План
1. Основніположення релігії та атеїзму
2. Історіяатеїзму
3. Культурнезначення атеїзму. Філософські підходи
4. Поширенняатеїзму. Загальні географічні осередки його виникнення
4.1 Атеїзм в Європі
4.2 Атеїзм в Азії. Протилежності у відношенні влади доатеїзму в різних кранах
4.3 Атеїзм в Австралії та Океанії
4.4 Атеїзм в Африці
4.5 Атеїзм у Америці
5. Загальністатистичні дані про розповсюдження атеїзму. Атеїстична демографія
Вступ
Впродовж історичного розвиткута становлення суспільства провідну роль відігравала духовна складова культури.Значна частка всіх духовних надбань людства сформувала сукупність поглядів насвіт, що ґрунтувались на вірі у надприродне. Саме так в історичному минуломулюдської культури сформувалась релігія. Разом з тим в певний період історіїколи людство зібрало достатній об’єм знань про оточуючий світ виник атеїзм.
Офіційні дані зазначають щоатеїзм це історично різноманітні форми заперечення релігійних уявлень, культівта ствердження само оціненості буття світу і людини. Сучасний атеїзм розглядаєрелігію як ілюзію суспільної свідомості. Атеїзм базується наприродничо-науковому пізнанні світу, протиставляючи отримані таким шляхомзнання — вірі в надприродну сутність світу.
Для висвітлення сутностіатеїзму в основній частині реферату зазначено залежність цього поняття відпоняття релігії, суспільні та історичні передумови появи атеїзму, йогопросторову та часову організацію, різні форми його існування. Основна частинареферату приділена географічному розповсюдженню та демографії атеїзму.
1. Основні положення релігіїта атеїзму
При розгляді основнихположень релігії варто зазначити що це явище дуже складне і має соціальнийхарактер, тобто воно виникло в суспільстві цілком закономірно й існує разом зним. Релігія (від лат. Religio це благочестя, побожність, предметкульту) особлива форма усвідомлення світу, основою якої є віра в надприродне, іяка включає в себе сукупність моральних норм і типів поведінки, обрядів,культових дій та об'єднання людей в організації: церкву, релігійну громаду.Релігія є однією з найдревніших форм суспільної свідомості — однією з формвідображення світу, але це відображення є суб’єктивним. Отже основа релігії –віра, у людському суспільстві існування віри у вигляді різних віровчень можнапрослідкувати з найдавніших часів. Одні віровчення (релігії, світогляди,ідеології) змінюють інші, кожне покоління описує суще за допомогою понять свогочасу і таким чином віра продовжує жити у суспільстві.
Віра — у широкому сенсі цеабо визнання істинності чогось на підставі свідчення іншого, або мисленнячогось як можливо істинного. У вужчому сенсі, однак, віра — це сильнаінтелектуальна згода, позбавлена страху помилки, із чимось на підставісвідчення іншої особи, чий авторитет людина визнає, оскільки вона бачить, що цяособа варта довіри. Оскільки така згода інтелекту позбавлена підґрунтя власнихдоказів істинності, тому вимагається втручання волі, щоб присилувати розум дозгоди. Таке втручання волі не є, однак, довільним, але опирається на знання прокомпетентність свідка чи того, що свідок є вартим довіри. Релігійна віра — цевпевненість в реальному існуванні надприродних істот, особливих якостей уокремих предметів. На практиці це віра в святих, пророків, вчителів, священно-службовців,в можливість спілкування з духами, істинність догматів і релігійних текстів. Вбогословському розумінні релігійна віра виступає як вище виявлення людськоїсвідомості, найвища цінність. Вірити можна в багатьох богів — політеїзм(давньогрецька релігія), або в одного — монотеїзм (Християнство).
Релігійна віра у всі часи, навсіх етапах існування суспільства значною мірою впливала на розвиток певнихрелігійних уявлень та переконань. Релігійні уявлення — складне питання історіїстародавнього людства, основане на гіпотезах науковців. Включають політеїстичневірування предків: фетишизм, анімізм, тотемізм, магія, шаманізм; припускають,що з політеїзму розвинувся монотеїзм. Релігії минулого містять у собі історичнуцікавість, але й наповнені вічним та актуальним для даної епохи. Питанняпоходження релігії належить до основних релігіологічних проблем. Від йогорозв'язання принципово залежать усі інші дослідження, пов'язані з феноменомрелігії. Якщо прийняти ідею суто людського походження релігії, то вонарозділить долю всіх інших витворів людського розуму чи рук, якщо ж вона єБожою, то її природа, завдання та функції виглядатимуть зовсім інакше.Проблемою походження релігії почали цікавитися досить пізно — в другій половиніXIX ст. Це зрозуміло, оскільки факт існування релігії завжди сприймався якочевидний і від самого початку пов'язувався з існуванням людини, про щосвідчать численні передання і традиції, відомі в багатьох релігіях, не лише упервісних. Тому частіше піднімалися питання про функції та роль релігії влюдському житті, аніж про її ґенезу. Наука зацікавилася цією проблемою в XIXст., хоча спорадичні спроби вияснити ґенезу релігії були й у попередньомустолітті і навіть раніше. Йдеться про раціоналістичні погляди Просвітництва, атакож про ідеї Карлоса Кремонінія, Жана Жандуна, Каллімаха і Шарля де Бросса,які висловлювалися на користь людського походження релігії. Але їхні думкистосувалися радше критики християнства як надприродної релігії, ніж проблемирелігії взагалі. Такі погляди пов'язані, з одного боку, зі встановленням фактуіснування релігії на всіх континентах, а з іншого — з розвитком наук, особливоприродничих, та з просвітницькою вірою в природні сили розуму, завдяки якимлюдина пізнає і пояснює всю дійсність, усе, що колись було таємницею ізагадкою. Це мало стосуватися і релігії, тим більше, що для її пояснення,особливо для пояснення її ґенези, почали застосовувати різні природничі теорії.Аргументи філософської і богословської природи, доводять об’явлення походженнярелігії.
Ставлення до релігії завждивідзначалося неоднозначністю та мінливістю – в залежності від історичної епохи,політичного режиму, а також особистості того, хто переймався цим питанням. Та,попри будь-які обставини, релігія як суспільне явище виявилася життєздатною і врізних своїх формах існує у всіх країнах світу. Нині в Україні, в процесітрансформаційних змін в суспільстві, релігія переживає певний ренесанс.Ставлення людей до релігії, її роль у житті особи та суспільства розглядали йаналізували у своїх працях такі, зокрема, дослідники, як Ю. Борунков, У.Джеймс, Б. Куценок, Б. Лобовик, З. Фрейд, Е. Фромм, К. Юнг, В. Циба, С. Хассен,А. Сафронов, Ю. Макселон та інші.
Функції релігії:
Світоглядна: релігія сповнюєжиття особливим сенсом, значенням, за переконанням віруючих.
Компенсаторна: релігіякомпенсує людині її залежність від природних та соціальних катаклізмів, зменшуєвідчуття власної немічності, допомагає переживати важкі випробування, страхперед смертю.
Комунікативна: спілкуваннявіруючих між собою, «спілкування» із богами, янголами, душамипомерлих та святих
Регулятивна: усвідомленняіндивідом складу певних цінностей, моральних норм, які випрацьовуються в кожнійрелігіозній традиції, виступають своєрідною програмою поведінки людей.
Інтегративна: допомагаєлюдині усвідомити себе частиною єдиної релігійної спільноти, що закріпленаспільними цінностями, дає можливість самоствердження людині у суспільстві, уякому такі ж самі погляди
Політична: лідери різнихспільнот та держав використовують релігію для виправдання своїх дій, об'єднанняабо навпаки роз'єднання людей за релігійними ознаками заради своїх політичнихцілей.
Культурна: релігія сприяєпоширенню культури групи-носія (писемність, іконопис, музика, етикет, мораль,філософія і т.д.)
Дезінтегруюча: релігія можебути використана для роз'єднання людей, розпалювання ворожнечі або навіть війнміж різними релігіями, конфесіями або навіть всередині релігійної групи.
Релігія, на відміну від такихконкретніших форм суспільної свідомості, як мораль, політика, право, претендуєна всебічне відображення дійсності. Вона виступає і як світогляд, а саме — яксистема поглядів на світ і місце людей у ньому, на принципи їхньої повсякденноїповедінки.
Своєрідною формоюособистісного світогляду, який проявляється у сучасному суспільстві є атеїзм. Атеїзм(грец. a — заперечення і theos — Бог (мал… 1); буквально — безбожництво) —філософсько-матеріалістичне вчення.
/>мал. 1
Атеїзм, з одного боку,постулює неспроможність усякої релігії як фантастичного, перекрученоговідображення дійсності, відкидає віру в реальність існування всьогонадприродного, богів, духів, потойбічного світу, воскресіння з мертвих,безсмертя душі, її переселення з одних істот до інших, заперечує можливістьстворення світу і всього сущого з нічого, а з іншої визнає вічність і не створимістьматеріального світу, розвиток природи і суспільства за своїми власними законамиі за допомогою заперечення надприродних сил стверджує самоцінність буття світуі людини, цінність земного життя як єдино можливого і сприяє формуванню в людейматеріалістичного світогляду.
Атеїзм вивчає історіюатеїстичної думки, форми, методи і засоби формування матеріалістичногосвітогляду. В атеїзмі простежуються дві взаємозалежні сторони: критична,завдання якої полягає в аргументованій критиці релігії, і творча, що прагне наматеріалістичних підставах ствердити буття людини, його справжні цінності йідеали, інтелектуальний і творчий потенціал як особистості. Тому неправомірнозводити атеїзм лише до етимології цього слова (безбожництву), до його критичноїсторони, лише до голого заперечення релігії, тому, що в противному випадку вінсам перетворюється у свого роду релігію. У структуру критичної складовоїатеїзму входять філософська критика релігії (ґрунтується на логіко-аналітичномуспростуванні доказів буття божого), природничо-наукова критика релігії (єприродничо-наукове спростування релігійної картини світу) і історична критикарелігії (знаходиться навколо проблеми ролі церкви в соціальному процесі).Конкретний зміст атеїзму в історії обумовлювався рівнем розвитку філософії.
2. Історія атеїзму
Термін атеїзм з'явився в XVIстолітті у Франції, однак існують свідчення того, що ідеї, які сьогодні можутьбути розцінені як атеїстичні, вже були присутні в часи Стародавнього Єгипту,Ведичної цивілізації та Античності. Розглядаючи ці свідчення можна сказати щовиник атеїзм у давнині як антипод релігії і носив історично минущий характер.Формування атеїзму йшло паралельно з формуванням релігійних уявлень. Зачаткиатеїстичних поглядів з'явилися за сотні років до н. е. У класичному творідавньоєгипетської літератури «Пісні арфіста» (XXII—XXI ст. до н. е.) заперечувалосяіснування загробного царства. У Древній Індії представники школи локаята в IIIст. до н. е. визнавали матеріальність світу і заперечували реальність існуванняБога, безсмертя душі, потойбічного життя, божественного одкровення іпровидіння. Давньогрецький філософ і поет Ксенофан (580—480 до н. е.) доводив,що не боги створили людину, а, навпаки, люди створювали богів по своєму образуі подобі.
Значення слова «атеїст»змінювалося протягом класичної античності. Часто ранніх християн називали атеїстамиза те, що ті не вірили в язичницьких богів. За часів Римської імперії християнстрачували за заперечення римських богів у цілому і культу імператора зокрема.Коли в 381 році, за правління Феодосія, християнство стало державною релігієюРиму, карним злочином стала єресь. Найвищого розвитку античний Атеїзм досяг упрацях Епікура (341—270 до н. е.), що відкрито засуджував релігію і ставосновоположником атеїстичних поглядів римлян. Лукрецій Кар (99-55 до н. е.),виклавши в поемі «Про природу речей» основні напрями атеїзму, стверджував, щооскільки «… релігія більше і нечестивих сама і злочинних діянь народжувала»,остільки потрібно звільнитися з-під її гніта для досягнення справжньої людськоїволі і щастя. Навіть в епоху середньовіччя, коли релігія займала пануючестановище і жорстоко переслідувала усяке вільнодумство, мали місце атеїстичніпогляди, представники яких критикували церковний авторитаризм, релігійнийдогматизм, папство, чернецтво. Слідом за Аверроесом Р. Бекон, Іоанн Дунс Скот,Оккам спробували обґрунтувати незалежність наукового знання від богослов'я,розмежувати віру і розум. За повне розмежування науки і релігії виступивГалілей. В епоху Відродження атеїстична думка проявилася у формі пантеїзму(Бруно, Л. Ваніні), деїзму (Ф. Бекон, Гоббс, І. Ньютон, Вольтер).
Слідування атеїстичнимпоглядам було рідкісним явищем у Європі впродовж Раннього Середньовіччя таСередніх віків, домінував інтерес до релігії і теології. Як зауважив АнатольФранс, в цей період «щасливій одностайності пастви безсумнівно сприяв такожзвичай… негайно спалювати усякого інакомислячого».
Микола Кузанськийдотримувався форми фідеізму, яку називав docta ignorantia («вчене неуцтво»),стверджуючи, що бог знаходиться за межею людського розуміння, і наше знання пробога обмежене здогадами. Вільям Оккам поклав початок антиметафізичним вченням,заявивши про номіналістичні обмеження людського пізнання надзвичайних речей.Він стверджував, що божественна сутність не може бути інтуїтивно абораціонально пізнана людським інтелектом. Послідовники Оккама, такі, як ДжонМіркуртскій та Микола Аутрекуртскій, розвивали ці погляди. Поділ віри і розумувплинув на таких богословів, як Джон Викліф, Ян Гус та Мартін Лютер. Після нихкатолицизм втратив своє домінування в Європі і зазнав радикальної реформації,зазвичай, більш терпимої у питаннях віри. Ряд відомих представниківантирелігійного вільнодумства з'явився в цю епоху і в мусульманському світі. ЦеОмар Хайям та Ібн-Рушд
Більш послідовні атеїстичніпогляди властиві французьким матеріалістам XVIII ст., що вважали релігіюголовною перешкодою на шляху прогресу. Однак, зводячи основні причини існуваннярелігії до обмани й неуцтва, французькі матеріалісти бачили шлях звільнення віднеї лише в освіті. У другій половині XIX століття атеїзм отримав популярністьпід впливом філософів-раціоналістів та вільнодумців. Багато відомих німецькихфілософів того часу, таких як Людвіг Фейєрбах, Артур Шопенгауер, Карл Маркс таФрідріх Ніцше, заперечували існування божеств і були критиками релігії. ЛюдвігФейєрбах своїми роботами «Das Wesen des Christenthums» (1841) (російськийпереклад «Суть християнства» (1870)) і «Das Wesen der Religion» (1845)(російський переклад «Сутність релігії» (1955)) сильно вплинув на такихфілософів, як Енгельс, Маркс, Штраус та Ніцше. Фейєрбах розглядав віру як сонрозуму, бога як людське винахід, релігійну діяльність як задоволення хибнихпотреб і вважав, що на місце любові до Бога слід поставити любов до людини, ана місце віри в Бога — віру в самого себе. У XX столітті атеїзм панував в СРСР.Комуністична партія з 1919 року відкрито проголошувала в якості свого завданнясприяти відмиранню релігійних забобонів. Пізніше позиції атеїзму впосткомуністичних суспільствах, що трансформуються, виявилися істотноослабленими. Це стало результатом його пов'язаності з антигуманною діяльністютоталітарного радянського режиму. Через це значна частина не віруючих людей уцих країнах воліють називати себе агностиками.
Детальніше розглядаючи окреміатеїстичні вчення варто сказати про основоположні принципи марксистськогоатеїзму. Це впершу чергу:
1. Зародженнярелігії є результатом розвитку ідеї залежності людини від стихійних силприроди, безсилля змінити умови свого життя, страху смерті.
2. Використанняцих ідей імущою меншістю суспільства для встановлення їх зв'язку з релігійнимкультом заради узурпації і збереження влади.
3. Положення,що боротьба з релігією це невід'ємна частина боротьби з несправедливимсуспільно-економічним порядком, встановленим правлячими класами.
4. Висновок,що скасування релігії звільнить творчу активність більшості, якаексплуатується, для боротьби за гідне трудової людини існування.
В процесі суспільноговільнодумства ХХ століття за межами СРСР розвивались різноманітні суспільнітечії засновані на атеїстичних переконаннях. В першу чергу вільний відполітичних переконань атеїзм значно поширився в Швеції, Фінляндії та Австрії,що було пов’язано з кризою лютеранської пропаганди, збільшенням церковнихпожертв та припливом науково-технічного прогресу. Саме останнє зумовилозбільшення кількості атеїстів та агностиків серед вчених всіх країн світу.Церква в певний проміжок часу (60-ті, 70-ті роки) не встигала занауково-технічним прогресом який відбувався в суспільстві, відповідно не булоналежної церковної пропаганди. В 80-ті роки ситуація з лютеранською церквоюдублювалась і у Великій Британії, де в певний час з’явилась значна криза урелігійному вихованні молоді, що було пов’язане з зникненням впливу офіційноїцеркви на освіту.
Тим часом на іншихконтинентах релігія продовжувала домінувати у суспільстві. Це можна пояснитивідносно нижчим рівнем життя за межами Європи. Однак це пояснення не підходитьдля таких країн як США, Австралія та Канада. Ці країни в релігійному тасоціальному аспектах життєдіяльності розвивались на основі колишньої доколоніальної спадщини в умовах специфічних геокультурних осередків більшрелігійних етносів. В своїй життєдіяльності населення цих, а також меншрозвинених колишніх колоніальних держав Південної Америки, Африки та Океаніїзавжди супроводжувалось релігійними упередженнями, що зміцнило регіональніосередки релігійних коренів. Однак рівень атеїстів та агностиків був високимсеред населення з якісною світською освітою і був напряму пов’язаний зрозумовим потенціалом окремих жителів.
На початку ХХІ століття релігійнаситуація у світі певним чином реформувалась, збільшилась доля віруючих вкраїнах СНД, натомість в США, країнах Європи та Азії кількість атеїстів зросла,цьому сприяли великі кількості вільнодумних атеїстичних організацій та науковепросвітництво. На початок 2006 року надзвичайно велика доля атеїстіввідзначалась у Англії, Північній Ірландії, Швеції, Норвегії, Китаї, В’єтнамі,Сінгапурі тощо. Тим часом у Росії, країнах Середньої Азії та в Закавказзіпоширювались різноманітні релігійні та сектантські організації. Релігія в Росіїзаохочувалась урядом і об’єднувалась з громадським просвітництвом.
Видатним науковцем,популяризатором атеїзму в суспільстві є англійський публіцист Ричард Докінс. Унадрукованій в 2006 році книжці The God Delusion (Марення Богом)(мал. 2),Докінс доводить, що надприродній творець швидше за все не існує, і що віра внього є маренням — сталим хибним переконанням.
/>мал. 2
Подібне наукове видання єрушійною силою у світовій атеїстичній революції ХХІ століття, цитати з ньогочасто можна зустріти на атеїстичних та релігійних форумах. Основні думкиРичарда Докінса переймають на озброєння про-атеїстичні організації всьогосвіту. Атеїстичним проектом Докінза є також Atheist Bus Campaign, детальніше врозділі «Поширення атеїзму в Європі».
3. Культурне значенняатеїзму. Філософські підходи
Марксистський атеїзм.Засвоївши все цінне, що було нагромаджене вільнодумством, подолав історичну тасоціально-класову обмеженість попередніх учень. Релігія, згідно з марксизмом,розглядається як одна з форм суспільної свідомості, що відображає суспільнебуття людей. Прийнявши тезу попереднього атеїзму про релігію як продуктфантазії людини, марксизм поглибив розуміння релігії на основі принциповонового підходу до осягнення сутності людини. Л. Фейербах розглядав людинуабстрактно, як біологічну істоту і це не давало змоги йому ставити походженнярелігії в залежність від матеріального життя суспільства. Розуміння людськоїсутності як сукупності суспільних відносин дозволило марксизмові виявити тарозкрити соціальну природу релігії. За марксизмом, релігія — це не вигадкаокремої особи, а витвір людей, які вступають між собою у певні виробничівідносини і спілкування. Розкриваючи соціальну природу релігійного світогляду,К. Маркс зазначав, що людина — це не абстрактна, десь поза світом існуючаістота. Людина — це світ людини, держава, суспільство. Ця держава, суспільствопороджують релігію. Релігія є загальною теорією цього світу, йогоенциклопедичним компендіумом, логікою в популярній формі… Встановившизалежність релігії від матеріальних умов життя людей, марксизм розкрив характервпливу самої релігії на суспільство та особу, соціальні умови, які породили іживлять релігію.
Вихідним принципоммарксистського атеїзму є теза діалектичного матеріалізму, що боротьбапротилежностей виступає як джерело саморуху матерії, що світ вічний інескінченний в просторі і часі. Марксистський атеїзм заперечує ідею пропершооснову світу в будь-яких формах її прояву, незалежно від того, є цеабсолютна ідея, чи комплекс відчуттів, чи Бог.
У нових історичних умовахмарксистський атеїзм був осмислений В. І. Леніним. Зокрема, він розкривособливості фідеїзму, його спекуляції на складних гносеологічних проблемах,порушених революцією у природознавстві, показав зв'язок фідеїзму з новітнімитечіями сучасної буржуазної філософії.
Ленін обґрунтував теоретичнізасади політики правлячої партії та соціалістичної держави щодо релігії, церквий віруючих. Ці теоретичні принципи порушувались у практиці комуністичногобудівництва в колишньому СРСР, коли нерідко ігнорувалися права віруючих,руйнувалися церкви, піддавались репресіям священнослужителі та віруючі.
Західні філософські школиатеїзму. У західних країнах існують численні філософські школи, які критикуютьрелігійну ідеологію і діяльність церкви в умовах бурхливого науково-технічногота суспільного прогресу, зростаючої секуляризації. З одного боку, сучаснакритика релігії в буржуазному суспільстві зумовлена пошуком форм пристосуваннябуржуазної ідеології, зокрема релігії, до умов зростання і поширення науковихзнань, впровадження досягнень сучасної науки у виробництво. З іншого — вона виражаєнастрої дрібного та середнього класу, а також демократичної інтелігенції, якіпротестують проти засилля влади монополістичного капіталу, посиленняексплуатації, що освячується релігією. Форми критики та заперечення релігіїзахідними філософами різноманітні. Вони виражаються переважно у критиціхристиянства, викритті християнської моралі та пропаганді світської, вантиклерикалізмі, пропаганді раціоналізму, пантеїзму, деїзму, проявахскептицизму щодо релігії, бунтарського і нігілістичного її заперечення.
Послідовники сучасногозахідного атеїзму, дотримуючись традицій просвітницької і натуралістичноїкритики релігії, називають себе вільнодумцями, гуманістами, раціоналістами чисекуляризаторами.
У сучасному західномувільнодумстві виділяють два основні напрями.
Перший напрям —нігілістичний, анархістсько-бунтарський напрям заперечення релігії і церкви, щодістав назву екзистенціа-лістського атеїзму. Він бере свій початок уніцшеанстві і переплітається з екзистенціалістською філософією. Критика релігіїпредставниками цього напряму має більш богоборчий, емоційний характер, ніжтеоретичний.
Другий напрям — агностичний,спирається на ідеї Канта і Юма, а також на неопозитивістську філософію. Критикарелігії представниками цього напряму ведеться з позицій скептицизму. Він діставназву позитивістського атеїзму.
Водночас у країнах Заходу,зокрема в Німеччині, Італії, Франції, Великій Британії, є марксистськіфілософські школи, що здійснюють критику релігії з діалектико-матеріалістичнихпозицій.
Отже, вільнодумство в західнихкраїнах пов'язане з різними філософськими школами, проте воно більш зумовленеуспіхами науки, зростанням секуляризації в сучасному світі, прогресомцивілізації.
Екзистенціалістський атеїзм.Спирається на філософський принцип, згідно з яким світ набуває значущості йструктурності лише завдяки екзистенції, тобто існуванню особи. Вкинута у вирчужого їй буття, людина шукає в ньому свою сутність. Ці шукання викликаютьнеспокій, жах, відчуття трагедії буття. І це становить головний сенс особистогожиття людини. У звичайному житті людина не завжди усвідомлює себе якекзистенцію, для цього необхідно, щоб вона опинилася у критичній ситуації.Такою ситуацією є межа смерті. Звідси — заперечення соціальних цінностей, утому числі релігії. Людині протистоїть суспільство, церква як щось чуже,вороже, що руйнує внутрішній світ особи, її свободу. Жити як всі — означаєвтратити свою індивідуальність і свободу. Людина самотня у навколишньому світі,їй ніхто не може допомогти. Французький філософ і письменник Жан Поль Сартр(1905 —1980) вважав, що не існує ніякої надприродної сили, яка могла бвизначати сутність особи. Людина є вільною, вона творить сама себе і повністювідповідає за свої вчинки перед собою. Крайній індивідуалізм неминучепризводить до асоціальності й песимізму. Екзистенціалісти не лише заперечуютьрелігійні цінності, вони й не визнають ніяких принципів моралі, заявляючи, щокожна людина сама вирішує, у що їй необхідно вірити, що слід вважати моральнимчи аморальним. Сутністю життя, особи є пошук смерті. Такий моральний принципекзистенціалістів суперечить релігії. Ці ідеї справили глибокий вплив намистецтво та літературу сучасного західного суспільства, на погляди значноїчастини буржуазної інтелігенції. Екзистенціалістський атеїзм має нігілістичний,бунтарський характер.
Позитивістський атеїзм.Ґрунтується на принципі заперечення можливості пізнання об'єктивного світу тана визнанні раціональними лише тих наук, які спираються на безпосередній досвідлюдини. Мета науки — описувати і впорядковувати факти за допомогою логічнихпонять. Наприклад, австралійський філософ Отто Нейрат (1882—1945) на основі такзваної «фізикалістської соціології», яка ґрунтується на єдиній універсальніймові науки, виключив релігію з духовного життя суспільства. Англійський філософБертран Рассел (1872 —1970) у працях «Чому я не християнин», «Становище вільноїлюдини», «Сутність релігії», «Містицизм і логіка» з'ясовував питання пропозитивний внесок релігії у розвиток цивілізації і дійшов висновку, що релігіяє головною перешкодою на шляху людського прогресу. Він з позицій логікиспростовує богословські доведення буття Бога, заперечує основні релігійнідогмати, викриває релігійну мораль. Релігію Б. Рассел критикує з позицій наукита здорового глузду. Особисту світоглядну позицію вчений пов'язує іззагальнолюдськими ідеалами та моральними цінностями, з гуманізмом, знеобхідністю залучити народ до освіти й культури. Він порушує і науковообґрунтовує вимогу повністю відокремити церкву від держави і школу від церкви,звільнити людину від релігійних ілюзій. Його атеїзм має гуманістичний іпросвітницький характер.
Фрейдистський атеїзм. Йогоосновоположником є австрійський філософ, психотерапевт Зігмунд Фрейд (1856—1939). У своїх працях він не лише розкриває сутність релігії, а й обґрунтовуєпсихологічну природу атеїзму. Якщо релігія виникає на основі безсилля людиниперед грізними силами природи і внаслідок неприборканих внутрішніх людськихінстинктів, то атеїзм обумовлений продуктивним подоланням цих причин. Ученийдійшов висновку, що звільнення людини від релігійних ілюзій значною міроюзумовлене швидкістю викорінення її інфантильної безпорадності, перетворення насамостійну, свідому особистість.
3. Фрейд спростовуєбогословське твердження про те, що релігія є основою моралі. Людина, на йогодумку, повинна покладатися на власні сили. Лише людина, звільнена від владиавторитету релігії, здатна правильно використати свій розум і талант,об'єктивно пізнати навколишній світ, правильно визначити своє місце та роль уньому, не впадаючи в релігійні ілюзії. Вчений виступає проти релігійноговиховання, вважаючи, що воно є перешкодою у розумовому розвитку особи.
Неофрейдизм. Ідеї 3. Фрейдарозвинув німецько-американський філософ і психолог Еріх Фромм (1900—1980) —один із основоположників неофрейдизму. Він різко засудив і відкинув авторитарнурелігію як систему відчуження людини. Цій релігії вчений протиставляєгуманістичну релігію, яка концентрує свої погляди на людині як найвищійцінності. В основі такої релігії є віра в творчі можливості людини, в силу їїрозуму. В цій релігії людина здобуває повну свободу і сама відповідає за своюдолю.
Вільнодумці та атеїстизахідноєвропейських країн об'єднані у дві міжнародні організації: Всесвітнюспілку вільнодумців (ВСВ), яка заснована у 1880 р. та об'єднує демократичнонастроєних учителів, лікарів, службовців і студентів, і Міжнародну гуманістичнута етичну спілку (МГЕС), яка заснована в 1952 р. й об'єднує прогресивну частинутворчої інтелігенції — вчених, письменників, художників, викладачів вищихнавчальних закладів. Спілки вільнодумців мають свої періодичні видання.Наприклад, у Великій Британії і Швейцарії виходить друком щомісячний журнал«Вільнодумець», а в США — журнал «Гуманіст».
Сучасному західномувільнодумству притаманна широка пропаганда антиклерикальних ідей, секуляризаціїрізноманітних сфер суспільного життя, принципів загальнолюдської моралі,філософського та природничо-наукового обґрунтування атеїстичних поглядів. Одниміз першочергових завдань зарубіжних спілок вільнодумців є критика релігійної моралі.Певною мірою це зумовлено тим, що в сучасному християнстві основна увагазосереджується на проблемах етики. Вільнодумці західного світу всуперечрелігійній моралі проголошують принципи світського гуманізму, добра, милосердя,справедливості, свободи. Релігія, твердять вони, не сумісна з гуманізмом,оскільки вона насаджується за допомогою насильства. Б. Рассел писав, що«більшість людей вірять у Бога тому, що цю віру в них втлумачували з дитячихроків...». Тому, на його думку, засобом подолання релігії повинна бути глибокареформа освіти і системи виховання. Дехто з учених звільнення людей від релігійпов’язують із соціальними змінами. Так, у резолюції ВСВ (1954 р.) зазначається,що духовна свобода людства зумовлена економічною незалежністю всіх людей. Протев цілому ВСВ і МГЕС перебувають на позиціях просвітництва щодо звільненнясвідомості людей від влади релігії.
Вільнодумство й атеїзмзахідноєвропейських країн пов'язані з політичними рухами. Так, ВСВ активнопроповідувала ідеї пацифізму, боролася проти війни та фашизму. Нині ВСВ і МГЕСпроводять активну боротьбу за мир, знищення термоядерної та хімічної зброї, заохорону навколишнього природного середовища, виступають проти клерикалізму, засоціальну справедливість і рівність, вимагають відокремлення церкви від державиі школи від церкви в тих країнах, де існують панівні державні релігії,домагаються втілення в життя принципу свободи совісті.
Сучасне вільнодумство йатеїзм розкрили земні витоки релігії, її соціальну сутність і функції,обґрунтували роль психологічних, гносеологічних та історичних причин релігії,показали значення освіти, культури і виховання у звільненні свідомості людейвід релігійних нашарувань, залежність еволюції релігії відсоціально-економічних умов життя суспільства, природничо-наукову базу йфілософські основи процесу секуляризації усіх сфер життя суспільства. В цьому іполягає нині їхнє значення.
4. Поширення атеїзму.Загальні географічні осередки його виникнення
4.1 Атеїзм в Європі
Європейський атеїзм йдекорінням до сократичної грецької філософії, але не виділяється як окрема течіядо кінця Епохи Просвітництва.
Грецький поет Діагор (Vстоліття до нашої ери) відомий як «перший атеїст» і затятий критик релігії імістицизму. Критий бачив релігію як людський винахід, який за допомогоюзалякування ставить людей у деякі рамки моралі. Ксенофан, критикуючиантропоморфізм богів грецької народної релігії, яким він протиставив якесьєдине світове божество, першим висунув ідею про те, що саме люди створили богівза своїм образом і подобою:
«Але якби бики, коні і левимали руки і могли б ними малювати і створювати твори (мистецтва), подібно долюдей, то коні зображували б богів схожими на коней, бики ж схожими набиків…»(«Досократські філософи», ч.1, Каз., 1914, с. 111).
Атомісти, такі як Демокрит,намагалися описати світ лише матеріалістичним способом, не посилаючись надуховність та містицизм. До інших досократиків, що, ймовірно, мають атеїстичніабо агностичні погляди, відносяться Продік, Протагор та Теодор.
Сократ звинувачувався в атеїзміза те, що викликав у жителів невпевненість в богів, яких шанувало місто. Хочафілософ заперечував звинувачення в атеїзмі. У кінцевому підсумку він бувзасуджений до смерті. Епікур, оскаржував безліч релігійних доктрин, включаючижиття після смерті і божественну сутність. Він вважав, що душа матеріальна ісмертна. Хоча Епікуреїзм не виключає наявності богів, Епікур вірив, що, якщобоги й існують, то до людства їм байдуже. Секст Емпірик вважав, що необхідноскасувати покарання за скептицизм, відомий як пірронізм, у якому немає нічогожахливого, і атараксія(«свобода розуму» або «безтурботність душі») може бутидосягнута скасуванням такого покарання. Його роботи, вцілілі в значнійкількості, істотно вплинули на наступних філософів. З Стародавнього Риму дійшовдо нас єдиний цілий великий античний філософський атеїстичний твір одного знайвидатніших матеріалістів і атеїстів старовини — Тита Лукреція Кара. Лукреційстверджував, що якщо боги існують, їм байдуже людство, і вони не впливають нанавколишній світ. З цієї причини він вірив, що людство не повинно боятися«надприродного». Відома поема «Про природу речей» всебічно висвітлює іобґрунтовує вчення Епікура. Але головний об'єкт її критики — релігія, якійЛукрецій протиставляє науку, дослідження, засноване на точно встановленихфактах і розумному, природному їх поясненні. Він бачить у релігії не тількипомилкове, але перш за все надзвичайно шкідливе, згубне для людства вчення.Лукрецій піддав критиці не тільки релігійні уявлення, але й вчення Платона пробезсмертя душі.
Значення слова «атеїст»змінювалося протягом класичної античності. Часто ранніх християн називалиатеїстами за те, що ті не вірили в язичницьких богів. За часів Римської імперіїхристиян страчували за заперечення римських богів у цілому і культу імператоразокрема. Коли в 381 році, за правління Феодосія, християнство стало державноюрелігією Риму, карним злочином стала єресь.
В Європі впродовж РанньогоСередньовіччя та Середніх віків атеїзм втратив інтерес у науковців і простогосуспільства, релігійні течії (переважно християнство) захопили соціальніпростори і колишні просвітителі безвір’я доживали життя в монастирях. Натомістьрелігія торкнулась всіх аспектів людської діяльності. З’явились суспільні,церковні догми, свята інквізиція, тощо. Це сприяло культурній деградації і якнаслідок створювалось підґрунтя віри.
За часів Ренесансу таРеформації релігійні пристрасті розгорілися, що очевидно з розповсюдження новихрелігійних законів, братств, популярних захоплень в католицькому світі і появивсе більш аскетичних протестантських сект, таких, як кальвіністи. Це був часміжконфесійного суперництва, що дозволив ще більше розширити межі теологічноїта філософської теорії, що пізніше багато в чому було використано дляпросування скептичного (у відношенні до релігії) світогляду.
Критика християнствапочастішала в XVII і XVIII століттях, особливо у Франції та Англії, де, надумку сучасників, спостерігалася криза релігії. Деякі протестантські мислителі,такі, як Томас Гоббс, підтримували філософію матеріалізму та скептицизму щодонадприродних сил. В кінці XVII століття деїзм став відкрито підтримуватисятакими інтелектуалами, як Джон Толанд. Фактично всі французькі та англійськіфілософи XVIII століття в якійсь формі дотримувалися деїзму. Висміюючихристиянство, багато деїстів в той же час зневажали і атеїзм. Перші відкритоатеїстичні мислителі, такі, як барон Гольбах, з'явилися наприкінці XVIIIстоліття, коли вираження невіри в Бога стало менш небезпечним. Девід Юм бувнайбільш систематичним представником освіченого мислення, що створювавскептичну епістемологію, засновану на емпіризмі, і підриває метафізичні основитеології.
Французька Революція винеслаатеїзм з салонів на вулиці. Спроба нав'язати Громадянську конституціюдуховенства призвела до анти клерикалістських заворушень і вигнання багатьохсвящеників з Франції. Хаотичні політичні події в революційному Парижі, вкінцевому підсумку, дозволили радикальнішим якобінцям, які розгорнули масовийтерор, захопити владу в 1793 році. На завершення, войовничіше атеїстиспробували силоміць де християнізувати Францію, замінивши релігію культомрозуму. Ці переслідування закінчилися з термідоріанським переворотом, але деякісекуляристські заходи того періоду залишилися постійною спадщиною французькоїполітики.
У період Директорії,консульства та Імперії секуляризація французького суспільства була узаконена,причому в її орбіту залучалися спочатку Північна Італія, а потім й іншітериторії в Європі, де виникали держави-сателіти Франції — спочатку республіки,пізніше (після коронації Наполеона в 1804) — монархії. У XIX столітті багатоатеїстів та інших антирелігійних мислителів спрямували свої зусилля наполітичну й соціальну революцію, сприяючи переворотам 1848 року, Рісорджіментов Італії та зростанню інтернаціонального соціалістичного руху.
Радикальні формивільнодумства: французький атеїзм XVIII ст. і марксистсько-ленінський атеїзм.Розвиток капіталізму в Європі сприяв загибелі феодального ладу. Рішучого ударуєвропейському феодалізмові завдала французька буржуазна революція (1789—1794рр.). Зрозуміло, що ця революція була б неможливою без відповідногоідеологічного підґрунтя, що неодмінно включало в себе і боротьбу зсередньовічною ідеологією. Саме це й викликало появу на історичній ареніфранцузьких просвітителів XVIII ст. з їх матеріалізмом і атеїзмом.
Одним з представниківраннього просвітительства був П. Бейль (1647—1706 рр.) — видатний скептик,критик схоластики. П. Бейль висунув вимогу віротерпимості і свободи совісті,розмежування моралі та релігії, розуму і віри, науки і релігії.
Ще з радикальнішими думкамивиступив Ж. Мельє (1664—1729 рр.). Вийшовши з народу і провівши серед нього всежиття, Ж. Мельє висловлював думки і сподівання сільської бідноти.
Будучи священиком, Ж. Мельєне мав можливості відкрито викладати свої погляди. Він залишив по собі яскравийтвір «Заповіт», який вперше став відомий громадськості у 30-х рокахXVII ст. в рукописних списках. Повністю «Заповіт» було видано лише1864 р. У «Заповіті» Ж. Мельє розглядав релігію як продукт неуцтва йобману. Ж. Мельє, як і більшість мислителів після нього, визначив соціальнуроль релігії. Ж. Мельє добре знав історію і теорію релігії, тому його критикарелігійних догм була особливо обґрунтованою і переконливою. Цю критику він вівз позицій матеріалістичної філософії.
Виступи сільського священикаЖ. Мельє засвідчують, що у Франції XVIII ст. вільнодумно-атеїстичні ідеїпоступово виходили на арену суспільної думки. Про це свідчить і творчістьаристократа Франсуа Марі Вольтера (Аруе) (1694—1778 рр.). Вольтер вів невпиннуборотьбу з ортодоксальними формами релігії і насамперед з католицизмом якголовною ідейною підпорою феодальної монархії. Гасло «Розчавітьгадину!», під якою він розумів католицьку церкву, визначало всю йогофілософську і публіцистичну діяльність. Сповнені іронією і сарказмом виступиВольтера проти інквізиції та єзуїтів, проти забобонних і підступних ченців,проти релігійного ханжества та фанатизму увійшли в історичну скарбницювільнодумства. За його підрахунками, в часи інквізиції населення Європи скоротилосямайже на третину, тобто кількість жертв склала 9—12 млн. чоловік.
Водночас Вольтер,матеріалістично пояснюючи явища природи, поділяв позиції деїзму: він залишавмісце для Бога як верховного розуму, як законодавця природи. Вольтеру належитьвідомий вислів: «Якби Бога не було, його треба було б вигадати».
Закінченої атеїстичної формивільнодумство набуло у творах таких французьких матеріалістів, як Ж. Ламетрі(1709-1751 рр.), Д- Дідро (1713-1784 рр.), К. Гельвецій (1715-1771 рр.), П.Гольбах (1723-1789 рр.). Вони повністю заперечували релігію і відкидали ідеюБога.
У 20-му столітті такожспостерігався політичний розвиток атеїзму, спричинений тільки черезінтерпретацію праць Маркса і Енгельса. Піля російської революції 1917 рокузросла релігійна свобода для більшості релігійних меншинств, яка триваладекілька років, до того, як сталінська політика спрямувала репресії в бікрелігії. Радянський Союз і інші комуністичні держави розвивали державний атеїзмі протистояли релігії часто за допомогою жорстоких методів.
Релігійну та атеїстичнуситуацію в Європі сьогодні можна трактувати по різному. Всі соціологічніопитування зіштовхуються з тим що люди часто не розуміють значення слова«атеїзм» і не відносять себе до атеїстів, насправді не сповідуючи жодноїрелігії, та не маючи виражених релігійних переконань. Більшість невіруючих вЄвропі відносять себе до агностиків або до скептиків. Саме поняття атеїзмуцерквою у всі часи трактувалось різко негативно, що зумовило подібний образ усвідомості кожного європейця. Загалом частка атеїстів у Європі змінюваласьвпродовж ХХ століття. У 1900 році кількість атеїстів у Європі (за достатньооб’єктивними оцінками) становила близько 2 млн. чоловік на 420 млн. осіб, тобтоблизько 0,5% населення. На загальне відношення у світі – 1630,3 млн. населеннядо 5,1 млн. атеїстів. Тобто в цей проміжок часу кількість атеїстів у Європібула відносно великою. При цьому відразу ж перед зазначеною датою, впродовж1880 – 1900 відбувалась позитивна тенденція в зміні кількості атеїстів уЄвропі. Важко визначити кількість атеїстів та загальну тенденцію в Європі упершій половині ХХ століття, так як джерела подібної інформації (публікації вСРСР) були не об’єктивними відносно інших країн. Однак можна сказати що уміжвоєнний період 1918 – 1939 років атеїстичний рух посилювався, цьомупосприяло поширення атеїзму у Скандинавських країнах, та запровадження атеїзмув СРСР. Стосовно частки атеїстичного населення в деяких країнах Європи згадуютьу публікаціях 60-х років, відзначалось зменшення релігійного впливу в країнахсоц. Табору, зокрема в Чехословаччині, Румунії та Болгарії. Атеїстичнимиосередками атеїзму тут були Братислава, Бухарест та Варна, де відбулосьзменшення кількості церковних установ, а також релігійних храмів, пам’ятоккультури тощо. У 1968 році албанський уряд на чолі з Енвер Ходжа оголосив прозакриття всіх релігійних організацій в країні, проголосивши Албанію першоюатеїстичною країною. Впродовж 70-х років у Європі антирелігійних змін зазналоблизько 15 країн, що було приурочено до поширення соціалізму східній Європі, цеі пояснюється тим що після падіння Берлінської стіни число активнихантирелігійних режимів істотно зменшилося. Існують дані про те що у 2000 роціна 798 млн. жителів Європи атеїстами були 151 млн., тобто 18,9% населення. Це пов’язаноз модернізацією освіти і зменшенням впливу релігії на освіту. Частка віруючихлюдей представлена таблицею 1, в трьох колонках вказані відсоткові значення відзагальної кількості віруючих в країні, при цьому атрибути віри представленолише най розповсюдженіші. Атеїстична частка в країнах Європи станом на 2006 рікзображена на відповідній карті (мал. 3).
Таблиця 1Країна Віруючих у Бога Віруючих у духів та життя після смерті Віруючих у духів та бога або життя після смерті
/> Туреччина 95% 2% 1%
/> Мальта 95% 3% 1%
/> Кіпр 90% 7% 2%
/> Румунія 90% 8% 1%
/> Греція 81% 16% 3%
/> Португалія 81% 12% 6%
/> Польща 80% 15% 1%
/> Італія 74% 16% 6%
/> Ірландія 73% 22% 4%
/> Хорватія 67% 25% 7%
/> Словаччина 61% 26% 11%
/> Іспаня 59% 21% 18%
/> Австрія 54% 34% 8%
/> Литва 49% 36% 12%
/> Швейцарія 48% 39% 9%
/> Німеччина 47% 25% 25%
/> Люксембург 44% 28% 22%
/> Угорщина 44% 31% 19%
/> Бельгія 43% 29% 27%
/> Фінляндія 41% 41% 16%
/> Болгарія 40% 40% 13%
/> Ісландія 38% 48% 11%
/>Великобританія 38% 40% 20%
/> Латвія 37% 49% 10%
/> Словенія 37% 46% 16%
/> Франція 34% 27% 33%
/> Нідерланди 34% 37% 27%
/> Норвегія 32% 47% 17%
/> Данія 31% 49% 19%
/> Швеція 23% 53% 23%
/> Естонія 16% 54% 26%
/>
мал. 3
Аналізуючи мал. 3 вартозазначити що найбільший відсоток віруючих спостерігався у Ватикані та Ірландії.У 2006 році результатом перепису населення в Ірландії було те що доля атеїстівсеред населення складала 84 особи що вдвічі більше за результат 1943 року колитут було зареєстровано 42 атеїсти. В країні діє одна атеїстична організація.Абсолютно протилежні результати фіксують у Північній Ірландії де впродовж 1990– 2000 років на 2/3 скоротилась кількість релігійних організацій, разом з тимбільш ніж на половину зменшилась відвідуваність церкви. У перші роки ХХІстоліття було закрито половину церков країни, загальний фонд провідноїангліканської церкви країни, через зменшення церковних пожертв, скоротився на50%.
Ситуація з атеїстичні рухом вРосії і країнах СНД також дуже складна. Крах правлячої комуністичної ідеології,яка, незважаючи на декларований атеїстичний характер, мала явні особливостірелігії, привів до сильної реакції суспільства, нахиливши маятник суспільноїсвідомості в бік неприйняття атеїзму. З катастрофою СРСР релігійні організаціїотримали право на володіння майном, податкові та інші пільги. Стався сплескмістичних настроїв у суспільстві і захоплень різними лженауками (наприклад,астрологією).
В результаті атеїстичноїпросвітницької діяльності у Великобританії очолюваної Ричардом Докінсом вкраїні було розпочато атеїстична рекламну кампанію на автобусах (англ. AtheistBus Campaign), для позитивної і раціональної відповіді на рекламу євангельськиххристиян. Вона була придумана сатириком Аріан Шерін і запущена 21 жовтня 2008року, а також офіційно підтримана Британською гуманістичною асоціацією.Організатори сподівалися зібрати £5 500 пожертв і сплатити за рекламу на30 лондонських автобусах протягом чотирьох тижнів на початку 2009 року підгаслом: «Бога, напевно, не існує. Облиште ж тривоги і насолоджуйтесь життям».До вечора 24 жовтня пожертви на кампанію сягнули £100 000. Перші автобусиз атеїстичною рекламою почали курсувати від 6 січня 2009; кількістю 200 усамому Лондоні, а також 800 по всій Великобританії. Кампанія супроводжуєтьсярекламою в Лондонському метрополітені. Приклад автобусної реклами англійцівнаслідують атеїстичні організації Іспанії, Італії, США, Канади.
Географічні осередки атеїзмузагалом визначити дуже важко, адже атеїзм соціально-культурне і навіть частковопсихолого-етичне явище яке розподілене одно рідно серед суспільних мас. Однакможна все ж виділити певні ландшафтні та соціальні орієнтування географічнихосередків атеїзму, це зокрема історико-культурні регіони анти релігійнихугрупувань (СРСР, Швеція), науково-освітні заклади (університети тастудмістечка), регіони ізольовані від міжрелігійних протистоянь (Фарерськіо-ви, Шпіцберген, Гренландія, Ісландія) До основних географічних осередківвиникнення атеїзму у Європі варто віднести країни СНД, зокрема Росію, девпродовж другої половини 90-х, а також ХХІ століття створено багато новихатеїстичних організацій. Зокрема: АТОМ (Атеїстичний осередок Москви) створенийна початку 2000 р., Олександром Никоновим, організація базується в Москві тавидає журнал «Новый безбожник»; «Союз воинствующих безбожников РоссийскойФедерации» який створено у Єкатеринбурзі, є філіали у Хабаровську, Челябінськута Санкт-Петербурзі, співпрацює з організацією АТОМ, об’єднує представниківнаукового атеїзму та журналістів і публіцистів які мають атеїстичніпереконання. Можна зазначити також Інтернет організації зокрема СОТРЕФ.сомУкраїнського атеїста, професора Київського Політехнічного Інституту ДулуманаЕ.К., організацію наукового атеїзму www.atheism.ru тощо. В ЦентральнійЄвропі нині атеїстичними осередками є студмістечка Чехії, Німеччини, Польщі,Сербії де майже відсутні релігійні установи.
У Скандинавії релігіяпереживає глибоку кризу. Основним географічним осередком безвір’я є Швеція дерівень атеїстів складає понад 55% а скептиків та агностиків ще 30%, Загаломмайже цілком атеїстичними є міста північної частини країни, а також столиця –Стокгольм, вплив релігії помітний на південному заході держави. Після розпадуСРСР значні осередки атеїзму з концентровані в урбанізованих районахПрибалтики. Окремі матеріали атеїстичних сайтів зазначають про поширенняатеїзму у всіх північних регіонах Європи Фарерські о-ви, Шпіцберген,Гренландія, Ісландія, північні території Скандинавії та Росії. Часто збільшенняатеїзму серед населення пов’язують з стабільною політичною ситуацією в країні,відсутністю військових конфліктів, високим рівнем життя та сприятливимкліматом, яскравим прикладом цього є висока частка атеїстів у Норвегії,Великобританії, Франції, Нідерландах, Бельгії та Люксембурзі, та низька Сербії,Македонії, Греції, Туреччині. В Україні нині частка атеїстів повільнозменшується що пояснено напливом різних релігійних течій після тривалоїізольованості у складі СРСР, однак незважаючи на це росте частка агностиків.
4.2 Атеїзм в Азії.Протилежності у відношенні влади до атеїзму в різних країнах
В історії Азійської релігіїатеїстичні школи були присутні в індуїзмі, який є політеїстичною релігією,тобто релігією у якій може бути декілька богів. Матеріалістична і антирелігійнафілософська школа чарвака, заснована в Індії орієнтовно в VI столітті до нашоїери, — ймовірно, найяскравіша атеїстична філософська школа в Індії. Ця гілкаіндійської філософії класифікується як неортодоксальна система і нерозглядається як частина шести ортодоксальних шкіл індуїзму, але заслуговує наувагу як матеріалістичний рух в індуїзмі. Четерджі і Датта пишуть, що до нас недійшли тексти філософії чарвака, і наше уявлення про цю філософії ґрунтується,головним чином, на критиці їхніх ідей іншими школами. Часто до атеїстичнихзараховують індійську філософську систему санкхья. Заперечення Бога, як єдиноготворця, також присутнє у джайнізмі і буддизмі. В той же час слід зазначити, щосамі буддисти не визнають свою релігію атеїстичною і вважають за кращевикористовувати термін non-theism, який в літературі зазвичай перекладається якне-теїзм.
Впродовж РанньогоСередньовіччя різноманітні релігійні течії майже цілком захопили Азію. Убагатьох глибинних регіонах поширювались традиційні вірування, основна ж частинаконтиненту була поділена трьома релігіями – ісламом, індуїзмом та буддизмом.Ламаїзм та синтоїзм були притаманні північно-східним регіонам. До традиційнихвірувань Китаю можна віднести даосизм та конфуціанство. Іудаїзм був подекудиприсутній лише на територіях Близького Сходу. Тим часом атеїзм був майжевідсутнім явищем, за виключенням кількох локальних течій вільнодумства у ХІХстолітті. З приходом ХХ століття ситуація почала змінюватись. У 1900 році вАзії було близько 2 мільйонів атеїстів, це 0,2% тогочасного населенняконтиненту. Атеїстичними осередками в Азії були окремі регіони Японськихостровів, Корейський півострів, а також окремі урбанізовані регіониєвропейських колоній. Існували філософські течії вільнодумців.
З приходом в цей регіон марксистськихідей та соціалістично-комуністичного правління атеїзм серед населення поширивсядо Кореї, Китаю, Центральної Азії, Індокитаю (зокрема В’єтнаму), Закавказзятощо. Після створення Ізраїлю і тривалих територіальних та етнічно-релігійнихвоєн на Близькому Сході доля атеїстів у Ізраїлі зросла до 20…25%. Влада у Китаїзаохочувала атеїзм, у Камбоджі він насаджувався шляхом залучення військовихсил, Цікавим був також конфлікт в Кореї, що призвів до того що Північна частинакраїни стала атеїстичною через політичні переконання, а південна черезпереважання серед сусідів, атеїстичних держав. У період 80-х, 90-х років у Азіївже було близько 700 млн. атеїстів. Найбільш атеїстичними країнами в Азії нинівважають Китай, В’єтнам, Південну Корею, Гонг Конг, Ізраїль та Казахстан.Найменш атеїстичними є Країни Близького Сходу, Аравійського півострова, Ірану,Іраку та Пакистану, в цих країнах діє шаріат, за яким відмова від ісламурозцінюється як зрада і карається стратою.
Станом на 2000 рік у Азіїбуло 1 млрд. 17 млн. атеїстів (28% населення), найбільше з них у Китаї. Українах Аравійського півострова частка атеїстів станом на 2005 рік становила0%. Окремі статистичні дані також свідчать що у Японії доля атеїстів середнаселення становить 65%, а доля активних віруючих близько 4%. У Південній Кореї32% атеїстів та 20% агностиків. У всіх атеїстичних країнах Азії діютьатеїстичні просвітницькі організації та видається науково-просвітницька тафілософська атеїстична періодика. Правове відношення до атеїзму у більшості країнПівнічно-східної та Далекосхідної Азії ліберальніше відносно консервативнихкраїн ісламу та індуїзму. Цікавим фактом є те що 3 березня 2008 року атеїстСана Едамаруку в прямому ефірі популярного індійського телешоу кинув викликвідомому індійському чаклуну — тантріка Пандіду Сурінда Шарма, попросивши йогопродемонструвати на ньому свою силу — вбити за допомогою магії. Протягомкількох годин у прямому ефірі чаклун безуспішно здійснював ритуальні дії, і, недомігшись успіху, зробив висновок, що атеїста «захищає дуже сильне божество».
4.3 Атеїзм в Австралії таОкеанії
Частка атеїстів середнаселення Австралії зростає. Післявоєнна Австралія стала надзвичайно світськоюдержавою і релігія вже не грає вагомої ролі в житті австралійців. У 2006 році,підчас перепису населення в Австралії атеїстами себе назвали 18.7% населеннякраїни (або 3,706,555 чоловік), кількість атеїстів тут збільшилась на 3% впорівнянні з 2001 роком. Ще 11,9% вважають себе агностиками. Загалом близько30% австралійців не релігійні.
Аборигени Австралії доЄвропейської колонізації були глибоко віруючими і слідували духовній обрядностітак званого Dreamtime. Європейська колонізація 1788 року принесла на континентХристиянську віру. Після перепису населення у 1901 році в країні було виявлено0,4% атеїстів, однак це не завадило розвитку Християнських релігійнихорганізацій. Позитивні тенденції зростання кількості атеїстів можна зафіксуватиу період до 1933, та після 1973 років. Осередками атеїзму в Австралії в ХХстолітті були урбанізовані регіони які підтримували зв’язки з колишньоюметрополією. Цим пояснюють майже одночасне поширення атеїзму в Великобританіїта Австралії. У другій половині 70-х років через різке падіння потреб населенняв релігії, було визнано відсутність релігійної віри у молодого поколіннякраїни. У 1990 році, за даними Австралійського Статистичного Університету 52%науковців країни були атеїстами або агностиками. У 2010 році Фонд АтеїстівАвстралії та Міжнародний Альянс Атеїстів провели з’їзд атеїстів Австралії уМельбурні. Також у тому році була видана «Австралійська книга атеїзму» що буланаписана колективом авторів, та мала на меті донести до свідомості громадяндержави про негативний вплив релігії на освіту, політику та сімейні стосунки. Атакож про діяльність культів та сект в Австралії, та переваги атеїстичногосвітогляду, історії та філософії атеїзму.
В наші дні австралійці дужепідозріло ставляться до поєднання релігії та політичного життя. Вважається щополітик поступає негідно коли заявляє що на його стороні бог. Багато політичнихдіячів Австралії є атеїстами або агностиками. До них можна віднести деякихгубернаторів, колишнього прем’єр-міністра Х’юго Уітлмана, та поточногопрем’єр-міністра Джулію Джилард, а також політиків Джона Куртена, Джона Гордоната Боба Хоука. На національному телебаченні країни коміки та сатирики частовисміювали релігію. Однак незважаючи на це багато австралійців вважають релігіюдуже важливою частиною їх життя.
В 2008 році в глобальномусоціологічному опитуванні 70% населення зазначили що релігія для них неважлива. Ці показники є одними з найвищих у світі. Тим часом Австралійськагазета SMH проводила опитування «Світ був би кращим без релігії?» на щоствердно відповіли 81% читачів. В тому ж році соціологами було визначено щозначний відсоток молоді байдужий до релігії. Відповідно до інших соціологічнихдосліджень у різні роки частка подружніх пар які брали шлюб згідно зхристиянськими або будь-якими іншими релігійними обрядами зменшувалась і у 2007році становила 41,3%. Загалом з початком 70-х років Австралія переживаєрелігійну кризу, зменшується кількість відвідувачів релігійних установ тапожертв які надходять до релігійних організацій. Кількість віруючих та атеїстівв Австралії в різні роки можна побачити на таблиці (мал. 5).
У Новій Зеландії нині часткаатеїстів складає 34,7% також понад 12% є агностиками. Правове відношенняліберальне до проявів різних форм безвір’я. Доля атеїзму в цьому регіонізмінювалась починаючи з другої половини 40-х років і була пов’язана зпросвітницькою діяльністю, а також розвитком освіти та науки. В історичномурозвитку держави влада ніколи не залежала від офіційної церкви.
У районах Океанії атеїзмдонедавна був майже відсутнім явищем. Окремі випадки атеїстичних переконаньбули пов’язані з переселенцями та колонізаторами. Однак у 90-х роках ХХстоліття рівень атеїстів серед населення підвищився і нині за місцевимиоцінками становить близько 10-12%, крім островів Нова Каледонія, де він вищийна 3-5%. Сама структурованість релігійно-правових відношень різна в залежностівід певної держави. Так наприклад о-ви Піткерн заселені колишніми англійськимиколонізаторами, мають світську систему правління, церква не може чинити впливуна справи уряду, на відміну від о-вів Кірибаті або Палау, де хоч і залишивсяспадок колоніального правління, однак церква активно втручається у справивлади, що подекуди виявляється і у справах освіти. Разом з тим цікавим є те щов цьому регіоні відсутні нестандартні форми безвір’я пов’язані з специфічнимикультами. Хоча місцеві традиційні релігії дуже різноманітні, і суттєвовідрізняються від колонізаторських.
/>
мал. 4
4.4 Атеїзм в Африці
Атеїстична ситуація в Африцінині складається з дрібних не консолідованих осередків антирелігійної культуриякі виникли відносно недавно і пов’язані з дією в країнах континентусоціалістичних організацій, або з поширенням вільнодумства серед відноснорозвинених країн регіону. Релігійний склад регіону дуже різноманітний. Напівночі переважають іслам сунітської течії та традиційні вірування кочівниківбедуїнів, також, подекуди у країнах північно-східної Африки наявні віруючікатолики. Населення Центральної Африки складається з віруючих місцевихтрадиційних релігій та католиків. У цих двох регіонах континенту атеїсти таагностики майже відсутні. Однак у Південному регіоні де релігійний складнаселення здебільшого християнський (наявні католики та протестанти) різніформи атеїзму більш поширені. Так у Анголі за статистичними даними незалежнихдослідників у 2007 році виявлено 7 % атеїстів, ще скільки ж мешканців цієїкраїни агностики. Такі статистичні дані підтверджуються і місцевим переписомнаселення, котрий визначив такі ж показники. Статистичний інститут Гелепа (TheGallup Organization) у 2007-2008 роках провів подібні дослідження ще удекількох країнах південноафриканського регіону. Найбільш атеїстичної країною,за цими даними, можна вважати Ботсвану де кількість атеїстів складає 22 %відносно всього населення країни. Такі результати пов’язані з загальним високимрозвитком країни відносно інших африканських держав, а також з відділом церквивід уряду і ще рядом чинників які відсутні в більш релігійних осередкахрегіону.
Загальні статистичні даніговорять про зростання чисельності атеїстів серед населення Африки. У 1900 роцівсе населення Африки було релігійним. У 1960 році тут нараховувалось не більше300 тисяч атеїстів, що правда ця цифра зростала до кінця 80-х років у зв’язку зпоширенням соціалістичних організацій. Однак у 2000 році загалом у Африці нараховувалось5,5 мільйонів атеїстів, при загальному населенні у 794 мільйони осіб, атеїстискладали 0,7 %.
4.5 Атеїзм у Америці
У 2004 році дослідження BBCпоказали що 9 % жителів США на вірять в бога. Соціологічні опитування TheGallup Organization привели трохи інші дані, за якими 6 % населення країни невірять в бога і надприродні сили. Близько 29,5 мільйонів жителів США (14,1 %)вважають себе не релігійними. З них тільки 900 тисяч осіб відносять себе доактивних (войовничих) атеїстів, а ще 990 тисяч осіб вважають себе агностиками.Найновіші дані вказують на те що кількість атеїстів у США вже сягає 34,2мільйони (15 %). Найбільше атеїстів спостерігається у Вермонті, Вашингтоні,Орегоні, Неваді та Колорадо. Відповідно найбільший показник релігійності спостерігаєтьсяу Північній Дакоті, Луїзіані, Міссісіпі та Північній Кароліні.
Загалом кількість нерелігійного населення в регіоні зростає, однак серед релігійних осередківпомітне різко негативне відношення до безвір’я. У Канаді атеїзм поширеніший ніжу США. Понад 30 % населення є атеїстами або агностиками. Перепис населення уКанаді 2001 року свідчить про те що 16,2 % населення не релігійні, хоча точноїстатистики атеїстів у цьому переписі населення не велось. В урбанізованихрегіонах Канади атеїстів більше. 49,2 % жителів Ванкувера стверджують що вониатеїсти, разом з тим у сільських частинах штату Квебек частка віруючихстановить близько 100 %.
В Мексиці ситуація трохиінша. Відділення церкви від влади в цій країні офіційно гарантує 130 статтяМексиканської Конституції, яка вказує також що релігійні лідери не можутьзаймати державні посади і впливати на законодавчі процеси країни. Однак разом зтим більшість населення (89,7 %) є католиками. Атеїзм тут, як і в інших країнахЦентральної Америки не поширений. Лише близько 0,3 % населення всього центральноамериканськогорегіону не цікавляться релігією. Існують статистичні дані 2010 року прозростання кількості атеїстів, однак в зв’язку з негативним відношенням до себеатеїсти продовжують відвідувати церкву і мовчати про свої справжні переконання.
У Південній Америці релігіяміцно ввійшла у суспільне життя впродовж історичного розвитку регіону. Атеїзмта агностицизм тут не поширені. Однак в 2010 році з’явились певні статистичнідані про атеїстичну ситуацію в регіоні.
Таблиця 2Країна Чисельність Класифікація
/> Уругвай 17,2 % Атеїсти та агностики
/> Аргентина 11,3 % Атеїсти та агностики
/> Чилі 8,3 % Атеїсти та агностики
/> Бразилія 7,4 % Не релігійні
/> Колумбія 1,9 % Не релігійні
/> Перу 1,4 % Не релігійні
/> Парагвай 1,1 % Не релігійні
В інших країнах ПівденноїАмерики чисельність атеїстів складає менше одного відсотка від загальноїкількості населення. Найменше атеїстів з регіону спостерігається у Болівії(близько 0,07 %). Однак 12 % болівійців стверджують що втратили цікавість дорелігії.
5. Загальні статистичні даніпро розповсюдження атеїзму. Атеїстична демографія
Досить складно визначитикількість атеїстів у всьому світі. Також учасники опитувань можуть по-різномурозуміти термін «атеїзм» і відмінності між атеїзмом, нерелігійними віруваннями,не-теїстичними релігіями та духовними практиками. Крім цього, в деякихрелігійних країнах люди намагаються не демонструвати свої атеїстичні погляди зметою уникнути дискримінації та переслідувань. Дослідження, проведенеБританської Енциклопедією в 2005 році, показало, що нерелігійними є приблизно11,9% людей, а атеїстами — близько 2,3%. Ці результати не включають в себепослідовників не теїстичних релігій, таких, як буддизм. Також в 2005 році PewResearch Center досліджував ставлення американців до представників різнихконфесій (світоглядів). Було встановлено, що атеїсти користуються найменшоюповагою. 35% американців ставляться до них позитивно, 53% — негативно. Улистопаді-грудні 2006 року опитування серед громадян США і п'яти європейських країн,опубліковане у Financial Times, показало, що американці більше, ніж європейці,схильні вірити у щось «надприродне» (73%). Серед дорослого населення Європибільш віруючими є італійці (62%), а французи — найменш релігійні (27%). УФранції 32% опитаних назвали себе атеїстами і ще 32% — агностиками. Офіційнеопитування Європейського союзу дало такі результати: 18% населення ЄС не вірятьв бога, 27% допускають існування «надприродної духовної життєвої сили», в тойчас як 52% вірять у якого-небудь конкретного бога. Серед тих, хто припинивнавчання в школі, не досягнувши п'ятнадцятиріччя, співвідношення віруючихпідвищується до 65%; ті з опитаних, хто вважав себе вихідцем із строгих сімей,більше схильні вірити в бога, ніж ті, чиї родини не мали строгих внутрішніхправил. У 2007 році опитування, проведене Інститутом Соціальних досліджень(США), показало, що найбільшою релігійною країною серед індустріальнорозвинених держав є США — 90% стверджують, що вірять у бога, 60% щоднямоляться, 46% щотижня відвідують храм (синагогу або мечеть). Частка активнихвіруючих в інших індустріально розвинених країнах значно нижча — 4% уВеликобританії, 8% у Франції, 7% у Швеції і 4% в Японії. На 2005 рік першемісце в списку 50 найбільш атеїстичних країн світу, складеному американськимколеджем Пітцер, займає Швеція (45-85% жителів є атеїстами). За нею йде В'єтнам(81%), Данія (43-80%), Норвегія (31-72%), Японія (64-65%), Чехія (54-61%),Фінляндія (28-60%), Франція (43-54%), Південна Корея (30-52%) і Естонія (49%).
Опубліковане в 1998 році вжурналі Nature опитування показало, що відсоток віруючих в особистісного богаабо життя після смерті у США мінімальний серед членів Національної АкадеміїНаук — тільки 7% опитаних, у порівнянні з 85% в усього населення СполученихШтатів. У тому ж році співробітник MIT Франк Салловей (англ. Frank Sulloway) іспівробітник Університету штату Каліфорнія Майкл Шермер (англ. Michael Shermer)провели дослідження серед групи, в якій 12% складали доктори наук і 62% —випускники Вузів. Дослідження показало, що 64% опитаних вірили в Бога (тобтопроміжне значення між таким для академіків і середніх по країні для наведеноговище дослідження). Крім того, було відмічено зменшення числа віруючих зпідвищенням рівня освіти. За інформацією Mensa Magazine, така зворотназалежність між релігійністю і освіченістю була встановлена в 39 дослідженнях,проведених з 1927 по 2002 роки. Ці результати в загальному відповідаютьстатистичному мета-аналізу професора Оксфордського Університету Michael Argyle,проведеному в 1958 році. Він проаналізував сім дослідних робіт щодо залежностіміж ставленням до релігії і коефіцієнтом інтелекту серед опитаних школярів істудентів університетів США. І, хоча була виявлена чітка зворотна залежність,не були враховані такі фактори, як авторитарність сімейного укладу і соціальнийклас опитаних, які також могли грати свою роль. Ознаки залежності міжрелігійністю і рівнем освіти неоднозначні. Вплив релігії на освіту можерізнитися в залежності від типу релігії. Наприклад, християнські фундаменталісти,особливо жінки, зазвичай отримують слабшу освіту, ніж інші верстви суспільства.
Географічний розподіл атеїзмута чисельність атеїстів у різних країнах можна спостерігати на відповіднійкарті складеній на онові досліджень Філа Цукермана (Phil Zuckerman):
/>
А також каті складеній наоснові досліджень Dentsu Incorporated (Dentsu Communication Institute):
/>
І статистичних дослідженьінституту Gallup:
/>
Дослідження інституту Gallup(2007-2008 років) також приводять дані про кількість не релігійного населення врізних країнах, або населення, яке втратило цікавість до релігії. Це має певнувідмінність від звичайного атеїзму, так як люди які втратили інтерес до релігіїє у тих країнах де атеїзм заборонений законом.
Таблиця 3Країна Чисельність (%)
/> Афганістан 3
/> Ангола 7
/> Албанія 63
/> Алжир 11
/> Об’єднані Арабські Емірати 2
/> Аргентина 36
/> Вірменія 29
/> Австралія 68
/> Австрія 42
/> Азербайджан 74
/> Бурунді 8
/> Бельгія 61
/> Бенін 6
/> Буркіна-Фасо 12
/> Бангладеш 1
/> Болгарія 62
/> Боснія і Герцоговина 29
/> Білорусь 65
/> Беліз 33
/> Болівія 12
/> Бразилія 12
/> Ботсвана 22
/> ЦАР 6
/> Канада 55
/> Швейцарія 56
/> Чилі 29
/> Китай 93
/> Камерун 6
/> ДР Конго 2
/> Колумбія 12
/> Коста-Ріка 15
/> Куба 64
/> Кіпр 24
/> Чеська Республіка 74
/> Німеччина 57
/> Джибуті 2
/> Данія 80
/> Домініканська Республіка 17
/> Еквадор 17
/> Єгипет 1
/> Іспанія 59
/> Естонія 84
/> Ефіопія 10
/> Фінляндія 69
/> Франція 73
/> Грузія 22
/> Гана 7
/> Гвінея 3
/> Греція 30
/> Гватемала 11
/> Гонконг 78
/> Гондурас 11
/> Хорватія 30
/> Гаїті 21
/> Угорщина 59
/> Індонезія 1
/> Індія 17
/> Ірландія 49
/> Іран 16
/> Ірак 17
/> Ісландія 23
/> Ізраїль 50
/> Італія 26
/> Ямайка 29
/> Йорданія 4
/> Японія 73
/> Казахстан 43
/> Кенія 4
/> Киргизія 31
/> Камбоджа 11
/> Південна Корея 54
/> Косово 26
/> Кувейт 15
/> Лаос 3
/> Ліван 13
/> Ліберія 6
/> Шрі-Ланка 1
/> Литва 52
/> Люксембург 30
/> Латвія 62
/> Марокко 2
/> Молдова 31
/> Мадагаскар 7
/> Мексика 29
/> Македонія 20
/> Малі 5
/> Мальта 1
/> М’янма 3
/> Чорногорія 48
/> Монголія 69
/> Мозамбік 9
/> Мавританія 5
/> Малаві 2
/> Малазія 14
/> Намібія 8
/> Нігер 3
/> Нігерія 5
/> Нікарагуа 17
/> Нідерланди 66
/> Норвегія 78
/> Північна Ірландія 16
/> Непал 7
/> Нова Зеландія 66
/> Панама 11
/> Пакистан 3
/> Перу 14
/> Республіка Філіппіни 5
/> Польща 23
/> Пуерто-Ріко 13
/> Північна Корея 15
/> Португалія 27
/> Парагвай 9
/> Палестинська автономія 9
/> Румунія 18
/> Росія 63
/> Руанда 10
/> Саудівська Аравія 3
/> Судан 4
/> Сенегал 2
/> Сінгапур 49
/> Сьєра Леоне 2
/> Сальвадор 15
/> Сербія 45
/> Словаччина 51
/> Словенія 59
/> Швеція 83
/> Чад 7
/> Того 11
/> Тайланд 4
/> Таджикистан 21
/> Тринідад і Тобаго 19
/> Туніс 8
/> Туреччина 15
/> Тайвань 58
/> Танзанія 2
/> Уганда 8
/> Великобританія 71
/> Україна 54
/> Уругвай 57
/> США 33
/> Узбекистан 37
/> Венесуела 31
/> В’єтнам 61
/> Ємен 4
/> ПАР 12
/> Замбія 3
/> Зімбабве 18
Висновки
атеїзм релігія ноосфера світовий
В цій роботі було розкритосутність атеїзму в підтексті його залежності від релігії, світової культури татериторіального значення ноосфери. Зазначено історію формування релігійних таатеїстичних переконань в межах різних регіонів та культур світу. Розкрито значенняатеїзму на деякі структурні компоненти культури, зокрема на науку, політику тарелігію.
В роботі викладено картосхемитериторіального розповсюдження атеїстичного населення світу за різнимистатистичними даними, приведено інформацію про просторово-часову змінукількості атеїстів у різних країнах та регіонах нашої планети. Також складенотаблиці з зазначеними частками не релігійного населення в різних країнах наоснові літературних джерел та інформації з Інтернет посилань.
Література
1. Зав. ред.Белов А.В. Настольная книга атеиста – М.: Издательство политической литературы,1974. – 446 с.
2. ДулуманЄ. К. Релігія як соціально-історичний феномен. — К., 1974.
3. ДулуманЄ.К., Закович М.М., Рибачук М.Ф., Філіпович Л.О., Яроцький П.Л.Релігієзнавство: Підручник/ За ред. М.М. Заковича. — К.: Вища школа, 2000. — 350с.
4. ДокашВ.І., Лешан В.Ю. Загальне релігієзнавство: Навч. посібник. — Чернівці: Книги — ХХІ, 2005. — 376 с.
5. Географическийсправочник ЦРУ / За ред. Жвакина К. – Е.: У-Фактория, 2005. – 699 с.
6. Ред.:Гнатенко П.І.; Дніпропетровський державний ун-т. Философия и социология вконтексте современной культуры: Сб. науч. тр. — Д., 1998. — 196 с. — рус.
7. ЗарубінаА.В., Семенюк Л.Л. Навчально-методичний посібник з курсу «Географія культури» — Кіровоград, 2011. – 59 с.
8. Калінін Ю.А.,Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство: Підручник – К.: Наукова думка, 1995. – 254с.
9. За ред.професорів Колодного А. і Лобовика Б. Релігієзнавчий словник – К.: Четвертахвиля, 1996. — 279 с.
10. КолтунюкС.В. Культура. Атеизм. Личность. К.: Издательство политической литературыУкраины, 1988. – 138 с.
11. МасловВ.В. Культурологічний підхід до релігії та атеїзму // Актуальні філософські такультурологічні проблеми сучасності. – К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. – 213 с.
12. МирошніковаВ.В., Панкова М.О., Скляренко В.М. Країни світу. Дитяча енциклопедія. Європа –Х.: ФОЛІО, 2005. – 316 с.
13. НовиковМ.П. История и теория атеизма. М.: Мысль, 1982. – 430 с.
14. ОкуловО.Ф. Науковий атеїзм К.: Вища школа, 1984. – 270 с.
15. СуятіноваЛ.П. Молодь, релігія і трансформація суспільства // Соціальна психологія. — 2005. — № 1 (9). — C.114-121
16. ТолстенкоС. М. Курс лекцій з дисципліни Релігієзнавство – Харків: ХНАМГ, 2006. −103 с.
17. ЧернійА.М. Релігієзнавство – К.: Академвидав, 2003. – 351 с.