МІНІСТЕРСТВООСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІменіВ.Даля
Кафедра:Соціології
КОНТРОЛЬНАРОБОТА
Натему: «Соціальне страхування по тимчасовій втрати працездатності»
Подисципліні: Соціальне страхування і пенсійне забезпечення
Виконав:студент групи
Перевірила:
Луганськ2008 р.
План
Вступ………………………………………………………………………….……3
1. Фонд соціального страхування з тимчасової втратипрацездатності………5
2. Порядок призначення допомоги узв'язку з тимчасовою втратою працездатності……………………………………………………………….……8
3. Правове регулювання…………………………………………………………11
Висновок………………………………………………………………………….13
Список літератури
Вступ
«Соціальнестрахування — гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян устарості, на випадок захворювання, втрати працездатності, щодо підтримкиматеринства та дитинства, а також з охорони здоров'я членів суспільства вумовах безплатної медицини.
Необхідністьсоціального страхування зумовлена такими причинами:
— наявністюосіб, котрі, з огляду на певні обставини, не беруть участі в суспільно-кориснійпраці, отже, не можуть за рахунок заробітної плати підтримувати своє життя;
— наявністюгромадян, котрі є дієздатними, але не мають можливості реалізувати цюдієздатність.
Усоціально-політичному аспекті соціальне страхування є способом реалізації конституційногоправа громадян на матеріальне забезпечення у старості, у разі хвороби, повноїабо часткової втрати працездатності або ж за браком такої від народження, привтраті годувальника, при безробітті.
Соціальнестрахування покликане виконувати такі функції:
— формуваннягрошових фондів, з яких покриваються затрати, пов'язані з утриманнямнепрацездатних та осіб, що, з огляду на обставини, не беруть участі в трудовомупроцесі;
— забезпеченняпевною мірою чисельності та структури трудових ресурсів;
— скороченнярозриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих та непрацюючих громадян;
— сприяннявирівнюванню життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених дотрудового процесу.
Системасоціального страхування складається з двох видів:
— першийпов'язаний з відновленням та збереженням працездатності працівників;
— другий маєгарантувати матеріальне забезпечення громадянам, котрі втратили працездатністьабо не мали її.
Матеріальноюосновою для виконання цих завдань виступають певні фонди з характерними для нихнапрямками використання коштів»[1, 74].
«Організаціячинної системи соціального страхування в Україні регламентується «Основамизаконодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхуваннявід 14 січня 1998 р., які відповідно до Конституції України визначають принципита загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язковогодержавного соціального страхування громадян в Україні.
Право назабезпечення за загальнообов'язковим державним страхуванням мають:
— громадяниУкраїни;
— іноземнігромадяни, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають вУкраїні, якщо
інше непередбачено законодавством України, а також міжнародним договором України,згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.
Загальнообов'язковедержавне соціальне страхування громадян України грунтується на таких принципах:
— законодавчевизначення умов і порядку його здійснення;
— обов'язковістьстрахування осіб, що працюють на умовах трудового договору (контракту) та іншихпідставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечуютьсебе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не єчленами творчих спілок), громадян — суб'єктів підприємницької діяльності;
— наданняправа отримання виплат із загальнообов'язкового державного соціальногострахування особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;
— обов'язковістьфінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданнямматеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбаченихзаконами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціальногострахування;
— солідарністьта субсидування;
— державнегарантування реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
— забезпеченнярівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхомнадання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основнимджерелом існування;
— цільовевикористання коштів загальнообов'язкового державного страхування;
— паритетністьпредставників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціальногострахування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальнимстрахуванням.
Суб'єктамизагальнообов'язкового державного соціального страхування є:
— застрахованігромадяни, тобто фізичні особи, на користь яких здійснюється цей видстрахування;
— страхувальники(роботодавці та застраховані особи).
Роботодавцямивважаються:
1) власникипідприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, видудіяльності та господарювання, і фізичні особи, які використовують найманупрацю;
2) власникирозташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у т. ч.міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманихпрацівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, ухваленимиВерховною Радою України»[2, 53].
1.Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
«Фонд соціальногострахування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд) створенийвідповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальнестрахування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими народженням та похованням» і є правонаступником Фонду соціальногострахування України.
Фонд є юридичноюособою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїмнайменуванням, а також символіку, затверджену правлінням Фонду.
У своїйдіяльності Фонд керується Конституцією України, Основами законодавства Українипро загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України «Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»,Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими танормативно-правовими актами, а також Статутом фонду.
Фонд є органом,що здійснює:
- організаційно-управлінськізаходи щодо виконання завдань, покладених на Фонд;
- керівництвота управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язкуз тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням;
- збір іакумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансуванняматеріального забезпечення та соціальних послуг, що надаються Фондом;
- матеріальнезабезпечення (надання допомоги) застрахованим особам у зв'язку з настаннямстрахового випадку: тимчасової втрати працездатності, вагітності та пологів,народження дитини, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, смертізастрахованої особи, а також членів сім'ї, які перебували на її утриманні;
- забезпеченняв межах асигнувань, установлених на ці цілі бюджетом Фонду, оздоровчих заходів(оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам, членам їхсімей та студентам за наявності медичних показань до дитячих оздоровчихзакладів);
— частковефінансування санаторіїв-профілакторіів підприємств, установ та організацій,надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми (утриманнядитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільне обслуговування)у порядку, визначеному правлінням Фонду.
Зазагальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням,Фондом надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:
• допомогау зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною);
• допомогау зв'язку вагітністю та пологами;
• допомогана поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли віднещасного випадку на виробництві);
• забезпеченняоздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікуваннязастрахованим особам та членам їх сімей, часткове фінансування санаторіїв-профілакторїівпідприємств, установ, організацій, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл,дитячих оздоровчих таборів і позашкільного обслуговування.
Для забезпеченняфінансової стабільності Фонду утворюється резерв страхових коштів у сумі,необхідній для фінансування всіх видів матеріального забезпечення. Порядок розміщеннятимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду на депозитномурахунку, визначається Кабінетом Міністрів України, а умови, порядок обслуговуваннята збереження цих коштів визначаються договором між банком і виконавчою дирекцієюФонду за погодженням з правлінням Фонду.
Використаннякоштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку зтимчасовою втратою працездатності спрямовуються на:
1. Виплатузастрахованим особам допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністюта пологами, при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку.
2. Фінансуваннясанаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їхсімей.
3. Утвореннярезерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріальногозабезпечення застрахованих осіб.
4. Забезпеченняпоточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток йогоматеріально-технічної бази»[3, 63].
«Визначення розміру страхових внесківна страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності відбувається такимчином. Розмір страхових внесків на дане страхування щорічно за поданнямКабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповіднодля роботодавців і застрахованих осіб у відсотках:
1. Дляроботодавців — до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, щопідлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
2. Для найманихпрацівників — до сум оплати праці, що містять основну та додаткову заробітнуплату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі внатуральній формі, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Страхові внескинараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), щовстановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною приобчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах.
Платникамистрахових внесків на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатностіє страхувальники та застраховані особи.
Страхувальники — юридичні та фізичні особи, що набувають статусу платників страхових внесків доФонду з дня їх реєстрації у виконавчих дирекціях відділень Фонду.
Страхувальники-роботодавцісплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманихпрацівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданнямматеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам»[2, 68].
2.Порядок призначення допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності
«Допомога зтимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріальногозабезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати(доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:
— тимчасовоїнепрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещаснимвипадком на виробництві;
— необхідностідогляду за хворою дитиною;
— необхідностідогляду за хворим членом сім'ї;
— догляду задитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разіхвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
— карантину,накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;
— тимчасовогопереведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу,нижче оплачувану роботу;
— протезуванняз поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;
— санаторно-курортноголікування»[3, 224].
«Допомога узв'язку з тимчасовою втратою працездатності не надається:
1. У разі одержання застрахованоюособою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину.
2. У разі навмисного завдавання шкодисвоєму здоров'ю з метою
ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби.
3. За час перебування під арештом і зачас проведення судово-медичної експертизи.
4. За час примусового лікування,призначеного за постановою суду.
5. У разі тимчасової непрацездатності узв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного,токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням.
6. За період перебування застрахованоїособи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці,додатковій від пустці у зв'язку з навчанням»[2, 69].
«Застрахованимособам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога з тимчасовоїнепрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещаснимвипадком на виробництві, надається не більш як на 75 календарних днів протягомкалендарного року.
Допомога наперіод тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаноїз нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам ФСС ТВП,починаючи з шостого дня непрацездатності, за весь період до відновленняпрацездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільненнязастрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах,встановлених законодавством.
Допомога зтимчасової непрацездатності із догляду за хворою дитиною віком до 14 роківвиплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина— за висновком лікаря — потребує догляду, але не більш, як за 14 календарнихднів.
Допомога зтимчасової непрацездатності по догляду за хворим членом сім'ї (крім хворої дитинивіком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш,як на 3 календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хворобичлена сім'ї та побутових обставин, — не більш як на 7 календарних днів.
Допомога зтимчасової непрацездатності в разі захворювання матері або іншої особи, якафактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідомвіком до 16 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною,з першого дня за весь період захворювання в порядку та встановлених розмірах.
Допомога зтимчасової непрацездатності із догляду за хворою дитиною віком до 14 років, здогляду за хворим членом сім'ї та в разі захворювання матері або іншої особи,яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до 3-х років або дитиною-інвалідомвіком до 16 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала в цей час ущорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку знавчанням або творчій відпустці.
У разітимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку налегшу, нижче оплачувану роботу цій особі надається допомога з тимчасовоїнепрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більш як на двамісяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але надається урозмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не можеперевищувати суми повного заробітку до часу переведення.
У разі настаннятимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору пронезаконність її звільнення з роботи допомога з тимчасової непрацездатностінадається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такогорішення відповідним органом»[3, 225-226].
«МСЕКутворюються, реорганізуються та ліквідуються Міністерством охорони здоров'я таобласними держадміністраціями.
МСЕК бувають:
1) загальногопрофілю;
2) спеціалізованогопрофілю для огляду хворих на туберкульоз, осіб з психічними розладами,захворюваннями органів зору і т.д.
ПовноваженняМСЕК:
1) визначаютьстан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності;
2) визначаютьступінь втрати професійної працездатності працівників, які одержали трудовекаліцтво;
3) встановлюютьпотребу інвалідів у соціальній допомозі (протезування, засоби пересування,постійний догляд, робочі пристосування);
4) розробляютьзаходи медико-соціальної реабілітації та ін.»[1, 85].
«Допомога зтимчасової непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно відстрахового стажу у таких розмірах:
— 60%середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховийстаж до п'яти років;
— 80%середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховийстаж від п'яти до восьми років;
— 100%середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховийстаж понад вісім років;
— 100%середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до І —IV категорій осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному збатьків або особі, що замінює та доглядає хвору дитину віком до 14років, якапотерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на якихпоширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їхсоціального захисту».
Отже, розмірдопомоги з тимчасової непрацездатності залежить від двох показників:
— середньоїзаробітної плати;
— страховогостажу.
До страховогостажу зараховуються періоди:
— тимчасовоївтрати працездатності;
— перебуванняу відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами;
— перебуванняу відпустці із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
— отриманнявиплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціальногострахування, крім пенсій усіх видів»[3, 228].
3.Правове регулювання
«Матеріальнезабезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальнимстрахуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності призначаються танадаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особамистрахових внесків.
Правоверегулювання соціального захисту населення України здійснюється загальними таспеціальними нормами права. Так, основоположним нормативним актом щодосоціального захисту населення є Основний Закон України — Конституція. Статті 27і 28 Конституції встановлюють суспільні передумови соціального захисту,гарантуючи кожному право, на життя та право на повагу до його гідності івизнаючи обов'язок держави захищати життя людини. А вже стаття 46 прямогарантує громадянам «право на соціальний захист, що включає право назабезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності,втрати годувальника, безробіття з незалежних обставин, а також у старості таінших випадках, передбачених законом. Це право гарантуєтьсязагальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страховихвнесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних таінших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних,комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, іншівиди виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечуватирівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно дочинного законодавства до страхових випадків, з настанням яких надаєтьсяматеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать:
• тимчасованепрацездатність
• вагітність,пологи, догляд за малолітньою дитиною
• інвалідність
• хвороба
• досягненняпенсійного віку
• смертьгодувальника
• безробіття
• соціальніпослуги та інші матеріальні витрати, пов'язані з певними
обставинами
• нещаснийвипадок на виробництві
• професійнезахворювання»[1, 26].
«Після 1991 р.розбудова ефективної системи соціального страхування в Україні сталапріоритетом соціальної політики держави. У грудні 1993 р. було схваленоКонцепцію соціального забезпечення населення України, в якій було визначеноосновні складові та принципи системи соціального страхування. З метою реалізаціїКонцепції у 1998 р. Верховна Рада прийняла Закон України „Основизаконодавства України про загальнообов'язкове державне соціальнестрахування“, відповідно до якого впроваджено п'ять видівзагальнообов'язкового державного соціального страхування, які проявляються удобровільній або обов'язковій формі:
1) пенсійне;
2) медичне;
3) навипадок безробіття;
4) у зв'язкуз тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням;
5) віднещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричиниливтрату працездатності.
Об'єктомстрахового захисту в особистому страхуванні є життя, здоровся танепрацездатність осіб. Непрацездатність може бути часткова, повна аботимчасова. Тобто це означає, їло особа не може виконувати певні покладені нанеї суспільні функції (в коротко чи довгостроковому періоді) відповідно домедичних протипоказань. Вік виходу на пенсію, встановлений в законодавчомупорядку, не можна розглядати як абсолютна непрацездатність. Не слід забувати пропрацюючих пенсіонерів, які продовжують свою трудову діяльність і, таким чином,вносять свою частку у створюваний в країні суспільний продукт.
Тому слід чіткорозрізняти непрацездатних у зв'язку з частковою, повною чи тимчасовою втратоюпрацездатності (наприклад у зв'язку із хворобою чи інвалідністю) танепрацездатних у зв'язку із досягненням ними певного встановленогозаконодавством (чи обумовленого в договорі) віку.
Особистестрахування покликане покращувати матеріальний добробут населення, нагромадитидодаткові грошові джерела для покращення якісної сторони життя»[2, 25].
Висновок
«Соціальнестрахування є важливою складовою соціального захисту-населення. Саме в умовахтрансформації економічних підвалин суспільства відповідне страхуваннязабезпечує не тільки грошові виплати у разі настання страхових випадків, а йстворює правові та економічні умови для стимулювання ефективної праці. Якраз уцьому періоді створюється нова система грошових стосунків, необхідність якоїоб'єктивно випливає із функцій демократичної держави з соціально орієнтованоюекономікою ринкового типу.
Соціальнестрахування передбачає такі важливі види економічної підтримки громадян, як:грошові виплати, компенсація, витрати на лікування, реабілітацію,перепідготовку та перекваліфікацію, а також профілактику.
Нині в Українісистема державного соціального страхування складається з: пенсійногострахування, страхування з тимчасової втрати працездатності, страхування навипадок безробіття та страхування від нещасного випадку на виробництві»[3, 10].
Списоклітератури:
1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С.Страхова справа. — 5-те вид., стер. — К.: Знання, 2006. — 351 с.
2. Конопліна Ю.С. Соціальнестрахування: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга». 2008 –224 с.
3. Юрій С.І., Шаварина М.П.,Шаманська Н.В. Соціальне страхування: Підручник. — К.: Кондор. — 2004. — 464 с.