Реферат на тему:
УКРАЇНСЬКІ ЛЕГЕНДИ ПРО СТВОРЕННЯАДАМА І ЄВИ
Українськілегенди про створення першої людини, як відлуння арійських легенд,- носять насобі надто — як у цілому, так і в деяких подробицях — очевидні слідиапокрифічного сказання з доволі густим дуалістичним забарвленням. Найбільшийвплив на них справили Палея та апокрифічне сказання «Як створив Бог Адама».
У Палеї говориться, що Богстворив людину в землі Мадіамській, узявши від восьми частин:
1) від землі — тіло,
2) від каменя — кості,
3) від моря — кров,
4) від сонця — очі,
5) від хмари — думки,
6) від світла — світло,
7) від вітру — дихання,
8) від вогню — тепло.
Коли Бог пішов узяти відсонця очі, і Адам лежав на землі, то прийшов до Адама окаянний сатана і вимазаввсього його багнюкою. Бог, повернувшись, хотів було вкласти Адаму очі, та колипобачив його в багні, то дуже розгнівався на диявола і прокляв його. Дияволщез, як блискавка, крізь землю. Господь, знявши з Адама «пакості сатанинські»,зробив з них собаку, якій і повелів сторожити Адама, а Сам відійшов у горнийЄрусалим за Адамовим диханням. Сатана вдруге прийшов, щоб навести на Адама злускверну. Побачивши біля ніг Адама собаку, який став на нього гавкати, вінзлякався і, взявши «дерево», поштиркав ним усього Адама й заронив у ньогосімдесят недуг. Господь, повернувшись, знову одігнав диявола, та недуги ввійшливсередину людини.
Тоді Господь подбав про те,щоб дати відповідне ім'я первісній людині. Для цього Він послав янгола Свого ізвелів йому на
сході взяти аз (А),
на заході — добро (Д),
а на півночі і на півдні —мислите (М),
і людині, таким чином, булодане ім'я Адам. Бог настановив його царем над усією землею, і над птаствомнебесним, і над звірами земними, і над рибами морськими, до того ж Бог дав йомусамовладство. Після того Господь насадовив на сході рай і поселив у ньомуАдама. Єву Господь створив з ребра Адама, для цього навіяв на нього сон.
Маючи за основну мету показпереваги Нового Заповіту над Старим, який був лише сінню першого, Палея далізбивається на символізацію і силуване прообразне значення часто й густовигаданих подій. У тому сні, який навіяний був на Адама для створення Єви,Господь показав йому Своє розп'яття, смерть, воскресіння й вознесіння на небоза півшости тисячі літ: побачив Адам Господа розіп'ятого, Петра, що ходив поРиму, Павла, який учив народ у Дамаску, та ін. Прокинувшись у великому трепеті,Адам сповістив Господа про своє видіння. Господь каже йому: «Задля тебе годилосяб Мені зійти на землю, бути розіп'ятому і воскреснути на третій день; а тинікому не повідуй цього видіння, доки не побачиш Мене в раю, коли сидітимуодесную Отця. І ти за цим повболівай». Адам пробув у раю сім днів, і цимГосподь дав прообраз життя людського: «10 років мине дитинство, 20 — юнак, 30 —повноліття, 40 — середовіччя, 50 — сивина, 60 — старість, 70 років — скін». Ціж сім днів дали прообраз й семи тисячам років існування світу; «а восьмійтисячі нема кінця» — це буде вік нескінченний.
В апокрифічному сказанні «Якстворив Бог Адама» говориться: «І пішов Господь Бог очі взяти від сонця, ізалишив Адама самого лежати на землі, та прийшов окаянний Сатана до Адама іобмазав його багнюкою, намулом і возгрями (?). І повернувся Господь до Адама…зняв з нього пакості Сатанинські, і тоді створив Господь собаку і, змісивши зАдамовими сльозами й глиною, що лишилася після створення Адама й булазішкрябана з нього, очистив його, як дзеркало, від усіх скверн, і приставивсобаку, і звелів сторожити Адама, а сам Господь пішов у горній Єрусалим подихання Адамове. І прийшов удруге Сатана і схотів на Адама напустити злускверну… Собака почав люто гавкати на диявола. Та окаянний Сатана взяв дрючокі поштрикав усе тіло Адамові, і створив у ньому 70 недуг. І повернувся Ісус згорного Єрусалима і побачив Адама, дрючком поштриканого, і змилосердився надним… І відігнав Господь диявола… і обернув усі недуги всередину».
Українські легенди варіюютьна різні лади здебільшого ці два апокрифічні сказання, щедро розводячи їхусілякими подробицями в суто народному дусі й маючи на меті осмислення тих чиінших особливостей людського організму, людської природи взагалі, а такожпочасти чоловічого і жіночого інтелектів. Дуалістичний елемент іноді виступає вних гостріше, ніж в апокрифічних сказаннях; елемент біблійний виявляється дужеслабо.
У легенді, записаній уКуп'янському повіті, розповідається, що Бог узяв глини і став ліпити людину заобразом Своїм і за подобою. Угледівши це, диявол й собі взяв глини і такожзаходився ліпити фігуру за образом своїм. Бог зліпив людину, а диявол — цапа.(В Ушицькому повіті про первісну людину є таке повір'я: «Сатана все може зробити,тільки за умови, якщо Бог дозволить та благословить. Так, людину Сатана зліпивз глини — і зробив її так вдало, що Господу Богу лишалося тільки благословити йдати їй живу душу. Коли Сатана зліпив людину, то поставив її стійма, а потімобплював її з голови до п'ят. Через це й досі людина плює та кашляє».) Богвдихнув у Своє творіння душу, і людина ожила. Диявол ну собі дмухати на своютвар: дмухав спереду, дмухав ззаду — не оживає, а лиш смердить.
— Господь,дмухни і на мою твар, — просить диявол.
Бог дмухнув — і цап ставживий. Диявол зрадів і давай танцювати довкола цапа й хизуватися перед Богом, що його твар краща заБожу. Господь і каже дияволу:
— Чому ж тиназиваєш цапа створінням своїм? Адже Я оживив його: твоя глина, а цап Мій.
І вдалися в суперечку.
— Гаразд, —каже Бог. — Якщо ти втримаєш цапа, хай тоді він буде твій, а не втримаєш — Мій.
Диявол пристав на це. Та якне підійде до цапа, той усе на нього рогами, все рогами. Розлютився диявол,схопив цапа за хвіст, думає: «Тепер ти не втечеш від мене!» Та де там: цапрвонувся, частина хвоста лишилася в диявола, а сам цап усе-таки втік. Ось чомуцапи куці.
Легенда, записана в селіХорощанці Луцького повіту, розповідає, що, коли Бог створив людину, дияволсхотів змайструвати й собі таке ж. Узявся до роботи, але в нього вийшов вовк(один варіант розповідає, що диявол зліпив свою людину з глини, але такувелику, що її довелось обстругати; із цих стружок пішли шершні, ґедзі, мухи,комарі). Щоб оживити його, біс сказав: «Гужа (візьми) Бога!» Та вовк і неворухнувся. Тоді Бог мовив до вовка: «Гужа його!» Вовк зараз же зірвався йпобіг за дияволом, який накивав п'ятами і хотів вилізти на дерево; але вовкназдогнав його і ухопив за ногу. З рани потекла кров і заструменіла стовбуромдерева, а те дерево була вільха. Тому й досі це дерево червоне, а чорти відтодістали без п'ят. Причому вовки ганяються за чортами і поїдають їх. Аби не вони йне грім, чортів розплодилося б бозна скільки.
Така ж легенда зустрічаєтьсяв Греції і Албанії; естонський переказ теж приписує створення вовка дияволу.
У легенді, записаній у самомум. Куп'янську, розповідається, що Бог зліпив людину з глини, поставив її колотину сушитися й наказав собаці сторожити, а Сам полетів на небо за душею.Диявол бачив, що Бог щось робив, і взяла його цікавість, що там таке стоїть колотину. Крадеться повз собаку, а той давай гарчати на нього — не підпускає.Диявол подмухав на собаку. Від його подиху собака відчув страшний холод, ставтремтіти; а диявол і каже:
— Пусти мене поглянути насправу Божих рук — я дам тобі за це шубу, а не пропустиш — геть заморожу.
Собака спокусився обіцяноюшубою, оскільки був без шерсті й змерз, і пропустив диявола. Диявол покривсобаку шерстю, а людину всю обплював, обхаркав. Бачить Бог своє творінняпокритим нечистотою, й вивернув його так, що всі нечистоти опинились усередині,а тоді вдихнув у нього душу. І стала людина зовні чиста, а всередині повнавсілякої скверни.
Ще оригінальнішими і водночаснародно-вульгарними за змістом є українські легенди про створення Єви.
Найхарактерніші з нихзаписані в м.
· Куп'янську(1),
· Канівському(2)
· Радомисльському(3) повітах.
Створивши Адама, Бог поселивйого в раю. Пожив там Адам якийсь час і стало йому сумно. Привів до нього Богусіх птахів небесних і всіх звірів земних і сказав, щоб він дав усім їм імена;тоді наказав їм слухатися Адама. Бачить Бог, що Адам усе ж нудьгує, і говоритьСам до Себе: «Не добре бути чоловікові одному, створю йому жінку за образомйого. З чого лиш її створити? З глини — не любитимуть одне одного. Ні, візьмучастину в Адама і створю з неї жінку, щоб вони приліпилися одне до одного, булиодне тіло. З чого ж узяти? З голови? Буде дуже розумна, стане главою чоловіка.З руки? Візьме чоловіка в руки. З ноги? Буде бігати від чоловіка. Візьму реброз лівого боку від самого серця, з-під руки, щоб сердечно любила чоловіка й булав нього під рукою. Навіяв Бог на Адама сон, узяв у нього з лівого боку, від серця,ребро й приставив його до дерева на осоння сушитися. Біжить собака, угледівребро, ухопив його й давай гризти. Янгол відняв у собаки вже надгризене ребро,подав його Богові, і Бог з недогризка створив жінку Адамові. Ось чому жінок наУкраїні лають: «собачий недогризок», або «чортів хвіст».
За іншим варіантом, записаниму Куп'янському повіті, усе відбувалося так. Коли створив Бог Адама, тобтозліпив його й поставив сушити, собака одразу й крадеться до нього. Підкрався йвитяг у людини одне ребро. Спохопився Бог — нема ребра. Пішов Він шукати, ізнайшов у кущах собаку, а в нього в зубах ребро. Бог відняв його й приніс доАдама — так звали першу людину. Приладнував Він його, приладнував — нічого невиходить, оскільки ребро було вже надгризене. Тоді Бог з прикрості взяв та йстворив з того ребра жінку Адамові й назвав її Свою.
За деякими легендами, реброАдамове викрадає не собака, а чорт. Схоплений янголом у той момент, коли врайській огорожі лишався вже один лиш його хвіст, чорт тікає з ребром, аленатомість залишає в руках янгола свого хвоста, з якого Бог і творить Єву. Осьчому всі жінки хитрі й лукаві, як чорти. Чорти відтоді стали куцими, а поперваху них були довгі хвости.
Чоловіка Бог створив ізземлі, а жінку з тіста та й поставив їх проти сонечка, щоб вони висохли, аМихаїлу звелів пильнувати. От Михаїл пильнував, пильнував, та ненарокомзадивився на щось, а собака прибіг та й з'їв жінку.
Вклав Бог душу в людину[1], тодівзяв у неї «одну кістку з ребра» (очевидно, одне ребро з усіх ребер) і створивйому вже вдруге жінку. Людину Бог назвав Адамом, а жінку сам чоловік назвавЄвою.
Слід сказати, що душу в різнихмісцевостях України уявляють по-різному, у вигляді: а) духа, що може втілитися в різні образи,залишати, зі своєї волі людину під час сну, прибираючи при цьому вигляду сивоїмиші (Вінницький і Грубешівський повіти); б) мухи (Ушицький повіт); в) маленькоїдитини (Холм і Канівський повіт), що має крильця (Київський повіт); г)маленької людини з чистим і прозорим тілом (Харківський повіт). Душа померлогоперебуває в домі Давида. Дім цей стоїть на сухій землі, але оточений зусебічморем. Споруджений він царем Давидом для того, щоб уберегтися в ньому відсмерті (Київська губернія). Душа однієї померлої молодиці прожила в її матеріпонад два тижні. Протягом усього цього часу душа нічого не їла, а лише постійносиділа над гарячим хлібом і вдихала в себе гарячу пару, що виходила з нього(Грубешівський повіт). Одна стара жінка розповідала, що, коли вона була щедівчам, померла її тітка. Всі старші родичі вийшли з хати, де лежала небіжчиця;лишилась сама розповідачка й почула, що під припічком хтось стогне. Воназлякалася й, вибігши з хати, оголосила про це старшим домашнім. Ті ввійшли дохати; стогони припинилися. Домашні знову вийшли з хати — і стогони зараз жепочали повторюватися. Розповідачка знову побігла оголосити домашнім. Тоді тіздогадалися, що тут хтось та є. Думали, що це відкривається скарб, й тому,ставши за дверима, щоб дівчинка не боялась, коли знову почує стогони, звелілиїй, в разі їхнього повторення, промовити так: «Всяка душа хай хвалить Господа».Дівчинка зробила це, і те, що стогнало, відповіло: «І я хвалю Богапредвічного». — «Душа покутующа (та, що кається й несе епітимію, й перебуваєпід церковною забороною — прим, автора), чого ти хочеш і хто ти така?» — «Ябабця твоєї бабці. Більше ста літ уже я тут покутую. Кидають на мене дрова,змітають сміття. Я потребую твоєї допомоги; надай її мені від рук тво'іх тапам'ятай, щоб ніхто більше для цього не трудився». Дівчинка взяла у матерігрошей, купила коленкору й ниток, зробила три манишки й винесла їх на ярмарок іпродала. Віддавши взяті в матері на покупку гроші, вона на бариш, що залишився,знову купила коленкору й ниток з тією ж метою. Коли вона побачила, що грошейуже вистачить для сплати за богослужіння, то звернулась до ксьондза(розповідачка — з Вінницького повіту), який відслужив панахиду за упокійнебіжчиці. Повернувшись додому і прочитавши молитву за упокій душі («АпііоіРашкі»), всі сіли обідати. Тільки-но почали їсти, раптом бачать — стоїть біляпорога жінка, доволі похилого віку, і ні на кого більше не дивиться, а тількина дівчинку, і при цьому мовить до неї: Бог заплати — воздай). Повторивши цетричі, вона стала незримою.
Бог створив Адама зпшеничного тіста й поставив його на сонце, щоб він висох; а собака та й з'ївйого. Тоді Бог зліпив Адама з глини, вдихнув у нього янгольську душу й дав йомурогове тіло, щоб воно ніколи не згнило й не боялось холоду. Потому Бог наславна Адама сон, і коли Адам заснув, Бог створив йому із рожі жінку та й поклав їїколо Адама; Адам прокинувся, побачив, що жінка не така, як він, та й каже доБога: «Не хочу я жінки з квітки; коли б мені таку жінку, як і я». Тоді Богзнову навіяв на Адама ще глибший сон. Коли Адам заснув, Бог вийняв з нього однеребро, створив з того ребра Єву й поклав біля Адама. Адам прокинувся, побачив,що жінка його така ж, як і він, і взяв її собі. Бог і питає Адама: «Ну, то що,яка жінка тобі до вподоби більше — чи та, яка з квітки, чи та, яка з твогоребра?» — «Вже ж бо мені більше до вподоби та, яка з мого ребра», — відповідавАдам. — «А на Мою думку, — каже Бог, — та краща, яка з квітки: Я її дам СинуСвоєму за матір». Узяв Бог ту жінку, яка створена була з квітки, й відіслав нанебо; а Адаму і Єві каже: «їжте всі яблука, які є в раю, не їжте лише з одногодерева; коли ж скуштуєте від нього, то зараз же помрете».
Хоч у створенні Божої МатеріСамим Богом з квітки — й причому до створення Єви — безсумнівне бажання легендизвеличити Пресвяту Діву перед усіма земнородними, та слід зауважити, що мотивпро створення жінки з квітки відомий космогонічним легендам й інших арійськихнародів.
З деякими додатковимиподробицями щодо створення Адама ми познайомимося в легендах про гріхопадінняперших людей, до яких і перейдемо зараз.