Зміст
1. Виникнення і основи віровченнябуддизму
2. Основні течії в буддизмі
3. Релігійна література буддизму
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Буддизмє найстарішою з сучасних світових релігій. Його прихильники – це передусім населення Центральної,Південної та Південно-Східної Азії. Але сучасний буддизм має послідовників і наінших континентах. Серед народів Росії буддизм сповідують буряти, тувинці такалмики.
1. Виникненняі основи віровчення буддизму
Легенда про засновника буддизму. Буддизм виникає в VI ст. до н.е. в Індії. В цей часпануюче становище в індійському суспільстві належало брахманізму. Немаєписьмових свідчень про засновника буддизму, вперше про нього письмові джерелапочинають згадувати лише з II ст. дон.е. Говорячи про засновника буддизму, можна лише переказати легенду про нього.Вважається, що вчення буддизму проголосив дві з половиною тисячі років томуцаревич з племені Шак'я на ім'я Сідхартха Гаутама. Легенда говорить про те, якпісля багатьох перероджень, в кожному накопичуючи добрі справи, засновникбуддизму народився в образі царевича. Навіть його народження було чудом: матиСідхартхи цариця Майя якось побачила уві сні, що до її стегна увійшов білийслон, а на голові у слона була корона, тобто в попередньому житті Сідхартха бувцарем слонів. Через певний термін вона народила немовля, яке вийшло з її тіла унезвичний спосіб – під пахвою. Мудрецьвиголосив, що новонароджений здійснить великий релігійний подвиг. Але батько небажав синові релігійної кар'єри. Все своє життя царевич провів у палаці, здобувосвіту, одружився, мав сина і навіть не здогадувався про інше існування замежами палацу. Та якось під час прогулянки вінзустрів хворого, старця, аскета і погребальну процесію. Особливо його вразиввигляд небіжчика, що свідчив про важке життя у стражданнях і смерть черезстраждання. Дізнавшись про страждання, що несе життя, Гаутама йде з палацу, щобзнайти шлях, який позбавить людину від страждань. Протягом семи років Гаутамабув аскетом і розмірковував над текстами святих книг. Але лише після самотніхроздумів у пустелі, сидячи під святим деревом бодхі, Гаутама досяг осяяння, щовідкрило йому шлях до спасіння, до бажаної нірвани, коли перепиняється процесбезкінечних перевтілень душі. Демон зла, бог смерті Мара намагався відвернутиГаутаму, який, досягши нірвани, став Буддою, тобто «просвітленим»,від мети сповістити людям своє вчення про шлях спасіння. Мара викликав бурі,спокушав жінками, але Гаутама переміг все, навіть свої сумніви і скоровиголосив у проповіді головні положення нової релігії. Для цього він відмовивсявід власного спасіння, від нірвани і став Бодхісатвою. Тому боги для буддизму єдругорядними, на першому плані в буддизмі культ будд та бодхісатв.
ПомерБудда, згідно з легендою, коли йому виповнилося 80 років. Він ліг під деревом бодхі у позі лева і звернувся доченців та мирян зі словами: «Тепер мені нема чого сказати вам, крім того,що все, що існує, приречене на руйнування. Прагніть всіма силамиспасіння». Кінець земного життя буддисти називають «rnahapanirvana» Будди – великим переходом у нірвану. Цю дату вони шанують так само, які момент народження Будди та момент його «осяяння», тому називають«тричі Святим днем».
Віровчення буддизму. Звичайно, віровчення буддизму спиралося на попередні релігії, адже Індіямала давні релігійні традиції, які на початку І тисячоліття були письмовозафіксовані у вигляді Вед. Ведична релігія вже набула рис, що були характернідля більш пізніх релігій, в тому числі і для буддизму. До них можна віднестиуявлення про реінкарнацію, перевтілення душі після смерті тіла, вчення про карму – долю, закон, якому підвладне все, що існує.Ведична релігія освячувала кастові суспільства, виправдовуючи соціальнунесправедливість вченням про карму та тим, що причиною нещасть людини є їїгріхи у попередніх перевтіленнях, а можливість поліпшити своє перевтілення маютьлише жерці-брахмани. Ведична релігія була породжена родоплемінним устроєм і невідповідала вимогам нового рабовласницького суспільства, що склалося в Індії в VI-V ст. н.е.
Буддизмтісно пов'язаний не тільки з ведичною релігією і брахманізмом, що виник на їїоснові, а й з філософією Індії. Та буддизм не був механічним нагромадженням їїідей, він створив власну оригінальну філософію. В чому ж полягає віровченнябуддизму? Суттю його є так звані «чотири великі істин»:
1)життя є страждання. Страждання є універсальною властивістю людини, воно охоплюєвсі сторони й етапи ЇЇ життя: народження, старість, хвороби, смерть, намаганняволодіти багатством, втрата цього багатства – все це призводить до страждання;
2) причиною страждань є бажання,прихильність людини до життя і задоволення своїх чуттєвих бажань;
3) є шлях подолання страждання,їх можна подолати ще за теперішнього життя. Воля людини повинна бути спрямованане ззовні, а всередину, на відречення нашого «Я від предметів зовнішньогосвіту, на руйнування егоїстичної прихильності до матеріального світу, розумінняілюзорності власного „Я“;
4) шлях спасіння – це благородний шлях наближення донірвани. Шлях життя є шлях страждання, вчить Гаутама. Народження і старість,хвороби і смерть, мета що її не вдається досягти, – все це породжує страждання.Страждання породжується жадобою життя, насолод, влади, вічного життя тощо.Треба відмовитися від цих бажань, відійти від вимог буття – саме в цьому є шляхподолання страждань. Тільки для тих, хто йде цим шляхом, наступає повнезвільнення – нірвана. Щоб її досягти,Будда розробив вчення про шлях до нірвани, що має вісім ступенів вдосконалення:
Праведна віра (слід увірувати в істини буддизму – визнати вчення про чотири шляхетніістини як основи внутрішнього вдосконалення).
Істинна рішимість (слід твердо визначитись і обмежувати свої бажання,відмовитися від поганих нахилів, ворожості до близьких тощо).
Праведне мовлення (слова не повинні бути злими чи вести до зла, требаутримуватися від брехні, наклепів, образ).
Праведні справи (слід уникати поганих вчинків і робити тільки добро).
Праведне життя (треба забезпечувати свої потреби власною працею).
Праведні думки (постійне витіснення поганих намірів, заміна їх на добрі).
Праведні помисли (слід уяснити, що зло від нашої плоті і тому витіснити, якчужі, а не власні, думки про неї).
Справжнє споглядання (психотехніка, що веде до нірвани, коли остаточно долаєтьсягріховна прихильність до світу). Людина, що досягла духовної досконалості унірвані, стає архатом – буддійським святим.
Згідноз буддійською філософією життя у всіх його проявах є різною комбінацієюнематеріальних часток – дхарм. Сполучення дхармвизначає буття всього, що існує в цьому світі: людини, тварин, рослин,неорганічної природи. Після розпаду відповідного сполучення дхарм наступаєсмерть, але дхарми не зникають, а утворюють нову комбінацію згідно із закономкарми – воздаяния за поведінку у попередньомужитті. Нескінченний ланцюг перероджень (сансара) може бути припинений – до цього повинна прагнути кожналюдина. Зупинення перероджень, що викликають страждання, можливе за життя длятієї людини, що індивідуальним зусиллям стала на шлях просвітлення. Досягненняспасіння можливе через нірвану (санскр. – затухання, згаснення). Нірвана –внутрішній стан людини, коли згасають усі відчуття і прихильності, а разом зними й увесь навколишній світ. Це внутрішнє згасання звільнює людину відвласного „я“, що страждає, і від самої жадоби життя, що тягне всеживе до нових перероджень. Тим самим розривається колесо карми і просвітленалюдина-мудрець до кінця розчиняється у блаженній пустоті абсолютного спокою.Нірвана ставить людину по той бік необхідності. На цьому шляху їй допомагаютьБудди та Бодхисатви – ті, що досягли нірвани, але не роблять крок до неїсвідомо, щоб допомогти іншим людям теж знайти спокій.
2. Основнітечії в буддизмі
Структураі зміст Трипітаки. Канонізація буддизму як теологічної системи відбулася на соборі у Кашмірі(II ст. н.е.) у вигляді Трипітаки– святої книги буддизму. Трипітака (»три кошики мудрості")увібрала в себе основні приписи буддизму та його філософію.
Першими послідовниками Будди булиаскети, що збиралися невеликими групами подалі від міст. Вони заснували першібуддійські громади, вступаючи до яких адепти буддизму відмовлялися відвласності, вбиралися в бідний одяг жовтого кольору і мали право володіти лишенеобхідним – кухлем для води, бритвою іпосохом. Переважно життя їх проходило в мандрах, жебруванні. їсти вони малиправо лише вранці. А в післяполуденний час не мали право класти до рота анікрихти. В місцях, де буддисти перечікували сезон дощів, поступово утворилисямонастирі, на місцях поховань найша-нованіших монахів будувалися пам'ятники – ступи. Поступово складався уставмонастирського життя, монахи майже постійно жили при монастирі, суворо дотримуючисьвимог уставу, підкоряючись загальним зборам сангхи (монастирської громаді) йобраному настоятелю. Саме монастирі стали осередками буддизму, який не мавцерковної структури. Монастирі були своєрідними університетами і бібліотеками.Тут переписувалися давніми святими мовами (санскритом та палі) святі тексти, щой увійшли до Трипітаки. Лише в XV ст.остаточно затвердився канон Трипітаки, яка складається з трьох книг. Перша зних – Віная-Штака, або книга Уставу, тутвикладається устав громади буддистів, основні моральні приписи буддизму,спільні для всіх буддистів: не вбивай, не кради, не бреши, не перелюбствуй, не пияч, а також вимоги,обов'язкові лише для монахів: не співай та не танцюй, не вживай їжу в недозволений час, не стяжай (заборона мати власність), неспи на зручній постелі, не вживай речей, що мають яскравий колір та інтенсивнийзапах. Монастир можна було залишити, але ті, що вирішили присвятити релігіїжиття, готувалися до обряду посвячення, до ординації. Випробування булисуворими, вони гартували дух і волю.
Поступовов буддизмі з'явилися й жіночі монастирі. Але, на відміну від чоловічих, вонирозташовувалися поблизу поселень.
Другоючастиною буддійського канону є Сутра-Пітака, де викладається сутьдоктрини (вчення про «чотири шляхетні істини» та шлях спасіння), а утретій книзі, що має назву Абідхарма-Пітака, викладається філософіябуддизму.
Підчас правління імператора Ашоки (III ст. до н.е.) буддизм став офіційноюдержавною ідеологією.
3. Релігійналітература буддизму
Північний та південний буддизм. Буддизм ніколи не був єдиноюдоктриною, в ньому завжди було багато шкіл, сект, течій. Це врешті привело дорозколу. На межі І-II ст.після IV буддійського соборуоформилися дві головні гілки в буддизмі: школа північного буддизму Махаяна («Широкийшлях до спасіння», «Велика колісниця») та південний буддизм – Хінаяна(«Вузький шлях до спасіння», «Мала колісниця»), центромякого став Цейлон.
Хінаянає чернецькою формою буддизму. Тут найбільшого значення надають особистимзусиллям по визволенню від сансари. Ця школа буддизму набула канонічногооформлення у І ст. н.е. Поширена ця школа у тих країнах, куди мігрувалонаселення Східної Індії – у Шрі-Ланці, країнах Індокитаю (крім В'єтнаму). В ційшколі вважається, що шлях до нірвани несумісний з повсякденним життям, що вінвимагає чернецького зречення. Послідовники цієї школи буддизму проводять певнийчас у монастирі, вони можуть повернутися до мирського життя, але потім зновуможуть піти до монастиря. Тому особливістю буддизму хінаяни є вільний вступ чивихід із монастиря, тоді як в інших релігіях людина стає ченцем на все життя.
ШколаМахаяни, базуючись на основних принципах буддизму, внесла до доктрини багатонового, що наблизило її до простих людей. Монахи вважаються тими, що йдутьшляхом Бодхісатви, тобто відмовляються від власного спасіння задля спасінняінших людей. В буддизмі Махаяни поновилася концепція про пекло та рай, що її небуло у ранньому буддизмі, рай став вважатися закономірною винагородою заблагочестя, а пекло – покаранням за гріхи.
Культбодхісатв призвів до появи пантеону святих, від яких можна чекати заступництва.Поряд з великим Буддою Шак'ямуні з'явилися й інші, починаючи з містичної фігуриАдібудди – Будди будд, що стоїть на початку перероджень. Ці будди та бодхісатвинабули імен, біографій, функцій. Поряд з цим була розроблена власна космогонія.Виникає культ поклоніння скульптурним зображенням будд та бодхісатв.Врятуватися може не тільки чернець, (як у Хінаяні), але й будь-який мирянин, щотворить молитви і заклинання, звертається за допомогою до ченців і віддячує їм.Монах звертається до бодхісатв, які можуть покращити карму людині. Матеріальнийсвіт є ілюзією, справжнім світом є нірвана. Будди тут набувають рис божества,бодхісатви вважаються еманацією будд.
Трансформація буддизму махаяни у Китаї. Буддизм Махаяни швидко поширився вКитаї. Японії, Кореї, В'єтнамі, але з самої Індії зник. Вин не міг протистоятитрадиціям кастового поділу суспільства і тому не визнавався простими індійцями,не витримав конкуренції з індуїзмом. Як світова релігія, буддизм набрав силупоза Індією. В II ст. вінпроникає до Китаю. Здається, ця релігія, що відкидала цінність земного життя якілюзорного, суперечила традиційним китайським цінностям, що дуже шанували самеземне життя. Але соціальне життя в Китаї завжди було нестабільним, томубуддійський заклик сховатися від нього за стінами монастирів не міг не видатисяпривабливим. На початку IV ст.в Китаї вже булопонад 180 монастирів, а на кінець V ст. їх було вже 1800 із 24 тис. монахів. Трансформація буддизму на китайському ґрунтівимусила цю релігію пристосуватися до соціальної структури Китаю. Народнийбуддизм дуже наблизився до даосизму: даоський та буддійський монахи разомвиконували обряди, брали участь у ритуалах та святах. Крім будд Матреї (буддамайбутнього) та Амітаби, що були центральними фігурами в китайському буддизмі,з'явилася бодхісатва Авалокітешвара – богиня Гуань-інь, покровителька всіхнещасних (цікаво, що в буддизмі поза Китаєм Авалокітешвара є мужчиною). Вищіверстви китайського суспільства цікавилися передусім філософією буддизму,нехтуючи його обрядністю. Так виник Чань-буд-дизм (яп. – Дзен).
Назва«чань» пішла від санскритського «дхіана» (медитація). Такзвалася індійська буддійська школа, практика якої полягала в тому, що вважалося,ніби у стані трансу людина здатна знайти осяяння, істину, як це сталося з самимГаута-мою. Сутри дхіани було перекладено китайською, вони стали відомі вбуддійських монастирях. Вони доповнилися уявленням про осяяння внаслідокінтуїтивного поштовху. В чань-буддизмі раціональність китайців булонапластовано на містику індо-буддрізму. Тому були відкинуті традиційні канонибуддизму. Вважалося, що не треба прагнути нірвани – не треба обмежувати себе в ім'янепевної перспективи стати буддою чибодхісатвою. Треба звернутися до життя й жити зараз, поки ти ще живий. Зкитайською тверезістю й раціоналізмом стало вважатися, що жити слід для себе,що слід побачити і осягти істину, що навколо тебе – у красоті природи, урадості, що ЇЇ приносить праця, а не намагатися досягти нірвани чи статибуддою. Справжня природа людини реалізується у недіянні.
Алемова йшла не про чуттєві насолоди. Треба не шукати істину, бо вона поряд зтобою, треба лише вміти її знайти, побачити, зрозуміти. Істина є скрізь – у співах пташок, в чарівностіприроди, в розумній стриманості ритуалу, в медитації, в радості праці. Той, хтоне бачить істини і Будди у всьому цьому, той не знайде їх ні на небі, ні в раю,ні сьогодні, ні в майбутньому. Тому для пізнання істини треба довго інаполегливо готуватися. Треба відкинути загальновідомі істини, бо немає нічогоСвятого понад раптове осяяння. Істина – це й є осяяння, воно приходить раптово, як поштовх, як внутрішнє осяяння,що не можна пояснити словами. До цього осяяння треба готуватися, але навіть підготовленалюдина не гарантована, що вона пізнає істину. Треба чекати, виконувати вправи.
Визнавалося,що не тільки чернечий шлях, але й благочестя можуть наблизити до нірвани. Крімтого в махаяні дуже шанованим є інститут бодхісатв – святих, що досягли нірвани, алевідмовилися від власного спасіння заради людей.
Буддизмбув єдиною світовою релігією, що розповсюдилася в Китаї (ані християнство, анііслам ніколи не були там популярними), але він не став єдиною релігією в ційкрайні, існуючи поряд з даосизмом та конфуціанством.
ДоЯпонії буддизм проникає в VIст., розповсюджуючисьу формі Махаяни. Він сприяв оформленню адміністративно-бюрократичної ієрархії,системи етики та права. В Японії буддизм зблизився з синтоїзмом, тут такожзнайшли місце численні секти буддизму, навіть ті, що прийшли до занепаду наматерику. Дзен-буддизм практику медитації пов'язує з несподіванимпросвітлінням, раптовим розумінням мудрості Будди через перетворення віндивідуальній свідомості. Саме вчення повинне передаватися безпосередньо«від серця до серця», досконалість Будди повинна бути досягнута череззвертання до внутрішнього світу людини.
Тибетський буддизм. У VII-XIV ст. в районі Тибету виникає ще одна течія буддизму – ламаїзм. Його попередником в Тибеті буларелігія бон з її культом сил природи, ламаїзм багато наслідував з цієї релігії.Загалом ламаїзм є синтезом місцевих культів з буддизмом Махаяни та Хінаяни. Вкінці XVI ст. ламаїзм поширюється у Монголії, ав XVII – у Росії серед бурят, калмиків татувинців.
Ознакоюламаїзму (від тіб. «лама» – вищий) є культ монаха – лами.Вищі лами набувають божественного статусу, тому що вони вважаються втіленнямтого чи іншого будди або бодхісатви, когось з відомих діячів буддизму, йогосвятих чи героїв. Ця теорія втілень вищих лам – хубілганів стала основоюсакралізащї вищого духівництва від далай-лами до настоятелів монастирів.
Всібуддійські тексти зібрані ламаїстами у збірку Ганджур, що нараховує 108 томів.До нього написано коментар Данд-жур, що вже складається 225 томів.
Ламаїзмне надає ваги досягненню нірвани як вищої мети спасіння її замінила власнакосмологія: будда буд Адібудда своєю духовноюсутністю обіймає все, що існує, саме тому кожна людина має в собі частинкубудди, а отже, володіє можливістю для спасіння. Навіть пекло та рай – лише тимчасове місце перебування,лише небагатьом судилася нірвана. Що ж робити? Передусім треба народитисялюдиною, а ще важливіше –народитися вкраїні ламаїзму, де твій друг та вчитель лама поведе тебе шляхом до спасіння.За допомогою лам людина покращує свою карму і врешті-решт може зробитися настільки доброю, що лише цезабезпечить чергове переродження в Західному раю будди Амітаби чи поряд збожествами або святими.
Головноючеснотою ламаїзм вважає беззаперечну покору ламам. В ламаїзмі завжди надавалиуваги іншим, більш простим та швидким методам досягнення мети – містиці тамагії, що спрямована на протидію гніву богів та підступних дій злих духів. Узвичай увійшло багаторазове повторення імені того чи іншого будди, магія словапереплелася з магією ритуалу. Широкого розповсюдження набули молитовнібарабани, їх заповнюють сотнями аркушиків із записаними молитвами та текстамисутр. Ці барабани починають обертати, а кожен оберт дорівнює одноразовомучитанню сутр, що їх заклали до барабану. До цієї ж мети веде постійнеповторювання знаменитої молитви тибетців «ОМ МАНІ ПАДМЕ ХУМ», щостала символом віри у ламаїзмі.
Ламаїстськадоктрина, звеличивши далай-ламу, зробила Тибет сакральним центром буддизму. Назнак протесту проти китайської окупації Тибету 14-й далай-лама разом з 100 тис. мирян та лам покинули Тибет іоселилися в пригімалайському районі Індії.
Висновки
Віровченнябуддизму відкривало перед кожним, а не тільки брахманом, шлях до істини, аотже, й до спасіння, до нірвани. Нірвана – це не блаженне єднання з богом, бо таке єднання є тільки продовженнямбажання жити. Нірвана є затухання неістинного бажання – жадання, ненависті, невігластва. Нетреба чекати допомоги від світу, все – всередині людини.
Такимибули ідеї раннього буддизму. Надалі вони будуть своїми послідовниками весь часпереосмислюватися. Буддизм став поширюватися, але головним чином серед вищих,освічених верств суспільства – середкасти кшатріїв, вайшья, серед населення міст, воїнівта правлячої еліти, тобто серед тих, хто бажав позбутися влади брахманів.
Списоквикористаної літератури
1. Бодхи. Путь к ясному сознанию. – М.: Изд-воБодхи, 2003. – 397с.
2. Васильев Л.С. История религий Востока. – 7-е изд.,испр. и доп. – М.: Кн.дом«Университет», 2004. – 703с.
3. Голуб М.Ю., Другова О.Ю., Голуб П.Ю. Популярный словарь по буддизму иблизким к нему учениям. – М.: Хроникер, 2003. – 334с.
4. Гроховский П.Л. Введение в буддийскую каноническуюлитературу // История. Культура. Общество: Междисциплинарные подходы. – М.:2003. – 4.1: Философия. Востоковедение. – С.285-318.
5. Давид-Неэлъ А. Магия и тайны Тибета: Пер.с англ. –К.: София; М.: Гелиос, 2003. –397с.
6. Далай-лама XIV. Буддийская практика: Путь к жизни, полной смысла: Пер.с англ.– К.: София, 2003. – 206с.
7. Коизе Э. Буддизм: сущность и развитие: Пер.сангл. – СПб.: Наука, 2003. –287с.
8. Молодцова Е.Н. Буддизм как учение о космосе и егопроявлении // Культура и время. –2003. – №3/4. – С.66-69.
9. Наднеева К. Буддизм махаяны в РеспубликеКалмыкия: Учеб. пособие / Калм. гос. ун-т. – Элиста, 2002. – 4.2. – 91с.
10. Нукария К. Религия самураев: Исслед.дзен-буддийской философии и практики в Китае и Японии: Пер. с англ. – СПб.:Наука, 2003. – 245с.
11. Томас Э. Будда: История и легенды: Пер. сангл. – М.: Центрполиграф, 2003. –350с.