв'язки слабкіші або більш дистанційовані. Це можуть бути колегипо роботі, сусіди, знайомі з групи дозвілля, об'єднання або організації, зякими був пов'язаний клієнт.
6.На закінчення при складанні карти мережі особливими значками відзначаються ті,хто пов'язаний з поставленими проблемами, з ким відносини особливо конфліктніабо розвивалися напружено.
7.Ця візуальна реконструкція є основою для загального аналізу структури відносин,аналіз нерідко продовжується на наступних консультаціях. У діалозі, щосупроводжується інтенсивним вираженням почуттів, можуть бути порушені наступнікомплекси тем:
• Вид відносин (родина, родичі, подруги, колеги по роботі).
•Структура соціальної мережі (склад і обсяг, щільність мережі відносин, частота,множинність контактів і т.д.).
•Якісні зміни відносин в останні роки (одні відносини з появою проблем стаютьінтенсивніші, інші слабшають або цілком руйнуються. Від кого ви віддалилися? Зким установили нові або відновили старі зв'язки?).
•Бажання, прагнення (мати більш інтенсивні контакти з визначеними людьми, мативзаємні інтереси, тісні, довірчі відносини й емоційну безпеку).
•Досвід відносин (залежність, контроль, утручання, нанесення збитку, щирість,увага й інтерес).
•Ступінь задоволеності відносинами в мережі (загальна оцінка контакту;напруженість, конфліктність), приступність членів мережі.
8.Аналіз ресурсів підтримки в мережі.
• Можливість мати у своєму розпорядженні соціальну підтримку (Є чи до когоклієнтові звернутися з проблемами? До кого? Як часто це відбувається?).
•Форми одержуваної допомоги (наприклад, емоційна і щоденна практична допомога).
•Значимість неформальної підтримки ( чи відповідала форма допомоги потребам? Якірозходження в наданні підтримки?).
• Бажання і чекання при наданні підтримки.
•Ступінь взаємності в неформальних відносинах допомоги ( чи шукають члени мережів клієнта ради і допомоги?).
9.Ресурси мережі клієнта і готовність використовувати їхній (Що являє собоюдосвід використання мережі? Яких реакцій клієнт очікує або боїться? Які почуттявін випробує, звертаючись за допомогою?).
Методиконструювання мережі не обмежуються посиленням існуючих відносин іінтенсифікацією слабких або зруйнованих контактів, вони спрямовані на утвореннянових зв'язків і систем підтримки. Відправною крапкою для роботи з мережеюслужать спонукання й ініціатива активної самодопомоги, пошук додаткових формщоденної підтримки і практичної допомоги, що можуть містити в собі способипроведення вільного часу, поради, інформацію про догляд за дітьми.
Концепціямережі пропонує теоретичні рамки для аналізу зв'язків і взаємних залежностейміж рівнем мікросоціальних відносин, мезосоціальними процесами імакросоціальними умовами суб'єктивних процесів. Ціль мережної підтримки в тому,щоб стимулювати власні сили і можливості клієнта, допомогти йому усвідомленовикористовувати і мобілізувати соціальні ресурси для подолання своїх проблем, атакож виявляти і будувати нові відносини.
Партнери в ситуації розлучені будують як вінформаційно-консультативної, так і у власне терапевтичнійсоціально-психологічній допомозі. Терапевтичний супровід на різних етапах розлученіможе мати різні форми — це й індивідуальна терапія для кожного з чоловіка іжінки, і парна терапія, і терапія для дітей
Розуміння сім'ї як системи, яка маєсвою структуру і зв'язки навіть після розлучення, є важливим длянадання консультативної допомоги її членам. Саме тут відіграє велику рольпсихоаналітичне консультування в педагогіці (А. Фрейд, Д. Видра, Г.Фігдор тощо). Цей напрямок означає побудову допомоги, надання порад наоснові вивчення і розуміння бажань і почуттів в дорослих і дітей, того, щовони ховають від себе та інших і маскують іншими причинами.
Відчуття матері післярозлучення: прагнення підтримки, втіхи, допомоги. Почуття провини запозбавлення дітей батька, прагнення перенестивідповідальність за це на чоловіка, агресивність на дитину, яка замість допомогиі підтримки вимагає більш уваги неадекватною поведінкою, страх передмайбутнім, гнів і ненависть до колишнього чоловіка за надії, які незбулися в житті, смуток за колись коханим чоловіком, втрата три всебе, страх перед старістю та самотністю.
Проблеми матері: соціальнадискримінація у зв'язку з розлученням, зниження матеріального рівня,фізичні перевантаження на роботі і вдома, Збільшенняпобутових конфліктів, самоствердження, гідне виховання дитини
Вчинки матері:гнів на дітей,які нагадують поведінкою, звичками, навіть зовнішністю, їх батька, вимагаютьпідвищеної уваги, захисту, турботи, підтримка дітей за будь-яку цінуматеріально, а не морально (захист дитини — це любов і впевненість у турботі ілюбові), погані звички, конфлікти на роботі, спілкування з друзями (які надаютьпідтримку), батьківською сім'єю, але не з дитиною.
Відчуття батька: прагнення втіхи, самоствердження, перенос відповідальностіна жінку, агресивність до неї, образу, втрата віри в себе, страх перед самотністюі майбутнім, прагнення бути гарним батьком в очах дитини і суспільства (щоб усібачили, що втратила з власної примхи дружина).
Проблеми батька: знайти підтримку в мікросередовищі за розлучення, втіху;допомогу в скрутній ситуації, зберегти родинні зв'язки з дітьми, навчитися житиі доглядати за собою самостійно.
Вчинки батька: пошук нової молодої привабливої партнерки, змагання здружиною за дітей у матеріальному плані, проведення змістовного дозвілля якзаповнення порожнини, непостійність у стосунках з дітьми, скарги дітям ізнайомим на дружину.
Відчуття дітей: страх бути покинутими, розгубленість, втрата почуттявпевненості, захищеності, усвідомлення власної незначущості в сім'ї длябатьків, смуток, гнів, почуття провини (не зміг так виявити любов до батьків,щоб вони не розлучилися), усвідомлення пріоритету подружніх стосунків надбатьківськими, почуття неповноцінності, агресивність за відсутність любові,докори і сумління, страх перед втратою одного з батьків, з яким дитиналишалася, прагнення доказу захисту, любові, допомоги, нерозуміння ситуації,ревнощі до друзів, матері, батька. Сини втрачають взірець чоловіка, дочки — того, що жінка отримає в житті підтримку від чоловіка; втрата розуміння, силикраси, зовнішності, любові — основа комплексу неповноцінності. Агресивність набатьків, які їх покинули в своїх проблемах.
Проблеми дітей: батьки менше проводять часу з ними, отже, їх увагу до себетреба привернути різними вчинками, де знайти підтримку, розуміння, допомогу, яксказати про незахищеність і самотність одноліткам, з ким поговорити про своїстрахи, проблеми, енурез, неврози, інші проблеми із здоров'ям, яксамоствердитись серед однолітків, як зробити, щоб тебе більше не кидали в життімати, друзі тощо.
Вчинки дітей: капризи, конфлікти і бійки з матір'ю, однолітками чи,навпаки, більша слухняність, мовчазність, послужливість, погана успішність ушколі (отже, батьки будуть турбуватися про це і більше часу проводити здитиною).
Привизначенні пріоритетних проблем дітей і дорослих необхідно враховувати етапрозвитку сім'ї (які завдання повинна була розв'язати сім'я і звернути увагу нанеобхідність їх рішення навіть при порушеній структурі); вік дітей (якіновоутворення в їх психіки з'являються — це задача дитини, рішення якоїускладнюється переключенням уваги на розлучення)
Приконсультуванні сімейного конфлікту в службах невідкладної телефонної допомогиварто обговорити з абонентом ряд ліній поведінками, необхідних для дозволуконфлікту і реорганізації сімейного життя:
1. Необхідновідродити і підтримувати надію на успіх. Для цього потрібно спонукати абонентаприйняти відповідальність за дозвіл конфлікту на себе, почати активні дії ізнайти можливості для позитивних змін.
2. Варто запропонувати можливість оцінити сімейний конфлікт із протилежної позиції,відбити переживання іншого учасника. Це зменшує перешкоди на шляхувзаєморозуміння і знижує відчуженість.
3. Необхіднопрацювати зі співрозмовником над відновленням довіри й обстановки відвертості.Вони дозволять спільно проводити роботу по відбудові адекватних відношень уродині, безсумнівно підвищуючи шанси на успіх. Відвертість є першим кроком допозитивних змін і конструктивної взаємодії.
4. Важливопроаналізувати розвиток поточного сімейного конфлікту, звернувшись до досвіду здозволу схожих ситуацій з родинами або значимими близькими і використовуватиїхній досвід помилок і удач.
5. Важливозаохотити співрозмовника на пошук співчуття і союзників поза родиною. Вониможуть стати істотною системою підтримки особистості. Необхідно згадати, щонавколо існують не тільки байдужні люди, але і готові зробити щиру і діючудопомогу.
Реалізація цихконсультативних підходів, насамперед, можлива через емпатію і розумінняспіврозмовника. Уже те, що він подзвонив у службу (1) є прямим указівкам, що внього є надія на зміну до кращого, навіть якщо вона і не усвідомлюється; (2)свідчить, що в нього є визначене розуміння необхідності сторонньої допомоги длязмін, а отже, є передумови формування довіри і (3) означає, що він шукаєлюдину, з яким міг би прийти до цих змін. Тому консультантові важливо бутивідкритим і контролювати, те що відбувається з ним самим, одночасноусвідомлюючи вимоги і потреби співрозмовника.
Поради батькам:
1.Взяти на себе відповідальність за біль, яку завдало розлучення дітям.
2.Пояснитидітям, що трапилось (без образ партнера по шлюбу) і що діти залишилися длябатьків дітьми.
3.Пояснити,що мати і батько люблять дітей, незважаючи на розлучення і що діти можуть бутив цьому впевнені. Розпитувати про відчуття і проблеми дитини.
4.Проводитибільше часу з дітьми, щоб вони впевнились у турботі, захисті, любові,розмовляти з ними про їх страхи, проблеми.
5.Запрошувати друзів додому, а не кидати дитину в самотності т.д., очікуванні упорожній квартирі.
6.Проводитидозвілля з дитиною, її друзями, дозволяти спілкуватися з батьком (матір'ю),який живе окремо.
7.Спілкуватися на очах дитини в її інтересах і доброзичливо з батьком (матір'ю),зберігати сімейні традиції, пов'язані з дитиною.
Поради дітям:
1.Зрозуміти,що не ваша провина у тому, що відбулося розлучення.
2.Пам'ятати,що батьки можуть жити окремо, але батьківські почуття, любов з дітьми.
3.Спитати, що і чому трапилось.
4.Надавати батькам підтримку і допомогу, не завдавати зайвого клопотунеадекватною поведінкою. Батьки теж знаходяться у складній ситуації.
5.Довіряти батькам і доводити їм свою любов.
Поради дідусям, бабусям:
1.Довести свою любов, увагу і турботу онукам.
2.Розпитуватидитину про її відчуття і проблеми, пояснювати їх без підставність.
3.Організовуватисімейне дозвілля, допомогу разом з дитиною, батьком (матір'ю)
Висновки та пропозиції
Родина здаєтьсяпозачасовою біологічною і психосоціальною спільністю, що полягає з батька,матері і дітей, її форми мінялися протягом людської історії, завжди залишаючинезмінним один аспект: вона утворить первинне навколишнє середовище в розвиткулюдини. В даний час розрізняють:
· нуклеарну(повну) родину, що полягає з батьків і дітей і об'єднуючі два покоління (вона єнайбільш розповсюдженою); якщо в її склад входять представники ще одногопокоління (бабусі, дідусі й інші родичі), вона називається розширеною родиною;
· неповнуродину, у якій відсутній один з батьків; крім того, якщо умови життя незалишають батькам (навіть якщо формально їхній двоє) часу для родини, вонавважається функціонально неповною;
· великуродину, що полягає з кревних родичів різних поколінь і очолювану фігуроюпатріарха або матріарха. Звичайно ця родина характерна для сільськоїмісцевості.
Життєвий цикл родини розпочинається змоменту укладання шлюбу, слідуючим етапом є народження першої дитини та аж доодруження першої з дітей. Третім етапом життєвого циклу сім'ї є виділення всіхдітей та народження внуків і останній (завершальний) етап на якому головноюподією є смерть одного з подружжя. Відповідно до кожного з етапів життєвогоциклу родини існують різноманітні проблеми, які можуть призвести до розлучення.На першому етапі такими проблемами можуть бути взаємовідносини з новимиродичами, боротьба за лідерство та інше. На другому — проблеми у зв'язку знародженням дитини, менше уваги приділяється собі та партнеру, виникаютьфінансові труднощі, сексуальна незадоволеність. На третьому етапі — віковікризи та прагнення самоствердитися.
На сьогоднішній день в усьому світіпанує тенденція не до спільного проживання, а навпаки до громадянських шлюбівта розлучень. Так за останні роки кількість розлучень зросла не лише в Україні,а й в усьому світі, причому найбільша кількість розлучень у найрозвинутішихкраїнах (США, Японія, Італія, Франція і т.д.). Вірність чоловіка і жінки —необхідність церковних шлюбів, оскільки «Бог повелів, щоб чоловікприліпився до дружини своєї і двоє стали одною плоттю» (Буття 2:24). У нашчас багато хто боїться давати обітницю вірності. Але якщо двоє люблять одинодного, чого ж їм боятися дати обіцянка залишатися разом? Адже це додає шлюбовіособливу значимість і впевненість кожного з чоловіка і жінки зробитисамоаналіз. Але у зв'язку з невпевненістю у майбутньому подружньому життібагато молодих пар бояться давати обітницю перед Богом.
Роботастала головним аспектом для людини. Жінки, що орієнтуються на кар'єру ічоловіки , швидко готові жертвувати своїми родинами заради роботи, тому щороботу дуже нелегко роздобути. Іншим фактором, що приводить до розлучені, єпозашлюбні статеві зносини. Що ж може бути причиною зради? Їх багато. Одна знайпоширеніших — так називаний «розрив шаблона», коли в житті людинищось різко міняється. Наприклад, чоловіку повезло і він став багато заробляти.Жінці не потрібно працювати тепер, щоб забезпечувати родину. Звичний ритм їїжиття порушений, і душевне сум'яття часом виливається в подружню зраду.Чоловіка, в основному, на зраду дружини реагують скандалами, рукоприкладством,грубим звертанням, розлученням, не задумуючись над долею дітей.
Деякі,домагаючись опіки, звертаються до неправди, будують домисли, піднімають у судітакі теми, як здоров'я, релігія й утворення дитини, намагаються позбавити одинодного не те що опіки, але і бачитися з дитиною, і не хочуть зрозуміти, що іпісля розлучення в дитини залишається мати і батько, адже вони не з дитиноюрозлучилися. Вони обоє повинні мати можливість виражати батьківські почуття,прищеплювати дитині свої цінності, привертати дитину до будь-якого несуперечному закону заняттю.
Щостосується опіки, то суд, розглянувши матеріали справи, може прийняти одне зтрьох рішень: 1) призначення спільної опіки; 2) дитина залишається з одним збатьків (частіше з матір'ю); 3) накладення обмеження на право відвідування.
У нашій країні психологічна допомогалюдям у ситуації розлучені ще зовсім недавно не вважаласяактуальної, і не тому, що була відсутня сама проблема і переживання, з нею пов'язані, а в силу того, що розлучення не відносили доявищ, характерних для радянськогоспособу життя. В останні роки психологи активно обговорюють, які методи консультування більш ефективні для людей, що переживають розлучення. Досвідзакордонних колег показує, що цілюди потребують допомоги на різних рівняхсоціальному, матеріальному, фізичному й ін.
У нашій системі соціальних службнадається слідуюча допомога:
Консультування сімей з приводу різнихпроблем
Психотерапія,основними тенденціями якої в ситуації розлучення, є, по-перше, робота фахівця злюдиною, що звернулася за допомогою, і, по-друге — з «розширеною родиною», щоможе включати не тільки його родичів, але і знайомих.
Сімейноцентрованапрактика як модель соціальної роботи зосереджена, на взаєминах людини, їїродини і її оточення, що впливає, у свою чергу, на більш широкі соціальні силиі системи, у які вона включена.
Реалізаціяцих консультативних підходів, насамперед, можлива через емпатію і розумінняспіврозмовника. Також надаються різні поради батькам, матерям, дітям та навітьбабусям і дідусям з приводу утвореної ситуації.Використаналітература:
1. Антонова-ТученкоО., Московка М. «Психологічний клімат сім'ї», Журнал для батьків — 1999р., №3
2. Біблія
3. Гридьковець Л. М. «Подолання подружніхконфліктів», Практична психологія та соціальна робота, 1999р, №8
4. Друзь Е. В. «Социальное положение женщин вобществе», Харьков, Консум, 2001г, 424стр
5. ЗайцеваЗ. Г., Трубавіна І. М. «Соціальна підтримка сім'ї», Комплексніпрограми центрів ССМ, — Київ, ДЦССМ, 2001р
6. Законодавство України про шлюб, сім'ю таспадкування, Київ, АСК, 2000р
7. Моховиков А.Н., Телефонное консультирование. —2001. -494с. 2-е издание, переработанное и дополненное, Под редакцией и спредисловием доктора медицинских наук В.Е.Кагана
8. Психология семейных отношений с основами семейногоконсультирования, Е. И. Артамонова, Е. В. Екжанова, Москва,«Академия», 2004г, 192стр
9. Психология социальной работы, О. Н. Александрова,О. Н. Богомолова, Питер, 2002, 352стр
10. Социальная работа, под общей редакцией Курбатова В.И., Ростов н/Д, «Феникс», 1999г, 576стр
11. Соціальніслужби — родині: розвиток нових підходів в Україні (перевидання)/ за редакцієюІ. М. Григи, Т. В. Семигіної, — Київ, 2003р., — 128 стор.
12. Соціально-педагогічнаробота з неблагополучною сім'єю, Трубавіна І. М., навчальний посібник,- Київ,ДЦССМ, 2003 р. — 132 стор.
13. Трубавіна І. М. «Поняття про соціально-педагогічнеконсультування сім'ї», гуманітарно спрямований виховний процес становленняособистості: в 2 книжках, Київ, ІПВ, 2001р, Кн1
14. ТрубавінаІ. М., «Соціальна робота з неблагополучною сім'ю» — Київ, ДЦССМ,2002р