Релігія як предмет філософського дослідження. Основитеології
Богослови майжеусіх релігійних конфесій запевняють своїх віруючих, що їх релігія є віровчення,яке дано людям богом.
Так, згідно зуявленням буддистів, буддизм був даний богами людям через Будду, людину, якадосягла вищої святості.
Один з Будд, якогопрозвали в його земному житті Шакьямуні (відшельник з роду шакьєв) після безлічіпопередніх перероджень вирішив на радість богів спуститися на землю іпроголосити людям шлях до порятунку.
Для останньогосвого народження він вибрав царську сім’ю із знатного роду Гаутама (звідсіляодне з його імен Гаутама).
Будда пізнавпричини людських страждань і шлях рятування від них і вирішив урочисто об’явитипро своє відкриття людям.
Бог смерті — демонзла Мару якомога прагнув перешкодити цьому.
Але Будда перемігМару, прийшов у Бенарес і там промовив першу свою проповідь, в якій короткосформулював основні положення нової релігії.
Один за однимслідують обертання в нову віру тих, хто слухав його проповіді.
Вони приєднуютьсядо мандруючих з ним групи ченців. 40 років, оточений своїми учнями, ходив Буддапо містах і селах долини Гангу, скоюючи чудеса і проповідуючи своє вчення.
Після смерті Буддиченці зібралися разом, вислухали повідомлення його найближчих учнів про основніположення вчення покійного.
Спочатку ціположення передавалися усно. Потім в 1 ст. до н. е. був зроблений їх запис,який і склав канонічну книгу буддистів Типітаку (санкристське Трипітака).
Можна лише додатидо цього, що різні школи і напрямки буддизму змінювали потім багато місцьТипітакі.
Остаточний текстбув затверджений на з’їзді буддистських ченців у 1871 р. в Мандале (Бірма) івирізаний на 729 мармурових плитах, кожна з яких була поставлена в окремомумініатюрному островерховому храмику.
Так було створенесвоєрідне місто — бібліотека, сховище канону — Кутода, місце, яке шанують заразвсі буддисти світу.
Згіднохристиянському богослов’ю бог, створюючи світ у всій його різноманітності,створив і людину.
Він наділив їїрозумом і свободою волі. Але людина відмовилася жити так, як їй запропонувавБог.
Наслідком цьоговідбулося те, що люди стали вороже відноситься один до одного, знищувати одинодного і світ, який їм був даний для збереження.
Незважаючи на це,бог любить людей. Він знову і знову радить їм жити таким чином, щоб на землі небуло зла.
Але люди виявилисянездібними жити так, як цього бажає бог. Тому бог в решті-решт сам прийшов наземлю, щоб жити серед людей і врятувати їх від того положення, в якому вониопинилися.
Людям булопровіщено про те, що у невеликій країні Ізраїлі народиться месія, спаситель. Імесія — Христос прийшов на землю, жив серед людей і проповідував людям радіснувість — Євангеліє.
Євангеліє — цевість про те, як люди можуть повернутися до бога і повернути загублене щастя.
Євангеліє булозаписане учнями Христоса Матфеєм і Іоаном і їх послідовниками Марком і Лукою зчисла 70 апостолів у 1 ст. Так, на думку християнських богословів, виниклохристиянство.
Аналогічноісламські богослови пояснюють походження ісламу.
Вони зв’язуютьформування ісламу з діяльність пророка Мухамеда (570 — 632 рр.). Він ставитьсяна друге місце після мусульманського бога Аллаха.
Відома формуланаголошує: «Нема божества, крім Алаха, і Мухамед посланник його».
Віровченнямусульман викладено у Корані, який служить основою не тільки релігійного, але ігромадянського законодавства.
Мусульманивважають, що Коран був переданий Мухамеду Аллахом через ангела Джабраїла.
По переказуМухамед не записав своїх проповідей наказів і виразів. Деякі його повчанняначебто були записані його учнями на пальмових листках, пергаменті, костях тощо.
Потім вони булизібрані докупи, відредактовані і таким чином було складене священне письмомусульман Коран.
Аналогічно, завченням єврейської церкви — синагоги священне писання євреїв Ветхий заповіт (Танах)був даний людям богом Яхве через пророків Мойсея і інших.
Теологія (відгрецького theos — бог, logos — наука) на відміну від канонічних доктрин упоясненні походження релігії головну увагу приділяє питанням логічного доказубуття бога, логічного обґрунтування догматів.
Спираючись на цідокази, теологія прагне привести в систему і обґрунтувати релігійне віровчення.
Найбільш повнорізні докази буття бога розроблені у християнській теології. Їх можна звести доп’яти: космологічному доказу, онтологічному, телеологічному, моральному і психологічному.
Мабуть окремостоїть доказ буття бога, що сконструював англійський єпископ Дж. Берклі.
Космологічнийдоказ буття бога має різні варіанти. Один з перших таких доказів висунувАрістотель.
Усяке тіло, писаввін у своїй «Фізиці», одержує рух від іншого тіла, яке знаходиться урусі.
Але оскільки цедруге тіло рухається, то воно одержало рух від третього тіла, яке знаходиться урусі, і так далі.
Відслідковуючиутворений ланцюг тіл, що рухаються, ми повинні прийти до висновку: повиненіснувати першодвигун.
У протилежномувипадку рух не міг би початися, і ми його не спостерігали б. Першодвигунповинен бути духовним.
Якщо він був биматеріальним, то по властивості матеріальних речей він повинен був биотримувати рух від інших тіл, тобто повинен був би приводитися в рух зовні, атому не міг би бути першодвигуном.
Цей духовнийпершодвигун, який рухає усім, і є бог.
Арістотелевськийдоказ буття бога з’являється окремим випадком більш загального доказу, якийзараз у духовних семінаріях викладається так: «Все у світі має своюпричину.
Ця причина в своючергу має причину. Так утворюється ланцюг причин, остання ланка якого прикутадо престолу божого.
Oскільки усе усвіті опричинено, то повинна бути і причина усіх причин, тобто бог».
Онтологічний доказбуття бога був сконструйований одним з батьків християнської церкви Августіном(354-430 рр.).
Бог, казав він,мислиться як сукупність усіх досконалостей: він всеблагий, всемудрий,крізьсущій, всемогутній тощо.
В число усіх цихдоскональностей повинно входити і його існування. Інакше бога неможливо буломислити як сукупність усіх досконалостей.
Ось чому бог має ітаку рису, як існування, і він існує.
В телеологічномудоказі буття бога стрерджується, що цілеспрямованність природи припускаєіснування бога, тому що цю цілеспрямованність неможливо пояснити природнімипричинами.
Бог і є танадприродня сутність, яка створила світ і впорядкувала його.
Суть моральногодоказу буття бога зводиться до наступного.
Багато явищпочуттєвого світу і майже всі вчинки людей оцінюються нами як добрі або злі. Звідкіляберуться критерії цих оцінок?
Їх підказує намтільки бог. Якщо б його не було, то ми не мали б уявлень про добро чи зло, немали б здібності розрізняти їх.
Далі, кожнійлюдині повинно бути властиве почуття моральної відповідальності, моральногообов’язку.
Це почуття, або якми його називаємо совістю, підказує нам, як ми повинні поводитися самі і іншілюди у кожному конкретному випадку. Звідкіля у людині з‘являється совість?
Природа дати її неможе, тому що сама вона не може мати моральної оцінки. Тому совість — це голосбога, який лунає в душі кожного з нас.
Більшість віруючихне вдається у логічні тонкощі наведеного морального доказу буття бога і зводятьйого до наступного.
У Ветхому заповітісформульовані прекрасні моральні заповіді: не убий, не вкради, не бреши, шануйбатьків тощо, а у Новому заповіті у нагорній проповіді Ісуса Христа — такі: нагодуйголодного, дай притулок бездомному, одягни голого, тощо.
І тільки визнаннявсебачущого, нагороджуючого і караючого бога може примусити людей виконувати цізаповіді.
Бог таким чином єгарантом духовності, або, іншими словами, внутрішньої моральної переконливості.
Якщо б його небуло, то і не було б моралі. Тому з існування моралі виходить й існування бога.
Моральний доказбуття бога визнають не тільки богослови чи віруючі. Його розділяв і такиймабуть один із найбільш войовничих атеїстів усіх часів і народів як Вольтер.
Психологічнийдоказ буття бога сходиться до Р. Декарта (1596-1650). Ідея бога, казав він, маєзагальне розповсюдження.
Бог уявляєтьсялюдьми як істота більш досконала, ніж вони самі.
У свою чергу, людиусвідомлюють, що вони найдосконаліші істоти навколишнього світу.
Тому ідея пробільш досконалу, ніж людина, істоту може бути втілена в людину самим богом, а,значить, він існує.
Відомийанглійський єпископ Дж. Берклі (1685-1753), досліджуючи роль почуттів в нашомупізнані навколишнього світу, зробив висновок, що кожна річ без рештирозкладується на свої властивості.
Так, сприймаючиформу, колір, вагу, смак, запах яблука, ми складаємо уявлення про реальнеяблуко тощо.
Але те, що миназиваємо властивостями яблука або будь-якої іншої речі, залежить від нашихпочуттів.
Усім відоміпросторові, вагові, температурні та інші ілюзії.
Дальтонік не розрізняєкольорів, при багатьох хворобах ми втрачаємо почуття смаку тощо.
Отож те, що миназиваємо річчю, є сукупність властивостей, кожна з яких залежить від нашихпочуттів.
Існування речі,таким чином, пов’язане з її сприйманням. Але здоровий глузд, продовжує Берклісвій доказ, підказує нам, що речі не перестають існувати навіть тоді, коли миїх не сприймаємо.
Виходить, що речіі залежать від наших почуттів і не залежать від них.
Вирішення цьогозаперечення можливе лише на основі визнання більш досконалої, ніж людина,істоти, в сприйманні якої і породжується весь світ почуттєвих речей. Такоюістотою і є бог.
Безумовно,наведенні доказі буття бога небездоганні. Але віруючим до цього нема ніякогоділа. Їм важливий сам факт можливості раціонального доказу буття бога. І цезміцнює їх віру.
В основі будь-якоїрелігії лежить не тільки віра в бога або богів, але і віра в існуваннябезсмертної людської душі особливого нематеріального начала, яке не залежитьвід тіла, оживляє його, дає людині можливість пізнавати, оцінювати, і завдякицьому визначає її поведінку, її і вчинки.
У момент смертілюдини душа покидає її тіло і продовжує жити у потойбічному світі (інколи,наприклад, в буддизмі, вірять у різні її перевтілення).
Оскільки саме душавизначає вчинки людини, то саме вона несе весь тягар відповідальності.
Душі праведників,тобто тих, хто дотримується всіх приписів релігії, попадають у рай (в буддизмі,індуїзмі їх перевтілення є наближенням до нірвани).
Душі грішників, тобтотих, хто порушував приписи релігії, потрапляють в пекло, місце, де вонипіддаються мукам і карам за гріхи (в буддизмі, індуїзму їх перевтілення євіддаленням від нірвани).
Таким чином,турбота про майбутнє своєї душі складає сенс життя кожного віруючого, і саме цеє могутнім стимулом належної його поведінки.
Логічний доказіснування і безсмертя душі, а також загробну відплату вперше сконструювавПлатон, і цей доказ зберігав свою актуальність до певного часу.
В діалозі «Федон»він наводить наступні чотири аргументи на користь безсмертя душі:
1) Життя і смерть,констатує Платон, є протилежностями. Але носієм життя є душа. Якби душа буласмертною, то життя щезло б.
А оскільки життявічне, то і безсмертна душа.
2) Ми, кажеПлатон, користуємося багатьма поняттями, які не придбаються в досвіді, джереломякого є смертне тіло.
Наприклад, миспоглядаємо рівність або різність предметів, але не саме поняття рівності аборізності.
Значить, ціпоняття даються нам безсмертною душою.
3) Існує світвічних ідей (ейдосів). На думку Платона, він існує тому, що існують незмінніпоняття, наприклад, поняття «прекрасне», яке протистоїть мінливомусвіту речей.
Але якщо душаіснує як щось, то існує і ейдос душі.
Цей ейдос як ісама душа тотожні як духовні сутності.
Тому із вічностіейдоса душі витікає і вічність самої душі.
4) апелювання дофізичних причин як спосіб пояснення існуючого, вважає Платон, ні до чого неприводе.
І пояснює цеположення наступним чином: якщо до одиниці добавити одиницю, то одержуємодвійку.
Але цю ж двійкуможна одержати, якщо одиницю поділити на дві частини.
Отже дійсноюпричиною існуючого є його ейдос.
Привносячи щось доіснуючого, ейдос залишається тим, чим він є.
Ось чомус душа,яка дає життя тілу, не приймає його смерті і залишається безсмертною.
Оскільки з смертютіла, робить висновок Платон, душа залишається, то людині треба турбуватися проїї майбутнє.
Щоб вонапереселилася після смерті людини в чудовий неземний світ, треба прагнути статияк можна кращим і розумнішим.
Інакше душа буденизвергнута в Тартарари на вічні муки.
Література
1. Чекер Р.О. Релігія — основа буття. Навчальний посібник. — К. 2008.
2. Титаренко О.С. Основи філософії і філософських знань. — К. 2007.