ВСТУП Актуальність теми дослідження. Забезпечення енергетичної та екологічної безпеки в умовах подолання кризового стану в економіці України на основі її структурної перебудови можливо здійснити у стислі строки лише спираючись на ресурси держави. Важливе значення при цьому матимуть відносини в сфері видобування мінерально-сировинних ресурсів [181], які потребують детального наукового дослідження та належного законодавчого врегулювання як самостійного інституту права надрокористування. На 1 січня 2005 року державним балансом запасів корисних копалин враховано близько 8 тисяч родовищ з 96 видів корисних копалин, 3349 родовищ корисних копалин (РКК) освоєно промисловістю, та на їх базі функціонує понад 2 тисячі гірничодобувних підприємств. Втім, не зважаючи на наявність у чинному Кодексі України про надра (КпН) [166] та Гірничому Законі України (ГЗУ) [174] низки правових норм, що стосуються видобування корисних копалин (ВКК), на сьогодні сталого механізму його правового забезпечення не сформовано. Відсутність комплексного дослідження інституту права ВКК в межах екологічного права України зумовила необхідність теоретичного визначення його поняття, видів, об’єктно-суб’єктного складу, практичного вирішення організаційного, процесуального, економічного та юрисдикційного забезпечення, а також виявлення перспектив розвитку та вдосконалення гірничого законодавства, що регулює відносини в сфері ВКК. Процесу виникнення права ВКК притаманна певна непослідовність, а іноді й некоректність етапів, нечіткість, нелогічність чи просто відсутність дефінітивних норм щодо окремих категорій нормативно-правових актів, що носить не тільки міжрівневий (законодавчий та підзаконний), а й міжгалузевий характер, самі ж акти не рідко змістовно неузгоджені, з наявними прогалинами, наслідком чого є непорозуміння, що виникають під час їх застосування, непоінформованість суб’єктів та недостатня визначеність і диференційованість об’єктів, невиправдана поліваріативність дозвільних систем і видова безальтернативність дозволів, що в сукупності, свідчить про невисоку ефективність, низьку інвестиційну привабливість існуючої дозвільної системи в Україні щодо ВКК та недостатність комплексного правового забезпечення в цій сфері. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в контексті науково-дослідних робіт з теми “Проблеми формування та систематизації законодавства України в сфері паливно-енергетичного комплексу” (2002-2003 р.р., № держреєстрації 0102U00336) та „Дослідження сучасного стану правової урегульованості трудових та гірничих відносин в Україні” (2005 – 2007 р.р. № держреєстрації 0106U012169), які розроблялися кафедрою цивільного та господарського права юридичного факультету Національного гірничого університету. Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у поглибленні теорії та практики гірничого права науковими знаннями про проблеми формування права ВКК, його поняття, види, генезу та місце в системі права надрокористування, а також про механізм правового забезпечення ВКК. Завдання дослідження, відображаючи конкретизацію його мети, полягають в наступному: - ґрунтовному аналізі загальнотеоретичної, спеціально-юридичної, гірничо-геологічної літератури, а також законодавства у сфері видобування корисних копалин в Україні та в ряді інших країн; - розкритті змісту наукових категорій, необхідних для поняття права видобування корисних копалин, його організаційного, функціонального, процесуального, економічного забезпечення та відповідальності в зазначеній сфері; - формулюванні на основі відповідних висновків пропозицій по вдосконаленню чинного законодавства у сфері видобування корисних копалин.^ Об’єктом дослідження є нормативно-правові акти різних рівнів юридичної сили, що регламентують гірничі відносини, практика їх застосування, наукові доробки та історичні пам’ятки, а також діяльність, документи та інформація у сфері ВКК.^ Предметом дослідження є сукупність відносин повязаних із ВКК, як окремий різновид правовідносин у сфері користування надрами.Методологічною основою дисертації виступає науковий аналіз правових доктрин та окремих правових норм, необхідність проведення якого викликана потребою виявлення закономірностей взаємодії досліджуваних явищ, залежності фактичного стану суспільних відносин від рівня їх правової урегульованості, що зумовило застосування, перш за все, методу діалектики. У ході підготовки дисертації були використані також методи історичного, порівняльно-правового, формально-логічного, структурно-функціонального, системного аналізу та комплексний метод. Дослідження генези становлення законодавства у сфері видобування корисних копалин здійснювалося за допомогою методу історичного аналізу. Порівняльно-правовий метод покладений в основу аналізу законодавства України в сфері видобування корисних копалин та відповідного законодавства зарубіжних країн. Тлумачення норм права у поєднанні з формально-логічним методом слугували виявленню недоліків існуючого механізму правового забезпечення видобування корисних копалин та шляхів його вдосконалення. З позицій структурно-функціонального аналізу було досліджено питання організаційно-правового та функціонального забезпечення видобування корисних копалин. Метод системного аналізу використано під час виділення ознак права видобування корисних копалин та визначення його місця в системі права надрокористування. За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень, прикладних положень дисертаційного дослідження, а також наукових положень, що виносяться на захист.^ Теоретичною основою дослідження стали праці відомих вчених правознавців України у галузі гірничого та екологічного права: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, І.І. Каракаша, І.М. Козьякова, О.О. Погрібного, С.В. Размєтаєва, О. Сурілової, М.В. Шульги, О.П. Шем’якова та інших. В роботі також використано доробки представників радянської, російської та зарубіжної правової науки: Абамелєк – Лазарєва, Г.О. Аксеньонка, С.А. Боголюбова, Г.С. Башмакова, Т. Баттона, А.Б. Грамматчикова, Л.А. Заславської, М.І. Клеандрова, Б.Д. Клюкіна, М.Є. Кочіна, О.С. Колбасова, М.І. Краснова, О.М. Курського, Б.А. Лісковця, Н.В. Мухітдінова, Л.Г. Навроцької, В.Г. Плахути, М.Є. Певзнєра, О.І. Пєрчіка, С.А. Сосни, В.Г. Струкгова, Н.А. Сиродоєва, Теплова О.М., Трубецького К.М., Удінцева В.А., Штофа А.А., Юр. Ч. Дослідження автором проведено, базуючись на визнаних працях науковців в галузях гірничої справи, геології та екології: М.І. Агошкова, Г.О. Білявського, В.І. Вернадського, П. Загороднюка, Г.Г. Півняка, М.Ф. Реймерса, В.В. Ржевського, Р.С. Фурдуя та інших.^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в юридичній науці України виконане комплексне дослідження права видобування корисних копалин як самостійного правового інституту на основі чинного законодавства України та законодавства ряду зарубіжних країн. Новизна дослідження характеризується положеннями, які виносяться на захист: 1. Вперше розроблено інтеграційно-диференційовану модель юридичної категорії „надра” з конкретизацією та індивідуальним визначенням її структурних об’єктів: а) на зовнішньому інтеграційному рівні – загальний об’єкт права власності народу України, як частина довкілля у межах території держави, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, що потребує комплексного й раціонального використання та охорони, здійснення заходів щодо відвернення небезпечних наслідків впливу еволюції та експлуатації надр на людину, майно і природу. б) на зовнішньому диференційному рівні – об’єкт права природокористування, надра виступають складовою геологічного середовища як частина земної кори (геосфери), що перебуваючи в природному або техногенному стані, може взаємодіяти з іншими частинами довкілля (ландшафтною, ґрунтовою, атмосферною та гідросферною оболонками); в) на внутрішньому інтеграційному рівні - об’єкт права надрокористування, надра є самостійним об’єктом як сукупність ресурсів і ділянок надр (речовина, простір, енергія, інформація), що акумулюються у ДФН і використовується в процесі антропо- чи техногенної діяльності виходячи з потреб суспільства та його науково-технічних можливостей у передбачених законом видах (метою); г) на внутрішньому диференційному рівні – загальний об’єкт права ВКК, надра являють собою утилітарні нагромадження мінеральних речовин, як такі, що підготовлені до промислового освоєння або розробляються (перебувають в експлуатації) родовища всіх видів корисних копалин з оціненими запасами та обліковані у ДФ РКК. 2. Дістали подальший розвиток теоретичні висновки про те, що: а) у структурі права надрокористування, як підгалузі гірничого права, самостійне місце займає полівидовий комплексний правовий інститут - право видобування корисних копалин, як така система юридичних норм і засобів, за допомогою яких здійснюється регулювання відносин щодо забезпечення раціональної, екологічно та технологічно безпечної діяльності з вилучення корисних копалин з надр та їх охорони, задоволення потреб суб’єктів у мінеральній сировині та захисту їх прав; б) під складом права ВКК слід розуміти сукупність найбільш суттєвих, типових та універсальних юридичних ознак об’єктивного (об’єкт, об’єктивна сторона) та суб’єктивного (суб’єкт, суб’єктивна сторона) характеру, що розкривають ВКК як передбачене законом право суб’єкта одержувати мінеральні ресурси від наданого об’єкту надр, при цьому право ВКК та його склад співвідносяться між собою як явище та юридичне уявлення про нього; в) розмежування різних видів права користування надрами, які передбачають у своєму складі однакові або тотожні дії суб’єктів, доцільно проводити на підставі кваліфікації кожного із юридичних складів за змістом суб’єктивних та об’єктивних ознак, що дає можливість не тільки диференціювати правові режими окремих видів об’єктів надр (георесурсів), а й оцінити правомірність дій суб’єктів їх використання; дослідно-промислову розробку та промислову розробку РКК можна розрізнити як за умовами так і за їх наслідками: - суб’єкт, мета, об’єкт видобування; - орган регулювання та контролювання; - дозвільний механізм, місце обліку; - підстави, вимоги, строк, обсяг діяльності. 3. Корисні копалини, як об’єкт правового регулювання, характеризуються поліфункціональними зв’язками з елементами складу видобування, котрі об’єктивуються у відповідних рисах, що мають важливі наслідки для відособлення їх правових режимів: – геологічні, екологічні, економічні, соціально-трудові, міжнародні, інформаційні, технологічні, виробничі, історико-культурні, лікувально-оздоровчі, юридичні. 4. Вперше визначено з позицій теорії кваліфікації права природокористування: а) родовий об'єкт права ВКК, яким слід вважати гірничий відвід - конкретну, фізично індивідуалізовану відособленням в натурі (місцезнаходженням, глибиною і координатами меж, площею, запасами і видом корисних копалин), юридично відокремлену засвідченням актом (обліковану реєстровим номером у встановленому місці фіксації) ділянку надр, надану уповноваженим державним органом спеціально ліцензованому суб’єкту для промислової розробки РКК на підставі затвердженого проекту. З приводу родового об’єкту права ВКК може виникати певне коло однорідних (тотожних) за своєю соціально-економічною сутністю суспільних відносин, що регулюються єдиним комплексом взаємозалежних гірничогеологічних правових норм; б) безпосередній об'єкт права ВКК, яким слід вважати запаси корисних копалин (Proved mineral reserves) - об’єм корисних копалин і компонентів, виявлений та підрахований на місці залягання в ідентифікованому РКК (за кожним видом корисних копалин і напрямом їх промислового використання, по кожному об’єкту, в одиницях маси або об’єму), облікований у державному балансі запасів корисних копалин, врахований на підставі оформленого акту у ДФ РКК передачею на баланс суб’єкта експлуатації, обчислений як об’єкт стягнення плати за користування надрами та списання; в якості основного безпосереднього об'єкта слід розглядати запаси основних корисних копалин і компонентів, додаткового обов'язкового – гірничі (розкривні та супутні) породи та відходи гірничого виробництва, факультативного – запаси супутніх корисних копалин і компонентів, оцінені ДКЗ. З приводу безпосереднього об’єкту можуть виникати відносини у сфері конкретного складу надрокористування, що регулюються певною нормою гірничого законодавства. 5. Вперше одержані наукові класифікації видів права ВКК за суб’єктивними та об’єктивними критеріями: - організаційно-правовий стан суб’єкту ( правовий статус, форма організації, форма власності, кількісний стан); - техніко-економічний стан суб’єкту (економічний стан, стан промислової безпеки); - просторово-часовий стан суб’єкту (просторово-територіальний стан, часовий стан); - мета видобування; - мотив видобування; - режим видобування (режим, строковість, платність); - проектно-дослідницький стан об’єкту (стан геолого-економічного вивчення, стан підготовленості до освоєння, стан ризику проекту); - технологічний стан об’єкту (стан освоєння, умови розробки, спосіб відпрацювання, спосіб ведення гірничих робіт, вид гірничої технології); - геологічний стан об’єкту (складність геологічної будови, природа походження, складність мінералогічної будови, вид корисної копалини, фізичний стан корисної копалини, вид суміжного природного ресурсу, місце знаходження території видобування); - економічний стан об’єкту (категорія запасів корисних копалин, собівартість видобутку); - кількісно-якісний стан об’єкту (промислове значення, обсяг на місті залягання, особливості обліку, показники державних стандартів); - стан екологічної безпеки об’єкту (наслідки видобування на стадії проектування, будівництва, експлуатації, ліквідації, консервації, наслідки видобування для надр, людей, довкілля, майна, держави). 6. Дістало подальший розвиток ствердження, що в Україні створена науково необґрунтовано складна, міжгалузева дозвільна система в сфері ВКК, в якій останнє розглядається як діяльність з користування надрами (дозвіл - гірниче законодавство), господарська діяльність (ліцензія – господарське законодавство) та діяльність підвищеної небезпеки (дозвіл – трудове законодавство), з диференціацією її правових режимів за критеріями конкурентності, строковості дозволу, місця видобування, розвиненості виробництва, виду РКК та корисної копалини, при цьому, як структурна стадія процесуального забезпечення вона може бути реалізована однією з систем надання дозволів: 1) конкурсною; 2) позаконкурсною (безаукціонною); 3) аукціонною; 4) конкурсною (альтернативною або безальтернативною) по УРП (двосторонню, багатосторонню); 5) безконкурсною по УРП; 6) тендерною (закритою або відкритою). 7. Дістали подальший розвиток визначення окремих категорій у сфері правового забезпечення ВКК: а) виникнення права ВКК як складного, послідовно-паралельний процесу, за якого окремі елементи цього права формуються (основні), змінюються (допоміжні) або реалізуються (проміжні) на певних стадіях і етапах надання дозвільних документів і природних ресурсів, обумовлюючи відповідний юридичний склад дій та подій, а також зміст інтеграційно-диференційованих повноважень суб’єктів надрокористування під час їх набуття, виникнення та реалізації по відношенню до конкретно визначених об’єктів надр; б) плати за користування надрами для ВКК як форми реалізації економіко-правових відносин з приводу податкових і неподаткових надходжень між власником ресурсів надр в особі держави та надрокористувачем в особі суб'єкта господарювання, що здійснює ВКК; в) державного гірничого нагляду в сфері ВКК як регламентовану законодавством систему гірничотехнічних і організаційно-правових заходів, яка забезпечується інспекційною діяльністю спеціально уповноваженого державного органу шляхом періодичних комплексних обстежень чи оперативних вибіркових перевірок з виконанням контрольно-наглядових, погоджувально-дозволяючих і експертно-інформаційних функцій та спрямовується на забезпечення точного й однакового додержання, виконання та використання суб’єктами ВКК актів законодавства, стандартів, правил, норм, встановлених вимог і показників в процесі експлуатації об’єктів ВКК та інших видів гірничих робіт, безпосередньо або опосередковано пов’язаних з підготовкою, супроводженням та припиненням чи призупиненням ВКК; г) незаконного ВКК загальнодержавного значення як вчинені з прямим умислом дії фізичної осудної особи щодо відділення та вилучення усіма можливими способами і знаряддями з природних (геогенних) чи техногенних ділянок державного фонду надр у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони запасів корисних копалин і компонентів, які віднесені законодавством до переліку таких, що мають загальнодержавне значення, без спеціального дозволу на користування надрами, при закінченні строку, під час зупинення дії або після його анулювання, а так само проведення видобувних робіт за межами гірничого відводу, засвідченими у наданому в установленому порядку акті уповноваженого державного органу. 8. Удосконалено ствердження, що реалізація економіко-правового механізму в сфері ВКК забезпечується системою специфічних організаційних, економічних і правових засобів, спрямування яких відносно суб’єктів цього виду надрокористування має такі форми: 1) гірничо-економічні нормативи: а) нормативи плати за загальний режим ВКК; б) нормативи плати за особливий режим ВКК; в) збір за ГРР виконані за рахунок держбюджету; г) збір за надання спеціального дозволу на користування надрами для ВКК; д) плата за видачу ліцензії на ВКК ЗДЗ; є) акцизний збір; 2) гірничо-економічні квоти (ліміти): а) пооб’єктні квоти на видобуток корисних копалин; б) обсяги (рівні) ВКК; в) нормативи втрат корисних копалин під час їх видобування; 3) гірничо-економічні процедури: а) вибір форми внесення плати за ВКК; б) податковий контроль (перевірка) - правильності обчислення, своєчасності і повноти справляння, складання розрахунків плати та їх подання; платників, що розробляють ВКК не за місцем реєстрації; в) податковий облік - платників плати за ВКК та їх філій; - нарахованих і сплачених сум плати за ВКК; - повідомлень надання дозволу на початок ведення гірничих робі; г) гірничий аудит (контроль, перевірка) - договірних умов користування надрами; - правильності визначення обсягів видобування і погашення запасів; – дотримання квот; д) повернення і зарахування неправильно сплачених сум плати за ВКК; 4) гірничо-економічні санкції; 5) юридична відповідальність. 9. Доведено, що основою економіко-правового забезпечення у сфері ВКК є нормативи плати, що встановлюються як базові із зовнішнім рівнем диференціації по окремим видам чи групам корисних копалин, близьких за призначенням, та в подальшому диференціюються, на внутрішньому рівні, залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації РКК, можуть переглядатися у разі зміни умов господарювання (оподаткування, кон'юнктура ринку, інфляція) або внаслідок вичерпання запасів надр, при цьому факторами їх визначення виступають: - вид корисних копалин; - розрахункова одиниця; - одиниця виміру; - глибина залягання покладів; - середньозважена ціна корисних копалин на аукціоні; - вид РКК; - спосіб видобування; - тип сировини (руди); - середній або граничний вміст корисного компонента, а родові об’єкти плати за ВКК, залежно від виду, можуть бути представлені: - обсягами фактично погашених у надрах балансових та позабалансових запасів корисних копалин; - обсягами видобутих корисних копалин; - вартістю мінеральної сировини (продукції переробки), причому на кінцевий абсолютний розмір плати впливає застосування постійних або тимчасових підстав для її підвищення, зменшення, зниження, корегування або звільнення від неї. 10. Аргументовано необхідність удосконалення чинного законодавства шляхом внесення змін та доповнень до КпН, ГЗУ інших законодавчих і підзаконних актів, які б регламентували та гарантували можливість реалізації права ВКК, а саме: - внести зміни у положення ч. 3 ст. 16 КпН про попереднє погодження надання земельної ділянки для потреб користування надрами та у положення Порядку надання гірничих відводів про подання погоджувального документу від землеволодільця щодо надання гірничого відводу відповідно до норм ЗК України (пп. 3-5 ст. 123); - розробити для реалізації довгострокових Енергетичної стратегії та Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України комплексну систему організаційно-правового та функціонального забезпечення у сфері ВКК в законі „Про державне регулювання та управління в галузі використання і охорони надр”; - розробити й прийняти Закон України „Про плату за користування надрами”, де структурним розділом мають бути врегульованими питання „Плати за користування надрами для ВКК”, а саме: - правові засади порядку обчислення та справляння платежів за ВКК; - суб’єкти і об’єкти справляння платежів; - порядок визначення обсягу погашених балансових запасів корисних копалин; - нормативи плати за ВКК; - окремі види платежів, пов’язаних з ВКК (наднормативні втрати, видобування понад встановлені квоти, видобування позабалансових запасів, розробка комплексних і комбінованих РКК, видобування окремих видів корисних копалин, надання та продаж спеціальних дозволів, збір за ГРР); - податковий і бухгалтерський облік; - гірничий аудит; - порядок подання розрахунків і внесення плати; - пільги, фінансовий контроль, перевірки та відповідальність.^ Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання сформульованих у роботі положень в процесі вдосконалення чинного гірничого законодавства, у правозастосовчій практиці, при подальшому реформуванні правового забезпечення гірничої справи. Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі – при проведенні лекційних, практичних і семінарських заняттях, при підготовці посібників, підручників, вдосконаленні навчально-методичних матеріалів з курсів „Екологічне право”, „Гірниче право” та спецкурсів з проблем права надрокористування, а також у практиці здійснення гірничої справи, в тому числі у процесі реалізації та захисту прав суб’єктів гірничої справи, а також слугувати основою подальших наукових досліджень права ВКК.Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були апробовані у наукових статтях, у навчальному процесі юридичного факультету Національного гірничого університету, повідомленнях на наукових та науково-практичних конференціях, семінарах, зокрема: 1. Кірін Р. Промислова та дослідно-промислова розробка РКК: розмежування правових режимів // Матеріали Міжнародної наукової конференції “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” – Хмельницький: Вісник ХІУП. – Спец. випуск №1. – 2002. – С. 156 – 157. 2. Кірін Р.С. Радянська доба розвитку гірничого законодавства України // Збірник наукових праць ІІ Всеукраїнської наукової конференції „Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави”. Одеса: „Юридична література”. - 2003. - С.158-160.3. Кірін Р.С. Геологічні та міжнародно-правові ознаки меж юридичної категорії „надра” // Матеріали Міжнародної наукової конференції „Формування правової системи в Україні на сучасному етапі”. – Дніпропетровськ, ДНУ. – 2005. – С 405 - 410. Важливі положення дисертації були викладені і обговорювались на науковій конференції “Історія розвитку правової думки в Київському університеті” (17 вересня 1999 року), науково-практичному семінарі аспірантів і здобувачів юридичного факультету Київського національного університету (17 жовтня 2001 року), науково-практичній конференції „Проблеми розвитку підприємства ТОВ ПП „Нерудстройпром” в сфері розробки П’ятихатського родовища вогнетривких глин” (9 червня 2005 року), засіданнях кафедри трудового, земельного та екологічного права Київського національного університету та кафедри цивільного та господарського права Національного гірничого університету (1998 – 2006 рр.). Результати дослідження апробовані також у навчальному процесі при проведенні лекційних та практичних занять і підготовки курсових та дипломних робіт з курсів „Гірниче та геологічне право”, „Енергетичне право” для студентів юридичного факультету, з курсу „Екологічне право” для студентів юридичного та гірничого факультетів Національного гірничого університету.Публікації. Основні результати дисертації викладені в 8 публікаціях: Кірін Р.С. Формування гірничого законодавства на території України // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. – Юридичні науки.–2000.–Вип.–39.–С.56-60. Кірін Р.С. Принципи законодавчого регулювання видобування корисних копалин: історико-правовий аналіз // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. – Юридичні науки.–2001.–Вип.–41.–С.74-80. Кірін Р.С. Поняття надр: еколого-правові аспекти // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. – Юридичні науки.–2001.–Вип.–44.–С.47-54.Кірін Р.С. Лексикологічні ознаки меж юридичної категорії “надра” // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. - Збірник наукових статей Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. - 2001. - Вип. VII. - С. 122 - 126. Кірін Р.С. Надра як диференційований об’єкт права видобування корисних копалин // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 3. – С. 87-90. Кірін Р.С. Розвиток надроправового елемента в структурі екологічного права // Вісник Запорізького юридичного інституту.-2002.-Вип.1.-С.57-63.Кірін Р.С. Гірниче законодавство західноукраїнських земель австрійської доби // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. - Збірник наукових статей Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. - 2004. - Вип. XIV. - С. 23 - 35. Кірін Р.С. Види права видобування корисних копалин за суб’єктивними ознаками // Вісник КНУ ім. Т.Шевченка. Серія юридична. - № 63-64. – 2005. – С. 110 – 117. Кірін Р.С. Актуальні питання правового забезпечення видобування корисних копалин // Юридична Україна. – 2006. - № 11. – С. 62 – 68.Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження складається із вступу, двох розділів , що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатку. Повний обсяг дисертації становить 211 сторінок, із них основного тексту - 177, список використаних джерел займає 30 сторінок і містить 334 використаних джерела.РОЗДІЛ 1^ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПРАВА ВИДОБУВАННЯКОРИСНИХ КОПАЛИН1.1. Корисні копалини як об’єкт правового регулювання, використання і охорони Природний зв’язок корисних копалин з надрами, як загальним об’єктом гірничого права, обумовлює очевидну необхідність з’ясування й їх еколого-правового співвідношення. Подібний аналіз здійснимо з метою визначення характеризуючих ознак (особливостей) понять „корисні копалини” і “надра”, які випливають саме з функціонального використання та цільового призначення останнього як в цілому так і окремих його частин. Втім, на нашу думку, дослідженню юридичної природи цих категорій має передувати з’ясування деяких їх лексикологічних аспектів (лексикологічної функції), оскільки від чіткого розуміння витоків певного терміну залежить правильність підходів до аналізу сфер його застосування. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.comПодібну пооб’єктну класифікацію можна запропонувати і на внутрішньому рівні категорії „надра”. Якщо на зовнішньому рівні надра є часткою системи „довкілля – геологічне середовище – надра”, то наступними ланками в складі земної кори виступають гірничий масив (ст. 1 ГЗУ), РКК [311], гірничий відвід (ст. 17 КпН), поклад корисних копалин [311], корисна копалина, запаси корисних копалин [311], корисний компонент. Втім, навіть поверхневий аналіз цієї ланки свідчить про наявну диференціацію та різноманітність призначень кожного із вказаних еколого-правових об’єктів, а отже – певне співвідношення змісту виконуваних ними функцій. Аналізуючи поняття „корисні копалини”, слід зазначити, що за змістом термін „корисний” розкривається як „такий, що складає ту частку цілого, котра може бути використана за безпосереднім призначенням (метою, справою)”, а „копалина” – „така, що видобувається (вилучається, відділяється) з надр (земної кори)”. Отже, в лексикологічному плані „корисні копалини” – це „вилучена з надр частина земної кори, яка безпосередньо використовується для задоволення певної мети”. З проведеного аналізу законодавчого поняття категорії „надра” витікає відповідь про місце та їх співвідношення із категорією „корисні копалини”, а саме – корисні копалини є складовою частиною надр (земної кори). Тобто, з екологічної точки зору, вони, перебуваючи у тісному внутрішньому зв’язку, зовні є частиною довкілля. З правової точки зору ці поняття відрізняються за своїм обсягом, а саме – „корисні копалини” співвідносяться із „надрами” як частина до цілого. Це, в свою чергу, обумовлює специфіку юридичних ознак цих категорій. Однак, подібне зіставлення не розкриває повною мірою всієї ланки, яка наповнена й іншими еколого-правовими об’єктами, що відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні сталої правової ланки „надра – корисні копалини” [232]11. З цього визначення виділяємо наступні законодавчі ознаки та види корисних копалин. За ознаками міри та напряму використання: а) природні корисні копалини, придатні для промислового використання; б) техногенні корисні копалини, придатні для промислового використання. За ознакою походження: а) корисні копалини органічного походження; б) корисні копалини неорганічного походження. За ознакою розташування: 1) природні корисні копалини, зосереджені: а) у надрах; б) на поверхні землі; в) у джерелах вод і газів; г) на дні водоймищ; 2) техногенні корисні копалини, зосереджені: а) в місцях видалення відходів виробництва; б) в місцях втрат продуктів переробки мінеральної сировини. Більш вузьке визначення корисних копалин наведено у ст. 1 ГЗУ, за яким корисні копалини – це природні мінеральні речовини, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки. Отже за ознакою стадії використання маємо корисні копалини: а) для використання у безпосередньому вигляді; б) для використання у переробленому вигляді 21. Таким чином, за ознакою мети видобування розрізняємо: а) основні корисні копалини та компоненти; б) супутні корисні копалини та компоненти; в) спільно залягаючи корисні копалини. До останніх відносяться корисні копалини, що селективно видобуваються у процесі видобутку основних корисних копалин. За ознакою структури можна виділити: а) прості (однокомпонентні) корисні копалини; б) комплексні корисні копалини. До критеріїв класифікації корисних копалин належать також ступінь розповсюдження в надрах України та їх економічна значущість. За ознакою значущості вони поділяються на: а) корисні копалини загальнодержавного значення (ЗДЗ); б) корисні копалини місцевого значення (МЗ); в) корисні копалини стратегічно важливого значення (СВЗ) для економіки України. Перелік корисних копалин ЗДЗ [219] 2 включає: а) горючі; б) металічні руди; в) неметалічні; г) води; д) грязі лікувальні; є) інертні гази. При чому окремі корисні копалини можуть використовуватися у декількох напрямах, належність РКК до якого визначає ДКЗ. До корисних копалин МЗ 3 належать: а) сировина для хімічних меліорантів ґрунтів; б) сировина для будівельного вапна та гіпсу; в) сировина для бутового каменю; г) сировина піщано-гравійна; д) сировина цегельно-черепична; є) інші корисні копалини, що не включені до Переліку корисних копалин ЗДЗ. Поділ корисних копалин на категорії має важливі юридичні наслідки, оскільки правовий режим ділянок надр, наданих у користування для видобування цих видів корисних копалин, має суттєві відмінності. Продовжуючи дослідження категорій, пов’язаних із поняттям корисних копалин, слід звернути увагу на такі категорії як – мінеральна сировина та товарна продукція гірничого виробництва, що використовуються у Класифікації 31. У зв’язку з цим можна виділити й цю ознаку (ступінь підготовки до реалізації) корисних копалин: а) корисні копалини, видобуті та перероблені (мінеральна сировина); б) корисні копалини, вироблені та підготовлені до реалізації (товарна продукція) 2. Крім того, корисні копалини характеризуються показником, що відображає їх кількісно-якісний стан - запаси корисних копалин і компонентів, поняття яких розкривається у Класифікації. За ступінню оцінки корисних копалин на місці залягання маємо: а) корисні копалини, обсяги яких виявлені; б) корисні копалини, обсяги яких підраховані. Наявність проаналізованих вище ознак свідчить про те, що і надра і корисні копалини, як об’єкти правового регулювання, використання та охорони слід розглядати у двох аспектах – інтеграційному та диференційованому. Саме цей підхід до дослідження об’єктів екологічного права, на прикладі відповідних функцій юридичного розуміння поняття “земля”, було вперше запропоновано акад. Андрейцевим В.І.[6] 3. В той же час, врахування у комплексному визначенні поняття про надра всіх ознак, як інтеграційного так і диференційованого характеру, повинне ґрунтуватися на самостійному аналізі місця та зв’язків надр серед складових довкілля, їх внутрішньої правової побудови, а також специфіки виняткового значення для країни. Для подальшого аналізу юридичних категорій “надра” та „корисні копалини” пропонується дослідити їх на основі багаторівневої інтеграційно-диференційованої моделі еколого-правового об’єкту41 [5, 14] (об'єкту права власності, природокористування, надрокористування, ВКК) і на цій підставі сформулювати відповідні функції. По-перше, в інтеграційному ракурсі, надра слід розглядати як базисну об'ємно-просторову, планетообразуючу оболонку. Ця ознака відображає геологічну функцію надр. Нижня межа цієї оболонки (земної кори) вважається також і нижньою межею географічної (ландшафтної) оболонки Землі [114], яка природно не є постійною. Верхня (зовнішня) межа земної кори також має варіаційний характер. Це може бути або гідросфера або атмосфера 2 - її складають поверхня суші та дно водоймищ (ст.1 КпН). Таким чином, призначення геологічної функції надр зосереджено не тільки у вирішенні питання виокремлення надр серед супутніх складових планети, а й у чіткому розподілі надр на відповідні георесурси з подальшим групуванням норм їх правового регулювання, використання та охорони. За іншою функцією надра виконують роль фундаменту рельєфу поверхні та дна водоймищ, частиною довкілля з наявною неоднорідністю структури (гірничі породи, рідкі та газоподібні утворення, пустощі), яка характеризується надзвичайною антропо- та техногенною небезпекою 3. Подібне явище, де спостерігається стійкий взаємозалежний та взаємовпливовий зв’язок елементів біо- та техносфери, можна розглядати як екологічну функцію надр. Логічно, що коли ми розглядаємо надра як мінерально-сировинну та паливно-енергетичну основу економічної незалежності держави, то і цю ознаку також слід вважати інтеграційною. Тобто необхідно виділити економічну функцію надр. Остання полягає, перш за все, у встановленні відповідного правового режиму для визначених надроресурсів за показниками їх значущості та окреслення прозорого економіко-правового механізму надрокористування для зацікавлених суб’єктів54. Оскільки у використанні георесурсів значне місце посідає “людський фактор”, то відповідно слід виділити соціально-трудову функцію надр. Якщо землю розглядати як операційну основу (активний ресурс) для системи розселення людей, розміщення галузей