Аграрне право України: Підручник / В.З. Янчук, В.І. Андрійцев, С.Ф. Василюк та інші; За ред. В.З. Янчука. — 2-е вид., перероб. та допов. — К.: Юрінком Інтер, 1999. - 720 с ISBN 966-7302-97-0 У підручнику викладено питання загальної теорії з аграрного права, аграрні правовідносини та афарне право зарубіжних країн. На основі норм чинного законодавства висвітлено правове становище суб'єктів аграрного права, права власності, виробничо-господарської та фінансово-кредитної діяльності сільськогосподарських товаровиробників і аграрні договірні зобов'язання. Розрахований на студентів, аспірантів, викладачів аграрного права юридичних та сільськогосподарських закладів. Стане необхідним правовим посібником для службовців державного апарату управління сільским господарством та керівників сільськогосподарських підприємств. ББК 67.9(4УКР)307я73^ Аграрне право України як навчальна дисципліна Україна — велика аграрно-промислова держава. Вона має сприятливі природно-кліматичні умови, достатні виробничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Конституція України визнала землю об'єктом права власності Українського народу. Колективно-кооперативні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, спілки селян, селянські (фермерські) і приватні підсобні господарства селян стали суб'єктами права власності на землю сільськогосподарського призначення. У сільському господарстві та еко-'номіці України утверджуються нові ринкові економічні відносини, розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах: формуються земельні і майнові відносини селян, вдосконалюється система державно-правового регулювання 'сільського господарства, поширюється застосування біржової форми реалізації сільськогосподарської продукції і продовольства. В Україні основними виробниками сільськогосподарської продукції є колективні сільськогосподарські підприємства, спілки селян, акціонерні товариства і державні сільськогосподарські підприємства. У 1998 р. сільськогосподарським виробництвом займалися: 11445 колективних сільськогосподарських іь,;приємств, 1129 спілок селян, 1443 акціонерних сільськогосподарських товариств, близько 800 виробничих сільськогосподарських кооперативів, 703 радгоспи, 352 міжгосподарських сільськогосподарських підприємства по ви- робництву сільськогосподарської продукції. За роки незалежності в Україні створено 35700 селянських (фермерських) господарств. Україна — одна з найбагатших держав світу на благодатну землю сільськогосподарського призначення. Державою втілено в життя принцип — земля належить тим, хто її обробляє. Колективним сільськогосподарським підприємствам і спілкам селян на праві колективної власності належить 32397,4 тис. га; акціонерним сільськогосподарським товариствам — 3649,0 тис. пц селянським (фермерським) господарствам — 1008,7 тис. га. Державним сільськогосподарським підприємствам (радгоспам) надано 4371,8 тис. га. В Україні нараховується 11523561 приватних особистих підсобних господарств, які на праві приватної власності мають (володіють) 6144,5 тис. га землі. Народне господарство України характеризується певними суспільними, політичними, економічними, управлінськими, майновими, трудовими, соціальними відносинами, які регулюються нормами Конституції України, законами, підзаконними та локально-правовими актами. Україна має власну аграрну політику, аграрну економіку та аграрне право. Аграрне право є галуззю права України, становить складову і невід'ємну частину правової системи України. Як галузь права воно характеризується власним предметом, принципами і методами правового регулювання. За допомогою аграрно-правових норм визначається правове становище всіх виробників сільськогосподарської продукції, регулюються їхня виробничо-господарська діяльність, суспільно-організаційні, майнові, управлінські, членські, трудові, соціальні, господарчо-договірні та інші аграрні відносини. Правові норми цієї галузі права залежно від особливостей предметів регулювання та правового забезпечення об'єднуються у відповідні правові інститути аграрного права. Ці норми в процесі виконання вимог закону і правозастосування зумовлюють виникнення, зміну або припинення аграрних правовідносин. Через систему аграрних правовідносин відбувається залучення правових норм, фінансового, земельного, адміністративного, цивільного, торговельно-підприємницького, трудового та інших галузей права. Таке поєднання норм ряду галузей права є закономірним правовим явищем, спрямованим на досягнення ефективного використання правових засобів регулюванняІАграрне право України як навчальна дисципліна__________________5 специфічних аграрних відносин, реалізації правосуб'єктності учасників сільськогосподарського виробництва, правоохоронного і юридичного захисту їхніх майнових, земельних, трудових, аграрно-договірних, управлінських, соціальних та інших прав. Аграрне право України як правова наука є галуззю науки права України. Це — сума знань про аграрне законодавство, аграрно-правові норми, аграрні правовідносини, які функціонують в аграрному секторі народного господарства. Це — вчення про історію виникнення аграрного законодавства, ефективність аграрних правовідносин, про теоретично-практичні засади та особливості порівняльного аграрного права. Це — теоретично-практичні проекти аграрної законотворчості, правозастосування та перспективи розвитку цієї галузі права і науки права України в цілому. Аграрне право України є важливою навчальною дисципліною в системі вищих юридичних і аграрних навчальних закладів. Воно має свій предмет і застосування, принципи, методи правового регулювання аграрних відносин, вчення про інститути і суб'єкти аграрного права. За допомогою цієї навчальної дисципліни вивчаються аграрне право і аграрне законодавство, аграрно-правові норми та ефективне їх застосування у повсякденній виробничо-господарській, господарчо-підприємницькій, господарсько-договірній, аграрно-трудовій, управлінській та іншій діяльності сільськогосподарських підприємств та їхніх працівників, господарюванні селян-фермерів. Цією навчальною дисципліною розглядаються питання особливостей діяльності загальних і арбітражних судів, до яких звертаються суб'єкти аграрного права. Наука аграрного права приділяє значну увагу узагальненню практики державно-правового регулювання сільського господарства, компетенції органів державного управління сільським господарством, особливостям державного контролю та функціонуванню державних інспекцій в системі АПК. її предметом є дослідження співвідношення повноважень органів державного управління і права самоврядування в діяльності колективних і державних сільськогосподарських підприємств, визначення рівня ефективності державно-правового регулювання та його подальше вдосконалення за умов ринкових економічних відносин в АПК. Особливої науково- практичної значущості набувають проблеми соціально-економічного і правового становища селян, власників фермерського господарства, працівників сільського господарства, в першу чергу членів колективно-кооперативних і акціонерних сільськогосподарських підприємств. З урахуванням цього автори у другому виданні підручника намагалися висвітлити всі вищезазначені питання відповідно до навчальної програми. Істотно доопрацьована третя частина підручника. Спеціальний розділ присвячено питанню характеристики господарчо-підприємницьких правовідносин. В ньому викладено правомочності таких державних утворень, як "Хліб України", концерн матеріально-технічного і сервісного обслуговування; розглядається статус акціонерного комерційного агробанку "Україна"; приділено увагу правосуб'єктності переробних підприємств АПК. Окремий розділ присвячено питанням правового регулювання реалізації сільськогосподарської продукції та юридичного обслуговування сільськогосподарських підприємств. Автори підручника прагнули створити основну навчальну базу для аграрно-правової підготовки випускників вищих юридичних і сільськогосподарських навчальних закладів України. З допомогою книги студенти цих закладів мають володіти основами правових знань, необхідних їм для виконання своїх посадово-господарських функцій у процесі майбутньої трудової діяльності. В цілому автори прийшли до висновку, що питання аграрних господарчо-підприємницьких правовідносин є самостійною галуззю права і тому вони повинні бути вилучені із господарського права, тобто законодавство щодо аграрних господарчо-підприємницьких (зовнішніх) правовідносин підлягає вилученню із загального господарчого законодавства і повинно мати свій самостійний статус. У третій частині підручника аграрне господарчо-підприємницьке право характеризується як наука та навчальна дисципліна; подана інформація про зовнішньоекономічні зв'язки агробізнесу. Таким чином, аграрне право України охоплює собою складові: власне аграрне право (воно регулює внутрішньогосподарські аграрні відносини) і аграрне господарчо-підприємницьке пра-Аграрнє право України як навчальна дисципліна_______________ 7 во, яке охоплює собою зовнішні аграрні господарчо-підпри-^ ЄМ'НИЦЬКІ ВІДНОСИНИ. Викладена правова інформація є слушною для підвищення рівня правових знань з аграрного права працівників правоохоронних органів, керівників і спеціалістів органів державного управління сільським господарством, колективних і державних сільськогосподарських підприємств, економістів, бухгалтерів для юрисконсультів. Це — практичний посібник з юридичних питань, оскільки в ньому викладено положення чинного законодавства України з сільського господарства, забезпечення договірної, виробничої, фінансової, технологічної, трудової дисципліни та додержання правової охорони праці і здоров'я працівників сільськогосподарських підприємств; розглядається порядок вирішення трудових спорів, правове становище власників селянських (фермерських) господарств. У цій книзі на відміну від виданої в 1996 р. висвітлюються питання про взаємозв'язок і співвідношення тих видів правовідносин, суб'єктами яких є сільськогосподарські товаровиробники, крім того, наводяться правові норми, які визначають адміністративні та цивільні правові норми щодо охорони праці, відповідальність за порушення права власності, вперше в аграрно-правовій літературі приділено увагу питанням маркетингу, лізингу, оподаткування і банкрутства сільськогосподарських підприємств. Опанування викладеними в підручнику правовими знаннями певною мірою сприятиме належному виконанню і застосуванню аграрно-правових норм, додержанню їхніх вимог працівниками сільського господарства, що в цілому сприятиме зміцненню законності у діяльності сільськогосподарських підприємств та охороні й захистові прав їхніх працівників. Аграрне право як галузь права, наука і навчальна дисципліна перебуває у тісному зв'язку і взаємозалежності з економікою сільського господарства та аграрною економічною наукою. Автори підручника "Аграрне право України" при написанні цієї книги виходили із зазначеної взаємозалежності і використали наукові розробки, висновки і пропозиції стосовно подальшого розвитку і вдосконалення економіки сільського господарства. В першу чергу автори скористалися8 працями вчених економістів-аграрників Інституту аграрної економіки Української академії афарних наук України1. Авторський колектив висловлює щиру вдячність академіку Ю.С. Шемшученку, доктору юридичних наук, професорові Львівського державного університету ім. Івана Франка Н.1. Титовій, доктору юридичних наук, професорові СВ. Боголюбову, академіку Російської АСГН ім. Леніна Г.1. Шме-льову та іншим за високу оцінку нашої праці, доброзичливі побажання і обфунтовані зауваження щодо її поліпшення в наступному виданні2. Висловлюємо також подяку керівництву Хмельницького інституту регіонального державного управління за фінансову підтримку видання цього підручника. Див.: Сучасна аграрна політика України: проблеми становлення. — К., 1997; Підприємництво в аграрній сфері економіки. — К., 1997; Товарні біржі в Україні. — К., 1997; Рекомендації щодо створення приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами та організацією його розвитку. — К., 1998; Формування ринкового середовища підприємств АПК / За ред. Саблука П.Т., Дем'яненка М.Я. - К., 1997.2 їхні рецензії на підручник, виданий у 1996 p., опубліковано в журналах "Государство и право". — М, 1997. — № 6 ; "Право України". — К., 1997. — № 7; а також у газеті "Юридичний вісник України". — К., 1997.Аграрне право України як навчальна дисципліна_____________________9Умовні скорочення, використані в підручникуАПК — афопромисловий комплекс; АСГТ — акціонерне сільськогосподарське товариство; ВАТ — відкрите акціонерне товариство;^ ВС — виробничі системи;ВСГК — виробничий сільськогосподарський кооператив;ДСГП — державне сільськогосподарське підприємство; ЗАТ — закрите акціонерне товариство; ЗПСК — заготівельні підприємства споживчої кооперації; КСГП — колективне сільськогосподарське підприємство; КТС — комісія з трудових спорів; МЗЕЗіТ — Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України; МінАПК — Міністерство агропромислового комплексу; МСГП — Міністерство сільського господарства і продовольства України;^ НВО — науково-виробничі об'єднання;НВС — науково-виробничі системи;ППГГ — приватне підсобне господарство громадян;СГВК — сільськогосподарський виробничий кооператив;СГП — сільськогосподарське підприємство; СОК — сільськогосподарський обслуговуючий кооператив; СпС — спілка селян; СФГ — селянське (фермерське) господарство; ТОВ — товариство з обмеженою відповідальністю.^ 10Авторський колективЯНЧУК Василь Зіновійович — доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, академік Міжнародної інформатизації, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедрою аграрного, екологічного та трудового права Національної академії управління.^ АНДРІЙЦЕВ Володимир Іванович — доктор юридичних наук, професор, академік Академії екологічних наук України, заслужений юрист України, завідувач кафедрою трудового, земельного та екологічного права Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.^ ВАСИЛЮК Степан Феодосійович — кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедрою приватного права Волинського державного університету ім. Лесі Українки.^ КЛЮКІН Борис Дмитрович — доктор юридичних наук, професор, академік Академії гірничих наук Російської Федерації, провідний спеціаліст Інституту законодавства і порівняльного правознавства Уряду Російської Федерації.^ НОСИК Володимир Васильович — кандидат юридичних наук, доцент Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.ПОГРІБНИЙ Олексій Олексійович — доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України, зав. кафедрою аграрного природноресурсового та екологічного права Одеської юридичної академії, професор.СЕМЧИК Віталій Іванович — доктор юридичних наук, член-кореспондент НАН України, академік Академії правових наук України, головний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, професор.ЯНЧУК Володимир Васильович — кандидат юридичних наук, доцент Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, адвокат.ЯНЧУК Богдан Володимирович — молодший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.