Проблемаспоживання людством благ цивілізації
Неможливість рівноправності в споживанні людьми благцивілізації
У будь-якому суспільстві праця більшості людейоцінюється низько, роблячи недоступними для них багато благ цивілізації абодоступними не повною мірою. Однак, завжди існують верстви населення або класи,представники яких мають законну можливість необмеженого збагачення. Незалежновід джерела їхнього збагачення в конкретному суспільстві (торгівля,використання праці інших людей та інше.), права цих класівзахищені законом набагато краще, ніж права більшості людей. Ці класи єправлячими, на них опирається державна влада, у них у руках зосередженівиробництво й розподіл благ.
Для того, щоб задовольнити потреби всіх повною мірою,необхідно, щоб трудомісткість, а отже, собівартість усього комплексу благвідповідала середньорічній зарплаті людей. Доходи родини або окремої людини заінтервал часу в 1-2 року повинні відповідати їхній потребам у товарах іпослугах за той же проміжок часу. Тільки в цьому випадку людина зможезадовольнити крім повсякденних побутових потреб ще й потреби в дорогих товарахі послугах, зібравши для цього засобу. (Проміжок часу в 1-2 року обраний тому,що більше тривале нагромадження засобів недоцільно. Розвиток науки, техніки йтехнології сприяє швидкій якісній зміні товарів і послуг, у результаті чогобажана річ або послуга морально застаріє, у той час як якісно нова річ абопослуга буде коштувати дорожче застарілої й вимагати нових нагромаджень).
Вартість необхідних товарів і послуг (їжа, одяг,комунальні послуги, проїзд до місця роботи й ін.) повинна бути менше середньоїзаробітної плати. У цьому випадку в людини з'явиться можливість накопичуватизасоби для інших благ, що не є необхідними, але дозволяє людині почувати себекомфортно й одержувати можливі задоволення. Однак деякі більше дорогі товари йпослуги недоступні для середньо забезпеченої людини. Можливість такої людини вспоживанні благ безпосередньо залежать від собівартості товарів і послуг.Блага, засновані на останніх досягненнях науки, техніки й культури, будутьнедоступні більшості доти, поки їхня трудомісткість і собівартість не станутьвідповідати купівельній спроможності середньої людини. Така відповідністьможливо у випадку рівномірного розвитку всіх видів людської діяльності, колидоходи людей практично не залежать від роду їхньої діяльності. Або в томувипадку, коли собівартість товарів і послуг значно знижується завдякизастосуванню нових технологій у масовому виробництві, при цьому купівельнаспроможність людей буде зростати не за рахунок збільшення їхньої заробітноїплати, а за рахунок зменшення вартості благ. Однак, деякі блага, що маютьбільшу трудомісткість виготовлення й високі енерговитрати незначно змінять своюсобівартість, тому не будуть доступні більшості людей. Об'єднання процесівзниження собівартості благ і ріст заробітної плати спостерігається в розвиненихкраїнах, разом з тим, деякі блага не доступні широким верствам населення. Цевідбувається тому, що який-небудь трудомісткий у виготовленні вид товарузастаріває раніше, ніж стає масово доступним. Його місце займає товар, щовиконує практично тієї ж функції й має подібні якості, але завдяки застосуваннюнових матеріалів, технологій і принципів, що є більше високої якості. При цьомурізниця у вартості морально застарілого товару й товару, виконаного на якісноновому технічному й споживчому рівні, незначна. Продовження випуску й доведеннядо масового виробництва морально застарілих товарів економічно невиправдано.Тому багато товарів і послуги залишаться недоступними для більшості людей черезїхню високу собівартість і тому обмеженості випуску.
Держава, у принципі, може встановити ціну якому-небудьтовару нижче його собівартості, тим самим створюючи видимість його доступностідля широких верств населення. Товар стає дефіцитним і не доступним для покупцяпо встановленої державою ціні. Такий метод ціноутворення приведе до спекуляціїй нетрудових доходів. Однак, незважаючи на свої недоліки, він знайшов широкезастосування в країнах соціалізму.
На жаль, ні економічні, ні технічні, ніволюнтаристичні методи не вирішують проблему нерівності в споживанні людьмиблаг цивілізації. Завжди будуть існувати блага, доступні повною мірою лишепевним групам і класам, що перебувають у меншостях.
Здатності людини не визначають рівня її доходів
благо цивілізація товар послуга
Людей, зайнятих у виробництві, можна умовно розділитина дві категорії: на ті, хто безпосередньо бере участь у створенні товарів іпослуг і тих, хто в цьому бере участь опосередковано. До першої категоріїставляться робітники, дрібні службовці й інтелігенція. До другої категоріїставляться великі керівники й власники капіталу. Доходи перших обмеженізаробітною платою. Великі керівники мають обмежені доходи, однак, їхня зарплатаперевищує зарплату робітників, дрібних службовців, інтелігенції в багато разів.Можливості в споживанні товарів і послуг у власників капіталу незрівнянно вище,ніж у тих, хто безпосередньо бере участь у їхньому створенні. Великі керівникипо можливостях споживання благ перебувають між творцями товарів і послуг івласників капіталу.
Таким чином, приналежність людини до класу виробникаблаг або до класу власників капіталу визначає її споживчі можливості.Індивідуальні якості й здатності, властивій людині, практично не впливають на йогодобробут. Так двоє робітників, що мають різну кваліфікацію, мають незначнурізницю в зарплаті. У той же час, двоє власників капіталу, що володіють різнимиздатностями в бізнесі, можуть мати значну різницю в доходах. Однак, обоє вонимають доходи, сильно перевищуючі доходи робітників, службовців і інтелігенції.Зосередивши у своїх руках засобу виробництва й фінанси, власники капіталу єопорою держави й закону, що закріплює, гарантуючого й захищає їхні права.
Проголошуючи існування рівних прав у суспільстві,капіталісти захищають свої інтереси. Людині, що належить до класу виробниківблаг, неможливо, не порушивши закону, стати власником капіталу. Власникикапіталу іноді надають можливість розбагатіти окремим представникам іншогокласу, переслідуючи при цьому свої мети. (Наприклад, з метою заробити більшігроші, заплатити людині незначну частину заробленого, але ця частина можеперевищувати в багато разів дохід середньої людини). Так люди «з вулиці», що володіють певними якостями, можуть по випадковості зробити кар'єрув шоубізнесі, бути запрошені зніматися в кіно, рекламі. При вдалому збігуобставин вони можуть увійти до числа власників капіталу. Сподіваючись нащасливу випадковість, люди слабко усвідомлюють свою приреченість наприналежність до класу з обмеженими споживчими можливостями, і тому не вживаютьзусиль, щоб змінити свою долю. Таким чином, нерівність людей у можливостяхспоживання благ криється не в розходженні людських здатностей і якостей, а всамому суспільстві як системі створення благ і задоволення потреб людини в цихблагах.
Суспільство характеризують можливості виробництватоварів і послуг, які визначаються рівнем розвитку продуктивних сил івиробничих відносин. Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин складнимобразом впливає на приріст населення, що є одним з найважливіших стимуліврозвитку суспільства — він спричиняє необхідність підвищення продуктивностіпраці. Ріст продуктивності праці приводить до підвищення добробуту суспільстваі як наслідок, до зменшення нерівності людей у споживанні благ, що, у своючергу, приводить до росту чисельності населення, визначаючи тим самимнеобхідність надалі підвищенні продуктивності праці. Ріст чисельності населенняЗемлі визначається, з одного боку, станом виробництва товарів і послуг країн миру,тобто життєвим рівнем громадян цих країн. З іншого боку — запасами й вартістювидобутку й використання природних ресурсів.
Проблема перенаселеності
Завжди перед людством стояла проблема перенаселеності.Вона полягає в перевищенні чисельності населення над можливостями суспільства встворенні товарів і послуг, необхідних для задоволення потреб населення. Станпродуктивних сил і виробничих відносин визначає добробут суспільства, що урізні історичні періоди визначало приріст населення, завжди пропорційний ростудобробуту цього суспільства.
Зародження капіталістичних відносин сприяло значномупідвищенню рівня життя населення в порівнянні з рівнем життя при феодалізмі, щопривело до бурхливого росту населення в країнах капіталізму, що зароджується.Вступ деяких країн капіталізму в стадію державного й світового імперіалізмувнесло свої корективи в ріст населення цих країн. Капіталізм у країнахсвітового імперіалізму створив настільки високий рівень статку, при якому сталиможливими й необхідними для подальшого розвитку суспільства рівні права й рівніможливості людей, економічна незалежність жінки. Рівні права й рівніможливості, відсутність расової дискримінації, рівноправність жінки й чоловіки,економічна незалежність дітей від батьків дозволяють максимальновикористовувати потенціал кожного члена суспільства через розвиток йогоздатностей і навичок завдяки рівним правам в одержанні утворення, у виборі родудіяльності. Дозволивши людині самостійно забезпечувати себе благами,суспільство тим самим, з одного боку, сприяє розвитку індивідуальності людини,з іншого боку — скасовує стійкі зв'язки між членами суспільства, робить людейбільше керованими. Робота людини за контрактом дозволяє максимальновикористовувати його здатності в тій мері, наскільки це необхіднороботодавцеві. Одержуючи плату за виконання певної роботи, людина байдужна допроблем роботодавця й підприємства. Він не прив'язаний до якої-небудьспільності людей, до колективу, завжди вибираючи таку роботу, де більшеплатять, у межах своєї спеціальності.
Однак, значне підвищення рівня добробуту суспільстване спричинило значного росту населення розвинених капіталістичних країн.Навпаки, у деяких з найбільш розвинених країн Європи спостерігається зниженнячисельності населення. Це пов'язане з рядом об'єктивних причин, які можнарозділити на економічні, соціальні й природні. Економічними причинами є:можливість людини самостійно забезпечити себе благами і як наслідок,матеріальна незалежність жінки, рано наступаюча часткова або повна матеріальнанезалежність дітей від батьків, а також незалежність старих від своїх дітей.Економічні причини викликають соціальні причини зниження росту населення приросту добробуту суспільства.
Жінка в домонополістичний період розвитку капіталізмуне мала рівних прав із чоловіком, була змушена рано одружуватися й заводитиродину. Однак, у цей час у розвинених країнах спостерігається тенденція доросту числа пізніх шлюбів з розрахунку, а також збільшення кількості людей обохпідлог, що не бажають обтяжувати себе родиною й дітьми, росте число бездітнихродин. Стали можливі одностатеві шлюби. Більша дружна родина, діти як помічникипо господарству й бізнесу й продовжувачі справ своїх батьків у будь-якийісторичний період були основою для виживання. У цей час вони втратили цю функцію.Внаслідок матеріальної незалежності кожної людини відпала необхідність у родиній дітях. Родина й діти стають тягарем, що заважає розвитку індивідуальностілюдини, що обтяжує непотрібними для його розвитку довгостроковими зв'язками.Дружні й родинні зв'язки відмирають у капіталістичному суспільстві, оскількиобмежують волю й незалежність людини, заважають його розвитку й самореалізації.Діти, рано одержують матеріальну незалежність від батьків втрачаютьнеобхідність в останні. Батьки стають не потрібні для подальшого життя йрозвитку своїх дітей. Діти йдуть від батьків і влаштовують своє життясамостійно. Батьки, у свою чергу, не маючи життєвої необхідності в проживаннізі своїми дітьми, не тільки не перешкоджають відходу дітей з родини, але йусіляко цьому сприяють. Може бути, іноді вони будуть ради бачити рядом своїхдітей, але тільки не щодня.
Одержавши можливість бути матеріально незалежним,самостійно забезпечувати себе всіма необхідними для нього благами, людинавтратив необхідність в утворенні стійких зв'язків з іншими людьми, тим самим,звівши своє «Я» у вищу цінність. Це дозволило йому зосередити своїзусилля на розвитку своїх здатностей і потреб, зробивши метою свого життяспоживання благ і одержання задоволень. Такі досягнення цивілізації, як протизапліднізасоби, аборти дозволили людині одержувати сексуальні задоволення в необмеженійкількості без ризику одержати «незручності» як вагітність і дітей.Сексуальна воля не обмежує людину на одному партнері, дозволяючи йомурозмаїтість і розвиток сексуальних задоволень. Це також з'явилося однієї ізпричин руйнування родини. Капіталістичне суспільство звело любов і секс ізголовного задоволення в одне з багатьох не менш сильних задоволень таких, яквлада, зручності, комфорт, пищачи, спиртне, наркотики. Розвиток технікидозволило замінити сексуального партнера як джерело сексуального задоволеннятехнічними засобами. Росте число жінок, що бажають виховувати дитину безчоловіка, оскільки це стало для них економічно можливим і не суперечитьсуспільній моралі.
Відсутність стійких зв'язків між людьми, що єнаслідком їхньої матеріальної незалежності, а також орієнтації на споживанняблаг і задоволень, привело до зменшення чисельності населення розвинених країн.
Природними причинами, що впливають на зменшення чисельностінаселення розвинених країн, є: скорочення запасів природних ресурсів (нафти,газу, вугілля), зменшення родючості ґрунтів, зміна клімату, вичерпання рибногобасейну. Оскільки людство йде по шляху створення й споживання благ, теекономічні, соціальні й природні фактори, що роблять вплив на зниженнячисельності населення, приведуть до підвищення життєвого рівня людей призниженні їхньої чисельності. Відбудеться це тому, що подальше збільшеннякількості товарів і послуг при росту їхньої якості буде обмежено запасамиприродних ресурсів і вартістю їхнього видобутку. Тому якість товарів і послугбуде рости при зменшенні їхньої кількості. Ріст добробуту людей у цих умовахбуде можливий тільки у випадку зменшення чисельності населення, що відбудетьсяпоступово й закономірно за розглянутими вище причинами.
Людство не має сил протистояти зменшенню чисельностінаселення в майбутньому, оскільки людина, втративши довгострокові, стійкізв'язки з іншими людьми, залишився без батьківщини, родини й дітей, друзів, ставслухняним рабом суспільства як системи задоволення його потреб. У контекстірозвитку природи зменшення чисельності населення розглядається як перехідкількості в якість. Новою якістю є наближення здатностей і якостей людини домашини, а також створення штучного інтелекту й автономної від людини техніки,керованої штучним інтелектом.
Жити у світі з миром
Законодавство й суспільний устрій відбивають у собістан продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві. Країни з більшевисоким рівнем розвиток продуктивних сил і виробничих відносин, як відзначалосявище, мають більше високий життєвий рівень, менша нерівність прав і можливостейгромадян у порівнянні з іншими країнами. Державні рішення, не підкріпленіекономічними умовами до їхнього здійснення, будуть або не виконані, абопринесуть шкоду. Тому кожне політичне, економічне або юридичне рішення повиннезадовго до свого народження мати економічні передумови й необхідність своєїпояви. Суспільство як система задоволення потреб не в змозі задовольнити потребилюдей рівною мірою й не ставить перед собою таких цілей. Благами, створюванимисуспільством, повною мірою користуються лише представники правлячих меншостей,що для збереження такого положення справ у суспільстві опирається на державу якособливу публічну владу.
Суспільство припускає для кожної людини рольелемента-функції в системі задоволення потреб людей. Число такихелементів-функцій обмежене й формується з урахуванням потреби в них системи.Отже, права й можливості людини визначені станом продуктивних сил і виробничихвідносин у суспільстві. Місце людини в суспільстві визначено його роллюелемента — функції в системі задоволення потреб. Спроба людини відшукати собівласну роль, не сумісну з жодною з ролей у системі задоволення потреб, загрожуєйому небезпекою бути виключеним із системи задоволення потреб і втратитисяможливості споживання її благ. Спроба людини, групи людей, класу, що неставляться до правлячих меншостей, законним шляхом розширити свої права йможливості без удосконалення продуктивних сил і виробничих відносин приреченана поразку. Тому відношення людини до свого місця в суспільстві, до суспільногоустрою й законодавства повинне бути як д саме себе що розуміє й закономірному.Людина повинен підтримувати ті політичні рухи й організації, які у своїх діях,спрямованих на перебудову суспільства, ґрунтуються на економічних факторах, ане на політичних, націоналістичних, волюнтаристичних.
Розуміння людиною суспільного устрою, закономірноїнеможливості рівності в правах, можливостях, що є наслідком біологічної йсоціальної природи людини, дозволить йому розумно використовувати у своїхособистих цілях і інтересах суспільство як систему задоволення потреб, а такожсвої права, законодавство, не втрачаючи сил на марну боротьбу за права й можливості,не забезпечені економічними можливостям суспільства. Громадяни малорозвиненихкраїн можуть поміняти місце проживання на країну з більше високим життєвимрівнем, тим самим розширивши свої права й можливості до рівня розвитий країни,певного розвитком її продуктивних сил і виробничих відносин. У громадянрозвинених країн такої можливості немає. Для них єдиною можливістю поліпшитисвоє життя є шлях науково-технічного прогресу, що, однак, не позбавить людейвід нерівності в споживанні благ цивілізації.
Розглядаючи людство як етап розвитку природи, а окремулюдину як представник людства, що вносить свій внесок у розвиток природи, можназробити висновок про безглуздість усякої якісної оцінки однієї людини іншим.Кожна людина, незалежно від його ролі в суспільстві, його розумових здатностейі інших якостей, рівною мірою важливий для розвитку природи. Споживаючи благацивілізації, він тим самим сприяє розвитку людства через розвиток потреб і їхнєзадоволення. Емоційна оцінка людини людиною, оцінка його фізичних, інтелектуальних,моральних, моральних якостей з позиції розвитку природи безглузда, вонавідволікає людину від реальної дійсності, у якій якості людей повинніоцінюватися тверезо, без емоцій. Така оцінка повинна бути спрямована наз'ясування можливостей ділового конструктивного спілкування й взаємодії з метоюодержання як особистої, так і взаємної вигоди. Участь емоцій у цій оцінцізаважає досягненню позитивних результатів, установлює між людьми уявлювані,ефемерні перешкоди, не дозволяючи їм установлювати й зберігати відносини один зодним з метою задоволення своїх потреб. Емоційна оцінка віднімає в людини масуенергії, яку можна використовувати з користю. Невідповідність подань людини проякості іншої людини приводить до розчарування, стражданню, ненависті, робитьлюдини нещасним, у випадку, якщо ця невідповідність сприймається емоційно. Якщов оцінці людини людиною були відсутні почуття, оцінка проходила конструктивно,то замість негативних емоцій, що виникають від невідповідності людини ідеаламіншої людини, виникають логічні висновки про можливість або неможливістьподальших взаємовигідних відносин, про їхнє обмеження або розширення.
Уникання емоційної оцінки людини, порівняння своїхподань і ідеалів, норм моралі й моральності з його ідеалами, поданнями йнормами, пошук точок дотику дозволяє в будь-якій людині на тлі його недоліківпобачити ті достоїнства, які були б непомітні й не значимі при емоційнійоцінці. При такому підході люди стають більше терпимі до недоліків інших людей.Навпаки, вони можуть знайти в іншій людині ті якості, які вони цінують, які їмвигідні. Це сприяє руйнуванню умовних границь між людьми, їхньому зближенню наоснові точок дотику, більше сильна й тісному чим емоційна близькість, а такожустановленню стійких взаємовигідних зв'язків, простоті зближення й спілкування,об'єднанню в ім'я загальних цілей.
Виключення емоцій при оцінці людиною подій, щовідбуваються в навколишньому його світі, дозволяє людині почувати себеспокійніше, уникати стресів. Виключені з повсякденних ділових відносинахнегативні емоції в цьому випадку трансформуються в позитивні емоції, дозволяючилюдині одержувати більше задоволення від життя й частіше випробовувати станщастя. Для того, щоб виключити емоції при оцінці людей і подій, необхіднорозвивати мислення. Розвиток мислення дозволяє конструктивно, розумно оцінюватилюдей і події, сприяє встановленню відносин і зв'язків за допомогою розуму, ане почуттів.
Логічна побудова, модель, що передбачає спосібзадоволення потреби людиною, що складається з логічно зв'язаних дій івідчуттів, виконання яких залежить безпосередньо від людини, дозволяє виконатизадумане в точності за планом, випробувавши при цьому щасті. Якщо замістьлогічно зв'язаних дій і відчуттів людина представляє задоволення якої-небудь зісвоїх потреб у формі емоцій, то таке подання потреби складно реалізовано напрактиці, що знижує шанси випробувати щастя людині з емоційно-почуттєвоюоцінкою навколишнього світу. У випадку підсвідомої потреби людини в чому-небудьлогічна побудова, що передбачає задоволення потреби, відсутній. Тому людинавипробовує відчуття щастя, уникаючи зіставлення бажаного з дійсним.
Розвиваючи розум, людина одержує контроль над своїминегативними емоціями. Це дає можливість йому, використовуючи існуючезаконодавство й суспільний устрій, зайняти своє місце в суспільстві. Розумдозволяє людині знайти підходящу для себе роль, використовувати суспільство усвоїх особистих цілях, вступати з людьми в розумні, вигідні відносини з метоюзадоволення своїх потреб. Дозволяє формувати свої потреби у вигляді, легкоздійсненному для їхнього задоволення на практиці. Людина почуває себе вільно йкомфортно в суспільстві, одержує від життя задоволення й випробовує щастя,нікого й ніщо, ні в чому не винячи й не чекаючи кращих часів. Розуміючи щирі метуй сенс життя й маючи відповідне їм світогляд, людина може ставити перед собоюреальні завдання, що дозволяє йому жити реальним життям у реальному світі,правильно будувати взаємини з людьми, бути щасливим тут і зараз.
Література
1. Бубер М. Проблеми людини. — К., 1999
2. Парсонс Т. Про структурусоціальної дії. — К., 2000
3. Фромм Е. Анатомія людськоїдеструктивності. — К.,2004
4. Шадриков В.Д. Походженняособистості. — К., 1999
5. Фролов І. Про людину йгуманізм: роботи різних років. — К., 1989