Зміст
/>Вступ.........................................................................................................................2
1. Євроінтеграційні процеси в галузі освіти...................................................4
2. Передумови входження України до єдиногоосвітянського простору Європи…………………………………………………….……………………….7
3. Реформування вищої освіти України в контекстіприєднання до Болонського процесу……………………………………………………………...9
Висновок……………………………………………………………………...…..13
Список використаної літератури..........................................................................14
Вступ
Одним із важливих чинників, котрі реальновизначають майбутнє нації, виступає освіта. Зусиллями багатьох поколіньпедагогів в Україні створено міцний фундамент народної освіти. Українська нація- одна з найосвіченіших у світі. Розвиток і зміцнення її інтелектуального потеінціалу- це локомотив не лише для економіки, а й для забезпечення гідного місця в коліцивілізованих народів Об’єднаної Європи.
За роки становлення та розвитку Українськоїдержави мали місце злети освіти, науки, гуманістичної культури і одночаснорепресії інтелектуальної еліти нації, спроби реформувати освіту, але їхреалізація дала незначні результати: освіта України вже давно не відповідаєсоціальним запитам суспільства. Натомість різко зростає її негатив: відсутністьпрофесіональної підготовки у цілому, низький професіоналізм, недостатняінтелігентність і відповідальність викладача; низька мотивація навчати інавчатися. Багато років ізоляції української вищої школи від світових освітніхтенденцій призвели до того, що з ряду показників ми катастрофічно відстали відсамого процесу цивілізації суспільства.
Сьогодні на державному рівні з’явилосярозуміння необхідності удосконалення освіти, введення загальноєвропейськоїсистеми гарантії якості освіти, системи накопичення, реалізація принципівБолонської декларації як важеля виходу українського суспільства з кризи.Протягом останніх років в Україні напрацьовано документи (нормативно-правовабаза) для модернізації (трансформації) освітньої сфери: Національна доктринарозвитку освіти у XXІ ст., державні стандарти базової і повної середньоїосвіти, нові навчальні плани і програми, нові підручники. У загальноосвітнійшколі здійснюється перехід до профільного навчання (12-річна середня освіта),введено 12-бальну шкалу оцінювання якості навчальних досягнень учнів. Підвищенівимоги до освіти і професійної підготовки регламентовані комплексом нормативнихдокументів для розробки складових системи стандартів вищої освіти. Результатиреформи освіти поки що незначні. Формально – проголошена реформа, на практиці –існує мережа уніфікованих старих шкіл і ВНЗ. Сьогодні основну увагу необхіднозосередити, у першу чергу, на змісті навчання, а він – практично не змінився.Залишився таким же характер відносин між учнями і вчителем, студентами івикладачами. Потребує докорінної зміни система роботи викладача і студента унавчально-виховному процесі. Викладач ВНЗ повинен стати не лектором, аорганізатором і керівником отримання студентами знань, даючи їм правильнийнапрям, де і які знання отримати, як показати знання під час тестів іекзаменів.
Класична вітчизняна парадигма навчальногопроцесу «суб’єкт – об’єкт» має трансформуватися в західну парадигму: «суб’єкт –суб’єкт», коли студентам надаються повноваження у виборі курсів для вивчення івикладачів, що відповідає потребі суспільства у самостійних особистостях, якіздатні проявляти ініціативу та приймати рішення.
Спрямованість освіти України до єдиноїЄвропи ускладнюється відсутністю єдиного освітнього простору, створення якогонеобхідно для подальшого розвитку української освіти
1. Євроінтеграційні процеси в галузі освіти
Процес європейської інтеграції необмежується лише політичними та економічними факторами — він охоплює усі сферисуспільного життя: економічну, політичну, правову, наукову, культурну, освітню.Більше того, саме гуманітарний розвиток суспільства є головною передумовою ізапорукою успішного просування в цьому напрямі. Серед інших чинників інтеграціяв освітній сфері виступає одним з найважливіших — довгостроковим чинникомвсього процесу. Адже саме освіта значною мірою закладає погляди, цінності,способи сприйняття й інтерпретації світу тощо. Тому близькість чи принаймні співмірністьосвіти має стати ефективним стимулятором процесу європейської інтеграції натривалу перспективу.
Усвідомлення цього фактору керівництвом європейськихкраїн втілилося в започаткуванні Болонського процесу тобто підписанням 1999року у Болоньї 33 країнами Європи угоди про інтеграцію Вищої освіти різнихкраїн світу, що стало концентрованим вираженням загальноєвропейських інтеграційнихтенденцій в освітній сфері.
З 2002 року розпочався процес формуванняЄвропейського дослідницького простору. 19 вересня 2003 року відбуласяБерлінська конференція міністрів вищої освіти та науки країн Європи, якапроголосила конвергенцію двох євроінтеграційних процесів: створенняЄвропейської зони вищої освіти та Європейського дослідницького простору.
Пропозиції, розглянуті і виконувані врамках Болонського процесу, зводяться до таких ключових позицій:
введення двоциклового навчання;
Пропонується ввести два цикли навчання:перший до одержання першого академічного ступеня і другий після одержанняпершого академічного ступеня. При цьому тривалість навчання на першому цикліповинна бути не менше трьох і не більше чотирьох років. Навчання протягомдругого циклу веде до одержання ступеня магістра (через один-два роки навчанняпісля одержання першого ступеня) або докторського ступеня (при загальнійтривалості навчання не менше 7-8 років).
введення кредитної системи;
Пропонується ввести у всіх національнихсистемах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. Заоснову пропонується прийняти ЕСТS (European Communіty Course Credіt TransferSystem), зробивши її накопичувальною системою, здатною працювати в рамкахконцепції «навчання протягом усього життя». ЕСТS запропоновано 1989 року вструктурі ERASMUS (схема дій Європейського Союзу для розвитку мобільностістудентів університетів), а нині вона є складовою програми SOCRATES. Ця системадопомагає визначити періоди навчання за кордоном, збільшує якість і кількістьстудентської мобільності в Європі. Нещодавно ЕСТS почала застосовуватинакопичувальну систему, яка виконується на інституціональному, регіональному,національному та європейських рівнях. Це одне з головних положень Болонськоїдекларації. ЕСТS заснована на конвенції про 60 кредитів за обсяг робіт студентаза один академічний рік. Обсяг робіт студентів за повний робочий час навчальноїпрограми в Європі становить переважно 36-40 тижнів на рік, у такому разі одинкредит становить від 24 до 30 робочих годин. обсяг робіт визначається часом, заякий пересічний студент отримує необхідний результат навчання. Повний обсягробіт, потрібний для закінчення першого рівня циклу, становить 3-4 роки (тобто180 або 240 кредитів). Студентський обсяг робіт в ЕСТS включає час, проведенийна лекціях, семінарах, час для самостійної роботи, підготовки до іспитів, їхскладання тощо. Кредити поширюються на всі компоненти навчальної програми(модулі, курси, дисертаційні роботи)
На часі розробка кредитної системи дляосвіти протягом всього життя, основна мета якої – трансформація існуючоїсистеми ЕСТS у таку, яка б допомогла громадянам нагромаджувати кредити,одержані в процесі формальної та неформальної освіти. Дослідні проекти вжереалізовано у 2002-2003 роках.
запровадження механізму контролю якості освіти;
Найбільшою перевагою Болонського процесу євизначення та перегляд стандартів якості освіти по всій Європі. Передбачаєтьсястворення акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів іміжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змістінавчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що набули випускники. Одночаснобудуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.
розширення мобільності;
Мобільність студентів, а такожвикладацького та адміністративного складу – важлива умова створенняЄвропейського простору вищої освіти. На основі виконання попередніх пунктівпередбачається розширення мобільності студентів, викладацького та іншогоперсоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається змінанаціональних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців. 17-18березня в Берліні на третій зустрічі європейських міністрів освіти булопідтверджено намір докласти всіх зусиль щодо усунення будь-яких перешкод длясвободи руху в межах Європейського простору вищої освіти.
забезпечення працевлаштування випускників;
Одним з важливих положень Болонськогопроцесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знаннявипускників мають бути реалізовані на практиці на користь всієї Європи. Всіакадемічні ступені й інші кваліфікації повинні користуватися попитом наєвропейському ринку праці, а професійне визнання кваліфікацій має бутиполегшене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдневикористання Додатку до диплома, рекомендоване ЮНЕСКО.
забезпечення привабливості європейськоїсистеми освіти;
Одним із головних завдань, що повинно бутивиконане в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількостіучнів з інших регіонів світу.
2. Передумови входження України до єдиногоосвітянського простору Європи
У ситуації початку складного і масштабногоне тільки освітнього, а, у більшій мірі, соціального процесу в Європі, Україна,як завжди, опинилася перед вибором. Як нам ставитися до Болонської декларації:наполягати на своєму особливому шляху розвитку освіти, тобто підтримувати ірозвивати власну національну систему освіти, чи активно включатися в Європейську?Проте, вибір небагатий: відставання рівня освіти України від європейськихстандартів більш ніж очевидне. Як результат – у цій сфері відбулосяінтелектуальне „роззброєння” і сьогодні Україні протиставити пропозиціямзахідних експертів нема чого.
Для того, щоб вступити у європейськеспівтовариство, Україні необхідно зробити два важливих кроки. По-перше,провести ґрунтовний порівняльний аналіз вітчизняної системи науки і освіти тавизначити, наскільки вона відповідає європейській Болонській моделі. Зарезультатами цього аналізу – визначити, які зміни необхідно здійснити у нашійсистемі освіти і провести відповідні реформи. Ці реформи вже не можуть бути«косметичними». Вони повинні торкатися корінних основ освіти. Наступнимважливим кроком повинно стати значне збільшення державного фінансування всієїсистеми освіти країни, без якого не можлива інтеграція вітчизняної системи освітиу європейський простір.
Враховуючи стан української системи вищоїосвіти, важливим напрямом модернізації діяльності ВНЗ у контексті Болонськогопроцесу повинна стати лібералізація вищої школи, навчання студентів принципамсвободи і відповідальності, оскільки тільки внутрішньо вільна людина, яказасвоїла мистецтво прийняття рішень і відповідальна за них, може бутипо-справжньому свідомим громадянином, конкурентноспроможним і мобільнимпрофесіоналом. У країнах Заходу, де надзвичайно високі вимоги до якості освіти,її безперервного удосконалення, ресурс свободи учнів (студентів), що забезпечуєвисоку мотивацію навчання, його самостійності, максимальний. Там освітамобільна, сконденсована, прагматична, наскрізна, особистісно-центрична,спрямована на запити суспільства і часу. Педагогічний процес будується насучасних освітніх технологіях.
У наближенні вітчизняної освіти до світовихстандартів значний внесок повинна виконати українська педагогічна наука. Востанні десятиліття врівноважено талант і бездарність, творчість і байдужість.Теми дисертаційних досліджень мало актуальні. Наука заборгувала педагогамглибокі дослідження з проблем теорії навчання, неперервної освіти, акмеології,андрагогіки, гендерної освіти, механізмів мислення і пам’яті, психологіїпізнання, наукові дослідження, які є актуальними для світового освітньогопростору.
Перебудова освіти України у плані вимогБолонського процесу відкриває їй широкий доступ до багатоманітності освітніх ікультурних надбань різних країн. Одночасно необхідно внести у європейськускарбницю свої, українські самобутні національні і загальнолюдські культурні,освітні, технологічні цінності. Наша підготовка у вищих навчальних закладахсильна своїми традиціями: великими аудиторними навантаженнями, високим рівнемконтролю над студентами, добротними методиками. У нас освіта розглядається яксуспільне благо, але вона не може бути зведеною до вузького процесу обмінупослуг за гроші – ми цінуємо гуманітарну підготовку, духовність освіти,виховання. Академізм, гуманітаризація освіти – найважливіше досягненняукраїнської вищої школи. Українська освіта – не економічна, а культурнацінність.
Приймаючи Болонську декларацію в цілому,система вищої освіти України повинна реформуватися на основі певногокомпромісу: національні традиції мають бути залишені в основі функціонуваннявсієї системи освіти і діяльності навчально-виховних закладів усіх рівнів. Українамає всі підстави для того, щоб проводити національну освітню політику іпаралельно з участю у Болонському процесі формувати свою специфічну системуосвіти, виходячи з внутрішніх можливостей і потреб, орієнтуючись при цьому насвітові тенденції. Болонський процес дає можливість змінити культуру вищоїосвіти в цілому, оскільки це процес творчий. У ньому немає законів діяльності,але є можливість обмінюватися думками, відстоювати свої позиції, визначати, якізнання, уміння та навички потрібні студентам, щоб вони сталиконкурентноздатними спеціалістами, і як зробити саму систему вищої освітидосконалою. Середовище освіти – це сфера, де діють за законами співробітництва,а не конкуренції. Очевидним є факт, що Болонський процес потрібен, оскількисвіт розвивається, і наша система освіти повинна відповідати світовимстандартам. В іншому випадку ми не будемо здатні конкурувати з іншими країнами,а це означає, що українські спеціалісти опиняться на узбіччі важливихекономічних і політичних подій.
3. Реформування вищої освіти України вконтексті приєднання до болонського процесу
19 травня 2005 року на конференціїміністрів освіти європейських країн в норвезькому місті Берген у члениБолонського процесу разом з Україною були прийняті Азербайджан, Вірменія,Грузія та Молдова.
Приєднавшись до Болонського процесу Українастикнулася із низкою проблем, які потребують вирішення у найближчомумайбутньому. Потреби змін в системі освіти зумовлюються низкою факторівміжнародного характеру. Процеси глобалізації визначають формування єдиногоринку праці. Це в свою чергу, вимагає активізації процесу універсалізаціїосвіти, основними напрямами реалізації якої є:
максимальне наближення змісту навчання;
створення єдиної системи виміру засвоєнихзнань;
досягнення співмірності етапів навчання(бакалавр, магістр, доктор);
спрощення процедури визнання дипломів танаукових ступенів.
Україна поетапно робить послідовні кроки уреформуванні системи вищої освіти у руслі цих вимог відповідно до зазначенихвище основних напрямів Болонського процесу.
За період з 1993 по 2003 роки вищінавчальні заклади України разом з провідними університетами Європи у рамкахпрограми Європейського Союзу TEMPUS (програма транс’європейської мобільностідля університетського навчання) реалізували 126 проектів із загальним бюджетом27 мільйонів євро. Зараз вищі навчальні заклади нашої держави за рішеннямколегії Міністерства освіти і науки України здійснюють ще 14 подібних проектів.Це дало змогу запровадити спільні навчальні програми, нові принципи управлінняВНЗ, підготувати сучасні підручники, напрацювати підходи до взаємного визнаннядокументів про освіту.
Нині в Україні введено кваліфікаціїбакалавра та магістра. Проте залишилися кваліфікації молодшого спеціаліста іспеціаліста, котрі не мають визначеного позиціонування в європейській системіосвіти. За результатами домовленостей, досягнутих на конференції у Бергені,кваліфікацію молодшого спеціаліста в Україні буде виведено за рамки вищоїосвіти. Й тепер стоїть завдання невідкладно трансформувати програми підготовкиспеціалістів у програми підготовки магістрів. Тобто у наближеній перспективінеобхідно виконати умову Болонської декларації та чітко визначити двоступеневусистему вищої освіти зі ступенями бакалавра та магістра, що будуть конвертованіз такими самими дипломами всіх країн Європи.
Міністерство освіти і науки України видалонаказ №48 від 23.01.2004 року «Про проведення педагогічного експерименту зкредитно-модульної системи організації навчального процесу».
Мета експерименту – розробити таекспериментально перевірити технологію застосування елементів Європейськоїкредитно-трансферної та акомулюючої системи (ЕСТS) в системі вищої освітиУкраїни та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльностісуб’єктів навчального процесу. До педагогічного експерименту щодо запровадженнякредитно-модульної системи організації навчального процесу наказом залучено 59навчальних закладів. Також в середніх навчальних закладах в 2006 році в якостіексперименту було запроваджено зовнішнє незалежне оцінювання знань випускників,яке було покликане перевірити якість знань майбутніх абітурієнтів. Результатицього тестування мали зараховуватись як вступні іспити до ВНЗ, але в перші рокирезультати тестування не виправдали сподівань, крім того лише деякі закладивизнавали результати цього тестування. В нинішньому році участь в тестуванні повинніпройти всі, хто планує вступати до ВНЗ.
Наступним логічним кроком у даному процесімає стати затвердження єдиного Додатку до диплома про вищу освіту зперерахуванням навчальних курсів у кредити за системою ЕСТS, що значнозбільшить шанси українських студентів на визнання здобутої освіти за кордоном.Ці заходи сприятимуть також розширенню мобільності студентського тавикладацького складу, а відтак дійсній реалізації стратегії євроінтеграції.
Важливу роль у досягненні високої якостіосвіти належить таким інституціям, як ліцензування та акредитація. У новійсистемі ліцензування та акредитації МОН України відійшло від практикивикористання подвійних стандартів до навчальних закладів різних типів та формвласності, а тому на колегії було констатовано: необхідною перспективою дляукраїнської системи вищої освіти має бути її залучення до міжнародної системиакредитації і входження до Європейської мережі забезпечення якості у вищій освіті.При цьому використовується проект поетапної оптимизації мережі ВНЗ, якийрозроблено МОН України за дорученням прем’єр-міністра України і подано доКабінету Міністрів. На кожному засіданні Державної акредитаційної комісії (ДАК)розглядаються критерії оцінки готовності навчального закладу надавати якісніосвітні послуги та результатів експертизи конкретних закладів.
Проте темпи інтеграції української системиу європейський освітній простір не можна вважати задовільним. Значною мірою нарівні декларацій перебуває процес демократизації освіти. Потрібно здійснитиреальні кроки щодо розширення автономії вищих навчальних закладів. Рівень реальноїавтономії в українських вищих навчальних закладах ще досить низький.Необґрунтоване втручання у внутрішнє життя ВНЗ, на жаль, ще є звичною практикою.Орієнтиром повинен бути досвід європейських університетів, в яких автономія ісамоуправління вже давно є традицією. Недостатньо проводиться роз’яснювальнаробота серед населення України щодо європейських методів і стандартів освіти.
Жоден ВНЗ України досі не ліцензований заєвропейськими стандартами. Мережа вищих навчальних закладів налічувала у2006/07 навчальному році 951 заклад. Серед них функціонує 172 університети, 62академії, 128 інститутів. В Україні закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації — 345(для порівняння: у Франції таких закладів — всього 80), у тому числі 232 — державної форми власності.[5]
Мережа забезпечує навчання 249 578 студентівна 10 тис. населення. В університетах, академіях, інститутах навчається 2 212519 студентів.[5] Потенціал вищої освіти у розрізі областей суттєво нерівномірнийі формується під впливом соціально-економічної ситуації та інфраструктуривиробничої та невиробничої сфери регіону.
Тому Міністерство освіти і науки Українипрагне більш повно врахувати процеси регіоналізації освіти. Суть цих процесів обумовленапрагненням молоді отримувати освіту якомога ближче до місця проживання. Томупідтримується ініціатива вищих навчальних закладів щодо створення позабазових підрозділів.За останній рік створено 49 таких підрозділів. Таким чином досягнуто вирівнюванняосвітніх потенціалів регіонів за кількістю студентів на 10 тис. населення, а кращівищі навчальні заклади стали доступнішими для молоді різних областей.
Висновок
Після підписання Україною Болонськоїдекларації розпочався новаторський за своїм характером процес інтеграціївітчизняних вищих навчальних закладах у європейський і світовий простір.Практична площина реалізації болонських домовленостей охоплює широке колопитань, пов'язаних із стратегічними орієнтирами розвитку освіти у XXІ ст., івключає формування єдиної нормативно-правової бази з метою універсалізаціїсоціально-педагогічного і культурологічного змісту освіти; впровадженняпедагогічних технологій інноваційного типу; розвиток сучасних економічнихвідносин в освітній сфері; підвищення якості та доступності освіти; академічнумобільність кадрів середньої ланки; забезпечення національних освітніхпріоритетів при входженні вітчизняних навчальних закладів до міжнароднихструктур.
У цьому контексті актуальними для науковогопошуку є порівняльний аналіз фінансування національних систем освіти різнихдержав і адаптація зарубіжного досвіду до реальних умов функціонуванняукраїнських освітніх закладів. Крім того, принципово важливими є інституціональнерегулювання діяльності вищих навчальних заходів і забезпечення їхконкурентоспроможності в умовах відкритої економіки.
Таким чином, в нашій державі доволівпевнено стартував процес входження вітчизняної освіти до єдиного освітянськогопростору Європи. Але, звичайно, є певні проблеми, без вирішення яких Україна,як європейська держава, не зможе продовжити зближення з країнами Європи нетільки в освітньому, а і всіх інших напрямах. Тому потрібно, щоб всесуспільство активно включилися в процес перебудови нашої освіти відповідно дозагальноєвропейських і національних традицій.
Список використаної літератури
1) Гендерний центр: підтримка Болонського процесу// Київськийполітехнік: Щотижня. газ. Нац. техн. ун-у України «КПІ». – 2006. — №4.
2) Каленюк І. «Рух Європи до знань, Болонський процес і Україна»// Вищаосвіта України. – 2004. — №3 — С.22-28
3) Колот А.М. «Реалізація основних принципів Болонської декларації припідготовці фахівців економічного профілю»// Вища школа. – 2007 — №2,3 –С.20-33.
4) «Шлях України до Болонського процесу»// Освіта України. — 17.08.2004. – С.3
5) www.ukrstat.gov.ua