--PAGE_BREAK-- У геологічній будові району характерні верхньокрейдяні, верхньо — і середньоміоценові та четвертинні відклади. Відклади верхньокрейдяного віку представлені ясно-сірими мергелями, які перекриті зеленуватими глауконітовими пісковиками та кремовими мергелями, а верхньо — і середньо міоценові – глинами, пісковиками та вапняками.
Потужність товщі глауконітових пісків 25-30 метрів. Верхня частина міоцену – тридцятиметровий шар вапняку, який покритий сірими глинами з прошарком пісковиків. Потужність глин від 8 до 10 метрів.
Четвертинні відклади представлені комплексом елювіальних, озерно-елювіальних і делювіальних відкладів. Елювій, який складається із щебеню і пісковиків, лежить шаром від 1,2 до 2 м на Корінних породах міоцену.
Озерно-алювіальні відклади розповсюджені в долинах річок і представлені сіро-голубими глинами, пісками й галечниками. Сучасний алювій складає заплавні тераси річок та представлений пісками, супісками та суглинками потужністю від 2 до 6 метрів.
Гідрологічна характеристика. Внутрішні води району представлені річкою Дністер та її притоками: Щирок, Зубра, Верещиця, Летнянка. Нежухівка, Бредниця, Колодниця, Іловець. Річки, які протікають через територію району, належать до басейну Чорного моря. Долини рік переважно заболочені, їх осушують меліоративними системами.
Усі річки живляться за рахунок атмосферних опадів і підземних вод, що виходять на поверхню у вигляді джерел.
Замерзають річки вкінці грудня, льодохід починається на початку березня. Бувають весняні, літньо-осінні паводки, які повторюються декілька разів у рік після випадання великої кількості опадів. Під льодом ріки бувають 2-3 місяці. Товщина льоду – 12-55 см. Річкові долини мають широкі заплави та озеро видні розширення.
Ставки мають різну площу — від 1,0 до 5,4 га.
Підземні води в районі та їх запаси тісно пов’язані з геологічною будовою, літологічним складом порід, фізико-географічними особливостям.
Підземні води приурочені до відкладів четвертинного, третинного мезозойського й палеозойського періодів. Водоносні горизонти палеозою та мезозою залягають на великій глибині, мають переважно підвищену мінералізацію. Води четвертинних відкладів поширені в обмеженій кількості. Водоносним шаром є алювій терас річкових долин. Високе залягання ґрунтових вод часто сприяє заболоченню. Глибина залягання ґрунтових вод коливається в межах 0,5-2м.
Живлення верхньотортонського водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів, а також за рахунок водоносного горизонту нижньотортонських відкладів.
Водоносний горизонт нижньотортонських відкладів приурочений до вапняків, пісковиків і пісків. Це води переважно гідрокарбонатного-кальцієвого типу.
Грунти та земельні ресурси. Ґрунтовий покрив є різноманітним, що зумовлено умовами рельєфу, зволоженням і мозаїчністю материнських порід. Ґрунтоутворюючими породами є мергелі, вапняки, суглинки, пісковики, піски. На території району поширені такі основні типи грунтів: дерново-підзолисті, дерново-глеєві, сірі опідзолені й опідзолені чорноземи, торфоболотні, лучні, лучно-болотні та торфовища.
Дерново-підзолисті, піщані, глинисто-піщані складають основний фонд орних земель. Ці грунти поширені на понижених рівнинних ділянках з неглибоким заляганням ґрунтових вод. Вони характеризуються низькою природною родючістю, мають мало гумусу, кислі, орний шар невеликий. Грунти цього типу використовуються під посіви сільськогосподарських культур та під сінокоси.
Дерново-глеєві грунти займають територію терас Дністра і Зубри. Вони сформувались на алювіальних-делювіальних суглинисто-піщаних відкладах. Глибина оглеєння коливається від 30 до 100 см.
Сірі опідзолені грунти в основному використовуються під кормові угіддя. Поширені вони в заплаві річки Нежухівки. Кормові угіддя на даних грунтах у дощові періоди настільки перезволожуються, що вимокає вся рослинність.
Світло-сірі, сірі та темно-сірі опідзолені грунти, які займають значну площу району, поширені на підвищених елементах рельєфу. Вони легко піддаються змиву. Ці грунти потребують мінеральних та органічних добрив, а також вапнування.
Чорноземи опідзолені поширені на півдні району, мають стійку структуру.
Лучні, лучно-болотні, торфово-болотні та торфовища поширені на понижених елементах рельєфу в умовах підвищення рівня грунтових вод.
Низинні торфовища розвинулись в умовах надмірного зволоження під пологом болотної рослинності. По мірі розвитку торфовищ їх верхній шар поступово мінералізується, торфовища у верхньому шарі добре гумусовані.
Рослинний світ. Територія району знаходиться на межі природних зон мішаних і широколистяних лісів, а те, що ліси трапляються не на всій площі, є наслідком діяльності людини (вирубування, випалювання).Ліси займають площу понад 16925 га, в тому числі 3350 га експлуатаційних. Ліси представлені широколистяними, хвойними й мішаними угрупуваннями. Основними лісоутворюючими породами є дуб, бук. Крім цих порід росте ялина, сосна, вільха, осика, клен, липа, явір, ясен, береза, верба, в’яз, які не мають експлуатаційного значення. Велику шкоду лісам завдають надмірні вирубки, які перевищують розрахункову лісосіку. Внаслідок чого тільки невелика частина лісів є пристигаючи ми, інші – молодняки та середнього віку, а понад 500 га потребує відновлення.
Територія, яка знаходиться під лісами, складає 6,7 % від загальної площі району.
У підліску ростуть кущі ліщини, шипшини, ожини, барбарису, бузини чорної, вовчі ягоди, глоду звичайного, малини, терну.
На луках ростуть злаки (костриця, стоколос, тимофіївка, тонконіг), вологолюбне різнотрав’я (осока волосиста, копитняк, подорожник, барвінок, вороняче око), а також кульбаба конюшина, дзвоники, звіробій, конвалія, чебрець, суниці лісові та інші.
Болотна рослинність представлена сфагновим мохом, мохом зозулин льон, злаковими, осокою, очеретом, хвощем, росичкою.
Росте багато декоративних і екзотичних порід, які акліматизувались.
Тваринний світ. Фауна району багата й різноманітна. Із птахів найбільш поширені куріпки, яструби, дятли, шпаки, дикі гуси, дикі качки, кулики, лиски, білі лелеки, курочки, перепілки, сови, рябчики, синиці, ворони, сороки, горобці, чайки, лебеді шипуни, зозулі, деркачі, дрозди, іволги, журавлі, ластівки, жайворонки, граки, снігурі, стрижі, дикі кури та інші.
Серед ссавців широке розповсюдження мають землерийка, бурозубки, білки, зайці, кроти, тхори, лисиці, дикі свині, пацюки, миші, їжаки, горностаї.
2.3 Програма та методика робіт
Метою бакалаврської роботи є розроблення проекту благоустрою та озеленення центральної частини міста Миколаєва, агротехніки створення зелених насаджень і догляд за ними.
При виконанні робіт поставленої мети передбачається виконати наступні завдання:
— літературний пошук по темі;
— дослідження природних умов району;
— аналіз існуючого стану благоустрою та озеленення;
— розроблення проекту благоустрою та озеленення центральної частини міста Миколаєва;
— розроблення агротехніки створення зелених насаджень і догляду за ними.
Після визначення програмних питань теми методика досліджень розробляється послідовно для кожного питання.
2.4 Характеристика об’єкту дослідження
Об’єктом дослідження є сквер, що розташований в центральній частині міста Миколаєва. Він призначений для короткотривалого відпочинку відвідувачів. Територія скверу служить для проведення концертів, мітингів, зборів громади міста та інших урочистостей.
Даний сквер має монументальний характер. На його території 12 січня 1991 року було встановлено пам’ятник Т.Г.Шевченку (скульптор А.Величко). Також тут знаходився пам’ятник Загиблим воїнам УПА, але у 2002 році на цьому місці було освячено скульптуру Матері Божої.
Навколо скверу розташовані житлові будинки, РВ УМВС України, мережа магазинів, райдрукарня, гімназія.
Даний сквер залежно від особливостей просторової організації насаджень можна віднести до напіввідкритих, оскільки на території поєднуються відкриті ділянки партерного типу з високими деревними насадженнями, що розділяють сквер на ряд взаємозв’язаних просторів. Рельєф території рівнинний.
Сквер є місцем відпочинку жителів і гостей.
2.5 Результати проведених досліджень
Слід зауважити, що озеленення скверу є досить різноманітним. Також тут проведено низку заходів по благоустрою території. Зокрема, є лавочки для відпочинку відвідувачів, урни, декоративні ліхтарі, які вдень виконують роль своєрідних скульптур, а ввечері збагачують сквер новими художніми якостями.
Але є певні недоліки в агротехніці створення та експлуатації садово-паркового об’єкту.
Для даної території характерне значне рекреаційне навантаження, оскільки сквер знаходиться в центральній частині міста.
Квіткове оформлення виконано на досить низькому рівні, не ведеться належного догляду за газонами, повністю відсутній чагарниковий ярус. Проте насадження потребує часткової реконструкції. Обстежуючи зелені насадження скверу можна виділити механічні пошкодження дерев, а також захворювання, зумовлені ентомошкідниками та фітохворобами.
Слід звернути увагу на благоустрій території. Освітлення виконане на відносно належному рівні, достатньо розвинута дорожньо-стежкова мережа, проте є не вистачає лавочок для відпочинку відвідувачів, а також урн для сміття.
Негативним моментом є те, що дана територія оточена з усіх боків дорогами, де спостерігається інтенсивний транспортний рух. Тому є високий рівень загазованості та запиленості повітря.
Розділ 3. Проект заходів
3.1 Аналіз результатів досліджень
Дослідження показали, що на даний момент стан благоустрою та озеленення центральної частини міста потребує проведення певних заходів для підвищення естетичного вигляду та забезпечення належного рівня функціонування скверу.
Будівництво й догляд за садово-парковими об’єктами проводить миколаївське а житлово-комунальне управління та ряд приватних підприємств.
Аналізуючи результати досліджень слід зазначити, що зелені насадження лише частково виконують відведені їм санітарно-гігієнічні функцій. Давно не насаджувались нові види, а існуюче насадження з роками втрачає свій естетичний вигляд.
Квіткове оформлення потребує більш професійного підходу, в окремих місцях повністю витоптане трав’яне вкриття. Асортимент трав майже не диференційований за типами газонів. Експлуатація газону включає лише скошування, та й те не регулярне.
Недоліком організації благоустрою є мала кількість архітектурних форм, які позитивно впливають на емоційно-психологічний стан відвідувачів, не вистачає паркових лавочок для відпочинку та урн для сміття.
3.2. Напрями та шляхи вдосконалення досліджуваного об’єкту
Для вдосконалення стану озеленення та благоустрою об’єкту досліджень слід провести низку заходів, розробити шляхи вирішення існуючих проблем.
Зелені насадження скверу потребують реконструкції, яка полягає у вирубці суховершинних і хворих дерев. При цьому залишають найбільш здорові, життєздатні та довговічні дерева.
Також треба ввести чагарниковий ярус для підвищення біологічної стійкості насаджень і естетичності вигляду насадження. Введення декоративних форм дерев і чагарників покращить видовий склад деревостану, створить більш цікаві пейзажі.
Потрібно звернути увагу на підбір асортименту трав для газонів. Також потрібно вести належний догляд за газонами. Адже нерегулярне скошування, не виконання таких операцій як прочісування, проколювання дернини, боротьби з бур’янами несвідомо сприяє переведенню партерних і звичайних садово-паркових газонів у категорію лучних. Ці газони з екологічної точки зору ближчі до природи, але у сквері вони не виконують тих функцій, як запроектовані типи. Оскільки у сквері майже немає квіткового оформлення, потрібно запроектувати більшу кількість квітників
Одним із напрямів вдосконалення об’єкту є підвищення рівня благоустрою. Потрібно створити більше місць відпочинку, тобто поставити лавочки. Біля них можна поставити декоративні вази й скульптури, щоб милували око відвідувачів.
Рис.4. Приклади садово-паркових лав
Особливий настрій у скверах створюють водні елементи, тому доцільно запроектувати фонтан.
Треба збільшити кількість урн для сміття.
У формуванні скверів велике значення має правильний підбір типів покриття, їх експлуатаційні та декоративні якості. На доріжках доцільно створювати покриття з різних типів бетонних і кам’яних плит.
Рис.5. Типи покриття
Потрібно проводити догляд як за зеленими насадженнями, так і за елементами благоустрою.
Догляд за доріжками й майданчиками включає такі види робіт: підмітання, збирання випадкового сміття, прибирання снігу, видалення трави з узбіч і водовідвідних канав.
Догляд за парковими меблями включає їх миття, очищення від пилу та снігу, поточний ремонт.
Якщо професійно запроектувати та правильно доглядати за садово-парковими об’єктами, вони будуть милувати око протягом тривалого часу.
Розділ 4 Агротехніка озеленення
4.1. Агротехніка створення зелених насаджень
Порушення технології посадки дерев і чагарників в багатьох випадках є причиною недовговічності, низької декоративності, захворювань, а також загибелі рослин.
Садіння дерев. Яму під посадку викопують таких розмірів, щоб в ній можна було вільно розмістити коріння дерева. Середня глибина ями становить 70-120 см.Ями під саджанці рекомендується викопувати за 7-10 днів до посадки. Після викопування яму на 2/3 об'єму засипають рослинним ґрунтом. Перед засипкою в дно ями, дещо відступивши від центру, забивають посадочний кіл завтовшки 5-6 см, а потім горбочком насипають землю. Саджанці опускають в яму, нагорбик, розправляючи при цьому корені, встановлюючи як можна ближче до посадочного колу. Через яму (з краю на край) перекидають планку, яка вкаже рівень землі по центру ями, при цьому коренева шийка повинна знаходитися на 5-8 см вище рівня планки, щоб після того, як рослина разом із землею осяде, шийка опинилася на рівні поверхні. Коли рослина встановлена на необхідній висоті, яму починають засипати землею. При цьому слід обережно засипати корені, накладаючи землю до кореневої шийки. Землю слід сильно ущільнювати шляхом пошарового ущільнення. Коли яма заповнена, по її периметру встановлюють валик із ґрунту.
Садіння чагарників. Середня глибина ями для чагарників становить 30-60 см. Чагарники висаджуються в раніше підготовлені котловани, котрі заповнюють ґрунтом на 15-20 см вище поверхні ділянки з врахуванням усадки. Корені при посадці вільно розподіляються по ґрунту у відкритій ямі, а потім засипають землею. Землю пошарово ущільнюють носком ноги. Після посадки по периметру котловану влаштовують ґрунтовий валик для утримування води. Норма поливу — 20-30 л на одну рослину. Поверхню посадкового місця вкривають дрібним торфом або рубленою травою…
Влаштування газонів. Травостій на газонах може створюватись методами посіву газонних трав, посадкою вегетативних органів трав й розкладкою дернини. Посів є найбільш поширеним і відносно дешевим способом створення газонів. Для отримання стійкого, довговічного газону слід ретельно підготовити підгрунтовий шар, провести рихлення грунту основи газону на 15-20 см
Оптимальними строками висіву є весна та рання осінь. Рекомендується висівати спочатку крупне насіння із загортанням до 3 см, потім дрібне – на глибину до 0,5-1,5 см. Також проводять післяпосівне прикатування грунту.
Важливим моментом у посіві є визначення потреби насіння газоноутворюючих трав Визначення потреби у насінні наведено в табл..1.
Таблиця 1
Відомість асортименту газонних трав
Тип газону
Склад травосуміші
Вміст в суміші, %
Норма висіву, кг/га
Площа газону, га
Потреба в насінні, кг
Партер-ний
Тонконіг лучний (Poa pratensis)
100
75
0.015
1.13
Звичай-ний
Тонконіг звичайний (Poa trivialis)
25
100
1.03
25.75
Мітлиця звичайна (Agristis vulgaris)
50
25
12,88
Тимофіївка лучна (Phleum pratensis)
25
45
11,59
Влаштування квітників. Товщина родючого шару повинна бути не менше 20-40 см. Спочатку планують, очищають ділянку, потім засипають ґрунт, заправлений добривами (гній — 80, азот — 10, фосфор — 9, калій-10 г/м2). Підготовку ґрунту здійснюють за 2-3 тижні до посадки. Перед посадкою ґрунт вирівнюють граблями, розбивають на ділянки з розмірами в залежності від видів рослин.
Рано навесні висівають однорічники з добрим вегетаційним періодом (флокси та ін.) Насіння цинії та інших теплолюбних однорічників висівають у другій декаді травня.
продолжение
--PAGE_BREAK--