ЗвітГромадського моніторингу формування та виконання бюджету м. Миколаєва за напрямом«Охорона здоров’я»Моніторинг проводився в рамках проекту «Від громадського моніторингу бюджетного процесу – до ефективного соціального партнерства», який виконує Миколаївський міський фонд ЛАСКА «Сприяння економічним і соціальним реформам» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження»м. Миколаїв – 2010 р.Зміст С. ВСТУП……………………………………………………………………………………….…..3 ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЗДІЙСНЕННЯ МОНІТОРИНГУ ЗА НАПРЯМОМ «ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я»……………………………………………………………………………….…4 АНАЛІЗ ПРОГРАМ В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я……………………………..........5 АНАЛІЗ КОМПЛЕКСНОЇ ГАЛУЗЕВОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ «ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я» НА 2007-2011 РОКИ…………………………………………………………6 РЕЗУЛЬТАТИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………..8 АНАЛІЗ ВІДПОВІДЕЙ НА ІНФОРМАЦІЙНІ ЗАПИТИ, НАДІСЛІНІ В УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ВИКОНКОМУ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ………………………………………………………..………………………….12 СТРУКТУРА ВИДАТКІВ МІСЬКОГО БЮДЖЕТУ НА 2009 РІК ТА АНАЛІЗ ФІНАНСУВАННЯ ПРОГРАМ…………………………………...………………………17 ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ……………………………………….…………………..19 ДОДАТКИ……………………………………………………………………………………...22Вступ Дослідження ефективності діяльності органів місцевого самоврядування в сфері охорони здоров’я є складовою кампанії громадського моніторингу, що здійснюється за проектом «Від громадського моніторингу бюджетного процесу – до ефективного соціального партнерства». Сфера охорони здоров’я залишається однією з найбільш проблемних в Україні. Її реформування здійснюється дуже повільно, вона хронічно недофінансується і з часом стає все більш помітною суперечність між декларативними принципами надання медичних послуг та реальною їх якістю та доступністю. Місто Миколаїв не є виключенням. В порівнянні з іншими регіонами країни в місті дуже високим є рівень захворюваності на туберкульоз, ВІЛ-інфекцію та СНІД, алкоголізм та наркоманію. Обладнання лікарняних закладів характеризується високим ступенем зношеності, не вистачає кваліфікованих медичних кадрів. Низькою залишається середня заробітна плата медичних працівників, що сприяє поширенню нелегальної оплати їх праці. Декларативно медична допомога є безкоштовною, що не дозволяє вимагати офіційної її оплати. Коштів, які виділяються з бюджету, хронічно не вистачає для покриття більшої частини витрат, безпосередньо пов’язаних з обслуговуванням пацієнтів. Тим більше, відсутні кошти, необхідні для підвищення якості медичних послуг. Тому актуальною є проблема вдосконалення як системи профілактики захворювань, так і якості лікування. Звичайно, дана проблема не може бути повністю вирішена на місцевому рівні. В той же час у місцевих органів самоврядування існують важелі впливу на стан сфери охорони здоров’я. З метою її поліпшення розробляються програми, якими передбачено значний перелік цілей і задач, що ставляться перед органами влади та працівниками медичних установ. Відповідно, реалізація цих програм має частково вирішувати проблему підвищення якості медичного обслуговування та покращання стану здоров’я мешканців міста. Метою нашого дослідження є аналіз ефективності адміністративних та фінансових заходів місцевих органів самоврядування в сфері охорони здоров’я та розробка рекомендацій із вдосконалення їх діяльності та покращання взаємодії з громадськістю. ^ 1. Інструментарій здійснення моніторингу за напрямом «Охорона здоров’я»Для аналізу стану і динаміки сфери охорони здоров’я міста використовувалися абсолютні та відносні (розраховані на душу населення) показники. В процесі дослідження було важливо з’ясувати зміну об’єктивних показників, що характеризують рівень здоров’я мешканців міста (народжуваність, смертність, захворюваність тощо); динаміку показників, що номінально характеризують доступність медичних послуг (кількість лікарів, лікарняних закладів тощо); оцінку якості надання медичних послуг, яка в значній мірі є суб’єктивною, але відображає відповідність фактичної якості належній з точки зору користувачів такими послугами; динаміку показників, що характеризують рівень фінансового забезпечення сфери охорони здоров’я (заробітна плата персоналу, витрати на оновлення технічної бази тощо); результативність просвітницької роботи в сфері охорони здоров’я, яка виражається бажанням населення відповідати за своє здоров’я, вести здоровий спосіб життя. Ключовим об’єктом дослідження була Комплексна галузева програма розвитку “Охорона здоров’я” на 2007-2011 роки. Розробка індикаторів здійснювалася з метою аналізу успішності виконання зазначених в даній програмі цілей та задач. Для здійснення суспільного контролю найбільш важливою було визначено інформацію: щодо узгодженості даної програми з бюджетним процесом, можливості її виконання за обсягів передбаченого фінансування сфери охорони здоров’я; щодо впливу реалізації даної програми на розвиток сфери охорони здоров’я, якість медичного обслуговування; щодо впливу реалізації даної програми на стан здоров’я населення Миколаєва. Первинне групування індикаторів було здійснено за логікою, зазначеною в Програмі. Так, було визначено індикатори щодо стану вирішення ключових проблем, зазначених в Програмі; індикатори виконання пріоритетних напрямів розвитку сфери охорони здоров’я мешканців міста; індикатори виконання заявлених підпрограм. Але зважаючи на повторюваність показників, розроблених за таким принципом, їх було перегруповано за такими критеріями: 1) індикатори розвитку сфери охорони здоров’я: якості лікування та медичного обслуговування; матеріальної забезпеченості медпрацівників; розвитку технічної бази; 2) індикатори стану здоров’я населення та здорового способу життя (див. табл. 1). Таблиця 1 Індикатори якості виконання програм та інструментарій здійснення моніторингу Індикатори Інструментарій здійснення моніторингу Індикатори розвитку сфери охорони здоров’я:кількість лікувальних закладів на 1 тис. населення;кількість напрямів, за якими надається медична допомога;кількість медперсоналу на 1 тис. населення;обсяг фінансування на ремонт, придбання обладнання;уподобання населення щодо вибору приватних чи державних медичних закладів;кількість осіб, що повністю одужали, чий стан покращився після лікування в стаціонарі (або амбулаторно), залишився без змін чи погіршився в загальній кількості осіб, що зверталися за медичною допомогою;динаміка реальної заробітної плати медпрацівників;співвідношення середньої заробітної плати медпрацівникам та прожиткового мінімуму;наявність єдиної інформаційної бази в сфери охорони здоров’я. Аналіз сайту обласного управління статистики;Аналіз запиту до Управління охорони здоров’я;Опитування мешканців міста Індикатори стану здоров’я населення та здорового способу життя:рівень народжуваності та смертності чоловіків, жінок, дітей різних вікових груп;кількість хворих за різними класами хвороб на 10 тис. мешканців;досягнення епідеміологічного порогу за класами захворювань, для яких він є визначеним;середня тривалість життя чоловіків та жінок;очікувана тривалість життя при народженні;кількість пацієнтів із гепатитом та іншими інфекційними захворюваннями на 10 тис. населення;кількість спортивних секцій, гуртків, фітнес-центрів та реабілітаційних центрів на 10 тис. населення;кількість осіб на 10 тис. населення, що займаються спортом. Аналіз сайту обласного управління статистики;Аналіз запиту до Управління охорони здоров’я;Опитування мешканців міста Отже, об’єктами моніторингу було обрано Комплексну галузеву програму розвитку “Охорона здоров’я” на 2007-2011 роки та бюджет м. Миколаєва в тій його частині, яка стосується видатків на сферу охорони здоров’я та реалізацію Програми. В якості джерел інформації були використані сайт обласного управління статистики та інші сайти Миколаєва, Управління охорони здоров’я, мешканці міста, що мали можливість висловити свою думку щодо розвитку сфери медичних послуг підчас опитування. ^ 2. Аналіз програм в сфері охорони здоров’я.В м. Миколаєві в період здійснення проекту «Від громадського моніторингу бюджетного процесу – до ефективного соціального партнерства») в сфері охорони здоров’я реалізуються кілька програм: Програма економічного і соціального розвитку міста Миколаєва на 2009 рік (в частині 10.1 «Охорона здоров’я»); Програма запобігання та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань на 2007-2010 роки; Програма оздоровлення та відпочинку дітей на 2009-2012 роки; Програма протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках; Комплексна галузева програма розвитку “Охорона здоров’я” на 2007-2011 роки. Всі із зазначених програм мають схожу структуру: опис ситуації (визначення проблем);ціль і завдання;фінансове забезпечення; заходи з реалізації поставлених завдань. Майже всі з них відрізняються достатньо широким переліком завдань, серед яких зазначено практично всі можливі шляхи поліпшення ситуації. В тому числі у завдання включені ті, виконання яких і є призначенням лікарняних закладів. Наприклад, «забезпечення організації і проведення комплексу профілактичних заходів щодо охорони здоров’я населення 2007-2011 рр.; раннє виявлення захворювань, кваліфіковане й у повному обсязі обстеження та лікування хворих 2007-2011 рр. (Комплексна галузева програма розвитку “Охорона здоров’я”); додержання створеної правової бази, розроблених соціальних та економічних нормативів з основних аспектів боротьби з серцево-судинними і судинно-мозковими хворобами; впровадження сучасних стандартів запобігання серцево-судинним і судинно-мозковим захворюванням; проведення сучасної медикаментозної терапії (Програма запобігання та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань)». Така постановка завдань спрямовує не на покращання ситуації, що склалася, а на елементарне виконання працівниками сфери охорони здоров’я своїх обов’язків. Виключенням є Програма економічного і соціального розвитку міста Миколаєва на 2009 рік, в якій передбачено більш-менш конкретні шляхи розв’язання головних проблем та досягнення поставлених цілей (див. дод. А) Лише єдина програма, а саме Програма протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках, містить обсяги фінансування реалізації того чи іншого завдання. Зазначено суми на купівлю ліків, обладнання, здійснення капітального ремонту тощо. В Програмі запобігання та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань визначається, що «фінансування Програми планується здійснювати в межах видатків, передбачених у державному бюджеті МОЗ та іншим органам виконавчої влади, що беруть участь у виконанні Програми, за рахунок коштів місцевого бюджету, інших джерел, не заборонених законодавством. Орієнтовний обсяг фінансування Програми з бюджету визначається щороку виходячи з конкретних завдань та наявності коштів». В Комплексній галузевій програмі не йде мови про джерела та обсяги її фінансування. Отже, виконання завдань більшості програм фінансується в тій мірі, в якій це передбачено бюджетом, тоді як обсяги бюджетного фінансування визначаються, виходячи з доходної його бази поза зв’язком з програмними цілями і завданнями. В усіх програмах відсутні індикатори, за розрахунком яких має відслідковуватися ступінь реалізації завдань. Це створює передумови для звітування по ним за формою «удосконалено», «забезпечено», «організовано» тощо. Отже, неможливо проаналізувати ефективність витрачання бюджетних коштів, виділених на реалізацію програм. Відповідно, неможливо забезпечити якісного звітування органів місцевого самоврядування перед громадськістю щодо реалізованих за тим чи іншим напрямом цілей. Всі зазначені зауваження є свідченнями невідповідності програм «Порядку розроблення та виконання міських цільових програм», затвердженого рішенням виконкому міської ради від 27 червня 2008 року №1368, а саме, таких її пунктів:- 2.2.2, в якому зазначається, які розділи повинен мати проект Програми. Серед них має бути розділ, в якому надається обґрунтування шляхів і засобів розв’язання проблеми, обсягів та джерел фінансування; строки та етапи виконання Програми; перелік завдань і заходів Програми та результативні показники; координація та контроль за ходом виконання Програми;- 5.2, де вказано, що «відповідальний виконавець Програми щороку здійснює обґрунтовану оцінку результатів виконання Програми та у разі потреби розробляє пропозиції щодо доцільності продовження тих чи інших заходів, включення додаткових заходів і завдань, уточнення показників, обсягів і джерел фінансування, переліку виконавців, строків виконання Програми та окремих заходів і завдань тощо». ^ 3. Аналіз Комплексної галузевої програми розвитку “Охорона здоров’я” на 2007-2011 роки В якості об’єкта дослідження було обрано Комплексну галузеву програму розвитку “Охорона здоров’я” на 2007-2011 роки (далі - Програма), як таку, що найбільш повно відображає пріоритети, цілі, задачі, можливості їх досягнення, затверджені міськими органами влади в сфері охорони здоров’я. Як зазначено в Програмі, її виконання має сприяти «забезпеченню гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усуненню факторів, що шкідливо впливають на їх здоров’я, упередженню і зниженню захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшенню спадковості». Позитивними характерними ознаками Програми можна визначити:розроблена у відповідності до Стратегії економічного та соціального розвитку Миколаєва;наявні такі стандартні ознаки, як: визначення проблем (висока смертність, високий рівень захворюваності населення, в тому числі на такі небезпечні хвороби як туберкульоз та СНІД, низький рівень заробітної плати медпрацівників, орієнтація на хворобу, а не на здоров’я);виокремлення пріоритетних напрямів охорони здоров’я (всього 9, див. дод. Б);визначення принципів реалізації програми;наявність підпрограм (всього 11, див. дод. В), в межах яких визначено мету, перелічено заходи та завдання;зазначено відповідальних виконавців. В той же час документ відображає вагомі недоліки процесів планування, програмування та затвердження напрямів розвитку сфери охорони здоров’я. Переважно вони властиві всім програмам розвиту міста: Програма є всеохоплюючою: передбачає забезпечення профілактики захворювань, раннє виявлення та лікування, організацію медичної допомоги в стаціонарі і вдома, проведення протиепідеміологічних заходів. Іншими словами, зазначено всі функції системи охорони здоров’я;відсутність пріоритетів в обширному переліку завдань. По суті, програма передбачає надання всіх видів медичної допомоги всім категоріям громадян;майже повна відсутність кількісних показників, які дали б змогу перевіряти рівень виконання завдань. Формулювання на зразок «забезпечення і проведення комплексу заходів», «забезпечення підвищення кваліфікації», «надання допомоги» забезпечують можливість звітувати по даній програмі по схемі: «забезпечили», «надали» тощо;відсутні розрахунки щодо необхідного фінансування та відсутні обсяги коштів, що передбачено виділити на реалізацію того чи іншого заходу;не передбачено процедури корегування програмних цілей та заходів Отже, переважно програма зобов’язує медичні заклади виконувати свою стандартну повсякденну роботу. Після завершення її дії практично неможливо буде проаналізувати , які зміни в сфері охорони здоров’я відбулися завдяки реалізації заходів, зазначених в документі. Відповідно, громадськість не матиме можливості оцінити ефективність дій органів місцевого самоврядування в сфері охорони здоров’я. Відсутні конкретні показники, за якими можна було б відслідковувати стан даної сфери, що дало б можливість вносити корективи у програми. Розглянуті вище недоліки свідчать про невідповідність Програми звичайним вимогам щодо подібних документів: наявність пріоритетів,наявність критеріїв оцінки ефективності виконання запропонованих заходів;визначеність обсягів фінансування щодо кожного напряму дій. Окремо можна зазначити вади, властиві процесу програмування:відсутня можливість коригування цілей і завдань на наступні періоди, виходячи з оцінки ступеня реалізації запланованих цілей в періоди, що вже минули;не розроблено процедуру інформування громадськості щодо поточного стану виконання того чи іншого завдання;відсутня можливість корегування обсягів фінансування програми залежно від ефективності вже витрачених коштів та ступеня реалізації завдань;відсутність участі громадян в плануванні та контролі за витрачанням бюджетних коштів на реалізацію програмних завдань. Отже, зазначені проблеми свідчать як про слабкі місця самої Програми та процесу її створення, так і про недоліки бюджетного процесу, незначний зв’язок між програмуванням участі муніципалітету в розвитку кожної сфери життєдіяльності міста та бюджетуванням.^ 4. Результати соціологічного дослідження Соціологічне дослідження передбачало проведення анкетування мешканців міста з метою виявлення їх уподобань при виборі медичних закладів, оцінок якості послуг в державних медичних закладах. В анкетуванні взяло участь 500 осіб. Всі вони є мешканцями міста Миколаєва, проживають в різних районах, що дає можливість обговорювати якість послуг практично у всіх медичних закладах міста. (Розрахункові результати опитування представлені в дод. Г) Найбільша кількість респондентів – віком від 15 до 25 років (див. рис. 1). Не дуже суттєво відрізняються частки опитуваних чотирьох наступних вікових категорій (від 13 до 18%). Отже, переважно були опитані особи, що самостійно приймають рішення щодо користування медичними послугами, та спроможні раціонально оцінити їх якість. Серед опитаних кількість чоловіків склала 44,4%, жінок, відповідно, 55,6%. Запитання: як часто Ви звертаєтеся за допомогою до медичних закладів (не беручи до уваги стоматологічні поліклініки)?приблизно раз на рік відвідують медичні заклади 152 особи (30,4%);частіше, ніж раз на рік – 222 особи (44,4%);рідше, ніж раз на рік – 126 (25,2%).Таким чином, майже 75% користуються медичними послугами на менше ніж один раз на рік.Запитання: яким медичним закладам Ви надаєте перевагу: приватним, державним, або тим, або іншим (залежно від характеру проблеми, платоспроможності в поточний момент, потреби в офіційному лікарняному тощо):приватним медичним закладам надають перевагу 85 осіб або 17%;послугами державних медичних закладів користуються 234 особи (46,8%);36,2% надають перевагу або приватним, або державним медичним закладам. 64% від цієї кількості респондентів обирають медичний заклад, зважаючи на характер проблеми, 23% - орієнтуючись на поточну платоспроможність, всі інші – на потребу в лікарняному або інші аргументи. Отже, майже половина опитуваних звертається за медичною допомогою лише до державних медичних закладів, ще 36% обирають або державний, або приватний заклад. Уподобання чоловіків та жінок є практично однаковими щодо вибору медичної установи за даним критерієм, тому статева приналежність в даному питанні не має значення. Розглянемо уподобання осіб щодо форми власності медичного закладу за різними віковими категоріями (див. рис. 2.1 – 2.6): Рис. 2.1 Уподобання осіб від 15 до 25 років щодо форми власності медичного закладу Рис. 2.2 Уподобання осіб від 26 до 35 років щодо форми власності медичного закладу Рис. 2.3 Уподобання осіб від 36 до 45 років щодо форми власності медичного закладу Рис. 2.4 Уподобання осіб від 46 до 55 років щодо форми власності медичного закладу Рис. 2.5 Уподобання осіб від 56 до 65 років щодо форми власності медичного закладу Рис. 2.6 Уподобання осіб від 66 років і більше щодо форми власності медичного закладу Як видно з рисунків, чим старше населення, тим більша його частка надає перевагу державним медичним закладам.Запитання: Оцініть в балах від одного до п’яти якість послуг в державних медичних закладах:в останні два-три роки;в попередній період аналогічної тривалості (див. табл. 2)Таблиця 2Середня бальна оцінка якості медичних послуг за запропонованими критеріями Критерій якості медичних послуг Останні 2-3 роки Попередні 2-3 роки Рівень професійної кваліфікації 3,31 3,21 Відношення до пацієнтів (ввічливість, доброзичливість) 3,07 3,14 Зручність обслуговування пацієнтів (наявність лікаря в зазначений час на робочому місці, черги) 2,86 3 Відповідність фактичного результату отриманих послуг очікуваному 3,2 3,3 Оцінка якості медичних послуг особами від 15 до 25 років практично не відрізняється від середньої. Особи віком від 26 до 35 років дещо краще, ніж респонденти в середньому, оцінюють зручність обслуговування пацієнтів в останні 2-3 роки (3,1 бали в порівнянні з середнім 2,86 бали). Оцінки респондентів третьої вікової категорії (від 36 до 45 років) гірше, ніж респонденти в середньому, оцінюють якість медичних послуг (див. табл. 3): Таблиця 3Середня бальна оцінка якості медичних послуг респондентами віком від 36 до 45 років Критерій якості медичних послуг Останні 2-3 роки Попередні 2-3 роки Рівень професійної кваліфікації 3,15 3,04 Відношення до пацієнтів (ввічливість, доброзичливість) 3,04 2,95 Зручність обслуговування пацієнтів (наявність лікаря в зазначений час на робочому місці, черги) 2,75 2,9 Відповідність фактичного результату отриманих послуг очікуваному 3 3,08 Оцінки респондентів віком від 46 до 55 років не відрізняються від середніх більше ніж на 0,1 бали. Лише зручність обслуговування пацієнтів в попередній період оцінена в 3,18 бали (середнє значення – 3 бали). Респонденти вікової категорії від 56 до 65 років оцінюють відношення до пацієнтів в останній період в 2,8 бали (середня оцінка – 3,07); відповідність фактичного результату отриманих послуг за попередній період, за їх оцінками, дещо вище, ніж середня: 3,45 бали. Інші оцінки практично не відрізняється від середніх. Оцінки осіб віком від 65 років і старше представлені в табл. 4, зважаючи на наявність суттєвих відмінностей від середніх значень. Таблиця 4Середня бальна оцінка якості медичних послуг респондентами віком від 66 років і старше Критерій якості медичних послуг Останні 2-3 роки Попередні 2-3 роки Рівень професійної кваліфікації 3,21 3,45 Відношення до пацієнтів (ввічливість, доброзичливість) 2,79 3,15 Зручність обслуговування пацієнтів (наявність лікаря в зазначений час на робочому місці, черги) 2,39 2,79 Відповідність фактичного результату отриманих послуг очікуваному 2,9 3,3 Отже, у відповідності до середніх оцінок респондентів без врахування віку протягом останніх двох-трьох років покращився рівень кваліфікації медичних кадрів, тоді як оцінки якості медичних послуг за іншими критеріями погіршилися. Оцінки осіб віком від 15 до 35 років, від 46 до 65 років відрізняються від середніх несуттєво, за виключенням одного-двох значень. На окрему увагу заслуговують оцінки респондентів віком від 36 до 45 років та старше 66 років. Їх оцінки є переважно гіршими в порівнянні з середніми, але в цілому, особливо, у відповідності до поглядів респондентів останньої вікової категорії, має місце негативна тенденція погіршення якості медичних послуг. Запитання: оцініть результативність отримання медичних послуг:повне одужання;покращання стану;погіршення стану;зміна стану, не пов’язана з отриманням медичних послуг;поява іншої хвороби внаслідок неякісного лікування (див. рис. 3)Більше половини респондентів в якості результату лікування відмічають покращення стану. Достатньо вагомі частки респондентів (6 та 7% відповідно) наслідками лікування називають погіршання стану або появу іншої хвороби. Повністю задоволені лікуванням 17% опитаних.Рис. 3 Оцінка результативності отримання медичних послуг Запитання: чи доводилося Вам оплачувати в державних медичних закладах:неофіційно послуги медперсоналу;офіційно послуги медперсоналу. 73,8% респондентів відповіли, що їм доводилося неофіційно оплачувати медичні послуги в державних медичних закладах. Ще більша частка опитаних (78,4%) заявила, що оплачувала такі послуги офіційно. Частіше під офіційною оплатою мається на увазі здійснення добровільних внесків на прохання лікаря. Так чи інакше, медичні послуги в Миколаєві для більшості пацієнтів не є безкоштовними.Запитання: Ви звертаєтеся за медичною допомогою:у випадку появи симптомів захворювання;з метою попередження захворювання. 81,6% обрали перший варіант відповіді. Це свідчить як про невисоку довіру до медичних закладів, так і про відсутність культури попередження захворювань у населення.^ 5. Аналіз відповідей на інформаційні запити, надіслані в Управління охорони здоров’я виконкому Миколаївської міської радиНа питання щодо поширеності захворювань серед населення по місту, структури хвороб та причин смертності було отримано інформацію:Загальна поширеність захворювань серед всього населення по місту:Структура захворювань мешканців міста (див. табл. 5)Таблиця 5 Структура захворювань мешканців міста Рік Хвороби системи кровообігу Хвороби органів дихання Хвороби органів травлення 2007 35,62% 18,7% 7,64% 2008 35,66% 19,2% 7,86% Причини смертності серед населення (див. рис. 5) та працездатного населення (див. рис. 6) На жаль, інформація щодо кількості захворювань за різними класами хвороб представлена у вигляді часток найбільш розповсюджених хвороб в їх структурі. Більш репрезентативними були б дані щодо кількості хвороб на певну чисельність населення, які можна було б проаналізувати в динаміці. Тоді як зміна частки того чи іншого захворювання чи його впливу на структуру смертності не дає можливості проаналізувати в динаміці якість здоров’я населення, якість профілактичної роботи та надання медичних послуг. Виключенням є дані щодо динаміки захворюваності на такі хвороби як гепатит (на 10000 осіб даний показник зменшився з 1,2 в 2006 р. до 0,46 в 2009 р.) та інфекційні та паразитарні хвороби (на 10000 осіб зменшення захворюваності з 4,55 в 2006 р. до 4,1 в 2009 р.)На питання щодо хвороб, за якими перевищено епідеміологічний поріг, надано відповідь, що в Миколаєві оголошено епідемію з туберкульозу. 29 серпня 2007 року прийнято рішення Миколаївською міською радою «Про затвердження міської Програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007 – 2011 роках». В 2009 році тимчасово оголошувалося епідемію з грипу, як і в більшості областей України.На питання щодо заходів з боротьби з епідемією туберкульозу та СНІДу надано відповідь. Засновано координаційну раду з питань боротьби з наркоманією, алкоголізмом, захворюванням на СНІД та туберкульоз (включає благодійні фонди Миколаєва). Засідання координаційної ради відбуваються один раз на квартал. Обсяги фінансування просвітницьких заходів за рахунок бюджетних коштів в 2008 р. склали 72,0 тис. грн., в 2009 – 135,5 тис. грн..На питання щодо діяльності органів влади в сфері інформування населення щодо профілактики захворювань надано відповідь, в якій кількісні дані відсутні. Наявна інформація щодо здійснення просвітницької роботи медичними працівниками та громадськими організаціями в закладах освіти, на підприємствах, в установах, організаціях. Повідомляється, що до просвітницьких заходів залучаються засоби масової інформації, в тому числі електронні. Серед названих сайтів:http://www.neutrino.mk.ua/ є науково-популярним журналом, в якому публікуються статті з фізики, енергетики, технологій, і в тому числі – статті, присвячені проблемам здоров’я;http://anamnez.org проходить тестування. Його ідея полягає у можливості створення віртуальної медичної картки та отримання консультативної медичної допомоги від співробітників сайту. (сайт не є миколаївським);http://www.gorzdrav.mk.ua/ представляє інформацію управління охорони здоров’я щодо загальнодержавних та місцевих ініціатив в сфері охорони здоров’я, інформацію просвітницького характеру;http://www.ftiza.mk.ua (сайт міського протитуберкульозного диспансеру) відключено за несплату хостингу (19.11.2009);http://www.medlife.mk.ua/ сайт різноманітної медичної інформації (медико просвітницького центру Медлайф).На питання щодо обґрунтування надання медичними закладами платних послуг у відповіді надається перелік законів, постанов та наказів, на підставі яких надаються платні послуги (див. дод. Д). Жодний з перелічених документів не містить інформації, який перелік послуг має бути платним для громадян, які звертаються за медичною допомогою у зв’язку з хворобою, в який спосіб мають визначаються ціни на ці послуги. Обсяг платних послуг див. на рис. 7 Повідомляється, що «процедура надання платних послуг на обладнанні, придбаному за рахунок коштів міського бюджету та за рахунок благодійних пожертв, в лікувальних закладах міста не проводиться». Скоріш за все, дана інформація не відповідає дійсності.На питання щодо заходів боротьби із наркоманією, алкоголізмом, захворюваннями на СНІД та туберкульоз, надійшла відповідь про створення розпорядженням Миколаївського міського голови від 08.06.2004 р. № 399 координаційної ради з питань боротьби з переліченими проблемами. До її складу увійшли благодійний фонд «Нове сторіччя», благодійний фонд «Вихід», обласне відділення Всеукраїнської мережі людей, які живуть зі Снідом, асоціація «Ліга», Миколаївська асоціація ВІЛ-інфікованих «Час життя», Миколаївський обласний громадський молодіжний рух «Пенітенціарна ініціатива», Миколаївський благодійний фонд «Юнітус». Також зазначається на співпраці Управління охорони здоров’я з радою ветеранів, Обласним Чорнобильським фондом, яка переважно зводиться до зустрічей та співбесід з відповідними категоріями громадян. На питання щодо доступності медичної допомоги населенню міста надійшла відповідь про кількість медичних закладів міста, забезпеченість ліжковим фондом, медичним персоналом (див. табл. 6). Таблиця 6 Кількість ліжок, медичних працівників на 10 тис. населення міста 2005 2006 2007 2008 Забезпеченість ліжковим фондом 47,6 45,1 44,7 44,7 Забезпеченість лікарями 30 28,7 27,1 27,8 Забезпеченість населення середнім медичним персоналом 64,1 62,5 55,8 60,4 Зменшення кількості ліжок в стаціонарах міста супроводжується збільшенням ліжок в денних стаціонарах. Середня тривалість лікування хворого на ліжку зменшилась з 11,5 днів в 2006 році до 11,1 в 2008. На питання щодо економічності роботи лікарняних закладів надається інформація про заміну в 6 ЛПЗ вікон на пластикові склопакети на суму 474 тис. грн., а також встановлення лічильників на газ, воду та електроенергію.На питання про ефективність медичної допомоги надано дані про захворюваність, поширеність хвороб, народжуваність та смертність (див. табл. 7) Таблиця 7 Показники стану здоров’я населення 2005 2006 2007 2008 Захворюваність населення (на 1 тис. осіб) 644,7 657,7 659,9 704,2 Поширеність захворювань (на 1 тис. осіб) 1655,6 1711,2 1741,2 ^ Фахівці, які взяли участь у підготовці звіту громадського моніторингу формування та виконання бюджету м. Миколаєва за напрямком «Охорона здоров’я» Експерт: Фертікова Тетяна Михайлівна – к.е.н., доцент кафедри економічної теорії Чорноморського державного університету імені Петра Могили, м. МиколаївФахівець з моніторингу та оцінки: Руденко-Кардаш Людмила Юріївна – Виконавчий директор Миколаївського міського фонду ЛАСКА «Сприяння економічним і соціальним реформам»Додаток А^ Програма економічного і соціального розвитку м. Миколаєва на 2009 рікЗатверджено рішенням міської ради від 17.12.09 № 31/10Шляхи розв’язання головних проблем та досягнення поставлених цілей:програмно-цільовий метод фінансування основних проблемних питань галузі шляхом виділення пріоритетних та болючих проблем, використання національних, обласних або розробка регіональних програм, розгляд проблеми на сесії міської ради та затвердження міської програми з наступним контролем за виконанням та станом їх фінансування;перехід з екстенсивного (нарощування ліжок, кадрів, розширення мережі лікувально-профілактичних закладів тощо) на інтенсивний (раціональне використання наявних ресурсів) шлях розвитку галузі;заміна високо витратної стаціонарної медичної допомоги новими формами надання кваліфікованої медичної допомоги населенню зі значно меншими витратами (розвиток мережі денних стаціонарів, стаціонарів вдома, стаціонарів хірургії одного дня тощо) зі збереженням доступності стаціонарної медичної допомоги;перехід на нову форму надання первинної медико-санітарної допомоги населенню на засадах загальної практики/сімейної медицини (на цей час у місті діє 13 сімейних лікарських амбулаторій, у яких створено 24 сімейні лікарські дільниці). Розроблено план відкриття ще 9 сімейних лікарських амбулаторій, у яких будуть створені 27 сімейних дільниць;впровадження інформативних скринінгових програм раннього виявлення гінекологічних захворювань у жінок, ускладнень вагітності, пологів та післяпологового періоду, онкологічних захворювань, туберкульозу, цукрового діабету, фенілкетонурію у новонароджених;впровадження регіональних реєстрів вродженої та спадкової патології;вишукування позабюджетних джерел фінансування галузі (широкий розвиток благодійництва та лікарняних кас як добровільних громадських об'єднань ). Додаток Б^ Комплексна галузева програма розвитку“Охорона здоров’я” на 2007-2011 роким. Миколаїв 2006 рікЗатвердженорішенням міської радивід 21 грудня 2006№9/9^ Пріоритетні напрямки розвитку охорони здоров’я міста: - забезпечення максимально сприятливих умов для збереження основних демографічних показників (зниження смертності, у тому числі малюкової, підвищення народжуваності та природного приросту населення); - збереження та подальший розвиток мережі лікувально-профілактичних закладів; особливу увагу приділяти розвитку сімейних лікарських амбулаторій; - забезпечення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних кадрів; - підвищення ефективності санітарно-освітньої роботи та пропаганди здорового способу життя з широким використанням сучасних технологій та засобів масової інформації; - спрямування зусиль медичних працівників на виявлення захворювань у ранніх стадіях та проведення ефективної профілактики їх на функціо