Методичний бюлетень«Сучасний урок інформатики»ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯУро́к — форма організації навчання, за якої навчальні заняття проводяться вчителем із групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовленості протягом точно встановленого часу, за сталим розкладом. Умовно кажучи, урок — це «відрізок» навчального процесу, який є завершеним за змістом, у часі й організаційно. Від якості уроку залежить ефективність функціонування всієї школи. Тому багато теоретиків і практиків працюють над його вдосконаленням. Загальні вимоги до уроку: • проведення уроку на основі сучасних наукових досягнень, передового педагогічного досвіду, закономірностей навчального процесу; • проведення уроку на основі методик гуманних дидактичних концепцій; • особистісна спрямованість, тобто забезпечення учням умов для самореалізації та ефективної навчально-пізнавальної діяльності з урахуванням їхніх інтересів, потреб, нахилів, здібностей та життєвих настанов; • оптимальне поєднання і системна реалізація на уроці дидактичних принципів; • встановлення міжпредметних зв'язків, які усвідомлюються учнями; • зв'язок із раніше засвоєними знаннями, навичками, уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів; • актуалізація, стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості учня: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-вольової, фізичної, моральної тощо; • логічність, вмотивованість і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності учнів; • ефективне застосування сучасних дидактичних засобів, особливо — комп'ютерних; • тісний зв'язок із життям, першою чергою — з особистим досвідом учня; • формування практично необхідних знань, навичок, умінь, ефективної методики навчально-пізнавальної діяльності; • формування мотивації навчально-пізнавальних дій, професійного становлення, потреби постійної самоосвіти; • діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку. Окрім цього, кожен урок має сприяти ефективній реалізації основних функцій дидактичного процесу — освітньої, розвиткової, виховної та самовдосконалення. В контексті сучасних концепцій навчання на перший план, замість освітньої, виходить виховна функція дидактичного процесу — формування всебічно та гармонійно розвинутої особистості. Це вимагає, безумовно, зміни парадигми уроку з метою формування духовного світу учня, допомоги в його самоактуалізації та самореалізації, визнання права бути суб'єктом навчального процесу і формування суб'єкт-суб'єктних взаємин на кожному уроці. Така парадигма має бути гуманною і особистісно - спрямованою. Відповідно, ґрунтовно змінюється зміст цих функцій та вимоги до уроку. В.О. Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя. Його підготовка до конкретного уроку включає: формулювання теми; визначення виховної, розвиткової та дидактичної цілей уроку; підбір конкретного матеріалу до теми; визначення структури вибраного типу уроку; визначення методики уроку; підготовку дидактичних засобів і матеріалів; визначення форми контролю й оцінки знань, навичок і вмінь; визначення місця й ролі спостереження, демонстрування засобів наочності і опитування в рамках уроку; перевірку своєї готовності до уроку; перевірку готовності учнів до уроку.^ Особливості уроку інформатики 1. Шкільна інформатика — наймолодша зі всіх шкільних дисциплін і, мабуть, сама проблемна. Однією з проблем є недостатня розробленість методик викладання інформатики. Інформатика не може скористатися розробленими методиками навчання математики, фізики і так далі, оскільки не схожа ні на один шкільний предмет ні по змістовній області, ні по цілях навчання, хоча часто проводять паралель між математикою, фізикою і інформатикою. Без сумніву, певна схожість є і в способі організації учбового матеріалу (теорія — вирішення завдань), і в методиці навчання, тим більше, що починали викладати цей предмет у вже далеких 80-х рр. вчителі математики і фізики, професійні програмісти, наукові співробітники з НДІ. 2. Завдання, що вирішуються при вивченні інформатики, відносяться і до інших наочних галузей знань — фізики, математики, астрономії і так далі, через що вивчення інформатики має міжпредметний характер. 3. Тривала відсутність Державного стандарту, єдиних програм, загальноприйнятої термінології. 4. Нечіткість кордонів шкільного і вузівського курсів інформатики. 5. Високі темпи розвитку інформатики приводять до того, що вчителеві постійно доводиться використовувати матеріали комп'ютерної періодики, ресурси Інтернету і так далі. 6. Систематична робота учнів на ПК є основою практичного освоєння учбового матеріалу. Особливого значення набуває самостійна робота учнів, оскільки значну частину часу вони проводять в індивідуальній роботі з ПК. 7. Персональний комп'ютер використовують як об'єкт вивчення: формуються базові знання і уміння роботи з ПК (пристрої, операційна система, методи пошуку інформації і так далі). В той же час комп'ютер є засобом навчання і інструментом для вирішення завдань. 8. Навчанню інформатиці властиві специфічні проблеми, пов'язані з тим, що комп'ютер є одночасно і об'єктом вивчення, і засобом навчання. Через відмінність матеріального і культурного рівня сімей, школярі мають різну можливість у використанні комп'ютера для виконання домашніх завдань, для задоволення своїх інтересів, і це треба враховувати при організації учбового процесу. 9. Робота за комп'ютером не може перевищувати 10 – 30 хвилин (залежно від віку учнів). 10. Як правило, кількість комп'ютерної техніки недостатня, внаслідок чого необхідна організація спільної діяльності малих груп (2–4 учні на один комп'ютер). 11. Використання комп'ютера як засобу і інструменту навчання вимагає не лише обліку санітарно-гігієнічних норм і обмежень, але і поєднання комп'ютерних і некомп’ютерних методів навчання. 12. Знання і уміння по інформатиці, як і по будь-якому шкільному предмету, учень набуває не лише на уроках, особливо відчутно це саме в шкільній інформатиці. Тому на перший план виходить проблема навчання інформатиці в умовах різного рівня знань і умінь по інформатиці (чи можна уявити собі учня, що вигукує на уроці математики або хімії: «А я це вже знаю!», «А я це вивчав на курсах» і так далі). 13. Недостатня кількість годин для організації повноцінного контролю і накопичуваності оцінок, унаслідок чого необхідно використовувати тести, письмові роботи, індивідуальні завдання (доповіді, реферати, творчі проекти і тому подібне). 14. На відміну від інших предметів, процес вивчення інформатики характеризується вираженням взаємозв'язку різних підсистем: вчитель – учень, учень – ПК, учень – ПК – учбова книга, вчитель – учень – ПК і так далі. 15. Важлива роль різних форм позакласних занять по інформатиці з школярами (літні школи юних програмістів, олімпіади, комп'ютерні клуби і тому подібне), для яких характерна більша ніж на звичайних уроках, свобода спілкування і переміщення школярів. У цих умовах широко спостерігається розвиток міжвікових контактів що вчаться, при цьому нерідко виникають ситуації, коли молодший школяр консультує старшого, учень консультує викладача. 16. На уроках інформатики є можливість створення такої організації навчання і контролю знань, при якій найуспішніше працюючі учні починають виконувати роль помічників вчителя. 17. В цілому на уроки інформатики школярі будь-яких класів йдуть із задоволенням, і пов'язано це з тим, що комп'ютер сам по собі є стимулом до вивчення предмету. Але проникнення комп'ютерів в сфери життєдіяльності людини з часом притуплять цей інтерес. Вивчення інформатики підкреслює важливість поєднання кібернетичних і педагогічних ідей в учбово-виховному процесі, яке не лише змінює місце і збільшує можливості вчителя в керівництві колективом учнів, але і істотно підсилює функції управління, роль діагностики якості і рівнів засвоєння, зворотнього зв'язку в процесі навчання. Педагог в значно більшій мірі акцентує свою увагу на активізацію самостійної пізнавальної діяльності і формування творчих можливостей учнів. Необхідно пам'ятати, що розподіл подачі матеріалу за часом спирається на дослідження стійкості уваги на уроці: 0– 7 хв. уроку — увага розсіяна. Вимагає певних зусиль з боку вчителя на його концентрацію; 8– 23 хв. уроку — період найбільшої стійкості і концентрації уваги; 24– 30 хв. уроку — стійкість уваги падає, збільшується розсіювання уваги, кількість помилок. Вимагає зниження напруги роботи, розслаблення уваги (перехід від теоретичних обґрунтувань до прикладів і тому подібне); 31– 45 хв. уроку — концентрація уваги у зв'язку з поставленою метою.^ Типи уроківа) моноцільові уроки (одна провідна мета, інші — супровідні, хоча це назва умовна, бо на кожному уроці — комплекс завдань):^ I. Урок засвоєння нових знань: Формувати уявлення про... Ознайомити учнів із поняттям...II. Урок засвоєння навичок та вмінь (на основі знань формуються навички, а сукупність навичок, алгоритмів їх використання — це вміння): Формувати навички (вміння)... Розширювати уявлення про... Вчити розпізнавати...III. Урок застосування навичок та вмінь: — Удосконалювати вміння (навички)...IV. Урок узагальнення та систематизації знань, умінь, навичок: Систематизувати (узагальнювати) знання учнів про... Поглиблювати знання (уявлення) про...V. Урок контролю та корекції: Коригувати навички (вміння) учнів... Контролювати рівень (ступінь) сформованості знань, умінь, навичок.Примітка: Деякі педагоги виокремлюють яке окремий тип уроку підсумковий, мета якого—узагальнювати весь матеріал з урахуванням результатів контролю й корекції з даної теми (розділу програми). Такий урок можна проводити після уроку контролю та корекції.б) багатоцільовий урок (має кілька провідних завдань, які притаманні окремим моноцільовим урокам). І. Комбінований урок - перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі.ІІ. Нестандартні урокиФорми нестандартних уроків Урок захисту проектів. Урок-діалог. Урок-роздум. Урок-занурення. Урок-панорама. Урок нестандартної лекції. Урок-подорож. Урок-експедиція. Урок-дослідження. Урок-інсценування. Нестандартні форми навчальних конференцій. Урок-екскурсія. Урок творчості. Проблемний урок. Урок рольових ситуацій (ігор). Урок-диспут (дискусія). Урок-гра (КВК, "Щасливий випадок", "Поле чудес" інші конкурси та вікторини). Урок-консультація (мікрогрупи, пари, 4x4x4). Урок-презентація (реклама). Урок-аукціон. Тренінг. Консалтинг. Рольова гра (ділова). Робота в групах: тематичних, творчих, проблемних, цільових, постійних, тимчасових. Інтерактивні міні-лекції.Класичні типи уроків, які при використанні нетрадиційних форм і прийомів характеризуються як нестандартні:урок формування нових знань: навчання навичкам та вмінням, застосування їх на практиці — ЧПКМ, "мозковий штурм" (атака), ланцюжок міркувань, експрес орфограм (визначень), сенкан (5-й рядок), "спрогнозуй", "сформулюй";урок систематизації та узагальнення: повторення та закріплення знань, навичок, вмінь — робота в мікрогрупах або парах, "точка зору (ТЗ)", "захисти позицію (ЗП)", панорама думок", направлене питання, "вільний мікрофон", "акваріум", "відкрите опитування", "тезис — аргумент — висновок (ТАВ)", "Закінчи строку" (відкриті запитання);урок контролю: перевірка знань, вмінь (усний, письмовий, комплексний) — тематичні, вибіркові, розподільні, творчі вправи; тести, конкурсні завдання, вікторини, лото, кросворди, колоквіум.Мета уроку: навчальна (надбання, розвиток, удосконалення знань, умінь, навичок); розвивальна (розвиток здібностей особистості: логічне мислення, зв'язне мовлення, уява); виховна (виховання особистості: культура, ціннісні орієнтації, взаємини, поведінка, спілкування, світогляд); практична (для уроків іноземної мови).Формування розвивальної мети: Розвивати (уяву, фантазію, зв'язне мовлення, логічне мислення, вміння аналізувати, встановлювати головне, знаходити причинно-наслідкові зв'язки, узагальнювати, доводити, самостійно застосовувати правило).Формулювання виховної мети: Виховувати... Пробуджувати почуття... Заохочувати до... Формувати позитивне ставлення до навчання... Виховувати інтерес до...Типові помилки У поурочному плані мета уроку не збігається з типом уроку (наприклад, урок — засвоєння нових знань, мета — систематизація та поглиблення знань про ...), зміст окремих етапів уроку не завжди відповідає меті. Мету та етапи уроку визначено за типологією В. Онищука, а тип уроку за іншими класифікаціями (наприклад, мета — ознайомити учнів з теорією.., етапи відповідають уроку засвоєння нових знань, тип — урок-конференція).