Миколаївськийдержавний гуманітарний
університетім. П. Могили
Реферат
на тему: „ Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння,проституція.”
Виконали:студентки 272 групи
Кулинич Олена
Єршова Анастасія
Перевірив: Прищепов О.Ф
Миколаїв 2004
План:
1. Історія алкоголю ...................................................................................................3
2. Алкоголізм не звичка, а хвороба...........................................................................4
3. Вплив алкоголю на нервову систему. Зміст укрові..........................................6
4. Алкоголізм і суспільство........................................................................................7
5. Тютюнокуріння.......................................................................................................7
6. Коротка історія розвитку куріння......................................................................8
7. Біохімія тютюнового диму дія його на організм..............................................8
8. Чому курці кашляють?........................................................................................8
9. Чи здорове серце в курця?....................................................................................8
10. Чому виразка шлунку віддає перевагу курцям?............................................9
11. Куріння, стать та покоління...........................................................................9
12. Закон Украйни.....................................................................................................9
13. Історія проституції .........................................................................................16
14. Види проституції (на прикладі ДревньоїГреції)..........................................19
а) релігійна проституція
б) цивільна проституція
в) естетична проституція
15. Суспільна і наукова думка 19-го — початку 20-го вв. про соціальну сутність проституції...............................................................................................................21
16. Проституція визнана «працею на благо суспільства»................................24
17. Висновок...............................................................................................................24
18. Література..........................................................................................................25
Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння,проституція.
1. Історіяалкоголю
Викрадач розуму — так іменують алкоголь з давніхчасів. Про оп'яняючі властивості спиртних напоїв люди довідалися не менш чим за8000 років до нашої ери — з появою керамічного посуду, що дала можливістьвиготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків і дикоростучоговинограду. Можливо, виноробство виникло ще до початку культурного землеробства.Так, відомий мандрівник Н.Н. Миклухо-Маклай спостерігав папуасів Нової Гвінеї,що не вміли ще добувати вогонь, але вже знавши прийоми готування хмільнихнапоїв. Чистий спирт почали одержувати в 6-7 століттях араби і назвали його«аль коголь», що означає «одурманюючий». Першу пляшкугорілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина для одержання спиртурізко збільшила пияцтво. Не виключено, що саме це послужило приводом длязаборони вживання спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманськоїрелігії) Мухаммедом (Магомет, 570--632). Ця заборона ввійшла згодом і в звідмусульманських законів — Коран (7 століття). З тих пір протягом 12 сторіч умусульманських країнах алкоголь не вживали, а відступників цього закону(п'яниць) жорстоко карали.
Але навіть у країнах Азії, де споживання виназаборонялося релігією (Кораном), культ вина все-таки процвітав і оспівувався увіршах.
У середньовіччя в Західній Європі також навчилисяодержувати міцні спиртні напої шляхом возгонки вина й інших цукристих рідин, щобродять. Відповідно до легенди, уперше цю операцію зробив італійський чернецьалхімік Валентиус. Випробував знову отриманий продукт і прийшовши в стансильного алкогольного сп'яніння, алхімік заявив, що він відкрив чудодійнийеліксир, що робить старця молодим, стомленого бадьорим, тужного веселим.
З тих часів міцні алкогольні напої швидко поширилисяпо країнах світу, насамперед за рахунок постійно зростаючого промисловоговиробництва алкоголю з дешевої сировини (картоплі, відходів цукровоговиробництва і т.п.). Алкоголь настільки швидко ввійшов у побут, що практично жодний художник, письменник або поет не обминав цю тему. Такі картини пияцтва наполотнинах старих голландських, італійських, іспанських і німецьких художників.Злу силу алкоголізму розуміли багато передових людей свого часу. Відомийрелігійний реформатор того років Мартін Лютер писав: " Кожна країнаповинна мати свого диявола, наш німецький диявол — добра бочка вина".
Поширення пияцтва на Русі зв'язано з політикоюпанівних класів. Була навіть створена думка, що пияцтво є нібито стародавньоютрадицією російського народу. При цьому посилалися на слова літопису:«Добробут на Русі — є пити». Але це наклеп на російську націю.Російський історик і етнограф, знавець звичаїв і вдач народу, професор Н.И.Костомаров (1817-1885) цілком скосив цю думку. Він довів, що в Древній Русіпили дуже мало. Лише на обрані свята варили медовуху, брагу або пиво, міцністьяких не перевищувала 5-10 градусів. Чарка пускалася по колу і з неї кожнийнадпивав кілька ковтків. У будень ніяких спиртних напоїв не покладалося, іпияцтво вважалося найбільшою ганьбою і гріхом.
Але з 16-го сторіччя почалося масове завезення черезграницю горілки і вина. При Івані ІV і Борисі Годунові засновуються«Царьови кабаки», що приносять масу грошей у скарбницю. Проте, ужетоді намагалися обмежити споживання спиртних напоїв. Так у 1652 році вийшовуказ «продавати горілку по одній чарці людині». Заборонялося видавативино «питухам» (тобто п’яницям), а також усім під час постів, посередам, п'ятницям і неділям. Однак через фінансові розуміння незабаром було внесеневиправлення: «щоб великого государя скарбниці учинити прибуток, питухов ізкружечного двору не відганяти», чим фактично підтримувалося пияцтво.
З 1894 року продаж горілки став царською монополією.
Одним з темних плям минулого, сліди якого ще збереглисяв нас, є пияцтво й алкоголізм.
2. Алкоголізмне звичка, а хвороба
Алкоголь – це універсальна отрута, яка діє навесь організм. Особливо сильну шкідливу дію його відчуває високоорганізованасистема організму – головний мозок. Алкоголь нерівномірно розподіляється втканинах тіла. Найбільше його поглинає головний мозок, тому що в нервовихклітинах головного мозку є велика кількість ліпідів, у яких алкогольрозчиняється краще, ніж в інших середовищах. У молодих людей судини мозкупорівняно великого розміру (це потрібно для повноцінного живлення клітин, якіростуть), тому приплив крові до них більший. Зберігається алкоголь у головномумозку до 90 днів. При важкому отруєнні алкоголем гине декілька тисяч клітинсірої речовини головного мозку. І хоча їх у кожного з нас 17 млрд., такемарнотратство – недопустиме!
Зловживання алкоголем призводить допсихічних розладів. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як білагарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія.
П’янство та алкоголізм завдають великоїекономічної, соціальної та моральної шкоди суспільству. Люди, які зловживаютьалкоголем, частіше хворіють, допускають брак в роботі, через них стаютьсяаварії і травми (20% побутового і 46% вуличного травматизму). Через провинуп’яних водіїв все частіше трапляються дорожньо-транспортні пригоди (72,5%).Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв’язок зі злочинністю –96% правопорушень здійснюється особами в стані алкогольного сп’яніння.
Це потяг не піддається розумним доводам припинитипити. Алкоголік направляє всю енергію, засоби і думки на добування спиртного,не зважаючи на реальну обстановку (наявністю грошей у родині, необхідністьвиходу на роботу і т.п.). Раз випивши, він прагне напитися до повногосп'яніння, до безпам'ятства. Як правило, алкоголіки не закушують, у нихутрачається блювотний рефлекс і тому будь-яка кількість випитого залишається ворганізмі.
У зв'язку з цим говорять о підвищеній переносимостіалкоголю. Але насправді цей патологічний стан, коли організм утративздатність боротьби з алкогольною інтоксикацією шляхом блювоти й іншихмеханізмів захисту.
На пізніх етапах алкогольна переносимість спиртураптово знижується й у запеклого алкоголіка навіть малі дози вина викликаютьтой же ефект, що й великі кількості горілки в минулому. Для цієї стадіїалкоголізму характерно важке похмілля після прийому алкоголю, поганесамопочуття, дратівливість, злостивість. Під час так називаного запою, колилюдина п'є щодня, протягом багатьох днів, а те і тижнів, патологічні явища настількивиражені, що для їхньої ліквідації потрібна медична допомога.
Алкоголізм не звичка, а хвороба. Звичка контролюєтьсясвідомістю, від неї можна позбутися. Пристрасть до алкоголю переборотискладніше через отруєння організму. Близько 10 відсотків людей, що вживаютьалкоголь, стають алкоголіками. Алкоголізм — хвороба, що характеризуєтьсяпсихічними і фізичними змінами в організмі. Алкоголізм розвивається за такоюсхемою:
Початкова фаза: сп'яніння з випаданням пам'яті,«затьмарення». Людина постійно думає про спиртне, йому здається, щовін випив недостатньо, він п'є «взапас», у нього розвиваєтьсяжадібність до алкоголю. Однак він зберігає визнання своєї провини, уникаєрозмов про свою тягу до спиртного.
Критична фаза: утрата контролю над собою після першогож ковтка алкоголю. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір усімспробам запобігти його бажання випити. У людини розвивається зарозумілість,агресивність. Він обвинувачує навколишніх у своїх лихах. У нього починаєтьсязапій, його друзями стають випадкові собутильники. Він змушений піти зпостійної роботи, втрачає інтерес до усього, що не має відносини до спиртного.
Хронічна фаза: щоденне похмілля, розпад особистості,помутніння пам'яті, плутаність думки. Людина п'є сурогати алкоголю, технічнірідини, одеколон. У нього розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка, іншіалкогольні психози.
Одним з характерних ускладнень під час запою є білагарячка.
Біла гарячка — найбільше що часто зустрічаєтьсяалкогольний психоз. Вона виникає звичайно в стані похмілля, коли в п'яниціз'являються беззвітний страх, безсоння, тремтіння рук, кошмари (погоні, нападуі т.п.), слухові і зорові обмани у виді шумів, дзвоників, руху тіней. Симптомибілої гарячки особливо виражені вночі. У хворого починаються яскравіпереживання застрашливого характеру. Він бачить плазуючих навколо комах,пацюків, що нападають на нього чудовиська, бандитів, відчуває біль від укусів,ударів, чує погрози.
Він бурхливо реагує на свої галюцинації: обороняєтьсяабо біжить, рятуючи від переслідування. Удень галюцинації трохи загасають, хочахворий залишається збудженим, у нього трясуться руки, він метушливий і не можеспокійно сидіти на одному місці.
Іншою формою психозу є алкогольне марення. Він виникаєі після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки несупроводжується галюцинаціями. Таких хворих переслідують нав'язливі думки.Найчастіше це марення підозрілості, переслідування, ревнощів. П'яниці,наприклад, здається, що проти нього улаштований змова. Не бачачи виходу з положення,що створилося, він може скінчити життя самогубством.
Психіатрія затверджує, що в 89% випадків причиноюалкоголізму є щиросердечний стан особистості, а воно прямо залежить відсоціального статусу, від якості життя і від визначеності положення людини вцьому світі (читай: від наявності або відсутності мети свого існування).Видимо, останній фактор і сприяє моторошному ростові алкогольної залежностісеред молоді. Варто згадати і той факт, що сьогодні Тв-реклама безперешкоднопропагує алкоголь, — це одна з причин того, що пити починають діти… Величезнакількість молодих людей уже до двадцяти років стають або алкоголіками, абосильно питущими. По статистиці, з різним ступенем частоти, але споживаютьалкогольні напої, відповідно до особистого визнання, близько 82% людей у віці12-22 років. Середній же вік, по досягненні якого молодь починає вживатиалкоголь, — 14 років. П'ють алкогольні напої (включаючи пиво) щодня або черездень 33,1% юнаків і 20,1% дівчин. Пиво — найбільш улюблений молоддю напій: йомувіддає перевагу більшості підлітків. Уживає пиво кожен третій підліток у віці12 років, а у віці 13 років — двоє з кожних трьох. Частка ж тих, хто зловживаєспиртними напоями, у середніх школах складає 15,7%, у ПТУ — 24,4%, у технікумахі коледжах — 33,7%, у вузах — 32,4%.
За даними харківського сайта з проблем психіатрії,хоча за останні роки в нашій країні і не відзначався ріст захворюваностіалкоголізмом, але більш ніж удвічі виросла захворюваність алкогольнимипсихозами. Це говорить про те, що щира захворюваність алкоголізмом значно вищеврахованої (по офіційним даним, на обліку складаються 700 тис. хворих залкогольною залежністю). У той же час алкоголізм є усього лише одним з багатьохнаслідків непомірного вживання алкоголю. Них набагато більше: жирова дистрофіяпечінки, цироз печінки, гіпертонія, гиперлипидемия, ожиріння, гепатит, гастрит,панкреатит, подагра, інсульт, кардиомиопатия, травматизм, частішання застуд,люмбаго, пневмонія, емфізема, шкірні захворювання, рак, епілептичні припадки,полинейропатии, депресія, алкогольні психози, психоорганический синдром,алкогольний синдром плоду й ін., у тому числі раптова смерть. І всі ці«принадності», проте , не лякають питущих. Чому? Тому що багато хтоз них просто-напросто не догадуються про всі наслідки свого«захоплення».
Алкоголізм страшний, як і СНІД, саме тому, щобільшість людей абсолютно безграмотні в цих питаннях і навіть не підозрюють пронебезпеці, який піддаються...
Так чому ж проблема настільки масштабна? Можливо,тому, що влада імущим ніколи займатися «глупостями» — витрачатигроші, як це роблять розвиті країни, на державні програми по боротьбі залкоголізмом і наркоманією, замість того щоб засовувати них собі в кишеню.Цікаво знати, зацікавилися б вони проблемою алкоголізму, якби їхні обожненічада раптом виявилися утягненими в цю страшну залежність? Напевно так, алетільки в локальному масштабі...
3. Впливалкоголю на нервову систему. Зміст у крові
Алкоголь зі шлунка попадає в кров через двох хвилинпісля вживання. Кров розносить його по всіх клітках організму. У першу чергустраждають клітки великих півкуль головного мозку. Погіршуєтьсяумовно-рефлекторна діяльність людини, сповільнюється формування складних рухів,змінюється співвідношення процесів порушення і гальмування в центральнійнервовій системі. Під впливом алкоголю порушуються довільні рухи, людинавтрачає здатність керувати собою.
Проникнення алкоголю до кліток лобової частки корирозкріпачує емоції людини, з'являються невиправдана радість, дурний сміх,легкість у судженнях. Слідом за порушенням, що підсилюється, у корі великихпівкуль мозку виникає різке ослаблення процесів гальмування. Кора перестаєконтролювати роботу нижчих відділів головного мозку. Людина втрачаєстриманість, соромливість, він говорить і робить те, чого ніколи не сказав і незробив би будучи тверезим.
Кожна нова порція спиртного усе більше паралізує вищінервові центри, немов зв'язуючи їх і не дозволяючи втручатися в діяльністьнижчих відділів мозку: порушуються координація рухів, наприклад рух око (предметипочинають двоїтися), з'являється незграбна хитка хода.
Порушення роботи нервової системи і внутрішніх органівспостерігається при будь-якому вживанні алкоголю: одноразовому, епізодичнісистематичному.
Відомо, що порушення роботи нервової системи прямозв'язані з концентрацією алкоголю в крові людини. Коли кількість алкоголюскладає 0,04-0,05 відсотка, виключається кора головного мозку, людина втрачаєконтроль над собою, утрачає здатність розумно міркувати. При концентраціїалкоголю в крові 0,1 відсотка гнітяться більш глибокі відділи головного мозку,що контролюють рухи.
Руху людини стають невпевненими і супроводжуютьсябезпричинною радістю, пожвавленням, метушливістю. Однак у 15 відсотків людейалкоголь може викликати зневіру, бажання заснути. В міру збільшення змістуалкоголю в крові послабляється здатність людини до слуховим і зоровихсприйнять, притупляється швидкість рухових реакцій.
Концентрація алкоголю, що складає 0,2 відсотки,впливає на області мозку, що контролюють емоційне поводження людини. При цьомупробуджуються низинні інстинкти, з'являється раптова агресивність.
При концентрації алкоголю в крові 0,3 відсотки людинхоча і знаходиться у свідомості, але не розуміє того, що бачить і чує. Цей станназивають алкогольним отупінням.
Концентрація алкоголю в крові 0,4 відсотки веде доутрати свідомості. Людина засипає, подих його стає нерівним, відбуваєтьсямимовільне спорожнювання сечового міхура. Чутливість відсутня.
При концентрації алкоголю в крові 0,6-0,7 відсоткаможе наступити смерть. У результаті епізодичного прийому алкоголю часторозвивається хвороблива пристрасть, невтримний потяг до алкоголю – алкоголізм.
4. Алкоголізм ісуспільство
Алкоголь «б'є» не тільки самого п’яницю, алеі людей, що оточують його. Часто чоловіки або жінки, схильні до алкоголізму,зневажають своїми обов'язками, друзями, родиною і дітьми, для того, щобзадовольнити свою потребу.
Пристрасть до алкоголю — причина різних злочинів.Відомо, що 50 відсотків усіх злочинів зв'язано з вживанням алкоголю.
За алкоголізм батьків часто розплачуються діти.Дослідження нервовохворих дітей показали, що причиною їхньої хвороби часто єалкоголізм батьків.
Боротьба з алкоголізмом — найбільша соціальна імедична проблема будь-якої держави. Шкода алкоголю доведена.
Навіть малі дози його можуть стати причиною великихнеприємностей або нещасть: травм, автокатастроф, позбавлення працездатності,розпаду родини, утрати духовних потреб і вольових рис людиною.
5. Тютюнокуріння.
Сьогодні смертність населення України визначаєтьсяпередусім неінфекційними захворюваннями, тісно пов’язаними з широкимрозповсюдженням факторів ризику, які характерні для поведінки людини. Серед нихтютюнокуріння – основна причина передчасної смерті, якій можна запобігти.Тютюн – фактор ризику більш ніж 25 хвороб.
Наведемо цифри та факти щодо куріння:
- за оцінками ВООЗ близькотретини дорослого населення світу (серед яких 200 мільйонів – жінки) курять;
- кожного року в світі тютюнвикликає 3,5 мільйонів смертей, або 1000 – щодня;
- за прогнозами, глобальнатютюнова “епідемія” забере життя 250 мільйонів сучасних дітей та підлітків.
Нікотин – одна з найсильнішихрослинних отрут, основна складова тютюнового диму.
Шкідлива дія тютюну не обмежується нікотином. Доскладу тютюнового диму входить близько 30 отруйних речовин: аміак, синильнакислота, сірководень, чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий дьоготьтощо.
Згубна дія тютюну не обмежується змінами ворганізмі курця. У закритому приміщенні під час куріння скупчується великакількість тютюнового диму. Перебуваючи в цьому приміщенні, його вдихають ілюди, які не курять. Підраховано, що людина, яка перебуває протягом години внакуреному приміщенні, вдихає стільки тютюнового диму, мовби викурила чотирисигарети. Слід зазначити, що пасивний курець потрапляє у такий же стан, що йкурець. У людини, яка довгий час перебувала в накуреному приміщенні,з’являються ознаки нікотинової інтоксикації (отруєння): виникає головнийбіль, нудота, кволість.
6. Коротка історія розвитку куріння.
Куріння тютюну має майже 500-річну історію. ВідкриттяХристофором Колумбом в 1492 році Америки пов’язано з відкриттям європейцямибагатьох нових для них рослин, серед яких був і тютюн. Незважаючи на заборонувеликого мореплавця, деякі з його моряків таємно привезли листя та насіння тютюнув Європу. Особливо популярним тютюн став в XVII –XVIII столітті.
7. Біохіміятютюнового диму дія його на організм.
При курінні відбувається суха дистиляція і неповнезгоряння висушених тютюнових листків в незалежності від того, використовуються вони в натуральному вигляді (скручена в трубочку), в сигареті чи в сигареті і втрубці. При повільному згорянні виділяється дим, що являє собою неоднорідну(гетерогенну) суміш, що складається в середньому з 60% різних газів і 40%мікроскопічних дьогтьових крапель (аерозолі).В газовій фракції диму міститься,крім азоту (59%), кисню (13,4%), ще й оксид вуглецю (IV) (13,6%), оксид вуглецю(II) (4%), водяна пара (1,2%), ціаністий водень (0,1%), оксиди азоту, акролеїнта інші речовини. Аерозольна фракція диму включає воду (1,4%), гліцерин таспирти (0,1%), альдегіди і кетони (0,1%), вуглеводні (0,1%), феноли (0,003%),нікотин (0,002%) та ін.
Відповідно з основною дією, шкідливі речовини, щомістяться в тютюновому димі, і, що впливають на організм, об’єднані в 4 групи:1) канцерогенні речовини; 2) подразнюючі речовини; 3) отруйні гази; 4) отруйніалкалоїди.
Канцерогенні речовини: ароматичні вуглеводні,бензпірен, феноли, органічні сполуки (нітрозамін, гідразин, вінілхлорид, толуїдинта ін.), неорганічні сполуки миш’яку та кадмію, радіоактивні полоній, олово тавісмут – 210.
Подразнюючі речовини: ненасичений альдегід – пропеналь(акролеїн), оксид вуглецю (II).
Отруйні гази: оксид вуглецю (II), сірководень,ціаністий водень та ін.
Отруйні алкалоїди: всього 12 (нікотин, норнікотин,нікотирин, нікотеїн, нікотимін та ін.).
Нікотин являється одним із самих сильних з відомих намотрут, які впливають на нервову систему. При згорянні сигарети він руйнуєтьсятільки частково, приблизно на 25%. Вміст нікотину в диму головної струї сигарети від 0,4 до 3мг – лише 20% від спільної кількості нікотину в сигареті.В недокурку залишається біля 5%, а інші 50% потрапляють в повітря вприміщенні, де курять.
Фізична та психологічна залежність від нікотинурозвивається набагато швидше, ніж від алкоголю.
8. Чому курці кашляють?
Головною причиною виникнення і розвитку “тютюнового”кашлю стають краплі дьогтю, що осіли в легенях. Речовини, що містяться втютюновому димі викликають запалення епітелію, що покривають дихальні шляхи, цепризводить до підвищеного виділення секреції та слизу, що зв’язаний звиділенням мокроти при кашлі.
9. Чи здорове серцев курця?
Масове розповсюдження куріння є однією з головнихпричин широкого розповсюдження сердечно-судинних захворювань. Доведено, що у курцівна відміну від некурящих людей в 2-3 рази частіше розвивається інфаркт тапередінфарктний стан, стенокардія та інші захворювання серця При цьомусмертність, викликана цими захворюваннями, в курців набагато вища. Життякурців на 4,6-8,3 роки менше, ніж у некурящих, при чому скорочення протяжностіжиття залежить від того, в якому віці людина почала палити.
Доведено, що більше 50% всіх захворювань, що являються причиною смертікурців, приходиться на долю сердечно-судинних захворювань.
10. Чому виразка шлунку віддає перевагу курцям?
Більше 80 % хворих, що страждають хронічним захворюванням шлунку тадванадцятипалої кишки, є курцями. Це захворювання найчастіше зустрічається узапеклих курців. Доведено, що куріння негативно впливає і на процес лікуваннявиразки.
11. Куріння, стать та покоління
Велика організована боротьба з курінням в багатьохкраїнах призвела до зменшення курців. Але незалежно від цього велика кількістькурців серед молоді та серед жінок продовжує збільшуватись. Разом з цимпідвищується ризик виникнення хвороби не тільки у самих курців, але й вмайбутнього покоління. Куріння наносить велику шкоді всім, але особливомолодому поколінню, організм яких знаходиться в процесі статевого дозрівання,тому куріння може негативно вплинути на їх потомство. Куріння є не лишеособистою проблемою кожної людини окремо, але й гострою соціальною проблемою, зякою пов’язане майбутнє всього людства.
12. Закон Украйни.
Проект
Вноситься народним депутатом України
О.Б.МельниковимЗАКОН УКРАЇНИ
«Про заходи протидії тютюновій епідемії в Україні»
Цей Законпокликаний зменшити темпи зростання кількості людей, залежних від тютюну вУкраїні, та зменшити шкоду від пасивного вдихання тютюнового диму громадянами.Цей закон є законом прямої дії.Розділ 1.
Загальні положенняСтаття 1. Визначеннятермінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такомузначенні:
Бездимні тютюнові вироби — будь-які вироби, що мають у своєму складі тютюн,призначені для жування та нюхання, за виключенням фармацевтичних виробів, щомістять нікотин;
Інформація про тютюнові вироби — інформація про технічні характеристики окремихмарок тютюнових виробів, такі як склад, наявність шкідливих складових тадомішок, призначена для споживачів тютюнових виробів, яка розміщується виключнов місцях продажу таких виробів;
Медичні попередження на упаковках тютюнових виробів — інформація про негативнийвплив тютюнопаління на здоров'я, яка розміщується на упаковках тютюновихвиробів;
Профілактика тютюнопаління — заходи щодо попередження вживання шкідливихречовин серед населення. Ці заходи передбачають роз'яснювальну педагогічнуроботу в навчальних закладах та відповідну інформацію в засобах масовоїінформації;
Реклама тютюнових виробів — публічне розповсюдження зображення марок тютюновихвиробів або пов'язаних з ними графічних символів, а також назв та графічнихсимволів підприємств або фірм, що займаються виробництвом тютюнових виробів, зметою популяризації марок тютюнових виробів; рекламою не вважаєтьсярозповсюдження інформації про вартість та інші характеристики тютюновихвиробів, спеціально призначеної для тих, хто займається продажем тютюновихвиробів;
Торгові марки, впізнаванні як тютюнові — торгові марки, які використовуютьсядля продажу та реклами тютюнових виробів та /або інших товарів, якщо більше 30%товару під цією маркою, які розміщені на ринку, є тютюнові вироби;
Тютюнова епідемія — широке розповсюдження тютюнопаління серед населення;
Тютюнова залежність — психологічна та фізіологічна залежність людини віднікотину та тютюнових виробів;
Тютюнові аксесуари — предмети та засоби, призначені для вживання тютюну, такіяк портсигари, мундштуки, сигаретний папір для самокруток, люльки, попільничкита інші (за виключенням запальничок та сірників);
Тютюнові вироби — будь-які вироби, що мають в своєму складі тютюн, такі яксигарети, цигарки, сигари, сига рили, а також курильний, люльковий,смоктальний, жувальний, нюхальний, та інші вироби з тютюну і його замінники,які впливають на фізіологічний стан людини під час вживання, за виключеннямфармацевтичних виробів, що містять нікотин;
Тютюнопаління — будь-які дії, які призводять до появи диму від спалюваннятютюнових виробів.Стаття 2. Принципипротидії тютюновій епідемії
Захист здоров'я населення від шкідливого впливу тютюновогодиму та зменшення темпів поширення тютюнової залежності здійснюється згідно знаступними пріоритетами:
— захист здоров'я громадян України;
— забезпечення права громадян України дихати чистим повітрям;
— забезпечення права громадян на інформацію про вміст і шкідливість продуктів,які вони споживають, та виробів, якими користуються;
— профілактика та лікування тютюнової залежності.Розділ 2.
КОНТРОЛЬ НАД ТЮТЮНОМСтаття 3. Виробництвота імпортування тютюнових виробів
1. Виробництво та імпортування тютюнових виробів дозволено лишеза умови виконання імпортером та виробником норм цього закону.
2. Заборонено виробництво, імпортування та розповсюдження:
а) бездимних тютюнових виробів;
б) не тютюнових виробів (іграшок, жувальних гумок, цукерок, авторучок тощо),які імітують форму тютюнових виробів або використовують тютюнові та впізнаванніяк тютюнові торгові марки.
3. Максимально допустимі рівні шкідливих для здоров'я речовин в тютюновихвиробах, вироблених та розповсюджуваних в Україні, не повинні перевищуватинаступні показники: смоли — 10 мг, окис вуглецю — 10 мг.
Міністерство охорони здоров'я має право окремою постановою встановлюватимаксимально допустимі рівні інших речовин або заборонити введення тих чи іншихречовин до складу тютюнових виробів.
4. Виробництво, імпортування та продаж тютюнових виробів з назвами типу«легкі», «м'які» заборонено як такі, які вводять споживачівв оману щодо меншої шкідливості цих тютюнових продуктів.Стаття 4. Інформаціяпро склад тютюнових виробів
1. Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від формивласності, які виробляють або імпортують тютюнові вироби, тютюнову сировину,тютюнову суміш, надають інформацію про складові тютюнових виробів, які можутьбути небезпечними для здоров'я, до Міністерства охорони здоров'я зазатвердженою формою. Без надання такої інформації заборонено вводити нову маркучи різновид тютюнових виробів до виробництва.
2. Міністерство охорони здоров'я має право у визначеній урядом лабораторіїперевіряти надані виробником дані про вміст основних шкідливих інгредієнтів вмарках сигарет. Невідповідність між наданою інформацією і реальним вмістомкарається як порушення прав споживачів та загроза здоров'ю людини відповідно дочинного законодавства.
3. Міністерство охорони здоров'я зобов'язане інформувати широку громадськістьпро складові тютюнових виробів, які можуть бути небезпечними для здоров'я,через інформаційні центри, мережу Інтернет тощо.Стаття 5. Інформаціядля споживачів на упаковках тютюнових виробів
1. Кожна упаковка тютюнових виробів, що продається абопропонується для продажу в Україні, незалежно від місця їх виробництва, зокремасигаретна пачка, має нести одне з 10 медичних попереджень про шкодутютюнопаління для здоров'я (кожне з яких складається з основної рекомендації ізфотографічним кольоровим зображенням та роз'ясненням до неї), тексти тазображення яких розробляються, затверджуються та регулярно (не менше 1 разу у 3роки) змінюються Міністерством охорони здоров'я України.
Ці попередження мають займати не менше 50% площі найбільшої за розміром сторонипачки та відділятися від базової торгової марки на пачці рамкою з товщиноюліній 3-4 мм того ж кольору, що і літери попередження. Текст має бутинадруковано чіткими напівжирними літерами (шрифт типу «Аріал»),відцентровано і має займати не менше 70% розміру попередження. Перша літератексту має бути великою, а інші рядковими. На передній стороні пачки в верхнійїї частині на правій половині попередження світло-жовтими літерами на чорномуфоні має бути надрукована основна рекомендація медичного попередження. Вверхній частині задньої сторони пачки на лівій половині попередження чорнимилітерами на білому фоні друкується роз'яснення до медичного попередження. Другуполовину попередження (праву ззаду і ліву спереду) займає кольоровефотографічне зображення, затверджене Міністерством охорони здоров'я. Обидвічастини медичного попередження мають друкуватися так, щоб вони не розривалисьпри відкриванні пачки і навіть частково не перекривались акцизними марками, щонаклеюються на пачки відповідно до існуючого Положення.
Кожне з 10 медичних попереджень має бути надруковане не менш, ніж на 10 % пачоккожної марки, що випускаються окремою тютюновою фабрикою протягом року (або неменше 5% пачок кожної марки в товарній партії, що імпортується). При цьому вкожному блоці (10 пачок цигарок) має бути не більше двох пачок з однаковимимедичними попередженнями.
2. Кожна упаковка тютюнових виробів, що продається або пропонується для продажув Україні, незалежно від місця їх виробництва, зокрема сигаретна пачка, маєнести інформацію про вміст у цих товарах шкідливих для здоров'я речовин,перелік яких визначається Головним Державним санітарним лікарем.
Ця інформація друкується чіткими напівжирними чорними літерами насвітло-жовтому фоні на 70% площі однієї з бокових сторін сигаретної пачки (так,щоб текст не розривався при відкриванні пачки і навіть частково не перекривавсяакцизною маркою) за наступним зразком: «Токсичні компоненти (всередньому): смоли — **мг, окису вуглецю — **мг». Текст має займати неменше 70% площі інформаційного повідомлення.
Інформація про рівень шкідливих для здоров'я речовин має бути засвідченааналізом визначеної урядом лабораторії.
3. Кожна упаковка тютюнових виробів, що продається або пропонується для продажув Україні, незалежно від місця їх виробництва, зокрема сигаретна пачка, маєнести інформацію про відповідність цих товарів державним стандартам, погодженимз Міністерством охорони здоров'я України.
4. Аналогічним чином інформація, зазначена в п.1, п.2 та п.3 має розміщуватисяна будь-яких упаковках будь-яких тютюнових продуктів: коробках для блоку(декілька пачок) сигарет, коробах для блоків сигаретних пачок, упаковках длясигар, тютюну для люльок та інших.
Стаття 6. Продаж тютюнових виробів
1. Забороняється продаж тютюнових виробів:
а) особам та особами, які не досягли 18 років;
б) в упаковках менше 20 штук та поштучно;
в) поза приміщенням, на відкритому просторі;
г) в навчальних, спортивних закладах, закладах охорони здоров'я та на їхтериторіях;
д) в об'єктах, прилеглих ближче 200 м до перелічених в пункті «г» ;
е) в торгових автоматах та на полицях самообслуговування;
ж) в одному приміщенні чи з одного прилавка з продуктами харчування, одягом,товарами для дітей, друкованою продукцією;
з) в приміщеннях з прозорими вітринами;
и) в інших місцях, визначених місцевими органами виконавчої влади.
2. В будь-якому місці, де відбувається продаж тютюнових виробів, повинен бутирозміщений плакат розміром не менше А1 затвердженої Міністерством охорониздоров'я форми щодо шкідливої дії складових тютюнових виробів та про можливостікинути палити.Стаття 7. Рекламатютюнових виробів
1. Реклама тютюнових виробів, тютюнових аксесуарів, а такожторгових марок, впізнаваних як тютюнові, символів, пов'язаних з тютюнопалінням,заборонена скрізь, крім 1) приміщень, що призначені виключно для торгівлітютюновими виробами та аксесуарами, та 2) в друкованих виданнях, що призначенідля професіоналів торгівлі тютюновими виробами.
2. Розміщення в засобах масової інформації або на плакатах, рекламних щитахінформації про конкурси та заходи, які проводять фірми-виробники або імпортеритютюнових виробів, заборонено.
3. Забороняється заохочення до вживання тютюнових виробів, в тому числіроздавання, обмін виробів або частин упаковок від них на інші товари або призи.
4. Забороняється спонсорування спортивної, культурно-мистецької, освітньої,оздоровчої та суспільно-політичної діяльності з боку фірм, що займаютьсявиробництвом та/або розповсюдженням тютюнових виробів. У разі надання такоїспонсорської допомоги державним установам відповідальність за порушення цієїстатті несе державний службовець.Стаття 8. Захистздоров'я людей, які не палять
1. Для захисту здоров'я людей, які не палять, а також захистунавколишнього середовища, паління забороняється:
— в закладах охорони здоров'я;
— в навчальних та освітньо-виховних закладах;
— в приміщеннях об'єктів громадського харчування;
— в громадському транспорті (включаючи транспорт для міжнародних сполучень);
— в закладах культури;
— в закритих спортивних спорудах;
— на зупинках громадського транспорту;
— в приміщеннях будь-яких установ, де приймають відвідувачів;
— в підземних просторах, переходах.
2. Паління забороняється в усіх інших закритих виробничих приміщеннях тагромадських місцях, за винятком спеціально відведених для паління місць, заумови, що в такі місця не мають потреби заходити ті, хто не палить.
3. Правила, що забезпечують захист тих, хто не палить, в приміщеннях закладів,установ, підприємств незалежно від форм власності, організацій тощорегламентуються відповідними директивними документами міністерств, відомств,організацій, з урахуванням пункту 1 цієї статті.
4. Відповідальність за належне обладнання спеціально відведених для паліннямісць, зазначених в п.1 цієї статті, якщо такі передбачені правилами, несевласник або орендар приміщення.
5. Місцеві органи влади мають право оголошувати зонами, вільними від паління,будь-які місця в рамках підвідомчої території на додаток до зазначених в п.1цієї статті.РОЗДІЛ 3
ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ТЮТЮНОВОЇ ЗАЛЕЖНОСТІСтаття 9. Комплекснапрограма протидії тютюновій епідемії
1. Комплексна програма протидії тютюновій епідемії, якапередбачає заходи з профілактики та лікування тютюнової залежності тапропаганди здорового способу життя, розробляється Координаційною радою зКонтролю над тютюном при Кабінеті міністрів України та затверджується Кабінетомміністрів України.
2. Для фінансування Комплексної програми протидії тютюновій епідемії зДержавного бюджету України виділяється 5% надходжень від акцизного податку натютюнові вироби, а також 20% від штрафів за порушення цього Закону.
3. Практичне керівництво Комплексною програмою здійснюється спеціальноствореним Центром Міністерства охорони здоров'я з протидії тютюновій епідемії.
4. Центр з протидії тютюновій епідемії Міністерства охорони здоров'я дляреалізації необхідних заходів координує діяльність органів Міністерства охорониздоров'я, а також може замовляти виконання певних робіт компетентнимгромадським організаціям.
5. Для реалізації Комплексної програми з протидії тютюновій епідемії Центрстворює свої міські, обласні, районні представництва. До компетенціїрегіональних центрів з протидії тютюновій епідемії входить проведення заходів зпрофілактики та лікування тютюнової залежності.Стаття 10.Профілактика тютюнопаління
1. В межах Комплексної програми протидії підрозділиМіністерства охорони здоров'я проводять роз'яснювальну та інформаційнупрофілактичну роботу серед дільничних лікарів та педіатрів щодо не починаннятютюнопаління та необхідності його кинути.
2. Міністерство освіти та науки у співробітництві з Міністерством охорониздоров'я впроваджує спеціальні заняття для вчителів та учнів з профілактикитютюнової залежності.Стаття 11. Лікуваннятютюнової залежності
1. В межах Комплексної програми протидії тютюновій епідеміїМіністерство охорони здоров'я організовує систему центрів лікування тютюновоїзалежності в районних закладах охорони здоров'я, проводить професійнупідготовку спеціалістів для цих центрів.
2. Лікування тютюнової залежності в державних центрах проводиться безкоштовно.
3. Центр протидії тютюновій залежності Міністерства охорони здоров'я забезпечуєроботу безкоштовної телефонної лінії допомоги тим, хто кидає палити. В межахКомплексної програми здійснюється пропагування лікування тютюнової залежностісеред населення.Стаття 12. Пропагандаздорового способу життя
1. В межах Комплексної програми протидії Міністерство охорониздоров'я розробляє пропагандистські матеріали (відеороліки, тексти, плакати таінше) з профілактичним змістом та з пропагандою звільнення від тютюновоїзалежності.
2. Засоби масової інформації зобов'язані виділяти простір для розміщення такихповідомлень. Державні електронні засоби масової інформації повинні витрачати неменше 5 % рекламного часу у вечірні години для розміщення роликів щодо профілактикита лікування тютюнової залежності, погоджених з Міністерством охорониздоров'я.
3. В межах Комплексної програми протидії Міністерство охорони здоров'яорганізовує культурно-масові заходи, спортивні змагання тощо під гасламизвільнення від тютюнової залежності та/або ведення здорового способу життя.РОЗДІЛ 4
КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЦЬОГО ЗАКОНУСтаття 13. Органиконтролю за дотриманням норм цього закону
1. Контроль за дотриманням норм цього Закону на місцяхздійснюють місцеві органи Міністерства внутрішніх справ, а також Міністерстваохорони здоров'я.
2. Контроль за виконанням комплексних заходів з протидії тютюновій епідеміїздійснює Кабінет міністрів України. Кабінет міністрів України щороку звітуєВерховній Раді та широкій громадськості про темпи тютюнової інфляції та заходипротидії їй.Стаття 14.Відповідальність за порушення цього закону
1. За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлітютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальностізгідно з чинним законодавством.
До суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції увигляді штрафів у разі:
А) продажу тютюнових виробів, які не відповідають нормам статей 3, 5 — урозмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Б) торгівельної діяльності з порушенням статті 6 — у розмірі 300неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
В) несвоєчасне подання відомостей або неправдиву інформацію згідно із статтею 4- у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Г) розповсюдження реклами тютюнових виробів всупереч статті 7 або на порушеннястатті 12 вперше — у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,вдруге — позбавлення права на рекламну діяльність або ліцензії засобу масовоїінформації.
До керівників закладів, організацій, установ, підприємств усіх форм власностізастосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі нестворення умов длязахисту здоров'я від паління — у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян, до окремих осіб, які порушують Закон — у розмірі 5 неоподатковуванихмінімумів доходів громадян.
Зазначені штрафи спрямовуються: 20 відсотків — до фонду Центру протидіїтютюновій епідемії, 40 відсотків — до Державного бюджету України і 40 відсотків- до місцевого бюджету за місцем реєстрації суб'єкта підприємницькоїдіяльності.
2. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною першою цієї статті,приймаються центральними органами державної влади, правоохоронними органами таїх підрозділами в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах тарайонах у містах Києві і Севастополі у межах їх компетенції, визначеної чиннимзаконодавством.
3. У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів,зазначених у пункті 1 цієї статті, протягом 15 днів сума штрафу стягується вбезспірному порядку державною податковою інспекцією за йогомісцезнаходженням.
4. Дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону,можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку.ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Закон вводиться в дію з дня його опублікування завиключенням:
— статті 7, яка вводиться в дію через 10 місяців після опублікування Закону,
— статті 9, яка вводиться в дію через один рік після опублікування Закону,
— статті 6, яка вводиться в дію через 18 місяців після опублікування Закону.
2. Кабінет Міністрів зобов'язати протягом 6 місяців внести зміни та доповненнядо законодавства про адміністративну відповідальність та інших законів танормативних актів з метою узгодження їх з нормами цього Закону.
13. Історія проституції
Усім відомо, що таке проституція. Секс загроші давно і широко відомий, як найдавніша професія. Протягом багатьох сторічце заняття приносило прибуток власникам кубел, і нерідко приводило самих повійдо самих вершин влади. За «легкий» працю вони платили важкимихворобами, раннім старінням і, нерідко, бездітністю. В даний час проституціяусе ще заборонена в багатьох країнах світу. По різним даним, тільки в СШАнараховується від 2 до 5 мільйонів повій.
Чи варто говорити про те, що небезпеказараження багатьма венеричними захворюваннями, а також СПИДОМ, багаторазовозростає при половому контакті з повією. Якщо ж вона займається своїм бізнесомнелегально і не проходить оглядів у лікарів, то небезпека зараження зростає в багаторазів. Саме тому багато людей ратують за легалізацію проституції, за офіційнийнагляд держави за здоров'ям представниць цієї найдавнішої професії. Фахівцівважають, що в такий спосіб можна скоротити кількість нових венеричнихзахворювань майже вдвічі!
Однак, легалізація проституції — питання, можна сказатиполітичний.
Тільки от люди, як були, так і залишилися- так само чоловіки люблять жінок, жінки люблять чоловіків. І ті, і іншілюблять гроші. Видимо, саме з появою грошей, — цього чуда цивілізації, івиникла проституція, як прибуткова професія.
З давніх часів люди намагаються дати точнеі вичерпне визначення проституції. Але вже той факт, що усі визначення медиків,юристів, соціологів, філософів і інших фахівців нерідко сильно розходяться міжсобою, доводить, що точне обмеження змісту слів «проституція» і«повія» досить важко.
Насамперед, поняття про проституціюповинне бути обмежено людиною. Проституція існує тільки в людини, «творцякультури і суспільного порядку». Серед тварин такого явища практично не спостерігається.Так, Овідій (43 до н.е. — к. 18 н.е.) оспівував:
Шлюха готова с любым спознаться за сходные деньги,
Тело неволит она ради злосчастных богатств.
Все ж ненавистна и ей хозяина жадного воля —
Что вы творите добром, по принужденью творит.
Лучше в пример для себя неразумных возьмите животных.
Стыдно, что нравы у них выше, чем нравы людей.
Платы не ждет ни корова с быка, ни с коня кобылица,
И не за плату берет ярку влюбленный баран.
Рада лишь женщина взять боевую с мужчины добычу.
За ночь платят лишь ей, можно ее лишь купить.
Торг ведет состояньем двоих, для обоих желанным,
— Вознагражденье ж она все забирает себе.
Значит, любовь, что обоим мила, от обоих исходит,
Может один продавать, должен другой покупать?
И почему же восторг, мужчине и женщине общий,
Стал бы в убыток ему, в обогащение ей?
(Любовные элегии. 1; 10. Пер. С. Шервинского)
Багато істориків сходяться в думці, щопершим організатором і професійним сутенером був Солон.
Солон (між 640 і 635 — ок. 559 до н.е.),купував жінок і пропонував їх «у загальне користування, готових до послугза внесення одного обола»
Це найстарше визначення проституції ужевідзначає її найголовніші ознаки: віддача себе багатьом, часто мінливим особам(«у загальне користування»), повна байдужість до особистостібажаючого того чоловіка («готових до послуг») і віддача себе завинагороду («за один обол»). Та й саме слово «повія»,приписуване звичайно римлянам, зустрічається вже в згаданому повідомленні про першийорганізований Солоном публічні будинки, причому повії позначаються в цьомузвіті як існуючі в борделі для продажу (prostasaі). Римське слово«prostare» — продаватися привселюдно, проституироваться — так само,як і іменник «prostіbulum» — утворилося, отже, зі слів «продажнадівка», «повія».
Але якщо законодавство Солона дало, такимчином, першу і саму коштовну основу для точного визначення проституції і повії,то в римлян ми знаходимо для цього набагато більш багатий матеріал. Тутпродажна жінка одержала різні досить характерні назви. Це можна бачити вже вкомедіях Плавта (сірий. ІІІ в. до н.е. — к. 184 до н.е.), написаних ще погрецьких зразках. Він згадує «guaestuosa»: одна з тих, котрі охочезаробляють — «тіло своє харчують за допомогою тіла».
Крім цих слів у Плавта існує ще кількатермінів, якими він називає жінок, що заробляють своїм тілом.
Крім «guaestuosa», Плавт уживаєще для повій назви «meretrіx» (від слова «merere» — заробляти, саме непотребством), «prostіbulum» (від«prostare» — стояти перед публічним будинком), «proseda»(від «prosedere» — сидіти перед публічним будинком).
Граматик Ноний Марцелл (ІV у н.е.)визначає різницю між «meretrіx», або «menetrіx», і«prostіbulum»: перша займається своїм ремеслом у більш пристойнихмісцях і в більш пристойній формі — вона залишається в будинку і віддаєтьсятільки в темряві нічний, тим часом як prostіbulum день і ніч стоїть передборделем.
Тут ми маємо перше визначення вільної, аботаємницею проституції і проституції публічних будинків, визначення ж Солонавідносилося тільки до останнього. Тим самим поняття про проституцію увідношенні до нижчої форми неї — гетери не зараховувалися сюди — розширилося.Одні дивилися з презирством на інші, клієнти яких рекрутувалися з нижчих шарівнароду і з рабів.
Коротко, але цілком вичерпно визначаєхарактер повії один напис на стіні Помпеи: «Люцилла ізвлекла вигоду зісвого тіла».
Найбільше значення для більш точноговизначення проституції і відмінності її від інших форм позашлюбних половихзносин мають знамениті визначення і дослідження римського права, насамперед — Ульпиана. Висновки його знаходяться в Дигестах Юстиніан. Вони говорять:«Публічним непотребством як ремеслом займається не тільки та, котрапроституируется в будинку терпимості, але і та, котра безсоромно продає себе — як це звичайно і буває — у розважальному кабачку або в іншому місці». Алепід словом «привселюдно» ми розуміємо «всім і кожному, тобто без вибору» — отже, не таку жінку, що віддалася, порушивши подружнювірність, або завдяки насильству, а таку, котра живе на зразок дівки зпублічного будинку. А тому про жінку, що мала полові зносина за грошовувинагороду з одним або двома чоловіками, не можна ще сказати, що вонапривселюдно займається непотребством як ремеслом". З іншого боку, існуєдумка, що і та жінка повинна бути прилічена до повій, що привселюдно віддаєтьсябагатьом і без винагороди.
Досить цікаво, що римські юристи одержанняплати за статевий акт ще не розглядали як проституцію. Вони дотримували тієїдумки, що грошова винагорода не складає сутність проституції, що воно ненастільки ганебно, як ця остання, а залежить лише від відносин між чоловіком іжінкою. Як людина, що побачила і світло, і людей, Ульпиан знав, як часто жінка,що займає залежне суспільне становище, намагається одержати які-небудь перевагиза те, що вона віддається, анітрошки не поступаючись при цьому своєю«честю» і не побоюючись, що втратить повагу суспільства і що її небудуть більше вважати «чесною жінкою». Чи не існує пасивної вполовому відношенні жінки глибокої фізіологічної, схильності жадати відчоловіка еквівалента за жертву, що вона приносить йому, необмежено віддаючийого любовним ласкам? Чи не поширена така форма «продажності» жінкинабагато більше, ніж проституція?
З усіх фактів, що залишилися нам іздревніх часів, можна зробити один загальний висновок:
«Жінка, що з метою добування грошей, а також без такоїмети, привселюдно або таємно продає себе або інших жінок багатьом чоловікам неперебираючи, є повія.»
Те, що приведено вище, і є класичнепоняття про проституцію по римському праву, визнане в загальному і пізнішимиюристами.
Нарешті, потрібно ще помітити, що римськеправо строго відрізняє повію від інших представниць вільних полових зносин: від«concubіna», «pellex», «amіca» або«delіcata».
«Concubіna» — жінка, що живе знеодруженим чоловіком і у всіх відносинах займає положення дружини, так щобракує тільки узаконення юридичним шлюбним договором.
«Pellex», «paelex»(від грецького — «наложниця»)- кохана одруженої людини й у якостітакої користується набагато меншою повагою, чим конкубинатка.
Відповідно до тексту виданого царем Нумойзакону, жінку називали «pellex» і вважали безчесної, якщо вона жила вінтимному зв'язку з чоловіком, у власній владі якого вже знаходиться, дляправомірного шлюбного союзу, інша жінка. (Нума Помпилий — другий із семиримських царів, з ім'ям якого зв'язувалися правові і релігійні реформи).
Нарешті, від повії відрізняли такожгалантну жінку, «amіca» або «delіcata», що мала половізносина лише з деякими чоловіками на вибір і тому виключалася з визначенняУльпиана. Це те ж, що наш «напівсвітло» або та категорія продажнихжінок, яким Овідій присвятили свій добуток «Наука любові». Як пояснюєпоет, воно не відноситься до повій. Останніх він строго відрізняє від галантнихжінок, полове життя яких, на його думку, носить безумовну печаткуіндивідуальних відносин і вибору, хоча вони і віддаються майже винятково завинагороду.
Римське право послужило основою для усіхвизначень пізнішого часу аж до сьогодення. Ці визначення можна розділити на двівеликі групи: перша бачить сутність проституції в «публічномунепотребстві», друга — у «продажності» проституйованої жінки.
Християнське навчання, як це виразилося впрацях батьків церкви, канонічному праві і повчальному богослов'ї, більшедивилося на проституцію, як на загальне полове змішання, на проміскуїтет.Знамените визначення святого Ієроніма говорить:
«Повія є жінка, що віддається похотібагатьох чоловіків».
Теологи і юристи вдавалися переважно ваналіз поняття «багато чоловіків», зв'язуючи з ним самі дивні питання.Один думав, що потрібні принаймні 40 чоловіків, щоб побачити наявністьпроституції. Іншої вимагав для цього 60 чоловіків. А один навіть погоджувавсялише в тому випадку застосовувати до жінки епітет повії, якщо вона віддалася неменш чим 23000 чоловіків!
У канонічному праві ознакою повіївважається приступність її усім і продажність. А католицьке повчальнебогослов'я називає повією жінку, що продається всякому зустрічному іпривселюдно пропонує себе.
Відповідно до християнського навчання,проституція — відома форма розпусти. Будь-які позашлюбні полові зносини вонотаврує так само, як проституцію. Римське ж право, навпроти, як ми бачили, різковідрізняло проституцію від інших форм позашлюбного співжиття (конкубинатка,метресса, дама напівсвітла).
Найбільш вичерпним визначенням проституціїможна вважати наступне:
Проституція є визначена форма позашлюбнихполових відносин, що відрізняється тим, що індивідуум, що вступає на шляхпроституції, постійно, безсумнівно і привселюдно віддається, більш-менш неперебираючи, невиразно великому числу осіб; рідко — без винагороди, у більшостівипадків промишляючи продажем свого тіла для злягання або інших полових діянь зцими особами, або взагалі провокуючи їхнє полове порушення і задовольняючийого; причому проституйований суб'єкт, унаслідок свого розпусного промислу,здобуває визначений постійний тип.
У загальне поняття «проституція»включається також і звідництво до якого у відомому змісті належить ісприятливому розвиткові проституції і провокуюче її сутенерство. Дійсно і те, іінше можна назвати непрямою проституцією. Римське право, як відомо, тежзараховувало звідниць до повій.
14.Види проституції (на прикладі Древньої Греції)
Релігійнапроституція.
Солон на доходи заснованих їм в Афінахдиктериад (публічних будинків) побудував храм на честь богині проституції протиїї статуї, у підніжжя якої збиралися процесії вірних прозелітів цієї богині.Афінські гетери брали діяльну участь у святах у її честь, що відбувалися вчетвертий день кожного місяця і під час яких вони займалися своїм ремеслом накористь цього храму.
Інші такі ж храми знаходилися у Фивах, уБеотии й у Мегаполісі, в Аркадієві.
Культ Афродіти був не що інше, як культпроституції, як це доводять різні назви, дані цій богині.
Так, вона називалася «Pandemos»(усенародної), «Hetaіra» або «Porne» (гетера, представницягрубої чуттєвості), «Perіbasіa», по-латинському — «Dіvarіcatrіxa» — слово, що містить натяк на похітливий акт. Потімнеї називали «Melanіs», тобто чорної, або богинею любовної ночі,тому що храм її був оточений непроникним для денного світла лісом, де закоханібродили навпомацки. Вона носила ще назви «Mucheіa» (богиня таємнихмісць), «Castnіa» (богиня безсоромних злягань), «Scotіa»(богиня мороку), «Darcetos» (богиня дозвільної ліні),«Kallіpygos» (богиня з красивими сідницями), нарешті«Mechanіtіs» (механічна богиня), тому що зображення її з дерева змармуровими ногами й особою, будучи приведені в рух за допомогою схованихпружин, передавали самі цинічні і брудні пози і рухи.
Роль жриць цієї богині часто виконуваликуртизанки і сприяли в такий спосіб збільшенню доходів її храмів. Страбонзапевняє, що в храмі Афродіти в Коринфі жило більш тисячі гетер, присвяченихйого відвідувачам.
У Древній Греції був розповсюджений звичайприсвячувати Афродіті для умилостивления її відоме число зовсім молодих дівчин.Так, ми знаємо, що Ксенофонт із Коринфа, відправляючись на Олімпійські ігри,обіцяв присвятити їй п'ятдесят гетер, якщо вона дарует йому волю. «ПРО,володарка Кіпру, — викликує поет Пиндар в оді, складеної на честь йогоперемоги, — Ксенофонт приведе у твій великий ліс целую низку в п'ятдесятьохкрасунь!.. А ви, молоді красуні, — звертається він потім до цим останніх, — ви,що даєте в себе притулок і гостинність усім чужоземцям, ви, жриці богині Пито вбагатому Коринфі, возжгите пахощів перед зображенням Афродіти і, призиваючиматір любові, ублагаєте її не відмовити нам у її небесній милості і дати нам теблаженство, яким ми насолоджуємося, зриваючи ніжний колір вашої краси».
На одній давньогрецькій вазі зі знаменитоїколекції Durand'a зображений храм Афродіти, у якому куртизанка за допомогоюрабині приймає пропозицію одного чужоземця, увінчаного миртовим вінком і гаманець, що тримає в руці, із грішми.
Свята на честь Адоніса були не звичайніоргії. Гетери присвячували храмам його значну частку заробітків, отриманихшляхом проституції. Вони звичайне користувалися святами на честь його, на якіотовсюду стікалася маса чужоземців, для того щоб віддаватися в цей час самійширокій розпусті нібито в славу і під захистом цього бога.
Проституція цивільна.
Міцне поширення релігійної проституції інаштовхнуло, імовірно, Солона на визнання і регламентацію цивільноїпроституції. При ньому вона вперше є офіційною в державі, що одержує від неї відомийдоход.
Солон мав на увазі доставити державі тідоходи від проституції, які одержували від неї дотепер храми, і для цього вінулаштував в Афінах публічний будинок, що служив для задоволень афінської молодіі для огородження особистості і спокою чесних жінок. Будинок цей, куди всякиймав доступ, називався диктериадой (dіcterіon), і в ньому жили куплені і вмістиза рахунок держави рабині.
Вхідна плата в диктериады, однакова дляусіх відвідувачів, була дуже помірна. Ксенарх у своєму «Penthale» іЕвбулид у «Parenchіs» дають нам опис жінок, що живуть у цих кублахрозпусти. Вони носили плаття з прозорих тканин, через які погляд міг бачити усе.Деякі з них одягалися з ще більш тонким цинізмом, прикриваючи обличчя вуаллю ігруди тонкими ніжними тканинами і залишаючи інші частини тіл неприкритими.
Диктериады, до якого би розряду вони ні належали,користувалися привілеєм повної недоторканності: вони вважалися притулками, декожен громадянин знаходився під захистом суспільної гостинності, і туди ніхтоне мав права проникнути з метою здійснення якого б то ні було насильства.
Ні для одного громадянина, яке б ні булойого суспільне становище, не вважалося ганебним відвідувати ці дома терпимості.Навпроти, на думку одного гумористичного римського письменника, що осміюваввдачі афінян, їх навіть повинний був відвідувати всяка молода людина, щоб тамзакінчувати своє виховання.
Проституція естетична.
Проституція була різних категорій. У числіїх виділяється естетична, або освічена, проституція, що згодом спостерігалася в1500 році в Італії й у 1700 році у Франції. Повії, що належать до цього класу,славилися як митецькі співачки, музикантки і флейтистки. Вони вели зовсімвільний спосіб життя і займалися своїм мистецтвом особливо під час різнихрелігійних свят. Гетери ці не віддавалися за гроші, подібно звичайним повіямдиктериад, першому зустрічному, але враховували в цьому відношенні свої симпатіїі антипатії. Вони часто по своєму розумінню, утворенню і добірності манерставали гідними подругами найвидатніших людей Греції.
Їх можна розділити на дві різні категорії,що обидві і складають аристократію цього роду проституції: на гетер-повірниць ігетер-философок. Представниці другої категорії, знаходячись постійно всуспільстві мудреців і поетів, навчилися від них мистецтву трактувати профілософію й інші науки і бували присвячені в усі сучасні питання, тим часом якгетери-повірниці, менш утворені, чим ці, відрізнялися умінням веселитися,жвавістю і розумом, завдяки якому їм удавалося підкорити собі видатних людей своїмивитонченими ласками, і репутацією. Так, наприклад, у Єгипті з ПтоломеємФилопатором зовсім розділяла влада його гетера Агатоклея.
Але до якого би класу повії ні належали,положення їх у Древній Греції було офіційно, і знаходилися вони завжди взалежності від народу. Вони, наприклад, не мали права самовільно залишати межіреспубліки, не випросивши на те попередньо дозволу архонтів, що давали йоготільки в тих випадках, коли були упевнені, що приїзжі повернуться назад на своємісце проживання.
Гетери займалися своїм ремеслом зовсімвільно, привселюдно, і це доводить, наскільки нормальним явищем вважалася завсіх часів проституції. Якщо молодому афінянинові подобалася яка-небудь гетера,він, за словами Люциана, Алкифрона й Аристофана, писав її ім'я на стінах храму,додаючи до нього кілька утішних або жартівливих епітетів.
Ранком кожна куртизанка посилала своюрабиню читати на стінах храму написи, і якщо в числі їхній знаходилося і їїім'я, то вона на знак згоди відправлялася в храм і там очікувала свого шанувальникау свого напису.
Есхіл прямо говорить, що «гетериторгують собою у воріт храму».
Люциан виражається більш точно, говорячи,що «великий ринок гетер знаходиться наприкінці двору храму, праворуч,біля воріт Dіpylon». Нерідко любовний торг відбувався й у підніжжя тієїабо іншої статуї, спорудженої на честь якого-небудь знаменитого громадянина, щоупав у бої.
Значення проституції в житті греків булотак велике, що вона породила навіть особливу, спеціальну літературу. Так,наприклад, Киллистрат написав "Історію гетер", а Макон зібравнайбільш дотепні виречення всіх знаменитих куртизанок.
Аристофан Візантійський, Апполодор іГоргий зібрали зведення про життя ста тридцяти п'яти гетер, що прославилися в афіняні славні подвиги яких були гідні того, щоб про них довідалося потомство. Ті зних, клієнтами яких були воєначальники, правителі міст, жреці і філософи,підкорялися одному тільки ареопагові, тим часом як всі інші повії залежализвичайні від нижчих судово-адміністративних установ.
15. Суспільна і наукова думка 19-го — початку 20-го вв. про соціальну сутність проституції.
Проблема проституції вже багато роківпривертає увагу дослідників. Складність теми дослідження, але разом з тим інадзвичайний інтерес до неї обумовлені тим, що проституція — надзвичайнобагатогранне явище в історії і культурі людства. Унаслідок цю суперечку просутності проституції, її відмітних рисах продовжується з XІ в. Література поданій темі обчислюється сотнями найменувань.
В історіографії даної теми мається чималоробіт, присвячених вивченню правової і медичної регламентації проституції.Однак, питання про визначення сутності і змісту категорії«проституція» у сучасній історіографії розроблений досить слабко. Знечисленних робіт, що торкаються це питання, можна виділити статті С.И. Голодуі И.С. Кону. Більшість сучасних дослідників до даної проблеми підходять досоціально-економічної, а не культурологічної точки зору.
У XІ — початку ХХ вв. питання про сутностіі роль проституції був одним з дискусійних в історичній, соціально-політичній імедичній літературі. У ході обговорення він придбав особливу гостроту. Це булозв'язано з тим, що проституція, на думку вчених, руйнуючи соціальний лад життя,до того ж була злом, що вбиває народне здоров'я, поширюючи венеричні хвороби.
В офіційних документах вона розумілася як«розпусту або непотребство, іменуючи такими торгівлю своїм тілом,пропозиція плотського зв'язку або згода на таку за відому винагороду, з кожним,того пожелавшим» і «снискивающая собі їжа». Це визначеннявідносилося до повії взагалі, без поділу на категорії.
Офіційні документи XІ в. визначаютьнаступні основні ознаки проституції: продажність, публічність, професійність. Іпроте це поняття не охоплювало велику частину продажних дівиць (утриманок,тимчасових і інших). На думку А. Флекснера, воно мало чисто поліцейськийхарактер, тому що в це визначення входили тільки зареєстровані, професійніповії, що крім проституції не мали інших джерел доходу.
У 1903 р. друге відділення Російськогосуспільства охорони народного здоров'я ухвалило створити комісію дляобговорення питання про лікарсько-поліцейський нагляд за проституцією в зв'язкуз загальним питанням про боротьбу з нею. Ця комісія на своїх засіданнях у1903-1904 р. розглядала кілька питань, що стосуються проституції, зокрема питання про визначення такої. Член комісії, присяжний повірник П.П. Соколов усвоїй доповіді говорив про те, що «сучасне законодавство щодо проституціїносить двоїстий характер: з одного боку, воно не тільки заперечує можливістьзайматися проституцією, але навіть карає осіб, як жінок, так і чоловіків, зазвабний спосіб життя; а з іншого боку — існує особливий порядок і організаціяспособів нагляду за нею і порядок відкриття і змісту публічних будинків»,те є законодавство XІ — початку ХХ вв. відносилося до проституції негативно,«визнаючи її діяння злочинними». Ця комісія розбирала кільказапропонованих визначень сутності проституції, але чітких рішень так і незмогла прийняти. На розгляд тих, що зібралися було запропоновано наступневизначення терміна: «Повією іменується жінка, що займається продажем своготіла, як промислом, — єдиним або побічним при інших яких-небудь заняттях».Це визначення оспаривалось багатьма на тім підставі, що в ньому відсутнєпоняття про публічність. Інше визначення, запропоноване для аналізу «повіяє жінка, що добуває засоби публічним продажем свого тіла», так само булопіддано критиці на тім підставі, що поняття про публічність не всім однаковозрозуміло, тому що деякі мають на увазі під публічністю те, що робиться на очаху всіх, а також, що в ньому відсутнє вказівка про заняття проституцією.Дослідники категорії «проституція» так само не були єдині у своїхвишукуваннях. Кожний з них виділяв свій чільний (на його думку) ознака.
Э. Шперк головною ознакою проституції вважавпрофесійність. Він писав: «публічна жінка та, котра обрала своїм ремесломпроституцію і не має і не бажає іншим шляхом здобувати засобу доіснування», а проституція — це " ремесло, законний, швидкоплинний ігострий вид шлюбу" Р. Вардлоу визначав проституцію як «усякінедозволені зносини між статями». Він навіть відкидав усяке розходженняміж розпустою і проституцією і називав публічною жінкою «усяку, котра загроші, або безоплатно, добровільно жертвує своєю чеснотою». Щоб назвати жінкутаковою, недостатньо одного випадку зносин; на жінку «накладає печаткупроституції тільки добровільне повторення полового акта.
Слідом за Р. Вардлоу деякі автори у своїхміркуваннях доходили до абсурду. Вони думали, що повія — »це та жінка, щощонайменше протягом 20 годин віддавалася в публічному будинкучоловікам".
Аналогічно визначав проституцію і М.Кузнєцов: «Повія, або, як звикли виражатися в нас, „публічнажінка“, звичайне вживається в занадто широкому плані; у сутності ж повія єжінка, що віддає за гроші своє тіло для задоволення полового інстинктучоловіка»; «У цьому змісті проституція є торгівля людським тілом зпереслідуванням розпусних цілей, у великому змісті, у нас іноді приймається запроституцію узагалі всі позашлюбні полові відносини.
По М. Рабюто, єдина вирішальна ознакапроституції полягає в наступному: „щирою повією ми називаємо ту жінку, щопід впливом змушеної або вільної волі вступає в полові зносина без усякоговибору, без симпатії або хоча б і почуттєвої пристрасті. Як тільки існує відомийвибір, — на підставі тільки імпульсів полової пристрасті — ми маємо перед собоюрозпуста, розбещеність, перекручення, але не проституцію в щирому змісті цьогослова,… відсутність індивідуального вибору, віддача себе байдуже всім ікожному — от сама істотна й універсальна ознака“.
Подібно М. Рабюто, Л. Мартино називає повією, або публічноюжінкою, ту „жінку, що не вибирає свого покупця“, але і не спростовуєдумки, що повією може бути і та, „яка його вибирає, але вже в іншому роді.., із крайньою байдужістю до нього.“ Проституцію в цілому він визначає як»торгівлю почуттєвих насолод для інших".
У визначення «проституція» надумку М. Чистякова потрібно включати тільки самі істотні ознаки, а саме:«жінка, що відкрито і не розбираючи особистість продає свою любов за грошіі шукає популярності, як така і є завжди повія».., тобто «у цепоняття не повинний входити критерій про її здоров'я, а також те,»проституирует вона з ведена чи адміністрації ні".
Ще один немаловажний аспект вносить у це визначення А.Поспєлов: — тайность проституції. Він писав: «повія це дівиця або замужняжінка, що відкрито або таємно і по звичці віддається чоловіку для задоволенняйого полового потяга».
Якщо всі попередні автори визнавали, щопроституція в той час була необхідним елементом соціального ладу, то Д.Д.Ахшарумов у своїй доповіді «Проституція і її регламентація» заявляєпро те, що це «сукупність відомих аномальних явищ у половій сфері життялюдини, частина явищ його ж життя, але в патологічних відхиленнях від норми»,а повія "є бідна жінка, що продає своє тіло всякому, — за яку-небудьневелику плату; продающие його дорого — за тисячі, сотні або хоча б десяткикарбованців не можуть вважатися такими. Це зовсім особлива привілейованаістота, і таку ніколи не називають повією. Нею може вважатися тільки жінка, щоживе в будинку терпимості, сама себе таковою объявившая". Таким чином, туту наявності пріоритет продажності над іншими ознаками, причому з цього поняттявипадають жінки з «вищого суспільства, але занимающиеся нею, а також усякавільна-таємна або явна одиначка». У противагу цьому визначенню він разом зтим говорить, що повія — це «високий ідеал жінки, що губить своє життя длязагального блага».
У своїх роботах А. Бляшко називав проституцією такі формипозашлюбних полових зносин, при яких мотивом зносин для визначеної частинижінок є не особиста прихильність і не почуттєвий інстинкт, а винятковозаробіток.
А.Х. Сабінін називав проституцією«усякий половий зв'язок, при якій одна сторона зовсім не піклується проблаго інший, тобто всяке тимчасове задоволення полового потяга, позбавленепочуття любові і відданості і не приймаюче в увагу здатних відбутися при цьомунаслідків». Якщо при цьому має місце грошова плата, то це і є проституціяу вузькому змісті слова, але в тих випадках коли цього ні, вона такий неє". Таким чином, у нього на перший план виступає принцип продажності якосновний.
Одним з дослідників, що довгий час вивчавпроституцію і вважав принцип продажності чільною ознакою у визначенніпроституції, був В.М. Тарновский. У роботі «Проституція йаболіціонізм» він стосується визначення цього питання. За його словами«проституція» «саме по собі і у всіх своїх проявах є моральнезло і зло, при дійсних умовах життя, неминуче. З ведена або без ведена поліціївідбувається купівля-продаж полового акта, вона завжди однаково принижуєлюдське достоїнство жінки». Х.М. Чарыхов вводив у поняття проституції новіелементи. По-перше, він відзначає, що явище це характерно тільки для людськогороду; по-друге, те, що основною причиною, що штовхає на цей шлях жінку,називають матеріально-економічну, тобто гроші, не визнаючи тим самим інші видивинагороди, і по-третє, визначає її як чисто міське явище. Він писав:«Проституція це ганебний факт історії людства; який німим докором станеперед прийдешнім поколінням, як факт жорстокий і неминучий. Проституція цеулюблена дочка міст. Вона як специфічне соціальне відношення, характеризуєтьсяяк промисел, має своею метою економічний^-економічний-матеріально-економічнийсубстрат — гроші. Тому проституція, як відомий спосіб забезпечення свогоматеріального становища в боротьбі за існування, стає долею найбільшеекономічно не забезпечених елементів суспільства.
Інше характерне для того часу визначенняпроституції запропонував німецький учений И. Бліх у своїй роботі „Історіяпроституції“. На його думку, „проституція — є визначена формапозашлюбних полових відносин, що відрізняється тим, що індивідуум, щовступає на шлях проституції, постійно, безсумнівно і привселюдно віддаєтьсябільш-менш не перебираючи, невиразно великому числу осіб; рідко без винагороди,у більшості випадків промишляючи продажем свого тіла для злягання або взагаліпровокуючи їхнє полове порушення і задовольняючи його; причому проституирующийсуб'єкт, унаслідок свого розпусного промислу, здобуває визначений постійнийтип“.
Таким чином, він виділяє 9 ознакпроституції в її розвитку. Але це визначення страждає деякими недоліками.По-перше, з нього виключаються особи, що непрофесійно займаються проституцією,тобто ті, у яких проституція виступала як би другорядним промислом; по-друге,він не відносить сюди „випадкову проституцію і життя на змісті“,інакше кажучи, жінок, що займаються розпустою з визначеним колом чоловіків і,що одержують від них не гроші, а подарунки; по-третє, виключається і таємна,нерегламентована проституція, а тим часом, як показувала практика, саме вонапереважала, а також те, що публічні жінки могли залишити своє заняття і перейтидо чесного способу життя: статистика підтверджує, що такі случаю були нерідкі.Проституція використовувалася ними для скупчення визначених сум, наприклад, уякості доданого.
Таким чином, розглянуті нами визначення категорії»проституція" у суспільній і науковій думці XІ — початку XX вв.відбивали такі основні ознаки проституції: продажність, публічність,професійність. При цьому деякі автори виділяли один з них як головна ознака,повідомляючи інші два другорядними. Це зв'язано з розумінням проституції, зодного боку, як промислу, з іншого боку — як злочину; тобто автори визначеньрозглядали категорію «проституція» з погляду правового розуміннясоціальної природи явища або з погляду суспільно-трудового розуміння.
16. Проституціявизнана «працею на благо суспільства»
У неділю, 25 січня, Національна судова колегія Іспанії визнала заняттяпроституцією законним видом економічної діяльності.
Судді колегії задовольнили позов Національної асоціації підприємців«Мессаліна» до міністерства праці та соціальних питань Іспанії, передаєагентство Europa Press.
Асоціація «Мессаліна» об’єднує підприємців — власників готелів іклубів, в яких діють будинки побачення, в яких жінки виконують інтимні послуги.
Раніше міністерство відмовилося внести асоціацію «Мессаліна» вдержавний регістр, заявивши, що вона не є легальною організацією.
Судова колегія вирішила, що надання сексуальних послуг в закладахасоціації «Мессаліна» відповідає закону, а тому асоціація повинна бути внесенаміністерством праці Іспанії в регістр.
Це не перший випадок, коли іспанський суд практично узаконюєпроституцію, відзначає РІА «Новини».Минулого року суддя з Барселони визнав право повії на сплату внесків у системудержавного соціального страхування, зазначивши, що жінка займається «працею наблаго суспільства».
В обох випадках іспанські судді посилаються на рішення Європейськогосуду від 2001 року, в якому проституція розглядалася як «законний видекономічної діяльності».
Висновок.
Зараз фактори проституції в основномусоціально-економічні. Проституція була, є і буде. Завжди! Її не буде тільки втому випадку, якщо не буде грошей, що в принципі неможливо. Проституція завждибуде хоча б по тій простій причині, що попит народжує пропозиція, і все питаннялише в ціні. Бороти з проституцією як явищем даремно, але звести до мінімуму їїнегативні наслідки необхідно. Я вважаю, що проституцію потрібно легалізувати заприкладом Росії 19-го століття або за прикладом нинішньої Латвії. Цілком усіпроблеми це не вирішить і не избавит від вуличної проституції цілком, алевсе-таки зменшить кількість злочинів, зв'язаних з цим явищем, злочинів, щовідбуваються не тільки стосовно «клієнтів» і потенційним«клієнтам», але і стосовно «жриць любові». А медичнийконтроль просто необхідний... Держава повинна контролювати проституцію…Контроль забезпечить дотримання прав людини і, крім усього іншого, принеседодатковий доход у скарбницю держави.
Усе це лише моя особиста думка, і хтось,можливо, із мною не погодиться…
Джерела:
1. Ч.Ломброзо «Жінка, злочинниця і повія»
2. А. Г. Бикова«Суспільна і наукова думка Росії 19-го — початку 20-го вв. про соціальнусутність проституції»
3. А. Г. Бикова«Найдавніша професія» в історії сибірських міст (кінець XІ — початокXX вв.)"
4.Електронний журнал «Sexplorer»
5. М.Кущів, А. Ковпаків «Москва „публічна“. Почім задоволення,»ненька?", «МК» №49(21.350) 3 березня 2000 р. стор. 6
6.Генкова Л.Л., Славков Н.Б. Почему это опасно.– М.: Просвещение, 1989.
7.Пархотик И.И. Как сохранить здоровье.– К.: Наукова думка, 1981.