Реферат на тему
Взаємозв'язки соціальноїроботи зіншимисоціально-гуманітарнимидисциплінами.
ПЛАН
1. Вступ.
2. Загальнахарактеристика взаємозв'язків соціальної роботи з іншимисоціально-гуманітарними дисциплінами
3. Соціологіяі соціальна робота
4. Взаємозв'язкисоціальної роботи із психологією
5. Використаналітература
1. Вступ.
Соціальнаробота є відкритою системою, яка активно взаємодіє з іншимисоціально-гуманітарними дисциплінами. Як наука вона вивчає соціальні процеси ісоціальні явища, які мають безпосереднє відношення до життєдіяльностіособистості, конкретної соціальної групи або громади, та тенденції їх змін підвпливом психолого-педагогічних, економічних і управлінських чинників. Ціпроцеси і явища вивчають й інші науки (соціологія, психологія, соціальнапедагогіка, соціальна політика тощо). Академічна підготовка соціальнихпрацівників передбачає фундаментальне ознайомлення з багатьмасоціально-гуманітарними дисциплінами, спирається на розуміння соціальної роботияк міждисциплінарної галузі знань. Практика соціальної роботи вимагає відфахівців здатності працювати з педагогами, психологами, соціальними педагогами,лікарями тощо, розуміти засади їхньої діяльності.
Водночассоціальна робота, синтезуючи й систематизуючи інформацію щодо практичноїсоціальної діяльності, досвіду втручання в соціальну ситуацію, сприяєвиробленню зв'язків між теоретичними знаннями і суспільною практикою,збагачуючи інші соціально-гуманітарні дисципліни.
2. Загальнахарактеристикавзаємозв'язків соціальноїроботизіншими соціально-гуманітарнимидисциплінами
Місцесоціальної роботи в структурі соціально-гуманітарних наук є предметом дискусій.Попри зафіксованість стійких зв'язків соціальної роботи і соціології,соціальної роботи і психології, відкритим залишається питання щодо взаємовпливусоціальної роботи і соціальної педагогіки, соціальної роботи і соціальноїполітики, соціальної роботи і соціальної історії, соціальної роботи ісоціальної екології, соціальної роботи і соціальної медицини тощо. Аджепостійно розвиваються як соціальні науки загалом, так і соціальна роботазокрема. Спільні зусилля представників різних дисциплін формують сучаснесоціальне знання.
Надумку сучасних німецьких науковців, соціальна робота, яка є частиною сервісноїіндустрії, значною мірою залежить від розвитку багатьох соціальних дисциплін(рис. 2.1.). Це позначається на підготовці соціальних працівників, система якоїохоплює складну інституційну вертикаль (від короткотермінових курсів з навчанняорганізаторів дозвілля до докторантури із соціальної роботи), а також горизонтально-предметнерозмаїття (від педагогіки до танатології — науки про смерть та вмирання).
Зв'язкисоціальної роботи з іншими дисциплінами мають взаємний характер. З одного боку,соціальні працівники послуговуються науковим апаратом і методиками, якіпропонують різні соціально-гуманітарні дисципліни. Щоправда, на відміну відінших соціальних наук, соціальна робота розглядає соціальні проблеми і проблемиконкретного клієнта як з погляду їх специфічних ознак, що їх описують різнінауки, так і з погляду загальних (інтегративних) властивостей. Адже здійсненнясоціальної допомоги передбачає попередній збір інформації, її системний аналіз,висування гіпотез, побудову моделей розвитку. Завдяки цьому відбувається якісневизначення проблеми в усій її повноті, планування фахівцями разом із клієнтамиподальших дій, які мають зумовити зміни існуючого становища. При цьомусоціальні працівники не можуть зосереджуватися лише на індивіді, як це роблятьпсихологи, або на соціальному оточенні — як соціологи. Вони вивчають соціальніаспекти проблем, сприяють виробленню конструктивного (в багатьох випадках —комплексного) їх розв'язання. Водночас напрацювання соціальної роботистановлять інтерес для представників інших спеціальностей і наукових дисциплін,бо вона вивчає реальні соціальні факти, конкретний практичний досвід.Сукупність цих фактів є основою для наукового аналізу в межах різних дисциплін,який дає змогу виявити та науково осмислити тенденції розвитку досліджуванихподій і процесів.
Утвердженнясоціальної роботи як соціального інституту, розвиток практичних моделейдіяльності соціальних працівників сприяв появі нових наукових напрямів —соціології соціальної роботи, психології соціальної роботи.
3. Соціологіяісоціальнаробота
Своїмтеоретичним набутком, методологією пізнання соціальної реальності, з'ясуванняефективності практичних зусиль соціальна робота зобов'язана соціології (лат.societas — суспільство) — науці про суспільство як цілісну систему, інститути,процеси, групи і спільноти, принципи їх взаємодії, відносини особистості ісуспільства, закономірності наявної поведінки людей.
Длясоціальної роботи особливу цінність становлять соціологічні знання проособливості соціальних спільнот, взаємодії індивідів, які належать до них, просоціпльно-типові характеристики особистості, яка є носієм не лишеіндивідуально-неповторних рис, а й властивих певному соціальному прошарку,етносу, професійній, піковій спільноті загальних особливостей, традицій,цінностей, норм, поглядів, потреб тощо.
Результатисоціологічних досліджень набули неабиякого значення для соціальної роботи звиникненням спеціальних соціологічних теорій, утвердженням їх як певногосамостійного рівня соціологічного знання і з формуванням на цій основі основнихгалузей соціології (соціології права, соціології праці, соціології міста ісела, соціології молоді, соціології сім'ї, етносоціології, соціології релігії,соціології конфлікту, соціології девіантної поведінки, тендерної соціології таін.). Усе це дуже важливо при визначенні стратегії соціальної роботи уконкретних соціально-історичних умовах, оптимізації зусиль в роботі зконкретними категоріями клієнтів.
Взаємодіясоціальної роботи із соціологією відбувається за такими напрямами:
1) використання результатівсоціологічних досліджень соціальної структури суспільства, іншихфундаментальних проблем соціуму в практичній соціальній роботі;
2) використання соціологічнихзнань про суспільство, спільноти, особистість при підготовці і перепідготовці,вихованні соціальних працівників;
3) аналіз соціальної роботи,експертна оцінка її форм і методів з погляду їх значущості для суспільства,конкретного середовища й осіб, стосовно яких вона реалізується.
Використаннясоціологічних знань у практичній соціальній роботі свідчить про їхспіввідношення як науки і фахової діяльності, з одного боку, та суспільногоінституту — з іншого. Соціальні працівники спираються на знання, сформовані умежах соціології управління, соціології конфлікту, етносоціології, розуміючоїсоціології, системної соціології та інших галузей (знання, рекомендації,соціальні проекти). Ці знання є основою для розвитку моделей структурноїсоціальної роботи (соціологічно орієнтованих моделей соціальної роботи),спрямованих на організацію соціального захисту колективними засобами.
Соціологіяуправління вимагаєчіткого визначення суб'єкта соціальної роботи, соціального працівника якфахівця, який обіймає певну посаду і виконує певний набір функцій, а такожзакладів соціальної роботи, групи соціальних працівників, волонтерів тощо.Особливе значення для неї мають управлінський процес, управлінські цикли,технології управління, планування соціальної роботи.
Увзаємодії соціології і соціальної роботи вагому роль відіграє такий розділсоціологічного знання, як соціологія управління персоналом, який безпосередньостосується організації роботи, використання кадрового потенціалу різнихсоціальних служб і органів управління соціальною сферою.
Нарозв'язання проблем соціальної роботи, організацію діяльності практичнихсоціальних працівників суттєво впливають теоретичні і практичні напрацювання соціологіїсім'ї. Передусім це виявляється у діагностуванні сімейного становища клієнта,соціального становища, матеріального забезпечення різних родин і груп. Цінноюдля соціальної роботи є концепція соціального часу (соціальної історії) сім'ї, якастверджує, що на кожному етапі свого розвитку сім'я вирішує типові завдання.Без соціологічного осмислення цих реалій соціальним працівникам важко пізнати ізрозуміти проблеми клієнтів, знайти й оптимально використати засоби їхрозв'язання.
Соціологіяпраці збагачуєсоціальну роботу знаннями про становище і спосіб життя, трудову діяльністьрізноманітних професійних груп населення. Ці знання сприяють розуміннюсоціальними працівниками специфіки виникнення проблем клієнта, можливостей їхдолання зусиллями професійного, виробничого середовища, а також специфічнихособливостей працівників різного профілю, залежності їхньої забезпеченості відумов і результатів праці на конкретному робочому місці. Звертає увагусоціологія праці і на професійні захворювання, стереотипи мислення, традиційнірізновиди поведінки представників різних соціально-професійних груп. Знаючи це,соціальні працівники мають змогу використовувати увесь арсенал своїхможливостей у розв'язанні проблем клієнтів, оптимізувати стратегію організаціїсоціальної допомоги вразливим групам населення, впливати на соціальну політикудержавних органів, недержавних організацій. Соціологія праці досліджує іпроблеми зайнятості, безробіття, оптимальної організації робочого місця,соціального захисту працівника у трудовому колективі, що завжди цікавитьсоціальних працівників.
Неабиякепрактичне значення для соціальних працівників має соціологія духовного життя, якаакумулює дані щодо особливостей поведінки, становища, соціальних орієнтаційпредставників різноманітних соціокультурних груп, спільнот, що різняться своїмидуховно-ідеологічними, морально-етичними, художньо-естетичними, регіональнимиорієнтаціями.
Цягалузь соціології, а також соціологія культури разом із психологією і філософієюдопомагають соціальним працівникам диференціювати клієнтів за типами і видамиїхньої Я-концепції, уявлень про себе, свої права, можливості, перспективирозвитку. Врахування культурного контексту побуту клієнта, його уподобань усвіті культурних цінностей є важливою умовою ефективної допомоги, особливо тим,хто переживає екзистенційну кризу (кризу сенсу життя), неузгодженість життєвихорієнтацій і реального соціального становища. Соціальним працівникам такождоводиться зважати на стиль і спосіб життя соціальних груп, які відрізняютьсясвоїм культурно-освітнім рівнем. Знання із соціології культури є особливокорисними в залученні до соціальної роботи представників закладів культури(бібліотекарів, музейних працівників, артистів тощо), які допомагають раціональновикористовувати благотворний вплив мистецтва у соціальній реабілітаціїіндивідів, груп, громад.
Соціологіясоціальної роботи і соціологія «третього сектору» (неурядових організацій) розкривають іосмислюють особливості діяльності різних груп соціальних працівників,активістів недержавних організацій, які займаються соціальним захистом,соціальних служб і закладів, що сприяє оптимізації організаційних,технологічних аспектів професійної і добровільної соціальної роботи. Вониздійснюють моніторинг розвитку соціальної роботи як діяльності і громадськогоінституту, дбають про цілісність, різнобічність наукового супроводу йорганізації соціальної роботи.
Можливостямисоціальних досліджень часто послуговуються фахівці соціальної сфери, отримуючицінну інформацію про ефективність своїх зусиль, сприйняття їх серед клієнтів ів суспільстві загалом, про доцільність впровадження конкретних програм,спрямованих на поліпшення соціального захисту населення. При складаннісоціальних біографій клієнтів із числа представників груп ризику вонивикористовують дані інтерв'ю, анкетування, опитування, листів, документів,архівних матеріалів, автобіографій та інших джерел і методів збиранняінформації, які традиційно використовують у соціології.
Загалом,без використання надбань пошуково-дослідницького інструментарію соціологіїсоціальна робота ризикує втратити зв'язок з реальністю і розвиватися напериферії актуальних життєвих потреб людей, чиї соціальне самопочуття, емоційнеблагополуччя, бачення буттєвої перспективи залежать саме від неї.
4. Взаємозв'язкисоціальноїроботиізпсихологією
Соціальнаробота, будучи спрямованою на різноманітні потреби людей, які потрапили ускладні життєві обставини, та активізацію потенціалу їх життєдіяльності, усвоєму функціонуванні не може обійтися без масиву знань, закумульованих у лоні психології— науки про закономірності, процеси, форми психічної діяльності людини. Самезавдяки використанню наукових, достовірних, доказових знань про психіку людини,які можна перевірити логічним аналізом і досвідом, соціальна робота можезабезпечити свою результативність, оскільки опора на буденний досвід, емпіричніспостереження за психологічними процесами, реакціями клієнтів часто породжуютьнепоправні помилки.
Психікаяк сукупність душевних якостей, внутрішній суб'єктивний світ особистостівиникає і змінюється в процесі взаємодії людини з навколишнім світом,виражається у формі думок, почуттів, образів, дій. Пізнаючи навколишній світ,людина пізнає закони природи і суспільства не лише з метою пристосування їх длязадоволення своїх матеріальних і духовних потреб, а й для певного впливу наних.
Центральнимоб'єктом психології є особистість, її потреби, мотиваційна і пізнавальна сфери,спрямованість індивідуальності у всій багатоманітності проявів.
Длясоціальної роботи важливі знання не тільки про загальні закономірності людськоїособистості, а й про її особливості, які залежать від конкретних умовсоціальної ситуації, розвитку, життєдіяльності, фаху, віку, статусу в групі й усистемі міжособистісних стосунків, позицій і диспозицій (норм, що визначаютьправила поведінки), особливостей соціально-психологічної адаптації.
Процінність психології для соціальної роботи свідчить і те, що різноманітніконцепції соціальної роботи здебільшого вибудовуються на відповіднихпсихологічних теоріях і поглядах. Наприклад, ідеї психоаналізу прислужилисяобґрунтуванню діагностичної теорії соціальної роботи, що була предтечеюпсихосоціальної роботи, яка прагне вичленити проблеми клієнта із середовища,підсилюючи при цьому сильні сторони «Я» людини та механізми, за допомогою якихклієнт може долати проблеми самостійно за мінімальної підтримки соціальнихпрацівників.
Психологічнізнання, відповідні методики, техніки є основою психологічно і комплексноорієнтованих моделей практики соціальної роботи. Особливе значення для неїмають такі галузі психологічної науки і психологічної практики:
а) психодіагностика— галузь психологічного знання про психологічний стан клієнта або про окремійого психологічні властивості, пов'язана зі встановленням психологічногодіагнозу;
б) психологічнеконсультування — надання допомоги психічно здоровим людям у реалізації нимисвоїх можливостей, досягненні життєвих, професійних та інших цілей, ворганізації ефективної власної поведінки;
в) використаннятехнік, методів і засобів психологічної взаємодії з клієнтом (психодрама,музикотерапія та ін.).
Соціальнаробота у своїх наукових пошуках і в реальній практиці не може обходитися безнадбань вікової психології — галузі психологічної науки, яка досліджуєособливості особистісного і психічного розвитку, внутрішнього світу людини нарізних етапах її життєвого шляху в онтогенезі (від народження до смерті).
Юридичнапсихологія збагачуєсоціальну роботу знаннями про різноманітні психологічні проблеми відхилень уповедінці і їх наслідки, а також методи їх передбачення і профілактики. Якправило, нелегко дається взаємодія з людьми асоціальної поведінки: девіантної(такої, що суперечить усталеним у суспільстві нормам), делінквентної (яка непередбачає обов'язкової карної відповідальності), карної (такої, що передбачаєпокарання судом). Не знаючи властивих таким індивідам особливостей перебігупсихічних процесів, не володіючи необхідними у взаємодії з ними методикамивпливу, соціальні працівники не зможуть досягти мети у своїй роботі.
Чине найтіснішим є зв'язок між соціальною роботою і соціальною психологією —наукою про взаємодію, взаємозалежність соціального і психологічного на рівніокремої людини, групи, громади; про соціально-психологічні явища, які виникаютьу процесі взаємодії і характеризують індивіда та групу. Отже, своїм змістомсоціальна психологія зосереджена на дослідженні суспільно-психологічних явищ ісуб'єктів: потреб, настроїв, психологічного клімату, громадської думки; масовихсоціально-психологічних механізмів спілкування (навіювання, мода, переконаннятощо), психічних станів (збудження, піднесення, ентузіазм, розгубленість) таін. її цікавить, наскільки механізм передавання конкретного психічного настроюсприяє реалізації суспільної чи індивідуальної суб'єктності особистості, хто йнавіщо використовує настрій як «важіль» у досягненні певних цілей і як усе цепозначається на добробуті народу.
НаприкінціXX ст. психологія помітно розширила межі своїх досліджень, зацікавившись такимифеноменами, як «благополуччя», «громадська діяльність», «соціальні служби», якідопомагають людям зробити своє життя осмисленим, реалізувати свою діяльність,розвивати життєві сили, надавати допомогу й підтримку тим, хто її потребує.
Дляспеціалістів, у т. ч. й соціальних працівників, які працюють з людьми, берутьучасть у регулюванні соціальних відносин важливі знання із конфліктологїі —науки про соціальні конфлікти, їх причини і наслідки, механізми формування іпризупинення, способи і методи управління ними та розв'язання їх. Сформуваласявона у другій половині XX ст. на межі соціальної психології, соціології тапедагогіки.
Спільноіз соціальною роботою як наукою конфліктологія вивчає потенційні й існуючіконфлікти між особистістю і соціальним середовищем (соціумом і мікросоціумом),які є значущими для обох сторін. Без врахування конфліктологічного аспектунеможливо осмислити зміст, об'єкт, предмет, категорії соціальної роботи якнауки. В іншому разі неминучий її відрив від суспільних потреб і завдань.Ігнорування конфліктологічного розгляду теоретико-методологічних проблемсоціальної роботи призводить до однобічного їх трактування, звуження межсоціальної діяльності, зведення її лише до благодійності й милосердя,соціальних виплат, медицини.
Усоціальній роботі непоодинокими є випадки зіткнення інтересів клієнта ісоціального працівника, індивіда і групи, групи клієнтів і суспільноїспільноти, системи закладів і груп клієнтів та ін. Уміла поведінка уконфліктній ситуації соціального працівника, психологічно грамотне управлінняконфліктом утримують його у діловій сфері, убезпечують від перенесення наособистості, що є передумовою успішного його подолання.
Отже,специфіка соціальної роботи як міждисциплінарної сфери наукового знаннязумовлює необхідність глибокої обізнаності фахівців з основними теоріямипсихології, напрямами психодіагностики і психологічного впливу на особистість укризових ситуаціях. Розмаїті психологічні концепції озброюють соціальнихпрацівників усвідомленням особливостей розвитку психологічної структури особистості,динаміки позитивних змін, дають їм змогу визначити власний підхід до наданнясоціальної допомоги, узгоджений з їхніми професійними поглядами та цінніснимиорієнтаціями. Тому знання психології є основою для діяльності соціальнихпрацівників.
Використаналітература
1. Мигович 1.1. Соціальна робота. — Ужгород, 1997.
2. Сидоров В. Навчання практиці соціальної роботи в Україні: шлях в Європу // Соціальна політика і соціальна робота. — 2002. — № 3,4.
3. Соціальна робота в Україні: Навч. посібник / За ред. І. Д. Звєрє-вої, Г. М. Лактіонової. — К.: Науковий світ, 2003.
4. Соціальна робота: В 3-х ч. — Ч. 1. Основи соціальної роботи / За ред. Т. Семигіної, І. Григи. — К.: Києво-Могилянська академія, 2004.