Аграрного права

ЗмістВступРозділ 1. Предмет, метод, принципи і система аграрного права§ 1. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості § 2. Предмет аграрного права України; його зміст та особливості§ 3. Принципи аграрного права України§ 4. Система аграрного права України Розділ 2. Розвиток науки аграрного права§ 1. Поняття науки аграрного права § 2. Становлення української науки сільськогосподарського (аграрного) права § 3. Основні напрями аграрно-правових наукових досліджень на сучасному етапі 3.1. Проблеми сучасного наукового правового забезпечення аграрної реформи в Україні3.2. Наука про розвиток сучасного аграрного законодавства та розробку його теоретичних засад 3.3. Нові правові інститути аграрного права України; проблеми їх розвитку; роль юридичної науки в їх обґрунтуванні Розділ 3. Джерела аграрного права§ 1. Особливості джерел аграрного права § 2. Конституція України — правова основа джерел аграрного права§ 3. Закони — основні джерела аграрного права § 4. Підзаконні акти в системі джерел аграрного права § 5. Локальні нормативні акти Розділ 4. Аграрні правовідносини§ 1. Поняття, види й особливості аграрних правовідносин § 2. Внутрішні аграрні правовідносини§ 3. Зовнішні аграрні правовідносини Розділ 5. Суб'єкти аграрного права§ 1. Поняття і класифікація суб'єктів аграрного права § 2. Особливості правового статусу суб'єктів аграрного господарювання § 3. Загальні засади створення та ліквідації суб'єктів аграрного господарюванняРозділ 6. Правове регулювання переходу до ринкових відносин в АПК§ 1. Загальні питання ринкових перетворень на селі § 2. Правове регулювання приватизації в АПК§ 3. Правове регулювання паювання § 4. Правові засоби формування інфраструктури аграрного ринку § 5. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі§ 6. Правове забезпечення формування ринку сільськогосподарської техніки § 7. Правове регулювання ринку зерна § 8. Правове регулювання ринку цукру § 9. Правове регулювання ринку алкоголю й тютюнуРозділ 7. Державне регулювання сільського господарства§ 1. Правові засади державної регулятивної діяльності в сільському господарстві § 2. Форми й методи регулятивної діяльності державних органів у сільському господарстві § 3. Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства§ 4. Органи державного контролю та інспекції в АПК Розділ 8. Правове регулювання виробничо-господарської та фінансової діяльності сільськогосподарських організацій§ 1. Поняття виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання § 2. Загальна характеристика фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання Розділ 9. Організаційно-правове забезпечення соціального розвитку села§ 1. Поняття соціального розвитку села§ 2. Правовий режим об'єктів соціальної сфери села § 3. Правове забезпечення наукових досліджень, підготовки кадрів для села та зайнятості сільського населення§ 4. Правове регулювання розвитку житлово-комунального та дорожного господарства на селі § 5. Правове забезпечення культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування жителів сільського населення Розділ 10. Відповідальність за порушення аграрного законодавства§ 1. Поняття відповідальності за порушення аграрного законодавства§ 2. Дисциплінарна відповідальність осіб, зайнятих у сільськогосподарському виробництві§ 3. Матеріальна відповідальність працівників сільськогосподарських підприємств § 4. Майнова відповідальність за аграрні правопорушення § 5. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавстваРозділ 11. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення§ 1. Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення § 2. Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання § 3. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення § 4. Права та обов'язки сільськогосподарських землекористувачів Розділ 12. Правове регулювання використання природних ресурсів у сільському господарстві§ 1. Правові форми використання природних ресурсів у сільському господарстві § 2. Правове регулювання водокористування в сільському господарстві § 3. Правове регулювання надрокористування в сільському господарстві § 4. Правове регулювання використання тваринного світу у сільському господарстві § 5. Правове регулювання використання рослинного світу в сільському господарстві § 6. Правове регулювання лісокористування в сільському господарстві Розділ 13. Правове становище господарських товариств в АПК§ 1. Поняття та загальна характеристика правового становища господарських товариств в АПК § 2. Правовий статус сільськогосподарських акціонерних товариств § 3. Правовий статус сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю § 4. Особливості правового статусу найманих працівників у сільськогосподарських акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю§ 5. Особливості ліквідації сільськогосподарських акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю Розділ 14. Правовий статус сільськогосподарського кооперативу§ 1. Поняття та види сільськогосподарських кооперативів § 2. Правові умови та порядок створення сільськогосподарських кооперативів § 3. Статути сільськогосподарських кооперативів § 4. Членство в сільськогосподарських кооперативах § 5. Правовий режим майна та землі сільськогосподарського кооперативу § 6. Органи управління та контролю сільськогосподарського кооперативу та їх компетенція § 7. Правові засади реорганізації та ліквідації сільськогосподарських кооперативівРозділ 15. Правове становище фермерських господарств§ 1. Поняття та загальна характеристика правового статусу фермерських господарств § 2. Умови і порядок створення фермерського господарства та припинення його діяльності § 3. Земельні правовідносини у фермерському господарстві§ 4. Майнові правовідносини у фермерському господарстві§ 5. Правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства .§ 6. Відносини фермерського господарства з бюджетом, банківськими установами та страховими організаціями Розділ 16. Правове регулювання ведення особистих селянських господарств§ 1. Поняття та основні ознаки особистого селянського господарства § 2. Правовий режим майна особистого селянського господарства § 3. Правовий режим земель особистого селянського господарства § 4. Державна підтримка особистих селянських господарств Розділ 17. Правове становище державних сільськогосподарських підприємств§ 1. Поняття та загальна характеристика правового становища державних і комунальних сільськогосподарських підприємств§ 2. Правовий режим майна та особливості здійснення господарської діяльності державними й комунальними сільськогосподарськими підприємствамиРозділ 18. Правове регулювання здійснення окремих видів сільськогосподарської діяльності§ 1. Загальна характеристика законодавства про окремі види сільськогосподарської діяльності А. Правове регулювання тваринництва§ 2. Загальна характеристика правового регулювання галузі тваринництва § 3. Правове регулювання племінної справи у тваринництві § 4. Правове регулювання бджільництва§ 5. Правове регулювання виробництва рибної продукції§ 6. Правове регулювання ветеринарної медицини § 7. Правова охорона прав на штами мікроорганізмів Б. Правове регулювання рослинництва § 8. Правова охорона прав на сорти рослин § 9. Правове регулювання насінництва § 10. Правове регулювання захисту рослин§11. Правові аспекти вирощування наркотичних рослин Розділ 19. Договірні відносини сільськогосподарських організацій (орендні відносини)§ 1. Особливості аграрно-правового регулювання договірних правовідносин у сільському господарстві§ 2. Класифікація договірних зобов'язань у сільському господарстві§ 3. Контрактація та інші окремі договори щодо реалізації сільськогосподарської продукції § 4. Особливості аграрно-правового регулювання ринку зерна та заставних закупівель сільськогосподарської продукції Розділ 20. Договори на використання науково-технічної продукції у сільському господарстві§ 1. Науково-технічна продукція як об'єкт правового регулювання та обігу в сільському господарстві § 2. Договори на передачу майнового права на науково-технічну продукцію та прав на її використання 2.1. Права на сорт як окремий предмет договору на використання науково-технічної продукції 2.2. Права на селекційні досягнення у тваринництві як окремий предмет договору на використання науково-технічної продукції § 3. Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт у сфері сільського господарства Розділ 21. Правове забезпечення якості сільськогосподарської продукції§ 1. Поняття та загальна характеристика правового забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції § 2. Державне регулювання відносин щодо забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції § 3. Права, обов'язки та відповідальність виробників, постачальників і продавців щодо забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукціїРозділ 22. Правове регулювання охорони довкілля в сільському господарстві§ 1. Загальна характеристика законодавства про охорону довкілля в сільському господарстві § 2. Правова охорона ґрунтів та інших природних ресурсів у сільському господарстві § 3. Правовий інститут меліорації земель у сільському господарстві § 4. Правове регулювання хімізації сільського господарства § 5. Правове регулювання поводження з відходами сільського господарства § 6. Правове регулювання застосування біотехнологій у сільському господарстві § 7. Правове регулювання ведення сільськогосподарської діяльності в умовах надзвичайних екологічних ситуацій Одним із напрямів аграрної реформи в Україні є зміна суті й ха­рактеру відносин власності на землю та майно, реформування тру­дових відносин у сільськогосподарських підприємствах недержав­ної форми власності, що потребує адекватного правового оформ­лення та врегулювання зазначених суспільних відносин з метою створення належних юридичних гарантій реформування недержав­них сільськогосподарських підприємств і створення нових суб'єк­тів підприємництва у сільському господарстві та агропромислово­му комплексі. Законодавче регулювання вказаних змін у сільському госпо­дарстві України є надзвичайно суперечливим. Лишається багато актуальних проблем, пов'язаних зі зміною характеру земельних, трудових та управлінських відносин, що має своїм наслідком пору­шення прав та ігнорування законних інтересів громадян, юридич­них осіб, територіальних громад, держави в реформуванні аграрно­го сектора економіки. Незважаючи на розмаїття юридичної літератури, виданої за ос­таннє десятиріччя, студенти правознавчих навчальних закладів усе ж таки недостатньо забезпечені підручниками й навчальними по­сібниками для вивчення дисципліни аграрне право. Видані в мину­лі роки підручники з аграрного права певною мірою застаріли, а навчальні посібники — відстали від вимог навчальних програм. Нині в Україні створено досить велику аграрну нормативно-правову базу, що дозволяє по-новому поглянути на зміст галузі аг­рарного права і науково осмислити її. За останню чверть XX ст. ця галузь пережила колгоспний період розвитку, й перетворилася в сільськогосподарське право, а згодом трансформувалася в аграрне право. Ці зміни в найменуванні галузі законодавства й права дик­тувалися пошуками нових форм і реальними змінами, що відбува­ються в агропромисловому комплексі країни. Вони мали не фор­мально юридичний, а сутнісно-змістовний характер. Але якщо наз­ва галузі аграрного права стабілізувалася на довгий час, цього не можна сказати про його зміст. Сучасна аграрна реформа й соціальні процеси, що мають місце, ще впродовж тривалого часу впливатимуть на зміст аграрного зако­нодавства й права. З огляду на це предмет, метод, система, принци­пи і джерела правового регулювання аграрних суспільних відносин мають домінуюче значення для становлення внутрішньо злагодже­ної і логічно послідовної галузі аграрного законодавства. Саме це мали на меті автори підручника, розглядаючи питання загальної ча­стини сучасного аграрного права. Особлива частина підручника представлена викладом питань правового регулювання використан­ня земель сільськогосподарського призначення та інших природних ресурсів у сільському господарстві, правового становища різних форм господарювання в аграрному секторі економіки, правового регулювання окремих видів господарської діяльності сільськогоспо­дарських підприємств, договірних відносин суб'єктів аграрного гос­подарювання, а також питань охорони навколишнього природного середовища в сільському господарстві й правового забезпечення якості товарної сільськогосподарської продукції і сировини. Розвиток аграрного права як комплексної галузі права і на­вчальної дисципліни в правознавчих вузах є актуальним не лише для підготовки висококваліфікованих фахівців з юридичною осві­тою. Найбільше потребує цього практика здійснення аграрної й зе­мельної реформ, що відчуває гостру нестачу у фахівцях, які володі­ють глибокими знаннями аграрного законодавства. Парадокс ситу­ації полягає в тому, що нинішня аграрна реформа в країні розпо­чата не тільки без розвиненої системи аграрного законодавства, але й без достатньо апробованої і вивіреної теорії аграрного права. То­му не дивують скромні успіхи реформування аграрних відносин за минуле десятиріччя. Підручник написано на основі матеріалів, апробованих впро­довж багаторічного досвіду читання лекційного курсу "Аграрне право України" студентам-юристам в Інституті держави і права іме­ні В. М. Корецького, Львівському національному університеті іме­ні Івана Франка, Одеському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ, Одеській національній юридичній академії. У ньому максимально доступно, логічно й послідовно ви­кладені основні питання сучасного аграрного права, окреслені в навчальній програмі курсу. Колектив авторів свідомо відійшов від зайвого теоретизування окремих проблем, віддаючи перевагу харак­теристиці змісту вимог чинного аграрного законодавства. Пропоноване видання не можна розглядати як вичерпне джере­ло знань із навчального курсу, оскільки в ньому викладено лише основні елементи концепції курсу "Аграрне право України". Це, по суті, перший підручник, створений після ухвалення нових Цивіль­ного, Господарського і Земельного кодексів. Зважаючи на те, що багато питань ані в теорії, ані в практиці правозастосування ще й досі не знайшли свого однозначного вирішення і визначення, ав­тори припускають можливість виникнення цілком обґрунтованих заперечень щодо окремих проблемних аспектів, незгоди з їх погля­дами, тим самим запрошуючи вчених і практиків до конструктив­ної дискусії з метою спільного пошуку шляхів вирішення всіх су­перечливих питань. Підручник розрахований, передусім, на студентів вищих юри­дичних навчальних закладів, котрі вивчають аграрне право як нор­мативну дисципліну. Його можуть успішно використовувати вик­ладачі правознавчих закладів для підготовки відповідних лекційних курсів. Він може бути корисним для студентів економічних, аграр­них, землевпорядних і природоохоронних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також для широкого загалу читачів, які ці­кавляться проблемами аграрного права України. Авторський колектив висловлює щиру подяку рецензентам під­ручника: доктору юридичних наук, професору, академіку АПрН України, завідуючому кафедрою аграрного, земельного та екологіч­ного права Національного аграрного університету Василю Зинові­йовичу Янчуку, доктору юридичних наук, професору, члену-кореспонденту АПрН України, директору Інституту підвищення квалі­фікації Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Михайлу Васильовичу Шульзі, доктору юридичних наук, професору кафедри аграрного права Національної юридичної ака­демії України імені Ярослава Мудрого Анатолію Миколайовичу Статівці за висловлені ними побажання, які суттєво вплинули на структуру розташування матеріалу і зміст окремих його розділів. Однак автори будуть вдячні й читачам, за будь-які пропозиції і за­уваження щодо вдосконалення структури й змісту підручника, які враховуватимуться в подальших виданнях. Розділ 1Предмет, метод, принципи і система аграрного права§ 1. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості Галузь права — основний підрозділ у структурі права, його ди­ференційована складова. Вона є сукупністю певних норм права, що регулюють якісно особливі суспільні відносини. Разом узяті галузі права становлять систему права — його зако­номірно послідовний склад. До нього входять як основні (профіль­ні, фундаментальні) галузі права, так і вторинні, зокрема комплек­сні. До перших належать цивільне, адміністративне, кримінальне право тощо. До других — господарське, аграрне, екологічне й бага­то інших галузей права. Слід зазначити, що нині у зв'язку із урізно­манітненням суспільних відносин, а також форм їх правового врегу­лювання, кількість комплексних галузей збільшується. Аграрне пра­во було однією з перших комплексних галузей. Комплексні галузі права містять як норми основних галузей права, при цьому істотно їх спеціалізуючи, так і свої власні галузе­ві норми, які створюють їх базу. Усі разом вони формують цілісну правову галузеву сукупність норм. Найхарактернішими рисами правової спільності комплексних спеціалізованих галузей права є не так методи правового регулю­вання, як особливі принципи (загальні вихідні положення). Саме ці принципи, як зазначає С. С. Алексеев, надають комплексним га­лузям права специфічного галузевого відтінку. Починаючи з 30-х і до 90-х рр. минулого століття єдиною ком­плексною галуззю права, яка обслуговувала суспільні відносини в сільському господарстві колишнього СРСР, у тому числі й в УРСР, було колгоспне право. Ця галузь права стосувалася тільки одного суб'єкта суспільних відносин — колгоспів, що було зумовлено на­явністю самостійної колгоспно-кооперативної форми власності та адміністративними методами керівництва господарськими проце­сами на селі. У 70-х рр. закономірно виникла наукова ідея про потребу сукуп­ного галузевого правового регулювання діяльності не лише колгос­пів, а й інтегровано всіх сільськогосподарських (аграрних) підпри­ємств. Вперше її сформулював М. І. Козир як потребу формуван­ня сільськогосподарського права, котре згодом почали називати аг­рарним. У дискусії, яка розгорнулася щодо цього, брали участь ук­раїнські вчені — В. Янчук, Н. Титова, В. Шелестов, В. По­пов, Ц. Бичкова, А. Павлович та ін. Уже тоді необхідність іс­нування аграрного права обґрунтовано доводили не стільки особ­ливостями суб'єктів аграрних відносин, скільки унікальною специ­фікою їх виробничо-сільськогосподарської діяльності як єдиного об'єкта цих правовідносин. Адже тільки у сфері сільського госпо­дарства існує унікальне органічне поєднання господарської діяль­ності (праці) із землекористуванням,, а самі землі виступають як ос­новний засіб виробництва. Неповторні особливості процесу вироб­ництва сільськогосподарської продукції дістають вияв у всіх сіль­ськогосподарських структурах незалежно від форм власності та гос­подарювання. Саме ця юридична специфіка суспільних аграрних відносин стала першоосновою вирішення їх як предмета правово­го регулювання окремою комплексною, інтегрованою і спеціалізо­ваною галуззю аграрного права1. Аграрне право — порівняно нова галузь у системі права, яка об'єктивно сформувалась у 70-х рр. минулого століття внаслідок об'єднання в єдиний комплекс правових норм, які регулювали сус­пільні відносини в колгоспах, державних сільськогосподарських підприємствах, інших сільськогосподарських виробничих структу­рах, що існували у той час. Об'єктом аграрних відносин цих різних суб'єктів стала насамперед їх сільськогосподарська виробнича ді­яльність. Вона є розмаїта, а за змістом реалізується різними аграр­ними суб'єктами, проте має єдину спрямованість — на викорис­тання земель сільськогосподарського призначення для виробниц­тва відповідної продукції. Ця діяльність може бути безпосередньо сільськогосподарською або тісно з нею пов'язаною. З виникненням України як суверенної держави, радикальними змінами суспільних відносин на селі у зв'язку з реалізацією земель­ної та аграрної реформ істотно розширилося та набуло якісно но­вого змісту аграрне законодавство, що становить нормативно-пра­вову базу аграрного права як галузі права. Проте, як і раніше, воно акумулює законодавчі акти, що регулюють земельні, трудові, майнові, організаційні, управлінські та інші відносини різних аграрних суб'єктів. Аграрне право це, по-перше, комплексна галузь права, яка є су­купністю різних за юридичною природою норм, що регулюють ор­ганічний за змістом комплекс аграрних суспільних відносин, а са­ме: земельних, трудових, майнових, організаційних, управлінських та ін.;по-друге — інтегрована галузь права, норми якої регулюють від­носини багатьох аграрних суб'єктів: фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, особистих селянських господарств, приватних і державних аграрних підприємств та ін. їхня ді­яльність може бути заснована на приватній, комунальній та дер­жавній формах власності; по-третє, — це спеціалізована галузь пра­ва, що зумовлено таким узагальнюючим для всіх аграрних суб'єк­тів принципом їх основної діяльності, як сільськогосподарська ви­робнича та пов'язана з нею діяльність. У свою чергу, ця діяльність має певну специфіку — пов'язаність із використанням природних властивостей земель сільськогосподарського призначення. Можна назвати ще одну специфічну рису аграрного права, яка полягає в тому, що воно відповідає окремій аналогічній галузі еконо­міки. По суті, йдеться про адекватність галузі права й галузі еконо­міки. Норми сучасного аграрного права України не можуть не регу­лювати певною мірою й соціальні проблеми селян, кількість яких, за переписом 2001 р., становить 32,8% від усього населення країни. Розширення предмета правового регулювання сучасного аграр­ного права України відбувається завдяки тому, що воно стосується не тільки відносин у сфері виробництва сільськогосподарської про­дукції (які залишаються основними), а й відносин у сфері перероб­ки сільськогосподарської сировини, реалізації відповідної продук­ції та ін. Отже, аграрне право України — це комплексна, інтегрована і спеціалізована галузь права; вона охоплює різні правові норми, які регу­люють аграрні відносини, що складаються у сфері виробничої та пов'язаної з нею сільськогосподарської діяльності під час використан­ня земель сільськогосподарського призначення різними аграрними суб'єктами. Ця галузь виникла у 70-х рр. минулого століття, пройшла дис­кусійний етап свого становлення, утвердилась у комплексну, інте­гровану та спеціалізовану галузь права, яка істотно розширила й якісно збагатила свій зміст внаслідок здійснення в Україні земель­ної та аграрної реформ.§ 2. Предмет аграрного права України; його зміст та особливості Предмет аграрного права — це сукупність однорідних суспіль­них відносин, які регулюються нормами цієї галузі права. Дискусія з питань існування сільськогосподарського (аграрно­го) права, яка відбувалася в 70-х рр., була зумовлена начебто від­сутністю у нього власного предмета правового регулювання. Проте при цьому не бралося до уваги те, що для комплексних галузей права однорідність суспільних відносин як предмета правового ре­гулювання є відносною. Це пояснюється тим, що комплексна га­лузь права охоплює первинні норми інших галузей права, спеціалі­зуючи їх відповідно до галузевого об'єкта правової регламентації та їх суб'єктного складу, і водночас має "власні" специфічні (здебіль­шого — інтегровані) норми. Незважаючи на такий поліструктурний склад норм комплексних, спеціалізованих та інтегрованих галузей права, яким є аграрне право, воно все ж складає системну цілісну сукупність правових норм. Остання здебільшого зумовлена специ­фікою єдиної сфери виробництва сільськогосподарської продукції. Саме цим чинником визначається єдина предметно-змістовна спрямованість норм аграрного права та їх спеціалізований харак­тер. Тому, як зазначає С. С. Алексеев, комплексні утворення є до­сить міцною правовою спільністю, що складається із спеціальних норм. Отже, предмет правового регулювання є основою виокремлен­ня аграрного права в комплексну, спеціалізовану та інтегровану га­лузь у системі права. Комплексність аграрного права означає, що частина його норм — похідні від норм основних профільних галузей права: цивільного, адміністративного, трудового та ін. Тому в системі аграрного пра­ва є норми, які регулюють майнові, трудові, управлінські й інші відносини. Спеціалізованість аграрного права означає, що норми основних профільних галузей не механічно переходять до його складу, а за­знають глибокої аграрної спеціалізації. Внаслідок цього вони стають аграрно-майновими, аграрно-трудовими, аграрно-управлінськими та ін. Характер спеціалізації значною мірою зумовлений особливо­стями правового статусу суб'єктів аграрних відносин. Так, напри­клад, для таких поширених суб'єктів, як фермерські господарства та сільськогосподарські кооперативи, ці норми регулюють відповідні членські відносини (майнові, трудові, управлінські та ін.). Інтегрованість норм аграрного права означає узагальнене або єдине правове регулювання відносин різних аграрних суб'єктів. Підставою для інтегрованого правового регулювання аграрних від­носин цих суб'єктів є те, що всі вони — користувачі земель сіль­ськогосподарського призначення як основного й незамінного засо­бу виробництва в процесі здійснення ними виробничої та пов'яза­ної з нею іншої діяльності. До системи аграрного права належать і власні первинні норми, які регламентують суспільні відносини, комплексний характер кот­рих лише генетично походить від основних профільних галузей, а за своєю суттю вони є аграрно-правовими. До цієї профільної частини аграрно-правових норм належать норми, які регулюють відносини з ви­користання земель сільськогосподарського призначення. Йдеться про правову регламентацію специфічного виду землеко­ристування — сільськогосподарську виробничу діяльність із вико­ристанням природних властивостей земель сільськогосподарського призначення (передусім — ґрунтів) як об'єкта аграрних відносин. Під час переходу до ринкових відносин істотно розширилось і урізноманітнилося коло суб'єктів аграрних відносин. Виникли та набрали розвитку фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи (виробничі та обслуговуючі), особисті селянські гос­подарства, приватні аграрні підприємства тощо. Земельний кодекс (ЗК) закріпив в Україні приватну, комуналь­ну та державну власність на землю (ст. 78). Він досить чітко врегу­лював правовий режим земель сільськогосподарського призначен­ня, які є природною базою сільськогосподарської виробничої ді­яльності. Ці землі мають пріоритетне значення серед інших катего­рій земель України. Отже, предмет правового регулювання аграрного права України на сучасному етапі переходу до ринкових аграрних відносин знач­но розширився і набув нового змісту порівняно з періодом станов­лення сільськогосподарського (аграрного) права та його функціо­нування до 90-х рр. По-перше, якісно нового змісту набули відносини, які й раніше були предметом аграрного права. Йдеться насамперед про земельні відносини щодо земель сільськогосподарського призначення, які є базовими в системі аграрних відносин. Це сталося завдяки ліквідації монополії державної власності на ці землі та запровадженню при­ватної власності на них. По-друге, приватна власність поширилась і на майнові аграрні від­носини, що уможливило виникнення нових суб'єктів аграрних відносин, яких раніше взагалі не могло бути. Це — фермерські господарства, сіль­ськогосподарські кооперативи різних видів, особисті селянські госпо­дарства, приватні аграрні підприємства, орендні організації тощо. Отже, предмет аграрного права увібрав у себе систему якісно онов­лених, і цілком нових суспільних відносин. Проте незмінним для їх юридичної природи є те, що об'єктом цих суспільних відносин бу­ла й лишається виробнича господарська діяльність на землях сіль­ськогосподарського призначення. Можна лише стверджувати, що поняття й зміст цієї діяльності стали ширшими і вагомішими. Виробнича сільськогосподарська діяльність — це не що інше, як процес землекористування, який породжує єдиний комплекс земель­них і трудових відносин. Саме вирощування сільськогосподарських культур як процес праці на землі становить першооснову предмета аграрного права. Отже, крім безпосередньо земельних відносин (в частині регла­ментації правового режиму земель сільськогосподарського призна­чення), до предмета аграрного права належать земельно-трудові від­носини (їх часто називають просто трудовими). Якщо земельне право регулює правовий режим усіх категорій земель, у тому числі — земель сільськогосподарського призначен­ня, то аграрне право — лише правовий режим останніх. При цьо­му норми земельного права є загальними положеннями, вихідними засадами, які дістають специфічний вияв у нормах аграрного права, що регулюють господарсько-виробничу діяльність, пов'язану з раціональним використанням сільськогосподарських земель різни­ми аграрними суб'єктами. Земельно-трудові відносини складають­ся переважно під час використання земель як основного засобу ви­робництва сільськогосподарської продукції. Проте іноді це можуть бути й "відокремлені" земельні або трудові відносини. Що має міс­це тоді, коли йдеться про менш характерні, ніж рослинництво, га­лузі сільськогосподарської діяльності. У процесі аграрно-правової спеціалізації норм земельного пра­ва для різних суб'єктів аграрних відносин (особливо — для сіль­ськогосподарських кооперативів) у сучасних умовах важливу роль відіграють норми локальної правотворчості, зокрема статути цих аграрних суб'єктів. Із земельно-трудовими щільно пов'язані й майнові аграрні від­носини, в які вступають різні аграрні суб'єкти. Радикальні зміни відносин власності під час переходу до ринкової економіки, виник­нення приватної власності не лише на землю, а й на майно (зде­більшого через паювання майна колишніх колективних сільського­сподарських підприємств) істотно позначилися на характері сучас­них аграрних майнових відносин. Цивільний кодекс (ЦК) закріпив підприємницьку сутність та­ких аграрних суб'єктів, як виробничі кооперативи (ст. ст. 163-166). Господарським кодексом (ГК) деталізовано майнові відносини у виробничих кооперативах та юридично зафіксовано існування при­ватних підприємств, селянських (фермерських) господарств і орен­дних підприємств як підприємницьких структур (ст. ст. 113-115). Аграрне законодавство України визначає спеціалізацію майно­вого статусу сільськогосподарських виробничих та інших коопера­тивів, фермерських господарств, особистих селянських госпо­дарств. Майнові аграрні відносини мають внутрішній і зовнішній харак­тер. І навіть тоді, коли внутрішні виходять за межі аграрних струк­тур і розглядаються судами, вони не втрачають своєї первісної юри­дичної аграрно-правової природи, оскільки органічно пов'язані з внутрішніми аграрними відносинами. До предмета аграрного права належать також організаційні та уп­равлінські відносини. Вони теж можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. Слід зазначити, що суть таких відносин істотно зміни­лася під час переходу від адміністративних до ринкових методів господарювання в аграрному секторі України. За умов ринкової економіки посилюється значення внутрішніх організаційно-управлінських відносин, які набирають самостійно­го характеру щодо вирішення проблем організації і управлінської діяльності в усіх структурних формах сільськогосподарського ви­робництва. При цьому значно зміцнюються демократичні засади управлінської діяльності, роль правових актів, особливо статутів фермерських господарств, сільськогосподарських виробничих і об­слуговуючих кооперативів та ін. Зовнішні організаційно-управлінські відносини у реформовано­му секторі аграрної економіки стосовно державного управління ни­ми, переважно теж істотно змінюються. Проте це не означає ціл­ковитого невтручання державних органів у зазначену сферу. Йдеть­ся лише про заміну методів адміністрування методами всебічної підтримки аграрного підприємництва. За сучасних умов розвитку соціальної правової держави, виз­нання людини, її життя і здоров'я, честі й гідності найвищою со­ціальною цінністю, чомусь права селян захищено значно менше, ніж права міського населення. Зважаючи на це, аграрне право має містити також і комплекс соціальних аграрних відносин. На жаль, поки що цим відносинам як елементу змісту сучасного аграрного права приділяється мало уваги, законодавство у цій сфері перебу­ває не на належному рівні. Що істотно впливає на стан виробни­чої сільськогосподарської діяльності всіх аграрних структур. Отже, предмет аграрного права України можна визначити як і сукупність комплексних, інтегрованих і спеціалізованих суспільних і аграрних відносин, які за своїм змістом є земельними, трудовими, і майновими, організаційно-управлінськими, а також соціальними; вони функціонують у процесі здійснення різними аграрними суб'єк­тами сільськогосподарської виробничої та пов'язаної з нею іншої ді­яльності. Специфічної й органічної єдності предмету аграрного права на­дають норми, які регулюють пріоритетний вид землекористування — використання земель сільськогосподарського призначення (переду­сім — ґрунтів) як об'єкта аграрних відносин. Галузь права традиційно визначається не тільки предметом, а й методами правового регулювання. Найбільш характерно це для ос­новних профільних і однорідних за змістом галузей права. Для комплексних галузей цей фактор менш істотний, але його не мож­на й цілком відкинути. Аграрне право як комплексна галузь, що увібрала в себе різні суспільні відносини, "зцементовані" характером сільськогосподар­ської виробничої діяльності під час використання земель сільсько­господарського призначення, не може мати якогось одного спосо­бу і засобу правового впливу на сферу своїх різноманітних відно­син, тобто одного і єдиного методу правового регулювання. Має йтися про наявність в аграрному праві елементів методів тих галу­зей права, певні складові яких у спеціалізованій формі увійшли до зміс­ту цієї комплексної галузі права. Але при цьому істотними є профі­лююче місце і значення аграрно-земельних відносин у системі аг­рарного права.