Міністерствоосвіти і науки України
Національнийуніверситет Києво-Могилянська академія
Факультетгуманітарних наук
Кафедрарелігієзнавства
Письмоваробота
натему: Іудаїзм як національнарелігія євреїв
Київ2009
Вступ
Історія маєнадзвичайну важливість в іудаїзмі. Не дивлячись на те, що священні текстибільшості стародавніх релігій спираються на міфи, Єврейська Біблія створена наоснові історичного опису. Офіційно іудаїзм починається зі створення світу, алефактично походження самих євреїв і їх релігії починається з патріарха Авраама.За вказівкою Бога Авраам покинув свою домівку і перейшов у район Ханаан, якийгрубо можна назвати сьогоднішнім Ізраїлем. Авраам, який вважається засновникомєврейської релігії, не шукав Бога, а швидше Бог його покликав і пообіцяв йомутак багато нащадків, скільки зір є на небі. Важливою подією було поневоленняєврейського народу у Єгипті. Після того як брати Йосипа продали його в Єгипет,через неврожай, голод і авторитет Йосипа перед фараоном, у Єгипет перебралисярешта його братів – 12 колін Ізраїлевих. Зі смертю Йосипа єврейський народпоступово почав втрачати права, і був перетворений на рабів. Через декількастоліть поневіряння у Єгипті Бог посилає пророка Мойсея, який виводить євреїв зЄгипту. Другою основною подією було надання Мойсеєві Закону (Письмової Тори) нагорі Синай близько 1200 р. до н.е. На цій горі Бог утвердив народ Ізраїлю, щобув названий на честь внука Авраама Якова (одного разу Якові приснився сон, девін боровся з ангелом цілу ніч. Після чого його Бог назвав Богоборцем, що поєврейському Ізраїль).
Основні текстиіудаїзму
Тора – цестандартно п’ятикнижжя Мойсея (Танах ), а у більш широкому значенні це всясукупність єврейського традиційного закону.
Талмуд (іврит«вчити») – багатотомний збірник правових релігійних і моральних положеньіудаїзму, який базується на коментарях до Танаху – тобто Мішні, а також охоплюєГемару, що являє собою результат плідних дискусій й інтелектуальної праціпровідних єврейських рабинів і тлумачів Мішни. Гемара включає в себе безлічвдосконалених, розширених і по-новому розтлумачених засадничих норм і правилГалахи і Аггади. Через історичні обставини Талмуд зберігся у двох варіантах –єрусалимському і вавилонському.
Галаха – цесукупність законів, які визначають релігійне, громадське, правове і сімейнежиття євреїв. Галаха вважається основою усної Тори, яка була дана Мойсею Богомна горі Синай. Так як у Торі багато правил і вказівок були незрозумілими чизанадто метафоричними, виникла необхідність в усному тлумаченні Тори (точнішеТанаху) єврейськими мудрецями для того, щоб їхні одновірці не грішили, щопризвело до розвитку і розширення Галахи впродовж багатьох століть. Першим хтопочав тлумачити письмову Тору був Езра, який у 459 р. до н.е. привів 5000 тисячєврейських вигнанців з Вавилону до рідного міста Єрусалим. Про Езру мидізнаємося з Біблії, зі Старого Заповіту де є Книга Езри. Езра об’єднаврозпорошений і безликий єврейський народ навколо свого незаперечного авторитетуі точного тлумачення й виконання законів Тори. Бачачи, що змішані шлюбизагрожують національній ідентифікації євреїв і їх майбутньому, реформаторбореться проти таких шлюбів і навіть дозволяє розлучення, аби такі сім’ї неіснували. Езра вважається пророком рівним самому Мойсею, Єноху і Давиду. Аггада-- це знову ж таки збірка афоризмів, байок гіперболізованих історій, поетичнихгімнів і притч, які пояснюють закони і принципи Тори по-іншому ніж Галаха.Остання зводила всі пояснення до чітких і строгих норм, а Аггада пояснює їх упоетично-м’якішому стилі. Аггада і Галаха хоча і мають певні протиставлення,все ж гармонійно доповнюють одна одну, і допомагають зрозуміти Тору задопомогою різних підходів. Аггада переважно спирається на Біблію і використовуєу своїх розповідях фрагменти з Біблійних текстів. Часто персонажі, які булилише побіжно згадані у Біблії набувають більшої уваги і опису у Аггаді. ТобтоАггада це частково гумористична, художня, приземлена і побутова творчістьєврейського народу, яка почала складатися ще до нашого ери і чудово відображаєісторію єврейського народу, його містицизм і контакти з іншими народами. Зчасом цей фольклор (Аггада) був зафіксований у текстах і включений у Тору.Цікавим є те, що єврейський народ настільки шанобливо ставиться до своєїісторії, творчості й інтелектуальної спадщини, що включає усну народнутворчість до своєї релігії і шанує її так само як слова пророків. Тобто релігіяу Ізраїльського народу настільки тісно пов’язана з повсякденним життям, що їхнітак би мовити казки, байки і оповідання побудовані на вірі в Бога, на пошані доБога і тлумаченні Його слів і вважаються канонічними. З іншого боку іудаїзмрозуміє, що він не обмежується лише Танахом, тому всіляко заохочує народ дороздумування, інтерпретацій нових підходів до вивчення Слова Божого, як мибачимо на прикладі пошанування Аггади. З цього випливає висновок, що народ ірелігія і мудреці працюють у плідному трикутнику, разом вдосконалюють Талмуд іпрагнуть до його кращого виконання, тобто до досконалості. Сам іудаїзм невивищується над народом, не називає його темним і не вимагає сліпогопідпорядкування, він навпаки органічно вписується в життя євреїв, стараєтьсяполегшити їм життя, пояснюючи закони Тори, і всіляко заохочує до цього всіхздатних творити і мислити. Аггада на рівні з Галахою входить до Гемари і формуєТору.
Тора, як ядроіудаїзму у її релігійному тлумаченні
Одного разу хтосьвдало сказав, що книги, які вважаються священними у інших народів, сприймаютьсяяк щось, дане Небом, але лише іудаїзм заснований на тому, що Тора – це саме Небо.Перефразувавши, можна сказати, що Тора – це сама суть Божественного одкровення,яка не лише служить основою для релігійного, громадського і політичного життя,але і володіє вищою цінністю сама по собі. Так як Тора вважається виразомБожественної волі, її євреї вважають першопочатковим планом світобудови.Єврейські мудреці твердять, що Тора і світ невід’ємні одне від одного. Той хтозанурюється читанням у Тору емоційно і розумово, підпорядковує своє яБожественній волі. Для єврея Тора – це шлях життя, вона вказує на ціль, до якоїлюдинв повинна прямувати у своєму духовному і фізичному існуванні.
В іудаїзмі Богрозкрив Себе у Торі, став відкритим для людей, і перебуває з людьми у всіхсферах їх життя. Сама по собі Тора складна для розуміння, тому паралельно з неюйде Усна Тора, яку вважають такою самою важливою.
Тора це сам Бог,це вияв Бога у вигляді букв, це Його матеріальне відображення. Тому пізнанняТори, якнайглибше проникнення в неї всіляко заохочується і вихваляється, аджеєврей тоді стає вільним практично у будь-якій сфері його діяльності, йогонаміри мають певну святість і він неначе єднається з Творцем. Читаючи Тору,єврей виходить на контакт з Богом, пізнає суть свого існування і стає неначеЙого партнером, адже Бог, читаючи Тору створював світ.
Євреї визнаютьсебе Богообраним, священним народом, однак не принижують інші народи івважають, що святість, яку вони мають однаковою мірою доступна всім народамсвіту. Але маючи такий статус від Бога, євреї усвідомлюють свою підвищенувідповідальність перед Всесвітом і Богом. З прийняттям Тори як плану свогожиття, вони звалили на свої плечі обов’язок священнослужіння, обов’язок бутидуховним храмом всього людства, який не обмежується часом і простором, авиконується завжди і всюди. Іудаїзм намагається зрозуміти свій народ, що будучиєдиними і виконуючи Тору, вони вдосконалюють світ і втілюють сценарій Творця, іреалізують замисел Тори у світобудові.
Добро, згідно зтлумаченням Тори Адіном Штейнзальцем, це все те, що знаходиться у рамкахзакону, а зло – те, що його покидає незалежно чи воно йде на позитив чинегатив. Адже все має певні форми і функції, тому їх не можна змінювати. Тобтоте що сказано в Торі — це межі існування добра.
Якщо порівнюватиз християнством, то іудаїзм виступає як більш прагматична світська релігія, якавимагає послуху Богу разом з читанням Тори, її поясненням самому собі навіть зпевним скептицизмом. Іудаїзм дозволяє ставити під сумнів певні закони, для тогощоб інтелектуально-емоційною працею людина краще осягнула, зрозуміла певне Божеправило, і виконувала його всім серцем, розумом і вірою. Іудаїзм заохочуєвивчення Талмуду і інших священних творів, що вимагає розумову працю,безпристрасний логічний аналіз, абстрактне мислення і сумнів для зміцненнявласної віри. Один з ключових принципів іудаїзму це баланс. Священні книги цепоєднання Божих законів (Тора, Танах) і коментарі тлумачів: рабини, мудреці,фарисеї, сам народ. Ще один приклад балансу, це розуміння матеріального світуне як неповноцінного творіння Божого, а, навпаки, як вершину його творіння, якаоднаково рівна духовному світові, адже у матерії теж проявляється замиселБожий, який нічим не менший ніж у інших творіннях. Якби Тора була присвяченалише духовному аспекту, то вона б втратила будь-який зв'язок з реальністю,стала б відірвана від життя людини, яке тісно пов’язане з фізичним світом. Саметака рівновага і матеріального і духовного я вважаю дозволила іудаїзму статисценарієм життя євреїв, дозволила тісно регламентувати всі сфери життя (громадське життя, торгівля, сільське господарство, промисловість, стосунки міжчоловіком і дружиною, будь-які дрібниці побуту – впритул до найменших, такі якзав’язування шнурків на туфлях і лягання спати) і стати такою необхідноюрелігією. Іудаїзм не намагається придушити пориви людини, а дати їй змогунабути досвід, спробувати різні крайнощі і вибрати щось серединне і правильне.Ще одним прикладом рівноваги це поєднання читання Тори і молитви. Здавалося би,що читаючи Тору, ти неначе слухаєш самого Бога – і це найвища цінність, алемолитві призначена не менша роль у житті віруючого єврея. Молитва, для якоївідведений особливий час, — повністю інший вид духовної праці: це служіння Богуз любов’ю і відданістю, відмова від будь-яких сумнівів і нарікань; це щось, щопотребує дитячої щирості і чистоти серця. Єврей повинен діяти в обох цихнапрямках, постійно переходячи від осягнення прозорої ясності однієї зі сторінТори, здатної засліпити людину своїм світлом, до страждальницьких роздумів ікритичному аналізу, до впертого відновлення одних і тих самих питань, які немають однозначної відповіді, а звідти – знов до області відчуттів і граничноїдушевної відданості Всевишньому. Цей постійний ритм духовного життя необхіднийдля повноцінного існування єврея; зосередитись лише на одному – тільки навивченні або тільки на молитві – означає здійснити жорстоку помилку. [1]
Тора не хоче учомусь обмежити людину, вона бажає примусити її максимально плідно працюватирозумом, серцем, силою волі, емоціями, почуттями, вірою, надією і покірністюБожому провидінню. Як і кожна релігія, іудаїзм намагається надати якнайзручнішіі якнайдієвіші способи досягнення святості. Тора пропонує такий підхід:Можливостей вступити в контакт зі Всевишнім багато. У інтелекту нема перевагинад емоційною сферою людської душі і навпаки. Тільки постійно переходячи ізоднієї області досвіду до іншої, діаметрально протилежної, людина може досягтитого ритму буття, який допомагає вийти на шлях святості. [2]
Один ізпостулатів, під впливом яких сформувався єврейський ритуал служінняВсевишньому, була повне заборона на виготовлення статуй і масок, якийстосується другої з десяти Заповідей. Іудаїзм забороняє створювати зображення,які можуть бути використані в ритуальних цілях. Тобто заборонено зображатибудь-яких створінь, ангелів і Самого істинного Бога, і створювати скульптурилюдської фігури. Ця заборона спричинила відсутність культового живопису — іконв іудаїзмі. Це пояснюється також тим, щоб люди не бачили у синагозі зайвихпредметів, які могли б спонукати людей до ідолопоклоніння, як це часто бувало уісторії євреїв, коли предмети символічного і історичного значенняперетворювалися у об’єкти поклоніння.
Підсумок
іудаїзмєврей релігія тора
Після Авраама,Якова, Мойсея, Давида, Єноха і Езри, єврейський народ так і не мав потужного,небесного священного месію. Вся релігія і ї розвиток ґрунтуються на авторитетірабинів, фарисеїв мудреців і тлумачах Тори, і звісно ж фольклорі – Аггаді. Житив очікуванні месії декілька тисяч років, пережити страшні приниження, голодомор( облога Єрусалима римським військами), депортацію, винищення, гоніння,голокост і страшенну ненависть з боку інших етносів і не загинути — передбачаєіснування якоїсь, справді божественної месіанської мети існування. Такувитривалість і незнищенність може пояснити їхня релігія, яка одна з перших вісторії запровадила поклоніння одному Богові, поклала на свій народ духовнувідповідальність за долю людства і завжди намагалася перебувати не у сувояхТори у синагогах, а у серцях, душах і головах самих євреїв, які перебуваючироздрібненими по всій планеті, відчували спорідненість і жагу до єднання. ТакІудаїзм має безліч течій, але це радше закономірність і правильність ніжаномалія. Іудаїзм – це напрочуд жива релігія, яка не те що трансформується, ашвидше доповнюється і нашаровується з кожним новим поколінням. Стосовно іншихрелігій, то євреї не ображаються на те, що їхній Танах і історія сталипідвалинами для формування й існування християнства й ісламу. Євреї підходятьдо цієї проблеми по-філософськи: те, що Танах у викривленому для них вигляді входитьдо релігійного світу майже половини людства, це промисел Божий, який стараєтьсяхоч якось навернути свої овець на правильну дорогу. Самі ж євреї ніколи ненасаджували свою релігію іншим народам, бо це їх особиста привілегія перед Богом — бути іудеями і Богообранимнародом.
Література
1. Трояндапро тринадцять пелюсток. Глава 5. Тора., Адин Штейнзальц, голова Інститутувивчення іудаїзму (Єрусалим).
2. Академічнерелігієзнавство. Підручник. К., 2000. www.mnsu.edu/emuseum/cultural/religion/judaism/history.html
3. http://www.religionfacts.com/judaism/history.htm
4. http://en.wikipedia.org/wiki/Judaism#History
5. http://www.judaicaru.org/steinsalz/roza_5.htm
6. http://www.eleven.co.il/article/10065
7. http://ru.wikipedia.org/wiki/Талмуд
8. http://en.wikipedia.org/wiki/Torah