Реферат на тему:
УКРАЇНСЬКІ ЛЕГЕНДИ ПРО ЖИТТЯ ПЕРШИХЛЮДЕЙ ПО ВИГНАННІ ЇХ З РАЮ ТА ПРО РУКОПИСАННЯ АДАМОВЕ
Наукраїнські легенди й вірші про життя перших людей по вигнанні їх з раю та прорукописання Адамове найбільший вплив справив той же апокриф «Слово просповідання Свине», під впливом якого склалися й легенди про гріхопадіння першихлюдей та їхнє вигнання з раю. По вигнанні з раю, — говориться в апокрифі, —Адам і Єва посідали навпроти нього і, припавши до землі, заголосили і голосили7 днів (за іншою редакцією — 15 днів). «Знемогла душа моя від голоду, — казалаЄва. — Ходімо, пошукаємо їстівного». Підвелися вони, обійшли всю землю — і незнайшли нічого їстівного; повернулися до Едема і знов заголосили: «Раю мій,раю, пресвітлий раю, — волав Адам, красо невимовна! Задля мене створений, азадля Єви зачинений; Милостивий, помилуй мене грішного!» Тоді Господьумилосердився й послав янгола Іоїля, який відділив їм сьому частину раю. Адам іЄва поїли спочатку плоду тернового. Явився архангел Михаїл, приніс пшениці ймеду і став настановляти Адама на діла ручні. Потім вигнав з раю всіх тварин,звірів, гадів і птахів і віддав їх Адаму, який дав їм усім імена. Адам почавобробляти землю. Прийшов диявол і каже: «Земля моя, а Божі — небеса і рай. Якщохочеш бути моїм, то обробляй землю; а коли хочеш бути Божим, то йди до раю».Адам заперечив: «Божі небеса й земля і цілий всесвіт». — «Напиши його рукописання, — каже диявол, — тоді дозволю тобі оброблятиземлю (і не давав йому відійти), і тоді будеш моїм». Адам каже: «Чия земля,того і я й діти мої». Зрадів диявол і мовив: «Запиши мені все те, що ти заразсказав». Адам узяв «плечя», написав рукописання й каже: «А інде писано уСвятому Письмі». Адам жив у раю, славлячи Бога з архангелами та янголами усвіті незатемнюваному; коли ж він був вигнаний з раю за порушення, то не відавще того, що ніч і день раніше, ніж його, створено Богом. Сів він «просто раю» йзаголосив «по райському житії». Настала ніч, зійшла на землю пітьма. І заволавАдам, промовляючи: «Горе мені, порушникові Божої заповіді, вигнаному зісвітлого райського житія, пресвітлого незатемнюваного світу. Світе мійпресвітлий, — продовжував він, плачучи і голосячи, — вже не побачу сяяння твогоі незатемнюваного світу, ані краси райської не побачу. Господи, помилуй менегрішного». Прийшов до нього диявол та й питає: «Чого ти стогнеш і голосиш?»Адам відповідає: «Заради світу пресвітлого, який зникнув з очей». Диявол кажейому: «Я тобі дам світло, запиши рукописанням його рід свій і дітей». Адам«заради світу пресвітлого» дав дияволу рукописання, в якому написав так: «Чийсвіт є — того я і чада мої». І настав день, і засяяло світло по всьомувсесвіту. А диявол узяв рукописання Адамове і сховав його в Йордані під каменемна тому місці, де пізніше хрестився Христос. Легенда про рукописання, данеАдамом дияволу про вічну працю на нього й рабство, склалася на основі неправильнозрозумілих слів апостола Павла: «І вас, що мертві були в гріхах та внеобрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивширукописання на нас, що наказами було проти нас — Він із середини взяв його таприбив його на хресті» (Послання святого апостола Павла до колосян: 2, 13 —14), а також і слів церковної молитви: «чесним Його хрестом рукописання гріхи наші знищив». Звідкиввійшла ця легенда у слов'янський апокриф, ще не досліджено.
Ремство Адама про втраченийрай породило цілу сім'ю українських і руських духовних віршів, відомих підназвою «Плач Адама». Нічого особливо оригінального ці вірші собою не являють іподекуди буквально повторюються повністю або повторюють окремі вислови апокрифа«Слово про сповідання Свине». А загалом вони є простим поширенням таких віршівз церковних співів Постувального тижня: «Вигнаний з раю Адам був, там же йсидів проти нього, ридав, голосив зворушливим гласом, і говорив: «Горе мені, постраждавокаянний я! Одну тільки заповідь Бога порушив — і всіх був позбавлений благ.Раю пресвітлий, для мене насаджений був і через Єву зачинений!..» Поетичнікартини церковних співів у віршах доповнені відповідними благочестивимироздумами про марноту людських устремлінь до земної слави і земного багатства ізавершуються в деяких з них поверненням Ісусом Христом грішного Адама до раю.Лад віршів — церковний. Остання обставина — треба думати — пояснюється тим, щобагато з виспівуваних нині сліпцями псалмів і духовних віршів складені (створені)південноруськими письменниками кінця XVII й початку XVIII століть: ЛазаремБарановичем, святим Димитрієм Ростовським, Іоаном Максимовичем та ін. Так,наприклад, щодо Лазаря Барановича, архієпископа Чернігівського, в дослідженняхпро його праці прямо говориться, що він, «відвертаючи народ від мирських пісеньй повчаючи, щоби пісні мирські залишали, а замість них хвалу Богу й Богоматерівіддавали, багато пісень обернув на божественні і, без сумніву, в народ передавав.Хоча суголосся було мирських пісень, але текст створював божественний, щоби принагодах, замість нікчемних божественні словеса були співані, і добродумання всерцях укорінювалося».
Інші українські віршівідзначаються вже цілком народним характером і, поряд з плачем Адама, відводятьтакож місце зображенню самого життя перших людей невдовзі по вигнанні їх з раю.Такою є «Пісня про Адама і Єву», вміщена П. П. Чубинським у «ТрудахЭтнографическо-статистической Зкспедиции в западно-русский край» (т. 1, с.147—148):
«Сидить Адам просто рая
І наготу покриває.
— А ти,Єво, не смутися,
— І до менеобернися,
— Прошу ятебе!
Господь Адаму говоряше:
— Де ж ти,Адаме, живеш?
— Ось де —в кутку,
Ох, мій смутку,
І з Євою молодою
Тішу біду свою.
Заповіді не хранив,
…………. сотворив.
— О, бач,Єво,
Смутна жено,
Буложить, не грішить;
Вибачайже тепер.
Луччебуло в раю жить,
Солодкіяблука во рту йміть.
Тепертреба працювати,
Щобкавалок хліба мати
Досамої смерті.
Зачав Адам розмишлять:
Як би нам хліба достать:
Укопать я не вмію
І не знаю, що посію,
Бо не маю чого.
Янгол к ньому явився:
— Іди,Адаме, поучися,
Візьми заступ та нагнися,
Копай землю, потрудися,
Та побачиш, що тобі вродить,
Проклята Єва і змія,
Що веліли вийти із рая,
І по пущі блудити,
І в сирій землі жити
По конець віку».
Легенди на «Плачі Адама»майже не спиняються, зате набагато докладніше говорять про життя перших людейпо вигнанні з раю і про рукописання, дане Адамом дияволу. За легендою,записаною в м. Куп'янську, вигнані з раю прабатьки сіли проти райських дверей ігірко оплакували свій гріх і колишнє блаженство. До усвідомлення про гіркувтрату домішувалась осторога за саме життя своє, страх смерті. Поставлений насторожі біля дверей раю янгол чув ридання Адама і Єви, бачив їхній страх;зглянувся він на лиху долю перших людей і сказав Богові про їхнє сумнестановище. Бог, не маючи наміру довести Адама і Єву до повного розпачу, велівянголу переказати їм, щоб вони взяли біля райського порогу землі, змоченоїїхніми сльозами, і цю землю посіяли. Там, де посіяв Адам, виросла зі сліз його,змішаних із землею, пшениця, а де посіяла Єва, там виросли коноплі. Отак першілюди одержали хліб і одяг.
У легенді, записаній у с.Хомутинцях, розповідається таке про початок землеробства і водночас простворення коня.
Розсердився Адам, що Господьвигнав його з раю. Копає землю та й не каже: «Господи, допоможи!» А чорт радієз того. Отож, що Адам скопає за день, чорт уночі поперекидає знову догоритравою. Адам копає на іншому полі, думаючи, що поле в тому винне: копає та йкопає, а вранці гляне — на полі знову трава зеленіє, ніби воно й не булоскопане. Бився він, бідолашний, побивався, а тоді зітхнув до Господа Бога та йкаже: «Господи Боже, допоможи мені!» І як він промовив це, так та земля, якувін копав, і зачорніла смугою. Помолився Адам Богові й почав засівати. Колизасіяв, то запрягся сам у борону й волочить. Та так йому важко ту борону тягти,а чорт сидить позаду на бороні та й сміється. Поглянув на все це Господь і кажеСвоєму янголу: «Бачиш того чорта, що на Адамовій бороні?» — «Бачу», —відповідає янгол. — «Тож піди, — каже, — та зроби з того чорта коня для Адама».Янгол і пішов, та як закине на чорта оброть, так із нього й стала коняка. Тодіянгол каже Адаму: «Розпрягайся, чоловіче, та запрягай коня: Господь дає тобіскотину».
Легенда, записана вКуп'янському повіті, говорить, що коли диявол через заздрість спокусив першихлюдей на гріх, то, виганяючи їх із раю, Бог дав Адамові дерев'яну лопатку йвелів йому копати землю й сіяти хліб, а Єві дав гребінця й веретено, щоб пряла.Адам почав копати землю. З'являється диявол і каже: «Не смій копати землю! Вона— не Богова, а моя: я дістав її з морського дна. Хіба даси мені щось, тодідозволю копати». — «Та що ж я тобі дам, — каже Адам, — коли в мене самого неманічого?» Диявол мовив: «Нехай буде так: поки живе людина, вона — Божа, в колипомре — моя». Адам пристав на це. Тоді диявол одтяв у Адама кінчик мізинця йкинув його на камінь — кінчик устряг глибоко в камінь. Диявол кинув той каміньу річку Йордань й промовив закляття: «Доки не випірне цей камінь з води, дотипомерлі люди будуть мої. А випірне він лише тоді, коли на землі з'явиться такалюдина, яка тричі народиться і тричі хреститиметься!» Отож коли Ісус Христосхрестився в Йордані, камінь сплив нагору, випірнув, бо Ісус Христос був самеТой Чоловік, Який тричі народився — від Бога Отця предвічно, від Діви Марії воплоті та з домовини й тричі хрестився — за законом Мойсейовим, в ріці Йордані йна хресті. Відтоді померлі люди стали Божими.
У слободі Ново-МиколаївціКуп'янського повіту записано такий варіант цієї легенди. Після суперечки Адамаз дияволом за землю вони стали ділити народ. Адам ще не бачив, як люди помирають, і не знав, щовсі нащадки його мають померти; через те диявол обдурив його легко, сказавши,що віддає Адаму живих людей, а собі бере мертвих. Ось і уклали вони між собоютаку умову і написали, про те рукописання. Адам замість підпису приклав до каменясвою руку; вона відбилася на камені, і диявол кинув цей камінь у ріку Йордань.З того часу, як було зроблено рукописання, став народ помирати, і всі померлістали потрапляти до диявола в пекло: і грішні, і праведні, і превелебні.
Раз якось іде Господь поземлі і з Ним святий апостол Петро, а назустріч їде, сидячи поважно вколісниці, диявол. Господь і каже апостолу Петру: «Піди, запитай диявола, хтовиведе померлих людей з пекла». На питання Петра диявол відповів: «Той вирве їхіз рук моїх і виведе з пекла, хто тричі народиться і в Йордані хреститиметься».Тоді Спаситель пішов на річку Йордань до Іоана, хрестився від нього, стоячи накамені, й зітер з каменя Адамову печать.
Легенда, записана вРадомисльському повіті, розповідає про життя перших людей по їх вигнанні з раюі особливо про народження в Адама і Єви перших дітей і про вбивство КаїномАвеля надзвичайно наївно і своєрідно. Коли Бог вигнав Адама і Єву з раю, вонисіли в лісі та й плачуть — не знають, що робити. Господь послав до них янгола,який дав Адамові жменю жита й заступ і каже: «Візьми скопай клаптик землі тапосій це жито — то й буде в тебе хліб». А Єві дав жменю конопляного насіння йкаже: «Ось тобі — посій, з цього буде вам одяг; а коли Бог дасть, то від ТієїЖони, Котра створена Богом з квітки, народиться Син Божий, Він вас ізнову введедо раю». Оце посіяли вони й сіли перепочити. А той янгол, який їх спокусив ураю, перекинувся на найстаршого янгола та й каже: «Ви вже посіяли собі те, зчого буде у вас хліб і одяг; однак нема у вас такого, щоб ви не померли. Вивізьміть та зійдіться разом «їдно з другим», і тоді від Єви народиться син; цейсин випросить у Сина Божого (котрий народиться від Жони, створеної з квітки),щоб знову ввів вас до раю». А Єва каже: «Та ми не знаємо, як це зійтись разом?Адже ми й зараз разом». От той янгол як показав Єві, так у неї й народився синКаїн. Каїн дуже не любив Адама: він знав, що його батько — той янгол, якого Богскинув з неба.
Послав якось Адам Каїна сіятижито, а Єва й каже Адаму: «Зляжемося — може, я приведу доньку, щоб сіялаконоплі». 1 народила Єва Авеля. Коли Авель виріс, його послали пасти овець, аКаїн поніс йому обідати, та взяв і з'їв той обід. Коли Авель повернувся додому,то сказав Адаму, що він ще не обідав. Адам побив за те Каїна. Каїн розгнівавсяна Авеля і вбив його, а Бог за це вбив громом Каїна.
Нарешті, є в нашомурозпорядженні і ще одна доволі оригінальна легенда про життя перших людей післяїхнього гріхопадіння. Легенду цю записано в слободі Кабанячій Куп'янськогоповіту, причому в ній Адама зображено першим ченцем і не тільки винахідникомписемності, а й навіть першим письменником.
По вигнанні з раю Адам проживбагато років самотою, не маючи ніяких зносин з Євою: «Адам при древі живченцем, хвалу віддавав, пісні янголам складав на славу Духа Святого». Він писавбожественні пісні, писав псалми і різні листки з історії. Сидів він під деревомза маленьким столиком й писав також чернечі пісні; написав він 43 «аспідськихпсальми». Кажуть також, ніби Адамом написано три книги: «Книгу на добро»,«Книгу настанов на путь» і «Книгу звернення до Господа». За створення цих трьохкниг Господь нібито дарував Адамові вічне життя.
Ані Сказання про чернецтвоАдама, ні сказання про винайдення ним писемності та його письменство нема вслов'янських апокрифах. Перше могло бути плодом домислу народного: Адам щирокаявся в тому, що вчинив гріх; звідси недалеко й до думки про чернецтво йогохоча б на схилі віку. Щодо другого сказання, то воно могло легко проникнути вукраїнські легенди шляхом усного переповідання від талмудистів, у яких єсказання про те, ніби Адам написав 91-й псалом.