Вступ
Інтенсифікація лісогосподарського виробництва на базі технічного переозброєння лісового господарства, переробних та інших галузей лісового комплексу – один з головних напрямків у подальшому розвитку України. У зв’язку з цим, важливе значення має підвищення ефективності використання, якості та надійності лісогосподарської техніки, рівня її технічного обслуговування та ремонту, включаючи організацію і проектування ремонтно-обслуговуючої бази.
Це питання особливо постає в сьогоднішніх умовах, коли ріст балансової вартості лісогосподарських машин, тракторів та автомобілів не супроводжується ростом цін на лісогосподарську продукцію. Це значно ускладнює фінансове становище державних господарств. Виходячи з цього, дуже гостро стоїть проблема підтримання вже нової техніки в роботоздатному стані, зниження затрат на технічне обслуговування і ремонт.
На даний час матеріально-технічна база лісогосподарських майстерень потребує укомплектовування новим технологічним обладнанням, яке дасть можливість виконувати більший об’єм робіт по ТО і ремонту лісової техніки. Потужності майстерень не дозволяють виконувати ремонт машин у нормативні строки, згідно плану робіт.
Через відсутність обладнання та пристосувань порушуються дуже часто вимоги, які передбачаються технологією поточного ремонту машин. Все це негативно впливає на робото здатність техніки.
Покращити існуюче становище можна лише за рахунок додаткових капітальних вкладень в реконструкцію та переоснащення існуючих ремонтно-обслуговуючих підприємств. Одним з резервів являються заходи по покращенню організації ремонту і ТО в господарствах.
Тому актуальною стала тема для написання дипломного проекту.
1. Вихідні дані для проектування
1.1 Загальна характеристика господарства і його виробничої діяльності
Коростенський держлісгосп розташований в центральній частині Житомирської області на території Коростенського і Володарськ Волинського адміністративних районів. Контора держлісгоспу знаходиться в м. Коростені в 4-х км від залізничної станції Коростень. Кліматичні умови тут мають помірно-континентальний характер, що в загальному є сприятливим для вирощування саджанців та сіянців.
Господарська діяльність держлісгоспу спрямована на дотримання принципів безперервного, невиснажливого і раціонального використання лісових ресурсів, збереження високопродуктивних стійких насаджень їх екологічних та інших корисних властивостей.
По даним попереднього лісовпорядкування загальна площа держлісгоспу становила 27123га. За минулий ревізійний період на підставі відповідних розпоряджень було прийнято 3057га.
Район розташування держлісгоспу характеризується досить розвинутою мережею шляхів транспорту загального користування. Основними транспортними магістралями в зоні діяльності держлісгоспу є залізниці, крім того, є шосейні і покращені дороги районного значення. Крім доріг загального користування, для транспортування деревини та лісогосподарських цілей використовується мережа ґрунтових лісових доріг.
Держлісгосп задовольняє потребу в деревині Коростенського і Володарськ–Волинського адміністративних районів. Найбільшими споживачами є Коростенський деревообробний комбінат і меблева фабрика.
Адміністративно-організаційна структура та загальна площа приведено в таблиці 1.1, а зміна площі за ревізійний період в таблиці 1.2.
Таблиця 1.1 — Адміністративно-організаційна структура та загальна площа ДП «Коростенське ЛГ» управління лісового господарства «Житомирліс»
Найменування лісництв, місцезнаходження контор
Адміністративний район
Загальна площа, га
Бехівське, кв. 39
Коростенський
7716
Омельянівське, кв. 7
Коростенський
5428
Турчинське, кв. 43
Коростенський
353
С. Нова Борова
Володарськ-Волинський
3237
Разом по лісництву :
3590
Ушомирське, с.Ушомир, кв.14
Коростенський
7303
Шершнівське, кв. 57
Коростенський
6143
Усього по держлісгоспу :
30180
У тому числі по адміністративних районах :
Коростенський
25943
Володарськ-Волинський
3237
Таблиця 1.2 — Зміна площі за ревізійний період ДП Коростенське ЛГ управління лісового господарства «Житомирліс»
Найменування лісництв
Найменування адміністративних районів
Площа в га за даними
Теперішнього лісовпорядкування
Попереднього лісовпорядкування
Державного обліку лісів на 1.01.96
Земельного балансу на 1.01.97
Бехівське
Коростенський
7716
4704
7716
7716
Омельянівське
Коростенський
5428
5428
5428
5428
Турчинське
Коростенський
353
353
353
353
Разом :
3237
3221
3237
3237
Ушомирське
Коростенський
7303
7293
7303
7303
Шершнівське
Коростенський
6143
6124
6143
6143
Разом по держлісгоспу:
30180
27123
30180
30180
В тому числі; по адміністративних районах:
Коростенський
26943--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
2А135
1
3
Пересувний компресор
1101-В5
1
4
Заточувальний верстат
3М634
1
5
Горн ковальський
2275П
1
6
Трансформатор зварювальний
ТС-300
1
7
Ванна для миття деталей
ОМ-1316
2
8
Верстат слюсарний
ОРГ-1468
5
9
Стелаж для деталей
цеховий
6
10
Ручний візок
цеховий
2
Не менш важливою умовою якісного виконання робіт з ТО і ремонту лісогосподарських машин є забезпеченість кадрами ремонтних робітників та спеціалістів. На сьогоднішній день штат ремонтної майстерні складає: завідувач майстернею, майстер-наладник, 2 слюсарі-ремонтники, 1 зварювальник, 1 токар, 1 слюсар по ремонту електрообладнання. Раціональна організація ремонту машин дозволить провести розподіл машин і агрегатів, що будуть ремонтуватись в майстерні, і визначити номенклатуру тих, що будуть направлятися на спеціалізовані підприємства та на ремонтні заводи.
У зв’язку з цим дуже багато складних і важливих задач постає перед інженерною службою ДП «Коростенське ЛГ». Однією з головних постає задача з аналізу та удосконалення схеми поточного ремонту лісогосподарської техніки в ремонтній майстерні.
Машини подаються в ремонт після миття, що проводиться вручну. Але дуже часто миття полягає в очищенні трактора або автомобіля від ґрунту, пилу та біологічних решток. Інструмент, знаряддя та ремонтні матеріали для очисних робіт не завжди відповідають вимогам та технології.
Паралельно з очищенням машини проводиться перевірка герметичності та підтікання головних систем трактора, автомобіля, лісогосподарських машин та обладнання. Значний ефект та продуктивність праці можна підвищити за рахунок використання мийних машин.
На сьогоднішній день ремонт проводиться тупиковим методом. Проводиться зняття несправного агрегату або деталі, миття її в мийній ванні. Після розбирання майстер або завідувач майстернею визначає придатність деталі для подальшої експлуатації. У випадку вибракування деталі, її заміняють на нову, взявши зі складу запасних частин. На кожну машину ведеться документація по використанню запасних частин і матеріалів. Необхідно відмітити, що відсутність достатньої кількості розбирально-складального обладнання, спеціальних стендів погіршують умови роботи слюсарів та якість ремонту. Ремонт двигунів та інших агрегатів по можливості проводиться в ремонтній майстерні за участю майстра та завідуючого майстернею.
У зв’язку з відсутністю обладнання фарбувальні роботи проводяться в автомобільному гаражі держлісгоспу.
Трактори, автомобілі та обладнання після роботи в лісовому масиві очищають, проводять обслуговування і ставлять на зберігання на території машинного двора.
Таким чином, основними резервами покращення стану ремонтної бази ДП ”Коростенський ЛГ” слід вважати: підвищення продуктивності праці, механізація трудомістких ремонтних процесів, нова техніка та ремонтно-технологічне обладнання, інструменти. Необхідно подбати про кваліфіковані кадри та удосконалити організацію проведення поточного ремонту і технічного обслуговування машин.
1.4 Задачі дипломного проектування
Вихідним матеріалом для виконання дипломного проектування виступають результати комплексного аналізу господарської діяльності ДП ”Коростенський ЛГ”, роботи машинно-тракторного парку та ремонтно-обслуговуючої бази. Основну увагу зосереджено на ремонтній майстерні.
Розбудова, технічне переоснащення та реконструкція сервісних, структурних систем, спроможна максимально знизити витрати в в лісовому комплексі внаслідок простоїв машин з технічних причин з мінімальними технологічно потрібними витратами ресурсів на ремонт. Удосконалення ремонтної бази уможливлює зниження втрат продукції галузі, ресурсозаодщадження як в основному, так і в обслуговуючому виробництві.
В процесі дипломного проектування нам необхідно вирішити наступні актуальні задачі:
— провести аналіз і обґрунтувати доцільність переоснащення ремонтно обслуговуючої бази;
— провести розрахунок об’ємів ремонтно-обслуговуючих робіт ремонтної майстерні, розрахувати необхідну кількість працюючих;
— провести підбір ремонтно-технологічного обладнання та представити план ремонтно-монтажної дільниці;
— обґрунтувати конструкцію стенду по ремонту двигунів;
— розробити заходи по покращенню стану техніки безпеки та охорони праці в ремонтній майстерні;
— виконати техніко-економічне обґрунтування дипломного проекту.
2. Технологічна частина проекту
2.1 Визначення річного обсягу робіт на технічне обслуговування і ремонт МТП
Для визначення структури ремонтно-обслуговуючих робіт (РОР) та їх об’єму по підтриманню машин та обладнання ДП «Коростенське ЛГ» в працездатному стані необхідно розрахувати середньорічну кількість ремонтів і ТО для машин даного виду і даної марки і встановити вид ремонтних робіт виконуваних на ремонтному підприємстві [3, 4 ].
Річну кількість капітальних ремонтів визначають за формулою:
2.1 – для тракторів і меліоративних машин;
2.2 – для автомобілів, причепів та напівпричепів;
2.3 – для складних та самохідних лісогосподарських машин;
2.4 – метало-ріжучі верстати, ковальсько-пресове обладнання;
Ккр = Км Ч Окр Ч П1 Ч П2 (2.1)
Ккр=КмЧОкрЧП3ЧП4ЧП5 (2.2)
Ккр=КмЧОкрЧП7 (2.3)
Ккр=КмЧОкр (2.4)
де Км – кількість машин, число РОД даного виду;
Окр – річний коефіцієнт охоплення машин капітальним ремонтом;
П1, П2,… П7 – поправочний коефіцієнт.
П1 = 1,06 – враховуючий особливості експлуатації.;
П2 = 1,0 – середній вік в автопарку та тракторному парку;
П3 = 1,15 – категорію дорожніх умов;
П4 = 1,15 – склад автопоїзда;
П5 = 0,91 – природньо-кліматичні умови еагрофірмалуатації;
П7 = 1,15 – загальні умови експлуатації.
Сумарна річна трудомісткість капітальних ремонтів для тракторів, землерийних і меліоративних машин, автомобілів, складних та самохідних лісогосподарських машин, метало-ріжучих станків, ковальсько-пресового обладнання і ремонтно-технологічного обладнання знаходимо за формулою:
Те кр = [ Ккр ] Ч Ткр (2.5)
для всіх машин крім автомобілів;
Те кр = [ Ккр ] Ч Ткр Ч П3 – П4 Ч П5 (2.6)
для автомобілів, причепів та напівпричепів;
де, [ Ккр ] – ціле число КР.
Ткр – трудоємкість одного КР для господарств, люд.-год.
Річну кількість планових потокових ремонтів для:
тракторів і меліоративних машин
/>(2.7) продолжение
--PAGE_BREAK--
складних та самохідних лісогосподарських машин:
Кпрп = Км•П9•П12 – [Ккр] (2.8)
складних машин:
Кпрп = Км•П9•П12 (2.9)
лісогосподарських машин:
Кпрп = Км•П10•П13 (2.10)
металоріжучих верстатів і ковальсько-пресового обладнання:
Кпрп = Км•(1 – Окр-Оср) (2.11)
ремонтно-технічного обладнання:
Кпрп = Км•(1 – Окр) (2.12)
де, Вг – плануємий середньорічний заробіток однієї машини, люд./год.
Вто-3 – періодичність ТО-3;
Вто-3 – 960 мото.-год.
П9, П10, П12, П13 – поправочні коефіцієнти враховуючи:
наявність у парку машин з гарантійним періодом
П9 = 0,86; П10 = 0,87
списання зношених машин
П12 = 0,86; П13 = 0,87
Відповідно і сумарна річна трудомісткість планових потокових ремонтів для тракторів і меліоративних машин визначається по формулі:
Кср = Км•Оср (2.13)
де, Оср – коефіцієнт охвату обладнання середнім ремонтом.
Середня річна трудомісткість визначається по формулі:
Теср = [Ккр]•Тср (2.14)
де, Тср – нормативна трудомісткість одного середнього ремонту, люд. год.
Річне число ТО-1, ТО-2, ТО-3 по кожній марці тракторів, землерийних машин визначена по формулі:
/>/>(2.15)
/>(2.16)
/>(2.17)
де, Вто-3 = 960 мото.-год.
Вто-2 = 240 мото.-год.
Вто-1 = 60 мото.-год.
Нормативи проведення ТО.
Сумарна річна трудомісткість для ТО-1, ТО-2, ТО-3 тракторів і землерийних машин визначається за формулою:
Тето-3 = [Кто-3]•ТО-3 (2.22)
Тето-2 = [Кто-2]•Тто-2 (2.23)
Тето-1 = [Кто-1]•Тто-1 ( 2.24)
де, Тто-3; Тто-2; Тто-1 — трудомісткість одного ТО для господарства, люд.-год.
Річне число ТО-2 і ТО-1 по кожній марці автомобіля, причепа і напівпричепа визначаємо за формулою:
Сумарна річна трудомісткі для ТО-2, ТО-1 автомобілів і причепів визначається по формулі:
Тето-2 = [Кто-2] Тто-2•П3•П4 П5 (2.25)
Тето-1 = [Кто-1] Тто-1•П3•П4 П5 (2.26)
де, Тто-2 і Тто-1 – трудомісткість одного ТО для господарств, люд./год.
П3, П4, П5 – поправочні коефіцієнти враховуючи
П3 = 1,15 – категорію дорожніх умов;
П4 = 1,15 – склад автопоїзду;
П5 = 0,91 – природньо-кліматичні умови експлуатації.
Річне число ТО-1 і ТО-2 по кожній марці зернозбиральних комбайнів визначається по формулі:
Кто-1 = Км•3 (2.27)
Кто-2 = Км•П9•П12 – [Ккр] (2.28)
Сумарна річна трудомісткість визначається по формулі:
Тето-2 = [Кто-2]•Тто-2 (2.29)
Тето-1 = [Кто-1]•Тто-1 (2.30)
де, Тто-2, Тто-1 – трудомісткість одного ТО для складних машин.
Річний обсяг ремонтно-обслуговуючих робіт ДП ”Коростенський ЛГ” може бути виконаний аналітичним, графічним і вірогідним способом. В дипломному проекті річний об’єм ремонтно-обслуговуючих робіт визначають за методикою кафедри ремонту машин. Результати розрахунку зведені в таблицях 1 (додатків) та таблиці 1.1.
Об’єм ремонтно-обслуговуючих робіт по господарству складає 28000 люд. год. При цьому найбільше обсяги робіт припадають на ремонт і технічне обслуговування тракторів – 7559 люд. год., автомобілів і причепів – 7527 люд. год. Для виконання вказаних робіт, на рік необхідно мати в господарстві 13 ремонтних робітників, складне ремонтно-технологічне обладнання.
Працездатність тракторів та автомобілів потрібно забезпечувати на протязі року, а ряду лісогосподарських машин та агрегатів – сезонно. Виходячи із вказаних особливостей лісогосподарського виробництва, ремонтно-обслуговуюча база господарства повинна створюватись з урахуванням, забезпечення працездатності машинно-тракторного парку в задані строки і при мінімальних затратах матеріальних і трудових ресурсів.
Успішне вирішення цього завдання може бути дише при раціональному плануванні технічних обслуговувань і ремонтів машинно-тракторного парку, розподілі праці і кооперуванні ремонтних підприємств.
2.1 Розподіл ремонтно-обслуговуючих робіт між ремонтними підприємствами
Ремонтно-обслуговуюча база лісового господарства має необхідні підприємства для виконання всіх видів робіт і ТО і ремонту. Але великий об’єм і широка номенклатура робіт викликає необхідність постійно розвивати і проводити удосконалення структури потужності і взаємозв’язку ремонтно-обслуговуючих підприємств.
Капітальний ремонт тракторів, автомобілів, а також роботи по централізованому відновленню деталей виконують по спеціалізованих ремонтних підприємствах та заводах. Всі інші види ремонту – в ремонтній майстерні.
В ремонтній майстерні планується проводитись поточний ремонт повнокоплектної техніки, ТО тракторів, агрегатів, стендів та верстатів майстерні.
Остаточний розподіл об’єктів робіт по ТО і ремонту лісогосподарської техніки між ремонтними підприємствами повинен проводитись із урахуванням місцевих умов, в залежності від стану наявних в господарствах машин, перспектив розвитку ремонтної бази. Розподіл річного об’єму ремонтних робіт проведено в таблиці 2 додатків. Із таблиці 2 додатку бачимо, що трудомісткість ремонтних робіт, які потрібно виконати в ремонтній майстерні складає 14218,3 люд.-год. Планується виконати роботи, загальною трудомісткістю 4058 люд.- год. виконати в спеціалізованих підприємствах та на ремонтних заводах.
Таблиця 2.1 — Результати розрахунку річного об’єму робіт по типа машин
Типи машин
Ремонт
Технічне обслуговування
Всього по типам
ТСКР
ТССР
ТСТР
ТСТО3
ТСТО2
ТСТО1
ТСТО
ТСТОХ
Трактори
1255
3299
767
705
958
406
169
7559
Автомобілі і причепи
920
4754
1090
763
7527
Крани
513
1862
35
162
435
3007
Ліс. машини
2135
26
479
2640
Обладнання РМ
1177
463
716
199
2554
Обладнання нафтоскладів
297
186
483
Машини складів
84
710
3436
4330
Всього
3949
463
13476
767
2127
5730
406
1083
28000 продолжение
--PAGE_BREAK--
2.3 Планування роботи ремонтної майстерні
2.3.1 Обґрунтування схеми технологічного процесу поточного ремонту машин
На основі аналізу стану ремонтно-обслуговуючої бази ремонтної майстерні ДП ”Коростенське ЛГ” Житомирської області, виникає доцільність в удосконаленні схеми тех. процесу поточного ремонту лісогосподарських машин.
При розподілі заходів будемо спиратись на останні досягнення в галузі ремонту машин, взявши на озброєння агрегатно-вузловий метод ПР (поточного ремонту) машин і обладнання механізації лісового господарства. Технологічний процес ремонту починається із очищення машин від бруду біологічних решток, зливу відпрацьованого масла.
Після миття та часткового під розбирання, машина поступає в ремонтно-монтажне відділення. В цьому відділенні організовано два потоки. Один проходить вздовж РМ, інший – з тупиковим розміщенням машин і вузли миються в мийних ваннах та з допомогою машин та розбираються.
Помиті вузли та деталі направляються на відповідні дільниці для дефектування, ремонту, випробування.
Тобто, перед ремонтом оцінюється технічний стан. деталей, порівнюється з технічними вимогами, робиться висновок про їх подальше використання. Для випробування та регулювання вузлів та агрегатів в ремонтній т и передбачається встановити стенди, придбати інструмент, пристосування.
Після цього проходить розбирання машин із вузлів і агрегатів. У відповідності яприйнятої організації, передбачається ремонт окремих агрегатів в РТП. Відремонтовані машини надходять до дільниці заправки та обкатки машин.
Проходить заправка техніки пальним, оливами та іншими технічними рідинами.
Проходить перевірка та регулювання всіх агрегатів, вузлів та систем об’єкта, що виходить з ремонту.
Далі, при необхідності, проходить дозаправка машин та їх обкатка на майданчику біля приміщення ремонтної майстерні.
2.3.2 Обґрунтування складу виробничих і допоміжних дільниць РМ та підбір основного ремонтного технологічного обладнання
Структуру ремонтної майстерні та склад виробничих і допоміжних дільниць приймаємо виходячи із технологічного процесу ремонту машин і вже існуючих типових проектів ремонтних підприємств.
Як правило, ремонтні майстерні для колгоспів і радгоспів включають дільниці: зовнішнього очищення та миття, ТО та діагностування, ремонтно-монтажну, ремонтну двигунів, ремонтну і регулювання паливної апаратури, ремонту електрообладнання, зарядки АКБ, ремонту лісогосподарських машин, ковальсько-зварювальну, слюсарно-механічну.
Розроблений проект включає також шиномонтажну та фарбувальну дільницю. Передбачене приміщення для складу запасних частин та інструменту. Для визначення складу основного технологічного обладнання, за основу візьмемо:
— технологічний процес ремонту;
— трудомісткість виконання окремих видів робіт або операцій.
До основного технологічного обладнання слід віднести: діагностичні стенди, зварювальне обладнання, мийні машини, металорізальні верстати, стенди для розбирально-складальних робіт. Для визначення трудомісткості певного виду ремонтних робіт скористаємось формулою:
Ті=0,01Трт×Хі; (2.31)
де Трт – річна трудомісткість ремонтних робіт РМ, люд.-год.;
Хі – процент даного виду робіт від річної трудомісткості.
В таблиці 3 додатків приведено розподіл річної трудомісткості РОР (ремонтно-обслуговуючих робіт) по видах.
Як видно з таблиці, найбільш трудомісткими являються ремонтно-монтажні – 2275 люд.-год., складально-регулювальні – 4194 люд.-год., обкаточно-випробувальні – 953 люд.-год.
2.4.3 Визначення чисельності працюючих ремонтної майстерні
Всі працюючі ремонтної майстерні, в залежності від роботи та обов’язків, які виконують, поділяються на слідуючи групи: виробничі робітники, допоміжні робітники, інженерно-технічні працівники.
До виробничих робітників слід віднести: слюсарі –ремонтники, слюсарі-мийники, верстатники, ковалі, зварювальники, бляхарську, слюсарі-електрики та інші.
До допоміжних робітників відносимо: наладчики верстатів, завідуючий складом, підсобні працівники, прибиральниці.
До інженерно-технічних працівників відносимо: завідуючого майстернею, нормувальника, техніка по ремонту.
Для визначення чисельності виробничих робітників скористаємось розрахунковим методом. Чисельність робітників визначаємо в залежності від об’єму та виду ремонтних робіт по наступних формулах:
/>, (2.32)
/>, (2.33)
де />і /> — явочна і списочна кількість робітників;
Тділ. – трудомісткість робіт по окремій дільниці чи робочому місцю, люд.- год.;
Фн.р., Фд.р. – номінальний і дійсний фонд часу роботи робітників, год.;
К – планових коефіцієнт перевиконання норм виробітку.
Результати розрахунків чисельності виробничих робітників по дільницях ремонтної майстерні зведено в таблиці 4 додатку. Згідно таблиці, приймаємо, що в РМ повинен бути Рсп=8 чол.
Чисельність допоміжних робітників складає 10% від чисельності основних виробничих робітників. Для нашої майстерні Рдоп.=1 чоловік.
Чисельність інженерно-технічних працівників, службовців, молодшого обслуговуючого персоналу приймаємо відповідно 8%, 2%, 2% від суми виробничих і допоміжних робітників, і розраховуємо по формулі:
Рітр.=(Рсп.+Рдоп.)×0,08 (2.34)
Рсп.=(Рсп.+Рдоп.)×0,02 (2.35)
Рмол.=(Рсп.+Рдоп.)×0,02 (2.36)
де Рітр., Рсп., Рмол – чисельність відповідно інженерно-техніних працівників, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу.
Тоді отримаємо:
Рітр.=(8+1)×0,08=1;
Рсп.=(8+1)×0,02=1;
Рмол.=(8+1)×0,02=1.
Приймаємо; Рітр.=1чол.; Рсп.=1чол.; Рмол=1чол.
Загальний штат працюючих ремонтної майстерні буде складати:
РРМ=Рск+Рдоп+Рітр+Рсл+Рмол, (2.37)
РЦРМ=8+1+1+1+1=12 чоловік.
2.3.4 Визначення потрібної кількості ремонтно-технологічного обладнання для дільниці
Для визначення потрібної кількості та типу технологічного обладнання скористаємось даними технології ремонту техніки для даної майстерні та трудомісткістю окремих видів робіт по дільницях. Розрахувати необхідно кількість основного обладнання, на якому будують виконуватись найбільш трудомісткі роботи.
Кількість метало ріжучих верстатів розраховуємо за формулою:
/>, (2.38)
де Твер.м. – річна трудомісткість метало ріжучих верстатів, люд.-год.;
Кн – коефіцієнт нерівномірності завантаження підприємства.
Кн=1,0...1,3;
ηс – коефіцієнт використання обладнання даного типу, ηс=0,86...0,9;
Фд.о. – дійсний фонд часу роботи обладнання,
Фн.р.=2070 год.;
Фд.о.=0,96×Фн.р.×С
де С – коефіцієнт змінності, С=1;
Фд.о.=0,96×2070×1=1987 год.
Тоді для визначення токарних верстатів маємо:
/> продолжение
--PAGE_BREAK--
Приймаємо один токарний верстат.
Кількість зварювальних апаратів визначаємо по формулі:
/>, (2.39)
де тр.зв. – кількість робітників зварювальників.
Тоді:
/>
приймаємо для відділення 1 зварювальний апарат.
Перелік ремонтно-технологічного обладнання дільниць ремонтної майстерні приведемо в таблиці 5 додатку — „Специфікація обладнання ремонтної майстерні”.
2.4.5 Загальна компоновка виробничого корпусу, технологічне планування дільниць майстерні
Для розрахунку площ виробничих дільниць ремонтної майстерні можна скористатися питомими площами на 1 робітника; на 1 робоче місце розрахувати площу, яку займає обладнання і скористатись перехідним коефіцієнтом; питомою площею на 1 ремонт.
Виходячи із специфіки роботи відділень або дільниць та їх обладнання, застосовують ці способи в різних комбінаціях. Для визначення виробничих площ дільниць зовнішнього миття, ремонтно-монтажної, То і діагностики, заправки і обкатки, скористаємося формулою, яка враховує площу, зайняту машиною і обладнанням:
Sділ.=(Fоб.+Fм)δ, (2.40)
де δ – коефіцієнт, що враховує робочі зони та проходи;
Fоб. – площа, зайнята обладнанням, м2;
Fм — площа, зайнята машиною, м2.
Для визначення площ інших дільниць скористаємось формулою:
Sділ.=Fоб×δ, (2.41)
У даному випадку беремо площу обладнання, враховуючи робочі зміни і приходи. Виробничі дільниці розміщено в межах виробничого корпусу. В представленій майстерні виконано компановку виробничих дільниць з основним прямим потоком. Дільниці розбирання та ремонтно-монтажна знаходиться в середній частині будови по всій довжині. Дільниці ремонту агрегатів, вузлів і деталей машин розміщено з двох сторін ремонтно-монтажної дільниці, дільниці заправки і обкатки.
Ось деякі вимоги до виконання планування ремонтної майстерні. На кресленні корпуса вказують зовнішні стіни, перегородки між окремими приміщеннями, двері, вікна. Всі проходи входять до проїздів або закінчуються виходом із приміщень. Обладнання кожного робочого місця розміщують у порядку виконання операцій технологічного процесу ремонту.
Місця зберігання рем. фондів повинні знаходитись в робочій зоні підйомно транспортного механізму.
2.4 Планування завантаження РМ
Планування ремонтної майстерні ДП ”Коростенське ЛГ” управління лісового господарства «Житомирліс» здійснюється за допомогою графіка завантаження майстерні. Графік розробляється з урахуванням рівномірного завантаження майстерні на протязі року х урахуванням завершення ремонту і постановку машин на лінійку готовності не пізніше двох тижнів до початку середнього строку їх використання. Вихідними матеріалами розрахунків і побудови графіка є:
План-графік ТО: ремонту МТП;
Графік машинно-користуваня МТП;
Ефективні, науково-обгрутнованні строки підстановки техніки до польових робіт.
Дані про розподіл ремонтних робіт між ремонтно-обслуговуючими підприємствами.
Графік завантаження РМ будують у наступній послідовності:
1.Складаємо таблицю розподілу ремонтних робіт по місяцях року;
2. Відкладаємо, в масштабі, по осі ординат число ремонтних робітників (середнє) Рср;
3. Відкладаємо, в масштабі, по осі абсцис час роботи майстерні в календарних днях (фонд часу роботи робітника);
4. Робота по ремонту різних видів машин відкладається у вигляді прямокутника, площа якого відповідає об’єму робіт, люд. год.
Середня кількість робітників, які повинні бути в майстерні для проведення робіт по ТО, ремонту машин у встановленні строки на протязі року визначаємо за формулою:
/>, (2.42)
де /> — сумарна трудомісткість ремонтних робіт РМ;
/>=14218 люд. год.
Фн.р. – номінальний фонд часу робітників, год.:
Фн.р.=2070 год.
Тоді
/>чол. />6,9 чол.
Запишемо формулу, яка використовується для визначення кількості ремонтних робіт, які виконуються на протязі окремих місяців, а не за повний період:
/>, (2.43)
де /> — трудомісткість і-ї роботи, люд. год.;
/> — фонд часу роботи за період відведений на виконання і-ї роботи.
При побудові графіка завантаження, в першу чергу планують роботи по То і ПР автомобілів, вони плануються рівномірно на протязі 12 місяців. У другу чергу планують ПР і ТО тракторів. В зимовий період планують більший об’єм ремонтних робіт – ПР тракторів, а в літній період – менший об’єм робіт.
Після цього планують роботи із різко вираженою сезонністю: ПР плугів, борін, культиваторів, агрегатів.
Додаткові роботи плануються виконувати в ті місяці, в які майстерня менш завантажена основною роботою.
Графік завантаження РМ приведемо на листі 4 графічної частини проекту.
Виробничу програму РМ визначаємо за формулою:
/>, (2.44)
де Тум. – трудомісткість, що відповідає одиниці умовного ремонту;
Тум=300 люд.-год.
Кк – коефіцієнт проектування;
Кк=1,02
Виробнича програма становить:
/>ум. ремонтів.
2.5 Обґрунтування розробки ремонтно-монтажної дільниці
Однією з відповідальних операцій при ремонті машин є ремонтно-монтажні роботи, які включаючи розбирання і складання. Доцільність розробки ремонтно-монтажної дільниці пояснюється великими обсягами цих робіт. Вони дорівнюють 6952 і становлять близько 50% робіт ремонтної майстерні. Від якості проведення цих робіт залежить робото здатність цих деталей. Щодо організації, ремонтно-монтажні роботи виконують на дільниці стаціонарним обладнанням..
Зняті з машини агрегати і вузли розбирають і складають на стаціонарних стендах, розміщуючи їх в спеціальних контейнерах або тарі. Забороняється розкомплектовувати під час ремонту деталі і вузли машини, які балансуються і для них розукоплектація не допускається.
Під час виконання цих робіт особливу увагу слід звернути на наявність ремонтно-технічного обладнання.
При підбиранні обладнання доцільно включати до переліку підйомно-транспортне обладнання (електричні талі) підйомники, пересувні візки. Доцільно мати на дільниці комплект знімачів та прес. Щодо проведення складальних робіт, слід мати оснастку та інструменти для запресування підшипників. У відповідності до потреб, мати підібране для дільниці ремонтно-технічне обладнання, яке представлено у таблиці 1.