АГРОБІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯВРОЖАЮ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ Дослідження проводились впродовж 1986-2002 років на дослідному полі кафедри рослинництва і луківництва Львівського державного аграрного університету та на полях філіалу кафедри - агрофірми "Підлісне" Жовківського району Львівської області. Досліди закладались на сірих і темно-сірих опідзолених ґрунтах, які займають понад 50% у структурі ґрунтового покриву західного Лісостепу України. Це дає можливість вважати, що польові дослідження проводили в типових для зони ґрунтових умовах. Агротехнічні властивості ґрунтового покриву характеризуються такими показниками: вміст гумусу в орному шарі невисокий (2,23-3,20%), що свідчить про низьку природну родючість цих ґрунтів. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної і нейтральна, рН сольової витяжки 5,9-6,5. Забезпеченість легкогідролізованим азотом становить 41-62 мг, рухомого фосфору - 89-140 мг, калію - 68-94 мг на 1 кг ґрунту. Гранулометричний склад ґрунту - легкосуглинковий. Клімат зони західного Лісостепу України помірно теплий з середньою багаторічною температурою повітря 7,4°С. Найвища середньорічна температура була в 1989-1990рр. і 1999-2000рр.- 9,0°С та в 1997/98рр. - 8,9°С. Майже в усі роки досліджень річна температура перевищувала середній багаторічний показник. Тільки в 1995-1996рр. вона знизилась до 6,3 °С, але це відбулося за рахунок тривалих морозів у грудні-березні. Сума опадів за рік була найвищою у 1988/89рр. і 1997/98рр., коли випадало відповідно 844 і 874 мм, що на 183 та 213 мм більше від середньої багаторічної норми (661 мм). У ці роки випадала значна кількість опадів під час весняно-літньої вегетації - 473 мм і 458 мм, за період з квітня до липня. Незважаючи на це, зменшення врожайності від перезволоження не спостерігалося. За роки досліджень нестача вологи відчувалась тільки влітку 1995 року. Крім того, в цей вегетаційний рік (1994/95рр.) була найменша кількість опадів (533 мм), тривалий період (з другої половини червня до кінця липня) - не було дощів. Отже, в роки досліджень гідротермічні умови відрізнялися між собою і від середньої багаторічної норми. Проте в цілому не спостерігалося екстремальних умов, які б істотно вплинули на зниження продуктивності озимої пшениці. Несприятливим можна вважати 1994-1995 рік, коли висока температура (8,6 °С) поєдналася з низькою кількістю опадів (533 мм). Дослідження проводились за схемою двох трифакторних, дев'яти двофакторних і восьми однофакторних дослідів. Облікова площа ділянки становила 50 м , повторність — триразова, що відповідає вимогам проведення дослідів із зерновими культурами. Чергування варіантів у повторенні було послідовне або рендомізоване. Польові досліди закладались і виконувались з урахуванням усіх вимог методики дослідної справи за Б.А.Доспєховим (1985). Супутні аналізи зразків ґрунту та рослинного матеріалу проводили за загальноприйнятими методиками: - Легкогідролізованого азоту за Тюріним-Кононовою, рухомих форм фосфору і калію - за Чириковим, вміст гумусу - за Тюріним, рН - за методом ЦИНАО; - Польову схожість, густоту рослин в осінній період, виживання рослин у процесі перезимівлі, густоту рослин перед збиранням визначали на закріплених ділянках площею 0,25 м2 у чотирьох місцях по діагоналі ділянки, що в сумі становили 1м2; - Відбір снопового матеріалу проводили за один-два дні до початку збирання врожаю з площі 0,25м2 у чотирьох місцях ділянки. Структурний аналіз урожаю проводився за „Методикою державного сортовипробування сільськогосподарських культур”; - Площу листкової поверхні визначали за методом “висічок”. На цій основі визначали фотосинтетичний потенціал та чисту продуктивність посівів згідно із загальноприйнятою методикою за основними фазами вегетації та за вегетаційний період; - Натуру зерна визначали за державним стандартом 10840-64; - Скловидність зерна встановлювали за державним стандартом 10987-76; - Визначення маси 1000 зерен за державним стандартом 10842-82; - Вміст в зерні сирої клейковини та її якість визначали за державним стандартом 113586.1-68; - Вміст загального азоту в зерні встановлювали за Кельдалем згідно стандарту 10846-91; - Облік урожаю проводили методом поділянкового обмолоту озимої пшениці комбайном "Сампо 500" з наступною очисткою зерна і перерахунком на 100% чистоту та на 14%-ну вологість; - Математичний аналіз результатів польових дослідів проводили на персональному комп'ютері за програмою дисперсійного та кореляційно-регресійного аналізу згідно методики Б.А.Доспєхова (1985) та застосування комп’ютерної програми “Statistica 5,0; - Економічну ефективність досліджуваних агрозаходів вирощування сортів озимої пшениці оцінювали за загальноприйнятою методикою - за витратами на 1 га, сумарним прибутком, собівартістю 1 ц зерна і рівнем рентабельності; - Енергетичну ефективність агрозаходів і технологій визначали за методикою O.K. Медведовського та П.І. Іваненка”(1988). ^ ВПЛИВ ПОПЕРЕДНИКА НА ВРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ЗЕРНА ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ Кращим попередником для озимої пшениці у західному Лісостепу України є багаторічні бобові трави. Це основний чинник біологізації інтенсивних технологій. Наші дослідження показують, що сівба після конюшини на один укіс і на два укоси дає майже однакові результати - в середньому на всіх фонах добрив відповідно 60,8 ц/га та 60,1 ц/га (табл.1). Ефект напівпарового обробітку ґрунту після конюшини на один укіс оцінюється незначним приростом зерна - 0,7 ц/га. Різниця в урожайності на фонах N60-120P60-120K60-120 не перевищує 0,9 ц/га і тільки при найнижчій нормі добрив (N30P30К30) зростає до 1,7 ц/га. Таблиця 1 Урожайність озимої пшениці Миронівська 61 залежно від попередника і норми добрив, ц/га, 1994-1996рр.* Попередник Норма добрив Середнє за попередниками N30P30K30 N60P60K60 N90P90K90 N120P120K120 Конюшина на 1 укіс 55,9 59,1 63,2 64,9 60,8 Конюшина на 2 укоси 54,2 58,2 62,9 65,1 60,1 Конюшина з приорюванням другого укосу 60,1 63,0 65,1 66,2 63,6 Горох 49,3 53,4 56,8 58,9 54,6 Картопля 46,0 51,2 53,9 55,8 51,3 Кукурудза на силос 36,6 42,7 46,5 49,7 43,9 Середнє на фонах добрив 50,3 54,6 58,1 60,0 НІР 0,5, ц/га для попередника 1,4-1,8; для добрив 1,1-1,4: для взаємодії АВ 2,7-3,5 * Азотні добрива під озиму пшеницю вносили у підживлення: N30P30К30 - N30 (ІІІ етап); N60P60К60 - N60 (ІІІ етап); N90P90К90 - N30 (ІІІ етап) + N60 (IV етап); N120P120К120 - N60 (ІІІ етап) + N60 (IV етап); Приорювання зеленої маси другого укосу конюшини забезпечило найвищу врожайність на всіх варіантах удобрення - від 60,1 ц/га на фоні N30P30К30 до 66,2 ц/га на фоні N120P120К120. У середньому на фонах добрив, порівняно з конюшиною на один і два укоси, приріст становить 2,8-3,5 ц/га. Майже не має переваги (1,1 ц/га) приорювання зеленої маси конюшини на фоні N120P120К120. Зате на фоні N60P60К60 віддача від приорювання конюшини оцінюється в 4,8 ц/га, а на фоні N30P30К30 зростає до 5,9 ц/га. Розміщення озимої пшениці після гороху приводило до значного падіння врожайності порівняно з варіантами сівби після конюшини. Різниця в урожаї між варіантом після гороху і варіантом з приорюванням конюшини становить 7,3-10,8 ц/га. У середньому на фонах добрив урожайність пшениці після гороху була меншою на 9 ц/га. Після картоплі продуктивність озимої пшениці зменшилась порівняно з горохом в середньому на 3,3 ц/га. Після кукурудзи на силос урожайність знизилась порівняно з сівбою після конюшини з приорюванням зеленої маси на 16,5- 23,5 ц/га. Аналіз даних табл.1 показує, що урожайність на рівні 50 ц/га можна одержати після гороху при внесенні N30P30К30. Після картоплі для формування такого врожаю необхідно вносити N60P60К60, а при розміщенні після кукурудзи норму мінеральних добрив необхідно збільшити до N120P120К120. Сівба пшениці після конюшини з приорюванням другого укосу забезпечила урожайність 60,1 ц/га при внесенні N30P30К30, тоді як, сіючи озиму пшеницю після гороху, картоплі і кукурудзи, такого рівня врожаю не досягаємо навіть при внесенні N120P120К120. Тобто за впливом на продуктивність, розміщення пшениці після конюшини з приорюванням зеленої маси другого укосу рівноцінне внесенню мінеральних добрив у дозі N90P90К90. Найвищі показники скловидності зерна (82 - 83%), маси 1000 зерен (49,0 -49,6 г), вмісту сирої клейковини (29,0 - 30,2 %) і білка (13,9 - 14,0 %) були при сівбі пшениці після конюшини (табл.2). Розміщення озимини після інших попередників приводило до зменшення показників якості зерна. Встановлено тісну пряму кореляційну залежність між показниками врожайності та якості зерна, зокрема з скловидністю (г=0,977), натурою зерна (г=0,915), масою 1000 зерен (г=0,985), вмістом клейковини (г=0,979) і білка (г=0,961). Таблиця 2 Якість зерна озимої пшениці сорту Миронівська 61 залежно від попередника, 1994-1996 pp.* Попередник Скловид-ність,% Натура зерна, г/л Маса 1000 зерен,г Вміст, % сирої клейковини Білка Конюшина на 1 укіс 82 781 49,4 30,0 14,0 Конюшина на 2 укоси 82 777 49,0 29,0 13,9 Конюшина, другий укіс приорюється 83 780 49,6 30,2 14,0 Горох 80 773 48,1 28,6 13,6 Картопля 76 775 47,5 28,0 13,5 Кукурудза на силос 70 770 45,0 26,2 12,5 * На фоні добрив N60P60K60^ УРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ЗЕРНА ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЗАЛЕЖНО ВІД УДОБРЕННЯ У західних областях України завдяки достатній вологозабезпеченості ефективність добрив досить висока. Найвищі врожаї озимої пшениці одержують при внесенні всієї норми фосфорних і калійних добрив під основний обробіток ґрунту, а азотних роздрібнено у весняно-літній період вегетації. Найскладніше встановити оптимальні дози і строки внесення азоту. Результати вивчення впливу мінеральних добрив (N0P0K0, N40P30K30, N80P60K60, N120P90K90) за різних норм висіву (3,0; 4,0; 5,0 млн./га) на продуктивність сортів Миронівська 61 і Циганка подано в табл.3. У середньому за три роки на фоні N40P30K30 порівняно з варіантом без добрив, приріст зерна у сорту Миронівська 61 становить 7,4-11,4 ц/га, у сорту Циганка – 7,3-10,0 ц/га. Збільшення норми мінеральних добрив до N80P60K60 забезпечило приріст до контролю у сорту Миронівська 61 на 15,4-20,7 ц/га, у сорту Циганка на 12,5-19,4 ц/га. При внесенні N120P90K90 урожайність зростає порівняно з варіантом без добрив у сорту Миронівська 61 на 22,4-29,4 ц/га, у сорту Циганка на 17,7-25,2 ц/га. Вищі прирости зерна, а отже й ефективніше використання мінеральних добрив, виявлено на варіантах з нормою висіву 3,0 млн./га, менші при нормі висіву 5,0 млн./га.Сорт Циганка, як більш пластичний, на варіанті без добрив переважає за врожайністю сорт Миронівська 61 на 5,0-6,0 ц/га. Менші прирости зерна у Циганки від добрив можна пояснити вищою врожайністю на контролі – 32,2-34,6 ц/га (табл.3). На всіх фонах добрив сорт Циганка формує більшу Таблиця 3Вплив норм добрив на врожайність зерна сортів озимої пшениці за різних норм висіву Сорт Фон добрив Норма висіву, млн./га Роки Приріст урожаю 1999 2000 2001 середнє за три роки ц/га % Миронівська 61 N0P0K0 3,0 29,1 31,2 18,3 26,2 - - 4,0 30,6 32,1 22,5 28,4 2,2 8,4 5,0 28,9 33,8 26,1 29,6 3,4 13,0 P30K30 + N40 (ІІІ) 3,0 41,9 43,1 27,8 37,6 11,4 43,5 4,0 42,4 43,9 28,9 38,4 12,2 46,6 5,0 38,6 42,1 30,3 37,0 10,8 41,2 P60K60 + N40 (ІІІ) +N40 (ІV) 3,0 50,0 54,2 36,5 46,9 20,7 79,0 4,0 50,2 53,6 35,1 46,3 20,1 76,7 5,0 46,2 50,7 38,1 45,0 18,8 71,8 P90K90+ N40 (ІІІ) +N50 (ІV) +N30 (VIII) 3,0 57,3 62,3 47,2 55,6 29,4 112,2 4,0 56,0 60,1 46,2 54,1 27,9 106,5 5,0 53,4 57,8 44,8 52,0 25,8 98,5 Циганка N0P0K0 3,0 37,2 37,9 21,5 32,2 6,0 22,9 4,0 38,8 42,3 24,7 33,8 7,6 29,0 5,0 34,6 40,1 29,1 34,6 8,4 32,1 P30K30 + N40 (ІІІ) 3,0 50,2 53,8 22,6 42,2 16,0 61,1 4,0 49,3 52,6 25,0 42,3 16,1 61,4 5,0 46,9 50,1 28,7 41,9 15,7 59,9 P60K60 + N40 (ІІІ) +N40 (ІV) 3,0 60,1 67,3 27,4 51,6 25,4 96,9 4,0 58,4 64,4 25,4 49,4 23,2 88,5 5,0 55,1 64,0 22,2 47,1 20,9 79,8 P90K90+ N40 (ІІІ) +N50 (ІV) +N30 (VIII) 3,0 64,4 69,4 38,4 57,4 31,2 119,1 4,0 62,2 67,0 36,4 55,2 29,0 110,7 5,0 57,3 64,1 35,5 52,3 26,1 99,6 Середній урожай 46,1 51,7 30,9 43,0 продуктивність рослин, ніж Миронівська 61, що пояснюється вищою продуктивною кущистістю, густотою колосся і масою зерна з колоса у Циганки. У пізніших наших дослідженнях у 2000-2002 рр. підвищення норми добрив з N0P0K0 до N60P40K40 забезпечило приріст урожаю у дев'яти сортів у середньому на 16,0 ц/га з відхиленням у межах 12,6 ц/га у Копилівчанки і 19,3 ц/га у сорту Мирхад. На фоні N120P80K80 приріст в середньому становить 29,3 ц/га, найменший він у Копилівчанки – 26,2 ц/га і найвищий у Миронівської 68 – 31,8 ц/га. Згідно численних наукових рекомендацій норма внесення азотних добрив при вирощуванні озимої пшениці за інтенсивною технологією становить 120 кг/га д.р. Тому в 1988-1991 pp. вивчались варіанти роздрібненого внесення цієї дози після однорічних трав на трьох сортах і шести нормах висіву (табл.4). Найвищий урожай у всіх сортів забезпечувало внесення добрив за схемою варіанта Д - 60,8-69,5 ц/га. Азот, внесений на початку весняної вегетації (III етап органогенезу), використовується на формування оптимального стеблостою. Основна частина азоту (N60) вноситься в кінці кущіння (IV етап), що забезпечує інтенсивне наростання фотосинтетичного апарату та закладання високопродуктивного колоса. Азот третього підживлення сприяє формуванню виповненого зерна, продовжує роботу фотосинтетичного апарату, підвищує якість зерна. Дворазове внесення азоту за схемою Г виявилось дещо менш продуктивним порівняно з варіантом Д. Урожайність зменшилась залежно від сорту на 0,3-2,1 ц/га. Це можна пояснити тим, що запасів азоту, внесеного рано навесні (N60, II етап), не вистачає в кінці фази виходу в трубку, а внесення його на VIII етапі не може компенсувати нестачу. НІР05, ц/га для сорту 0,6-0,8; для добрив 0,9-1,3; для норми висіву 0,8-1,1; для взаємодії АВС 2,5-3,5.Осіннє внесення азоту (варіант Б) виявилось не тільки неефективним, а й привело до значного зниження врожайності. Так, урожайність у сорту Щедра Полісся на варіанті Б знизилась порівняно з варіантом Д на 5,7 ц/га, у сорту Миронівська 61 - на 2,8 ц/га, у сорту Киянка - на 3,8 ц/га (табл.4). Ще нижчим був урожай на варіанті В, де азотні добрива вперше застосували в кінці кущіння (IV етап), а найменшим - на варіанті А без азотних добрив. За такою ж схемою вносили азотні добрива у дослідженнях 1996-1998 років. У середньому за три роки найменший урожай (36,7 ц/га і 38,2 ц/га) одержано на варіанті А, де не вносились азотні добрива. Найменший приріст зерна в обох сортів був при застосуванні добрив за схемою варіанта В (табл.5). Тут урожайність зросла у сорту Миронівська 61 до 52,4 ц/га, а в сорту Мирлебен - до 54,5 ц/га, що більше порівняно з варіантом А, відповідно на 15,7 ц/га (42,8%) і 16,3 ц/га (42,6%).Таблиця 4 Продуктивність сортів озимої пшениці залежно від норм висіву і азотного живлення, ц/га, 1988-1991рр. Сорт Норма висіву, млн. схожих насінин на 1 га А Р90К120 (восени) Б Р90К120 + N30 (восени) + N30 (ІІІ етап) + N30 (ІV) + N30 (VIII) В Р90К120 + N60 (ІV) + N60 (VIII) Г Р90К120 + N60 (ІI) + N60 (VIII) Д Р90К120 + N30 (ІI) + N60 (ІV) + N30 (VIII) Середнє за нормами висіву Середнє для сорту Щедра Полісся 3,0 42,1 60,1 57,9 65,0 67,0 58,5 58,5 3,5 42,0 61,8 58,3 65,0 67,2 58,8 4,0 42,5 61,0 57,5 64,9 67,5 58,7 4,5 43,3 60,8 57,1 64,4 66,0 58,3 5,0 43,5 60,5 56,0 64,0 65,6 57,9 5,5 44,0 60,0 55,2 64,3 64,1 57,7 Середнє на фонах 42,9 60,7 57,0 64,6 66,4 Миронівська 61 3,0 43,1 67,0 60,6 69,2 69,9 62,0 61,3 3,5 43,6 67,7 60,8 69,0 70,5 62,3 4.0 43,0 67,5 60,0 68,1 70,0 61,7 4.5 42,6 67,0 60,4 67,0 69,4 61,3 5,0 41,5 66,0 60,0 67,0 69,0 60,7 5,5 41,2 65,0 59,4 64,1 68,2 59,6 Середнє на фонах 42,5 66,7 60,2 67,4 69,5 Киянка* 3,0 37,5 56,5 52,0 60,3 61,5 53,6 53,9 3,5 37,9 56,5 51,9 60,4 61,3 53,6 4,0 38,6 57,1 52,9 60,8 61,4 54,2 4,5 38,2 57,2 53,9 60,2 60,9 54,1 5,0 38,4 57,6 53,8 60,2 60,0 54,2 5,5 38,0 57,1 54,7 60,8 59,7 54,1 Середнє на фонах 38,1 57,0 53,2 60,5 60,8 НІР 05, ц/га для сорту 1,8-2,8; для добрив 1,3-2,2; для норми висіву 1,5-2,1; для взаємодії АВС 1,7-2,8 Таблиця 5 Вплив строків і доз внесення азоту на врожайність сортів озимої пшениці Варіант внесення азоту Урожайність, ц/га Приріст урожаю 1996р. 1997р. 1998р. Середнє ц/га % Миронівська 61 А Р90К120 (восени) 37,0 32,6 40,5 36,7 - - Б Р90К120 + N30 (восени) + N30(ІІІ етап) + N30 (ІV) + N30 (VIII) 57,2 52,4 60,8 56,8 20,1 54,8 В Р90К120 + N60 (ІV) + N60 (VIII) 54,1 46,9 56,2 52,4 15,7 42,8 Г Р90К120 + N60 (ІI) + N60 (VIII) 59,0 51,9 64,3 58,4 21,7 59,1 Д Р90К120 + N30 (ІI) + N60 (ІV) + N30 (VIII) 60,7 56,9 65,1 60,9 24,2 65,9 Мирлебен А Р90К120 (восени) 39,0 33,3 42,3 38,2 - - Б Р90К120 + N30 (восени) + N30(ІІІ етап) + N30 (ІV) + N30 (VIII) 61,1 52,7 64,1 59,3 21,1 55,2 В Р90К120 + N60 (ІV) + N60 (VIII) 55,4 48,1 60,0 54,5 16,3 42,6 Г Р90К120 + N60 (ІI) + N60 (VIII) 62,3 55,7 65,6 61,2 23,0 60,2 Д Р90К120 + N30 (ІI) + N60 (ІV) + N30 (VIII) 65,1 60,5 67,9 64,5 26,3 68,8 НІР 05, ц/га 4,8 4,5 5,1 Рівномірне використання азоту впродовж вегетаційного періоду, починаючи з осіннього внесення, на варіанті Б спричинило підвищення урожайності порівняно з варіантом В. У сорту Миронівська 61 урожайність зросла до 56,8 ц/га, що на 4,4 ц/га вище, ніж на варіанті В. У сорту Мирлебен цей приріст становить 4,8 ц/га. На варіанті Г урожайність зросла на 6 ц/га у сорту Миронівська 61 та на 6,7 ц/га у сорту Мирлебен порівняно з варіантом В. Приріст урожаю відбувся за рахунок зростання продуктивного стеблостою. Найвища врожайність зафіксована на варіанті Д. Порівняно з варіантом А вона зросла у сорту Миронівська 61 на 24,2 ц/га, або на 65,9%, а в сорту Мирлебен на 26,3 ц/га, або на 68,8%. На підставі цих даних можна стверджувати, що в умовах західного регіону України осіннє внесення азоту менш ефективне, ніж весняно-літнє підживлення озимої пшениці. Проте основну частину азоту потрібно внести на ранніх етапах весняної вегетації. Якщо запізнитись з першим підживленням і провести його в кінці кущіння, продуктивність посівів знижується. Так, внесення азоту по 60 кг/га д.р. на IV і VIII етапах (варіант В) виявилось у наших дослідженнях найменш ефективним. Залежність урожайності зерна озимої пшениці від доз і строків внесення азоту можна виразити у вигляді рівнянь регресії: для сорту Щедра Полісся – Y = 42,7+7,976Х1 + 42,866X2+7,537X22-72,507Xз+12,276 Хз2 + 50,235Х4 - 8,167X42, R=0,927; для сорту Миронівська 61 – Y= 42,5 + 7,706X1 + 36,243Хз- 4,653X22 + 33,468Хз - 4,379Хз2 - 51,177Х4 +7,833Х42, R=0,951; для сорту Мирлебен - Y=38,2 + 1,493Х1 - 15,049Х2+3,196Х22-11,327Хз+ 2,390Хз2 + 16,706Х4 - 2,833Х42, R=0,911, де Y - врожайність сорту, ц/га; Х1 - норма внесення азоту восени + азот на III етапі органогенезу; Х2 - норма азоту на II етапі; Хз - норма азоту на IV етапі; Х4 - норма азоту на VIII етапі. Порівняння урожайності на варіанті А (контроль) з іншими варіантами показує, що за рахунок внесення N120 одержуємо приріст врожаю в межах 23,5-27,0 ц/га при найкращому розподілі азоту під час вегетації. Приріст зменшується до 14,1-17,7 ц/га при пізніх строках підживлення (див. табл.4,5).Під впливом різних доз і строків внесення азоту змінюється якість зерна. Показники якості зростають на всіх варіантах, де застосовувався азот. Так, скловидність зросла порівняно з контролем на 22-31%. Значно менша на контролі також натура зерна (табл.6). Таблиця 6 Якість зерна озимої пшениці сорту Миронівська 61 залежно від строків і норм внесення азотного добрива, 1996-1998рр. Варіант внесення азоту Скловидність, % Натура зерна, г/л Маса 1000 зерен, г Вміст, % сирої клейковини Білка А Р90К120 (восени) 60 742 41,2 21,7 11,2 Б Р90К120 + N30 (восени) + N30(ІІІ етап) + N30 (ІV) + N30 (VIII) 82 785 45,0 27,5 12,9 В Р90К120 + N60 (ІV) + N60 (VIII) 91 795 48,1 31,9 14,4 Г Р90К120 + N60 (ІI) + N60 (VIII) 86 790 46,3 29,2 13,8 Д Р90К120 + N30 (ІI) + N60 (ІV) + N30 (VIII) 83 788 47,0 28,6 13,1 Маса 1000 зерен найбільше зростає при застосуванні азоту у пізніших фазах розвитку рослин. Тому найвищою маса 1000 зерен виявилася на варіанті В (48,1г). Вміст сирої клейковини і білка теж був найвищим при внесенні азоту на IV етапі (N60) і VIII етапі (N60). Високими ці показники були на варіантах Г і Д, де значна частина азоту теж вносилась на IV і VIII етапах. Існує тісна пряма кореляційна залежність між показниками врожайності та якості зерна, а саме, з скловидністю (r=0,832), натурою зерна (г=0,898), масою 1000 зерен (г=0,806), вмістом клейковини (г=0,755) та білка (г=0,713). Позитивний вплив азотних добрив на якість зерна спостерігається і в сорту Мирлебен.^ ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СІВБИ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ З метою визначення найкращого складу агрегату для передпосівного обробітку ґрунту проводились польові дослідження за схемою, поданою в табл.6. До передпосівного обробітку після оранки було проведено дві культивації за допомогою КПС-4 з боронами. Першу культивацію зроблено зразу ж після оранки, другу - через два тижні після оранки, а третю через 4 тижні після оранки проводили агрегатами згідно варіантів досліду. Найменша продуктивність рослин (49,3 ц/га) була при використанні для передпосівної підготовки ґрунту культиватора КПС-4. Заміна культиватора КПС-4 простим агрегатом, що складається з кільчасто-шпорових котків та важких і посівних борін, сприяє збільшенню врожайності на 3,3 ц/га, або 6,7% (табл.7). Урожайність при використанні УСМК-5,4 підвищилась до 55,7 ц/га, що на 6,4 ц/га, або 13,0% більше порівняно з обробітком ґрунту за допомогою КПС-4.Найвища врожайність у досліді була при підготовці ґрунту комбінованим агрегатом РВК-3,6, де вона становила 58,1 ц/га. Це на 8,8 ц/га, або 17,8% більше, ніж при використанні культиватора КПС-4. Таблиця 7Урожайність зерна озимої пшениці сорту Мирлебен залежно від способу передпосівного обробітку ґрунту Склад агрегату Урожайність, ц/га Приріст урожаю 1994р. 1995р. 1996р. Середнє ц/га % ^ КПС-4 + 4БЗТС-1,0 56,7 51,2 40,0 49,3 - - УСМК-5,4 + 93БП-0,6 65,9 57,0 44,2 55,7 6,4 13,0 РВК-3,6 + 6 ЗБП-0,6 67,6 60,4 46,3 58,1 8,8 17,8 ЗККШ-б+бБЗТС-1,0 +10 ЗБП-0,6 61,9 54,5 41,4 52,6 3,3 6,7 НІР05, ц/га 2,5 2,2 2,8 З появою якіснішої техніки у 1997-1999рр. до схеми досліду було включено обробіток ґрунту за допомогою комбінатора ЛК-4 (Львів). Різниця в урожайності на варіантах з обробітком РВК-3,6 (60,2 ц/га) і ЛК-4 (58,4 ц/га) становить лише 1,8 ц/га. При цьому ґрунт не переущільнюється і добре розробляється навіть після не дуже якісної оранки. Особливо перспективним такий обробіток є на чистих від бур'янів полях та при відсутності можливостей провести триразовий обробіток для знищення бур'янів. Використання тієї чи іншої сівалки дає різні способи сівби і визначає площу живлення, що впливає на врожайність озимої пшениці. Найменша продуктивність озимої пшениці була при рядковому способі сівби сівалкою СЗ-3,6 з дисковими сошниками - 48,0 ц/га (табл.8). При тому ж способі сівби застосування сівалки з анкерними сошниками (СЗА-3,6) дало приріст зерна на 1 ц/га або 2,1%. Використання сівалки СЗУ-3,6 для вузькорядного способу сівби забезпечило ріст продуктивності на 1,8 ц/га, або 3,7% за рахунок рівномірнішого розміщення насіння на площі, що привело до збільшення густот продуктивного стеблостою і маси зерна з колоса. Найкращі результати одержано при сівбі сівалкою СЗЛ-3,6 з анкерними сошниками і відстанню між рядками 7,5 см. Урожайність тут становить 52,6 ц/га, що на 4,6 ц/га, або 9,6% вище, ніж при сівбі сівалкою СЗ-3,6. Отже, кращі результати забезпечують сівалки з анкерними сошниками і шириною міжрядь 7,5 см. Таблиця 8 Урожайність зерна озимої пшениці сорту Мирлебен залежно від способу сівби і типу сошника, ц/га Варіант досліду 1993р. 1994р. 1995р. Середнє Приріст урожаю ц/га % СЗ-3,6 52,0 47,0 45,0 48,0 - - СЗУ-3,6 56,1 47,1 46,2 49,8 1,8 3,7 СЗЛ-3,6 57,5 51,9 48,4 52,6 4,6 9,6 СЗА-3,6 52,1 49,1 45,8 49,0 1,0 2,1 НІР05, ц/га 2,3 2,5 2,3 Вивчення способів сівби дало наступні результати. Висока врожайність була при вузькорядному (61,2 ц/га), розкидному (61,4 ц/га) і перехресному (61,7 ц/га) способах сівби (табл. 9). При розміщенні рядків на відстані 12 см урожайність зменшилась порівняно з вузькорядним способом лише на1,2 ц/га. Дослідження показали, що чим більша ширина міжрядь, тим менша продуктивність рядкових посівів. Так, при звичайному рядковому (15 см) способі сівби урожайність зменшилась на 3,1 ц/га порівняно з вузькорядним. Збільшення ширини міжрядь до 22,5 см і 30 см привело до зниження продуктивності відповідно на 1,1 і 3,2 ц/га. Найкращі результати одержані у варіанті з точним висівом. Урожайність зросла на 4,4 ц/га порівняно з вузькорядним способом і на 7,5 ц/га порівняно з рядковим. Необхідно врахувати, що такий приріст одержано при нормі висіву 4,0 млн./га у всіх варіантах. Таблиця 9 Вплив способу сівби на урожайність зерна озимої пшениці сорту Миронівська 61 Спосіб сівби Урожайність, ц/га Приріст урожаю 1991р. 1992р. 1993р. середнє ц/га % Вузькорядний, 7,5см 58,5 61,7 63,4 61,2 3,1 5,3 Рядковий,12 см 58,0 57,8 64,2 60,0 1,9 3,3 Рядковий,15 см 55,2 58,3 60,8 58,1 - - Рядковий, 22,5 см 56,1 54,3 60,6 57,0 -1,1 -1,9 Рядковий, 30 см 52,5 55,0 57,2 54,9 -3,2 -5,5 Перехресний, 7,5х7,5см 60,3 61,8 63,0 61,7 3,6 6,2 Розкидний, НРУ-0,5 55,7 58,3 60,0 58,0 -0.1 -0,2 Розкидний, сівалка без насіннєпроводів 60,8 61,1 62,3 61,4 3,3 5,7 Точний висів вручну, 5х5см 63,4 63,4 68,2 65,6 7,5 12,9 НІР 05 , 2,6 3,0 2,7 Точний висів дає можливість формувати схематичну площу живлення у вигляді квадрата чи ромба. На наш погляд, спосіб сівби, який би забезпечував розташування насіння на площі за схемою ромба, є найкращим для зернових культур. Це підтверджується математичними розрахунками і результатами польових досліджень. У мікроділяночному досліді вивчалося вісім площ живлення рослин (табл.10). Найменша врожайність в середньому за три роки (50,5 ц/га), як і очікувалось, була на контролі при рядковому способі сівби. У другому варіанті норма висіву зросла до 625 насінин на 1 м2 або до 281 кг/га, але за рахунок рівномірного розподілу насіння за схемою 4 х 4 см покращувались умови росту озимої пшениці, проте врожайність підвищилась лише на 2,4 ц/га, або на 4,8%. Порівняння першого і третього варіантів чітко показує переваги точного висіву насіння. В обох варіантах площі живлення висіву були рівні - 25 см2. Проте формування ідеальної площі живлення, створення сприятливих умов для росту рослин і зменшення за рахунок цього внутрівидової боротьби забезпечило приріст урожаю на 5,9 ц/га, або на 11,7%.Таблиця 10 Продуктивність озимої пшениці сорту Миронівська 61 залежно від площі живлення Площа живлення, см? Норма висіву Урожайність, ц/га Приріст урожаю шт.на 1м? млн./га кг/га 1993р. 1994р. 1995р. середнє ц/га % 15х1,7=25 400 4,00 180 55,4 47,8 48,3 50,5 - - 4х4=16 625 6,25 281 60,0 49,5 49,2 52,9 2,4 4,8 5х5=25 400 4,00 180 63,2 54,1 51,9 56,4 5,9 11,7 6х6=36 277 2,77 124 67,2 57,3 54,0 59,5 9,0 17,8 7х7=49 204 2,04 92 67,0 55,9 53,8 58,9 8,4 16,6 8х8=64 156 1,56 70 64,9 54,2 51,9 57,0 6,5 12,9 9х9=81 123 1,23 55 60,1 51,0 50,6 53,9 3,4 6,7 10х10=100 100 1,00 45 58,0 49,7 48,3 51,0 0,5 1,0 HIP05, ц/га 2,2 2,6 2,4 Найкращі умови для реалізації біологічної спроможності рослин формувати найвищу зернову продуктивність були при сівбі за схемою 6х6 см і площі живлення 36 см2. Приріст урожаю порівняно з контролем становить 9,0 ц/га, або 17,8%. Збільшення площі живлення до 49 см2 при схемі сівби 7х7 см приводило до неістотного зменшення урожайності зерна (0,6 ц/га) порівняно з попереднім варіантом. На цих двох найпродуктивніших варіантах норма висіву становила тільки відповідно 124 кг/га і 92 кг/га.Глибина загортання насіння - один з основних показників якості сівби озимої пшениці. Найвища врожайність формується при загортанні насіння на глибину 2 і 3 см, відповідно 58,5 ц/га і 58,4 ц/га (табл.11). У середньому за три роки найменша продуктивність рослин була при сівбі по поверхні ґрунту, де вона становила 50 ц/га. Заглиблення насіння більше 4 см приводило до зменшення врожайності. Так, при сівбі на глибину 3 см урожайність становить 58,4 ц/га, при сівбі на 6 см - зменшується до 55,6 см, або на 2,8 ц/га. На варіанті із загортанням насіння на глибину 7 см урожайність зерна озимої пшениці знижується до 51,2 ц/га, що менше порівняно з глибиною сівби на 3 см на 7,2 ц/га.Таблиця 11 Вплив глибини загортання насіння на врожайність озимої пшениці сорту Миронівська 61 Глибина сівби, см Рік Середнє Приріст урожаю 1991 1992 1993 ц/га % 0 47,0 58,4 44,6 50,0 - - 1 57,6 63,9 49,2 56,9 6,9 13,8 2 57,9 64,5 53,1 58,5 8,5 17,0 3 56,9 65,7 52,6 58,4 8,4 16,8 4 57,7 65,0 50,7 57,8 7,8 15,6 5 57,9 63,1 49,4 56,8 6,8 13,6 6 56,3 62,2 48,3 55,6 5,6 11,2 7 50,0 58,4 45,2 51,2 1,2 2,4 HIP05 2,1 2,7 2,5 ^ ВПЛИВ СТРОКІВ СІВБИ І НОРМ ВИСІВУ НА ВРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ЗЕРНА Встановлено, що найвища врожайність сорту Миронівська 61 формується при сівбі в період з 20 по 30 вересня. Найменша врожайність рослин (53,3 ц/га) одержана при ранньому строкові сівби - 10 вересня. Перенесення строку сівби на 10 днів на другому варіанті забезпечило врожайність 55,8 ц/га, що на 2,5 ц/га, або 4,7% більше, ніж на першому варіанті. Найвища продуктивність озимої пщениці була при сівбі 30 вересня, де вона становила в середньому за п’ять років 59,3 ц/га (табл.12), що вище на 6,0 ц/га або 11,3% порівняно з урожаєм при сівбі 10 вересня. Таблиця 12 Вплив строків сівби на урожайність озимої пшениці сорту Миронівська 61 Строк сівби Урожайність, ц/га Середнє Приріст урожаю 1990 р. 1991 р. 1992 р. 1993 р. 1994 р. ц/га % 10 вересня 60,2 52,8 54,6 49,7 49,0 53,3 - - 20 вересня 61,4 55,2 57,5 54,6 50,4 55,8 2,5 4,7 30 вересня 63,7 56,7 61,9 58,9 55,1 59,3 6,0 11,3 10 жовтня 61,9 54,2 58,6 48,4 51,2 54,9 1,6 3,0 НІР 05, ц/га 1,8 2,0 2,4 2,6 2,6 Зміщення строку сівби на 10 жовтня приводило до значного (4,4 ц/га) падіння врожайності порівняно з сівбою 30 вересня. Врожайність за найпізнішого строку сівби 10 жовтня була дещо вищою, ніж при сівбі 10 вересня, на 1,6 ц/ra або 3,0%. Низька врожайність (48,4 ц/га) зерна в 1993 році на варіанті зі строком сівби 10 жовтня пояснюється зменшенням середньомісячної температури у жовтні до 6,7°С