Додаток №2Аналітична записка про стан приватного сектору освіти в УкраїніСучасні світові тенденції дозволяють стверджувати, що найбільш інтенсивно в сьогоднішньому світі зростає саме приватний сектор освіти, на який покладаються завдання і підготовки інтелектуальної еліти, і проведення „проривних” наукових досліджень, і, що найголовніше, здійснення експериментальної роботи з пошуку оптимальних шляхів подальшого оновлення та розвитку освітянського простору. Навряд чи хтось сьогодні стане спростовувати твердження про те, що приватні навчальні заклади впевнено ввійшли в освітнє середовище України, знайшли в ньому своє місце і послідовно роблять важливу державну справу, стверджуючи себе як невід’ємну частину системи освіти в Україні. На початок 2010/11 навчального року в країні діє 187 ліцензованих вищих навчальних закладів приватної форми власності (ВНЗ ПФВ), з них 43 – університети, 9 – академій, 71 – інститут, 64 – коледжі, технікуми, училища. Не всі вони, звичайно, гідно затвердили себе в освітньому середовищі і не всі мають право на подальше існування (що також можна сказати і про державні ВНЗ). Але більшість з них майже за 20 років свого існування зуміли довести свою життєдайність і здатність вирішувати завдання на вищому державному рівні. У вітчизняній науковій літературі приватні ВНЗ чітко розподіляють на три групи:Перша – це новаторські, інноваційні вищі навчальні заклади, що міцно зарекомендували себе на ринку освітніх послуг, мають стабільний приток абітурієнтів і послідовно працюють на розвиток національної освіти. Ці ВНЗ впроваджують інноваційні технології в навчальний процес, ведуть результативну науково-дослідну роботу, перш за все, саме з проблем освіти, мають свої наукові школи і визнання наукової громадськості не лише в Україні, а й за її межами. В більшості цих ВНЗ взагалі немає проблеми працевлаштування випускників, на самому високому організаційному рівні діє студентське самоврядування, розроблені власні концепції виховної роботи. Абсолютна більшість цієї групи ВНЗ працює за IV рівнем акредитації. В загальній кількості українських приватних ВНЗ їх налічується до 30%. Визнаними флагманами цієї групи вважаються Європейський університет (ректор І.І. Тимошенко), Харківський гуманітарний університет „Народна українська академія” (ректор В.І. Астахова), Дніпропетровський університет бізнесу та права (ректор Б.І. Холод), Національна Академія управління (ректор С.А. Єрохін), Буковинський економічний університет (ректор М.І. Манілич), Хмельницький університет економіки і підприємництва (ректор О.Ю. Капітанець), Донецький університет економіки та права (ректор Я.Г. Берсуцький) та ряд інших. Такі провідні приватні ВНЗ є практично в кожному регіоні країни. Друга група, яка складає більшість (понад 50% від загальної кількості ПВНЗ), це навчальні заклади, які одержали ліцензію на право освітньої діяльності і навіть акредитацію, але їх становище за багато років існування так і не стало стабільним, вони мають фінансові проблеми, труднощі з набором, що негативно відбивається як на навчально-виховному процесі, так і на рівні науково-дослідної роботи. Керівництво цих навчальних закладів веде наполегливий пошук шляхів стабілізації свого становища, працює над покращенням кадрового потенціалу та матеріально-технічним забезпеченням, розробляє механізми об’єднання зусиль і посилення свого впливу на освітні процеси в своєму регіоні. Цілком сприймаючи ті правила гри, що їх пропонує МОН України та Асоціація НЗУПФВ, ці ВНЗ докладають великих зусиль для того, щоб перейти до першої групи приватних навчальних закладів.Третя група об’єднує тих, хто прийшов у приватну освіту лише заради того, щоб „робити гроші”. Саме для цих приватних ВНЗ притаманна настирлива реклама, нестримний потік обіцянок навчити всьому та в стислі строки, видати всесвітньо визнаний диплом і т.ін. До цієї групи, яка останнім часом дещо поменшала і налічує десь біля 20%, відносяться деякі досить великі, відомі в Україні ВНЗ, які готові „робити гроші” де завгодно і на чому завгодно, і в першу чергу за рахунок якості освіти. Такі позиції притаманні взагалі молодому, „бездоглядному” ринку освітніх послуг. А це означає, що зовсім молода сфера приватної освіти в Україні потребує максимально прискіпливого та принципового контролю з боку держави за виконанням умов ліцензування та рівнем навчання. В той же час не можна не визнати, що в цілому приватна освіта наприкінці другого десятиліття своєї історії вже має свої значні науково-дослідні та методичні напрацювання, свою концепцію розвитку, своє гідне місце в освітянському просторі країни.Досягнення в розвитку приватного сектору освіти характеризуються такими факторами:До найбільш вагомих досягнень цього сектору української освіти слід віднести, перш за все, сам факт існування ПВНЗ протягом майже двадцяти років за принципом „не завдяки, а всупереч” і створення, кінець кінцем, могутньої системної освітянської інновації, яка створила конкурентне середовище і тим сприяла розвитку прогресивних тенденцій в освіті.Завдяки існуванню ВНЗ приватної форми власності розширено доступ до реалізації права на освіту широким верствам населення; створено мережу робочих місць без витрат з боку держави. Сьогодні приватні ВНЗ: це додаткові робочі місця (тут працюють на штатних засадах близько 20 тис. викладачів та співробітників); це можливості вибору своєї професійної підготовки для студентів, чисельність яких в приватних ВНЗ в 2009/10 навчальному році за даними МОН України складала 2908 осіб на один ВНЗ, тобто в цілому перевищувала 300 тис. осіб лише у ВНЗ III–IV рівнів акредитації. (див. Інформаційно-аналітичні матеріали до засідання підсумкової колегії МОН України, Харків, квітень 2010 р., стор. 26).Під час кризи у сфері матеріальних відносин, кращі приватні навчальні заклади зуміли створити за власні кошти без будь-якої бюджетної допомоги сучасну матеріально-технічну базу для навчання, широко поширити і залучити до навчання міжнародну інформаційну мережу INTERNET. Багато ВНЗ мають свої приміщення, потужні бібліотеки (зокрема електронні), видавничі центри, студенти навчаються за підручниками і навчальними посібниками своїх викладачів. Сучасну матеріально - технічну базу та видавничі центри мають такі ВНЗ : Європейський університет, Національна академія управління, Академія праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України, Харківський гуманітарний університет "Народна Українська Академія", Міжнародний університет бізнесу і права (м. Херсон), Дніпропетровський університет економіки і права, Донецький університет економіки та права., Волинський інституту економіки та менеджменту (м.Луцьк), Західнодонбаський приватний інститут економіки і управління (м.Павлоград), Вінницький фінансово-економічний університет, Бердянський університет менеджменту і бізнесу та інші.Студенти мають реальну можливість поєднувати навчання з проходженням практики саме в місцях майбутньої роботи за місцем проживання, відповідно і роботодавці мають можливість більш краще познайомитися з потенційними майбутніми своїми працівниками. Сьогодні приватні ВНЗ – це мобільне впровадження найновітніших навчальних технологій, які забезпечують високоякісну підготовку випускників. Як результат – тісні контакти з роботодавцями і досить високі показники працевлаштування. Значна кількість ПВНЗ немає й досі жодного зареєстрованого випускника на біржах праці (наприклад - Харківський гуманітарний університет „Народна українська академія”, Європейський університет, Волинський інститут економіки та менеджменту, Західнодонбаський інститут економіки і управління тощо). У провідних вузах створені свої центри по працевлаштуванню як своїх випускників, так і місцевого населення. Академічне бюро кар’єр створене в Університеті економіки і підприємництва ( м. Хмельницький) за підтримки та у співробітництві з Асоціацією випускників УЕП у відповідь на існуючу в Україні проблему працевлаштування молоді, особливо молодих кваліфікованих фахівців, здатних плідно працювати в умовах ринку, задоволення потреби новостворених економічних структур у державному та приватному секторі. Діяльність Академічного бюро кар’єр має систематичний і професійний характер. Бюро активно взаємодіє як безпосередньо з організаціями-роботодавцями, так і з установами та центрами працевлаштування різного типу. Також вищі навчальні заклади створюють свої комерційні підприємства: видавничі центри, консалтингові фірми, кафе-бари, перукарні та ін., де переважно працюють старшокурсники або випускники. Це такі ВНЗ як Харківський гуманітарний університет "НУА", Європейський університет , Національна академія управління, Мистецький інститут художнього моделювання та дизайну ім.. С.Далі та інші.Сформувалась система навчальних закладів позабюджетного фінансування, що містить в собі всі кваліфікаційні рівні освіти від дошкільної до післявузівської, яка вже здобула визнання громадськості та довела свою життєздатність та доцільність. Саме приватні ВНЗ започаткували експеримент із становлення безперервної освіти в Україні. І сьогодні ряд цих навчальних закладів виступають піонерами створення унікальних освітніх комплексів з єдиною концепцією навчання і виховання. Серед них Європейський університет, Донецький університет економіки і права, Університет економіки і підприємництва ( м. Хмельницький). Досвід Харківського гуманітарного університету „Народна українська академія” із створення безперервної системи навчально-виховної роботи було узагальнено на спільному засідання Північно-Східного наукового центру і Ради ректорів Харківського регіону в березні 2010 р. (див. Газета «Освіта України», квітень 2010 р.). У ці об'єднання входять: дитячий сад, гімназія, інститут, магістратура, аспірантура, докторантура, інститут післядипломної освіти, що дає можливість для раннього розкриття і розвитку індивідуальних здібностей особистості, а значить в остаточному підсумку готувати професіоналів високого класу, особистість орієнтовану на гуманістичні якості патріота незалежної України. У 2006 році з благословення Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля Української Православної Церкви було створено перший в Україні духовно-навчально-науковий комплекс «Ужгородська Українська Богословська Академія імені святих Кирила і Мефодія (вищий духовний навчальний заклад Української Православної Церкви) — Карпатський університет імені Августина Волошина (приватний вищий навчальний заклад системи МОН України). Скорочена назва ДННК «УУБА – КаУ». Шостого квітня 2006 року ДННК «УУБА — КаУ» офіційно визнано Мінстерством освіти і науки України як цілісний духовно-навчально-науковий комплекс Української Православної Церкви. Через ДННК «УУБА-КаУ» випускники Ужгородської Української Богословської Академії імені святих Кирила і Мефодія окрім вищої духовної освіти здобувають і вищу світську освіту за напрямком підготовки «Філософія», спеціальністю «Богослов’я» (Теологія)» за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавр (базова вища освіта) та магістр (вища освіта), а студенти університету, що навчаються за іншими світськими спеціальностями (філософія, правознавство, психологія, фінанси, філологія, комп’ютерні науки), впродовж усіх років навчання додатково вивчають основи православного богослов’я .Під час хронічної невиплати зарплат у державних освітніх установах і виникнення в зв'язку з цим відомих негативних наслідків, ВНЗ ПФВ зберегли кращих викладачів, залучили найкращий професорсько-викладацький склад до роботи у ВНЗ приватної форми власності. Всі досягнення у сфері приватної освіти стали можливими в першу чергу, завдяки кадровому потенціалу приватних навчальних закладів. За даними МОН України загальна кількість викладачів, що мають наукові ступені та звання в приватних ВНЗ вища, ніж по Україні в цілому (по Україні 7% докторів наук та 28% кандидатів наук, тобто всього 35%; в приватному секторі більше 60%, причому докторів наук – 9,7%). Більшість цих науково-педагогічних працівників підготовлені безпосередньо в приватних ВНЗ; це нова генерація викладачів, яку ніяк не можна загубити. Звідси завдання перегляду проблем до сплати наукових пенсій, зі створення спеціалізованих рад, врученню державних нагород та премій і багато іншого, що стосується саме викладачів.Приватна освіта характеризується неформальним ставленням викладачів і всіх працівників до своїх обов’язків, високим рівнем підготовки фахівців, що зумовлено жорстокою конкуренцією на освітянському ринку. Проводиться активна результативна робота з впровадження інноваційних методів навчання, авторських програм, концепцій виховного впливу та ін. Так, у Європейському університеті (м. Київ) широке застосування одержали тренінгові методи навчання з усіх спеціальностей, що дає можливість сформувати цілісну концепцію підготовки фахівця – менеджера, фінансиста, економіста. Комп’ютерна ділова гра „Бізнес-курс” моделює керування підприємством, що діє в умовах, близьких до реального. Унікальні для України за змістом навчального процесу і вищі навчальні заклади Міжнародний Християнський університет та Українсько-американський гуманітарний інститут „Вісконсінський міжнародний університет (США) в Україні”. В цих навчальних закладах студенти оволодівають професіями менеджера за міжнародними програмами і одержують диплом одночасно двох навчальних закладів: України та Міжнародного Християнського університету (м. Відень, Австрія) та Вісконсінського міжнародного університету (США). Навчання в цих ВНЗ здійснюється українською та англійською мовами: викладають спеціальні дисципліни викладачі австрійського та американського ВНЗ. Студенти також мають змогу проходити мовне та професійне стажування у своїх закордонних навчальних закладах. У навчальному процесі широко застосовуються новітні технології та методики, сучасні європейські та американські підручники, банки тестів, відео-, аудіо- та інші технічні засоби та навчальні матеріали, велика увага приділяється використанню європейського та американського програмного забезпечення і комп’ютерної техніки та підготовці до професійної діяльності. У багатьох ВНЗ також успішно діє система студентського самоврядування через студентські ради, колегії, парламенти, а основу виховної роботи складають клуби за інтересами (Європейський університет, Харківський гуманітарний університет „Народна українська академія”, Макіївський економіко-гуманітарний інститут, Дніпропетровський університет економіки і права, Донецький університет економіки і права та інші).Завдяки мобільній організаційній структурі, більшій свободі дій і ініціативі в найкоротший термін освоєні принципово нові для країни навчальні курси для підготовки вкрай необхідних нових фахівців (наприклад, менеджерів у специфічних областях - інформаційних систем, курортному і туристичному сервісі, медицині, аграрному бізнесі, торгівлі, громадському харчуванні і т.п.); відкриті саме ті спеціальності, що найбільш необхідні для підготовки висококваліфікованих фахівців, здатних здійснити відродження конкретного регіону шляхом розвитку ринкової економіки, підприємництва, самоврядування. В Європейському університеті розпочалася підготовка спеціалістів з організації та управління правової, фінансово-економічної, психологічної, технічної, комп’ютерної та особистої безпеки бізнесу за експериментальними програмами "менеджмент безпеки та правове забезпечення підприємницької діяльності" . Випускники мають можливість отримати одночасно дві вищих освіти та два дипломи державного зразка за спеціальностями " менеджмент організацій" та " правознавство". У Донецькому університеті економіки та права готують фахівців-правознавців з „господарського права” та економістів спеціалізації „правове регулювання економіки” за навчальними програмами, розробленими спільно із ученими Інституту економіко-правових досліджень НАН України. ВНЗ приватної форми власності відіграють позитивну роль у становленні системи освіти фахівців відносно нових сегментів національної економіки – зокрема, ринку нерухомості, сфери оціночних послуг. Модель підготовки таких фахівців створюється і початково відпрацьовується в межах приватних навчальних закладів, а вже після набутий досвід пропонується для всіх навчальних закладів відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня. Долучаються приватні навчальні заклади і до розробки освітянських стандартів. Так, Київський коледж нерухомості був одним із основних співрозробників освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста за галуззю знань 0305 – «Економіка і підприємництво», спеціальність «Оціночна діяльність». Ця спеціальність вперше введена на рівні молодшого спеціаліста. Ініціатором її введення був саме приватний заклад – готував і здійснював подання обґрунтування до відповідних структур МОН України, відпрацьовував з бізнес-середовищем змістове наповнення замовлення на фахівця. Університет економіки і підприємництва ( м. Хмельницький ) постійно вивчає та чутливо реагує на потребу у фахівцях на ринку праці регіону (Хмельниччини). Так, зокрема, у 2010 р. розпочата процедура ліцензування фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» з оціночної діяльності та комерційної діяльності. Крім цього, враховуючи специфіку та географічне розміщення регіону, ректорат університету прийняв рішення – крім основної іноземної мови (англійської, німецької, французької) додатково ввести вивчення польської мови, як 2-ї іноземної.Провінційні регіони одержали реальну можливість самостійно формувати і відтворювати управлінську еліту, створювати просвітительські, культурні і наукові центри; при ВНЗ працює багато громадських організацій, наукових лабораторій, центрів досліджень. Регіональні ВНЗ стали центрами соціальних та наукових програм регіону, центрами благодійництва. В Західнодонбаському приватному інституті економіки і управління створена громадська організація «Громада. Команда. Людина» яка у 2008 році перемогла у номінації «Благодійник року по Дніпропетровській області». Діяльність направлена на сприяння в отриманні вищої освіти дітям-інвалідам, сиротам та малозабезпеченим за рахунок власних коштів у розмірі до 370 тис. грн. У Бердянському університеті менеджменту і бізнесу постійно ведеться робота у пошуках нових організаційних форм виховної роботи з метою координації діяльності всіх суб’єктів виховного процесу. Позитивним результатом цієї роботи слід вважати створення соціально-гуманітарного комплексу, до складу якого увійшли: студентська рада університету, студентський клуб, клуб патріотичного виховання «Дозор», експозиція історії Великої Вітчизняної війни, фото та відео студії, студія естрадного мистецтва, колективи студентської самодіяльності та команди КВК. Протягом останніх десяти років функціонує техноцентр та юридична клініка. Безкоштовну юридичну допомогу надають студенти університету для мешканців усіх мікрорайонів міста Бердянська.Основна мета Університету економіки і підприємництва (м. Хмельницький) – формування викоосвіченої професійної еліти регіону, вільної і творчої, здатної на самостійне мислення і дії в галузі економіки, менеджменту, фінансів, обліку і аудиту, інформаційних технологій на базі глибоких наукових знань, усвідомлення збалансованості суспільних процесів і особистих устремлінь. З цією метою університет тісно співпрацює з провідними науковцями та фахівцями-практиками Подільського регіону. Так, університет разом зі спеціалістами управління з питань економіки Хмельницької обласної державної адміністрації та науковцями Хмельницького національного університету, Хмельницького університету управління і права брали участь у розробці «Програми соціально-економічного, науково-технічного та національно-культурного розвитку області «Хмельниччина – 2010», «Регіональної програми розвитку малого підприємництва в Хмельницькій області на 2005-2006 роки», «Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Хмельницького у 2008р.». Разом із управлінням зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Хмельницької обласної державної адміністрації викладачі та студенти працювали над розробкою інвестиційного паспорту області на 2009 р. У 2005-2009 рр. на замовлення управління економіки, управління сільського господарства облдержадміністрації, міської ради і на замовлення підприємств була виконана низка прикладних комплексних робіт та підготовлені відповідні рекомендації. Науковці університету є членами Хмельницької обласної організації Спілка економістів України. Крім, низки угод про співпрацю з вітчизняними та закордонними ВНЗ університет співпрацює з Хмельницьким центром підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Державної митної служби України, Хмельницьким обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти, комітетом поріднених міст та міжнародних зв’язків, Товариством української мови ім. Тараса Шевченка «Просвіта».Формується система організації науково-дослідної роботи, відпрацьовується тематика НДР, проводяться експериментальні дослідження. Наукові проекти здійснюються без залучення державних коштів. Створюється серйозна навчально-методична база для проведення систематичної перепідготовки необхідних регіону кадрів безпосередньо на місцях. Напрацьовано значний науково-методичний досвід шляхом відновлення вітчизняних методик і програм. Стимульовано розробку нових підручників і навчальних посібників. У провідних навчальних закладах відкриті магістратури, аспірантури, докторантури, спеціалізовані ради з захисту дисертацій. З метою розроблення наукових та науково-організаційних проблем педагогіки, психології та організації роботи вищої школи в Інституті вищої освіти АПН України в 2000 році був створений позабюджетний відділ інноваційної освіти, який визначив пріоритетним напрямом роботи дослідження теоретико-методологічних засад наукового забезпечення діяльності вищих навчальних закладів приватної форми власності. Відділ, сформулювавши і обґрунтувавши концепцію дослідження теми, постійно здійснює висвітлення теми на сторінках фахових журналів, видав монографію. Значні позитивні зрушення відбуваються і в науковій діяльності приватних ВНЗ. Кроком уперед в організації НДР в приватному секторі освіти в останні роки можна вважати: Послідовне впровадження довгострокового перспективного планування наукової роботи. Практично повсюдна державна реєстрація наукових тем. Становлення і успішне ствердження наукових шкіл, створення спеціалізованих наукових лабораторій. Інтенсивна видавнича діяльність, яка має вже своє власне обличчя і за змістом, і за формою. Посилення експериментальної наукової роботи і отримання статусу експериментальних центрів і майданчиків. Розширення міжнародних наукових контактів з вищими навчальними закладами Російської Федерації, Західної Європи і США. Стабілізація захистів кандидатських і докторських дисертацій. Усього протягом 2009/10 навчального року захищено 18 докторських і 110 кандидатських дисертацій. Створення спеціалізованих рад із захисту дисертацій та випуск фахових журналів. У той же час багато проблем вже впродовж декількох років зберігають свою гостроту і дають підстави для дорікань щодо недостатнього рівня науково-дослідної роботи в приватному секторі освіти. До таких хворобливих проблем слід віднести: Збереження багатотемності і відсутність цілеспрямованої комплексної дослідницької проблематики в багатьох ВНЗ Намітилася тенденція до скорочення захистів кандидатських і особливо докторських дисертацій. Впровадження результатів НДР в практику і в навчальний процес поки здійснюється досить слабо, як і зв’язок з виробництвом та робота з госпдоговірної тематики. Важливо, що у ВНЗ приватного сектору на даний момент виразно усвідомлюють, що науково-дослідна робота є незаперечною умовою нормального функціонування будь-якого навчального закладу. Незважаючи на значні досягнення, дискримінація цього сектору української освіти продовжує посилюватися. Починаючи від горезвісного закону щодо наукових пенсій і закінчуючи безкоштовними сніданками для дітей в державних школах. Навіть сироти, які навчаються в приватних ВНЗ, втрачають право на державну допомогу і підтримку. Наявність могутньої за чисельністю категорії контрактників в державних ВНЗ змінює співвідношення державного і приватного секторів в освіті і ще більше посилює нерівність приватних навчальних закладів (податок на прибуток, на землю, на майно; відсутність держзамовлення і багато чого іншого), що страшенно порушує елементарні права і демократичні устої суспільства. Тому в приватному секторі освіти, ще чимало і невирішених проблем: Одна з гострих проблем, що тісно зв'язана з підвищенням якості підготовки фахівців у ВНЗ ПФВ, стосується правового забезпечення їхньої діяльності. В Україні до цього часу не прийнятий Закон про комерційну діяльність, відповідно до якого ВНЗ приватної форми власності повинні бути внесені в так званий третій сектор економіки: некомерційні установи, що не ставлять метою одержання прибутку, а доходи направляють винятково на розвиток освіти. На даний момент, діяльність вузів віднесена не до освітньої, а до підприємницької, що ставить їх у досить несприятливе положення щодо податків у порівнянні з навчальними закладами. І навіть прийнята поправка до Закону України “Про освіту” ст. 61 відносно податку на прибуток податковими органами не признається, для ВНЗ ПФВ вона не діє і в Законі “Про вищу освіту” не висвітлена. Тому діяльність ВНЗ приватної форми власності регламентується масою нормативних актів, що суперечать один одному. Керівники ВНЗ постійно знаходяться в ситуації, коли змушені порушувати якісь вимоги. Наявність у державних органах управління і створених ними документах подвійних стандартів у підходах до державних і приватних навчальних закладів. Це відноситься і до неоднакових умов ліцензування й акредитації, і відсутністю матеріальної або хоча б моральної підтримки ВНЗ ПФВ із боку держави, і різному рівню соціального захисту студентів і викладачів. Чого тільки коштують розбіжності в пенсійному забезпеченні викладачів і наукових співробітників державних і приватних ВНЗ, передбачених Законом «Про наукову та науково-технічну діяльності». ВНЗ приватної форми власності поставлені в нерівні умови в порівнянні з державними: вони змушені витрачати на придбання основних фондів власні кошти, тоді як державним ВНЗ на це виділяють кошти з держбюджету. ВНЗ ПФВ платять до бюджет значні податки, але не мають пільг в оплаті за землю, підручники , комп’ютери , відрядження студентів та ін. - сплачують тільки за рахунок прибутку Так, чомусь вищі навчальні заклади приватної форми власності, які акредитовані Державною акредитаційною комісією, видають дипломи державного зразка, не мають державного замовлення на підготовку спеціалістів та на проведення наукових досліджень. ВНЗ ПФВ дуже сильно відчувають силу податкового пресингу. Сьогодні ми здійснюємо 14 видів платежів і перерахувань. За останні роки розмір обов'язкових відрахувань і платежів у бюджет коливався в межах 40-70% від прибутку. Ми практично не маємо можливості кредитування своєї діяльності або залучення спонсорських коштів. Усі ці проблеми можна розв'язати тільки за допомогою держави. Ми ж бачимо перспективи розвитку й удосконалення приватного сектору освіти в таких напрямках: • Розробка концепції розвитку освіти приватного сектору, як невід'ємної частини національної програми розвитку освіти в Україні: • Інтенсифікація роботи з розробки нових нормативних документів, у тому числі за участю Асоціації, з урахуванням світового досвіду правового регулювання в сфері освіти й особливостей сучасної соціокультурної ситуації в Україні; • 3 огляду на позитивну роль навчальних закладів приватної форми власності в суспільстві, необхідно термінове вирішення питання про зрівняння пільгових умов оподатковування навчальних закладів усіх форм власності. Україна сьогодні майже єдина держава у світі, у якій надання освіти в установах, заснованих на приватній формі власності, обкладається податком на прибуток. Державі необхідно також надавати пряму підтримку ВНЗ ПФВ відповідно до загальновизнаної у світі практики. Основна мета діяльності приватних вищих навчальних закладів повинна бути спрямована на підвищення якості освіти, на підготовку фахівця, здатного вирішувати інтегровані задачі розвитку ринкової економіки. А це не можливо без втілення в процес освіти таких головних ідей: гуманітаризації, інтелекту бізнесу, соціального партнерства. Реалізація запропонованих підходів надасть можливість створити в Україні інтегровану у світову багатоукладну національну систему освіти.