КУРСОВАРОБОТА
з дисципліни«Організація діяльності територіальних центрів і органів соціального захистунаселення».
Тема:Аналіз соціальних програм посоціальному захисту населення
Зміст
Вступ
Розділ І. Сутність та методологічніоснови програмного регулювання соціальної сфери
1.1 Програмування як інструментреалізації соціальної політики
1.2 Сутність категорії «державнасоціальна програма»
1.3 Методологія розробки державнихсоціальних програм
1.4 Класифікація соціальних програм
Розділ ІІ. Аналіз та оцінкасоціальних програм які впроваджуються органами соціального захисту населення
2.1 Загальні підходи до оцінкиефективності соціальних програм
2.2 Характеристика міських цільовихпрограм які реалізуються в місті Одесі (за перше півріччя 2006 року)
2.3 Порівняльний аналіз міськихцільових програм міста Одеси та міста Луганська
Висновки
Література
Додатки
Вступ
Практично всісучасні розвинені країни світу основними завданнями внутрішньої політикивважають вирішення соціальних проблем та підвищення добробуту населення.Особливої уваги в умовах нашої країни потребує вирішення проблем, пов’язаних зпідвищенням загального життєвого рівня, подолання бідності, забезпеченнямсоціальних гарантій, покращанням здоров’я населення та якості життя.
Умовитрансформаційного періоду розвитку України, перехід від колишньої системи,вимагають розробки нових підходів до визначення ролі і місця держави урегулюванні соціально-економічного розвитку, пошук ефективних шляхів іінструментів реалізації соціальної функції держави.
Потребоюсьогодення є створення нової системи соціального захисту населення, і держава уцьому процесі має відігравати провідну роль. Дієвим інструментом реалізаціїсоціальної функції держави є соціальні програми.
Україна на шляхудо побудови соціально орієнтованої ринкової економіки має розробити своютеоретико-методологічну базу розробки, аналізу та оцінки державних соціальнихпрограм, яка б враховувала специфічні умови соціально-економічного розвиткукраїни, відповідала меті забезпечення соціальної справедливості та економічногозростання, базувалась на кращих світових досягненнях у цій сфері.
Таким чином,головною метою даної курсової роботи є комплексний аналіз теоретичних питаньсоціального програмування, а також аналіз соціальних програм, які впроваджуютьсяорганами соціального захисту населення.
Даною роботоюпередбачено виконання наступних завдань:
- визначитисутність категорій «соціальна програма»;
- провестианаліз методології розробки соціальних програм;
- визначитикласифікацію державних соціальних програм;
- провестианаліз загальних підходів оцінки ефективності соціальних програм;
- охарактеризуватицільові програми які реалізуються у місті Одесі;
- зробитипорівняльний аналіз міських цільових програм, які впроваджуються у місті Одесіта у місті Луганську.
Об’єктом дослідження виступають – державнісоціальні програми, які реалізуються органами соціального захисту населення.
Предмет дослідження: оцінка тапорівняльний аналіз державних соціальних програм, які реалізуються органамисоціального захисту населення в місті Одесі та місті Луганську.
Гіпотеза заснована на припущенні проте, що за наявності у держави відповідного інструмента реалізації та оцінкивиконання соціальної функції і оптимальному розвитку системи соціальногопрограмування, створюється комплекс необхідних ресурсних умов, який забезпечує підвищеннязагального життєвого рівня населення, подолання бідності, забезпечення конституційнихсоціальних гарантій, а також покращання якості життя населення.
В роботі будевикористовуватися наступне визначення поняття «державна соціальна програма»:
«Державнасоціальна програма являє собою систему взаємопов’язаних дій або заходів, щоспрямовані на покращення рівня або якості життя певних контингентів населення,ініціюється державою і базується на перерозподілі коштів у системі державнихфінансів».
Розділ І. Сутністьта методологічні основи програмного регулювання соціальної сфери
1.1Програмування як інструмент реалізації соціальної політики
Соціальнаполітика держави у своїй основі має певний план дій, послідовність тих чи іншихзаходів. І, таким чином, має існувати інструмент їх реалізації. Такимінструментом може стати програмування економічного і соціального розвитку. Державнеекономічне програмування також розглядається як форма державного регулюванняекономіки. «Державне регулювання економіки – це втручання державних органіввлади за допомогою різних методів і інструментів у розвиток основнихекономічних процесів з метою забезпечення позитивних соціально-економічнихрезультатів» [2, 15]. Його завдання полягає у комплексному використанні всіхелементів соціальної та економічної політики держави для досягнення поставленоїмети. Програмування передбачає не тільки формулювання цілей, але й визначенняматеріальних, фінансових засобів їх реалізації. Об’єктами таких програм можутьбути галузі, регіони, соціальна сфера, наукові дослідження. Зрозуміло, що колиоб’єктом програми є соціальна сфера, то мова йде про соціальні програми.
Програмування якінструмент державного регулювання відрізняється від планування меншоюжорсткістю, переважно рекомендаційним, а не обов’язковим характером. Якщо планипередбачають обов’язкові для досягнення результати, то програми засновуються напрогнозних оцінках. Програми на відміну від планів не передбачають командно-адміністративнихдій по відношенню до окремих господарських одиниць або елементів програми, вонибазуються лише на використанні економічних важелів.
У сучасному світівирізняють два основних види соціальних програм: програми державної допомоги йпрограми соціального страхування. Тобто, під «соціальною програмою» розумієтьсяперерозподіл доходів на користь тих, хто є надто бідним (державна допомога),або на користь інвалідів, безробітних, пенсіонерів за віком, хворих (соціальнестрахування). В цьому разі вона називається соціальною програмою, оскільки маєна меті досягнення певного соціального ефекту, спрямована на певний контингентнаселення і забезпечена необхідними ресурсами.
У РадянськомуСоюзі також діяло цілий ряд соціальних програм у нинішньому їх західномурозумінні (програма пенсійного забезпечення, соціальне страхування, програмадопомоги сім’ям з дітьми тощо), але по відношенню до них не застосовувалитермін «програма».
Спільним у цихрозуміннях є те, що і ті, і інші являють собою систему взаємопов’язанихзаходів, спрямованих на розв’язання тих чи інших соціальних проблем ідосягнення певного соціального ефекту для тих груп населення, на які спрямованадія програми.
Дуже близьким зазначенням до терміну «програма» є термін «проект».
Проект визначаютьяк «комплекс взаємопов’язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілейпротягом певного часу при встановлених ресурсних обмеженнях» [11]. Якщо проект спрямованийна досягнення соціальних цілей: реформування або удосконалення соціальногозахисту, охорони здоров’я, освіту тощо, то у цьому разі мова йде про соціальнийпроект. «Проект» відрізняється від «програми» більшою структурованістю,обов’язковою визначеністю відносно термінів початку та закінчення проекту(програма може мати початок і не мати терміну закінчення, наприклад, постійнодіюча програма соціального страхування або житлових субсидій), обмеженістюресурсів. Проект на відміну від програми має вищий рівень інноваційності.
1.2 Сутністькатегорії «державна соціальна програма»
Соціальна програмаявляє собою систему, тобто «сукупність об’єктів та процесів, що називаютьсякомпонентами, які є взаємопов’язаними та взаємодіючими між собою і утворюютьєдине ціле, якому властиві якості, що не притаманні взятим окремо компонентам,які її складають» [3, 149].
Отже, «соціальнупрограму» можна визначити як «систему взаємопов’язаних дій або заходів,спрямованих на досягнення певних результатів у соціальній сфері, забезпеченуматеріальними та організаційними ресурсами».
Результатамисоціальних програм, як правило, є покращення рівня або якості життя певних групнаселення.
Як і будь-якомуіншому системному об’єкту, «соціальній програмі» притаманні всі йоговластивості, а саме – цілісність, ієрархічність і інтегративність. Цілісність –це властивість, яка полягає у тому, що зміна будь-якого компоненту системисправляє вплив на всі інші її компоненти і призводить до зміни системи вцілому; і навпаки, будь-які зміни системи відбиваються на всіх її компонентах.Ієрархічність системи полягає у тому, що вона може розглядатися як елементсистеми більш високого порядку, а кожний її елемент у свою чергу являє собоюсистему. І, нарешті, інтегративність являє собою володіння системою,властивостями, які відсутні у її елементів, і навпаки – для елементівпритаманні властивості, які відсутні у системи.
Соціальнупрограму як системний об’єкт можна подати у вигляді схеми (додаток 1).Входи, або ресурси програми являють собою компоненти, які постачаються ізсередовища. За допомогою входів здійснюється вплив середовища на програму.Виходи, або кінцевий продукт програми, — це компоненти, які програма передаєоточуючому середовищу. За допомогою виходів програма може впливати насередовище.
Кожна соціальнапрограма виконує свою функцію і має свою ціль. Функція задається системі зовніі показує, яку роль ця система виконує по відношенню до більш загальноїсистеми, до якої вона включена як складова частина поряд з іншими системами, щовиступають для неї середовищем.
Соціальнапрограма, як будь-яка система, має певний склад. Компоненти програми – цеокремі програмні дії або заходи. Компоненти програми існують не незалежно, амають один з одним певні зв’язки. Зв’язки можуть бути зовнішніми абовнутрішніми по відношенню до програми. Компоненти програми можуть бути зв’язаніміж собою безпосередньо або опосередковано – через інші компоненти. Зв’язкиразом із компонентами визначають стан і структуру програми. Структуру програмиможна визначити як сукупність компонентів та її внутрішніх зв’язків.
Методологічноюосновою розробки соціальних програм можна назвати метод системного аналізу,який являє собою методологію прийняття рішень. На різних стадіях розробкипрограм застосовуються процедури ситуаційного аналізу, розробки сценаріїв,економіко-математичного моделювання.
Узагальнюючичисельні підходи до визначення «програми» та «соціальної програми», длякатегорії «державна соціальна програма», пропонується таке визначення:
«Державнасоціальна програма являє собою систему взаємопов’язаних дій або заходів, щоспрямовані на покращення рівня або якості життя певних контингентів населення,ініціюється державою і базується на перерозподілі коштів у системі державнихфінансів».
Загальнуструктурно-організаційну схему будь-якої соціальної програми у вигляді схеми,представленої у додатку 2.
1.3 Методологіярозробки державних соціальних програм
Методологіюрозробки програм можна розуміти як сукупність найбільш важливих теоретичнихпринципів і методів, що використовуються у процесі програмування, якізабезпечують перехід від пізнання закономірностей розвитку об’єктівпрограмування до їх використання при регулюванні соціальної сфери.
Методологіярозробки програм дозволяє відповісти на такі запитання:
1) якими є цілі розвитку об’єктупрограмування;
2) якою має бути послідовністьпроцесу прийняття рішень;
3) яким вимогам маютьвідповідати програми;
4) які методологічні підходимають застосовуватись до вирішення певних проблем програмування.
Логіка розробкипрограм полягає в упорядкованій послідовності, взаємоузгодженості і обґрунтованостіпроцедур програмування.
Можна виділититакі структурні елементи логіки програмування:
1. Визначення та формулюванняцілі або системи цілей, які має досягти суб’єкт програмування;
2. Аналізвихідного рівня розвитку об’єкту програмування, уточнення його параметрів;
3. Визначення обсягівзмісту ресурсів, які будуть потрібні для розробки та впровадження програми;
4. Аналізможливих проблем та наслідків у результаті впровадження програми.
До принципівсоціального програмування можна віднести:
1. Принципєдності економіки та політики
Зміст принципуєдності економіки і політики полягає у виконанні вимоги, згідно з якимрозробники програм мають виходи з цілей політики, розробленої суб’єктамиуправління. Розробка та впровадження програм неможливі без наявності політичноїволі. Разом з тим програми мають бути узгоджені з економічними можливостямидержави.
2. Принципнаукової обґрунтованості та ефективності рішень
Це означаєнеобхідність врахування дії всієї системи законів розвитку суспільства.Розробники програм мають виходити із сутності, змісту і форм проявівекономічних законів ринку, а також законів розвитку соціальних відносин. Цейпринцип також передбачає глибоке вивчення і практичне використання досягнень сучасноїнауки, удосконалення інформаційного та методичного забезпечення.
3. Принциппоєднання загальних та локальних інтересів
Цей принципозначає необхідність узгодження інтересів різних класів, соціальних груп,суспільства в цілому за метою уникнення підвищення соціальної напруги усуспільстві.
4. Принципєдності процесу розробки, можливості виконання, контролю виконання програм
Його змістполягає у тому, що розробники програм мають в процесі розробки прогнутизабезпечити внутрішню узгодженість усіх розділів та показників, точністьрозрахунків та можливість контролю.
1.4 Класифікаціясоціальних програм
Класифікуватисоціальні програми можна за різними критеріями: спрямованістю, територіальниммасштабам, термінам дії, рівнем комплексності.
За спрямованістюпрограми розділяються на такі види:
Ø спрямованіна попередження негативних соціальних наслідків будь-яких процесів або явищ(програми соціального страхування);
Ø спрямованіна подолання негативних соціальних явищ або процесів – програми адресноїдопомоги, програми житлових субсидій;
Ø спрямованіна розвиток будь-якої соціальної сфери, або соціальної групи (програма розвиткумолоді, або програма, спрямована на покращення здоров’я нації).
Програми попередженняй програми подолання є переважно універсальними типами, якізастосовуються у багатьох країнах світу за схожими схемами. В основному ціпрограми мають постійний або довготривалий характер і діють на національномурівні. Програми розвитку є специфічними програмами, кожна з них розробляєтьсяза своєю схемою. Ці програми мають обмежений термін дії, можуть бути різними замасштабністю.
· Затермінами дії: короткострокові (на 1-2 роки), середньострокові (3-5 років),довгострокові (8-10 років та більше), постійно діючи: програма соціальногострахування програма адресної допомоги малозабезпеченим верствам, програмадопомоги сім’ям з дітьми.
· Замасштабністю можна виділити глобальні, регіональні, національні, територіальніпрограми;
· За рівнемкомплексності: спрямовані на вирішення конкретних проблем конкретних категорійнаселення за допомогою обмежених дій, наприклад, програма безкоштовних обідівдля молодших школярів або програма пільгового зубопротезування для пенсіонерів;
· Окремийвид програм складають Державні цільові програми, що являють собою «затвердженийнормативно-правовий акт України, цілісний документ, який визначає стратегіюрозв’язання соціально-економічних, екологічних, науково-технічних, оборонних,національно-культурних та інших проблем загальносуспільного значення і включаєкомплекс взаємопов’язаних заходів і завдань (цільових проектів), які спрямованіна досягнення конкретних кінцевих цілей, узгоджені за терміном їх виконання вскладом виконавців та реалізується повністю або частково за рахунок коштівдержавного бюджету» [10, 44].
Державні програмтакож розрізняються за такими складовими:
v Проблема, яку вирішує програм;
v Коло осіб, що охоплюєтьсяданою програмою;
v Критерії, за якимивизначаються контингенти охоплених;
v Принципи надання допомоги;
v Джерела фінансуванняпрограми;
v Керування здійсненнямпрограми.
Можливостіпоширення програм на населення країни визначаються її економічними можливостямита проблемами, які вона вирішує. Так, програми можуть поширюватися лише нагромадян країни чи на всіх її мешканців, на працюючих за наймом чи на всікатегорії економічно активного населення, на окремі соціальні групи – бідне населення,сім’ї з дітьми, пенсіонери, інвалід тощо. Зокрема, за умовами програми загальнообов’язковогосоціального страхування вона поширюється на всіх працівників незалежно відформи власності та виду діяльності. Програма житлових субсидій охоплює сім’ї,витрати яких на житлово-комунальні послуги перевищують 20% їх сукупного доходу.
Захист окремихосіб або сімей, на яких поширюється дія програми, відбувається одним абокількома методами:
· У формігрошової допомоги, що має відшкодувати частину доходу, втраченого внаслідокпохилого віку, інвалідності або смерті; хворобі або пологів; нещасного випадкуна виробництві; безробіття, або у випадку збідніння;
· В формінадання соціальних послуг;
· В форміпільг – звільнення (повне або часткове) від оплати транспорту, послуг зв’язку,житлово-комунальних послуг тощо;
· В формінатуральної допомоги – безплатні обіди, забезпечення ліками, одягом тощо.
Фінансуваннядержавних соціальних програм здійснюється з таких 3-х джерел:
1) Державний бюджет;
2) Кошти місцевих бюджетів;
3) Державні цільові фонди:Пенсійний фонд; Фонд Чорнобиля; Фонд соціального страхування за тимчасовоївтрати працездатності; Фонд загальнообов’язкового державного страхування віднещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Державні цільовіфонди знаходяться в розпорядженні центральних і місцевих органів влади. Вониутворюються шляхом відокремлення видатків Державного бюджету на певні цілі, щомають першорядне значення для країни в даний момент та шляхом формуванняспеціальних фондів, які мають самостійні джерела доходів. Цільові фонди певноюмірою доповнюють Державний бюджет, мають строго цільове призначення і на іншіцілі не використовуються. Цільові фонди як складова частина фінансів України насьогоднішній день ще перебуває на стадії становлення.
Система керуванняреалізацією програми визначається на стадії її розробки. Вона залежить віднапрямку програми та її змісту. Чим більш складною та розгалуженою є програма,тим більш складною є схема її керування. Керування державними соціальнимипрограмами як правило закріплюється спеціальними нормативними актами. Основниморганом, що керує здійсненням державних соціальних програм в Україні, єМіністерство праці та соціальної політики. «Мінпраці України є головним(провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади іззабезпеченням реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціальногозахисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулюванняпраці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціальногообслуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції [7].
Розділ ІІ. Аналізта оцінка соціальних програм які впроваджуються органами соціального захистунаселення
2.1 Загальніпідходи до оцінки ефективності соціальних програм
Загальна оцінкабудь-якої соціальної програми складається з оцінки окремих її аспектів:організаційного, економічного, соціального, політичного тощо. Отримані частковіоцінки можна поєднати в єдину комплексну або інтегральну оцінку, яка дає змогуоднозначно оцінити якість програми.
Детальна розробкапрограми, наприклад, встановлення чітких критеріїв для участі в ній, може бутиважливим чинником успіху всієї програми. Якщо вимоги, що визначають коло осіб,які підпадають, наприклад, під дію програми житлових субсидій надто м’які,значна частка коштів, спрямованих на програму можуть потрапляти у руки тих, хтоїх не потребує. До того ж суб’єкти можуть змінювати свою поведінку з метоюпотрапити під дію програми. І навпаки, надто жорсткі правила можуть призвестидо того, що частина тих, хто дійсно потребує допомоги, не будуть її отримувати.
Таким чином, прирозробці програми майже завжди постає вибір: або частково виплачувати допомогутим, хто її не потребує, або частину нужденних залишити без допомоги.
Діючі у світісоціальні програми з різним ступенем ефективності виконують свої функції загалом,завжди бажаним є досягнення максимальної ефективності будь-якої програми аборішення. Але тут постають два принципових питання [6, 158]:
1) яким чином оцінити можливінаслідки дії тієї або іншої соціальної програми?
2) Як зробити вибір міжсправедливістю та ефективністю програми?
Ефективністьбудь-якої дії або рішення вимірюється шляхом співвідношення ефекту, аборезультату до суми витрат, пов’язаних з їх здійсненням. Якщо мова їде продосягнення лише економічної ефективності, то ціллю має бути максимізація ефектупри мінімізації витрат.
Оцінка соціальноїефективності являє собою більш складну справу, оскільки соціальні програмимайже ніколи не приносять дохід. Адже вони призначені для громадян, і такимчином, «доход» — це вигоди з точки зору громади або суспільства.
Взагалі, витратина соціальну сферу деякими спеціалістами розцінюються як тягар на зростанніефективності ринкового механізму. Єдиною причиною для впровадження соціальноїполітики вони вважають політичні вимоги лівих, та небезпеку соціального вибуху:« В наш час держава з метою забезпечення соціальної рівноваги, а врешті-рештгарантування соціальної стабільності, суспільно-економічного ладу зобов’язана проводитиполітику перерозподілу доходів» [14, 33-34].
Аргументами накористь такої думки, по-перше, є те, що в результаті дій щодо перерозподілудоходів на користь бідних можуть бути ліквідовані стимули до праці як для тиххто отримує допомогу, так і для тих, за рахунок кого ця допомогазабезпечується. По-друге, вважається, що саме дії щодо перерозподілу доходів,можуть коштувати дорожче ніж ті суми, що припадають на отримувачів допомоги.
На етапі розробкипрограми порівнюються різні варіанти співвідношення очікуваного соціальногоефекту з очікуваними витратами на реалізацію програми. На етапі реалізаціїпрограми зіставляються досягнуті результати дій програми з очікуваними.
Для оцінки якостіабо ефективності будь-якої програми можна використовувати такі підходи:
· Оцінити,чи відбулось покращання ситуації на яку була спрямована програма;
· Оцінитивартість приросту соціального капіталу завдяки покращанню ситуації;
· Оцінитиступень досягнення цілей;
· Оцінитиспіввідношення результатів та витрат;
· Оцінити суб’єктивнудумку осіб, що користуються програмою;
· Оцінитинепрямі соціальні та економічні наслідки програми.
Досягненнязаданих цілей не вичерпує переліку можливих результатів програми. Після оцінкицілей та завдань програми стає можливою оцінка того, як програма впливає на їхрозв’язання. До основних дій можна віднести: створення певного правовогосередовища, інформаційної бази, заходи державного регулювання ринку праці,державна допомога певним категоріям населення тощо.
Ключовим етапомдослідження є вибір схеми побудови оцінки, тобто підходу до вияву, кількісноговиразу та порівняння програмних результатів. Простіша схема забезпечуєспіввідношення фактичних даних про програму – строки виконання, розмір коштів,що витрачаються, обсяги отриманих послуг і з запланованими. Цей підхід потребуєвстановлення проміжних цілей і відповідних показників для різних періодів зтим, щоб у ході здійснення неодноразово проводити порівняння і за їхрезультатами своєчасно виробляти необхідні корегуючи дії.
Можливе використанняі більш складних схем [6, 155-157]:
1. Співставлення відповіднихпоказників, що мають бути виміряними в 2-х точках: безпосередньо до початкупрограми і відразу після її завершення. Використання такої схеми можливе увипадку незначних масштабів програми і короткостроковості, а також стабільностіумов.
2. Результати порівнюються зрозрахунковими даними про стан програмної області. Зміни, що обумовлені дієюпрограми, оцінюються як різниця між параметрами фактичного стану програмноїобласті і тими показниками, що були б зафіксовані за умови, що програма не булаздійснена (прогнозується за даними минулих років). Необхідною умовою єнаявність чітко визначеної тенденції у динаміці показників за період, щопередує програмі.
3. Відбувається співставленняданих по 2-х сукупностях (географічні регіони, групи населення і т. і.) – тих,що підлягали під дію програми. Ця схема іноді використовується для визначення«позапрограмних чинників». Якщо оцінка показує однакові зміни в обохсукупностях, то це може свідчити про дію не програмних, а будь-яких іншихфакторів, що потребують окремого вивчення.
4. Схема контрольногоексперименту. Це схема, що потребує найбільшого використання коштів.
Специфікабудь-якої схеми полягає в способі співставлення даних. Далі виконується оцінкавитрат і результатів програми. Мається на увазі визначення того, наскількипрограми задовольняють поставлену мету. Для такої оцінки використовуютьінформацію про інші програми, методи експертних оцінок, математичне моделювання,експериментальні методи.
Необхідноздійснювати позапрограмний контроль за ходом та результатами виконання програмидля того, щоб своєчасно вносити до неї корективи, порівнювати отриманірезультати з цілями. Це має посилити відповідність за ефективність використанняресурсів.
На макрорівніоцінити ефективність програм можна за допомогою динамічних співставленьпоказників, що характеризують рівень життя населення:
§ Рівень доходів;
§ Рівень бідності;
§ Глибина бідності;
§ Питома вага витрат нахарчування у загальних витратах;
§ Співвідношення середньоїпенсії за середньою заробітною платою;
§ Коефіцієнт Джині тощо.
Такіспівставлення добре демонструють зміни, що відбулись у рівні добробутунаселення за час дії програми, проте, цей метод не дозволяє відокремити тізміни, які сталися внаслідок дії програми і ті, що відбулися під впливом іншихчинників. Тому, ці розрахунки доцільно доповнити показниками, що характеризуютьзміни у добробуті тільки частини населення, що підпадає під дію програми ізробити їх співставлення з параметрами змін для всього населення.
2.2Характеристика міських цільових програм які реалізуються в місті Одесі (заперше півріччя 2006 року)
Оцінка ефективності тієї чи іншої програми, поза всім іншим,залежить також від існуючої в той чи інший час системи пріоритетів і політики,що здійснюється на рівні держави. Так політика в умовах бюджетної кризи, якправило, базується на діях щодо стримування видатків. Вирішення цієї проблемипов’язане з посиленням адресності соціальних програм, і таким чином, вимір їхефективності містить у собі два аспекти: «горизонтальну» ефективність, тобтонадання допомоги всім без виключення нужденним, і «вертикальну», що означаєнадання допомоги за бідністю це означає надання її тільки бідним верствамнаселення.
Протягом 1-го півріччя 2006 року Управлінням соціальногозахисту населення та праці Одеської міської ради реалізовані такі цільовіпрограми [1]:
Назва програми або зміст заходу Всього витрати (тис. грн.) У тому числі за рахунок коштів Виконано Бюджет-них Залу-чених кошти кількість чол. 1. Управління соціального захисту населення та праці Всього: 15230,4 15230,4 - 6063708 64776 1.1.1 Програма «Дешевий хліб» 4500 4500 - 1680576 16960 1.2. Програма надання допомоги у вигляді продуктів харчування та непродовольчих товарів соціально незахищеним верствам населення міста Одеси 2300 2300 1128548 32833 1.3. Програма надання послуг та інших видів допомоги соціально незахищеним верствам населення міста Одеси, всього, у т.ч. 5050,4 5050,4 1771991 9393 1.3.1. допомога на лікування (хірургічні операції); 500 500 327611,8 80 1.3.2. медично-соціальна реабілітація (стоматологічна допомога, зубне протезування та оперативне лікування на очах, надання та ремонт засобів протезування і допоміжних засобів); 11 10,00 1110 245898,4 961 1.3.3. допомога сім'ям загиблих в Афганістані; 115,2 115,2 - 112000 80 1.3.4. допомога сім'ям загиблих міліціонерів; 56 56 - 47600 34 1.3.5. безоплатне ритуальне поховання учасників бойових дій; 1500 1500 - 581232,5 697 1.3.6. послуги бані, пральні; 52 52 18385 5217 1.3.7. послуги культури; 10 10 850 970 1.3.8. адресна грошова допомога: 192 192 - 91000 1 142 1.3.9. грошова допомога в особливих випадках; 1008 1008 - 340213,3 200 1.3.10. заходи з охорони здоров'я: 500 500 - 1.3.1 1. надання стипендії ім. Свободи 7,2 7,2 - 7200 12 1.4. Програма з надання дотацій населенню міста Одеси у сфері житлово-комунальних послуг 1500 1500 799712 4299 1.5. Програма підтримки ветеранів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та учасників бойових дій, у т.ч. 1200 1200 312527,3 597 1.5.1. реабілітація ветеранів війни в Афганістані; 98 98 - 93000 160 1.б. Програма підтримки осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 450 450 347000 694 1.7. Програма розв'язання пріоритетних соціальних проблем м. Одеси з використанням механізму соціального замовлення, всього, у т.ч. 230 230 23353,95 1.7.1. Соціальний захист інвалідів та їх соціально-психологічна реабілітація 3000 1.7.2. боротьба з дитячою безпритульністю та бездоглядністю: 50 50 1.7.3. профілактика СНІДу, ВІЛ-інфекції та наркоманії; 40 40 6000 1.7.4. сприяння зайнятості та активному довголіттю людей похилого віку 40 40 7085 1.7.5. соціальне обслуговування тяжкохворих, у т.ч. на дому та в стаціонарних установах 60 60 - 7268,95
В рамках міської цільової програми підтримки ветеранівВеликої Вітчизняної війни 1941-1945 років, учасників бойових дій на 2006 рік: 306 учасників оборони чивизволення м. Одеси щомісячно отримують стипендію міського голови у розмірі 50грн. кожний. З початку року виплачено 61200 грн.
Надано адреснудопомогу 160 ветеранам війни в Афганістані на суму 93000 грн. 21 учасникупараду Перемоги щомісячно виплачується муніципальна надбавка до пенсії урозмірі 500 грн. Всього з початку року виплачено кошти на суму 63000 грн.Надано матеріальну допомогу 69 ветеранам ВВВ (в особливих випадках) на суму42832 грн.
Телефоннимикомпаніями міста 41 ветерану ВВВ безкоштовно встановлено домашні телефони. Завиконану роботу телефонним компаніям перераховані кошти на суму 52495,25 грн.Всього в рамках програми надана адресна матеріальна допомога 597 ветеранам насуму 312527,25 грн.
В рамках міської цільової програми надання послуг та іншихвидів допомоги соціально незахищеним верствам населення. Надано грошову
допомогу 36малозабезпеченим громадянам (в особливих випадках), згідно з розпорядженнямміського голови, з початку року на суму 191132,27 грн. Надано грошову допомогу80 громадянам на лікування (хірургічні операції) на суму 327611,82 грн.
Наданоматеріальну допомогу 1142 малозабезпеченим громадянам, згідно з рішенняпіклувальної ради управління, на суму 91000 грн. Надано матеріальну допомогу 80сім'ям загиблих в Афганістані на суму 112000 грн. Проведено, згіднорозпорядження міського голови, слухопротезування 3-м малозабезпеченимгромадянам на суму 27298 грн. Придбано слухові апарати для 170 малозабезпеченихгромадян на суму 98993 грн.
Наданоматеріальну допомогу 34 дітям загиблих працівників органів внутрішніх справ насуму 47600 грн. Стипендію ім. І. Свободи отримали 12 дітей на суму 7200 грн. Наоперативне лікування захворювань на очах 22 малозабезпеченим громадянам містанадано допомогу на суму 53817,42 грн. Придбано 766 шт. окулярів на суму 65790грн.
В рамках програминадані побутові послуги громадянам, які перебувають на обліку в терцентрахміста, а саме: — банні послуги 2484 чол. на суму 9585 грн., — прання білизни2733 чол. на суму 8800 грн. Придбано для 164 ветеранів війни тамалозабезпечених громадян побутову техніку на суму 147881 грн.
Надано послугикультури 970 ветеранам та малозабезпеченим громадянам на суму 850 грн.Перераховано кошти за ритуальні послуги та поховання 697 учасників бойових дійна суму 581232,45 грн. Всього в рамках даної програми надано послуги та іншівиди допомоги для 9393 соціально незахищених громадян м. Одеси на суму1771990,96 грн.
В рамках міської цільової програми надання допомоги увигляді продуктів харчування та непродовольчих товарів: З початку року забезпеченопродуктовими наборами 11344 громадян, які перебувають на обліку утериторіальних центрах, на суму 319925,1 грн. та продуктовими наборами до свят9745 чол., на суму 246022,78 грн.
Малозабезпеченимверствам населення, які стоять на обліку в терцентрах, надана допомогабезкоштовним гарячим харчуванням, з початку року на суму 562599,93 грн. (1950чол. – протягом місяця отримують гарячі обіди в 4-х їдальнях добродійноїфундації «Ветеран», а також в кафе «Норд», «Академія», «Роял-Піца»). Всього за6 міс. отримали безкоштовне гаряче харчування 11744 чол. Всього в рамкахпрограми надана допомога у вигляді безкоштовного харчування та продуктовихнаборів 32833 малозабезпеченим громадянам на суму 1128547,81 грн.
В рамках міської цільової програми «Дешевий хліб»: Надана допомога у виглядіадресної дотації на придбання хлібобулочних виробів з початку року на суму318770,4 грн… Отримують дотацію на хліб, згідно соціальних карт, 16960 чол.,які обслуговуються структурними підрозділами УСЗНП. Для забезпечення цільовогота адресного використання бюджетних коштів, громадянам дотації на придбанняхліба надається за допомогою електронних карток «Соціальна карточка одесита» в63 магазинах міста. Надано цільову дотацію виробникам хлібобулочних виробів м.Одеси, з початку року, на суму 1347654,33 грн.
За технічне обслуговуванняпрограми перераховано кошти на суму 14151,5 грн. Всього в рамках програмиадресну дотацію на придбання хлібобулочних виробів отримали 16960 чол. В рамкахпрограми перераховано кошти на суму 1680576,23 грн.
В рамках міської цільової програми з надання допомогинаселенню м. Одеси у сфері житлово-комунальних послуг на 2006 рік: — здійснено оплату зажитлово-комунальні послуги 1383 інвалідам по зору на суму 123019,48 грн. — 1026працівникам ЖКХ на суму 203620,97 грн. — надано матеріальну допомогу 92малозабезпеченим громадянам м. Одеси на погашення заборгованості по оплаті закомунальні послуги, згідно рішення комісії Одеської міської ради з аналізуматеріального становища громадян з початку року на суму 114003,83 грн. — наданоматеріальну допомогу 9 громадянам, яким більше ніж 100 років на суму 5682,66грн., а також 4 почесним громадянам м. Одеси на суму 1393,86 грн. Здійсненооплату за житлово-комунальні послуги пільговій категорії населення: — 75 членамсімей працівників міліції, які загинули при виконані службових обов'язків насуму 13641,2 грн. — 964 дітям — інвалідам до 16 років на суму 187626,8 грн. — 645 дітям-сиротам до 18 років на суму 131722 грн. — 101 вдові, які постраждаливнаслідок Чорнобильської катастрофи на суму 19001,2 грн. В рамках програминадано допомогу у сфері житлово-комунальних послуг 4299 чол. пільговоїкатегорії населення на суму 799 712 грн.
Згідно міської цільової програми надання допомогигромадянам, які проживають у м. Одесі та постраждали внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи: — надано грошову матеріальну допомогу 594громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на суму 297 000грн. — надано матеріальну допомогу 100 вдовам на суму 50000 грн. Всього врамках програми надана допомога 694 громадянам, які постраждали внаслідокЧорнобильської катастрофи на суму 347 000 грн.
В рамках усіх програм надано допомогу 64776 соціальнонезахищеним громадянам на суму 6 063 708,2 грн. [1; 8; 9]
Представленісоціальні програми, можна розподілити за наступними ознаками:
Заспрямованістю
Спрямовані на попередження негативних соціальних наслідків будь-яких процесів або явищ (страхові програми тощо)
Спрямовані на подолання негативних соціальних явищ або процесів (адресні програми)
Спрямовані на розвиток будь-якої соціальної сфери, або соціальної групи (програми розвитку) Грошова допомога в особливих випадках; страхування Програма «Дешевий хліб» Програма розвитку культури; Програма підтримки осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Програма надання допомоги у вигляді продуктів харчування та непродовольчих товарів соціально незахищеним верствам населення міста Одеси Програма розв'язання пріоритетних соціальних проблем м. Одеси з використанням механізму соціального замовлення
Програма підтримки ветеранів Великої
Вітчизняної війни 1941-1945 років та учасників бойових дій Програма надання послуг та інших видів допомоги соціально незахищеним верствам населення міста Одеси Програма сприяння зайнятості та активному довголіттю людей похилого віку Соціальний захист інвалідів та їх соціально-психологічна реабілітація Допомога на лікування; медично-соціальна реабілітація; послуги бані, пральні Профілактика СНІДу, ВІЛ-інфекції та наркоманії Адресна грошова допомога Боротьба з дитячою безпритульністю та бездоглядністю Допомога сім'ям загиблих міліціонерів; допомога сім’ям загиблих в Афганістані; Програма з надання дотацій населенню міста Одеси у сфері житлово-комунальних послуг Соціальне обслуговування тяжкохворих, у т.ч. на дому та в стаціонарних установах
Отже, наведеніданні свідчать про те, що політика стримування податків яка впроваджується,відбивається на тому, що в Одеському регіоні проводяться заходи щодо посилення адресностінадання допомоги. Реалізація цільових програм в Одесі за перше півріччя2006 року відповідно до Основних напрямків соціально-економічногороз витку м. Одеси на 2005-2015 роки, затверджених рішенням Одеської міськоїради від 11.10.2004 року № 3156-ІV, націлена на пріоритетними напрямками,зокрема, визначені покращення умов проживання людей, а також гарантованийцільовий, адресний соціальний захист населення. В той же час, на обслуговуваннів структурних підрозділах управління соціального захисту населення та праціОдеської міської ради перебувають громадяни, доходи яких дотепер нижчіпрожиткового мінімуму. Це, передусім, отримувачі соціальних пенсій, діти-сиротита під опікою, багатодітні та неповні сім’ї з дітьми, інші [4; 5].
Самеці особи визначенні Законом України “Про соціальні послуги”, як такі, щоперебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги. Зметою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, заклади соціальногозахисту надають їм різні види соціальних послуг [12, 32].
Затерміном діїнаведені програми переважно розділяються надовгострокові (на 8-10 років та більше) та постійно діючі, до них відносятьсятакі міські програми як Програма надання послуг та інших видів допомоги соціальнонезахищеним верствам населення міста Одеси, Адресна грошова допомога, Програма підтримкиветеранів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та учасників бойових дій таінші.
Замасштабністю в місті Одесі діють національні та регіональні програми.
Зарівнем комплексності: з всіх представлених програм, на вирішенняконкретних проблем конкретних категорій населення за допомогою певних дій націлено12, що становить майже 52%. Це великий відсоток, яких свідчить про дійсноцвілеве призначення програм, та конкретну направленість, а не допомогу«взагалі», коли дослідити результати та ефективність впровадження набагато складніше.
Заметодом надання допомоги:
§ у формі грошової допомоги – 5 програм (22%);
§ у формі надання соціальних послуг – 9 програм (39%);
§ у формі пільг та загальних дій, націлених на окрему соціальнукатегорію, чи сферу – 5 програм (22%);
§ у формі натуральної допомоги – 4 програми (17%).
Зцього видно, що більша увага надається цільовим програмам у вигляді соціальнихпослуг, які забезпечують покрашення рівня життя громадян, які потребуютьподібної допомоги.
Дляоцінки та аналізу дії міських цільових програм також важливою составноючастиною є суб’єктивна оцінка діючих програм з боку користувачів або клієнтів.
Методтакої оцінки полягає у проведенні соціологічних опитувань клієнтів тапотенційних клієнтів програми з метою з’ясування їх думки відносно якості таефективності тієї допомоги, яка передбачена тією чи іншою програмою. Свідченнямнеефективності діючої програми у цьому разі можуть бути незадоволеністьнаселення щодо кількості часу, який має витратити людина для того щоб отриматидопомогу (територіальна недоступність органів соціального захисту, великічерги), складність процедури отримання (велика кількість документів, щопотрібно зібрати, складність отримання довідок), неповагою з боку працівниківорганів соціального захисту, недостатньою інформацією (відсутність інформаціїщодо права на отримання допомоги в засобах масової інформації, відсутністьможливості отримати консультацію в органах соціального захисту тощо). Нажаль,багато з вище зазначених чинників наявні в процесі реалізації програми, про цесвідчать вибіркові опитування, які час-від-часу потрапляють у міські газети,телебачення тощо.
Важливимнедоліком реалізації цільових програм є відсутність комплексних моніторингів,які б могли свідчити про ефективність соціальної програми, а також неврахуваннясуб’єктивних оцінок користувачів програмами. Система соціального програмуванняповинна мати єдиний державний інструментарій оцінювання, який би дозволив спів ставлятирезультати та статистичні показники отримані в різних регіонах України. Тому щоаналіз ефективності цільових програм які впроваджуються в місті Одесі, та вякомусь іншому регіоні неймовірно ускладнюється відсутністю єдиних критеріїв оцінкипрограм.
Результатами діїбагатьох соціальних програм є досягнення більшої тривалості життя, зменшеннярівня смертності, захворюваності населення, покращення здоров’я. Такі програми, крім соціального, мають ще йекономічний ефект, який полягає у зменшенні втрат виробничого потенціалу, яківикликані передчасною смертю громадян, повною або частковою втратоюпрацездатності. Втрати держави через названі причини, а також їх зменшеннязавдяки дії певних соціальних програм видається можливим оцінити у грошовомувиразі. Так чи інакше, при розробці соціальних програм держава вимушенавирішувати цю проблему. Інформація про економічні втрати у зв’язку із втратамиздоров’я може бути використана привизначенні обсягів інвестицій в соціальні програми та оцінки економічногоефекту від їх реалізації. За певних обставин необхідно оцінити, чи не є занадтомалою віддача від майбутніх витрат, і чи є цілком обґрунтовані подібнідодаткові витрати. До того ж обмеженість коштів не дозволяє витрачати їх намалоефективні заходи.
2.3Порівняльний аналіз міських цільових програм міста Одеси та міста Луганська
Рівень життя населеннярегіонів України має загальні риси і, водночас, значну регіональнудиференціацію. Причинами цього є нерівність потенційних можливостей кожногорегіону.
Суттєвийрегіональні відмінності спостерігаються майже за всіма основними показниками. Територіальнівідмінності у рівні бідності та доходах населення характерні для будь-якоїкраїни, вони є наслідком диспропорцій економічного розвитку. Економічнезростання не може бути одномоментним, воно починається в територіальнолокалізованих «точках зростання», або центрах з найбільш сприятливими соціально-економічнимиумовами.
Інформаційноюбазою для формування ефективних соціальних програм регіонального розвитку, атакож для оцінки діючих програм є оцінка досягнутого рівня розвитку регіонів вцілому та за його окремими аспектами на основі статичних показників статистики.
За допомогоюміжрегіональних порівнянь рівня людського розвитку в цілому та за його окремимиаспектами є можливим визначенням найбільш проблемних регіонів та пріоритетнихнапрямів політики регіонального розвитку.
Так, до регіонівз високим рівнем людського розвитку належать АРК, Полтавська, Черкаська,Хмельницька, Вінницька області. Середні значення індексу людського розвитку (0,52-0,54)характерні для Київської, Харківської, Тернопільської, Львівської, Чернівецькоїта Одеської областей. Серед регіонів України з найнижчим рівнем людськогорозвитку – Донецька, Сумська, Миколаївська, Херсонська та Луганська області [15].
Найбільшпроблемним регіоном за станом людського розвитку є Луганська область (27рейтинг за шкалою інтегрального індексу [16]). Ситуація в регіоніхарактеризується найгіршими показниками соціального середовища, що пов’язано звисоким рівнем захворюваності на так звані «соціальні» хвороби.
Тому, дляпорівняльного аналізу міських соціальних програм було обране місто Луганськ тамісто Одеса, з метою прослідкувати відмінності в реалізації цільовихпрограм та виявити основні тенденцій регіонального соціального програмування.
За перше півріччя2006 року в Луганську були введені до дії, а також продовжують неперерванодіяти наступні міські цільові програми [15]:
1. Програмареалізації молодіжної політики в Луганську на 2006-2010 роки;
2. Програмапрофілактики злочинності на 2005 — 2010 роки;
3. Програма «Питнавода Луганщини»;
4. Програма запобіганняпоширенню дитячої бездоглядності на 2005 — 2006 роки;
5. Програма розвиткумасового спорту за місцем проживання та у місцях масового відпочинку населенняна 2005 — 2006 роки;
6. Програма соціальноїадаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, на 2004 — 2006 роки;
7. Програма«Шкільний автобус» на 2004 — 2010 роки;
8. Програма ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів на 2003 — 2006роки;
9. Програма відпочинкута оздоровлення дітей на період до 2008 року;
10.Програма розвиткумолодіжного житлового кредитування в Луганську на 2002 — 2012 роки;
11.Програмаімунопрофілактики населення Луганської області на2003 — 2006 роки;
12.Регіональна міжгалузева комплексна програма«Здоров'я нації» на 2002 — 2011 роки;
13.Програма«Багатодітні сім'ї»;
14.Програма розвиткудуховності, захисту моралі та формування здорового способу життя.
Отже, заспрямованістю дані програми поділяються на:
Спрямовані на попередження негативних соціальних наслідків будь-яких процесів або явищ (страхові програми тощо)
Спрямовані на подолання негативних соціальних явищ або процесів (адресні програми)
Спрямовані на розвиток будь-якої соціальної сфери, або соціальної групи (програми розвитку)
Програма профілактики злочинності на 2005 — 2010 роки
Програма «Шкільний автобус» на 2004 — 2010 роки
Програма реалізації молодіжної політики в Луганську на 2006-2010 роки
Програма запобігання поширенню дитячої бездоглядності на 2005 — 2006 роки
Програма відпочинку та оздоровлення дітей на період до 2008 року
Програма розвитку масового спорту за місцем проживання та у місцях масового відпочинку населення на 2005 — 2006 роки
Програма «Питна вода Луганщини»
Програма «Багатодітні сім'ї»
Програма розвитку молодіжного житлового кредитування в Луганську на 2002 — 2012 роки
Програма соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, на 2004 — 2006 роки
Регіональна міжгалузева комплексна програма «Здоров'я нації» на 2002 — 2011 роки
Програма ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів на 2003 — 2006 роки
Програма розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя
Програма імунопрофілактики населення Луганської області на 2003 — 2006 роки
Співставивширозподіл Одеських (див. п. 2.2) та Луганських програм, можна побачити, що у тойчас коли в Одесі цільові програми мають переважно адресну направленість, та передбачаютьконкретні дії, у Луганську переважають програми спрямовані на попередженнянегативних соціальних наслідків будь-яких процесів або явищ, а також нарозвиток якоїсь соціальної сфери чи групи населення.
Затерміном діїпрограми Луганська переважно розділяються надовгострокові (на 8-10 років та більше) та постійно діючі, а також програмикороткострокової дії, наприклад, Програма запобігання поширенню дитячої бездоглядності на2005 — 2006 роки, Програма соціальної адаптації осіб, звільнених з місцьпозбавлення волі, на 2004 — 2006 роки та інше. В порівнянні зОдеськими програмами, різниця мало відчутна, але важливим є питання щодоподальшого розвитку цільової сфери по закінченні дії терміну програми.
Замасштабністю в Луганську, як і в Одесі діють національні та регіональніпрограми.
Зарівнем комплексності: з всіх представлених програм міста Луганська,на вирішення конкретних проблем конкретних категорій населення за допомогоюпевних дій націлено 6, що становить 43%. Це невелика розбіжність з Одесою, детакий відсоток дорівнює 52%.
Заметодом надання допомоги: Метод допомоги Одеса (%) Луганськ (%)
1. Грошова допомога 22 21
2. Надання соціальних послуг 39 35
3. Пільги та загальні дії, націлені на окрему соціальну категорію, чи сферу 22 25
4. Натуральна допомога 17 19
Як видно зтаблиці, перше місце в методах надання допомоги і в Одесі, і в Луганську займаєнадання соціальних послуг. Така тенденція переважно викликана меншоюматеріальною витратою на подібні цільові програми.
Таким чином,пріоритетними заходами регіонального соціального програмування як для Одеси,так і для Луганська мають бути заходи щодо покращення розвитку такого методунадання допомоги, як натуральна допомога, а також комплексні заходи щодо розширеннянапрямів та сфер дії міських цільових програм.
Висновки
Однією з основнихфункцій сучасної держави є соціальна функція. Держава має відігравати провіднуроль у побудові соціально орієнтованого суспільства. Ефективне виконаннясоціальної функції держави передбачає створення дієвих інструментів для їїреалізації, дослідження широкого кола соціально-економічних проблем,взаємозв’язків соціальних процесів. Одним з найбільш ефективних і поширенихінструментів реалізації державної соціальної політики є соціальні програми.
Завданнясоціального програмування полягає у комплексному використанні всіх елементівсоціальної політики для досягнення поставленої мети. Програмування передбачаєне тільки формулювання цілей, але й визначення матеріальних, фінансових засобівреалізації.
В результатіузагальнення існуючих підходів до визначення «програми» та «соціальноїпрограми», було з’ясовано і обґрунтоване визначення державної соціальноїпрограми.«Державна соціальна програма являє собою системувзаємопов’язаних дій або заходів, що спрямовані на покращення рівня або якостіжиття певних контингентів населення, ініціюється державою і базується наперерозподілі коштів у системі державних фінансів».
Методологієюрозробки державних соціальних програм визначено як органічну єдність: загальноїлогіки розробки та специфічних методологічних принципів та підходів.
Класифікуватисоціальні програми в роботі пропонується за наступним комплексомкласифікаційних ознак: спрямованістю, територіальними масштабами, термінам дії,рівнем комплексності.
Зробивши оцінку тапорівняльний аналіз соціальних програм, які впроваджуються органами соціальногозахисту населення міста Одеси та міста Луганська, були отримані наступнівисновки:
По-перше, загальні підходи щодооцінки ефективності соціальних програм базуються на тому, що загальна оцінкабудь-якої програми складається з оцінки окремих її аспектів: організаційного,економічного, соціального, політичного тощо.
По-друге, тільки використанняєдиного, розробленого та перевіреного на практиці методологічногоінструментарію дозволяє отримувати об’єктиві оцінки якості та ефективності реалізаціїдержавних соціальних програм.
По-третє, аналіз статистичних данихщодо реалізацій міських цільових програм за перше півріччя 2006 року в містіОдесі довів, що політика стримування податків, яка впроваджується, відбиваєтьсяна тому, що в Одеському регіоні проводяться заходи щодо посилення адресностінадання допомоги.
По-четверте, порівняльний аналіз міськихцільових програм Одеси та Луганська довів, що регіональна оцінкасоціально-економічного розвитку є необхідною умовою для створення можливостейефективного розвитку кожного регіону та забезпечення належного рівня життя длявсіх людей, незалежно від місця проживання.
Таким чином,підтверджується гіпотеза роботи про те, що за наявності у держави відповідногоінструмента реалізації та оцінки виконання соціальної функції і оптимальномурозвитку системи соціального програмування, створюється комплекс необхіднихресурсних умов, який забезпечує підвищення загального життєвого рівнянаселення, подолання бідності, покращення якості життя населення.
Література
1. Головне управління праці тасоціальної політики в одеській області (офіційний веб-сайт) gupszn.odessa.gov.ua/
2. Гринькова В. М., Новикова М.М. Державне регулювання економіки: навчальний посібник. – Харків, 2004. – 756с.
3. Ерохина Е. А. Теория экономическогоразвития: системно-синергетический подход // ec-lit.agava.ru
4. Закон України «Про державнусоціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 01.06.2000 р. №1768-ІІІ
5. Закон України «Про місцевесамоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 875-ХІІ
6. Макарова О. В. Державні соціальні програми:теоретичні аспекти, методика розробки та оцінки: Монографія. – К.: Ліра-К,2004. – 328 с.
7. Москвин А. И. Методологические и методические основысоциально-экономического анализа уровней потребления: научный доклад. – К.:1996. – 59 с.
8. Одеська обласна державнаадміністрація (офіціальний веб-сайт) oda.odessa.gov.ua/
9. Официальный сайт города Одессы — www.odessa.ua/
10. Прогнозуванняі розробка Програм: Метод. Посіб./ В.Ф. Бесєдін ті інші; За ред. В.Ф. Бесєдіна.– К.: 2000 – 468 с.
11. Проектнийаналіз. – Київ: ТОВ «Видавництво Ліра», 1998 – 368 с.
12. Синчук С.М., Буряк В. Я. Право соціального забезпечення України: Навч. Посіб. / За ред.С. М. Синчук. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. – 306 с.
13. Сирота И. М.Право социального обеспечения в Украине: Учебник. – Изд. пятое, переработанноеи дополненное с учетом изменений действующего законодательства. – Харьков:«Одиссей, 2005. – 432 с.
14. Ходов Л.Г. Основыгосударственной экономической политики: Учебник. – М.: БЕК, 1997. – 278 с.
15. http://irp.lg.ua (Регіональний інформаційний портал «Луганщина»)
16. http://www.loga.gov.ua (офіційний сайт Луганської обласноїдержавної адміністрації)
Додаток 1
Системнасхема соціальної програми
/>
Додаток 2
Структурно-організаційнасхема соціальної програми
/>