Громадські консультації: „Стандартизація як інструмент підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції”Виступ 1 Ахіджанов Б.Р. – заступник Голови Держспоживстандарту України Основні завдання та перспективи розвитку національної стандартизації у 2006 – 2010 роках в умовах ринкової економіки Стандартизація має за мету досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері шляхом встановлення в нормативних документах положень і показників продукції, процесів та послуг, що відповідають новітнім досягненням науки та техніки, сприяють усуненню технічних бар`єрів в торгівлі та впровадженню результатів інноваційних проектів. Ефективність стандартизації в умовах ринкових відносин проявляється через економічну, соціальну та інформаційну функції.^ Економічна функція охоплює такі аспекти: надання інформації у промисловості щодо продукції та її якості, що дає змогу правильно оцінити й вибрати той чи інший товар, оптимізувати капіталовкладення; розповсюдження у промисловості інформації щодо техніки, матеріалів та методів вимірювання і випробування; підвищення ефективності та продуктивності праці і зниження собівартості продукції; сприяння конкуренції на основі стандартизації методів випробування та уніфікації основних параметрів продукції, що зумовлює її об’єктивне порівняння; вдосконалення управління виробництвом та забезпечення певного рівня якості продукції; забезпечення сумісності та взаємозамінності.^ Соціальна функція стандартизації визначає такий рівень показників та параметрів продукції, який відповідає вимогам охорони здоров’я, санітарії та гігієни, забезпечує захист природного довкілля і безпеку людей під час виробництва, використання та утилізації продукції.Інформаційна функція стандартизації передбачає створення бази для об’єктивізації сприйняття людьми інформації, а також встановлення термінів та визначень, класифікаторів, методів вимірювання та випробування, креслень, умовних знаків і тощо, забезпечуючи взаєморозуміння. Стандарт є еталоном всього нового в науці і техніці, а стандартизація – сприяє проведенню інноваційної політики. Саме стандартизація є тою третьою стороною, яка допомагає знайти порозуміння та дістати згоди між виробником та споживачем. В цьому є її мета, як інструмент технічного регулювання. Міжнародна, регіональна та національна стандартизація складають систему глобальної стандартизації, яка охоплює практично всі сфери економічного та суспільного життя. Цю глобальну систему можна зобразити пірамідою, основою якої є національні системи стандартизації країн світу, а вершиною – міжнародна система добровільної стандартизації, очолювана трьома загальновизнаними організаціями: Міжнародною організацією з стандартизації (ISO), Міжнародною електротехнічною комісією (ІЕС) та Міжнародним союзом телекомунікацій (ІТU). Процедури трьох організацій та широке експертування гарантують, що провідні експерти з усього світу – з промислових, урядових, академічних та соціальних кіл – працюють разом задля розроблення міжнародних стандартів, які допомагають будувати безпечніший, гармонізований та екологічно і соціально розвинутий світ. Отже, міжнародні стандарти базуються на подвійному рівні консенсусу: між заінтересованими сторонами та між країнами. Стандарти ISO, ІЕС та ІТU, розроблені на міжнародному рівні, застосовують на національному і регіональному рівнях, відповідаючи на соціальні, ринкові та регуляторні потреби. Вони допомагають поширювати найкращу практику і нові технології, уникаючи створення нових бар’єрів у торгівлі, що можуть виникати через національні вимоги з питань безпеки та захисту. Стандарти на продукцію дають можливість провести сертифікацію на відповідність міжнародно визнаним стандартам безпеки. Стандартизація якнайтісніше пов’язана зі сферою технічного регулювання, оскільки вона є інструментом його практичної реалізації і, з огляду на це, її розглядають як аспект технічного регулювання або включають стандартизацію в саме технічне регулювання. Засади стратегії розвитку технічного регулювання і стандартизації на цей час визначені в Указі Президента України від 13 липня 2005 р. № 1105/2005 „Про заходи щодо вдосконалення діяльності у сфері технічного регулювання та споживчої політики” та розгорнуто в Концепції, розробленій на виконання цього Указу. Прагнення України інтегруватися у світову економіку шляхом вступу до СОТ та інтеграції до ЄС, вимагає створення сучасної системи технічного регулювання сумісної з аналогічною системою розвинутих країн. Об’єктивною необхідністю на нинішньому етапі є застосування стандартів, технічних регламентів, процедур оцінки відповідності і ринкового нагляду, які б сприяли міжнародному обміну товарами і послугами, підвищенню якості і конкурентоспроможності на всіх рівнях виробництва та торгівлі заради кінцевої мети – задоволення споживачів та надійного захисту життя, здоров'я, створення безпечних умов праці і збереженню навколишнього природного середовища в інтересах населення всіх країн світу. З огляду на це основні передумови розвитку та вдосконалення сфер стандартизації та суміжних видів діяльності такі: визнання необхідності певного державного регулювання економіки, яка інтенсивно роздержавлюється і набуває високого рівня самостійності щодо безпеки діяльності чи її результатів для людини та суспільства в цілому; перехід від загальної ідеї інтеграції економіки України з міжнародною та європейською економікою до реалізації конкретних заходів щодо вступу України до Світової організації торгівлі та Плану дій Україна – ЄС; визнання необхідності інноваційного розвитку вітчизняної економіки та технологій на основі впровадження сучасних наукових технічних досягнень впровадження передових міжнародних та європейських стандартів, міжнародно-визнаних процедур оцінки відповідності та принципів ринкового нагляду за безпечністю продукції; інтереси зацікавлених сторін повинні стати суттєвим елементом ефективної економічної політики шляхом забезпечення їх участі у формуванні та реалізації політики у сфері стандартизації на міжнародному, регіональному і національному рівнях. Актуальність вдосконалення сфери технічного регулювання і стандартизації зростає у зв’язку з тим, що переговори про вступ нашої країни до Світової організації торгівлі знаходяться на завершальному етапі. Норми і принципи Світової організації торгівлі у цій сфері викладені в Угоді про технічні бар’єри в торгівлі. Цією Угодою встановлюються вимоги до стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а саме : застосування національних стандартів має бути добровільним; стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності повинні бути гармонізованими та відповідно застосовуватися на недискримінаційній основі як до національної продукції, так і до імпортованої з країн - членів Світової організації торгівлі; чинні стандарти повинні перевірятися не рідше, ніж один раз на п’ять років, а в результаті такого перегляду вони підтверджуються або скасовуються, або до них вносяться зміни; має бути забезпечено функціонування національного інформаційного центру для надання відповідей на запити стосовно стандартів, технічних регламентів та процедури оцінки відповідності. Процес технічної та регуляторної гармонізації в Україні повинен здійснюватися на основі відкритого процесу розроблення і прийняття технічних регламентів та національних стандартів, а у сфері оцінки відповідності – шляхом використання міжнародних стандартів, настанов і рекомендацій Міжнародної організації стандартизації, які прийняті як національні нормативні документи. Головною метою державної політики у сфері технічного регулювання та стандартизації є: сприяння вільному руху товарів на державному та світовому ринках; задоволення визначеної у світі вимоги: один стандарт – одне випробування (вимірювання) – один сертифікат; створення збалансованої системи технічного регулювання з оптимальною часткою обов’язкових вимог, встановлених однозначно органом влади з функціями державного регулювання у відповідній сфері, та добровільних стандартів у цій сфері; належне інформування про безпеку та якість продукції, процесів та послуг. Реалізація цих цілей забезпечить впровадження науково-технічних досягнень, уникнення повторних вимірювань і випробувань, дасть змогу домогтися економії ресурсів, добросовісної конкуренції та захисту прав споживачів. Сфера технічного регулювання та стандартизації надалі повинна розвиватися, виходячи з таких міжнародно визнаних принципів: сприяння сталому зростанню економіки, добросовісній конкуренції, захисту життя, здоров’я людей, навколишнього середовища, інтересів споживачів, усуненню зайвих технічних бар’єрів у міжнародній торгівлі; залучення усіх зацікавлених сторін, представників бізнес-середовища до розроблення відповідних нормативно-правових актів;відкритість та прозорість процедур розроблення і прийняття стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін; доступність стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності та інформації щодо них усіх зацікавлених сторін; широке залучення представників бізнес-середовища до співпраці; розвиток наукових досліджень, застосування сучасних досягнень наукового прогресу, інформаційних та управлінських технологій; запровадження добровільного маркування продукції знаком відповідності національним стандартам; активізації міжнародної діяльності на регіональному та міжнародному рівнях, участь України у міжнародних проектах відносно реалізації поставлених цілей. Національна система стандартизації базується на принципах міжнародної та європейської стандартизації. Серед цих принципів – використання сучасних досягнень науки, техніки і практичного досвіду, участь в розробленні стандартів всіх зацікавлених сторін і прийняття їх на засадах консенсусу. За таких умов стандарт є визнаним технічним правилом, що відображає досягнутий рівень розвитку науки і техніки. Основою державної політики України в сфері стандартизації на сучасному етапі є пріоритетність впровадження міжнародних та європейських стандартів. Це дозволить використати досвід та досягнення розвинутих країн в національній економіці, сприятиме виходу українських товарів на світовий ринок. З оглядом на сформовану стратегію розвитку технічного регулювання необхідно зробити поглиблений аналіз досягнутих результатів у сфері стандартизації, виявити наявні проблеми, визначити шляхи та напрямки їх вирішення і на цій основі сформулювати програму розвитку стандартизації на 2006 – 2010 роки. Важливо зазначити, що національна стандартизація України створювалась в умовах переходу до ринкової економіки, нестабільної економічної та фінансової ситуацій і формувалась на розгалуженій системі стандартизації колишнього СРСР та отримала у спадок фонд його нормативних документів. В Україні чинні близько 19 тис. міждержавних стандартів, з яких гармонізовано 10,3 відсотка. Станом на 1 січня 2006 року в Україні прийнято 6295 нормативних документів (далі – НД) у сфері стандартизації, з яких близько 3000 НД гармонізовано з міжнародними чи європейськими стандартами, при цьому ступінь гармонізації складає 47,6 %. У той же час міжнародними організаціями стандартизації прийнято близько 20 тис. стандартів, які є нормативною базою для міжнародної торгівлі в Угоді ТБТ, а європейськими організаціями стандартизації – понад 14 тис. нормативних документів, що застосовуються Європейським Союзом та його торговими партнерами. Це обумовило появу низки проблем, що потребують нагального вирішення а саме: наявність великої кількості нормативних документів колишнього СРСР, які залишаються чинними на території України (часто формально) та значною мірою не відповідають потребам економіки на сучасному етапі; суперечливість чи не узгодженість вимог законодавчих актів, які стосуються стандартизації; дублювання робіт і розпорошення ресурсів та недостатній рівень координації в цій сфері між суб’єктами стандартизації; недотримання вимог прийнятого в Україні „Кодексу доброчинної практики розроблення, затвердження і застосування стандартів Угоди ТБТ суб’єктами стандартизації та надання повідомлень (нотифікацій) торговим партнерам України; низька активність виробників, бізнесових кіл, асоціацій і товариств у національній і міжнародній стандартизації, недостатня координація діяльності технічних комітетів стандартизації (ТК), що призводить до зниження якості НД; значне відставання у реалізації завдань Програми інтеграції України до Європейського Союзу (ЄС) у частині гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими; обмеженість і нестабільність фінансування, складність залучення промислових кіл та приватного капіталу для фінансування розроблення національних стандартів, участі у роботі міжнародних і регіональних організацій зі стандартизації. На сучасному етапі пріоритетними напрямами розроблення стандартів є такі: стандарти, дотримання вимог яких сприймаються як доказ відповідності вимогам директив „нового підходу”, запроваджених в Україні як технічні регламенти; стандарти на процеси, насамперед, які визначають якість, безпечність та довговічність продукції (зварювання, нанесення покриттів, зберігання сільськогосподарської продукції тощо); стандарти у сфері інформаційних технологій, зокрема на автоматизовані системи управління; стандарти на методи контролю сільськогосподарської та харчової продукції, продукції металургійного комплексу, легкої промисловості, товарів широкого вжитку, а також обліку паливно-енергетичних ресурсів; перегляд та удосконалення національних стандартів (ДСТУ) на терміни та визначення. Проблемою залишається підвищення кваліфікації виробничників та залучення міжнародних стандартів і НД промислово розвинутих країн для виготовлення вітчизняної конкурентоспроможної продукції. Вирішення цих нагальних проблем та реалізація пріоритетів потребує покращання координації робіт суб’єктів стандартизації задля узгодженості політики у сфері стандартизації та ефективності використання бюджетних коштів. Практика свідчить, що міжгалузеву координацію та функціональне регулювання ефективно здійснювати на програмних засадах. Держспоживстандарт розробив та погодив Державну програму стандартизації на 2006–2010 роки, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 р. № 229. Мета Програми полягає у забезпеченні розвитку національної системи стандартизації, її відповідності вимогам Угоди ТБТ СОТ та гармонізації з системою стандартизації ЄС. Основними завданнями Програми є: розроблення та реалізація механізмів здійснення міжгалузевої координації та функціонального регулювання, в тому числі покращання планування робіт із стандартизації і розроблення Плану державної стандартизації, відповідність планів установленим пріоритетам і програмам економічного і соціального розвитку України; забезпечення відповідності комплексу організаційно-методичних НД "Національна стандартизація" вимогам міжнародної стандартизації та дотримання положень цих документів усіма суб’єктами стандартизації; удосконалення організаційної структури, створення нових технічних комітетів стандартизації (ТК) та оптимізації номенклатури ТК; оптимізація фонду чинних в Україні НД; удосконалення інформаційного забезпечення, актуалізація і поновлення головного фонду НД, створення бібліографічних і повнотекстових баз даних і розширення використання електронних версій документів; перегляд термінологічних стандартів, ширше використання стандартизованої лексики у документах; активізація участі України у міжнародній та регіональній стандартизації; залучення виробників та бізнесових кіл до фінансування робіт зі стандартизації; спрощення процедур стандартизації шляхом застосування під час прийняття національних стандартів усіх методів, передбачених міжнародними документами. Узагальнені завдання, які підлягають виконанню за Програмою, такі: впровадження міжнародних та європейських стандартів для виконання вимог Угоди ТБТ СОТ та інтеграційних процесів України до ЄС; розроблення оптимального фонду нормативних документів у всіх галузях економіки України, який відповідав би її потребам; впровадження результатів стандартизації у виробничу та соціальну сфери; створення сприятливих умов для розвитку підприємництва та добросовісної конкуренції, поліпшення захисту людей від шкідливих і небезпечних чинників та навколишнього середовища, усунення технічних бар’єрів у торгівлі. За окремими напрямами завдання такі:1. Нормативно-правове та організаційно-методичне забезпечення: удосконалення законодавчих актів і узгодження їх положень у різних законах у частині, яка стосується стандартизації; посилення координаційної ролі та функціонального управління центральних органів виконавчої влади роботами із стандартизації; розроблення нормативно-правового акта щодо порядку координації замовлень на роботи із стандартизації за кошти Державного бюджету України та контролю за цільовим і ефективним використанням коштів; удосконалення процедури планування робіт із стандартизації та включення до планів усіх тем незалежно від джерел фінансування та програм, у яких передбачено розроблення НД; актуалізація комплексу НД національної системи стандартизації і забезпечення їхньої відповідності директивам та настановам міжнародних організацій зі стандартизації; виконання всіма суб’єктами стандартизації „Кодексу доброчинної практики розроблення, затвердження і застосування стандартів” (ДСТУ ISO/IEC Guide 59) Угода ТБТ, зокрема щодо надання повідомлень (нотифікацій) торговим партнерам України.2. Удосконалення та оптимізація фонду чинних НД: виконання завдань з гармонізації національних стандартів відповідно до таблиці 1; перевірка чинного фонду міждержавних стандартів (ГОСТ), приведення структури фонду до потреб економіки України; розроблення національних НД у сфері захисту прав споживачів, систем управління якістю та екологічного управління, оцінки відповідності, метрології та інших сферах загальнодержавного застосування; перегляд та удосконалення термінологічних стандартів; перегляд чи скасування республіканських стандартів (РСТ УССР); розроблення гармонізованих стандартів за скороченою процедурою (без технічного завдання, зменшення кількості погоджувальних організацій тощо); перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади чинних галузевих стандартів (ОСТ) колишнього СРСР.3. Удосконалення інформаційного забезпечення: актуалізація і поповнення головного фонду НД; створення бібліографічних і повнотекстових баз даних національних стандартів; удосконалення видавничої діяльності та забезпечення видання у найкоротший строк після прийняття НД; узаконення електронних версій НД та розширення сфери їх використання; запровадження „електронного” голосування.4. Активізація участі у міжнародній та регіональній стандартизації: розвиток та вдосконалення структури національних технічних комітетів стандартизації (ТК), оптимізація їхньої номенклатури, збільшення участі та представництва національних ТК на міжнародному та регіональному рівнях стандартизації; розвиток та забезпечення ефективного функціонування інформаційного центру ISONET.5. Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів: співробітництво з європейськими та міжнародними організаціями у сфері стандартизації щодо підготовки фахівців, компетентність яких визнається на міжнародному рівні; участь у розробленні програм навчальних дисциплін і підготовці кадрів у вищих навчальних закладах (ВНЗ) та надання консультацій викладачам ВНЗ. До виконання заходів Державної програми стандартизації залучаються національні ТК, провідні виробники, науково-дослідні та академічні організації, бізнесові кола та провідні фахівці згідно з правилами національної стандартизації. Найважливішими завданнями робіт із стандартизації стосовно значимості та обсягів є такі. По-перше, це впровадження 80 % європейських стандартів як національних, що потребує прийняття загалом близько 9000 документів за 5 років та щорічно від 1200 у 2006 році із зростанням до 2000 у 2010 році. Доречно зазначити, що у 2005 році прийнято 1037 стандартів, з яких 900 – гармонізовані або 86,8 %. По-друге, це перегляд, скасування та внесення змін до міждержавних стандартів (ГОСТ), розроблених до 1992 року, та приведення їх у відповідність до Угоди ТБТ СОТ. У межах цього завдання потрібно щорічно, починаючи з 2007 року, перевіряти та приймати рішення щодо 3–4 тис. ГОСТ. На часі підготовлено накази стосовно скасування низки ГОСТ та закріплення за технічними комітетами стандартизації України понад 12 тис. ГОСТ. Очевидно, що такі масштабні роботи можливо виконати лише за активної участі у роботі із стандартизації усіх зацікавлених сторін, користувачів стандартів – підприємців, їх науково-технічного потенціалу та фінансових ресурсів одночасно із бюджетним фінансуванням, яке не покриває усіх затрат на ці роботи. Спільна та злагоджена співпраця – запорука нашого спільного успіху та досягнення вагомих результатів. Виступ 2Участь бізнесу в діяльності технічних комітетів стандартизації –шлях до створення передумов успішної підприємницької діяльностіШановні учасники громадських консультацій!Стаття 5 Закону України „Про стандартизацію” встановлює, що метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об’єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами. Отже, стандартизація є ключовим чинником підтримки державної соціально-економічної політики, сприяє розвитку сумлінної конкуренції, інноваціям, зниженню технічних бар’єрів у торгівлі, підвищенню рівня безпеки життя, здоров’я і майна громадян, забезпечує охорону інтересів споживачів, навколишнього середовища й економію усіх видів ресурсів. Стандартизація в якості одного з елементів державного управління вносить вклад в економічний розвиток країни, при цьому роль і принципи стандартизації в умовах реформування української економіки повинні бути адекватні змінам, що в ній відбуваються, і відповідати базовим принципам міжнародної практики. Ефективність стандартизації як форми регулювання процесів і результатів діяльності у всіх сферах виробничо-технічних, торгово-економічних, соціальних та інших відносин підтверджено на міжнародному рівні. Світовий і вітчизняний досвід виявив широкий спектр проблем і завдань, що можуть бути вирішені засобами стандартизації і, особливо, з урахуванням того, що за роки незалежності рівень технічної оснащеності виробництва перетерпів якісні зміни, а також за умови, що стандарти встановлюють вимоги на всіх стадіях життєвого циклу продукції і застосовуються всіма учасниками цих процесів, що забезпечує підвищення якості і конкурентоздатності продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.Стандартизація у сфері бізнесу надає можливість нарощування виробничого потенціалу підприємств, створення прогресивних технологій і нових видів високоякісної продукції для того, щоб у міру розвитку вітчизняного ринку й інтеграції у світову економіку розширювати частку української продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. Зокрема, застосування стандартів можна розглядати як частину ділової практики кожного суб’єкта господарювання, яка має допомогти: раціонально використовувати технічні та людські ресурси; враховувати та розвивати правила техніки безпеки і умови захисту природного довкілля; зменшувати невиправдане розмаїття, спростити роботу з оформленням замовлення чи підготовку контракту; звести до мінімуму витрати на розроблення конструкторської та технологічної документації; узгодити організаційні, виробничі та експлуатаційні процеси з економічною вигодою; забезпечити технічне обслуговування машин, устаткування, систем тощо. забезпечити сумісність продукції та процесів. Стандарти є одним із важливих джерел знань технічно правильного ведення справ. Але зазначені вище вагомі результати можливо досягти у країнах з перехідною економікою та недостатньо розвинутим ринковим середовищем лише за певних умов, а саме: встановлення основних правових норм стосовно стандартизації, зокрема, принципів державної політики та її реалізації; створення організаційних форм діяльності у сфері стандартизації, адекватних міжнародній практиці; дотримання основоположних методичних принципів стандартизації; системної та послідовної роботи щодо прийняття та впровадження міжнародних і європейських стандартів як національних. Об’єднавчим чинником усіх цих умов є реальна участь усіх зацікавлених сторін, насамперед бізнесу, у роботах із стандартизації, а саме: прогнозуванні потреб у нових стандартах, внесенні пропозицій до плану робіт, розробленні проектів, зокрема, формуванні вимог стандарту, врахуванні пропозицій усіх сторін тощо. Для досягнення кінцевої мети стандартизації потрібно забезпечити якнайширше застосування стандартів у різних видах економічної діяльності на основі сформованої стійкої уваги бізнесу до стандартизації. Якщо оцінювати досягнуте, то треба зазначити, що правове поле у сфері стандартизації достатньо розвинуте і відповідає потребам сьогодення. Це, зокрема, закони України „Про стандартизацію” та „Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності”. Створено також систему комітетів стандартизації, як суб’єктів стандартизації, визначену законодавством, та регламентовано їх діяльність нормативно-правовим актом Типовим положенням про технічний комітет стандартизації, затвердженим наказом Держстандарту України від 20 травня 2002 р. № 298 та зареєстрованим у Мін’юсті України 11 липня 2002 р. за № 578/6866. В основному створена система технічних комітетів стандартизації та визначені правила їх діяльності на засадах міжнародної практики. Технічний комітет стандартизації створюється центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації на підставі наданих пропозицій зацікавлених у стандартизації сторін і саме на комітети згідно з законодавством покладаються функції з розроблення, розгляду та погодження міжнародних (регіональних) та національних стандартів. Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням принципу представництва всіх заінтересованих сторін. До роботи в технічних комітетах стандартизації залучаються на добровільних засадах уповноважені представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання та їх об’єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських організацій, провідні науковці і фахівці. Організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів здійснюють їх секретаріати. Положення про технічні комітети затверджує центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації. Технічні комітети стандартизації не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності. Членство в технічних комітетах стандартизації є добровільним, а будь-яке обмеження членства чи монополізація діяльності комітету неприпустимі. Діяльність технічних комітетів за встановленими процедурами і методичними підходами є одним із важелів забезпечення як реалізації державної політики у сфері стандартизації, так і дотримання міжнародно визнаних принципів. За кожним технічним комітетом стандартизації закріплюється певна сфера діяльності, яка охоплює визначену групу продукції, процесів чи вид діяльності. При створенні технічних комітетів їх номенклатуру та сфери діяльності гармонізують з номенклатурою та сферами діяльності міжнародних та регіональних організацій стандартизації задля узгодженості національної системи стандартизації із зазначеними системами та розвитку співпраці технічних комітетів. Технічний комітет стандартизації є зібранням фахівців, зацікавлених у стандартизації та застосуванні її результатів. Саме у межах технічного комітету створюється і функціонує те середовище, де не тільки формується положення (текст) стандарту, але й досягається баланс інтересів зацікавлених сторін, насамперед виробників і споживачів приватного сектору і держави. Всебічний та системний аналіз у технічному комітеті повинен визначати як саму потребу унормування, так і суспільно необхідний рівень показників, економічно обґрунтований та технічно досяжний. Таким чином, участь бізнесу у діяльності ТК це не тільки створення необхідної нормативної документації для його ведення, але й шлях до інновацій через залучення міжнародних досягнень у цій сфері або впровадження власних. Очевидно, що стандартизація загалом не потребує розкриття власних ноу-хау, оскільки вона зорієнтована на функційні та експлуатаційні показники і методики контролю (аналізу). Наразі в Україні функціонує 151 ТК у різних галузях та сферах діяльності, секретаріати яких ведуть організації, установи, вищі навчальні заклади, науково-дослідні і проектно-конструкторські інститути та науково-виробничі об’єднання різного підпорядкування. Найбільш актуальним і наболілим питанням залишається фінансування діяльності ТК. Більшість ТК, як правило, розпочинають роботу лише за умови отримання бюджетних коштів на розробляння стандартів. Звісно, що і кількість прийнятих національних стандартів, гармонізованих з європейськими та міжнародними, в такій ситуації залежить безпосередньо від обсягів бюджетного фінансування. Така ситуація призводить до зниження темпів створення національної нормативної бази та надання потрібної інформації для сфери виробництва та послуг. Стан фінансування робіт з гармонізації національних стандартів за кошти держбюджету, передбачені Держспоживстандарту, надано у таблиці 1. Таблиця 1 . Рік 2001 2002 2003 2004 2005 План (тис. грн.) 5500,0 4500,0 4333,7 8500,0 8500,0 Факт (тис. грн.) 4334,27 990,5 4333,7 4304,7 8500,0 ПланФакт, % 78,8 % 22,0 % 100,0 % 50,6 % 100,0 Таким чином, за 2001 – 2005 роки на зазначені цілі із запланованих 31,3 млн. грн. фактично профінансовано 22,5 млн. грн. або 71,7 %. Це фінансування дозволило залучати щорічно до розроблення стандартів 55 – 70 технічних комітетів стандартизації та прийняти близько 3000 міжнародних і європейських стандартів у пріоритетних сферах: безпеки, охорони довкілля, оцінки відповідності, інформаційних технологій, методів випробувань (досліджень) тощо. Наведені дані, на наш погляд, свідчать про наявність нереалізованого потенціалу технічних комітетів стандартизації, які не залучені до виконання зазначених вище робіт. Для порівняння наведемо дані стосовно фінансування робіт із стандартизації за кошти державного бюджету Чеської Республіки, коли вона була кандидатом на членство у Європейському Союзі. За п’ять років (1993 – 1998) її інвестиції на прийняття європейських та міжнародних стандартів склали приблизно 13 млн. євро або 75 млн. грн. у перерахунку на гривні. При цьому Чеська Республіка як і Україна для прийняття стандартів застосувала метод тотожного перекладу на чеську мову, що забезпечує ідентичний ступінь відповідності. Виокремивши вклад держави у розвиток стандартизації у перехідний період для Чеської Республіки, її Уряд наголосив на важливості завдання та практичній роботі щодо залучення до стандартизації підприємств та промислових об’єднань, зокрема, стосовно фінансової підтримки її розвитку в наступний період. Як було зазначено, підприємцям необхідно зрозуміти, що це для них важливий засіб підвищення компетентності та збільшення можливостей в міжнародному торговому співробітництві. Основні форми участі бізнесу у роботах із стандартизації за даними міжнародних організацій такі: фінансування розроблення певних стандартів; фінансова підтримка спеціальних програм (спонсорство); участь делегованих фірмами фахівців (експертів) у діяльності технічних комітетів стандартизації та виконання відповідних робіт у межах комітету. Найпоширенішою та найвагомішою є остання форма участі. Так, за опублікованими даними у роботі технічних комітетів стандартизації Німеччини (DIN) брали участь приблизно 60 тис., а Франції – приблизно 30 тис. (AFNOR) делегованих експертів від компаній, інститутів та інших організацій. Кількість експертів, які виконують роботи із стандартизації в технічних комітетах стандартизації України, в десятки раз менша. Витрати компаній Німеччини на діяльність її представників у технічних комітетах стандартизації (1999 р.) склали близько 1,2 млрд. євро, тобто у десять разів більше, ніж бюджет Німецького інституту стандартизації (DIN), який мав у своєму складі близько 1000 працівників.Приблизне оцінювання вигоди для німецької економіки від робіт із стандартизації (DIN) дало цифру майже в 12 мільярдів євро, що в 9 разів перевищило витрати усіх учасників стандартизації (компаній та DIN). Заслуговують на увагу також оцінки ефективності робіт із стандартизації фірмами по відношенню вигода/витрати: Siemens – 12 : 1; Ceccihini – 12 : 1; Collazzo – 8 : 1. Національним законодавством, зокрема статтею 18 Закону України «Про стандартизацію», встановлено, що «…Витрати підприємств, пов'язані з розробленням стандартів, відносяться до витрат на науково-технічне забезпечення їх господарської діяльності», а відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» такі витрати відносяться до валових. Тобто, чинне законодавство за