--PAGE_BREAK--Розділ I Динаміка становлення престижності інтелектуальних професій сучасної молоді і чинники, що її формують1.1 Фактори, що впливають на престижність професії
Дуже часто вибираючи свою майбутню професію, молоді люди керуються таким чинником, як її престижність.
Престиж (франц. prestige, первинне значення — чарівливість, чарівність, від лат. praestigium — ілюзія, обман відчуттів), авторитет, пошана, довіра. [16, c.78]
«Соціальний престиж» — значущість, привабливість, що приписується в суспільній свідомості різним сторонам діяльності людей. Як синонім престижності професії можна використовувати також слово «мода». [16, c.65]
Так що ж таке престижність професій? Престиж професій — феномен суспільної свідомості, в якій відображається існуюча в суспільстві ієрархія професій, визначувана відмінностями в ступені складності і відповідальності праці, тривалістю необхідного для неї професійного становлення, рівнем її оплати і іншими чинниками.
Поняття престижу все ж таки залишається в деякій мірі невизначеним. У рамках європейській соціологічній традиції М. Вебер розглядав статус як показник соціальної репутації і відмінний від класу спосіб вимірювання рівнів соціальної стратифікації. Класова нерівність заснована на нерівному доступі до матеріальних винагород і відмінностях в життєвих шансах. Не дивлячись на визнання значущості веберовського аналізу, в американській соціологічній традиції воєдино зводилися відразу декілька показників професійної нерівності: дохід, влада, рівень освіти, а також соціальна репутація. [18, c.45]
Для аналізу професійного престижу застосовується критерій соціального престижу. Соціальний престиж — це віддзеркалення в суспільній свідомості реального становища в системі суспільних відносин окремої людини, соціальної, професійної групи, трудового колективу, що характеризує той вплив, пошану, якою вони користуються в суспільстві. У вужчому сенсі соціальний престиж означає те місце, яке з погляду громадської думки займає той або інший соціальний статус в ієрархії інших статусів. Соціальний престиж тісно пов'язаний з престижем професій і рідко виділяється для самостійного вивчення. У вітчизняній соціології соціальний престиж вивчається у зв'язку з соціальною орієнтацією переважно молоді. [18, c.48]
Отже, згідно з вищесказаним престиж професій завжди був і буде актуальний. А у наш час тим більше актуальний, у зв'язку з тим, що сучасне українське суспільство постійно трансформується, а значить, і цінності даного суспільства теж зазнають зміни. А вони, у свою чергу, безпосередньо впливають на престиж професій, отже, і престижність професій теж дуже швидко трансформується.
Орієнтація на престижну професію говорить про бажання мати авторитет і привабливість в очах суспільства, свого найближчого оточення — рідних і знайомих. А які професії користуються увагою і симпатією? Звичайно ж ті, про яких «всі говорять». В результаті, в числі престижних опиняються професії, що фігурують в засобах масової інформації (особливо в газетах і на телеекранах). Причому привабливість їм додається побічно, через опис «романтичного» життя їх володарів: діяльності політиків, досягнень спортсменів, світського життя «зірок».
Престиж тісно пов’язаний із самооцінкою. Прагнення до володіння чим-небудь престижним, не тільки професією, але і речами, свідчить про бажання підняти свою оцінку в очах оточують і, як наслідок, власну Самооцінку. При цьому людина стає заручником оцінюючих його людей, але що-небудь зовнішнє — чия-небудь оцінка або чийсь єдиний авторитет, не може стати основою для самооцінки. Самооцінка людиною самої себе, є основою для самоповаги і упевненості в собі. [16, c.84]
Вибір професії може ґрунтуватися на традиціях (сімейні професії), на цілераціональних міркуваннях (наприклад, величині заробітку), а також на харизматичних і афектних критеріях. Неабиякою мірою на стабільність попиту на дану професію впливають обсяг підготовки, потрібний для виконання спеціалізованих функцій, і можливість гарної оплати праці даної професії. Особлива група чинників вибору — критерій престижності професій, коли що вибирає враховує її суспільний статус. Професійний престиж визначається системою цінностей в суспільстві і сприймається у світлі функціональної важливості різних професій.
Отже, спробуємо конкретизувати чинники, які впливають на престижність інтелектуальних професій. [8, c.45-49]
1. Об'єктивні характеристики, тобто соціально-економічна і політична ситуації в країні, превалюючі цінності даного суспільства і середовище мешкання людини.
2. Характеристики самого суб'єкта, тобто статеві і вікові характеристики людини, соціальний статус, рівень освіти, інтереси і особисті таланти молодої людини.
3. Ще одна група чинників це соціалізація, тобто соціальне оточення (коло спілкування), вплив сім'ї на формування поглядів підлітка (традиції: сімейні професії]), целераціональні міркування (наприклад, величина заробітку), стиль життя і цінності, що склалися, і стереотипи.
4. Одним із основних факторів, який впливає на формування престижу професії є рівень її оплачуваності. Буде логічно припустити, що при виборі спеціальності загальна маса людей керується принципом матеріальної забезпеченості, яку дана спеціальність принесе. В основному, лише ті, хто не має можливості оплатити навчання чи іншим способом попасти на факультети престижних спеціальностей, обирають інший шлях. Крім того рівень доходів визначає соціальний статус людини в суспільстві, атрибути високого статусу (дорогий автомобіль, золоті прикраси, дача і т.п.) Дозволяють виділити людину серед інших, віднести її до певного шару населення. Як правило, рівень доходів дозволяє скористатись послугами престижних фірм, сприяє високому життєвому рівню. У наших тяжких економічних умовах більша частина населення може лише мріяти про таке життя, проте кожен прагне його. Дуже часто у сім'ї збираються значні кошти лише для того, щоб дати престижну освіту дітям, забезпечити таким чином їх майбутнє. Отже, рівень доходу, який приносить професія напряму впливає на її популярність та престиж.
Користуючись значним попитом на престижні спеціальності більшість вузів просто намагається отримати з цього матеріальну вигоду. Відповідно до законів ринкових відносин попит на спеціальності менеджера, маркетолога, юриста та ін. Викликав значну їх пропозицію, тобто призвів до того, що майже у всіх вищих навчальних закладах відкрилися відповідні платні факультети. Частково це виникає тому, що залишені без державної підтримки державні вузи змушені шукати вихід із скрутного матеріального становища. Досить оперативно на даний попит відгукнулися приватні навчальні заклади, які на цьому просто заробляють гроші. Нерідко від якого-небудь ректора можна почути фразу, що його вуз на 60-80% підтримується за рахунок студентів-контрактників.
5. Підвищення загального життєвого рівня населення незалежно від професії призведе до зниження попиту на вказані спеціальності. Як уже було зазначено, основним фактором формування престижу певних спеціальностей є рівень доходу та пошуки нашим населенням шляхів до покращення своїх умов життя. Якби уявити, що економічні негаразди минули і загальний рівень матеріальної забезпеченості зріс, покращився добробут, то можна розвинути теорію, що більша частина людей задовольнилася б професіями іншого характеру. Багато хто вважає, що зовсім необов'язково отримувати спеціальність із верхньої частини рейтингової таблиці, якщо можна задовольнити свої потреби і забезпечити нормальне існування, працюючи слюсарем, монтером тощо. Тобто для зацікавленості молоді в отриманні професійних знань менш престижного характеру потрібно забезпечити рівень заробітної плати цих професій на рівні, достатньому для нормального життя. В таких умовах значно знизиться рівень розмежування між спеціальностями, і їх поділ на престижні та менш престижні. [16, c.75]
продолжение
--PAGE_BREAK--1.2 Динаміка формування престижності інтелектуальних професій в індустріальному і постіндустріальному суспільстві
Дослідження престижу професій в світі мають більш ніж півстолітню традицію. За цей час, особливо після другої світової війни, накопичений величезний емпіричний матеріал, що охоплює дані майже 60 країн. Не дивлячись на відмінності в методиці зібрання даних, дані порівнянні і показують, що відмінності в ієрархії престижу як усередині країн, так і між ними відносно невеликі. Це свідчить про надзвичайну стійкість даного явища. [3]
Так, в 20-30 роках XX століття в нашій країні особливо престижною вважалася професія вчителя. Вчителями були як чоловіки, так і жінки. До освічених, високоінтелігентних вчителів зверталися за порадою з різних житейських питань.
Також, в 20-х роках двадцятого століття багато попередніх подій сприяли швидкому розвитку емансипації зі всіма її наслідками. Жінки залучалися до суспільного виробництва, що привело ідею чоловічої і жіночої рівності до повного ігнорування особливостей жіночого організму і психіки, внаслідок чого збільшилася участь жінок в найважчій фізичній праці, залучення їх до традиційно чоловічих професій і до занять військово-прикладними видами спорту.
Ідеї емансипації були найбільш популярні у молодіжному середовищі. З її початком сотні тисяч жінок вирушили до армії.
У період Великої Вітчизняної Війни в армії служило 800 тисяч жінок, а просилися на фронт ще більше. Не всі вони виявилися на передовій; були і допоміжні служби, де вимагалося замінити чоловіків, що пішли на фронт. В цей період для жінок властиві професії телефоністки, радистки і т.п. — тобто ті, які не пов'язані з необхідністю вбивати. Зустрічалися серед жінок у важкі військові роки, і професії, що раніше вважалися «чоловічими»: жінка-льотчик, снайпер, стрілець, автоматник, зенітниця, танкіст і кавалерист, матрос і десантниця. [9, c.54-58]
З середини ХХ століття професія офіцера стає дуже популярною. Інтерес до неї «підігрівало» телебачення, показуючи фільми, головними героями яких були офіцери. Так, подивившись фільм «Таємниця двох океанів», багато хлопчаків вирішили освоїти професію підводника, конкурс в навчальні заклади такого плану був 12 осіб на місце. З середини ХХ століття жінок часто можна було зустріти на заводах, в цехах. Вони, нарівні з чоловіками, їздили піднімати цілину, освоювати нові землі. Саме в ХХ столітті стала престижною професія актора. До цього, починаючи із перших століть нашої ери і до XIX століття ця професія була непопулярною, актори не могли розраховувати навіть на повагу.
В 60-70-ті роки ХХ століття найбільш значущими вважалися професії, пов'язані з науковою діяльністю. Саме в ці роки відбувається масовий розвиток проводового і радіозв'язку, телебачення. Не зважаючи на те, що в передових країнах типу США ці області науки і техніки, розвивалися в 30-40 роки 20 сторіччя. Таке запізнення було пов'язано з відволіканням «Радянського світу» на 2-у світову війну і подальше відновлення промисловості. [10, c.18]
Професії, пов'язані з радіо, були неймовірно популярними в 60-70 роки. Радіоаматор — відмінно, радіохуліган — теж непогано, телемайстра можна було прирівняти до Героя Радянського Союзу за можливістю отримання гостродефіцитних товарів, адже в кожному магазині у нього був знайомий, який міг підкинути йому «дефіцит» в обмін на можливість швидкого ремонту телевізора, який дуже часто ламався. Ну а люди, чиї імена миготіли у титрах на телебаченні, були просто знамениті. Конкурс на ці спеціальності в інститутах зв'язку збільшувався з року в рік. І все це, не дивлячись на те, що практично всі абітурієнти знали, що зарплата інженера 120-130 рублів, а застосувати свої знання в побуті можна тільки в обмеженому об'ємі. Будівельник може побудувати собі будинок (може бути, навіть із заощаджених на будівництві матеріалів), медик — вилікувати всіх рідних, залізничник — забезпечити потрібних людей квитками, та ще і прокататися у протилежний кінець країни безкоштовно. На відміну від всіх цих спеціальностей зв'язківець не міг використовувати свою спеціальність безпосередньо на благо своєї сім'ї, але це нікого не зупиняло. [10. c 19-21]
За часів існування СРСР до кола елітних високопрестижних спеціальностей поза сумнівом належала професія вченого, але під впливом суспільних потрясінь 90-х років минулого століття, за умов запровадження до суспільної свідомості нової системи цінностей оцінки престижу професії вченого стали помітно стриманішими. Проте як показало проведене дослідження, і досі фахове заняття наукою залишається привабливим для значної частини населення. [13, c.73-74]
В 90-ті ж роки на вістрі популярності виявилися економісти, фінансисти, юристи. Також, в цей же час по-справжньому престижною стає професія журналіста. Адже до цього, в XIX ст., для того, щоб стаття була опублікована, журналістам доводилося пройти схвалення не тільки редактора, але і цензора, а за політично некоректні вислови цілком можна було потрапити у в'язницю. [7, c.5-7]
З настанням ХХI століття і розвитком технологій техніки і машинної праці, багато спеціальностей зникають, застарівають. Оскільки сучасний технічний розвиток зв'язаний, перш за все, з розробкою і упровадженням нових засобів інформації, зв'язку і управління, на ринку праці відмирають професії, пов'язані з обслуговуванням застарілих інформаційних засобів, наприклад, друкарка, телефоніст, друкарський складач. [7, c.8]
Зараз дуже активно розвивається сфера торгівлі, управління і інформаційного обслуговування. В цій сфері немає розділень на «чоловічі» і «жіночі» професії. Комерційні агенти, агенти з нерухомості, туризму, банківські працівники, менеджери із персоналу, маркетингу, реклами, фінансові менеджери, офіс-менеджери, у цих і багатьох інших популярних сьогодні професіях без проблем уживаються представники обох статей. Це яскраво показано в статті зі збірки «Сучасний кадровий менеджмент» [23, c.15]: «Жінка-менеджер в процесі управління відрізняється великим прагненням до нового, радикалізму, високою чутливістю, турботою про людей. Проте ми вважаємо, що значення суто „чоловічих“ і суто „жіночих“ управлінських характеристик не таке важливе при реалізації управлінської діяльності. Вирішальним є комплекс індивідуально-типологічних характеристик особистості. „
В XXI столітті також популярні професії, безпосередньо пов'язані з інформаційними технологіями. Менеджер інформаційних систем, мережевий адміністратор, адміністратор баз даних, фахівець із мереж та телекомунікаціях, системний аналітик — в цих спеціальностях лідерами є чоловіча половина людства. [6, c.113]
Нова престижна професія ХХI століття — професія психолога, тут першість утримують жінки. Хоча останнім часом все більше керівників і менеджерів різних підприємств прагнуть одержати ще і психологічну освіту, оскільки, знаючи психологічні механізми, можна викликати до себе прихильність будь-якого співбесідника, швидше добитися бажаного результату. Ринок професій ХХI століття величезний. Вибираючи спеціальність треба пам'ятати, що всі ці розділення на популярні і не популярні професії — відносні! А закінчити хотілося б словами директора Міжнародного інституту управління МГИМО (У) МЗС РФ Роберта Енгибаряна: “Найпрестижнішим в XXI столітті, як і в XX, я вважаю професіоналізм — найвищий професіоналізм у будь-якій справі». [4, c.163]
продолжение
--PAGE_BREAK--Розділ II. Аналіз формування престижності інтелектуальних професій в умовах сучасної ринкової економіки2.1 Рейтинг інтелектуальних професій
Предметом даного дослідження є рейтинг інтелектуальних професій і чинники, що впливають на вибір молоддю даної професії. Тому, об'єктом дослідження даної теми стала студентська молодь. Необхідно проводити дослідження серед студентської молоді, а не серед абітурієнтів, тому, що студенти вже зробили свій вибір, поступили в певний вуз, можуть обґрунтувати свій вибір і безумовно сказати, чи грала при виборі майбутньої професії яку-небудь роль престижність даної професії.
Для того, щоб побудувати концептуальну модель дослідження, тобто вибрати ті поняття, які б характеризували об'єкт і предмет дослідження, потрібно конкретизувати (визначити) ці поняття, з яких складається тема даного дослідження. Для визначення того, що рухає сучасною студентською молоддю у виборі престижної професії, по-перше, треба встановити ті вікові рамки, в які входить досліджувана студентська молодь.
Взагалі молоддю називають велику суспільну групу, що має специфічні соціальні і психологічні риси, наявність яких визначається як віковими особливостями молодих людей, так і тим, що їх соціально-економічне і суспільно-політичне положення, їх духовний світ знаходиться в стані становлення, формування. До молоді звичайно відносять людей у віці від 16 до 30 років. Але оскільки проводилися дослідження тільки студентської молоді, то рамки звужуються до віку від 16 до 23 років. Студентство — це соціальна група, що складається з молоді, що навчається у вищих учбових закладах, що складає соціально-демографічну групу з певним суспільним положенням, роллю і статусом. Не дивлячись на те, що студентство характеризується спільністю інтересів, субкультури і способом життя, в їх соціально-професійній групі існують соціальні нерівності. [16, c.35]
В 1999 р. співробітники відділу соціальних структур Інституту соціології НАН України спільно з фірмою “СОЦИС” провели загальнонаціональне опитування з метою дослідження стану та динаміки оцінок престижу професій. [3, c.2-8] Перше подібне дослідження проводилося в 1994 р., друге 1996 р. Респонденти представляли всі основні соціально-демографічні й соціально-професійні категорії населення, як і усі регіони України. Перелік професій і занять, запропонованих для оцінювання, містив 31 найменування, куди увійшли різні за рівнем кваліфікації й освіти професії як розумової, так і фізичної праці, а також заняття сфери обслуговування. Індекси престижу професій розраховувалися як зважені середні арифметичні значень 1; 0.5; 0; — 0.5; — 1, які приписуються відповідям респондентів щодо міри престижності кожної професії: 1 — дуже високий престиж у суспільстві; 0.5 — високий; 0 — середній; — 0.5 — низький; — 1 — дуже низький. Керуючись темою дослідження, буде проаналізовано престижність саме інтелектуальних професій.
Ієрархічно впорядкована шкала оцінок престижу професій за даними дослідження 1999 р. представлена у таблиці 1. [3, c.3] Як і у попередні роки, очолюють престижну ієрархію заняття висококваліфікованою розумовою працею, насамперед управлінською, але також законотворчою, юридичною, підприємницькою, медичною, науково-викладацькою діяльністю.
Середня частина рангованого ряду представлена різними за рівнем освіти, кваліфікації та видами праці заняттями. Тут залежність престижу професії від рівня необхідної освіти не є домінуючою ознакою ієрархічного впорядкування оцінок престижу. Престиж бухгалтерської діяльності за величиною оцінки випереджає професію вчителя, військовослужбовця, агронома, інженера, ветеринара. Остання професія за престижністю поступається навіть медсестрі.
До основних соціально-демографічних характеристик індивідів, що зазвичай мають значну соціально-диференціюючу силу, зараховують насамперед стать і вік. Досвід попередніх досліджень престижу професій і занять показав, що стать є маловпливовим чинником диференціації оцінювання престижу: у 1994 р. статистично значуща відмінність оцінок з боку опитаних чоловіків і жінок зафіксована тільки щодо професії лікаря. У 1996 р. — щодо чотирьох професій (директор заводу, вчитель, вчений, військовослужбовець). Аналізоване дослідження 1999 р. фіксує тільки три статистично значущі відмінності між чоловіками і жінками щодо оцінювання престижності праці депутата, бухгалтера і ветеринара. Отже, стать залишається слабким соціально-диференціюючим чинником оцінювання престижу різних видів трудової зайнятості. Проте цікавим є факт того, що кожне наступне дослідження фіксує статистично значущі відмінності в оцінках чоловіків і жінок щодо інших професій. Жодного разу такі відмінності не повторювалися.
На противагу статі, вік респондентів (Таблиця 3) [3, c.4] виявляє себе значно впливовішим чинником соціальної диференціації, особливо коли індивіди належать до різних поколінь з відмінним життєвим і трудовим досвідом. Не вдаючись до детального порівняння оцінок респондентів усіх вікових груп, виокремимо тільки тих, хто стоїть на порозі трудового житті або ж зовсім недавно його розпочав (16-29 років) та тих, хто перебуває на завершальному етапі трудової діяльності або ж уже на заслуженому відпочинку (55 років і старші). Статистично значуще відмінними є оцінки наступних професій, з яких лікар, вчений, вчитель, агроном, військовослужбовець, медсестра, ветеринар, інженер, оцінюються вище людьми з більшим життєвим і трудовим досвідом. Протилежний вектор оцінювання зафіксовано лише щодо заняття з надання юридичної допомоги населенню, установам і підприємствам, захисту їхніх інтересів у суді, тобто адвокатської діяльності. Молодь вище оцінює престижність такої діяльності у сучасному суспільстві, ніж ті, кому за 55 років.
Отже, вік і життєвий досвід є підставою для того, щоб по-різному оцінювати престижність різних видів трудової діяльності, але не підставою для відмінного бачення усієї соціально-професійної ієрархії. Обидві шкали оцінок престижу респондентів 16-29 років і старших 55 років є загалом дуже подібними.
Рівень освіти респондентів (Таблиця 4) [3, c.4] також традиційно вважається одним з основних чинників соціальної диференціації та відмінностей у поглядах, ціннісних орієнтаціях, оцінюванні різноманітних явищ і соціальних процесів. Престижність заняття не є винятком.
Зафіксовані відмінності мають одну домінуючу тенденцію: чим нижчий рівень освіти респондентів, тим вища оцінка престижу заняття. Це стосується професій: депутат, лікар, вчений, викладач вузу, актор, вчитель, військовослужбовець, агроном, інженер, медсестра. Лише щодо заняття адвоката така тенденція не є характерною.
Одним з емпіричних узагальнень, зроблених на підставі багаторічного досвіду дослідження престижу занять, є висновок про так званий “професійний егоїзм”: опитувані зазвичай вище оцінюють професії, які мають самі або близькі до їхніх власних. Для нашого суспільства така тенденція, очевидно, не є характерною. Якщо за показник статусу зайнятості вважати рівень освіти, то оцінювання респондентами з різних освітніх груп престижності, наприклад, низки традиційних занять висококваліфікованої розумової праці (лікар, вчений, викладач вузу, актор, вчитель, військовослужбовець, агроном, інженер, ветеринар) відбувається не як вияв “професійного егоїзму”, а скоріше як вияв “професійної самозневаги”. З наведеної нижче таблиці (Таблиця 1) видно, що виокремлені традиційні заняття, які для їхнього практикування потребують виключно вищої освіти, найнижче оцінюються саме респондентами з такою освітою.
Таблиця 1. Індекси престижу занять, що потребують вищої освіти, за оцінками респондентів з різними рівнями освіти.
Отже, на оцінювання престижності тих чи тих професій і занять у нашому суспільстві статистично значуще впливає рівень освіти, досягнутий самими респондентами. Але це стосується тільки абсолютних значень індексів престижу. Відмінність в оцінках, як і у випадку з віком респондентів, супроводжується однаковим баченням престижної ієрархії загалом.
Чи залежать оцінки престижу занять від місця проживання респондентів? Очевидно, так, якщо мати на увазі насамперед величину того населеного пункту, де респондент мешкає і є чи був залученим до сфери трудової діяльності. Адже величина місця проживання — це не просто кількість людей, з якими ти поділяєш спільний безпосередній життєвий простір, це насамперед можливості вибору професії, одержання освіти і обсяг ринку праці, який дає вкрай обмежені чи значно ширші можливості для пошуку і зміни місця роботи, заняття взагалі. Щоб переконатися у впливовості чинника місця проживання на оцінювання престижності професій, серед респондентів аналізованого дослідження були виокремлені три категорії: мешканці великих міст з населенням більше 500 тис., мешканці усіх інших міст, а також ті, хто проживає у селищах міського типу та селах (таблиця 5). Не вдаючись до детального аналізу, відмітимо кілька цікавих тенденцій. Як не дивно, але серед мешканців великих міст та сіл і селищ міського типу виявилося багато спільного в оцінках престижу занять. Добре відомо, що у великих містах значно більші можливості для вибору і зміни заняття, більшість професій є масовими. Ринок праці в маленьких містечках і селах є зовсім іншим, велика кількість занять, особливо висококваліфікованої розумової праці там не представлені взагалі. Проте престижність половини занять з аналізованого переліку вище оцінюється саме в великому місті і селі, порівняно з іншими містами. До того ж усі ці заняття потребують вищої освіти або належать до підприємницько-комерційної діяльності, а саме: вчитель, журналіст, директор заводу, міністр, викладач вузу, підприємець, вчений, депутат, актор, комерсант, військовослужбовець, керівник банку, лікар, ветеринар. [17, c.34]
Друга тенденція -це прямо пропорційне зростання престижності заняття зі збільшенням величини населеного пункту. До таких професій належить лише одна, що потребує вищої освіти (адвокат). [23, c.5] Зі зменшенням величини населеного пункту зростає престижність лише двох занять: продавця та інженера.
Серед представленого переліку професій і занять є дві, які найбільшою мірою пов’язані з обробкою землі, вирощуванням рослин та тваринництвом: ветеринар і агроном. І престиж цих двох мешканцями сільської місцевості оцінюється вище, аніж міськими жителями.
Систематичний вплив соціального статусу індивіда на оцінювання престижу заняття як підтверджувався, так і спростовувався за результатами неодноразово проведених досліджень. За нашими даними вплив статусу зайнятості є очевидним. Серед респондентів, які на момент опитування мали постійне місце роботи, вдалося виокремити 4 категорії: керівники та спеціалісти з вищою освітою; спеціалісти з середньою спеціальною освітою та службовці; робітники в промисловості; робітники в сільському господарстві. У тому, що соціальний статус суттєво впливає на оцінювання престижу занять легко переконатися, поглянувши на узагальнені дані таблиці 6.
Як вже зазначалося, дослідження престижу професій і занять у 1999 р. було третім повторним. То ж маємо змогу відслідковувати динаміку оцінювання престижу. А про те, що такі зміни відбуваються свідчить і досвід двох попередніх досліджень, і соціально-економічна ситуація в країні, яка поміж іншого характеризується постійними змінами на ринку праці, збільшенням рівня безробіття, заборгованості по виплаті заробітної плати тим чи тим професійним категоріям тощо. Нестабільність соціально-економічної ситуації в країні супроводжується швидкими і суттєвими змінами престижної свідомості дорослого населення.
Дослідження показали, що щодо 5 професій і занять зміна узагальненого індексу престижності відбулася в бік статистично значущого зростання. Це заняття висококваліфікованою управлінською та інтелектуальною діяльністю: міністр, депутат, адвокат, викладач вузу та вчитель. [25, c.4]
Швидкість та суттєвість змін престижної свідомості дорослого населення України підтверджується також значенням коефіцієнтів рангової кореляції. Через невеликі проміжки часу не відтворюються не тільки абсолютні значення оцінок престижу, але й ієрархічна впорядкованість занять не є ідентичною. Наприклад, оцінки престижу таких професій, як вчитель, інженер, медсестра, протягом останніх 5 років здійснювали суттєві висхідні чи низхідні переміщення вздовж престижної ієрархії. Отже, усталеність і часова стабільність ієрархій престижу професій і занять, що є одним з емпірично підтверджених узагальнень західної соціології, значно меншою мірою притаманна українському суспільству як перехідному від одного політичного і соціально-економічного ладу до іншого.
Таблиця 2. Індекси престижу інтелектуальних професій
Таблиця 3. продолжение
--PAGE_BREAK--Залежність оцінок престижу від віку респондентів
Таблиця 4. Залежність оцінок престижу від освіти респондентів
Таблиця 5. Залежність оцінок престижу від місця проживання респондентів
Таблиця 6. Залежність оцінок престижу від соціального статусу респондентів
За даними 2008 року найбільш престижною українці вважають професію юриста — такою її назвали 14,4% опитаних консорціумом «Менеджмент Консалтинг Груп». Опитування було проведено за замовленням журналу «Профіль».
На другому місці за престижем — професія лікаря (9,7%), а третє місце розділили менеджер і банкір (8,5%).
Третьою в рейтингу найменш престижних (після двірника і прибиральника) виявилася професія вчителя з 9,8% (при цьому, у рейтингу престижних професій вчителі одержали 2,6%).
Опитування проводилося шляхом телефонного інтерв'ю в містах Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Львів, Сімферополь.
Усього опитано 1200 респондентів старше 18 років за квотами відповідно чисельності дорослого населення в кожному місті. Відбір респондентів (телефонних номерів) у кожному місті здійснювався випадковим чином. [24, c.4]
продолжение
--PAGE_BREAK--