Українська академія банківської справи НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ Азаренкова Галина Михайлівна УДК 336:65.012.32фінансові потоки економічних агентів:методологія та організація управлінняСпеціальність 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит Автореферат дисертації на здобуття наукового ступенядоктора економічних наукСуми – 2007 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Українській академії банківської справи Національного банку України.Науковий консультант – доктор економічних наук, професор^ Васюренко Олег Володимирович, Університет банківської справи Національного банку України, перший проректорОфіційні опоненти: доктор економічних наук, професор ^ Гуцал Ігор Степанович, Тернопільський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри банківського менеджменту та обліку; доктор економічних наук, професор ^ Єрмошенко Микола Миколайович, Національна академія управління, проректор з наукової роботи; доктор економічних наук, професорПримостка Людмила Олександрівна, Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту банківської діяльностіЗахист дисертації відбудеться “___” _________ 2007 р. о ___ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 55.081.01 в Українській академії банківської справи Національного банку України за адресою: 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57, зала засідань вченої ради. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Української академії банківської справи Національного банку України за адресою: 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57.Автореферат розісланий “___” _________ 2007 р.Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.М. Бурденко^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми дослідження. Питання вдосконалення фінансових відносин постійно знаходяться в полі зору дослідників. Основу такого зацікавлення визначають зміни в процесі формування та перерозподілу фінансових ресурсів суб’єктів господарювання виробничого сектора економіки країни, зростання обсягів банківського обслуговування внутрішньогосподарських і зовнішньоекономічних зв’язків, розвитку фондового ринку. Підсилюють таку зацікавленість швидкоплинні коливання стану фінансових ринків, використання новітніх інформаційних технологій, зростання конкуренції та глобалізація господарської діяльності. Водночас виявляється ціла низка проблемних питань, які потребують особливої уваги в умовах трансформації вітчизняної економіки. До таких питань слід віднести: переорієнтацію інвестиційних потоків із сировинного і фінансового секторів у несировинні галузі з метою стимулювання прогресуючих технологічних зрушень, активізацію капіталоутворення, забезпечення безперервності процесу впровадження фінансових інновацій, посилення ролі банківського сектора в економічному зростанні, підвищення ефективності управління ресурсним потенціалом банку тощо. Зазначене зумовлює не лише переосмислення, а й відповідне ставлення до ролі фінансового управління в цілому, де значне місце відводиться проблемі інтенсифікації та структурній оптимізації грошових і фінансових потоків. Не менш важливим є також питання взаємодії різних інститутів з погляду досягнення сталості економічного зростання за умов формування відкритої економіки, де вагоме місце знов-таки відводиться фінансовим аспектам. Проблеми формування, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів, організації їх управління, розвитку фінансових ринків, діяльності фінансових установ розглядаються на теоретичному і методологічному рівнях у фундаментальних роботах таких вітчизняних і зарубіжних учених-економістів: Г. Агасандяна, К. Арроу, О. Барановського, Р. Брейлі, П. Буряка, О. Василика, О. Васюренка, В. Глущенка, А. Гриценка, І. Гуцала, О. Дзюблюка, А. Єпіфанова, М. Єрмошенка, Т. Клебанової, В. Ковальова, Р. Коле, В. Корнєєва, Р. Лукаса, Б. Луціва, С. Льовочкіна, Х. Марковица, М. Матовнікова, Ф. Мишкіна, Я. Міркіна, А. Мороза, В. Опаріна, А. Пересади, Л. Примостки, І. Сала, В. Федосова, Дж. Форрестера та ін. Однак, незважаючи на значний обсяг публікацій з фінансової тематики, узагальнення й аналіз опублікованих робіт дозволили зробити висновок про те, що питання формування концептуальних та методологічних засад стосовно організації управління фінансовими потоками різних економічних агентів недостатньо розроблені як у науковому, так і в організаційно-прикладному аспектах. До того ж переважає фрагментарний підхід до аналізу різних аспектів проблеми управління фінансовими потоками. Одночасно об’єктивна необхідність подальшого поглиблення теоретичних, концептуальних, методологічних і прикладних досліджень пов’язана насамперед з необхідністю узагальнення змісту й сутності категорії “фінансовий потік”, розгляду потокового підходу з точки зору організації взаємодії в системі управління рухом фінансових та грошових ресурсів, визначення елемента організаційності у русі фінансових потоків, дослідження особливостей управління фінансовими потоками різних економічних агентів в умовах трансформаційних змін економіки. Це в остаточному підсумку і зумовило вибір теми, мети, завдань і напряму дослідження.^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота узгоджується з основними напрямками наукових результатів, теоретичних положень і висновків досліджень, що були проведені в рамках науково-дослідних робіт “Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні” (номер державної реєстрації 0102U006965) та “Регіональні аспекти розвитку банківського сектора (на прикладі Харківського регіону)” (номер державної реєстрації 0107U002815) згідно з планом наукових досліджень Національного банку України. У рамках даних робіт автором досліджено сталість руху фінансових потоків вітчизняного фондового ринку та особливості аналізу фінансових потоків банківських установ, обґрунтовано низку економетричних моделей, запропоновано графоаналітичну модель аналізу банківської діяльності. Результати наукових досліджень відображені у розділах наукових звітів вказаних тем, підготовлених дисертантом індивідуально.^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є формування теоретико-методологічних положень і науково-методичного забезпечення організації управління фінансовими потоками економічних агентів. Відповідно до мети дисертації поставлено та вирішено такі завдання:розкрити проблемні аспекти сталості руху фінансових ресурсів з точки зору еволюційного розвитку економічних відносин;узагальнити сутність і зміст фінансового потоку, виходячи з множинності рухів фінансових ресурсів між різними економічними агентами;визначити базові засади організації управління фінансовими потоками;проаналізувати взаємодію фінансових потоків;дослідити організаційність у русі фінансових потоків;розкрити ключові аспекти формування фінансових потоків на ринку цінних паперів та оцінити сталість їх руху;узагальнити методи і моделі у сфері аналізу та управління банківською діяльністю з точки зору потокового їх відображення;дослідити особливості аналізу фінансових потоків банків;визначити сталість руху фінансових потоків підприємств нефінансового сектора економіки;обґрунтувати науково-методичне забезпечення та пропозиції щодо вдосконалення організації управління фінансовими потоками для підвищення стійкості та безперервності їх руху.^ Об’єкт дослідження – фінансові потоки економічних агентів.Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади організації управління фінансовими потоками економічних агентів.^ Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження застосовувалися різні методи, а саме: методи логічного узагальнення: логіко-діалектичний та історичний – для розкриття проблемних питань сталості руху фінансових ресурсів, уточнення сутності та змісту категорії “фінансовий потік”; графоаналітичний метод – для аналізу, порівняння і наочного відображення статистичних даних з метою дослідження різноманітних фінансових потоків; системний та комплексний підходи – для обґрунтування і визначення основних положень відносно організації управління фінансовими потоками, розкриття організаційності у русі фінансових потоків; економіко-математичне моделювання (на підставі абстрагування та розв’язання систем рівнянь) – для визначення сталої взаємодії руху фінансових потоків економічних агентів, особливостей аналізу фінансових потоків фондового ринку та банківського сектора економіки.Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові документи з питань здійснення фінансової діяльності, функціонування банківського сектора економіки, фондового ринку, звітні дані Міністерства фінансів України, Держкомстату України, Національного банку України, Першої фондової торговельної системи України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, дані вітчизняних і зарубіжних науково-дослідницьких центрів, установ, організацій, звіти окремих суб’єктів господарювання. Теоретичною основою дослідження є наукові праці вітчизняних і закордонних вчених, фахівців з питань організації та управління фінансовими ресурсами, розвитку фінансових ринків, діяльності фінансових установ. Отримані в процесі дослідження теоретичні і методичні результати вирішують важливу наукову проблему обґрунтування теоретико-методологічних засад організації управління фінансовими потоками економічних агентів в умовах трансформаційних процесів економічного розвитку та досягнення на цій основі стабільного економічного зростання.^ Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:вперше:подано концепт “скелетон потоків фінансових ресурсів” на підставі узагальнення та розкриття організаційності у русі фінансових потоків як основи, що забезпечує поступальну динаміку економічного відтворення з погляду загальнотеоретичних засад функціонування цілісної фінансової системи, який дозволяє формалізувати опис сукупності різновидів фінансових потоків, їх взаємодію та сталість руху;введено узагальнюючу ознаку щодо врахування наявної асиметрії розподілу фінансових ресурсів в аналізі фінансових потоків банків відносно частки портфелів кредитів та цінних паперів банків регіону в їх загальному обсязі по банківській системі в цілому, що дозволяє елімінувати вплив відповідної регіональної нерівномірності у русі фінансових ресурсів з метою запобігання переоцінці індексів їх концентрації;виявлено віртуальний ефект обмеженого зростання вхідного потоку фінансових ресурсів підприємств реального сектора економіки, відповідно до якого при номінальному зростанні кредитних вкладень у реальну економіку і зростанні обсягів залучених ресурсів від населення сектор нефінансової економіки переходить до самофінансування. Обмеженість такого зростання підсилюється потребою у довгострокових інвестиційних ресурсах та значною кількістю збиткових підприємств;набуло подальшого розвитку:визначення змісту інтегративного регулювання руху фінансових ресурсів у різних сферах економіки на підставі аналізу розвитку кризових явищ у фінансовій сфері, яке дозволяє адекватно описати сутність відповідних впливів на сталість перехідних процесів в економічному розвитку;розкриття теоретико-сутнісних засад концепції управління фінансовими потоками економічних агентів через визначення безперервного процесу організації та реалізації множинності операцій, спрямованих на перетворення фінансових ресурсів в інші види ресурсів і, навпаки, за допомогою різноманітного інструментарію, що дозволяє досягти поставлених цілей з погляду кожного задіяного у цьому процесі суб’єкта господарювання;оцінка сталості руху фінансових потоків макрорівня на основі комплексного аналізу основних каналів розширення ендогенних грошових потоків. Серед ключових факторів виділено: динаміку зміни структури грошової маси, рівень монетизації економіки, потік електронних грошей, розрив між фактичним і нормативним значеннями грошового мультиплікатора, наявність сезонного коливання показників грошових агрегатів;удосконалено:сутнісну характеристику категорії “фінансовий потік” з урахуванням множинності суб’єктів господарювання на основі комплексного та системного розгляду існуючих теоретичних уявлень про поняття “фінансові ресурси”, “грошовий потік” та “потік”, що сприяло визначенню основних функцій фінансового потоку як об’єкта управління та процесу, розкриттю його типів, форм і видів;оцінку вартісної характеристики економічної інформації як основи узгодженості в русі фінансових потоків через побудову функціональних діаграм, які відображають взаємозалежність між вартістю окремих ресурсів та інформацією про ці ресурси для узагальнення ймовірних напрямків руху відповідних фінансових потоків або їх інтенсивності;підхід до графоаналітичного моделювання банківської діяльності з урахуванням теорії тензорів і нечітких множин, яке найбільш суттєво та адекватно описує банк завдяки структурованому розмежуванню загальної моделі у вигляді низки різних поверхонь, кожна з яких визначає рух окремих фінансових потоків банку та дозволяє ввести у розгляд перетини та профілі, які характеризують різні аспекти банківської діяльності;методику оціночного аналізу сталого руху фінансових потоків, взаємозалежних з формуванням портфеля цінних паперів банків на основі розгляду економетричної моделі, що враховує регіональну структуру розподілу банків;підхід до визначення оцінки сталості руху фінансових потоків банків з точки зору результативності їх діяльності на підставі моделі з біноміальною залежною змінною.^ Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що науково-методичне забезпечення та пропозиції, окремі теоретичні положення, які спрямовані на розв’язання різних аспектів проблеми організації управління фінансовими потоками, доведені до рівня практичних рекомендацій і, зокрема, дозволяють:удосконалити взаємодію між різними суб’єктами господарювання з погляду оптимізації руху їх фінансових потоків на підставі розгляду скелетону потоків відповідних фінансових ресурсів;розкрити змістовність розвитку фондового ринку на підставі запропонованого підходу до розгляду фондових індексів як відображення сталості руху відповідних фінансових потоків;розкрити змістовність наповнення портфеля цінних паперів банків за рахунок розгляду особливостей аналізу відповідних потоків;забезпечити адекватну оцінку діяльності банків на підставі розгляду загальної моделі організації управління банком. Наукові результати дисертаційної роботи знайшли практичне застосування в роботі окремих установ, що підтверджується відповідними актами та довідками. Зокрема наукові дослідження у сфері формування фінансових ресурсів суб’єктів господарювання були використані при проведенні наукової експертизи проектів законів України Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України (довідка № 16/3-1325 від 07.10.2005); економетричні моделі аналізу фінансових результатів діяльності банку – в роботі банку “Фінанси та Кредит” (довідка № 7-010000/689 від 31.01.2006); узагальнення щодо аналізу взаємозалежності та організації руху фінансових потоків банків і підприємств нефінансового сектора економіки, пропозиції щодо побудови системи управління фінансовими ресурсами підприємства на підставі концепції комплексного потокового управління – у практичній та аналітичній діяльності ВАТ “Харківський тракторний завод” (довідка № 60/69-НТЦ від 29.03.2007); графоаналітична модель банківської діяльності з урахуванням теорії тензорів і нечітких множин, узагальнення вартісних характеристик економічної інформації при розгляді взаємозалежності між вартістю та інформацією на окремі ресурси – в аналітичній діяльності АКІБ “УкрСиббанк” (довідка № 2107 від 23.04.2007). Рецензія завідувача кафедри банківської справи Дніпропетровського національного університету, доктора економічних наук, професора О. Шевцової на індивідуальну монографію здобувача “Фінансові потоки в системі економічних відносин” опублікована в журналі “Банківська справа” № 5-6 (71-72) 2006 р.^ Особистий внесок здобувача в роботах, які виконано у співавторстві, полягає в обґрунтуванні скелетону потоків фінансових ресурсів підприємства [23], узагальненні поточних тенденцій розвитку вітчизняного фондового ринку [42], визначенні важелів впливу держави на інвестиційні процеси в Україні [24], розгляді концепції управління бізнес-процесами та інструментів бізнес-процедур логістики [25, 28], узагальненні організаційних структур з управління фінансовими потоками банків [4], визначенні сутності й змісту фінансових ресурсів підприємства та оцінці ефективності його фінансового менеджменту [26, 32, 33], розгляді ключових засад діагностики результатів діяльності банківських установ [27], розкритті графоаналітичної моделі банківської діяльності на підставі аналізу руху її фінансових потоків [29], узагальненні методів управління ліквідністю банку [30], уточненні дефініції “фінансовий потік” [31], узагальненні змісту та сутності економічної інформації та розгляді особливостей дослідження часових рядів окремих монетарних показників [5], обґрунтуванні особливостей аналізу фінансових потоків, взаємозалежних з формуванням портфеля цінних паперів та оцінкою сталості руху фінансових потоків банків з погляду результатів їх діяльності [43, 44].^ Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку фінансів місцевого самоврядування в Україні” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми ринкової трансформації України” (м. Львів, 2002 р.), П’ятій всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України” (м. Суми, 2002 р.), Другій міжнародній конференції “Математичний аналіз та економіка” (м. Суми, 2003 р.), Міжнародному семінарі “Нова економіка і вища освіта” (м. Донецьк, 2003 р.), Першій міжнародній науково-технічній конференції “Инфотелекоммуникационные технологии в науке, производстве и образовании” (м. Ставрополь, Росія, 2004 р.), Другій всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Науково-практичній конференції “Перспективные разработки науки и техники” (м. Бєлгород, Росія, 2004 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період” (м. Чернівці, 2005 р.), Першій міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика” (м. Суми, 2006 р.).Публікації. Результати дисертації відображено у 44 наукових працях, в тому числі у 5 монографіях та 2 навчальних посібниках; 26 статей опубліковано у наукових журналах і збірниках наукових праць, що визнані ВАК України фаховими з економіки, 3 статті – в інших виданнях, 8 публікацій – у матеріалах конференцій. Загальний обсяг опублікованих робіт становить 116,38 друк. арк., з них особисто автору належить 65,98 друк. арк.^ Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел із 345 найменувань на 28 сторінках, 4 додатків на 12 сторінках. Повний обсяг роботи становить 383 сторінки, на яких розміщено 32 таблиці і 87 рисунків (з них 1 таблиця і 8 рисунків займають 9 окремих сторінок). Обсяг основного тексту складає 350 сторінок.^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об’єкт і предмет дослідження, сформульовано мету і завдання дослідження, розкрито загальну методику, наукову новизну й практичне значення одержаних результатів.^ У першому розділі “Проблемні питання сталості руху фінансових ресурсів з погляду еволюційного розвитку економічних відносин” досліджено сталість руху фінансових ресурсів з погляду трансформаційних процесів економічного розвитку, розкрито сутність і зміст дефініції “фінансові ресурси” на основі врахування її узагальнюючих ознак, визначено сутнісну характеристику категорії “фінансовий потік”. Аналіз трансформаційних перетворень економіки з погляду розвитку різних економічних систем дозволив констатувати, що сталість руху фінансових ресурсів слід розглядати не лише як інструмент змін, а й як один із індикаторів та суттєвих важелів механізму саморегуляції. Такий висновок ґрунтується на еволюційній економічній теорії, згідно з якою сутність трансформаційних змін відображується перш за все у фінансовій сфері, а саме у русі фінансових ресурсів, який, як було визначено, доцільно розглядати у взаємозв’язку із рухом інших ресурсів. Відмічено, що прояв трансформаційних особливостей визначається певними характеристиками інституційного середовища, яке є досить різним в Україні та країнах з розвиненою ринковою економікою. Встановлено, що це стосується високого ступеня державного втручання в регулювання ринкового середовища, недостатньої розвинутості окремих сегментів фінансового ринку, часової непередбачуваності зміни законодавчого забезпечення, неефективного корпоративного управління тощо. На підставі аналізу сутності процесів, які відбуваються під час трансформаційних змін, визначено, що нестійкий розвиток економіки у такому випадку пов’язаний із тривалістю процесів трансформаційних перетворень, де значну увагу слід приділити уникненню кризових явищ або принаймні попередженню їх виникнення, ключовим аспектом чого можна вважати безперервність руху фінансових ресурсів. При цьому в основі заходів щодо подолання кризових явищ, як правило, лежать припущення про безпомилковість дії ринкових сил. Проте аналіз досвіду розвитку світової фінансової системи та мотивів динаміки фінансових криз підтверджує існування причин нестабільності передусім у фінансовій сфері. Так, одним із значущих факторів виникнення фінансових криз є переміщення великого обсягу фінансових ресурсів і капіталу за короткий час. Водночас аналіз літературних джерел дозволив констатувати, що схема різних проявів фінансових криз є приблизно однаковою: неефективне управління рухом фінансових ресурсів (як на рівні держави, так і на рівні окремих суб’єктів господарювання) спричиняє відтік зовнішнього капіталу, що створює загрозу падіння курсу національної валюти, після чого іноземні інституціональні інвестори, які діяли на внутрішньому ринку, прагнуть вивести капітал і зафіксувати отриманий прибуток. Як результат – поширення кризи на різні сектори фінансового ринку. Більш детальний аналіз питань з проблематики виникнення кризових явищ під час трансформаційних процесів дозволив узагальнити й удосконалити загальну послідовність розвитку кризових явищ, яка, на відміну від існуючих, поєднує не тільки фактори, котрі спричиняють кризу, а й розкриває сутність її виникнення через наявні прорахунки в управлінні зовнішніми та внутрішніми потоками фінансових ресурсів, більш розгорнуто структурує окремі етапи розвитку негативних явищ. Для врахування опису негативних впливів на сталість перехідних процесів в економічному розвитку, які спричиняють виникнення фінансових криз, подальшого розвитку набуло розкриття визначення змісту інтегративного регулювання руху фінансових ресурсів у різних сферах економіки, сутність якого полягає в:розширенні сфери управління фінансовими ресурсами відповідно до зростання обсягів руху фінансових та інших видів ресурсів, капіталу, введення нових інструментів фінансового ринку, появи нових його учасників;максимальній інформаційній прозорості фінансових ринків;підвищенні рівня дій регулюючих органів на основі впровадження нових методів і підходів до управління рухом фінансових ресурсів. Зазначене розкриття визначення змісту інтегративного регулювання руху фінансових ресурсів дозволяє не тільки адекватно описати і визначити вплив руху фінансових ресурсів на розвиток трансформаційних змін в економіці, а й провести аналіз основних детермінант фінансового менеджменту, розкрити зміст організації управління фінансовими ресурсами різних суб’єктів господарювання в їх взаємозв’язку. З метою адекватного визначення впливу руху фінансових ресурсів на розвиток перехідної економіки та проведення аналізу основних детермінант з організації їх управління проведено узагальнюючий аналіз класифікаційних ознак дефініції “фінансові ресурси”, розкрито об’єктивну багатогранність визначення її сутності та змісту. Зокрема, з точки зору визначення основних підходів до аналізу дефініції “фінансові ресурси” з урахуванням відокремлення обороту фінансових ресурсів підприємств і фінансових ресурсів держави обґрунтовано доцільність уведення класифікаційної ознаки фінансових ресурсів за такою їх характеристикою, як інституціональна спрямованість. Це дозволяє не лише врахувати багатогранність у визначенні дефініції “фінансові ресурси” з позиції мікро- та макрорівнів, а й з погляду їх належності до певного інституціонального сектора економіки. Одночасно узагальненням такого розгляду слід вважати визначення змісту і сутності загальних фінансових ресурсів економіки, під якими запропоновано розуміти сукупність фінансових ресурсів усіх суб’єктів господарювання, у тому числі й такого, як держава, що відображує безперервність процесів руху та видозміни різноманітних фінансових ресурсів. Для розкриття змісту організації управління фінансовими ресурсами у їх взаємозв’язку проведено аналіз існуючих визначень категорії “фінансовий потік”, дефініцій “грошовий потік” і “потік”. Результатом такого дослідження стало уточнення сутності категорії “фінансовий потік” щодо врахування ключових її ознак з погляду функціонування різних економічних агентів у загальному фінансово-економічному просторі. Сутність такого уточнення полягає у можливості розмежування фінансових потоків на різних рівнях їх функціонування, розкритті взаємозв’язку їх руху з грошовими потоками та у визначенні генетичної природи виникнення тих або інших фінансових потоків. Серед основних функціональних ознак фінансового потоку, які розкривають його економічний зміст та сутність, виділено такі:фінансовий потік – це об’єкт фінансового управління будь-якого суб’єкта господарювання;фінансовий потік взаємопов’язаний з формуванням, розподілом і використанням різних функціональних капіталів;фінансовий потік узагальнює різні форми й види руху фінансових ресурсів певних суб’єктів господарювання;фінансовий потік як процес зумовлює досягнення певного економічного результату;фінансовий потік здійснюється у взаємозв’язку з грошовими потоками та з урахуванням фактора часу, відображує ліквідність фінансових ресурсів;фінансовий потік – цілеспрямований рух фінансових ресурсів відповідно до певної діяльності суб’єктів господарювання, що визначається відповідно до приналежності їх до деякого сектора економіки. У цілому визначення категорії “фінансовий потік” викладене в такій редакції: фінансовий потік – цілеспрямований рух, зміна (обсягів, типів, форм і видів) фінансових ресурсів певного суб’єкта господарювання, що здійснюються спільно з відповідними його грошовими потоками (еквівалентні фінансові потоки) або без них (безеквівалентні фінансові потоки), але обов’язково з урахуванням фактора часу, та відображує ліквідність зазначених фінансових ресурсів. Розгляд фінансового потоку у взаємозв’язку з ключовими категоріями фінансової сфери дозволив обґрунтувати тезу про те, що саме фінансовий потік матеріалізує економічні відносини щодо формування, розподілу та використання фінансових ресурсів різних суб’єктів господарювання. Отже, в цілому викладене дозволяє стверджувати, що в роботі подано найбільш повну характеристику дефініції “фінансовий потік”, яка значно доповнює існуючі відповідні теоретичні положення, надає їм логічної завершеності.^ У другому розділі “Базові засади організації управління фінансовими потоками” розкрито сутність комплексного потокового підходу в системі управління рухом фінансових і грошових ресурсів, узагальнено методичні основи аналізу, інструментарій і важелі організації управління фінансовими потоками. Управління фінансовими ресурсами будь-якого суб’єкта господарювання являє собою складну, багаторівневу систему, сталість функціонування якої забезпечується наявністю різних підходів, що розглядаються в теорії менеджменту. Це пов’язано з тим, що важко створити ефективну систему управління на базі тільки одного з концептуальних підходів. При цьому однозначність рекомендацій щодо застосування деякого підходу до управління ускладнюється великою кількістю суб’єктів господарювання, специфікою їх діяльності. Тож на практиці більш широке застосування знаходить комбінація окремих підходів. Разом з тим узгодженість у застосуванні комбінації різних підходів досягається завдяки комплексному їх розгляду. Отже, сполученням різних підходів до управління фінансовими ресурсами є впровадження комплексного підходу, який насамперед покликаний врахувати всі можливі прояви та наслідки взаємодії окремих потоків, а не лише визначення зв’язку між різними потоками. Встановлено, що саме потік може розглядатися як інструмент опису й управління деякою системою. Реалізація ж окремих цілей досягається низкою операцій з комплексного управління потоком різних ресурсів, що має такі системні властивості: всі операції реалізуються з урахуванням внутрішніх і зовнішніх факторів (обмежень); для реалізації будь-якої операції потрібен ресурс, при цьому ресурс може використовуватися одночасно декількома операціями; реалізація операції – це перетворення одних видів ресурсів в інші (таке перетворення завжди пов’язане з частковою або повною витратою деякого ресурсу); результатом операції є ресурс, що утвориться при виконанні операції як наслідок перетворення ресурсів. Зазначене в цілому визначає одну зі складових розкриття теоретико-сутнісних засад концепції управління фінансовими потоками економічних агентів. Разом з тим проведене узагальнення доцільності розгляду комплексного потокового управління у фінансовій сфері дозволило розкрити методологічні основи розуміння сутності фінансового потоку, до основних характеристик якого віднесено наступне: процес утворення та формування фінансових ресурсів визначається рухом грошових коштів; процес руху фінансових ресурсів деякою мірою визначає й рух грошових коштів; рух продуктів праці опосередковується з рухом грошових коштів, що виражається у вигляді різних форм категорії вартості, насамперед таких, як ціна та заробітна плата. При цьому слід враховувати, що саме розрив у взаємозалежному русі грошових, товарних і фінансових потоків є одним із факторів нестабільності економіки. Отже, сутнісна змістовність комплексного потокового управління у фінансовій сфері визначена як сукупність принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень. При цьому враховується рух продуктів праці, грошових коштів і фінансових ресурсів відповідно до таких загальновідомих підходів, як ресурсне, системне, комплексне та потокове управління. До ключових принципів комплексного потокового управління віднесено: комплексність і групування, адитивність, варіативність, інтегрованість, динамізм, своєчасність і адаптивність. Разом з тим зазначено, що принципи потокового управління є відображенням новітніх досягнень в галузі науки управління, фінансового менеджменту та фінансової математики. Тобто саме завдяки потоковому підходу можна здійснити найбільш повне структурування складних систем, оскільки він відкриває значні можливості для аналізу функціонування суб’єктів господарювання, оперативного й стратегічного планування їх діяльності тощо. Встановлено, що однією з найважливіших задач потокового управління є ієрархічний синтез формалізованих моделей управління рухом фінансових ресурсів, які відображають стан розвитку фінансових відносин у різних сферах економіки та враховують дію різних впливів і їх можливі наслідки. Дослідження основ формального узагальнення й аналізу фінансових потоків дозволило обґрунтувати значущість аналізу взаємодії різних фінансових потоків з метою встановлення конфліктних та безконфліктних проявів у їх русі на певному інтервалі часу. Загалом це дозволяє описати загальну проблематику методологічного характеру відносно аналізу різноманітних фінансових потоків, їх зв’язку з плануванням та організацією управління рухом фінансових ресурсів, що є найменш дослідженим питанням у системах перехідної економіки. Встановлено відсутність чіткого формального опису категорії “фінансовий потік” з точки зору методичних основ його узагальнення та аналізу. Це, по-перше, свідчить про багатогранність визначення фінансового потоку, по-друге, обґрунтовує наявність низки підходів і моделей відносно аналізу реальних фінансових процесів. Разом з тим встановлено, що таку їх кількість неможливо одностайно застосувати при розгляді руху фінансових потоків в умовах вітчизняної системи економічних відносин, бо такі підходи та моделі не враховують у повному обсязі відповідних особливостей взаємодії потоків, які здійснюють рух у конкретному економічному середовищі. Отже, потрібні не тільки готові до безпосереднього використання підходи, але й їх розумова динаміка, спроможна адаптувати відповідні моделі до існуючих потреб. У процесі організації руху фінансових ресурсів і впливу на його сталість суб’єкти господарювання обирають різні фінансові інструменти. Багатогранність і спрямованість організації такого управління фінансовими потоками багато в чому визначається різноманітністю форм застосованих фінансових інструментів, можливістю впливу на певні види фінансових активів економічних агентів, особливістю діяльності суб’єктів господарювання, розвитком внутрішнього та зовнішнього оточення, де існують ті або інші фінансові потоки. Водночас застосування того або іншого фінансового інструмента може вплинути на зміну в схемі руху фінансових потоків, що зумовлює визначення конкретної схеми взаємозамінності активів в управлінні фінансовими потоками. Для подальшого розкриття теоретико-сутнісних засад концепції управління фінансовими потоками визначено й узагальнено основні складові відповідного загального механізму управління, до яких віднесено такі: ринкові важелі управління фінансовими потоками; нормативно-правове забезпечення функціонування фінансових потоків; внутрішні механізми управління фінансовими потоками окремих суб’єктів господарювання; систему методів, принципів і прийомів зовнішнього управління фінансовими потоками; інформаційне забезпечення. На макрорівні такий механізм є складовою єдиної фінансової системи, способом взаємодії її об’єктів та суб’єктів, де під об’єктами управління слід розуміти фінансові потоки різних економічних агентів, а як окремі елементи суб’єкта управління – множинність різних інституційних форм, за допомогою яких не лише визначається, а й реалізується багатогранний інструментарій управління зазначеними потоками. Загалом на теор