ЗмістВступТри поворота Колеса ДхармиІсторичний ракурсЛітература
Вступ
Коли Будда 2500 років тому проявивпрояснення і цим показав, що можливо звільнитися від невідання, він дав своїмпослідовникам в руки ключ до вищого і надійнішого щастя. Це щастя містить всобі звільнення від всіх страждань обумовленого існування, довершене знанняприроди всіх явищ, а також необмежену можливість допомагати іншим на шляху дозвільнення і прояснення. Будда три рази повертав Колесо Дхарми, що означає, щовін дав три великі цикли учень, які відповідали різним здібностям учнів іпоказували їм шлях на щастя. З тих пір у розпорядженні його послідовників єметоди, що дозволяють досягати такого ж стану довершеного прояснення як Будда.
Впродовж життя, в різних життєвихситуаціях через слова, символи або просто своїм власним прикладом, Будда дававсвоїм учням керівництво по наступних кроках на шляху до звільнення іпрояснення. Оскільки його учнями були люди різних здібностей і менталітету, відзовсім простих до королів, від новачків до архатов і високих бодхисаттів, а щотак само практикують, вже знаходяться на високих ступенях, виник безперервнийшлях, який однозначно приводив до мети того, що використовує методи. Всьогоговорять об 84000 різних учень, які діють як протиотрути проти відповідного числавсіляких завіс і перешкод. Учення Будди можна порівняти з гігантською аптекою,де є ліки проти кожної хвороби.
З часів Будди у його послідовниківє ті частини всієї повноти учень, які відповідають їх можливостям, що дозволяєздійснювати подальші кроки в розвитку. Тому впродовж 2500-річної історіїБуддизму виникли різні традиції. Ці традиції розповсюдилися з Індії по всіхазіатських країнах і культурах і звідти вже по інших частинах світу. Центрирізних буддійських традицій є по всьому світу.
Загальна кількість буддистів побільшості відомостей дорівнює десь 400 мільйонам. Сюди підходять ще ті багато,які з різних причин не можуть офіційно назвати себе буддистами. Так, лише вкомуністичному Китаї близько 150 мільйонів буддистів, які за існуючими обставинаминавряд чи можуть відкрито практикувати.
Ця кількість постійно росте. Першза все на Заході останніми роками підвищується інтерес до Буддизму. Але, недивлячись на те, що потік інформації через засоби масової інформаціїнадзвичайно збільшився, вельми скрутно одержати уявлення про весь Буддизм, якийза більш ніж 2500 років існування розвинув крайню багатогранність. Найбільшпроста модель отримання уявлення про всі традиції – орієнтуватися на триповороти Колеса Дхармы. Так можна дізнатися як стало можливо, що з декількохпрактичних рад, які Будда дав своїм прямим учням, з'явилася світова релігіяБуддизм.
Три повороти Колеса Дхарми
Зміст трьох поворотів Колеса Дхармив коротко наступне: у першому повороті Будда пояснював Чотири БлагородніІстини, які, з одного боку, ясно показують нашу ситуацію в круговоротііснування і причини цього, і, з іншого боку, пояснюють також і звільнення відстраждань і труднощів і причини для цього. У другому повороті колеса Дхармы вінпоказав далі, що природа всіх речей порожня від дійсного, незалежногоіснування. Тут він учив високій істині – Праджняпараміте. І в третьомуповороті, Будда дав вчення про властиву всім істотам природу Будди, яка вженаділена всіма довершеними якостями прояснення.
Якщо ми подивимося на ці три поворотиКолеса Дхарми з погляду різних традицій Буддизму, то перший поворот будеосновою для традиції Тхеравади, яка, в розрізі Великої Колісниці, Махаяни,описується як Мала Колісниця, або Хинаяна. Ця традиція практикується головнимчином в південних країнах Буддизму, як, наприклад, Шрі Олениця, Бірма, Таїланд,Лаос і Камбоджа. Тут наголос робиться на позитивній зовнішній поведінці ізвільненні від страждань обумовленого існування через усвідомлення відсутностісебе в особі.
Другий і третій поворот Колеса Дхармыскладають основу Великої Колісниці – Махаяни. Вона практикувалася в основному впівнічних країнах Буддизму: Гімалайських – Тибеті, Лхадаке, непалі, Сиккиме,Бутане, а також в Монголії, Китаї, Японії, В'єтнамі, Тайвані, Кореї і т.д.Назва Махаяна відноситься до великого настрою цієї Колісниці, бажанню досягтистану Будди для того, щоб звільнити всіх істот від страждання. В рамках Махаяниіснує подальше розділення на Колісницю Сутры і Колісницю Тантри. Спрощено можнасказати, що другий поворот Колеса Дхарми в основному утворює Колісницю Сутри,яка також є основною практикою більшості країн Махаяни. Колісницю Сутриназивають також Колісницею Причини, оскільки тут створюються причини дляпрояснення. Усвідомлення порожнистості або відсутності самозвеличання всіх явищздійснюється за допомогою ретельного дослідження речей і через практикувідповідної медитації.
Третій же поворот Колеса Дхарми єнайважливішою основою для Колісниці Тантри, яка в своїй повній форміпрактикується сьогодні лише в Буддизмі, Тибету. У деяких інших традиціях, якнаприклад, в більшості підшкіл Чань-буддизму в Китаї і Дзен-буддизму в Японії,передаються окремі аспекти Колісниці Тантри. Інші назви буддійської Тантри,наприклад, такі: Таємна Мантраяна і Ваджраяна або Алмазний Шлях. Її називаютьтакож Колісницею Плоду, оскільки в ній учень ототожнюється безпосередньо зплодом – довершеним станом Будди. У Тантрах Будда учив, що найвищі якостіпрояснення вже зараз є в думці, і потрібно тільки видалити поверхневі завіси,які утримують нас від переживання Будда-природи власного розуму.Історичний ракурс
З історичного розвитку Буддизмуможна дізнатися, як з практики вмісту цих циклів учень з'явилися відомі намсьогодні традиції. Хоча сам Будда давав тільки усні учення, проте його ранніучні записали ці учення і передавали їх далі в первинній формі. Великібуддійські майстри склали пізніше подальші труднощі, в яких роз'яснювали ученняБудди. Наголос робився на справжню і точну передачу учення. Вже в Індії черезсторіччя виникли різні лінії передач, які могли організувати три цикли учень.
Безпосередньо після часу Будди всірівні учень не могли відкрито практикуватися. Деякі стали дуже таємними абопередавалися дуже малою кількістю людей. У перші 400-500 років після Будди,який, згідно більшості джерел, жив з 563 по 479 до н.е., відкритопрактикувалася тільки Мала Колісниця. З в цілому 18 підшкіл Малої Колісницілише небагато добилися визнання, ті що постійно піклувалися про достовірністьпередачі. Головним чином це були Старі (пали: Тхера) в зборах. Звідси і пішланазва Тхеравада (букв. Учення Старих Ордена), що зараз використовується яктермін для обох нині існуючих шкіл Малої Колісниці – Стхавіравадіни іСарвастівадіни.
Хоча другий період індійськогоБуддизму, коли сталі відомі учення Сутри, почався вже другому сторіччі до н.е.,але коли перші тексти літератури по Праджняпараміте були зраджені гласності, вІндії вже очолює стало християнське літочислення. Це відбулося завдяки двомвеликим майстрам, передбаченим Буддою, Нагарджуной і Асангой, які жили в II абоV столітті н.е., а також завдяки великому Університету Наланди (близько II в.н.е.), який більше 1000 років був центром отримання і розповсюдження ученьМахаяни. Взагалі можна приблизно говорити періоді в 500 років, коли ученнядругого повороту Колеса Дхарми були в основному впорядковані.
Причина того, що більшість традиційпівнічного Буддизму містять ці рівні учення полягає в тому, що в цей період доІндії пришли перші перекладачі і переклали тексти на свої мови. Вже в першесторіччя н.е. почалося розповсюдження Буддизму по Центральній Азії і Китаю. Утретьому сторіччі учення досягли Бірми, Камбоджі, Лаосу, В'єтнаму і Індонезії.У IV і V століттях багато важливих буддійських текстів були перекладені накитайську мову Кумараджей (344-413), Хуи-юанем (334-416), і іншими. Приблизноблизько 520 р. н.е. до Китаю прийшов великий індійський майстер Бодхидхарма істав засновником Чань-буддизму. Дзен-буддизм в Японії почався декількома рокамипізніше, в 538 р., і в 594 р. він став державною релігією.
Потім наступив третій великийперіод індійського Буддизму, час великих йогинів і реалізованих майстрів, такзваних Махасиддх. Послідовники Будди розвинулися і сталі здатні практикувати івищі учення Будди – Ваджраяну або Алмазний Шлях. Хоча ці майстри, що володілинезвичайними здібностями (санскр. Сиддхи), були обох полови і всіх соціальнихкласів, були також звичайні мандруючі йогини, які дуже часто були вельминезвичайні зовнішністю і поведінкою. Традиція Алмазного Шляху об'єднує найбільшважливих майстрів того періоду в групу 84 махасиддх, головним з яких бувСараха. Як знак своєї реалізації вони складали багато пісень, які сталі відоміяк дохи.
До знищення Буддизму мусульманами ііндуїстами можна говорити про 1500 років індійського Буддизму і його три великіперіоди, приблизно по 500 років кожен. Ці три періоди відповідають т3 поворотамКолеса Дхарми, що означає, що в піке цих періодів в Індії практикувалися всірівні учення Будди.
Коли у восьмому сторіччі назапрошення короля, Тибету, Трізонга Децена до Тибету прийшов великий майстерПадмасамбхава (тиб. Гуру Рінпоче) і там розповсюдив Буддизм, він зробив особливийнаголос на тантричний аспект учення, Алмазний Шлях, і зробив його доступним дляшироких шарів. З тих пір під Буддизмом, Тибету, можна мати на увазі АлмазнийШлях. Одночасно король піклувався про те, щоб на Тибет були перекладені багатоважливих буддійських текстів. Ці ранні учення і передачі привели до розвиткупершої з чотирьох великих традицій Тибету, традиції Ньінгма, що буквальноозначає Стара традиція.
Пізніше, в XXI в. був другийвеликий період перекладу, під час якого до Тибету були принесені подальшіпередачі. Це привело до Нових традицій (тиб. Сарма), з яких найбільш відомими єКагью, Сакья і Гелугпа.
Марпа Перекладач (1012-1097) принісдо Тибету з Індії особливі передачі, які йшли від майстра Тілопи (988-1069) іучення Махамудри, складові ядро традиції Кагью. Дрогмі Лоцава (933-1074) давлінію передачі індійського майстра Гаядхари (або Вірупи) Кхену Кенчог Гьялпо(1034-1102), який потім заснував традицію Сакья.
Великий індійський майстер Атіша(982-1054), відправився до Тибету і разом з перекладачем Рінчен Сангпо(958-1055) і своїм основним учнем Дромтенпой (1004-1065) заснував традиціюКадампа, учення якої були пізніше узяті за основу традиції Гелуг (або Ганден)Дже Цонкхапой (1357 1419).
Суть цих передач у всіх чотирьохтрадиціях однакова, оскільки вони всі спираються на учення самого Будди ікоментарі індійських майстрів. Різниця лежить коментарях, які індійські вчителізавжди давали відповідно до схильності учнів. Таким чином, вони мають різнінаголоси. Так, старі школи, наприклад, більш орієнтовані на практику, нові жбільш підкреслюють глибоке вивчення Дхармы. Ці передачі більше 1000 роківпередавалися в чистій формі, не уриваючись, внаслідок чого незліченніпрактикують досягали повного розуміння природи розуму.
І зараз в Буддизмі, Тибету, можначерез швидкі і ефективні методи Алмазного Шляху досягти прояснення для користіістот за дуже короткий час. Адже практика Алмазного Шляху містить в собі всірівні учень Будди і проходить під керівництвом кваліфікованих вчителів. Цедійсна причина того, чому сьогодні стільки людей у всьому світі відкриваютьсяякраз цьому напряму Буддизму. Якщо, з одного боку, справжня передача гарантує,що мета практики може бути дійсно досягнута, і, з іншого боку, коли може бутивстановлена прямий зв'язок із справжньою ситуацією тут і зараз, з повсякденнимдосвідом, то це дозволяє дуже легко прийняти цей подарунок Будди. Різнітрадиції Буддизму – просто упаковка, в якій знаходиться Буддизм. Зміст же – цебезперервний шлях до довершеного збагнення природи власного розуму, шлях донеобумовленого щастя.
Це був всього лише огляд основнихтрадицій Буддизму. Детальний виклад не вмістився б в рамки короткого реферату.Було б неможливо описати весь історичний розвиток, повний зміст окремих шкіл івсе нинішнє підшколи. Проте, я сподіваюся, що зміг передати цим оглядом якесьневелике загальне уявлення, яке не приведе до того, що різноманіття цихтрадицій буде таким, що ще більш заплутує.
Література
Журнал «Традиційнамедицина», Москва, 1992.
Науковий атеїзмМ., Политиздат,1973.
Кочетов А.І. Буддизм.М., Политиздат,1970.
Кривелев І.А. Історіярелігій. Т.2 М., “Мислі”,1988.
Олександр Мень Історіярелігій. М., 1994.