РЕФЕРАТ
на тему:
«Програма соціологічного дослідження»
2009
Вступ
Вивчаючи це питання, слідзвернути увагу на те, що соціологічні дослідження – своєрідна відзнакасоціологів, що виділяє їх серед представників інших соціальних та гуманітарнихнаук. Оволодіння соціологічними методами вимагає від дослідника ґрунтовноїпрофесійної підготовки не тільки з виключно соціологічних дисциплін, а також ізсоціальної філософії, психології, етнографії, але й, що зовсім особливо непросто для гуманітаріїв, потрібні певні знання математики, статистичнихметодів, інформатики і т. ін.
Соціологічне дослідження – цесистема логічно послідовних методологічних, методичних, організаційно-технічнихпроцедур, яка передбачає отримання достовірних даних та фактів яро явища чипроцеси, що вивчаються, для їх подальшого використання в соціальномууправлінні.
Соціологічне дослідженнямістить у собі деякі елементи, що притаманні будь-якій науковій діяльності.По-перше, це об'єкт дослідження. У соціології об'єктом дослідження можуть, бутибудь-які процеси та явища соціальної дійсності (демографічні, екологічні,економічні, соціальні, міжнаціональна, сімейно-побутові та ін.). По-друге, цесуб'єкт дослідження (соціолог-дослідник або група соціологів). По-третє, якбудь-яке інше дослідження, соціологічне спрямоване на досягнення певної мети івирішення конкретних завдань. По-четверте, це засоби, що застосовуються вдослідженні (технічні й організаційні). По-п'яте, це результати дослідження,заради яких воно проводиться.
Основне завданнясоціологічних досліджень – добування фактів про соціальну дійсність, її окреміявища, сторони. Соціальний факт – це певним чином фіксований, описаний фрагментсоціальної дійсності. Як же вибрати саме ті факти, які допоможуть знайтинауково достовірну відповідь на запитання, що цікавлять дослідника, заохотятьйого до проведення дослідження? Для цього необхідно виокремити випадковий дляявища, що вивчається, факт від невипадкових, сконцентрувавши свою увагу нарегулярних, масових, інакше кажучи, – типових фактах. Саме для цьогосоціологічна наука розробила цілу систему наукових процедур. Ці процедури – результатглибоких теоретичних і багаторазових дослідницьких проробок – є надбаннямнаукової корпорації соціологів.
Виділяється чотири основнихметоди емпіричного соціологічного дослідження: аналіз документів,спостереження, опит і соціальний експеримент, що розділяються в залежності відстановлення фактів свідомості, а також способу їх фіксації, шляхи та методи їхвикористання.
1. Соціологічне дослідження:поняття, функції, етапи проведення
Соціологічне дослідження є досить складною справою, потребуєсерйозної і тривалої підготовки. Надійність і цінність отриманої інформаціїбезпосередньо залежить від оволодіння правилами, технологією його підготовки іпроведення.
Соціологічне дослідження – система логічно послідовнихметодологічних, методичних та організаційно-технічних процедур для отриманнянаукових знань про соціальне явище, процес.
Основні функції соціологічного дослідження:
– пізнавальна – відкриває нові знання про функціонування і розвитоксуспільства та його окремих сфер, про сутність соціальних явищ і процесів, рольлюдини в них, дає змогу побудувати цілісну картину реального життя соціуму,спрогнозувати його розвиток;
– методологічна – забезпечує реалізацію міждисциплінарного зв'язкусоціології з іншими науками про людину і суспільство, що зумовлює нові підходиу вивченні соціальної дійсності, важливі відкриття на межі різних науковихнапрямів;
– практична – полягає у виробленні практичних заходів ізвдосконалення соціальної реальності, ефективного соціального контролю засоціальними процесами;
– інформаційна – сприяє отриманню соціальної інформації щодо стануі тенденції розвитку явищ і процесів суспільного життя, функціонуваннясоціальних спільнот, груп, окремих індивідів, їх потреб, мотивів, реальної тавербальної поведінки, громадської думки, що формує інформаційну базу пізнаннясоціальної реальності;
– управлінська – забезпечує соціальне управління на всіх рівняхфункціонування соціуму, зворотний зв'язок між суб'єктами (владними, адміністративнимиструктурами, керівниками підприємств, організацій) та об'єктами (населенням,окремими соціальними групами, працівниками) управління, вироблення науково обґрунтованихуправлінських рішень [2].
У проведенні соціологічних досліджень виділяють чотирипослідовних, логічно і змістовно взаємопов'язаних етапи:
1. Підготовчий. Полягає у виробленні програми та інструментарію – анкети,бланка інтерв'ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізудокументів тощо.
2. Збір первинної соціологічної інформації. Відбувається задопомогою опитування, спостереження, аналізу документів, експерименту.
3. Упорядкування та обробка зібраної інформації.
4. Аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулюваннявисновків, розробка рекомендацій [4].
Специфіка кожного з етапів визначається конкретним видомсоціологічного дослідження. їх виділяють залежно від узятих за основукритеріїв. Найважливішими з них є мета дослідження, глибина потрібного аналізу,метод збирання первинної соціологічної інформації, об'єкт дослідження, термінипроведення, відносини між замовником і виконавцем, сфера соціальної дійсності,яку вивчають.
2. Поняття та основні компоненти програми дослідження
Програма соціологічного дослідження – науковий документ, якийрегламентує всі етапи, стадії підготовки, організації та проведеннясоціологічного дослідження.
Програма виконує роль стрижневого кореня соціологічногодослідження, обумовлюючи тим самим його змістово-смислову цінність, якість танадійність здобутої інформації. Пояснюється це визначальним впливом програмидослідження на використання тих чи інших методів, логіки, техніки, процедур тапринципів з метою досягнення дослідницької мети. З цих причин якісний рівеньпрограми багато в чому зумовлює рівень і якість соціологічного дослідженнязагалом.
У світовій соціологічній науці немає єдиних взаємоприйнятнихпідходів до визначення як окремих компонентів програми, так і принципів їхвзаємодії. Тому спершу слід визначитись із тлумаченням змістових ознакнайчастіше вживаних компонентів програми, а вже потім розглядати їх структурніелементи, окремі види програм.
До складу основних компонентів програми соціологічних дослідженьпредставники різних шкіл та напрямів відносять компоненти і категорії, змістяких відображає їх світогляд, рівень та напрям пізнавальних зусиль, можливостівикористання різних методів при вирішенні завдань. Скажімо, прихильникипозитивістської орієнтації основну увагу концентрують на пошуках вихіднихфактів та фактологічного матеріалу як засад для обґрунтування тих чи іншихположень або висновків. Намагаючись розкрити смисл та витоки гуманістичногонапряму пізнання, екзистенціалісти зосереджують основну увагу на окремій особі,на рушійних силах її душі, особливостях почуттів, складі мислення тощо.Прихильники тоталітарної системи зорієнтовані на визнання класових ознаксуб'єкта діяльності, що здебільшого виправдовувало боротьбу без усвідомленняглибини та цілей [5].
Кожен з напрямів пізнання має певні переваги та недоліки, науковоспроможні та методологічно деформовані підходи. Дослідники, які прагнутьоб'єктивності своїх висновків, повинні враховувати, що:
1) за зіткненням протиріч треба бачити сенс боротьби як засобудосягнення гармонії та соціальної злагоди;
2) віддаючи належне особі, не можна ігнорувати якісно нові ознакидуховних та матеріальних потенцій колективів, інститутів та суспільствазагалом;
3) зосередившись на певній настанові (інтеракція, відношення,діяльність, факт, конфлікт, матерія тощо), недоцільно випускати з поля зорудіалектичний метод пізнання.
Більшість спеціалістів розглядає основні положення програмисоціологічних досліджень як умову методологічних орієнтацій дослідника,вдаючись до таких понять, як світогляд соціологів, їх методологічні диспозиції,наукова парадигма та ін. За протистояння світоглядних, політичних систем цівихідні позиції означали належність до тієї чи іншої системи пізнання.Відповідно в колишньому СРСР серед основних умов формування програмисоціологічного дослідження фігурували не світовий рівень науки, а тільки рівень«марксистсько-ленінської соціології». Насправді на рівень та якість програмисоціологічного дослідження впливатимуть рівень світової науки та суспільства вцілому, а також ступінь їх відображення в свідомості соціолога чи дослідницькихструктур [3,5].
До головних компонентів програми відносять «вихідну методологічнупарадигму» – світоглядну позицію дослідників, яка обумовлює методи, логіку тарезультати соціологічного дослідження. Наступний компонент програми – метадослідження, яка об'єднує інтереси вчених та замовників. Недостатня з'ясовність,а тим більше відмінність у трактуванні мети дослідження може спричинити значнірозбіжності між дослідниками та замовниками не тільки у процесі виконанняробіт, але й щодо тлумачення результатів. Ці ж небезпеки підстерігаютьдослідницькі колективи, коли в них наявний різнобій цілей.
Визначивши мету дослідження, договірні сторони легше доходятьзгоди щодо засобів його реалізації, серед яких – матеріальні, моральні,методичні, технічні та ін. «Ми, – писав Гегель, – ставимо собі в житті цілі.При цьому думаємо про те, якими засобами зможемо їх досягти. Мета є тутзагальне, керуюче, і ми володіємо засобами та знаряддям, діяльність яких мивизначаємо відповідно до цілей». Акцент, зроблений Гегелем на тому, що метадіяльності визначає знаряддя та засоби її досягнення, справді є виправданим,хоча й досі не всі поділяють думку, що мета дослідження багато в чому обумовлюєйого логічний, методичний лад та кінцевий результат. Таким чином, метадослідження може бути визначена як мотивування системи упорядкування засобіводержання кінцевих результатів.
До найбільш суттєвих і недостатньо з'ясованих відносять категорії«об'єкт», «предмет» та «проблема» соціологічного дослідження, які становлятьтретій компонент програми. Щодо визначення їх змісту та взаємодії існують різнідумки. Менше це стосується поняття «проблема» та її ролі в соціологічномудослідженні, оскільки без осмислення проблеми наукова і практична значимістьдослідження дорівнюватиме нулю, тобто без проблеми не існує і самого дослідження.
Предмет соціології – це пізнання законів, принципів та механізмівстановлення і змін лише тієї частини буття природи, діяльність якої обумовленарухом соціальних форм матерії. Отже, вихідним у співвідношенні цих трьохкатегорій є поняття «проблема», яка визначає рівень та характер соціальнихпротиріч. Вони, в свою чергу, зумовлюють інтерес як замовника, так і виконавцівсоціологічного дослідження. Згідно з цим тлумачаться такі компоненти програми,як предмет та об'єкт соціологічного дослідження.
Предмет соціологічного дослідження – конкретизований проблемоюцілісний фрагмент соціальної реальності, тобто окрема особа, сім'я, група,колектив чи їх сукупність, інститут або їх система, спільнота, суспільство вцілому чи сукупність суспільств.
Об'єкт соціологічного дослідження – будь-який аспект, рівень чизріз соціального явища, спроможний науковими методами сприяти пізнаннюдосліджуваного предмета.
«Об'єктом може бути все те, що явно чи неявне містить соціальнепротиріччя і породжує проблемну ситуацію. Об'єкт соціологічного дослідження – цете, на що спрямований процес пізнання» (В. Ядов).
Четвертий компонент програми – завдання дослідження, які поділяютьна основні та допоміжні, першо- та другорядні, тобто є ієрархізованими засобамидосягнення мети. Наприклад, коли метою дослідження є пошук шляхів підвищенняякості управління, то основним завданням має бути визначення головних шляхів збагатьох можливих. Допоміжні завдання можуть бути спрямовані на різні аспективирішення основних.
П'ятий компонент – понятійно-категорійна структура дослідження.Цей етап формування програми дуже відповідальний щодо забезпечення змістовностідослідження, він є своєрідним методологічним гарантом достовірності йнадійності соціологічної інформації. Однією з головних вимог цього процесу євизначеність дослідників з тезаурусом понять (сукупністю понять з певної галузінауки) та логікою їх взаємозв'язків. Наприклад, якщо раніше зміст та напрямзусиль дослідників багато в чому визначали такі поняття, як «соціалістичнийспосіб життя», «трудящі маси» і таке інше, то зараз такий понятійний апаратнавряд чи спроможний мати наукову та практичну цінність.
Шостий компонент – моделювання шляхів вирішення досліджуваноїпроблеми. Моделювання – процес формування уявлень про досліджувану проблему уформі образів, схем чи знаків, які дали б змогу аналізувати цю проблему тавишукувати засоби її вирішення. Засоби моделювання повинні бути комплексними,тобто вони не мають обмежуватись окремими з них (математичними, технічними,економічними, історичними, правовими тощо). На жаль, нерідко домінуютьмоно-предметні моделі, описові, в яких принцип системності моделюванняздебільшого не витримується.
Сьомий компонент програми – вироблення гіпотез дослідження, тобтотаких припущень, які, на думку дослідників, здатні пояснити сутнісні ознакидосліджуваного об'єкта. Особливістю цього етапу є можливість здобуття новихзнань. Саме гіпотетичне опрацювання варіантів вирішення основних та допоміжнихзавдань дослідження дає поштовх фантазії, стимулює пошук нетрадиційнихприпущень та висновків.
Восьмий компонент програми – планування дослідницьких робіт.Найчастіше йдеться про вироблення стратегічного та робочого планів.Стратегічний план схематично відображає принципові аспекти усього циклудослідницьких процедур, тобто конспективно встановлює зв'язки та переходи відодного періоду робіт до іншого, спираючись на цілі та зміст дослідженнязагалом. Детальніші (робочі) плани дають змогу краще організувати найважливіші«підсистеми» дослідження, у тому числі формування вибірки, етапів збору,обробки та аналізу інформації тощо. При цьому типи стратегічних, робочих планівможуть бути різними – понятійними, пошуковими, експериментальними тощо.
Дев'ятий компонент програми – вироблення методики дослідження,тобто сукупності програмне впорядкованих історичних, логічних, технічних,організаційних, інформаційних, процедурних та інших засобів, спрямованих надосягнення цілей і завдань соціологічного дослідження.
Десятий компонент програми – забезпечення зв'язку між усімакомпонентами програми. Категорія зв'язку багаторівнева, змістовнотрансформується щодо вимог об'єкта пізнання. У соціологічному дослідженніпринцип зв'язку конкретизується через прямі та зворотні інформаційні потоки, атакож у діях спеціалістів з корекції та контролю виконавчих зусиль.
Останній компонент програми – підготовка звіту. Розрізняютьпроміжні та підсумкові звіти. Програмні настанови до звіту повинні включатидодержання вимог його змістової та формальної відповідності науковим стандартамта цілям дослідження. Дотримання формальних вимог забезпечується підготовкоюзвіту з урахуванням спеціального стандарту, де зазначено такі обов'язковіелементи, як титульний лист, зміст, перелік виконавців, реферат, вступ,змістова та заключні частини, додатки. Змістові аспекти звіту забезпечуютьмаксимальною реалізацією кожного з вищенаведених компонентів, запорукою чогомає бути професіоналізм виконавців [2].
3. Взаємодія структурнихкомпонентів програми
Концептуальна схема програми соціологічних досліджень складаєтьсяз чотирьох основних структурних блоків: 1) вихідна методологічна парадигма; 2)система цілеспрямування дослідження; 3) понятійно-категорійний апарат; 4)принципи реалізації. Згідно з формулою 1+2+3+4=10, яка моделює процесрозв'язання пізнавальних проблем на основі багатознакової логіки, поняття«програма» також складається з вищенаведених компонентів за цією ж формулою. Ценевипадково, бо кожен з основних структурних блоків програми також маєструктуру, яка розкривається за формулою піфагорійців.
Перший блок програми становить поняття «методологічна парадигма».Щоб розкрити його зміст, слід враховувати такі принципово важливі моменти:
1) індивідуальний рівень виконавців, особливості їх професійноїкомпетентності;
2) соціально-економічні, соціально-етнографічні, наукові такультурні особливості держави щодо науки і соціуму;
3) предметна специфіка окремої наукової галузі, у даному разісоціології;
4) рівень розвитку людської цивілізації.
Зміст вихідної методологічної парадигми соціологічного дослідженняможна розкрити таким чином: парадигма (10) = рівень наукових кадрів (1) +особливості держави (2) + особливості галузі (3) + рівень розвитку цивілізації(4).
Другий блок – цілеспрямування дослідження – становлять категорії«мета» (1), «проблема» (2), «завдання» (3). Четвертим елементом цього блоку єпоняття «координація» (4), Кожен елемент програми пов'язаний з іншими завдякипрямим та зворотним зв'язкам. Тобто у соціологічному дослідженні категорія«зв'язок» виконує багато функцій, у тому числі інформаційного забезпечення,координації зусиль дослідників, замовників у вирішенні теоретичних і практичнимпроблем; корекції засобів та напрямів пізнання, контролю за процесомдослідження на всіх його етапах. Таким чином, одна й та сама категорія зв'язкумає різну форму певному етапі робіт.
Складовими частинами третього блоку є: понятійно-категорійнийапарат, або «система понять» (1), процес моделювання (2), вироблення гіпотез(3), корекція засобів (4). Таким чином, згідно з цією ж формулою може бутирозкритий зміст третього блоку компонентів програми соціологічних досліджень. Аструктура останнього блоку може бути розкрита так. реалізація (10) = план (1) +методики (2) + звіт (3) + контроль (4). Отже, згідно з формулою пізнанняпіфагорійців можна розкрити змістову структуру як програми соціологічногодослідження загалом, так і кожного з її основних блоків [6].
Наведені принципи логічного упорядкування вихідних понять значнополегшують процес інтелектуальної систематизації масиву інформації. Водночаскожен спеціаліст повинен розуміти, що запропонована схема є дуже спрощенимваріантом програми, бо залишає поза увагою напів чи підсвідомі, ірраціональнімеханізми інтуїції та особливості стилів мислення дослідників, різні можливостігруп виконавців тощо.
Аби дещо компенсувати певну спрощеність моделі про грамидослідження, звернемо увагу на закон роздвоєння єдиного. Відомий він ще з часівПлатона і конкретизувався у законах діалектики – переходу кількості в якість,єдності й боротьби протиріч та заперечення. Щодо програми дослідження цей законмає такий зміст: кожен з компонентів програми роздвоюється на протиріччя, які,об'єднуючись, розкривають зміст та сутність самого цього компонента.
Щоб краще зрозуміти смисл цього дуже важливого принципудіалектичної логіки, зауважимо, що кожен з уже перелічених компонентівроздвоюється, розпадається на протиріччя. Мета, наприклад, носить характерстратегічних устремлінь і тактичних, близьких цілей; завдання теж розпадаютьсяна основні та допоміжні; в основі процесів моделювання – суперечність міжуявленнями про деякі ідеальні за своєю суттю процеси і явища та можливістю їхреалізації у зв'язку з існуючими нормами, традиціями; підготовка звіту запідсумками дослідження теж складається з урахування формальних вимог та бажаннядослідників детально розкрити змістові моменти одержаної інформації. Не дужескладно перенести можливості цього логічного принципу на інші компоненти, щодасть змогу значно розширити пізнавальні можливості програми дослідження. Бо,оперуючи діалектичним ключем, значно легше врахувати безліч явищ, якізалишались поза увагою [1].
Таким чином, взаємозв'язки між компонентами програмисоціологічного дослідження формуються за такими принципами:
а) всі компоненти об'єднані в чотири основні блоки – методологічноїпарадигми; цілеспрямування; понятійно-категорійний; реалізації;
б) структура кожного з них розкривається згідно з універсальнимпринципом пізнання за формулою 1+2+3+4=10;
в) структуру блоків становлять:
I – методологічна парадигма (10) = рівень наукових кадрів (1) +особливості держави (2) + особливості галузі (3) + рівень розвитку цивілізації(4);
II – цілеспрямування (10) = мета (1) + проблема (2) + завдання (3)+ координація діяльності (4);
III – понятійно-категорійний (10) = система понять (1) +моделювання (2) + гіпотези (3) + корекція засобів (4);
IV – реалізації (10) = план (1) + методики (2) + звіт (3) +контроль (4);
г) кожен із складових елементів програми соціологічногодослідження підлягає роздвоєнню на протиріччя, що відповідає загально діалектичномузакону роздвоєння єдиного.
4. Особливості програм у різних видах соціологічних досліджень
Залежно від характеру вихідних критеріїв класифікації(систематизації) програми соціологічного дослідження поділяються на кількавидів: досконалі та недосконалі, науково обґрунтовані і необґрунтовані, тобтонауково неспроможні, викладені письмово або сформовані в уяві дослідника; такі,що відповідають або не відповідають меті дослідження; розраховані на тривалийчас чи короткострокові.
Одним з найпоширеніших критеріїв поділу програм на види є їхкласифікація за строками дослідження об'єкта. Згідно з цим програми поділяютьсяна довгострокові, середньострокові, короткострокові та мікро- і мініпрограми.Відповідно до видів дослідження, довгострокові програми передбачаютьтеоретико-методичне забезпечення досліджень, запланованих на 3–5 і більшероків. Значні строки дають змогу досить ґрунтовно забезпечити постановчучастину дослідження, приділивши при цьому значну увагу понятійно-категорійномуапаратові та огляду літератури, пов'язаної з його інтерпретацією, а також іншимаспектам методологічної платформи майбутнього дослідження. Короткострокові ісередньострокові програми покликані забезпечити дослідження, строки якихрозраховані на 1-3 роки. Міні – та мікропрограми забезпечують дослідження,розраховані на строк від декількох діб до кількох місцях [3].
Класифікація програм залежно від витрат часу передбачає такеважливе запитання: чи впливає скорочення строків дослідження на якість їхпрограмного забезпечення? Відповідь на нього пов'язана з розумінням того, щовисокий рівень професіоналізму виконавців спроможний забезпечитикороткострокові дослідження науково обґрунтованими програмами, якщо вони маютьхарактер здебільшого теоретичних міркувань, не завжди детально викладених напапері. Час, відведений на формування й вироблення програм, ще не гарантує їхвисокої якості. На жаль, у науці про людину та суспільство Ще значне місцевідведене тенденції редукціонізму, технократизму, фізикалістських,механіцистських, біо- та психологічно орієнтованих програм, що зводить нанівецьцінність здобутих результатів.
Залежно від значимості дослідницьких завдань розрізняють програми,що мають стратегічне, тактичне, оперативне значення. До програм стратегічногозначення належать, як правило, теоретичні розробки, зміст яких торкаєтьсясоцієтальних (глобальних) проблем і стосується інтересів соціальних інститутів,спільнот, різних державних структур та суспільства загалом. Програми тактичногорівня забезпечують виконання здебільшого прикладних досліджень, орієнтованих навирішення проблем окремих галузей господарської, культурної чи побутової сфер.Вирішення окремих локальних проблем на незначних за обсягами соціальнихоб'єктах забезпечується виробленням так званих оперативних програм.
Однак диференціація програм залежно від значимості проблем, яківирішуються, є відносною. Гірка традиція поділяти світ на добрий та злий,протиставляти теорію практиці призвела до протиставлення фундаментальних,академічних досліджень емпіричним, прикладним. Наслідки цього ще й заразнеподолані в соціологічному середовищі. Отже, науково обґрунтована програмаможе дати позитивні наслідки практично на будь-якому рівні дослідження. Подібнодо того, як великий замах ще не свідчить про силу удару, так і сам по собі«масштаб» дослідження не гарантує його
За змістом завдань програми поділяють на пізнавальні, емпіричні татеоретично-прикладні. Щодо розкриття змісту різних соціальних об'єктів програмиможуть бути описовими, інформаційними або ж науково-теоретичними. Іноді вкрайнеобхідним стає пошук інформації для прийняття виваженого рішення, що завідсутності належних умов потребує вироблення конкретної програми дослідження.За типом її можна віднести до проектно-конструкторських. Розширення бази даниху сфері теоретичної або емпіричної діяльності лежить в основі інформаційнихпрограм [1,4].
При виробленні теоретико-прикладних програм важливо не зловживатиодним із аспектів, тобто не приділяти надмірної уваги тільки теорії, або ж,навпаки, не замикатись на суто локальних емпіричних питаннях. Ідеальна модельтеоретико-прикладних програм має бути представлена двома рівнозначнимирозділами – емпіричним та теоретичним, що, на жаль, не завжди має місце напрактиці.
Висновки
Підготовка соціологічного дослідження насичена різноманітнимивидами робіт, специфічними науковими процедурами, найголовнішими з яких є:
– вибір методології дослідження й інтерпретації отриманих даних;
– обґрунтування теоретичних засад, логічної послідовностідослідження;
– вироблення інструментарію (анкети, бланка інтерв'ю, кодувальногобланка для проведення спостереження тощо);
– розробка методичних документів для збирання первинної інформації(поради інтерв'юеру, спостерігачу тощо);
– формування дослідницької групи відповідно домети і завданьдослідження – розробників програми та інструментарію, виконавців польовихдосліджень, спеціалістів з обробки отриманої інформації, аналітиків дляпідготовки підсумкового звіту;
– навчання спеціалістів польових досліджень (інтерв'юерів,спостерігачів та ін.);
– розробка програми обробки даних.
Кожне соціологічне дослідження починається зі з'ясування намірів імети замовника, уточнення теми дослідження, визначення термінів і витрат,пов'язаних з ними, з'ясування фінансових, матеріально-технічних аспектівсправи. Після цього настає безпосередня дослідницька робота, початок якоїпов'язаний зі створенням програми.
Програма соціологічного дослідження є науковим документом, щомістить схему логічно обґрунтованого переходу від загальних теоретичних уявленьпро досліджуване соціальне явище, до використання інструментарію і виконаннядослідницьких процедур (збирання, обробки та аналізу інформації). Вона єстратегічним документом, який дає змогу зробити висновки щодо концептуальнихзасад, методики проведення, спрогнозувати його результативність.
Список використаної літератури
1. Девятко И.Ф. Методы социологического исследования[Текст]: Учеб. пособие / И.Ф. Девятко. – 2-е изд. – М.: Университет, 2002.– 295 с.
2. Дзюбко І. С. Соціологія [Текст]: Підручник / І.С. Дзюбко,К.М. Левківський, В.П. Андрущенко. – К.: Вища шк., 1998. – 415 с.
3. Сазонова М. І. Соціологія [Текст]: Навчальний посібник / М.І.Сазонова. – Харків: «Фоліо», 1998. – 436 с.
4. Городяненко В.Г. Соціологія [Текст]: Посібник длястудентів вищих навчальних закладів / В.Г. Городяненко. – К.: Видавничийцентр «Академія», 1999. – 255 с.
5. Тихомирова Є.Б. Основи соціології [Текст]: Навч. Посібник/ Є. Б. Тихомирова – Київ: ІЗМН, 1996. – 312 с.
6. Програмасоціологічного дослідження [Електронний ресурс]: Режим доступу:www.readbookz.com/book/138/3957.html