Міністерство освіти і науки
Головне управління освіти і науки
Полтавської обласної державної адміністрації
Професійно-технічне училище № 53
ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА
НА ТЕМУ: Збирання кукурудзи на зерно СК-5 «Нива.
Ремонт редуктора приставки ППК-4
за професією «Тракторист-машиніст с/г виробництва;
слюсар з ремонту с/г машин та устаткування; водій автотранспортних засобів категорії «В», «С»
Учня групи № 31-Т
Сухова Олексія В’ячеславовича
Керівник роботи:
Редькін Олексій Олексійович
с. Войниха
2010
Зміст
Вступ
Розділ 1. Тема: 1 завдання
1.1 Загальні відомості про господарство підприємства
1.2 Розташування і напрямок господарської діяльності
1.3 Виробничо-технічне забезпечення господарства.
1.4 Значення даної роботи в с/г виробництві
1.5 Агротехнічні вимоги при виконанні даної роботи
1.6 Вибір агрегату та його комплектування
1.7 Технологічна наладка МТА
1.8 Основні операції підготовки поля агрегату до роботи
1.9 Параметри і способи контролю даної роботи
1.10 Щозмінне технічне обслуговування агрегату
1.11 Правила техніки безпеки при виконанні роботи
Висновок
Розділ 2. Тема: 2 завдання
2.1 Технологічний процес ремонту
2.2 Порядок виконання роботи
2.3 Вимоги до інструменту та обладнання при виконанні даної роботи
2.4 Правила техніки безпеки при виконанні даної роботи
Висновок
Розділ 3. Охорона праці
3.1 Охорона праці при виконанні с/г операції
3.2Охорона праці при виконанні ремонтних робіт
3.3 Екологічний захист навколишнього середовища при виконанні с/г операцій та ремонтних робіт
Висновок
Використана література
Вступ
Комбайни мають давню історію. У 1868 р. російський агроном Андрій Романович Власенко перший в світі створив зернозбиральну машину, яка зрізувала колоски, обмолочувала їх і збирала зерно із збоїнами в скриню. Однак ідея А. Р. Власенка не знайшла виробничого застосування і майже до 30-х років XX століття застосовували в нашій країні і за рубежем лише багатофазний спосіб збирання зернових культур.
Перші радянські комбайни були виготовлені в липні 1930 р. на заводі «Комунар» в м. Запоріжжі. Комбайни випускалися під маркою «Комунар». Це були причіпні, безмоторні комбайни, з шириною захвату жатки 4600 мм і молотарки 796 мм.
У 1932 р. на Саратовському заводі «Саркомбайн» почали випускати комбайни СЗК, будова яких була такою, як і комбайнів «Комунар». У цьому ж році став до ладу завод-велетень «Ростсельмаш» в м. Ростові, який почав виробництво причіпних комбайнів С-1. Це вже були комбайни з двигунами, шириною захвату жатки 6100 мм і молотарки 915 мм.
З ініціативи СРСР у 1932 р. були вперше проведені міжнародні випробування зернозбиральних комбайнів в одному з радгоспів на Північному Кавказі. Крім радянських, тут були представлені комбайни США, Англії, Франції, Німеччини та інших країн. Випробування показали, що СРСР став однією з провідних країн у комбайнобудуванні.
З 1936 р. по 1941 р. Люберецький завод виготовляв комбайни СКАГ-5А з шириною захвату жатки 2540 мм і молотарки 1240 мм.
Особливо бурхливо почало розвиватися комбайнобудування в нашій країні після Великої Вітчизняної війни. У 1947 р. на заводі «Ростсельмаш» почали випускати причіпні моторні комбайни С-6. Цей рік став роком народження самохідних комбайнів, виробництво яких було зосереджено на заводах Таганрога і Тули. До 1955 р. випускали комбайни С-4, а з 1955 р. по 1958 р. — С-4М. У цей же період заводи Ростова і Запоріжжя випускали потужні комбайни РСМ-8 — моторні, причіпні, з шириною захвату жатки 6000 мм та молотарки 1320 мм.
З 1958 р. по 1962 р. господарствам поставляли комбайни СК-3, а потім — СК-4. Останні на всесвітній виставці в Брюсселі (Бельгія) в 1964 р. нагороджено призом «Гранд-Прі». Випускали також їх модифікації СКП-3 (СКП-4), СКПР-3 (СКПР-4) та СКГ-3 (СКГ-4).
У 1965 р. розпочато виробництво начіпних комбайнів НК-4, вузли і агрегати якого монтували на самохідне шасі СШ-75.
Після збирання врожаю комбайни демонтували, а шасі СШ-75 використовували на різних сільськогосподарських роботах. З 1969 р. начіпний комбайн випускають під маркою ІТК-5.
Красноярський завод у 1969 р. розпочав виробництво комбайнів СКД-5 «Сибиряк», обладнаних двома молотильними апаратами і призначених для збирання важкообмолочуваних культур. Пропускна здатність молотарки — 5 кг/с хлібної маси. їх випускають під маркою СК.Д-5М.
Рік 1971. На заводах Ростова і Таганрога розпочато виробництво комбайнів СК-5 «Нива» і СК-6 «Колос». Вони увібрали в себе останні досягнення науки і техніки. Але й сьогодні ці комбайни вже не повністю задовольняють вимоги сільськогосподарського виробництва. Тому у постанові липневого (1978 р.) Пленуму ЦК КПРС відмічається: «У найкоротший строк здійснити заходи по модернізації вироблюваних зернозбиральних комбайнів з тим, щоб усунути їх конструктивні недоліки і підвищити продуктивність. У найближчі роки організувати виробництво більш потужних комбайнів досконалих конструкцій».
Вчені, конструктори, винахідники і спеціалісти працюють над удосконаленням комбайнів у двох напрямках.
Перший — дальше вдосконалення конструкцій і технології збирання зернових культур (збільшення пропускної здатності, універсалізація, автоматизація, вдосконалення технологічного процесу роботи і поліпшення умов праці).
Другий — створення нових технічних засобів, які дали б можливість такі операції, як вилучення з вороху зерна і його очищення, виконувати в стаціонарних умовах — на току. При цьому можна було б уникнути втрат зерна за молотаркою комбайна, що навіть при дотриманні агротехнічних вимог становлять 1,5%. Наприклад, випробовують засоби, які на полі скошують (або підбирають валки) хлібну масу і дещо подрібнюють. Потім її звозять на тік, де на стаціонарному агрегаті домолочують, виділяють з вороху і очищають зерно. Створюють машини, що зрізують хліб, обмолочують, виділяють зерно з грубого вороху, а дрібний («невійку») збирають у візки, відвозять на тік, де очищають зерно.
Ведуть також роботи по удосконаленню технології та технічних пристроїв для збирання незернової частини врожаю.
Однак досягти високопродуктивного використання наявних машин і одержати належний економічний ефект від їх використання — ось основне завдання. Виконати його можуть лише висококваліфіковані спеціалісти, які добре знають будову комбайнів, роботу та їх регулювання, вміють швидко знаходити і усувати несправності, систематично вивчають та впроваджують у виробництво досягнення науки і передового досвіду.
Розділ 1. Тема:1 завдання
1.1 Загальні відомості про господарство підприємства
СВК «Надія», повна назва господарства: Сільськогосподарський виробничий кооператив «Надія». Виробничий сільськогосподарський кооператив «Надія» розташований в селі Харсіки Чорнухинського району.
Виробничий напрямок господарства – зерново-технічний з розвиненим тваринництвом. В господарстві запроваджене науково обґрунтоване чергування культур в полях. Всього існує 6 сівозмін: 3 кормових і 3 польових при фермерських.
Продаж зерна господарського товариства проводять Чорнухинський та Лубенський хлібоприймальні пункти.
Продаж молока проводиться через Чорнухинський молочний завод. віддаль до найближчого пункту прийому цукрових буряків – 20 км (село Ковалі Чорнухинського району Полтавської області.
Загальна земляна площа – 2351 га, з них рілля – 2223 га, під пасовищами закріплено 9 га, сіножаті 72 га. Тракторно-польових дільниць 2, молочно-товарних ферм 2.
На території СВК «Надія» розміщений автопарк, ремонто-механізована майстерня, дільниця по переробці зерна пшениці, гречки, проса (на крупу), соняшника (на олію).--PAGE_BREAK--
Кількість великої рогатої худоби всього – 1250 голів, в т.ч. корів – 370 голів. Кількість свиней, всього – 600 голів, в т.ч. свиноматок – 70 голів. Кількість овець – 69 голів, коней – 25 голів.
Загальна кількість тракторів – 23 шт., загальна кількість комбайнів – 10 шт., в т.ч. зернозбирльних – 7 шт., бурякозбиральних – 1 шт., силосозбиральних – 2 шт.
Таблиця 1.1.1. Динаміка складу та структури земельних угідь, га
Види угідь
2007
2008
2009
га
%
га
%
га
%
Загальна
2351
100
2351
100
2351
100
земельна
площа
В т.ч с/г
2304
98
2304
98
2304
98
угідь
Із них
2223
94
22223
94
2223
94
рілля
Сіножаті
72
3.0
72
3.0
72
3.0
Пасовища
9
0.4
9
0.4
9
0.4
Інші
47
2
47
2
47
2
земельні
угіддя
З таблиці 1.1 бачимо, що загальна земельна площа господарства у останні роки не змінювалась і в 2009 роціскладає 2351 га, в. т. ч. 2304 га сільськогосподарських угідь, з них орних земель, територія яких порівняно з 2007роком залишилася без змін, 223 га.
Таблиця 1.1.2. Структура посівних площ на 2010 рік
Культура
Площа в га
%
Зернові всього
981
41.1
В. т. ч. озима пшениця
460
20.6
Ячмінь
139
6.3
Кукурудза на зерно
100
4.5
Горох
98
4.4
Інші
124
5.6
Технічні всього продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
1983 -1986
Сівалки, з них:
11
СЗП-3.6Б
6
1985 -1986
СЗ-3.6А
2
1986-1991
СЗТ-5.4
1
2002
СУПН — 8 А
1
1991
СКПП-12
1
2003
Для планового господарства, як СВК «Надія», бачимо, що машинно-тракторний парк середній. Техніки достатньо для вирощування зернових і технічних культур, догляд за ними, для передпосівного обробітку ґрунту, збирання врожаю посіяних культур.
1.3 Виробничо-технічне забезпечення господарства
Маючи непоганий машино-тракторний парк, вирощувати продукцію рослинництва на полях господарства СВК «Надія» вигідно. Адже весь вирощений врожай іде на власні потреби і на насіннєвий матеріал, не потрібно витрачати зайві кошти на посівний матеріал. Лишки господарство продає державі або приватним структурам.
Щоб виростити добрий врожай з посіяних культур, потрібні мінеральні добрива, гербіциди, ядохімікати. Тому ці препарати закуповуються в магазинах і вносяться в грунт господарства для покращення властивостей і врожайності ґрунту. Знищують бур'яни, які заглушають посіяні рослини, шкідники, які шкодять росту рослинам. Так що, вирощування продукції рослинництва і вигідно, і прибутково для даного господарства.
1.4 Значення даної роботи в с/г виробництві
Представлена мною робота має неабияке значення для кращого розуміння технологій вирощування та збирання зернових культур (зокрема кукурудзи на зерно) та можливого їх вдосконалення. Також дана робота досліджує послідовність операцій при збиранні зернових, машини і механізми, що застосовуються при цьому.
1.5 Агротехнічні вимоги при виконанні даної роботи
Агротехнічні вимоги до кукурудзозбиральної техніки
Кукурудзозбиральні машини мають забезпечувати високоякісне збирання кукурудзи на продовольчо-фуражне зерно, насіння та з відокремленням качанів для силосування. Машини мають відривати всі повноцінні качани від стебел, очищати їх від обгорток або обмолочувати та одночасно зі збиранням зернової частини врожаю подрібнювати листостеблову масу і забезпечувати подачу її у транспортні засоби.
Кукурудзозбиральні комбайни збирають стебла кукурудзи висотою до 4 м. Середня висота зрізування стебел має становити 10 – 15 см.
Збирати кукурудзу потрібно наприкінці воскової та на початку фази повної достиглості.
При збиранні кукурудзи в качанах повнота збирання зерна має бути не менш як 98,5%, а листостеблової маси – 80%. Ступінь очищення качанів від обгорток становить не менш ніж 95%, а чистота вороху очищених качанів –не менш ніж 99%. Вилущеного з качанів зерна може бути 1,5 – 2%, пошкодженого зерна в качанах – близько 1%, а довжина подрібненої листостеблової маси – 20 – 45 мм.
Якщо кукурудзу збирають з обмолочуванням качанів, то повнота збирання зерна має становити 98%, листостеблової маси – 80%, а можливі втрати зерна за комбайном — не перевищувати 0,7%. Кількість недостатньо вимолоченого зерна не може перебільшувати 1,2%, а пошкодженого зерна – бути не менша за 2,5%. Чистота зерна в бункері має становити 96%. У подрібненій листостебловій масі може бути зерна не більш як 0,8%.
Збирати кукурудзу з обмолочуванням качанів потрібно при вологості не більш як. 25 – 30%.
При збиранні кукурудзи з подрібненням качанів підвищеної вологості повнота збирання врожаю має становити не менш ніж 98%, бункерне збирання стрижнів від урожаю – у межах 41 – 86%, а втрати зерна за молотаркою – не перевищувати 0,12%.
Очисники качанів мають забезпечувати повноту очищення качанів на 95 – 98%.
Зберігати зерно кукурудзи слід при вологості 13 – 14%.
Агротехнічні вимоги до сівби кукурудзи
Для висівання використовують насіння 1 класу, попередньо протруєне пестицидами. Оптимальний строк початку сівби — при середньодобовій температурі грунту 10—12° на глибині 10 см. Насіння, покрите захисними плівками спеціальних препаратів, висівають на 8—10 днів раніше масової сівби. Тривалість сівби не повинна перевищувати 5—б днів.
Норму висіву насіння визначають залежно від мети, сорту і умов вирощування. При вирощуванні кукурудзи на зерно вона становить 25—70 тис. шт. на 1 га, а на силос — 150 тис. шт. Відхилення від норми висіву допускається в межах ±5—8 %. Пошкодження насіння не повинне перевищувати 1,5 %.
Глибина загортання насіння на важких грунтах лісостепових районів становить 4—5 см, а степових — 5—6 см, в зоні Полісся України при ранній сівбі — 3—4 см. Допустиме відхилення глибини сівби не повинне перевищувати ±1,0. У рядку насіння повинне розміщуватись на рівних відстанях (відхилення не повинне перевищувати ±10 % від розрахункового інтервалу).
Поздовжні рядки мають бути прямолінійними. Відхилення осьової лінії рядка на довжині 50 м не повинне перевищувати 5 см, основних міжрядь — ±1 см, а стикових — ±5 см. Огріхи і незасіяні поворотні смуги не допускаються.
Мінеральні добрива при нормі від 50 до 200 кг/га повинні розміщуватися на 2—3 см нижче та зміщуватися вбік на 3—5 см від рядка.
Агротехнічні вимоги до збирання кукурудзи на зерно
Збирання кукурудзи на зерно розпочинають у фазі кінця воскової — початку повної стиглості. Продовження збирання одного гібрида становить 5—7 днів.
При збиранні кукурудзи в качанах втрати не повинні перевищувати 3%, а пошкодження зерна в качанах — 1%. Наявність зерна в подрібненій листостебловій масі допускається до 2,5%. У масі зібраних качанів має бути не більше 1% домішок листостеблової маси.
Повнота збирання кукурудзи в зерні повинна бути не менше 98%, аповнота очищення качанів — не менше 95%. Допускається наявність зерна в подрібненій листостебловій масі до 2,5% і повнота збирання листостеблової не менше 95%.
Висота зрізання рослин не повинна перевищувати 15 см. Довжина подрібненої листостеблової маси має становити 20—45 мм.
1.6 Вибір агрегату та його комплектування
Технологічні комплекси машин для вирощування кукурудзи на зерно підбирають відповідно до технологій, які бувають шести-, восьми- і дванадцятирядні. Найпоширеніша в Україні восьмирядна технологія.
Існуючі технології вирощування і збирання кукурудзи на зерно передбачають лущення грунту, основне внесення органічних і мінеральних добрив, глибокий обробіток грунту, закриття вологи, внесення гербіцидів, передпосівний обробіток грунту, сівбу, догляд за рослинами в період вегетації та збирання врожаю.
Комплекс машин для виконання цих операцій включає в себе машини зонального призначення і спеціальні.
Для лущення грунту застосовують дискові ЛДГ-10А, ЛДГ-15А і лемешні ППЛ-10-25 лущильники. На полях після високостеблових просапних культур для подрібнення рослинних решток використовують важкі дискові борони БДТ-3, БДТ-7 і БДТ-10.
Тверді органічні добрива вносять розкидачами РОУ-6, МТТ-13, МТТ-16, рідкі — РЖУ-3,6, МЖТ-8, МЖТ-13, МЖТ-16П, МЖТ-19. Для подрібнення і змішування мінеральних добрив застосовують подрібнювач АЙР-20, а для змішування і завантаження — мобільну тукорозпушувальну установку УТМ-30. Тверді мінеральні добрива розкидають по поверхні поля машинами 1РМГ-4Б, МВУ-5, МВУ-16, СТТ-10, МВУ-30, пиловндні — РУП-10, РУП-14. Рідкі мінеральні добрива вносять підживлювачами ПЖУ-2,5, ПЖУ-5, ПЖУ-9, ПОМ-630, а безводний аміак —агрегатами АША-2, АБА-0,5М, АБА-1,0.
Глибокий обробіток грунту виконують залежно від грунтово-кліматичних умов різними ґрунтообробними знаряддями Для оранки з обертанням скиби застосовують плуги ПЛН-3-35, ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛ-5-35, ПЛН-8-40 і ПТК-9-35, а в окремих випадках— ярусні плуги ПНЯ-4-40, ґіНЯ-4-42, без обертання скиби — чизельні плуги ПЧ-2,5 і ПЧ-4,5, культиватори КПШ-9 і КПЗ-3.8А.
Для ранньовесняного закриття вологи застосовують зубові борони БЗСС-1,0 і БЗТС-1,0, шлейф-борони ШБ-2,5, культиватори КДНП-8 і КПЗ-9,7. При досягненні фізичної спілості ґрунту вирівнюють поверхню поля вирівнювачами ВИП-5,6 і ВП-8.
Під час вирощування кукурудзи на зерно за інтенсивною технологією у грунт вносять гербіциди: самостійно або одночасно з передпосівним обробітком ґрунту. Для самостійного внесення гербіцидів застосовують обприскувачі ОПШ-15 і ОП-2000-2. Відразу ж після внесення загортають гербіциди в грунт дисковими боронами БД-10, БДТ-3, БДТ-7 і БДТ-10. При одночасному внесенні гербіцидів із передпосівним обробітком ґрунту використовують підживлювач-обприскувач ПОМ-630 з ґрунтообробними машинами КПШ-8, БДТ-7 та іншими, обладнаними штангами з розпилювачами.
Висівають кукурудзу пунктирним способом відповідними сівалками залежно від прийнятої схеми вирощування. При вирощуванні за шестирядною схемою застосовують сівалку СПЧ-6ФС або переобладнані СУПН-8 і СУПН-8А в шестирядні за восьмирядною – СУПН-8 і СУПН-8А і за дванад-цятирядковою —СКПН-12. На вологих ґрунтах засіяне поле боронують зубовими боронами БЗСС-1,0, а в умовах сухого і жаркого клімату — коткують котками ЗККШ-6. продолжение
--PAGE_BREAK--
Для догляду за посівами кукурудзи залежно від схеми посівів застосовують культиватори КРН-4,2А, КРН-5,6А і КРН-8,4.
Збирають кукурудзу у вигляді неочищених або очищених качанів та обмолоченого зерна. Для збирання у вигляді очищених та неочищених качанів застосовують комбайни КСКУ-6 і ККП-3. Очищають качани на очиснику ОП-15, обмолочують молотарками МКП-3, МКП-У або на універсальному механізованому пункті ПМУ-15. Для збирання кукурудзи у вигляді зерна застосовують зернозбиральні комбайни СК-5 і СК-Ю «Дон-1500» з приставками відповідно ППК-4 і КМД-6. Для досушування і очищення зерна застосовують зерноочисно-сушильний комплекс КЗС-255.
На рис. 1.6.1 показана схема комплектуючих самохідного зернозбирального комбайна СК-5 «Нива».
/>
рис. 1.6.1
1.7 Технологічна наладка МТА
Загальна будова. Комбайни СК-5 (рис. 1.7.1) і СК-6 складаються з таких головних агрегатів: жатки 2, молотарки 4, двигуна 1, пристрою 5 для збирання незернової частини врожаю, ходової частини 3. Комбайни також обладнано гідравлічною системою і системою сигналізації.
Жатка розміщена фронтально перед молотаркою. Це дає можливість заїжджати комбайном у загінку в будь-якому місці.
Дизельний двигун переміщує комбайн і приводить у дію його робочі органи і агрегати.
/>/>
рис. 1.7.1
Переїжджають з поля на поле без будь-якого розбирання і складання. Лише при переїздах на значні відстані по автотрасах жатку від'єднують від молотарки і вантажать на спеціальний візок, який буксують комбайном. Це роблять для зменшення габаритів.
Гідравлічна система і система сигналізації забезпечують зручність керування комбайном та надійність його робочого процесу.
Робочий процесвідбувається так. Під час руху по полю подільник 1 (рис. 1.7.2) відокремлює смугу хлібостою по ширині захвату жатки. Мотовило 27 підводить стебла до різального апарата. Зрізані стебла мотовилом укладаються на шнек, а він спіральними витками переміщує їх з боків до середини. Тут стебла захвачуються пальцевим подавальним механізмом 2 і спрямовуються до похилого транспортера 23, що подає їх до приймальної камери молотарки, де хлібну масу підхоплює бітер 22 і транспортує до молотильного апарата. Якщо разом з стеблами потрапило каміння, вони відокремлюються і надходять до каменевловлювача 21, який звільняють на кінцях загінок.
/>
У молотильному апараті 20 хлібна маса обмолочується, при цьому значна частина вільного зерна просипається на стрясну дошку 19, а ворох подається на бітер 18, який дещо пригальмовує швидкість його руху і спрямовує на соломотряс 8. Тут з вороху виділяються зерно, збоїни, колоски (обмолочені та необмолочені), полова і спрямовуються на стрясну дошку, а солома залишається на клавішах. Отже, все вимолочене зерно разом з домішками, що виділилися у молотильному апараті і соломотрясі, надходять на стрясну дошку, а з неї — на пальцеву решітку 15 зерноочистки.
Зерно просипається крізь отвори верхнього і нижнього решіт 14 і потрапляє до шнека 16, яким подається до елеватора 5, що транспортує його в бункер 6. З останнього зерно вивантажується у транспортні засоби шнеком 3.
Недомолочені колоски просипаються крізь отвори подовжувача 12 у колосовий шнек 13. Сюди ж потрапляють також домішки з нижнього решета. З колосового шнека колоски подаються елеватором до шнека 7, яким вони спрямовуються в молотильний апарат для повторного обмолочування.
Легкі домішки (пил, полова) відокремлюються від зерна повітряним потоком, утвореним вентилятором 17. Збоїни, що сходять з подовжувача 12, половонабивачем 11 спрямовуються у пристрій для збирання незернової частини врожаю. Сюди ж потрапляє полова, яка видувається вентилятором, і солома, що сходить із соломотряса. Залежно від типу пристрою солому, збоїни і полову можна збирати різними способами.
Якщо комбайн обладнано начіпним копнувачем, незернова частина врожаю збирається в копиці.
При роздільному збиранні до молотарки приєднують валкову жатку (ЖВН-6, ЖНС-12 та ін.). При цьому молотарку відключають (знімають відповідні паси і ланцюги). Для підбирання валків жатку комбайна обладнують підбирачем, який підбирає із стерні хлібну масу і спрямовує її до шнека. Далі процес відбувається так само, як при прямому комбайнуванні.
Робочий процес комбайна СК-6 відбувається аналогічно. Особливість полягає лише в тому, що зерно шнеком розподіляється на дві частини і переміщується на обидва боки комбайна до завантажувальних шнеків, які транспортують його в бункери. Вивантажувальний пристрій загальний для обох бункерів.
У молотильному пристрої комбайнів СК-5-ІІ, СК-6-ІІ, СКП-5 і СКП-6 робочий процес відбувається так. Хлібна маса приймальним бітером спрямовується до першого барабана. Тут вона частково обмолочується і подається на проміжний бітер, а потім до другого барабана, де остаточно обмолочується. Далі процес відбувається так само, як й в базових модифікаціях.
1.8 Основні операції підготовки поля агрегату до роботи
Начіпний культиватор для високостеблових культур КРН-5,6 починають готувати до роботи з перевірки комплектності і технічного стану. Виявлені несправності усувають, і начіплюють культиватор на трактор з колією 140 см. Заїжджають агрегатом на регульований майданчик. Зміною довжини центральної тяги механізму навіски трактора брус культиватора встановлюють у горизонтальне положення.
На поверхні майданчика під культиватором крейдою або шнуром намічають вісім рядків, а біля них захисні зони (для відповідного обробітку) так, щоб середина бруса культиватора знаходилась під віссю симетрії середнього міжряддя. Можна користуватися розмічувальною дошкою з нанесеною схемою рядків і захисних зон, відповідно розмістивши її під культиватором. Не зміщуючи бруса культиватора в поперечному напрямку, закріплюють опорні колеса по середині крайніх міжрядь. Потім закріплюють відповідно до схеми обробітку секції робочих органів. Важіль механізму копіювального колеса кожної секції переводять у крайнє положення вперед. Користуючись стяжною гайкою верхньої ланки паралелограмної підвіски секції, встановлюють гряділі в горизонтальне положення.
Підбирають необхідні робочі органи відповідно до заданого обробітку грунту, встановлюють їх у тримачах так, щоб леза лежали на рівному майданчику, і закріплюють стояки лап стопорними гвинтами або скобами. Захисні зони залежно від обробітку можуть бути від 9 до 16 см, а перекриття лап — 4—11 см. По довжині робочі органи на гряділях розставляють так, щоб відстань між їх носками за ходом машини була найбільшою (наскільки дозволяє довжина гряділя). При мілкому розпушуванні (10—12 см) на кожну секцію може бути встановлено три розпушувальні лапи, а при глибокому (12—16 см) — по дві.
Для встановлення на задану глибину обробітку під копіювальні колеса підкладають підкладки, товщина яких на 2—2,5 см (заглиблення коліс) менша глибини обробітку.
Користуючись важелем механізму копіювальних коліс, встановлюють гряділі так, щоб робочі органи лезами торкалися поверхні майданчика. Поділки на секторі механізму копіювального колеса відповідають глибині 2, 5, 7, 9 і 12 см. Для зручності в користуванні важелем механізму до культиватора додається трубка з пластмасовою ручкою.
Для внесення мінеральних добрив у грунт підбирають шістнадцять підживлюваних ножів, а для розпушування міжрядь — дев'ять стрілчастих універсальних лап з шириною захвату 270 мм. Підживлювальні ножі закріплюють у правих і лівих бокових тримачах на відстані 15 см від лінії рядка. За висотою їх встановлюють так, щоб вони торкалися поверхні майданчика. Стрілчасті лапи розміщують у пазах задніх тримачів над серединою міжрядь. Регулюючи стрілчасті лапи на задану глибину обробітку, під них підкладають підкладки, товщина яких дорівнює різниці між глибиною ходу підживлювальних ножів і лап. При цьому лапи всією довжиною лез повинні торкатися підкладки.
Туковисівні апарати встановлюють на задану норму висіву мінеральних добрив так, як і сівалки СУПН-8А.
Культиватор начіпний широкозахватний для високостеблових культур КРН-8,4 готують до роботи так, як і культиватор КРН-5,6А.
1.9 Параметри і способи контролю даної роботи
Догляд за посівами кукурудзи ведуть з метою знищення бур'янів і створення сприятливих умов для розвитку рослин.
Обробіток міжрядь у фазі 5—7 листків проводять на глибину 10—12 см з одночасним знищенням бур'янів у рядках полільними борінками. Захисна зона при цьому повинна бути 13 см (відхилення понад 2—3 см не допускається).
При досягненні рослинами висоти 35—40 см грунт розпушують на глибину 6—7 см з одночасним присипанням бур'янів у рядках шаром грунту за допомогою загортачів. Відхилення фактичної глибини розпушування грунту в міжряддях повинне бути не більше 1 см.
Поверхня грунту в міжряддях після обробітку має бути рівною, без грудок. На поверхню поля не повинен виноситись нижній вологий шар грунту. Глибина борозен після проходу робочих органів допускається до 3 см.
Потрібно, щоб у міжряддях підрізались усі бур'яни і в оброблених захисних зонах полільні борінки знищували не менше 65—70 % однорічних бур'янів, а шляхом присипання шаром грунту із застосуванням загортачів — не менше 90 %. Пошкодження рослин кукурудзи під час обробітку міжрядь не повинне перевищувати 1%.
Збирати кукурудзу потрібно наприкінці воскової та на початку фази повної достиглості.
При збиранні кукурудзи в качанах повнота збирання зерна має бути не менш як 98,5%, а листостеблової маси – 80%. Ступінь очищення качанів від обгорток становить не менш ніж 95%, а чистота вороху очищених качанів –не менш ніж 99%. Вилущеного з качанів зерна може бути 1,5 – 2%, пошкодженого зерна в качанах – близько 1%, а довжина подрібненої листостеблової маси – 20 – 45 мм.
Якщо кукурудзу збирають з обмолочуванням качанів, то повнота збирання зерна має становити 98%, листостеблової маси – 80%, а можливі втрати зерна за комбайном — не перевищувати 0,7%. Кількість недостатньо вимолоченого зерна не може перебільшувати 1,2%, а пошкодженого зерна – бути не менша за 2,5%. Чистота зерна в бункері має становити 96%. У подрібненій листостебловій масі може бути зерна не більш як 0,8%.
Збирати кукурудзу з обмолочуванням качанів потрібно при вологості не більш як 25 – 30%.
При збиранні кукурудзи з подрібненням качанів підвищеної вологості повнота збирання врожаю має становити не менш ніж 98%, бункерне збирання стрижнів від урожаю – у межах 41 – 86%, а втрати зерна за молотаркою – не перевищувати 0,12%.
1.10 Щозмінне технічне обслуговування агрегату продолжение
--PAGE_BREAK--
Всі роботи під час технічного обслуговування, монтажу і ремонту повинні проводитись кваліфікованими спеціалістами. При пошкодженнях комбайна внаслідок неправильного виконання монтажних робіт припиняється право пред'явлення вимог щодо надання гарантії.
Використовуйте тільки оригінальні запчастини фірми-виробника, які розроблені спеціально для даного комбайна. Встановлення або використання іншої продукції при певних обставинах може негативно вплинути на конструктивно задані характеристики комбайна і, як наслідок, нанести збитки безпеці експлуатації.
Роботи з ремонту і технічного обслуговування двигуна та інших розташованих зовні вузлів проводити тільки на передбачених для цього опорних майданчиках або на окремій монтажній платформі.
Постійно утримуйте в чистоті двигун, підкапотний простір і паливний бак (щоденний контроль).
Негайно видаляйте забруднення від підтікання масла або пластичних мастил, а також розлитого палива.
Категорично забороняється палити під час заправки паливом.
Перед заправкою паливом завжди виключайте двигун і вимикач акумуляторної батареї. Негайно витирайте паливо, що розлилось.
Перед тим, як відкрити запірний пристрій бака, очищайте місце в районі заливної горловини.
При роботі з паливом ураховуйте підвищену пожежонебезпечність. Тут вимагається особлива обережність. Ніколи не проводьте дозаправку паливом поблизу відкритого вогню або в місці утворення іскор.
У кабіні комбайнера знаходиться ручний вогнегасник з інструкцією щодо його використання. Використані ручні вогнегасники негайно замінюйте новими.
Ремонтні роботи під жаткою, між жаткою і комбайном, а також у зоні качановідокремлювача виконують тільки при наявності надійних опор похилої камери.
При роботах на жатці, які проводяться при піднятому мотовилі, запобігайте падінню (опусканню) його відповідними пристосуваннями.
Будьте обережними при роботах з підпружиненими дисками варіаторів! Пружина має силу попереднього натягу.
Перед проведенням зварювальних робіт необхідно ретельно очистити комбайн, жатку і качановідокремлювач від залишків сільськогосподарських культур.
Зварювальні роботи можна проводити тільки тоді, якщо вжити заходи, що виключають загоряння парів палива.
Під час електрозварювальних робіт виключіть вимикач акумуляторної батареї.
Зберігайте масло і паливо тільки в ємкостях і приміщеннях, що відповідають приписам.
Рідини, що виходять під високим тиском (паливо, робоча рідина гідросистеми тощо) можуть нанести тяжкі травми. У випадку травмування негайно звертайтесь до лікаря.
Будьте особливо обережні при зливанні гарячого масла. Небезпека обпечення! Видаляйте злите масло і паливо, а також змінні фільтруючі елементи відповідно до приписів.
Різьбову кришку компенсаційного бачка системи охолодження знімайте дуже обережно. Охолоджувальна рідина при гарячому двигуні знаходиться під тиском. Небезпека обпалення.
При роботах, пов'язаних з колесами, слідкуйте за тим, щоб комбайн був надійно поставлений на стоянку і зафіксований про-тивідкотними упорами.
При роботі під комбайном, піднятому домкратом, на ньому не повинно бути жодної людини.
Зверніть увагу на достатню вантажопідйомність підйомного пристрою (домкрата), яка повинна бути не менше 8 т.
Піднімальний пристрій встановлюйте на комбайні тільки в спеціально відмічених місцях.
Ремонтні роботи на шинах дозволяється проводити тільки персоналу з відповідним досвідом роботи і тільки при використанні відповідного монтажного інструмента.
Підтягніть всі кріпильні болти і гайки ведучих і напрямних коліс відповідно до інструкції. Таку підтяжку слід проводити після кожної заміни колеса або після 3 і 50 год роботи машини.
Після проведення робіт з технічного обслуговування знову встановіть всі загороджувальні пристрої і перевірте функціонування електричних ланцюгів із блокуваннями безпеки.
Контролюйте все електрообладнання і оберігайте його від пошкоджень. У разі їх виявлення негайно ліквідуйте пошкодження.
Перемикання електричних проводів і запобіжників забороняється. Використовуйте тільки фірмові запобіжники із вказаним значенням струму.
Забороняється виводити із робочого стану електричні схеми.
Підтягуйте затискачі, затискні гвинти і постійно перевіряйте міцність їх посадки.
Заборонено класти будь-які речі (предмети) на акумуляторні батареї!
Перед проведенням робіт з електрообладнанням виключайте головний вимикач батареї.
Слідкуйте за дотриманням послідовності при підключенні акумуляторної батареї: спочатку позитивний, а потім негативний полюс. Від'єднання проводів здійснюється у зворотній послідовності.
Обережно з батарейними газами. Небезпека вибуху!
Будьте обережні при роботі з електролітом, він їдкий.
Гідравлічна система знаходиться під високим тиском, тому при пошуку витікання використовуйте відповідні допоміжні засоби. Небезпека травмування!
Перед проведенням робіт на гідросистемі відключіть двигун, виключіть вимикач акумуляторної батареї, затягніть стоянкове гальмо, встановіть противідкатні упори.
Перед проведенням робіт з гідравлічною системою переведіть її в безнапірний стан. Для цього опустіть жатку (качановідокремлювач) і приведіть у дію вимикач для гідростатичного зрівноважування гідроциліндрів мотовила, що знаходиться під платформою комбайна, спереду праворуч.
При підключенні гідравлічних агрегатів слідкуйте за приєднанням гідравлічних рукавів відповідно до приписів. Якщо поміняти місцями з'єднувальні елементи, виникають протилежні функції (піднімання замість опускання).
1.11 Правила техніки безпеки при виконанні роботи
Введення в експлуатацію жаток і комбайнів та їх експлуатувати може лише персонал, який має необхідну кваліфікацію і допуск відповідно до встановлених вимог.
До експлуатації машин допускаються особи:
які пройшли відповідний інструктаж;
які мають розумові і фізичні здібності для цього;
від яких можна очікувати, що вони будуть надійно виконувати покладені на них завдання.
Ознайомтесь з відповідними законами і приписами щодо запобігання нещасним випадкам.
Носіть одяг, що щільно прилягає до тіла, і міцне взуття.
Перевірте наявність усіх запобіжних обладнань і частин обшивки і закрийте їх.
Відкиньте вгору драбину і заблокуйте її передбаченими для цього елементами від самовільного відкидання.
Закрийте задню драбину у верхньому положенні.
Переконайтесь у тому, що в наявності є необхідне обладнання: вогнегасник, запобіжники, лампочки, медична аптечка, знак аварійної зупинки, противідкатні упори і бортовий інструмент.
Ніколи не засовуйте руку в шнек.
Відрегулюйте висоту крісла комбайнера і дзеркала.
Перед початком роботи необхідно ознайомитися з усіма приладами керування та їх функціями (під час роботи буде уже пізно).
Дотримуйтесь умов запуску двигуна.
Перед запуском двигуна встановіть переключення передач у нейтральне положення (холостий хід). Включення будь-якої передачі не допускається.
Перед запуском двигуна дайте попереджувальний сигнал. Запускайте двигун не раніше ніж через 3 с після попереджувального сигналу. Запускайте двигун тільки з сидіння комбайнера. Ніколи не запускайте двигун шляхом короткого замикання на стартер, бо комбайн може негайно почати рух.
Ніколи не запускайте двигун у закритому приміщенні через небезпеку отруєння.
Перед зрушенням з місця огляньте зону навколо комбайна і забезпечте достатню видимість. Для надійності обов'язково включіть звуковий попереджувальний сигнал.
Курити на комбайні і під час збиральних робіт заборонено!
При працюючому двигуні комбайнер завжди повинен бути в кабіні! продолжение
--PAGE_BREAK--
Комбайнер, перед тим, як покинути кабіну виключіть двигун!
Забороняється підніматися на комбайн і сходити з нього під час руху!
У випадку функціональних неполадок рульового керування і гальм негайно зупиніть комбайн і ліквідуйте несправності.
Ніколи не включайте комбайн з демонтованими запобіжними пристроями.
Ніколи не засовуйте руки в зони, де знаходяться частини, що рухаються.
Щоразу перед початком руху перевіряйте дію гальм.
Регулярно ретельно перевіряйте гальмову систему.
Регулярно перевіряйте рівень гальмівної рідини.
Використовуйте гальмівну рідину тільки рекомендованої марки і оновлюйте її відповідно припису.
Обережно поводьтесь із гальмівною рідиною, вона отруйна.
Видаляйте гальмівну рідину відповідно припису.
Рух комбайна по дорогах
Перед початком руху по дорогах загального користування включайте проблискові маячки.
Під час руху на комбайні повинен знаходитися тільки комбайнер.
Рух по дорогах дозволяється лише з опорожненим зерновим бункером і демонтованою жаткою.
У якості причепа на тягово-зчіпному пристрої дозволяється перевозити тільки візок для транспортування жатки.
Щоразу перед початком руху проконтролюйте надійність блокування вивантажувального шнека.
Перед рухом по дорогах завжди складайте вгору драбину і фіксуйте її. Витягніть задню драбину із обладнання фіксації і закріпіть у верхньому положенні.
Нові гальма діють дуже сильно. Тому натискайте на педаль повільно, бо комбайн буде підніматися на керованому мосту. З цієї причини рух під гору вимагає особливо обережного виконання. Заборонено використовувати гальмування тільки одним з ведучих коліс (собачка на педалі повинна бути заблокована).
Ніколи не залишайте комбайн з працюючим двигуном без нагляду. Перед тим, як покинути кабіну, виключіть двигун.
При всіх функціональних несправностях у системі рульового керування або гальмівному механізмі негайно зупиніть комбайн і ліквідуйте несправність. Ніколи не переставляйте рульову колонку під час руху.
Комбайн можна буксирувати тільки за допомогою буксирувальної штанги. Швидкість при буксируванні не повинна перевищувати 10 км/год. Буксирування дозволено тільки на малі віддалі, тільки при холостому ході і застосовується для виведення комбайна найкоротшим шляхом із зони інтенсивного руху.
У якості тягового транспортного засобу використовуються трактори тягового класу 14 кН і вище. При переїздах без візка для транспортування жатки, але з начіпленим соломоподрібнювачем, необхідно повністю відкинути вниз розподільчий щиток.
У районі високовольтних ліній електропередач забороняється підніматися на комбайн вище площини кабіни комбайнера. Ігнорування цього правила — небезпечно для життя!
Перед рухом на крутих схилах необхідно знизити частоту обертання двигуна, бо він може вийти з ладу.
При русі на комбайні заднім ходом завжди користуйтесь допомогою регулювальника.
Закріплюйте качановідокремлювач та інші адаптери, що належать до комплекту комбайна, на передбачених для них пристосуваннях і обладнаннях для транспортування.
Перед кожним перегоном переконайтесь у тому, що все обладнання для взаємного блокування жатки і візка для транспортування жатки зафіксовано.
Перед транспортуванням жатки дорогами загального призначення демонтуйте стеблопіднімачі. Складіть носки подільника і стеблоподільника, встановіть обладнання для захисту пальців.
Під час операції зчіпки між з'єднуваними транспортними засобами не повинно бути нікого! Проводьте зчіпку або від'єднання візка для транспортування жатки на рівному майданчику
Перед зчіпкою встановіть дишло на висоті тягово-зчіпного обладнання транспортного засобу, що тягне, перемістіть важіль ручного гальма в напрямку, протилежному напрямку руху, і зафіксуйте у відповідному положенні.
Відкрийте тягово-зчіпне пристосування комбайна. Узгодьте дії з регулювальником і подайте комбайн заднім ходом.
Після зчіпки витягніть важіль ручного гальма і відпустіть його.
Підключіть кабель до електрообладнання візка для транспортування жатки.
Закріпіть запобіжний трос гальма за допомогою карабінного гака в отворі, що знаходиться поряд з тягово-зчіпним пристроєм комбайна.
Перевірте функціонування ліхтарів покажчиків повороту, ліхтарів сигналу гальмування і задніх габаритних ліхтарів на візку для транспортування жатки.
Переконайтесь в тому, що візок для транспортування жатки причеплений правильно.
На дорогах забороняється рух комбайна заднім ходом з причіпленим візком для транспортування жатки.
Якщо необхідно поставити візок для транспортування жатки на стоянку на схилі, то затягніть ручне гальмо і підкладіть під колеса противідкатні упори.
Вимоги безпеки під час збирання врожаю
Для запобігання пожежі утримуйте комбайн, а також жатку або качановідокремлювач у чистоті. Перевіряйте всі частини, що обертаються, щодо можливості намотування на них решток рослин і очищайте їх до початку роботи.
Ніколи не піднімайтесь на колеса або на рухомі частини комбайна.
Роботу комбайна під повітряними лініями електропередач проводьте відповідно до приписів з техніки електробезпеки.
Ніколи не експлуатуйте комбайн з демонтованими запобіжними пристосуваннями.
Ніколи не хапайте руками частини, що рухаються.
Пристосовуйте спосіб руху комбайна відповідно до умов місцевості і до стану ґрунту. Під час роботи і при розворотах на схилі із заповненим зерновим бункером будьте особливо передбачливі та обережні. Робота на полях із схилом більше 21° забороняється у зв'язку з небезпекою нещасних випадків внаслідок перекидання комбайна. При роботі на схилах допустима максимальна швидкість становить 5 км/год.
Ніколи не застосовуйте гальмування одним ведучим колесом на третій передачі або при задньому ході.
Різальний апарат, шнек жатки, мотовило у зв'язку з їх функціями не мають захисних загорож. Тому під час роботи тримайтесь від таких рухомих частин на достатньо безпечній віддалі.
Шнек, що знаходиться у вивантажувальному бункері, не має захисної огорожі відповідно функцій, що він виконує. Ліквідуйте забивання тільки при зупиненому двигуні і при відключених приводах.
Здійснюйте відбір проб зерна із зернового бункера тільки за допомогою спеціального пристосування.
Установка комбайна на стоянку
Встановлюйте комбайн на стоянку поза дорогами загального користування у відповідних для стоянки місцях. Тільки у виключних випадках допускається короткочасне паркування комбайна на дорогах.
Для зупинки і паркування комбайна заїжджайте на крайню праву сторону дорожного полотна.
Переведіть важіль переключення передач у нейтральне положення (холостого ходу) і затягніть ручне гальмо.
У темноті або поганих умовах видимості включайте стоянкові ліхтарі.
Використовуйте запобіжні пристрої, передбачені правилами дорожнього руху.
Встановлюйте комбайн по можливості на рівній площадці.
Якщо обставини вимагають встановлення комбайна на стоянку на місцевості зі схилом, встановлюйте комбайн по горизонталі.
Для безпеки, особливо на схилах, підкладайте під напрямні колеса противідкатні упори.
Поверніть вивантажувальний шнек усередину і застопоріть похилу камеру і мотовило.
Виключіть двигун, потім відключіть акумуляторні батареї («масу»).
Закрийте двері кабіни на ключ.
Висновок
Кукурудза – ціна кормова і продовольча культура, її вирощують з міжряддями 70 або 90 см. На період збирання висота стебел рослин становить у середньому 150 – 250 см. Товщина стебел у нижній комлевій частині – 25 – 40 мм. На одному стеблі виростає один – три качани. Качани розміщуються на стеблі в середньому на висоті 50 – 120 см. Середня довжина качана становить 25 – 30 см, діаметр – 35 – 50 мм. Щоб відірвати качан від стебла, необхідно докласти зусилля 500 – 1000 Н, а для розривання стебла – 1000 – 2500 Н. Вологість качанів на період збирання становить 25 – 30%. продолжение
--PAGE_BREAK--
При збиранні кукурудзи на зерно відривають качани і зрізують стебла з листям на висоті 10 – 15 см.
Збирання кукурудзи на зерно починають у кінці воскової достиглості, а якщо збирають на насіння, то на початку фази повної достиглості. При цьому використовують два основних способи збирання кукурудзи: з відокремленням качанів та подрібненням листостеблової маси, а також з одночасним обмолотом качанів і подрібненням листостеблової маси.
При першому способі збирання виконують послідовно такі технологічні операції: зрізування стебел, відривання качанів, подрібнення листостеблової маси, очищення качанів від обгорток. Далі проводять післязбиральний обробіток качанів. Він полягає у висушуванні й обмолоті качанів. Зібрані качани сушать у спеціальних бункерах, сховищах з вентилюванням повітря або з подачею в них підігрітого повітря. Висушені качани обмолочують.
Для післязбирального обробітку качанів кукурудзи використовують спеціальні стаціонарні механізовані пункти з повним комплектом машин, обладнання або сховища, бункери й окремі машини для очищення качанів та обмолоту.
Другий спосіб застосовують для збирання стиглої кукурудзи на продовольчо-фуражне зерно. Він полягає в тому, що качани обмолочують, виділяють і очищають зерно кукурудзи та подрібнюють стебла.
Розділ 2. Тема: 2 завдання
2.1 Технологічний процес ремонту
Комплекс заходів технічного обслуговування (ТО) є основою планово-профілактичної системи підтримки комбайна в працездатному стані протягом терміну служби.
Відповідно до вимог ГОСТу 20793-86 для зернозбиральних комбайнів встановлено наступні види технічного обслуговування:
технічне обслуговування при підготовці до експлуатаційної обкатки;
технічне обслуговування при експлуатаційній обкатці;
технічне обслуговування при використанні за призначенням, куди входять щозмінне технічне обслуговування (ЩТО), перше технічне обслуговування (ТО-1), друге технічне обслуговування (ТО-2);
технічне обслуговування при підготовці до зберігання зернозбиральних комбайнів виконують відповідно до вимог ГОСТу 7751-85.
Технічне обслуговування при підготовці до експлуатаційної обкатки вимагає виконання наступних вимог:
розконсервувати комбайн і його складові частини;
встановити демонтовані вузли і деталі;
перевірити і при необхідності встановити нормальний тиск повітря в шинах ведучих і ведених коліс;
перевірити рівень масла в баках гідросистеми і гідростатичної трансмісії, коробці діапазонів і бортових редукторах, картері двигуна, охолоджувальної рідини в радіаторі системи охолодження двигуна, дизельного пального в баці системи живлення двигуна і, при необхідності, заправити відповідні ємкості;
підготувати до роботи акумулятори, долити дистильовану воду;
змастити через прес-маслянки вузли і механізми відповідно до схеми змащування;
перевірити і при необхідності підтягнути різьбові з'єднання комбайна: кріплення моста до рами, корпусу підшипників барабана і відбійного бітера, кріплення коліс до мостів, кріплення вузлів очистки тощо;
встановити демонтовані ланцюгові передачі і відрегулювати їх натяг. Перевірити і при необхідності відрегулювати натяг клино-пасових передач;
перевірити механізм переключення діапазонів і блокування. Запустити двигун і перевірити працездатність і взаємодію всіх вузлів, приладів і механізмів комбайна.
Технічне обслуговування при експлуатаційній обкатці (обкатка без навантаження) здійснюється у наступній послідовності:
обкатати ходову частину;
обкатати робочі органи комбайна, через кожні 30 хв. зупиняючи двигун і перевіряючи підшипникові вузли на відсутність нагріву ущільнень і зовнішніх обойм. Слід також упевнитися у відсутності підтікання палива і масла у вузлах з'єднання гідросистеми і комунікаціях, переміщенні робочих органів у посадочних місцях (барабан, клавіші соломотряса, механізм очищення, шнек жниварки і т.п.).
перевірити і при необхідності підтягнути кріплення бортових редукторів до фланців, гідроциліндра варіатора барабана.
2.2 Порядок виконання роботи
Обкатка в роботі (протягом 60 мото-год) здійснюється під час проведення пробного збирання врожаю протягом першої робочої зміни при завантаженні комбайна на 30-50%. Після чого треба почистити кабіну, двигун, перевірити і, при необхідності, відрегулювати натяг усіх пасових передач, а також долити у відповідні ємкості масло, воду і пальне.
При обкатці систематично після кожної зміни перевіряють працездатність робочих органів, систем управління і контролю комбайна при працюючому двигуні: системи освітлення, сигналізації, рульового управління, гальм, гідросистеми, робочих органів. Завантаження молотарки комбайна в період обкатки треба довести до 70%.
Технічне обслуговування після експлуатаційного обкатування слід виконувати за такими вимогами:
оглянути і при необхідності почистити комбайн;
упевнитись у відсутності підтікання масла, пального і гальмової рідини;
злити відстій із паливного бака;
перевірити надійність кріплення гідроциліндра варіатора барабана, копіюючих башмаків жниварки, бортових редукторів до фланців балки, коробки діапазонів ведених і ведучих коліс, моста ведучих коліс до молотарки, корпусів підшипників молотильного барабана, шатунів очистки;
перевірити і відрегулювати натяг приводних пасів і ланцюгових передач і транспортерів елеваторів і похилої камери, тиск повітря в шинах;
перевірити роботу колісних і стоянкових гальмів;
замінити масло в гідросистемі та гідростатичній трансмісії, а також у коробці діапазонів і бортових редукторах. Для цього злити відпрацьоване масло, промити порожнину і залити свіже масло. Перевірити працездатність комбайна при працюючому двигуні.
ТО при підготовці до експлуатаційного обкатування передбачає наступне:
—перевірку надійності кріплення складових частин, корпусів підшипників, шківів, зірочок, пальців різального апарата, механізму привода ножа, з'єднань рукавів гідропривода і гідросистеми, проводів електрообладнання, дизеля до рами, радіатора, повітроочисника, всмоктувальних трубопроводів дизеля;
—перевіряють щільність прилягання повітрозабирача до радіатора;
—контролюють тиск повітря в шинах ведучих і ведених коліс (він повинен становити 0,12 МПа).
ТО при експлуатаційному обкатуванні передбачає перевірку протягом першої робочої зміни через кожну годину роботи натягу усіх пасових і ланцюгових передач. Перевірка здійснюється при непрацюючому двигуні. Після перших 10 год роботи проводять заміну фільтруючого елемента фільтра об'ємного гідропривода ходової частини.
Після закінчення кожної зміни проводять:
—очищення кабіни, конденсатора, кондиціонера, сітки повітроочисника кабіни, дизеля, повітрозабирача радіатора, контейнера акумуляторних батарей, різального апарата або платформи-підбирача;
перевіряють і ліквідують підтікання масла, палива, води, а також доливають масло в картер двигуна, у бак гідросистеми, бак об'ємного гідропривода ходової частини;
гальмову рідину доливають у бачки гідросистеми гальм, у бачок муфти зчеплення, воду (охолоджувальну рідину) — в радіатор дизеля;
перевіряють натяг усіх пасових і ланцюгових передач, взаємодію стоянкового гальма і механізму блокування діапазонів;
—змащують маточину нижнього шківа варіатора, шарніри щік і коромисла приводу ножа різального апарата, рамки ексцентрикових механізмів мотовила;
—перевіряють роботоздатність систем освітлення, сигналізації, вентиляції кабіни і кондиціювання, рульового керування, гальм, гідросистеми, робочих органів.
2.3 Вимоги до інструменту та обладнання при виконанні даної роботи
ТО при закінченні експлуатаційного обкатування включає наступні види робіт:
—перевірку і ліквідацію підтікання масла, палива та води;
очищають і промивають фільтр грубого очищення палива, масляну центрифугу, масляний фільтр турбокомпресора, фільтр гідросистеми, сапуни баків гідросистеми та об'ємного гідропривода ходової частини;
заміняють масло в картері дизеля і гідросистемі;
змащують підшипник механізму виключення муфти зчеплення дизеля, рамки ексцентрикових механізмів, підшипник хрестовини нижнього вала варіатора мотовила, шарніри щічок і коромисла привода ножа різального апарата, маточину нижнього шківа варіатора, шарнір кардана привода гідронасоса;
перевіряють і регулюють зазори між клапанами і коромислами механізму зрівноважування корпусу жатки, натяг ланцюгів транспортера похилої камери, запобіжної муфти, натяг усіх пасових і ланцюгових передач, муфт зчеплення ходової частини, гальмо первинного вала коробки передач, роботу сигналізаторів копнувача; продолжение
--PAGE_BREAK--
—очищення кабіни, конденсатора, кондиціонера, сітки повітроочисника кабіни, дизеля, повітрозабирача радіатора, контейнера акумуляторних батарей, сітки повітрозабирача, що обертається;
—перевіряють і встановлюють нормальний тиск повітря в шинах ведучих і ведених коліс.
Щоденне технічне обслуговування (ЩТО) (через 10 мото-годин наробітку) передбачає наступні види робіт:
перевіряють рівень і доливають масло в картер двигуна, масло в бак гідросистеми, воду в радіатор дизеля;
змащують маточину нижнього шківа варіатора мотовила, ролики ексцентрикових механізмів мотовила, шарніри щічок і коромисла привода ножа різального апарата;
очищення кабіни, конденсатора, кондиціонера, сітки повітроочисника кабіни, дизеля, повітрозабирача радіатора, сітки повітрозабирача, що обертається, контейнера акумуляторних батарей, різального апарата або платформи-підбирача.
ТО-1 (через 60 мото-годин) передбачає роботи, що виконуються при ЩТО, а також проведення наступних заходів:
— перевіряють надійність кріплення різального апарата, механізму привода ножа, ведучих і ведених коліс моста ведучих коліс до рами, з'єднань трубопроводів і кріплень привода об'ємного гідропривода ходової частини, складальних одиниць і агрегатів дизеля;
—здійснюють мащення підшипників механізму виключення муфти зчеплення дизеля, привода насоса, шарніра тяги механізму виносу мотовила, підшипників хрестовин нижнього вала варіатора мотовила, маточини нижнього шківа варіатора мотовила, шарніри щічок і коромисла привода ножа різального апарата, шарніри кардана привода гідронасоса.
ТО-2(200...240 мото-годин) включає всі роботи, що проводяться при ТО-1, та виконання додаткових операцій:
перевірку і при наявності ліквідацію підтікання масла, палива і води;
перевірку надійності кріплення різального апарата або підбирача до корпусу жатки, механізму привода ножа, копіюючих баш-маків жатки, моста ведучих коліс і рами, ведучих і ведених коліс до маточини корпусів і кришок підшипників бітерів, молотильних барабанів і головного контрпривода, подовжувача грохота, з'єднань трубопроводів і кріплень об'ємного привода;
зливають відстій палива з бака і прочищають вентиляційний отвір у кришці горловини, а також з фільтра грубого очищення палива;
—очищають і промивають масляну центрифугу, масляний фільтр турбокомпресора, фільтр гідросистеми, повітроочисник пускового двигуна;
перевіряють і регулюють механізм зрівноважування корпусу жатки, натяг пасових і ланцюгових передач, натяг ланцюгів транспортера похилої камери, запобіжної муфти, роботи сигналізаторів копнувача, зазор між клапанами і коромислами механізму газорозподілення, форсунки — на тиск початку впорскування і якість розпилювання палива, муфту зчеплення дизеля;
проводять заміну масла в картері дизеля;
перевіряють роботоздатність системи освітлення й сигналізації, системи вентиляції та кондиціювання кабіни, рульового керування, гальм, гідросистеми, робочих органів.
Слід зауважити, що друге технічне обслуговування проводять у тому випадку, коли після відпрацювання 200 мото-годин комбайн будуть знову використовувати для збирання врожаю. В іншому випадку операції ТО-2 поєднують з технічним обслуговуванням при підготовці машини до тривалого терміну зберігання.
ТО при підготовці зернозбиральної техніки до короткочасного або міжзмінного зберігання передбачає очищення складових частин комбайна, встановлення важелів керування рухом комбайна в нейтральне положення, відключення акумуляторних батарей.
При низьких температурах або зберіганні комбайна більше одного місяця знімають батареї, перевіряють їх справність, доводять рівень і щільність електроліту до норми і підзаряджають їх. Рівень електроліту повинен бути на 10...15 мм вище захисної решітки пластин, а його щільність повинна бути не менше 1,27 г/см.
Під час тривалого зберігання комбайн встановлюють на підставки.
Між шинами коліс і опорною поверхнею повинна бути відстань 8...10 см. Прогин бруса жатки в період зберігання не допускається. Тиск у шинах доводять до 0,1 МПа.
2.4 Правила техніки безпеки при виконанні даної роботи
Всі роботи під час технічного обслуговування, монтажу і ремонту повинні проводитись кваліфікованими спеціалістами. При пошкодженнях комбайна внаслідок неправильного виконання монтажних робіт припиняється право пред'явлення вимог щодо надання гарантії.
Використовуйте тільки оригінальні запчастини фірми-виробника, які розроблені спеціально для даного комбайна. Встановлення або використання іншої продукції при певних обставинах може негативно вплинути на конструктивно задані характеристики комбайна і, як наслідок, нанести збитки безпеці експлуатації.
Роботи з ремонту і технічного обслуговування двигуна та інших розташованих зовні вузлів проводити тільки на передбачених для цього опорних майданчиках або на окремій монтажній платформі.
Постійно утримуйте в чистоті двигун, підкапотний простір і паливний бак (щоденний контроль).
Негайно видаляйте забруднення від підтікання масла або пластичних мастил, а також розлитого палива.
Категорично забороняється палити під час заправки паливом.
Перед заправкою паливом завжди виключайте двигун і вимикач акумуляторної батареї. Негайно витирайте паливо, що розлилось.
Перед тим, як відкрити запірний пристрій бака, очищайте місце в районі заливної горловини.
При роботі з паливом ураховуйте підвищену пожежонебезпечність. Тут вимагається особлива обережність. Ніколи не проводьте дозаправку паливом поблизу відкритого вогню або в місці утворення іскор.
У кабіні комбайнера знаходиться ручний вогнегасник з інструкцією щодо його використання. Використані ручні вогнегасники негайно замінюйте новими.
Ремонтні роботи під жаткою, між жаткою і комбайном, а також у зоні качановідокремлювача виконують тільки при наявності надійних опор похилої камери.
При роботах на жатці, які проводяться при піднятому мотовилі, запобігайте падінню (опусканню) його відповідними пристосуваннями.
Будьте обережними при роботах з підпружиненими дисками варіаторів! Пружина має силу попереднього натягу.
Перед проведенням зварювальних робіт необхідно ретельно очистити комбайн, жатку і качановідокремлювач від залишків сільськогосподарських культур.
Зварювальні роботи можна проводити тільки тоді, якщо вжити заходи, що виключають загоряння парів палива.
Під час електрозварювальних робіт виключіть вимикач акумуляторної батареї.
Зберігайте масло і паливо тільки в ємкостях і приміщеннях, що відповідають приписам.
Рідини, що виходять під високим тиском (паливо, робоча рідина гідросистеми тощо) можуть нанести тяжкі травми. У випадку травмування негайно звертайтесь до лікаря.
Будьте особливо обережні при зливанні гарячого масла. Небезпека обпечення! Видаляйте злите масло і паливо, а також змінні фільтруючі елементи відповідно до приписів.
Різьбову кришку компенсаційного бачка системи охолодження знімайте дуже обережно. Охолоджувальна рідина при гарячому двигуні знаходиться під тиском. Небезпека обпалення.
При роботах, пов'язаних з колесами, слідкуйте за тим, щоб комбайн був надійно поставлений на стоянку і зафіксований противідкотними упорами.
При роботі під комбайном, піднятому домкратом, на ньому не повинно бути жодної людини.
Зверніть увагу на достатню вантажопідйомність підйомного пристрою (домкрата), яка повинна бути не менше 8 т.
Піднімальний пристрій встановлюйте на комбайні тільки в спеціально відмічених місцях.
Ремонтні роботи на шинах дозволяється проводити тільки персоналу з відповідним досвідом роботи і тільки при використанні відповідного монтажного інструмента.
Підтягніть всі кріпильні болти і гайки ведучих і напрямних коліс відповідно до інструкції. Таку підтяжку слід проводити після кожної заміни колеса або після 3 і 50 год роботи машини.
Після проведення робіт з технічного обслуговування знову встановіть всі загороджувальні пристрої і перевірте функціонування електричних ланцюгів із блокуваннями безпеки.
Контролюйте все електрообладнання і оберігайте його від пошкоджень. У разі їх виявлення негайно ліквідуйте пошкодження.
Перемикання електричних проводів і запобіжників забороняється. Використовуйте тільки фірмові запобіжники із вказаним значенням струму.
Забороняється виводити із робочого стану електричні схеми.
Підтягуйте затискачі, затискні гвинти і постійно перевіряйте міцність їх посадки.
Заборонено класти будь-які речі (предмети) на акумуляторні батареї! продолжение
--PAGE_BREAK--
Перед проведенням робіт з електрообладнанням виключайте головний вимикач батареї.
Слідкуйте за дотриманням послідовності при підключенні акумуляторної батареї: спочатку позитивний, а потім негативний полюс. Від'єднання проводів здійснюється у зворотній послідовності.
Обережно з батарейними газами. Небезпека вибуху!
Будьте обережні при роботі з електролітом, він їдкий.
Гідравлічна система знаходиться під високим тиском, тому при пошуку витікання використовуйте відповідні допоміжні засоби. Небезпека травмування!
Перед проведенням робіт на гідросистемі відключіть двигун, виключіть вимикач акумуляторної батареї, затягніть стоянкове гальмо, встановіть противідкатні упори.
Перед проведенням робіт з гідравлічною системою переведіть її в безнапірний стан. Для цього опустіть жатку (качановідокремлю-вач) і приведіть у дію вимикач для гідростатичного зрівноважування гідроциліндрів мотовила, що знаходиться під платформою комбайна, спереду праворуч.
При підключенні гідравлічних агрегатів слідкуйте за приєднанням гідравлічних рукавів відповідно до приписів. Якщо поміняти місцями з'єднувальні елементи, виникають протилежні функції (піднімання замість опускання).
Висновок
Неухильне дотримання технологічного процесу ремонту та техніки безпеки під час технічного обслуговування та ремонтних робіт може зберегти здоров’я робітників, а у більшості випадків – життя.
Розділ 3. Охорона праці
3.1 Охорона праці при виконанні с/г операції
Одним з найважливіших завдань охорони праці є забезпечення таких умов праці, які б виключали можливість дії на працівників різних небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
До роботи сільськогосподарських операцій допускаються особи, що досягли 16-річного віку, пройшли інструктаж з техніки безпеки при виконанні даної операції.
Дія технічних засобів захисту повинна забезпечити безпеку працівників від початку виробничого процесу до його завершення і не має припинитися раніше за дію небезпечного або шкідливого виробничого фактора.
Основними технічними засобами безпеки для запобігання виробничому травматизму є огороджувальні та запобіжні пристрої, блокування, профілактичні випробування машин.
Основні вимоги, що висуваються до технічних засобів безпеки – підвищення продуктивності праці, зниження небезпеки та шкідливості при обслуговуванні обладнання та виконанні технологічних операцій, надійність і міцність, зручність під час обслуговування устаткування та засобів захисту, виконання вимог технічної естетики.
Важливу роль відіграє використання комплексної механізації, автоматизації та дистанційного керування в тих випадках, коли дію небезпечних і шкідливих виробничих факторів не можна усунути.
Безпечність виробничого устаткування досягається: Правильним вибором принципів дій, конструктивних схем, матеріалів, робочих процесів, максимальним використанням засобів механізації, автоматизації, дистанційного керування; врахуванням вимог до технічної документації з монтажу, експлуатації, ремонту, транспортування та зберігання.
З точки зору охорони праці, основними вимогами до устаткування є безпечність для здоров’я і життя людей, надійність та зручність під час експлуатації. При проектуванні машинно-тракторного агрегату обов’язково повинні враховуватись ергономічні вимоги: розміщення механізмів керування, тощо.
При конструюванні устаткування частин, що обертаються, рухаються, комунікації, (трубопроводи, кабелі, тощо) необхідно розміщувати у корпусі машини, щоб виключити можливість доступу туди працівників. устаткування має відповідати вимогам електробезпеки і гарантувати захист працівників від ураження електрострумом.
У конструкції устаткування повинні передбачатися вбудовані (місцеві) відсмоктувачі, що необхідні для видалення пожежо- і вибухонебезпечних сумішей. небезпечних і шкідливих хімічних речовин, пилу, тощо, безпосередньо з місць їх виникнення. Щоб уникнути шуму і вібрації, або знизити їх до регламентованих рівнів, необхідно застосовувати звукопоглинальні матеріали, кожухи, тощо.
Механізми керування технологічним обладнанням повинні мати безпечні та зручні форми і поверхню, встановлюватись у безпечному для працівників місці, приводитись у дію зусиллями, що встановлені відповідними нормами, мати надпис про призначення, інструкцію з експлуатації, тощо.
3.2 Охорона праці при виконанні ремонтних робіт
При виконанні ремонтних робіт необхідно суворо виконувати правила техніки безпеки.
Перед початком роботи в першу чергу провести первинний інструктаж, а в процесі роботи – текучий інструктаж на кожному робочому місці.
При розбиранні, складанні або регулюванні тракторів, автомобілів, с/г машин, потрібно їх надійно закріпити, для цього слід під колеса (гусениці) встановити спеціальні противідкати, а під раму – додаткову опору, навіть якщо встановлений домкрат. Потрібно користуватися тільки гайковими ключами, розмір яких співпадає з розміром гайки. Забороняється подовження, нарощування ключів іншими ключами або підручними засобами.
Піднімати, переміщувати і встановлювати на місце важкі і громіздкі деталі повинні двоє робітників. Забороняється перевіряти пальцями спів падання отворів з’єднувальних деталей. Не потрібно класти зняті з машини деталі на край робочого столу.
Заводити двигун і пускати машину потрібно по сигналу керівника і в його присутності. Перед пуском перевірити, чи немає інструментів або інших сторонніх предметів на збірному агрегаті. Робити підтяжку збірних одиниць, регулювання механізмів тільки при вимкненому двигуні.
3.3 Екологічний захист навколишнього середовища при виконанні с/г операцій та ремонтних робіт
На сьогоднішній день існують наступні глобальні проблеми: безпосереднє забруднення навколишнього середовища; збільшення масштабів сировинних ресурсів природного походження.
/>
Видобуток вугілля супроводжується відкачуванням сотень мільйонів тонн води.нафти — навпаки закачуванням, а за останніми даними, водоспоживання подвоюється приблизно кожні 10 років, причому найбільша кількістьводи йде на зрошення (57%). Промисловість використовує 30%, на побутові потреби населення йде 6%, сільськогосподарське будівництво споживає 4%. рибне господарство — 3%. На виробничі потреби 1993 р. в Україні спожито 12.1 млрд. м3води.
Обидві проблеми тісно пов'язані, бо друга викликає першу Окремі види забруднень особливо помітно впливають на екологічні системи і залежить це не лише від масштабів виробництва. Багато технологій розроблено без урахування екологічного фактора, часто вони малоефективні щодо одержання кінцевого продукту, але завдають значної шкоди природі.
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>Екологічні проблеми грунту, зумовлені розвитком прогресу
Прикладом того, як технічний прогрес може обертатись регресом, є механічний обробіток ґрунту. Створені потужні трактори, плуги, культиватори і борони, які можуть обробляти грунт на глибину 27 см і більше Виявилось, що підвищення інтенсивності механічного обробітку ґрунту порушує його мікроструктуру, негативно позначається на врожайності і стимулює ерозію Застосування потужнішої (а відповідно і важчої) техніки призводить до збільшення механічного тиску на грунт.
Маса самохідних зернозбиральних комбайнів у розрахунку на 1 м ширини захвату за, останні 30 років зросла більш ніж у 1,5 раза.
Сучасна технологія вирощування сільськогосподарських культур передбачає багаторазовий вплив ходових пристроїв машинно-тракторних агрегатів (МТА) на грунт. Наприклад, поле під озимою пшеницею зазнає як мінімум дворазового впливу, а поле під цукровим буряком — шестиразового. При інтенсивних технологіях вирощування зернових кількість проходів МТА помітно зростає. Багаторазові проходи тракторів та інших сільськогосподарських машин і агрегатів призводять до ущільнення грунтів, погіршення ;їх найважливіших агрономічних властивостей, а в результаті — до зниження урожаїв сільськогосподарських культур. На типовому чорноземі при багаторазових проходах тракторів різних марок (Т-16М, Т-54В, МТЗ-52, МТЗ-80, Т-74 і особливо — 150К) в шарі до 10 см щільність грунту може перевищити критичну для більшості сільськогосподарських культур (1,3—1 ,4 г/смЗ). Це зумовлює зменшення вмісту в ній повітря нижче критичного рівня (15%), збільшення твердості (20 кг/м2), зменшення водопроникності (до 10—15 мм/год). Такі негативні зміни виявляються до глибини 50—60 см. але глибше 30 см вплив ходових систем тракторів постійно послаблюється. За даними Естонського НДІ землеробства і меліорації, різні машини впродовж технологічного процесу вирощування сільськогосподарських культур проходять по полю від 5 до 10—15 разів.
У підсумку загальна площа слідів або гусениць тракторів та інших машин становить 100— 200% площі поля, 10—20% площі ущільнюється колесами машин від 6 до 20 разів (на поворотних смугах) і 65— 80% — від 1 до 6 разів, і лише 10—15% площі залишається невкатаною. Причому ущільнення грунту досить суттєве: вихідна щільність у шарі 10—20 см дорівнювала 1,18—1,36 г/см3, а після проходу тракторів вона збільшилась Т-34— 1,33—1,44; МТЗ-80— 1,39—1,44; Т-150К— 1,48—1,51; К-700 — 1,62—1,63 г/см3В результаті ущільнення знизилась водопроникність грунту, зменшилась кількість продуктивної вологи в ній, а в кінцевому підсумку знизились і врожаї. При чотириразовому вкатуванні грунту урожай ячменю, наприклад, знизився з 38.4 до 17,1 ц/га, вівса — зі 33,3 до 23,6 ц.
Як показують дослідження, наближені межі допустимого навантаження на грунт при ранньовесняному боронуванні не повинні перевищувати 0,4 кг/см2, при передпосівному обробітку, сівбі та при кочуванні — не більше 0,5—0,6 кг/см2; при літніх та осінніх роботах при вологості грунту не вище 60% повної польової вологомісткості — 1,0—1,5 кг/см2. Отже, підбираючи машини та агрегати, необхідно враховувати їх» вплив на грунт: тиснення коліс, гусениць тощо Машини, що випускаються нашою промисловістю, в цьому плані характеризуються негативно: тиснення колісних тракторів становить 0,85—1,65, гусеничних — 0,6— 0,8, причепів — 3—4, зернозбиральних комбайнів — 1,8—2,4 кг/см2, зернових сівалок — 1,2— 2,0 кг/см2, тобто воно, як правило, значно перевищує допустимі межі. При інтенсивних опадах вода погано поглинається ущільненим грунтом і при наявності схилів стікає в нижні частини гідрографічної сітки, руйнуючи і змиваючи поверхневі шари грунту. Отже, ущільнення може служити однією з причин посилення процесів ерозії продолжение
--PAGE_BREAK--
Зменшення пористості значно погіршує повітряний режим грунтів. Це знижує не лише життєдіяльність коріння і всієї рослини, а й активність ґрунтової аеробної мікрофлори та фауни — одного з важливих компонентів ґрунтової родючості В кінцевому підсумку грунт набуває властивостей, що не відповідають природним потребам рослин, що також призводить до зниження їх врожаїв.
Найшвидше грунти ущільнюються при одночасній дії вертикального навантаження, вібрації, горизонтальних зусиль та динамічного впливу, які) залежать від марки трактора, режиму його роботи, вирівняності поля. Динамічні або ударні впливи спостерігаються на погано вирівняних полях, вони досягають найбільшого значення на підвищених швидкостях руху ґрунтообробних агрегатів Отже, вирівнювання поля, дотримання оптимальної швидкості руху можуть сприяти зменшенню ударних деформацій грунту. Щільність орного шару приводять до норми з допомогою ґрунтообробних знарядь, але при вирощуванні польових культур вони ущільнюються всього;за одну вегетацію А оптимальні швидкості МТА, що забезпечують зменшення; ударних деформацій грунту, не завжди відповідають вимогам ефективності використання машин (виробіток за одиницю часу) Цю суперечність слід розв'язувати, очевидно, за рахунок збільшення швидкості виконання операцій Вирівнювання ж поля забезпечує не лише високу якість роботи агрегата, а й сприяє збереженню техніки від руйнування, зменшенню ударних деформацій грунту. Крім того, ущільнення грунту вимагає додаткових енергозатрат, а отже, додаткових фінансових затрат, водночас, додаткове застосування двигунів внутрішнього згоряння збільшує споживання кисню, забруднює повітря газами Тому ущільнення грунту при вирощуванні сільськогосподарських культур — явище як з економічної, так і з екологічної точкизору небажане. В кінцевому підсумку воно призводить до зниження урожаїв сільськогосподарських культур, погіршення стану навколишнього середовища.
Доступними шляхами боротьби з цим явищем є: використання гусеничних тракторів при обробітку просапних культур; удосконалення гусеничних тракторів, зокрема застосування пневмогусениць для рівномірного розподілу тиснення на грунт; розробка напівнавісних машин, що дасть можливість знизити тиск повітря в колесах з метою зменшення ущільнення грунту, запровадження систем широкозахватних машин, що дає змогу значно підвищити коефіцієнт використання тягового зусилля тракторів, їх продуктивність, зменшити навантаження на грунт; розробка систем комбінованих машин з багатоцільовими робочими органами, які виконуватимуть кілька операцій за один прохід; розробка і впровадження) таких технологій, які звели б до мінімуму кількість операцій, що виконуються з допомогою ЛІТА; раціональна організація руху при виконанні виробничих і транспортних робіт; конструювання та виробництво нових машин і МТА, застосування яких ущільнює невелику площу поля; вдосконалення в цьому ж напрямі машин, які вже експлуатуються. Вони повинні бути широкозахватними і комбінованими (суміщати кілька операцій за один прохід) з багатоцільовими робочими агрегатами. В перспективі ймовірним є використання так званого мостового землеробства, тобто переміщення агрегатів по спеціально підготовлених доріжках, прикладом такого вирішення сьогодні є вирощування зернових за інтенсивною технологією з тимчасовими коліями для тракторів. Досягнення науки і техніки вже зараз дають змогу внести корективи в існуючі технології, а від окремих процесів відмовитись, замінивши їх іншими Так, агротехнічні способи боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами значною мірою замінені застосуванням пестицидів У комплексі прийомів регулювання водно-повітряного режиму грунтів важливе місце повинні посісти дренаж і поливання. Мінеральні добрива, хоч і не цілком, все ж заміняють собою органічні Усе це дає змогу в районах з розвинутою дефляцією грунтів застосовувати принципово нову систему землеробства, основна суть якої полягає в безплужному обробітку грунту з використанням плоскорізної техніки.
В районах вітрової ерозії безплужна система землеробства включає в себе та«-і основні ланки: безплужне розпушування грунту з допомогою плоскорізів на глибину до 16 см, збереження стерні для попередження видування) розпушеного грунту вітрами, посів по стерні спеціальними сівалками: смугове розміщення культур, чергування смуг землі, зайнятих вітрозахисними культурами (наприклад багаторічними травами), із смугами, на яких вирощуються сільськогосподарські культури; застосування гербіцидів для зменшення кількості бур'янів; хімічний захист посівів від шкідників та хвороб, посів високостебельних рослин, які зменшують шкідливість вітру, затримують сніг від здування, використання інших методів снігозатримання; насадження полезахисних лісо-, та кущосмуг. Така система землеробства вже застосовується в деяких областях України, зокрема Полтавській. Як свідчить практика, в поєднанні з протиерозійною організацією території (запровадження лукопасовищних сівозмін, правильне чергування культур, нарізка полів перпендикулярно до напряму вітрів, смугове розміщення культур тощо) вона дає змогу звести до мінімальних розмірів руйнування грунту, забезпечити раціональне використання землі, підвищуючи урожай сільськогосподарських культур, оскільки розпушуванню підлягають лише верхні шари грунту, а основна товща гумусного горизонту зберігається в стані природного становлення, не деформується, як при орному обробітку Досвід роботи землеробів Полтавщини по застосуванню плоскорізіа для підготовки та обробітку грунту показав доцільність такого напряму в землеробстві степових і лісостепових районів України, Потрібна лише інформація в застосуванні цього методу з урахуванням особливостей грунтово-кліматичних районів. Одна з причин, що стримують проведення таких досліджень — відсутність комплексу машин, передбачених, системою землеробства, яка застосовується в районах поширення дефляції, Саме комплексу, а не окремих машин Широке застосування машин і комплексів, потоково-перевалочної і поточної технології збирання цукрових і кормових буряків, картоплі, інших корене-бульбоплодів, вивезення з полів сільськогосподарської продукції в будь-яку погоду, в тому числі в період перезволоження грунту, коли він легко прилипає до коренеплодів і робочих органів машин, відсутність додаткового очищення від землі викопаної продукції — все це в останні роки породило нову проблему: збереження грунту, попередження вивезення його за межі полів, скорочення за рахунок цього втрат гумусу (технологічних його втрат) В окремі роки фізичні домішки в сільськогосподарській продукції з полів досягають 30% загальної її маси. Практично це означає, їцо при врожайності коренів цукрових буряків 600 ц/га з кожного) гектара разом з коренеплодами вивозиться 20 т землі. Багато це чи мало? Зараз на гектар землі у Львівській області вноситься щорічно близько 12 т органічних добрив, значна частина яких у процесі мінералізації випаровується у вигляді сполук азоту і вуглецю (NН3, СО2), вимивається, частина споживається рослинами, а частина фіксується в грунті. Мінеральна складова гумусованого грунту з органічними добривами практично не вноситься (крім гноє-земляних компостів). Отже, внесенням органічних добрив компенсувати втрати родючого грунту за короткий час не можна. При цьому ще слід врахувати, скільки грунту виноситься на колесах і гусеницях. Все це призводить до додаткових енергетичних витрат на вивезення продукції з поля.
Для попередження вивезення грунту з поля слід будувати дороги з твердим покриттям, що є необхідною умовою також збереження техніки, економії паливно-мастильних матеріалів Важливе значення має організація очищення коренеплодів безпосередньо в полі, причому очищення не обов'язково механічного, воно може бути і гідравлічним. Селекційна робота повинна проводитись з урахуванням вимог охорони грунту, тобто характеру поверхні коренеплодів, їх форми, особливостей будови розетки листків, кількості корінців на коренеплоді, міцності їх зчеплення та інших морфологічних особливостей, від яких залежить здатність до забруднення, утримання грунту на продукції, що вивозиться.
Ще одним наслідком впливу сільськогосподарської техніки на природнії ресурси є їх забруднення через втрати паливно-мастильних матеріалів та відходи роботи двигунів. Для запобігання цього негативного впливу необхідно обладнати машинні двори мийними установками, маслофільтрами для очищення стічної води від нафтодомі-шок своєчасно і на високому технічному рівні проводити технічні огляди, поточні та капітальні ремонти, які забезпечили б попередження витікання масел і палива: правильно регулювати паливну апаратуру і запалювання технічних засобів, ємкості з нафтопродуктами встановлювати під землею, що порівняно з наземним розміщенням значно зменшує втрати за рахунок випаровування. Не можна мити машини на берегах водойм, рік. меліоративних каналів. Слід посилити контроль за двигунами і паливними системами через регулювання подачі пального і мастил, не допускаючи його протікання.
Широке використання машинної техніки спричиняє загибель значної кількості тварин, руйнування гнізд птахів на землі, травмування, дрібних звірів (зайців, наприклад) під час збирання сіна та зернових комбайнами. Уникнути цього можна, удосконалюючи-організацію роботи машин і механізмів, застосовуючи просування збиральних машин від центру загінки до периферії, човниковий спосіб руху; враховуючи період розмноження польових птахів і звірів при проведенні польових сільськогосподарських робіт.
Отже, крім усім відомих благ механізація сільського господарства має негативні наслідки для навколишнього природного середовища. Однак суперечності в характері процесу індустріалізації не повинні бути причиною для його стримування, тим більше, що, з точки зору екологів, він ще не досяг критичних розмірів. Але врахувати ці суперечності необхідно з метою пошуку шляхів пом'якшення негативних впливів на середовище, забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва, комфортних умов для життя людей.
Сучасна хімізація сільського господарства та екологічні наслідки від її вправадження
Споконвіку хлібороб мріяв про підвищення врожаїв, для цього постійно вдосконалюючи обробіток грунту, удобрення, насінництво, сівозміни, технології вирощування культур. Однак на певному етапі перевага була надана тотальній хімізації землеробства, оскільки внесення азотних, фосфорних, калійних добрив ненадовго збільшувало врожай. Одночасно хімічні засоби стали частіше використовуватися для боротьби з шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур, бур'янами. При цьому відходили на задній план такі традиційні напрями відновлення родючості грунтів, як дотримання сівозмін, використання сидератів, нагромадження і використання компостів, гноївки, агротехнічні засоби боротьби з хворобами шкідниками і бур'янами Лише за останні 17 років внесення мінеральних добрив на гектар орної землі зросло в Україні (в перерахунку на 100%-ний вміст поживних речовин) з 65,1 до 157,4 кг.
Ще вищими темпами відбувалася хімізація землеробства в країнах Західної Європи. До речі, найбільш активні пестициди ми купуємо за рубежем, коштують вони надзвичайно дорого, що відчутно позначається на собівартості продукції землеробства, а відповідно і продукції тваринництва Однак найбільше тривожить те, що хімізація землеробства призводить до забруднення навколишнього середовища. Непоодинокі випадки, коли мінеральні добрива, інші хімічні засоби вносяться непродумане, а інколи й безвідповідально. Так, розсівання міндобрив на гірські луки і пасовища Карпат за допомогою вертольотів надзвичайно шкідливе для біосфери. Нагромадження засобів хімізації в грунті, ґрунтових водах призвело до надмірного вмісту їх у продукції рослинництва, а через корми — і в продуктах тваринного походження Уже став звичним «металевий» напівштучний вигляд надмірно захіміченого яблука, картоплі, гігантського столового буряка тощо. Розрізавши їх, можна навіть неозброєним оком побачити зони локалізації деструктованої тканини, перенасиченої хімікатами. Вони є сприятливим середовищем для розвитку гнильної мікрофлори Отже, така продукція погано зберігається. Втрати її інколи становлять 30—35% і більше. Виграш у деякому збільшенні врожаю від хімізації зводиться нанівець втратами у процесі зберігання.
У боротьбі з бур'янами пріоритет хімічним методам віддано абсолютно необґрунтоване. Часто доходить до парадоксів. Скажімо, обов'язковим агротехнічним заходом при вирощуванні зернових за інтенсивною технологією в рекомендаціях та інструкціях, у підготовці яких беруть участь і науковці, вважається застосування гербіцидів. І це при тому, що озима пшениця, інші зернові самі біологічно здатні пригнітити бур'яни. Що ж до просапних, то тут є багато загальновідомих методів боротьби з бур'янами без внесення гербіцидів, про які чомусь агрономи останнім часом геть забули.
Час уже думати не про те, як краще використати ті чи інші отрутохімікати, а як без них взагалі обійтися, швидше переходити на біологічне землеробство, насамперед при вирощуванні овочів А там, де не можна обійтися без них треба докорінно поліпшити їх використання.
Хімізація сільського господарства породила проблеми, пов'язані з адаптацією бур'янів і сільськогосподарських шкідників до певних речовин, а також їх негативним впливом на навколишнє середовище. Водночас розвиток хімізації в сільському господарстві привів, до переходу наприкінці 70-х років до безорної технології використання гербіцидів нового типу. При цьому добрив вноситься 2 кг на 1 га проти традиційних 300—500 кг Сівба відбувається спеціальними сівалками на грунт, вкритий товстим шаром мульчі з бур'янів і відходів минулого врожаю, утвореним після обробки гербіцидами. В США понад 4 млн. га полів соєвих бобів, соняшника, бавовника, пшениці і кукурудзи) обробляється новими гербіцидами. Очікується, що до 2000) р. понад 50% полів США будуть оброблятися із застосуванням безорної технології, — там, де від водної та вітрової ерозії в 1982 р. було втрачено 6 млрд. тонн верхнього шару грунту. Крім того, безорна технологія є енергозберігаючою.
Зворотна сторона нової технології — її надзвичайна токсичність, що вимагає дотримання певних засобів безпеки. Крім того, гербіциди нового типу, опріч бур'янів, знищують деякі овочеві культури — шпинат, салат, турнепс, а при розпиленні з літака їх вітром часом відносить кілометрів на 15 вбік.
Масове використання техноресурсів при різкому скороченні генетичної різноманітності культур та тварин і погіршення багатьох біологічних властивостей рослин (стійкості до хвороб, шкідників, ефективності фотосинтезу тощо) призвело до збитків у виробництві. продолжение
--PAGE_BREAK--
Наслідком розвитку прикладної науки як напряму науково-технічного прогресу було створення штучних кормів — білково-вітамінних концентратів (БВК), білково-вітамінних добавок (БВД), білково-вітамінно-мінеральних добавок (БВМД) тощо. На захист БВК було висунуто дуже багато аргументів, які насамперед грунтуються на дефіциті білка а природних кормах, з одного боку, і високій економічній ефективності їх застосування — з другого. Однак, згідно з нормативами, в БВК допускається значний вміст — до 22 г на 1 кг сухої маси— залишкових вуглеводів, а також солей важких металів: кадмію, свинцю та миш'яку — дуже сильних канцерогенів. Офіційно Україна відмовилась використовувати БВК у птахівництві, однак внаслідок невирішення проблеми поповнення дефіциту білка за рахунок природних кормів це не зовсім вдалося; здійснити, не кажучи вже про інші галузі тваринництва. Як виявляється, комбікорми з БВК знижують у тварин імунітет проти інфекційних захворювань, погіршують їх продуктивність, підвищують падіж, зменшують міцність шкаралупи яєць птиці.
Використання БВК з парафінів нафти як добавки до корму худоби заборонено в країнах ЄС (директива Ради ЄС № 82/471 від 21 липня 1982 р.). Одночасно рішенням КЕС № 35/382 від 10 липня 1985 р. при виробництві білкових продуктів, у тому числі і БВК, заборонено застосування дріжджових; препаратів на основі парафінів нафти. В документі підкреслюється, що деякі види таких препаратів можуть викликати алергічну реакцію, що кваліфікується як ризик для здоров'я людини.
Випробування штучних БВК, які провадились 15 років тому у Швеції, позитивних результатів не дали. По-перше, через їх високу собівартість. По-друге, через відсутність чистоти продукту, зокрема наявність у БВК структур, що провокують розвиток канцерогенних властивостей. Тобто західні підприємці вважають себе не настільки багатими і не настільки здоровими, щоб виробляти корми з нафти навіть у малих кількостях.
Наведені приклади свідчать про прямий вплив науково-технічного прогресу як форми діяльності людини на природу.
Процеси урбанізації та екологічні проблеми
Не менше впливають на природу збільшення населення і процеси урбанізації. Чисельність міського населення України за 1972—1992 рр. зросла більш ніж на 2 млн. чол. Згідно з прогнозами ООН, загальна кількість жителів міст на Землі зросте до 2000 р. порівняно з 1975 р. на 1 млрд. Вже до 1995 р. більшість населення індустріальне розвинутих країн житиме в містах з населенням 1 млн. чол.
Відходи середнього міста становлять 30 тис. т вуглекислого газу, 450 т окису вуглецю і 150 т пилу, майже 500 тис. т стічних вод і десятки тисяч тонн твердих відходів.
До своєрідних забруднювачів навколишнього середовища в містах можна віднести ще один наслідок НТП — шум. Допустима санітарна норма шуму — 80 дБ, фізіологічний больовий поріг сприйняття шуму людиною — 140 дБ. Шум може бути причиною багатьох серцево-судинних захворювань, гіпертонії, виразок, стресів.
Рівень шуму в міській кімнаті сягає 4 дБ, вулиці зі спокійним рухом — 50 дБ,робочий фон у закладі — 70—80, метро, автобуси — 80—90, від вантажівок, поїздів — 90—100, від пневматичного молотка — 120—130 дБ. Шумова ситуація в світі має тенденцію до погіршення. У великих містах зростає кількість нервових захворювань. Усе це має і зворотний вплив на процеси урбанізації в розвинутих країнах — частина жителів міст, які мають відповідні матеріальні можливості, переселяються у малонаселені приміські зони.
Навантаження на навколишнє середовище залежить від чисельності населення, його потреб і засобів їх задоволення. Критичними факторами є характер і об'єм потреб і їх співвідношення з ресурсами навколишнього середовища. Потреби, що перевищують біологічні, зумовлюються соціально-економічними факторами і реалізуються з допомогою розвитку технології. Технологія може збільшити «віддачу» навколишнього середовища, але часто при цьому виникає ризик її погіршення, як, наприклад, у випадках надмірного використання в сільському господарстві хімічних добрив та отрутохімікатів. Перенаселення на обмеженій території однієї країни в поєднанні з високим рівнем розвитку технології і потребами в природних ресурсах може призводити до зростання «пресу» на навколишнє середовище в інших країнах. Прикладом може служити Японія, яка впливає на навколишнє середовище, зокрема, Південно-Східної Азії (шляхом імпорту лісу з Таїланду тощо).
Отже, залежність між науково-технічним прогресом, демографічними та економічними факторами набуває міжнародного характеру. Досвід індустріальне розвинутих країн показує, що в перспективі, слідом за заходами, спрямованими на зниження смертності, набуває значення свідоме регулювання рівня народжуваності, внаслідок чого можна досягти наукової стабілізації чисельності населення. Наприклад, висока народжуваність у сьогоднішньому Таджикистані (37 народжень на 1000 жителів) нижча, ніж була 80 років тому в Європейській Росії — 48 народжень на 1000 жителів. Такі тенденції в країнах, що розвиваються, дали змогу переоцінити прогнозовану чисельність населення Землі до 2000 р. — 6,1 млрд. чол. порівняно з попередніми передбаченнями в 7,5 млрд. чол.
Ситуація, однак, залишається досить напруженою, оскільки одночасно зі збільшенням населення відбувається скорочення площі сільськогосподарських земель — в основному через урбанізацію і деградацію грунтів. Площа сільськогосподарських земель у розрахунку на душу населення Землі зменшується з 0,31 га в 1975 р. до 0,15 га в 2000р. За даними ЮНЕСКО, опустинювання відбувається зі швидкістю 44 га/хв, що при збереженні цієї тенденції призведе до втрати до кінця сторіччя третини нині існуючих сільськогосподарських угідь.
Потреби населення починають випереджати можливості зростання продуктивності біологічних систем. Наприклад, ріст середньорічного світового виробництва зерна зупинився починаючи з 1984 р., і експерти ООН очікують, що цей показник може зменшуватись. В кінцевому підсумку це призводить до втрати екологічної рівноваги і може мати несприятливі наслідки для людини як біологічного виду.
Проте абсолютизувати негативні тенденції природокористування не варто: оскільки це протиставляє науково-технічний прогрес і підвищення добробуту населення збереженню навколишнього середовища. Якщо науково-технічний прогрес буде орієнтуватись на цілі, вибрані згідно з критеріями загальнонародної користі і соціальної справедливості, то цілком можливою стане реалізація формули гармонійного природокористування — збереження і процвітання.
Об'єктивні передумови цього криються вже в самому механізмі впливу науково-технічного прогресу на стан навколишнього середовища. Розширення масштабів виробництва без розв'язання завдань раціонального природокористування стає вже зараз технічно й економічно неможливим, оскільки погіршення природного середовища є також і погіршенням матеріальних умов виробництва. При цьому не менш важливий інший зворотний зв'язок – вплив природного середовища на свідомість людей, що спонукає формування нових розумних запитів суспільства орієнтованих на ощадливе ставлення до природи.
Висновок
Основна економіко-екологічна проблема науково-технічного прогресу в сільському господарстві й в АПК загалом, яка лежить на перетині суто економічних і екологічних проблем, полягає тепер утому, щоб розвиток науки і техніки, інтенсифікацію використання науково-технічних потенціалів, що їх обслуговують, підпорядкувати і зосередити на розв'язанні таких стратегічних завдань: всебічне підвищення продуктивності суспільної праці та ефективності функціонування аграрного сектора економіки, постійне збільшення виробництва землеробської й тваринницької продукції, поліпшення її якості та умов праці; створення принципово нових видів техніки і технологій аграрного виробництва, поліпшення їх якості і зміна складу і структури, підвищення на цій основі продуктивності, стійкості та ефективності агрозооекосистем, зведення до мінімуму негативного впливу сільського господарства на природне середовище; розробка і впровадження в сільськогосподарське виробництво екологічно чистих технічних і технологічних засобів, здатних підтримувати на оптимальному рівні параметри навколишнього середовища та екологічну рівновагу в ньому.
Першоджерелом і першопричиною бурхливого розвитку глобальної екологічної кризи є, як вважають міжнародні експерти, демографічний вибух, що неодмінно супроводжується збільшенням темпів і обсягів скорочення природних ресурсів, нагромадженням величезної кількості відходів виробництва і побуту, забрудненням довкілля – глобальними кліматичними змінами, хворобами, голодом, вимиранням.
З розвитком хімії, металургії, енергетики і машинобудування світові почали загрожувати відходи від синтетичних пральних порошків, нафтопродуктів, важкі метали, нітрати, радіонукліди, пестициди та інші шкідливі речовини, що не засвоюються мікроорганізмами, не розкладаються, а накопичуються тисячами тон у грунтах, водоймах, підземних водах.
Протягом 80 років з початку нашого століття з надр Землі було видобуто корисних копалин більше, ніж за всю історію людства.
Нині, лише в результаті спалювання паливних ресурсів, в атмосферу планети щорічно потрапляє понад 22 млрд тон двоокису вуглецю. Щорічно світова промисловість скидає в річки понад 160 км3шкідливих стоків, щорічно в грунти людством вноситься 500 млн тон мінеральних добрив і близько 4 млн. тон пестицидів, більша частина яких осідає в грунтах або виноситься поверхневими водами в річки, озера, моря та океани. За останні 45 років використання мінеральних добрив зросло в 43 рази, а отрутохімікатів – у десять разів.
Ще однією – не менш важливою ніж попередні проблеми, є проблема відходів. Збитки від них – це не лише величезні площі землі, зайняті звалищами, териконами, шлакосховищами та ін. (наприклад, на площі, де розташовані звалища навколо Києва, можна було б побудувати місто з населенням 300 тисяч чоловік), а й смертельні дози різних токсикатів та дими й пилюка від них. Здавалося б, дрібниця – биті люмінісцентні лампи на звалищах. Але кожна така лампа містить 150 мг ртуті, що здатна отруїти близько 500 м3повітря.
До основних антропогенних забруднювачів довкілля, крім вище названих, належать також різні шуми від виробничих підприємств, транспорту, іонізуюче випромінювання, вібрації, світло-теплові впливи.
Максимально можливе зменшення, якщо не повне зведення до нуля всіх вищезазначених факторів забруднення, зараження та отруєння має бути першочерговим завданням машинобудівників.
Використана література
1. Ф. П. Полупанов. Організація і технологія виробництва сільськогосподарських культур. «Урожай», Київ, 1971.
2. А. Ф. Головчук, В. І. Марченко, В. Ф. Орлов. Експлуатація та ремонт с/г техніки. Книга 3. Машини сільськогосподарські. «Грамота», Київ, 2005.
3. М. К. Віденко. Використання машинно-тракторного парку. «Урожай», Київ, 1974.